RU
stringlengths 50
147
| UKR
stringlengths 44
145
|
|---|---|
Испытала сестра своего брата. А серый приют К звезднице из колодца, Изводило три поля, три мили, | Випроводжала сестра свого брата. А сірому сиротина До зірниці із криниці, Випроводжала три поля, три милі, |
А серый приют К звезднице из колодца, Изводило три поля, три мили, Прощалась у долины. | А сірому сиротина До зірниці із криниці, Випроводжала три поля, три милі, Прощалася при долині. |
К звезднице из колодца, Изводило три поля, три мили, Прощалась у долины. Дала шиту шелками платина, | До зірниці із криниці, Випроводжала три поля, три милі, Прощалася при долині. Дарувала шиту шовками хустину, |
Изводило три поля, три мили, Прощалась у долины. Дала шиту шелками платина, Чтобы упоминал на чужбине. | Випроводжала три поля, три милі, Прощалася при долині. Дарувала шиту шовками хустину, Щоб згадував на чужині. |
Прощалась у долины. Дала шиту шелками платина, Чтобы упоминал на чужбине. На путь избитый смотрела. | Прощалася при долині. Дарувала шиту шовками хустину, Щоб згадував на чужині. На шлях битий дивилася. |
Смотреть на могилу. А третью литью Преславные компании В свою Украину. | Виглядати на могилу. А на третє линуть Преславнії компанійці В свою Україну. |
Характёр из Сечи. За ним идут осаулы И плачу. Несуть паны осады | Характерник з Січі. За ним ідуть осаули Та плачуть ідучи. Несуть пани осаули |
За ним идут осаулы И плачу. Несуть паны осады Литый панцирь порбанный, | За ним ідуть осаули Та плачуть ідучи. Несуть пани осаули Литий панцир порубаний, |
Улыбнётся И политая голубицей Более чужим поле, И я как будто оживаю | Тихо усміхнеться І полине голубкою Понад чужим полем, І я ніби оживаю |
И политая голубицей Более чужим поле, И я как будто оживаю И на высокую гору | І полине голубкою Понад чужим полем, І я ніби оживаю І на гору високую |
И политая голубицей Более чужим поле, И я как будто оживаю И на высокую гору | І полине голубкою Понад чужим полем, І я ніби оживаю І на гору високую |
И политая голубицей Более чужим поле, И я как будто оживаю И на высокую гору | І полине голубкою Понад чужим полем, І я ніби оживаю І на гору високую |
Более чужим поле, И я как будто оживаю И на высокую гору И вспоминаю Украину, | Понад чужим полем, І я ніби оживаю І на гору високую І згадую Україну, |
И я как будто оживаю И на высокую гору И вспоминаю Украину, И вспомнит боюсь. | І я ніби оживаю І на гору високую І згадую Україну, І згадать боюся. |
И вспомнит боюсь. И там степи, и здесь степи, Но здесь не такой, А там голуби, | І згадать боюся. І там степи, і тут степи, Та тут не такії, А там голубії, |
И там степи, и здесь степи, Но здесь не такой, А там голуби, И хоть бы смех где могила | І там степи, і тут степи, Та тут не такії, А там голубії, І хоч би на сміх де могила |
Но здесь не такой, А там голуби, И хоть бы смех где могила О древних историях говорила. | Та тут не такії, А там голубії, І хоч би на сміх де могила О давнім давні говорила. |
Когда я вырвусь из этой пустыни? Как будто крикнет кто надо мной. Как вор тот, вне валами. Здесь неделю святую. | Коли я вирвусь з ції пустині? Неначе крикне хто надо мною. Неначе злодій той, поза валами. Отут неділеньку святую. |
Как будто крикнет кто надо мной. Как вор тот, вне валами. Здесь неделю святую. Еще придет ночь в смердящую дому, | Неначе крикне хто надо мною. Неначе злодій той, поза валами. Отут неділеньку святую. Ще прийде ніч в смердячу хату, |
Как вор тот, вне валами. Здесь неделю святую. Еще придет ночь в смердящую дому, На сто крат сердце и надежду, | Неначе злодій той, поза валами. Отут неділеньку святую. Ще прийде ніч в смердячу хату, На стократ серце, і надію, |
Здесь неделю святую. Еще придет ночь в смердящую дому, На сто крат сердце и надежду, И всё на свете прогонят. | Отут неділеньку святую. Ще прийде ніч в смердячу хату, На стократ серце, і надію, І все на світі проженуть. |
Еще придет ночь в смердящую дому, На сто крат сердце и надежду, И всё на свете прогонят. Возрастами глухие потечут. | Ще прийде ніч в смердячу хату, На стократ серце, і надію, І все на світі проженуть. Віками глухо потечуть. |
Еще придет ночь в смердящую дому, На сто крат сердце и надежду, И всё на свете прогонят. Возрастами глухие потечут. | Ще прийде ніч в смердячу хату, На стократ серце, і надію, І все на світі проженуть. Віками глухо потечуть. |
На сто крат сердце и надежду, И всё на свете прогонят. Возрастами глухие потечут. И я кровными слезами | На стократ серце, і надію, І все на світі проженуть. Віками глухо потечуть. І я кровавими сльозами |
И всё на свете прогонят. Возрастами глухие потечут. И я кровными слезами Не раз омочут постель. | І все на світі проженуть. Віками глухо потечуть. І я кровавими сльозами Не раз постелю омочу. |
Не поможет милый боже, Как говорят люди. Будет покаяние на мире, Ворота не будет. | Не поможе милий боже, Як то кажуть люде. Буде каяння на світі, Вороття не буде. |
Как говорят люди. Будет покаяние на мире, Ворота не будет. Потому что на звезду ведут | Як то кажуть люде. Буде каяння на світі, Вороття не буде. Бо на позорище ведуть |
После большой зимы За Екатерины, А когда он выкопал, то мы Вот и расскажем в пользу, | Після великої зими За Катерини за цариці, А як він викопав, то ми Оце й розкажемо в пригоді, |
За Екатерины, А когда он выкопал, то мы Вот и расскажем в пользу, Такую вещь и запишу. | За Катерини за цариці, А як він викопав, то ми Оце й розкажемо в пригоді, Такую річ і записать. |
Так что тот же сирота В наемных сияниях себе, да Да ни отсечь и ни оттей Поблагодарил за хлеб и соль | Отож той самий сиротина У наймах сяк собі, то так Та ні відсіль і ні відтіль Подякував за хліб і сіль |
В наемных сияниях себе, да Да ни отсечь и ни оттей Поблагодарил за хлеб и соль И за науку хороших людей | У наймах сяк собі, то так Та ні відсіль і ні відтіль Подякував за хліб і сіль І за науку добрим людям |
Да ни отсечь и ни оттей Поблагодарил за хлеб и соль И за науку хороших людей Да до вдовщины напрямый | Та ні відсіль і ні відтіль Подякував за хліб і сіль І за науку добрим людям Та до вдовівни навпростець |
Максимовый дом А душа проклята И когда она сотлеет, С поля | Максимову хату А душа проклята І коли вона зотліє, З переляку |
Кого бреет в москале. Помогли общине И скурого сына, Забили в скрипку | Кого голить у москалі. Порадили громадою Та скурвого сина, Забили в скрипицю |
Помогли общине И скурого сына, Забили в скрипку Да и повезли к приему. | Порадили громадою Та скурвого сина, Забили в скрипицю Та й повезли до прийому. |
В байраках белыелы И Очаков брали. А что это за люди Не было и не будет | В байраках біліли І Очаков брали А що то за люде Не було й не буде |
И Очаков брали. А что это за люди Не было и не будет Под Очаков | І Очаков брали А що то за люде Не було й не буде Під Очаков |
А что это за люди Не было и не будет Под Очаков Погнали и Максима. | А що то за люде Не було й не буде Під Очаков Погнали й Максима. |
А Максимовые кривые Шкандибав на милке И понятия не имеет. А в неделке святую | А Максимові кривому Шкандибав на милиці І гадки не має. А в неділеньку святую |
Бере святой псалтир в руки И идет читать. Но в холодную погоду Так что в садочку | Бере святий псалтир в руки Та й іде читати Та у холодочку Отож у садочку |
И идет читать. Но в холодную погоду Так что в садочку За упоением души ее | Та й іде читати Та у холодочку Отож у садочку За упокой душі її |
Но в холодную погоду Так что в садочку За упоением души ее Потом тихонько, | Та у холодочку Отож у садочку За упокой душі її Потім собі тихесенько, |
Максима из колодца Да в балке и похоронили. Чималую часовню А его колодец | Максима з криниці Та у балці й поховали. Чималу каплицю А його криницю |
Да в балке и похоронили. Чималую часовню А его колодец Вот тебе былица и тебе. | Та у балці й поховали. Чималу каплицю А його криницю От тобі й билиця |
Чималую часовню А его колодец Вот тебе былица и тебе. О том колодце москалеву. | Чималу каплицю А його криницю От тобі й билиця Про ту криницю москалеву. |
Но на Сибирь остановился. За меня богу, мой ты сын, На этой преславной Украине, На этой игровой стороне, | Та на Сибірі опинивсь. За мене богу, мій ти сину, На тій преславній Україні, На тій веселій стороні, |
За меня богу, мой ты сын, На этой преславной Украине, На этой игровой стороне, Разве это не помогает? | За мене богу, мій ти сину, На тій преславній Україні, На тій веселій стороні, Чи не полегшає мені? |
На этой преславной Украине, На этой игровой стороне, Разве это не помогает? Угадаю что-нибудь, что мне нужно. | На тій преславній Україні, На тій веселій стороні, Чи не полегшає мені? Згадаю що чи що набачу, |
Угадаю что-нибудь, что мне нужно. Я так утону, что заплачу. И как будто сам перелечу Хотя на Украину час, | Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну, |
На нее гляну, посмотрю, Так люблю сердце отдохните. Что я ужасно забываю Или злых проклинаю | На неї гляну, подивлюсь, Так любо серце одпочине. Що я Украйну забуваю Або лукавих проклинаю |
Так люблю сердце отдохните. Что я ужасно забываю Или злых проклинаю И милосердному молюсь, | Так любо серце одпочине. Що я Украйну забуваю Або лукавих проклинаю І милосердому молюсь, |
Что я ужасно забываю Или злых проклинаю И милосердному молюсь, Хотя я не сделал вам зла, | Що я Украйну забуваю Або лукавих проклинаю І милосердому молюсь, Хоч я вам кривди не робив, |
Хотя я не сделал вам зла, А нумо снова подержат. Пока новинка на основе, Старинку божу лицевать. | Хоч я вам кривди не робив, А нумо знову віршувать. Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. |
А нумо снова подержат. Пока новинка на основе, Старинку божу лицевать. Люди и судьба проклинают. | А нумо знову віршувать. Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. Людей і долю проклинать. |
В этой деревне на безтации У нашей старой дамы Таковы сверстники со мной. Она берет меня в покои | У тім селі на безталання У нашої старої пані Таки однолітки зо мною. Вона й бере мене в покої |
У нашей старой дамы Таковы сверстники со мной. Она берет меня в покои Не одного меня меньше. | У нашої старої пані Таки однолітки зо мною. Вона й бере мене в покої Не одного мене малі. |
Покинул ниву я и рало, Сбросил дом и город, Я пошел в писарь в общину. Да хороших парней добираю. | Покинув ниву я і рало, Покинув хату і город, Пішов я в писарі в громаду. Та добрих хлопців добираю. |
Сбросил дом и город, Я пошел в писарь в общину. Да хороших парней добираю. На третье лето поъезжали, | Покинув хату і город, Пішов я в писарі в громаду. Та добрих хлопців добираю. На третє літо поз'їзжались, |
Я пошел в писарь в общину. Да хороших парней добираю. На третье лето поъезжали, Дождались своей свадьбы | Пішов я в писарі в громаду. Та добрих хлопців добираю. На третє літо поз'їзжались, Свого весілля дожидали |
Ходил три года я с ножами, Спряжешь ребенка на огне Или пананку белолицу Разопьешь голую на коне | Ходив три года я з ножами, Спряжеш дитину на огні Або панянку білолицю Розіпнеш голу на коні |
Спряжешь ребенка на огне Или пананку белолицу Разопьешь голую на коне Да и отпустишь в степь. | Спряжеш дитину на огні Або панянку білолицю Розіпнеш голу на коні Та й пустиш в степ. |
Не даст ли Бог милосердый Ходит на старение воли. Пошел бы я на Украину, Пошел бы домой, | Чи не дасть бог милосердий Хоть на старість волі. Пішов би я в Україну, Пішов би додому, |
Ходит на старение воли. Пошел бы я на Украину, Пошел бы домой, Там бы меня поздоровали, | Хоть на старість волі. Пішов би я в Україну, Пішов би додому, Там би мене привітали, |
Пошел бы я на Украину, Пошел бы домой, Там бы меня поздоровали, Обрадовали бы старика, | Пішов би я в Україну, Пішов би додому, Там би мене привітали, Зраділи б старому, |
Пошел бы я на Украину, Пошел бы домой, Там бы меня поздоровали, Обрадовали бы старика, | Пішов би я в Україну, Пішов би додому, Там би мене привітали, Зраділи б старому, |
Пошел бы я на Украину, Пошел бы домой, Там бы меня поздоровали, Обрадовали бы старика, | Пішов би я в Україну, Пішов би додому, Там би мене привітали, Зраділи б старому, |
Пошел бы домой, Там бы меня поздоровали, Обрадовали бы старика, Там бы я почил хоть немного, | Пішов би додому, Там би мене привітали, Зраділи б старому, Там би я спочив хоч мало, |
Дубы и всякие деревья В покосы потолокется, а из яру Святое солнце покрова. И стала тьма, и от Урала | Дуби і всякі дерева В покоси стелеться, а з яру Святеє сонце покрива. І стала тьма, і од Уралу |
В покосы потолокется, а из яру Святое солнце покрова. И стала тьма, и от Урала Да до тингиса до Арала | В покоси стелеться, а з яру Святеє сонце покрива. І стала тьма, і од Уралу Та до тингиза до Аралу |
В покосы потолокется, а из яру Святое солнце покрова. И стала тьма, и от Урала Да до тингиса до Арала | В покоси стелеться, а з яру Святеє сонце покрива. І стала тьма, і од Уралу Та до тингиза до Аралу |
В покосы потолокется, а из яру Святое солнце покрова. И стала тьма, и от Урала Да до тингиса до Арала | В покоси стелеться, а з яру Святеє сонце покрива. І стала тьма, і од Уралу Та до тингиза до Аралу |
Святое солнце покрова. И стала тьма, и от Урала Да до тингиса до Арала Кипила в озерах вода. | Святеє сонце покрива. І стала тьма, і од Уралу Та до тингиза до Аралу Кипіла в озерах вода. |
И стала тьма, и от Урала Да до тингиса до Арала Кипила в озерах вода. И за Тоболом в Сибирь | І стала тьма, і од Уралу Та до тингиза до Аралу Кипіла в озерах вода. І за Тоболом у Сибірі |
Да инде тирса с осой В яру черное под горой, Да дикий иногда кайзак Неторопливо выедет на гору | Та інде тирса з осокою В яру чорніє під горою, Та дикий інколи кайзак Тихенько виїде на гору |
Чтобы паролюбие блудодействовало В их бедной стране. Да не дай, господи, никому, Как мне теперь, старик, | Щоб парості розпустило У їх біднім краї. Та не дай, господи, нікому, Як мені тепер, старому, |
В их бедной стране. Да не дай, господи, никому, Как мне теперь, старик, В неволе пропадать, | У їх біднім краї. Та не дай, господи, нікому, Як мені тепер, старому, У неволі пропадати, |
Да не дай, господи, никому, Как мне теперь, старик, В неволе пропадать, Марное лето коротать. | Та не дай, господи, нікому, Як мені тепер, старому, У неволі пропадати, Марне літа коротати. |
Ибо если по правде вам скажут, Это очень и мне самому. Отрыдали тей мужики, Хотелось бы проглотить оском | Бо як по правді вам сказать, То дуже вже й мені самому Обридли тії мужики, Хотілося б зогнать оскому |
Это очень и мне самому. Отрыдали тей мужики, Хотелось бы проглотить оском На коронованных головах, | То дуже вже й мені самому Обридли тії мужики, Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, |
Да добрым складом хотения на время, Хоть на часочку у нас Ту венценосную общину Покажем спереди и сзади | Та добрим складом хоть на час, Хоть на годиночку у нас Ту вінценосную громаду Покажем спереду і ззаду |
Хоть на часочку у нас Ту венценосную общину Покажем спереди и сзади Не видно никого в Иерсалиме, | Хоть на годиночку у нас Ту вінценосную громаду Покажем спереду і ззаду Не видно нікого в Ієрусалимі, |
Ту венценосную общину Покажем спереди и сзади Не видно никого в Иерсалиме, Врата на запоре, как чума | Ту вінценосную громаду Покажем спереду і ззаду Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі, неначе чума |
Багряная ряза раздирает И высыпает пепел на главу. И день единственного, сын мой, Без тебя солнце не зрю, | Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу. І дня єдиного, мій сину, Без тебе сонця не узрю, |
И высыпает пепел на главу. И день единственного, сын мой, Без тебя солнце не зрю, В храме своей кедровой | І сипле попіл на главу. І дня єдиного, мій сину, Без тебе сонця не узрю, У храмині своїй кедровій |
И день единственного, сын мой, Без тебя солнце не зрю, В храме своей кедровой Вели сестре моей Фамари, | І дня єдиного, мій сину, Без тебе сонця не узрю, У храмині своїй кедровій Вели сестрі моїй Фамарі, |
Драгим елеем полила И спала в огонь ладан. Как эти вальденсы, круг нее Новые покои | Драгим єлеєм полила І сипала в огнище ладан. Мов ті валькірії, круг неї Новії покої |
И спала в огонь ладан. Как эти вальденсы, круг нее Новые покои Ну что ж, давайте просто зацветать. | І сипала в огнище ладан. Мов ті валькірії, круг неї Новії покої Нумо лиш квітчати, |
Как эти вальденсы, круг нее Новые покои Ну что ж, давайте просто зацветать. Из Литвы князя столкнутся. | Мов ті валькірії, круг неї Новії покої Нумо лиш квітчати, Із Литви князя зустрічать. |
Лучшая сестра Аполлона, Тебе к большому куплю. Стричься же в лакеи Ревностно в новой ливрее | Найкраща сестро Аполлона, Тобі к великодню куплю. Пострижемося ж у лакеї Та ревносно в новій лівреї |
Тебе к большому куплю. Стричься же в лакеи Ревностно в новой ливрее Заходя, цари любят. | Тобі к великодню куплю. Пострижемося ж у лакеї Та ревносно в новій лівреї Заходимось царів любить. |
Стричься же в лакеи Ревностно в новой ливрее Заходя, цари любят. Жалость и масло топят. | Пострижемося ж у лакеї Та ревносно в новій лівреї Заходимось царів любить. Шкода і оливо тупить. |
А в той госпоже есть сестра Хорошего же рода И когда-то мне пришлось. В чужой дальней стороне | А в тій господі є сестра Добра такого таки зроду І довелось колись мені В чужій далекій стороні |
Хорошего же рода И когда-то мне пришлось. В чужой дальней стороне Мы долго в море пропадали, | Добра такого таки зроду І довелось колись мені В чужій далекій стороні Ми довго в морі пропадали, |
И когда-то мне пришлось. В чужой дальней стороне Мы долго в море пропадали, От главарей письма принесли, | І довелось колись мені В чужій далекій стороні Ми довго в морі пропадали, З ватаги письма принесли, |
Из общины кпили, ребят били И в деревне, Как гусары на посте. Еще за поминки святой, | З громади кпили, хлопців били Та верховодили в селі, Як ті гусари на постої. Ще за гетьманщини святої, |
И в деревне, Как гусары на посте. Еще за поминки святой, Давно это происходило когда-то. | Та верховодили в селі, Як ті гусари на постої. Ще за гетьманщини святої, Давно се діялось колись. |
Еще за поминки святой, Давно это происходило когда-то. В воскресенье в деревне В оранде на столе | Ще за гетьманщини святої, Давно се діялось колись. У неділю на селі У оранді на столі |
Давно это происходило когда-то. В воскресенье в деревне В оранде на столе Сикалы лирники и играли | Давно се діялось колись. У неділю на селі У оранді на столі Сиділи лірники та грали |
В воскресенье в деревне В оранде на столе Сикалы лирники и играли По шельге за танец. | У неділю на селі У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець. |
С тех пор титаривные Домой плача пришла, И спать плача легла, В нехорошее время из того неравные | З того часу титарівні Додому плачучи прийшла, І спати плачучи лягла, В недобрий час з того нерівні |