UK
stringlengths
3
2.64k
EN
stringlengths
3
2.82k
Вінзосереджується на громадянських, політичних, економічних, соціальних такультурних правах.
It focuses on civil, political, economic, social and cultural rights.
ЄС також прагне просувати права жінок та дітей, права меншинта переміщених осіб.
It also seeks to promote the rights of women and children aswell as of minorities and displaced persons.
Положення про дотримання прав людини міститься в угодах про торгівлю таспівробітництво між ЄС та країнами-партнерами і є передумовою для країн, щопрагнуть приєднатися до ЄС.
Human rights feature in the EU’s trade and cooperation agreements with its partners and are a prerequisite for countries seeking to join the Union itself.
В останні роки ЄС проводить діалог щодо дотриманняправ людини з такими країнами, як Китай та Іран.
The EU has maintained a human rights dialoguein recent years with countries like China and Iran.
ЄС впровадив санкції запорушення прав людини проти кількох країн, включаючи Сербію, Бірму/ Мьянму таЗімбабве.
It has imposed sanctions for human rights breacheson several countries including Serbia, Burma/Myanmar and Zimbabwe.
ЄС також допомагає у фінансуванні ряду заходів, спрямованих на захист правлюдини, таких як Європейська ініціатива за демократію та права людини, якавитрачає близько 100 мільйонів євро на:• зміцнення демократії, добре управління та верховенство права;• підтримку скасування смертної кари у світі;• боротьбу з катуванням і безкарністю, підтримку міжнародних трибуналів та кримінальних судів;• боротьбу проти расизму, ксенофобії та дискримінації меншин та людей з вродженими вадами.
The EU also helps pay for a range of activities that defend human rights, such as the European Initiative for Democracy and Human Rights which spends around 100 million a year on:
Крім цього, ЄС пропонує введення нижчих тарифів на імпорт з країн, якідотримуються основних умов та стандартів праці, передбачених Міжнародноюорганізацією праці.
• strengthening democracy, good government and the rule of law;• support for the worldwide abolition of the death penalty;• combating torture and impunity and supporting international tribunals and criminal courts;• combating racism, xenophobia and discrimination against minorities and indigenous peoples.
Права людини — для всіх.
Human rights are for everyone.
Ідея, що сильна Європа повинна діяти на міжнародній ареніяк єдине ціле, заохочувалакраїни-члени працювати спільно для досягнення послідовного підходу до зовнішньоїполітики.
The idea that a strong Europe shouldact as one on the world stage hasencouraged member countries to worktogether to achieve a coherentapproach to foreign policy.
Просування у цьомунапрямку впродовж років булоповільним, але стабільним.
Progressover the years has been slow, butsteady.
щоб роль, яку він відіграє усфері політики та безпеки, відповідала його економічномустатусу.
In the last 15 years, the Union hasintensified efforts to play an international political and security role morein line with its economic status.
Конфлікти, що спалахнули в Європі після падінняБерлінського муру у 1989 р.,переконали лідерів ЄС у необхідності ефективних спільнихдій.
Theconflicts that erupted in Europe afterthe fall of the Berlin Wall in 1989 convinced EU leaders of the need foreffective joint action.
Боротьба з міжнароднимтероризмом останнім часомпосилила це переконання.
More recently,the fight against international terrorism has strengthened this conviction.
Першим кроком була амбіційна, але невдала спроба шестидержав-засновниць Європейського Союзу на початку 1950-хроків створити Європейськеоборонне співтовариство.
The first step was an ambitious butunsuccessful attempt in the early1950s to create a European Defence Community among the six foundingmembers of the European Union.
Потім у 1970-х рр. розпочався процес, який отримав назву “Європейське політичне співробітництво”, метою якого було координування позицій країнчленів з нагальних зовнішньополітичних питань.
Thencame a process called ‘European political cooperation’, launched in 1970,which sought to coordinate the positions of member states on foreign policy issues of the day.
Країни ЄСвиступали із спільними заявамиз усіх можливих питань.
EU countries produced joint statements whenever theycould.
Але зособливо дражливих питань незавжди було можливо досягтиодностайного рішення.
But on particularly sensitiveissues, it was not always possible toreach the required unanimous decision.
Головну ідею Спільної зовнішньої та безпекової політики(CFSP) було сформульовано у1992 р. в Маастрихтському договорі.
The principle of a Common Foreignand Security Policy (CFSP) was formalised in 1992 in the Treaty of Maastricht.
Лише через кілька місяців спалахнула війна в колишній Югославії.
Only a few months later, warbroke out in former Yugoslavia.
ЄС безуспішнонамагався в якості посередниказапропонувати політичне врегулювання кризи.
The European Union tried unsuccessfullyto broker a political solution to the crisis.
Протягом останніх 15 роківСоюз інтенсифікував зусилля,
As the EU had no military force ofits own, its member countries couldonly intervene as part of UN and Natoforces which were later sent to theregion.
У грудні 1997 р. у столиці Канади м.
In December 1997, in the Canadian capital of Ottawa, 122 nations signed the Mine Ban Treaty.
Договір набув чинності 1 березня1999 р.
It bansthe use, production, transfer and stockpiling of antipersonnel landmines and became binding internationallaw on 1 March 1999.
Міжнародні заходи проти використання мін допомагають поширювати мир тастабільність у світі, а також зменшують людські страждання у регіонах, ураженихмінами.
International anti-mine action helps to promote global peace and stability and lessen human suffering inmine-affected regions.
Це питання залишається пріоритетним для Європейського Союзу, внесокякого у цю боротьбу склав 40 млн. євро лише протягом 2000-2002 рр.
It continues to be a top priority for the European Union, which contributed 40 million to this effort in the years 2000-2002 alone.
З цього досвіду були зробленівідповідні висновки.
The lessons of this experience were notlost.
В світлібалканських війн та конфліктівв Африці в 1990-х рр. в рамкахCFSP ЄС було започаткованоЄвропейську політику в галузібезпеки та оборони (ESDP).
In the light of the Balkan wars, andof conflicts in Africa in the 1990s, the EU has created a European Securityand Defence Policy (ESDP) within theoverall framework of the CFSP.
В рамках цієї політики передбачена можливість направлення військових або поліцейськихсил в зони криз з метою проведення гуманітарних операцій,операцій з підтримання миру,заходів з управління кризоюабо навіть операцій з встановлення миру.
Under the ESDP, military or policeforces can be sent to areas of crisis tocarry out humanitarian operations,peacekeeping, crisis management andeven peacemaking.
Військові операціїпроводяться силами швидкогореагування ЄС, які є відокремленими від НАТО, але маютьдоступ до ресурсів Альянсу.
Military action iscarried out by an EU rapid reactionforce, separate from Nato but withaccess to Nato resources.
Тепер ЄС має можливість розгортати контингентивійськових миротворців.
Attempts have been made over theyears to streamline the way CFSP decisions are taken.
Перші місії в рамках ESDPбулинаправлені до колишньої Югославії, де в минулому ЄС зазнав поразки.
But key decisions stillrequire a unanimous vote – hard whenthere were 15 EU members, and now
Протягом років були зробленіспроби спрощення системиприйняття рішень в рамкахCFSР.
The EU now has the capacity to deploymilitary peacekeepers.
Світовий гравець зовнішньополітичної стратегії.На саміті у грудні 2003 р. лідери ЄС прийняли Європейськустратегію безпеки, яка визнає,що громадяни в Європі та вінших державах стикаються зпотенційними загрозами тероризму, поширення зброї масового знищення та нелегальноїміграції.
A worldplayer even more difficult with 25. Despitetheir commitment to the CFSP, membergovernments sometimes find it hard tochange their own national policy in thename of EU solidarity.
Кожен вид загроз потребує адекватної відповіді, яка,здебільшого, вимагає міжнародної співпраці.
Just how difficult this can be was illustrated by thedeep divisions among EU memberstates in spring 2003 over whether the UN Security Council should authorisethe US-led war against Iraq.
Жорстокі конфлікти мають неприпустимі наслідки, що вимірюються людськимистражданнями, розрухою та витраченими ресурсами.
Violent conflicts take an unacceptable toll in terms of human suffering, destruction and wasted resources.During the 1990s, seven violent conflicts around the globe cost the international community 200 billion that could otherwise have been used for peaceful purposes.
ЄС використовує для цього цілий ряд традиційних засобів, включаючи технічнута фінансову допомогу країнам, що розвиваються, економічну співпрацю таторговельні стосунки, гуманітарну допомогу, соціальну та природоохороннуполітику, а також такі дипломатичні інструменти, як політичний діалог тапосередництво.
The EU already uses a wide range of traditional tools, including technical and financial assistance to developing countries, economic cooperation and trade relations, humanitarian aid, social and environmentalpolicies as well as diplomatic instruments like political dialogue and mediation.
Для попередження потенційних конфліктів він також застосовуєнові заходи, передбачені в рамках Європейської політики в галузі безпеки таоборони: збір інформації та спостереження за дотриманням міжнародних угод.
But it also employs newtools provided by the ESDP such as gathering information and monitoring international agreements to anticipate potential conflicts.
В світі, де сила не завжди означає безпеку, ЄС повинен швидко реагувати наспецифічні ситуації по мірі їх виникнення, використовуючи при цьому правильнийнабір заходів.
In a world where power no longer necessarily means security, the EU must be able to respond swiftly tospecific situations as they arise – and with the right mix of instruments.
Торговельні вигоди для всіх переконаний, що глобалізаціянесе переваги у сфері торгівліусім, включаючи країни, що розвиваються, за умови введеннявідповідних правил на багатосторонньому рівні та здійсненнянизки зусиль для інтеграціїкраїн, що розвиваються, у світову торгівлю.
Trade benefits for all economic benefits to all, including thedeveloping countries, provided appropriate rules are adopted at the multilateral level and efforts are made tointegrate developing countries in worldtrade.
Обсяг торгівлі ЄС є найбільшиму світі, йому належить 20% світового обсягу імпортно-експор-тних операцій.
The European Union is the world’sbiggest trader, accounting for 20% ofglobal imports and exports.
Вільна торгівляміж країнами-членами булафундаментом створення ЄСмайже 50 років тому і принеслапроцвітання всім державамчленам.
Open tradeamong its members underpinned thelaunch of the EU nearly 50 years agoand has brought growing prosperity toall its member states.
Таким чином, Союззаймає провідне місце середтих, хто прагне відкрити світовуторгівлю на користь як багатих,так і бідних країн.
The Union therefore takes a lead in efforts to open upworld trade for the benefit of rich andpoor countries alike.
Зростаючі обсяги торгівлі вірогідно мають стати поштовхомдля загальносвітового зростання, яке принесе користь усім.Світова торгівля надає можливість споживачам обирати зширшого переліку товарів.
That is why the European Union isnegotiating with its partners to openup trade in both goods and services.The EU seeks to help developing countries by giving them better access to itsmarket in the short term, while allowing them more time to open their ownmarkets to European products.
Конкуренція між імпортованими товарами та національною продукцією призводить до зниження цін і покращення якості. ЄС
At thesame time, the EU is reforming its agricultural policy – and this too will benefit developing countries.
Втой же час ЄС реформує своюсільськогосподарську політику,що також вигідно для країн, щорозвиваються.
African, Caribbean and Pacific countries have a special relationship with the European Union.
Світовий гравець жу двосторонніх торговельнихугод з окремими країнами тарегіонами по всьому світу.
A team player agreements with individual countriesand regions across the world.
Кожне розширення ЄС надає йомудодаткової ваги як торговельному партнеру, а з 2004 р.особливо в торгівлі зі своїмисусідами у Східній Європі таСередземноморському басейні.
Theenlargement of the EU from 15 to 25members in 2004 gives it addedweight as a trading partner, particularlywith its neighbours in eastern Europeand the Mediterranean basin.
Торговельна політика ЄС тіснопов'язана з політикою розвитку.
The EU’s trade policy is closely linkedto its development policy.
Ці два аспекти співпадають,коли ЄС перебирає на себечастку відповідальності за допомогу країнам, що розвиваються, у інтеграції до світовоїекономіки та боротьбі з бідністю.
The twocome together as the Union assumesits share of responsibility to help developing countries fight poverty and integrate into the global economy.
Командний гравецьКомандний спорт вимагає спортивного майданчику, правил,що визнаються всіма командами, та судді, який гарантуєчесну гру.
A team sport needs a level playingfield, rules that all teams accept and areferee to ensure fair play.
Тому ЄС є рішучимприхильником Світової організації торгівлі (СОТ), яка встановлює низку правил, що сприяють ефективному функціонуванню світової торгівлі та забезпечують справедливе ставлення до всіх учасників.
This is whythe EU is a firm supporter of the World Trade Organisation (WTO), which laysdown a set of rules to help open upglobal trade and ensure fair treatmentfor all participants.
Незважаючи на беззаперечну необхідність вдосконалення, ця система пропонує певну мірунадійності та прозорості у здійсненні світової торгівлі.
Despite a perceivedneed for improvement, this systemoffers a degree of legal certainty andtransparency in the conduct of international trade.
СОТтакож забезпечує процедурувирішення спорів між двома чибільше торговельними партнерами за умов їх виникнення.
The WTO also providesa dispute settlement procedure whendirect disputes arise between two ormore trading partners.
ЄС давно усвідомив, що торгівля може дати поштовх економічному зростанню та виробничим потужностям біднихкраїн.
It has long recognised that trade canboost the economic growth and productive capacities of poor nations.
Ще у 1971 р. в рамках“загальної системи преференцій” ЄС почав знижувати таусувати тарифи й імпортніквоти на товари з країн, щорозвиваються.
Asearly as 1971, under its ‘generalisedsystem of preferences’ (GSP), the EUbegan reducing or removing tariffs andquotas on its imports from developingcountries.
Більше того, врамках започаткованої у 2001році ініціативи “Усе, крім зброї”ЄС надав 49-ти найменш розвиненим країнам вільний доступ на ринки ЄС для всіх товарів, окрім зброї.
Furthermore, through its‘Everything but arms’ initiativelaunched in 2001, the Union grants the49 least-developed countries freeaccess to the EU market for all theirproducts, except weapons.
За межами раунду
More to trade than Doha
Правила торгівлі встановлюються на багатосторонній основі, але на практиці торгівляносить двосторонній характер:вона відбувається між покупцями та продавцями, експортерами та імпортерами. Тому Європейський Союз створив мере-
The special trade and aid relationshipbetween the Union and its 78 partnersin Africa, the Caribbean and the Pacific(the ACP group) dates from 1975 andis considered a model for how richcountries can help poorer ones.
Особливі торговельні відносини між ЄС та 78 країнамиАфриканського, Карибськогота Тихоокеанського регіонів(Група АКТ) беруть свій початок з 1975 р. і вважаються зразком того, як заможні країнидопомагають бідним.
Trade rules are multilateral, but tradeitself is bilateral – between buyers andsellers, exporters and importers. This iswhy the European Union has developed a network of bilateral trade
Викорінення бідності черезстабільний розвиток
Eradicating poverty throughsustainable development develop and strengthen their externaltrade and so take advantage of globalisation.
Такий доступ дає їм можливістьрозвивати та зміцнювати своюзовнішню торгівлю і, у такийспосіб, користуватися перевагами глобалізації.
About half the money spent to helppoor countries comes from the European Union or its individual memberstates, making the EU the world’sbiggest aid donor.
Близько половини коштів, яківитрачаються на допомогубідним країнам, надходить відЄС або від його держав-членів,що робить ЄС найбільшим світовим донором.
But developmentassistance is not just about providingclean water and surfaced roads, important though those are.
Але допомогау розвитку - це не лише надання чистої води чи покриттядоріг, хоча це теж є важливим.Це також і допомога країнам,що розвиваються, у підвищеннірезультативності торговельноїдіяльності через надання їмкращого доступу на ринки ЄС.
It is also abouthelping the developing countriesimprove their trade performance bygiving them better access to the EUmarket. This should enable them to
Не всім країнам це вдається.Хоча країни Африканського,Карибського та Тихоокеанського регіонів і мають особливівідносини з ЄС, їх частка наринку ЄС продовжує зменшуватися і вони опиняються все даліна узбіччі світової торгівлі.
Not all have succeeded in doing this.Although the African, Caribbean and Pacific (ACP) countries have a specialrelationship with the European Union,their share of EU markets has continued to fall, and they have becomeincreasingly marginalised in worldtrade.
Вода для життя
Water for life
Доступ до води та справедливий розподіл транскордонних водних ресурсів є головноюпроблемою в усіх регіонах світу і залишатиметься одним з найбільших викликіврозвитку у ХХІ столітті.
Access to water and a fair sharing of trans-frontier water resources are major issues in all regions of the worldand will be among the biggest development challenges of the 21st century.
Європейська ініціатива “Вода для життя”, ініційована у 2002 р.,передбачає забезпечення питною водою та покращення санітарних умов найбіднішихрегіонів світу не тільки в Африці, але й на Кавказі, у Центральній Азії, Середземномор’їта Латинській Америці.
The EU’s Water for Life initiative, launched in 2002, seeks to bring safe water and sanitation to the world’s poorest regions, particularlyin Africa but also in the Caucasus and central Asia, the Mediterranean and Latin America.
ЄС виділив близько мільярда євро на фінансування цієїініціативи.
The European Unionhas made one billion euro available to finance this initiative.
ЄСпоступово збільшує цю суму,виконуючи зобов’язання виділяти щорічно до 39 млрд. євроз 2006 р.
This is why the EU’s development strategy also focuses on helping poor countries improve their infrastructures,develop their productive potential andmake their public administration andinstitutions more efficient.
Хоча члени ЄС, як іінші промислово розвиненікраїни, поставили за метущорічно витрачати 0,7% свогоВНП на допомогу, лише Данія,Люксембург, Нідерланди таШвеція досягли цієї мети;очікується приєднання рештидержав.
With thissupport, some will be able to grasptrade opportunities and secure moreinward investment to broaden theireconomic base.
Середній відсоток збюджету ЄС на допомогу, відповідно до цих зобов’язань,складає 0,34%, що більшечастки США та Японії.
This is essential inenabling countries to integrate into theglobal economy and achieve sustainable growth and development.
За такої підтримкиокремим країнам вдастьсявикористати торговельні можливості та забезпечити достатньо внутрішніх інвестицій длярозширення їх економічноїбази.
channelled through the EU institutions.The Union has committed itself to raising the annual total to 39 billion by2006.
Це є важливим фактором,що дозволить цим країнамінтегруватися у світову економіку та досягти стабільногозростання та розвитку.
Although EU members, likeother industrialised countries, haveaccepted a target of spending 0.7% oftheir GNP on aid each year, only Denmark, Luxembourg, the Netherlandsand Sweden have reached this target.The others have pledged to catch up.The average for the EU as a whole is0.34%, higher than the United Statesor Japan.
Кінцевою метою політики ЄС єнадання людям в менш розвинених країнах контролю надвласним розвитком.
The ultimate objective of EU policy isto give people in less advanced countries control over their own development.
Тому пріоритетом ЄС є усунення першопричин їх вразливості: забезпечення кращого харчування тачистої води, покращення доступу до освіти, медичної допомоги, працевлаштування, земельних та соціальних послуг;забезпечення кращої інфраструктури та покращення станунавколишнього середовища.Ініціативи ЄС також направленіна викорінення хвороб та забезпечення доступу до дешевихліків для боротьби з такимилихами, як ВІЛ/СНІД.
This is why EU priorities are toattack the sources of their vulnerability: ensuring better food and cleanwater; improving access to education,healthcare, employment, land andsocial services; providing better infrastructure and a better environment. EUinitiatives also aim at eradicating diseases and providing access to cheapmedicines to combat scourges like HIV/AIDS.
ЄС такожпрагне полегшити борговийтягар бідних країн.
The EU also seeks to cut thedebt burden on poor countries.
В практичній площині він реалізується у форміоновлених “угод про економічнепартнерство”, щодо укладанняяких до 2008 р. тривають переговори з країнами Африканського, Карибського та Тихоокеанського регіонів.
More specifically, the Union is combining trade and aid in a new way in thenext generation of ‘economic partnership agreements’, currently being negotiated with the ACP countries and dueto be in place by 2008.
Задумполягає у сприянні країнам АКТоб’єднуватися зі своїми регіональними сусідами на шляху доглобальної інтеграції та у допомозі у створенні інституційнихпотужностей та у запровадженні принципів належногоуправління.
The idea is tohelp the ACP countries integrate withtheir regional neighbours as a steptowards global integration, and to helpthem build institutional capacities andapply principles of good governance.At the same time, the EU will continueto open its markets to products fromthe ACP group, and other developingcountries.
В той же час ЄСпродовжуватиме відкриватисвої ринки для продукції з цихкраїн та інших країн, що розвиваються.
The European Union and its membercountries pay out more than 30 billion a year in official aid to developingcountries, of which about 6 billion is
Усвідомлюючи, що мир є базовою умовою стабільного розвитку, ЄС погодився заснуватиу 2004 р.
Recognising that peace is a basic condition for sustainable development, the Union agreed in 2004 to set up a250 million fund called the ‘Peacefacility’, to support African peacekeeping and conflict prevention operations.
Гуманітарна допомога пал, Шрі-Ланка та ЦентральнаАмерика.
Tajikistan in central Asia, Nepal, Sri Lanka and Central America.
ЄС також використовує свійдосвід, аби допомогти людямпідготуватися до потенційнихкатастроф у країнах та регіонахз високою ймовірністю землетрусів, посух, паводків чиураганів.
The Union also draws on its experienceto help people prepare for possible disasters in high-risk countries andregions prone to earthquakes, hurricanes, floods or drought.
Фактично щотижня картиниприродних чи антропогеннихкатастроф заповнюють телеекрани та газетні шпальти.Європейський Союз відіграєцентральну роль в зменшеннілюдських страждань, спричинених катастрофами.
Virtually every week, images of naturalor man-made disasters fill our television screens and newspaper frontpages. The European Union is at thecentre of a network whose role is toalleviate the human suffering causedby these disasters.
Гуманітарна допомога ЄС є беззастережною; її метою є наданнянайшвидшої допомоги постраждалим, незалежно від раси,релігії чи політичних переконань уряду країни.
EU humanitarianaid is unconditional; the aim is to gethelp to victims as quickly as possibleirrespective of race, religion or thepolitical convictions of their government.
ЄС направляє фінансування надопомогу через Офіс гуманітарної допомоги (ECHO).
The EU is active in all trouble spotsincluding Iraq, Afghanistan, the Palestinian Territories, and several parts of Africa.
Бюджет Офісу складає500 млн. євро на рік, з якого також фінансуються медичні бригади, експерти з розмінування,транспортна та інша матеріаль-но-технічна допомога.
Its relief work is global, oftentaking place in ‘forgotten’ crisis areasignored by the cameras of the worldmedia. These have included the northern Caucasus (especially Chechnya),
ЄС активно надає допомогу вусіх проблемних регіонах,включаючи Ірак, Афганістан,Палестинські території та деякірегіони Африки.
The EU channels its relief fundingthrough its Humanitarian Aid Office(ECHO).
Гуманітарнадопомога ЄС носить глобальний характер і часто охоплюємісця так званих “забутих”конфліктів, які ігноруються фотооб’єктивами світової преси.До них входить Північний Кавказ (особливо Чечня), Таджикистан в Центральній Азії, Не-
Since it was set up in 1992,ECHO has confronted serious crises inmore than 100 countries around theworld, getting essential equipment andemergency supplies to the victims asquickly as possible.
Офіс не має достатньо ресурсів, щоб виконувати всю цюроботу самостійно.
ECHO does not have the resources todo all this work itself. It therefore worksclosely with humanitarian partners –non-governmental organisations, UNspecialised agencies and the Red
Діяти разом у світі
Acting together in the world
Гуманітарна допомога виступає лише однією з сфер співробітництва ЄС з такимиміжнародними організаціями, як ООН, СОТ, НАТО, ОБСЄ, Рада Європи, та регіональними організаціями в Африці, Америці, Азії та Тихоокеанському регіоні.
Humanitarian aid is just one area where the EU works closely with international organisations such as the UN, the WTO, Nato, the Organisation for Security and Cooperation in Europe (OSCE), the Council of Europeand regional organisations in Africa, America, Asia and the Pacific.
ЄС переконаний в ефективності пошуку багатосторонніх рішень для вирішенняглобальних проблем.
The European Union believes in seeking multilateral solutions to global problems.
Тому він надає важливе значення ефективному багатосторонньому підходу, стрижнем якого є сильна ООН.
It therefore attachesgreat importance to effective multilateralism, with a strong United Nations at its heart.
Ця організація з її універсальним мандатом та законними повноваженнями може відігравати унікальнуроль у пошуку відповіді на спільні проблеми.
The UN, with itsuniversal mandate and legitimacy, is uniquely placed to respond to our common challenges.
Держави-члени ЄС цілковито підтримують цілі на наступне тисячоліття, ухваленіООН у вересні 2000 р.:
EU member states strongly endorse the millennium development goals adopted by the United Nations in September 2000:
• Подолати бідність та голод;• Досягти універсальності початкової освіти;• Заохочувати гендерну рівність та надання підтримки жінкам;• Знизити рівень дитячої смертності;• Покращити материнське здоров'я; • Боротися зі СНІДом, малярією та іншими хворобами;• Забезпечити належний екологічний рівень;• Розробити глобальне співробітництво заради розвитку.
• to eradicate extreme poverty and hunger• to achieve universal primary education• to promote gender equality and empower women• to reduce child mortality• to improve maternal health• to combat HIV/AIDS, malaria and other diseases• to ensure environmental sustainability• to develop a global partnership for development.
ЄС, як організація, підтримує ці цілі, зосереджуючись на шести пріоритетнихсферах, в яких має особливий досвід:
The EU as an organisation seeks to support these goals by focusing on six priority areas where it can useits special expertise. They are:
• Торгівля і розвиток;• Регіональне співробітництво;• Політика із зменшення бідності та підтримка таких сфер, як охорона здоров'ята освіта;• Транспортна інфраструктура;• Безпечність харчових продуктів та стабільний розвиток сільського господарства;• Розбудова інституційного потенціалу, належне управління та верховенствозакону.
• trade and development• regional cooperation• poverty-reduction policies to support health and education• transport infrastructure• food security and sustainable rural development• institutional capacity-building, good governance and the rule of law.
Дата їхньоговступу залежатиме від ходупереговорів з приводу їхньогочленства.
Applying is the firststep towards being accepted as a candidate country.
ЄС має мережу угод про асоціацію, торгівлю та співробітництво з партнерами в усьомусвіті: від найближчих сусідів вЄвропі до найвіддаленішихпартнерів в Азії та Тихоокеанському регіоні.
The European Union has a network ofassociation, cooperation and tradeagreements which criss-cross the globe,from its nearest neighbours in Europeto its most distant partners in Asia andthe Pacific.