RU
stringlengths 50
147
| UKR
stringlengths 44
145
|
|---|---|
Должно поставит под удар. Ни с кемтрадалец не дел. Друзья любили всю душу Непостижимой тоской | Должно поставить под удар. Ни с кем страдалец не делил. Друзья любили всей душою Непостижимою тоскою |
Ни с кемтрадалец не дел. Друзья любили всю душу Непостижимой тоской И преграду ими вольной плечи | Ни с кем страдалец не делил. Друзья любили всей душою Непостижимою тоскою И между ними вольной речью |
Ни с кемтрадалец не дел. Друзья любили всю душу Непостижимой тоской И преграду ими вольной плечи | Ни с кем страдалец не делил. Друзья любили всей душою Непостижимою тоскою И между ними вольной речью |
Ни с кемтрадалец не дел. Друзья любили всю душу Непостижимой тоской И преграду ими вольной плечи | Ни с кем страдалец не делил. Друзья любили всей душою Непостижимою тоскою И между ними вольной речью |
Друзья любили всю душу Непостижимой тоской И преграду ими вольной плечи И думой мрачной летал | Друзья любили всей душою Непостижимою тоскою И между ними вольной речью И думой мрачною летал |
Друзья любили всю душу Непостижимой тоской И преграду ими вольной плечи И думой мрачной летал | Друзья любили всей душою Непостижимою тоскою И между ними вольной речью И думой мрачною летал |
Друзья любили всю душу Непостижимой тоской И преграду ими вольной плечи И думой мрачной летал | Друзья любили всей душою Непостижимою тоскою И между ними вольной речью И думой мрачною летал |
Непостижимой тоской И преграду ими вольной плечи И думой мрачной летал В казначее родной, в страшное прекрасной, | Непостижимою тоскою И между ними вольной речью И думой мрачною летал В стране родной, в стране прекрасной, |
День и ночь не спали, Детских детей ухаживала, Выращенные мои цветы, Мои хорошие дети, | День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Виростали мої квіти, Мої добрі діти, |
Детских детей ухаживала, Выращенные мои цветы, Мои хорошие дети, Господала и я когда-то | Малих діток доглядала, Виростали мої квіти, Мої добрі діти, Панувала і я колись |
Выращенные мои цветы, Мои хорошие дети, Господала и я когда-то На широком мире, | Виростали мої квіти, Мої добрі діти, Панувала і я колись На широкім світі, |
На широком мире, Посмотри теперь на мать, На свою Украину, О своем недолю, | На широкім світі, Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Про свою недолю, |
Посмотри теперь на мать, На свою Украину, О своем недолю, Если бы была знала, | Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Про свою недолю, Якби була знала, |
На свою Украину, О своем недолю, Если бы была знала, В колыбели бы задушила, | На свою Вкраїну, Про свою недолю, Якби була знала, У колисці б задушила, |
Следы за моими приглашенными Сыны мои на чужбине, На чужой работе. И могилы мои мили | Степи мої запродані Сини мої на чужині, На чужій роботі. І могили мої милі |
На чужой работе. И могилы мои мили Не ищет, А тем временем оборотни | На чужій роботі. І могили мої милі Не своє шукає, А тим часом перевертні |
И могилы мои мили Не ищет, А тем временем оборотни Пусть подрастают | І могили мої милі Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають |
Не ищет, А тем временем оборотни Пусть подрастают Но помогает москальку | Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві |
А тем временем оборотни Пусть подрастают Но помогает москальку Да из матери полатану | А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Та з матері полатану |
Пусть же ветер все разносит На неокраемом крыле. Пусть же сердце плачет, просит Святая правда на земле. | Нехай же вітер все розносить На неокраєнім крилі. Нехай же серце плаче, просить Святої правди на землі. |
На неокраемом крыле. Пусть же сердце плачет, просит Святая правда на земле. Мой друг единственный, | На неокраєнім крилі. Нехай же серце плаче, просить Святої правди на землі. Мій друже єдиний, |
Дала ему карие глаза И черной брови. Всех святых умоляла, Дабы ему все святые | Дала йому карі очі І чорнії брови. Всіх святих благала, Та щоб йому всі святії |
Да с тобой разговаривает. А я сижу на покуте, Сын мой, сын мой, Является ли лучший на всем мире, | Та з тобою розмовляє. А я сиджу на покуті, Ой сину мій, сину, Чи є кращий на всім світі, |
А я сижу на покуте, Сын мой, сын мой, Является ли лучший на всем мире, Зачем ты кала, | А я сиджу на покуті, Ой сину мій, сину, Чи є кращий на всім світі, Нащо ти кувала, |
И на пути, и без пути, Любила мать сына, Как цветком в гае, Хотя и молодой, | І на шляху, і без шляху, Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї, Хоч і молодою, |
Где на ночь становились, Старую вдову повозку Да и не допускали. Ой привезли к приему | Де на ніч ставали, Стару вдову до обозу Та й не допускали. Ой привезли до прийому |
Старую вдову повозку Да и не допускали. Ой привезли к приему Все богатые дети. | Стару вдову до обозу Та й не допускали. Ой привезли до прийому Все багатих діти. |
Од дома в дом. На выгоне села И в деревню больше не возвращалась, День и ночь сидела | Од хати до хати. На вигоні сіла І в село вже не верталась, День і ніч сиділа |
На выгоне села И в деревню больше не возвращалась, День и ночь сидела По лету проходит. | На вигоні сіла І в село вже не верталась, День і ніч сиділа За літом минає. |
Больше стал вечером Дожидает сына мать До рассвета ужинат. Больше стал вечером | Понад ставом увечері Дожидає сина мати До досвіта вечерять. Понад ставом увечері |
Дожидает сына мать До рассвета ужинат. Больше стал вечером Дождется в темном гае | Дожидає сина мати До досвіта вечерять. Понад ставом увечері Дожидає в темнім гаї |
До рассвета ужинат. Больше стал вечером Дождется в темном гае Более ста лет ветер ветер ветер дует, | До досвіта вечерять. Понад ставом увечері Дожидає в темнім гаї Понад ставом вітер віє, |
Больше стал вечером Дождется в темном гае Более ста лет ветер ветер ветер дует, Плачая мать одна в доме, | Понад ставом увечері Дожидає в темнім гаї Понад ставом вітер віє, Плаче мати одна в хаті, |
На могиле орел, На могиле среди ночи У казака войма глаза, А девушка в темном гае | На могилі орел, На могилі серед ночі У козака вийма очі, А дівчина в темнім гаї |
На могиле среди ночи У казака войма глаза, А девушка в темном гае Днем лазила на помойках, | На могилі серед ночі У козака вийма очі, А дівчина в темнім гаї Вдень лазила на смітниках, |
Дети бегали с палечками Днем за вдовой ДОВИЧИИ НОЧИ Выдвинут карие глаза | Діти бігали з паліччям Удень за вдовою ДІВИЧІЇ НОЧІ Висушили карі очі |
Днем за вдовой ДОВИЧИИ НОЧИ Выдвинут карие глаза Расцвела густая коса | Удень за вдовою ДІВИЧІЇ НОЧІ Висушили карі очі Розплелася густа коса |
ДОВИЧИИ НОЧИ Выдвинут карие глаза Расцвела густая коса До пояса, | ДІВИЧІЇ НОЧІ Висушили карі очі Розплелася густа коса Аж до пояса, |
Расцвела густая коса До пояса, Засеяли карие глаза, Звезды среди ночи, | Розплелася густа коса Аж до пояса, Засіяли карі очі, Зорі серед ночі, |
До пояса, Засеяли карие глаза, Звезды среди ночи, Так бы и обвились. | Аж до пояса, Засіяли карі очі, Зорі серед ночі, Так би й обвилися |
Засеяли карие глаза, Звезды среди ночи, Так бы и обвились. И запугали, и замерли. | Засіяли карі очі, Зорі серед ночі, Так би й обвилися Та й заклякли, та й замерли, |
А мне еще и завидуют, Гордость и злость Злые люди ропщут. А того и не знают, | А мені ще й завидують, Гордою і злою Злії люди нарікають. А того й не знають, |
Укорит свои темные, С полем говорю, Разговариваю и недолю В поле забываю, | Укоротить свої темні, З полем розмовляю, Розмовляю і недолю В полі забуваю, |
С полем говорю, Разговариваю и недолю В поле забываю, Белые руки протянулись, | З полем розмовляю, Розмовляю і недолю В полі забуваю, Білі руки простяглися, |
А я за ней, и за ней, В облаке закрою. Я буду к тебе летать С облака на разговор. | А я за нею, та за нею, В хмарі заховаю. Я до тебе літатиму З хмари на розмову. |
В облаке закрою. Я буду к тебе летать С облака на разговор. На разговор тихо-сумну, | В хмарі заховаю. Я до тебе літатиму З хмари на розмову. На розмову тихо-сумну, |
Я буду к тебе летать С облака на разговор. На разговор тихо-сумну, Буду падать в полночь | Я до тебе літатиму З хмари на розмову. На розмову тихо-сумну, Опівночі падатиму |
Там смеха человеческого и плача не скучают. Латану свечу из калеки снимают, Снимаются с кожи, потому что обуты ничем Вдову за подушь, а сына ловят, | Там сміху людського і плачу не чуть. Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Вдову за подушне, а сина кують, |
Латану свечу из калеки снимают, Снимаются с кожи, потому что обуты ничем Вдову за подушь, а сына ловят, А иметь пшеницу на панде жнет. | Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Вдову за подушне, а сина кують, А мати пшеницю на панщині жне. |
Трупом землю рыдает. А без тебя я где-нибудь Сердце захлопну Но пока поищу. | Трупом землю криє. А без тебе я де-небудь Серце заховаю Та тим часом пошукаю |
А без тебя я где-нибудь Сердце захлопну Но пока поищу. На край света — рай. | А без тебе я де-небудь Серце заховаю Та тим часом пошукаю На край світа раю. |
Сердце захлопну Но пока поищу. На край света — рай. И снова летю над землей, | Серце заховаю Та тим часом пошукаю На край світа раю. І знов лечу понад землею, |
Но пока поищу. На край света — рай. И снова летю над землей, И снова прощаюсь я с ней. | Та тим часом пошукаю На край світа раю. І знов лечу понад землею, І знов прощаюся я з нею. |
На край света — рай. И снова летю над землей, И снова прощаюсь я с ней. Непреодолимая мать уходит | На край світа раю. І знов лечу понад землею, І знов прощаюся я з нею. Тяжко матір покидати |
Чьи тяжелые руки В теле заковали душу, И если Я искупаю, Когда доберусь до края, | Чиї тяжкі руки В тілі душу закували, І коли я спокутую, Коли діжду краю, |
В теле заковали душу, И если Я искупаю, Когда доберусь до края, Язык из тесной доминации | В тілі душу закували, І коли я спокутую, Коли діжду краю, Мов із тісної домовини |
И если Я искупаю, Когда доберусь до края, Язык из тесной доминации На этот остаточный страшный суд | І коли я спокутую, Коли діжду краю, Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд |
Мороз разума будит. И снова лечу. А в садах, как журавлей, И покачивая окути, | Мороз розум будить. І знов лечу. А в городах, мов журавлі, І кайданачи окуті, |
И снова лечу. А в садах, как журавлей, И покачивая окути, Над ним тучами темнеет | І знов лечу. А в городах, мов журавлі, І кайданачи окуті, Над ним хмарою чорніє |
А в садах, как журавлей, И покачивая окути, Над ним тучами темнеет Город бескрайний. | А в городах, мов журавлі, І кайданачи окуті, Над ним хмарою чорніє То город безкраїй. |
От глаз твоих неисчислим. Ты нас с Украины В снег на чужеземку Самое багряное | Од очей твоїх неситих. Ти нас з України У сніг на чужину Собі багряницю |
Ты нас с Украины В снег на чужеземку Самое багряное Пошив гниющими руинами | Ти нас з України У сніг на чужину Собі багряницю Пошив жилами твердими |
В снег на чужеземку Самое багряное Пошив гниющими руинами А я стоял, удивлялся, | У сніг на чужину Собі багряницю Пошив жилами твердими А я стояв, дивувався, |
Остаточную корову Вот твои дети, Твои цветы молодой, Московский блекот | Остатню корову Оце твої діти, Твої квіти молодії, Московською блекотою |
Пью ли я, гуляю, У меня нет сил? Дорожки ли с тобой? В степи не знаю? | Чи я п'ю, гуляю, Чи сили не маю? Чи до тебе доріженьки У степу не знаю? |
У меня нет сил? Дорожки ли с тобой? В степи не знаю? Делать ли тебе подарки? | Чи сили не маю? Чи до тебе доріженьки У степу не знаю? Чи до тебе свої дари |
Что привезли его из Дона На повозе домой. Хоть деревня увидит. Поставить общиной | Що привезли його з Дону На возі додому. Хоч село побачить. Поставили громадою |
На повозе домой. Хоть деревня увидит. Поставить общиной Крест над сиротой | На возі додому. Хоч село побачить. Поставили громадою Хрест над сиротою |
Хоть деревня увидит. Поставить общиной Крест над сиротой Как письмо за водой, | Хоч село побачить. Поставили громадою Хрест над сиротою Як лист за водою, |
Поставить общиной Крест над сиротой Как письмо за водой, Пошел казак от мира сего, | Поставили громадою Хрест над сиротою Як лист за водою, Пішов козак з сього світа, |
Ты уже сердце запечатал, А я еще боюсь. Боюсь еще погорелую С той водой | Ти вже серце запечатав, А я ще боюся. Боюся ще погорілу З тією водою |
А я еще боюсь. Боюсь еще погорелую С той водой Исцеленной и живой, | А я ще боюся. Боюся ще погорілу З тією водою Зцілющою й живущою, |
Боюсь еще погорелую С той водой Исцеленной и живой, В пустоту зимовать, | Боюся ще погорілу З тією водою Зцілющою й живущою, В пустку зимувати, |
Но нет и на небе. Не женись на богатом, ибо выгонит из дома, Не женись на нищих, | Та нема й на небі. Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, |
Не женись на богатом, ибо выгонит из дома, Не женись на нищих, Потому что не будешь спать. | Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати. |
Слово « тихая любовь » И потекли в одно море Что не дал ты утонуть В немецкой пучине | Слово тихої любові І потекли в одно море Що не дав ти потонути В німецькій пучині |
И над твоей вечно-славой, И плакал Гас, молитва действия, С Вифлиемской часовне До всемирной столицы | І над твоєю вічно-славой, І плакав Гус, молитву дія, Із Віфліємської каплиці Аж до всесвітньої столиці |
И плакал Гас, молитва действия, С Вифлиемской часовне До всемирной столицы Луна в конглаве отдалась, | І плакав Гус, молитву дія, Із Віфліємської каплиці Аж до всесвітньої столиці Луна в конглаві оддалась, |
С Вифлиемской часовне До всемирной столицы Луна в конглаве отдалась, Чэнцы в Ватикане, | Із Віфліємської каплиці Аж до всесвітньої столиці Луна в конглаві оддалась, Ченці в Ватікані, |
Старый Жижка из Таборова Пусту натопить Да не сиротой, А с тобой, молодой, | Старий Жижка з Таборова Пустку натопити Та не сиротою, А з тобою, молодою, |
Пусту натопить Да не сиротой, А с тобой, молодой, Моя звезда до рассвета, | Пустку натопити Та не сиротою, А з тобою, молодою, Моя зоре досвітняя, |
Да не сиротой, А с тобой, молодой, Моя звезда до рассвета, Единственная думо | Та не сиротою, А з тобою, молодою, Моя зоре досвітняя, Єдиная думо |
В колыбели найдётся. Еще на Украине веселые И вольнии гордились деревней Еще за погоню старому | У колисці найде. Ще на Україні веселі І вольнії пишались села Ще за гетьманщини старої |
Еще на Украине веселые И вольнии гордились деревней Еще за погоню старому Давно это происходило когда-то. | Ще на Україні веселі І вольнії пишались села Ще за гетьманщини старої Давно се діялось колись. |
И старик поднялся, В сторону взялся. А петрушку Кинул дом И комнату | І старий піднявся, Аж у боки взявся. А петрушку Кинув хату І кімнату |
В сторону взялся. А петрушку Кинул дом И комнату Старая моя сила, | Аж у боки взявся. А петрушку Кинув хату І кімнату Стара моя сила, |
А петрушку Кинул дом И комнату Старая моя сила, Кусок хлеба съедать. | А петрушку Кинув хату І кімнату Стара моя сила, Шматок хліба з'їсти. |
А оно не тееет, Да и с богом до брака. А пока что, надо будет И на чужие народы | А воно не теє, Та й з богом до шлюбу. А поки що, треба буде І на чужі люде |
Да и с богом до брака. А пока что, надо будет И на чужие народы Не на ораном сеют, | Та й з богом до шлюбу. А поки що, треба буде І на чужі люде Чи не на ораному сіють, |
А пока что, надо будет И на чужие народы Не на ораном сеют, А просто жнут | А поки що, треба буде І на чужі люде Чи не на ораному сіють, А просто жнуть |
И на чужие народы Не на ораном сеют, А просто жнут И немолочетее веют, | І на чужі люде Чи не на ораному сіють, А просто жнуть І немолоченеє віють, |
Не на ораном сеют, А просто жнут И немолочетее веют, Все надо знать. | Чи не на ораному сіють, А просто жнуть І немолоченеє віють, Все треба знать. |
А ты как думаешь, небож? Где лучшее бедствие торгуют, Там наешь всех хлебов, Я их много поедал, | А ти як думаєш, небоже? Де лучче лихом торгувать, Там наїсися всіх хлібів, Я їх чимало попоїв, |
Где лучшее бедствие торгуют, Там наешь всех хлебов, Я их много поедал, Козацкого наберешься | Де лучче лихом торгувать, Там наїсися всіх хлібів, Я їх чимало попоїв, Козацького наберешся |
Там наешь всех хлебов, Я их много поедал, Козацкого наберешься Но увидишь мир, | Там наїсися всіх хлібів, Я їх чимало попоїв, Козацького наберешся Та побачиш світа, |
Разве ты не знаешь, Что без тебя и папочки А телько поеду. Я к вам приеду | Хіба ти не знаєш, Що без тебе і таточка А тілько поїду Я до вас приїду |
Что без тебя и папочки А телько поеду. Я к вам приеду С теми старостами, | Що без тебе і таточка А тілько поїду Я до вас приїду З тими старостами, |
А телько поеду. Я к вам приеду С теми старостами, Ты завтра оставишь | А тілько поїду Я до вас приїду З тими старостами, Ти завтра покинеш |
Будто склеенных вместе, Заставь отец в доме. И мир настал, а Ярини Степан из колодца | Ніби скованих докупи, Застав батько в хаті. І світ настав, а Ярині Уже Степан із криниці |
Заставь отец в доме. И мир настал, а Ярини Степан из колодца Будто по воде | Застав батько в хаті. І світ настав, а Ярині Уже Степан із криниці Ніби за водою |