RU
stringlengths 50
147
| UKR
stringlengths 44
145
|
|---|---|
И три года на могилу Это девушка с калиной. Не водой до восхода солнца Их слава лукавна | І три літа на могилу То дівчина з калиною Не водою до схід сонця Їх славою лукавою |
Это девушка с калиной. Не водой до восхода солнца Их слава лукавна Отладка подружек | То дівчина з калиною Не водою до схід сонця Їх славою лукавою Зневажають подруженьки |
Не водой до восхода солнца Их слава лукавна Отладка подружек Отладка красной | Не водою до схід сонця Їх славою лукавою Зневажають подруженьки Зневажають червоную |
Их слава лукавна Отладка подружек Отладка красной Полный мою головку, | Їх славою лукавою Зневажають подруженьки Зневажають червоную Повий мою головоньку, |
Видали люди, вставая. А мать и спать не ложилась, Дочь ужинает дождала И рыдала в слезах. | Раділи люде встаючи. А мати й спати не лягала, Дочку вечерять дожидала І тяжко плакала ждучи. |
Посадила старая мать Три десена в поле. А невестка посадила Три яворы посадила | Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Три явори посадила |
Три десена в поле. А невестка посадила Три яворы посадила Не принялись три десны, | Три ясени в полі. А невістка посадила Три явори посадила Не прийнялись три ясени, |
А невестка посадила Три яворы посадила Не принялись три десны, Посыхали три яворы, | А невістка посадила Три явори посадила Не прийнялись три ясени, Повсихали три явори, |
И временных преобразовали, И к двери, на ключ запертых, И к решоткам на окне Привлекатель я немного, и мне | І часових переміняли, І до дверей, на ключ замкнутих, І до решотки на вікні Привик я трохи, і мені |
И к двери, на ключ запертых, И к решоткам на окне Привлекатель я немного, и мне Не жаль было давно забытых, | І до дверей, на ключ замкнутих, І до решотки на вікні Привик я трохи, і мені Не жаль було давно одбутих, |
И к двери, на ключ запертых, И к решоткам на окне Привлекатель я немного, и мне Не жаль было давно забытых, | І до дверей, на ключ замкнутих, І до решотки на вікні Привик я трохи, і мені Не жаль було давно одбутих, |
И к решоткам на окне Привлекатель я немного, и мне Не жаль было давно забытых, Мои кровожадные тяжелые слезы. | І до решотки на вікні Привик я трохи, і мені Не жаль було давно одбутих, Моїх кровавих тяжких сльоз. |
Что я ни с кем не делю Садок вышневый у дома, Хрущи над вишнями гудят, Плугы идут, | Що я ні з ким не поділю Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, |
Садок вышневый у дома, Хрущи над вишнями гудят, Плугы идут, Поют девчонки, | Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, |
Хрущи над вишнями гудят, Плугы идут, Поют девчонки, А матери ужинают ждут. | Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. |
А в окно, как баба, В плену тяжело, хотя и воли, Сказать по правде, не было. а теперь зловещие судьбы, | А в вікно, неначе баба, В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було. Тепер же злої тії долі, |
В плену тяжело, хотя и воли, Сказать по правде, не было. а теперь зловещие судьбы, И жду её, и выгляжу, | В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було. Тепер же злої тії долі, І жду її, і виглядаю, |
Сказать по правде, не было. а теперь зловещие судьбы, И жду её, и выгляжу, Глупый ум свой проклинаю, | Сказать по правді, не було. Тепер же злої тії долі, І жду її, і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, |
а теперь зловещие судьбы, И жду её, и выгляжу, Глупый ум свой проклинаю, Что давился дуракам обмануть, | Тепер же злої тії долі, І жду її, і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, Що дався дурням одурить, |
И жду её, и выгляжу, Глупый ум свой проклинаю, Что давился дуракам обмануть, В луже воли утопит. | І жду її, і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, Що дався дурням одурить, В калюжі волю утопить. |
По воде разослала А на ветвях качаются Как в поле на могиле А сы в лесу и на ленте | Аж по воді розіслала А на вітах гойдаються Як у полі на могилі А сич в лісі та на стрісі |
А на ветвях качаются Как в поле на могиле А сы в лесу и на ленте И кто знает, что происходит? | А на вітах гойдаються Як у полі на могилі А сич в лісі та на стрісі І хто знає, що діється |
Как в поле на могиле А сы в лесу и на ленте И кто знает, что происходит? У нас на Украине? | Як у полі на могилі А сич в лісі та на стрісі І хто знає, що діється В нас на Україні? |
Чтобы люди и следа не пришли, Чтобы и не знали, где и искать. В той квартирной деревне, На нашей знаменитой Украине, | Щоб люди й сліду не найшли, Щоб і не знали, де й шукати. В тому господньому селі, На нашій славній Україні, |
Чтобы и не знали, где и искать. В той квартирной деревне, На нашей знаменитой Украине, Молодые себе были, | Щоб і не знали, де й шукати. В тому господньому селі, На нашій славній Україні, Ще молоді собі були, |
В той квартирной деревне, На нашей знаменитой Украине, Молодые себе были, Высокие на горе палаты, | В тому господньому селі, На нашій славній Україні, Ще молоді собі були, Високі на горі палати, |
Ибо люди не знают, Почему хорошо умирает, И князь образумился. В деревнях метнулся. | Бо люде не знають, Чому добре умирає, І князь схаменувся. По селах метнувся. |
Почему хорошо умирает, И князь образумился. В деревнях метнулся. В гроб положили. | Чому добре умирає, І князь схаменувся. По селах метнувся. В труну положили. |
И князь образумился. В деревнях метнулся. В гроб положили. Не стало в деревне княгини, | І князь схаменувся. По селах метнувся. В труну положили. Не стало на селі княгині, |
В гроб положили. Не стало в деревне княгини, И гусли снова загули. А сирота ее в деревне, | В труну положили. Не стало на селі княгині, І гусла знову загули. А сирота її в селі, |
Не стало в деревне княгини, И гусли снова загули. А сирота ее в деревне, Речь оторвалась от гилли, | Не стало на селі княгині, І гусла знову загули. А сирота її в селі, Мов одірвалось од гіллі, |
Не стало в деревне княгини, И гусли снова загули. А сирота ее в деревне, Речь оторвалась от гилли, | Не стало на селі княгині, І гусла знову загули. А сирота її в селі, Мов одірвалось од гіллі, |
Не стало в деревне княгини, И гусли снова загули. А сирота ее в деревне, Речь оторвалась от гилли, | Не стало на селі княгині, І гусла знову загули. А сирота її в селі, Мов одірвалось од гіллі, |
И гусли снова загули. А сирота ее в деревне, Речь оторвалась от гилли, Несоответствие и босс, | І гусла знову загули. А сирота її в селі, Мов одірвалось од гіллі, Ненагодоване і босе, |
А сирота ее в деревне, Речь оторвалась от гилли, Несоответствие и босс, Сорока доноса носит. | А сирота її в селі, Мов одірвалось од гіллі, Ненагодоване і босе, Сорочечку до зносу носить. |
За судьбу хорошую твою. Решают палаты на помости, А голод стонет на деревне. И стонет он, стонет по всей Украине. | За долю добрую твою. Ревуть палати на помості, А голод стогне на селі. І стогне він, стогне по всій Україні. |
Решают палаты на помости, А голод стонет на деревне. И стонет он, стонет по всей Украине. А паны и половую жидам продают. | Ревуть палати на помості, А голод стогне на селі. І стогне він, стогне по всій Україні. А пани й полову жидам продають. |
А голод стонет на деревне. И стонет он, стонет по всей Украине. А паны и половую жидам продают. Но голод ликуют, а бога молят, | А голод стогне на селі. І стогне він, стогне по всій Україні. А пани й полову жидам продають. Та голоду раді, та бога благають, |
Что день Божий обходил К ней в покоях Своей святой А тем временем жиды в деревне | Що день божий обходила До неї в покої Своєю святою А тим часом жиди в селі |
К ней в покоях Своей святой А тем временем жиды в деревне С деньгами появились. | До неї в покої Своєю святою А тим часом жиди в селі З грішми появились. |
Красный месяц, пока горит, И как будто горы оживают. Дубы из брови, как ни странно, В поле тихо охотится. | Червоний місяць аж горить, І ніби гори оживають. Дуби з діброви, мов дива, У поле тихо одхожають. |
И как будто горы оживают. Дубы из брови, как ни странно, В поле тихо охотится. И пугач пуга, и сова | І ніби гори оживають. Дуби з діброви, мов дива, У поле тихо одхожають. І пугач пуга, і сова |
Дубы из брови, как ни странно, В поле тихо охотится. И пугач пуга, и сова А лягушки краивают, гудят. | Дуби з діброви, мов дива, У поле тихо одхожають. І пугач пуга, і сова А жаби крякають, гудуть. |
В поле тихо охотится. И пугач пуга, и сова А лягушки краивают, гудят. Когда звезды Бога воскресают, | У поле тихо одхожають. І пугач пуга, і сова А жаби крякають, гудуть. Як зорі божії встають, |
И пугач пуга, и сова А лягушки краивают, гудят. Когда звезды Бога воскресают, А звезды не дают спать. | І пугач пуга, і сова А жаби крякають, гудуть. Як зорі божії встають, А зорі спати не дають. |
А лягушки краивают, гудят. Когда звезды Бога воскресают, А звезды не дают спать. Головой молодой | А жаби крякають, гудуть. Як зорі божії встають, А зорі спати не дають. Головою молодою |
Старая монахиня новость. Что в монастырь к ним зашла Книжная какая-то из-за Днепра И прехорошия собой. | Стара черниця новину. Що в монастир до їх зайшла Княжна якась із-за Дніпра І прехорошая собою. |
Мне так дорого, любезно стало, Уже позвали к паю, А я себе в буряные Чего мне не хватало | Мені так любо, любо стало, Уже прокликали до паю, А я собі у бур'яні Чого маленькому мені |
Уже позвали к паю, А я себе в буряные Чего мне не хватало Тойди так любезно молилась, | Уже прокликали до паю, А я собі у бур'яні Чого маленькому мені Тойді так приязно молилось, |
А я себе в буряные Чего мне не хватало Тойди так любезно молилась, Чего так весело было? | А я собі у бур'яні Чого маленькому мені Тойді так приязно молилось, Чого так весело було? |
Да яростью господинство проклинал. И говорил лето худой, Тогда повесили Христа, Ногде не весело мне, | Та люте панство проклинав. І згадував літа лихії, Тойді повісили Христа, Нігде не весело мені, |
И говорил лето худой, Тогда повесили Христа, Ногде не весело мне, Итак, и на чужбине. | І згадував літа лихії, Тойді повісили Христа, Нігде не весело мені, Отже таки й на чужині. |
Итак, и на чужбине. Чтобы не делать москалье Труны из дерева чужого, Или, может быть, крихотку земли. | Отже таки й на чужині. Щоб не робили москалі Труни із дерева чужого, Або хоч крихотку землі |
Чтобы не делать москалье Труны из дерева чужого, Или, может быть, крихотку земли. Святые ветры принесли, | Щоб не робили москалі Труни із дерева чужого, Або хоч крихотку землі Святії вітри принесли, |
Святые ветры принесли, Зачем бог думает, Горы мои высокие, Не так уж высокие, | Святії вітри принесли, Нащо вже й бога турбовать, Гори мої високії, Не так і високі, |
Зачем бог думает, Горы мои высокие, Не так уж высокие, Из Переяслава старого, | Нащо вже й бога турбовать, Гори мої високії, Не так і високі, З Переяслава старого, |
Горы мои высокие, Не так уж высокие, Из Переяслава старого, Из гробницы, | Гори мої високії, Не так і високі, З Переяслава старого, З Виблої могили, |
Что за Днепром сели. Иду я тихой походкой, Как будто чуда выныривают, Из облака тихо выступают, | Що за Дніпром сіли. Іду я тихою ходою, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, |
Иду я тихой походкой, Как будто чуда выныривают, Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, | Іду я тихою ходою, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, |
Иду я тихой походкой, Как будто чуда выныривают, Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, | Іду я тихою ходою, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, |
Иду я тихой походкой, Как будто чуда выныривают, Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, | Іду я тихою ходою, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, |
Как будто чуда выныривают, Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, Как дети в белых рубашках | Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках |
Как будто чуда выныривают, Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, Как дети в белых рубашках | Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках |
Как будто чуда выныривают, Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, Как дети в белых рубашках | Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках |
Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, Как дети в белых рубашках В пижмурки в яру гуляют, | Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють, |
Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, Как дети в белых рубашках В пижмурки в яру гуляют, | Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють, |
Из облака тихо выступают, Клетки беленьки выглядят, Как дети в белых рубашках В пижмурки в яру гуляют, | Із хмари тихо виступають, Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють, |
Клетки беленьки выглядят, Как дети в белых рубашках В пижмурки в яру гуляют, А судьбы седой наш казак | Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють, А долі сивий наш козак |
А переименовал И наши казачи Дурные головы за правду, За веру Христову, | А переіначив І наші козачі Дурні голови за правду, За віру Христову, |
И наши казачи Дурные головы за правду, За веру Христову, Упивались и чужестранцы, | І наші козачі Дурні голови за правду, За віру Христову, Упивались і чужої, |
Дурные головы за правду, За веру Христову, Упивались и чужестранцы, Еще худшие стали, | Дурні голови за правду, За віру Христову, Упивались і чужої, Ще гіршими стали, |
Весеннее солнце, гай золотило, Днепро и поле золотом крыло, Собор Мазепин сияет, белеет, Отец, Богданная могила, мечтает, | Вечернє сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило, Собор Мазепин сяє, біліє, Батька Богдана могила мріє, |
Днепро и поле золотом крыло, Собор Мазепин сияет, белеет, Отец, Богданная могила, мечтает, Киевский путь иголки | Дніпро і поле золотом крило, Собор Мазепин сяє, біліє, Батька Богдана могила мріє, Київським шляхом верби похилі |
Собор Мазепин сияет, белеет, Отец, Богданная могила, мечтает, Киевский путь иголки С Трубайлом Альта границы осой | Собор Мазепин сяє, біліє, Батька Богдана могила мріє, Київським шляхом верби похилі З Трубайлом Альта меж осокою |
Попрощалось светлое солнце С черной землей, Выступает круглая луна С сестрой звездой, | Попрощалось ясне сонце З чорною землею, Виступає круглий місяць З сестрою зорею, |
С черной землей, Выступает круглая луна С сестрой звездой, А старый мой посмотрел, | З чорною землею, Виступає круглий місяць З сестрою зорею, А старий мій подивився, |
Да с фастовским полковником Не стримировать копья в ленте У Петра вождя Не сбежали бы из Хортицы | Та з фастовським полковником Не стриміли б списи в стрісі У Петра у свата Не втікали б із Хортиці |
Не стримировать копья в ленте У Петра вождя Не сбежали бы из Хортицы Не останавливал бы их прилуцкий | Не стриміли б списи в стрісі У Петра у свата Не втікали б із Хортиці Не спиняв би їх прилуцький |
В Крыму за Черную. Путешествуя день и ночь, Покидая запорожцы Большой Луг и мать Сеч, | В Криму за Украйну. Як мандрували день і ніч, Як покидали запорожці Великий Луг і матір Січ, |
Путешествуя день и ночь, Покидая запорожцы Большой Луг и мать Сеч, Взяли с собой матер божу, | Як мандрували день і ніч, Як покидали запорожці Великий Луг і матір Січ, Взяли з собою матер божу, |
Когда я плакала за детьми Как детёны на Ореле Линию пинали И как в Финляндии | Як плакала за дітками Як діточки на Орелі Лінію копали І як у тій Фінляндії |
Как детёны на Ореле Линию пинали И как в Финляндии В снегу падали. | Як діточки на Орелі Лінію копали І як у тій Фінляндії В снігу пропадали. |
Да за казаками. За тебя бесполезно я в чужой земле Делай что хочешь с темным со мной, Только не бросай, в ад с тобой | Та за козаками. За тебе марно я в чужому краю Роби що хочеш з темним зо мною, Тілько не кидай, в пекло з тобою |
За тебя бесполезно я в чужой земле Делай что хочешь с темным со мной, Только не бросай, в ад с тобой Ты поздоровалась. | За тебе марно я в чужому краю Роби що хочеш з темним зо мною, Тілько не кидай, в пекло з тобою Ти привітала |
Пришли священники и зажгли Широкое море слез и крови, А сирот во имя Христа Выникли головы казачи, | Прийшли ксьондзи і запалили Широке море сльоз і крові, А сирот іменем Христовим Поникли голови козачі, |
Широкое море слез и крови, А сирот во имя Христа Выникли головы казачи, Как потушенная трава. | Широке море сльоз і крові, А сирот іменем Христовим Поникли голови козачі, Неначе стоптана трава. |
Подай руку казаку И снова имя Христа Мы — тихий рай. В Киеве на Подлеле | Подай же руку козакові І знову іменем Христовим Ми оновим наш тихий рай. У Києві на Подолі |
В Киеве на Подлеле Братская наша воля Без холопа и без пана Сама себе в жупане | У Києві на Подолі Братерськая наша воля Без холопа і без пана Сама собі у жупані |
И никому не обращает. В Киеве на Подлеле Как ту воду, цебром-отром Закупить запорожцы | І нікому не звертає. У Києві на Подолі Як ту воду, цебром-відром Закупили запорожці |
В Киеве на Подлеле Как ту воду, цебром-отром Закупить запорожцы А музыка ревет, играет, | У Києві на Подолі Як ту воду, цебром-відром Закупили запорожці А музика реве, грає, |
Идет монах колокола. В яр воду пить Было жить в мире. Идет монах в келью | Іде чернець дзвонковую У яр воду пити Було жити в світі. Іде чернець у келію |
528)}Пеп действовать и что почат? Люди и судьба проклинают В одиночестве на чужбине? И что делать взаперти? | Піп діяти і що почать? Людей і долю проклинать На чужині на самоті? І що робити взаперті? |
Люди и судьба проклинают В одиночестве на чужбине? И что делать взаперти? Если узы перегрызть, | Людей і долю проклинать На чужині на самоті? І що робити взаперті? Якби кайдани перегризти, |
В одиночестве на чужбине? И что делать взаперти? Если узы перегрызть, Не те кузнецы ковали, | На чужині на самоті? І що робити взаперті? Якби кайдани перегризти, Не ті їх ковалі кували, |
И что делать взаперти? Если узы перегрызть, Не те кузнецы ковали, Не так железо рыли, | І що робити взаперті? Якби кайдани перегризти, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували, |
Если узы перегрызть, Не те кузнецы ковали, Не так железо рыли, Невольникам и сиротам, | Якби кайдани перегризти, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували, Невольникам і сиротам, |
Не те кузнецы ковали, Не так железо рыли, Невольникам и сиротам, В степю бескрайним за Уралом. | Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували, Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом. |
Росла в найах, выросла, С сиротой полюбилась. Неборак как голубь с нею, С бестланной своей, | Росла в наймах, виростала, З сиротою покохалась. Неборак як голуб з нею, З безталанною своєю, |
С сиротой полюбилась. Неборак как голубь с нею, С бестланной своей, Од зрачки до зрачки | З сиротою покохалась. Неборак як голуб з нею, З безталанною своєю, Од зіроньки до зіроньки |
Неборак как голубь с нею, С бестланной своей, Од зрачки до зрачки Сидят себе в вдовочке. | Неборак як голуб з нею, З безталанною своєю, Од зіроньки до зіроньки Сидять собі у вдівоньки. |