UK
stringlengths 1
26k
⌀ | EN
stringlengths 1
25.4k
⌀ |
|---|---|
Найкрасивіші не оголошено [12] | Найкрасивіші Номінація [12] |
Нагороди | Awards and nominations |
«Доступ к телу». | "«Доступ к телу». |
Интервью.. | Интервью". |
Сноб (ru). | Сноб (in Russian). |
Процитовано 2016-02-13. | Retrieved 2016-02-13. |
Дмитро 2011 року. | Dmitry in 2011. |
Дмитро́ І́горович Шу́ров (нар. 31 жовтня 1981(19811031), Вінниця) — український музикант, соліст проекту Pianoбой з 2009 року. | Dmitry Shurov (born 31 October 1981, Vinnytsia) is Ukrainian pianist, singer, and songwriter who is best known as frontman of Pianoboy. |
У минулому — піаніст гуртів Океан Ельзи (2001—2004) і Esthetic Education (2004—2008), Земфіра (2006—2009). | Also known as pianist of bands Okean Elzy (2001—2004) і Esthetic Education (2004—2008), Zemfira (2006—2009). |
Співорганізатор київського фестивалю Moloko Music Fest, (2008, 2009) в рамках фестивалю Гогольfest. | He was co-organiser of Kyiv's festival Moloko Music Fest (2008, 2009) as part of Gogolfest. |
Писав музику до фільмів «Хоттабич», «Ґудзик», «Оранжлав», «Ігри в солдатики», «Як знайти ідеал», «Таємничий острів», «Слуга народу», «Неисправимый», до гумористичного шоу «Ліга сміху» і модних показів Олени Ахмадулліної (англ. | Also he wrote music for movies, including «Khottabych» and «Servant of the People», for humorous and fashion shows. |
Alena Akhmadullina). Є амбасадором бренду Yamaha в Україні[1]. | He is a brand ambassador of Yamaha in Ukraine[1]. |
Шуров народився 31 жовтня 1981 року у Вінниці. | Shrov was born 31 October 1981 in Vinnytsia. |
Батько — поет, художник, редактор телевізійних програм Шуров Ігор Віуленович.[2] Мати — педагог і музикант. | His father Igor is poet and painter[2] and mother is theacher and musician. |
Дмитро вважає себе «частковим євреєм».[3] З чотирьох років вчився грати на фортепіано. | Dmitry considers himself a "partial Jew".[3] Dmirty started playing at the piano at age 3. |
2002 року одружився з Ольгою Таракановською (Шурова).[9] 23 серпня 2003 року у них народився син — Лев Шуров. | He married with Olga Tarakanovska in 2002.[9] On August 23, 2003 Olga gave a birth to a sun, Lev Shurov. |
Разом з сім'єю живе в Києві. | They are living in Kiev. |
Шуров Дмитро Ігорович | User:JTs/Dmitry Shurov |
Музика до вистави "Золушка" («Современник», 2014)[13] Саундтрек до вистави «Вартові Мрій» (2015) Саундтрек до гумористичного шоу «Ліга сміху» | Музика до вистави "Золушка" («Современник», 2014)[13] Саундтрек до вистави «Вартові Мрій» (2015) Soundtrack to the Ukrainian humorous show «Ліга сміху» |
↑ Катерина Ятель (2017-06-15). Дмитро Шуров став офіційним амбасадором Yamaha в Україні - LiRoom. liroom.com.ua. | ↑ "Дмитро Шуров став офіційним амбасадором Yamaha в Україні - LiRoom". liroom.com.ua. LiRoom. |
LiRoom. | 2017-06-15. |
Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. | Archived from the original on 25 жовтня 2017. |
Процитовано 25 жовтня 2017. ↑ Екс-вінничанин Ігор Шуров презентує виставку картин та нову книгу в столиці. | Retrieved 25 жовтня 2017. Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help) ↑ "Екс-вінничанин Ігор Шуров презентує виставку картин та нову книгу в столиці". |
Процитовано 2016-02-13. ↑ Короид, Антон (2013-03-02). | Retrieved 2016-02-13. ↑ Короид, Антон (2013-03-02). |
Дмитрий Шуров: Черт возьми! | "Дмитрий Шуров: Черт возьми! |
Из меня не получится прыгуна с шестом. | Из меня не получится прыгуна с шестом". |
ФрАза (ru). | ФрАза (in Russian). |
Процитовано 2016-02-13. ↑ Дмитрий Шуров: «Мы настоящая банда и нас объединяет горячее желание играть», gorod.dp.ua (22 лютого 2010) ↑ Отчет на «Moloko Music Festival #2» от редакции music.open.ua, Open.Music (25 вересня 2009) 1 2 Pianoбой отправляется в тур по Украине, Open.Music (16 лютого 2010) ↑ На Майдане выступит «Океан Эльзы» в старом составе, INSIDER (13 грудня 2013) ↑ «Современник» готовит спектакль на музыку Шурова, INSIDER (11 лютого 2014) ↑ Звездные пары говорят о любви. elle.ua (російська). | Retrieved 2016-02-13. ↑ Дмитрий Шуров: «Мы настоящая банда и нас объединяет горячее желание играть», gorod.dp.ua (22 лютого 2010) ↑ Отчет на «Moloko Music Festival #2» от редакции music.open.ua, Open.Music (25 вересня 2009) 1 2 Pianoбой отправляется в тур по Украине, Open.Music (16 лютого 2010) ↑ На Майдане выступит «Океан Эльзы» в старом составе, INSIDER (13 грудня 2013) ↑ «Современник» готовит спектакль на музыку Шурова, INSIDER (11 лютого 2014) ↑ "Звездные пары говорят о любви". elle.ua (in російська). |
Архів оригіналу за 26 вересня 2017. | Archived from the original on 26 вересня 2017. Retrieved 26 вересня 2017. |
Процитовано 26 вересня 2017. ↑ Победители ELLE Style Awards. elle.ua (російською). | Check date values in: |access-date=, |date=, |archive-date= (help)CS1 maint: Unrecognized language (link) ↑ Победители ELLE Style Awards. elle.ua (російською). |
Процитовано 11 грудня 2017. ↑ Интервью Buro 24/7: Дмитрий Шуров, Buro 24/7. buro247.ua (російською). | Процитовано 11 грудня 2017. ↑ "Интервью Buro 24/7: Дмитрий Шуров, Buro 24/7". buro247.ua (in російською). |
Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. | Archived from the original on 25 жовтня 2017. Retrieved 25 жовтня 2017. |
Процитовано 25 жовтня 2017. | Check date values in: |access-date=, |date=, |archive-date= (help)CS1 maint: Unrecognized language (link) |
Корифеї українського театру | The Coryphaeusof the Ukrainian Theater |
Походження терміну | The origin of the term |
Єлисаветградський театр у якому 27 жовтня 1882 р. відбулась перша вистава «Товариства українських артистів під орудою М. Л. Кропивницького»[1]. | Yelisavetgrad Theater in which on October 27, 1882, the first performance of the "Society of Ukrainian Artists Under the Military of Kropivnitsky" took place. |
Нині Кіровоградський український музично-драматичний театр ім. | Now Kirovograd Ukrainian Music and Drama Theater named after. |
Марка Кропивницького | Mark Kropivnitsky |
Троїцький народний будинок у якому з 1907 року діяв перший український стаціонарний театр. | Troitskiy House in which the first Ukrainian stationary theater operated in 1907. |
Нині — Київський театр оперети | Currently, the Kiev Operetta Theater |
Театр корифеїв — перший професійний український театр. | The Coryphaeus Theater is the first professional Ukrainian theater. |
Його було відкрито 1882 року в тодішньому Єлисаветграді (тепер м. Кропивницький), і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. | It was opened in 1882 in the then Elisavtgrad (now Kropivnitsky), and this year the Ukrainian theater was separated from Polish and Russian. |
Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. | The founder of the theater was Marco Lukich Kropivnytsky, who had all theater professions. |
Після нього найдіяльнішим був Микола Карпович Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони. | After him the most active was Nikolai Karpovich Sadovsky, who fought for the Ukrainian word and Ukrainian theater during their prohibition. |
Із Театром корифеїв також пов'язані імена Марії Заньковецької, Панаса Саксаганського. | The names of Mariya Zankovetska, Panas Saksagansky are also associated with the Coryphaeus Theater. |
Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й неподібністю до жодного існуючого театру. | The style of the syncretic theater, combining a dramatic and comedic action with musical, vocal scenes, including choral and dance ensembles, struck by purely folk freshness and incompatibility with any existing theater. |
«Корифеї української сцени» (Київ, 1901) | "The Coryphaeus of the Ukrainian Scene" (Kiev, 1901) |
В 1901 у Києві вийшла книга «Корифеи украинской сцены», яку через цензуру, написали анонімно провідні українські інтелектуали. | In 1901, the book "Curiosities of the Ukrainian Scene" was published in Kyiv, which was written anonymously by leading Ukrainian intellectuals through censorship. |
У ній Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Тобілевича та інших уперше назвали корифеями українського театру. | In it Mark Kropivnitsky, Mykhailo Starytsky, Ivan Tobilevich and others were named for the first time as the luminaries of the Ukrainian theater. |
Цей дещо поетичний термін став нерозривним з театром[2]. | This somewhat poetic term has become inseparable with the theater |
У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв, українці одержали можливість ставити вистави українською мовою. | In 1881, after years of struggle of the Coryphaeus, Ukrainians were given the opportunity to put their plays in Ukrainian. |
При всіх обмеженнях і умовностях (перед кожною українською виставою мусила відбутися російська) цей крок міністерства внутрішніх справ все-таки легалізував український театр. | With all the limitations and conventions (before Russian performances had to take place), this step of the Ministry of Internal Affairs was still legalized by the Ukrainian theater. |
У 1885 році єдина досі театральна трупа розділилася: Марко Кропивницький зі своїми акторами відокремився від Михайла Старицького і його прихильників. | In 1885 the only theatrical corporation was divided: Marco Kropivnitsky with his actors separated from Mikhail Staritsky and his supporters. |
Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя. | Both teams immediately began an independent creative life. |
Вистава «По ревізії» 1885 року | Performance "On revision" in 1885 |
1907 року Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити в Києві перший стаціонарний Український театр. | Everywhere, where Ukrainian actors gave performances, they had unchanging success. In 1907, Nikolai Karpovich Sadovsky managed to open the first stationary Ukrainian theater in Kiev. |
У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. | In the repertoire of the theater were such performances as "Zaporozhetsy after the Danube", "Sold Bride", "Pebble", "Kateryna", and "Aneida" Kotlyarevsky. |
Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя. | A bold victory was the production of Gogol's "Revisor" in Ukrainian. |
Микола Садовський зробив свій стаціонарний театр по-справжньому народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. | Mykola Sadovsky made his stationary theater truly popular not only in the repertoire, but also in the availability of his visit. |
Ціни на квитки були значно нижчими за інші київські театри. | Ticket prices were significantly lower than other Kyiv theaters. |
Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни (1914 рік), коли владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні. | The Sadovsky Theater lasted seven years before the start of the First World War (1914), when the authorities closed not only the theater, but all Ukrainian newspapers, magazines, bookstores. |
Іван Карпенко-Карий Михайло Старицький Марко Кропивницький | Ivan Karpenko-Kary Michael Starytsky Marco Kropivnitsky |
Микола Садовський Панас Саксаганський Марія Заньковецька | Mykola Sadovsky Panas Saksahansky Maria Zankovetska |
Український театр Національний зразковий театр Тобілевичі | Ukrainian Theater National exemplary theater Tobilevichi |
Час корифеїв. | The time of the lullabies. |
125 років тому було створено перший професійний український театр. | 125 years ago the first professional Ukrainian theater was created. |
Газета «День». № 219, 14 грудня 2007 Батько українського театру. | Day newspaper. No. 219, December 14, 2007 Father of the Ukrainian Theater. Day newspaper. |
Газета «День». № 88, 22 травня 2008 Корифеї українського театру «Проект — Єлисаветградський абрис. | No. 88, May 22, 2008 The Coryphaeusof of the Ukrainian Theater "The project is Elisavetgradsky Abris. |
Персони українського театру.» | Persons of the Ukrainian theater." |
Фотографії, аудіозаписи, біографії, бібліографії Тобілевичів і М. Кропивницького з фондів меморіального музею М. Л. Кропивницького. | Photographs, audio recordings, biographies, bibliographies of Tobilevich and M. Kropivnitsky from the funds of the memorial museum of M. L. Kropivnitsky. |
Театр корифеїв | User:Инна Лобанова/Coryphaeus Theater |
Статутні завдання | Statutory tasks |
Джерела | Links |
Укркосмос — державне підприємство, оператор супутникових телекомунікаційних систем України. | Ukrkosmos is a state-owned operator of satellite telecommunication systems in Ukraine. |
проведення єдиної державної технічної політики в галузі супутникових телекомунікаційних технологій; створення та експлуатація Єдиної супутникової системи передачі інформації (ЄССПІ); здійснення функцій оператора мережі супутникового телебачення та радіо, Інтернет-мовлення, мобільного супутникового зв'язку Інмарсат та корпоративних і відомчих мереж передачі інформації; створення та експлуатація корпоративних VSAT систем зв'язку, формування та мовлення цифрової інтерактивної супутникової платформи (IPTV Sat); здійснення наукової діяльності в галузі природничих та технічних наук; здійснення космічної діяльності на комерційній основі. | conducting a state technical policy in the field of satellite telecommunication technologies; creation and operation of the Unified Satellite Information System (ЄССПІ); operator of the satellite television and radio network, Internet broadcasting, Inmarsat mobile satellite communications and corporate and departmental information transmission networks; scientific activity in the field of natural and technical sciences; space activities on a commercial basis. |
Керівники | Leaders |
Основні напрямки діяльності | Goals |
Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ) — державний оператор України в Анктартиці; державна науково-дослідна установа в структурі Міністерства освіти та науки України, яка забезпечує роботу української антарктичної станції «Академік Вернадський» та координує дослідження Антарктики в Україні. | The National Antarctic Scientific Center (NANC) is an organization of the Ukrainian government, part of the Ministry of Education and Science of Ukraine. The Center operates Vernadsky Research Base and coordinates Ukrainian research of Antarctic. |
розроблення та виконання програм досліджень в Антарктиці; забезпечення подальшого розвитку діяльності антарктичної станції «Академік Вернадський», підготовка та проведення комплексних наземних та морських експедицій у Південній півкулі; міждисциплінарні дослідження у сфері захисту навколишнього природного середовища | The body's goals are: development and implementation of research programs in Antarctica; ensuring further development of the Antarctic station "Academician Vernadsky" interdisciplinary research in the field of environmental protection |
Гожик Петро Федосійович (1996–1999) Литвинов Валерій Аркадійович (1999-2018) Дикий Євген Олександрович | Petro Gorzhyk (1996-1999) Valery Litvinov (1999-2018) Diky Evgen |
Офіційний сайт Національного антарктичного наукового центру Наукові установи України. — Довідкове видання. — Київ : УкрІНТЕІ, 2013. — 220 с. — С. | Official website of the National Antarctic Science Center Наукові установи України. — Довідкове видання. — Київ : УкрІНТЕІ, 2013. — 220 с. — С. |
Прозова творчість | Prose |
Переклади іншими мовами | Translations in other languages |
Біографія | Life |
Бібліографія | Works |
Авторка поетичних збірок | Poetry |
Посилання | External links in Ukrainian |
Відзнаки | Awards |
Катерина Калитко Українська письменниця Катерина Калитко Народження 8 березня 1982(1982-03-08) (35 років) Вінниця Мова творів українська Рід діяльності поет, прозаїк, перекладач Сайт: kkateryna.wordpress.com | Kateryna Kalytko Ukrainian writer Kateryna Kalytko Born March 8, 1982(1982-03-08) (35) Vinnytsia Language Ukrainian Occupation poet, short story writer, translator Website: kkateryna.wordpress.com |
Калитко Катерина Олександрівна (нар. 8 березня 1982(19820308)) — українська поетеса, перекладачка, авторка поетичних збірок і прозових творів. | Kalytko Kateryna Oleksandrivna (Ukrainian: Калитко Катерина Олександрівна; born 8 March, 1982) — Ukrainian poet, translator, short story writer. |
Член НСПУ (2000).[1] | Member of National Writers' Union of Ukraine (from 2000).[1] |
Народилася у м. Вінниця, де й закінчила середню школу. | Born in the city of Vinnytsia, Kateryna finished an elementary school there. |
У 1999–2005 роках студіювала політологію та журналістику в Києво-Могилянський академії. | Kalytko studied political science and journalism in the Kyiv-Mohyla Academy between 1999 and 2005. |
Зараз живе і працює у Вінниці та в Сараєві.[2] | Lives and works in Vinnytsia and Sarajevo.[2] |
Твори Катерини Калитко друкувалися в періодиці, зокрема у журналах «Світо-Вид», «Українські проблеми», «Молода Україна», «Кур'єр Кривбасу», «Radar», з'являлися в антологіях та альманахах: «Привітання життя», «Гранослов», «Початки. | Kateryna's works were published in the following periodicals: "Світо-Вид", "Українські проблеми", "Молода Україна", "Кур'єр Кривбасу", "Radar", anthologies: "Привітання життя», «Гранослов», «Початки. |
Антологія української смакової поезії» (2012) та інших. | Антологія української смакової поезії» (2012) and others. |
У 17-річному віці перемогла в поетичному конкурсі «Гранослов» (1999). | When Kateryna was 17, she won a poetry competition called "Hranoslov" («Гранослов» (1999). |
Лауреатка конкурсів «Гранослов» та «Привітання життя» ім. | She is also a winner of «Pryvitannia zhyttia» («Привітання життя» ім. |
Богдана-Ігоря Антонича, конкурсу читаної поезії «Молоде вино», конкурсу видавництва «Смолоскип» та літературної премії «Благовіст». | Богдана-Ігоря Антонича), of a poetry competition "Molode wyno" (Ukrainian for "Young wine", ukr. "Молоде вино", "Smoloskyp" ("Смолоскип") and a literature price "Blahovist" ("Благовіст"). |
У 2017 році книжка Катерини Калитко «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки», що вийшла у «Видавництві Старого Лева», була відзначена премією «Книга року ВВС-2017»[3]. | Kateryna's book "The Land of the Lost, or Little Scary Tales" ("Земля Загублених, або Маленькі страшні казки"), published by "Vydavnytstvo Staroho Leva" ("Видавництво Старого Лева") in 2017, won a "BBC Book of the Year-2017" ("Книга року ВВС-2017") price[3]. |