Datasets:

Modalities:
Audio
Text
Formats:
parquet
Languages:
Ukrainian
Libraries:
Datasets
pandas
License:
Dataset Viewer
Auto-converted to Parquet
audio
audio
duration
float64
transcription
string
transcription_stressed
string
5.94
— Не грубіяньте! — промовила вона нарешті.
— Не грубія́ньте! — промо́вила вона́ наре́шті.
7.6
— Чи не приносили до мене листа? — жваво спитав Д'Артаньян.
— Чи не прино́сили до мене́ листа́? — жва́во спита́в Д'Артаньян.
4.74
— А ліски тобі на що?
— А ліски́ тобі́ на що?
5.64
Але тепер прийде дурниця.
Але́ тепе́р при́йде дурни́ця.
6.78
Але зовсім инша справа з Фредою.
Але́ зо́всім инша спра́ва з Фредою.
6.66
— Ось тут в Горбачовім плесі здоровенна щука є.
— Ось тут в Горбачо́вім пле́сі здорове́нна щу́ка є.
9.6
— сказав він, зітхнувши й захищаючи свої очі від золота рукавом халату.
— сказа́в він, зітхну́вши й захища́ючи свої́ о́чі від зо́лота рукаво́м хала́ту.
7.62
— Ось воно що! — І я відвернувся, наче це мене не цікавило.
— Ось воно́ що! — І я відверну́вся, на́че це мене́ не ціка́вило.
5.34
— Хто ви такі?
— Хто ви такі́?
5.46
— Граф тут, — доповів офіцер.
— Граф тут, — допові́в офіце́р.
8.4
— Я це досконало знаю, а ось мене дуже дивує, як ви можете про це знати!
— Я це доскона́ло зна́ю, а ось мене́ ду́же диву́є, як ви мо́жете про це зна́ти!
7.14
— Гм! Хіба вона доручила переказати це мені?
— Гм! Хіба́ вона́ доручи́ла переказа́ти це мені́?
6.78
— Це неправда! Я тільки но одержала листа від нього!
— Це непра́вда! Я ті́льки но оде́ржала листа́ від нього!
4.62
— Ой, синку! — каже Шрам.
— Ой, синку́! — ка́же Шрам.
4.5
— А ось і другий.
— А ось і дру́гий.
5.6
Побачимо, чия буде сила!
Поба́чимо, чия́ бу́де си́ла!
6.54
— Хто ви такий і що вам треба? — вигукнула вона.
— Хто ви таки́й і що вам тре́ба? — ви́гукнула вона́.
6.54
— Я також б'юся з ним, — промовив, наближаючись, Араміс.
— Я та́ко́ж б'ю́ся з ним, — промо́вив, наближа́ючись, Араміс.
5.9
— Ні, не спитувалась, та її справа окрема.
— Ні, не спи́тувалась, та її спра́ва окре́ма.
5.6
— То я повинен знати, де ваш пісок.
— То я пови́нен зна́ти, де ваш пісо́к.
5.28
— Ми ще побачимось, пане, чи не так?
— Ми ще поба́чимось, па́не, чи не так?
4.32
— Та хто ж її вкрав?
— Та хто ж її вкрав?
6.3
— У мене нема ані покоївок, ані льокаїв.
— У мене́ нема́ ані́ покої́вок, ані́ льокаїв.
6.42
— Беріть мою руку, — перебив чужоземець, — і ходім.
— Бері́ть мою́ ру́ку, — переби́в чужозе́мець, — і ході́м.
7.14
— Пізніше, — відказав Атос, — мені треба вжити деяких заходів.
— Пізні́ше, — відказа́в Атос, — мені́ тре́ба вжи́ти де́яких за́ходів.
7.5
А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи.
А вра́жий запоро́жець аж за боки́ бере́ться, рего́чучи.
5.34
— Дурниці! Це все дрібниці.
— Дурни́ці! Це все дрібни́ці.
8
— Та що! Під'їхали нас братчики так, що тілько ушима стрепенули!
— Та що! Під'ї́хали нас бра́тчики так, що ті́лько ушима стрепену́ли!
8.04
— Овва, — відповів Д'Артаньян, — це тому, що я найбезталанніший з усіх вас.
— Овва́, — відпові́в Д'Артаньян, — це тому́, що я найбезтала́нніший з усі́х вас.
4.92
— У протилежному кінці міста.
— У протиле́жному кінці́ мі́ста.
4.98
— Дайте мені сокиру!
— Да́йте мені́ соки́ру!
4.98
— Так там же наші, козаки!
— Так там же на́ші, козаки́!
4.44
— Я слухаю вас, — сказав той.
— Я слу́хаю вас, — сказа́в той.
4.86
— Ха, ха, ха! — засміявся я.
— Ха, ха, ха! — засмія́вся я.
6.36
— А чому, пане, таке запитання? Хіба ви маєте чекати на мене?
— А чому́, па́не, таке́ запита́ння? Хіба́ ви ма́єте чека́ти на мене́?
6.36
— Я підскочив і скинув очима на вождя Джорджа.
— Я підско́чив і ски́нув очи́ма на вождя́ Джо́рджа.
5.58
— У нас ніхто не бачив, щоби полотнянки прали.
— У нас ніхто́ не ба́чив, що́би полотня́нки пра́ли.
4.4
Аж сумно йому стало.
Аж су́мно йому ста́ло.
5.1
— Хіба вам не однаково? — відповів Атос.
— Хіба́ вам не одна́ково? — відпові́в Атос.
6.3
— Пане!, я зауважив вам не для того, щоб посваритися.
— Па́не!, я заува́жив вам не для того́, щоб посвари́тися.
7.74
А часом прямо було видно, що в казці снує перед нами свої власні мрії.
А ча́сом пря́мо було́ ви́дно, що в ка́зці снує́ пе́ред нами свої́ вла́сні мрі́ї.
6.48
— Взагалі, — казав він, — порад просять, щоб не слухати їх.
— Взагалі́, — каза́в він, — пора́д про́сять, щоб не слу́хати їх.
5.7
— А й справді так, — відповів хазяїн — Я добре пригадую.
— А й спра́вді так, — відпові́в хазя́їн — Я до́бре прига́дую.
6.24
— Ми спроможемося ще втекти через сад, у мене ключ.
— Ми спромо́жемося ще втекти́ че́рез сад, у мене́ ключ.
6.6
— А, чорт побирай! Але при чому ж тут ваша дружина, пане?
— А, чорт побира́й! Але́ при чому́ ж тут ва́ша дружи́на, па́не?
4.44
— Е, батьку! — каже Сомко.
— Е, ба́тьку! — ка́же Сомко.
4.32
— А чому ж? — каже.
— А чому́ ж? — ка́же.
3.72
Ви чули про неї?
Ви чу́ли про не́ї?
7.44
А, це ви, Вінтер! Ви прислали сьогодні до мене якогось божевільного.
А, це ви, Вінтер! Ви присла́ли сього́дні до мене́ яко́гось божеві́льного.
4.92
— Це, здається, Д'Артаньян?
— Це, здає́ться, Д'Артаньян?
6.54
— Я кажу про смерть не для того, щоб залякати вас, мадам.
— Я кажу́ про смерть не для того́, щоб заляка́ти вас, мада́м.
3.8
— І ось тут, на!
— І ось тут, на!
4.5
— Візьми ти оцей перстень.
— Візьми́ ти оце́й пе́рстень.
5.52
— Не вірю, доки ти не подаси мені якогось доказу.
— Не ві́рю, до́ки ти не подаси́ мені́ яко́гось до́казу.
6.42
— Ніхто, опріч вас не повинен знати цієї таємниці.
— Ніхто́, опрі́ч вас не пови́нен зна́ти ціє́ї таємни́ці.
3.9
— І це правда?
— І це пра́вда?
4.08
А в тім — є ще рада.
А в тім — є ще ра́да.
5.4
— Візьміть цього листа, — сказав Д'Артаньян.
— Візьмі́ть цього́ листа́, — сказа́в Д'Артаньян.
5.34
— Ну, що ж, підеш до води купатися?
— Ну, що ж, пі́деш до води́ купа́тися?
5.4
— Чорт побирай! — буркнув той крізь зуби.
— Чорт побира́й! — бу́ркнув той крізь зу́би.
4.56
— І ви берете від нього гроші?
— І ви берете́ від нього гро́ші́?
4.2
— Сьогодні ввечорі.
— Сього́дні ввечорі.
7.56
А то стояла все, мов нежива, коло чорногорця, дивлячись на страшне одноборство.
А то стоя́ла все, мов нежива́, ко́ло чорного́рця, ди́влячись на страшне́ однобо́рство.
4.3
— А що саме треба зробити?
— А що са́ме тре́ба зроби́ти?
5.64
— Ми мусимо йти зараз до узгірря на край міста.
— Ми му́симо йти за́раз до узгі́рря на край мі́ста.
5.58
Вам, мабуть, завжди треба грати в якусь гру?
Вам, ма́бу́ть, за́вжди́ тре́ба гра́ти в яку́сь гру?
5.6
— Не знаю, бо вони додержували глибокої таємниці.
— Не зна́ю, бо вони́ доде́ржували глибо́кої таємни́ці.
5.88
— Манюсю, а це що таке? Ти забила нашу сойку?
— Маню́сю, а це що таке́? Ти заби́ла на́шу со́йку?
5.88
— Що ж це ти, гетьмане, покинув військові корогви?
— Що ж це ти, ге́тьмане, поки́нув військо́ві́ корогви́?
5.6
Ой пане, як же ви тепер гадаєте, що зо мною буде?
Ой па́не, як же ви тепе́р гада́єте, що зо мно́ю бу́де?
7.32
— Чи є у вас дозвіл за кардиналовим підписом? — спитав начальник порту.
— Чи є у вас до́звіл за кардина́ловим пі́дписом? — спита́в нача́льник по́рту.
3.24
— Саме про неї.
— Са́ме про не́ї.
4.2
— Ну, а далі!
— Ну, а да́лі!
5.58
— Тоді ти не виконаєш доручення — зауважив Д'Артаньян.
— Тоді́ ти не ви́конаєш дору́чення — заува́жив Д'Артаньян.
5.64
— Я вважав себе за кинутого, обдуреного.
— Я вважа́в себе́ за ки́нутого, обду́реного.
5.46
— Давай чотирнадцять! — сказав Староміський.
— Дава́й чотирна́дцять! — сказа́в Староміський.
5.58
— Нарешті, на добрий час! — вигукнув Д'Артаньян.
— Наре́шті, на до́брий час! — ви́гукнув Д'Артаньян.
5.82
— Добре, — сказав, — піду з вами.
— До́бре, — сказа́в, — піду́ з вами.
5.7
— Ви, мабуть, говорили про мене дуже голосно?
— Ви, ма́бу́ть, говори́ли про мене́ ду́же го́лосно?
5.76
— А він таки, дійсно, розумний, — пробурмотів Атос.
— А він таки́, ді́йсно, розу́мний, — пробурмотів Атос.
5.7
— Як упізнав? Хіба ти вже бачила колись цього чоловіка?
— Як упізна́в? Хіба́ ти вже ба́чила коли́сь цього́ чолові́ка?
5.52
— Я згоджуюсь з Арамісом, — сказав Портос.
— Я зго́джуюсь з Арамісом, — сказа́в Портос.
4.56
— Ось бачиш, я до тебе!
— Ось ба́чиш, я до тебе́!
4.74
— Ви? — спитала міледі.
— Ви? — спита́ла міле́ді.
4.56
— Узяти сто пістолей.
— Узя́ти сто пістолей.
7.26
— Вас обвинувачують у державній зраді, — промовив поволі кардинал.
— Вас обвинува́чують у держа́вній зра́ді, — промо́вив пово́лі кардина́л.
5.16
— А крутитися й менче можна б.
— А крути́тися й ме́нче мо́жна б.
7.74
— Та це один матрос почастував мене швайкою з великої бомбрамселі.
— Та це оди́н матро́с почастува́в мене́ шва́йкою з вели́кої бомбрамсе́лі.
5.76
— Який золотий пісок? — спитав спанталичений матрос.
— Яки́й золоти́й пісо́к? — спита́в спантали́чений матро́с.
5.1
А Кирило Тур буцім на те й не вважає.
А Кири́ло Тур бу́цім на те й не вважа́є.
5.34
— Вибачте, вибачте мені! — вигукнув він.
— Ви́бачте, ви́бачте мені́! — ви́гукнув він.
4.62
— Ні у мене, — сказав Араміс.
— Ні у мене́, — сказа́в Араміс.
5.64
— Безсумнівно, і тим з більшою охотою.
— Безсумні́вно, і тим з бі́льшою охо́тою.
8.34
— Жінка такого низького стану! — обурився Портос і скривив зневажливу гримасу.
— Жі́нка тако́го низько́го ста́ну! — обу́рився Портос і скриви́в знева́жливу грима́су.
4.74
— Це значить, що мене обдурено.
— Це зна́чи́ть, що мене́ обду́рено.
4.86
Атос наблизився до міледі.
Атос набли́зився до міле́ді.
4.32
— Ну, ідете ви?
— Ну, ідете́ ви?
5.94
— Я візьму того, що тримає рудий конюший.
— Я візьму́ того́, що трима́є руди́й коню́ший.
5.58
— Як? Він зробив вам честь спинитися тут?
— Як? Він зроби́в вам честь спини́тися тут?
5.5
— Як називаєшся? — питає мене шандар.
— Як назива́єшся? — пита́є мене́ шанда́р.
End of preview. Expand in Data Studio

Open Text-to-Speech voices for 🇺🇦 Ukrainian

Community

Cite this work

@misc {smoliakov_2025,
    author       = { {Smoliakov} },
    title        = { opentts-uk (Revision 32abc9c) },
    year         = 2025,
    url          = { https://huggingface.co/datasets/Yehor/opentts-uk },
    doi          = { 10.57967/hf/4551 },
    publisher    = { Hugging Face }
}
Downloads last month
69

Models trained or fine-tuned on speech-uk/opentts-lada

Collection including speech-uk/opentts-lada