UK
stringlengths
1
26k
EN
stringlengths
1
25.4k
Кожен вид загроз потребує адекватної відповіді, яка,здебільшого, вимагає міжнародної співпраці.
Just how difficult this can be was illustrated by thedeep divisions among EU memberstates in spring 2003 over whether the UN Security Council should authorisethe US-led war against Iraq.
Жорстокі конфлікти мають неприпустимі наслідки, що вимірюються людськимистражданнями, розрухою та витраченими ресурсами.
Violent conflicts take an unacceptable toll in terms of human suffering, destruction and wasted resources.During the 1990s, seven violent conflicts around the globe cost the international community 200 billion that could otherwise have been used for peaceful purposes.
ЄС використовує для цього цілий ряд традиційних засобів, включаючи технічнута фінансову допомогу країнам, що розвиваються, економічну співпрацю таторговельні стосунки, гуманітарну допомогу, соціальну та природоохороннуполітику, а також такі дипломатичні інструменти, як політичний діалог тапосередництво.
The EU already uses a wide range of traditional tools, including technical and financial assistance to developing countries, economic cooperation and trade relations, humanitarian aid, social and environmentalpolicies as well as diplomatic instruments like political dialogue and mediation.
Для попередження потенційних конфліктів він також застосовуєнові заходи, передбачені в рамках Європейської політики в галузі безпеки таоборони: збір інформації та спостереження за дотриманням міжнародних угод.
But it also employs newtools provided by the ESDP such as gathering information and monitoring international agreements to anticipate potential conflicts.
В світі, де сила не завжди означає безпеку, ЄС повинен швидко реагувати наспецифічні ситуації по мірі їх виникнення, використовуючи при цьому правильнийнабір заходів.
In a world where power no longer necessarily means security, the EU must be able to respond swiftly tospecific situations as they arise – and with the right mix of instruments.
Торговельні вигоди для всіх переконаний, що глобалізаціянесе переваги у сфері торгівліусім, включаючи країни, що розвиваються, за умови введеннявідповідних правил на багатосторонньому рівні та здійсненнянизки зусиль для інтеграціїкраїн, що розвиваються, у світову торгівлю.
Trade benefits for all economic benefits to all, including thedeveloping countries, provided appropriate rules are adopted at the multilateral level and efforts are made tointegrate developing countries in worldtrade.
Обсяг торгівлі ЄС є найбільшиму світі, йому належить 20% світового обсягу імпортно-експор-тних операцій.
The European Union is the world’sbiggest trader, accounting for 20% ofglobal imports and exports.
Вільна торгівляміж країнами-членами булафундаментом створення ЄСмайже 50 років тому і принеслапроцвітання всім державамчленам.
Open tradeamong its members underpinned thelaunch of the EU nearly 50 years agoand has brought growing prosperity toall its member states.
Таким чином, Союззаймає провідне місце середтих, хто прагне відкрити світовуторгівлю на користь як багатих,так і бідних країн.
The Union therefore takes a lead in efforts to open upworld trade for the benefit of rich andpoor countries alike.
Зростаючі обсяги торгівлі вірогідно мають стати поштовхомдля загальносвітового зростання, яке принесе користь усім.Світова торгівля надає можливість споживачам обирати зширшого переліку товарів.
That is why the European Union isnegotiating with its partners to openup trade in both goods and services.The EU seeks to help developing countries by giving them better access to itsmarket in the short term, while allowing them more time to open their ownmarkets to European products.
Конкуренція між імпортованими товарами та національною продукцією призводить до зниження цін і покращення якості. ЄС
At thesame time, the EU is reforming its agricultural policy – and this too will benefit developing countries.
Втой же час ЄС реформує своюсільськогосподарську політику,що також вигідно для країн, щорозвиваються.
African, Caribbean and Pacific countries have a special relationship with the European Union.
Світовий гравець жу двосторонніх торговельнихугод з окремими країнами тарегіонами по всьому світу.
A team player agreements with individual countriesand regions across the world.
Кожне розширення ЄС надає йомудодаткової ваги як торговельному партнеру, а з 2004 р.особливо в торгівлі зі своїмисусідами у Східній Європі таСередземноморському басейні.
Theenlargement of the EU from 15 to 25members in 2004 gives it addedweight as a trading partner, particularlywith its neighbours in eastern Europeand the Mediterranean basin.
Торговельна політика ЄС тіснопов'язана з політикою розвитку.
The EU’s trade policy is closely linkedto its development policy.
Ці два аспекти співпадають,коли ЄС перебирає на себечастку відповідальності за допомогу країнам, що розвиваються, у інтеграції до світовоїекономіки та боротьбі з бідністю.
The twocome together as the Union assumesits share of responsibility to help developing countries fight poverty and integrate into the global economy.
Командний гравецьКомандний спорт вимагає спортивного майданчику, правил,що визнаються всіма командами, та судді, який гарантуєчесну гру.
A team sport needs a level playingfield, rules that all teams accept and areferee to ensure fair play.
Тому ЄС є рішучимприхильником Світової організації торгівлі (СОТ), яка встановлює низку правил, що сприяють ефективному функціонуванню світової торгівлі та забезпечують справедливе ставлення до всіх учасників.
This is whythe EU is a firm supporter of the World Trade Organisation (WTO), which laysdown a set of rules to help open upglobal trade and ensure fair treatmentfor all participants.
Незважаючи на беззаперечну необхідність вдосконалення, ця система пропонує певну мірунадійності та прозорості у здійсненні світової торгівлі.
Despite a perceivedneed for improvement, this systemoffers a degree of legal certainty andtransparency in the conduct of international trade.
СОТтакож забезпечує процедурувирішення спорів між двома чибільше торговельними партнерами за умов їх виникнення.
The WTO also providesa dispute settlement procedure whendirect disputes arise between two ormore trading partners.
ЄС давно усвідомив, що торгівля може дати поштовх економічному зростанню та виробничим потужностям біднихкраїн.
It has long recognised that trade canboost the economic growth and productive capacities of poor nations.
Ще у 1971 р. в рамках“загальної системи преференцій” ЄС почав знижувати таусувати тарифи й імпортніквоти на товари з країн, щорозвиваються.
Asearly as 1971, under its ‘generalisedsystem of preferences’ (GSP), the EUbegan reducing or removing tariffs andquotas on its imports from developingcountries.
Більше того, врамках започаткованої у 2001році ініціативи “Усе, крім зброї”ЄС надав 49-ти найменш розвиненим країнам вільний доступ на ринки ЄС для всіх товарів, окрім зброї.
Furthermore, through its‘Everything but arms’ initiativelaunched in 2001, the Union grants the49 least-developed countries freeaccess to the EU market for all theirproducts, except weapons.
За межами раунду
More to trade than Doha
Правила торгівлі встановлюються на багатосторонній основі, але на практиці торгівляносить двосторонній характер:вона відбувається між покупцями та продавцями, експортерами та імпортерами. Тому Європейський Союз створив мере-
The special trade and aid relationshipbetween the Union and its 78 partnersin Africa, the Caribbean and the Pacific(the ACP group) dates from 1975 andis considered a model for how richcountries can help poorer ones.
Особливі торговельні відносини між ЄС та 78 країнамиАфриканського, Карибськогота Тихоокеанського регіонів(Група АКТ) беруть свій початок з 1975 р. і вважаються зразком того, як заможні країнидопомагають бідним.
Trade rules are multilateral, but tradeitself is bilateral – between buyers andsellers, exporters and importers. This iswhy the European Union has developed a network of bilateral trade
Викорінення бідності черезстабільний розвиток
Eradicating poverty throughsustainable development develop and strengthen their externaltrade and so take advantage of globalisation.
Такий доступ дає їм можливістьрозвивати та зміцнювати своюзовнішню торгівлю і, у такийспосіб, користуватися перевагами глобалізації.
About half the money spent to helppoor countries comes from the European Union or its individual memberstates, making the EU the world’sbiggest aid donor.
Близько половини коштів, яківитрачаються на допомогубідним країнам, надходить відЄС або від його держав-членів,що робить ЄС найбільшим світовим донором.
But developmentassistance is not just about providingclean water and surfaced roads, important though those are.
Але допомогау розвитку - це не лише надання чистої води чи покриттядоріг, хоча це теж є важливим.Це також і допомога країнам,що розвиваються, у підвищеннірезультативності торговельноїдіяльності через надання їмкращого доступу на ринки ЄС.
It is also abouthelping the developing countriesimprove their trade performance bygiving them better access to the EUmarket. This should enable them to
Не всім країнам це вдається.Хоча країни Африканського,Карибського та Тихоокеанського регіонів і мають особливівідносини з ЄС, їх частка наринку ЄС продовжує зменшуватися і вони опиняються все даліна узбіччі світової торгівлі.
Not all have succeeded in doing this.Although the African, Caribbean and Pacific (ACP) countries have a specialrelationship with the European Union,their share of EU markets has continued to fall, and they have becomeincreasingly marginalised in worldtrade.
Вода для життя
Water for life
Доступ до води та справедливий розподіл транскордонних водних ресурсів є головноюпроблемою в усіх регіонах світу і залишатиметься одним з найбільших викликіврозвитку у ХХІ столітті.
Access to water and a fair sharing of trans-frontier water resources are major issues in all regions of the worldand will be among the biggest development challenges of the 21st century.
Європейська ініціатива “Вода для життя”, ініційована у 2002 р.,передбачає забезпечення питною водою та покращення санітарних умов найбіднішихрегіонів світу не тільки в Африці, але й на Кавказі, у Центральній Азії, Середземномор’їта Латинській Америці.
The EU’s Water for Life initiative, launched in 2002, seeks to bring safe water and sanitation to the world’s poorest regions, particularlyin Africa but also in the Caucasus and central Asia, the Mediterranean and Latin America.
ЄС виділив близько мільярда євро на фінансування цієїініціативи.
The European Unionhas made one billion euro available to finance this initiative.
ЄСпоступово збільшує цю суму,виконуючи зобов’язання виділяти щорічно до 39 млрд. євроз 2006 р.
This is why the EU’s development strategy also focuses on helping poor countries improve their infrastructures,develop their productive potential andmake their public administration andinstitutions more efficient.
Хоча члени ЄС, як іінші промислово розвиненікраїни, поставили за метущорічно витрачати 0,7% свогоВНП на допомогу, лише Данія,Люксембург, Нідерланди таШвеція досягли цієї мети;очікується приєднання рештидержав.
With thissupport, some will be able to grasptrade opportunities and secure moreinward investment to broaden theireconomic base.
Середній відсоток збюджету ЄС на допомогу, відповідно до цих зобов’язань,складає 0,34%, що більшечастки США та Японії.
This is essential inenabling countries to integrate into theglobal economy and achieve sustainable growth and development.
За такої підтримкиокремим країнам вдастьсявикористати торговельні можливості та забезпечити достатньо внутрішніх інвестицій длярозширення їх економічноїбази.
channelled through the EU institutions.The Union has committed itself to raising the annual total to 39 billion by2006.
Це є важливим фактором,що дозволить цим країнамінтегруватися у світову економіку та досягти стабільногозростання та розвитку.
Although EU members, likeother industrialised countries, haveaccepted a target of spending 0.7% oftheir GNP on aid each year, only Denmark, Luxembourg, the Netherlandsand Sweden have reached this target.The others have pledged to catch up.The average for the EU as a whole is0.34%, higher than the United Statesor Japan.
Кінцевою метою політики ЄС єнадання людям в менш розвинених країнах контролю надвласним розвитком.
The ultimate objective of EU policy isto give people in less advanced countries control over their own development.
Тому пріоритетом ЄС є усунення першопричин їх вразливості: забезпечення кращого харчування тачистої води, покращення доступу до освіти, медичної допомоги, працевлаштування, земельних та соціальних послуг;забезпечення кращої інфраструктури та покращення станунавколишнього середовища.Ініціативи ЄС також направленіна викорінення хвороб та забезпечення доступу до дешевихліків для боротьби з такимилихами, як ВІЛ/СНІД.
This is why EU priorities are toattack the sources of their vulnerability: ensuring better food and cleanwater; improving access to education,healthcare, employment, land andsocial services; providing better infrastructure and a better environment. EUinitiatives also aim at eradicating diseases and providing access to cheapmedicines to combat scourges like HIV/AIDS.
ЄС такожпрагне полегшити борговийтягар бідних країн.
The EU also seeks to cut thedebt burden on poor countries.
В практичній площині він реалізується у форміоновлених “угод про економічнепартнерство”, щодо укладанняяких до 2008 р. тривають переговори з країнами Африканського, Карибського та Тихоокеанського регіонів.
More specifically, the Union is combining trade and aid in a new way in thenext generation of ‘economic partnership agreements’, currently being negotiated with the ACP countries and dueto be in place by 2008.
Задумполягає у сприянні країнам АКТоб’єднуватися зі своїми регіональними сусідами на шляху доглобальної інтеграції та у допомозі у створенні інституційнихпотужностей та у запровадженні принципів належногоуправління.
The idea is tohelp the ACP countries integrate withtheir regional neighbours as a steptowards global integration, and to helpthem build institutional capacities andapply principles of good governance.At the same time, the EU will continueto open its markets to products fromthe ACP group, and other developingcountries.
В той же час ЄСпродовжуватиме відкриватисвої ринки для продукції з цихкраїн та інших країн, що розвиваються.
The European Union and its membercountries pay out more than 30 billion a year in official aid to developingcountries, of which about 6 billion is
Усвідомлюючи, що мир є базовою умовою стабільного розвитку, ЄС погодився заснуватиу 2004 р.
Recognising that peace is a basic condition for sustainable development, the Union agreed in 2004 to set up a250 million fund called the ‘Peacefacility’, to support African peacekeeping and conflict prevention operations.
Гуманітарна допомога пал, Шрі-Ланка та ЦентральнаАмерика.
Tajikistan in central Asia, Nepal, Sri Lanka and Central America.
ЄС також використовує свійдосвід, аби допомогти людямпідготуватися до потенційнихкатастроф у країнах та регіонахз високою ймовірністю землетрусів, посух, паводків чиураганів.
The Union also draws on its experienceto help people prepare for possible disasters in high-risk countries andregions prone to earthquakes, hurricanes, floods or drought.
Фактично щотижня картиниприродних чи антропогеннихкатастроф заповнюють телеекрани та газетні шпальти.Європейський Союз відіграєцентральну роль в зменшеннілюдських страждань, спричинених катастрофами.
Virtually every week, images of naturalor man-made disasters fill our television screens and newspaper frontpages. The European Union is at thecentre of a network whose role is toalleviate the human suffering causedby these disasters.
Гуманітарна допомога ЄС є беззастережною; її метою є наданнянайшвидшої допомоги постраждалим, незалежно від раси,релігії чи політичних переконань уряду країни.
EU humanitarianaid is unconditional; the aim is to gethelp to victims as quickly as possibleirrespective of race, religion or thepolitical convictions of their government.
ЄС направляє фінансування надопомогу через Офіс гуманітарної допомоги (ECHO).
The EU is active in all trouble spotsincluding Iraq, Afghanistan, the Palestinian Territories, and several parts of Africa.
Бюджет Офісу складає500 млн. євро на рік, з якого також фінансуються медичні бригади, експерти з розмінування,транспортна та інша матеріаль-но-технічна допомога.
Its relief work is global, oftentaking place in ‘forgotten’ crisis areasignored by the cameras of the worldmedia. These have included the northern Caucasus (especially Chechnya),
ЄС активно надає допомогу вусіх проблемних регіонах,включаючи Ірак, Афганістан,Палестинські території та деякірегіони Африки.
The EU channels its relief fundingthrough its Humanitarian Aid Office(ECHO).
Гуманітарнадопомога ЄС носить глобальний характер і часто охоплюємісця так званих “забутих”конфліктів, які ігноруються фотооб’єктивами світової преси.До них входить Північний Кавказ (особливо Чечня), Таджикистан в Центральній Азії, Не-
Since it was set up in 1992,ECHO has confronted serious crises inmore than 100 countries around theworld, getting essential equipment andemergency supplies to the victims asquickly as possible.
Офіс не має достатньо ресурсів, щоб виконувати всю цюроботу самостійно.
ECHO does not have the resources todo all this work itself. It therefore worksclosely with humanitarian partners –non-governmental organisations, UNspecialised agencies and the Red
Діяти разом у світі
Acting together in the world
Гуманітарна допомога виступає лише однією з сфер співробітництва ЄС з такимиміжнародними організаціями, як ООН, СОТ, НАТО, ОБСЄ, Рада Європи, та регіональними організаціями в Африці, Америці, Азії та Тихоокеанському регіоні.
Humanitarian aid is just one area where the EU works closely with international organisations such as the UN, the WTO, Nato, the Organisation for Security and Cooperation in Europe (OSCE), the Council of Europeand regional organisations in Africa, America, Asia and the Pacific.
ЄС переконаний в ефективності пошуку багатосторонніх рішень для вирішенняглобальних проблем.
The European Union believes in seeking multilateral solutions to global problems.
Тому він надає важливе значення ефективному багатосторонньому підходу, стрижнем якого є сильна ООН.
It therefore attachesgreat importance to effective multilateralism, with a strong United Nations at its heart.
Ця організація з її універсальним мандатом та законними повноваженнями може відігравати унікальнуроль у пошуку відповіді на спільні проблеми.
The UN, with itsuniversal mandate and legitimacy, is uniquely placed to respond to our common challenges.
Держави-члени ЄС цілковито підтримують цілі на наступне тисячоліття, ухваленіООН у вересні 2000 р.:
EU member states strongly endorse the millennium development goals adopted by the United Nations in September 2000:
• Подолати бідність та голод;• Досягти універсальності початкової освіти;• Заохочувати гендерну рівність та надання підтримки жінкам;• Знизити рівень дитячої смертності;• Покращити материнське здоров'я; • Боротися зі СНІДом, малярією та іншими хворобами;• Забезпечити належний екологічний рівень;• Розробити глобальне співробітництво заради розвитку.
• to eradicate extreme poverty and hunger• to achieve universal primary education• to promote gender equality and empower women• to reduce child mortality• to improve maternal health• to combat HIV/AIDS, malaria and other diseases• to ensure environmental sustainability• to develop a global partnership for development.
ЄС, як організація, підтримує ці цілі, зосереджуючись на шести пріоритетнихсферах, в яких має особливий досвід:
The EU as an organisation seeks to support these goals by focusing on six priority areas where it can useits special expertise. They are:
• Торгівля і розвиток;• Регіональне співробітництво;• Політика із зменшення бідності та підтримка таких сфер, як охорона здоров'ята освіта;• Транспортна інфраструктура;• Безпечність харчових продуктів та стабільний розвиток сільського господарства;• Розбудова інституційного потенціалу, належне управління та верховенствозакону.
• trade and development• regional cooperation• poverty-reduction policies to support health and education• transport infrastructure• food security and sustainable rural development• institutional capacity-building, good governance and the rule of law.
Дата їхньоговступу залежатиме від ходупереговорів з приводу їхньогочленства.
Applying is the firststep towards being accepted as a candidate country.
ЄС має мережу угод про асоціацію, торгівлю та співробітництво з партнерами в усьомусвіті: від найближчих сусідів вЄвропі до найвіддаленішихпартнерів в Азії та Тихоокеанському регіоні.
The European Union has a network ofassociation, cooperation and tradeagreements which criss-cross the globe,from its nearest neighbours in Europeto its most distant partners in Asia andthe Pacific.
Для управлінняцими відносинами ЄС проводить регулярні саміти або зустрічі на рівні міністрів зі своїмиосновними партнерами.
To manage these relationships, the EU holds regular summitmeetings or ministerial gatherings withits major partners.
Туреччина є провіднимкандидатом на вступдо ЄС.
The European Union and the western Balkan countries have together createda ‘stabilisation and association process’which – in addition to Croatia and the FYR of Macedonia – covers Albania,Bosnia and Herzegovina, plus Serbiaand Montenegro.
Найбільш інтенсивними є відносини ЄС з чотирма сусідамиу Західній Європі: Швейцарією,Норвегією, Ісландією та Ліхтенштейном.
The EU’s most intensive relations arewith four western European neighbours: Switzerland, Norway, Icelandand Liechtenstein.
Всі вони є членамиЄвропейської асоціації вільноїторгівлі (ЄАВТ), які приєдналися до значної частини законодавства, що регулює внутрішній ринок ЄС.
They are all members of the European Free Trade Association (EFTA) who have aligned themselves with large parts of the EU’sinternal market legislation and followthe EU in other policy areas.
Усі, крім Швейцарії, разом з ЄС беруть участьу Європейському економічномупросторі.
All except Switzerland participate, alongside the EU, in the European Economic Area(EEA).
З 2007 р. членство в ЄСнабувають Болгарія та Румунія.Час вступу Туреччини до ЄС єменш ясним.
Four countries in south-eastern Europeare candidates for European Unionmembership.
Туреччина є одним з найдавніших торговельних партнерів ЄС, Угода проасоціацію з нею була підписанаще у 1963 р., створений і митний союз.
Bulgaria and Romaniaare expected to join the Union in 2007.The timing of Turkey’s entry is less clear.Turkey is one of the EU’s oldest tradingpartners with an association agreement dating from 1963, which nowincludes a customs union.
Країна подала заявкуна членство в ЄС у 1987 р.
It applied tojoin the EU in 1987.
Двіінші балканські країни із статусом країни-кандидата – Хор- r a
The fourth country, Croatia, was accepted as a candidate by the EU in June 2004. Its entrydate will depend on the speed of itsmembership negotiations.
ЄС готовий зміцнювати відносини зі своїми східними (Росією, Україною, Молдовою, а,можливо, і Бєларуссю) та південними (країни Середземномор’я ) сусідами.
Since the neighbours are transit pointsfor illegal immigrants and traffickers indrugs and human beings, the EU is helping a number of them to strengthen their border management and immigration procedures.
Росія є найбільшимсусідом ЄС.
Russia is the EU’s biggestnext-door neighbour.
Кінцевою метою є членство цихкраїн в ЄС, водночас в рамкахцього процесу цим країнам вженадано вільний доступ до ринкуЄС та забезпечена підтримкапрограм внутрішнього реформування.
As the next step, they may negotiate‘stabilisation and association agreements’ with the Union, just as Croatiaand the FYR of Macedonia had done,before they eventually apply for EUmembership.
Складовими “Європейської політики сусідства” є поширенняна ці країни значної частинипереваг внутрішнього ринку, атакож пропозиція додатковихторговельних пільг та фінансової допомоги.
Russia, Ukraine, Moldova and mostcountries in the south Caucasus andcentral Asia have agreements with the EU which cover trade, political cooperation, environmental protection andcollaboration in scientific and culturalmatters.
Зі свого бокусусіди могли б взяти на себебільші зобов’язання щодо проведення демократичних реформ, розвитку ринкової економіки та дотримання правлюдини.
With its biggest neighbour,Russia, the EU is developing a wholescheme for cooperation in a broadrange of areas.
Наступним кроком можуть бутипереговори західно-балкансь-ких країн щодо Угод про асоціацію та стабілізацію, за прикладом Хорватії та колишньоїЮгославської Республіки Македонії, що передують поданнюзаявки на членство.
The European Union is determined toensure that the 2004 enlargement –and any subsequent enlargements –will not create new barriers betweenthe expanded Union and its neighbours.
З огляду на той факт, щокраїни-сусіди є транзитнимитериторіями для нелегальноїміграції, незаконної торгівлінаркотиками й людьми, деякимз них ЄС допомагає зміцнити їхкордони та міграційне законодавство.
This is why the EU is preparingto forge closer ties with its neighboursto the east (Russia, Ukraine, Moldovaand eventually Belarus) – and to thesouth (the Mediterranean countries).
Росія, Україна, Молдова табільшість країн ПівденногоКавказу та Центральної Азіїмають угоди з ЄС щодо торгівлі,політичної співпраці, захистунавколишнього середовища та
These countries also benefit from the EU’s TACIS assistance programmewhich is worth 3.14 billion in theperiod 2000-2006. It funds projects oninstitutional reform, infrastructure networks, private sector development,environmental protection and the ruraleconomy.
співробітництва в науковій такультурній сферах.
and Tunisia signed the ‘Agadir Agreement’ – a free trade agreement between them.
морськими сусідами. Така зонаохоплюватиме арабські країниПівденного та Східного Середземномор’я, а також Ізраїль таПалестинську Автономію.
As part of the ‘Barcelona Process’, the EU is committed to setting up a freetrade area with its Mediterraneanneighbours by 2010.
Активізується торгівля між ЄС такожним з партнерів, а останні, всвою чергу, вживатимуть заходів для активізації внутрішньорегіональної торгівлі. Так, у2004 р.
This wouldinclude the Arab countries around thesouthern and eastern Mediterraneanplus Israel and the Palestinian Territories.
Єгипет, Марокко, Йорданія та Туніс вже підписали Агадирську угоду про вільнуторгівлю.
Trade is being opened up betweenthe Union and each of its partners, andthe latter are taking steps to trademore amongst themselves.
В рамках Барселонського процесу однією з цілей ЄС є побудова до 2010 р. зони вільноїторгівлі зі своїми середземно-
In the Middle East proper, the EU hasbeen negotiating a free trade agreement with the six countries of the Gulf Cooperation Council (Bahrain, Kuwait,Oman, Qatar, Saudi Arabia and the United Arab Emirates).
Трансатлантичне партнерство із США є ключовим у зовнішньополітичних зв’язках ЄС.Торговельний та інвестиційний обіг через Атлантику складає близько мільярда євро надень.
The transatlantic partnership with the United States is central to the EU’s external relations.
Вашингтон завжди підтримував європейські інтеграційні процеси.
Trade andinvestment flow across the Atlantic at a rate of nearly one billion euro a day. Washington has long supported European integration.
ЄС та СШАподіляють багато спільних цінностей та інтересів, незважаючи на те, що часом між нимивиникають відмінності щодо визначення пріоритетів та підходів.
The EU and US share many common values and common interests, eventhough there are sometimes differences of emphasis and approach between them.
З огляду на обсяг двосторонньої торгівлі (на США припадає 25% експорту та 20%імпорту ЄС) не дивно, що час від часу між ними спалахують суперечки.
Given the size of their bilateral trade (the US takes 25% of EU exports and supplies 20% of its imports),it is not surprising that disputes break out between the two from time to time.
Хоча цісуперечки і стають найактуальнішими новинами, їхня частка складає лише близько 2%від сукупного обсягу торгівлі між трансатлантичними партнерами.
Although these disputesmake the headlines, they represent less than 2% of total transatlantic trade.
Вирішення суперечокміж ЄС та США, скажімо, щодо законодавства в сфері конкуренції або щодо взаємноговизнання технічних стандартів слугує прикладом розбудови відносин ЄС з іншимипартнерами, включаючи Японію та Канаду.
The way the EU and the UShave handled joint issues involving competition law or the recognition of each other’s technical standardshas served as a model for the Union’s relationships with others, including Japan and Canada.
В інтересах поглиблення відносин з Канадою у 2004 р.
With Canada, the EU launched two ground-breaking initiatives in 2004 to deepen relations.
ЄС започаткував дві значніініціативи: по-перше, розробку порядку денного для співробітництва ЄС та Канади зглобальних питань, по-друге, переговори про нову угоду щодо інтенсифікаціїторговельних та інвестиційних відносин між ними.
One is to create an EU-Canada partnership agenda for cooperation on global issues. The other is to negotiate anew agreement for enhancing trade and investment between them.
M © тицій до Японії та найбільшогореципієнта японських прямихіноземних інвестицій, випереджаючи США та Китай.
Asia moves closer and the largest recipient of Japaneseforeign investment, surpassing the United States and China.
Поряд із зростанням ваги ЄС іКитаю у якості світових гравців,останніми роками суттєво змінилася і динаміка їхніх відносин з наголосом на політичному діалозі, галузевих угодахта інституційних обмінах.
In line with the increasing importanceof both the EU and China as globalpolitical actors, their relationship hasgrown dynamically in recent years, withgreater emphasis on political dialogue,sectoral agreements and institutionalexchanges.
Всфері торгівлі Китай став другим найбільшим партнером ЄСза межами Європи – післяСША, але попереду Японії.
On the commercial front,China is now the EU’s second biggesttrading partner outside Europe – afterthe United States and ahead of Japan.The EU is one of the principal sourcesof foreign investment in China.