Datasets:

vbrydik

/

ukr-cv-speakers-v0

like 0

Ті страшні картини народної недолі та політичного тиску знов доводять поета до розпуки.

Довбня усміхнувся своїми суворими очима.

Але вертати годі було.

Я вже піду, мені ніщо не болить, — заговорив він благальне.

Де це ви так довго блукали?

Його милість король може бути спокійний.

В її вікно щось товче, хтось добивається.

Роби, як собі хочеш!

Ну, а хто ж перемагає?

Якийсь час стояли обидва, обнявшись.

Знаєте, за військового комунізму всі махорку брали, аби курити.

Адже ж їй, богу дякувати, не треба аж так заробляти.

Тепер, коли прибули ще півтораста мисливців, почалася запальна стрілянина.

Не люблю я того мовчання.

Мене поручик поставив до вікна пристрелити.

Ти ж віриш мені?

Тепер, дійсно, тільки вбити себе.

У нас хоч і страви простіші, так зате ж весело!

Ну, а що б воно, скажемо, було, коли б мужиків не стало?

Чи я позбавила тебе чогось доброго?

Через твоє мотовило син побив батька.

Якби ти знала, яка в нас катавасія.

Ходім до мене, мамочко.

Так і скажи, що завтра прийду.

Його дотик до руки запалював у ній віру.

Хіба не знаєш, що впав із даху і забився на смерть?

У сусідньому дворі рипнули двері — хтось вийшов надвір.

А думки химерним мереживом спліталися на самоті.

Серед дрібної хвилі показалась величезна акула.

Прощаючись, дочка виймає вузлик, за слізьми його не бачить.

Ціла надія на короля.

Але сталося так, що вони разом озирнулись і стали.

Я все вам кину під ноги, не треба мені нічого вашого!

Не дурно сказано, що покиньте мертвих свої мерці ховати, — отак і це.

Вона тільки похитала головою й тихо заплакала.

Спроби ввести унію викликали рішучий спротив українського і білоруського народів.

Так буде, як я хочу.

Першу хвилину вони не помітили навколо себе жодного судна.

А тут ви з будьонівками наче з неба впали.

Підводний ворог під час світової війни став найстрашнішим ворогом.

Йому притаманні були лише цікавість, бажання переборювати перешкоди та велика рухливість.

Хто ж це може знати?

Це хіба аж тоді можливо, як я буду вартувати на фігурі.

Ти сховав його десь тут недалеко.

Спав на возі, як і другі.

Попросилася лягти, їй було зимно.

Що чесного батька й роду.

Виявилось, що ніхто не писав.

Та нашим ворогам тільки цього ж і треба.

Мабуть, дзвінки налякали її найбільше.

Дай вам бог на користь.

Мовчки змінювали один одного і несли вперед дорогоцінну ношу.

Зате він читав, писав, хворих лічив.

Я вас питаю: хочете по-доброму виїхати від нас?

Що ж тепер нам робити?

Та чом же й не вірити?

Бліде лице дівчинки спалахнуло, як рожевий ліхтар, а очі засяяли радісним промінням.

І то зовсім немалі!

А тепер я дам вам докази.

Та не сподобалося йому тут.

Але за які гроші?

Само собою у школі.

От зразу й видно всякому, в ім'я чого хлопці йдуть в опришки.

Хай же живе брехня!

Старий жалібним оком подивився кругом.

З-під густих брів блищали чорні, як терен, очі.

З дверей пахнуло сіном.

Чи може, загубивши персонального бога, — шукати бога — світову силу, як то роблять німці?

Та й не всякому вдасться викликати в такої голівки такий усміх і такий погляд.

Тим часом і в мене в каюті також гроза.

Та зараз закрутилися ще сотні інших.

Навіть більше, бо, здається, щиріше.

Скільки її не грабували вороги.

Коло неї смутний дід.

Адже мій брат просив вас.

Сім'я в нас була велика, я був наймолодший.

Я тихенько підійшов до них.

Сестра лише важко зітхнула.

По дорозі гуртки людей.

А землі так і зовсім ніякої немає.

А роги в нього, мов ті гілляки зі смереки.

У келії знову запанувало мовчання.

Чи не подібна його доля до її?

Вони краще знають, що їм робити.

Він швиденько витирає стіл, ставить склянки, пляшки, закуски.

Вже, мабуть, і обідати час.

Летить його пісня, як вихор.

Життя до неї усміхається, манить до себе якимсь невідомим чаром, тягне несподіваними надіями.

Неначе зумисне слідкував за мною?

Ти їх, напевне, ще не знаєш.

Чи думала я таке, чи гадала?

Нема чого слухати, як гомонять гармати, коли сам не береш участі в їхній розмові.

Спитай — нерозумні не скажуть.

Це — цілюще повітря.

Ну, біжи ж до жида й скажи йому, що я жду його.

Ах, у життю багато драм, я сам люблю більше комедію.

Минулося моє кохання, моє женихання!

І рейки — рейки.

Але ви не знаєте, де має бути лекція?

Слухай, що я буду тобі казати.