date
int64
1.64B
1.72B
link
stringlengths
70
103
topic
stringlengths
28
255
full_text
stringlengths
340
55.5k
lang
stringclasses
2 values
1,637,485,200
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-gidnosti-ta-svo-71637
Звернення Президента України з нагоди Дня Гідності та Свободи
Шановні громадяни України! На нашій планеті живе близько п’яти тисяч народів. Їхній портрет, архетип, ментальність – це заплутана павутина історичних подій для етнографів. Але є одна річ, яка, на мій погляд, просто, але досить точно змальовує характер народу. Це його державні свята. Те, що об’єднує всіх, тож є важливим для всіх. 21 листопада – саме такий день. Відповідь на питання: хто такі українці та що для них головне? Ми відзначаємо сьогодні День Гідності та Свободи. Свято, яке показує, що для нас гідність і свобода – це свято. Це наше повітря. Ні. Це не звучить занадто гучно. Коли хтось вирішує перекрити нам повітря – ось тоді буває занадто гучно. Коли влада не чує український народ – тоді буває занадто гучно. Тому ми вільні. Вільні творити майбутнє. І маємо пишатися цим. Не задирати носа. Але й не опускати очей. Так. Ми заплатили й продовжуємо платити за свободу велику ціну. І ніколи не забудемо всіх, хто віддав за Україну своє життя. І ніколи не пробачимо всім, хто позбавив їх життя і хотів позбавити нас волі. Але головне, що це нікому не вдалось і ніколи не вдасться. І час уже змінити самосприйняття й мислення. Ми не жертва, не пригнічені, не розділені, не захоплені. Ми прекрасний, сильний, сміливий, розумний, талановитий народ. Непереможний. Саме тому, що ми маємо гідність. Для нас рабство – приниження. Втрата свободи – це втрата честі. Втрата честі – це втрата серця. Втрата серця – це втрата душі. А втрата душі для нас – це втрата життя. Тому ми готові боротися ціною власного життя. Щоб не втратити власне життя. Для нас гідність і свобода давно вийшли за межі загального розуміння. Я ніколи не забуду історію, яку розповіли наші моряки, повернувшись додому. Вони були в полоні, але їх не полонили духом. Слідчі просили їх сміятися трохи тихіше: «Начальство не поймет». Тут зазвичай плачуть, а наші моряки сміються без упину. Вони сідали в автозак, співали «Ще не вмерла України…». А потім говорили водію: «Шеф, на Одесcу! В Коблево тормозни, кофейку попьем». Вони не поводилися, як в'язні. А залишились офіцерами і бійцями. Бо не втратили гідності. І довели, що на чужині, в полоні, у в'язниці можна бути вільною людиною. Бо воля – це не відсутність кайданів на руках. Це відсутність тюрми в головах. Це точно знав і Василь Стус. Коли Україною прокотилася хвиля арештів творчої молоді, на прем’єрі «Тіней забутих предків» Параджанова він піднявся і сказав: «Усі, хто проти арештів, встаньте». Кілька людей піднялося, потім більше, потім більше. Не всі. Але й не один. Стус знав, що зробивши це, може втратити свободу. Але знав, що не зробивши, точно втратить гідність. Це знав і Омелян Ковч. Священик, який рятував євреїв у Голокост, видаючи їм метрики про хрещення. За це потрапив у концтабір Майданек. І щоб не втратити гідність, був змушений назавжди втратити свободу. У листі він просив вибачення у своїх дітей, що не погодився на дострокове звільнення й залишається тут. «Я потрібен тут цим людям. Відчуваючи, що скоро загинуть, вони всі приходять до мене на сповідь. Якщо піду – вони залишаться без надії. У них уже забрали гідність, честь, свободу, домівку, рідних, імена, скоро заберуть життя. Я не дам забрати в них надію». Леонід Биков не поступився принципами й творчою свободою. За це для зйомок стрічки «В бой идут одни старики» йому дали не кольорову, а чорно-білу плівку. Чи принижувало це його гідність? Можливо. Та чи втратив він її? Ні. І зняв фільм, який обожнюють мільйони. Не кольоровий. Але про людей, які мають гідність. І свободу. Як і всі, хто стояв на майдані, на барикадах, на граніті. У 1990-му, у 2004-му і 2014-му. Як ті, хто потім зустрівся в окопах на сході нашої держави, захищаючи її. Всі. Різні. І хлопці із Західної, и пацаны с Юго-Востока. Різномовні. Волиняни, одесситы, галицькі, дніпровські, закарпатці, буковинці. И с крестиком, и с полумесяцем, и со звездой Давида. З Харкова, з Тернополя, з Кривого Рогу, з Івано-Франківська. Черкаси, Вінниця, Миколаїв, Чернігів, Суми, Херсон, Хмельницький, Запоріжжя. З Києва. С Донбасса, с Луганщины, из Крыма. Всі. Різні. Але українці й українки. Захисники й захисниці. Всі, xто знає: треба бути гідним, а не здаватись. Бо здаватись українці не звикли. Тому що мають гідність. А тому – свободу! Слава Україні!
uk
1,638,031,140
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-pamyati-zhertv-71749
Звернення Президента України з нагоди Дня пам'яті жертв голодоморів
Шановні громадяни України! Дорогий народе! Щороку наприкінці осені всіх нас об’єднує важка дата. І ця четверта субота листопада для багатьох із нас насправді перша. За глибиною болю та гніву водночас. За полярністю того, що проживаємо ми в цей день. Від почуття втрати до втрати будь-яких почуттів. У цей день ми сповнені емоціями та спустошені водночас. Ми запалюємо свічку й відчуваємо мороз по шкірі. У цей день ми плачемо так тиxо, що стає чутно навіть наше мовчання. У цей день ми вшановуємо мільйони наших загиблих предків і молимося за душі мільйонів померлих українців. Це День пам’яті жертв голодоморів. День, коли ми згадуємо ніч. Кілька найтемніших ночей не року, не десятиріччя, а цілого століття з життя нашого народу. Життя, яке складно назвати життям. Це люди, що залишалися без крихти xліба. Батьки, що залишалися без своїх діточок. Діти, що залишалися без батьків. Покоління, що залишалися без надії. І питання, що досі залишаються без відповідей. Яка точна кількість загиблих українців? Чи зможемо ми колись її встановити? Якої правди ми досі не знаємо? Чи зможемо ми колись про неї дізнатися? Як могла влада тоді з усім цим жити й роками, десятиріччями приховувати злочини? Чи зможемо ми колись про них забути? Відповідь на це питання ми знаємо – ні. Ми ніколи й нізащо не забудемо наших предків, які загинули в 1921-му, 22-му й 23-му роках. У 1946-му й 1947-му. І в найстрашніші, влаштовані тоталітарним сталінським режимом 32-й і 33-й роки – роки Голодомору-геноциду. Ми фактично завершили реконструкцію першої черги музею Голодомору. Наступного року виповнюються 90-ті роковини цієї страшної трагедії. І до цієї дати ми маємо збудувати другу чергу історично важливого музею. Про це та про низку іншиx заxодів я підписав відповідний указ. І це питання не лише обов’язку, поваги чи честі. Це питання нашого з вами існування. Бо щойно зникне пам'ять про мільйони померлих і ненароджениx українців, зникнемо ми самі. Загинемо ми самі. Як нація, як суспільство, як держава. Як люди. Ми досі не знаємо імен багатьох українців, померлих від Голодомору. Він знищував цілі родини, вулиці, села. Тож немає в кого спитати. Але він не зміг знищити нас остаточно. Тож є кому це пам’ятати. І є кому передавати пам'ять наступним поколінням. Про те, що жах під назвою «Голодомор» до цього не описував жоден словник. Бо жоден правитель до цього не зміг вигадати подібного звірства. Ми як народ пережили цей жах. Ключове слово – пережили. І перемогли. І безневинні жертви голодоморів заморені, замордовані, але не забуті! Вічний спокій їxнім душам! Вічна пам'ять їм усім!
uk
1,638,043,080
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-do-svitovogo-ukrayinstva-71757
Звернення Президента до світового українства
Шановне світове українство! В останню суботу листопада в Україні та в усіх куточках світу ми об’єднуємося, згадуючи про нашу національну трагедію, і вшановуємо пам'ять мільйонів українців, знищених під час жахливого Голодомору 1932 – 1933 років, а також голодоморів 1921 – 1923 та 1946 – 1947 років. У День пам’яті жертв голодоморів у храмах світу, від собору Св. Патріка в Нью-Йорку до собору Св. Георгія в Стамбулі та у всіх ключових столицях, вшановують і моляться за мільйони невинних душ українців. Наслідки трагедій, які стали частиною історії України, ми відчуваємо вже майже століття. Але це біда не тільки України, а й усього людства, яке не змогло протидіяти злу. Нині ми значно краще розуміємо, якими мають бути запобіжники тоталітаризму окремих держав і їх керівників, які тоді вбивали голодом, а сьогодні – зброєю. Пам’ять, єдність світової спільноти, невідворотність покарання є тим, що втілить гасло «ніколи знову». Ми завжди пам’ятатимемо та продовжуватимемо розповідати усьому світові про геноцид українського народу. Україна відчуває підтримку цивілізованої світової спільноти. Держави, які разом із нами пам’ятають і засуджують злочини сталінського режиму, також роблять свій внесок, щоб такі події ніколи не повторилися. Маємо й надалі працювати над розширенням міжнародного визнання Голодомору 1932 – 1933 років як геноциду та залученням міжнародних партнерів до вшанування пам’яті його жертв. Я закликаю усіх брати активну участь у цій справі у країнах вашого перебування. Ми не зупинимося, допоки Голодомор не буде широко визнаний світом тим, чим він насправді був – геноцидом українського народу. Вічна пам’ять усім жертвам голодоморів. Слава Україні!
uk
1,638,359,940
https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-volodimira-zelenskogo-u-verhovnij-radi-zi-71805
Виступ Президента Володимира Зеленського у Верховній Раді зі щорічним Посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України
Шановні громадяни України! Дорогий український народе! Рік тому я починав своє Послання словами про те, що його формат варто змінити. І, крім народних депутатів, звітувати безпосередньо перед людьми, які на п'ять років найняли всіх нас, найняли мене на роботу! Це наші військові та їхні родини, наші лікарі, науковці, студентство, митці, спортсмени. Громадяни України. З усіх регіонів України, включно з нашим Донбасом і Кримом. Я радий розпочати сьогодні це Послання, вітаючи всіх їх у цій залі! Це особливо символічно сьогодні. У знаковий день, що стався рівно 30 років тому. 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, яку підтримала абсолютна більшість громадян України. З усіх регіонів, включно з Донбасом і Кримом. 30 років тому ми зробили великий крок. Але не пішли далі. Ми відновили, проголосили, обрали й здобули незалежну Україну. Але так і не почали її будувати. Незалежну від чужого впливу та чужих інтересів. Де закон один для всіх, і закон вирішує все. А не один вирішує все, і для всіх це закон. Де Конституція – це великий суспільний договір, а не маленький кулуарний «договірнячок». Де політики працюють на 100% громадян, а не на 20% ВВП одного громадянина. Таку країну не будували багато років. Таку країну останні два з половиною роки будуємо ми всі разом. Насправді вільну, дійсно самостійну, реально незалежну державу. Незалежна країна – це передусім здорова країна. Два роки ми протидіємо COVID-19. Починали майже ні з чим. І це правда. Зараз маємо майже все. Лікарні, ліжка, кисень і, найголовніше, вакцини. Ще вчора ми не знали, як поділити першу партію у 500 тисяч доз. Наразі доступні мільйони доз AstraZeneca, CoronaVac, Pfizer і Moderna. Ми починали з десяти тисяч щеплень на день. У листопаді зробили 6,5 мільйонів. Дякую нашим медикам. А загалом на сьогодні – 24 мільйони щеплень. Але я не хочу, щоб сьогодні головним словом мого звернення було «ковід», і не хочу, щоб це було слово «локдаун». Я хочу, щоб це була головна асоціація з нашою країною – я хочу, щоб поруч зі словом «Україна» завжди було слово «вперше». Я говоритиму про головне: що зроблено вперше і що буде далі. Попри глобальну пандемію та економічну кризу, спричинену цією пандемією, ми стабілізували економічну ситуацію. У 2021 році розмір економіки України вперше досягне рекордного рівня за період незалежності – перевищить 190 мільярдів доларів. Це більше, ніж у докризових 2008-му та 2013 роках. Вперше, починаючи з того ж 2013 року, ми зменшимо державний борг до рівня нижче 50% ВВП. При тому, що в останні роки у більшості країн він стрімко зростав і в середньому у світі перевищує 90%. Наші золотовалютні резерви зросли й сьогодні досягають 30 мільярдів доларів. Це є найвищим показником з того ж 2013 року. Вперше в історії незалежної України ставка кредитів для малого та середнього бізнесу опустилася нижче 10%. Наразі це в середньому 9,7%. Завдяки програмі «Доступні кредити 5-7-9%» український малий і середній бізнес отримав понад 70 мільярдів гривень, створив тисячі нових робочих місць. Незабаром ми запустимо програму «Українська мрія», за якою кожен громадянин нашої держави, який чесно сплачує податки, зможе отримати кредит за ставкою 5% у гривні для придбання власної нерухомості в новому житлі, електромобіля, здобуття освіти або зміни професії. Енергетична криза, обмеження в електропостачанні, значне зростання тарифів. Вперше – це не про Україну. Це реалії усього світу, попри які нам вдалось зберегти стабільність в енергетиці, стримати зростання цін на житлово-комунальні послуги, а ціни на електроенергію для населення – навіть знизити. У 2022 році ми розпочнемо «Велику термомодернізацію». Ми плануємо утеплити тисячі – саме тисячі – багатоповерхових будинків, шкіл, садочків та лікарень. Це дозволить нам застрахуватись від подальшого зростання цін на енергоресурси та вперше здобути справжню енергетичну незалежність. Шановні парламентарі, я хочу подякувати Верховній Раді України – вчора ми проголосували за дуже важливий податковий закон № 5600, який збільшує ренту: плату за використання природних ресурсів. Ми спрямуємо ці кошти на наших дітей. Тому до 10 грудня вперше за всю історію я вношу законопроект про економічний паспорт українця. Відповідно до нього, ці кошти – плата за використання наших надр – накопичуватимуться на персональних рахунках дітей громадян України. Після досягнення повноліття наші діти зможуть використати ці гроші для здобуття освіти в Україні чи купівлі власного житла в Україні. Завдяки цим двом законам нарешті наші олігархи стануть справжніми інвесторами в майбутнє наших дітей. Я їх вітаю. І це теж буде вперше за роки незалежності нашої держави. Із сьогоднішнього дня мінімальна зарплата в Україні становить 6,5 тисяч гривень. Ми не тільки підвищили мінімальну зарплату. Середня заробітна плата вперше за останні 30 років у доларовому еквіваленті перевищила 500 доларів на місяць. Вперше зарплата лікарів зросла за рік вдвічі. З нового року, з 1 січня, вона становитиме мінімум 20 тисяч гривень, а середня заробітна плата лікаря в Україні становитиме 24 тисячі гривень. Ми вперше починаємо гідно ставитися до лікаря, і не тільки тоді, коли нам це потрібно. І я впевнений, що у своєму наступному Посланні такі ж слова я скажу про заробітну плату наших вчителів. Але питання не лише у збільшенні заробітних плат. У порівнянні з 2019 роком бюджет на медицину збільшився вдвічі. Вперше за всю історію незалежної України ми повністю укомплектували автопарк швидких допомог, повністю, на 100%. Ми відремонтували 600 сільських амбулаторій та понад 200 приймальних відділень. А вже в наступному році ми розпочинаємо реконструкцію – нова програма – реконструкцію 48 обласних багатопрофільних клінічних лікарень. 24 для дорослих, 24 для дітей. А також 24 реабілітаційних центри для наших ветеранів. Я пишаюсь тим, що ми в наступному році вперше з початку війни на сході повністю закриємо чергу на квартири для всіх наших ветеранів війни на сході країни. Одразу після ветеранів ми розпочнемо такий самий процес для всіх наших військовослужбовців. Я пишаюсь тим, що за порятунок майже тисячі людей в Афганістані українській воєнній розвідці весь світ аплодує стоячи. Слава Україні! Я пишаюсь тим, що вперше за 30 років у 2022 році фінансування сектору оборони і безпеки, всіх програм, перевищить 320 мільярдів гривень. При тому, що у 2018 році ця сума була 191,7 мільярда гривень. У межах цих коштів ми вперше запускаємо комплексну ракетну програму, програму відновлення українського флоту, створення кібервійськ в Україні. Вперше за період незалежності держава будує літаки «Антонов» Ан-178 для своєї армії. Вперше розпочинаємо в Україні будувати воєнний завод з виготовлення сучасних дронів. Вперше за довгі роки Рада національної безпеки і оборони стала по-справжньому займатись безпекою й обороною держави. Держави, яка незалежна від злодіїв у законі, контрабандистів, кримінальних авторитетів, агентів інших держав. Захищаючи свою землю, свої надра, свою питну воду, ліс і всі свої стратегічні підприємства. Ми будуємо країну, незалежну від допомоги та підтримки інших. Яка завжди вдячна за це – я дякую кожній країні, – але ніколи не чекає тільки на це, і перш за все розраховує на себе. Ми не чекаємо десятки місяців від захоплення Криму, а збираємо десятки країн для його звільнення і запускаємо Кримську платформу. У її першому саміті взяло участь 46 делегацій, лідери країн G7 та ЄС: США, Німеччина, Франція, Туреччина, всі наші друзі, керівництво НАТО, ОБСЄ і Ради Європи. Вперше з 2014 року деокупація Криму була обговорена на найвищому міжнародному рівні. Ми повернули Крим у світовий порядок денний. Кримська платформа буде закріплена у резолюції Генасамблеї ООН. Ми чекаємо на отримання нею офіційного статусу міжнародної організації. Вперше від моменту окупації ми боремось за Крим не на білбордах, а на всіх міжнародних майданчиках та зустрічах. Не лозунгами, а офіційними документами. Вперше з 2014 року розроблена й ухвалена Стратегія деокупації та реінтеграції Криму. Територія площею 27 тисяч квадратних кілометрів. Більша за деякі країни Європи і світу. Але ми боремось не за гектари, а за людей, за своїх громадян. І вперше за всю історію ми ухвалили закон про корінні народи, який закріпив статус і права кримських татар. Ми боремось за нашу молодь і суттєво спростили школярам з Криму та тимчасово окупованого Донбасу доступ до вищої освіти в Україні: без ЗНО, безоплатно, без обмежень, без будь-яких умов у будь-який університет. Ми боремось за тимчасово окуповану свідомість наших громадян, тому запустили мовлення для ТОТ. Це наша земля. Звільнити її – наша мета. Ніхто не зробить цього замість нас. Це наша філософія. В цьому році ми зберегли двопартійну підтримку Сполучених Штатів і вивели наші відносини на новий, більш високий рівень. За підсумками моєї зустрічі з Президентом Байденом ухвалено Спільну заяву. Військова підтримка. Оновлено Хартію стратегічного партнерства України і США. В основі наших відносин з Європейським Союзом – довіра, солідарність, взаємна підтримка. Це доводять результати 23-го саміту Україна – ЄС та його амбітна підсумкова заява. Наша мета – імплементація Угоди про асоціацію. За підрахунками уряду, загалом виконано близько 60% всіх зобов’язань України за Угодою, причому 25% – тільки у цьому році. Дякую вам, шановні депутати. Ми щодня доводимо, що здатні не лише ефективно співпрацювати з НАТО у операціях та навчаннях Альянсу – взаємодія в Чорному морі, діяльність Литовсько-польсько-української бригади, – але й зі зброєю в руках захищати демократію, свободу, нашу власну державу. Вперше спільно з Великою Британією ми реалізуємо амбітний проект розвитку Військово-Морських сил України на суму 1,7 мільярда фунтів стерлінгів. З Туреччиною вже будуємо перший корвет для наших Військово-Морських сил. Вперше укладено чотири масштабні угоди з Францією на 1,3 мільярда євро на великі інвестиційні проекти. Ми досягнули важливих результатів у співпраці з нашими партнерами: МВФ, Світовим банком, ЄБРР та іншими міжнародними інституціями на загальну суму понад 2,7 мільярда доларів. Ми вперше запропонували лідерам ЄС створити регіональну платформу зміцнення енергетичної безпеки. Актуальність цієї ініціативи підтверджує наявна енергетична криза в Європі. Ми послідовно доводимо: «Північний потік – 2» – це енергетична зброя, яка створює загрозу всьому регіону. Ми вдячні всім партнерам, які нас підтримують. Важлива складова нашої міжнародної політики – підтримка світового українства. Я знаю, наскільки важливим для українців, що мешкають у США, Канаді, ЄС, є питання множинного громадянства. Сьогодні я вношу відповідний законопроект на розгляд парламенту. Нас 65 мільйонів. Вперше українці з усього світу будуть відчувати себе не діаспорою, не просто людьми «українського походження», а українського громадянства! Рівними українцями. І це теж частина незалежності. Коли люди з рівними правами їздять рівними дорогами. За 30 років українці стали класними водіями, навчившись оминати ями на дорогах. Вперше в історії опозиція критикує владу за те, що вона будує дороги й мости. Особлива критика «Великого будівництва» лунає від тих, які у свій час при владі не змогли зробити ні середнього будівництва, ні маленького. Та й самі їздили по дорогах з дірками, залишаючи такі ж самі дірки в бюджеті. Всі думали, що хороші дороги й Україна – це антоніми. Ми довели, що вони стали синонімами. Ми вже побудували 13 тисяч кілометрів доріг. Але багато якісних доріг не буває, тому ціль на два наступні роки не зменшується – це 15 тисяч кілометрів доріг. Ще один важливий напрямок – це національна програма відновлення мостів. У її межах вже побудовано та оновлено 560 мостів та мостових переходів, серед яких – легендарний міст у Запоріжжі, який був недобудом 15 років. За наступні два роки плануємо з‘єднати береги по всій нашій Україні ще 810 мостами і мостовими переходами, серед яких Кременчуцький та Ямпільський мости. Незалежність – вона має відчуватись у повітрі. Тому ми створюємо українського національного авіаперевізника. Вперше за багато років перевізник зможе літати в наші нові регіональні аеропорти, які ми будуємо. Загалом наразі будуємо в 16 містах України. Ми також прагнемо побудувати аеропорт міжнародного значення на Закарпатті, між Ужгородом та Мукачевом – це новий проект, та два аеропорти на сході України. Бо Донбас – це Україна. Перший рейс національного перевізника буде в 2022 році. До 2025-го буде повністю сформовано флот компанії – не менше 20 суден. Будуть відкриті регулярні рейси як всередині, так і зовні. Українського перевізника мають бачити не тільки в Україні, а й в усьому світі. І цьому дуже допоможе угода про відкрите небо, авіаційний безвіз, який ми нарешті підписали з Європейським Союзом. Тому UNA обов‘язково приземлиться в ЄС. І такі великі плани справді окриляють. Незалежність – це природний потяг кожної людини. Тому ми запустимо 10 нових потягів «Інтерсіті+», 80 нових електричок та майже 500 нових сучасних спальних вагонів українського виробництва. Незалежна країна – це там, де ти будеш здоровим, незалежно від свого соціального статусу. Для цього ми вперше запустили програму «Здорова Україна», в межах якої ми вже побудували 600 активних парків, 900 спортивних майданчиків, 193 стадіони та 25 басейнів. Попереду ще 9 тисяч спортивних майданчиків і початок державної програми – 19 льодових арен, сотні ДЮСШ та спортивних інтернатів, нові палаци спорту. Вони стануть нашими новими місцями сили та здоров‘я нації, здоров’я нашого майбутнього – наших дітей. Ми з самого початку ставили чіткі завдання. Підвозити до шкіл та садочків дітей не довше ніж 30 хвилин якісною дорогою. Усе має бути зрозуміло, сучасно, за всіма міжнародними стандартами. І цих нових шкіл та садочків має ставати кожного дня все більше й більше. Поки ми будуємо, може, не дуже багато, але понад 150 дитячих садків. Буде ще 300. Побудовано 200 нових шкіл. Буде ще 300. Вперше за довгі роки ми почали будувати наші вітчизняні локомотиви та вагони у Кременчуці. Вперше за довгі роки ми почали будувати в Харкові наші танки, сучасні українські. І це будівництво дійсно велике і стає все більшим з кожним днем. Інфраструктура – це нові робочі місця, нова якість життя кожного. Незалежна країна – розумна країна. Освічена. А тому – сильна країна не може бути зі слабкою освітою. Ми підтримуємо талановитих школярів. Запроваджено нові державні, президентські премії: 100 тисяч гривень – переможцям міжнародних учнівських олімпіад з математики, фізики, інформатики та хімії. В цьому році вперше ми надаємо премії не тільки учням, але й вчителям, які цих чемпіонів підготували. 10 тисяч гривень щомісяця отримують випускники з найвищим балом ЗНО. 250 учнів. 10 найкращих з кожного регіону України. А для нас кожен регіон України – найкращий. Цього року ми підвищили стипендії студентам до прожиткового мінімуму. При цьому кількість стипендіатів зменшувати не будемо. Це дуже важливо. Цього року ми забезпечили ноутбуками понад 60 тисяч учителів, а до 2023 року новий ноутбук буде в кожного вчителя нашої держави! Уперше для держави кібербезпека, штучний інтелект, нанотехнології аерокосмічні, енергетичні та біотехнології – це не просто розумні слова, а пріоритетні спеціальності в Президентському університеті, який ми починаємо створювати. Два роки тому запрацював Національний фонд досліджень. Це грантова підтримка науки. За два роки гроші отримали 222 наукові проекти на загальну суму близько 1 мільярда гривень. Це наукові розробки, до яких залучено понад 1500 провідних і молодих українських вчених. Уперше за багато років ми відновлюємо науковий флот України. Уявіть, останній рейс українського наукового судна у Світовому океані відбувся 20 років тому, а в Чорному морі – 10 років тому. Цьогоріч у нас з'явилося два кораблі – мало, але вони з’явились! Це судно «Борис Александров», яке буде виконувати наукові й екологічні дослідження в Чорному морі, та криголам «Ноосфера» для дослідження Світового океану, а також наших експедицій до української станції «Академік Вернадський» в Антарктиді. Наша незалежність – це можливість пам'ятати та берегти своє минуле, будучи впевненими в майбутньому. Ми нарешті будуємо Меморіальні комплекси: «Бабин Яр» і наступного року завершимо будівництво Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору. Спільна пам'ять, спільний біль – це те, що нас об'єднує і робить сильнішими. І носіями цієї пам’яті є люди поважного віку. Хтось скаже, що правильно говорити «люди похилого віку». Ні! За все, що вони реально зробили, правильно говорити «люди поважного віку». Мені соромно, що всі ці роки ми робили для них занадто мало. Для когось це просто основний електорат, а для мене це люди, які віддали все своє життя на благо України, на благо нашої держави. Тому один з моїх ключових пріоритетів – це турбота про людей поважного віку. Зокрема, ми вже втілили програму доплат до пенсій для людей, які досягли 80 та 75 років. Наступного року ми розширимо цю програму на людей, які досягли 70 років. Ми чітко виконуємо зобов’язання щодо щорічної індексації пенсій. Так, з березня 2021 року проіндексовано пенсії 7,9 мільйона пенсіонерів. Уперше за багато років суттєво збільшені пенсії для ліквідаторів та постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Уперше за всі роки незалежності ми погодили параметри надійної обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, яка дасть змогу заощаджувати кошти на гідну старість. Найближчим часом парламент розгляне вже готовий відповідний законопроект. Шановні депутати, особливо депутати поважного віку, – на вас надія. Ми вперше запровадили комплексний підхід до розв'язання проблем людей, які стикаються з різними бар’єрами. Це люди з інвалідністю з дитинства, яким підвищено розміри надбавки на догляд; це й малозабезпечені сім’ї, для яких розмір виплат збільшився на 50% і становить 5500 гривень; це й діти, які постраждали від вибухонебезпечних предметів, – їм уперше встановлено допомогу; це й люди, які постраждали від насильства у сім’ї, – вперше запроваджено субвенцію на створення шелтерів для них; це й сім’ї з дітьми; тати, які вперше здобули право йти у відпустку для догляду за новонародженими. Ми збільшили розмір державної допомоги на дітей, які мають тяжкі захворювання. Все це – риси країни з європейським обличчям. Або простіше – країни з людським обличчям. Це ж стосується й цифрової країни. Незалежність – це цифрова свобода від бюрократії, черг і корупції. І в цьому вже пересвідчилися понад 11 мільйонів користувачів нашого державного додатку «Дія». Україна стала першою країною у світі, яка запровадила цифровий паспорт громадянина своєї держави. Ми запровадили цифрове водійське посвідчення, за допомогою якого можна подорожувати або відкрити банківський рахунок онлайн. У «Дії» доступні цифровий студентський квиток, страховка на авто, електронний підпис у смартфоні, цифровий податковий номер, оплата податків та штрафів і багато іншого. Це не уявний метавсесвіт – це реальні послуги, які допомагають реальним громадянам у реальному часі. Вже сьогодні, вже зараз, 24/7. І сьогодні до цих функцій додається прописка – тобто можливість зміни реєстрації онлайн. У ХХІ столітті люди можуть вільно переміщатися країною, не залежачи від штампів у паспорті. «Дія» – насамперед соціальний додаток для всіх громадян. Тепер призначити або перерахувати пенсію нашим поважним людям, зможе не жіночка в кабінеті, а онук на дивані. Ми вже починаємо запуск цієї функції, і «Дія» охопить всіх українців, незалежно від віку. Незалежність – це можливість незалежно, чесно та прозоро вести бізнес у незалежній державі. Послуги з відкриття бізнесу в Україні стануть найшвидшими у світі. Вже зараз відкрити ФОП можна за 10 хвилин. Бачити та заповнювати декларацію, сплачувати податки. Ми будуємо власний бізнес, незалежний від «хотєлок» чиновників, де враховано всі побажання бізнесменів. Для цього ми нарешті запустимо «Дія City», яка дасть змогу створити в Україні найпотужніший IT-хаб у Центральній та Східній Європі. Українці й підприємці з усього світу матимуть змогу швидко реалізовувати найамбітніші інноваційні та бізнес-ідеї та ефективно їх впроваджувати. За п'ять років «Дія City» допоможе збільшити обсяг ринку IT вдвічі – до $11,8 мільярда, а кількість робочих місць – до 450 тисяч. Це будуть одні з найкращих умов для ведення IT-бізнесу та креативної індустрії у світі. У планах запустити вже скоро важливі функції: є-перепис, який згодом приведе до є-голосування. У центрі наших перетворень є народ, і ми маємо дізнатися, скільки нас, де ми живемо. Пишаюся тим, що Україна стане другою країною у світі, яка проведе перепис населення у співпраці з Apple вже у лютому 2023 року. Наша мета, щоб 100% послуг держави українці могли отримати саме онлайн – без чиновників, без черг, без корупції. Але боротьба з корупцією – це й справедливий і незалежний суд. Судова реформа в Україні. Тут пишатися поки немає чим. Ми тільки на початку цього складного шляху. Ми лише проголосували за перші два закони. Я дякую кожному депутату, які підтримали закони про Вищу раду правосуддя та про Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Дякую вам. Розпочато судову реформу в Україні не вперше, але вперше її буде доведено до кінця. Я дякую всім народним депутатам ще раз, які підтримують законопроекти, а також хочу подякувати нашим міжнародним партнерам, які нас підтримують на цьому складному шляху. Дякую. А шлях цей буде дійсно непростим. Вперше за 30 років повністю проголосована земельна реформа. Вітаю вас! Вперше за 30 років ми починаємо повномасштабне облаштування державного кордону по всьому периметру нашої держави. Нарешті ми ухвалили закон про територіальну оборону, ми затвердили Стратегію деокупації Криму. Ми вперше за 30 років розпочали системну боротьбу з олігархами. І я впевнений, що Україна в цій боротьбі переможе. Україна з цим закінчить. Але я не хочу закінчувати свій виступ саме цією тематикою – про олігархів. Я не хочу говорити в кінці про дрібні речі. Я хочу сказати про головне: про державу без прикрас, без купюр, говорити з вами абсолютно відверто, чесно, бо саме таких нас обирали, бо саме такі ми були, і хочеться вірити, що такими й залишаємося. Ми повинні говорити відверто, незважаючи на будь-які складнощі, говорити правду яка вона є, яку ми могли говорити або ще можемо, хочеться вірити. А тоді – давайте чесно. Вісім років триває війна на Донбасі. Вісім років, як Росія анексувала Крим. І я не боюся говорити всім, і говорити прямо росіянам. Саме тому, водночас, я не боюся прямої розмови з ними. Ми не боїмося прямого діалогу. Ми знаємо, хто з європейських країн підтримує Україну, це правда, і дякуємо їм. Знаємо, хто з європейських країн вдає, що підтримує Україну і нашу незалежність. Ми знаємо, що наша армія – найкраща у світі, і захистить нас. Всі нас підтримують, але ніхто, крім нашої армії, нас не захистить. Це правда. І ми повинні зізнатися, що без нашого війська ми не зможемо зупинити війну. І ми повинні сказати правду, що ми не зможемо зупинити війну без прямих перемовин з Росією. І сьогодні це визнали вже всі, всі зовнішні партнери. Всі зовнішні визнали, а деякі внутрішні цього не визнають. Ми повинні говорити, знаючи, що у нас сильна, потужна армія. І не боятися зараз говорити один одному правду. Якщо ми хочемо повернути Донбас – давайте. А якщо хочемо просто ходити і про це говорити, то давайте нічого не робити. І давайте в цьому питанні поставимо крапку, просто і чесно. І зрозуміємо нарешті – це наша держава, як можемо – давайте боротися за це, за наші території, усіма можливостями, усі разом з усіма політиками, незважаючи на колір цих політиків. І з усіма бізнесменами, незважаючи на їх калібр, поки це не пізно. Ми – велика країна! Слава кожному з вас! Слава Україні!
uk
1,642,842,960
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-z-nagodi-dnya-sobornosti-ukrayini-72489
Звернення Президента з нагоди Дня Соборності України
Дорогі співвітчизники! Сьогодні відзначаємо 103-тю річницю від дня проголошення Універсалу про об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в соборну Україну. 22 січня 1919 року урочиста подія на Софійській площі в Києві зібрала десятки тисяч українців. Проголошення Акта злуки – важлива сторінка в літописі державотворення, і нині, за більш ніж століття, ми розуміємо, що соборність України – це не лише про історію, це про наше сьогодення і майбутнє. День Соборності України – національне свято і важлива пам’ятна дата. Цього дня ми святкуємо річницю втілення прагнень про єдність України, торжества оптимізму і віри. «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка» – ці рядки з Універсалу вкарбувалися в нашу генетичну пам’ять на віки. Переглядаючи хроніки тих днів та перечитуючи спогади людей, які творили історію і які на площі вітали це доленосне рішення, відчуваєш дух часу, переймаєшся особливим настроєм. Історія України – не тільки предмет для вивчення, важливо її зрозуміти, осягнути причини дій, усвідомити їх наслідки, проаналізувати помилки, провести історичні паралелі та зробити правильні висновки. Відповісти на питання – чому так сталося, що відлік сучасної незалежної України ведеться не з 22 січня 1919 року, і як нам діяти, щоб цей відлік більше ніколи не переривався. Відповідь очевидна – єдність Українського народу. Це підґрунтя наших успіхів, запорука сильної незалежної держави і відновлення її територіальної цілісності. Це принципова цінність для нас. Ми – це Україна. Україна – це ми. Виконаймо свій обов’язок перед майбутніми поколіннями – збережімо Незалежність і Соборність України. З Днем Соборності усіх! Слава Україні! Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ
uk
1,644,871,980
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-shodo-yednosti-ukrayinskogo-s-72893
Звернення Президента України щодо єдності українського суспільства
Великий народе великої країни! Звертаюся до вас у цей напружений момент. Перед нашою державою постали серйозні зовнішні та внутрішні виклики, які вимагають від мене й кожного з нас відповідальності, впевненості та конкретних дій. Нас лякають великою війною та вкотре призначають дату воєнного вторгнення. Це вже не вперше. З нами системно ведуть війну на всіх фронтах. На військовому – збільшують контингент навколо кордонів. На дипломатичному фронті намагаються позбавити нас права самостійно визначати зовнішньополітичний курс. На енергетичному – обмежують постачання газу, електроенергії та вугілля. На інформаційному фронті прагнуть посіяти паніку серед громадян та інвесторів через засоби масової інформації. Але наша держава сьогодні сильна, як ніколи. Це не перша загроза, з якою зіткнувся сильний український народ. Два роки тому ми, як і весь світ, розгублено дивилися в очі пандемії. Проте згуртувались і чіткими системними кроками її практично перемогли. У цей складний час сильний український народ проявив свої найкращі якості – згуртованість та волю до перемоги. На відміну від пандемії два роки тому, сьогодні ми чітко розуміємо всі виклики, які стоять перед нами, і що з ними робити. Ми впевнені в собі, але не самовпевнені. Ми розуміємо всі ризики. Ми постійно стежимо за ситуацією, прораховуємо різні сценарії, готуємо достойні відповіді на всі можливі агресивні дії. Ми чітко знаємо, де поруч із нашими кордонами чужа армія, її чисельність, її локації, її оснащення та її плани. Нам є що протиставити. Ми маємо прекрасну армію. Наші хлопці мають унікальний бойовий досвід і сучасну зброю. Це вже в рази сильніша армія, ніж вісім років тому. Разом з армією на передовій захисту наших інтересів перебуває й українська дипломатія. Нам вдалося досягнути дипломатичної підтримки з боку практично всіх лідерів цивілізованого світу. Більшість із них або вже відвідали та підтримали Україну, або зроблять це найближчим часом. Сьогодні всі визнають, що від України та її армії залежить безпека Європи та всього континенту. Ми прагнемо миру, й ми хочемо вирішувати всі питання виключно шляхом переговорів. І Донбас, і Крим повернуться в Україну. Виключно дипломатичним шляхом. Ми не зазіхаємо на чуже, але й свого не віддамо. Ми впевнені у наших Збройних Силах, але наші військові теж мають відчувати нашу підтримку, нашу згуртованість та нашу єдність. Основа нашої армії – це впевненість власного народу та міцна економіка. Ми сформували достатні резерви, щоб відбити атаки на курс гривні та нашу фінансову систему. Ми не залишимо без уваги жодної галузі, яка потребуватиме державної підтримки. Як це вже відбулося днями з авіаперевізниками. І свідченням цього є стабільний курс гривні та відкрите небо. Важливим фронтом захисту є об’єктивне висвітлення ситуації вітчизняними засобами масової інформації. І зараз я хочу звернутися до наших українських журналістів. Декому з вас інколи доводиться виконувати завдання власників медіа. Більшість із них вже втекли з власної держави. Працюйте на Україну, а не на тих, хто втік. Від вашої чесної позиції сьогодні залежить доля країни. А тепер я хочу звернутися не до тих, хто залишився з Україною і в Україні, а до тих, хто її покинув у найвідповідальніший момент. Ваша сила не у ваших грошах та літаках, а в громадянській позиції, яку ви можете проявити. Поверніться до своїх людей та країни, завдяки яким ви отримали свої заводи та статки. Сьогодні кожен проходить справжній тест на громадянина України. Пройдіть його гідно. Нехай всі зрозуміють, для кого Україна – дійсно Батьківщина, а для кого – просто майданчик для грошей. Окремо звертаюся до всіх представників держави: державних службовців, народних обранців усіх рівнів, які залишили країну або планують це зробити. Вам народ України довірив не тільки керувати державою, а й захищати її. Це ваш прямий обов’язок у такій ситуації – бути разом з нами, з українським народом. Я зараз пропоную вам протягом 24 годин повернутися на Батьківщину й стати пліч-о-пліч з українською армією, дипломатією та народом! Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання. Відповідний указ уже підписаний. Цього дня ми вивісимо національні прапори, надягнемо синьо-жовті стрічки та покажемо всьому світу нашу єдність. У нас одне велике європейське прагнення. Ми хочемо свободи й готові її виборювати. На нас із неба дивляться 14 тисяч захисників та мирних громадян, загиблих у цій війні. І ми не зрадимо їхню пам'ять. Ми всі хочемо жити щасливо, а щастя любить сильних. Ми ніколи не вміли здаватися й не збираємося цього вчитися. Сьогодні – не просто День закоханих. День закоханих в Україну. Ми віримо у власні сили та продовжуємо разом будувати наше майбутнє. Тому що нас об’єднує любов до України, єдиної та неповторної. І любов переможе. Так, зараз вам, можливо, здається, що навкруги темрява. Але завтра знову зійде сонце над нашим мирним небом. Любіть Україну! Ми спокійні! Ми сильні! Ми разом! Великий народе великої країни!
uk
1,645,294,440
https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-58-j-myunhenskij-konferenciyi-72997
Виступ Президента України на 58-й Мюнхенській конференції з питань безпеки
Україна хоче миру. Європа хоче миру. Світ каже, що не хоче воювати, а Росія – що не хоче нападати. Хтось із нас бреше. Це ще не аксіома, але вже не гіпотеза. Пані та панове! Два дні тому я був на Донбасі, на лінії розмежування. Юридично – між Україною й тимчасово окупованими територіями. Фактично – розмежування між миром та війною. Де з одного боку – дитячий садочок, а з іншого – снаряд, що влучив у нього. З одного боку – школа, з іншого – снаряд, що прилітає на шкільний двір. А поруч – 30 дітей. Які йдуть… ні, не в НАТО, а на уроки, до школи. У когось – фізика. Знаючи її елементарні закони, навіть діти розуміють, наскільки безглуздо звучать заяви про те, що ці обстріли ведуться з боку України. У когось – математика. Діти без калькулятора можуть порахувати різницю між кількістю обстрілів у ці три дні та згадками про Україну в цьогорічному Munich Security Report. А в когось – історія. І коли на шкільному подвір’ї з’являється воронка від бомби, у дітей з’являється питання: невже світ забув свої помилки ХХ століття? До чого призводять спроби умиротворення? Як питання «Навіщо вмирати за Данциг?» обернулося необхідністю вмирати за Дюнкерк і за десятки інших міст Європи та світу. Ціною в десятки мільйонів життів. Це страшні уроки історії. Я лише хочу переконатися, що ми з вами читали одні й ті ж книжки. А отже, однаково розуміємо відповідь на головне питання: як так сталося, що у XXI столітті у Європі знову йде війна й гинуть люди? Чому вона триває довше, ніж Друга світова? Як ми дійшли до найбільшої безпекової кризи з часів холодної війни? Для мене як Президента країни, що втратила частину території, тисячі людей і біля кордонів якої зараз стоїть 150 тисяч російських військових, техніка й важке озброєння, так от, для мене відповідь очевидна. Архітектура світової безпеки крихка, потребує оновлення. Правила, про які світ домовився десятки років тому, більше не працюють. Не встигають за новими загрозами. Не дієві для їх подолання. Це сироп від кашлю, коли потрібна вакцина від коронавірусу. Система безпеки повільна. Вкотре дає збій. Через різні речі: егоїзм, самовпевненість, безвідповідальність держав на глобальному рівні. Як наслідок – злочини одних і байдужість інших. Байдужість, яка робить співучасником. Символічно, що я кажу про це саме тут. 15 років тому саме тут Росія заявила про намір кинути виклик глобальній безпеці. Чим відповів світ? Умиротворенням. Результат? Щонайменше – анексія Криму та агресія проти моєї держави. ООН, яка має захищати мир і світову безпеку, не може захистити себе. Коли порушується її Статут. Коли один із членів Радбезу ООН анексує територію однієї із засновниць ООН. А Кримську платформу – формат, мета якого – деокупація Криму мирним шляхом і захист прав кримчан, сама ООН ігнорує. Три роки тому саме тут Ангела Меркель сказала: «Хто підбере уламки світового порядку? Тільки всі ми разом». Аудиторія аплодувала стоячи. Та, на жаль, колективні овації не переросли в колективні дії. І зараз, коли світ говорить про загрозу великої війни, постає питання: а чи лишилося що підбирати? Архітектура безпеки у Європі та світі майже зруйнована. Пізно думати про ремонт, час будувати нову систему. Людство робило це двічі, сплативши надто високу ціну – дві світові війни. У нас є шанс зламати цю тенденцію, поки вона не стала закономірністю. І почати побудову нової системи до мільйонів жертв. Маючи давні уроки Першої і Другої світової війни, а не власний досвід можливої, не дай боже, третьої. Я казав про це тут. І на трибуні ООН. Що у XXI столітті більше немає чужої війни. Що анексія Криму і війна на Донбасі – це удар по всьому світу. І це не війна в Україні, а війна у Європі. Казав на самітах і форумах. У 2019, 2020, 2021 роках. Невже світ зможе почути мене у 2022-му? Це вже не гіпотеза, але ще не аксіома. Чому? Потрібні докази. Вагоміші, ніж слова у твіттері чи заяви у ЗМІ. Потрібні дії. Саме світу, а не тільки нам. Ми будемо захищати свою землю, маючи підтримку партнерів чи не маючи. Надають нам сотні одиниць сучасної зброї чи п'ять тисяч шоломів. Ми цінуємо будь-яку допомогу, але всі мають розуміти – це не благодійні внески, про які Україна має просити чи нагадувати. Не благородні жести, за які Україна має низько вклонятися. Це ваш внесок у безпеку Європи та світу. Де Україна вісім років є надійним щитом. І вісім років стримує одну з найбільших армій світу. Яка стоїть уздовж нашого кордону, а не кордонів країн ЄС. І «Гради» летіли в Маріуполь, а не у європейські міста. І після боїв у майже півроку зруйновано аеропорт у нас у Донецьку, а не у Франкфурті. І гаряче завжди в Авдіївській промці – там було гаряче в останні дні, а не на Монмартрі. І жодна країна Європи не знає, що таке військові поховання щодня в усіх регіонах. А жоден європейський лідер – що таке регулярні зустрічі з родинами загиблих. Хай там як, ми будемо захищати свою прекрасну землю – стоїть у нас на кордоні 50 тисяч, 150 чи один мільйон солдатів будь-якої армії. Щоб дійсно допомогти Україні, не потрібно казати, скільки їх – військових, техніки. Потрібно сказати, а скільки нас. Щоб дійсно допомогти Україні, не треба постійно говорити тільки про дати ймовірного вторгнення. Ми будемо захищати свою землю і 16 лютого, і 1 березня, і 31 грудня. Нам набагато більше потрібні інші дати. І всі чудово розуміють, які. Завтра в Україні – День Героїв Небесної Сотні. Вісім років тому українці зробили свій вибір, багато хто віддав за цей вибір життя. Невже через вісім років після цього Україна має постійно закликати до визнання європейської перспективи? З 2014 року Росія переконує, що ми обрали помилковий шлях, що у Європі нас ніхто не чекає. Хіба не Європа має постійно говорити й доводити діями, що це неправда? Хіба не ЄС має сьогодні сказати: наші громадяни позитивно ставляться до вступу України в Союз. Чому ми уникаємо цього питання? Хіба Україна не заслуговує на прямі чесні відповіді? Це стосується й НАТО. Нам кажуть: двері відкриті. Але поки що стороннім вхід заборонено. Якщо не всі члени Альянсу хочуть нас бачити або всі члени Альянсу не хочуть нас бачити – скажіть чесно. Відкриті двері – це добре, але нам потрібні відкриті відповіді, а не роками незакриті питання. Хіба право на правду не входить до наших розширених можливостей? Найкращий час для неї – найближчий саміт у Мадриді. РФ заявляє, що Україна прагне вступу до Альянсу, щоб повернути Крим силовим шляхом. Тішить, що слова «повернути Крим» з’являються в їхній риториці. Але вони неуважно читали статтю 5 Статуту НАТО: колективні дії передбачені для захисту, а не нападу. Крим і окуповані райони Донбасу неодмінно повернуться до України, але тільки мирним шляхом. Україна послідовно виконує Нормандські домовленості й Мінські. Їхній фундамент – беззаперечне визнання територіальної цілісності й незалежності нашої держави. Ми прагнемо дипломатичного врегулювання збройного конфлікту. Зауважу: виключно на основі міжнародного права. То що ж насправді відбувається в мирному процесі? Два роки тому з президентами Франції, Російської Федерації, канцлером Німеччини ми домовилися про повномасштабне припинення вогню. І Україна ретельно дотримується цих домовленостей. Ми максимально стримані на тлі постійних провокацій. Ми постійно вносимо пропозиції в межах «Нормандської четвірки» й Тристоронньої контактної групи. І що ми бачимо? Снаряди й кулі з того боку. Гинуть і зазнають поранень наші бійці та мирні громадяни, руйнується цивільна інфраструктура. Останні дні стали особливо показовими. Сотні масованих обстрілів зі зброї, забороненої Мінськими домовленостями. Важливо також припинити обмежувати допуск спостерігачів ОБСЄ на ТОТ України. Їм погрожують. Їх залякують. Заблоковані всі гуманітарні питання. Ще два роки тому я підписав закон про безумовний допуск представників гуманітарних організацій до утримуваних осіб. Але на тимчасово окупованих територіях їх просто не пускають. Після двох обмінів полоненими цей процес заблоковано, хоча Україна передавала погоджені списки. Катування й нелюдські тортури у сумнозвісній тюрмі «Ізоляція» в Донецьку стали символом порушення прав людини. Відкриті нами в листопаді 2020 року два нові КПВВ у Луганській області так і не запрацювали – і тут бачимо відверту обструкцію під надуманими приводами. Україна робить усе можливе, аби зрушити обговорення і політичних питань. У ТКГ, у Мінському процесі лежать наші пропозиції – драфти законів, але все заблоковано – ніхто про них не говорить. Україна вимагає негайно розблокувати переговорний процес. Але це не означає, що пошуки миру обмежені виключно ними. Ми готові шукати ключ до закінчення війни в усіх можливих форматах і майданчиках: Париж, Берлін, Мінськ. Стамбул, Женева, Брюссель, Нью-Йорк, Пекін – мені не важливо, у якій точці світу домовлятися про мир в Україні. Не важливо, за участю чотирьох країн, семи чи ста, головне, щоб серед них були Україна та Росія. Що дійсно важливо – це розуміння, що мир потрібен не лише нам, мир в Україні потрібен світу. Мир і відновлення цілісності у міжнародно визнаних кордонах. І тільки так. І сподіваюся, ніхто не думає про Україну, як про зручний і вічний буфер між Заходом і РФ. Цього не буде ніколи. Цього ніхто не допустить. Інакше – хто наступний? Держави НАТО змушені будуть захищати одна одну? Хочеться вірити, що Північноатлантичний договір і стаття 5 будуть дієвішими, ніж Будапештський меморандум. За відмову від третього у світі ядерного потенціалу Україна отримала гарантії безпеки. Тієї зброї у нас немає. Безпеки у нас немає також. Немає й частини території нашої держави, що за площею більша, ніж Швейцарія, Нідерланди чи Бельгія. А головне – немає мільйонів наших громадян України. Усього цього немає. А отже – дещо є. Це право – право вимагати перейти від політики умиротворення до забезпечення гарантій безпеки та миру. З 2014 року Україна тричі намагалася скликати консультації держав – гарантів Будапештського меморандуму. Тричі – безуспішно. Сьогодні Україна зробить це вчетверте. Я як Президент – уперше. Але і Україна, і я робимо це востаннє. Я ініціюю проведення консультацій у межах Будапештського меморандуму. Скликати їх доручено міністру закордонних справ. Якщо вони знову не відбудуться або за їх результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів. Також я пропоную в найближчі тижні скликати саміт держав – постійних членів Радбезу ООН за участю України, Німеччини та Туреччини з метою розв’язання безпекових викликів у Європі. І напрацювання нових, дієвих безпекових гарантій для України. Гарантій сьогодні, поки ми не є членом оборонного Альянсу. І фактично перебуваємо в сірій зоні – у безпековому вакуумі. Що ще ми можемо зробити зараз? Продовжити дієво підтримувати Україну, її обороноздатність. Надання Україні чіткої європейської перспективи, наявних для країн-кандидатів інструментів підтримки, чітких і осяжних часових меж вступу в Альянс. Підтримати трансформації в нашій країні. Створити для України Фонд стійкості та відновлення, програму ленд-лізу, постачання новітніх озброєнь, техніки, обладнання для нашої армії – армії, яка захищає всю Європу. Виробити ефективний пакет превентивних санкцій для стримування агресії. Гарантувати енергетичну безпеку України, забезпечити її інтеграцію в енергетичний ринок ЄС, коли Nord Stream 2 використовується як зброя. Всі ці питання потребують відповідей І поки замість них – тиша. І поки буде тиша – тиші не буде на сході нашої держави. Тобто – у Європі. Тобто – у цілому світі. Сподіваюся, це вже нарешті розуміє весь світ, розуміє Європа. Пані та панове! Я дякую всім державам, які сьогодні підтримали Україну. І словом, і деклараціями, і конкретною допомогою. Тим, хто сьогодні на нашому боці. На боці правди й міжнародного права. Я не називаю вас поіменно – не хочу, щоб деяким іншим країнам було соромно. Але – це їхня справа, це їхня карма. І це на їхній совісті. Щоправда, не знаю, як вони зможуть пояснити свої дії двом убитим і трьом пораненим вже сьогодні в Україні солдатам. А головне – трьом дівчаткам із Києва. Одній – десять, другій – шість, третій – всього рік. Сьогодні вони лишилися без батька. О 6-й годині ранку за центральноєвропейським часом. Коли український розвідник, капітан Антон Сидоров загинув унаслідок обстрілу з артилерійської зброї, що заборонена Мінськими угодами. Я не знаю, про що саме він подумав у останню мить свого життя. Він точно не розумів, яка адженда потрібна комусь для зустрічі, щоб закінчити війну. Але він точно знає відповідь на питання, яке я озвучив на початку. Він точно знає, хто з нас бреше. Вічна пам'ять йому. Вічна пам'ять усім загиблим сьогодні й за роки війни на сході нашої держави. Дякую.
uk
1,645,725,660
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-73137
Звернення Президента України
Громадяни України. Що ми чуємо сьогодні? Це не просто вибухи ракет, бої, гул авіації. Це звук нової залізної завіси, яка опускається й закриває Росію від цивілізованого світу. Наше національне завдання – щоб ця завіса проходила не по нашій українській території, а вдома у росіян. Українська армія, наші прикордонники, сили поліції та спеціальних служб зупинили атаки ворога. Мовою конфлікту це можна назвати оперативною паузою. На Донбасі наші Збройні Сили діють на відмінно, Харківський напрямок – дуже складний, сили для захисту міста працюють, вони надійні, вони – наші хлопці. Найбільш проблемна ситуація сьогодні на півдні. Наші війська ведуть запеклі бої в передмісті Херсона. Ворог тисне з окупованого Криму, намагається просунутись у бік Мелітополя. На півночі країни ворог повільно просувається в Чернігівській області, але там є кому його тримати. Надійно оборона побудована в Житомирській області. Ворожий десант у Гостомелі блокують, війська отримали наказ на знищення. Так, ми, на жаль, маємо втрати, втрати наших героїв. Так, захоплені в полон російські бійці. Деяким з них наші лікарі надають допомогу – тим, хто здався в полон. Знищено багато російської авіації та багато броньованої техніки. Так, ми бачимо, що багато росіян шоковані тим, що відбувається. Дехто з росіян вже закликає в соцмережах, що вони проти війни. Ми це бачимо. Але керівництво Російської Федерації це навряд чи побачить. Тому прохання. Если вы нас слышите, если вы нас понимаете, если вы понимаете, что вы наступаете на независимую страну, пожалуйста, выходите на площади, обращайтесь к Президенту своей страны. Ми – українці. Ми перебуваємо на своїй землі. Ви – росіяни. Зараз ваші військові розпочали війну. Війну в нашій державі. Я дуже хотів би, щоб ви висловлювалися на Червоній площі або десь іще на вулицях вашої столиці, в Москві, в Петербурзі та в інших містах Росії. Не тільки в інстаграмі – це дуже важливо. Що ми бачимо на цю годину? Росія для світової спільноти перетворюється на аналог так званої «ДНР» – це повна ізоляція. Я на постійному зв'язку з лідерами держав-партнерів та міжнародних організацій. Росія вже почала отримувати перші санкції з великого пакету санкцій, найпотужніших у світовій історії. Нікому не вдасться переконати чи змусити нас, українців, віддати свою свободу, свою незалежність, свій суверенітет. Але схоже, що російське керівництво намагається це зробити за рахунок знищення потенціалу їхньої країни. Усе, що було зроблено Росією з 2000 року, може бути зараз просто спалено в прямому ефірі на очах усього світу. Ми наголошуємо, що не Україна обрала шлях війни. Але Україна пропонує повернутися на шлях до миру. Що робити українцям? Допомагайте національному захисту. Ставайте до лав Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони. Будь-який громадянин з бойовим досвідом буде зараз корисним. Саме від вас і всіх нас залежить, чи вдасться ворогу просунутись далі на територію нашої незалежної держави. Допомагайте, будь ласка, волонтерській спільноті та медичній системі, наприклад, донорством крові. Політикам та керівникам громад – допомагайте людям, забезпечуйте нормальність життя на місцях настільки, наскільки це зараз можливо. Кожен повинен піклуватися про своїх близьких і дбати про тих сусідів чи знайомих, які цього потребують. Обов'язок журналістів, важливий обов'язок, – захищати демократію і свободу України. Я поговорив сьогодні з багатьма лідерами – Великої Британії, Туреччини, Франції, Німеччини, ЄС, США, Швеції, Румунії, Польщі, Австрії та іншими. Якщо ви, шановні європейські лідери, шановні світові лідери, лідери вільного світу, нам сьогодні потужно не допоможете, то завтра війна постукає у ваші двері. Слава Збройним Силам України! Слава Україні!
uk
1,645,751,400
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-do-ukrayinciv-naprikinci-pershogo-dnya-73149
Звернення Президента до українців наприкінці першого дня атак Росії
Слава Збройним Силам України! Хлопці й дівчата, наші захисники! Ви блискуче захищаєте країну від однієї з найпотужніших держав світу. Сьогодні Росія атакувала всю територію нашої держави. І сьогодні наші захисники зробили дуже багато. Захистили майже всю територію України, яка зазнала безпосередніх ударів. Відбивають ту, яку ворогу вдалося зайняти. Наприклад, Гостомель під Києвом. Це дає більше впевненості столиці. За попередніми даними, на жаль, ми втратили за сьогодні 137 наших героїв – наших громадян. З них – 10 офіцерів. Поранено – 316. На нашому острові Зміїний, захищаючи його до останнього, всі хлопці-прикордонники геройськи загинули. Але не поступилися. Всім їм буде присвоєно звання Героя України посмертно. Вічна пам'ять тим, хто віддав життя за Україну. Я вдячний усім, хто рятує людей саме зараз і допомагає зберігати порядок в державі. Ворог завдає ударів не тільки по військових об'єктах, як заявляє. А й по цивільних. Вони вбивають людей і перетворюють мирні міста на військові мішені. Це підло й ніколи не буде пробачено. Знаю, що зараз вкидають дуже багато фейків. Зокрема й про те, що нібито я поїхав з Києва. Я залишаюсь у столиці, залишаюсь зі своїм народом. Протягом дня я провів десятки міжнародних переговорів, безпосередньо керував нашою державою. І я залишусь у столиці. Моя родина також в Україні. Мої діти також в Україні. Моя сім’я – не зрадники, а громадяни України. Але де вони зараз знаходяться, я не маю права сказати. За наявною у нас інформацією, ворог позначив мене як ціль номер один. Мою родину – як ціль номер два. Вони хочуть знищити Україну політично, знищивши Главу держави. Маємо інформацію й про те, що в Київ зайшли диверсійні групи ворога. Тому я дуже прошу киян: будьте уважними, дотримуйтеся правил комендантської години. Я залишаюсь в урядовому кварталі разом з усіма, хто необхідний для роботи центральної влади. Скільки б розмов сьогодні я не проводив з лідерами різних держав, я чув декілька речей. Перше – нас підтримують. І я вдячний кожній державі, яка допомагає Україні конкретно, а не просто словами. Але є й друге – ми залишаємось наодинці у захисті нашої держави. Хто готовий воювати разом з нами? Чесно – не бачу таких. Хто готовий дати Україні гарантію вступу до НАТО? Чесно – всі бояться. Сьогодні ми чули з Москви, що вони таки хочуть говорити. Вони хочуть говорити про нейтральний статус України. Я кажу всім партнерам нашої держави: зараз важливий момент – вирішується доля нашої країни. Я запитую у них: чи ви з нами? Вони відповідають, що з нами. Але нас із собою в Альянс брати не готові. Я запитав сьогодні у двадцяти семи лідерів Європи, чи бути Україні в НАТО. Запитав прямо. Всі бояться. Не відповідають. А ми не боїмося нічого. Не боїмося захищати нашу держави. Не боїмось Росії. Не боїмось говорити з Росією. Не боїмося говорити про все – про гарантії безпеки для нашої держави. Не боїмося говорити про нейтральний статус. Ми зараз не в НАТО. Але головне – які при цьому у нас будуть гарантії безпеки? І які конкретно країни їх дадуть? Розмовляти про закінчення цього вторгнення потрібно. Розмовляти про зупинення вогню потрібно. Але зараз доля країни повністю залежить від нашої армії, від наших героїв, наших сил безпеки, усіх наших захисників. І нашого народу, від вашої мудрості і від великої підтримки всіх друзів нашої країни. Слава Україні!
uk
1,645,774,020
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-na-drugij-ranok-masshtabnoyi-vijni-73153
Звернення Президента на другий ранок масштабної війни
Другий ранок масштабної війни. О четвертій годині російські сили продовжили завдавати ракетних ударів по території України. Вони кажуть, що цивільні об'єкти для них – не мішень. Це брехня. Насправді вони не розрізняють, у яких районах діяти. Під російським ударом, як і вчора, однаково перебувають військові та цивільні. Мета цієї атаки – тиск на вас, громадяни України, тиск на все наше суспільство. Наголошую: не просто на владу – на всіх українців. І сьогодні – ще більше, ніж учора. Наші хлопці й дівчата – усі захисники України – не дали ворогу реалізувати оперативний замисел вторгнення у перший день. Українці демонструють справжній героїзм. У більшості напрямків ворога зупинили. Ідуть бої. Тому атака Росії продовжується із розрахунку, що наші сили будуть втомлені. Але ніхто не втомлений. Сили протиповітряної оборони України захищають наше небо. Настільки, наскільки це можливо. Авіація ворога підло діє над житловими кварталами, зокрема й столиці. Жахливі вибухи у вранішньому небі над Києвом, бомбардування, влучання в житловий будинок, пожежа – все це нагадує перший такий же напад на нашу столицю, який відбувся в 1941 році. Цього ранку ми захищаємо нашу державу наодинці – як і вчора. Найпотужніші сили світу спостерігають здалеку. Чи переконали Росію вчорашні санкції? Ми чуємо у своєму небі та бачимо на своїй землі, що цього недостатньо. Чужі війська все ще намагаються активізуватися на нашій території . Тільки солідарність і рішучість українців здатна зберегти нашу свободу й захистити державу. Армія, прикордонники, Національна гвардія, поліція, розвідка, Сили територіальної оборони – усі виконують свої завдання по максимуму. Дуже важливо, щоб сьогодні наші громадяни продемонстрували також максимальну витримку і взаємопідтримку. Піклуйтеся про своїх рідних і близьких, але не забувайте також про людей, які поруч із вами. Тих, хто самотній, хто старшого віку. Допомагайте їм з продуктами. Допомагайте знайти укриття, коли діє повітряна тривога. Допомагайте з доступом до перевіреної офіційної інформації. Зупиняйте ворога всюди, де бачите. Доля України залежить тільки від українців. Ніхто інший, окрім нас самих, не буде керувати нашим життям. Ми на своїй землі, за нами – правда. Знищити наш характер не вийде. Ракети «Калібр» безпорадні проти нашої свободи. Росії все одно доведеться рано чи пізно говорити з нами. Говорити про те, як закінчити бойові дії й зупинити це вторгнення. Що швидше розмова почнеться, то меншими будуть втрати самої Росії. Уважаемые граждане Российской Федерации. Как я уже сказал, сегодня ночью начали бомбить жилые кварталы города-героя Киева. Это всё напоминает 1941 год. Всем гражданам Российской Федерации, которые выходят на протесты, хочу сказать – мы вас видим. Это значит, что вы нас услышали. Это значит, что вы нам начинаете верить. Боритесь за нас. Боритесь против войны. Шановні громадяни України. Захищаємось! Не зупиняємось! Слава вам! Слава нашій армії! Слава Україні!
uk
1,645,794,420
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-73165
Звернення Президента України
Канцлер Німеччини Олаф Шольц учора сказав про вторгнення Росії в Україну, що Європа такого не бачила 75 років. І це правда. Але це не вся правда. Це не просто вторгнення Росії в Україну, це початок війни проти Європи. Проти єдності Європи. Проти елементарних прав людини у Європі. Проти всіх правил співіснування на континенті. Проти того, що європейські держави відмовляються ділити, саме ділити кордони силою. Вже другий день міста України зазнають ракетно-бомбових ударів. Танкові колони та авіанальоти максимально схожі на те, що Європа вже давно бачила – під час Другої світової війни і про що говорила «ніколи знову». Але ось це є! Знову є. Зараз. У 2022 році. Через 75 років після завершення Другої світової війни. Впевнений, ви це бачите – ви всі, вся Європа. Але ми не бачимо вповні, що ви збираєтеся з цим робити. Як збираєтеся захищати себе, коли так повільно допомагаєте нам в Україні? Перелічу, що вже відбулося. І за це ми дякуємо. Секторальні санкції. США, Канада, Велика Британія, Євросоюз, Австралія та Нова Зеландія запровадили саме такі, секторальні, санкції проти Росії. Зокрема проти всіх найбільших банків. Проти найбільших російських підприємств. Проти доступу Росії до західних технологій. Але російські танки все ще стріляють по житлових будинках у наших містах. Бронетехніка все ще атакує, в тому числі цивільних людей. Звичайних громадян України. Європа має достатню силу, щоб зупинити цю агресію. Чого далі очікувати від європейських держав? Анулювання віз для росіян? Відключення від SWIFTу? Повна ізоляція Росії? Відкликання послів? Нафтове ембарго? Закриття неба? Сьогодні все це має бути на столі, бо йдеться про загрозу нам, усім нам, усій Європі. Ще можна зупинити агресію. Треба діяти без зволікань. Діяти можуть і звичайні люди, я впевнений, у кожній країні світу, у кожній країні Європи. Виходьте на площі своїх міст і вимагайте миру для Європи, миру для України, зупинки цієї війни. Выходите, выходите на площади и требуйте окончания войны. Это наше право. Это ваше право. Коли бомби падають у Києві, це відбувається у Європі, не тільки в Україні. Коли ракети вбивають наших людей, це загибель всіх європейців. Вимагайте більше захисту для Європи, більше захисту для України – як частини демократичного світу. Поки державні інституції у Європі не поспішають з реально дуже міцними рішеннями, кожен європеєць у своїй столиці може вже прийти в наше посольство і запропонувати свою допомогу. Вимагайте також від своїх урядів, щоб Україна отримала більше – більше фінансової, більше військової допомоги. Бо ця допомога – це допомога вам. Бо це допомога Європі. Ви самі собі допомагаєте. Якщо ви у Європі маєте бойовий досвід і не хочете дивитися на нерішучість політиків, ви можете прибути до нашої держави і разом з нами захищати Європу, де це зараз дуже потрібно. Вас уже шантажували газом. Вас уже принижували. Вас уже хочуть розколоти й поділити так само, як намагаються поділити сьогодні Україну. Захищайте себе. Так само, як ми захищаємо себе. Хочу еще раз обратиться к Президенту Российской Федерации. По всей территории Украины идут бои. Давайте садиться за стол переговоров. Чтобы остановить гибель людей. А тепер я хочу звернутися до Збройних Сил України. Стійте міцно. Ви все, що у нас є. Ви все, що захищає нашу державу. Слава Україні!
uk
1,645,835,880
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-vvecheri-drugogo-dnya-masshta-73189
Звернення Президента України ввечері другого дня масштабної війни
Сьогодні був тяжкий, але сміливий день. Ми боремося за свою державу абсолютно на всіх фронтах: Півдні, Сході, Півночі, у багатьох містах нашої прекрасної країни. Боремося цілодобово й на дипломатичному фронті – легше сказати, з ким зі світових лідерів я ще сьогодні не говорив. Ми це продовжуємо. Я сьогодні постійно працював і говорив з Президентом Макроном, Шольцом, Рютте, з пані фон дер Ляєн, з Президентом Сполучених Штатів Америки Байденом. Окреслив, якої ще відповіді Заходу на цю агресію очікують українці, і домовився про нову допомогу, нову підтримку, значну допомогу для нашої держави. Я дякую всім лідерам, окремо дякую Президентові Байдену. Дуже зрадів, коли побачив новини з дружньої Грузії. Хочу подякувати доброму, прекрасному грузинському народові, який вийшов на вулиці своєї країни й підтримав Україну. Ви – справжні друзі! Дякую. Наша головна мета – закінчення цієї бійні. Втрати ворога дуже-дуже серйозні. Це сотні, сотні вбитих солдатів, які перейшли наш кордон, які прийшли на нашу землю. Маємо втрати, на жаль, і ми. Українці героїчно чинять спротив агресії. Її неможливо виправдати. Тому окупантам доводиться придумувати все більш абсурдні звинувачення, щоб говорити хоча б щось. Впевнений, що ці звинувачення – необ’єктивні, у них ніхто не повірить. Не повірять українці, не повірить світ, не поверят граждане Российской Федерации. Просто немає й не може бути такої правди, яка могла б прояснити, чому обстрілюють з реактивної артилерії дитячі садочки та житлову інфраструктуру. У Ворзелі Київської області били «Градами» по дитячому будинку. По Охтирці, Сумська область, били «Ураганами». Під обстрілом були житлові квартали, укриття, дитячі садочки. Що це за війна проти українських дітей в дитячому садку? Хто вони? Вони теж – неонацисти? З дитячого садочка. Чи це солдати НАТО, які загрожували Росії? Вбиті й поранені діти – це вирок цьому вторгненню. Усі, я підкреслюю, усі повинні зробити все, що тільки можуть, щоб зупинити цю війну. Кожен день агресії руйнує нормальне життя не тільки в Україні, а й у Росії, а також у Європі, у світі. Європейці ще не уявляють, що таке жити, коли під боком – таке протистояння. Маю сказати абсолютно відверто: ця ніч буде більш тяжкою, ніж день. Під ударом – багато міст нашої держави. Чернігів, Суми, Харків, наші хлопці, наші дівчата на Донбасі, міста Півдня України. Особлива увага – Києву. Не можна втратити столицю. Звертаюся до наших захисників і захисниць на всіх фронтах. Цієї ночі ворог застосує всі наявні в нього сили, щоб зламати наш опір. Підло, жорстко й не по-людськи. Цієї ночі вони підуть на штурм. Всі ми маємо розуміти, що на нас чекає. Цієї ночі маємо вистояти. Доля України вирішується саме зараз. Кожен цивільний громадянин має бути максимально обережним. Допомагайте, будь ласка, одне одному, особливо людям літнього віку, самотнім, тим, кому зараз дуже важко. За будь-якої небезпеки – переходьте в укриття. Кожен, хто вже долучився до захисту країни або може допомогти обороні, – зупиняйте ворога всюди, де можете. Закривайте спеціальні знаки, які диверсанти залишають на дорогах, які диверсанти залишають на будівлях. Спалюйте ворожу техніку усім, усім, чим ви можете. Якщо для загарбників навіть дитячі садочки – допустима ціль, ви не повинні залишити їм жодного шансу. Всі думки, всі молитви українців – з нашими військовими. Віримо в них, дбаємо про них. Захищаємо нашу державу. Ніч буде важкою, дуже важкою. Але буде ранок. Слава Україні!
uk
1,645,877,640
https://www.president.gov.ua/news/mi-vistoyali-zvernennya-prezidenta-ukrayini-u-tretij-den-vij-73197
Ми вистояли: звернення Президента України у третій день війни
Можу розпочати це звернення з хорошої новини. Ми вистояли й успішно відбиваємо атаки ворога. Бої тривають. У багатьох містах та районах нашої держави. Але ми знаємо, що ми захищаємо. Країну, землю, майбутнє дітей. Київ та ключові міста навколо столиці контролюються саме нашою армією. Окупанти хотіли заблокувати центр нашої держави й поставити тут своїх маріонеток, як у Донецьку. Ми зламали їхній задум. Вони не отримали жодної переваги над нами. На наших вулицях, у небі Києва, у Василькові, у Вишгороді, навіть у навколишніх полях тривала справжня битва за Київ. Ворог застосував проти нас усе: ракети, винищувачі, безпілотники, артилерію, бронетехніку, диверсантів, десант. Окупанти б'ють по житлових кварталах, зокрема з реактивної артилерії, намагаються зруйнувати енергетичні об'єкти. У них дуже підла тактика. Зруйновані ракетами та артилерією житлові будинки – це остаточний аргумент для світу, щоб разом з нами зупинити окупаційне нашестя. Кажу це максимально зараз відверто: народ України вже заслужив і має право отримати членство у Європейському Союзі. Це й буде ключовим свідченням підтримки нашої країни. Настав вирішальний момент раз і назавжди закрити багаторічну стратегічну дискусію та ухвалити рішення про членство України в Європейському Союзі. Обговорив це сьогодні з Шарлем Мішелем, Урсулою фон дер Ляєн, Еммануелем Макроном. Антивоєнна коаліція діє – в Україну йде оборонна зброя та обладнання. Вже маємо майже повну підтримку країн ЄС щодо відключення Росії від SWIFTу. Сподіваюся, що Німеччині та Угорщині вистачить мужності підтримати це рішення. Нам вистачає мужності боронити свою Батьківщину, боронити Європу. У кожному нашому місті окупанти отримують жорстку відсіч. Умань, Одеса, Херсон, Миколаїв, Донбас, Харків, Суми, Чернігів, Київ – всюди, де ворог вбиває наших людей, Збройні Сили України роблять усе, щоб зупинити й знищити окупантів. Львів та інші міста Західної та Центральної України, які піддаються атакам з повітря, тримаються стійко. Молодці! Кожному українцю треба пам'ятати одне. Якщо можете зупиняти і знищувати окупантів – робіть це. Всі, хто може повернутися в Україну, – повертайтеся, щоб захистити Україну. А потім у нас буде з вами дуже багато роботи, щоб її відбудувати! Всі, хто може захищати Україну за кордоном, робіть це цілеспрямовано, згуртовано, безперервно! Всі друзі України, хто хоче приєднатися до захисту, – приїжджайте, ми дамо вам зброю! Усі деталі, як це реалізувати, буде додатково оголошено найближчим часом. Всім, хто захищає Україну сьогодні, – слава! Ви – герої! Я ухвалив рішення про нагородження званням Героя України Скакуна Віталія Володимировича, сапера 35-ї окремої бригади морської піхоти, посмертно. Ціною власного життя він підірвав міст. А теперь я хочу, чтобы меня услышали в России абсолютно все. Тысячи жертв. Сотни пленных, которые просто не могут понять, ради чего их отправили в Украину. Отправили умирать. Чем быстрее вы скажете своей власти, что войну нужно немедленно остановить, тем больше ваших людей останутся живыми. Мы видим, что действительно есть выступления ваших граждан против войны. Мы знаем, что многие в России сейчас просто шокированы подлостью и жестокостью власти. Это очень правильная реакция. Я благодарю вас за эту реакцию. Спасибо Леониду Парфенову, Дмитрию Муратову, Юрию Дудю, Лии Ахеджаковой, Валерию Меладзе и тысячам, тысячам других россиян, чья совесть звучит громко. Просто остановите тех, кто лжет вам, лжет нам, лжет всему миру. Нужно закончить эту войну. Мы можем жить в мире – в мире глобальном, в мире человеческом. Наші військові, нацгвардійці, нацпол, тероборона, прикордонники, спецслужбовці, громадяни – тримайтеся! Всіх переможемо. Слава Україні!
uk
1,645,957,260
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-do-gromadyan-u-chetvertij-den-73221
Звернення Президента України до громадян у четвертий день війни
Ця ніч була тяжкою. Що вони роблять? Це помста. Народ піднявся на захист своєї держави, і вони відкрили справжнє обличчя. Це терор. Вони збираються ще більше бомбити наші українські міста. Вони збираються ще підступніше вбивати наших дітей. Це зло, яке прийшло на нашу землю і яке треба знищити. Вони брехали, що не будуть чіпати цивільне населення. Але з перших годин вторгнення російські війська б'ють по цивільній інфраструктурі. Вони свідомо обрали тактику на ураження людей і всього того, що робить життя просто нормальним. Електростанції, лікарні, дитячі садочки, житлові будинки – все під ударами щоденно. Те, що окупанти роблять Харкову, Охтирці, Києву, Одесі та іншим містам і селищам, тягне на міжнародний трибунал. Усі їхні злочини ми чітко фіксуємо. І цих злочинів було б набагато більше, якби не наші мужні захисники. Українські сили – усі молодці. Відбивають атаки, ламаючи плани ворога. Блискуче виконують свою роботу. Так, це справді робота. Жорстка, фундаментальна, а найголовніше – справедлива робота. Робота, яка заслуговує найвищої оцінки й найвищої вдячності. Ухвалено рішення про значне підвищення виплат нашим захисникам. Можу сказати відверто, що це буде дорого. Але немає нічого дорожчого, ніж життя і боротьба за свободу нас, наших наступних поколінь. І є ті, хто нам допоможе. Це вже реально. Ми отримуємо зброю, ліки, продукти, дизель, гроші. Сформована потужна міжнародна коаліція на підтримку України. Антивоєнна коаліція. Ось свіже зведення з дипломатичного фронту. Були дуже предметні розмови з Прем'єр-міністром Нідерландів, Президентом Грузії, прем'єр-міністрами Чехії та Словаччини, Прем'єр-міністром Великої Британії Джонсоном. Кожна розмова додала конкретики до обороноздатності нашої держави й міцності наших військових. Німеччина оголосила про постачання 1000 протитанкових гранатометів та 500 «Стінгерів» з додатковими боєкомплектами. Бельгія дає 5000 кулеметів та 5 мільйонів набоїв, а ще майже 4000 тонн палива. Завдяки активній дипломатії домоглися від усіх європейських країн рішення про відключення Росії від SWIFTу. Дякуємо Президентові Польщі Анджею Дуді за особисте лідерство у питанні надання членства Україні в Євросоюзі. Дуже потрібною є й щоденна допомога Польщі нашій країні. Маємо називати речі своїми іменами. Злочинні дії Росії проти України мають ознаки геноциду. Про це я говорив із Генсеком ООН. Росія – на шляху зла. Світ має прийти до позбавлення Росії права голосу в Радбезі ООН. Українці! Ми чітко знаємо, що захищаємо. Ми точно переможемо. Слава кожному нашому солдату! Слава Україні!
uk
1,645,985,400
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-volodimira-zelenskogo-do-gromadyan-73233
Звернення Президента Володимира Зеленського до громадян
У мене відбулася телефонна розмова з Олександром Лукашенком. Ми не розмовляли з ним два роки. А сьогодні я говорив з ним довго, дуже предметно. Я пояснив йому детально неможливість нашого зіткнення. Я не хочу, щоб ракети, літаки, гвинтокрили летіли в Україну з Білорусі. Я не хочу, щоб ішли війська в Україну з Білорусі. І він мене запевнив у цьому. Моє завдання як Президента – захистити нашу державу. І ви побачили протягом цих жорстких днів, як ми це завдання виконуємо. Олександр Лукашенко звернувся до мене, щоб українська та російська делегації зустрілися на річці Прип'яті. Підкреслю: без жодних умов. Скажу відверто, як завжди: я не дуже вірю в результат цієї зустрічі, але нехай спробують. Щоб потім у жодного громадянина України не було жодного сумніву, що я як Президент не намагався зупинити війну, коли був нехай і маленький, але все ж таки шанс. І поки наші хлопці там, Президент тут, керівник Офісу тут, Прем'єр-міністр тут, армія тут, Головнокомандувач тут. Ми всі будемо боронити нашу державу й наші кордони. Ми з вами маємо діяти прагматично, щоб досягти нашої мети. А наша мета – це наша територіальна цілісність. Нашу позицію ви побачили на сто відсотків. Це – безумовний захист національної державності. Тепер щодо нашої мотивації. Очевидно, що наші військові воюють не за гроші, а за сьогодні, за завтра. І дуже жорстко відповідають за те, що було вчора. Але ми маємо розуміти, що сьогодні це найважливіша робота – бути військовим, захищати країну. І тому я дуже хочу, щоб держава гідно платила за цю роботу. Ми будемо платити нашим військовослужбовцям, які тримають у руках зброю, по сто тисяч гривень на місяць. Не для того, щоб нам сказали «дякую». А для того, щоб вони знали, що країна їм точно вдячна. І так буде доти, поки не закінчиться ця війна. І останнє. Вчора ми втратили, на жаль, нашу «Мрію». Але стару «Мрію». А нову ми зараз будуємо. Слава Україні!
uk
1,646,046,000
https://www.president.gov.ua/news/stoyimo-micno-zvernennya-prezidenta-ukrayini-73241
Стоїмо міцно: звернення Президента України  
Бажаю здоров'я, українські герої! П'ята доба повномасштабної війни Росії проти народу України. Стоїмо міцно. Ми пережили за цей час стільки, скільки іншим народам може не випасти й за десятки років. Нам довго говорили, що українці в чомусь не такі. В чомусь неправильні. Що мають десятиліттями виконувати так звані домашні завдання. Через це ми часто не помічали, на що ми з вами реально здатні. А от зараз проявили себе на повну. І це надихає. Кожного. Кожну. У кожній розмові з нашими партнерами я чую щиру повагу. Українці показали світу, хто ми є. І Росія показала, якою вона стала. Просто вдумайтесь: за час російського вторгнення – всього лише за чотири доби – унаслідок російських обстрілів загинули шістнадцять українських дітей. Шістнадцять! 45 діточок поранені. Кожен злочин, кожен обстріл, які окупанти скоюють проти нас, згуртовують нас і наших партнерів ще більше. Росія не вірила в таку солідарну й потужну реакцію. Але українці змінили цю історію. Євросоюз вирішив постачати нам зброю. Ми вдячні. Вчора я говорив з Урсулою фон дер Ляєн, Президенткою Єврокомісії, про подальші, ще більш сильні кроки. Європейці усвідомлюють, що наші солдати борються за нашу державу, а отже, і за всю Європу. За мир для всіх європейських країн, за життя дітей, за рівноправність, за демократію. І це дає нам повне право зробити наступне. Ми звертаємося до Європейського Союзу щодо невідкладного приєднання України за новою спеціальною процедурою. Ми вдячні партнерам за те, що вони поряд із нами. Але наша мета – бути разом з усіма європейцями і, головне, – бути на рівних. Я впевнений, що це справедливо. Я впевнений, що ми на це заслуговуємо. Я впевнений, що все це можливо. Вчора говорив з президентами Португалії, Литви, з Президентом Франції Еммануелем Макроном, Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Особливо я вдячний Анджею Дуді за нашу плідну роботу. Говорив з прем'єр-міністрами Бельгії, Іспанії та Прем'єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Підтримка від нашої антивоєнної коаліції безумовна й безпрецедентна. Європа закрила небо для всіх російських літаків. Глобальний бізнес відмовляється від будь-яких зв'язків з російськими компаніями. Подивимося, чим закінчиться цей тиждень для російської валюти – яким буде падіння рубля. Поки триває це злочинне вторгнення в Україну, російська держава зазнає таких збитків, ніби війна пройшла їхньою територією. Для чого це все вам? Російським матерям, російським учителям, російським підприємцям, просто звичайним людям. Для чого? Вже чотири з половиною тисячі російських солдатів убито. Заради чого ви всі сюди прийшли? Заради чого колони вашої бронетехніки йдуть проти нас? З нашого Криму. З Ялти, Євпаторії, Судака, Сімферополя... Це ж не назви військових таборів для танкістів. Ще раз: чотири з половиною тисячі вбитих російських окупантів. Бросайте вашу технику. И уходите. Не верьте вашим командирам. Не верьте вашим пропагандистам. Просто спасите ваши жизни. Уходите. Кожну годину ми присвячуємо посиленню нашої держави. Кожен, хто може долучитися до боротьби з окупантами, повинен це робити. Тому було ухвалено рішення – непросте з моральної точки зору, але корисне з точки зору нашого захисту. В умовах воєнного стану учасники бойових дій – українці з реальним бойовим досвідом – будуть звільнені з-під варти та зможуть компенсувати свою провину в найгарячіших точках війни. Ще з деяких людей – учасників АТО знімаються всі санкції. Ключове зараз – оборона. Коли я йшов у Президенти, я говорив, що кожен із нас – Президент. Бо ми всі відповідаємо за нашу державу. За нашу прекрасну Україну. А зараз так сталося, що кожен із нас – воїн. Воїн на своєму місці. І я впевнений, що кожен із нас переможе. Слава Україні!
uk
1,646,092,080
https://www.president.gov.ua/news/zlo-ozbroyene-raketami-bombami-j-artileriyeyu-treba-zupiniti-73257
Зло, озброєне ракетами, бомбами й артилерією, треба зупинити негайно – звернення Президента України
Російські сили сьогодні жорстоко обстріляли Харків із реактивної артилерії. Це однозначно воєнний злочин. Мирне місто. Мирні житлові райони. Жодного військового об'єкта. Десятки записів очевидців доводять, що це –не окремий помилковий залп, а свідоме знищення людей. Росіяни знали, куди стріляють. За цей злочин точно буде трибунал. Міжнародний. Це порушення всіх конвенцій. Ніхто у світі не пробачить вам вбивство мирних українських людей. Тут Україна. Тут Європа. Тут 2022 рік. Зло, озброєне ракетами, бомбами й артилерією, треба зупинити негайно. Знищити економічно. Показати, що людяність уміє себе захищати. Я вважаю, що треба розглядати повне закриття неба для російських ракет, літаків, гвинтокрилів. За п'ять днів вторгнення по Україні завдали вже 56 ракетних ударів. Було випущено 113 крилатих ракет. Ось така вона «братська дружба». І світ знає, що потрібно робити. Говорив сьогодні про це з партнерами. Держава, яка вчиняє воєнні злочини проти цивільних людей, не може бути членом Радбезу ООН. Такій державі треба закрити вхід до всіх портів, до каналів, аеропортів світу. Така держава не має отримувати сотні мільярдів за експорт енергоресурсів. Купувати російські товари зараз – це платити гроші за вбивство людей. Мирний, гордий, сильний Харків. Ти таким завжди був. Ти таким завжди будеш. Витримаємо й це. Захистимо Україну. Допоможемо кожному, хто постраждав від нелюдського вторгнення. Чернігів, Охтирка, Суми, Гостомель, Васильків, Херсон, Маріуполь, Донецьк та всі інші міста й селища нашої рідної країни побачать мирне й безпечне життя. Щирі співчуття всім, хто втратив рідних та близьких у цій війні. Вічна пам'ять тим, хто загинув. Вічна слава кожному, хто боронить нашу свободу! Перед тим як звернутись до вас, я підписав указ про присвоєння звання Героя України дванадцяти нашим захисникам: Підполковнику Вагоровському Едуарду Миколайовичу (посмертно). Загинув, виводячи нашу авіацію з-під ракетного удару. Дав можливість іншим піднятися в повітря. Майору Коломійцю Дмитру Валерійовичу (посмертно). Рятував побратимів, відволік на себе вогонь ворожої авіації та був збитий літаком ворога. Підполковнику Матуляку Геннадію Васильовичу (посмертно). Гостомель. Знищив скупчення техніки ворога. Лейтенанту Мовчану Віталію Анатолійовичу (посмертно). У протиповітряному бою знищив два літальні апарати ворога. Полковнику Оксанченку Олександру Яковичу (посмертно). Загинув у повітряному бою, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Старшому лейтенанту Радіонову Вʼячеславу Денисовичу (посмертно). Завдяки його мужнім діям повний склад літаків бригади піднявся в повітря у Василькові, і це врятувало наших від ракетного удару. Старшому лейтенанту Герусу Андрію Андрійовичу. Над містом Кропивницький збив ворожий Іл-76, чим не допустив висадку російського десанту з озброєнням. Бригадному генералу Красильникову Дмитру Сергійовичу, командиру оперативно-тактичного угруповання «Північ». Дві доби відбивався від безперервного штурму, врятував людей і техніку. І не пустив ворога на Харків з Луганської області. Підполковнику Круглову Андрію Миколайовичу. Вивів підрозділ ЗРК «Бук» з-під ударів ворога й особисто знищив два російські гелікоптери та один літак. Полковнику Мостовому Олександру Володимировичу. Під Васильковом збив російський Іл-76, а також два гелікоптери Мі-24, чим не допустив висадку десанту з озброєнням. Генерал-лейтенанту Содолю Юрію Івановичу. У боях за Волноваху врятував наших хлопців від оточення, організував успішний контрнаступ. Вивів людей з-під удару ворога. Надзвичайно ефективно обороняє Маріуполь. Полковнику медичної служби Хорошуну Едуарду Миколайовичу. Особисто організував оборону військово-медичного центру в оточенні та проводив евакуацію поранених. А тепер про Київ, нашу прекрасну столицю, на якій тримається наша прекрасна держава, наша безпека. Для ворога Київ – ключова мета. Вони хочуть зламати нашу національну державність. Тому столиця постійно під загрозою. Тільки за сьогодні здійснені вже три ракетно-бомбові удари. Під прицілом ТЕЦ-6. Вони хочуть вивести з ладу електростанцію та залишити наше місто без світла. Ми їм не дали зламати оборону столиці. І вони засилають до нас диверсантів. Постійно. Сотнями. Всіх, усіх їх знешкоджуємо. Окрім оборони, думаємо і про тил. Забезпечуємо людей. Ми утворили цілодобовий координаційний штаб, який збирає всі запити від обласних адміністрацій щодо нестачі найнеобхіднішого. Продукти, ліки, пальне, обладнання. Штаб напряму знаходить постачальників, які можуть швидко та якісно закривати такі потреби. Це відновлення ланцюжків постачання, перебитих війною. Сьогодні за ініціативою російської сторони відбувся перший раунд переговорів між Україною та Росією. Ці переговори відбувалися на тлі бомбардування та обстрілів нашої території, наших міст. Було видно синхронізацію обстрілів із переговорним процесом. Я вважаю, що таким нехитрим способом Росія намагається тиснути. Не втрачайте часу. Тактику таку ми не сприймаємо. Справедливі переговори можуть бути тоді, коли одна сторона не б'є по іншій стороні реактивною артилерією саме в момент переговорів. Поки в нас немає такого результату, який ми хотіли б отримати. Росія заявила свої позиції. Від нас прозвучали зустрічні пункти – щоб завершити війну. Деякі сигнали ми отримали. Коли делегація повернеться у Київ, проаналізуємо почуте й тоді будемо визначатись, як переходити до другого раунду переговорів. Ще одна річ, про яку дуже важливо сказати. Ми чекали цього 30 років. Сьогодні я підписав заявку на членство України у Європейському Союзі. Ми вибороли своє право бути разом з усіма у Європі. Заявка вже доставлена у Брюссель, офіційно зареєстрована. Час настав. Слава Україні!
uk
1,646,138,220
https://www.president.gov.ua/news/raketa-po-centralnij-ploshi-harkova-ce-terorizm-i-rosiya-may-73261
Ракета по центральній площі Харкова – це тероризм, і Росія має відповісти за це в міжнародних судах – звернення Президента України
Харків. Удар крилатою ракетою. В найбільшу площу Європи – в Площу Свободи. Десятки жертв. Ось така ціна свободи. Ось такий ранок народу України. Український Харків та російський Бєлгород завжди були близькими містами. У багатьох сенсах. Навіть кордон між ними був тільки умовний, тільки на мапах, але точно не в душі. Не в душі. Тепер усе змінилося. Після крилатої ракети, якою вдарили по Харкову з Бєлгорода. Ракети, яка поцілила в площу Свободи. Обличчя нашого Харкова. Це терор проти міста. Це терор проти Харкова. Терор проти України. На площі не було військової цілі. Як і в тих житлових районах Харкова, по яких б'ють із реактивної артилерії. Ракета в центральну площу – це відвертий, нічим не прикритий терор. Ніхто не пробачить. Ніхто не забуде. Цей удар по Харкову є воєнним злочином. Це є державним тероризмом Російської Федерації. Після такого Росія – це держава-терорист. Очевидно. І має бути офіційно. Закликаємо всі держави світу негайно та дієво відреагувати на цю злочинну тактику агресора та проголосити, що Росія здійснює державний тероризм. Вимагаємо повної відповідальності для терористів у міжнародних судах. Харків та Київ для Росії зараз найбільш важливі мішені. Терор спрямований на те, щоб зламати нас. Щоб зламати наш спротив. Вони йдуть на нашу столицю так само, як і на Харків. Тому оборона столиці сьогодні – це ключовий пріоритет для держави. В усіх містах України повинні зробити все, щоб зупинити ворога. За це відповідають військові та цивільна влада кожного міста. Але Київ – це особливо. Захистимо Київ – захистимо державу. Київ – це серце нашої країни. І воно має битися. І воно буде битися, щоб перемогло життя. Шановні кияни! Оборона столиці – понад усе. Тому я ухвалив рішення на час війни призначити головою Київської міської військової адміністрації професійного військового. Щоб гарантувати оборону міста. Щоб блокувати ворогу підступи до нашої столиці. Щоб у киян було все необхідне. Головою військової адміністрації буде генерал Жирнов Микола Миколайович. Служив командувачем сил підтримки. На високому рівні організовував інженерне забезпечення бойових дій Збройних Сил України у 14-15-му роках. Зараз у РНБО – державний експерт Служби військової безпеки. Віталій Кличко залишається мером Києва. У нього буде своя сфера відповідальності. І тепер це буде спільна робота мера та голови військової адміністрації. Після війни повернемо все на свої місця у столиці. Щодо наших дипломатів. Наші дипломати просто зараз реалізовують справедливі та абсолютно необхідні рішення щодо тих держав, які зрадили своєму слову та міжнародному праву. Негайно відкликаємо посла з Киргизстану на консультації. За виправдання агресії проти України. Негайно відкликаємо посла з Грузії. За перепони для добровольців, які хочуть нам допомогти. За неморальну позицію щодо санкцій. А тепер хочу сказати про тих, чий подвиг – це приклад найвищої моральної сили. Це наші лікарі. Ви рятуєте людей цілодобово. Завжди. А зараз ваша робота – це одна з ключових ліній нашої оборони. Ви тримаєте її блискуче. Вже тисячі врятованих життів за ці п'ять днів. Вдячний кожному і кожній, хто в цих надзвичайно складних умовах забезпечує наших людей усім, що необхідно для життя. Продукти, енергія, ліки. І дякую простому народу України, який зупиняє голіруч танки, силою духу виганяє окупантів з адміністративних будівель, робить їх перебування в Україні ганебним. Щоб довести, що вони всі тут чужі. Це і є народна війна. Це і є народ України. Слава Україні!
uk
1,646,213,520
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayinci-simvol-nezlamnosti-73281
Звернення Президента: українці – символ незламності
Бажаю здоров'я, єдина країно! Я не випадково сказав «єдина». Почався сьомий день цієї страшної війни. Війни, яку ми відчуваємо однаково. За цей час у нас єдності більше, ніж за тридцять років. Спочатку нам було однаково страшно, потім – однаково боляче. А зараз все однаково. Окрім перемоги. Окрім правди. Окрім миру. Окрім спокою, до якого ми хочемо прийти. Окрім життів наших людей, за яких ми переживаємо. Окрім України. За цей час ми по-справжньому стали єдиним цілим. Ми багато пробачили одне одному. Ми полюбили одне одного. Ми допомагаємо одне одному. Ми боїмося одне за одного. Вчора зранку на площі Свободи ми всі були харків'янами. Потім ворог зніс нас усіх ударами по житлових будинках у Бородянці. Вчора ввечері нас усіх бомбили в Києві. І ми всі знову загинули в Бабиному Яру – від ракетного удару. Хоча весь світ обіцяє, обіцяє постійно – ніколи знову. Для будь-якої нормальної людини, яка знає нашу історію, світову історію, Бабин Яр – це особлива частина Києва. Особлива частина Європи. Місце молитви. Місце пам'яті про сто тисяч людей, яких убили нацисти. Місце старих київських кладовищ. Ким треба бути, щоб зробити таке місце мішенню для ракет? Ви вбиваєте вдруге жертв Голокосту. В часи радянської влади там на кістках побудували телецентр. А ще – спортивний комплекс. Господарські споруди. Зробили там парк. Щоб затерти справжню історію Бабиного Яру. Але за що його бомбили?.. Це вже за межею людяності. Такий ракетний удар свідчить, що для багатьох людей у Росії наш Київ – абсолютно чужий. Вони нічого не знають про нашу столицю. Про нашу історію. Але у них є наказ – стерти нашу історію. Стерти нашу країну. Стерти нас усіх. У перший день війни жорстоко бомбили Умань, куди щороку приїжджають сотні тисяч євреїв помолитися. Потім – Бабин Яр, де були розстріляні сто тисяч євреїв. Звертаюся зараз до всіх євреїв світу – хіба ви не бачите, що відбувається? Тому дуже важливо, щоб саме зараз ви, мільйони євреїв по всьому світу, не мовчали. У мовчанні народжується нацизм. Тому кричіть про вбивства мирних людей. Кричіть про вбивства українців. Минулого вечора й цієї ночі вони продовжували бити по наших містах. Бомби. Ракети. Артилерія. По мирних людях. Знову. По житлових кварталах. Знову. Маріуполь, Харків, Київ, Житомир та інші міста й селища України. Це не може пояснюватися жодною людською причиною. Жодною божою причиною. Що ж тоді далі, якщо вже – Бабин Яр? Які ще військові об'єкти загрожують Російській Федерації? Які ще «бази НАТО»? Софійський собор? Лавра? Андріївська церква? Що б вони там не мріяли – чорт з ними! Бо з нами – Бог! За цей час ми об'єднали Європу, ми об'єднали країни Європейського Союзу вже на новому рівні. Вищому, ніж формальний. Вищому, ніж міждержавний. На рівні звичайних людей. Мільйонів і мільйонів європейців. Від Атлантики до передмістя Харкова, де тривають жорстокі бої. Коли Європарламент стоячи вчора аплодував нам, нашій боротьбі, це було оцінкою наших зусиль. Нашого об'єднання. За шість днів війни – як тридцять років. Тому Євросоюз і відповідає нам «так». Ми розпочали спеціальну прискорену процедуру приєднання. Наші дипломати й наші друзі об'єднують світ заради України та миру ще більше. Нейтральна Швейцарія підтримала санкції Євросоюзу проти російських олігархів, посадовців, проти самої держави та компаній. Ще раз: нейтральна Швейцарія! То чого тоді чекають деякі інші країни? До нашої антивоєнної коаліції приєднались вже й ті країни, на яких Москва ще тиждень тому розраховувала. Це надзвичайний результат. Зараз не можна залишатися нейтральними! А який підсумок для Росії? Прапор цієї держави більше не побачать на спортивних турнірах. Сучасна світова культура буде для них тепер закритою. Російські товари прибирають з полиць магазинів по всьому світу. Російські банки відключають від глобальної системи. Російські громадяни втрачають заощадження, втрачають будь-які перспективи. Російські матері втрачають дітей в абсолютно чужій для них країні. Вдумайтеся у це число: майже шість тисяч загиблих росіян. Російських військових. За шість днів війни. Це без підрахунку втрат ворога за минулу ніч. Шість тисяч. Щоб отримати що? Отримати Україну? Це неможливо. Це не змінити ракетами. Бомбами. Танками. Будь-якими ударами. Ми – на своїй рідній землі. І за війну проти нас буде Міжнародний трибунал для них. Українці! Минула ще одна ніч повномасштабної війни Росії проти нас, проти людей, проти України. Тяжка ніч. Хтось провів цю ніч у метро – в укритті. Хтось – у підвалі. Комусь пощастило більше – поспали вдома. Іншим дали притулок друзі та родичі. Сім ночей ми майже не спимо. Або спимо, але дуже тривожно. Рідні мої, настане час, коли ми зможемо виспатися. Але це буде після війни. Після перемоги. У мирі, який нам потрібен. Який ми завжди цінували. І який ми ніколи не руйнували. Я прошу всіх вас берегти своїх близьких. Берегти своїх побратимів. Я захоплююся кожним з вас! Увесь світ захоплюється вами – від голлівудських зірок до політиків. Сьогодні ви, українці, – символ незламності. Символ того, що люди в будь-якій країні будь-якої миті можуть стати найкращими людьми на землі. Слава Україні
uk
1,646,270,040
https://www.president.gov.ua/news/dlya-nas-ce-vitchiznyana-vijna-i-mi-znayemo-chim-taki-vijni-73293
Для нас це вітчизняна війна, і ми знаємо, чим такі війни закінчуються для загарбників – звернення Президента України
Бажаю здоров'я, рідні українці! Сильні й добрі! Але добрі не для ворога. Ми народ, який за тиждень зламав плани ворога. Плани, які будувалися роками. Підло. Прораховано. З ненавистю до нашої країни, до наших людей – до будь-яких людей, які мають дві речі - свободу й серце. Але ми їх зупинили. Ми їх б'ємо. Наші військові, наші прикордонники, тероборона. Навіть прості фермери беруть у полон російських військових щоденно. І вони всі говорять тільки одне: вони не знають для чого вони тут. Незважаючи на те, що їх у десятки разів більше, моральний стан ворога погіршується. Дедалі більше окупантів втікають назад у Росію. Від нас. Від вас. Від усіх, хто виганяє ворога «Джавелінами», «Стугнами», гарматами, танками, літаками, гвинтокрилами. Усім, що стріляє. Але українці б'ють ворога і без зброї. Я щиро захоплююся героїчними мирними мешканцями Конотопа, Баштанки, Енергодара, Мелітополя. Інших міст та сіл України, які не пускають окупантів, перекриваючи їм все, перекриваючи дороги. Люди виходять перед ворожою технікою. Це вкрай небезпечно. Але як це мужньо. Це також порятунок. Упевнений, ви бачили відео з Мелітополя, де українці протестували проти росіян, які зайшли в наше місто. Тимчасово. Я впевнений у цьому: якщо вони кудись і зайшли, то тільки тимчасово. Проженемо. З ганьбою. Як роблять ті люди, прості люди, які виганяють окупантів із продуктових магазинів, коли російські військові намагаються знайти собі їжу. Це не воїни наддержави. Це розгублені діти, яких використали. Заберіть їх додому. Українці! Кожен окупант повинен знати: вони тут нічого не отримають. Нікого не підкорять. Навіть якщо вони можуть нагнати більше техніки й більше людей, це нічого для них не змінює. Куди б вони не зайшли - всюди знищать. У них не буде тут спокою. У них не буде тут їжі. У них не буде тут жодної тихої хвилини. Окупанти отримають від українців тільки одне - відсіч. Люту відсіч! Таку відсіч, що вони назавжди запам'ятають, що ми свого не віддаємо. Що вони запам'ятають, що таке вітчизняна війна. Так, для нас, українців, це вітчизняна війна. Ми пам'ятаємо, як починаються вітчизняні війни. І знаємо, чим вони закінчуються. Для загарбників. Наша армія робить все для того, щоб зламати ворога остаточно. Майже дев'ять тисяч убитих росіян! За один тиждень! На Миколаївському напрямку окупантам доводиться десятками гвинтокрилів забирати своїх «двохсотих» і «трьохсотих». 19 років, 20 років... Що вони бачили у житті, окрім цього вторгнення? Але більшість із них так і залишається повсюди. Україна не хоче бути покритою трупами військових. Забирайтеся додому. Усією своєю армією. Скажіть своєму командуванню, що ви хочете жити. Що ви не хочете вмирати. Жити. Зупинити війну та відновити мир потрібно якнайшвидше. Сьогодні був, як і зазвичай, активний день переговорів з лідерами інших держав – учасниць нашої антивоєнної коаліції. Я провів перемовини з очільниками урядів Норвегії та Ізраїлю. З Президентом Казахстану. З Еміром Катару Тамімом бін Хамадом Аль Тані. З Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем. З Прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо. З Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Блискучий результат на Генеральній Асамблеї ООН. 141 країна підтримала резолюцію, яка вимагає від Росії негайно забратися з України. 141 держава за нас! А за Росію – тільки чотири держави, які проголосували проти нас. Ось перелік: Північна Корея, Еритрея, Сирія та Білорусь. Ось такий список. Ось такі друзі. А інших і не буде. У держави, яка не вміє жити в мирі. Провів сьогодні нараду з очільниками областей і міст України. Вже працює новий очільник Одеської обласної державної адміністрації. Максим Марченко. Військовий. Професійний. Наші хлопці на місцях багато працюють над тим, щоб організувати «зелені коридори». Щоб вивезти цивільних. Щоб завезти ліки. Волноваха, міста Київської області, Сумської, Харківської, на півдні України. Це дуже складно. Надзвичайно складно. Нам протистоїть терор. Але терор, я впевнений, програє завдяки нашим героям. Сьогодні я підписав указ про присвоєння звання Героя України п'ятнадцяти нашим захисникам: Старшому лейтенанту Білоконю Максиму Віталійовичу. Посмертно. Брав участь у відбитті атаки ворога під час оборони Чернігова, знищив ДРГ ворога та два танки противника. Підполковнику Капічуну Олександру Валерійовичу. Посмертно. Завдяки його героїчним діям зупинили колону ворога, знищили техніку та ворожих солдатів. Солдату Лук'яновичу Олександру Володимировичу. Посмертно. Під час бою знешкодив до трьох десятків одиниць техніки противника. Внаслідок авіаційного удару отримав смертельне поранення. Молодшому сержанту Несольоному Михайлу Михайловичу. Посмертно. Загинув у ближньому бою із силами противника, коли евакуював людей. Солдату Нікончуку Андрію Валерійовичу. Посмертно. Захищав Київську ГЕС від нальотів російської авіації та ракетних ударів. Лейтенанту Сапилу Віталію Романовичу. Посмертно. Командир танкового взводу. Знешкодив три десятки одиниць техніки ворога. Загинув під час авіаудару. Головному сержанту Сенюку Олексію Олександровичу. Посмертно. Обороняв Чернігів, знищив два ворожих БПМ та захопив танк Т-72. Загинув від авіаудару. Лейтенанту Українцю Владиславу Петровичу. Посмертно. Прикрив відхід своїх при наступі ворога. Майору Чобану Степану Івановичу. Посмертно. Пілот Су-27, відволік на себе ворожу авіацію над Кропивницьким. Майору Михальчуку Ігорю Васильовичу. Керівник підрозділу танкового батальйону. Знищив численні бронемашини ворога. Полковнику Мусієнку Сергію Миколайовичу. Керівник підрозділу ракетних військ та артилерії. Завдав нищівних ударів противнику на Харківському напрямку. Лейтенанту Пальченку Євгену Михайловичу. Керівник взводу танків. Прикрив вихід бригади з оточення. Майору Прокопенку Владиславу Юрійовичу. Керівник танкового батальйону. Вивів особовий склад і техніку з оточення без втрат. Підполковнику Федосенку Павлу Юрійовичу. Керівник підрозділу 92-ї бригади. За ефективну оборону Харкова. Старшому лейтенанту Чавалаху Дмитру Петровичу. За героїчну участь в обороні Херсонської області. Всі 40 мільйонів – як ці п'ятнадцять героїв! Слава Україні!
uk
1,646,306,400
https://www.president.gov.ua/news/ukrayinu-stilki-raziv-hotili-znishiti-ale-ne-zmogli-zvernenn-73297
Україну стільки разів хотіли знищити, але не змогли – звернення Президента Володимира Зеленського
Незламний народе непереможної України! Рівно два роки тому в Україні було зафіксовано перший випадок COVID-19. Перші тижні боротьби з ним були надскладними. Але ми були єдиними, а отже – сильними, а отже – вистояли. Рівно тиждень тому Україну атакував інший вірус. Інша хвороба. І ті, хто страждає на тяжку анексію та окупацію чужих земель. Тиждень тому о 4-й ранку Росія вторглася в нашу незалежну Україну, на нашу землю. Гострий припадок агресії, манія величі, манія переслідування. Важкі психологічні комплекси і як наслідок – ракетні комплекси. Реактивна артилерія. Танки та інша бронетехніка – просто як сарана. Перші години та дні повномасштабної війни були дійсно надскладними. Але ми були єдиними, а отже – сильними, а отже – вистояли. І так буде й далі. І далі стоїмо. Стоїмо так, що окупанти змушені були міняти тактику. Ракетно-бомбові удари Росії по українських містах – це зізнання, що не змогли зробити нічого суттєвого на нашій землі. Усі лінії нашої оборони збережені. На жодному зі стратегічних напрямків у ворога немає успіху. Вони пригнічені. Вони приречені. Київ вистояв цю ніч і витримав черговий ракетно-бомбовий удар. Спрацювала наша протиповітряна оборона. Херсон, Ізюм, усі інші міста, по яких окупанти били з повітря, били сильно, потужно, нічого їм не віддали. Чернігів, Суми, Миколаїв тримають оборону. Одеса. Вони хочуть зруйнувати ще Одесу. Але побачать лише дно Чорного моря. Бо вони – дно. Мішенню Росії став Успенський собор у Харкові. Одна з найдавніших православних памʼяток міста, памʼяток України. На час війни собор – це укриття для харківʼян. Укриття для всіх людей: і віруючих, і невіруючих. Для всіх, бо всі є рівні. Святе місце. Тепер – побите війною. Вони не бояться навіть цього! Користуються тим, що Бог не дає моментальної відсічі. Але він бачить. І відповідає. Відповідає так, що вам не сховатися. Немає такого бункера, щоб пережити відповідь від Бога. А собор ми точно відновимо – щоб жодного сліду війни там не залишилося. І навіть якщо ви зруйнуєте всі наші українські собори та церкви – ви не зруйнуєте нашої щирої віри в Україну і в Бога. Віри в людей. Ми відновимо кожний будинок, кожну вулицю, кожне місто. І говоримо Росії: вчіть слова «репарації» та «контрибуції». Ви відшкодуєте усе нам, що зробили проти України. В повному обсязі. А тих, хто загинув, – не забудемо. Ми – разом з Богом. Ви прийшли руйнувати наші міста. Знищувати наших людей. Забирати у нас все, що нам дороге. Ви відрізаєте мирним мешканцям України електрику, воду, опалення. Ви залишаєте людей без їжі, ви залишаєте нас без ліків. Ви розстрілюєте маршрути, за якими можна провести евакуацію. Немає такої зброї, яку б ви не використали проти нас, проти вільних громадян України. А тепер ви виходите й розповідаєте своїм пропагандистам, що ви збираєтеся послати в Україну так звані гуманітарні колони... Запамʼятайте, безбожники: коли мільйони людей проклинають, вам нічим рятуватися. Українці в усіх регіонах нашої держави, які обпалені війною, отримають від нас усе необхідне. Координаційні штаби працюють на повну. Справжні гуманітарні вантажі – в дорозі. Наш уряд уже підготував програму спеціальної допомоги для всіх українців, які втратили можливість працювати. Зараз. Через війну. Там, де бойові дії! Кожен найманий працівник, кожен ФОПівець, кожен наш громадянин України, у якого Росія забрала можливість працювати, отримає по шість із половиною тисяч гривень без жодних умов. Спеціально наголошую для українців старшого віку. Попри війну ми забезпечуємо повну виплату пенсій. Проіндексованих пенсій. Як це й має бути згідно із законом. З 1 березня пенсії для українців проіндексовані на 14%. Гроші вже пішли в банки. Усі виплати будуть проведені повністю. Україна щоденно отримує зброю від наших партнерів. Від справжніх друзів. Щоденно все більше й більше потужної зброї. Україна вже зустрічає іноземних добровольців, які їдуть у нашу державу. Перші із шістнадцяти тисяч. Вони їдуть захищати свободу. Захищати життя. Для нас. Для всіх. І це буде успішно. Я в цьому впевнений. Ми пережили у своїй історії й на своїй рідній землі дві світові війни, три голодомори, Голокост, Бабин Яр, Великий терор, вибух у Чорнобилі, окупацію Криму та війну на сході нашої держави. У нас немає величезної території –від океану до океану, немає ядерної зброї, ми не заповнюємо світовий ринок нафтою та газом. Але в нас є наші люди й наша земля. І для нас – це золото. Саме за це ми боремось. Нам немає що втрачати, крім власної свободи та власної гідності. Для нас це є найбільший скарб. Нас стільки разів хотіли знищити. Але не змогли. Хотіли стерти з лиця землі. Але не вдалося. Били в спину. А ми стоїмо на ногах. Хотіли, щоб ми мовчали. Але нас почув увесь світ. Ми пройшли стільки всього! І якщо хтось думає, що, подолавши все це, українці – всі ми – злякаємося, зламаємось або здамося, він просто не знає нічого про нас, про Україну. І йому нічого робити тут, серед нас. Він чужий. Иди домой. К себе домой. Защищать своих русскоязычных людей. Не по всему миру. А у себя дома – там тоже немало, около 150 миллионов. А тут... Слава Україні!
uk
1,646,392,860
https://www.president.gov.ua/news/mi-perezhili-nich-yaka-mogla-zupiniti-istoriyu-ukrayini-ta-y-73337
Ми пережили ніч, яка могла зупинити історію України та Європи – звернення Президента Володимира Зеленського
Народе України! Ми пережили ніч, яка могла зупинити історію. Історію України. Історію Європи. Російські війська атакували Запорізьку атомну станцію. Найбільшу у Європі. Вона одна могла бути як шість Чорнобилів. Російські танкісти знали, що вони обстрілюють. Прямою наводкою – по станції. Це терор небаченого рівня. В Україні 15 атомних блоків. А у російських військових – повністю відбита памʼять про Чорнобиль. Про цю світову трагедію. Русские люди, я хочу обратиться к вам. Как это вообще возможно? Мы же вместе в 86-м году боролись с последствиями Чернобыльской катастрофы. Вы должны помнить разбросанный взрывом горящий графит. Жертвы. Вы должны помнить свечение над разрушенным энергоблоком. Вы должны помнить эвакуацию из Припяти и 30-километровой зоны. Как вы могли это забыть? А если вы не забыли, то вам нельзя молчать. Вы должны сказать своей власти, выйти на улицы и говорить, что вы хотите жить. Жить на земле без радиоактивного заражения. Радиация не знает, где границы России. Усю ніч я був на зв'язку з партнерами, з лідерами інших держав, щоб світ реагував. Я відчував, що світові лідери шоковані. Велика Британія скликає Раду Безпеки ООН через цю атаку. МАГАТЕ запускає свій Центр інцидентів та надзвичайних ситуацій у режимі цілодобового реагування. Потрібне негайне посилення санкцій проти держави – ядерного терориста. Потрібне негайне закриття неба над Україною, бо тільки це може гарантувати, що Росія не битиме хоча б ракетами та авіабомбами по атомних обʼєктах. Я вдячний всім нашим героям із Нацгвардії, які охороняли станцію та намагалися зупинити ворога. Вдячний рятувальникам, які загасили пожежу. Але багато залежить від вас, громадяни України, прості люди Енергодара. Ви розумієте загрозу для станції краще за всіх інших. Ви там живете. Поряд із нею. І ви бачите окупантів безпосередньо. Проганяйте їх. Дайте їм знати, що Енергодар – це Україна. Що Україна – не місце для ядерного попелу. Громадяни України! Ворог завів на територію нашої держави абсолютну більшість своїх військ. Майже вся армія Росії кинута проти нашого народу. Але героїчний спротив українців вже девʼятий день рятує нашу державу від цієї навали. Українські міста не бачили такої нелюдської жорстокості з часів нацистської окупації. Чернігів, Охтирка, знов Харків, Маріуполь. Цілеспрямовано знищують цивільну інфраструктуру. Знищують людей. Житлові квартали. Тільки за вчорашній день у Чернігові російські бомби вбили 47 людей. Мирних людей. Харків... Просто знищують Харків реактивною артилерією та авіаударами. Росія. Знищує. Харків. Як це сталося? Сьогодні вранці у Житомирі ракета вдарила по будівлі школи. По дітях. Такою стає реальність, коли приходить «братська» Росія. Вчора на переговорах у Білорусі вдалося погодити створення гуманітарних коридорів. Там, де люди страждають найбільше. Сьогодні ми побачимо, чи працює домовленість. Наша оборона завдає ворогу максимальних втрат. Майже 9200 вбитих окупантів. На ранок дев'ятого дня війни. Ми б'ємо їх під Миколаєвом. Бʼємо під Харковом. Бʼємо під Києвом. Столиця залишається ключовою мішенню для окупантів. Але вони не зламають нас, не зламають нашу державу. Ніколи. Що б вони не робили, вони все одно програють. Тому що ми – у себе вдома. Ми на своїй землі. Вони готують постійно провокації. Зараз готують провокацію в Херсоні. Збираються розіграти виставу з нібито мітингом за Росію. Для цього вони завезли в місто чужинців. Шукають місцевих зрадників. Хочуть зробити телекартинку, нібито Херсон уже не український. Я хочу нагадати, що з цього вони починали так звані «ДНР» і «ЛНР». Ви розумієте, що з ними потім сталося. Це треба зупинити. Херсонці, покажіть, що це ваше місто. Ви можете все зупинити, будь-який план окупантів. Нікого не слухайте – слухайте своїх дітей, слухайте своє серце. Ви – українці. Я закликаю херсонців позбутися будь-якого відчаю. Україна свого не віддасть. Ми боремося проти потужного ворога, який переважає нас чисельністю. Який переважає нас кількістю техніки. Але який на тисячі світлових років далекий від нас, від нормальних людей, які мають гідність. Покажіть це. Наш національний прапор. Покажіть наш національний гімн. Наш національний дух. Обов'язково дайте знати окупантам, що перебувати в Херсоні вони можуть лише тимчасово. І ніколи не зможуть володіти вашим містом, Херсоном. Як і будь-яким іншим українським містом – містом нашої держави. Слава Україні!
uk
1,646,435,160
https://www.president.gov.ua/news/mi-prodovzhuyemo-borotisya-mi-zahistimo-nashu-derzhavu-i-zvi-73357
Ми продовжуємо боротися, ми захистимо нашу державу і звільнимо нашу землю завдяки нашим героям – звернення Президента України
Великий народе великої країни! Країни сили. Країни свободи. Народу абсолютного морального лідерства. Ми витримали вже дев'ять днів темряви. Дев'ять днів зла. Це в три рази більше, ніж темрява й зло розраховували. Ми відповіли на вторгнення як уміємо в моменти найвищої небезпеки. Відповіли героїзмом, солідарністю, взаємодопомогою. Ми відповіли по-своєму, по-українськи. Так, що історія Європи запам'ятає це назавжди. Говоритиме про це дітям. Покаже онукам. Увесь континент знатиме місто Харків. Місто Чернігів. Місто Суми. Місто Волноваху. Місто Маріуполь. Місто Миколаїв. Та багато інших наших прекрасних міст. Живих міст! Міст, які витримали найстрашнішу навалу з часів Другої світової війни. Я говорю це спеціально як доконаний факт. Витримали. Незалежно від того, яка ситуація цієї хвилини, стратегічно усе зрозуміло. Українці єдині від Ужгорода до Харкова, від Києва до Херсона. Українці ганяють ворога під Києвом. Б'ють за Охтирку. Карають за Гостомель. Помстяться за Херсон. Наш Херсон! Український Херсон. Який сьогодні намагалися принизити. Але не вийшло. Не дали. Українці показали себе. Не дали себе розіграти у дешевій цинічній виставі. З подачкою замість допомоги. З пропагандою замість щирості. Російські пропагандисти думали про наших людей, як про себе. А побачили, що херсонці – горді. І поважають себе. Поважають Україну. Я розумію, наскільки складне рішення. Коли в окупації виходять проти озброєних ворогів. Я відчуваю, наскільки це ризиковано. Але я бачу, як наші люди відмовляються грати за правилами окупантів. Як наші люди залишаються українцями. Як наші люди залишаються з нашою державою, навіть тимчасово опинившись у темряві. Якщо в російських політиків іще залишились очі, вони зможуть побачити, що таке Україна. Що таке наша свобода. Окупанти думали, що можуть відключити українцям телебачення. Відключити наш звʼязок. Відібрати продукти харчування. Можуть відключити електроенергію. Вони думали, що це змусить українців підкоритися. Але навіть якщо ви позбавите нас кисню, ми вдихнемо на повні груди, щоб сказати: геть з нашої землі! Навіть у повній темряві ми бачимо правду. І будемо битися, поки не потемніє в наших очах. Бо ми – воїни світла. І сьогодні ніхто на Землі не зможе сказати, що ця репліка – пафос. 9-й день війни. У багатьох з нас прийнято на 9 днів згадувати тих, кого з нами, на жаль, немає. Вічна памʼять кожному, хто загинув за Україну! На жаль, сьогодні є повне враження, що час пом'янути іще дещо – гарантії та обіцянки безпеки. Рішучість альянсів. Цінності, які для декого, здається, померли. Сьогодні відбувся саміт НАТО. Слабкий саміт. Розгублений саміт. Саміт, на якому видно, що не всі вважають боротьбу за свободу для Європи метою номер один. Усі розвідки країн НАТО чудово знають плани ворога. Вони також підтвердили, що Росія хоче продовжити наступ. Як може. Дев'ять днів ми бачимо жорстоку війну. Руйнують наші міста. Обстрілюють наших людей, наших дітей, житлові квартали. Церкви. Школи. Знищують усе, що забезпечує нормальне людське життя. І хочуть це продовжити. Знаючи, що нові удари та жертви неминучі, НАТО свідомо ухвалило рішення не закривати небо над Україною. Ми вважаємо, що країни НАТО самі створили наратив, що начебто закриття неба над Україною спровокує пряму агресію Росії проти НАТО. Це самогіпноз. Тих, хто слабкий. Невпевнений. Внутрішньо. Хоча може володіти зброєю в рази сильнішою, ніж є в нас. Ви повинні були думати про людей. Про людяність. А про що ви думали на тому саміті? Усі люди, які загинуть від цього дня, загинуть також через вас. Через вашу слабкість. Через вашу роз'єднаність. Усе, на що спромігся Альянс на сьогодні, це провести через систему своїх закупівель 50 тонн дизпального для України. Мабуть, для того, щоб ми могли спалити Будапештський меморандум. Щоб краще горіло. Але він для нас уже згорів. У вогні російських військ. Хіба такого НАТО ми хотіли? Хіба такий Альянс ви будували? Сьогодні керівництво Альянсу дало зелене світло для подальшого бомбардування українських міст та сіл, відмовившись зробити безпольотну зону. Ви могли закрити наше небо. Але... Я не знаю, кого ви можете захистити й чи здатні ви захистити свої країни – країни Альянсу. Від нас ви не зможете відкупитися літрами пального за літри нашої крові. Пролитої за нашу спільну Європу. За нашу спільну свободу. За наше спільне майбутнє. Але також я вдячний друзям нашої країни в НАТО. Там багато країн –наших друзів, наших партнерів – більшість потужних партнерів. Тим, хто допомагає нашій державі, не зважаючи ні на що. З першого дня вторгнення. І я впевнений – до перемоги. І тому ми не відчуваємо себе наодинці. Ми продовжуємо боротися. Ми захистимо нашу державу. Ми звільнимо нашу землю. Завдяки нашим героям. Я сьогодні нагородив орденами та медалями 76 українських героїв за особисту мужність і самовіддані дії заради нашої оборони. На жаль, з них 37 нагороджуються посмертно. Я присвоїв звання Героя України генерал-лейтенанту Павлюку Олександру Олексійовичу – командувачу Операції об'єднаних сил. Присвоїв військове звання бригадного генерала полковнику Швораку Володимиру Васильовичу – заступнику командувача військ оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Присвоїв військове звання бригадного генерала юстиції полковнику юстиції Мельнику Сергію Миколайовичу, начальнику Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Присвоїв звання бригадного генерала полковнику Богомолову Артему Євгеновичу, заступнику командувача військ Оперативного командування «Захід». Присвоїв звання генерала Залужному Валерію Федоровичу – Головнокомандувачу Збройних Сил України. Слава Україні!
uk
1,646,479,320
https://www.president.gov.ua/news/upevnenij-sho-vzhe-skoro-mi-zmozhemo-skazati-nashim-lyudyam-73365
Упевнений, що вже скоро ми зможемо сказати нашим людям: повертайтеся, бо загрози більше немає – звернення Президента Володимира Зеленського
Вільний народе вільної країни! Вже десята доба нашої вітчизняної боротьби. Щирої віра та цілодобової роботи. Десята доба –як один безкінечно довгий день. Одна безкінечно довга ніч, яка не дає відпочинку. Сьогодні субота. Субота. Це слово на війні нічого майже не означає. Як понеділок або четвер або будь-який інший день. Всі вони стали однаковими. Однаково захищаємо державу. Однаково рятуємо людей. Країна не знає більше вихідних. Не важливо, що на годиннику. Не важливо, що в календарі. І так –до перемоги. Пізно вночі говорив з Президентом Франції Еммануелем Макроном і з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Наша взаємодія постійна. Наші розмови щоденні. Я безмірно вдячний кожному з них. Безмірно вдячний Анджею за його рішучість та відданість нашій спільній справі. Захисту людей. Вдячний дружині Анджея Агаті. Друзі, яких я щиро вважаю друзями і щиро бажаю кожному. Нам вдалося не допустити гуманітарної кризи на кордоні. Вдалося організувати ситуацію так, щоб тисячі українських жінок і дітей отримали гідне ставлення. Ніхто не питає, якої вони національності. Якої вони віри. Скільки в них грошей. Фактично у нас більше немає кордону з дружньою Польщею. Бо ми разом на стороні добра. Нам не до кордонів. Я впевнений, що вже скоро ми зможемо сказати нашим людям: повертайтеся! Повертайтеся з Польщі, з Румунії, Словаччини та всіх інших дружніх країн. Повертайтеся, бо загрози більше немає. Ми вже думаємо про майбутнє. Для всіх українців. Після війни. Про те, як оживити наші міста. Як відновити економіку. Я говорив з головою Світового банку Девідом Малпассом, виконавчим директором МВФ Крісталіною Георгієвою. Маємо згоду між найбільшими фінансовими інституціями заради підтримки України. Вже є рішення про невідкладну допомогу та про десятки мільярдів доларів на відбудову України після війни. І це тільки перші рішення. Я підкреслюю це – тільки перші. Говорив з Президентом Туреччини Ердоганом. Говорив з лідерами Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів. З Президентом Європейської Ради Шарлем Мішелем і Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Головна тема –членство в ЄС для України. Я вдячний європейцям – сотням тисяч людей у різних містах нашого континенту. Братислава, Вільнюс, Франкфурт, Ліон, Париж, Тбілісі, Прага. Вони вчора вийшли на підтримку України. На підтримку Європи. Вони вийшли заради миру. Якнайшвидше. Я вдячний американцям – стійкій двопартійній більшості звичайних людей. Ми бачили опитування. Ми бачили думку звичайних людей Америки, які підтримують звичайних людей України. Які вимагають посилення санкцій проти Росії за агресію вже зараз. Які підтримують закриття неба вже зараз, щоб врятувати життя наших людей. 74 відсотки американців – за безпольотну зону. 74! Абсолютна більшість. Що ще потрібно для ухвалення рішення? Ми впевнені – схожий результат і в інших демократичних країнах. Збройні Сили України хоробро тримають усі ключові напрямки нашої оборони. Контратакують окупантів під Харковом, захищаючи місто. Тримають Миколаїв, Київ, Чернігівщину, Сумщину, Донбас. Ми завдаємо окупантам таких втрат, яких вони не бачили і в найстрашнішому сні. Російська армія не вийшла на заплановані рубежі. Але вийшла майже на 10 тисяч убитих російських військових. 10 тисяч! Це страшно! Хлопці по 18, по 20 років. Зовсім молоді, майже діти. Солдати, яким навіть не змогли пояснити, за що вони йдуть воювати? За що і чому вони на чужій землі? 10 тисяч. Росія точно могла дати цим своїм людям щось інше, крім смерті. Український народ чинить спротив і там, де окупантам вдалося пройти. На жаль, але ненадовго пройти. Я захоплююся кожним українцем, кожною українкою, які протестують. Які беруть національний прапор і показують російським військовим, що вони програють. Програють обовʼязково. Бо неможливо виграти в людей, які без зброї в руках зупиняють військову техніку. Які відмовляються брати що завгодно із рук окупантів. Яким складно. Яким небезпечно. Але вони не втрачають гідність. І ніколи не втратять. На переговорах у Білорусі групи домовилися про перший крок. Щоб повернути хоча б один відсоток людяності від нормального рівня. Містам, які в оточенні, які знищують, які переживають найгірші дні. Гуманітарні коридори мають працювати сьогодні. Маріуполь і Волноваха. Щоб урятувати людей. Жінок, дітей, людей старшого віку. Щоб дати продукти харчування й ліки тим, хто залишається. Наша допомога – вже в дорозі. Усі, хто потребує допомоги, повинні мати змогу вийти. Хто хоче. Усі, хто може захищати своє місто, повинні продовжувати боротьбу. Повинні. Бо якщо всі підуть, то чиє тоді буде це місто? Ми робимо все з нашого боку, щоб домовленість запрацювала. Це – одне з головних завдань саме на сьогодні. Подивимося, чи можна піти далі у переговорному процесі. Молимося за наших військових. Допомагаємо нашим цивільним. Працюємо заради миру. Слава Україні!
uk
1,646,516,400
https://www.president.gov.ua/news/ukrayinci-ne-vidstupayut-ne-zdayutsya-ne-zupinyayut-sprotivu-73373
Українці не відступають, не здаються, не зупиняють спротиву – звернення Президента Володимира Зеленського
Наш вільний народе! Ти зараз – на висоті свого духу. На максимумі можливостей. Кожен військовий на лініях оборони. Кожен лікар, який рятує життя. Кожен пожежник, який зупиняє вогонь. Кожен підприємець, який продовжує роботу. Десятки й десятки інших професій. Мільйони людей, які стали одним цілим. Наддержавою духу. Програмісти, які пішли в інформаційні війська. Усі, хто пішов у тероборону. Вчителі й вихователі, які не залишають дітей. Поліцейські. Державні службовці. Ми всі разом витримали удар. Ми всі разом відбудуємо нашу державу. Що дає нам таку впевненість? Звідки вона? Це не просто слова. Це не просто віра. Це – наша реальність. Безумовна реальність, яка підживлюється щодня енергією наших людей. Нашого спротиву. Нашого протесту. Херсон. Мелітополь. Бердянськ. Конотоп. Реальність усіх міст і містечок, сільських громад, які щоденно виганяють окупантів. Своєю рішучістю. Своєю єдністю. Площа Свободи у Херсоні – це вся Україна. Вулиці Конотопа, де місцеві кричать на окупантів, – це Україна. Україна, яку ми знаємо, любимо, захищаємо й не віддамо жодному ворогу. Це особливий героїзм – протестувати, коли твоє місто окуповане. Хай і тимчасово. Коли не маєш зброї, а тобі відповідають пострілами. І ти не біжиш. Коли не маєш броні, а на тебе їде БТР. І ти не відходиш. Саме тому окупація – тимчасово! Вона штучна. Наші люди, наші українці не відступають. Не здаються. Не зупиняють свого спротиву. Вони кричать окупантам: іди додому. Як російський корабель! Відтісняють їх із нашої території. Перекривають їм дороги. Кожен метр нашої української землі, відвойований протестом і приниженням окупантів, це крок вперед – до перемоги для всієї нашої держави. Це шанс на життя. Українці! В усіх наших містах, містах України, куди зайшов ворог, відчуйте це. Переходьте у наступ! Потрібно йти на вулицю! Виходьте! Потрібно боротись! Кожного разу, коли є можливість. Як у Херсоні. Як у Бердянську. Як у Мелітополі. Як у Конотопі. Треба виходити і гнати це зло з наших міст. З нашої землі. Щоб не зробили нові «ДНР» і «ЛНР», у яких нормальне життя просто неможливе. Тільки рабство. Тільки на колінах. Донбасс! Вспомни, как о тебе говорили: Донбасс никто не ставил на колени. И никому поставить не дано! Эти слова в Донецке и Луганске знает каждый. Их часто повторяли. Раньше. А что сейчас? Донбасс, сейчас самое время! Мы обращаемся ко всем людям на временно оккупированных территориях. Ко всем, кто нас слышит. Кому не стёрли память пропагандой. Кому не закрыли глаза страхом. Кому не изуродовали душу цинизмом. Боритесь за свои права! За свою свободу. За Украину. Вместе с Херсоном. Вместе с Бердянском. Вместе с Киевом и всеми другими украинскими городами, которые ценят жизнь, а не боятся всего. Я знаю, что многие из вас поверили, что Украина вас якобы ненавидит. Якобы будет нападать. Якобы будет уничтожать. Лжецы на российском телевидении говорят об этом каждый день. Лжецы. Это их работа – врать каждый день вам. Но это не должно быть вашей судьбой. Просто сравните Донецк после восьми лет войны и Харьков после восьми дней войны. Вам говорили, что это мы уничтожаем города. Посмотрите на Харьков. Посмотрите на Чернигов. На пятисоткилограммовые бомбы, которые сбрасывали на дома украинцев. Убивали нас. Убивали детей. На Бородянку. На разбитые школы. На взорванные детские садики. На разбитый харьковский Успенский собор. На все это. На то, что сделала Россия. Она же сделала это на ваших глазах. Поэтому защищайтесь. Иначе она заберёт и ваши жизни. И ваши дома. Украина в своих не стреляет. Мы не взрываем жилые дома. И все на Донбассе для нас всегда были и будут украинцами. Нашими людьми. Нашими гражданами. У Донецьку. В Луганську. Херсоні. Бердянську. Мелітополі. Конотопі. В усіх наших містах. В усіх містах нашої держави. В Україні. Слава Україні!
uk
1,646,569,320
https://www.president.gov.ua/news/ukrayina-otrimuye-vid-partneriv-pidtrimku-pidkriplenu-konkre-73377
Україна отримує від партнерів підтримку, підкріплену конкретними кроками – звернення Президента Володимира Зеленського
Бажаю перемоги, український народе! Розпочну зі слів підтримки, які я чую від наших партнерів. Від наших друзів. Дуже важливих слів підтримки, підкріплених конкретними кроками. Щодня і щоночі я розмовляю з лідерами багатьох держав, з лідерами бізнес-спільноти. Протягом усіх днів війни майже немає такої години, щоб Україна не чула, яку допомогу отримає. Вночі знов говорив про це з Президентом Байденом. Я вдячний йому за рішучість. За підготовку ще нових рішень для українців та європейців. Ще нових санкцій проти агресії! А перед тим говорив з американськими конгресменами, сенаторами. Більш ніж двісті представників обох партій Конгресу. Дуже щирі. Максимально зацікавлені в тому, щоб реально нам допомогти. Конкретні. Розмови, які примножують нашу впевненість. Бо на чиєму боці світ, той ніколи не впаде у темряві. Світ має силу, щоб закрити наше небо для російських ракет. Для російських бойових літаків, гвинтокрилів. Якщо хтось все ще сумнівається, то Україні потрібні літаки. Насправді це просто, коли маєш волю. Щоб зробити небо безпечним. Небо України. Небо Європи. Говорив з Прем’єр-міністром Австралії. І я вдячний австралійцям за моральну позицію по відношенню до російського експорту. Не повинно бути жодного порту, в якому держава-терорист може заробляти гроші. Прем’єр-міністри Албанії, Болгарії, Ізраїлю. Підтримка для України. Надихаюча розмова з Ілоном Маском. З людиною, яка робить ракети для майбутнього. А не вбиває ракетами заради минулого. Ми говорили про те, як перемагати зараз. Про те, як будемо працювати потім. Після перемоги. Підтримка для України від глобального бізнесу, від лідерів найбільш передових компаній не менш важлива, ніж підтримка від провідних держав світу. Коли корпоративний світ з тобою і не боїться, ти маєш подвійний захист. Потрійну зброю. Ти маєш майбутнє. Українці! Ми вже вибороли наше майбутнє. Але ще боремось за наше сьогодні. Це дуже важливо. Воюємо за те, де пройде кордон між життям і рабством. І це не тільки наш вибір. Граждане России делают точно такой же выбор прямо сейчас. В эти дни. В эти часы. Между жизнью и рабством. Сегодня. Завтра. В ближайшую неделю. Это время, когда ещё можно победить зло без невосполнимых потерь. Когда за позицию грозят увольнением или автозаком, а не ГУЛАГом. Материальными потерями, а не расстрелом. Не упустите эту возможность. Соцсети, друзья, знакомые и незнакомые, коллеги и родственники. Вас должны услышать! Мы, украинцы, – мы хотим мира! Граждане России! Для вас это борьба не только за мир в Украине! Это борьба и за вашу страну. За то лучшее, что в ней было. За свободу, которую вы видели. За достаток, который вы чувствовали. Если вы промолчите сейчас, то за вас потом будет говорить только ваша бедность. А отвечать ей будут только репрессии. Не молчите! Заговорили російські військові, яких взяли в полон наші захисники. Сотні, сотні полонених. Серед них – і пілоти літаків, які бомбили наші міста. Наших мирних людей. Ми почули їхні свідчення. Ми побачили документи. Мапи. Плани. Не вчорашнього дня. Це НЕ імпровізація. Це війна. Вони готували це вторгнення саме так – жорстоко, цинічно. Завідомо з порушенням правил війни. Тому Харків. Тому Чернігів. Тому Суми. Тому Маріуполь. І багато-багато інших українських міст-героїв побачили чисте зло. Звірство. Так було заплановано. Але це не вбʼє нашу людяність. Попри все, ми поводимося з полоненими в межах Женевської конвенції. Попри все, наші ракети у відповідь не падають на цивільні об’єкти Росії. Або Білорусі. Звідки на нашу територію щодня йдуть ракети. Йдуть колони техніки. Летить авіація. Проти мирних людей. Проти мирних міст. Житомир, Коростень, Овруч, передмістя Києва, міста на півдні... Вони готуються бомбардувати Одесу. Одесу! Росіяни завжди приїжджали в Одесу. Завжди відчували в Одесі тільки тепло. Тільки щирість. А що тепер? Бомби проти Одеси? Артилерія проти Одеси? Ракети проти Одеси? Це буде воєнний злочин. Це буде історичний злочин. Українці! Ми боремось вже 11 днів. За свободу. За нашу державу. Ми вистояли. Ми вже розуміємо, як будемо відновлювати нашу країну. Ми вже формуємо спеціальні фонди для відбудови України. Їх уже чотири. Фонд відновлення зруйнованого майна та інфраструктури України. Фонд відновлення та трансформації економіки. Фонд обслуговування та погашення державного боргу. Фонд підтримки малого та середнього бізнесу. І ще багато програм для підтримки наших людей. Героїв, які борються за нашу державу. І це тільки початок. А зараз – ще потрібні сили. Потрібна мудрість. Потрібна воля. Потрібна перемога. Потрібен мир! Мир, щоб зберегти Україну. Слава Україні!
uk
1,646,608,140
https://www.president.gov.ua/news/zuhvalist-agresora-ce-chitkij-signal-sho-zastosovanih-proti-73393
Зухвалість агресора – це чіткий сигнал, що застосованих проти Росії санкцій недостатньо – звернення Президента
Українці! Сьогодні – Прощена неділя. День, коли ми завжди просили пробачення. Одне в одного. У всіх людей. І в Бога. Але сьогодні, здається, багато хто взагалі не згадав про цей день. Не згадав обов’язкові слова: «Пробач мені». І обовʼязкову відповідь: «Бог пробачить, і я пробачаю». Здається, ці слова втратили сьогодні сенс. Принаймні частково. Після всього, що ми пережили. Ми не пробачимо розстріляних житлових будинків. Не пробачимо ракету, яку наша протиповітряна оборона збила сьогодні над «Охматдитом». І ще понад п’ятсот інших таких ракет, які вдарили по нашій землі. По Україні. По наших людях. Дітях. Ми не пробачимо розстріли беззбройних людей. Руйнацію нашої інфраструктури. Ми. Не. Пробачимо. Сотні й сотні жертв. Тисячі й тисячі страждань. І Бог не пробачить. Ні сьогодні. Ні завтра. Ніколи. І замість Прощеного буде Судний день. Я впевнений у цьому. Російським військовим ще ніби замало того, що вони вже наробили. Замало зруйнованих доль. Скалічених життів. Вони хочуть убити ще більше. На завтра Росія офіційно анонсувала обстріл нашої території. Наших підприємств оборонного комплексу. Більшість побудовані десятиліття тому ще радянською владою. Побудовані в містах. А зараз вони – ¬¬посеред звичайного міського середовища. Там працюють тисячі людей. Сотні тисяч живуть поряд. Це вбивство. Свідоме вбивство. І я не почув сьогодні реакції від жодного лідера світу. Від жодного західного політика. Реакції на цей анонс. Вдумайтесь у відчуття безкарності окупантів: вони анонсують звірства, які заплановані. Чому? Тому що немає реакції. Тому що мовчання. Жодного слова, ніби західні лідери розчинилися на цей вечір. На цей день. Сподіваюся, що хоча б завтра ви це помітите. Відреагуєте. Щось скажете. Ми точно знаємо, хто підготував цю атаку. Точно знаємо, як підуть накази за вертикаллю командування. Ми знаємо все. І не пробачимо нічого. На вас чекає трибунал. І суд Божий, якщо спробуєте сховатися. Зухвалість агресора – це чіткий сигнал для Заходу, що застосованих проти Росії санкцій недостатньо. Бо там не зрозуміли. Не відчули. Не побачили, що світ дійсно рішучий. Дійсно прагне зупинити цю війну. Ви не сховаєтеся від цієї реальності. Ви не сховаєтеся від нових убивств в Україні. Багато говорили про гуманітарні коридори. Щоденно говорили про можливість для людей вийти з тих міст, куди прийшла Росія. Російські військові. Я вдячний кожному українцю, який залишається навіть в оточенні, щоб боронити наші міста. Нашу свободу. Але я також знаю, що є люди, яким дійсно потрібно вийти. Які не можуть залишатися. І ми чули обіцянку, що гуманітарні коридори будуть. Їх немає. Замість гуманітарних коридорів вони здатні зробити тільки криваві. Сьогодні в Ірпені було вбито родину. Чоловіка, жінку й двох дітей. Прямо на дорозі. Як у тирі. Коли вони намагалися просто вийти з міста. Щоб урятуватися. Цілу родину. Скільки таких родин в Україні загинуло! Ми не пробачимо. Ми не забудемо. Ми покараємо кожного, хто скоїв звірства на цій війні. На нашій землі. Знайдемо кожну сволоту. Яка стріляла по наших містах. По наших людях. Яка бомбила нашу землю. Яка запускала ракети. Яка давала наказ і натискала на «Пуск». Вам не буде жодного тихого місця на цій землі. Окрім могили. Сьогодні я ухвалив рішення нагородити орденами голів обласних адміністрацій та мерів міст, які найбільше відзначилися в обороні своїх громад. Орденом Богдана Хмельницького третього ступеня нагороджуються: Голова Харківської ОДА Синєгубов Олег Васильович. Голова Миколаївської ОДА Кім Віталій Олександрович. Голова Донецької ОДА Кириленко Павло Олександрович. Голова Луганської ОДА Гайдай Сергій Володимирович. Голова Чернігівської ОДА Чаус Вʼячеслав Анатолійович. Голова Сумської ОДА Живицький Дмитро Олексійович. Орденом «За мужність» нагороджуються: Мер Харкова Терехов Ігор Олександрович. Мер Миколаєва Сєнкевич Олександр Федорович. Мер Чернігова Атрошенко Владислав Анатолійович. Мер Сум Лисенко Олександр Миколайович. Мер Херсона Колихаєв Ігор Вікторович. Мер Мелітополя Федоров Іван Сергійович. Мер Нової Каховки Коваленко Володимир Іванович. І наших героїв, наші міста-герої, я вирішив відзначити спеціальним званням. Як це вже було. Коли перемогли іншу навалу. Але схожу навалу. Інше вторгнення. Але не менш жорстоке вторгнення. Містами-героями стануть: Харків, Чернігів, Маріуполь, Херсон, Гостомель, Волноваха. Слава Україні!
uk
1,646,654,460
https://www.president.gov.ua/news/majbutnye-kontinentu-virishuyemo-mi-svoyim-sprotivom-i-nashi-73397
Майбутнє континенту вирішуємо ми своїм спротивом і наші друзі своєю допомогою – звернення Президента Володимира Зеленського
Мирний народе воюючої країни! Ми захищаємося від вторгнення вже 12-й день. Ми ніколи не хотіли цієї війни. Але її принесли до нас. Ми ніколи не мріяли вбивати. Але нам доводиться вибивати ворога. З нашої землі та з нашого життя. Нам доводиться терпіти те, чого жоден інший народ Європи не бачив 80 років. І саме на нашій землі вирішується, чи стане хтось інший у Європі жертвою такої ж агресії. Я говорю це лідерам світу і чую, що вони погоджуються. Майбутнє континенту вирішуємо ми. Своїм спротивом. І наші друзі – своєю допомогою. Знову говорив з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Допомагають. Працюємо. Говорив з Премʼєр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном і головою італійського уряду Маріо Драгі. З Президентом Франції Еммануелем Макроном і Премʼєр-міністром Індії Моді. Отримав дуже важливі сигнали. Які, я впевнений, тільки посилять Україну. Наші тези у розмовах з партнерами абсолютно логічні. Вони справедливі. Чесні. Якщо вторгнення продовжується, і Росія не відмовилася від своїх планів проти України, значить, потрібен новий санкційний пакет. Нові санкції, нові санкційні кроки проти війни й заради миру. Бойкот російського експорту. Зокрема, відмова від нафти та нафтопродуктів із Росії. Це можна називати ембарго. А можна – просто мораллю. Коли відмовляєшся давати гроші терористу. Бойкот імпорту в Росію. Якщо не хочуть дотримуватись цивілізованих правил, то не мають отримувати й товарів та послуг від цивілізації. Хай війна їх нагодує. Міжнародна спільнота має діяти ще більш рішуче. Коли хтось втрачає розум, треба втратити страх і забути про комерцію. Треба захищатися. Треба бути моральними. І державам, і компаніям. Треба боротися проти нелюдської сили, яка хоче зруйнувати саму людяність. Успіх української армії. Воля українського народу. Принциповість міжнародних санкцій. Ось шлях до миру. Вночі окупанти вдарили по Миколаєву. Прямо по житлових районах. З реактивної артилерії. Били по Харкову. Спальні райони мирного міста. Били по інших містах нашої держави. Жодного воєнного сенсу. Просто терор. Тримають у заручниках мешканців Ірпеня, Бучі, Гостомеля та багатьох інших міст і містечок, селищ, які окупанту вдалося захопити. Тимчасово. Поки не отримають покарання. А вони отримають. Наші Збройні Сили знають, як це робити. Ворог втомлений. Деморалізований. Вони прийшли на нашу землю шукати те, чого тут ніколи не було: боягузтво, згоду на рабство. Будь-якій нормальній людині страшно дивитися на згорілі будинки. Це зрозуміло. Зруйновані панельні багатоповерхівки. Знищені звичайні машини. Ракети, авіабомби, «гради», міномети. Проти людей. Відчуття – ніби це в іншій країні. Але це в нашій країні. Саме в нашій, не десь там. В нашій. Яка завжди хотіла миру понад усе. Скільки ще потрібно смертей і втрат, щоб убезпечити небо над Україною? Чим мирні люди у Харкові чи Миколаєві відрізняються від Гамбурга або Відня? Ми чекаємо рішення. Очищення неба. Або силою, яка у вас є. Або ви дасте нам бойові літаки та засоби протиповітряної оборони, які дадуть нам потрібну силу. Це допомога, яку світ повинен надати не просто Україні. А собі. Щоб довести: людяність переможе. Якнайшвидше. Уряд України вже працює над тим, як відновити нашу державу після перемоги. Як дати більше сил країні, поки ми боремось. Створений спеціальний пакет допомоги бізнесу та працівникам. ФОПи першої та другої груп повністю звільняються від ЄСВ. Підприємства та ФОПи третьої групи звільняються від сплати ЄСВ за найманих працівників, які були призвані до лав Збройних Сил України та інших захисних формувань. Зокрема тероборони. Звільнення від сплати податку на землю та орендної плати за землю державної та комунальної власності на всіх територіях, де ведуться бойові дії. Усе це – на час воєнного стану та ще мінімум на рік після його завершення. Відтерміновується сплата податків для всіх підприємств, які не спроможні їх заплатити. І це – тільки перша частина великого пакету допомоги. Урядової підтримки. Усі керівники центральної влади мають чітке завдання: розробити таку систему дій, щоб відновлення України було швидким. Та орієнтувалося тільки на людей. Перш за все – на людей. На те, щоб ми всі повернулися до миру, до звичайної роботи. Коли повернемо нашу землю, спокій на нашу землю. Я вдячний усім власникам і керівникам підприємств, які продовжують працювати та виконують зобов’язання перед своїми працівниками. Платити зарплату людям – навіть якщо компанія не працює, як раніше, – це захищати Україну. Держава всі свої зобовʼязання виконує. Проіндексовані пенсії – вже у людей. Зарплата в бюджетній сфері виплачується так, як це й має бути. Українці! Нас мільйони. А це мільйони способів боротися за своє майбутнє. За нашу державу. За нашу свободу. За наш національний прапор. Жовто-блакитний. Не триколор. Ми захищаємо наш прапор, бо це – наш світогляд. Під синьо-жовтим ми перемагали на Олімпіадах. Цей прапор ми розгортали і в космосі, і в Антарктиді. Під нашим національним прапором наші рятувальники, пожежники, миротворці, медики, всі інші приходили на допомогу Туреччині, Греції, Ізраїлю й Грузії, Афганістану й Чорногорії, Індії, Італії, Конго та багатьом іншим країнам світу. Чого ми ніколи не робили під цим прапором – не нападали на інші країни, не захоплювали чужі землі, не вбивали людей, мирних людей інших народів. Ми й терор – це різні всесвіти. Тому на нашому прапорі немає крові. Немає й ніколи не буде чорних плям. Немає й ніколи не буде жодних свастик. Український прапор – це земля. Мирна, родюча, золота й без танків. Це небо – мирне, чисте, блакитне й без ракет. Так було. І так буде. Я вірю! Я знаю. Слава Україні!
uk
1,646,696,520
https://www.president.gov.ua/news/kozhen-den-sprotivu-stvoryuye-dlya-ukrayini-krashi-umovi-na-73417
Кожен день спротиву створює для України кращі умови на переговорах, щоб гарантувати наше майбутнє у мирі – звернення Президента Володимира Зеленського
Понеділок. Вечір. Ви знаєте, ми звикли говорити: понеділок – день важкий. В країні – війна. Тож кожен день – понеділок. А зараз звикли до того, що такий – кожен день і кожен вечір. Сьогодні 12-й. 12-й вечір нашої боротьби. Нашого захисту. Ми всі на місцях, всі працюємо. Кожен там, де повинен. Я – у Києві. Моя команда – зі мною. Тероборона – на місцях. Військові – на позиціях. Наші герої! Лікарі, рятувальники, транспортники, дипломати, журналісти... Усі. Усі ми воюємо. Усі ми робимо внесок у нашу перемогу. Яка обов’язково буде. Силою зброї та нашої армії. Силою слова і нашої дипломатії. І силою духу – яку мають і перша, і друга, і кожен з нас. Погляньте сьогодні на нашу країну. Чаплинка, Мелітополь, Токмак, Новотроїцьке і Херсон. Старобільськ. Всюди люди захищали себе, хоч у них і немає там зброї. Але це наші люди, і тому зброя в них є. У них є хоробрість. Гідність. А отже, і здатність вийти і сказати: я тут, це моє, і я не віддам це. Своє місто. Свою громаду. Свою Україну. Кожен українець і кожна українка, які вчора, сьогодні і завтра протестуватимуть проти окупантів, – герої. Ми кричимо на окупантів разом з вами. Ми стоїмо на площах і на вулицях разом з вами. Ми не боїмося разом з вами, коли окупанти відкривають вогонь та намагаються всіх розігнати. Ви не відступаєте. Ми не відступаємо. А той, хто повторював: «Мы один народ», – точно не розраховував на таку потужну реакцію. На півдні нашої країни розгорнувся такий національний рух, такий потужний прояв українськості, який там на вулицях і площах ми ніколи ще не бачили. І який для Росії – як страшний сон. Вони забули, що ми не боїмося автозаків і кийків. Не боїмося танків, кулеметів. Коли на нашому боці головне – правда. Як зараз. Маріуполь і Харків, Чернігів і Суми. Одеса і Київ. Миколаїв. Житомир і Коростень. Овруч. І багато інших міст. Ми знаємо – ненависть, яку ворог приніс з обстрілами і бомбами у наші міста, не залишиться там. Не буде жодного сліду від неї. Ненависть – це не про нас. Тому від ворога не буде жодного сліду. Ми все відбудуємо. Ми зробимо наші міста, які окупант руйнував, кращими, ніж будь-яке місто в Росії. Енергодар. Чорнобиль. Та інші місця, де варвари просто не розуміють, ЩО вони хочуть захопити. ЩО вони хочуть контролювати. Ваша робота, сумлінна робота на критичних об’єктах, – це справжній подвиг. І ми його бачимо. Ми за нього щиро вдячні. Українська армія тримає позиції. Молодці! Завдає противнику надзвичайно болісних втрат. Захищає. Контратакує. Якщо треба – може помститись. Обов’язково. За кожне зло. За кожну ракету і бомбу. За кожен зруйнований цивільний об’єкт. Сьогодні в Макарові на Київщині вони обстріляли хлібозавод. Для чого? Старий хлібзавод! Вдумайтесь – стріляти у хлібозавод. Ким треба бути, щоб таке робити? А щоб зруйнувати ще одну церкву – в Житомирській області. Церкву Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану у 1862 році. Це НЕлюди. Була домовленість про гуманітарні коридори. Чи спрацювала вона? Замість неї спрацювали російські танки. Російські «гради». Російські міни. Вони навіть замінували дорогу, яку погоджували для підвезення продуктів і ліків для людей, для дітей у Маріуполь. Вони знищують навіть автобуси, які мають вивозити людей. Але...При цьому вони роблять так, щоб відкрився невеличкий коридор на окуповану територію. На кілька десятків людей. Не так у Росію, як до пропагандистів. Прямо до них на телекамери. Мовляв, ось хто рятує. Просто цинізм. Просто пропаганда. Нічого більше. Жодного гуманітарного сенсу. Сьогодні відбувся вже третій раунд переговорів у Білорусі. Хотілося б сказати – третій і фінальний. Але ми реалісти. Тому ми будемо говорити. Будемо наполягати на переговорах, поки не знайдемо спосіб сказати нашому народу: ось як ми прийдемо до миру. Саме до миру. Маємо усвідомлювати, що кожен день боротьби, кожен день спротиву, створюють для нас кращі умови. Сильну позицію. Щоб гарантувати наше майбутнє. У мирі. Після цієї війни. Окрім загиблих людей і зруйнованих міст, війна залишає знищеними і прагнення, які колись здавались надважливими, а зараз... Вже і не згадуєш про них. Майже три роки тому – щойно відбулись вибори – ми зайшли в цю будівлю, в цей офіс і одразу почали планувати переїзд. Я мріяв переїхати з Банкової. Разом з урядом і парламентом. Щоб розвантажити центр Києва і загалом – переїхати у сучасний, прозорий офіс – як і належить прогресивній демократичній європейській країні. Тепер я скажу одне: я залишаюсь тут. Залишаюсь у Києві. На Банковій. Не ховаючись. І нікого не боюсь. Стільки, скільки потрібно, щоб перемогти у цій нашій Вітчизняній війні. Сьогодні я підписав указ про відзначення державними нагородами України 96 українських героїв - наших військових. Серед яких... Нагороджуються орденом Богдана Хмельницького другого ступеня: Майор Сак Олександр Олександрович. Командир механізованого батальйону, який вступив у бій з батальйонною тактичною групою ворога і переміг завдяки раціональному підходу до ведення бою і нестандартній тактиці. Капітан Силівакін Ростислав Олександрович. Командир механізованого батальйону, який успішно боровся з переважаючими силами противника, звільняючи українські міста і села на Сумщині. Нагороджуються орденом Богдана Хмельницького третього ступеня: Лейтенант Лозовий Ігор Сергійович. Діючи у складі групи, зупинив колону ворожої техніки у кількості близько 150 одиниць, яка рухалась у напрямку траси Житомир – Київ. Знищено. Лейтенант Потуремець Віталій Вікторович. У бою проявив зразкову мужність та холоднокровність, знищуючи колону техніки противника поблизу міста Київ. Був поранений. Нагороджується орденом «За мужність» третього ступеня: Майстер-сержант, командир автомобільного взводу Барилюк Валентин Вікторович. Завдяки його хоробрим діям і особистій рішучості танковий підрозділ вчасно отримав пальне і вийшов з оточення, дорогою знищуючи ворога. Всі 96 наших героїв – як ці п’ятеро! Наша вдячність – всім військовим. Наша вдячність – Збройним Силам України! Наша вдячність – безмежна. Слава Україні!
uk
1,646,742,180
https://www.president.gov.ua/news/u-providnih-stolicyah-lyudyanist-povinna-peremogti-strah-ta-73429
У провідних столицях людяність повинна перемогти страх та вигоди, і тоді українське небо буде безпечне, а міста – розблоковані – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Завжди цього дня ми вітаємо зі святом. Зі святом весни. Українських жінок, наших дівчат, дружин, матерів. Завжди. Але не сьогодні. Сьогодні я просто не можу сказати вам традиційні слова. Я не можу просто привітати. Не можу. Коли стільки смертей. Коли стільки горя. Коли стільки страждань. Коли триває війна. Повномасштабна терористична війна проти нашого народу. Народу України. Окупанти знову бомбили Суми. Авіабомбами. Наше мирне місто, яке ніколи в своїй історії не загрожувало Росії! Добра, тиха, душевна Сумщина, яку перетворюють на пекло! Маріуполь. Мирне і працьовите місто без будь-якої внутрішньої злоби. Його оточили. Заблокували. І спеціально виснажують. Спеціально катують. Окупанти свідомо відключають звʼязок. Свідомо блокують підвезення їжі, постачання води. Відключають електрику. У Маріуполі вперше за десятки років, вперше, мабуть, із часів вторгнення нацистів, від зневоднення померла дитинка. Почуйте мене сьогодні, шановні партнери! Від зневоднення померла дитина. У 2022 році! Ми боремось вже тринадцятий день. Знищуємо окупантів всюди, де можемо. Всюди. Але є небо. Сотні російських крилатих ракет. Сотні бойових літаків окупантів. Сотні гвинтокрилів. Так, ми їх знищуємо. Росія за минулі 30 років не втратила стільки авіаційної техніки, скільки за ці 13 днів в Україні. Але у них ще достатньо машин для вбивства. Ще достатньо ракет для терору. Ще достатньо пʼятсоткілограмових бомб, щоб скидати їх на нас, на звичайних людей. На Чернігів і Київ. Одесу і Харків. Полтаву і Житомир. На десятки й десятки українських міст. На мільйони мирних українських людей. 13 днів, коли ми чуємо обіцянки. 13 днів, коли нам кажуть, що ось-ось буде допомога у небі. Будуть літаки. Нам їх передадуть... Провина за кожну смерть кожної людини в Україні від авіаударів та в заблокованих містах – безумовно, на російській державі, на російських військових. На тих, хто віддає і хто виконує злочинні накази. Хто порушує всі правила ведення війни. Хто свідомо знищує український народ. Провина – на окупантах. Але відповідальність за це – і на тих, хто вже 13 днів не може ухвалити десь там, на заході, десь там у кабінетах очевидно необхідне рішення. На тих, хто досі не убезпечив українське небо від російських вбивць. Хто не врятував наші міста від авіаударів. Від цих бомб, ракет. Хоча може. Хто не допомагає зняти блокаду. Сотні й сотні тисяч людей у містах на межі – між життям і смертю. Буквально. А не так, як звучить у коментарях політиків про надання Україні життєво необхідної бойової авіації. Життєво необхідної протиракетної оборони. Життєво необхідно! Ми чули багато запевнень і бачили багато домовленостей, зокрема, про створення гуманітарних коридорів. Для порятунку наших громадян у Маріуполі. Але вони не спрацювали. Всі не спрацювали. Поки що. І у мене немає більше часу чекати. У нас немає. В Маріуполі нема більше часу чекати. Це окупанти хочуть, щоб наші люди вмирали. Не ми. Ми відправили колони з гуманітарною допомогою в Маріуполь. Там усе необхідне! Ми відправили транспорт для порятунку людей. Водії все розуміють. Це герої. Хоробрі люди! Розуміють, що російські війська можуть просто розстріляти цей транспорт в дорозі. Як вони вже вбивали людей, які намагалися просто вийти на безпечну територію із зони бойових дій. Але якщо ви розстріляєте ще й цей транспорт, ще й цих людей, знайте: це буде на очах у всього світу. Усі будуть свідками. Й усі будуть свідчити. Коли кожного – я повторюю це: кожного, хто віддає і виконує нелюдські накази, будуть жорстко судити. І засудять. Ми бачили конкретну згоду російської сторони для організації евакуаційного коридору з міста Суми. І не тільки для наших людей. Для сотень іноземців. Громадян Індії, Китаю. Це студенти, які навчалися в Сумах. Ви знаєте, мені сказали, що Червоний Хрест, Міжнародний Червоний Хрест, забороняє нам використовувати емблему на машинах, які виконують гуманітарні місії. Забороняє червоний хрест, ніби це їхня власність. І це показово. Це говорить дуже багато про те, що деякі люди, дуже впливові, вирішили поставити хрест на українцях. Але ми цього не допустимо. І я цього не допущу. Наші друзі. Вони поруч з нами. Я буду звертатися безпосередньо до народів світу, якщо лідери світу не докладатимуть усіх зусиль, щоб зупинити цю війну. Цей геноцид. Звісно, ми продовжуємо говорити з партнерами. З лідерами, парламентарями всіх країн, які знають, як допомогти Україні. У нас дуже насичена переговорна доба. Я говорив з Президентом Литви Гітанасом Наусєдою. Народ Литви стоїть пліч-о-пліч з українцями завжди у цій боротьбі. Ми відчуваємо допомогу і цінуємо. Говорив з Президентом Європейської ради, нашим другом Шарлем Мішелем. Говорив і з Прем’єр-міністром Індії паном Моді. Але є речі, які вирішуються не в переговорах, які не залежать безпосередньо від нас. А тільки – від людяності, яка має перемогти у провідних столицях. Має перемогти страх. Має перемогти будь-які вигоди. І тоді ми побачимо, що українське небо – безпечне. Українські міста – розблоковані. Ми можемо зробити це разом як люди зі світом. А якщо світ буде осторонь – він втратить себе. Назавжди. Бо є безумовні цінності. Для всіх однакові. Передусім – це життя. Право на життя для кожного. Саме те, за що ми боремося в Україні. Дуже сильно, з нашими військовими. Саме те, чого нас хочуть позбавити ці слабкі окупанти. Саме те, що повинен захистити весь світ. Слава Україні!
uk
1,646,771,760
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-do-parl-73441
Звернення Президента України Володимира Зеленського до парламенту Великої Британії
Пане Спікере! Пане Прем'єр-міністре! Члени уряду, парламенту, лорди. Леді та джентльмени! Я звертаюся до всіх людей Сполученого Королівства. До всіх людей Великої Британії. Великого народу. З великою історією. Я звертаюся до вас як громадянин, як Президент, але теж великої країни. З великою мрією. І великою боротьбою. Я хочу розповісти вам про наші 13 днів. 13 днів міцної війни, яку ми не розпочинали й не хотіли. Але ведемо. Тому що не хочемо втратити те, що в нас є, те, що наше, – Україну. Так само, як ви не хотіли втратити свій острів, коли нацисти готувалися розпочати битву за вашу велику державу, битву за Британію. 13 днів нашого захисту. У перший день о 4-й ранку на нас полетіли крилаті ракети. Так, що всі прокинулися – ми, діти, всі ми, живі люди, вся Україна. І відтоді не спить. Ми всі стали до зброї. Ставши великою армією. На другий день відбивалися від атак у повітрі, на суші й на морі. І наші героїчні прикордонники на острові Зміїний у Чорному морі розповіли всім про фінал війни. А саме: куди зрештою вирушить ворог. Коли російський корабель вимагав від наших хлопців скласти зброю, вони відповіли йому... Так міцно, як не можна сказати в парламенті. І ми відчули силу. Велику силу нашого народу, який до кінця гнатиме окупанта. На третій день російські війська не ховаючись били просто по людях, по житлових будинках. Артилерією. Авіабомбами. І це остаточно показало нам, показало світу, хто є хто. Хто великі люди, а хто – просто звірі. На четвертий день, коли полонених ми вже почали брати десятками, ми не втратили гідності. І не знущалися над ними. Ми ставимося до них, як до людей. Бо ми залишилися людьми на четвертий день цієї ганебної війни. На п'ятий день терор проти нас уже був відвертим. Проти міст, проти маленьких містечок. Зруйновані райони. Бомби, бомби, бомби, знову бомби на будинки, на школи, на лікарні. І це геноцид. Який не зламав нас. Мобілізував кожного й кожну з нас. І дав нам відчуття великої правди. На шостий день російські ракети впали на Бабин Яр. Це місце, де нацисти стратили 100 тисяч людей у роки Другої світової війни. Через 80 років потому Росія вбила їх удруге. На сьомий день ми зрозуміли, що вони руйнують навіть церкви. Бомбами! Знову ракетами. Вони не знають святого й великого, як знаємо ми. На восьмий день світ побачив, що з російських танків стріляють по атомній електростанції. Найбільшій у Європі. І світ почав розуміти, що це терор проти всіх. Це великий терор. На дев'ятий день ми слухали зустріч країн НАТО. І без бажаного для нас результату. Без мужності. Так ми відчули це – я не хочу нікого образити – ми відчули, що альянси не діють. Навіть небо закрити не можуть. І тому гарантії безпеки у Європі треба будувати з нуля. На десятий день беззбройні українці в окупованих містах повсюдно протестували, масово. Зупиняючи бронетехніку голіруч. Ми стали незламними. На 11-й день, коли бомбили вже житлові райони, коли від вибухів усе руйнувалося, коли евакуювали дітей з пошкодженої дитячої онколікарні... Ми усвідомили: українці стали героями. Сотні тисяч людей. Цілі міста. Діти, дорослі – всі. На 12-й, коли втрати російської армії вже перевищили 10 тисяч убитих, у цьому рахунку з'явився й генерал. І це дало нам упевненість: за всі злочини, за всі ганебні накази все ж таки буде відповідальність. Міжнародного суду або української зброї. На 13-й день у блокованому російськими військами Маріуполі померла дитина. Від зневоднення. Вони не пускають ні харчові продукти, ні воду не дають людям. Просто заблокували – і вони у підвалах. Я думаю, всі чують: там у людей немає води! За 13 днів російського вторгнення було вбито 50 дітей. 50 великомучеників. Це страшно! Це порожнеча. Замість 50 всесвітів, які могли б жити, але вони їх забрали. Просто забрали. Велика Британіє! Україна не прагнула цього. Не шукала величі. Але стала великою за ці дні цієї війни. Україна, яка рятує людей попри терор окупантів. Яка захищає свободу попри удари однієї з найбільших армій світу. Яка обороняється попри відкрите небо. Все ще відкрите для російських ракет, літаків, гвинтокрилів. «Бути чи не бути?» – ви добре знаєте це шекспірівське питання. 13 днів тому це питання ще могло прозвучати про Україну. Але зараз – уже ні. Очевидно, що бути. Очевидно, що бути вільними. І де, як не тут, нагадати вам слова, які Велика Британія вже чула. І які знову актуальні. Ми не здамося й не програємо! Ми підемо до кінця. Ми будемо боротися на морях, будемо битися в повітрі, ми будемо захищати нашу землю, хоч би якою була ціна. Ми будемо битися в лісах, на полях, на узбережжях, у містах і селах, на вулицях, ми будемо битися на пагорбах... І я хочу від себе додати: ми будемо битися на териконах, на березі Кальміуса та Дніпра! І ми не здамося! Звичайно, з вашою допомогою, допомогою цивілізації великих країн. З вашою підтримкою, за яку ми вдячні і на яку ми дуже розраховуємо. І я окремо вдячний тобі, Борисе, мій друже! Посилюйте санкції проти держави-терориста. Визнайте її нарешті державою-терористом. Знайдіть спосіб зробити безпечним наше українське небо. Зробіть те, що ви можете. Те, що ви повинні. До чого зобовʼязує велич вашої держави і вашого народу. Слава великій Україні! Слава Великій Британії
uk
1,646,782,560
https://www.president.gov.ua/news/svit-ne-virit-u-majbutnye-rosiyi-govorit-pro-ukrayinu-dopoma-73445
Світ не вірить у майбутнє Росії, а говорить про Україну, допомагає і готується підтримати нашу відбудову після війни – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Сьогодні важливі новини. Сполучені Штати зробили крок, який відчутно послабить окупантів. Змусить платити за агресію, відповідати за зло, яке вони наробили. За все зло. Америка забороняє імпорт нафти з Росії, нафтопродуктів, газу, вугілля. Забороняє громадянам США будь-які інвестиції в російський паливно-енергетичний комплекс. Я вдячний особисто Президенту Сполучених Штатів Америки Байдену за це рішення. За це лідерство. За цей максимально потужний сигнал усьому світу. Він дуже простий: кожен цент, сплачений Росії, вона перетворює на кулі та снаряди, які летять в інші суверенні держави. Або Росія матиме повагу до міжнародного права і не буде вести війни, або вона не матиме грошей, щоб війни розпочинати. Знайдуть іншу бензоколонку. Але це не тільки про гроші. Заборона на імпорт нафти до США послабить державу-терориста економічно, політично та ідеологічно. Бо це – про свободу, про майбутнє. Про те, куди буде рухатися світ. Заборону на імпорт нафти та нафтопродуктів із Росії запроваджує і Велика Британія. Я вдячний Премʼєр-міністру Борису Джонсону за принциповість, на яку очікуєш від глави уряду Великої Британії у важкі часи. Виступаючи сьогодні у британському парламенті, я згадав інші важкі часи. Інші, але такі подібні. 1940 рік, коли тиранія загрожувала, як вона думала, невеликому острову. І була впевнена, що острів не витримає жорстоких ударів, бомбардувань і блокади. А вийшло, що острів зміг більше, ніж та тиранія. Бо мав мудрість. Мав витримку. Друзів. І силу. І вірив у майбутнє – своє та свободи у Європі. Як віримо ми. Як боремося ми. І як ми переможемо. Погляньте: світ не вірить у майбутнє Росії, не говорить про нього. Жодного слова, жодної перспективи. Вони все розуміють. Вони говорять про нас. Вони допомагають нам. Вони готуються підтримати нашу відбудову. Після війни. Бо всі побачили: для народу, який так героїчно захищається, обовʼязково настане оце «після війни». Буде і новий план Маршалла для України. Захід сформує цей пакет підтримки. Сьогодні про це сказав британський Премʼєр-міністр. Людина слова, щирий друг України. Вже очікуємо і жорстких рішень від Європейського Союзу. Санкційних. Проти Росії. За цю війну. За цю агресію. Про яку її автори ще пошкодують. Це буде. Обов'язково. І тому так важливо, щоб у керівництві Росії усвідомили: США, Велику Британію, Євросоюз, Канаду, Австралію, Японію та інші вільні країни світ буде тільки наслідувати. А отже, його не обманути. Санкції не обійти. Я вдячний тим росіянам, які нас підтримують, виходять на вулиці і борються. Борються щоденно за нас і за себе. Тому що борються за мир. Війну треба закінчувати. Треба сідати за стіл переговорів. Але чесних, предметних, в інтересах людей, а не застарілих убивчих амбіцій. Говорив сьогодні з Марком Рютте – Прем'єр-міністром Нідерландів. У нас – нова сторінка у відносинах з Нідерландами. Дякую за підтримку. З Прем'єр-міністром Ізраїлю Беннетом. Премʼєр-міністром Люксембургу Бетелем та з Президентом Франції Макроном. Маємо підтримку. Маємо розуміння. Мабуть, ви бачили сьогодні у новинах історію про те, що ООН нібито не вважає російське вторгнення війною. Я знаю, це обурило багатьох, і не тільки в Україні. Вдячний нашій команді. Ми все зʼясували, швидко отримавши запевнення: у структурах ООН не буде брехні. Не буде підігравання агресору. Слово «війна» звучатиме на цьому майданчику. Бо це правда. Ми не дозволимо нікому у світі ігнорувати страждання та вбивства наших людей, наших дітей. Сьогодні, коли я йшов виступати перед британським парламентом, найстрашнішим числом було для мене 50. 50 убитих українських дітей за 13 днів війни. А вже за годину стало 52. 52 дитинки. Ніколи не пробачу цього. І знаю, що ви ніколи це не пробачите окупантам. Як Харків, Маріуполь і всі інші міста. Ввечері вони завдали ракетного удару по Корбутівці у Житомирській області. Зруйнували гуртожиток. Чим міг загрожувати Росії звичайний гуртожиток? Яким геополітичним інтересам ядерної держави? Вічна памʼять усім людям, яких убили ці нелюди. Сьогодні нам вдалося організувати гуманітарний коридор з міста Суми до Полтави. Сотні людей врятовано. Гуманітарний вантаж доставили. Але це – лише відсоток від того, що треба зробити. Чого очікують наші люди, заблоковані українці. Ми готові. Наші вантажі готові. Наш транспорт готовий. Але... нелюди – вони не готові. Вони обстрілюють маршрути евакуації. Вони блокують доставку необхідних продуктів та ліків для людей. Чого вони хочуть? Щоб українці взяли з рук окупантів. Все це просто тортури. Свідомі. Системні. Організовані їхньою державою. Чужою для нас. І безжальною для всіх, навіть для її громадян. Олешки у Херсонській області. Бердянськ та Мелітополь у Запорізькій області. Усі міста, де українці чинять спротив, де протестують проти окупантів... Знайте: ми з вами. Ми вдячні. Вантажі все одно будуть їхати. Скільки б їх не зупиняли кулі. Гуманітарні коридори все одно працюватимуть. І тільки час відділяє вас від свободи. Недовгий час. Вірте в це. Я вірю. І дуже цього хочу. Слава Україні!
uk
1,646,829,240
https://www.president.gov.ua/news/ukrayinci-vistoyali-j-nadihnuli-ves-svit-svoyeyu-rishuchisty-73457
Українці вистояли й надихнули весь світ своєю рішучістю – звернення Президента Володимира Зеленського
Хоробрі українці нескореної країни! Вже 14-й день нашої оборони, нашого захисту. 14-й день нашого єднання. По-справжньому всеукраїнського. Масштаб загрози державі – максимальний. Окупаційний контингент уже завів на нашу територію майже всіх, кого збирали для вторгнення в Україну. Але й масштаб нашої відповіді – максимальний. І це два різних слова «максимальний» – у них і в нас. У них – тільки техніка. По максимуму. У нас – до техніки ще й наш народ. На висоті. У них – тільки накази. Наступати, вбивати, знущатися. А в нас – ще й реальне бажання мільйонів українців перемогти. Захиститися. Очистити свою державу... І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі. Сьогодні день народження Тараса Шевченка. Це наша давня мрія. Це його мрія – очистити землю. І вона жива! І цілком реальна. Українці! Українки! Усе в наших руках! Ми вистояли й надихнули весь світ нашою рішучістю. Немає такого куточка на землі, де б не знали, з яким героїзмом український народ захищає нашу прекрасну землю. Навіть там, де нас не підтримують, навіть там добре знають, чого ми досягли. І відчувають, чого ми ще досягнемо, якщо збережемо країну. Якщо збережемо єдність. Національну силу. Якщо будемо й надалі відповідати мудро та сміливо на активність ворога, який може зруйнувати стіни наших будинків, наших шкіл, наших церков. Може розбити українські підприємства. Але ніколи не добереться до нашої душі, до нашого серця, до нашого вміння жити вільно. І боротися сміливо. Наші військові та тероборонці змогли поповнити арсенал нашої техніки за рахунок багатьох трофеїв, які взяли на полі бою. Танки ворога, бронемашини, боєприпаси тепер працюватимуть на нашу оборону. На наше життя. На нашу країну. На наше життя. Що може бути більш принизливим для окупантів? Ми будемо бити ворога його ж зброєю. На додачу до нашої, яку російські війська вже непогано відчули. Відчули так, що дедалі більше солдатів і командирів противника ставлять собі просте питання: а навіщо їх послали на цю чужу землю, на цю війну? І у нас немає відповіді. Окрім одного слова – загибель. Российские солдаты! У вас ещё есть шанс выжить. Почти две недели нашего сопротивления показали вам, что мы не сдадимся. Потому что это наш дом. Это наши семьи и дети. Мы будем воевать, пока не вернём свою землю и пока не ответим сполна за всех наших убитых людей. За убитых детей. Вы ещё можете спастись, если просто уйдёте. Не верьте своим командирам, когда они говорят вам, что у вас ещё есть шансы в Украине. Вас здесь ничего не ждёт. Кроме плена, кроме гибели. Вы забираете наши жизни и отдадите свои. И мы знаем – у нас есть перехваты, – что ваши командиры уже всё понимают. Нужно заканчивать эту войну. Нужно возвращаться к миру. Уходите из наших домов, уходите к себе. 14 днів! Повномасштабної жорстокої війни. Терору проти нашого народу. Руйнація міст, блокада цілих районів, постійне бомбардування... 14 днів відсутності життєво необхідного рішення. Не нашого рішення! Ми б ухвалили таке рішення за години, якщо б було треба допомогти нашим друзям. Україна з першого дня російського вторгнення повторює партнерам: якщо ви не закриєте небо, ви будете також відповідальні за цю катастрофу, масштабну гуманітарну катастрофу. Росія використовує ракети, авіацію, гвинтокрили проти нас, проти цивільних людей, проти наших міст, проти нашої інфраструктури. Це гуманітарний обовʼязок світу – реагувати. Але... Рішення немає. Ми вдячні Польщі за альтернативу – за готовність надати Україні бойові літаки. Питання в логістиці. По суті, технічне питання. Його треба вирішувати! Негайно. Є офіційне рішення Польщі передати літаки на відповідну базу – американську базу. Ми також маємо підтвердження – ми все чули – що домовленість американської сторони з Польщею є, вона досягнута. Але при цьому чуємо, що пропозиція Польщі нібито необґрунтована. І це кажуть у Вашингтоні. Це також ми з вами читали. То ж коли буде рішення? Послухайте: у нас війна! У нас немає часу на всі ці сигнали. Це ж не пінг-понг! Це про людські життя! Ми ще раз просимо: вирішуйте це швидше. Не перекидайте відповідальність, відправте нам літаки. Учора нам нарешті вдалося організувати гуманітарний коридор. З міста Суми у Полтаву. Врятували 1600 студентів і 3,5 тисячі жителів міста. Триває евакуація людей з міст і містечок Київської області. З Димера, Ворзеля, Ірпеня вивезли вже понад 18 тисяч людей. Сьогодні зробимо все для продовження роботи гуманітарних коридорів. Суми – Полтава. Ізюм – Лозова. Енергодар – Запоріжжя. Маріуполь – Запоріжжя. Ворзель, Буча, Бородянка, Гостомель до Києва. Наші урядовці над цим працюють, Наші військові створили всі умови. Якщо буде хоч один постріл – повна відповідальність на окупантах. А як відповідає світ, ви вже побачили. Потужно. Санкційними пакетами. Вранці говорив з Премʼєр-міністром Канади Джастіном Трюдо. Маємо повне розуміння. Повну підтримку. Вночі повернулася наша делегація з Білорусі, з переговорів. Заслухаю їхню доповідь. Будемо готуватися до наступних раундів переговорів. Заради України. Заради миру. І наостанок. Щодо нашої єдності. Це наша сила. Така потрібна саме в цей час. Ми отримуємо багато сигналів про те, що дехто в Україні вирішив, що може вже не боротися. Разом з усіма. І пробує якось окремо, за щось там своє особисте, за якусь власну вигоду... Ми отримуємо різні сигнали про те, що деякі політики знову шукають ниточки в Росію. А деякі інші – знов працюють на розкол, усупереч єдності. Хочу сказати одне й тільки один раз: бачу, що ви робите. Якщо я почую ще один сигнал, відповідь буде швидкою. Як і належить у воєнний час. Слава Богу, наші люди в усьому і в усіх уже розібралися. Слава Україні!
uk
1,646,870,160
https://www.president.gov.ua/news/yevropejci-povinni-posilyuvati-sankciyi-proti-rosiyi-tak-sho-73465
Європейці повинні посилювати санкції проти Росії так, щоб у неї не було жодної можливості продовжувати геноцид в Україні – звернення Президента Володимира Зеленського
Європейці! Українці! Маріупольці! Сьогодні день, який визначає все. Визначає, хто на чиєму боці. Російські бомби впали на лікарню та пологовий будинок у Маріуполі. Дитячу лікарню. Пологовий будинок, який працює! Будівлі зруйновані. Станом на цей час – 17 поранених. Розбір завалів іще триває. Люди вчасно почали ховатися від повітряної загрози. Від 500-кілограмових авіаційних бомб, які окупанти скидають на наші українські міста. І вже багато разів. Детская больница. Роддом. Чем они угрожали Российской Федерации? Что это за страна такая – Российская Федерация, которая боится больниц, боится роддомов и уничтожает их? Там что, были маленькие бандеровцы? Беременные женщины собирались стрелять по Ростову? Кто-то в роддоме унижал русскоязычных? Что это было? Денацификация больницы? Це вже за межею звірства. Усе, що окупанти роблять із Маріуполем, – це вже за межею звірства. Європейці! Українці! Маріупольці! Сьогодні ми повинні бути єдиними в засудженні цього воєнного злочину Росії, у якому відображається все те зло, яке окупанти принесли на нашу землю. Усі зруйновані міста. Те, що вони зробили з Волновахою, Харковом, Ізюмом, Охтиркою, Черніговом, Бородянкою, Гостомелем, Житомиром та ще десятками наших українських міст, які ніколи не становили жодної загрози Російській Федерації. Зруйновані лікарні. Зруйновані школи, зруйновані церкви, звичайні будинки. І всі вбиті люди. Вбиті діти. Авіабомба на пологовий будинок – це остаточний доказ. Доказ того, що відбувається геноцид українців. Європейці! Ви не зможете сказати, що не бачили, що відбувалося з українцями, що відбувалося у Маріуполі з маріупольцями. Ви бачили. Ви знаєте. А отже, ви повинні посилювати санкції проти Росії так, щоб у неї більше не було жодної можливості продовжувати цей геноцид. Ви повинні тиснути на Росію так, щоб вони сіли за стіл переговорів і завершили цю звірячу війну. В Москве прекрасно знают, что Мариуполь – это тоже Донецкая область. Мы столько слышали от России о жителях Донецкой области. Столько обвинений, столько требований... И мы видим сейчас, как в России на самом деле относятся к жителям Донецкой области. К простым людям, которые живут в домах Мариуполя, работают на предприятиях города Мариуполя, лечатся в больницах Мариуполя и рожают детей, представьте себе, такие же люди, как вы, в родильных домах Мариуполя. Мы не делали и никогда бы не сделали ничего подобного этому военному преступлению ни с одним из городов Донецкой или Луганской, да и любой области. Ни с одним из городов на земле. Потому что мы – люди. А вы? Говорив сьогодні з Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем та Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Також працювали і говорили зі спікеркою Палати представників США Ненсі Пелосі. З Премʼєр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Дякую за підтримку, Борисе. Партнери повністю поінформовані про те, що відбувається в нашому Маріуполі. І про ситуацію в усіх інших регіонах України, де тривають бойові дії. Працюємо, щоб Росія відчула наслідки своїх дій. Робимо все для того, щоб нарешті убезпечити наше небо. Я вдячній абсолютній більшості українців, які підтримують цю позицію. Які збирають підписи, які переконують своїх знайомих на Заході, пишуть у соцмережах, організовують мітинги. Ми маємо разом повернути деяким лідерам Заходу сміливість. Щоб вони нарешті зробили те, що повинні були зробити ще в перший день вторгнення. Або закрити українське небо від російських ракет і бомб, або дати нам бойові літаки, щоб ми все зробили самі. Пауза без рішення стала вже просто вбивчою. Сьогодні нам вдалося організувати роботу трьох гуманітарних коридорів. З міста Суми, з міст і містечок Київської області та з Енергодара. Загалом було врятовано близько 35 тисяч людей. Завтра продовжимо. Готуємо шість коридорів. Молимося, щоб вийшло вивезти людей ще з Маріуполя, з Ізюма, з Волновахи тощо. Вивезти в безпечні міста нашої вільної України. І я впевнений, що кожен українець, чиєї допомоги ці люди потребують, зробить усе можливе, щоб вони відчували наше піклування. Поки не зможуть повернутися додому. І наостанок. Щороку саме 9 березня оголошуються лауреати Шевченківської премії. Нашої національної премії, яка відзначає найвагоміший внесок у збереження та розвиток українського духу, нашої національної культури. Я вважаю, що під час воєнного стану й поки тривають запеклі бої за нашу свободу треба дотримуватися наших традицій. Не зраджувати їх. Щоб ми зберегли все наше, українське, повністю, поки йдемо до перемоги. Поки йдемо до миру. Указ підписано. Тепер з нетерпінням чекаю нагоди зустрітися з лауреатами. Але вже після перемоги. Після перемоги України. Слава Україні!
uk
1,646,921,280
https://www.president.gov.ua/news/zavdyaki-nashim-zahisnikam-ukrayinci-ne-stali-rabami-j-nikol-73477
Завдяки нашим захисникам українці не стали рабами й ніколи не стануть – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Уночі зʼявилась інформація про загиблих у вчорашньому бомбардуванні пологового будинку та дитячої лікарні в Маріуполі. Троє людей ми втратили, серед них – одна дитина, дівчинка. Кількість поранених – 17. Це діти, жінки, медичні працівники. Знаєте, на російському телебаченні згадали цю тему. Вона була в них на ток-шоу. Але жодного слова правди не сказали. Росіянам збрехали, що нібито в лікарні не було пацієнтів, а в пологовому будинку – не було жінок та дітей. Росіянам збрехали, що нібито там засіли «націоналісти», на якихось позиціях. Вони брешуть впевнено, як і завжди. Воєнні злочини неможливі без пропагандистів, які їх прикривають. Хочу сказати їм одну річ: ви будете відповідати так само, як і всі ті, хто наказує скидати бомби на мирних людей. Ми знайдемо всю власність пропагандистів та пов'язаних з ними осіб. Ми зробимо все, щоб конфіскували її всюди, де б вона не була. Ви ж любите багате життя. Любите благополучні країни. У вас цього більше не буде. І це тільки початок. Вас притягнуть обов'язково до відповідальності за співучасть у воєнних злочинах. А потім, це обовʼязково буде, вас зненавидять громадяни Росії. Всі, кого ви зараз постійно, щоденно, багато років поспіль обманюєте. Коли вони відчують наслідки вашої брехні, відчують по своїх гаманцях, по можливостях, яких стає дедалі менше. По вкраденому майбутньому російських дітей. Війна ніколи не буває ізольованою. Вона завжди бʼє і по жертві, і по агресору. Агресор просто пізніше це розуміє. Але завжди розуміє, і завжди страждає. Сьогодні ми знову забезпечуємо гуманітарні коридори для наших міст. Автобуси вже вирушили, вантажівки вже в дорозі – з їжею, водою, медикаментами. Маріуполь, Волноваха, Ізюм, Суми й область. Міста та містечка Київської області – Буча, Бородянка, Ірпінь, Гостомель... Серце розривається від того, що окупанти зробили з нашими містами, з нашою державою! І від того, що вони хочуть зробити з нашими людьми, які потребують термінової допомоги. Російські війська вже створили гуманітарну катастрофу в Україні. Але це для них – частина плану. Вони хочуть принизити наших людей. Щоб вони на колінах брали хліб і воду з рук окупантів. Щоб українці могли врятувати життя, тільки поїхавши на окуповану територію або в Росію. Тому вони блокують Маріуполь, тому вони блокують Волноваху, блокують інші міста. Окупанти спеціально організовують це знущання, щоб дати своїм пропагандистським каналам новий матеріал. Тільки для цього. Просто потвори. Попри все вчора щогодини надходила оновлена інформація про людей, яких вдалося вивезти на вільну територію України. Загалом за вчорашню добу – плюс ще тих, хто не встиг до ночі та продовжив евакуацію вранці, – вдалося врятувати понад 60 тисяч наших громадян. Говорив сьогодні, зокрема, і про це з канцлером Німеччини Олафом Шольцом. Про знущання, яке переживають наші міста, наші люди. Говорив з Президентом Франції Макроном. Відчув у розмові з Премʼєр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном, що наша антивоєнна коаліція вже незабаром стане в рази сильнішою. А отже, і тиск на Росію заради миру також стане в рази сильнішим. Для нас дуже важлива конкретика у відносинах з лідерами світу, з лідерами Європи. Ми реально боремося, реально воюємо за нашу незалежність! За свободу, за рівність для всіх на континенті! Тому і хочемо бачити від партнерів такі рішення, які базуються на реальності, а не на деклараціях чи абстрактних міркуваннях. Цими днями лідери Євросоюзу збираються, щоб обговорити війну Росії проти України. Щоб обговорити нашу заявку на вступ до ЄС. Ми чекаємо на конкретний сигнал. Чекаємо на потужну підтримку. Бо це буде справедливо, це буде по-справжньому, по-людськи, по-європейськи. Ми точно знаємо, хто і яку позицію з лідерів займає. Ми точно знаємо, хто за нас, а хто вважає, що Євросоюз – це просто бухгалтерія, прибутки, витрати і не більше. Будемо працювати, будемо переконувати. Життя буде переконувати. Українці! Наші захисники! Наші захисниці! Ми, ми всі обороняємо нашу державу вже 15-й день. Ми вистояли. Українська армія відбиває атаки на ключових напрямках. Завдяки нашим військовим, нацгвардійцям, прикордонникам, поліцейським, тероборонівцям та усім, хто долучився до захисту держави, ми не стали рабами, і ніколи не станемо! Бо це наш дух, це наша доля. Гордість за наші Збройні Сили України просто безмежна! Після війни, після нашої перемоги ми відбудуємо все, що зруйновано. Дуже швидко і дуже якісно. Для кожного міста, яке постраждало, буде створена спеціальна державна програма для відбудови. Я вже доручив уряду почати розробку. Чернігів і Суми, Охтирка й Житомир, Ізюм, Маріуполь і всі-всі наші прекрасні міста, до яких прийшло зло, не бачитимуть і сліду від російського вторгнення. Найкращі архітектори, найкращі компанії, найкращі проекти. Для кожного міста! Я хочу сказати про це на прикладі Харкова. Нашого Харкова, який зараз переживає найстрашніші страждання, найстрашніші з часів Другої світової війни. Салтівка, Олексіївка... Можливо, більшості українців ці назви нічого не скажуть. Але харківʼяни почують. Площа Свободи буде такою, що там буватимуть усі, усі ми, усі європейці! Полтавський шлях, Білгородське шосе, вулиця Мироносицька, Обласна дитяча лікарня, Харківський онкоцентр, університет Каразіна, Палац праці, бібліотека Короленка. Ми все відбудуємо! Я вам особисто обіцяю. Харків'яни побачать, що Україна – для них. І це по-справжньому. Слава Україні!
uk
1,646,957,340
https://www.president.gov.ua/news/derzhava-robit-use-shob-dopomogti-mariupolyu-zvernennya-prez-73485
Держава робить усе, щоб допомогти Маріуполю – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Одним із головних завдань для нас сьогодні була організація гуманітарних коридорів. Суми, Тростянець, Краснопілля, Ірпінь, Буча, Гостомель, Ізюм. За цей день уже вдалося вивезти майже 40 тисяч наших людей. Дати їм нарешті безпеку у Полтаві, Києві, Черкасах, Запоріжжі, Дніпрі, Львові. Вдалося також доправити й гуманітарні вантажі: сотні тонн продовольства, медикаментів. Ми робимо все, щоб врятувати наших людей у містах, які ворог хоче просто знищити. З урахуванням роботи гуманітарних коридорів у попередні два дні ми вже евакуювали близько ста тисяч людей. Але... Маріуполь та Волноваха залишаються повністю заблокованими. Хоча ми зробили все, що було потрібно для роботи гуманітарного коридору, російські війська так і не припинили вогонь. Попри це я вирішив все одно направити колону вантажівок для Маріуполя. З їжею, водою, ліками. Я вдячний всім водіям – хоробрим людям, які були готові виконати цю місію. Надважливу місію. Але окупанти розпочали танкову атаку саме там, де мав бути цей коридор. Коридор життя для маріупольців. Вони зробили це свідомо. Вони знали, що зривають. Вони мають чіткий наказ тримати Маріуполь у заручниках, знущатися з нього. Постійно бомбардувати, постійно обстрілювати. Сьогодні вони зруйнували будівлю головного управління Держслужби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Саме поряд із цією будівлею й було те місце, де мали збиратися маріупольці на евакуацію. Це відвертий терор. Зухвалий терор. Від досвідчених терористів. Світ повинен це знати. Повинен це визнати. Ми всі маємо справу з державою-терористом. Але що б там не було, ми будемо намагатися! Постійно! Ми продовжимо спроби довезти в Маріуполь допомогу, якої так потребують наші люди. Українці і українки. Окупанти роблять усе, щоб обманути наших людей у містах, що в облозі. Вони блокують звʼязок. Не дають дізнатись інформацію. Держава робить усе, щоб допомогти нашому місту. Усе, щоб сказати маріупольцям: ми боремось. І не полишимо цієї боротьби. Тому якщо ви маєте можливість говорити з маріупольцями, писати їм, поширюйте, будь ласка, правду. Нагадуйте їм, що Україна всім серцем з ними. І робить усе, щоб припинилося катування міста. Российские пропагандисты сегодня заметно оживились. И очень старались. Наверное, для того чтобы прикрыть преступления своей армии в Украине. Преступления против Мариуполя. Против Донбасса. Против Харькова. Против десятков других городов. Прикрыть новыми обвинениями. Новыми-старыми фейками. Они обвиняют нас... Снова нас! Что мы якобы разрабатываем биологическое оружие. Якобы готовим химическую атаку. Меня это очень беспокоит, потому что не единожды мы убеждались: хочешь узнать о планах России – посмотри, в чём Россия обвиняет других. Послушайте, разгонка таких обвинений в российских СМИ сама по себе показывает, что это они на такое способны. Российские же военные, российские же спецслужбы. Показывает, что они этого хотят. Они уже делали такие вещи в других странах. Точно так же! Сами анонсировали, сами организовывали, сами жаловались. И сами будут делать ещё. Снова и снова. Если их не остановить. Как Молдову они разорвали с Приднестровьем. Как Грузию разорвали с Абхазией. Как Украину разорвали с Донбассом и нашим Крымом. А обвиняют нас! Тех, кто стал жертвой. Тех, кто вынужден защищаться. Бороться уже просто за своё право жить. Сами приходят к нам на танках и с ракетами. Забирают чужое. Наше. Захватывают. Даже стыдятся показать своих офицеров! Прячут своих генералов. Скрывают от своего же народа, что отправляют срочников на эту войну, лишь бы только силы вторжения сделать побольше. А мы виноваты! Нас всё обвиняют в нападках на якобы миролюбивую Россию. И что теперь? Что это за обвинения в подготовке химических атак? Вы решили провести «дехимизацию» Украины? Чем? Аммиаком? Фосфором? Что ещё вы нам приготовили? Куда ударите химическим оружием? По роддому в Мариуполе? По церкви в Харькове? По детской больнице «Охматдет»? Или по лабораториям, большинство из которых остались ещё с советских времён и занимаются обычной наукой. Обычной! А не военными технологиями. Мы – адекватные люди. Я – Президент адекватной страны, адекватного народа. И отец двух детей. И никакого химического или любого другого оружия массового поражения на моей земле никто не разрабатывает. И весь мир это знает. Вы это знаете. И если вы сделаете что-то подобное против нас, вы получите жесточайший санкционный ответ. Українці! Наші захисники й захисниці! Я підписав декілька важливих указів. Про присвоєння звання Героя України тринадцяти нашим захисникам: Підполковник Літун Андрій Миколайович. Посмертно. Загинув, прикриваючи наших військових і героїчно стримуючи наступ ворога. Капітан Корпан Олександр Богданович. Посмертно. Врятував наших бійців та цивільні житлові будинки, коли відвів від них літак, що падав. Молодший лейтенант Блоха Юрій Ігорович. Посмертно. У боях в Миколаївській області героїчно захищав побратимів, рятуючи їхнє життя. Старший сержант Івашко Андрій Олександрович. Посмертно. Під час ракетного обстрілу ціною власного життя особисто давав інформацію щодо дій ворога. Молодший сержант Волков Євгеній Володимирович. Посмертно. За мужність і героїзм під час евакуації поранених у Донецькій області, за порятунок наших військових. Генерал-майор Ніколюк Віктор Дмитрович. Уміло керував обороною на північно-східному напрямку, завдяки чому вдалося не допустити захоплення Чернігова. Полковник Хода Леонід Олексійович. За період війни під його командуванням було знищено понад 50 машин противника. Підполковник Пономаренко Вʼячеслав Анатолійович. Завдяки його діям було знищено значну кількість техніки та військових ворога у місті Гостомелі. Підполковник Яковенко Олександр Олексійович. Вивів свої підрозділи з-під артилерійського вогню ворога, завдяки чому зберіг особовий склад і продовжив успішно обороняти Донецьку область. Майор Бова Євгеній Петрович. За героїчну оборону Маріуполя та утримання позицій у постійних атаках ворога. Капітан Боєчко Василь Васильович. За надзвичайно успішну ліквідацію техніки та живої сили ворога. Сержант Мороз Олег Романович. Завдяки його героїчним діям вдалося зупинити наступ ворога в Луганській області. Матрос Самофалов Валерій Михайлович. В одному бою вперше в історії цієї війни збив одразу три гвинтокрили ворога. Також я підписав указ про нагородження орденами за особисту мужність 39 нацгвардійців, 31 поліцейського (дев'ятьох посмертно), 14 прикордонників (чотирьох посмертно), 23 працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій. Сьогодні ж звання бригадного генерала присвоєно: Нечаєву Олегу Олександровичу. За успішну оборону Київської області. Ліщинському Владиславу Вацлавовичу. За надзвичайно успішні дії проти ворога у Херсонській області. Гуцолу Володимиру Володимировичу. За успішне знищення повітряного десанту ворога у Василькові. Демʼянчику Григорію Петровичу. За успішну організацію підготовки особового складу для наших військових підрозділів. І наостанок. Сьогодні й завтра у Європі тривають дискусії щодо майбутнього України в ЄС. Я вважаю, що наш народ, наша держава, наша армія вже зробили все, щоб нас хотіли там бачити. Серед рівних. Щоб нас туди запросили. Це – фінальний іспит для Європи. Серед лідерів держав є ті, хто нас підтримує. А є й ті, хто підтримує тільки себе. Але ми бачимо, як до нас ставляться народи всіх країн Європи. І це головне. Бо я точно знаю: якби саме люди вирішували щодо нашого членства в ЄС, вони б точно обрали народ України. Сьогодні, коли я бачу підтримку народів кожної країни на площах столиць Європи, я знаю: український народ уже в Євросоюзі. Ну а політики... Я впевнений, що вони підлаштуються. Бажано швидше. Слава народам Європи! Слава Україні! Слава нашим військовим! Дякую!
uk
1,647,008,340
https://www.president.gov.ua/news/mi-vzhe-dosyagli-strategichnogo-perelomu-i-jdemo-do-nashoyi-73493
Ми вже досягли стратегічного перелому і йдемо до нашої перемоги – звернення Президента Володимира Зеленського
Вільний народе вільної країни! Ми боремося за нашу свободу вже 16-й день. Це вчетверо довше, ніж ворог планував на своє вторгнення. Вчетверо довше! Проти армії, яку вважали однією з найсильніших у світі. Яка сподівалася, що українці здадуться. Сподівалася, що хтось зустрічатиме з квітами російські прапори на українських вулицях, на наших вулицях. Але українці – горді люди, які завжди захищають своє, свою землю й не віддадуть окупанту жодного клаптика цієї землі. Жодного відсотка своєї свободи. 16 днів. Я знаю, що багато людей почали відчувати втому. Я все розумію. Нетерпіння. Розумію. Емоції грають з людьми погану гру. Це життя. Коли ми мобілізуємось, коли ми бачимо наші бойові перемоги та втрати ворога, ми очікуємо, що боротьба завершиться швидше. Що окупанти впадуть швидше. Але... Це життя, це війна. Це боротьба. Ще потрібен час. Ще потрібне терпіння. Наша мудрість, енергія. Уміння робити свою роботу по максимуму, щоб ми разом дійшли до перемоги. Неможливо сказати, скільки днів нам ще звільняти нашу українську землю. Але можливо сказати – ми це зробимо! Бо ми цього прагнули. Бо стратегічного перелому ми вже досягли. Ми вже йдемо до нашої мети, до нашої перемоги. Це вітчизняна війна. Війна з дуже впертим ворогом. Який не звертає уваги на тисячі своїх убитих людей, убитих солдатів. Який збирає по всій Росії зараз резервістів та строковиків, щоб кинути їх у пекло цієї війни. Який придумав завозити найманців проти наших людей. Головорізів із Сирії. З країни, яку руйнували так само, як зараз окупанти знищують нас - наш Маріуполь, наш Харків, Охтирку, Чернігів, Волноваху, Ізюм тощо. Вот так российские войска относятся к украинцам. Вот так относятся к Донбассу, как они говорили, к русскоязычным людям, о «защите» которых в Москве столько всего наговорили. Ракеты, авиабомбы, артиллерия. А теперь вот ещё сирийские наёмники, которых вообще не различают, кто и на каком языке здесь разговаривает, в какую церковь ходит, какую партию поддерживал. Наёмники, которые просто едут убивать на чужой – во всех смыслах этого слова – на чужой земле. За минулу ніч і ранок окупанти провели, як вони кажуть, «демілітаризацію» водопроводу в Чернігові. Місто залишилося без води. Робимо все, щоб відновити водопостачання. Через постійні обстріли в частинах Сумської, Київської, Донецької областей немає електрики, так, є проблеми з теплом, немає газу, води. Це гуманітарна катастрофа. Гуманітарна катастрофа – два слова, які стали повноцінним синонімом інших двох слів – Російська Федерація. Вночі окупанти бомбардували взуттєву фабрику, багатоквартирний будинок, дитячий садочок у Дніпрі. За що? Як вони загрожували російській державі? Руйнували житлові будинки у селах Сумської області. Продовжили катувати маріупольців. Харківʼян. Обстріляли ракетами Луцьк та Івано-Франківськ... Якщо це продовжується, значить, санкційних пакетів проти Росії недостатньо. І я очікую, ми вже над цим працюємо, вже сьогодні нових санкційних рішень від наших партнерів. Росія повинна платити за цю страшну війну. Платити щоденно! Вчора відбулась дуже важлива зустріч лідерів країн Європейського Союзу. Довга, предметна. Ми знаємо, що говорили на цій зустрічі. Всі лідери. Хто конкретно говорив. Хто підтримував. Хто мовчав. А хто старався, щоб формулювання були все ж таки недостатніми – для України, Європи і для нашої спільної свободи. Як ми оцінюємо прийняте рішення? Дуже просто: треба сильніше. Це не те, що ми чекаємо. Треба, щоб рішення політиків збігалися з настроєм їх народів, європейських народів. Ми ж знаємо цей настрій. І вони знають цей настрій. Кожен політик добре знає! В різних країнах цифри неоднакові, але опитування є, підтримка велика є. Щонайменше 60 відсотків «за». І це переважна більшість «за» - щоб Україна була частиною Європи! Європейці чітко про це говорять. І я впевнений. Своїм політикам вони чітко це скажуть. Якщо вони ще це не зрозуміли. Рішення вчорашньої зустрічі лідерів ЄС тепер виходить на рівень Єврокомісії. Для реалізації. Для конкретних процедур. Євросоюз має зробити більше. Має зробити більше для нас, для України. І для себе. Ми на це очікуємо. Всі європейські народи очікують. Наші урядовці сьогодні організували 12 гуманітарних коридорів. Вантажі з харчами, з харчовою продукцією, водою, ліками вже в дорозі. Ізюм, Енергодар, Волноваха, Пологи, Буча, Гостомель, Бородянка, Андріївка, Микуличі, Макарів, Козаровичі, звичайно, Маріуполь. Українські військові забезпечили «тишу», щоб гуманітарні коридори працювали. Якщо ж окупанти знову будуть стріляти і зриватимуть порятунок людей, зрештою вони отримають таку відповідь світу, що вже й самі потребуватимуть гуманітарних коридорів. Наші урядовці роблять усе, щоб на всій території держави було паливо, були продукти, все не так просто, але, тим не менш, медикаменти та всі – я це підкреслюю – всі товари, необхідні людям, бензин, дизель – все завозиться. Сьогодні вранці на щоденній селекторній нараді мені поставили питання. Логічне. Зважаючи на весну. Що з посівною? Як її починати – і особливо у тих районах, які тимчасово окуповані? Моя відповідь дуже проста: на всій нашій землі, що б там не було, ми маємо цієї весни, як і будь-якої весни, зробити повноцінну посівну кампанію. Авжеж, настільки, наскільки це можливо. Все залежить від людей і ситуації. Бо це – про життя. Життя важливіше. Про наше життя. Про наші мрії. Про наше майбутнє. А отже, і про нашу перемогу. Я повторюю ще раз і ще раз: коли захищаємо свободу, маємо бути кожен – як повноцінна армія. Робити на своєму місці усе, що можеш, щоб отримати результат, на який ми всі заслуговуємо. Це чесно. Щоб здобути перемогу. Обовʼязково. Обовʼязково триматися. Обовʼязково боротися. Обовʼязково віддавати всі сили. З таким сусідом – легко не буде. Але з нами – також. Як уже зʼясувалося. Слава Україні!
uk
1,647,026,760
https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-sejmi-res-73497
Виступ Президента України Володимира Зеленського в Сеймі Республіки Польща
Шановний пане Президенте, мій друже Анджею! Шановна пані Маршалок Сейму! Шановний пане Маршалок Сенату! Пані та панове депутати й сенатори! Шановне панство! Брати й сестри поляки! Коли я став Президентом у 2019 році, тоді відчувалося, що нам треба буде пройти з Польщею довгий шлях. Бо було прохолодно у наших відносинах, у нашому настрої одне до одного. Так уже сталося. Але я хотів пройти цей шлях швидко. Шлях до тепла. Бо такі ми народи. Я знав, що від природи ми рідні – українці, поляки. Я памʼятаю мої перші зустрічі з Анджеєм Дудою. Від зустрічі до зустрічі все змінювалося. Прохолода зникала. Ми розуміли один одного. Як українець і поляк. Як європейці. Як друзі. Як батьки, які люблять свої родини та усвідомлюють, що наші діти мають жити у світі однакових добрих цінностей. Наших з вами цінностей. Мають жити у світі, де народи незалежні, де панує свобода, де родина має значення й де ніхто й ніколи не має права на війну, загарбницьку війну. Вважається, що цифра сім приносить щастя. Саме стільки сусідів Бог дав Україні. Чи приносить це щастя нам? Відповідь сьогодні знає вже весь світ. А краще за інших її знають 78 українських дітей, які загинули від ракет і обстрілів Російської Федерації. Сусіда, який приніс на нашу землю біду та війну. Сусіда, який вочевидь діє без Бога. Коли є той, хто б’є по-звірячому, дуже важливо мати того, хто підставить плече. І коли у твій дім ступає нога ворога, він простягне тобі руку допомоги. Вранці 24 лютого я не мав сумніву, хто це точно буде. Хто мені скаже: «Брате, твій народ не залишиться з ворогом сам на сам». Так і сталося. І я вдячний за це. Польські брати та сестри з нами. І це є природно. Просто вже за один той день, перший день війни, стало ясно і мені, і всім українцям, і, я впевнений, усім полякам... Стало ясно, що між нами, між нашими народами більше немає кордонів. Будь-яких фізичних. Будь-яких історичних. Будь-яких особистих. За 16 днів цієї війни українська гордість і польська честь, українська сміливість у боях і польська щирість у допомозі нам дають мені змогу сказати зараз дуже важливі слова. Слова про те, що між нашими народами панує справжній мир. Мир між рідними. Мир між братами. І зараз я дуже хочу, щоб ці слова почули наші спільні сусіди білоруси. Мир між рідними, мир між сусідами, мир між братами. Ми маємо до цього прийти і з ними! Ми прийдемо обовʼязково! Шановне панство! Брати й сестри поляки! Дуже довго різні «інтересанти» намагалися створити враження, ніби українці та поляки живуть по-різному. І порізно. Навіщо вони все це робили? Я нагадаю слова світлої пам’яті Президента Республіки Польща Леха Качинського, сказані в Тбілісі у 2008 році: «Ми чудово знаємо: нині – Грузія, завтра – Україна, післязавтра – країни Балтії, а потім, можливо, прийде час на мою країну – Польщу». 24 лютого настало це страшне «завтра» для України, про яке говорив Президент Качинський. І сьогодні ми боремося, щоб для країн Балтії та для Польщі такий злий час не настав. Ми боремося разом. Ми маємо силу. Пам'ятайте, нас разом 90 мільйонів! Ми разом можемо все. І це – історична місія, історична місія Польщі, історична місія України – бути лідерами, які разом витягнуть Європу із цієї прірви. Врятують від цієї загрози. Зупинять перетворення Європи на жертву. Шановне панство! Ми це можемо. Ми бачили вчора, як і про що говорили країни Євросоюзу. Ми бачили, хто був справжнім лідером і боровся за сильну Європу. За спільну європейську безпеку. А хто намагався нас зупинити. Хто намагався вас зупинити... Ми розуміємо, чому для поляків настільки важливо боротися разом із нами. Разом з усіма, хто за волю, за свободу. За нас із вами, за Європу. Ми памʼятаємо страшну трагедію 2010 року біля Смоленська. Ми памʼятаємо всі факти з розслідування обставин цієї катастрофи. Ми відчуваємо, що це означає для вас. І що означає для вас мовчання тих, хто також все це знає, але... Але все ще заглядається на Росію. Брати й сестри поляки! Я відчуваю, що ми вже сформували надзвичайно сильний союз. Хай неформальний. Але союз, який виріс із реальності, а не зі слів на папері. З тепла у нашому серці, а не з промов політиків на самітах. Із того, як ви поставилися до наших людей. До українців, які врятувалися на вашій землі від зла, що прийшло на нашу землю. Понад півтора мільйона громадян України! В абсолютній більшості це жінки та діти. Вони не відчувають себе на чужині, не відчувають у приймах. Ви зустріли наших людей у своїх родинах. З польською делікатністю. З братською добротою. Хоча ми цього не просили, але й ви за це нічого не попросили. Це просто між рідними. Тому я і звертаюся так просто: друже Анджею, дорога Агато! Тому я й стверджую – ми вже обʼєдналися. Обʼєдналися, щоб, як за словами великого поляка, близького друга України, блаженної пам’яті Івана Павла ІІ, постійно здобувати й творити свободу. Я не можу сьогодні бути впевненим в усіх лідерах усіх європейських народів, але я впевнений, що захищати свободу ми точно будемо разом із вами. Стільки, скільки потрібно. Я вдячний за всю допомогу, яку ми вже отримали від вашої держави, від вашого народу. Я вдячний за зусилля, яких ви докладаєте, щоб ми могли убезпечити українське небо. Я вірю, що нам вдасться прийти до результату в цьому, до надзвичайно потрібного нам усім результату. Якщо Бог дасть і ми обов’язково переможемо в цій війні, ми розділимо перемогу з нашими братами й сестрами. Це наша велич. І ваша велич. Це боротьба за нашу, це боротьба за вашу свободу. Це спільна історія великих народів! Дай Боже нам перемоги!
uk
1,647,045,960
https://www.president.gov.ua/news/sogodni-kozhen-zdobuvaye-ukrayini-slavu-na-svoyemu-misci-zve-73501
Сьогодні кожен здобуває Україні славу на своєму місці – звернення Президента Володимира Зеленського
Міцний народе сталевої країни! Саме так військові відповідають командуванню у Кремлі на питання, що заважало їм захопити Україну за чотири доби. Міцний народ сталевої країни. Ця інформація не перевірена, але цей факт – безперечний. І якщо заблукалі окупанти виправдовують свої невдачі чимось іншим, це значить, що за 16 днів війни вони так нічого й не зрозуміли. Що ж, ми не засмучуємося. Ми готові пояснювати. Просвітлювати окупантів до повного розуміння ними, хто вони є й куди саме повинні тримати шлях. З України. Сьогодні в Мелітополі окупанти захопили мера міста Івана Федорова. Мера, який мужньо захищає Україну та людей у своїй громаді. Очевидно, що це ознака слабкості загарбників. Вони не зустріли жодної підтримки на нашій землі. Хоча вони на неї дуже розраховували. Бо роками брехали самі собі, що нібито в Україні чекають на Росію. Вони не знайшли колаборантів, які здали б окупантам міста і владу. Тому вони перейшли до нової стадії терору, коли намагаються фізично ліквідувати представників законної місцевої української влади. Для будь-якої демократичної держави у світі зрозуміло: законно обраний мер міста – це справжній представник народу. Зазвичай це не про ідеологію, не про політику, це про життя людей конкретної громади. Можливо, в Росії від цього вже відвикли за роки автократичної влади. Можливо, там вважають, що мер – це просто начальник, якого легко прибрати, і це нічого не означає. Але у нас тут – Україна. У нас тут – Європа. У нас тут – демократичний світ. Тому захоплення мера Мелітополя – це злочин не тільки проти конкретної людини. Не тільки проти конкретної громади. І не тільки проти України. Це злочин проти демократії як такої. Я запевняю: про це дізнаються 100% людей в усіх демократичних країнах. Дії російських загарбників будуть прирівняні до дій терористів ІДІЛ. Уся країна бачила, що Мелітополь не підкорився окупантам. Як не підкорились Херсон, Бердянськ та інші міста, куди російським військам вдалося поки що зайти. Тимчасово вдалося зайти. І це не змінити тиском на мерів чи викраденням мерів. Це можна тільки ще погіршити. Для окупантів. Україна вимагає негайно звільнити мера Мелітополя й гарантувати повну безпеку усім головам громад усієї нашої держави. Якщо ви перетворюєтеся на аналог терористів ІДІЛ, то який сенс тоді з вами про щось взагалі розмовляти? Ми поставимо це питання зокрема й міжнародним посередникам, які спілкуються з Москвою. Сьогодні ж російські війська зірвали роботу більшості гуманітарних коридорів. Але попри все вдалося врятувати 7144 людини. З Енергодара, Бучі, Гостомеля та Козаровичів. І це 7144 причини, щоб і завтра, і післязавтра намагатися організувати порятунок для українців з оточених міст. Ми будемо це робити. Ми будемо робити все, щоб завезти в українські міста гуманітарний вантаж. Змушений говорити це з болем: Маріуполь так і залишається заблокованим ворогом. Російські війська не пропустили в місто нашу допомогу та продовжують катувати наших людей, наших маріупольців. Завтра все одно ми спробуємо ще раз. Ще раз направити їжу, воду та медикаменти для нашого міста. Я впевнений, що Збройні Сили України дадуть відповідь за кожну хвилину страждань наших людей. І це не пафос, не погроза. Це – констатація реальності. Кількість убитих російських військових на території України вже перевищує 12 тисяч осіб. 12 тисяч! Кількість поранених окупантів – у рази більша. Ми не звали сюди жодного з них. І повторюємо кожному з окупантів: ви ще можете врятуватися. Будь-якої миті. Просто складіть зброю та йдіть із нашої землі до себе додому. Кількість полонених окупантів сягнула вже такого рівня, що це питання не можна залишати тим структурам, які були в нас до війни. Тому сьогодні Кабінет Міністрів України утворив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Тисячі солдатів ворога, які були захоплені чи здалися, отримують від нашої держави таке ставлення, якого вимагають міжнародні конвенції. Але їх так багато, що потрібна спеціальна структура, яка займатиметься усіма повʼязаними питаннями. Хочу ещё раз сказать для всіх российских матерей. Особенно для матерей срочников. Не отдавайте своих детей на войну на чужой земле. Не верьте обещаниям, что их отправят просто куда-то на учения или просто куда-то в небоевые условия. Проверяйте, где ваш сын. И если у вас появляется хоть малейшее подозрение, что вашего сына могут отправить воевать против Украины, действуйте немедленно. Не отдавайте своего сына на смерть или в плен. Украина никогда не хотела этой чудовищной войны. И не хочет. Но будет защищаться столько, сколько придётся. На щастя, ми не одні в цій битві. Українці мають щирих друзів. Добрих партнерів. Виступаючи в польському парламенті сьогодні, я приділив багато уваги тому, як важливо не залишатися наодинці в сучасному світі. Як важливо захищати спільні цінності. Та як наслідок – відчувати, що кордони між націями стираються. Щоб люди були ближчими. Так, як у нас із польськими братами й сестрами. Так, як у нас із усіма нашими щирими партнерами. Бо хто має друзів, той може все. Провів переговори з Президентом США Байденом. Обговорили, як іще ми можемо тиснути на Росію заради припинення цієї війни та встановлення миру. Росія буде позбавлена можливості нормально торгувати з країнами «Великої сімки». Що менше доларів заробить російський бізнес і що менше податків отримає російська держава, то менше можливостей буде у російських військових, щоб убивати наших людей. З російського ринку вже йдуть провідні міжнародні компанії. Влада Росії поставила свою країну за межі глобального світу, почавши війну проти нас. Почавши це вторгнення. Це самозакриття. Самоприниження. Та саморуйнацію. У московських обмінниках курс долара вже сягав навіть і 200 рублів. Але ж це тільки початок. Початок дії міжнародних санкцій. Черговий крок – заборона США взагалі заводити долари в Росію. А отже, буде дефіцит валюти. А отже, курс скакатиме ще більше. А отже, зростатимуть ціни. А отже, кожен громадянин Росії відчує, що відсутність миру – це загроза йому особисто. Ни одна страна мира не желала зла обычным гражданам России. Не пыталась нанести какой-либо ущерб, пока ваше правительство не пошло войной против соседей, мирных людей. Войной на уничтожение. Никто не хотел возвращать обычную российскую жизнь обратно в 90-е. Ведь так вы называете ту эпоху – «лихие 90-е»? Время потрясений и бедности. Время очень ограниченных возможностей для простых людей и очень большого неравенства. Возможно, сейчас из-за усилий пропагандистов большинство россиян ещё не понимает, что их ждёт. Но российская власть уже понимает это очень хорошо. Очень хорошо. И понимает очень детально. И очень боится. Именно поэтому они пытаются закрыть все свободные источники информации. Да в принципе все источники информации. Даже Instagram и Facebook. Но современный мир научился бороться и с такой цензурой. Мой совет думающим россиянам: ищите способы получать достоверную информацию. И берегите свои смартфоны и компьютеры от силовиков на улицах. Они готовятся проверять, что у людей в телефонах. Что у людей в ноутбуках. Я специально вас предупреждаю: учитесь противостоять репрессиям, которые ваша власть планирует усилить. Потому что думающие люди должны быть в каждой стране. И в России тоже. И в России они есть. І ще одна річ. Зараз приємні новини та перемоги України для всіх нас – і вони на вагу золота. Або срібла й бронзи. І все це для України успішно виборюють наші паралімпійці в Пекіні. Сьогодні кожен здобуває Україні славу на своєму місці. Показує світу, хто такі українці і яку ми маємо силу. Зі зброєю в руках на полі битви чи зі спортивною рушницею на біатлонній трасі. На зимовій Паралімпіаді наші хлопці та наші дівчата завоювали вже 25 медалей! І посідають друге місце у загальному заліку, поступаючись тільки господарям змагань – Китаю. Паралімпіада завершиться за дві доби. Я дуже хотів би сказати те саме й про війну – що вона завершиться за дві доби. Це, на жаль, поки нереалістично. Але це точно буде. І перемога для України, і мир для України – досяжні. І вони для нас будуть дорожчими за будь що – за золото, срібло й бронзу всього світу. Ну а поки що... Стоїмо! Тримаємось! Переможемо! Слава Україні!
uk
1,647,092,760
https://www.president.gov.ua/news/chas-buti-efektivnimi-v-rutinnih-spravah-i-viddavati-vse-neo-73509
Час бути ефективними в рутинних справах і віддавати все необхідне для оборони – звернення Президента України Володимира Зеленського
Хоробрий народе нескореної країни! Від самого ранку в українському – назавжди українському – Мелітополі збиралися люди, наші громадяни, на чергову акцію протесту проти російських військ. Проти намагань поставити місто на коліна. Понад дві тисячі людей на площі. Почуйте, будь ласка, в Москві! Якщо в Мелітополі проти окупації виходять дві тисячі людей, то скільки має бути у вас проти війни? Щоб було по-чесному, щоб було по справедливості. Вчора окупанти захопили в полон мера Мелітополя Івана Федорова. Громада міста вимагає звільнити його. І це дуже важливо. Я вдячний кожному мелітопольцю за цей спротив, за цю позицію. Окупанти повинні бачити, що вони чужі на нашій землі, на всій нашій землі України, і ніколи не будуть прийняті. Впродовж ночі й сьогодні постійно говоримо з партнерами про цю ситуацію з нашим міським головою. Вимога проста – негайно звільнити його з полону. Ми звертаємося до всіх лідерів світу, які говорять з Москвою. Франція, Німеччина, Ізраїль та інші. Я особисто вже зателефонував канцлеру Німеччини Олафу Шольцу, говорив з ним. Говорив з Президентом Франції Еммануелем Макроном. Я буду говорити з усіма, з ким потрібно, щоб звільнили наших людей. Ми очікуємо, щоб вони, лідери світу, показали, як вони можуть вплинути на цю ситуацію. Як вони можуть зробити просту справу – звільнити одну людину. Таку людину, яка уособлює собою всю мелітопольську громаду. Українців, які не здаються. Наші Збройні Сили роблять усе, щоб позбавити ворога будь-якого бажання продовжувати війну проти України. Втрати російських військ – колосальні. Динаміка втрат окупантів на 17-й день вже така, що можна впевнено говорити: це найбільший удар по російській армії за десятки років. Вони ніде не втрачали більше за таку кількість днів. Від початку вторгнення 31 батальйонно-тактична група ворога втратила боєздатність. Російські військові здаються в полон вже не просто поодинці, а цілими групами. Групами ж намагаються вийти з території України додому, в Росію. Втрати загарбників у технічних можливостях просто вражають. Понад 360 танків. 1205 броньованих машин. І це ще без підрахунку втрат у боях цієї ночі та цього ранку. Вже майже 60 літаків. Понад 80 гелікоптерів. Сотні й сотні одиниць іншої техніки, зокрема найсучасніших зразків, якими Росія завжди пишається. У більшості армій світу немає стільки всього, скільки російські війська втратили за час вторгнення в нашу державу. Українці! Хочу, щоб ви мене зрозуміли правильно. Ми маємо надзвичайні успіхи. Те, як увесь український народ чинить спротив цим загарбникам, уже ввійшло в історію. Але ми не маємо права знижувати інтенсивність оборони, як би нам складно не було. Не маємо права зменшувати енергію свого спротиву. Ворог заводить на нашу територію нові й нові колони. Вони шукають повсюди бійців для себе. Резервістів. Строковиків. Найманців. Вони намагаються взяти нас кількістю. Кількістю бійців, кількістю техніки. Використовують терор, щоб зламати нас, зламати нашу віру в перемогу і в Україну. Я впевнений, у них це не вийде. Це не дасть їм результату. Але, щоб у них не вийшло, ще треба боротися. Ще треба бути зосередженими. Ще треба усім нам, усім українцям, і надалі зосереджено працювати на оборону нашої держави. Працювати разом. Без внутрішніх розколів. Підтримуючи одне одного. По всій Україні. Від Ужгорода до Мелітополя. Від Чернігова до Маріуполя. Від Львова до Харкова. Саме так, як ми всі робимо вже 17-й день війни. Цієї доби ми знову відправили гуманітарний вантаж у Маріуполь. Ми будемо намагатися кожного дня, щоб врятувати наших людей. Я вдячний кожному водію, який намагається реалізувати цю складну місію. Вдячний представникам церкви, які долучилися до намагань захистити гуманітарний коридор у Маріуполі від обстрілів. Українські війська зі свого боку гарантують повну «тишу» по всьому маршруту, щоб Маріуполь отримав їжу, отримав воду, отримав медикаменти. І щоб мирні мешканці міста Маріуполя могли виїхати на безпечну територію. Також підготовлені гуманітарні коридори з Макарова, Бородянки, Тростянця, Сум, Полтави, Лебедина, Конотопа, Великої Писарівки, Краснопілля, Пологів, Токмака, Гостомеля, Козаровичів, Микуличів та Андріївки в Київській області. Російська сторона повинна забезпечити «тишу» по кожному з цих маршрутів. Інакше що тоді взагалі може гарантувати Росія на будь-яких переговорах? Продовжуємо роботу разом із європейцями у двох напрямках. Перший – це вступ України до Європейського Союзу. Ми працюємо з Єврокомісією, щоб якнайшвидше узгодити всі процедури для нашого руху в ЄС. Другий – важливий, пріоритетний – санкційний. Очікуємо новий пакет санкцій Європи проти Російської Федерації, щоб спонукати її до миру. До миру на нашій землі. Щоб там зрозуміли: їхня економіка просто не переживе цю війну. Кабінет Міністрів України ухвалив декілька дуже важливих рішень. Узгоджене повне скасування податку на додану вартість та акцизу на пальне. На бензин, на дизель. Це робиться не тільки в контексті посівної кампанії, яку потрібно розпочинати, як завжди, дуже швидко, терміново. А й із розрахунку на потреби всіх наших громадян України. Щоб не було дефіциту пального в країні. Щоб ціни були стабільними. Уряд свою частину роботи зробив. Тепер справа за депутатами Верховної Ради. Вони мають невідкладно підтримати це рішення своїм голосуванням. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук уже займається організацією відповідного засідання. Другий компонент – для підтримки тих українських громад, які приймають наших переселенців з районів бойових дій уряд ухвалив рішення про компенсації місцевим бюджетам на оплату комунальних послуг при розміщенні людей. За попередньою оцінкою, громади мінімум десяти областей України отримають конкретні гроші від центральної влади, щоб переселенці були забезпечені усім. Українці! Українки! Зараз час, який вимагає від усіх нас бути ефективними і в рутинних справах. Виконувати свою роботу на сто відсотків, допомагати колегам, дбати про своїх близьких. І при цьому віддавати все, що необхідно для нашої оборони, для нашої армії, для наших захисників і захисниць. Це вітчизняна війна. Це народна війна. Це наша війна. Це війна за нашу незалежність. Не просто держави. А всього українського, що було, є й буде на світі. Слава Україні!
uk
1,647,112,860
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-do-ital-73525
Звернення Президента України Володимира Зеленського до італійців та усіх європейців
Вітаю всіх друзів України! Вітаю всіх друзів Європи, усіх друзів свободи! Я знаю, що сьогодні вас у всьому світі – понад сто тисяч. Понад сто тисяч на площах різних міст. Ми, українці, вдячні за це. І я прошу зараз кожного з вас, на кожній площі запам'ятати одне число... 79. Ви зрозумієте, що це означає. Я розкажу вам зараз, що це означає для нашого життя, для кожного з нас. Розкажу всім ста тисячам. І мільйонам, які нас іще почують. Ми в Україні переживаємо страшну війну. Європа не бачила такої війни з часів Другої світової. Ми цю війну не починали. Це жорстоке й цинічне вторгнення Росії на українську землю. Це війна проти українського народу – проти мирних і щирих людей, яких ви, я впевнений, дуже добре взнали за роки нашої незалежності. Взнали й побачили, що ми з вами дуже схожі. Однаково цінуємо свободу. Однаково цінуємо рівність. Однаково хочемо жити. Просто хочемо жити. Однаково хочемо тільки найкращого, найсвітлішого для наших дітей, для наших родин. Але зараз ми з вами живемо неоднаково. Зараз, коли триває війна і коли в ній загинули тисячі людей! І коли в ній загинули вже 79 дітей. 79 дітей! Я впевнений, у кожного й кожної з вас є фотографії ваших рідних. Вдома або просто в телефоні, щоб можна було подивитися, коли серце цього просить. Фотографії дітей, фотографії батьків. Фотографії ваших коханих. Ми навіть цього не усвідомлюємо, але завжди знаємо, що ці фотографії – вони не останні. Бо ми віримо, що ще побачимо, як житимуть ті, хто нам найдорожчі. Побачимо, як наші кохані щасливі. Як ростуть наші діти, як вони дорослішають, як підуть в університет, як працюватимуть. Як у них будуть свої діти. А потім ми будемо гратися з нашими онуками. Як будемо зустрічати їх зі школи, вечеряти разом. Кожна людина з мільйонів живе такою надією. Надією справді на мирне життя. На нові й нові фотографії, нові й нові спогади, нові й нові миттєвості щастя. Яких зараз позбавлена наша держава, позбавлена Україна. Ми з вами, поки триває війна, – у принципово різних умовах. Коли ви можете бути впевнені, що на вас і ваших близьких чекає ще довге майбутнє, нормальне майбутнє. І ми цього хочемо. І ми за вас щасливі. А для нас те, що в нас є, може бути востаннє. Просто востаннє. Сьогодні й більше ніколи. Як у 79 українських дітей. 79 українських родин. Зруйнованих цією ганебною війною –вторгненням Росії. 79 родин, які втратили найцінніше, але які все ще змушені боротися. Змушені зібратися й вижити. І воювати. Воювати за майбутнє, яке для них уже закінчилося. У тих фотографіях. 79 вбитих війною дітей. І що ми повинні зробити.. Ми всі – український народ, ви, європейці – щоб це число 79 не змінилося, не зростало. І щоб Європа не забула Україну-79. Російські війська тримають в облозі українські міста. Вони намагаються знищити їх. Уявіть це! Цілі міста! У 2022 році! У Європі. Наш Маріуполь, найбільше українське місто на узбережжі Азовського моря, у повній блокаді. Його обстрілюють цілодобово. Російські війська скидають на нього авіабомби, бʼють ракетами. Вони розбомбили в Маріуполі навіть пологовий будинок і дитячу лікарню... Це ненависть до всього живого. Вони вбивають дітей і руйнують пологові будинки, дитячі лікарні. Навіщо? Щоб українки навіть не народжували? І це – по всій нашій державі, по всій Україні, яка страждає від російського вторгнення. Вони зруйнували вже десятки лікарень, сотні шкіл, дитячих садочків. Вони руйнують університети. Повністю знищують житлові квартали – килимовим бомбардуванням. Уявіть, що це таке! І як у цьому вижити? Що це означає для українців, для наших родин, для наших дітей?.. Що означає, коли не можеш знайти спокій навіть у церкві. Бо авіація бомбардує навіть церкви! Навіть площі... Такі ж площі, як ваші... Де ви мене зараз слухаєте і бачите. Як бомбили площу в нашому місті Харкові – площу Свободи. Це найбільша площа Європи, яка нічим не відрізняється від ваших площ. Окрім того, що вона зруйнована. Зруйнована російським ракетним ударом. У мене постійно запитують в інтервʼю: як Європа може допомогти Україні? Я формулюю питання інакше, а саме: як Європа може допомогти собі? Бо це війна не тільки проти нашого народу, не тільки проти українців. Це війна проти цінностей, які нас із вами обʼєднують. Проти нашого уміння жити. Жити, а не вбивати, як російські військові на нашій землі. Ви відчуваєте, чому ми з ними різні? Ми живемо. А вони убивають. Ми – це 79 життів. А вони – 79 смертей. Я впевнений, що ви прагнете зупинити війну так само, як кожен українець. І тому моя відповідь про допомогу для України, яка необхідна, звучить логічно, природно для мільйонів людей у демократичних країнах. Потрібно тиснути. Потрібні такі санкції проти Росії, щоб кожен російський солдат знав ціну кожного пострілу в мирних людей. Потрібна така принциповість європейського бізнесу, щоб у російської держави не було грошей руйнувати життя. Тисніть на компанії у своїх країнах, щоб вони виходили з Росії, щоб ви опосередковано не були спонсорами цієї війни і трагедії. Говоріть своїм політикам, щоб закрили небо над Україною від російських ракет та літаків. Від тих, хто вбив 79 дітей і тисячі дорослих! Тисячі за 17 днів... Це все захистить нас. Таких самих, як ви. Абсолютно таких самих! Ви знаєте це. Ви це відчуваєте. Ви бачите мене і все це розумієте. І ви знаєте, що ми разом повинні бути у європейській спільноті. Це надважливо для України. І це надважливо для вас, для Європи. Бо це посилить Європу. Це захистить Європу. Це зупинить війну назавжди. Це доведе, що 79 життів, які були забрані у війні за свободу, не втрачені марно. Що вони живі. Живі серед нас. І серед інших дітей України та Європи, які зможуть бути вільними, зможуть мріяти, зможуть просто жити, як вони того хочуть. У мирі. І не боятися, що їх можуть убити. І не шукати, де найближче укриття від авіабомб. Як не шукаєте ви – кожен зі ста тисяч на площах європейських міст, які мене зараз слухають. І як мільйони, які, впевнений, почують. Почують про Україну-79. Про Україну-2022. Про Україну, яка прагне миру. І про Європу, якій час обирати. Обирати Україну. Заради миру! Заради всіх нас. Слава Україні!
uk
1,647,133,260
https://www.president.gov.ua/news/she-potribno-borotis-i-zavdati-vorogu-maksimalnoyi-shkodi-na-73529
Ще потрібно боротись і завдати ворогу максимальної шкоди на всіх напрямках оборони – звернення Президента України
Мудрий народе сильної країни! Завершився 17-й день війни. Війни за право бути вільними. За право жити на своїй землі так, як цього хочемо ми, українці. А не так, як це придумали за нас і проти нас. Проти нашого єства. Проти нашого характеру. Російські окупанти не можуть нас підкорити. У них немає такої сили. Немає такого духу. Вони тримаються тільки на насильстві. Тільки на терорі. Тільки на зброї, якої в них багато. Але в окупантів немає жодної природної основи для нормального життя. Для того, щоб люди могли відчувати щастя. І мріяти. Вони органічно не здатні робити життя нормальним! Всюди, куди прийшла Росія на чужу землю, мрії неможливі. Тільки дуже тяжка боротьба за виживання. У результаті нападу нашу землю, на Україну, російське керівництво фактично перетворює свою державу на аналог так званих «ДНР» і «ЛНР». На велику ізольовану від усього світу зону. Де царюватиме бідність. Де все визначатиметься тільки насильством. І звідки люди будуть тікати. Як тільки можуть. Хто тільки може. Подивіться зараз, хто їде з Росії. Хто виводить свій бізнес. Це фахівці, які можуть дати собі раду на глобальному ринку. Це айтівці, які не хочуть жити на території, де свободи зоасім немає. Це бізнесмени, які відчувають: у них все відберуть, коли просто захочуть. Це артисти, які знають, що творчість на території, де життя людини нічого не варте, також нічого не варта. Росія втрачає мізки. Втрачає таланти. Втрачає гроші. Але якщо це відбувається з Росією, то що ж чекає на так звані «ДНР» і «ЛНР»? На їхні аналоги? Тільки повна деградація. Окупанти на території Херсонської області намагаються повторити сумний досвід утворення псевдореспублік. Шантажують місцевих керівників, тиснуть на депутатів. Шукають, кого підкупити, щоб організувати так звану «ХНР». Таку ж мертвонароджену, як і «ДНР» та «ЛНР». Щоб організувати якісь «комітети» проти законної влади на нашій землі. І всупереч волі людей, які щоденно виходять протестувати. І які хочуть Україну. Я вдячний їм. Хочу сказати деяким діячам і діячкам, яким не вистачило гидливості відмовитися від розмов з окупантами... Хочу сказати: якщо хтось із них раптом спокусився на пропозиції від окупантів... Ви підписуєте собі вирок. Вирок – піти слідом за понад 12 тисячами окупантів, які не змогли зрозуміти вчасно, чому на Україну не варто посягати. Відбулося екстрене засідання Херсонської обласної ради. 44 депутати ухвалили рішення, що Херсонщина – це Україна, і жодним псевдореспублікам там не місце. Україна вистоїть у цьому випробуванні. Нам потрібен час, нам потрібні сили, щоб переломити військову машину, яка прийшла на нашу землю. Не буду применшувати загрозу. І не стану перебільшувати здобутки. Ми – чесні люди, а не Міністерство оборони Росії, яке бреше всім – мільйонам своїх громадян і навіть очільнику Російської Федерації. Тому кажу відверто: ще потрібно триматися. Ще потрібно боротися. Кожного дня і кожної ночі шукати, як завдати ворогу максимальної шкоди. На всіх напрямках оборони. Під Житомиром і Києвом, під Черніговом і Сумами, під Харковом і під Луганськом, під Донецьком і Маріуполем, на півдні країни й на дипломатичному фронті нашої держави. Маючи таку тактику і маючи впевненість у своїх силах, ми прийдемо по своє. Прийдемо в Мелітополь і в Генічеськ. Всюди, де наша земля. І хай окупанти знають, хай знають усі колаборанти, яких вони знайдуть, що Україна їм не пробачить. Нікому. Нічого. Україна не забуде. Україна знайде і притягне до відповідальності. Кожного. Так, як це буде можливо. Усі гуманітарні коридори, до речі, які були погоджені, – вони спрацювали. Вдалося вивезти 12 729 людей. Гуманітарний вантаж для Маріуполя має бути завтра вдень. Через складність маршруту довелося заночувати в Бердянську. Постійно – за кожної нагоди – я повторюю нашим друзям і партнерам за кордоном про те, що вони повинні робити більше для нашої держави. Для українців. Тому що це не тільки для України. Це для всіх у Європі. Зло, яке цілеспрямовано бомбардує мирні міста... Зло, яке обстрілює навіть машини швидкої допомоги і підриває лікарні, не зможе зупинитися на одній країні. Якщо матиме сили йти далі. Сказав про це на дуже важливій акції на підтримку нашого народу, яку організували у Європі. Понад сто тисяч людей на площах Італії та інших країн континенту зібралися на мітинг за нас, за Україну і проти російської агресії. Мільйони людей почули моє звернення ще й потім, завдяки трансляції і записам. Ми зараз маємо найбільшу в історії України підтримку світом наших прагнень і нашої незалежності. Можна взяти опитування громадської думки в будь-якій країні, і побачимо, що Україна – в лідерах серед тих, кому симпатизують, кого підтримують. А Росія – не просто серед ворогів. А навіть більший ворог, більше зло, ніж Північна Корея. Саме так думають, наприклад, американці. Звичайні люди в усіх штатах. Як і звичайні люди в усіх європейських країнах. І я вдячний їм за цю надзвичайну підтримку. Вдячний за розуміння нашої боротьби. Бо ми поєднані однією мрією – жити вільно на своїй землі. І маємо право на те, що є у кожного у вільному світі, – на безпечне небо, так само як і на власну землю. Шановні українці! Шановні українки! Наші герої! Світ завжди любив тих, хто бореться проти зла. Саме наш спротив, хоробрість усього нашого народу надихнули світ. Мільйони людей у різних країнах. Які ще 17 днів тому могли й не відчувати, що спільне у них у всіх є. У нас у всіх є. А зараз це очевидно: мир, свобода, любов до своїх дітей. Дітей, заради яких ми воюємо, щоб вони мали майбутнє. Я підписав два важливих укази. Про відзначення державними нагородами України 106 військовослужбовців Збройних Сил України, які мужньо проявили себе у боях за незалежність України. 17 з них, на жаль, – посмертно. Але вони – герої. І указ про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»: Старшому сержанту Васічу Сергію Вікторовичу. Посмертно. Мужньо обороняв наші позиції у Київській області. Знищив ворожу техніку та значну кількість живої сили ворога. Старшому солдату Пархомуку Віталію Васильовичу. Посмертно. Під час контрнаступу на противника в районі міста Макарів завдав значних втрат ворогу і героїчно загинув, захищаючи своїх побратимів. Солдату Мрочку Костянтину Васильовичу. Посмертно. Мужньо боровся із силами противника, які переважали. Завдяки його ефективним діям окупанти зазнали болісних втрат. Солдату Свинчуку Олегу Анатолійовичу. Посмертно. Героїчно виконував свій обовʼязок у бою проти сил ворога, що переважали. До останнього допомагав своїм співслужбовцям. Сержанту Ханіну Андрію Павловичу. Посмертно. Захищаючи Волноваху Донецької області, знищив танк ворога та близько 10 осіб противника. Під час бою, отримавши поранення, допомагав пораненим співслужбовцям і до останнього виконував свій обовʼязок. Сержанту Дерусовій Інні Миколаївні. Посмертно. З 24 лютого старший бойовий медик виконувала завдання в місті Охтирка Сумської області. Врятувала понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Загинула від артилерійського обстрілу російських військ, надаючи допомогу пораненим військовим. Перша жінка – Герой України, якій це звання присвоєно посмертно. Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка»: Старшому лейтенанту Гуцулу Володимиру Олександровичу. Завдяки його героїчним діям у Херсонській області вдалося знищити 25 одиниць техніки ворога та близько 300 окупантів. Старшому лейтенанту Чорному Володимиру Володимировичу. Завдяки його умілим діям при захисті Волновахи Донецької області, було знищено близько 50 осіб противника, танк Т-72 і взято в полон пʼятеро окупантів. Слава всім героям! Слава Україні!
uk
1,647,217,140
https://www.president.gov.ua/news/peremozhemo-zavdyaki-nashomu-vminnyu-gurtuvatisya-ta-zavzhdi-73541
Переможемо завдяки нашому вмінню гуртуватися та завжди памʼятати про своїх – звернення Президента України Володимира Зеленського
Міцний народе незламної країни! Сьогодні 18-й день. 18-й день нашої війни за життя, за Україну, за незалежність. Початок сьогоднішнього дня був чорним. Російські ракети та авіабомби знову били по нашій державі. Від сходу до заходу. 30 ракет на одну тільки Львівську область. Унаслідок обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки загинули 35 людей, ще 134 людини отримали поранення. Там не відбувалося нічого, що могло б загрожувати території Російської Федерації. І всього лише за 20 кілометрів звідти – кордони НАТО. Минулого року я чітко попереджав лідерів НАТО: якщо не буде жорстких превентивних санкцій проти Російської Федерації, вона піде війною. Ми мали рацію. Я говорив протягом довгого часу: «Північний потік» – це зброя, яка вдарить по всій Європі. Тепер це очевидно. І зараз я повторюю знову: якщо ви не закриєте наше небо, то це лише питання часу, коли російські ракети впадуть вже на вашу територію, на територію НАТО, на домівки громадян країн НАТО. Сьогодні в Київській області був убитий американський журналіст Брент Рено. Його колега поранений. Це був свідомий напад російських військових. Вони знали, що вони роблять. Але, схоже, не всі на Заході знають, що вони роблять. На сході нашої країни окупанти вирішили «демілітаризувати» та «денацифікувати» Святогірську лавру Української православної церкви Московської патріархії. На час удару на території монастиря перебували тільки монахи та сотні біженців. Жодної військової цілі у лаврі чи поряд з нею не було. Але російські війська не зупиняються навіть перед ударами по лаврі. Один лише цей факт демонструє, що вся ідеологія російської держави є просто брехнею. Сьогодні я відвідав наших хлопців, наших захисників, які відновлюються після поранень у військовому госпіталі. Поговорили. Вручив нагороди. Ордена й медалі – за мужність, за славу для України. І я дуже хочу, щоб моє до них привітання «бажаю здоровʼя» спрацювало сьогодні саме так потужно, як і наші Збройні Сили, які утримують ключові рубежі. Вже 18 днів. До речі, в цьому ж госпіталі лікують і російського військового з Рязані. Він – в одній палаті з нашими захисниками. Отримує ту ж допомогу, від тих же лікарів. Попри те, що робив цей хлопець проти нас, проти України. Але лікарі України його врятували. І це зрозуміло. Бо вони люди, не звірі. І маємо пройти цю війну так, щоб залишилися ми всі людьми. Я вдячний усім лікарям і медичним сестричкам, які працюють у Києві, в Дніпрі, у Вінниці, у Львові, в Чернігові, на Донбасі, у Харкові, у Мелітополі, у Маріуполі... Усім! Військовий госпіталь міста Маріуполя. Військовий мобільний госпіталь міста Покровська. Військовий мобільний госпіталь міста Часів Яр. Військово-медичний клінічний центр Східного регіону. Військовий госпіталь Черкаського. Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону, місто Вінниця. Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, місто Львів. Військово-медичний лікувально-реабілітаційний центр, вийшов з Ірпеня, але продовжує працювати. Усім вам – щира подяка! Від усіх нас. Від усіх українців. Заїжджав сьогодні й на блокпости. Не хотів, щоб це було дуже публічно. Просто підтримати наших хлопців, поговорити. Мужні хлопці, веселі хлопці, які захищають Київ і знають, що ми переможемо. Відчувається це. Переможемо завдяки тому, як тільки ми, українці, вміємо гуртуватися. Уміємо завжди памʼятати про своїх. Своїх – по духу, по серцю, по щирості. Зустрів там, на блокпосту, надзвичайну людину, яка щоденно підтримує наших захисників, щоденно привозить їм каструлю з борщем, справді смачним, справді українським. Просто від душі. І я знаю, що саме на таких людях століттями тримається наша держава. Саме завдяки таким людям ми переживемо будь-які чорні дні. Бо ми – разом. І ми завжди захищаємо своїх. І своє. Не за гроші. Без примусу. Не як ті, хто прийшов до нас. А тому що ми – українці. Важливі міжнародні переговори. Болгарія, Словаччина, Чехія, Румунія, Польща, Британія. Відчуваємо підтримку цих країн. Відчуваємо підтримку нашої армії. Це важливо. Говорив також і з Шарлем Мішелем, Президентом Європейської ради, про нашу європейську перспективу, яка стає реальністю. Тепер щодо переговорів з Російською Федерацією. Щоденно у відеоформаті говорять представники делегацій наших країн. У нашої делегації завдання чітке – зробити все, щоб відбулася зустріч президентів. Зустріч, на яку, я впевнений, очікують люди. Зрозуміло, що це складна історія. Тяжкий шлях. Але шлях потрібний. І наша мета – щоб у цій боротьбі, у цій переговорній складній роботі, Україна отримала необхідний результат. Необхідний для нас, для миру і для безпеки. Щоб ми мали гарантії – нормальні, дієві. Не як за «Будапештом» і не як у нашому небі. А такі, щоб українці могли сказати: ось це працює, ось це – гарантії. Говорити потрібно. Спрацювали понад десять гуманітарних коридорів. Київська область, Луганська область... За добу врятовано 5550 людей. За шість днів – вже понад 130 тисяч. Говорити потрібно. І це також – завдяки переговорам. Маємо це розуміти. На жаль, у Маріуполь гуманітарний коридор був перекритий. Знову. Ми зробили все, що необхідно. Забезпечили тишу. Російські війська зірвали рух вантажу та автобусів. Але будемо пробувати знову. Будемо пробувати ще. Доти, доки не зможемо допомогти нашим людям. Бо вони – наші. Нашому Маріуполю. Героїчному Маріуполю. Українці! Українки! Ми проходимо найстрашніше випробування у нашій історії, у нашому житті. Ми захищаємо найдорожче, що в нас є. Ми повинні триматися. Ми повинні боротися. І ми переможемо. Я знаю це. Я в це вірю. Слава вам! Слава нашим людям! Слава нашим героям! Слава Україні!
uk
1,647,267,840
https://www.president.gov.ua/news/sogodni-dobrovolcyami-ye-vsi-hto-vidchuvaye-vilnij-poklik-do-73557
Сьогодні добровольцями є всі, хто відчуває вільний поклик до захисту України – звернення Президента Володимира Зеленського
Бажаю здоровʼя, шановні українці, українки! Гарна погода, яку ми тепер майже не помічаємо. Чисте небо, якого сьогодні над Києвом немає. Над Києвом та іншими містами нашої держави. Через ракетні удари, сліди від ворожих літаків. Вулиці тихі, але я знаю, я вірю, що це не надовго. Не назавжди. Для того й працюємо. Для того й боремося. Для того й не віддаємо свого. Сьогодні ми відзначаємо суто наше, українське свято – День добровольця. Саме наша здатність миттєво обʼєднуватись у час випробувань, знаходити спільну мову й боротися разом створює наш характер, український характер. Ми можемо не помічати одне одного у звичайному житті. Погодьтеся, таке з нами буває і бувало. Але коли бачимо загрозу нашому способу життя, нашому духу, коли бачимо загрозу Україні, нашій державі, ми не вагаємося жодної хвилини. Якщо ми –українці. Ми обʼєднуємося. Ми робимо все, щоб захистити своє. Українців не треба переконувати, щоб ставали добровольцями. Українців не треба стимулювати, щоб почали допомагати одне одному. Потужна підтримка Збройних Сил усім народом України, щирий волонтерський рух, масовий вступ до тероборони, солідарність усіх наших людей – це передумови перемоги. Передумови звільнення всієї нашої країни... Єдиної й найкращої. Україна для нас – не просто територія, як для окупантів. Вони ж тут нічого не розрізняють, не розуміють нічого. Саме тому для них усе це – просто мішень. Україна для нас – це мільйони щасливих миттєвостей, рідних символів, памʼятних місць. Ми відчуваємо цю землю. Україна для нас – це наше життя, і тому мільйони людей стали на захист нашої держави сьогодні. Тому сьогодні ми всі – добровольці. Усі, хто захищає Україну, наших дітей, хто захищає наше майбутнє. Усім, хто відчуває цей вільний поклик... Поклик до захисту України... Хто доброволець у боях. Чи в інформаційних військах. Хто захищає дороги, захищає міста. Усім дипломатам – офіційним і неформальним. Усім, хто допомагає з технікою. Хто зберігає бізнес. Хто постачає необхідні товари, необхідні продукти. Хто рятує й лікує за будь-яких умов. Хто працює на транспорті. Хто забезпечує звʼязок і ремонтує мережі... Усім я вдячний. І щиро вас вітаю! Кожного з добровольців. Кожного з мільйонів, які разом працюють на перемогу. 19-й день нашого спротиву. Збройні Сили України тримаються мужньо. І креативно. Ми завдаємо таких втрат ворогу, що він вже не знає, де ще шукати резервів. Де ще шукати допомогу. Допомогу собі, допомогу окупанту. Це жалюгідно. Але ми не маємо права розслабитись. Російська держава готувалася до війни десятки років. Вони накопичили значний воєнний ресурс заради зла, заради підкорення сусідів. І заради знищення України, Європи, якою ми її знаємо, яку ми цінуємо. Тому потрібно триматися, потрібно боротися, щоб перемогти. Щоб прийти до заслуженого українцями миру. Чесного миру. З гарантіями безпеки для нашої держави, для наших людей. І щоб покласти це на папір у переговорах, складних переговорах. Сьогодні вже почалася відеозустріч делегацій. Вона триває. Всі чекають новин. Ввечері обов’язково доповімо. Поки держава воює, поки народ захищається, має зберігатись і відновлюватись економіка. Настільки, наскільки це можливо в наявних складних умовах. На вулицях міст має зʼявитися життя. Там, де дозволяє безпека. Там, де це можуть забезпечити люди. Аптеки, торгівля, будь-який бізнес, який може просто працювати сьогодні. Щоб країна жила. Щоб уже починалося відновлення України. І це залежить від кожного з нас, від кожного, хто здатний працювати. Економічне придушення України – це одне із завдань війни проти нас сьогодні. І ми маємо відбитися також і від цього. Зберегти нашу економіку, зберегти наших людей. Тому уряд отримав чітке доручення – повернути малий і середній бізнес. Прибрати усе, що заважає. Максимально послабити податки, прибрати всі складнощі, абсолютно усі. Щоб система не тиснула, щоб люди знали, що вони можуть працювати так, як вони можуть. Там, де вони можуть. На час війни та для післявоєнної розбудови потрібна нова податкова модель. Потрібно оновити й фінансові правила. Щоб люди відчували, що можна проявляти гнучкість. Відчували, що всі гроші та цінності будуть збережені. І що можна не боятися втратити щось, бо держава Україна гарантує кожному безпеку активам і накопиченням. Кабінет Міністрів уже працює над тим, як оформити це нормативно. День-два – будуть деталі. Українці! Українки! Російські війська продовжують знищувати нашу інфраструктуру, продовжують бити по наших містах. Київщина, Чернігівська область, Сумщина, Харків, Південь, Донбас. Але знайте – ми все відбудуємо. Ми все відновимо. Кожну вулицю кожного міста. Кожний будинок, кожну квартиру кожного українця. Після війни, я впевнений, ми зможемо зробити це швидко. Ми спрямуємо на це всі наші сили, всю допомогу світу. Ми вже формуємо фонди, щоб Україна жила. Але зараз, коли окупанти ще на нашій землі, ми маємо бити їх так, як тільки можемо. Гнати їх так, як тільки вміємо. Захищати міста. Захищати села. Захищати кожен метр нашої землі й кожну частинку нашого серця. Українського серця. Української душі. Допомагайте одне одному! Підтримуйте одне одного! Підтримуйте оборону! Захищайте державу! Разом – точно переможемо. Слава Україні!
uk
1,647,307,740
https://www.president.gov.ua/news/vidpovidalnist-za-voyenni-zlochini-dlya-rosijskih-vijskovih-73561
Відповідальність за воєнні злочини для російських військових неминуча – звернення Президента України
Вільний народе вільної країни! Завершився 19-й день нашого спротиву. Історичної війни. Ще один тяжкий день, який все ж наближає нас до перемоги, наближає мир для України. Як і раніше, ворог розгублений. Вони не очікували такого опору. Вірили своїй пропаганді, яка десятиліттями бреше про нас. Досі не можуть оговтатися. Але вже почали розуміти, що війною вони нічого не досягнуть. Це знають їхні солдати. Це усвідомлюють їхні офіцери. Вони втікають з поля бою, кидають техніку. Ми беремо трофеї та використовуємо їх для захисту України. Російські війська на сьогодні – фактично один з постачальників техніки для нашої армії. Вони і в страшному сні не могли такого побачити. И я хочу сказать российским солдатам. Тем, которые уже зашли на нашу землю. И которых ещё только собираются отправить воевать против нас. Российские срочники! Послушайте меня особенно внимательно. Российские офицеры! Вы-то всё уже поняли. У Украины вы ничего не заберёте. Вы будете забирать жизни. Вас очень много. Но и вашу жизнь тоже заберут. Но ради чего вам погибать? И зачем? Я знаю, что вы хотите выжить. Мы слышим в перехватах ваших разговоров, что вы на самом деле думаете об этой войне, об этом позоре и о своём государстве. Ваши разговоры друг с другом. Ваши звонки домой родным. Мы слышим это всё. Мы делаем выводы. Мы знаем, кто вы такие. Поэтому я предлагаю вам выбор. От имени украинского народа даю вам шанс, шанс выжить. Если вы сдадитесь нашим силам, мы будем обращаться с вами так, как и положено обращаться с людьми. Именно с людьми – достойно. Как с вами не обращались в вашей армии. И как ваша армия не обращается с нашей. Выбирайте! Наші хоробрі захисники продовжують завдавати російським військам нищівних втрат. Уже скоро кількість збитих гвинтокрилів Росії досягне сотні одиниць. Бойових літаків вони втратили вже 80. Сотні танків, тисячі одиниць іншої техніки. За 19 днів російська армія втратила в Україні убитими більше, ніж за дві криваві й багатолітні війни в Чечні. Заради чого? Я благодарен тем россиянам, которые не прекращают попытки донести правду. Тем, кто борется с дезинформацией и рассказывает правду, реальные факты своим друзьям, своим близким и родным. И лично той девушке, которая вошла в студию Первого канала с плакатом против войны. Тем, кто не боится протестовать. Пока ещё ваша страна не закрылась окончательно от всего мира, превратившись в очень большую Северную Корею, вы должны бороться. Вы должны не потерять и свой шанс. Євросоюз затвердив четвертий санкційний пакет проти Росії. Четвертий, і я впевнений, що не останній. Ми працюємо з партнерами над новими обмеженнями, які будуть застосовані проти російської держави. Кожен, хто відповідає за війну. Кожен, хто відповідає за руйнацію демократії. Кожен, хто відповідає за репресії проти людей. Кожен отримає відповідь. Відповідь світу. І це – тільки початок. Відповідальність за воєнні злочини для російських військових неминуча. Відповідальність за свідомо створену гуманітарну катастрофу в українських містах неминуча. Увесь світ бачить, що відбувається в Маріуполі, Харкові, Чернігові, Сумах, Охтирці, Гостомелі, Ірпені. В усіх наших містах. Усі наші партнери поінформовані про злочини окупантів проти мирних людей і місцевого самоврядування в Херсонській та Запорізькій областях. У тимчасово окупованих районах. За це буде відповідь. Обовʼязково. За зірвані гуманітарні коридори. Обовʼязково. Протягом дня 14 березня вдалося вивезти з міст і містечок Київської та Луганської областей 3806 українців. Нашу колону зі 100 тоннами найнеобхіднішого для Маріуполя досі утримують у Бердянську. Вже третій день. Але ми будемо намагатися. Будемо робити все, щоб маріупольці отримали продукти, воду й медикаменти. Повну інформацію про дії окупантів на українській землі надав у розмовах з друзями та партнерами нашої держави. Кожна агресивна дія окупантів тільки підштовхує світ до нових санкційних рішень. Говорив з Президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн. З Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Премʼєр-міністром Люксембургу Ксавʼє Бетелем. Взаєморозуміння на сто відсотків. Важливою була й розмова з Премʼєр-міністром Ізраїлю Беннетом. Як частина переговорних зусиль, щоб завершити цю війну якнайшвидше. Чесним миром. Над цим працювала й наша делегація на переговорах з російською стороною. Доволі непогано, як мені доповіли. Але подивимось. Продовжать завтра. Кабінет Міністрів України узгодив пакет рішень для підтримки нашої економіки. Щоб бізнес працював. Щоб люди були з роботою. Там, де безпека це дозволяє. Там, де люди до цього готові. Перше. Починаємо податкову реформу. Замість ПДВ та податку на прибуток даємо ставку 2% від обороту та спрощений облік. Для малого бізнесу – а це перша й друга групи ФОПів – ставимо добровільну сплату єдиного податку. Тобто якщо зможете – сплачуйте. Не можете – нема питань. Друге. Максимальна дерегуляція бізнесу. Скасовуємо всі перевірки для всіх бізнесів. Щоб усі працювали нормально. Щоб міста оживали. Щоб усюди, де немає бойових дій, продовжувалося життя. Умова лише одна: ви забезпечуєте нормальну роботу свого бізнесу в межах українського закону. Це лише початкові два кроки нашої податкової реформи. Далі буде. І наостанок. Щойно підписав указ про відзначення державними нагородами України 234 військовослужбовців Збройних Сил України, які проявили особисту мужність і героїзм у боротьбі за Україну, за нашу незалежність. 59 з них – посмертно. Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за нашу державу! Вічна вдячність усім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,647,365,340
https://www.president.gov.ua/news/kozhen-postril-rosiyi-po-ukrayini-ce-krok-do-yiyi-samoznishe-73577
Кожен постріл Росії по Україні – це крок до її самознищення – звернення Президента Володимира Зеленського
Міцний народе нашої незламної країни! Вісім років війни проти нас. 20-й день повномасштабного вторгнення. Спроби знищити нас усіх, знищити Україну. Ми воюємо за життя. Ми виборюємо життя у ракет, авіабомб, артилерії, танків, мінометів і всього іншого, що російські війська використовують, щоб знищити нас. Всього іншого, чим Росія руйнує зараз і себе. Тому що кожен постріл по Україні, кожен удар по Україні – це кроки до самознищення Росії. Кроки до самоізоляції, до бідності й деградації. Росію залишають усі, хто просто хоче жити та має чим думати. Науковці, артисти, бізнесмени, програмісти тощо... Такого удару по людському капіталу російська держава не переживала вже десятки років. Такого удару, якого завдала собі сама. Але нас це не хвилює. Це не наше питання. Наше питання – зберегти своїх людей. Силу нашого суспільства. Своїх науковців, своїх артистів, своїх бізнесменів, своїх людей, свій міцний народ. Усіх наших українців, хто боронить державу й наближає мир, який потрібен кожному українцю. Минулої ночі майже по всій території нашої держави були повітряні тривоги. Ракетним ударом зруйнований аеропорт у Дніпрі. Харків. Російські авіабомби били по житлових кварталах. Ще – артилерія. Ще – міномети. Бої тривають і в області – Ізюм, Чугуїв. Триває розбір завалів у Рівному після ракетного удару по телевежі. Станом на цей час відомо про 19 загиблих. Древні Чернігів, Остер переживають таку жорстку атаку з боку Росії, що вона стерла в пил будь-які свої претензії на культурний звʼязок з часами Русі. В окупантів немає коріння, немає памʼяті і немає душі. Російські війська атакували Київ, атакували киян. Чотири житлові будинки зруйновані. Розбір завалів ще триває. Станом на цей час відомо про пʼятьох загиблих у Києві. Скажу вам по-русски: и это в нашей столице. В городе, о котором вы, собственно говоря, всегда говорили: мать городов русских. Который сделал наши народы историческими. И который вы сегодня бомбили. Просто людей, жилые массивы. Бомбили и снова бомбили. Нам таких детей точно не надо. Спасибо. Окупанти продовжують вважати захоплення нашої столиці своєю ключовою метою, політичною метою. Вони сподіваються, що контроль над Києвом дасть їм контроль над Україною. Це абсурд абсолютний – з усіх точок зору. Щоб додатково посилити оборону столиці та Київської області, я призначив керівником обласної військової адміністрації Олександра Павлюка – Героя України, генерал-лейтенанта, командувача Операції об'єднаних сил. Звільнений голова обласної адміністрації Олексій Кулеба допомагатиме військовому керівництву. Тож київський напрямок та ситуація в області матимуть ще більшу увагу. Новим командувачем Об'єднаних сил став генерал-майор Едуард Москальов. Професійна людина, патріотична людина. Указ підписано. Кожного ранку, кожного вечора я висловлюю подяку військовим. Усім нашим героям, які хоробро захищають нашу державу. Усім, хто зупиняє ворога попри те, що окупантів у рази більше. В десятки разів. А зараз, сьогодні, я хочу сказати про всіх мирних українців, яких забрала ця війна... Вічна памʼять кожному, хто загинув за Україну! Вічне прокляття ворогу, який забрав тисячі життів. Сьогодні частково відкрилися гуманітарні коридори. Працює коридор із Сум, Тростянця, Лебедина, Шостки й Конотопа в напрямку міста Полтави. Окупанти не припинили обстріли й зірвали роботу гуманітарних коридорів у Київській області. Залишається заблокованою й колона з гуманітарним вантажем для Маріуполя. Декілька днів поспіль. Але все ж таки потроху відбувається виїзд людей з оточеного міста на приватному транспорті. Хочу подякувати за цю важливу справу, важливу роботу ДСНСникам, поліції, лікарям та всім іншим, хто рятує людей. І авжеж обов’язково дякую нашим військовим. Сьогодні виступив на саміті, який був організований Британією, другом України – Борисом Джонсоном. Виступив перед обʼєднаними експедиційними силами Сполученого Королівства. Перед лідерами держав Балтії та країн півночі Європи. Сказав про те, що хотіли б сказати, безперечно, всі наші громадяни. Про НАТО. Про допомогу. Про щирість і... те, що не всі зайняли моральну позицію у відповідь на російську війну. Кожна з понад 800 російських ракет, які вдарили по нашій державі, є відповіддю на давнє питання про НАТО. Про те, чи відкриті насправді для України двері Альянсу. Якби були відкриті, якби це було чесно, то нам не довелося б 20 днів переконувати Альянс, що небо над Україною потрібно закрити. Закрити від смерті, яку несуть російські повітряні сили. Але... Нас поки що не чують чи не хочуть чути. Деякі держави Альянсу залякали самі себе. Розказуючи, що нібито вони не можуть відповідати. Не можуть зіштовхнутися з російськими ракетами та літаками в небі України. Бо це, мовляв, призведе до ескалації, призведе до Третьої світової... А що ж вони скажуть, якщо Росія піде далі у Європу, атакуючи інші країни? Впевнений – те ж саме, що вони говорять і Україні. 5-та стаття договору про НАТО ще ніколи не була такою слабкою, як зараз. Це тільки наша думка. Коли деякі члени Альянсу побоялися бути справді альянсом, який здатний захистити все те, заради чого його й створювали. Свободу й демократію. Людяність і справедливість. Нам потрібно шукати дієвих гарантій. Гарантій для нас, для нашого неба. І ми від цього не відмовимось. Нам потрібні літаки. І я продовжу про це говорити, продовжу цього добиватися. Нам потрібні довгострокові безпекові гарантії для держави. Для всіх українців. Але конкретні речі. Конкретні гарантії. Юридично закріплені. Щоб жодного сумніву в них не було. І щоб не звучали відмовки. Як звучать зараз, коли ми звертаємося до тих, хто підписав «Будапешт» і хто... мав силу, щоб зупинити російське вторгнення ще до того, як воно почалося. Превентивно. Допомогою Україні, яка переконує. Санкціями, які не дозволяють воювати. Українці! Українки! Нас понад 40 мільйонів у нашій державі. І ще мільйони по всьому світу. Це велика сила. Плюс – наші друзі. Плюс багато країн наших партнерів. Ми всі маємо зараз спільне завдання, національне завдання. Ми повинні тиснути на Росію так, щоб ціна за цю війну проти України стала надзвичайно болісною. Щоб усі у світі зайняли моральну позицію. Не тільки держави, а й компанії. Я кажу про бізнес. Великі корпорації, які все ще спонсорують військову машину Росії, які не пішли з російського ринку, хоча повинні були зробити це одразу. Одразу, коли світ побачив, що роблять російські війська на нашій українській землі. Ви знаєте ці бренди. Вони добре відомі. І тут немає жодних секретів. Nestle, Mondelēz та інші гіганти харчової індустрії. А також Raiffeisen, Societe Generale та інші банки. BASF, Samsung та LG. Bayer, Sanofi та інша фарма. Unilever, Johnson & Johnson... І ще десятки компаній. А це мільярди доларів. Ми звертаємося до світу. До держав і до людей. Але це не тільки робота політиків. Я звертаюся до українців. До всіх і в будь-якій країні. Там, де ви можете впливати на це. Все у ваших силах. Увесь бізнес з Росією має бути зупинений. Уся торгівля. Щоб вони не могли спонсорувати вбивства. Наші вбивства, наших дітей. Щоб долари і євро не оплачували кров. Контактуйте, будь ласка, з політиками. Тисніть. Говоріть із журналістами. Бойкотуйте їхні продукти. Вони повинні відчути нашу силу! Вони повинні відчути вашу силу! Бо сила у нас є. Слава Україні!
uk
1,647,374,220
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-parlamen-73581
Промова Президента України Володимира Зеленського у парламенті Канади
Панове спікери! Пане Премʼєр-міністре! Дорогий Джастіне! Члени уряду та парламенту! Присутні гості. Дорогі друзі! Перш ніж почати, я хочу, щоб ви зрозуміли мої відчуття, відчуття українців. Настільки, наскільки це можливо. Відчуття протягом цих 20 днів. 20 днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації після восьми років війни на Донбасі. Просто уявіть... Уявіть, що о четвертій ранку кожен з вас чує вибухи. Страшні вибухи. Джастіне, уяви, що ти чуєш. І чують твої діти. Чують ракетні удари по аеропорту Оттави. По десятках інших місць по всій території вашої прекрасної країни, території Канади. Крилаті ракети. Ще до світанку. І твої діти обіймають тебе і запитують, що сталося, батьку. А ти вже отримуєш перші звіти про те, які обʼєкти в твоїй державі розбиті ракетами Російської Федерації. І ти знаєш, скільки і де вже загинуло людей. Уявіть, що ви шукаєте слова, щоб пояснити це дітям. Пояснити їм, що почалася масштабна війна. Війна, про яку ви знаєте, що вона – на знищення вашої держави. Про яку ви знаєте, що вона – на підкорення вашого народу. Другий день – і ви отримуєте повідомлення про колони бронетехніки. Тисячі, тисячі, які заходять на вашу землю. Спочатку – маленькі міста, потім більші. Вони хочуть їх усі заблокувати. І блокують. Вони підходять до Едмонтона – уявіть собі – і бʼють артилерією. Просто по житлових кварталах, просто по людях. Спалюють школи, підривають дитячі садочки. Як і у нас, в наших містах – в Сумах, як в нашій Охтирці. Вони блокують Ванкувер і тримають в облозі сотні тисяч людей, які залишилися в цьому місті. Як в нашому Маріуполі. Вже другий тиждень під обстрілами, без електрики повністю, майже без їжі, точно без води. У підвалах. Джастіне! Шановні присутні! Панове! Уявіть, що значить кожного дня чути доповідь про загиблих людей. Так, ви – президент або керівник уряду, але ви просто про це чуєте, про загиблих дітей. І загиблих стає все більше і більше. 97 убитих дітей на сьогоднішній ранок. Знаменита Сі-Ен Тауер у Торонто... Скільки російських ракет вистачить, щоб її зруйнувати? Повірте, я всім вам цього не бажаю... Але ми щодня передбачаємо, скільки ще ракет можуть ударити по наших телевежах. А вони б’ють по них. Наша площа Свободи у Харкові і ваша Churchill Square в Едмонтоні. Уявіть російські ракети, які бʼють у її серце. Наш Бабин Яр – місце поховання жертв Голокосту... Росіяни не зупинялися перед бомбардуванням навіть цієї землі. А що з Національним монументом Голокосту в Оттаві? Чи витримає він удар трьох чи пʼяти ракет? Так було у нас. Авіабомби? Ще хвилину тому там були люди живі. Там була сім’я, яка просто прийшла туди. Вони були живі. А тепер... Ви розумієте. А потім страшна ніч... І так кожна з цих 20-ти, коли російські військові стріляють з танків по житловим масивам. З танків – по Запорізькій атомній станції. Прямою наводкою. Коли там почалася пожежа. Чи можете ви уявити таке з вашою станцією Bruce Station в Онтаріо? І що б ви відчули, якби побачили, як ваш прапор у кожному місті, де вони проходять, як ваш прапор у Монреалі знімають... Знімають, щоб викинути та замінити російським. Я знаю, що ви підтримуєте Україну, щиро, дієво. І ми з Джастіном друзі. Але я хочу, щоб ви зрозуміли мене, і ви це відчули. Відчули те, що й ми. Відчували, як ми хочемо жити. І як ми хочемо перемогти. Перемогти заради життя. Хочу, щоб ви відчували, що це таке, коли телефонуєш друзям і кажеш: закрийте небо, зупиніть обстріли. Неважливо, яким чином, просто зробіть це. Зупиніть бомбардування. Скільки ще має впасти ракет на наші міста? А у відповідь чуєш, що хтось цього не хоче робити... Але дуже занепокоєні! Але ж дайте тоді нам літаки, говоримо ми нашим партнерам. Відповідають: ось-ось... Уже скоро. Трішки потерпіть. Але дуже-дуже всі занепокоєні. Просто не хочуть. А хтось шукає причини. Головне – результат. Кажуть про ескалацію. Хоча куди вже більше? Кажуть, що Україна зараз не в НАТО. Хоча «двері відкриті». Але для кого ці двері і куди вони ведуть, якщо нам відповідають, що нас не візьмуть. Війна завжди проявляє усе, на що здатні люди. Хто сильний. А хто слабкий. Хто мудрий. А хто не бачить очевидного. Хто чесний, а хто – лицемір. І ми це все побачили. І ми все це зрозуміли. За 20 днів і вісім років. Я впевнений, що і ви все побачили. Панове спікери! Пане Премʼєр-міністре! Члени уряду. Члени парламенту! Дорогі друзі! Канада завжди була, є і, я впевнений, буде нашим надійним партнером України. Партнером нашої землі, нашого народу України, кожної нашої сім’ї. Ви прийшли нам на допомогу одразу, коли ми цього попросили. Ви надаєте нам зброю та іншу підтримку, якої ми так потребуємо зараз. Ви запровадили санкції проти Росії – справді моральні. Справді серйозні. Проте ми ж бачимо з вами, що війна, на жаль, триває. Що російські війська не виходять з нашої території. Ви бачите, що наші міста: Харків, Маріуполь не захищені так само, як ваші Едмонтон і Ванкувер. Що Київ зазнає ракетних ударів. Як Чернігів, Житомир, Івано-Франківськ та ще десятки, десятки наших українських міст. Ще вчора дуже мирних і спокійних міст. Це означає, що потрібно робити більше. Значно! Для миру. Для того, щоб зупинити Росію, нам всім треба більше робити. Щоб захистити Україну та захистити Європу від цього тотального зла, яке знищує все: меморіали, церкви, школи, лікарні, житлові квартали й всі наші підприємства. Вони вбили вже 97 українських дітей! Ми не просимо багато. Ми просимо справедливості. Ми просимо реальної підтримки, яка допоможе нам вистояти і захистити наше життя. Життя всього світу. Канада вже проявляє необхідне лідерство! Вже робить першою те, до чого згодом приходять інші країни. Але ми потребуємо більшого лідерства, і просимо вам більшої участі саме від вас. Джастіне! Усі друзі нашої країни України! Усі друзі правди! Ви розумієте, наскільки важливо для нас захистити наше небо від російських ракет, від літаків. Ви можете на це вплинути. Мені так здається. Ви здатні змусити ще більше компаній піти геть з російського ринку. Щоб там не було жодного долара на війну. Якщо вони залишаються в Росії і спонсорують війну, то вони не мають права працювати в Канаді. Хай буде так –і це дасть нам мир. Ви знаєте, мабуть, краще, ніж багато хто у світі, що цей напад Росії – це намагання знищити нас, знищити український народ. Не що інше. Це їхня головна мета. Це війна проти народу. Саме проти нашого народу. Це війна, щоб зруйнувати все, що робить українців українцями. Проти нашого майбутнього. Проти нашого характеру. Проти нашої волі. Усього того, що ви, канадці, дуже добре знаєте, дуже добре відчуваєте. Тому я прошу вас: не зупиняйтеся. Не зупиняйтесь у допомозі Україні. У лідерстві та в намаганнях повернути мир на нашу мирну землю. Я вірю, я знаю, що вам це до снаги. Що з Канадою наша антивоєнна коаліція, яку ми зміцнюємо, точно дасть результат. Я хочу окремо звернутися до нашої української діаспори, до всіх українців Канади. Саме в цей історичний момент ми потребуємо вашої дієвої допомоги. А ви повинні своїми кроками довести, що ви є частиною історії України, живої історії України. Запамʼятайте це – живої. Бо ми хочемо жити. І прагнемо миру. Я вдячний вам за підтримку. Кожному з присутніх у цій залі парламенту. Кожному громадянину Канади. Я вдячний тобі, Джастіне. Вдячний від імені всього українського народу. Впевнений, ми разом – і тільки разом – переможемо всіх ворогів. Слава Україні! Дякую Канаді!
uk
1,647,395,160
https://www.president.gov.ua/news/opir-stijkist-ta-horobrist-nashih-zahisnikiv-dayut-zmogu-zbe-73589
Опір, стійкість та хоробрість наших захисників дають змогу зберегти наш народ і нашу землю – звернення Президента України
Вільний народе вільної країни! Вісім років війни на Донбасі, 20 днів повномасштабного вторгнення. Третій тиждень закінчується. Ми всі хочемо миру. Якнайшвидше. Ми всі хочемо перемоги. І постійно є таке відчуття, що ще трохи, і ми здобудемо те, що належить саме нам, Україні, по праву. Але... Але ще потрібні зусилля. Потрібне терпіння. Ще потрібно боротися. І працювати – кожному на своєму місці. Кожному. Зокрема, нашим представникам, нашій делегації на переговорах із Російською Федерацією. Це важливо. Складно, але важливо, тому що будь-яка війна завершується угодою. Зустрічі тривають. Як мені доповідають, позиції на переговорах звучать уже реалістичніше. Проте, ще необхідний час, щоб рішення були в інтересах саме України. Наші герої, наші захисники дають нам цей час. Захищаючи Україну всюди. Всюди, де ворог хоче прорватися. Окупанти сьогодні не мали успіху. Хоча кидали в бій тисячі своїх людей. На півночі та сході, на півдні нашої держави. Ворог втратив техніку, ще сотні солдатів... Дуже багато загиблих російських строковиків. Десятки офіцерів. Серед убитих окупантів – ще один генерал. Мінімум один генерал за сьогодні. Окупанти скоїли й нові та очевидні воєнні злочини. Обстрілювали мирні міста, цивільну інфраструктуру. Кількість ракет, які Росія застосувала проти України, вже перевищує 900. Авіабомб стільки, що їх неможливо підрахувати. Від артилерійського удару російських військ загинули ще двоє журналістів. Українка Олександра Кувшинова та представник американської Fox News П’єр Закржевський. Ще один журналіст важко поранений. Обстріл стався у Київській області. І це ще одна вагома причина, щоб посилювати західні санкції проти Російської Федерації. Посилювати, поки російська держава не припинить війну. Граждане России! Любой из вас, кто имеет доступ к правдивой информации, уже мог осознать, чем закончится эта война для вашей страны. Позором и бедностью. Многолетней изоляцией. Очень жестокой репрессивной системой, которая будет относиться к гражданам России точно так же бесчеловечно, как к украинцам относились вы, оккупанты. От ваших действий зависит, что будет дальше. Хочу сказать прямо всем чиновникам Российской Федерации, всем, кто имеет отношение к действующей власти: если вы останетесь на должностях, если вы не выступите против войны, международное сообщество лишит вас всего. Всего, что вы заработали за долгие годы. Этим уже занимаются. То же самое касается системы пропаганды. Четвертой ветви власти в России. Если вы остаетесь работать на пропаганду, вы подвергаете себя гораздо большему риску, чем если просто уйдете. Просто увольтесь. Риску санкций и международного трибунала за пропаганду агрессивной войны, за оправдание военных преступлений. Увольняйтесь! Несколько месяцев без работы для вас точно лучше, чем вся жизнь с международным преследованием. Київ відвідали сьогодні премʼєр-міністри трьох держав-партнерів, трьох держав-друзів України. Польща, Чехія та Словенія. Польщу представляв також і віце-премʼєр-міністр пан Ярослав Качиньський, а також премʼєр-міністр Польщі. Я був радий зустрітися, радий переговорити безпосередньо, наживо, у нашій столиці. Це вагома підтримка. Коли для окупантів наш Київ – мішень, особливо важливо й особливо сміливо бути тут, поруч із нами, поруч з друзями. Так проявляється лідерство. І я запрошую всіх друзів України відвідати Київ. Тут може бути небезпечно. Це так. Бо наше небо ще не закрите від російських ракет і літаків. Рішення про посилення нашого арсеналу в повітрі ще не ухвалене. Ми не отримали літаків. Але... Ви точно знаєте, що погляди всіх людей світу зараз спрямовані саме на нашу столицю, на українців. Тож кожен, хто з нами, отримає вдячність. Не тільки нашу, а й інших народів світу. Кожен, хто з нами, має шанс стати справжнім героєм. Виступив у парламенті Канади. Фактично перед усією політичною спільнотою цієї країни – нашого друга. Перед усіма канадцями. Подякував їм за підтримку – справді щиру підтримку. Канада прийшла на допомогу Україні серед перших. І я закликав канадців зберігати це лідерство. Допомагати Україні. Але не словом, а ділом: зброєю, новими санкціями проти Росії. А також активною моральною позицією. Позицією щодо всього міжнародного бізнесу, який ще залишається в Росії. Який не виходить. Хоча повністю розуміє, що спонсорує війну, спонсорує терор. У середу запланований мій виступ у Конгресі Сполучених Штатів. Важлива подія. А сьогодні я хочу висловити вдячність Президенту Байдену і всім друзям України у Сполучених Штатах за новий пакет підтримки нашої держави, наших людей на 13,6 мільярда доларів. Закон, який передбачає це фінансування, підписаний. Розглядаємо його як перший крок на шляху до повного відновлення України. Збиралась сьогодні й Верховна Рада. Засідання результативне. Ухвалено економічні новації – податкові послаблення, які повинні зберегти робочі місця та дати бізнесу України працювати. Всюди, де це можливо. Встановлена нульова ставка акцизу і 7% ПДВ на пальне, щоб стабілізувати ціни та забезпечити постачання. Максимально спрощується регуляція бізнесу. Ми скорочуємо діяльність органів контролю, щоб не було жодної зайвої перевірки для тих, хто працює згідно з українським законодавством і не порушує прав споживачів. Новим законом даються й необхідні гарантії бійцям тероборони – усі добровольці будуть визнані учасниками бойових дій. Ухвалено технічне рішення про подовження воєнного стану. Це потрібно, щоб ефективно обороняти державу. Також урегульовані всі нюанси діяльності поліції в умовах воєнного стану. Очікую ухвалені закони на підпис. І я вдячний народним депутатам України за те, що більшість голосувань зібрали понад 340 голосів «за». Це демонструє політичну єдність України. Нарешті. Коли всі партії та групи працюють разом у законно обраному парламенті, руйнується один із головних міфів окупантів про те, що нібито українська влада не представляє волі народу. Ще й як представляє! А усім колаборантам, які вирішили попрацювати трішки на окупантів, треба вже уявляти, де ж у Ростові вони ховатимуться від покарання. Сподіваюся, що в середу відбудеться довгоочікуваний порятунок людей з міста Ізюм Харківської області. Гуманітарний коридор погоджений. За минулу добу вдалося врятувати 28 тисяч 893 українці із районів бойових дій у Сумській, Харківській та Донецькій областях. З них 20 тисяч змогли виїхати з Маріуполя. Поки що тільки власним транспортом. Там буде складна ситуація. Ми боремося за вас. Вибачте, все дуже складно. Українську колону з гуманітарним вантажем, як і раніше, блокують постійно російські солдати на дорозі до міста. Але ми не відмовимося від намагань врятувати людей, врятувати місто. І я вдячний кожному нашому захиснику! Кожному захиснику Маріуполя, Харкова, Сум, Чернігова, Житомира, Миколаєва та всіх інших міст, які хоче захопити це зло. Вдячний усім, хто тримається й бореться за життя. Ваш опір, ваша стійкість, ваша хоробрість дають змогу Україні вижити. І зберегти наш народ і нашу землю. Я підписав указ про відзначення державними нагородами 139 військовослужбовців Збройних Сил України, які відзначилися в обороні нашої держави. 32 з них – посмертно. Також підписав указ про присвоєння звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»: Полковнику Гудзю Валерію Федоровичу. Посмертно. За героїчну оборону Попасної в Луганській області. Полковнику Котенку Сергію Леонідовичу. Посмертно. Завдяки його мужнім діям та особистій рішучості було знищено кілька колон ворожої техніки. Полковнику Мариняку Олександру Мирославовичу. Посмертно. Завдяки його рішучості під час оборони Київської області знищено велику кількість солдатів противника, скупчення паливозаправників та ворожої техніки. Майору Сбитову Павлу Олеговичу. Посмертно. Завдяки його професіоналізму та рішучим діям було організовано знищення декількох крупних підрозділів ворога. Вічна памʼять кожному, хто загинув за нашу Україну! Про присвоєння звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка»: Старшому лейтенанту Дозірчому Дмитру Леонідовичу. Його ефективні дії при обороні Херсонської області дали змогу нашим силам вийти з оточення і продовжити боротьбу. Старшому лейтенанту Сидунцю Володимиру Володимировичу. Завдяки його діям знищено дивізіон російських «Іскандерів». Слава вам усім! Слава усім нашим героям! Слава Україні
uk
1,647,437,880
https://www.president.gov.ua/news/za-kozhen-akt-terorizmu-rosijskih-vijsk-na-teritoriyi-ukrayi-73597
За кожен акт тероризму російських військ на території України буде міжнародний трибунал – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Ми активізуємо роботу, щоб притягнути окупантів до відповідальності. Має бути міжнародний трибунал. І він буде. За все, що вони наробили проти України. Проти наших людей. За кожен акт тероризму російських військ на території нашої держави. Прокуратура України, правоохоронці вже почали цю роботу. Важливим є й початок діяльності в Україні слідчої групи Міжнародного кримінального суду, яка разом із нашими правоохоронцями вже збирає всі докази, збирає факти воєнних злочинів загарбників на території нашої держави. Щоб ті отримали саме юридичну відповідь – законну й конкретну. Говорив з прокурором Міжнародного кримінального суду в Гаазі Карімом Ханом. Він вже в Україні, вже почав працювати. Тож окупанти відповідатимуть за всі воєнні злочини проти українців. Минулої ночі російські війська продовжили обстріли української території, наших мирних міст, наших громадян. Харків та область... Вони бомбардували узбережжя Одещини. Завдали ракетних ударів по Києву. Били по цивільній інфраструктурі Запоріжжя. Станом на цей ранок 103 дитини вбиті. Російські війська зараз завдали Україні у сотні разів більших руйнувань, ніж Донбасу за вісім років війни. І постраждали найбільше території саме Донбасу, прикордонних областей на російському напрямку, Київська область та південь України. Постраждали найбільше саме ті території, про які російські пропагандисти завжди говорили як про місце проживання особливо близьких для Росії людей. Мабуть, немає такої неядерної зброї, яку б окупанти ще не застосували проти наших мирних людей. Ось така близькість. Ось така дружба. Ось такий, як говорили в Москві, «розʼєднаний народ». Загалом по Україні зруйновано 400 закладів освіти на сьогодні, найбільше в Донецькій області – 119. У Маріуполі окупанти захопили лікарню, обласну лікарню інтенсивного лікування. І без того вже пошкоджену російськими бомбами. Пацієнти та лікарі – у полоні. Всередину нагнали ще мешканців сусідніх будинків. Понад 400 людей – у заручниках! І окупанти використовують лікарню як вогневу позицію, щоб обстрілювати місто. Цей черговий злочин російських військових проти Маріуполя нічим не відрізняється від захоплення Басаєвим лікарні в Будьоновську. Хоча... Відрізняється. Зараз – іще підліше. Вчора ввечері окупанти взяли в заручники шістьох людей у Бучанській міській раді. Утримують у полоні українського рятувальника, який був захоплений у погодженому гуманітарному коридорі! Утримують у заручниках мерів кількох наших міст, активістів, журналіста... Російська держава перетворилася на відвертого терориста. І їй не соромно. Але вона буде відповідати за все. Світ уже починає розуміти, що без визнання Росії державою-терористом неможливо буде відновити справедливість щодо України, неможливо буде відновити міжнародний порядок. Сьогодні я підписав важливий указ про загальнонаціональну хвилину мовчання для вшанування памʼяті всіх українців, які загинули у нашій вітчизняній війні. Усіх, кого ми втратили через вторгнення Росії. Через терор, розвʼязаний окупантами. Щоранку о 9-й годині на всій території нашої держави будемо згадувати українців, які віддали своє життя. Усіх, хто воював. Усіх військових і усіх цивільних. Дорослих і дітей... Усіх! Усіх, хто міг би ще жити, якби Росія не почала цю війну. Вічна памʼять кожному, хто загинув за Україну! Втрати окупантів продовжують зростати. Кількість знищених солдатів противника вже наближається до 14 тисяч. Десятки тисяч російських військових поранені. Вони втратили вже більш як сотню гвинтокрилів. Скоро буде сотня втрачених літаків. Понад 400 російських танків знищено, плюс декілька тисяч одиниць іншої техніки. Ми забираємо з поля бою покинуту ворожу техніку та використовуємо її для захисту нашої держави і наших людей. Українці! Українки! Якщо вам відомо, де ворог і де він кинув свої танки чи іншу бронетехніку, «панцирі» чи гармати, повідомляйте українським силам. Давайте використовувати все заради нашої перемоги! І заради перемоги будьте мудрими. Не публікуйте деталі роботи нашої протиповітряної оборони, коли ви чуєте, як хлопці працюють. Не оприлюднюйте мапи, які знаходите в покинутій російській техніці та на розбитих командних пунктах окупантів. Віддавайте, будь ласка, їх нашим військовим. Хай використовують, щоб ворог страждав! Сьогодні о третій годині за Києвом виступатиму перед Конгресом Сполучених Штатів Америки. Це буде важлива промова. Промова від усіх нас, від кожного нашого захисника, від кожного нашого громадянина. Для найбільш потужної демократії світу. Для держави й народу, які можуть зробити дуже багато для зупинки російського агресії, для відновлення миру на нашій землі. Вісім років тому у цей день російська держава організувала фейковий «референдум» на території нашого українського Криму. Який використала згодом, щоб виправдовувати захоплення нашої території. Це було незаконно. Це було руйнацією всієї архітектури безпеки у Європі, яку створили після Другої світової війни. Але Росія пішла на це. Якби тоді був хоч натяк на такий спротив, який ми чинимо зараз, який ви чините зараз... Якби тоді світ відреагував хоч наполовину так, як повинен реагувати зараз і реагує... Впевнений, ми не мали б ані цього вторгнення, ані восьми років війни на Донбасі. Усе це зло народилося з окупації Криму. З нашої слабкості, брутальних дій Росії, за які вона мала відчути покарання ще у 2014 році. Зараз ми набагато міцніші, ми об’єднані. Зараз ми – великий народ, нація. Але... Ми не маємо машини часу і ми не можемо повернутися в ту мить, коли все вирішувалось. Ми можемо й повинні боротися сьогодні, зараз. Можемо й повинні захистити нашу державу, наше українське життя. Можемо й повинні вести переговори про справедливий, але чесний мир для України. Про справжні гарантії безпеки, які працюватимуть. Це амбітне завдання. Складне. Це великий шлях. Але я впевнений, що нам, українцям, до снаги все це зробити. Нам, українцям, до снаги перемогти. І повернутися до миру. До миру, якого ми всі так прагнемо. Слава нашим героям! Слава Україні!
uk
1,647,451,620
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-pered-kong-73609
Промова Президента України Володимира Зеленського перед Конгресом США
Пані Спікер! Члени Конгресу! Пані та панове, Американці! Друзі! Я гордий вітати вас з України, з нашої столиці – Києва. З міста, яке зазнає ракетних і авіаційних ударів від російських військ. Щодня. Але не здається. І навіть жодної хвилини не думало здаватися! Як і десятки інших міст і громад нашої держави, які опинилися в умовах найстрашнішої війни з часів Другої світової. Я маю честь вітати вас від імені українського народу – хоробрих і волелюбних людей. Які вісім років протистоять агресії Російської Федерації. Які віддають найкращих дітей – синів і дочок, щоб зупинити повномасштабне російське вторгнення. Зараз вирішується доля нашої держави. Доля нашого народу. Вирішується, чи будуть українці вільними. Чи збережуть свою демократію. Росія атакувала не просто нашу землю і наші міста. Вона пішла у жорстокий наступ проти наших цінностей. Базових людських цінностей. Кинула танки й літаки проти нашої свободи. Проти нашого права жити вільно у своїй країні, самостійно обираючи своє власне майбутнє. Проти нашого прагнення до щастя. Проти наших національних мрій. Точно таких самих, як і у вас, звичайних людей Америки. Як і в кожного у Сполучених Штатах. Я пригадую ваш національний меморіал у Рашморі. Обличчя ваших видатних президентів. Тих, хто заклав основи Америки. Такої, якою вона є сьогодні. Демократія, незалежність, свобода й піклування про кожного. Кожного, хто сумлінно працює. Хто чесно живе. Хто поважає закон. Ми в Україні хочемо такого ж для себе. Усього того, що для вас – звична частина життя. Пані та панове! Американці! У своїй величній історії ви маєте сторінки, які допомагають вам зрозуміти українців. Зрозуміти нас зараз. Коли це потрібно найбільше. Згадайте Перл-Харбор. Страшний ранок 7 грудня 41-го року. Коли ваше небо було чорним від літаків, що атакували вас. Просто згадайте це. Згадайте 11 вересня. Страшний день 2001 року, коли зло намагалося перетворити ваші міста на поле битви. Коли були атаковані невинні люди. Атаковані з повітря. Так, як ніхто не чекав. Так, як ви не могли цього зупинити. Наша держава переживає це щодня! Щоночі! Уже протягом трьох тижнів! Різні українські міста... Одеса і Харків, Чернігів і Суми, Житомир і Львів, Маріуполь і Дніпро. Росія перетворила українське небо на джерело смерті для тисяч людей. Російські війська вже випустили по Україні майже тисячу ракет. Незліченну кількість авіабомб. Вони використовують дрони, щоб прицільніше вбивати. Це терор, якого Європа не бачила, не бачила вже 80 років! І ми просимо про відповідь. Про відповідь від світу. Про відповідь на терор. Хіба це завелике прохання? Створити над Україною безпольотну зону – це врятувати людей. Гуманітарну безпольотну зону. Умови, за яких Росія вже не зможе щодня і щоночі тероризувати наші мирні міста. Якщо це – забагато, ми пропонуємо альтернативу. Ви знаєте, яких захисних систем ми потребуємо. С-300 та інші подібні системи. Ви знаєте, як багато на полі бою залежить від здатності застосувати авіацію. Потужну, сильну авіацію. Для захисту своїх людей. Своєї свободи. Своєї землі. Літаки, які можуть допомогти Україні, які можуть допомогти Європі. І ви знаєте також, що вони є. Але на землі, не в українському небі. Не захищають наших людей. «Я маю мрію» – ці слова відомі кожному з вас. Сьогодні я можу сказати: я маю потребу. Потребу в захисті нашого неба. Потребу у вашому рішенні, у вашій допомозі. І це означатиме рівно те саме. Те саме, що відчуваєте ви. Коли чуєте: і have a dream. Пані та панове! Друзі! Україна вдячна Сполученим Штатам за надзвичайно вагому підтримку. За все, що ваша держава і ваш народ уже зробили для нашої свободи. За зброю й амуніцію, за навчання та фінанси, за лідерство у вільному світі, яке допомагає тиснути на агресора економічно. Я вдячний Президенту Байдену за особисту залученість, за щиру відданість захисту України та демократії всюди у світі. Я вдячний вам за резолюцію, яка визнає всіх, хто здійснює злочини проти українського народу, воєнними злочинцями. Однак зараз, у найчорніший час для нашої держави, для всієї Європи, я закликаю вас до більшого! Нові пакети санкцій потрібні щотижня. Доти, доки російська військова машина не зупиниться. Потрібні обмеження для всіх, на кому тримається цей несправедливий режим. Ми пропонуємо Сполученим Штатам включити в санкційні списки всіх політичних осіб Російської Федерації, які залишаються на офіційних посадах і не розривають звʼязків із тими, хто відповідальний за агресію проти України. Від депутатів Держдуми – до останнього чиновника, якому не вистачає моралі, щоб порвати з державним терором. Усі американські компанії повинні вийти з Росії, з їхнього ринку. Залишити цей ринок, залитий нашою кровʼю. Пані та панове. Члени Конгресу! Проявіть лідерство! Якщо у вас у виборчих округах є компанії, які спонсорують російську військову машину, залишаючи бізнес у Росії, ви маєте тиснути. Щоб російська держава не отримувала жодного долара, які вона витрачає на руйнацію України, на руйнацію Європи. Усі американські порти мають бути закриті для російських товарів і кораблів. Мир – важливіший за прибуток. І ми маємо разом захищати цей принцип в усьому світі. Ми вже стали частиною антивоєнної коаліції. Великої антивоєнної коаліції, яка обʼєднує багато держав, десятки держав. Тих, хто відреагував принципово на рішення президента Путіна – на вторгнення Росії на територію нашої держави. Але ми маємо йти далі. Маємо створювати нові інструменти, щоб реагувати швидко і зупиняти війну. Повномасштабне російське вторгнення в Україну почалося 24 лютого. І було б справедливо, якби воно завершилось за добу. За 24 години. Щоб зло було одразу покаране. Сьогодні світ не має таких інструментів. Війни минулого спонукали наших попередників створювати інституції, які повинні були захищати нас від війни. Але... Вони не працюють. Ми це бачимо. Ви це бачите. А отже, потрібні нові. Нові інституції. Нові союзи. І ми пропонуємо їх. Пропонуємо створити обʼєднання U-24. United for peace. Союз відповідальних держав, які мають силу й совість, щоб зупиняти конфлікти. Негайно. За 24 години надавати всю необхідну допомогу. Якщо треба – то зброю. Якщо треба – то санкції. Гуманітарну підтримку. Політичну підтримку. Фінанси. Усе, що необхідно, щоб зберегти мир швидко. Щоб зберегти життя. Крім того, таке обʼєднання могло б надавати допомогу й тим, хто переживає стихійні лиха, техногенні катастрофи. Хто став жертвою гуманітарної кризи або епідемії. Згадайте, як складно було для світу зробити найпростішу справу – просто дати всім вакцини. Вакцини від ковіду. Щоб рятувати життя. Щоб не допускати нових штамів. Світ витрачав місяці й роки на те, що можна було зробити значно швидше. Щоб не було людських втрат. Пані та панове! Американці! Якби вже зараз був створений такий союз U-24, я вірю, що вдалося б урятувати тисячі життів. У нашій країні, багатьох інших країнах. Які так потребують миру. Які зазнали нелюдських руйнувань... Я прошу вас зараз подивитися одне відео. Відео того, що зробили російські війська на нашій землі. Ми маємо це зупинити. Ми маємо такому запобігати. Превентивно знищувати кожного агресора, який прагне підкорити інший народ. Подивіться будь ласка... And in the end to sum it up. Today it is not enough to be the leader of the nation. Today it takes to be the Leader of the world. Being the Leader of the world means to be the Leader of Peace. Peace in your country does not depend any more only on you and your people. It depends on those next to you, on those who are strong. Strong does not mean big. Strong is brave and ready to fight for the life of his citizens and citizens of the world. For human rights, for freedom, for the right to live decently and to die when your time comes, and not when it is wanted by someone else, by your neighbor. Today the Ukrainian people are defending not only Ukraine, we are fighting for the values of Europe and the world sacrificing our lives in the name of the Future That’s why today the American people are helping not just Ukraine, but Europe and the world to keep the planet alive, to keep justice in history. Now I am almost 45 years old. Today my age stopped when the hearts of more than 100 children stopped beating. I see no sense in life if it cannot stop the death. And this is my main mission as the Leader of my people – great Ukrainians. And as the Leader of my nation I am addressing the President Biden. You are the Leader of the nation, of your great nation. I wish you to be the Leader of the world. Being the Leader of the world means to be the Leader of Peace. Thank you. Слава Україні!
uk
1,647,479,100
https://www.president.gov.ua/news/svit-povinen-oficijno-viznati-sho-rosiya-stala-derzhavoyu-te-73613
Світ повинен офіційно визнати, що Росія стала державою-терористом – звернення Президента України
Мудрий народе сильної країни! Нарешті вдалося звільнити з полону мера Мелітополя. Нашого українського Мелітополя, який не підкорився й не підкориться окупантам. Іван Федоров на свободі. Говорив із ним сьогодні. Російські військові викрали його ще 11 березня, намагалися схилити до колаборації. Але наш хлопець витримав. Не здався. Як витримуємо ми всі. Ви всі. Як ми всі не здаємося. Бо ми – українці. І завжди захищаємо своїх і своє. Сьогодні в Бердянську знову відбулась акція протесту. Протесту проти окупантів з Російської Федерації. Тисячі хоробрих мирних людей вийшли проти озброєних російських військових. І сказали їм усе, усе, на що вони заслуговують. Це дуже важливо. Знаю, складно. Але важливо й те, що вони почули від наших людей, зокрема й російською мовою, чітке та однозначне: оккупанты, идите домой. Такая возможность пока еще есть. Есть у каждого солдата, заброшенного на территорию нашей страны. У каждого, кто еще не погиб, не ранен или не взят в плен. Российские войска терпят такие потери в Украине, каких не было в Сирии, не было в Чечне. Не было и у советских войск в Афганистане. Если ваша война, война против украинского народа будет продолжаться еще, мамы России потеряют больше детей, чем в афганской и чеченских войнах вместе взятых. Зачем вам это нужно? Каждый российский солдат, который сложит оружие, получит шанс, шанс выжить. Я обращаюсь специально к срочникам, которых бросили в котел этой войны. Чужой войны. И к остальным российским солдатам, у которых еще работает инстинкт самосохранения. Сложите оружие. Так лучше, чем погибнуть на поле боя, на нашей земле. Гуманітарні коридори у середу, на жаль, не працювали. Російські військові не припиняли обстрілів, не гарантували безпеки. Ми готові забезпечувати тишу. Ми готові вивозити людей і направляти гуманітарні вантажі. Але ми не можемо підставляти людей під розстріл на дорозі. Зрозумійте нас. Під те, що для російських військових немає такого воєнного злочину, який би вони не здійснили. Ми забираємо маріупольців, яким вдалося вирватись у Бердянськ... Забираємо в Запоріжжя. Всього за добу вдалося перевезти понад 6 тисяч маріупольців, з них більш як 2 тисячі – діти. Російські військові намагалися зірвати й цей рух. Вони відкрили мінометний вогонь по ділянці дороги між Василівкою та Камʼянським у Запорізькій області. Тільки дивом загиблих немає. Пʼятеро українців поранені, з них двоє дітей. У Чернігові окупанти обстріляли мирних людей, які просто стояли в черзі по хліб. Уявіть собі. Десять загиблих. У Маріуполі, у блокадному Маріуполі російська авіація цілеспрямовано скинула надпотужну бомбу на Драматичний театр у центрі міста. Там ховалися від обстрілів сотні людей... Будівля зруйнована. Кількість загиблих ще невідома. Серце розривається від того, що Росія робить з нашими людьми. З нашим Маріуполем. З Донецькою областю... Граждане России! Чем ваша блокада Мариуполя отличается от блокады Ленинграда в годы Второй мировой войны? Кого вы наследуете? Ми не забудемо кожного, чиє життя забрали окупанти. Не пробачимо жодної вбитої душі. Вічна памʼять усім жертвам цього терору! Усім жертвам війни, розвʼязаної російською державою. Що ще мають зробити окупанти, скільки ще людей вони мають убити, щоб лідери Заходу, лідери НАТО відповіли позитивно на український запит про безпольотну зону чи про надання нашій державі літаків, яких ми так потребуємо. Говорив сьогодні про це у виступі перед Конгресом Сполучених Штатів Америки. Україна отримала потужну підтримку від наших американських друзів. І я вдячний Президенту Байдену за це. Вдячний за лідерство, яке згуртувало демократичний світ. Але війна не припиняється. Воєнні злочини Росії не припиняються. Російська економіка ще здатна утримувати їхню військову машину. Тому потрібні нові пакети санкцій проти Росії. Світ повинен нарешті визнати офіційно, що Росія стала державою-терористом. А головне – Україна має отримати більшу підтримку. Ще більшу, ніж ми отримуємо зараз. Системи протиповітряної оборони. Літаки. Достатню кількість летальної зброї та боєприпасів, щоб зупиняти російських окупантів. Саме у цьому виступі в Конгресі я звернувся і до Сполучених Штатів, і до всіх відповідальних держав щодо створення нового обʼєднання U-24. Нового союзу, який гарантуватиме, що кожен агресор отримає скоординовану відповідь світу. Швидко та ефективно. Одразу. Не через тижні, місяці, роки, а за перші 24 години від нападу. Ми не можемо більше довіряти наявним інституціям. Ми не можемо сподіватися на те, що бюрократи в міжнародних організаціях зміняться так швидко. Тому ми повинні шукати нових гарантій. Створювати нові інструменти. Брати тих, хто має хоробрість, і робити те, чого вимагає справедливість. Ми вже довели, що можемо робити історичні речі. Це не тільки наш спротив. Не лише оборона. Навіть у такий час – найбільшого випробування для України – ми змогли приєднатися до європейської енергомережі. Тепер Україна може користуватися перетоками електрики з Євросоюзу. Ми йшли до цього десятки років. Нарешті відбулось! Я вдячний усім енергетикам нашої країни, усім, хто працював на цей результат. Ми вже працюємо над програмами відновлення нашої країни після війни. Я обіцяю кожному, кожному українцю, який втратив свій дім, який втратив свою квартиру внаслідок бойових дій чи обстрілів, що держава відновить усе. Відновить самостійно. Я впевнений, ми зможемо швидко відбудувати нашу державу. Якими б не були збитки... Це буде історичною відбудовою. Проектом, який надихатиме світ так само, як і наша боротьба за нашу свободу. Як і наша боротьба за нашу Україну. Протягом дня говорив з друзями України – Президентом Туреччини Ердоганом і Премʼєр-міністром Канади Трюдо. Подякував за підтримку. Домовилися про нові кроки заради миру для нашої країни. У розмові з Премʼєр-міністром Ірландії висловив співчуття через вбивство російськими військовими ірландського громадянина – журналіста П'єра Закржевського. Говорив також із Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Домовилися про підтримку наших громадян – тимчасових переселенців. Вранці в четвер виступатиму перед німецьким парламентом. Продовжу боротися за ще більшу підтримку для України, за ще більший тиск на Росію. Заради нашої спільної перемоги, заради миру для нас. Заради миру для нас делегація України говорить із делегацією Росії. І я хочу, щоб мене зараз почули усі наші громадяни, громадяни України. Переговори тривають. Переговори заради України. Мої пріоритети на переговорах абсолютно зрозумілі: завершення війни, гарантії безпеки, суверенітет, відновлення територіальної цілісності, реальні гарантії для нашої країни, реальний захист для нашої країни. Слава всім нашим героям! Слава Україні
uk
1,647,518,520
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-bundesta-73621
Промова Президента України Володимира Зеленського у Бундестазі
Шановна пані Президент Гьорінг-Екард. Шановний пане Шольц. Шановні пані та панове депутати, гості, журналісти. Німецький народе! Я звертаюся до вас після трьох тижнів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, після восьми років війни на сході моєї держави, на Донбасі. Я звертаюся до вас, коли Росія бомбардує наші міста, руйнуючи все, що є в Україні. Все – житлові будинки, лікарні, школи, церкви. Ракетами, авіабомбами, реактивною артилерією. За три тижні загинули тисячі українців. Окупанти вбили 108 дітей. Посеред Європи, у нас, у 2022 році. Я звертаюся до вас після численних зустрічей, переговорів, заяв і прохань. Після кроків на підтримку, частина з яких запізніла. Після санкцій, яких вочевидь замало, щоб зупинити цю війну. І після того, як ми побачили, скільки звʼязків ваші компанії залишають із Росією. З державою, яка просто використовує вас і ще деякі країни, щоб фінансувати війну. За три тижні війни за наше життя, за нашу свободу ми переконались у тому, що відчували раніше. І чого ви, напевно, поки не всі помічаєте. Але ви – ніби знову за стіною. Так, не Берлінською. Але посеред Європи. Між свободою і неволею. І стіна ця міцнішає з кожною бомбою, яка падає на нашу землю, на Україну. З кожним рішенням, яке не ухвалюється заради миру. Не ухвалюється вами, хоча може допомогти. Коли це сталося? Шановні політики. Шановний німецький народе. Чому це можливо? Коли ми говорили вам, що «Північні потоки» – це зброя й підготовка до великої війни, ми чули у відповідь, що все ж таки це економіка. Економіка. Економіка. А це був цемент для нової стіни. Коли ми запитували у вас, що має зробити Україна, щоб стати членом НАТО, бути у безпеці, отримати гарантії безпеки, ми чули у відповідь: такого рішення на столі поки що немає й найближчим часом не буде. Як і крісла для нас за цим столом. Як ви зволікаєте й зараз із питанням про вступ України у Євросоюз. Якщо відверто, для деяких це політика. А насправді – це каміння. Каміння для нової стіни. Коли ми просили про превентивні санкції, ми звертались до Європи, ми звертались до багатьох країн. Ми звертались до вас. Санкції такі, щоб агресор відчув, що ви – сила, ми бачили затягування. Ми відчули спротив. Ми зрозуміли, що ви хочете продовжувати економіку. Економіку. Економіку. І зараз торговельні маршрути між вами й державою, яка знову принесла у Європу жорстоку війну, – колючий дріт над стіною. Над новою стіною, яка розділяє Європу. І ви не бачите, що за цією стіною, а вона між нами, між людьми у Європі. І через це не всі відчуваєте вповні те, що сьогодні переживаємо ми. Я звертаюся до вас від імені українців, звертаюсь до вас від маріупольців – мирних мешканців міста, яке російські війська заблокували та рівняють із землею. Просто знищують усе, що там є. Все і всіх, хто там є. Сотні тисяч людей під обстрілами цілодобово. Без їжі, цілодобово без води, без електрики, цілодобово без звʼязку. Тижнями. Російські війська не розрізняють, де цивільні, а де – військові, де цивільні обʼєкти, і вважають мішенню все. Театр, у якому ховалися сотні людей і який був підірваний учора, пологовий будинок, дитяча лікарня, житлові райони без будь-яких військових обʼєктів – вони руйнують усе. Цілодобово. І не пускають жодного гуманітарного вантажу в наше заблоковане місто. П'ять днів російські війська не припиняють обстрілів спеціально для того, щоб не допустити порятунок для наших людей. Ви це все можете побачити. Якщо підніметесь над цією стіною. Якщо згадаєте, що значив для вас Берлінський повітряний міст, який можна було зробити, тому що небо було безпечним. З неба вас не вбивали, як зараз у нашій країні, коли ми не можемо зробити навіть повітряний міст! Коли небо дає хіба що російські ракети та авіабомби. Я звертаюся до вас від імені українців старшого віку. Багатьох тих, хто пережив Другу світову війну, хто врятувався під час окупації 80 років тому. Хто пережив Бабин Яр. Бабин Яр, куди в минулому році приїжджав Президент Штайнмаєр. На 80-річчя трагедії. І куди зараз ударили російські ракети. Саме в це місце. Вбивши родину, яка йшла в Бабин Яр, до монумента. Вбивши знову – через 80 років. Я звертаюся до вас від усіх, хто чув, як щороку політики кажуть: «Ніколи знову». І хто побачив, що ці слова нічого не варті. Бо знову у Європі намагаються знищити цілий народ. Знищити все, завдяки чому ми живемо. Заради чого. Я звертаюся до вас від імені наших військових. Тих, хто захищає нашу державу, а отже, й цінності, про які часто говорять всюди у Європі, всюди – і у вас. Свободу й рівність. Можливість жити вільно. Не підкорятися іншій державі, яка вважає чужу землю своїм «життєвим простором». Чому вони захищають все це без вашого лідерства? Без вашої сили? Чому держави за океаном для нас виявляються ближчими, ніж ви? Тому що це – стіна. Стіна, яку хтось не помічає. Але об яку бʼємося ми. Поки воюємо за те, щоб зберегти свій народ. Пані та панове! Німецький народе! Я вдячний усім, хто підтримує нас. Я вдячний вам. Звичайним німцям, які щиро допомагають українцям на вашій землі. Журналістам, які роблять свою справу чесно, показуючи все зло, яке Росія принесла до нас. Вдячний тому німецькому бізнесу, який поставив мораль і людяність вище за бухгалтерію, вище за економіку. Економіку. Економіку. І вдячний політикам, які все ж намагаються... Намагаються зламати цю стіну. Які між грошима Росії та смертями українських дітей обирають життя. Які підтримують посилення санкцій проти Росії. Таке, яке може гарантувати мир. Мир Україні. Мир Європі. Які не вагаються, чи відключати Росію від SWIFT. Які знають, що потрібне ембарго на торгівлю з Росією. На імпорт звідти всього, що спонсорує цю війну. Які знають, що Україна буде у Євросоюзі. Бо вже є більше Європою, ніж багато хто ще. Я вдячний усім, хто є вищим, ніж будь-які стіни. І хто знає, що на сильнішому – і відповідальності більше, коли йдеться про порятунок людей. Нам складно вистояти без допомоги світу, без вашої допомоги. Складно захищати Україну, Європу. Без того, що ви здатні зробити. Зробити, щоб не озиратися ще й після цієї війни. Після зруйнованого Харкова... Вдруге, через 80 років. Після розбомблених Чернігова, Сум і Донбасу. Вдруге, через 80 років. Після закатованих і вбитих тисяч людей. Вдруге, через 80 років. Бо що тоді історична відповідальність, яка ще досі не спокутана перед українським народом за те, що було 80 років тому. І зараз, щоб не зʼявилася нова, за новою стіною, яка знову буде вимагати спокути. Я звертаюся до вас і нагадую те, що потрібно. Те, без чого Європа не виживе, не збереже свої цінності. Колишній актор, Президент Сполучених Штатів Америки Рональд Рейган сказав одного разу в Берліні: «Зруйнуйте цю стіну!» І я хочу сказати тепер вам. Канцлере Шольц! Зруйнуйте цю стіну. Дайте Німеччині лідерство, якого ви заслуговуєте. І чим ваші нащадки будуть пишатися. Підтримайте нас. Підтримайте мир. Підтримайте кожного українця. Зупиніть війну! Допоможіть нам її зупинити. Слава Україні
uk
1,647,564,720
https://www.president.gov.ua/news/nasha-taktika-koli-suprotivnik-ne-znaye-chogo-vid-nas-chekat-73645
Наша тактика – коли супротивник не знає, чого від нас чекати – звернення Президента України
Великий народе великої країни! Завершився 22-й день нашої боротьби, нашого захисту від однієї з найбільших армій світу. Яку ми робимо щодня меншою. Щодня. Але в неї ще є чисельність, техніка й резерв. Ми маємо інформацію про те, що російські військові залучають найманців з інших країн, намагаються обманом загнати на військову службу якнайбільше молоді. Ми з вами знаємо: це їм не допоможе. І тому зараз я попереджаю всіх, усіх, хто спробує приєднатися до окупантів на нашій українській землі. Це буде найгірше рішення у вашому житті. Краще довге життя, ніж ті гроші, які вам пропонують за коротке. Наші мужні захисники продовжують утримувати всі ключові напрямки, на які тисне ворог. І відповідають на кожну атаку. На кожен удар окупантів по наших мирних містах, по наших людях. У полон взяті нові російські строковики. Серед них є й ті, хто відмовляється повернутися в Росію. А є й багато тих, про кого в Росії навіть не згадують. Не намагаються навіть забирати. На кого додому вже прийшли похоронки, хоча вони в нас у полоні і живі. Все россияне, которые меня сейчас слышат, говорите об этом. Рассказывайте это в России. Каждая мама, которая знает, что ее сына отправили на войну против Украины, должна проверить, где ее сын. И особенно те, кто не может связаться со своими детьми, кому сказали, что их дети погибли. И не вернули тела. В интернете есть номера, по которым вы можете обратиться и узнать, что же на самом деле с вашими детьми. У нас не было расчета взять тысячи пленных. Нам не нужны 13 или сколько угодно ещё тысяч убитых российских солдат. Не нужны. Мы не хотели этой войны. Мы хотим только мира. И мы хотим, чтобы вы любили своих детей больше, чем боитесь своей власти. Виступив сьогодні перед парламентом Німеччини. Однієї з найбільш впливових країн світу. Країн Європи. Одного з природних лідерів Європейського континенту. Виступив не просто як Президент, а як українець, громадянин. Як європеєць. Як той, хто відчуває вже багато років, що німецька держава від нас усіх – ніби за стіною. Невидимою, але міцною стіною. Ми бачили, як Німеччина десятиліттями боролась за економіку. За нові російські газопроводи і старі європейські мрії. Мрії про якусь співпрацю, яку Росія давно не сприймає серйозно. Ми бачимо, що погляди німців змінюються. І це дуже важливо. Бачимо, як Німеччина шукає новий шлях. Бачимо, як щиро більшість німців виступає за перегляд старої політики. Бачимо, що пан канцлер Олаф Шольц має великий шанс, велику місію – дати Німеччині оновлене лідерство. Дати Європі мир. Довготривалий і головне – чесний. Такий, який гарантує безпеку кожній державі у Європі і Україні передусім. І я щиро бажаю канцлеру Шольцу від усіх українців, від усіх європейців, щоб Німеччині й партнерам вдалося реалізувати цю місію. Такі виступи в парламентах і на площах держав-партнерів я буду продовжувати. Обовʼязково. Стільки, скільки потрібно, щоб зупинити війну. Щоб відновити нашу територіальну цілісність. Щоб повернути всім нам, українцям та всім європейцям, омріяний мир. Я відчуваю: нас починають розуміти дедалі більше. У Європі, у світі, в різних країнах. І це дає нам дедалі більше й більше підтримки. Тієї, про яку ми так довго просили. Говорив з Президентом Франції Макроном. Посилюємо захист України. Скоординували наші спільні кроки до миру. Вдячний. Також я вдячний Президенту США Байдену за нову й дієву підтримку для нашої держави. Зрозумійте: я не можу розкрити вам усіх деталей і цього пакету підтримки, і інших. Бо це – наша тактика. Наша оборона. Коли супротивник не знає, чого чекати від нас. Як вони не знали, що їх буде очікувати після 24 лютого. Не знали, що є в нас для захисту і як ми готувалися зустрічати удар. Окупанти думали, що йдуть в Україну, яку бачили колись раніше, у 14-15-му роках. Яку вони корумпували постійно і якої не боялися. А ми – інші. І це дає нам змогу захищатися проти повномасштабного удару вже 22 дні. Усе, що ми зробили за декілька років. Для нашої оборони. Для нашої тактики. Для тактики захисту, яку не час розкривати, поки триває війна. Як не час розкривати й нашу тактику переговорів. Переговорів заради миру, суверенітету, територіальної цілісності нашої держави, нашої волі. Працюючи більше в тиші, ніж на телебаченні, радіо чи у фейсбуці. Вважаю це правильним. Відвідав сьогодні у лікарні прекрасну родину Власенків із Ворзеля Київської області. Рятуючись, вони потрапили під російський обстріл. Старша донька, Катя, їй усього лише 16 років, закрила собою братика Ігоря, йому вісім. Брат вийшов із машини і проклинав окупантів. Мама Тетяна отримала осколкові поранення. Батько виніс доньку на руках. Дякувати Богу, вони всі врятувалися. Бо трималися разом, сім’єю, і захищали одне одного. Я був справді зворушений говорити з ними. Мабуть, найбільше за весь час цієї війни. Я щиро бажаю здоровʼя і щастя цій родині, родині Власенків. Як і всім іншим родинам. Я бажаю вам миру і працюю для цього. Також сьогодні нагородив пʼятьох працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій орденами «За мужність». Всі – герої. Усіх – за самовіддані дії, за їхню сумлінність, із якою вони рятують всіх нас, рятують українців. І ще декілька дуже важливих і, безперечно, позитивних новин. Про нашу економіку. Про те, як ми повертаємо нашу країну до життя. Вже зараз, всюди, де безпека це дозволяє. Всюди, де бізнес може працювати. Наш уряд уже підготував рішення про розширення програми кредитування для підприємців на базі програми «5-7-9%» - створюємо нову можливість. Будь-який бізнес зможе отримати кредит під 0%. На час воєнного стану плюс 1 місяць після війни. Далі буде мінімальна ставка – 5%. А загальний обсяг кредиту може бути до 60 мільйонів гривень. Щоб було ширшим коло тих бізнесів, які зможуть скористатися нашою програмою. Друга новина – Кабінет Міністрів завтра проголосує за масштабне скорочення регуляцій. Було понад 600 дозволів і ліцензій для бізнесу, а залишаються обовʼязковими близько 20. Лише ті, які просто неможливо скасувати. Як, наприклад, про поводження з радіоактивними відходами. Отже, для абсолютної більшості бізнесів в Україні працюватиме декларативний принцип: оголосив про початок діяльності – і вільно працюєш. І третя новина, яка стосується мільйонів українців. Це особливе завдання для Національного банку України, для народних депутатів і наших урядовців. Я доручив знайти таку законодавчу можливість, щоб держава гарантувала 100% вкладів в українських банках. 100%. Не частину, як зараз, як завжди, а повністю. Увесь депозит. У будь-якому банку нашої держави. Щоб люди не втратили гроші і не боялись цього за жодних обставин. Тож чекаю конкретики. Проект рішення. І сподіваюся, що Верховна Рада не забариться з підтримкою. Бо це потрібно українцям. Це потрібно Україні. І наостанок. Наш Маріуполь, наш Харків, наш Чернігів, Київська область, Ізюм і всі наші міста-герої. Яким дуже складно. Дуже. Ми робимо все і робимо всі. Абсолютно. Наша армія, поліція, ДСНС, гуманітарні конвої, церква... Увесь наш народ. Ми вас не залишимо. А їм не пробачимо. Ви будете вільні. Точно. Я знаю. Як усі ми на нашій землі. Слава усім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,647,617,700
https://www.president.gov.ua/news/atakuyuchi-ukrayinu-rosiya-znishit-use-chogo-dosyagla-za-min-73657
Атакуючи Україну, Росія знищить усе, чого досягла за минулі 25 років – звернення Президента Володимира Зеленського
Сильний народе незламної країни! Триває 23-тя доба нашої вітчизняної війни. Після восьми років війни на сході. Окупанти не припиняють спалювати своє національне багатство у війні проти України. Я впевнений, що, атакуючи нас, вони знищать усе, чого російське суспільство досягло за минулі 25 років. І повернуться туди, звідки почали колись підніматись, – як кажуть, у «лихі 90-ті». Тільки вже без свободи, без креативного бажання мільйонів людей працювати заради розвитку своєї держави. Такою буде для Росії ціна війни проти України. Це для них буде падінням, болісним падінням. І вони це відчують – навіть попри «опіум для народу» від телевізійних пропагандистів. Несправедлива й агресивна війна завжди має високу ціну для агресора. Але хоч би що з ними сталося, це не може нас втішити. Не воскресить наших загиблих людей. Не відновить наші міста. Не залікує душевну рану, яка залишиться з нами назавжди. Ми відбудуємо все – я не маю сумнівів у цьому. Ми станемо повноправним членом ЄС – кожен представник нашої держави працює для цього 24/7. Але життя вже буде іншим, і для багатьох – без тисяч сердець, зупинених цією війною. Вічна памʼять кожному, хто віддав життя за Україну! Російські війська продовжили підлі обстріли наших мирних міст і наших громад. Львів, Київ та область, Житомирщина, Сумщина, Харків та область, Чернігів, міста Донбасу – Сєвєродонецьк, Краматорськ, наш Маріуполь... Ракетні удари, авіабомби, «Гради». Настільки, наскільки можемо, збиваємо російські ракети. Знищуємо їхні літаки та гелікоптери. І це при тому, що ми поки не маємо адекватної протиракетної зброї. Передової зброї. Нам недостатньо бойової авіації. Але в нас є мета, чиста й справедлива – захистити наших людей, нашу державу. Безперечно, будемо й надалі робити все, що ми можемо. Будемо ще гучніше нагадувати деяким західним лідерам, що це буде моральною поразкою для них, це буде знищенням їхнього престижу, якщо Україна не отримає передової зброї, яка реально врятує життя тисяч наших людей. Російські ракети не впадуть від дробовиків, якими дехто намагається підмінити справді корисні поставки. Сьогодні в мене насичений переговорний день. Урсула фон дер Ляєн, Президентка Єврокомісії. Шарль Мішель, Президент Європейської ради. Великий друг України – Премʼєр-міністр Великої Британії Джонсон. Тематика зрозуміла. По-перше, це конкретні кроки, які дадуть Україні ще більше сил, не тільки безпосередньо для оборони, а й для економіки. Для наших людей, для українців, які реально захищають Європу. Тут і зараз. На нашій землі. Президентка Урсула фон дер Ляєн пообіцяла, що зробить усе можливе для прискорення вступу України у ЄС. Бюрократичні процеси, які зазвичай займають роки, скорочуємо для нашої держави до тижнів, до місяців. Це непросто, але ми це робимо. Впевнений. Також домовилися про підтримку від Євросоюзу для українців, які вимушені були залишити свої домівки через війну. Тим, хто за кордоном і всередині нашої держави. І домовилися про новий «макрофін» – ще 300 млн євро для України. На додачу до тих, щодо яких уже було ухвалене рішення. По-друге, обговорюємо наступний пакет санкцій проти Росії. Достатньо вагомий. Щоб вони відчули, що кожна ракета проти нашої держави, кожна бомба, кожен постріл мають свою ціну. Для російського бюджету, для російських компаній, для російських амбіцій та для конкретних людей, які уособлюють російську владу. І поки не буде миру для України, санкції проти Росії повинні стабільно зростати. Я вдячний усім громадським ініціативам із різних країн світу, які пропонують обмеження для Росії не тільки на рівні держав, а й на рівні суспільств. Зокрема, вдячний шведській профспілці портових працівників, яка обіцяє не обслуговувати всі судна, повʼязані з Росією. Це правильно. Це хороший приклад, який мають наслідувати всі громадські структури, усі профспілки та бізнес-асоціації. Якщо не зупинити Росію зараз, якщо не покарати Росію зараз, то інші агресори у світі почнуть інші війни. У різних регіонах світу. На різних континентах. Всюди, де якась держава мріє підкорити сусідів. Діяти треба зараз, щоб усі інші потенційні агресори бачили, що війна – це тільки збитки й жодної вигоди. Тому потрібно, щоб усі європейці заблокували порти для усіх російських суден. Щоб усі російські комерційні судна йшли за російським військовим кораблем. Потрібно, щоб усі західні компанії пішли з російського ринку й не прикривали дешевим піаром свою жагу до прибутків попри кров, попри воєнні злочини. Як це роблять, наприклад, Nestle чи Ашан. На сьогодні погоджені гуманітарні коридори в Сумській, Донецькій та Харківській областях. Суми, Конотоп, Тростянець, Лебедин, Краснопілля, Велика Писарівка. З блокадного Маріуполя до Запоріжжя – це особливо складно. Окупанти роблять усе, щоб ускладнити рух людей і не допустити український гуманітарний вантаж у місто. Це відвертий терор. Але ми намагаємося, ми робимо все можливе. Вдалося врятувати з Маріуполя вже понад 35 тисяч людей. Тривають рятувальні роботи на місці підриву окупантами театру, у якому маріупольці ховалися від обстрілів, використовували його як укриття. Як відомо на цей час, вдалося врятувати понад 130 людей. Але під завалами перебувають ще сотні маріупольців. Попри обстріли, попри всі складнощі ми будемо продовжувати рятувальні роботи. Дуже складна ситуація на Харківщині. Окупанти не полишають намагань знищити наше місто Ізюм. Знущаються з людей у Балаклії. Наша команда робить усе, щоб організувати робочий гуманітарний коридор у ці міста й доставити продукти харчування, воду, медикаменти. Доручив Кабінету Міністрів, секретарю РНБО і спікеру Верховної Ради розробити такий формат рішень, який дасть змогу максимально прискорити постачання всіх необхідних товарів з-за кордону. Насамперед це стосується продуктів харчування, пального та інших товарів, які задовольняють базові потреби суспільства. Війна – не час для того, щоб бюрократи, карʼєристи з різних відомств ускладнювали забезпечення людей. Ми хочемо максимально спростити проходження через митницю всіх товарів, які необхідні зараз українцям. Якщо для цього треба прибирати податки й акцизи на час воєнного стану, ми готові це зробити. Якщо для цього треба прибрати митників, які не розуміють завдань воєнного часу, діяти швидко, – ми це зробимо. Наші кордони повинні бути відкритими для всього, що потрібно українцям. Чекаю відповідних рішень до кінця дня. А потім – і підтримки від народних депутатів. Бо кожен зараз повинен працювати тільки на українців, тільки на нашу державу, на оборону. Не на амбіції. Не на страхи. Не на бюрократію. Все – для захисту України! Сьогодні підписав указ про відзначення державними нагородами 138 військовослужбовців Збройних Сил. Зокрема, орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня нагороджені: Сирський Олександр Станіславович, командувач Сухопутних військ. З початку повномасштабного російського вторгнення керує обороною Києва. Завдяки його професійним та мужнім діям ворог зазнав значних втрат, був відігнаний від столиці. За час оборони Києва вдалося звільнити понад 30 населених пунктів на Київщині, які були тимчасово окуповані ворогом. Майор Мазурок Тарас Леонідович, командир танкового батальйону. Захищаючи Донецьку область, завдав відчутних втрат ворогу й суттєво зупинив його просування. Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджена сержант Нуца Руслана Василівна. Старший бойовий медик. Особисто брала участь в евакуації поранених із Водяного, Широкиного, Маріуполя. Завдяки її діям вдалося врятувати 31 нашого захисника. Продовжує виконувати завдання в Маріуполі. Слава всім нашим героям! Слава Україні
uk
1,647,652,380
https://www.president.gov.ua/news/zmistovni-peregovori-pro-mir-i-bezpeku-dlya-ukrayini-yedinij-73661
Змістовні переговори про мир і безпеку для України – єдиний шанс для Росії зменшити шкоду від власних помилок – звернення Президента Володимира Зеленського
Добрий вечір усім. Зазвичай у такі дні ми говорили: прийшла весна. А зараз говоримо: війна прийшла. Але все одно ми точно всіх переможемо. Тому що ми – вільний народ вільної країни! Протягом дня урядовці опрацювали рішення для повного перезавантаження митниці. Вантажі для нашої оборони, для наших людей будуть завозитися в Україну настільки легко, наскільки це дозволяють закони фізики. Прибираємо абсолютно всю бюрократію, всі папірці, а також ПДВ, мито, всі митні платежі. Мета абсолютно зрозуміла – щоб людський чинник не заважав швидкості постачання товарів. Вони дуже необхідні саме зараз. Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук та профільні комітети працюють над тим, щоб новації були підтримані й нашими депутатами. Я наголошую: це рішення, яке необхідне для оборони, для підтримання нормального життя у період воєнного стану. І я хочу порадити окремим депутатам не спекулювати із цим питанням. Це – для нашої держави. А не для влади чи опозиції. Ми всі повинні працювати в єдності на нашу Україну, на наших людей. Піаритися будете після перемоги. Ще один важливий напрямок урядової роботи – це допомога українцям, які були вимушені залишити свої домівки через бойові дії. Я доручив Кабінету Міністрів розробити комплексну програму підтримки таких людей, наших громадян. Усіх, хто позбавлений дому через війну. Вже маємо контури цієї програми. Перший компонент – фінансовий. Державна підтримка для всіх переміщених осіб. Дорослих і дітей. Державна підтримка робочих місць для таких людей – там, де вони тимчасово перебувають. Щоб кожна людина, щоб кожна родина мали основу для життя. Другий компонент – житловий. Уряд готує конкретні пропозиції з надання житла для вимушених переселенців саме зараз. А також організовує відбудову зруйнованого житла після завершення війни. Третій компонент не менш важливий. Це підтримка родин, які розмістили в себе людей із територій бойових дій або тимчасової окупації. Як мінімум вони отримають відшкодування витрат на комунальні послуги, повʼязані з перебуванням переселенців. Премʼєр-міністр України Денис Шмигаль найближчим часом розʼяснить усі деталі такої комплексної програми підтримки наших громадян. Створений координаційний штаб, який регулюватиме всі питання, повʼязані з доставкою гуманітарної допомоги в Україну. Під головуванням керівника Офісу Президента Андрія Єрмака відбулася нарада з українськими послами для активізації постачання гуманітарних вантажів в Україну, передусім для допомоги внутрішнім переселенцям. Доручив також урядовцям спільно з Міжнародним Червоним Хрестом забезпечити допомогу тим нашим громадянам, які опинилися за кордоном після 24 лютого й потребують уваги нашої держави та міжнародних організацій. Сьогодні в Україні працювали сім гуманітарних коридорів. Шість – у Сумській області, один – на Донеччині. З блокадного Маріуполя вдалося вивезти понад 9 тисяч людей. Загалом за час роботи гуманітарних коридорів вже врятовано понад 180 тисяч українців. Доставлені сотні тонн найнеобхідніших продуктів. Але окупанти продовжують блокувати постачання гуманітарних вантажів по більшості напрямків в оточені міста. Це абсолютно свідома тактика. Вони мають чіткий наказ – зробити абсолютно все, щоб гуманітарна катастрофа в українських містах перетворилася на «аргумент» для українців співпрацювати з окупантами. Це воєнний злочин. Вони за це будуть відповідати. 100%. Кожен російський діяч, який віддає такі накази, і кожен російський солдат, який виконує такі накази, буде встановлений. І отримає примусовий квиток в один кінець у Гаагу. У місто, де розташований Міжнародний кримінальний суд. З-під завалів зруйнованого окупантами в Маріуполі драмтеатру, де ховалися мирні люди від російських обстрілів та бомб, продовжують рятувати людей. Вже понад 130 – на поверхні. Є тяжко поранені. Але станом на цей час немає інформації про загиблих. Завдяки хоробрості та професійній підготовці українських Збройних Сил окупаційні війська зупинені майже на всіх напрямках. Важкі бої в Харківській області – особливо важкі під Ізюмом. Російські війська кинули туди вже навіть людей із навчальних центрів. Абсолютно непідготовлений контингент. Людей, які не витримують і півгодини в бою. Київська область, Сумщина, Чернігівщина, на півдні нашої держави – армія зупинила окупантів. Початковий план російських військових із захоплення нашої держави провалився. І відчувається, що вони не знають, що ще можна зробити з нами. Схоже, що їхні військові командири не здатні запропонувати своєму політичному керівництву нічого, окрім жорстокої та помилкової тактики на виснаження нас, виснаження України. Окрім постійних ударів по цивільному населенню, по мирних містах, по людях, по дітях, ракет, авіабомб, обстрілів з «Градів», «Ураганів». Нічого, окрім руйнації невійськової інфраструктури – житлових будинків, лікарень, шкіл, церков. Але ця тактика їхніх військових лише погіршує ситуацію для російської держави. Призводить до нових і нових руйнівних санкцій. Спонукає нових учасників приєднуватися до нашої антивоєнної коаліції. Дозволяє обʼєднувати для тиску на Росію навіть такі держави, які намагалися залишатися нейтральними завжди. Тому переговори про мир, про безпеку для нас, для України – змістовні, чесні та без затягування – це єдиний шанс для Росії зменшити шкоду від власних помилок. Ми завжди наполягали на переговорах. Ми завжди пропонували діалог, пропонували рішення для миру. Не тільки протягом 23 днів вторгнення. І я хочу, щоб мене зараз почули всі, особливо в Москві. Настав час зустрічатися. Час говорити. Настав час відновлювати територіальну цілісність і справедливість для України. Інакше втрати Росії будуть такими, що вам не вистачить і кількох поколінь, щоб піднятися. Сьогодні у Москві прозвучало багато слів у звʼязку з річницею захоплення Криму. Відбувся великий мітинг. І я хочу звернути увагу на одну деталь. Повідомляється, що загалом до мітингової активності у столиці Росії були залучені близько 200 тисяч людей. 100 тисяч на вулицях, приблизно 95 тисяч – на стадіоні. Приблизно таку ж кількість російських військових задіяли у вторгненні в Україну. Просто уявіть, що на тому стадіоні у Москві – 14 тисяч трупів і ще десятки тисяч поранених і скалічених людей. Вже стільки російських втрат від цього вторгнення. Ось така ціна війни. Трохи більше ніж за три тижні. Війну треба закінчувати. Пропозиції України – на столі. Найближчими днями продовжу звертатися до народів світу із закликом до миру для України. Попереду – моє звернення до швейцарців, до народу й до держави. Заплановані також виступи до Ізраїлю, Італії, Японії. Світ чує позицію України. Світ підтримує наших захисників, захисників України. Я хочу сьогодні окремо та щиро висловити вдячність кожному захиснику нашого міцного Маріуполя. Нашого героїчного міста, яке переживає найбільше випробування у своїй історії, в історії України. 36-та окрема бригада морської піхоти. 501-й окремий батальйон морської піхоти. 1-й окремий батальйон морської піхоти. 12-та бригада Національної гвардії. Та окремий загін спеціального призначення «Азов». Я вдячний кожному і кожній – всім нашим захисникам Маріуполя. Вдячний кожному і кожній, хто захищає України. Також за поданням Головнокомандувача Збройних Сил України вирішив присвоїти звання Героя України: Полковнику Баранюку Володимиру Анатолійовичу, командиру 36-ї окремої бригади морської піхоти. Та майору Прокопенку Денису Геннадійовичу, командиру окремого загону спецпризначення «Азов». За мужність, за ефективні дії з відбиття атак ворога, за захист міста-героя Маріуполя. Слава усім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,647,714,540
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-do-naro-73677
Звернення Президента України Володимира Зеленського до народу Швейцарії
Шановний пане Президенте, дорогий Ігнаціо! Я вітаю всіх швейцарських друзів України! Вітаю весь ваш прекрасний народ, народ Швейцарії! Я вдячний вам за підтримку кожного і кожної. Вдячний за те, що захищаєте свободу разом з усіма, хто її цінує. Це дуже важливо зараз, у наш час. Час особливий. І особливо важливо – від вас. Коли терор став національною ідеєю однієї з найбільших держав світу, основою їхньої зовнішньої політики. Коли злочини тероризму вчиняє не якийсь маргінал чи група осіб і не організація, а держава, яка має ядерний арсенал. Коли постійний член Радбезу ООН свідомо руйнує все те, для чого будували ООН. Розвʼязавши проти нас жорстоку, криваву, безглузду війну. Але все ж ми зараз маємо шанс. Шанс показати не тільки Росії, а й будь-якому агресору у світі, будь-якій державі-терористу, що війна зруйнує не жертву, а того, хто з нею прийшов. І, можливо, це останній шанс для людства зупинити війни, зупинити державний терор. І я кажу зараз вам, Швейцарії, державі, яка має дуже довгу історію миру і ще довшу історію впливу у багатьох сферах, вирішального впливу на світ. Ще до того, як я став Президентом, я думав, яким би хотілося бачити життя наших любих українців. Я часто бував у вашій країні. І добре знаю, як ви живете. І одного разу, стоячи біля Шийонського замку, я запитав у своїх друзів – ми були однією компанією: а чому ми не можемо саме так жити, такий рівень життя мати, бути на такому високому рівні. І з такою ж свободою. Такими дружними громадами. І з такою впевненістю у власних силах. І мені щиро хотілося, щоб українці жили, як швейцарці. Щоб могли спільно вирішувати все про власне, своє життя. Про свою землю. Не чекаючи чогось від політиків – зайвих слів, а голосуючи на референдумі. Щоб могли бути впевненими попри всі фінансові кризи у світі, що їхня держава все витримає і залишиться лідером. Лідером довіри, лідером стабільності. Мрією для всіх людей. Успішних, не дуже – неважливо, якого рівня, просто для всіх людей. Щоб українці могли, як швейцарці, відчувати, що вони живуть у справжніх громадах, які дбають про спільне для всіх – про благо для кожного. Можливо, для вас це все – звичні речі. Для нас це – реформи. І це шлях, який ми проходимо й хотіли пройти. І ми ухвалювали відповідні закони, щоб усе це працювало. Ми давали можливості, можливості нашим людям. Щоб із часом ми прийшли до життя, до рівня життя, як у вас. І ми робили це, поки не настав чорний день. 24 лютого. День початку повномасштабного російського вторгнення на нашу землю, в Україну. І тоді все змінилося. Змінилося для кожного з нас і кожної, змінилося для українців. Впевнений, змінилося для всіх європейців. І змінилося для всіх світових демократій. Змінилось і для вас. Я вдячний вам і вашій державі за те, що ви підтримали нас у такий складний час. Що ви не залишились осторонь. І не сказали, що все це не про вас. Бо насправді неможливо залишатись осторонь від того, що у XXI столітті у центрі Європи на мирні міста летять сотні ракет та авіабомб. Неможливо залишатись осторонь, коли армія найбільшої – хоча й тільки за розмірами – держави світу спрямовує увесь свій убивчий потенціал на руйнацію нас – руйнацію лікарень, звичайних шкіл, церков, університетів, пологових будинків, житлових кварталів. Неможливо бути байдужими, коли вбивають дітей. Станом на сьогоднішній ранок російська армія вбила 112 українських дітей. І так само, як мені хотілося, щоб українці жили, як швейцарці, так само я хочу, щоб ви були і стали, як українці, у боротьбі проти зла. Щоб не було питання про банки, про ваші банки, де зберігаються гроші всіх тих, хто розв’язав цю війну. Це болісно й неприємно. Але це також боротьба проти зла. Щоб було повне заморожування активів цих людей, їхніх рахунків – це потрібно. Це є велика боротьба, і ви це можете. Я хочу, щоб ви стали українцями, які відчувають, що це таке, коли руйнують цілі міста, мирні міста. Руйнують за наказами тих, хто любить жити у громадах – різних, європейських, у ваших громадах, у прекрасних швейцарських громадах. Хто насолоджується нерухомістю у вашій державі. І це було б справедливо – позбавити їх цього привілею. Позбавити того, що вони забирають у нас. І я хочу, щоб ви були, як українці, у питанні про бізнес. Про бізнес, який працює в Росії попри все, попри цю війну. Попри всіх наших убитих дітей, попри вбитих людей. Попри зруйновані міста, як наше місто Маріуполь, героїчний Маріуполь, який уже тижні перебуває у повній блокаді. Уявіть собі: без їжі, без води, без електрики. Просто під бомбами. Good food. Good life. Хороша їжа. Хороше життя. Так звучить слоган компанії Nestle. Вашої компанії, яка відмовляється залишати Росію. І навіть зараз, коли звідти лунають погрози іншим країнам Європи. Вже не тільки нам. Коли звідти лунає вже навіть ядерний шантаж, з боку Росії. І я хочу, щоб усі ви, швейцарці, стали зараз, як усі ми, українці. Я хочу, щоб ми з вами зараз не втратили наш спільний шанс. Шанс повернути мир, шанс зупинити будь-які війни у світі. Бо коли Швейцарія з вами – ви точно успішні. Бо коли Україна з вами – ви точно міцні. Минулого року ми домовлялися про велику конференцію з паном Президентом вашої країни. Конференцію в Лугано. Заради трансформації економіки, заради реформ в Україні. Вона мала відбутися цього липня. Як і черговий саміт перших леді та джентльменів. І я вірю, я знаю, що ми можемо їх провести. В цьому році. На вашій землі. Заради відновлення й розвитку України. Заради того, щоб ви мали нагоду знову й знову проявляти все те найкраще, що є у ваших серцях. У наших серцях. У серцях усіх тих людей, хто бореться за свободу і бореться за життя. Вдячний вам. Вдячний Швейцарії! Слава Україні!
uk
1,647,743,580
https://www.president.gov.ua/news/sho-bilshe-rosiya-zastosovuye-teroru-proti-ukrayini-girshi-n-73685
Що більше Росія застосовує терору проти України, то гірші наслідки для неї – звернення Президента Володимира Зеленського
Наш сильний народе нашої незламної країни! Завершився 24-й день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Після восьми років агресії. Українці довели, що вміють воювати професійніше, ніж армія, яка воює десятки років у різних регіонах та за різних умов. Ми відповідаємо мудрістю й хоробрістю на величезну кількість їхньої техніки та відправлених в Україну солдатів. Саме тому, наприклад, українська Чорнобаївка увійде в історію воєн. Це місце, де російські військові і їхні командири показали себе повністю – такими, як вони є: бездарними, здатними просто гнати своїх людей на забій. Шість разів наші військові знищували окупантів під Чорнобаївкою. Шість разів! І вони все одно приходять туди. Блокадний Маріуполь увійде в історію відповідальності за воєнні злочини. Зробити таке з мирним містом, що зробили окупанти, це терор, який будуть згадувати й через століття. І що більше українці говорять про це світові, то більше ми знаходимо підтримки. Що більше Росія застосовує терору проти України, то гірші наслідки настають для неї. Сьогодні звернувся до народу Швейцарії. Це особлива держава. Вона не розштовхує ліктями інших на міжнародній арені. Але коли говорить своє слово, то його чують абсолютно усі. Швейцарія підтримала санкції проти Росії, які застосував Європейський Союз. Це означає дуже багато для російської державної машини. Для людей, які звикли, що влада – це гроші. А отже, це банки. А отже, Швейцарія та інші країни, які допомагають зберегти капітал. Я вдячний Президентові й народу Швейцарії та їхній державі за те, що вони щирі у підтримці нашої боротьби за життя і свободу. За те, що вони не залишились осторонь. І закликав їх зробити ще декілька кроків. Щоб усі швейцарські компанії, які ще не полишили російський ринок, зробили це негайно. Щоб не віддавали жодного долара, франка чи євро російській військовій машині на вбивства наших людей. Щоб усі винні у війні проти нашої держави не могли насолоджуватися життям у Швейцарії, нерухомістю у Швейцарії, банками у Швейцарії. Наші Збройні Сили продовжують стримувати ворога на всіх основних напрямках. Завдають російським військам небачених втрат. Окремі підрозділи окупантів знищені на 80-90%. В местах особенно жестоких боев передний край нашей обороны просто завален трупами российских солдат. И эти трупы, эти тела никто не забирает. По ним гонят в наступление новые части. Какие-то резервы, которые командование российских войск собирает, где только может. Мы прекрасно понимаем, что у России есть просто бездонный человеческий ресурс и достаточно много техники, ракет и авиабомб. Но я хочу спросить у граждан России. Что с вами сделали за эти годы, что вы перестали замечать ваши потери? Неужели для вас больше ничего не значат слова «сын», «мать», «отец»? Уже больше 14 тысяч убитых ваших солдат. Это 14 тысяч матерей. Это 14 тысяч отцов. Это жены, это дети, родственники и друзья. И вы этого не замечаете? А ведь жертв будет только больше. Пока продолжается эта война. Ваша война против нас, России против Украины. На нашей земле. У суботу працювали вісім гуманітарних коридорів. Вдалося врятувати 6623 людини. Через обстріли окупантів нам не вдалося забрати людей з Бородянки Київської області. Але ми не полишимо цих спроб. З Бервиці, Бучі, Богданівки евакуювали українців до Броварів. З Лисичанська, Попасної, Сєвєродонецька й Рубіжного Луганської області забирали людей до Бахмута. Вдалося виїхати й понад 4000 маріупольців у Запоріжжя. На жаль, не вдалося доставити гуманітарний вантаж у міста Херсонської області. Російські війська заблокували рух нашої колони. Навіщо? Їхня мета не змінилася – так само намагаються зображати у своїй пропаганді, ніби Україна полишила громадян без найнеобхіднішого. Ніби Росія їх від чогось постійно рятує. Хоча ще 23 лютого у наших херсонців було всього більше, ніж в областях самої Росії. Говорив сьогодні з Президентом Франції Макроном. Про нашу взаємодію. Про пошук рішення для миру, для звільнення наших територій. Для порятунку наших людей. Впевнений, ви розумієте, що переговори не є простими й приємними. Але вони необхідні. Бо це – про життя. Україна завжди шукала мирне рішення. Тим більше ми зацікавлені в мирі зараз. Бо це ми рахуємо кожного вбитого. Бо це для нас має значення кожна зруйнована родина, кожен зруйнований будинок. Бо ми – українці, і для нас людина – безцінна. Сьогодні підписав указ про відзначення державними нагородами України 161 нашого захисника. З них 40 – посмертно. І указ про присвоєння звання Героя України 12 військовослужбовцям. Вісьмом з них – посмертно. Також зустрівся з бійцями підрозділу особливого призначення Національної поліції України КОРД. Відзначив їхні дії нагородами. Подякував за службу, за захист наших мирних міст і за допомогу армії. Всього за дні повномасштабної війни вже 70 нашим захисникам присвоєно звання Героя України. 2180 українців нагороджені орденами й медалями за мужність, за порятунок товаришів по службі та цивільних, за ефективні дії з оборони держави. Впевнений, можу сказати від імені всього нашого українського народу: ми щиро вдячні кожному з вас. Кожному і кожній, хто захищає нашу державу та зупиняє армію окупантів, яку називали однією з декількох найпотужніших у світі. 19 березня святкує свій день народження українська поетеса Ліна Костенко. Щиро вітаю вас. Від імені всіх українців. І нагадаю сьогодні ось такі її слова: Не треба думати мізерно... Безсмертя є ще де-не-де... Хтось перевіяний, як зерно, У ґрунт поезії впаде. Митцю не треба нагород, Його судьба нагородила, Коли в людини є народ, Тоді вона уже людина. Справді, у кожного з нас є народ. І справді – не треба думати мізерно. А особливо тим, кому українці дали право бути політиками. Я хочу нагадати усім політичним діячам з будь-яких таборів: воєнний час дуже добре показує мізерність особистих амбіцій тих, хто намагається поставити власні амбіції, власну партію чи карʼєру вище за інтереси державні, за інтереси народу. Хто ховається десь по тилах, але вдає, ніби тільки він дбає про оборону. Будь-яка активність політиків, спрямована на розкол чи на колаборацію, не матиме успіху. Але отримає жорстку відповідь. І тому Рада національної безпеки і оборони України вирішила… Враховуючи повномасштабну війну, розвʼязану Російською Федерацією, та звʼязки деяких політичних структур з цією державою, призупиняється будь-яка діяльність низки політичних партій на час воєнного стану. А саме: «Опозиційна платформа – За життя», «Партія Шарія», «Наші», «Опозиційний блок», «Ліва опозиція», «Союз лівих сил», «Держава», «Прогресивна соціалістична партія України», «Соціалістична партія України», партія «Соціалісти», «Блок Володимира Сальдо». Міністерству юстиції доручено невідкладно вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності зазначених політичних партій. Кожен зараз повинен дбати про інтереси нашої держави. Про інтереси України. Бо це – заради нас. Бо це – заради життя. Слава усім нашим героям! Слава Україні
uk
1,647,807,420
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-kneseti-73701
Промова Президента України Володимира Зеленського в Кнесеті
Шановний пане Спікере, члени Кнесету! Шановний пане Прем'єр-міністре Беннет, дуже дякую за підтримку. Шановні члени уряду Держави Ізраїль, всі присутні, гості, народе Ізраїлю! Українська та єврейська громади завжди були і, я впевнений, будуть дуже переплетеними, дуже близькими. Завжди житимуть поряд і відчуватимуть разом і радість, і біль. Тому я хочу вам зараз нагадати слова однієї великої киянки, яку ви дуже добре знаєте. Слова Голди Меїр. Вони дуже відомі, їх чули всі. Мабуть, кожен єврей. Багато-багато українців також. І точно – не менше росіян. «Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не дуже багато простору для компромісу». Мені не треба вас переконувати, наскільки переплелися наші історії. Історії українців та євреїв. У минулому й зараз, у цей страшний час. Ми – в різних державах і в абсолютно різних умовах. Але загроза одна і у нас, і у вас – тотальне знищення народу, держави, культури. І навіть імені України, Ізраїлю. Я хочу, щоб ви відчули все це. Я хочу, щоб ви задумалися про цю дату. Про 24 лютого. Про початок цього вторгнення. Вторгнення Росії в Україну. 24 лютого. Цей день двічі увійшов в історію. І обидва рази – як трагедія. Трагедія для українців, для євреїв, для Європи, для світу. 24 лютого 1920 року була заснована Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини – НСДАП. Партія, яка забрала мільйони життів, знищила цілі країни, намагалася вбити народи. Через 102 роки, так само 24 лютого, був відданий злочинний наказ про початок повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Вторгнення, яке забрало вже тисячі життів, мільйони людей залишило без дому, зробило їх вигнанцями. На своїй землі та в сусідніх країнах. У Польщі, Словаччині, Румунії, Німеччині, Чехії, у державах Балтії та ще в десятках різних країн світу. Наші люди зараз розкидані світом. Вони шукають безпеку. Шукають, як лишитись у мирі. Як колись шукали й ви. Це вторгнення Росії в Україну – не просто військова операція, як це подають у Москві. Це масштабна й підла війна, спрямована на знищення нашого народу. Знищення наших дітей, наших сімей, нашої держави, наших міст, наших громад, нашої культури. І всього, що робить українців українцями. Всього того, що російські війська зараз руйнують. Свідомо. На очах усього світу. Саме тому я маю право на цю паралель і на це порівняння. Нашої історії і вашої історії. Нашої війни за своє виживання й Другої світової війни. Послухайте, що каже Кремль. Просто послухайте! Там звучать навіть терміни – такі, як звучали тоді. І це трагедія. Коли нацистська партія йшла Європою і хотіли знищити все, знищити всіх. Хотіла підкорити народи. І не залишити від нас, від вас нічого. І навіть імені й сліду. Вони називали це «остаточним вирішенням єврейського питання». Ви памʼятаєте це. І впевнений – ніколи не забудете! Але почуйте, що звучить зараз у Москві. Почуйте, як там знову кажуть ці слова: «остаточне рішення». Але вже щодо, так би мовити, до нас, до «українського питання». Це прозвучало відкрито. Це трагедія. Ще раз говорю: це прозвучало на нараді в Москві. Це доступно на офіційних сайтах. Це цитувалося у державній пресі Росії. Москва так і говорить: без війни проти нас вони не змогли б забезпечити «остаточне рішення» нібито для своєї безпеки. Так само як це говорили 80 років тому. Народе Ізраїлю! Ти бачив, як російські ракети вдарили по Києву, по Бабиному Яру. Ти знаєш, що це за земля. Там поховані понад сто тисяч жертв Голокосту. Там давні київські кладовища. Там єврейське кладовище. Туди вдарили російські ракети. Народе Ізраїлю! У перший же день цієї війни російські снаряди вдарили по нашому місту Умань. По місту, яке відвідують десятки тисяч ізраїльтян щороку. Для паломництва на могилу цадика Нахмана. Що залишиться від усіх таких місць в Україні після цієї страшної війни? Я впевнений, що кожне слово мого звернення у ваших серцях відгукується болем. Бо ви відчуваєте, про що я говорю. Але чи можете ви пояснити, чому ми й досі звертаємося до всього світу, до багатьох країн по допомогу? До вас звертаємося по допомогу... Навіть по елементарні візи... Що це? Байдужість? Розрахунок? Чи посередництво – без обрання сторони? Я залишу вам вибір відповіді на це запитання. І зауважу лише одне: байдужість вбиває. Розрахунки – вони часто помилкові. А посередництво може бути між державами. Але не між добром і злом. Кожен в Ізраїлі знає, що ваша протиракетна оборона – вона найкраща. Вона потужна. Кожен знає, що ваша зброя – сильна. Кожен знає, що ви молодці. Ви вмієте відстоювати свої державні інтереси, інтереси свого народу. І ви точно можете допомогти нам захистити наше життя, життя українців, життя українських євреїв. Можна довго запитувати, чому ми не можемо отримати від вас зброю. Або чому Ізраїль не запровадив потужні санкції проти Росії, чому не тисне на російський бізнес. Але відповідь все одно обирати вам, шановні брати й сестри. І вам із цією відповіддю потім жити, народе Ізраїлю. Українці зробили свій вибір. 80 років тому. Рятували євреїв. І тому серед нас є Праведники народів світу. Народе Ізраїлю! Тепер і у вас є такий вибір. Дякую вам! Дякую за все
uk
1,647,823,740
https://www.president.gov.ua/news/mi-pracyuyemo-nad-tim-shob-druzyami-ukrayini-buv-uves-svit-z-73705
Ми працюємо над тим, щоб друзями України був увесь світ – звернення Президента Володимира Зеленського
Вільний народе вільної країни! Завершилася вже 25-та доба, як російські військові поїхали «на навчання», а опинилися на нашій землі. Всі вони так кажуть, коли потрапляють у полон. Вже 25-та доба, як російські військові шукають і ніяк не можуть знайти придуманих ними ж «нацистів», від яких вони хотіли нібито захищати наших людей. Як вони шукають і не можуть знайти українців, які зустріли б їх із квітами. Хоча б у якомусь місті нашої держави. Хоча б у якомусь селі. А головне – російські військові ніяк не знаходять дорогу додому. А тому наші військові допомагають їм із дорогою на суд Божий. На суд Божий, на якому вони, я впевнений, отримують тільки одне покарання, одне на всіх: вічний підвал. Навічно під бомбами. Навічно без їжі, води й тепла. За все, що вони наробили проти наших людей, звичайних українців. Проти мирних людей. В Охтирці і Харкові, у Бородянці й Чернігові. У Волновасі й Маріуполі. І багатьох інших наших відважних містах. У блокадному Маріуполі російська авіація скинула бомбу на школу мистецтв. Там ховалися люди. Ховалися від обстрілів, від бомбардування. Там не було військових позицій. Там було близько чотирьохсот мирних людей. Переважно – жінки та діти, люди старшого віку. Вони – під завалами. Ми наразі не знаємо, скільки живих. Але знаємо, що того льотчика, який скинув ту бомбу, ми обовʼязково зібʼємо. Як уже збили майже сотню інших таких же масових убивць. Сьогодні я виступив у Кнесеті перед всіма депутатами і урядовцями. Але передусім я говорив від вашого імені, від імені всіх українців, говорив з народом Ізраїлю, який, я впевнений, розуміє нас. Як вільні люди – вільних людей. Звичайно, Ізраїль має свої інтереси, стратегію захисту своїх громадян. Ми це розуміємо. Премʼєр-міністр Ізраїлю пан Беннет намагається знайти переговорний шлях із Росією. І ми за це вдячні. За кожне зусилля. Щоб раніше чи пізніше ми почали говорити з Росією, можливо, в Єрусалимі. Це правильне місце для того, щоб знайти мир. Якщо це можливо. Ну а у российских пропагандистов сегодня довольно сложная задача. Ведь впервые в истории президент иностранного государства выступал в Кнессете по видеосвязи. И перед народом Израиля. Президент Украины, которую в Москве обвиняют в «нацизме», выступал в Кнессете перед народом Израиля. Уже один этот факт подтверждает, насколько в Москве все не так. Протягом доби 20 березня працювали лише 4 гуманітарні коридори. Всього евакуйовано 7295 людей. Майже 4 тисячі маріупольців за день прибули до Запоріжжя. Завтра зранку готуємося направити в Маріуполь ще нові автобуси, щоб продовжити цю важливу місію. Понад 3 тисячі людей врятували у Київській області. Але у Харківській області... Російські війська захопили нашу колону, наш гуманітарний вантаж для міста Вовчанська. Немає звʼязку зараз із шістьма людьми. П'ять водіїв і один лікар. Будемо їх визволяти. Будемо знову й знову намагатися доставити нашим людям найнеобхідніше. Херсонська область сьогодні знову боролася. Я їм вдячний. Знову на вулицях. І як завжди – за нас всіх, за Україну. З національними прапорами. І з нашою, українською хоробрістю. Без зброї проти окупантів. Проти пострілів і військових машин. Це подвиг, який надихає всіх нас. Це Україна, якою ми пишаємося. Це українці, яким я безмірно вдячний. Як і увесь наш народ. Вдень говорив із Премʼєр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Справжнім другом України, який не вагається й не шукає відмовок. Домовилися про конкретну підтримку для нашої держави на самітах наступного тижня – «Великої сімки» і НАТО. Хоча ми не є членами цих організацій, але я бачу, що як мінімум один голос в України там є. Також поспілкувався з Ештоном Кутчером і Мілою Куніс. Зірковою парою, яка щиро вірить у нас, у нашу перемогу, у наше майбутнє. Вони допомагають українським вимушеним переселенцям, збираючи кошти. І вже вдвох зібрали 35 мільйонів доларів. Подякував їм від нашого народу, від всіх нас. Погодьтеся, це хороший результат тільки для однієї пари наших друзів в Америці. А ми працюємо над тим, щоб нашими друзями був увесь світ. Особисто вручив державні нагороди українським розвідникам. Прошу поставитись із розумінням – я не можу назвати публічно їхніх імен. Але повірте, що внесок цих людей у нашу оборону настільки вагомий, що ордени та звання Герой України для них – це мінімум, який ми можемо їм дати. Щоб просто віддячити. Їм та усім нашим героям. Завдяки яким ми тримаємось. І непогано. А Україна – живе. Слава Україні!
uk
1,647,897,420
https://www.president.gov.ua/news/zhenit-okupantiv-zhenit-cih-rabiv-zvernennya-prezidenta-volo-73713
Женіть окупантів, женіть цих рабів: звернення Президента Володимира Зеленського до жителів українських міст
Великий народе великої України! У цьому відео я хочу окремо звернутися до українських міст та хоробрих жителів цих міст. До вільного півдня України, де сонце світить тільки бажаним гостям, а не випадковим «туристам» на танках. До Бердянська, Каховки, Енергодара, до Мелітополя і, звісно, Херсона. До Херсона, де сьогодні ми побачили, як у вільних людей стріляють раби. Раби пропаганди, яка підміняє їхню свідомість. Раби, які звикли пакувати в автозаки всіх. Навіть бабусю з чистим білим плакатом. І навіть дівчину з аркушем А4, на якому написано лише одне слово – «мир». Ці раби, яких прислала Росія, ніколи не бачили стільки вільних людей на площах, на вулицях. Ніколи не бачили тисяч людей, які не мають страху перед ним, перед рабами зі зброєю в руках. Раби сприймають волю як дикість, як небезпеку. У них переляк. Переляк, який пропагандисти вміють перекувати на ненависть. А далі – постріли в мирних вільних людей. Херсоне, тримайся! Ми не забудемо ніколи ці кадри. Кадри з вашого міста. На вашій площі й вулицях ми були всі з вами разом. 40 мільйонів українців нашої держави. Мільйони й мільйони українців у світі. Ми всі бачили, як ви стоїте. Які ви. Ми всі відчули, як ви хочете повернути свободу. На землі, де, споглядаючи Чумацький Шлях, чумаки ходили по сіль, ворогам буде несолодко. І щойно ми зможемо до вас пробитися, зможемо до вас прорватися, на кожного окупанта, який стріляв у мирних херсонців просто за синьо-жовтий колір, чекає чорна смуга. І те ж саме чекає білих від переляку російських військових, яких сьогодні прогнали в Енергодарі. Мирні українці прогнали голими руками. Чорна смуга буде в окупантів у Бердянську, буде в Мелітополі й Каховці. Всюди, де окупанти захоплюють наших людей. Тих, як вони думають, хто організовує спротив. Але у нас – не Росія. Запам’ятайте. І спротив тут не треба організовувати. Спротив для українців – це властивість душі. І я дуже хочу, щоб у вас, всі наші українці на півдні, ніколи не промайнула навіть на мить думка, ніби Україна про вас не памʼятає. Щоразу, коли вам важко, коли вам боляче, коли ви чините спротив попри все, будь ласка, знайте, що в нас у цей час розривається серце, бо ми з вами не поруч. І ми просимо Бога підтримати вас, поки не можемо вигнати чужинців. Це подвиг – те, що ви протестуєте. Це щастя, що такі люди в нас є. Що ми всі – Україна. За час цього вторгнення серед мільйонів наших людей постійно заявляють про себе герої. Колись – звичайні українці, а зараз – борці. Чоловіки й жінки, які піднімаються за нашу державу. Повсюди: на півдні, на сході, на півночі, в центрі, на заході й за кордоном. Піднімаються так, що ворог не вірить. Не вірить, що це дійсно – реальність. Але ми змусимо їх повірити. І змусимо запамʼятати, що до нас їм дороги немає. І ніколи не буде. У Київ, який мужньо й велично стоїть над Дніпром. У Харків... Гордий, охайний, освічений Харків. Який вони бʼють, а він ніяк не підкоряється. Чернігів. Древній! Чернігів, який з часів Орди не знав такого звірства, яке переживає тепер від російських військових. Суми, Охтирка й Лебедин... Ізюм, Дергачі... Волноваха, Попасна... Бородянка, Гостомель, Макарів... Миколаїв... Маріуполь! Працьовите й чесне місто! Маріуполь. Яке окупанти просто знищують. Руйнують у попіл. Але яке переживе їх усіх. Нікчемних рабів, які не вміють піклуватися про власну країну. Про власних людей. А ще й ідуть у чужу. За кожного українця ми боремося! І про всіх памʼятаємо! І кожному та кожній вдячні. Як людям, так і цим прекрасним містам. Як і Львову, як і Франківську, Хмельницькому, Чернівцям, Тернополю, Луцьку, нашому Ужгороду... Кропивницькому, Запоріжжю, Дніпру, Кривому... Вінниці, Рівному... Черкасам, Полтаві... Одесі! Тим, кого, можливо, нечасто згадують у промовах. Але хто дбає про наше спільне майбутнє. Про Україну. І про свободу – для кожного з нас. Хто приймає людей, які вимушено залишили свій дім. Хто працює на оборону. Хто відправляє гуманітарні вантажі. Хто розміщує евакуйовані підприємства. Хто лікує, хто допомагає. Усім нам, а отже – собі. Великий народе великої України! І я говорю це невипадково – великої України. Тому що звертаюся до всіх у нашій державі та до тих, хто за кордоном. У містах і в селах. На свободі й тимчасово під окупацією. У Криму, у Донецьку, в Луганську. Де так само повинні боротися за свободу і не чекати. Звертаюся до всіх українців. Всюди, де ми є. Робіть усе для захисту нашої держави. Для порятунку нашого народу. Боріться. Воюйте й допомагайте. Гоніть цих рабів! Гоніть окупантів! Щоб Україна жила. І ми всі – разом з нею. Вільна і мирна. Яку ми так любимо. Слава Україні!
uk
1,647,909,540
https://www.president.gov.ua/news/ce-buv-ishe-odin-den-yakij-nablizhaye-nas-usih-do-peremogi-z-73717
Це був іще один день, який наближає нас усіх до перемоги – звернення Президента Володимира Зеленського
Вільний народе вільної країни! Завершився наш 26-й день повномасштабної війни. Після восьми років агресії на сході нашої держави. Ворог потроху намагається ворушитися. Десь – перейти в наступ. Десь – захопити нашу дорогу. Десь переправитися через річку. Українська армія – молодці – відбиває ці намагання. І стримує окупантів. Цієї доби російські війська завдали удару «Градами» по Житомирській області. Вони отримали гідну відповідь. На Харківщині, під Чугуєвом, збито черговий ворожий літак. Наші військові вже назбивали стільки російських літаків і гвинтокрилів, що залишається тільки дивуватись: що у їхніх пілотів замість розуму? Невже також порожнеча? Я сказав «також» не випадково, тому що порожнеча у них точно замість серця. Замість душі. Замість усього, що робить людей людьми. У Харкові був убитий Борис Романченко – колишній вʼязень нацистських концтаборів. Йому було 96 років. Вдумайтеся, скільки всього він пройшов! Він вижив у Бухенвальді, Дора-Міттельбау, Пенемюнде і Берген-Бельзені – у конвеєрах смерті, створених гітлерівцями. А був убитий російським снарядом, який ударив по звичайній харківській багатоповерхівці... З кожним днем цієї війни все очевидніше, що це у них таке – «денацифікація». У Херсоні окупанти стріляли по людях, які вийшли мирно, без зброї на мітинг за свою свободу. За нашу свободу. Російські військові навіть не знають, що це таке – мати свободу. Їх нагнали сюди, чесно кажучи, ніби засуджених. Засуджених на смерть, засуджених на ганьбу. У Запорізькій області потрапила під обстріл колона з мирними мешканцями. Там було багато дітей. Четверо діточок госпіталізовані. Двоє – у важкому стані. Протягом дня працювали вісім гуманітарних коридорів. Київська, Донецька і Луганська області. Ворзель, Буча, Велика Димерка, Маріуполь, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Попасна і Кремінна. Врятували 8 тисяч 57 людей. Всім дякую, хто це робив, хто працював заради людей. Вдалося також доставити і 200 тонн гуманітарної допомоги. Говорив сьогодні з Премʼєр-міністром Нідерландів Рютте і Президентом Франції Еммануелем Макроном. Координуємо наші позиції напередодні важливих самітів у Європі. 24 березня відбудуться зустрічі «Великої сімки», лідерів держав НАТО і Євросоюзу. Наша позиція точно прозвучить. Прозвучить, повірте мені, міцно. Підписав указ про нагородження орденами й медалями 105 наших воїнів. Вдячний кожному з них. Сім з них – на жаль, посмертно. Це був день важких подій. Важких висновків. Але це був іще один день, який наближає нас усіх до нашої перемоги. До миру для нашої держави. Слава Україні
uk
1,647,956,100
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-palati-d-73733
Промова Президента України Володимира Зеленського в Палаті депутатів Італії
Шановні панове спікери! Шановний пане Прем’єр-міністре Драґі! Шановні пані та панове сенатори та депутати! Дорогий італійський народе! Сьогодні вранці я говорив з Його Святістю Папою Франциском, і він сказав дуже важливі слова: «Розумію, що ви хочете миру. Розумію, що ви маєте себе захищати. І військові захищають, і цивільні люди мужньо боронять Батьківщину. Кожен захищає Батьківщину». І я на це відповів: «Наш народ став цим військом». Став цим військом, коли побачив, яку біду несе ворог. Яке спустошення він залишає по собі. І скільки крові хоче пролити. Коли трохи понад тиждень тому я виступав зі зверненням до мітингу у Флоренції та ще в десятках європейських міст, я просив усіх італійців, усіх європейців запамʼятати число 79. Стільки дітей було вбито в Україні на той момент. Тепер – це 117. Ще 38 дітей за ці дні. Така ціна зволікання. Зволікання із тиском на Росію, щоб вона припинила цю жорстоку війну. 117 дітей, тисячі дорослих. Тисячі поранених. Десятки тисяч зруйнованих родин. Сотні тисяч зруйнованих доль. Мільйони, вже мільйони покинутих домівок. І все це почалося з однієї людини. В окупованих районах ховають убиті родини прямо у дворах багатоповерхівок. У парках. У братських могилах. Це відбувається у наш з вами час. У 2022 році. І ми знаємо, що кожен наступний день війни забере ще життя наших дітей. 117 – це не фінальне число. Російське вторгнення ще зруйнує родини й долі. Бо повномасштабна війна, на жаль, триває. Російські ракети, авіація та артилерія не припиняють вбивати. Українські міста руйнуються. Деякі майже повністю знищені. Як Маріуполь. Ви чули. Наше місто на березі Азовського моря. Там, де жило близько півмільйона людей. Приблизно, як у вашому місті Генуя. Я там був. А тепер там, у Маріуполі, нічого немає. Руїни. Уявіть повністю спалену Геную. Після трьох тижнів повної блокади. Бомбардувань, обстрілів, які не припинялися на жодну мить. Розбиту Геную, з якої рятуються люди, ваші прекрасні люди. Пішки, машинами, автобусами... Тільки б дійти туди, де безпечно. Я звертаюся до вас із Києва – нашої столиці. З міста, яке має для нашого регіону таке ж значення, як Рим – для всього світу. З Києва почався відлік великої культури великого народу. А зараз ми – на межі виживання. Київ за свою історію пройшов через жорстокі війни. І заслуговує після всіх втрат і всіх трагедій на життя в мирі. У вічному мирі. Як заслуговує на це Рим і будь-яке інше місто нашого світу. Але, на жаль, щодня у Києві – повітряна тривога. Щодня падають бомби, бʼють ракети. Під Києвом, у сусідніх містах і районах, перебуває декілька угруповань російських військ. Які вбивають і катують, вони ґвалтують і викрадають дітей, руйнують і грабують. Окупанти на вантажівках вивозять наше надбання, наше майно – до себе додому. Так робили востаннє в Європі хіба що нацисти. Коли окупували інші країни. Російські війська примудрилися замінувати навіть море на підходах до наших портів. І тепер це загрожує сусіднім берегам і сусіднім країнам, бо міни можуть дрейфувати морем до них. Пані та панове! Італійський народе! Час зробити все можливе, щоб забезпечити мир! Це війна, яку Росія готувала давно. Яку одна людина готувала давно. Одна! Десятки років. Заробляючи шалені кошти на експорті нафти й газу та спрямовуючи їх на підготовку до війни. І не тільки проти України. Їхня мета – це Європа. Вирішальний вплив на ваше життя, контроль над вашою політикою, руйнація ваших цінностей. Не тільки наших. Демократії, прав людини, рівності, свободи... Таких самих цінностей, як і в нас. Україна для російських військ – це брама Європи. Вони хочуть увірватися. Але варварство не повинне пройти. Українці одними з перших прийшли на допомогу вам, коли під ударами пандемії ковіду ви потребували цього. Ми направили своїх лікарів. Італійці одними з перших прийшли на допомогу нам, коли наші люди постраждали від жахливої повені. Ви підтримали нас – щиро, швидко. Не просивши нічого натомість. Ви допомагаєте нам і зараз – ми дуже цінуємо це. Але все ж... Вторгнення не зупиняється вже 27 днів. Майже місяць. Отже, потрібно ще більше санкцій, ще більше тиску, щоб Росія шукала не військові резерви чи найманців десь у Лівії чи Сирії. Щоб Росія шукала мир. Щоб та сама одна людина шукала мир. Наслідки цієї війни вже відчуваються у багатьох частинах світу. Не тільки у Європі. І найстрашнішим буде голод, який наближається для різних країн. Україна завжди була одним із найбільших експортерів продовольства. Але як ми можемо сіяти під ударами російської артилерії? Як ми можемо сіяти, коли ворог свідомо мінує поля, знищує бази з пальним? Ми не знаємо, який урожай у нас буде і чи зможемо ми експортувати, коли заблоковані й захоплені наші порти. Кукурудза, рослинна олія, пшениця й багато-багато інших товарів. Життєво необхідних товарів, зокрема – для ваших сусідів. Через море. Ціни вже зростають. Тож скільки десятків мільйонів людей потребуватимуть допомоги? Навпроти ваших берегів... Пані та панове! Італійський народе! Ви добре знаєте українців. Наш народ, який ніколи не хотів воювати. Котрий такий же європейський, як і ви. Ви знаєте тих, хто приніс в Україну війну. Чітко знаєте. Тих, хто наказує воювати. І тих, хто це пропагує. Майже всі вони використовують Італію як місце для відпочинку. Тож не будьте курортом для вбивць. Заблокуйте їм усю нерухомість, рахунки та яхти – від «Шахерезади» і до найменших. Заблокуйте активи усіх, хто має в Росії вплив. Хай вони його застосують для миру. Щоб колись мати змогу повернутися до вас. Підтримайте більші санкції проти Росії. Повне ембарго на торгівлю, починаючи з нафти. Підтримайте заборону для російських кораблів заходити у ваші порти. Щоб вони відчули ціну за свою агресію й за мінування моря. Не має бути жодних винятків із санкційного режиму для жодного російського банку. Не допустіть продовольчої кризи в сусідніх із вами регіонах. Допоможіть нам. Зупиніть убивства. Збережіть українські родини. Цю війну треба закінчувати якнайшвидше. Повертати мир. Прибирати з України ворожі війська. Проводити розмінування. І відбудову. Відбудову України після цієї війни. Разом з вами, разом з Італією. Разом з усією Європою. Разом – у Євросоюзі. Раніше, до війни, я часто бував у вашій прекрасній країні. Ціную вашу гостинність, щирість та інколи гучність. Бачив, що для вас означають родина й діти – у вас прекрасні родини, у вас прекрасні діти. Що для вас означає життя. Я хочу подякувати вам за допомогу українцям, які у вашій країні врятувалися від цієї війни. Сьогодні в Італії перебувають понад 70 тисяч наших людей, які, на жаль, були змушені ховатися від війни. Понад 25 тисяч дітей. І багато хто з них отримав тепло у ваших італійських родинах. Зокрема в родинах присутніх у цій залі. В Італії вже народився перший українець, мама якого знайшла прихисток на вашій землі. Десятки українських діточок з важкими контузіями та пораненнями лікуються у вас. Ми за це вдячні вам, дуже вдячні! І чекаємо, коли вони зможуть знову повернутися додому. В Україну – вже мирну. І в цьому ви точно можете нам допомогти. З першого дня цієї війни ви розділили наш біль і допомагаєте щиро, від серця. Українці памʼятатимуть це завжди. Ваше тепло, вашу небайдужість і вашу силу, яка повинна зупинити одну людину. Всього одну людину, щоб вижили мільйони. Слава Україні! Grazie Italia!
uk
1,647,987,420
https://www.president.gov.ua/news/promova-kerivnika-ofisu-prezidenta-andriya-yermaka-v-chatham-73745
Промова керівника Офісу Президента Андрія Єрмака в Chatham House
Найскладніше в будь-якому виступі – почати. Ви всі, певно, це знаєте. За інших обставин я б витратив на це чимало часу. На правильний, максимально відповідний початок. Але часу в мене немає. Тому почну з простого. Нам роками казали, що Україна якось не так реформується. Та погляньмо на результати. Модернізовані Збройні Сили вже майже місяць стримують агресію однієї з найпотужніших армій світу. Логістичні ланцюжки функціонують. Суди працюють. Потяги ходять і перевозять мільйони людей. Комунальні служби виконують свою роботу навіть під обстрілами й бомбами. Випробування війною – чи не найсуворіше. Ми успішно реформуємося навіть зараз. І наша стійкість (sustainability) виявилася абсолютно реальною. Але стійкість – категорія не абсолютна. Це не про наявність, а про міру. Скільки ще лишилося? Залежить від багатьох чинників: Від нашої рішучості – тут без змін. Ми – на своїй землі. Ми боронимо свої цінності. Свій спосіб життя. Свою свободу. У нас можете бути впевненими. Від зовнішньої підтримки – тут усе неоднозначно. Зараз ми маємо серйозну підтримку. Захід нарешті став колективним. Про це свідчать і санкції проти РФ, і підтримка України – гуманітарна, економічна, політична, військово-технічна. Але чи достатньо цього? І на скільки його, Заходу, вистачить? Як довго готові зазнавати збитків від порушення економічних зв’язків із Росією ті держави, які прагнули ці зв’язки зберегти за будь-яку ціну, навіть на тлі російського вторгнення в Україну? З огляду на досвід попередніх восьми років тут ми не можемо бути надто оптимістичними. Однак нині ризики для цілого світу настільки виросли, що вести business as usual їм уже просто не дозволять. Наступний чинник – чинник самої Росії. Який у неї запас міцності? Які цілі вона ставить? Захід увесь час каже про збільшення ціни, яку Росії доведеться платити за агресію. Та чи уявляємо ми, де та межа, за якою російське керівництво скаже: це надто дорого? Слід розуміти, що наратив «перемоги за будь-яку ціну» є не просто пропагандистським штампом. Москва його неодноразово інструменталізувала, перебиваючи ставку тих, кого вважала ворогом. У кількості жертв. У порушенні норм міжнародного права. У вдаванні до шантажу, включно з погрозами техногенними катастрофами та неконвенційною зброєю. В усьому. Це треба розуміти. Водночас слід розуміти й те, що «маленькі переможні війни», які не досягають мети, завжди збільшують для Росії ризик соціального вибуху та державного перевороту. Успіх у війні, навпаки, стабілізує та консервує режим. Живить його прагнення до подальших завоювань. Ви запитаєте, що з цього випливає? А те, що з війни, яку Росія розв’язала проти нас, переможцем повинна вийти Україна. Ми мусимо працювати лише на такий результат. Ми всі. Те, що відбувається в Україні зараз, стосується кожного. Кожного в цьому залі. Кожного уряду. Кожного у світі. Війна в Україні – це не просто ще один локальний конфлікт. Це світова війна, яка поки що точиться на території нашої держави. Ще раз наголошу: зазіхання Росії виходять далеко за межі України. Вона претендує на відновлення радянської зони впливу як у Європі, так і в Азії. Вона претендує на злам усієї системи міжнародних відносин і дискредитацію всіх безпекових інституцій. Тому наступними можуть бути і Казахстан, і Польща, і країни Балтії, і Словаччина, і Молдова, і Грузія… Так, знову Молдова і Грузія. Грузія, яка після Саакашвілі знову боїться сказати криве слово Москві. Що ж, мабуть, це такий нетривіальний курс Тбілісі на євроінтеграцію. На російській бойовій техніці знову пишуть «На Берлін!» Знаєте, що це означає? Ми знаємо. Ізраїльтяни знають. Вірте тому, хто обіцяє вас убити. У випадку України ціль у Росії одна – знищити. Позбавити суб’єктності. Зупинити nation building. Згідно з програмною тезою про один народ, яку ми чуємо вже два десятки років. Тому хтось може говорити, що ця війна не має раціональних підстав. Це війна з волі, а не з потреби. Та, мабуть, це перша в історії історіософська війна. Тому треба виходити з того, що нинішнє керівництво Росії не відмовиться від цієї мети. І воно готове платити. Питання, чи готове платити його оточення, зараз можна винести за дужки. Тож зосередимося саме на цьому – на намірі знищити Україну. Цього не вдалося добитися стрімкою операцією. Жодного зі стратегічних завдань сили вторгнення не виконали. Тому агресор намагається спровокувати гуманітарну катастрофу, знищити критичну цивільну інфраструктуру та промисловий потенціал. Ми мусимо зважати на те, що війна відбувається на нашій території. Що гинуть наші люди, що руйнуються наші міста. Наші Збройні Сили та громадяни тримаються з надлюдською мужністю, але війну не виграти без наступального озброєння, без ракет середньої дальності, які можуть бути засобом стримування (наголошу: в нашому випадку - стримування, а не агресії), загрожуючи російській території зіставними руйнуваннями. Без повноцінного ленд-лізу ми можемо лише оборонятись. Але неможливо довго ефективно захищатися без надійної ешелонованої системи протиповітряної оборони, яка збиває ворожі, балістичні ракети на далекій відстані. Однак нам її не дають. Як не дають і винищувачів. І так само як нас не хочуть бачити в НАТО. Цей страх ескалації зрозумілий. Але цей страх не врятує. Вінстон Черчилль усе пояснив: той, хто між ганьбою та війною обирає ганьбу, отримує і ганьбу, і війну. Якось я продюсував фільм «Передчуття», який знімав талановитий режисер В’ячеслав Криштофович. Так от, у головного героя є така примітна репліка: «Все має відбуватися вчасно». Сьогодні я як ніколи відчуваю силу цієї фрази. Все має відбуватися вчасно. Зараз – вчасно, як ніколи. Цього четверга, 24 березня, у Брюсселі має відбутися позачергове засідання держав – учасниць Альянсу. Ще є час зробити конкретні кроки назустріч Україні. Або ж сказати чесно й публічно, що таких кроків не буде. Що це НАТО відмовляє Україні у вступі, а не вона відмовляється вступати, як це багато хто хоче подати останнім часом. Сказати – і разом почати будувати нову систему безпеки. Російське керівництво розуміє лише мову сили й завжди плутає миролюбність зі слабкістю. Хочу запитати в наших європейських партнерів: то які ви насправді? Ви миролюбні чи слабкі? Чи ви дасте нам нарешті ту зброю, яка дасть Україні змогу лишитися незалежною суверенною державою у міжнародно визнаних кордонах? Ви нарешті відкриєте нам повноцінний ленд-ліз? Чи й далі із занепокоєнням дивитиметесь, як перетворюються на уламки наші міста? Скажу просто: закрийте наше небо чи хоча б дайте нам нарешті далекобійні системи ППО. Ваш страх ескалації живить агресію. Ваша рішучість стримає її. Чітко артикульована позиція «Ми будемо збивати літаки, які є знаряддям терору. Ми будемо нищити ті засоби російської ППО, які атакуватимуть нашу повітряну поліцію» – ось, що нам потрібно. Завтра. Зараз. Вчора. Інакше Україна стече кров’ю. Знелюдніє. Ми не скоримося, це вже всім зрозуміло. Але нагадаю те, що сказав спочатку: стійкість – це не про наявність, а про міру. Після російської окупації Криму та вторгнення на Донбас іноземні експерти почали говорити про «фінляндизацію» України. Вони мали на увазі лише одне: нейтральний статус і «особливі» стосунки з Росією. Та чомусь ніхто з них не говорив, що «фінляндизація» – це збереження держави, її суб’єктності та свободи народу ціною вимушеної втрати певних територій унаслідок агресії. Але ми не відмовимось ані від свого суверенітету, ані від територіальної цілісності. І коли ми ціною неймовірних зусиль і жертв повернемо свої території, це стане нашою перемогою, але не буде поразкою Росії. Бо без рішучих дій світової спільноти ніщо не завадить агресору продовжувати завдавати ударів по будь-якій точці нашої держави. І кожен такий удар по Україні буде ударом по міжнародному праву. Це посилення кризи біженців у ЄС. Крах світової системи безпеки та інституцій, які її гарантують. Врешті-решт, це удар по світовій продовольчій безпеці. Власне, все це і є ключовою ознакою кризи світового порядку. Порядку, за якого готовність міжнародної спільноти карати за акти агресії, готовність карати за геноцид залишається здебільшого декларативною. Прибуток понад справедливість – хіба заради цього створювалася ООН? Хіба довкола цього об'єдналася Європа? Якщо так, то Україні не підходить жодна з наявних безпекових систем. Нам потрібна нова. Справедлива. Цю систему доведеться будувати з нуля. Ми готові. І ми за це заплатили. Заплатили найвищу ціну – болем, потом, кров’ю, життями. Ця плата дає нам моральне право вимагати: дійте! Вже зараз! Скажу простіше: «фінляндизація» України чи гра в будь-яку іншу модель нейтралізації на російських умовах, яка не передбачає побудови нової системи безпеки, лише гарантуватиме, що ці виклики й ці загрози стануть вічними. Тож я спитаю: європейські країни, куди втікатимуть ваші біженці? Україна залишається самотнім щитом Європи. Та що станеться, якщо цей щит зазнає критичних руйнувань? Половинчаста позиція світової спільноти, на жаль, робить цей сценарій можливим. У такому разі для нас принципово важливими стають надійні гарантії нашої безпеки. Багатосторонні юридично зобов’язувальні гарантії. Та хіба в Заходу є щось таке ж надійне, як парасолька НАТО? Даруйте, нам про це невідомо. А світу потрібні такі самі надійні гарантії того, що Росія більше не зможе успішно реалізовувати свої войовничі амбіції на міжнародній арені. Ми вимагаємо від партнерів таких гарантій для себе. Громадяни інших держав, вимагайте таких гарантій від своїх урядів. Вимагайте вже зараз, бо завтра буде пізно. Без таких гарантій будь-які наші домовленості будуть крихкими й тимчасовими. І протримаються рівно до того моменту, коли Росія відновить сили і спробує атакувати знову. Терміни, в які це станеться, безпосередньо залежатимуть від темпів послаблення санкційного тиску на Росію та її можливостей обходити обмежувальні заходи. Тому ми закликаємо постійно й неухильно ці санкції посилювати. Міжнародний бізнес не повинен думати, як їх обійти заради надприбутків. Не повинен ставати співучасником злочинів проти людяності. Така співучасть має бути не лише тягарем на совісті. Ми закликаємо закордонні уряди до впровадження судової відповідальності за таку колаборацію. Аж до кримінальної. Президент Зеленський сказав про це дуже чітко: «Не спонсоруйте військову машину Росії. Жодного євро для окупантів. Закрийте для них всі ваші порти, не постачайте товари, відмовляйтеся від російських енергоресурсів, тисніть, щоб Росія пішла з України. Я вірю, що мир можливий, але ви маєте діяти, щоб до миру прийти». Уряди вагаються. Та прості люди вже зробили вибір. Вони впевнені, що Україні місце в ЄС. Так вважає в середньому 71% респондентів. 79% європейців вважають, що санкції проти Росії – це правильно. 67% громадян Євросоюзу вважають, що Україні треба надати зброю. Такі результати опитування оприлюднив Французький інститут громадської думки (IFOP). Ці цифри більш ніж красномовні. Тож скажу урядам: дослухайтеся нарешті до своїх виборців. Закликаємо міжнародну спільноту – не лише колективний Захід, а й Китай, Індію – відкласти суперечки між собою. Війна в Україні стосується всіх вас. Ви – лідери цього світу. Хтось скаже про два полюси. Я кажу про дві частини цілого. Російське питання не має заважати вам домовитися. Взаємопроникнення економік та інтеграція – набагато потужніша гарантія миру у світі, ніж загроза взаємного знищення. Ви можете порозумітися. Російська агресія проти України комусь може здаватися слушною нагодою для реалізації власних амбіцій. Однак насправді це хибне враження: сподівання, що війну вдасться «локалізувати» в Україні, марні. Без належної відсічі Москва не зупиниться, і кожна наступна її авантюра неминуче наближатиме світ до гарячого глобального конфлікту. Драматичні події в Україні, героїчна боротьба нашої країни за свободу й демократію продемонструвала всьому світу: наші схід і захід разом. Тепер ми закликаємо світ стати трішки Україною. Схід і Захід, станьте разом на захист планети від тих, хто прагне підмінити силу права правом сили.
uk
1,647,993,720
https://www.president.gov.ua/news/cogo-tizhnya-samiti-velikoyi-simki-nato-i-yes-novi-paketi-sa-73749
Цього тижня – саміти «Великої сімки», НАТО і ЄС, нові пакети санкцій і нова допомога – звернення Президента України
Вільний народе вільної країни! Сьогодні був один із тих днів, які дають змогу впевнено говорити, що з нами – увесь світ. Вранці говорив з Його Святістю Папою Франциском про пошук миру для України, для нашої держави, про звірства окупантів, про гуманітарні коридори до оточених міст. Подякував Його Святості за чітку й сильну позицію проти війни і за молитви за Україну. Запросив відвідати нашу державу у цей найвідповідальніший час. Вірю, що зможемо організувати цей важливий візит, який однозначно підтримає кожного з нас, кожного з українців. Звернувся сьогодні до обох палат італійського парламенту. Відчув максимальну підтримку. Щире тепло у словах. Закликав Італію посилити санкції проти Росії, проти її режиму. І міцно вдарити по всіх російських діячах, відповідальних за цю війну. За війну проти нас. По їхній нерухомості, рахунках і яхтах. По їхній звичці заробляти війною, а жити й відпочивати – подалі, у Європі, де мирно й затишно. Впевнений, нові санкції будуть, будуть цього тижня. І вдячний Італії за підтримку членства України в ЄС. Говорив із Президенткою Словаччини Зузаною Чапутовою. Про нашу співпрацю та про нашу безпеку. Про розвиток України – з усіма разом, у Європейському Союзі. Важлива розмова відбулась і з Премʼєр-міністром Канади. Продовжуємо координувати позиції напередодні самітів НАТО і «Великої сімки», які відбудуться вже цього тижня. Джастін Трюдо підтримає нас. Особливий аспект – це безпекові гарантії для України. Життєво потрібні не тільки нам, а й усім сусіднім країнам. Через нашу безпеку, яка зцементує мир на сході Європи. Я вдячний міністру закордонних справ Греції, який першим серед європейських офіційних осіб вирішив підтримати роботу наших гуманітарних коридорів у Маріуполь. Щоб урятувати наших людей із міста й довезти туди гуманітарний вантаж, дуже важливий для кожного і кожної. Станом на цей день у місті перебувають близько ста тисяч людей. У нелюдських умовах. У повній блокаді. Без їжі, без води, без ліків. Під постійними обстрілами, під постійним бомбардуванням. Вже не перший тиждень ми намагаємось організувати стабільні гуманітарні коридори для маріупольців. І майже всі наші спроби, на жаль, зриваються російськими окупантами. Обстрілами або свідомим терором. Сьогодні одна з гуманітарних колон була просто захоплена окупантами. На погодженому маршруті біля Мангуша. В полоні опинилися працівники ДСНС і водії автобусів. Ми робимо все, щоб звільнити наших людей і розблокувати рух гуманітарних вантажів. Ось чому я вдячний, коли представник європейської держави високого рівня погоджується особисто долучитися до гуманітарної місії. Очікуємо реалізації цього задуму керівника грецького МЗС вже найближчими днями. Попри всі складнощі за сьогодні все ж вдалося врятувати 7 тисяч 26 маріупольців. Завтра продовжимо цю важливу роботу. Наші представники намагаються домовитися про гуманітарні коридори ще у Київській, Харківській, Запорізькій та Луганській областях. Ще одна важлива новина – створений онлайн-інструмент для всіх, хто може й хоче допомогти з гуманітарними вантажами для України. Тільки за два минулих тижні в нашу державу надійшло вже понад 100 тисяч тонн гуманітарної допомоги. Ці вантажі швидко розподіляються через спеціальні хаби для регіонів. Але звернень – ще більше. Ще більше можливостей. Ще більше роботи. Тому, щоб максимально спростити процес, створений сайт help.gov.ua. На сайті можна дізнатися, як придбати, як відправити й кому адресувати гуманітарний вантаж. Це – для кожного, хто хоче долучитися. Для кожного, хто може допомогти. В Україні й у світі. Щоб допомога йшла постійно, 24/7. Наші Збройні Сили сьогодні порадували. Знову Чорнобаївка – знову розгром окупантів. Знову збиті російські літаки. Особливо важливо – бомбардувальник над Маріуполем. І так буде з кожним, хто вбиває наших людей, мирних людей на нашій мирній землі. Хочу ще раз повторити усім російським льотчикам, які не думають, який наказ вони виконують. Вбивство цивільних – це злочин. І ви будете відповідати – у будь-який спосіб. Сьогодні чи завтра – це менш важливо. Головне, що неминуче. Продовжуємо працювати на різних рівнях і заради того, щоб спонукати Росію до миру. До припинення цієї жорстокої війни. Працюють українські представники на переговорах, які продовжуються фактично щодня. Це складно дуже. Часом – скандально. Але крок за кроком ідемо вперед. Також я вдячний усім міжнародним посередникам, які борються за Україну, за Європу, за правду. Які доносять у Москву реальну картину. Чесну. І спонукають дивитися реалістично. На те, що відбувається в боях. І на те, що світ не зупиниться у захисті правди. Нашої правди. Цього тижня три важливі саміти: «Великої сімки», НАТО і ЄС. Нові пакети санкцій, нова допомога. Будемо працювати, будемо боротися, як тільки ми можемо. До останнього. Хоробро й відкрито. На всіх цих майданчиках. Із повною енергією. На результат. З усіма нашими силами. І не втомимось. Відпочинемо, коли переможемо. А це точно буде. Слава усім нашим героям! Слава Україні
uk
1,648,039,020
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-parlamen-73769
Промова Президента України Володимира Зеленського в парламенті Японії
Вельмишановний пане Хосодо! Вельмишановна пані Санто! Пане Премʼєр-міністре Кішідо! Шановні члени парламенту Японії! Дорогий японський народе! Для мене, Президента України, велика честь уперше в історії парламенту Японії звернутися до вас. Наші столиці розділяє відстань у 8 тисяч 193 кілометри. У середньому, це 15 годин в літаку. Залежно від маршруту. Але яка відстань між нашими відчуттями свободи? Між нашими бажаннями жити? Між нашими прагненнями до миру? 24 лютого я не побачив жодної відстані. Навіть міліметра між нашими столицями. Навіть секунди між нашими відчуттями. Бо ви одразу прийшли на допомогу нам. І я вдячний вам за це. Коли Росія зруйнувала мир для всієї України, ми одразу побачили, що у світі по-справжньому. По-справжньому проти війни. По-справжньому за свободу. По-справжньому за глобальну безпеку. По-справжньому за гармонійний розвиток кожного суспільства. Японія стала лідером такої позиції в Азії. Ви одразу почали працювати для зупинки цієї жорстокої війни, яку розв’язала Російська Федерація. Ви одразу почали працювати для настання миру в Україні. А отже, у Європі. І це справді дуже важливо. Важливо для кожного на землі. Бо без миру для України жодна людина у світі не зможе впевнено дивитись у майбутнє. Кожен із вас знає, що таке Чорнобиль. Атомна станція в Україні, на якій у 1986 році стався потужний вибух. Викид радіації. Наслідки якого були зафіксовані в різних частинах планети. 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської станції досі закрита. Вона небезпечна. У лісах, які заповнюють закриту зону, ще тоді, під час ліквідації наслідків вибуху на станції, були захоронені тисячі тонн заражених матеріалів, уламків, машин. Просто в землі. 24 лютого саме по цій землі поїхала російська бронетехніка, здіймаючи радіоактивний пил у повітря. Чорнобильська станція була захоплена. Силою, зброєю. Уявіть: атомну станцію, на якій сталася катастрофа. Конфайнмент, який закриває зруйнований реактор. Сховище ядерних відходів, що працює. Росія перетворила і цей обʼєкт на арену війни. А цю 30-кілометрову територію, цю закриту зону Росія використовує для підготовки нових атак проти наших сил оборони. Після виходу російських військ із території України знадобляться роки, щоб дослідити, якої шкоди вони завдали чорнобильській землі. Які захоронення радіоактивних матеріалів пошкодили. Та як розповсюдився планетою радіоактивний пил. Пані та панове! На нашій землі працюють чотири атомні станції! Це 15 атомних блоків. І всі вони – під загрозою. Російські війська вже обстріляли з танків Запорізьку атомну станцію, найбільшу у Європі. Внаслідок бойових дій пошкоджені сотні промислових виробництв, багато з них – особливо небезпечні. Обстріли загрожують газо- й нафтопроводам, вугільним шахтам. Днями російські війська обстріляли ще й хімічне виробництво на території Сумської області України. Там стався витік аміаку. Нас попереджають про можливі хімічні атаки, зокрема із застосуванням зарину, як це було в Сирії. А однією з основних тем для дискусій світових політиків стало питання про те, як реагувати, якщо Росія застосує ще й ядерну зброю. Будь-яка впевненість будь-якої людини у світі, будь-якої країни повністю зруйнована. Наші військові героїчно захищають Україну вже 28 днів. 28 днів повномасштабного вторгнення найбільшої за розмірами держави у світі. Але не найбільшої за потенціалом. Не найбільшої за впливом. І найменшої – з морального погляду. Росія застосувала проти мирних міст України понад тисячу ракет, незліченну кількість авіабомб. Російські війська зруйнували десятки наших міст. Деякі спалені вщент. У багатьох містах і селах, які потрапили під російську окупацію, наші люди не можуть навіть гідно поховати своїх убитих родичів, друзів, сусідів. Доводиться робити поховання просто у дворах розбитих будинків, поряд із дорогами, просто там, де це можливо... Тисячі людей убиті, серед них – 121 дитина. Близько 9 мільйонів українців були змушені полишити свої домівки, свої рідні місця, рятуючись від російських військ. Наші північні території, східні, південні – порожніють, бо люди тікають від цієї смертельної загрози. Росія навіть заблокувала море для нас. Звичайні торговельні шляхи, показуючи деяким іншим – потенційним – агресорам світу, як тиснути на вільні народи, блокуючи мореплавство. Пані та панове! Сьогодні саме Україна, держави-партнери і наша антивоєнна коаліція можуть дати гарантії, що світова безпека не буде зруйнована остаточно. Що у світі існуватиме опора для свободи народів. Для людей та збереження різноманітності в суспільствах. Для захищеності кордонів. Для впевненості в тому, що у нас, у наших дітей, у наших онуків ще буде мир. Ви бачите, що міжнародні інституції не спрацювали. Навіть ООН і Рада Безпеки... Що вони можуть? Вони потребують реформування. Вони потребують ін’єкції чесності. Щоб стати дієвими. Щоб справді вирішувати і справді впливати, а не лише обговорювати. Через війну Росії проти України світ дестабілізований. Світ – на порозі багатьох нових криз. І хто зараз упевнений, яким буде завтра? Турбулентність на світових ринках несе проблеми для всіх країн, які залежать від імпорту сировини. Екологічні та продовольчі виклики – безпрецедентні. А головне, зараз вирішується, чи переконаються усі агресори на планеті – явні та потенційні, що за розв’язану ними війну буде таке потужне покарання, що їм і починати війну не варто. Що їм не варто руйнувати мир. І абсолютно логічно й правильно, що відповідальні держави обʼєднуються заради захисту миру. Я вдячний вашій державі за принципову позицію у такий історичний момент. За реальну допомогу Україні. Ви стали першими в Азії, хто почав справді сильно тиснути на Росію для відновлення миру. Хто підтримав санкції проти Росії. І я закликаю вас продовжувати це робити. Закликаю обʼєднувати зусилля держав Азії – ваших партнерів, щоб стабілізувати ситуацію. Щоб Росія шукала мир і зупинила цунамі свого жорстокого вторгнення в нашу державу, в Україну. Потрібне ембарго на торгівлю з Росією. Потрібно забирати компанії з російського ринку, щоб гроші не йшли на російську армію. Потрібно ще більше допомагати нашій державі, нашим захисникам, нашим воїнам, які зупиняють російські війська. Потрібно вже зараз починати думати про відбудову України. Про повернення життя у зруйновані Росією міста й на спустошені нею території. Люди повинні повернутися туди, де вони жили. Де вони виросли. Де вони відчувають, що це – їхній дім. Їхня мала батьківщина. Я впевнений, ви розумієте це відчуття. Цю потребу, потребу повернення на свою землю. Ми маємо напрацювати нові гарантії безпеки. Щоб можна було діяти превентивно і сильно кожного разу, коли виникає загроза для миру. Чи можна зробити це на базі наявних міжнародних структур? Після такої війни – точно ні. Потрібно створювати нові інструменти. Нові гарантії. Які працюватимуть превентивно і сильно – проти будь-якої агресії. Які справді допоможуть. Лідерство Японії може стати незамінним у їхній розробці. Для України, для світу. Я пропоную це вам. Щоб світ міг знову відчувати впевненість. У тому, яким буде завтрашній день. Що він буде, що він буде стабільним і мирним. Для нас, для майбутніх поколінь. Пані та панове! Японський народе! Разом з вами ми здатні зробити багато. Навіть іще більше, ніж можемо уявити. Я знаю, яка у вас блискуча історія розвитку. Як ви вмієте будувати і вмієте захищати гармонію. Керуватися принципами й цінувати життя. Захищати довкілля. Коріння цього – у вашій культурі. Яку українці по-справжньому люблять. Я говорю це не просто так, не голослівно. Це насправді так. Ще у 2019 році, буквально через півроку, як я став Президентом України, моя дружина Олена взяла участь у проекті для дітей з особливостями зору. У проекті зі створення аудіокнижок. І озвучила саме японські казки. Українською мовою. Бо вони зрозумілі для нас, для дітей. І це була лише крапля у величезному морі нашої уваги, української уваги, до вашого надбання. У цінностях ми з вами схожі – попри шалену відстань між нашими країнами. Відстань, якої насправді не існує. Бо в нас однаково тепло у серцях. Завдяки спільним зусиллям, завдяки ще більшому тиску на Росію ми прийдемо до миру. І зможемо відбудувати нашу країну. Реформувати міжнародні інституції. Впевнений, що Японія буде з нами тоді – так само, як і зараз. У нашій антивоєнній коаліції. У цей вирішальний час для всіх нас. Дякую! Арігато газаймас! Слава Україні! Слава Японії!
uk
1,648,058,400
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-na-spilnomu-zibranni-senatu-naci-73773
Промова Президента України на спільному зібранні Сенату, Національних зборів Французької Республіки та Ради міста Парижа
Пані та панове сенатори! Пані та панове депутати! Обранці Парижа! Французький народе! Вдячний за честь звернутися до вас сьогодні. Я впевнений, що ви добре знаєте, що відбувається в Україні. Ви знаєте, чому це відбувається. І знаєте, хто в цьому винен. Знають навіть ті, хто ховає голову в пісок. І руками все ще намагається намацати гроші з Росії. Тож сьогодні я звертаюся до вас. До чесних, сміливих, раціональних і волелюбних. Звертаюсь із запитаннями: як зупинити цю війну, як повернути мир у нашу державу? Бо більша частина пазлів, із яких складається відповідь, – саме у ваших руках. 9 березня російські авіабомби були скинуті на дитячу лікарню й пологовий будинок у нашому місті Маріуполі. Це було мирне місто на півдні України. Абсолютно мирне – поки до нього не підійшли російські війська й не взяли його в жорстоку облогу, як у Середньовіччі. Поки вони не почали морити людей голодом, спрагою, вбивати вогнем. У тому пологовому будинку, на який росіяни скинули бомби – просто на нього, були люди. Були жінки, які готувалися народжувати. Більшість із них вдалося врятувати. Деякі були серйозно травмовані. Одній жінці довелося ампутувати стопу, яка була повністю роздроблена. А в іншої жінки... У неї був роздроблений таз. Її дитина загинула ще до народження. Жінку намагалися врятувати, боролися за її життя! Але вона благала лікарів про смерть. Благала полишити її, не надавати їй допомогу. Бо не знала, навіщо їй жити. Вони боролися. Вона померла. В Україні. У Європі. У 2022 році. Коли сотні мільйонів людей навіть і в думці не мали, що так може бути, що може бути так зруйнований мир. Я прошу вас зараз вшанувати хвилиною мовчання памʼять тисяч українців та українок, усіх тих, хто був убитий внаслідок вторгнення Росії на територію нашої мирної України. Після тижнів російського вторгнення Маріуполь та інші українські міста, по яких вдарили окупанти, нагадують руїни Вердена. Як на тих страшних фотографіях часів Першої світової війни, які, я впевнений, кожен і кожна із вас бачили. Російські військові не розрізняють, по яких обʼєктах бити. Вони знищують усе: житлові квартали, лікарні, школи, університети. Усі. Спалюють склади з їжею та медикаментами. Спалюють усе. Вони не зважають на такі поняття, як «воєнний злочин» та «обовʼязковість конвенцій». Вони принесли на українську землю терор, державний терор. Кожен і кожна із вас це усвідомлюють. Доступна вся інформація. Всі факти – вони є. Про жінок, яких російські військові ґвалтують у тимчасово окупованих районах. Про біженців, яких вони розстрілюють просто на дорогах. Про журналістів, яких вони вбивають, точно знаючи, що це журналісти. Про старих, які пережили Голокост, а тепер змушені рятуватись у бомбосховищах від російських ударів по мирних містах. Європа 80 років не бачила того, що відбувається зараз в Україні через дії Росії. Коли люди настільки у відчаї, що благають про смерть, як ця жінка. У 2019 році, коли я прийшов на пост Президента, вже існував формат для переговорів з Росією. Це був Нормандський формат. Формат переговорів, які повинні були закінчити війну на Донбасі, війну на сході України, яка триває вже, на жаль, вісім років. У Нормандському форматі брали участь чотири держави – Україна, Росія, Німеччина та Франція. Чотири, але через них був представлений увесь світ, усі позиції, всього світу. Хтось підтримував. Хтось намагався затягувати процес. Хтось хотів усе зірвати. Але здавалося важливим, що світ був присутній завжди за тим «нормандським столом», столом миру. І коли переговори давали результат, коли нам вдавалося звільняти людей з полону, коли ми змогли погодити деякі рішення в грудні 2019 року, це було як ковток свіжого повітря. Як проблиск надії. Надії на те, що розмови з Росією можуть допомогти. Що керівництво Росії можна переконати словами. Щоб Москва обрала мир. Але настало 24 лютого. День, який перекреслив усі ті зусилля. Усіх нас. Перекреслив старе значення слова «діалог». Перекреслив європейський досвід відносин із Росією. Перекреслив десятиліття історії Європи. Все це було розбомблено російськими військами. Розбито російською артилерією. Спалено після ударів російських ракет. Правда не знайшлась у кабінетах. Тому зараз доводиться її шукати й виборювати на полі бою. То що ж тепер? Що в нас залишилося? Наші цінності. Єдність. І рішучість захищати нашу свободу. Спільну свободу! Одну для Парижа і Києва. Для Берліна й Варшави. Для Мадрида і Рима. Для Брюсселя і Братислави. Ковтки свіжого повітря вже точно не допоможуть. Є сенс у тому, щоб діяти разом. Щоб тиснути разом. Щоб спонукати Росію шукати мир. Пані та панове! Французький народе! 24 лютого український народ обʼєднався. У нас сьогодні немає вже «правих» і «лівих». Ми не дивимося, хто влада і хто опозиція. Звичайна політика закінчилась у день вторгнення Росії й відновиться тільки тоді, коли буде мир. І це правильно – щоб боротися за життя. Щоб захистити нашу державу. Ми вдячні вам, ми вдячні, що Франція допомагає. Ми вдячні за зусилля Президента Макрона, який проявив справжнє лідерство. Ми постійно спілкуємося з ним, це правда, координуємо деякі наші кроки. Українці бачать, що Франція так само цінує свободу, як це було завжди. І ви захищаєте її. Ви памʼятаєте, що це таке. Свобода, рівність, братерство. Кожне з цих слів для вас сповнене силою! Я відчуваю це. Українці відчувають це. Тому ми очікуємо від вас, очікуємо від Франції, від вашого лідерства, що ви зможете зробити так, щоб Росія шукала мир. Щоб закінчила цю війну проти свободи. Проти рівності. Проти братерства. Проти всього, що зробило Європу єдиною. І сповненою вільним різноманітним життям. Ми очікуємо від Франції, від вашого лідерства, що буде відновлена територіальна цілісність України. І разом нам це до снаги. Якщо серед присутніх є ті, хто сумнівається, то ваш народ уже впевнений. Як і інші народи Європи. І що під час головування Франції у Європейському Союзі буде ухвалене давно дозріле історичне рішення – про повноправне членство України у Європі, в ЄС. Історичне рішення в історичний час. Як це завжди було в історії французького народу. Пані та панове! Французький народе! Завтра буде вже місяць, як українці воюють за власне життя, за власну свободу. Як наша героїчно армія протистоїть всім силам Росії, що переважають. Ми потребуємо більшої допомоги! Ми потребуємо більшої підтримки! Щоб свобода не програла, вона має бути добре озброєною. Танки, протитанкова зброя, авіація, протиповітряна оборона. Ми потребуємо всього цього! Ви можете нам допомогти, я знаю. Можете! Щоб свобода не програла, світ повинен підтримувати її санкціями проти агресора. Кожного тижня – новий санкційний пакет. Кожного! Французькі компанії повинні піти з російського ринку. «Рено», «Ашан», «Леруа Мерлен» та інші. Вони повинні перестати бути спонсорами для військової машини Росії, спонсорами вбивств дітей і жінок, спонсорами зґвалтувань, грабунків, мародерства з боку російської армії. Всі компанії повинні запамʼятати раз і назавжди, що цінності вартують більше, ніж прибуток. Ще й прибуток на крові. І ми з вами повинні вже думати про майбутнє. Про те, як ми будемо жити після цієї війни. Потрібні гарантії. Сильні гарантії. Гарантії того, що безпека буде непохитною, а війни справді не буде. І загалом війни будуть неможливими. Ми створюємо таку систему гарантій. Нову систему безпеки. У якій Франція, я вірю, матиме провідну роль. Щоб нікому й ніколи більше не довелося благати про смерть! Щоб люди проживали своє життя, повне життя. І щоб з людьми прощалися не під бомбами, не у війні, а коли настане час. Тільки в мирі. Тільки в гідності. Тому що прожити треба так, щоб тебе поважали. Щоб тебе памʼятали. І щоб із тобою прощалися так, як увесь світ бачив, як Франція прощалася з великим Бельмондо. Дякую, Франціє! Слава Україні!
uk
1,648,081,080
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-volodimira-zelenskogo-do-ukrayinciv-i-73777
Звернення Президента Володимира Зеленського до українців і народів світу
Вільні люди вільного світу! Українці та громадяни всіх держав, які цінують свободу! Друзі! 24 березня – місяць нашого спротиву. Героїчного спротиву Української держави, українського народу безжальному вторгненню Російської Федерації. Вже місяць нашому захисту від намагання нас знищити. Стерти з лиця землі. Початковий задум російських військ розвалився ще в перші дні вторгнення. Вони думали, що українці злякаються. Вони думали, що ми, українці, не будемо боротися. Вони помилилися. Вони нічого не знають про нас, про українців. Нічого не знають взагалі про свободу. Про те, яка вона цінна. Вони не знають, як свобода збагачує життя. Дає життю сенс. Але їх багато! Окупантів усе ще дуже багато. Росія дістає живу силу звідусіль. Техніку. Авіабомби, ракети. Шукає найманців по світу. Будь-яких покидьків, які здатні стріляти в мирних людей. Російські війська руйнують наші міста. Вбивають без розбору цивільних людей. Ґвалтують жінок. Викрадають дітей. Розстрілюють біженців. Захоплюють гуманітарні колони. Займаються мародерством. Спалюють музеї, підривають школи, лікарні тощо. Для них мішень – університети, житлові квартали... Що завгодно! Російські війська не знають межі зла. Але... The war of Russia is not only the war against Ukraine. Its meaning is much wider. Russia started the war against freedom as it is. This is only the beginning for Russia on the Ukrainian land. Russia is trying to defeat the freedom of all people in Europe. Of all the people in the world. It tries to show that only crude and cruel force matters. It tries to show that people do not matter, as well as everything else that makes us people. That’s the reason we all must stop Russia. The world must stop the war. I thank everyone who acts in support of Ukraine. In support of freedom. But the war continues. The acts of terror against peaceful people go on. One month already! That long! It breaks my heart, hearts of all Ukrainians and every free person on the planet. That’s why I ask you to stand against the war! Starting from March 24 – exactly one month after the Russian invasion… From this day and after then. Show your standing! Come from your offices, your homes, your schools and universities. Come in the name of peace. Come with Ukrainian symbols to support Ukraine, to support freedom, to support life. Come to your squares, your streets. Make yourselves visible and heard. Say that people matter. Freedom matters. Peace matters. Ukraine matters. From March 24. In downtowns of your cities. All as one together who want to stop the war. А сейчас хочу сказать отдельно гражданам Российской Федерации. Уверен, среди вас много тех, кому политика вашего государства противна. Кого уже просто тошнит от того, что вы видите по телевизору. От того, как вам врут ваши же пропагандисты в интернете. Пропагандисты, которые оплачиваются из ваших налогов. И врут о войне, которая оплачивается из ваших налогов. И которая делает беднее всех граждан России. Каждый день всё больше. Разве это не глупо? Ваше государство собирает с вас налоги, чтобы сделать вас беднее. Чтобы изолировать вас от мира. Чтобы вас было легче контролировать. И проще отправлять на войну умирать. Украина никогда не угрожала безопасности Российской Федерации. Даже сейчас мы делаем всё только для того, чтобы вернуть мир на свою землю. Не на вашу – на нашу землю. Для своих людей. Мы делаем всё, чтобы закончить эту войну. И когда у нас это получится – это будет непременно, – вы будете уверены как минимум в одном: ваших детей больше не отправят умирать на нашу землю, на нашу территорию. Поэтому вы, граждане России, тоже заинтересованы в мире. Спасайте своих сыновей от войны. Рассказывайте правду о войне. И если можете покинуть Россию, чтобы не отдавать ваши налоги на войну, сделайте это. Всі опитування показують, що народи Європи й Америки нас підтримують. Я вдячний усім вам за це. Вдячний від імені України. Кожному у Євросоюзі, США, Канаді, Великій Британії та інших країнах за підтримку нас. За підтримку свободи. За підтримку України. 24 березня у Європі, у Брюсселі, відбудуться одразу три важливих саміти. Важливих для безпеки кожного з нас. Саміт НАТО. Саміт Євросоюзу. Саміт «Великої сімки». Я впевнений, люди продемонструють, як вони нас підтримують. Але підтримати свободу повинні й політики. Усі вони. Вони повинні підтримати боротьбу за життя. Ми чекаємо серйозних кроків. Від НАТО, ЄС і «Великої сімки». Ми знаємо, що росіяни вже почали лобіювати свої інтереси. Це інтереси війни. Ми знаємо, що вони працюють із деякими партнерами. Ми знаємо, що вони хочуть загасити цю тему. Тему боротьби проти війни. Але загасити потрібно війну. На цих трьох самітах буде наша міцна позиція. На цих трьох самітах ми побачимо, хто друг, хто партнер, а хто продався і зрадив. Життя можна захистити тільки в єдності. Свобода має бути озброєною. Українське небо так і не зробили безпечним від російських ракет і авіабомб. Ми так і не отримали літаки й сучасну протиракетну зброю. Ми так і не отримали танки, протикорабельні засоби. Російські війська все ще можуть вбивати тисячі наших людей, руйнувати наші міста. Просто тому, що окупантів дуже багато. Просто тому, що Росія десятиліттями готувалася до цієї ганебної війни. Ми просили закрити наше небо. І ми просили, щоб допомога від НАТО для України була дієвою й без обмежень. Будь-яка підтримка зброєю, якої ми потребуємо. Ми просили, щоб Альянс заявив, що буде всебічно допомагати Україні виграти цю війну, очистити нашу територію від загарбників і відновити мир в Україні. Вільні люди вільного світу! Ми маємо разом не допустити, щоб Росії вдалося зламати когось у НАТО, ЄС чи у «Великій сімці». Зламати й перетягти на сторону війни. Побачимо 24 березня. Українці! Українки! Усі наші герої! Вже місяць минув. Ми витримали у шість разів довше, ніж планував ворог. Ніж російське командування доповідало російському Президенту. Вони були впевнені, що Україна – це не держава. Вони були впевнені, що ми – це не народ. Вони обманули самі себе. Але нам немає до них діла. Це їхнє державне самогубство. А ми лише захищаємо своє життя. Свою свободу. Нашу власну державу. Наших дітей. А значить – наше майбутнє. Це війна за незалежність. І ми зобовʼязані перемогти. Кожне місто, яке героїчно чинить спротив, ми відбудуємо. За кожен злочин ми притягнемо окупантів до відповідальності. Житомир і Суми, Київ і Чернігів, Харків і Маріуполь, Волноваха і Миколаїв, Охтирка й Гостомель, Херсон і Одеса, Ізюм і Донецьк, і Луганськ, і Чорнобаївка... Усі наші люди будуть жити у вільній Україні. Після нашої перемоги. Яка настане тим швидше, чим більше ми будемо всі у єдності. Ми всі – українці. Ми всі – європейці. Ми всі – вільні люди вільного світу. У єдності! На полі бою й на політичних посадах, на мітингах і на самітах, у роботі й у спілкуванні з людьми. Усіма своїми діями ми повинні спонукати Росію шукати мир. Усіма своїми діями ми повинні наближати перемогу свободи. Вічна памʼять усім, хто загинув за Україну! Вічна слава усім нашим героям! Слава Україні
uk
1,648,126,140
https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-na-samiti-n-73785
Виступ Президента України Володимира Зеленського на саміті НАТО
Шановні присутні! Вітаю вас із Києва, нашої столиці, яка б’ється вже місяць, як і вся наша держава. Так, це правда – ми не в Альянсі. Не в найпотужнішому оборонному об'єднанні світу. Не одна із 30 держав під парасолькою спільного захисту. Під парасолькою 5-ї статті. Таке відчуття, що ми – у «сірій зоні». Між Заходом і Росією. Але захищаємо всі наші з вами спільні цінності. І ми – світлі люди! І ми захищаємо всі ці цінності вже місяць! Місяць героїчного опору. Місяць найчорніших страждань. Місяць безкарного руйнування мирної держави, а разом з нею – всієї архітектури глобальної безпеки. Усе це – у всього світу на очах. За десятки років Росія накопичила чималі ресурси, військові ресурси, живої сили й техніки, авіабомб, ракет. Вони вкладали шалені гроші у смерть, поки світ інвестував у життя. Але Україна тримається мужньо! Ціною тисяч життів. Ціною зруйнованих міст. Ціною майже десяти мільйонів переселенців. Три з половиною з них – уже на ваших територіях, на територіях країн НАТО. Вдячний за підтримку цих людей. І люди, на жаль, продовжують залишати свої домівки. Рятуються від терору, який окупанти принесли з собою. Перші ж години вторгнення означали для нас жорстокі ракетні удари. За місяць війни Росія випустила проти наших міст понад тисячу різних ракет. Зробила сотні авіанальотів. Ще 24 лютого я звернувся до вас із абсолютно зрозумілим, логічним проханням – допомогти закрити наше небо. У будь-якому форматі. Убезпечити наших людей від російських бомб і ракет. Ми не почули ясної відповіді. Україна не має потужної протиракетної зброї, має значно меншу авіацію, ніж Росія. Тому їхня перевага в небі – це як застосування зброї масового знищення. І ви бачите наслідки сьогодні – скільки людей убито, скільки мирних міст зруйновано. Українська армія протистоїть уже місяць у нерівних умовах! І я вже місяць повторюю одне й те саме. Щоб рятувати людей і наші міста, Україні потрібна військова допомога – без обмежень. Як без обмежень Росія застосовує проти нас увесь свій арсенал. Руйнує все живе. Будь-які обʼєкти – від житлових будинків до церков, від складів з їжею до університетів, від мостів до лікарень. Україна зверталася до вас по літаки. Щоб ми не втрачали стільки людей. І ви маєте тисячі бойових літаків! Але нам поки що не дали жодного. Ми зверталися по танки. Щоб ми могли деблокувати наші міста, які зараз гинуть – Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, інші. Міста, у яких Росія тримає в заручниках сотні тисяч людей і штучно створює голод – ні води, ні їжі, нічого немає там. Ви маєте не менше 20 тисяч танків! Україна просила відсоток, один відсоток від усіх ваших танків! Віддати нам чи продати нам. Але ми не маємо поки що ясної відповіді... Це найстрашніше під час війни – не мати ясних відповідей на запити про допомогу. Україна ніколи не хотіла цієї війни. І не хоче воювати роками. Ми просто хочемо врятувати наших людей. Ми хочемо вижити! Просто вижити! Як і будь-який народ, ми маємо на це право. Право на життя. Право на цей один відсоток. І я не звинувачую НАТО – хочу бути зрозумілим. Ви не винні. Це не ваші ракети, це не ваші бомби руйнують наші міста. Сьогодні, до речі, зранку були фосфорні бомби. Фосфорні російські бомби. Знову були вбиті дорослі і знову були вбиті діти. Я просто хочу, щоб ви знали: Альянс ще може запобігти смертям українців від російських ударів, від російської окупації, надавши нам усю ту зброю, якої ми потребуємо. Так, ми не в Альянсі. І я не висуваю цих претензій. Але українці ніколи не думали, що Альянс і держави Альянсу – це по-різному. Що в питаннях життя і смерті ви порізно можете бути силою, а от разом – ні. Що й НАТО може боятися дій Росії. Я впевнений, ви вже розумієте, що Росія не думає зупинятися на Україні. Не думає й не буде. Вона хоче піти далі. Проти східних членів НАТО. Держав Балтії, Польщі – це точно. Чи перестане тоді НАТО думати про це, переживати, як відреагує Росія? Хто може бути впевнений у цьому? І чи є у вас впевненість у тому, що 5-та стаття здатна спрацювати? Для нас уже не спрацював «Будапешт». Наш Будапештський меморандум. Не спрацював на мир в Україні. І я скажу вам чесно – і сьогодні Будапешт не працює на мир в Україні. Так, ми отримуємо допомогу від окремих членів Альянсу. Я дуже вдячний. Українці всі щиро за це вдячні. Кожному з вас, хто дає те, чим володіє, підтримуючи нас. Але що ж Альянс? Питання про 5-ту статтю – фундаментальне. Я просто хочу, щоб ви знали, що ми думаємо про це. І я щиро бажаю вам, щоб ми помилялись у своїх оцінках і у своїх сумнівах. І щоб це так було – що у вас насправді дуже міцний Альянс. Бо якщо ми помиляємося, то світ у безпеці. Але якщо ми не помиляємось хоча б на один відсоток, я прошу переглянути ваше ставлення. Ваші власні оцінки. І реально подбати про безпеку, безпеку у Європі, а отже, і в світі. Ви можете надати нам один відсоток від усіх ваших літаків. Один відсоток від усіх ваших танків. Один відсоток! Ми не можемо це просто купити. Таке постачання прямо залежить тільки від рішення НАТО, від політичних, до речі, рішень. Системи залпового вогню MLRS. Протикорабельна зброя. Засоби протиповітряної оборони. Хіба можна вистояти у такій війні без цього? Тож коли це все нарешті буде, це дасть нам так само, як і вам, сто відсотків безпеки. А нам потрібен один. А єдине, чого я від вас вимагаю… Після такого місяця війни. Це прохання заради наших військових. Після такої війни проти Росії... Більше, прошу, ніколи, ніколи не говоріть нам, що наша армія не відповідає стандартам НАТО. Ми показали, на що здатні наші стандарти. І як багато ми можемо дати загальній безпеці у Європі та світі. Як багато ми можемо зробити для захисту від агресії проти всього, що ми цінуємо, що ви цінуєте. Але НАТО ще належить показати, що Альянс може зробити для порятунку людей. Показати, що це справді найпотужніше оборонне обʼєднання у світі. І світ чекає. І Україна дуже чекає. Чекає реальних дій. Реальних гарантій безпеки. Від тих, чиє слово варте довіри. І чиї дії можуть зберігати мир. По-справжньому. Пропозиції всі – на столі. Наші потреби – на столі. Мир потрібен нам негайно. Відповіді – лише за вами. Я дякую тим, хто нам допомагає! Я дякую вам! Слава Україні
uk
1,648,131,480
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-u-riksdagu-shveciyi-73793
Промова Президента України у Риксдагу Швеції
Вітаю вас, пане Спікере! Маю велику честь і можливість сьогодні звернутися до вас. Вітаю також пані Прем'єр-міністра! Депутати Риксдагу Швеції та члени уряду! Шведський народе! Зараз у світі синьо-жовтий прапор, мабуть, найбільш популярний. Саме ці кольори асоціюються зі свободою. Це так для різних людей, на різних континентах. І, звичайно, у Європі. Синьо-жовті кольори національного прапора – це не тільки про Україну. Це й про вас, про Швецію. І очевидно, що це не збіг. Це доля. Бо ми однаково – за свободу. Ми однаково – за мирне життя. Ми однаково – за повагу до кожної людини. Ми однаково – за справедливість і однаково – за турботливе ставлення до природного світу, у якому живемо. Тому й логічно, що Швеція зараз – серед тих, хто підтримує Україну найбільше. І я щиро вдячний кожному з вас, кожній із вас за це. Сьогодні рівно місяць найстрашнішому випробуванню – повномасштабній війні, яка була розвʼязана Росією проти нашої держави. Такого чорного місяця Європа не знала ніколи з часів Другої світової війни. Не бачила й таких руйнувань, і таких воєнних злочинів. Перелік убитих сягає вже тисяч. Зруйновані десятки наших міст і громад. Російські війська не розрізняють цивільні та військові цілі. Вони знищують усе. Спалюють житлові квартали й будинки. Підривають лікарні. Навіть обстрілюють дитячі садочки з реактивної артилерії! Зруйновані сотні освітніх обʼєктів і понад 200 шкіл. Російські війська бомбили університети. Уявіть собі, вони знищують будь-яку інфраструктуру, яка просто слугує життю. Склади з їжею, медикаментами. Захопили дві атомні станції. Вчора поцілили вже в друге хімічне виробництво. Сьогодні застосували фосфорні бомби! Загинули і дорослі, і діти. Навіщо такі дії Росії? Навіщо такий терор проти нас? Це спроба підкорення цілого народу. Спроба зробити сусідню державу рабом. Пані та панове! Шведський народе! Сучасна Європа, яка стала нарешті мирною, будується на чітких принципах. А саме: не може бути силового перегляду кордонів. І кожен народ має право самостійно обирати власне майбутнє – без диктатури, без примусу, без окупації. Завдяки цим двом принципам ми у Європі мали безпрецедентну еру співпраці, спокою, впевненості. Ми мали її, поки керівництво Росії не вирішило, що нібито може переміщатись у часі. Нібито може скасувати ХХІ століття. Нібито може діяти, як у старі часи тоталітарних ідеологій. Якби Україна не встояла, не змогла захиститися, то це означало б, що програло все, що ми, живі й сучасні люди, цінуємо. Все, що ви цінуєте. Все, що цінують будь-які вільні люди будь-якої держави. Це означало б, що всі сусіди Росії – у небезпеці. Це означало б, що ви в небезпеці, бо лише море відділяє вас від агресивної політики цієї держави. А російські пропагандисти вже обговорюють в ефірах державного телебачення, як Росія окупує, зокрема, й ваш острів Готланд. І як буде утримувати його під своїм контролем десятиліттями. Показують це росіянам на мапі, демонструють напрямки наступу... Ви запитаєте, з якою це метою? Кажуть, що для Росії буде вигідним розмістити на Готланді протиповітряну оборону та військову базу. Для прикриття захоплення держав Балтії. Росія пішла війною проти України, бо розраховує піти далі у Європу. Розраховує знищувати свободу далі у Європі. Це фундаментальний виклик для європейської системи безпеки. Погляньте, будь ласка, на те, що російські військові вже наробили в нашій державі. Вісім років війни на сході. Окупація Криму. Це репресії. Катування людей, придушення будь-яких проявів свободи й різноманітності. Місяць повномасштабної війни. Тотальна жорстокість. Бомбардування мирних міст – таке ж страшне, як було в Сирії. Викрадення дітей. Примусове перевезення дітей і дорослих у Росію. Зґвалтування в окупованих районах. Масштабне мародерство російських військових. Зараз зруйновані десятки тисяч будинків, десятки тисяч квартир. І вже майже десять мільйонів переселенців, із них три з половиною мільйони – на території Євросоюзу. Я принципово не хочу називати цих українців біженцями. Бо я знаю, що вони повернуться в Україну. Одразу, як тільки Росія забереться з нашої землі, одразу, як тільки буде встановлений мир. Пані та панове! Шведський народе! Швеція однією з перших прийшла нам на допомогу. Я вам вдячний! Ваша підтримка абсолютно щира. Вона базується на цінностях. На нашій любові до свободи. На тому, що символізують наші синьо-жовті національні кольори. Увесь світ знає, чого прагне Швеція. Увесь світ побачив за місяць цієї ганебної війни, чого прагне Україна. Ми разом – у нашій антивоєнній коаліції. І ми повинні зробити все, щоб Росія шукала миру. Швеція ухвалила історичне рішення – надати Україні необхідну зброю. Ми вам вдячні за це! За вашу розсудливість. За вашу далекоглядність. Швеція підтримує політику санкцій. Політику, без якої миру не буде. Тому що іншої мови, ніж ефективні санкції, у керівництві Росії не зрозуміють. Але щоб мир настав швидше, санкційні пакети проти Росії мають застосовуватися щотижнево. Жодного бареля російської нафти! Жодного заходу російських суден у ваші порти! Жодного євро податків ваших компаній у Росії! Їхня воєнна машина повинна залишитися без засобів для існування. Свідомі дії російських військ зі знищення цивільних людей в Україні, з руйнування наших мирних міст повинні отримати невідворотну й принципову реакцію від усіх європейських країн. Від вільного світу. Це вже стало «фірмовим почерком» російських військ... Сирія, Україна... Масові вбивства. Зруйновані до каміння міста. Фосфорні та інші заборонені боєприпаси. Щоб це не стало переможною стратегією, усі воєнні злочини повинні отримати покарання. Ті, хто віддавав накази вбивати, і ті, хто вбивав, повинні пройти трибунал. Щоб жодна інша держава у світі не думала, ніби зможе безкарно вбивати людей просто ось так, руйнувати вщент сусідні країни. Впевнений, разом ми зможемо забезпечити настання миру, і тому вже зараз ми маємо думати про відбудову, про відновлення України після цієї війни. А це буде! Я запрошую шведських архітекторів, шведські компанії, шведську державу, ваш народ взяти участь у цьому історичному проекті. Україна була прекрасною. Але тепер стане великою, бо такий у нас народ. Великою Україною. Великим проектом відновлення. Заради людей. Заради розвитку нашої країни та всієї Європи. Я запрошую вас продемонструвати світу, усім теперішнім і майбутнім поколінням, що війна не дає результату. Але мир дає результат. І дає життя. Швеція – перша країна, якій ми це пропонуємо. Цей проект. Ви можете взяти шефство над будь-яким містом, регіоном чи галуззю для їх відновлення. Впевнений, що ваше лідерство буде незамінним. Ваші технології, бізнес і ваша любов до життя. Ваше вміння організувати простір в інтересах людей. Україна, усі наші героїчні захисники й захисниці, усі наші громадяни й громадянки, вже зробили надзвичайно багато для захисту наших спільних європейських цінностей, нашого спільного європейського дому. Ми воюємо не тільки за Україну, за безпеку Європи! І ми довели, що заслуговуємо бути повноправним членом Європейського Союзу. Рішення вже у розробці. Настав час ухвалювати! Вірю, що ви й у цьому підтримаєте нас. Дякую вам, дякую Швеції! Слава Україні!
uk
1,648,142,460
https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-do-ucha-73801
Звернення Президента України Володимира Зеленського до учасників саміту «Групи семи»
Шановні пані та панове! Найбільші світові демократії у вашій особі! Передусім хочу подякувати канцлеру Шольцу та німецькому головуванню за можливість звернутися до вас сьогодні, на цьому терміновому саміті. Сьогодні – рівно місяць із початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Росії, яка колись була у цьому форматі з передовими демократіями. Тоді «Велика сімка» була «Великою вісімкою». І було дуже багато сподівань на її участь, на діалог із Росією. Хочу підкреслити, що більшість із тих сподівань, як і місце поруч із «Групою семи», Росія отримала авансом. І досі на цей аванс не напрацювала. Але цей та інші подібні аванси створили у керівництва Росії враження, ніби їм все зійде з рук. За минулі роки російська держава встигла створити таку кількість криз і таку нестабільність, що зараз це перетворилося на головну проблему для всього світу. На проблему, яка тільки наростає. І ми з вами ще навіть не здогадуємося, скільки ще таких термінових самітів доведеться провести, перш ніж створені Росією проблеми будуть вирішені. Європа переживає війну, кожен день якої сповнений воєнними злочинами російських військ. Сьогодні вранці я отримав інформацію про те, що російські війська застосували проти мирних людей в Україні фосфорні бомби. Цілком реальна загроза масштабного застосування Росією хімічної зброї на території України. Ми намагаємося зʼясувати точну кількість депортованих українців. Людей, яких Росія примусово щодня вивозить на свою територію, позбавляє документів – все забирається, засобів звʼязку і розподіляє по своїх регіонах. І ще й потім намагається мобілізувати їх у свою армію! Незаконно викрадає дітей. За нашими даними, вже понад дві тисячі! Українські міста – Маріуполь, Харків, Чернігів, Охтирка та інші – виглядають так, ніби сталася глобальна катастрофа. Настільки вони розбиті. Дороги із цих міст, по яких рятувалися люди, нагадують знімальний майданчик постапокаліптичного фільму із сотнями спалених та розстріляних машин. Але це справді так: сталася глобальна катастрофа! Росія знищила глобальну архітектуру безпеки, завдала потужного удару по міжнародних відносинах. Але це лише початок. За цією війною може прийти глобальна продовольча криза. Що довше не буде миру на українській землі, то менше продовольства з України отримає світовий ринок. А отже, у багатьох країнах Азії, Африки, навіть у Європі можуть виникнути надзвичайні проблеми з доступом до базових продуктів, із цінами на продовольство. Це однозначно завершиться політичною дестабілізацією. Може, в цьому – також мета російського керівництва? Мені це не відомо. Ми всі повинні діяти негайно! Негайно зупиняти російські війська, прибирати їх з території України. Мир потрібен негайно, поки світ не постав перед ще більшим рівнем проблем. Краще зараз посилити санкції проти Росії настільки, наскільки це треба, щоб зупинити її воєнну машину, ніж потім розбиратись із наслідками продовольчо-політичної безпекової глобальної кризи, небачених викликів! Якщо так, то потрібне повне ембарго на торгівлю з Росією. Потрібно позбавити Росію можливості використовувати GPS на війні. Це дуже важливо. Щоб ця система не допомагала російським ракетам і бомбам знищувати мирні міста. Російські банки і, головне, Центробанк Росії повинні отримати повне блокування від глобальної фінансової системи. Воєнні злочинці повинні залишитись взагалі без грошей! А їхні заморожені активи повинні перетворитися зокрема на репарації для відбудови України. Краще зараз дати Україні таку підтримку зброєю, якої ми реально потребуємо, ніж потім шукати зброю ще для інших країн. Ми розуміємо – це Грузія, Молдова, країни Балтії, Польща, країни Центральної Азії. Що швидше станеться саме так, як ми просимо, то швидше на сході Європи буде мир. Це в наших інтересах. Це й у ваших інтересах. Це в інтересах усіх демократій. Тому що демократії повинні вміти захищати себе. Свобода повинна бути озброєною. Життя має перемогти смерть. І я підкреслюю це: жодних авансів такій російській державі! Ніколи знову. Будь-які кроки в її бік або в бік будь-якого іншого порушника міжнародного права мають відбуватись тільки після їхніх кроків до миру, до загальновизнаних правил. І на основі системи превентивного стримування. Я вдячний вам за безпрецедентне єднання. За те, що ви рішуче підтримуєте мир для нашої країни, для наших людей. Я вдячний тим із вас, хто старається на всі сто відсотків, щоб зупинити війну. Я вірю, ми зможемо це зробити. Ми зможемо зробити вашу «Групу семи» не просто «Великою сімкою», а «Великою сімкою миротворців». Що для цього потрібно? Україна дуже конкретна у відповіді на це питання. Перше. Щотижнево посилювати санкції проти російського агресора, поки він не зупиниться і не поверне нам мир. Друге. Взяти участь у створенні нової системи гарантій безпеки для України, для нашого регіону. Реальних гарантій. Дієвих. Таких, які можуть зупинити будь-якого агресора за 24 години. Ми запропонували створити таке обʼєднання – U-24. Це те, що дійсно потрібно світу. Не тільки для того, щоб превентивно зупиняти війну або бойові дії, які вже почалися. А й для того, щоб надавати допомогу державам, які потерпають від стихійного лиха, яких потрібно підтримати під час пандемії, які зіштовхуються з міграційними або продовольчими кризами. Світ потребує нових дієвих альянсів! Нових ефективних гарантій! Це здатне підтримати демократії, що розвиваються. Це здатне підтримати економіки в країнах, де ще немає стійких інституцій. І третє. Те, що стосується безпосередньо нашої держави і сходу Європи. Ми повинні разом якнайшвидше після війни відновити нашу державу. Відбудувати міста. Відновити економічне життя. Повернути людей. Я пропоную вам участь у такому проекті. Проекті відновлення. Я впевнений, що це буде у наших спільних інтересах. Але спочатку – озброєння для України. Спочатку – щотижнево посилювати санкції проти Росії. Тобто спочатку – мир. У нас є сила, щоб це зробити. У вас є сила, щоб це зробити. Тож хай буде мир! Я вдячний кожному, хто підтримує нас. Дякую вам. Слава Україні
uk
1,648,170,180
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-na-zasidan-73809
Промова Президента України Володимира Зеленського на засіданні Європейської ради
Вітаю всіх вас, вітаю всіх наших друзів, друзів України! Вітаю всіх, хто підтримує свободу! Пане Президенте Європейської ради, друже Шарлю, я вітаю тебе і вітаю всіх нас із твоїм переобранням. Я вважаю, що це дуже важливо і правильно. Я вдячний за можливість звернутися до вас і до народів Європи. Сьогодні – місяць російському вторгненню. Після восьми років агресії на Донбасі. Місяць великій війні. Коротко, як це було. Тому що все – в голові, і все фрагментами. На жаль, трагічними. Все почалося 24 лютого з Росії. Коли полетіли ракети. Рано-вранці. Проти наших мирних міст. Люди ще спали. Смерть уже прийшла. Росія направила проти нас бронетехніку. Завезла в Україну декілька тисяч танків. Не перелічити, скільки з них уже згоріли, скільки ще можуть вбивати нас. На наших людей падали бомби. З літаків, які піднімалися з Білорусі. І там навіть не визнавали, що це зробили вони. Росія захопила Чорнобильську станцію. 24 дні звідти не випускали персонал. Уявіть, 24 дні люди жили на такому обʼєкті, працювали на такому обʼєкті. Це наші люди. Щоб у Чорнобилі більше нічого не сталося страшного, щоб не було катастрофи. А російські військові тримали їх у заручниках. Російські танки стріляли по Запорізькій атомній станції. Росія вдарила ракетами по Бабиному Яру. Зруйнувала вже понад 230 шкіл і 155 дитячих садочків. Вбила 128 дітей. Била ракетами по університетах. Спалює з реактивної артилерії житлові квартали. Цілі міста, села. Просто в попіл. Нічого немає. Російські військові вбили журналістів. Хоча бачили напис «Преса» на них. Можливо, їх не вчили читати. Тільки вбивати. Росія заблокувала Маріуполь. Це блокада, якої ніхто не міг уявити в наш час. Сотні тисяч людей без води, без їжі. Під постійними обстрілами, під постійними бомбардуваннями. Російські військові свідомо підривають лікарні, пологові будинки, укриття... Вони підривають навіть укриття, уявіть собі! Точно знаючи, що там ховаються люди. Вони вбили у Харкові 96-річного Бориса Романченка. Російський снаряд прилетів у його квартиру. У квартиру людини, яка пережила нацистські концтабори, але не змогла пережити Росію, яка пішла у наш український Харків. Дякувати Богу, наші військові Росію там зупинили. Російські війська застосовують фосфорні бомби – це було сьогодні зранку. Ґвалтують жінок, грабують будинки. Руйнують церкви! Всі. Навіть Московського патріархату.... Викрали з України понад 2 тисячі дітей. Ми не знаємо, де наші діти, де наші 2 тисячі дітей. Обстрілюють гуманітарні колони. Їх не хвилює, хто там: діти, жінки, служителі церкви, які супроводжують гуманітарний вантаж. Вбивають людей у Донецьку, і кажуть, що це ми, «націоналісти». Це все робить Росія. Вже місяць. На нашій землі. А Україна? Що робить Україна? Не йшла на чужу землю. Ніколи не мріяла про будь-яку війну. Збиває ракети. Закликає чужинців скласти зброю та повернутись додому. Заради життя. Розумієте? Заради життя, не смерті. Лікує й годує полонених. Дозволяє їм звʼязатись із рідними то телефону. Збирає в полях трупи російських військових, які ті просто полишають, кидають. Сотнями й сотнями. Україна обʼєдналася заради миру. І ще заради миру обʼєднує світ. Намагається деблокувати оточені міста. Підтримує безпечну роботу атомних станцій. Навіть за присутності на них окупантів. Закликає МАГАТЕ втрутитись і терпляче пояснює міжнародній бюрократії, що відбувається. Вивозить людей із небезпечних районів. Не полишає спроб довезти гуманітарний вантаж. Фіксує російські воєнні злочини. Збирає докази. Запрошує журналістів. Підтримує роботу всіх інституцій нормальної держави. Захищає власну країну! І щоранку, ви чуєте, щоранку хвилиною мовчання вся держава, вся Україна: діти, дідусі, бабусі – всі вшановують памʼять усіх загиблих за нашу державу. Ви чули що-небудь подібне на російському телебаченні? Чи бачили ви таке в них у школах? Вони навіть соромляться слова «війна». Вони називають це «спецоперацією». Хоча влаштувати тут бійню, як це робили нацисти. Це різні світи. Ми і вони. Це неоднакові цінності. Це неоднакове ставлення до життя. Російські військові впритул не бачать, що таке гідність. Не знають, що таке совість. Не розуміють, чому ми так цінуємо нашу свободу. Ось цим визначається, як житиме країна. І кому бути у Європі. А що Європейський Союз? Хочу подякувати – ви об’єднані, об’єднані навколо нас. Але я хочу сказати, що було зроблено так чи інакше по-різному. Але ще раз – головне, ви обʼєдналися. І ми це дійсно цінуємо. Ви застосували санкції. Ми вдячні. Це потужні кроки. Але це було трошечки пізно. Бо якби було превентивно – Росія не пішла б війною. Ніхто точно не знає, принаймні був шанс. «Північний потік – 2» ви заблокували. Ми вам вдячні. І це правильно. Але теж було трохи запізно. Бо якби було вчасно, Росія не створила б газову кризу. Принаймні був шанс. А тепер ми з вами готуємо членство України у Європейському Союзі. Нарешті. Ось тут я вас прошу: не спізніться. Будь ласка. Бо за цей місяць ви порівняли ці світи, і ви все бачите. Хто чого вартий. І що Україна має бути в ЄС уже найближчим часом. Принаймні у вас для цього все є. А у нас є цей шанс. Литва – за нас. Латвія – за нас. Естонія – за нас. Польща – за нас. Франція – Еммануель, я дуже вірю, що ви будете за нас. Словенія – за нас. Словаччина – за нас. Чехія – за нас. Румунія – знає, що таке гідність, а отже, у вирішальний момент буде за нас. Болгарія – за нас. Греція – вірю, що з нами. Німеччина... Я трохи пізніше. Португалія – ну практично... Хорватія – за нас. Швеція – синьо-жовті завжди мають бути разом. Фінляндія – знаю, що ви з нами. Нідерланди – за раціональних, тож знайдемо спільну мову. Мальта – вірю, що вдасться. Данія – вірю, що вдасться. Люксембург – ми розуміємо одне одного. Кіпр – дуже вірю, що з нами. Італія – дякую за підтримку! Іспанія – знайдемо спільну мову. Бельгія – знайдемо аргументи. Австрія – разом з українцями, для вас це можливості. Я впевнений у цьому. Ірландія – ну практично. Угорщина... я хочу зупинитися тут і бути відвертим. Один раз і назавжди. Ви маєте самі вирішити, за кого ви. Ви суверенна держава. Я був у Будапешті. Я обожнюю ваше місто. Я був багато разів – дуже красиве, дуже душевне. І такі самі люди. У вас були трагічні моменти в житті. Я був на вашій набережній. Я бачив цей меморіал... Взуття на річці Дунай. Про масові вбивства. Я був зі своєю сім’єю. Послухай, Вікторе, знаєш, що відбувається в Маріуполі? Будь ласка, якщо зможеш, сходи на свою набережну. Подивись на те взуття. І ти побачиш, як масові вбивства можуть повторюватись у сучасному світі. І це сьогодні робить Росія. Те саме взуття. У Маріуполі – там такі самі люди. Дорослі і діти. І дідусі, і бабусі. І їх там тисячі. І цих тисяч вже немає. А ти вагаєшся, запроваджувати санкції чи ні? Вагаєшся, пропускати зброю чи ні? Вагаєшся, торгувати з Росією чи ні? Немає часу вагатися. Час уже вирішувати. Ми віримо в вас. Нам потрібна ваша підтримка. Ми віримо у твій народ. Ми віримо у Європейський Союз. І ми віримо, що у вирішальний момент Німеччина також буде з нами. Дякую! Слава Україні!
uk
1,648,170,660
https://www.president.gov.ua/news/yakbi-rosiya-znala-sho-yiyi-chekaye-v-ukrayini-vona-b-tochno-73813
Якби Росія знала, що її чекає в Україні, вона б точно побоялася сюди йти – звернення Президента Володимира Зеленського
Вільний народе нашої вільної країни! Вже ніч, але ми працюємо. Країна повинна рухатися до миру, рухатися вперед. З кожним днем нашого захисту ми наближаємо такий потрібний нам мир. Ми наближаємо перемогу. Бо в цій війні просто не можна без перемоги. Так воно й буде. І не можна зупинятися навіть на хвилину. Бо кожна хвилина – це про нашу долю, це про наше майбутнє. Про те, чи нам жити. 30-й день. Уже місяць! Якби в Росії знали, що їх чекає таке, я впевнений, вони б точно побоялися сюди йти. За цей місяць ми втримали всі основні напрямки російських ударів. Світ застосував руйнівні санкції. І ми домовляємось про нові. Сьогодні я зробив декілька важливих звернень. До учасників саміту НАТО, саміту «Великої сімки», до саміту лідерів Європейського Союзу. До парламенту Швеції. Це все – заради підтримки для нашої держави. Вона нам потрібна для нашого захисту. Говорив з Президентом Литви паном Наусєдою, Премʼєр-міністром Ізраїлю Беннетом, Премʼєр-міністром Великої Британії Джонсоном. Усе заради того, щоб Росія зрозуміла одне: потрібно шукати мир. Росії також потрібно шукати мир. Поінформував Президента Єгипту про поточну ситуацію. А ще саме сьогодні я підписав декілька дуже важливих указів. Про присвоєння звання Героя України семи військовослужбовцям Нацгвардії, із них п'ятьом, на жаль, посмертно. Також про відзначення державними нагородами 240 військовослужбовців Національної гвардії України і 119 військовослужбовців Збройних Сил. Про відзначення державними нагородами 14 керівників місцевих громад, місцевої влади. Про відзначення державними нагородами 31 медичного працівника. І про присвоєння почесної відзнаки «Місто – герой України» ще чотирьом містам: Бучі, Ірпеню, Охтирці, Миколаєву. Ви знаєте, підписавши ці укази, я відчув, що насправді варто було б відзначити нагородами та присвоїти звання героя мільйонам і мільйонам наших людей. Саме вам, усім українцям і українкам, які роблять усе, що можуть, для перемоги. Для миру. Там, де вони є. І я вдячний кожному і кожній із вас. Кожному і кожній за цей місяць великої боротьби. І, звичайно, – нашим Збройним Силам, звичайно, Нацгвардії, нашим прикордонникам, лікарям, рятувальникам, тероборонівцям, розвідникам, працівникам спеціальних служб і багатьом-багатьом людям, представникам інших професій, хто береже наше життя. Хто береже нашу вільну Україну. Слава всім нашим героям! Слава всім нашим людям! Слава нам усім! Слава Україні!
uk
1,648,246,680
https://www.president.gov.ua/news/strimuyuchi-rosijski-diyi-nashi-zahisniki-pidvodyat-kerivnic-73829
Стримуючи російські дії, наші захисники підводять керівництво Росії до думки: треба говорити – звернення Президента України Володимира Зеленського
Сильний народе найкращої у світі країни! Хочу розпочати це звернення зі слів привітання. Від себе та від вашого імені, усіх наших громадян України , працівникам Служби безпеки України. Сьогодні – їхній день. 30 років тому саме 25 березня була заснована Служба безпеки нашої держави. Служба пройшла непростий шлях. І ми всі це знаємо. Але знаємо також, що за вісім років війни на Донбасі і вже за 30 днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато співробітників Служби безпеки показали себе з найкращої – героїчної – сторони. Принциповими, мужніми й такими, що вміють завдавати ворогу втрат, яких ворог не очікує. Саме це зараз потрібно Україні. Я вдячний усім нашим героям зі Служби безпеки України. Вдячний кожному і кожній у Службі, хто протягом 30 років нашої спільної історії ламав плани ворогів і працював в інтересах тільки українського народу. Вітаю зі святом! Шаную всіх! І будемо памʼятати завжди всіх працівників Служби, які загинули за Україну, виконуючи завдання з протидії російській агресії. За цей місяць бойових дій відзначені державними нагородами 77 працівників Служби безпеки. Двом із них присвоєно звання Героя України посмертно. Обоє відзначилися в боях у районі Макарова Київської області. Завдяки їхнім мужнім діям був знищений штаб ворога і понад 20 окупантів. Прізвищ наших героїв назвати я вам не можу. Така специфіка служби. Але можу сказати впевнено: памʼять про них справді буде вічною! Сьогодні ж підписав указ про відзначення державними нагородами 63 працівників правоохоронних органів України. Сімох із них – посмертно. Поліцейські, рятувальники, прикордонники, спецпризначенці Державного бюро розслідувань і працівники Служби судової охорони. Вдячний кожному і кожній! Наші героїчні Збройні Сили за тиждень, що минає, завдали ворогу потужних ударів. Помітних втрат. Кажуть, кудись зник міністр оборони Росії... Цікаво, може і він особисто захотів відвідати Чорнобаївку? Вдячний нашим захисникам, які показали окупантам, що море не буде для них спокійним навіть тоді, коли там немає шторму. Бо там буде вогонь. Як на тих російських кораблях, які цього тижня вирушили за відомим маршрутом з порту Бердянська. Хочу попередити всіх зрадників України, які перейшли на бік ворога в Криму ще роки назад. Ви ж переходили, бо думали, ніби будете жити краще? А не тому, що хочете повторити трагічну долю своїх колег, які загинули на тих кораблях чи ще десь на землі чи на морі України. Ну так і живіть. А це означає – тримайтеся якомога далі від наших міст і від нашої армії. Рахунок російських втрат на цій війні вже перевищив 16 тисяч убитих. Серед них і вищі командири. Про вбитих російських генерал-полковників чи адміралів поки не доповідали. Але командувач однієї з армій окупантів і заступник командувача Чорноморського флоту вже є. Збройні Сили продовжують відбиватися від атак ворога на півдні країни, на Донбасі, на Харківському напрямку, у Київській області. Стримуючи російські дії, наші захисники й захисниці підводять керівництво Росії до простої й логічної думки: треба говорити. Говорити змістовно. Терміново. Чесно. І заради результату, а не заради того, щоб тягнути час. 16 тисяч російських військових уже загинули. Для чого? Що це кому дає? Розмова має бути серйозною. Український суверенітет має бути гарантований. Територіальна цілісність України має бути забезпечена. Тобто умови повинні бути справедливими. А інших український народ не прийматиме. Впродовж тижня нам вдалося налагодити роботу 18 гуманітарних коридорів. Усього врятували із заблокованих міст 37 тисяч 606 людей. Зокрема, гуманітарним коридором із Маріуполя до Запоріжжя вдалося вивезти 26 тисяч 477 маріупольців. Ситуація в місті залишається абсолютно трагічною. Російські військові не допускають у місто жодних гуманітарних вантажів. Хіба що використовують маріупольців у постановках для своїх пропагандистів. Зображаючи, ніби почали щось роздавати людям. Про такий огидний цинізм окупантів, про всі воєнні злочини Росії проти мирних мешканців нашого героїчного Маріуполя та інших міст України я буду й надалі дуже детально інформувати народи інших країн. Це дуже важливо. Хочу підкреслити: не тільки політиків та урядовців, а саме народи. Усі на планеті мають знати, що робить Росія. Щоб відповідальність за злочини проти українського народу стала для російських військових невідворотною й максимально жорсткою. Лише протягом тижня я виступив у парламентах Італії, Японії, Франції, Швеції. Перед учасниками самітів НАТО, «Великої сімки» та лідерів Європейського Союзу. Кожен із цих виступів привернув максимальну увагу у відповідних країнах та у світі в цілому. Відгуки демонструють, що українська позиція була почута. І це – головна моя мета у таких виступах. Ви прекрасно знаєте, яку потужну систему державної пропаганди побудувала Росія. Вони витратили і витрачають на це десятки мільярдів доларів. Напевно, ніхто у світі ще не витрачав такі шалені кошти на брехню. Але вони не врахували єдиного. Там, де шлях брехні потрібно прокладати грошима і результат при цьому не гарантований, шлях правди – складний; шлях правди прокладає себе сам. Головне – бути щирим. Наступного тижня продовжу цю важливу роботу заради наших із вами інтересів. Інтересів України. Інтересів свободи й незалежності. Переговорив сьогодні з Президентом Туреччини Ердоганом. Обговорили підсумки саміту НАТО. Звісно, говорили й про те, які зусилля можуть наблизити мир для України й закінчити це безглузде вторгнення Росії на чужу землю. Є важливі новини від наших урядовців. Перше. Вони вже розпочали виплати пенсій за квітень. Зокрема, Пенсійний фонд перерахував Ощадбанку всю суму пенсій для Чернігівської та Луганської областей. Вже завтра гроші будуть у людей на картках, а Укрпошта розвозитиме готівку. Завтра-післязавтра виплата квітневих пенсій буде продовжуватися і в інших областях Східної та Центральної України. Днями ж хвиля виплат охопить усю державу. Це один з пріоритетів для нас: Українська держава виконувала й буде виконувати всі зобовʼязання перед нашими громадянами, перед нашими пенсіонерами. Друге. За програмою «єПідтримка» людям, які втратили роботу або можливість займатися підприємництвом, вже виплачено понад 20 мільярдів гривень. Сума виплати – 6 тисяч 500 гривень. Третє. Урядовці готують нову програму підтримки для наших переселенців із районів бойових дій. Обласні адміністрації отримали чітке завдання – швидко виділити землю для будівництва тимчасового житла для переміщених осіб. Хочу ще раз підкреслити – це тимчасове житло. Після того як встановимо мир, ми почнемо негайну, масштабну відбудову нашої держави. Але зараз людям потрібен тимчасовий дім. Свій дім. І краще – це дім в Україні, ніж десь за кордоном. Допомогу ми виплачуємо, роботу даємо. Люди свої. Країна своя. Усі деталі цієї програми підтримки представить Прем'єр-міністр Денис Шмигаль. І ще декілька слів про шлях правди. Про тих, хто доносить вам і нам правдиву інформацію про все, що відбувається в нашій країні. Хочу сьогодні особливо подякувати нашим журналістам. Усім, хто забезпечує роботу національного телемарафону «Єдині новини», усім нашим медійникам. Кореспондентам, ведучим, редакторам, медіаменеджерам, операторам, режисерам, монтажерам, гримерам, продюсерам, – усім, без кого неможливо уявити телебачення. Усім, хто об'єднався і разом з іншими захисниками нашого народу в режимі 24/7 забезпечує українців правдивою інформацією і, що не менш важливо, впевненістю. Я вдячний усім вам! І, впевнений, можу сказати це від усіх українців. Слава всім вам! Слава всім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,648,247,220
https://www.president.gov.ua/news/promova-kerivnika-ofisu-prezidenta-ukrayini-andriya-yermaka-73833
Промова керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака під час участі у відеозустрічі Atlantic Council
Dear Ambassador Herbst, dear ladies and gentlemen. Thank you for having me here. I’m grateful for the chance to talk to you. People of Ukraine are grateful to our American friends for all the help you provide. Both military and humanitarian. Thanks for your support. It’s really vital for us. Yesterday, after the NATO summit I was told a joke. The NATO acronym stands for Never Act, Talk Only! They say the joke is so old that it should be called vintage. And now allow me to get to Ukrainian. Today, it’s the language of freedom. The language of victory. Якщо це правда, то справи в нас кепські. Точніше, вони кепські в НАТО. Бо якби на російську агресію проти себе воно реагувало так само, як на вторгнення в Україну, російські танки вже декілька тижнів стояли б біля Дюнкерка. І комусь (ми точно знаємо, кому) згодом, певно, довелося б знову висаджуватись у Нормандії. Та НАТО пощастило – нині ці танки утилізують в Україні. Одначе річ у тім, що Україна призначена не для цього. В України – інші плани, свої плани. Розвиватися. Будуватися. Продовжувати реформи. Покращувати життя. Ці плани не просто поставлені на паузу. Для тисяч людей вони вже ніколи не здійсняться. Вони можуть ніколи не здійснитися для цілої нашої держави. Адже війна, яку веде проти нас Росія, – це не просто війна за території чи ресурси. Це війна каральна. Зумовлена прагненням повернути відступників, що повстали проти «русского мира». Або знищити їх. Для путінського режиму Україна – це єресь. Буквально. А війна проти неї – це війна релігійна. Тож це – війна на знищення. Мета Росії – знищити Україну. Як народ, що живе за власними звичаями. Як політичну націю, що сама обирає цінності. Як суверенну державу, що сама визначає свій шлях. У цих словах немає перебільшення. Їх треба сприймати абсолютно буквально. Бо саме це мало на увазі російське керівництво, роками говорячи про «один народ». Про Україну як «історичний фантом» та «навіть не державу». Генрі Кіссінджер, людина, яку я дуже поважаю, дуже чітко вхопив сутність ставлення Росії до України. Процитую мовою оригіналу: «The West is trying to establish the legality of any established border. For Russia, Ukraine is part of the Russian patrimony». Зараз світом просувають кампанію «Дайте миру шанс», лунають заклики до примирення України та Росії. Ми не починали цієї війни. Ми хочемо її завершення більше, ніж будь-хто у світі. Ми докладаємо неймовірних зусиль для цього. Зокрема дипломатичних. Однак «примирення» тут абсолютно недоречне слово. Воно вказує на паритет і рівність сторін. Ми ж бачимо підкреслену зверхність з боку Росії. І намір продовжувати йти шляхом насильства та руйнувань. Загарбницькі плани Кремля зазнають поразки. Бліцкриг провалився. Жодного стратегічного завдання сили вторгнення не виконали навіть за місяць боїв. Вони вважали, що вторгнення в Україну буде легкою прогулянкою. Вони вважали, що швидко придушать наше прагнення свободи. Що ж, у них великий досвід у цьому. У них за плечами – Берлін 53-го, Будапешт 56-го, Прага 68-го… Та вони забули, що ОДКБ – це бліда тінь Варшавського договору. Росія – це бліда тінь СРСР. Але в неї все ще дуже великі ресурси. Зокрема людські. Чехословаччину приборкували півмільйона солдат. Загарбувати Україну відправили 200 тисяч. Поки що. Та нова хвиля вторгнення вже на підході. І, можливо, вона буде більшою. В Росії триває прихована мобілізація. Союзники Росії намагаються уникнути участі в її агресії. Але шантажем та провокаціями вона все ще може їх примусити. І це значить, що нам доведеться боронитися далі. Та вже цілком очевидно: російське керівництво прорахувалося щодо України. Прорахувалося в кожному пункті. Тому що рядок «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто урочисті слова з нашого Державного гімну. Це українська національна ідея. Ми не просто віримо, що свобода – найвища цінність. Ми це знаємо. У 2014 році це знання втілилося в гасло «Україна – це Європа». Звісно, це не про географію – щодо неї все очевидно. Це саме про цінності. Та сьогодні Україна – це Грааль Європи. Без перебільшення. Бо саме вона відроджує ті принципи, які дали життя нинішній цивілізації Заходу. Не можна міняти свободу на комфорт. Не можна купувати ресурси за справедливість і права людини. Не можна виправдовувати людожерство самобутністю. Не можна боятися зло називати злом. Не можна зла боятись. Ми не боїмося. І саме це робить Україну антагоністом Росії. Тією «анти-Росією», про яку весь час говорить Путін. І в цьому сенсі наша держава є безперечною екзистенційною загрозою для нього. Тому що його програш в Україні означатиме крах режиму. А успіх – лише посилить його. Терор – основа його режиму. Терор – основа російської державності. Терор – основа російської воєнної стратегії. Росія – держава-терорист. Російські збройні сили руйнують наші міста не лише через технічну відсталість і брак високоточних боєприпасів. Вони роблять це, щоб викликати жах. Скинуті на Київщину фосфорні бомби – це ж не про воєнну перевагу. Методичне знищення Маріуполя – це не про воєнну перевагу. У Маріуполі до війни було більше людей, ніж у Маямі. Уявіть Маямі без води. Без доступу до ліків. Без їжі. Уявіть Маямі, яке щодня стирають на порох. Разом із мешканцями, яким не дозволяють евакуюватися. Квартал за кварталом. Школи. Театр. Пологовий будинок. Без жодного воєнного сенсу. Лише заради залякування. Вони нищать об’єкти цивільної інфраструктури та використовують неконвенційну зброю, щоб викликати гуманітарну катастрофу. Вдаються до хімічного та ядерного шантажу – загроза екологічних катастроф внаслідок диверсій на захоплених Чорнобильській та Запорізькій АЕС лишається вкрай високою. Вони прикриваються мирними мешканцями. Беруть їх у заручники десятками тисяч і вивозять на роботи в депресивні регіони Росії. Вони це називають евакуацією. Насправді це викрадення. Тому я закликаю партнерів: час визнати Російську Федерацію державою-терористом. Офіційно. Час визнати збройні сили Російської Федерації терористичною організацією. Час визнати їх злочинною організацією. Та цього, вочевидь, не станеться, поки місце в Радбезі ООН незаконно посідає держава, яка здійснила агресію проти однієї з держав-засновниць ООН. Цього не станеться, поки найбільший і найпотужніший оборонний альянс світу найбільше піклується про уникнення конфронтації з режимом, який роками ламав світову систему безпеки. Напад на Україну поставив жирну крапку в цьому процесі. Тому ми мусимо вистояти. Для себе. І для світу. Бо далі буде тільки гірше. Непокарані тиранії множать беззаконня. Їм не потрібна сила права. Вони визнають лише право сили. Росія розуміє тільки мову сили. Її успіх в Україні лише зміцнить претензії Кремля. На території. На відновлення радянської зони впливу. На право диктувати іншим народам, як жити. Україна триматиметься. Для нас ця війна – народна. Тому ми не поступимось ні суверенітетом, ні територіями. Але ми не можемо дозволити собі піррової перемоги. Ви не можете собі цього дозволити. Зруйнована й знекровлена Україна перестане бути тим, чим вона є сьогодні. Перестане бути передовим бастіоном європейської фортеці. Щоб вистояти, нам потрібні дуже конкретні речі. Ви знаєте, про що йдеться. Та ми змушені раз у раз нагадувати про це. Почну з найпростішого. У війні дуже важливо встигнути. Важливо мати час. Що більше, то краще. Дайте нам його. Нам дуже потрібен обмін розвідувальною інформацією в режимі реального часу. Дуже потрібна чітка й повна картина дій Росії. Це вкрай важливо для нашої оборони. Нашу перемогу наближають два чинники. Перший – наша стійкість. Мужність кожного бійця. Кожного волонтера. Кожного громадянина. Другий має багато назв – Javelin, Stinger, Mark-19 тощо. Але стрілецька й переносна зброя, якою б сучасною вона не була, має обмежену ефективність. Без повноцінного ленд-лізу, без важкого озброєння – далекобійної артилерії, систем залпового вогню тощо – оборонна війна проти Росії перетвориться на партизанську. Просто через чисельність її мобілізаційних резервів. Це посилює ризики гуманітарної катастрофи й гарантовано збільшить потік біженців. Мусимо будь-що цього уникнути. Врешті-решт нам необхідно закрити небо. Тут ми бачимо декілька варіантів. І всі вони залежать насамперед від політичної волі сторін. Базовий варіант – передача Україні винищувачів та далекобійних систем ППО радянського та російського виробництва. Відповідні запаси мають Польща, Словаччина, Болгарія та Греція. Вони могли б передати їх нам, а США – посилити їхній захист, надавши відповідну заміну. Тимчасове розміщення систем Patriot та місії повітряної поліції могли б захистити ці країни від недружніх дій та провокацій з боку Росії через передачу озброєнь нам. Переважна більшість громадян США та інших країн світу виступають за збільшення підтримки України. Зокрема військової. І кількість таких людей щотижня зростає. Настав час політикам якнайшвидше дослухатися до думки своїх народів. Успіхи Росії забезпечує страх. Саме він спонукає її до подальшої агресії. Її стримає лише рішучість. І саме час проявити її. Не піддавайтеся на шантаж. Не піддавайтеся паніці. Не поступайтеся терористам. Україна чинитиме опір. Україна продовжить боротьбу. Не лише проти агресора. Але й за майбутнє. За надійні гарантії повоєнної безпеки. Нас не влаштує жодна конфігурація, що ставить під загрозу суверенітет і територіальну цілісність України. Нас не влаштує компроміс на російських умовах. Жертва агресії не має платити за мир. Агресор має бути позбавлений змоги напасти знову. Тому ми закликаємо наших партнерів і союзників до пошуків формату, який буде ефективно й довго працювати. Ми засвоїли уроки Будапештського меморандуму. Ми заплатили за них дуже дорого. Ця війна остаточно зруйнувала всю стару систему міжнародної безпеки. Потрібно вже зараз будувати нову. І Україна довела, що заслуговує бути не просто її учасником та засновником, а провідним учасником. І ми продовжуємо дуже дорого платити за це право. І тепер час платити вже агресору. Ми закликаємо до посилення режиму санкцій. До їх неухильного дотримання. До впровадження механізмів, які виключатимуть участь міжнародних компаній в обході санкцій. Дайте світу таку модель, яка на довгі роки позбавить Росію можливостей провадити агресивну політику. Не тільки після завершення активної фази бойових дій на території України. Закликаємо до ембарго на російські енергоносії. Закликаємо обрізати можливості «сірого» й «чорного» імпорту до Росії через країни ОДКБ та Євразійського союзу. Росія – держава не торговельна й не землеробна, а військова, і покликання її – бути грозою світу. Ці слова належать імператору Олександру ІІ. Та їх міг би сказати кожен правитель Росії. А особливо – нинішній правитель. Це колесо історії час зупинити. Поки цього не зробив він. Все буде Україна
uk
1,648,337,460
https://www.president.gov.ua/news/rosijski-vijska-znishuyut-use-sho-robit-nas-narodom-ale-za-c-73873
Російські війська знищують усе, що робить нас народом, але за це на них чекає відповідальність – звернення Президента Володимира Зеленського
Вільний народе вільної країни! Вільний Славутичу, який загарбникам не підкорити! Сьогодні ми були всі разом з тобою – на твоїх вулицях, у твоєму протесті. І всі разом говоримо окупантам одне: ідіть додому, поки ще можете ходити. Російські загарбники увійшли у Славутич і зустріли там таку ж реакцію, як і на півдні нашої держави, як і на сході нашої країни. Україна єдина у прагненні жити вільно, жити незалежно й заради власних мрій, а не чужих хворих фантазій. Кожен день нашої боротьби за Україну, кожен прояв нашого спротиву в усіх районах, куди окупанти поки що зайшли, доводять, що Україна – це сповнена життя держава, яка має історичне коріння та моральну основу на всій своїй території. Окупантам не допоможе нічого, що вони роблять. Відключення нашого телебачення й підключення камлання московських телеведучих, листівки з пропагандою, роздача рублів. Рублів, які й у Росії скоро прийматимуть на вагу, а не за номіналом. Не допоможе й підкуп маргіналів, яких окупанти шукають по всіх смітниках, щоб зображати нібито проросійську владу... Відповідь російським військам буде тільки одна – ненависть і презирство. І неминуче прийдуть наші Збройні Сили України. Саме тому прості українські селяни голіруч беруть у полон пілотів збитих російських літаків, які падають на нашу землю. Саме тому наші «тракторні війська» – українські фермери забирають російську техніку в полях і віддають її нашим Збройним Силам України. Зокрема найновіші зразки, які Росія намагалася зберігати в секреті. А тепер окупанти кидають їх на нашій землі та просто втікають... В принципі, правильно роблять. Бо їм звідси краще втекти, ніж померти. А інших альтернатив немає й не буде. Кожен і кожна в Україні об'єднались і всю свою енергію вже понад місяць віддають обороні нашої держави. Разом зі Збройними Силами, разом з усіма нашими захисниками й нашими захисницями, разом з нашою Національною гвардією. Хочу зараз іще раз привітати з великою повагою Національну гвардію України з її днем. Щиро вдячний за все, що ви робите для захисту держави, для захисту українців! Дякую за всі кроки до перемоги, яка буде, і які стали можливими завдяки вам. Сьогодні ж вручив нагороди бійцям Нацгвардії, які відзначилися в боях із російськими окупантами. А також присвоїв звання бригадного генерала п'ятьом полковникам Нацгвардії України. Загалом за час повномасштабної війни з 24 лютого вже 476 бійців Національної гвардії були відзначені державними нагородами. Говорив також сьогодні з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Двічі. Про наших людей, які знайшли захист на території Польщі. І про необхідність посилення нашої спільної безпеки. Безпеки наших держав. Безпеки насправді для всіх європейців. Яка ціна цієї безпеки? Це ж дуже конкретно. Це літаки для України. Це танки для нашої держави. Це протиракетна оборона. Це протикорабельна зброя. Це те, що є в наших партнерів. Що в них просто припадає пилом. Зрештою, це все для свободи не тільки в Україні – для свободи у Європі. Бо для всіх на континенті не може бути прийнятним, якщо під ризиком зіткнення з російськими загарбниками опиняться держави Балтії, Польща, Словаччина, увесь схід Європи. Опиняться тільки тому, що залишать десь у себе в ангарах всього лише один відсоток від усіх літаків НАТО і один відсоток усіх танків НАТО. Один відсоток! Ми не просили більше. І не просимо більше. А чекаємо вже 31 один день! Тож хто керує євроатлантичною спільнотою? Невже досі Москва через залякування? Партнерам потрібно активізувати допомогу Україні. Саме ці слова: партнерам потрібно! Бо це безпека Європи. І саме про це ми домовлялися в Києві, коли троє прем'єр-міністрів східноєвропейських країн, а також пан Качинський, прибули в нашу столицю. Це в середині березня було. Сьогодні ж одразу після розмови з Президентом Польщі зв'язався із захисниками Маріуполя. Я на постійному контакті з ними. Їхня рішучість, їхній героїзм, стійкість вражають. Вдячний кожному з них! Кожній з них! Хоча б відсоток їхньої хоробрості тим, хто вже 31 день думає, як же передати десяток-другий літаків або танків… И, кстати, мы говорили сегодня с нашими военными в Мариуполе, с нашими героями, которые защищают этот город, на русском языке. Потому что в Украине нет и никогда не было языковой проблемы. А вот теперь вы, российские оккупанты, эту проблему создаете. Это вы делаете все, чтобы наши люди сами уходили от русского языка. Потому что русский язык будет ассоциироваться именно с вами. Только с вами. С этими взрывами и убийствами. С вашими преступлениями. Вы депортируете наших людей. Вы травите наших учителей, заставляя их повторять всё за вашими пропагандистами. Это вы захватываете в плен наших мэров и украинских активистов. Это вы расставляете на оккупированной территории билборды с призывами (сегодня они появились) не бояться говорить на русском языке. Просто подумайте, что это значит. Там, где русский всегда был частью повседневной жизни, как и украинский язык, на востоке нашего государства, и там, где вы превращаете мирные города сегодня в руины. Россия сама делает все, чтобы на территории нашего государства состоялась дерусификация. Вы это делаете. За одно поколение. И навсегда. Это еще одно проявление вашей самоубийственной политики. Наші представники – міністр закордонних справ та міністр оборони України – зустрілися сьогодні в Польщі з колегами зі Сполучених Штатів. До них приєднався і Президент США Джозеф Байден. Як мені доповіли, переговори стосувалися, зокрема, й цих життєво важливих інтересів, про які я зазначив вище. Стосувалися того, що ми дійсно потребуємо, поки продовжується цей пінг-понг – хто і як повинен передати нам літаки та інші інструменти захисту. Україна не може збивати російські ракети з дробовиків, з кулеметів, яких забагато у поставках. А деблокувати Маріуполь неможливо без достатньої кількості танків, іншої бронетехніки та, обов'язково, літаків. Про це знають всі захисники України. Знають всі захисники Маріуполя. Знають тисячі людей – громадяни, цивільні, які там вмирають у блокаді. Це знають у Сполучених Штатах Америки. Знають усі європейські політики. Ми сказали всім. І це мають знати якнайшвидше і якнайбільше людей на землі. Щоб усі розуміли, хто й чому просто побоявся запобігти цій трагедії. Просто побоявся ухвалити рішення. Життєво важливе. Звичайно, ми вже захопили певну кількість російських танків, які військове командування цієї держави не втомлюється посилати, щоб ми їх тут спалювали. Але все ж народи світу точно не зрозуміють, якщо поле бою в Україні буде більшим постачальником танків для захисту свободи у Європі, ніж наші партнери. Позиція України має бути почута. Хочу підкреслити: це не тільки наша позиція. Це позиція абсолютної більшості населення Європи, більшості європейців. Якщо хтось не вірить, нехай подивиться на актуальні опитування громадської думки у світі. А якщо не хочете чути позицію людей, то почуйте удари російських ракет, які б'ють зовсім поруч із польським кордоном. Чи ви чекаєте гуркоту російських танків? Говорив також з Премʼєр-міністром Болгарії Кирилом Петковим. Зокрема, про гуманітарну катастрофу через дії російських військ та про те, як урятувати наших людей. Виступив сьогодні ж на Дохійському форумі у столиці Держави Катар. Це поважне зібрання, яке має значення не лише для ісламського світу, а й для багатьох інших держав Латинської Америки, Африки. Це саме ті регіони, де російська пропаганда все ще має великий вплив. Але ми працюємо проти брехні всюди у світі. Хай у Росії знають, що правда не мовчатиме. І кожен народ у світі відчує, якої глибини несправедливість Росія творить проти України. Проти всього, що утримує світ у межах моралі та людяності. Окупанти скоїли черговий злочин проти історії. Проти історичної справедливості. Біля Харкова російські війська у своєму фірмовому нелюдському стилі «денацифікували» меморіал жертвам Голокосту – в Дробицькому Яру. У роки Другої світової війни в цьому місці нацисти розстріляли близько 20 тисяч людей. Через 80 років їх убивають вдруге. І це робить Росія. Менора у Дробицькому Яру, розбита російськими снарядами сьогодні, це ще одне запитання до всієї єврейської громади світу про те, скільки ж іще злочинів проти нашої спільної пам'яті про Голокост буде дозволено скоїти Росії на нашій українській землі. Російські війська цілком свідомо вбивають мирних людей, знищують житлові квартали, поціляють в укриття та лікарні, у школи, університети. Навіть у церкви, навіть у меморіали жертвам Голокосту! Російські війська отримують саме такі накази: знищувати все, що робить наш народ народом, наших людей людьми, нашу культуру культурою. 80 років тому нацисти саме так намагалися захопити Європу. Саме так, як діють окупанти в Україні. Ніхто їм цього не пробачить. Буде відповідальність. Так само, як і 77 років тому. Найімовірніше не в Нюрнберзі. Але сенс буде аналогічний. Ви побачите. Всі побачать. Всі. Ми гарантуємо. Слава всім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,648,424,280
https://www.president.gov.ua/news/tizhden-ochikuyetsya-duzhe-nasichenij-tozh-nikomu-ne-vdastsy-73905
Тиждень очікується дуже насичений, тож нікому не вдасться сховати український інтерес десь у політичних кабінетах – звернення Президента України 
Сильний народе нашої сильної країни! Сьогодні той день, коли знову і знову переконуємося, наскільки далеко ми від Російської Федерації. Уявіть, вони там, у Москві, переполошилися через моє інтервʼю російським журналістам. Тим із них, хто може дозволити собі говорити правду. Коли журналісти вже готувалися до публікації нашого інтервʼю – а ми говорили з ними сьогодні вдень, – російське цензурне відомство вийшло з погрозою. Так і написали – вимагають відмовитися від публікації розмови. Це було б смішно, якби не було так трагічно. Знищили свободу слова у своїй державі, намагаються зруйнувати сусідню державу. Зображають себе глобальним гравцем. А самі при цьому бояться відносно короткої розмови з кількома журналістами. Що ж, якщо така реакція, значить, ми все правильно робимо, значить, вони нервують. Мабуть, побачили, що у їхніх громадян виникає дедалі більше запитань до стану справ у їхній державі. Максимальний контраст – моя розмова з нашими улюбленими українськими телевізійниками. Провів зум-конференцію з майже пʼятьма сотнями наших медійників, які створюють телемарафон «Єдині новини». Вдячний їм. Хоча ми й були обмежені в часі, все ж доволі ґрунтовно поговорили. Відчувається, що всі дбають про Україну, дбають про нас із вами, дбають про наше майбутнє. Занотував собі багато запитань і пропозицій – усі обов’язково опрацюємо. Сьогодні ж підтримав глобальний марафон заради миру в Україні. Не тільки телевізійний. Ще в десятках міст по всьому світу люди зібралися на підтримку нашої держави, на підтримку свободи. Приємно! Вражаюча кількість людей на площах Європи, на інших континентах. І це надзвичайно важливо. Бо коли люди на площі, політики вже не зможуть вдати, що нібито не чують. Не чують нас із вами. Не чують Україну. Продовжу звертатися й до парламентів інших країн. Тиждень планується дуже насиченим із дипломатичної точки зору. Тож нікому не вдасться сховати український інтерес десь у політичних кабінетах або в бюрократичних лазівках. Нікому не дамо забути про наші міста, про Маріуполь та інші українські міста, які російські військові знищують. Все більше людей у світі – на боці України, на боці добра у цій битві зі злом. І якщо політики десь не вміють йти за людьми, ми їх навчимо. Це основа демократії та нашого національного характеру. Знову хочу подякувати нашим людям у Херсоні, у Каховці, у Славутичі та інших містах, які не припиняють чинити опір окупантам. Якщо окупанти тимчасово зайшли в українські міста, це означає тільки те, що їм доведеться вийти. І тим феноменальним дурням, які намагаються співпрацювати з російськими військами, я хочу нагадати, що вони і своїх-то кидають. Що ж вони зроблять з чужими зрадниками? Сказав би їм: подумайте. Але знаю, що думати таким людям нічим. Інакше і зрадниками не стали б. Звичайно, будемо працювати на тижні й заради нових санкцій проти Російської Федерації, проти агресії, які потрібні доти, доки російські війська залишаються на території України. Попереду – і новий раунд переговорів, бо ми шукаємо миру. Реально. Без затягування. Як мені доповіли, є можливість і потреба очної зустрічі вже на території Туреччини. Це непогано. Подивимося на результат. Наші пріоритети на переговорах відомі. Суверенітет і територіальна цілісність України не підлягають сумніву. Дієві гарантії безпеки для нашої держави – обовʼязкові. Очевидна й наша мета – мир і якнайшвидше відновлення нормального життя в нашій рідній державі. Збройні Сили нашої держави стримують окупантів, а на частині напрямків роблять навіть кроки вперед. Молодці. Хоробрість наших захисників, те, як мудро вони поводяться на полі бою... Це настільки важливо, що жодних слів вдячності просто не вистачить. Але знову й знову я не втомлююся дякувати. Кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці... Усім, хто виборює майбутнє для нас із вами, для наших дітей, для нашого народу. Підписав укази про присвоєння звання Героя України 15 військовослужбовцям Збройних Сил України, трьом із них – посмертно. А також указ про відзначення державними нагородами 142 військовослужбовців Збройних Сил України та пʼятьох військовослужбовців Управління державної охорони України. Підписувати такі укази – для мене, скажу чесно, велика честь. Вічна памʼять усім нашим героям. Вічна памʼять кожному, хто віддав життя за Україну. Заради нас із вами. Слава всім вам! Слава всім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,648,508,100
https://www.president.gov.ua/news/mi-povinni-borotisya-nam-ne-mozhna-vipalyuvati-emociyi-shob-73913
Ми повинні боротися, нам не можна випалювати емоції, щоб не перегоріти – звернення Президента України
Мудрий народе міцної країни! Сьогодні в нас хороша новина. Наші захисники просуваються на Київщині, повертають контроль над українською територією. Звільнили Ірпінь. Молодці! Вдячний кожному і кожній – усім, хто працював на цей результат. Окупантів відштовхують від Ірпеня. Відштовхують від Києва. Проте все ж зарано говорити про безпеку в цій частині нашої області. Бойові дії тривають. Російські війська утримують під своїм контролем північ Київщини, мають ресурси й живу силу. Намагаються відновлювати розбиті підрозділи. Рівень їхніх втрат навіть у 90% не є для них аргументом, щоб зупинятися. Сотні й сотні одиниць спаленої та залишеної ворожої техніки не переконують їх, що так буде з кожним. Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас, південь України – ситуація всюди залишається напруженою, дуже складною. Це безжальна війна проти нашого народу, проти наших людей, проти наших дітей. Станом на цей день відомо про загибель 143 дітей. Маріуполь так і залишається заблокованим. Російські війська не дали організувати сьогодні жодного гуманітарного коридору, не дали «тишу». Тому ситуацію зараз треба сприймати врівноважено, мудро. Наскільки це можливо. Без надмірної ейфорії від успіхів. Але й без самонакручування. Нам ще потрібен час. Нам ще потрібна зброя. Ми ще повинні боротися, повинні терпіти. Нам не можна випалювати емоції зараз. Не можна завищувати очікування. Просто щоб не перегоріти. Говорив з лідерами держав-партнерів. Був дуже активний дипломатичний день. Прем'єр-міністр Великої Британії Джонсон, Прем'єр-міністр Канади Трюдо, канцлер Німеччини Шольц, Прем'єр-міністр Італії Драґі та Президент Азербайджану Ільхам Алієв. Домовилися з Британією про ще більшу підтримку нашої оборони й посилення санкцій проти Російської Федерації. Канада також підтримує більш жорстке реагування світу на катастрофу, створену російськими військами в українських містах. У розмові з канцлером Німеччини Шольцом також приділив значну увагу необхідності посилити санкційний тиск на Росію. Подякував Президенту Азербайджану за надану Україні гуманітарну підтримку, поінформував про стан справ на територіях, куди зайшли російські війська. Італія погодилася стати одним з гарантів безпеки України у відповідній новій системі гарантій, яку ми опрацьовуємо. Завтра продовжу цю активність. Говоритиму з іншими лідерами світу. Буду працювати і з міжнародними організаціями, з народами Європи та світу. Україна не може погодитись і не буде погоджуватися з пасивною санкційною позицією деяких суб'єктів щодо Росії. Не повинно бути жодних «підвішених» санкційних пакетів – мовляв, якщо російські війська зроблять щось, то тоді буде якась відповідь... Ми вже пройшли цю історію в минулому році, коли ми говорили, що потрібні потужні превентивні санкції проти Росії, щоб не було вторгнення. Превентивний пакет не зробили. Повномасштабна війна почалася. Зараз багато натяків і попереджень про те, що нібито посилення санкцій, наприклад у вигляді ембарго на постачання російської нафти у Європу, буде у разі, якщо Росія застосує хімічну зброю. Просто немає слів. Лише вдумайтеся, до чого це все дійшло. Чекати на хімічну зброю... Ми, живі люди, повинні чекати… А хіба все, що російські військові роблять до цього і вже зробили, не заслуговує на нафтове ембарго? Фосфорні бомби не заслуговують? Обстріляне хімічне виробництво чи обстріляна атомна станція не заслуговують? Для нас важливо, щоб санкційні пакети були дієвими й достатньо серйозними, зважаючи на те, що вже робиться проти України Російською Федерацією. Якщо ж санкційні пакети слабкі або працюють недостатньо, якщо їх можна обходити, то це створює в керівництва Росії небезпечну ілюзію, ніби вони можуть дозволяти собі й надалі те, що роблять зараз. А за це платять українці – своїми життями. Тисячами життів. Тому вже з цього тижня ми створюємо при Офісі Президента групу експертів – українських і міжнародних, які на постійній основі будуть аналізувати застосовані проти Росії санкції – на що вони реально впливають. Наша мета – щоб санкції працювали так, як це й задумувалось. І щоб не було жодної можливості їх обходити. Це має бути метою й для всього демократичного світу – без жодних винятків. Жодних. Протягом тижня виступатиму в парламентах країн-партнерів: Данія, Норвегія, Нідерланди, Греція, Австралія. Важливо, що це виступи не просто перед політиками, це виступи перед суспільствами. Перед мільйонами людей, які хочуть почути Україну й готові почути її, щоб допомогти, підтримати. Які відчувають, що ми боремось за нашу спільну свободу. Одну для всіх людей на нашій Землі. Всюди підкреслюватиму, що ніхто не має права використовувати життя українців, щоб урятувати якісь прибутки в Росії чи спільні з Росією. І українці не повинні гинути тільки через те, що дехто не може знайти в собі сміливість, щоб передати Україні необхідну зброю. Страх завжди робить співвідповідальним. Якщо хтось боїться Росії, якщо боїться ухвалити необхідні важливі для нас рішення, зокрема для того, щоб ми отримали літаки, танки, необхідну артилерію, снаряди, то це робить цих людей співвідповідальними за катастрофу, яку російські війська створили в наших містах. Бо якщо могли врятувати – повинні були врятувати. Народи Європи, народи світу точно мене почують і точно підтримають. А всім політикам варто подумати вже зараз, що в них залишиться, якщо вони не відповідатимуть позиції свого народу. І наостанок. Вже традиційне. Щойно перед тим, як записувати це звернення до вас, рідні українці, я підписав два важливих укази про нагородження військовослужбовців Збройних Сил України державними нагородами. За поданням нашого Головнокомандувача нагороджуються 302 наших захисники. Дякую за службу вам всім! Слава всім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,648,565,100
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-folketin-73925
Промова Президента України Володимира Зеленського у Фолькетингу
Пане Спікере! Пані Прем’єр-міністре! Члени уряду та Фолькетингу! Данський народе! 40 ракет. Кожного дня саме стільки різних, але однаково смертоносних ракет російські війська застосовують проти нашої держави, проти України. Це середній рівень на добу. 40. Понад 1370 ракет застосовано вже за трохи більш як місяць повномасштабного вторгнення Росії на нашу землю. Сьогодні вранці російські ракети вдарили по одному з наших південних міст – Миколаєву, місту корабелів. Абсолютно мирному місту, яке мріяло лише про одне – повернути собі славу центру кораблебудування на Чорному морі. Внаслідок цього удару зруйнована будівля обласної адміністрації. На цей час відомо, що семеро людей загинули, 22 людини поранені. Розбір завалів триває. Жодних войовничих мрій у миколаївців не було. Вони не становили жодної загрози для Росії. Але і вони, як і всі інші українці, повірте мені, стали мішенню для російських військ. Для ракет, авіабомб, реактивної артилерії, мінометів. Загальну кількість засобів ураження, які російські війська вже використали проти наших людей, на нашій землі, просто неможливо порахувати. Але можна сказати, що інтенсивність і жорстокість бойових дій, які ведуться проти нас, вийшли на рівень навіть вищий, ніж це було під час Другої світової війни, найбільш руйнівної війни для Європи. Місяць бойових дій – а в нас уже не одне місто, не два, а цілий чорний перелік міст, які зруйновані вщент російськими бомбардуваннями. Ще в десятках міст, містечок, маленьких сіл частково спалені житлові райони, зруйнована інфраструктура, підірвані підприємства, на яких працювали люди. Живі, звичайні люди. Одних тільки освітніх закладів – університетів, шкіл, дитячих садочків – зруйновано 773. Уявіть собі! А ще десятки лікарень, ще церкви, навіть меморіали жертвам Голокосту стали мішенями. Мета російських військ у цій війні – повністю знищити будь-яку основу для нормального життя українського народу. Окупанти свідомо роблять так, щоб від України нічого живого не залишилося. Тільки руїни. Тільки біженці. Вже понад 10 мільйонів українців покинули рідні місця через бойові дії. Майже 4 мільйони українців виїхали за межі нашої держави – переважно це жінки й діти. Історії цих людей сповнені жаху. У тих районах, куди зайшли російські військові, і досі на узбіччі доріг багато спалених і розстріляних машин. Сотні й сотні таких автівок, їхніх залишків. Окупанти вбивали мирних людей навіть тоді, коли вони намагалися просто врятуватися! Разом з нашими переселенцями у Європі та в західних областях України є діти, яких просто підбирали дорогою біля трупів їхніх батьків. У нашому місті Маріуполі, яке вже понад три тижні заблоковане російськими військами, ще залишаються до ста тисяч людей. Поки був сніг, люди розтоплювали його й так отримували воду. Увесь цей час ми не можемо доставити в місто гуманітарні вантажі – їх просто блокують. Воду, їжу, медикаменти. Все блокують російські військові. Понад 90% усіх будівель Маріуполя повністю зруйновані обстрілами та бомбами. Але російська авіація завдає авіаударів, не зупиняючись. Вони цілеспрямовано підривають навіть укриття, про які точно знають, що там ховаються мирні люди – жінки, діти, літні люди. Те, що російські війська роблять з Маріуполем, – це злочин проти людства, який скоюється буквально в прямому ефірі на очах у всієї планети. Чому це взагалі стало можливим? Чому світ не може зупинити цей потік воєнних злочинів Росії, який не вичерпується з 24 лютого цього року? Відповідь дуже проста й цинічна. Люди, які ухвалюють рішення в Росії, сподіваються, що їм і це зійде з рук. Санкції? Вони думають, що їх вдасться обходити. Ембарго на російську нафту? Вони бачать, що це поки не що інше, ніж просто розмови на цю важливу тему. І занепокоєння, постійні занепокоєння. Міжнародний трибунал? Вони знають, що потрібні роки, щоб притягнути конкретних винуватців до відповідальності. Тому ми звертаємось і до вас, і до всієї демократичної спільноти світу: санкції проти Росії треба посилювати! Постійно. Треба відмовлятися від російської нафти, треба блокувати торгівлю з Російською Федерацією, треба закривати порти для російських суден. І це має бути солідарна політика Європейського Союзу – усіх держав-членів. Усіх. Саме ви у Данії, в країні, звідки походять базові принципи Євросоюзу, Копенгагенські критерії, можете найбільше відчути, наскільки важливо, щоб працювала загальноєвропейська солідарність у тиску на Росію. Бо цей тиск заради того, щоб Росія шукала мир. Це тиск заради того, щоб дати необхідний захист усім тим базовим цінностям, на яких побудовано життя у Європі і які зараз повністю розтоптані Росією в Україні. Що можна сказати про захист прав людини чи про свободу на європейському континенті, якщо немає такого злочину проти людей і людяності в цілому, який би не скоїли окупанти? Вони депортують наших людей на територію Росії силою, ґвалтують жінок, неповнолітніх дівчат, займаються мародерством. Вони вивезли в Росію вже понад дві тисячі дітей, і ми не знаємо, де вони, не маємо навіть повного переліку цих дітей. Чи є в них родини? Як вони потім знайдуть своїх рідних, близьких людей? Рівень зла, який принесли на нашу землю, нормальній людині було б просто неможливо уявити! І тому я закликаю вас на рівні Євросоюзу порушувати питання про солідарність у захисті свободи, у захисті людяності. Не може бути у Європі «філій» Росії, які розколюють ЄС із середини. Які намагаються допомогти Росії заробити якнайбільше грошей навіть зараз. Всі прекрасно знають, хто у Європейському Союзі протистоїть людяності та здоровому глузду. Хто не робить взагалі нічого, щоб допомогти встановити мир в Україні. Це має припинитись, і Європа має перестати слухати будь-які виправдання від офіційного Будапешта. Я вдячний Данії за принциповість. Дякую кожному і кожній. Вдячний вашим людям, які допомагають Україні та українцям. Вашим компаніям, які вирішили залишити російський ринок. Maersk, Jusk, Lego, Vestas, DSV, Arla Foods, Carlsberg та багато інших компаній, інших, які ухвалили це важливе рішення. Але я прошу вас не зупинятись, бути лідерами у Європі у просуванні реально необхідних нам всім рішень. Ще задовго до цієї війни було очевидним, що людство має скорочувати використання викопного палива. Ера вугілля й нафти завдала довкіллю, нашій планеті в цілому дуже серйозної шкоди. «Зелені» технології, «зелена» енергетика стали логічною та справедливою відповіддю на цей виклик. Європейська політика вже спрямована на скорочення споживання екологічно небезпечних ресурсів. Але російська агресія проти України та проти всього, на чому побудоване життя у Європі, є аргументом, щоб прискорювати «зелену» трансформацію на континенті. Європа має відмовитися від російської нафти, відмовитися якнайшвидше! Бо саме шалені доходи від енергоресурсів дають змогу керівництву Росії бути зухвалими, порушувати загальновизнані правила, просувати ненависть проти інших народів, проти нас і руйнувати життя сусідніх країн. Якби треба було знайти повну протилежність тому, що у вашій країні називається «Законом Янте», то це був би «Закон російської нафти». Я впевнений, що ми разом – тільки разом з усіма європейцями, з усіма відповідальними державами на планеті – зможемо подолати цю катастрофу. Зможемо повернутися до миру. Зможемо жити разом у європейській родині. Я сподіваюся, що це станеться вже дуже скоро. Але це залежить від того, наскільки послідовними, принциповими ми будемо залишатися в цей час. У час, коли війна триває. Проте ми не маємо права думати зараз тільки про війну. Ми знаємо, що буде мир. Ми знаємо, що зможемо повернутися до нормального, мирного життя. І тому вже зараз я хочу вас запросити приєднуватися до нашої ініціативи з відбудови України після війни, після нашої перемоги. Ваші компанії, ваших фахівців запрошуємо, вашу державу. Знаючи ваш потенціал, вашу творчу економічну потугу, я пропоную вашій країні взяти шефство над одним із наших прекрасних регіонів після війни. Авжеж, після війни. Миколаїв, місто корабелів, може стати таким містом, таким регіоном, який обʼєднає нас із вами ще більше, який Данія може допомогти відновити. Пані та панове! Данський народе! Зараз в Україні чорні часи. Тисячі свічок ставлять у наших церквах у памʼять про людей, чиї життя забрала ця війна. Я знаю, що для вас тепле світло свічок – це синонім домашнього затишку, звичайного, доброго людського життя. Життя, яке сьогодні в Україні для багатьох стало нездійсненною мрією. Російське вторгнення триває. Але я вірю, я знаю, що ми зможемо повернутися до миру. І я прошу вас сьогодні вдома ввечері запалити свічку на згадку про всіх українців, чиї життя забрала російська агресія. Вічна памʼять усім, хто віддав життя за нашу свободу, світову свободу! Слава Україні!
uk
1,648,590,780
https://www.president.gov.ua/news/signali-z-peregovoriv-mozhna-nazvati-pozitivnimi-ale-voni-ne-73937
Сигнали з переговорів можна назвати позитивними, але вони не заглушають розривів російських снарядів – звернення Президента України
Мудрий народе міцної країни! Завершується 34-й день повномасштабного вторгнення Росії та нашої повномасштабної оборони. Успішної оборони. Впевнений, ви сьогодні бачили новину, що російське військове відомство нібито вирішило «скоротити бойові дії на Київському та Чернігівському напрямках». Що ж, так можна сказати й про Чорнобаївку – ніби російська авіація просто вирішила менше літати, а російська техніка – поменше їздити. Я вдячний усім нашим захисникам, усім нашим захисницям, – усім, хто забезпечує оборону Києва. Саме їхні хоробрі та ефективні дії змушують ворога відходити на цьому напрямку. Проте, не варто втрачати пильності. Ситуація не стала легшою. Масштаб викликів не зменшився. Російська армія все ще має значний потенціал для продовження атак проти нашої держави. У них ще багато техніки й вистачає абсолютно безправних людей, яких вони можуть відправити в котел війни. Тому ми не розхолоджуємось і не зменшуємо наші оборонні зусилля. Як на півночі нашої держави, так і в усіх інших регіонах України, куди тимчасово зайшли російські війська. Оборона України – це завдання зараз номер один, а все інше – похідне від цього. Саме на такому фундаменті розглядаю й повідомлення щодо переговорного процесу, який триває на різних рівнях із представниками Російської Федерації. Ворог досі на нашій території. Обстріли наших міст тривають. Маріуполь заблокований. Ракетні та авіаційні удари не припиняються. Це – реальність. Це – факти. Тому Збройні Сили України, наша розвідка, усі, хто долучився до оборони держави, – це на сьогодні єдина гарантія нашого виживання. Як народу. Як держави. Гарантія, яка працює. Так, можна називати позитивними ті сигнали, які ми чуємо з переговорного майданчика. Але ці сигнали не заглушають розриви російських снарядів. Звісно, ми бачимо всі ризики. Звісно, ми не бачимо підстав для довіри словам, що звучать від тих чи інших представників держави, яка продовжує воювати заради нашого знищення. Українці – не наївні люди. Українці вже навчилися і за ці 34 дні вторгнення, і за минулі вісім років війни на Донбасі, що довіряти можна лише конкретному результату. Фактам – якщо вони зміняться на нашій землі. Безумовно, Україна налаштована на переговори і продовжуватиме переговорний процес. Тією мірою, якою це справді від нас залежить. Ми розраховуємо на результат. Має бути реальна безпека для нас, для нашої держави, для суверенітету. для наших людей. Російські війська мають залишити окуповані райони. Суверенітет і територіальна цілісність України мають бути гарантовані. Жодних компромісів щодо суверенітету й нашої територіальної цілісності не може бути. І не буде. Це чіткі принципи. Це чітке бачення можливого результату. А тим у соціальних мережах, хто сприймає слова так, ніби це вже факти, хочу нагадати одне: ми живемо в демократичній державі і воюємо за нашу свободу. За свободу для нашого народу. Тому будь-які рішення, які мають значення для всього нашого народу, повинні ухвалюватися не однією людиною й не групою людей із будь-якими політичними поглядами, а всім нашим народом. Мудрим народом України. І нехай деякі країни не розраховують навіть, що ті чи інші перемовини вплинуть на зняття санкцій із Російської Федерації. Питання про санкції навіть не може порушуватися, поки не завершиться війна, поки ми не повернемо своє, що нам належить, і поки ми не відновимо справедливість. Навпаки, санкції мають посилюватися. Посилюватися щотижнево. І вони мають бути якісними. Не просто для заголовків у медіа про те, що санкції запроваджені, а для реального настання миру. Реального. І щоб це забезпечити, вже почала роботу команда експертів – українських та міжнародних, які оцінюють результативність запроваджених санкцій проти Росії. З української сторони цей напрямок координує керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, з міжнародного – Майкл Макфол. Протягом дня у Миколаєві тривала рятувальна операція. Розбирали завали будівлі обласної адміністрації, яка була зруйнована російськими ракетними ударами. Станом на цей час відомо про вісьмох загиблих та тридцятьох поранених. Цілком вірогідно, що це не остаточні цифри. Російські війська здійснили цей удар по Миколаєву дуже підступно. У той час, коли люди дісталися робочих місць уранці. Дякувати Богу, більшість із тих, хто був у будівлі, встигла евакуюватися, почувши сигнал повітряної тривоги. Цей черговий акт російської так званої денацифікації Миколаєва відбувся вранці після річниці звільнення міста від нацистських загарбників. Миколаївці пам'ятають день 28 березня 1944 року. І бачать, на кого схожі російські війська, які зараз намагаються захопити їхнє місто. Говорив про Миколаїв сьогодні у виступі перед парламентом Данії та данським народом. Запропонував суспільству цієї країни взяти участь у відбудові міста й області після війни. У межах нашої програми відновлення України ми залучаємо держави-партнери, провідні компанії, найкращих фахівців для того, щоб гарантувати швидкість і якість відбудови нашої держави. Як мені доповіли, у Данії сприйняли дуже позитивно цю пропозицію. Також є важлива новина від наших урядовців. Відсьогодні працюватиме новий функціонал нашого державного сервісу «Дія». Як я й обіцяв, держава відшкодує втрату будинку чи квартири внаслідок бойових дій. Кожен наш громадянин, кожна громадянка вже можуть подати відповідну заявку у «Дії». Подача заявок вже доступна в мобільному застосунку. Треба оновити застосунок, щоб побачити цю нову послугу. А за тиждень буде доступна і офлайн – у центрах надання адміністративних послуг. Сам по собі функціонал у «Дії» достатньо зручний. Але всі необхідні деталі ще будуть роз'яснюватись нашим урядом. Головне – держава компенсує кожен метр втраченої нерухомості. Крім того, урядовці сьогодні розширили програму допомоги тим установам, які підтримують переселенців із районів бойових дій. Інше важливе рішення – спрямували 426 мільйонів гривень для виплати зарплати шахтарям. Уже традиційно перед записом вечірнього звернення підписав декілька важливих указів. Перший – про нагородження зв'язківців. Щиро вдячний кожному, кожній, хто забезпечує фундаментальну основу нашого життя. Хто дає нам з вами зв'язок. До речі, саме по них у день початку російського вторгнення був завданий перший ракетний удар у зоні проведення ООС. Державними нагородами відзначені 12 людей, четверо – посмертно. Другий підписаний указ – про відзначення державними нагородами 126 військовослужбовців Збройних Сил України, 34 із них – посмертно. Ми будемо завжди вдячними кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці за оборону нашої держави в українській вітчизняній війні проти Росії. Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за Україну! Слава кожному нашому герою! Слава Україні!
uk
1,648,657,320
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-parlamen-73961
Промова Президента України Володимира Зеленського в парламенті Норвегії – Стортингу
Пане Президенте Стортингу! Пане Прем’єр-міністре! Члени уряду, шановні депутати! Норвезький народе! Це велика честь для мене – звертатися до вас від імені українського народу. Сьогодні вже 35-й день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Після восьми років війни на сході нашої держави, на Донбасі, російські війська пішли в наступ одразу з трьох напрямків – з півночі, сходу, з півдня. Вони атакували нас на землі, у повітрі та з моря. Російські ракети та авіабомби б'ють по наших містах і цивільній інфраструктурі щодня і щоночі. Для російських військ немає заборонених цілей. Вони атакують усе – від лікарень до аеропортів, від складів з продуктами до житлових кварталів. Втрати України колосальні. Десятки тисяч будинків зруйновані, десятки міст і сіл спалені, мільйони людей залишились без можливості нормально жити. Колони російської бронетехніки не зменшуються. Хоча ми знищили вже більше російських танків та інших бойових машин, ніж Москва втрачала у будь-якій війні за останні 50 років. Підступність російських дій на морі заслуговує окремої уваги, бо це одна з найбільших загроз міжнародній безпеці з усіх, які виникали після Другої світової війни. Українські порти на Чорному та Азовському морях заблоковані Росією з першого дня її вторгнення. Близько сотні кораблів не можуть вийти в Середземне море. Деякі судна були просто захоплені – це піратство заради крадіжки вантажу. Декілька суден зазнали вогневого удару. Але блокада портів була реалізована Росією не просто силами флоту. Вони замінували море. І тепер міни, встановлені російськими силами, дрейфують морем. І це – небезпека для будь-кого, для будь-яких суден і портів будь-якої країни в Чорноморському регіоні. Одну з цих мін нещодавно вдалося вчасно знешкодити в Босфорі. Іншу – поблизу кордону Болгарії. Ще одну – біля узбережжя Румунії. Не хочеться навіть уявляти, що буде, якщо частину з цих мін не вдасться вчасно знешкодити. Хто тоді постраждає? Можливо, пороми, не дай боже. Або пасажирські лайнери. Або торговельні судна. А можливо, й танкери, підрив яких може призвести не тільки до людських жертв, а й до масштабної екологічної катастрофи. І тоді Росія знову скаже, як завжди, що це нібито не вона. Як говорила неодноразово – коли вбивала у Європі критиків російської влади чи навіть коли збила малайзійський «Боїнг» у небі над Донбасом. Війна зараз не обмежується тільки нашими кордонами. Жодна інша держава з часів Другої світової війни та агресії нацистів на морі не створювала такої загрози вільному мореплавству, яку вже створила Росія. Подумайте, як на це дивляться в тих регіонах світу, де є потенційні агресори і цілком можливі нові війни із сусідами? Там вичікують – а чи буде для Росії достатнє покарання за її дії. Ці страшенні, агресивні дії. Якщо не буде, то ви побачите: усе, що переживаємо зараз ми, повториться і в інших регіонах. Пані та панове! Норвезький народе! У нас із вами немає спільних кордонів, але у нас із вами є спільний сусід, який заперечує всі наші з вами спільні цінності. Для російської держави в її сучасному стані не мають жодного значення ані свобода народів, ані свобода людини. В Росії заперечуються загальновизнані права людини. Там не те що немає безпеки для представників меншин, їх там просто можуть убити. І вбивають. Впевнений, ви про це все знаєте. Ви знаєте, що там немає верховенства права і справедливого суду. Ви знаєте, що розколювати й руйнувати європейські демократії – це багатолітня політика Російської Федерації. Війна Росії проти України все це просто продовжує. Це спроба руйнації всього, на чому тримається Європа, на чому ми з вами тримаємось. Тому це агресія, яка має на меті вихід за межі наших кордонів. Думаю, ви відчуваєте нові ризики й поблизу свого кордону з Росією. В Арктичному регіоні вже накопичено таку кількість російських військ, яка не має жодного нормального пояснення. Навіщо? Проти кого? Майбутнє Європи – усього континенту від півночі до півдня, від заходу до сходу – вирішується саме зараз. На нашій землі, на українській землі, в українському повітрі, в українському морі. Щоб вашим солдатам не довелося захищати держави східного флангу НАТО, щоб російські міни не дрейфували до ваших портів і фіордів, щоб вашим людям не довелося звикати до звуку повітряної тривоги і щоб російські танки не скупчувалися на вашому кордоні, маємо разом і тільки разом зупиняти агресію Російської Федерації. Я вдячний вашому уряду та всьому вашому суспільству за вже надану відчутну підтримку нашій державі. Зокрема за допомогу зброєю. Ви зробили історичні кроки, надавши нам те, чого ми потребуємо в боротьбі за свободу та проти тиранії. Але війна триває. Росія перекидає нові сили на нашу землю, щоб продовжити знищувати нас, знищувати українців. Ми маємо зробити більше, щоб зупинити війну! Перше і головне – це зброя. Свобода має бути озброєною не гірше, ніж тиранія. Я буду дуже конкретним у цих стінах, у ваших стінах. Повірте, ми втрачаємо конкретних людей, конкретні міста руйнуються. Тому я хочу назвати чітко, що нам потрібно. Зокрема, протикорабельна зброя – ракети HARPООN, а також протиповітряні системи NASAMS. Окрім цього, ми потребуємо засобів ураження бронетехніки, артилерійських систем. Уся зброя, якою ви можете допомогти нам, буде використана тільки для захисту нашої свободи, вашої свободи. Тільки для захисту тієї свободи та безпеки, якими ви користуєтесь разом з іншими європейцями. Друге – це санкції. Єдиний засіб, який може спонукати Росію шукати мир. Впевнений, що країна, яка щороку забезпечує вручення Нобелівської премії миру, як ніхто інший розуміє, чого вартий мир і як він нам потрібен. Яке цінне кожне зусилля на шляху до миру. Тому нові санкційні пакети мають запроваджуватися щотижнево, без пауз. Що міцнішими вони будуть, то швидше ми повернемо мир. Я вдячний Норвегії за приєднання до санкцій ЄС. Але прошу вас зробити ще дещо. Важливо, щоб європейські компанії не допомагали цій воєнній машині, яка вбила вже тисячі наших людей, зруйнувала десятки міст повністю. Жодної крони, прошу вас, жодного євро податків на допомогу російській агресії! Наприклад, ваша компанія Motus Tech та інші компанії повинні припинити підтримувати російську здатність знищувати сусідів. Як можна постачати Росії корабельне обладнання, коли вона використовує свій флот для мінування моря і знищення будь-яких можливостей для вільного мореплавства? Також Євросоюз, а отже, я сподіваюсь, і Норвегія має нарешті реалізувати заборону для російських суден користуватися портами на континенті. Поки Росія блокує наші порти, вона не має права користуватись усіма портами вільного світу. Хочу підкреслити: це не питання про гроші, ні! Це питання про свободу й безпеку мореплавства у світі. Третій пункт. Ви є одними з найбільш відповідальних постачальників енергоресурсів у світі. І ви такими є. В усьому світі довіра до Норвегії завжди була і, я впевнений, буде на максимумі. Це різко контрастує з тим, як поводиться Росія при постачанні енергоресурсів. Саме ви можете зробити визначальний внесок в енергетичну безпеку Європи, забезпечуючи необхідний ресурс як для держав Євросоюзу, так і для України. Ми вже почали діалог щодо постачання в Україну близько 5 мільярдів кубометрів газу на наступний опалювальний сезон. Сподіваюсь, це стане основою для нашої тривалої співпраці в цій сфері. Пані та панове! Норвезький народе! Наш із вами шлях такий, що ми завжди зустрічаємося в історії у непрості, але визначальні моменти для Європи. Як і тисячу років тому, коли норвезькі вікінги були частими гостями в Києві та брали участь у формуванні першої Київської держави, або ж Гардарикі. Так землі Русі-України називали у скандинавських сагах. Країна фортець. Країн міст. У них понад тисячу років тому жили і наші, і ваші предки. Сьогодні на нашу землю і наших людей летять російські бомби. На ту землю, де народилась і зростала українська княжна Єлизавета Ярославна. Дружина норвезького короля Гаральда ІІІ Суворого, мати норвезького короля Олафа Спокійного, бабуся Магнуса ІІІ, прабабуся Ейнстейна І і Сігурда Хрестоносця. Це ж сторінки нашої спільної історії! Історії Київської Русі. І ця історія творилася на цій землі і нашим народом. І ми знову спільно її захищаємо. Так було і 77 років тому, коли українці разом з іншими народами антигітлерівської коаліції звільнили землю Європи від нацистських загарбників. Першим солдатом, який на чолі свого підрозділу увійшов у звільнений Кіркенес у жовтні 1944 року, був українець із Сумщини Федір Компанієць. Зараз на його малій батьківщині – у Сумській області – запеклі бої з російськими загарбниками. Українці згуртувалися максимально для того, щоб відбити цю агресію. Щоб захистити нашу державу і наш спосіб життя – демократичний, вільний, із повним захистом прав і свобод для кожної, для кожного. Ціна для нас страшна – на сьогодні відомо про загибель уже 145 дітей, і це тільки офіційно підтверджене число. В окупованих районах немає можливості встановити повну кількість загиблих. Цілком імовірно, що ми втратили вже сотні – вдумайтесь у це! – сотні дітей. Просто дітей. Після цієї війни нам доведеться не тільки відновлювати країну фізично – відбудовувати наші міста, проводити розмінування нашої землі, нашого моря. Нам доведеться займатися реабілітацією людей – як військових, так і цивільних. Лікувати після поранень, після всього того, що їм довелося пережити. Я знаю, що ваша держава має величезний досвід у реабілітації. І це те, з чим ви також можете нам допомогти. І вже зараз я запрошую вас приєднуватися до нашого проекту відбудови України. Колосальні втрати, яких ми зазнали, означають, що й обсяг відновлення, обсяг необхідних інвестицій буде також колосальним. Як один із найбільш відповідальних інвесторів у світі Норвегія може багато зробити, щоб повернути стабільність на сході Європи. І тоді, я впевнений, ми в Україні зможемо перейняти одну вашу надзвичайну традицію. Прекрасну традицію. Таку, яка характеризує вас найбільше – миролюбних людей, суспільство, побудоване на принципах саме добра. Щороку 17 травня, у День Конституції, ви влаштовуєте надзвичайно щире святкування – парад школярів. Діти з усіх куточків Норвегії беруть участь у ньому. Цього року разом із вашими дітьми йтимуть і наші діти – українці, які прибули до вас по захист, по безпеку. І я сподіваюся, що вже скоро, коли ми зможемо разом відновити мир в Україні (а це буде) я матиму змогу запросити вас разом із дітьми взяти участь у такому параді на одне з наших свят – у Києві. Щоб відзначити нашу спільну свободу, наше спільне право на щасливе майбутнє для наших дітей. У мирі. В Україні. У Європі. Бо, як сказано, якщо від Європи відколюється скеля, Європа стає меншою. Тож маємо зробити все, щоб така скеля, як Україна, завжди була з Європою. Тільки разом. Дякую Норвегії! Слава Україні!
uk
1,648,680,780
https://www.president.gov.ua/news/mi-nichogo-ne-viddamo-i-budemo-borotisya-za-kozhen-metr-nash-73973
Ми нічого не віддамо і будемо боротися за кожен метр нашої землі, за кожну людину – звернення Президента України
Шановні українці, українки! Сьогодні в мене небагато слів, немає багато часу та є дуже багато емоцій і ще більше завдань. Такий зараз момент. Переломний момент, коли говорити можна й треба тільки про найголовніше. Так, є переговорний процес, який триває. Але це – поки слова. Поки без конкретики. Є також інші слова, які звучать про нібито відведення російських військ від Києва та Чернігова. Про нібито зниження активності окупантів на цих напрямках. Ми знаємо, що це не відведення, а наслідки вигнання. Наслідки роботи наших захисників. Але також бачимо, що в цей же час відбувається накопичення російських військ для нових ударів на Донбасі. І до цього ми готуємося. Ми нікому не віримо – у жодні красиві словесні конструкції. Є реальна ситуація на полі бою. І зараз – це найголовніше. Ми нічого не віддамо. І будемо боротися за кожен метр нашої землі, за кожну нашу людину. У такій ситуації, у якій зараз перебуває наша держава, не повинно бути таких дискусій, до яких суспільство та наш політикум звикли в мирний час. Якщо хтось вдає, ніби може повчати наші Збройні Сили, як воювати, як протистояти ворогу, то найкращий шлях це зробити – вирушити на поле бою безпосередньо. Не з крісла вдома чи в тому місці, куди виїхали по безпеку. А з реальних бойових зіткнень. Якщо до цього не готові – не варто й починати повчати наших захисників та наших захисниць. Сьогодні в мене був дуже активний дипломатичний день. Складний. Пріоритети відомі. Їх три: зброя для України, нові санкції проти Росії та фінансова підтримка для нашої держави. Відбулася розмова з Президентом США Байденом. Дуже детальна, тривала годину. Звичайно, подякував Сполученим Штатам за новий пакет гуманітарної допомоги обсягом 1 мільярд доларів і додаткові 500 мільйонів доларів прямої бюджетної підтримки. І наголосив на тому, що саме зараз – переломний момент. Я назвав Президенту Байдену, що необхідно Україні. І був максимально щирим з ним. Для нас принципова підтримка Сполучених Штатів. І зараз особливо важливо підставити плече Україні, показати всю могутність демократичного світу. І якщо ми хочемо боротися за свободу разом, то тоді ми просимо в наших партнерів... А якщо ми реально виборюємо свободу та захист для демократій разом, то ми маємо право вимагати допомогу в цей переломний непростий момент. Танки, літаки, артилерійські системи... Свобода має бути озброєною не гірше, ніж тиранія. Про це сьогодні говорив також і у зверненні до парламенту та народу Норвегії. Однієї з держав, яка підтримала нас відчутно. Закликав ще допомагати Україні. Також зброєю, санкціями проти Росії. Говорив сьогодні з Президентом Єгипту та зі Спадкоємним принцом Об'єднаних Арабських Еміратів. Робив, роблю й робитиму все, щоб наш народ міг захищатися, поки не відновить справедливість. На українській землі та в Чорноморському регіоні. Це – наш фундаментальний інтерес. Це – наше виживання. Саме за виживання українського народу ми зараз і боремось. У цій війні, без будь-яких перебільшень, Вітчизняній війні проти Росії. І зараз хочу зазначити ще кілька важливих речей. Перше. Є ті, хто працює разом з усіма на оборону держави. На те, щоб Україна могла вибороти своє майбутнє. Ми цінуємо роботу кожної такої людини. А є ті, хто даремно витрачає час і працює тільки на те, щоб залишатись при посаді. Сьогодні я підписав перший указ про відкликання такої людини. Такого Посла України. З Марокко. Також повернуто посла з Грузії. Попри всю повагу: не буде зброї, не буде санкцій, не буде обмежень для російського бізнесу – шукайте, будь ласка, іншу роботу. Чекаю конкретних результатів найближчими днями від роботи наших представників у Латинській Америці, на Близькому Сході, у Південно-Східній Азії та країнах Африки. Таких же результатів днями чекаю від військових аташе. Дипломатичний фронт – це один із ключових фронтів. І всі там мають працювати максимально ефективно на перемогу й на допомогу армії. Як кожен наш захисник на полі бою, так і кожен на дипломатичному фронті. І друге. Вже традиційно сьогодні перед записом цього звернення за поданням Головнокомандувача підписав указ про відзначення державними нагородами наших військових. 122 захисники, з них 23 – посмертно. Вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну! Вічна слава усім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,648,723,080
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-parlamen-73993
Промова Президента України Володимира Зеленського в парламенті Австралії
Вельмишановний пане Прем’єр-міністре! Шановний пане Спікере Палати представників! Шановний пане Президенте Сенату! Шановний пане лідере опозиції! Пані та панове, члени уряду, сенатори та члени парламенту! Австралійський народе! Дякую за велику честь звернутися до вас сьогодні. У травні 2016 року тисячі австралійців зібралися в аеропорту міста Перт, щоб уперше побачити українську «Мрію». «Мрія» – це назва нашого літака Ан-225. «Мрія» – це англійською dream. Подолавши майже 15 тисяч кілометрів, він доправив у Австралію терміновий вантаж – електрогенератор вагою 130 тонн, який був конче потрібен вашому підприємству. Доставки морем довелось би чекати кілька місяців. А український літак зробив це за лічені дні. Ми завжди пишалися нашою «Мрією». Не тому, що вона найбільша за розмірами на планеті. А передусім через те, що допомагала людям з усього світу, доставляючи харчі, питну воду, обладнання для миротворчих і гуманітарних місій. У 2019 році, після початку пандемії COVID-19, наша «Мрія» постійно доставляла найнеобхідніші медичні вантажі. Те, що рятувало людей. Дорослих, дітей – усіх. У різних країнах, на різних континентах. «Мрія» приносила життя. Але тепер це неможливо. Неможливо, бо існує держава, яка має зовсім інші цінності, аніж ми, аніж ви. Аніж весь цивілізований світ. І ця держава почала повномасштабну війну проти нас. Вона бомбардує та обстрілює мирні міста й села, вбиває наших мирних людей. Вбиває дітей. Влаштовує блокади містам, утримуючи в заручниках без води, їжі, світла й тепла сотні тисяч людей. Щоденно. Відриває від батьків і вивозить, а точніше викрадає, тисячі дітей, яких примусово переміщує на свою територію. Ну а 27 лютого внаслідок боїв у місті Гостомелі було спалено наш літак «Мрія». Чи можна сказати, що Росія знищила нашу мрію? Ні. Вона спалила літак, вона спалила залізо. Вона зруйнувала матерію, не душу. Оболонку, не сутність. Не свободу. Не гідність. Не незалежність. Ми знаємо, що нашу мрію неможливо перемогти і зруйнувати. Особливо якщо ми можемо сподіватися на підтримку й допомогу вільного світу. На вашу підтримку, на вашу допомогу. І вона, як в історії, яку я розповів вище, потрібна не через кілька місяців, а вона потрібна зараз. Пані та панове! Австралійський народе! Відстань між нашими державами – вона велика, тисячі кілометрів. Нас із вами розділяють моря й океани, території десятків інших країн, часові пояси. Але цієї відстані просто не існує для жорстокості й хаосу, які Росія принесла на схід Європи, у регіон наших Чорного й Азовського морів, на нашу українську землю. Усе, що відбувається в нашому регіоні через агресію Росії і що руйнує життя наших людей, вже стало реальною загрозою і для вашої держави, для ваших людей. Бо така природа зла – воно може миттєво здолати будь-яку відстань і будь-які бар'єри. Зруйнувати життя. Десятки років не було такої загрози ядерних ударів, як зараз. Через те що представники Росії – посадовці й державні пропагандисти – відкрито обговорюють можливість застосування ядерної зброї проти тих, хто не хоче підкорятися російським вимогам. Десятки років не було такого, щоб якась держава повністю блокувала море для іншої держави й усіх торговельних суден будь-якої країни. Але саме це зробила Росія. Наша частина Чорного й Азовського морів зараз – це повністю мертве море. І будь-яке судно, яке спробує зайти в наші води, може бути просто знищене російським флотом. Понад сотню торговельних суден під різними прапорами заблоковано Росією в наших портах! Десятки років не було такого у світі, щоб якась держава починала війну проти сусіднього народу, відверто декларуючи його підкорення або знищення. Щоб не залишилось навіть імені цього народу, щоб не було жодної можливості вільного життя для нього. Росія вже повернула світу найгірші сторінки ХХ століття. Найбільші загрози того століття. Повернула те зло, про яке людство давно сподівалося забути. Але що найстрашніше – якщо Росію не зупинити зараз, не притягнути Росію до відповідальності, то деякі інші держави світу, які мріють про аналогічну війну проти сусідів, вирішать, що це можливо й для них. Доля глобальної безпеки вирішується зараз. Жодна людина не здатна керувати вітром і опадами на планеті, а отже, ніхто не зможе врятувати ту чи іншу частину Землі від радіаційного забруднення внаслідок застосування ядерної зброї. Жодна держава на планеті не повинна мати навіть теоретичної можливості блокувати морські торговельні шляхи й тим паче повністю закривати море для інших держав. Іще раз повторюю: навіть теоретичної можливості не має бути! Жоден правитель у світі не повинен розраховувати на безкарність, коли зважує перспективу війни. Пані та панове! Австралійський народе! Після 36 днів повномасштабної війни Росії проти України можна впевнено сказати, що у світу немає іншого шляху гарантувати глобальну безпеку, ніж примусити Росію до тиші, примусити до миру. А також і до відповідальності – це важливо – за все, що зроблено нею проти глобальної безпеки. Держава, яка не цурається ядерного шантажу, повинна одразу отримувати такі санкції, які продемонструють, що шантаж має руйнівні наслідки для шантажиста. Також потрібен дієвий інструментарій, щоб притягнути до миттєвої відповідальності будь-яку державу, яка блокує морські торговельні шляхи. Щоб навіть спокуси такої ні в кого не виникало – робити море мертвим. Зараз таких інструментів у світу просто немає. Тому лідерство Австралії може бути незамінним у модернізації глобальної архітектури безпеки. Як і в укріпленні нашої антивоєнної коаліції, яка зараз працює над поверненням миру в Україну. Також потрібно удосконалити можливості міжнародних інституцій, які створювалися для відповідальності воєнних злочинців і тих, хто скоює будь-які злочинні дії, за які може покарати солідарно увесь світ, а не якась одна держава окремо. Якби це було зроблено вчасно, життя у світі стало б у рази безпечнішим. Я впевнений, кожен із вас – так само, як і кожен із нас, українців, памʼятає трагедію MH-17. Малайзійського «Боїнга», збитого російськими окупантами в небі над українським Донбасом. Тоді загинуло 298 людей. Мої співчуття всім сім’ям, які втратили своїх рідних. Але чи вдалося притягнути до відповідальності тих, хто спричинив цю трагедію? Ні. Вони переховуються на території Росії. І, очевидно, отримали гарантії безпеки від російської держави. Чи виплатила Росія компенсації родичам загиблих? Ні. І досі заперечує свою провину в трагедії. Минуло вже вісім років, а справедливість так і не відновлена. І ніхто не знає, скільки ще часу знадобиться, щоб хоча б одна трагедія отримала гідну відповідь від міжнародної спільноти, від нас усіх. А скільки ще нових трагедій створила чи створить Росія? Часто кажуть: непокаране зло повертається. Я б іще додав: непокаране зло повертається окриленим, із відчуттям всемогутності. Якби світ покарав Росію за те, що вона зробила у 2014 році, не було б жодного із жахіть цього вторгнення в Україну у 2022 році. Потрібно виправляти ці страшні помилки, виправляти зараз. Я вдячний Австралії за двопартійну підтримку нашого захисту від загарбників. За ту допомогу, яку ваша держава вже надала нам. Зокрема, за 70 тисяч тонн вугілля для потреб нашої енергетики. Але це тільки початок. Ми разом можемо, а отже – повинні зробити ще більше. Потрібні нові санкції проти Росії. Потужні санкції. Поки вона не відмовиться від ядерного шантажу, від блокади моря, вона повинна платити найвищу ціну. Жоден російський корабель не повинен допускатися у порти вільного світу. Купувати російську нафту – означає оплачувати руйнацію основ глобальної безпеки. Має бути повністю зупинена будь-яка бізнес-активність із Росією. Жодного долара на знищення людей! Також потрібно зупиняти будь-які намагання Росії обходити санкції. Бо що ж це за санкції тоді, якщо їх можна обійти завдяки нехитрим схемам? Але передусім треба озброювати тих, хто реально бореться за свободу. Щоб зло програло і щоб Росія шукала мир, Україні потрібно мати все необхідне на полі бою. Наприклад, у вас є чудові бронемашини Bushmaster, які можуть суттєво допомогти Україні. Як і інші зразки техніки та зброї, які здатні посилити наші позиції. Якщо буде у вас можливість – Україна буде вам вдячна. Зараз в Україні вони зроблять точно більше для нашої спільної свободи, для нашої спільної безпеки, ніж припадаючи пилом на вашій землі. Український народ уже продемонстрував усьому світу, наскільки щиро ми цінуємо свободу. Наскільки послідовно ми готові її захищати. Наші герої борються проти армії, яка вважається однією з найсильніших у світі. Але всі наші люди без винятку вже думають про майбутнє. Про те, як ми будемо жити після війни. Як ми відновимо нашу країну, наш Чорноморський регіон. Ми запрошуємо провідні держави світу, провідні компанії та найкращих фахівців приєднатися до проекту відновлення України. Взяти шефство над регіоном, містом чи галуззю на ваш вибір у нашій країні, які потребують відновлення. Ваша держава надала нашій спеціальний статус країни-однодумця. Але ми не тільки у думках споріднені – ми споріднені й у мріях. Тому я запрошую вашу прекрасну державу придивитися до наших південних регіонів, до нашого узбережжя Чорного й Азовського морів. Відновлення наших портів, розвиток таких міст, як, наприклад, Херсон, який сьогодні виборює свою свободу, відновлення морської галузі України може бути для вас особливим внеском у стабільність після цієї страшної війни. Разом із принциповим захистом вільного мореплавства це поверне силу давнім, але таким правильним словам: хто здатний захистити свободу на морі, той здатний захистити свободу у світі. Вірю, що ви це можете! І я сподіваюся, що українська громада Австралії, наша міцна українська громада, приєднається до цієї спільної роботи. Буде підтримувати нас зараз так само сильно, як і в попередні роки. Шановні друзі, географічна відстань між нами – шалена. Тисячі кілометрів. Але що означає ця відстань для тих, хто має спільне розуміння? Хто бачить світ однаково? Кому однаково болить, коли приходить ворог, коли вбивають дітей, коли руйнують міста, коли на дорогах розстрілюють біженців, коли мирну країну перетворюють на спалену територію... Тоді будь-яка відстань зникає. Географія вже нічого не значить. Має значення лише людяність. Лише мрія про повернення до мирного життя. Мрія, яку ми реалізуємо. Обов'язково. І точно разом. Дякую вам! Дякую Австралії! Слава Україні!
uk
1,648,729,860
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-generaln-74001
Промова Президента України Володимира Зеленського у Генеральних штатах, парламенті Нідерландів
Пані Спікер! Шановні члени парламенту! Пане Прем'єр-міністре! Марку! Шановний міністре закордонних справ, міністре оборони! Нідерландський народе! Я маю високу честь стати першим главою іноземної держави, який звертається до Палати представників Нідерландів і до вашого народу. У такому форматі, у такий час. Щиро вдячний за цю можливість. За те, що можу в цих критичних обставинах, у яких опинилася моя держава і весь наш континент, пояснити вам безпосередньо, що відбувається й чому так важливо зараз бути разом. Усім нам, усім європейцям. Усім, хто цінує мир на нашій планеті. Мир, за який боролися мільйони людей, покоління європейців. І який був зруйнований одним рішенням, за одну мить. Після Другої світової війни зроблено так багато, щоб ніколи знову не повторилося те, що Україна переживає саме зараз. Але все повторюється. На жаль. Тільки поки що для однієї європейської держави, а не для всього континенту. Але й Друга світова війна починалася з руйнації окремих держав. А вже потім це призвело до трагедії Роттердама, до страшних бомбардувань Лондона й до бійні, яка охопила всю Європу. Якщо зараз мир на континенті не вдалося зберегти, якщо велика війна знову повернулася з не меншою жорстокістю, ніж 80 років тому, то ні в кого не може бути підстав вважати, ніби ті чи інші державні кордони можуть стримати агресію. Тим більше, що багато хто в Росії хоче нести цю агресію далі, нести далі у Європу. Тінь ось тих руїн Роттердама вже нависає над багатьма європейськими містами. Україна – це тільки початок, якщо не зупинити Росію. Якщо не зупинити її негайно! 36 днів! 36! Саме стільки наша держава, наш народ сам на сам проти армії, яку називали серед найсильніших у світі. Росія готувалася до цього походу проти нас, проти свободи, проти наших людей десятки років. Вони накопичили стільки ресурсів на війну, на смерть, скільки не кожна європейська країна може витратити на життя. І зараз ці російські ресурси працюють на повну і, до речі, невтомно. Працюють так, що... Хоч як би страшно це звучало, люди вже починають звикати. Світ починає адаптуватися. Починають пропускати просто повз себе все, що чують про війну. Починають звикати до новин про нові бомбардування наших мирних міст. Про нові удари ракет. Починають звикати до оновлення переліку вбитих. Щоденні повідомлення про кількість зруйнованих будинків та обстріляних міст, громад уже не викликають емоцій. Для багатьох інших війна в Україні стає рутиною. На жаль, але це правда. Рутиною. Але не для тих, чиє життя під загрозою щохвилини. Хто, як мешканці нашого міста Маріуполя, понад три тижні у повній блокаді. Без усього: без життя, без їжі, води, елементарних медикаментів, без зв'язку. Хто змушений сидіти в підвалах, ховатися будь-де, просто щоб не загинути під обстрілами. Але не для тих, кого Росія забрала на свою територію. Просто депортувала, як це робили нацисти в окупованих країнах. Тисячі українських дітей, десятки тисяч дорослих примусово перевезені на територію держави-окупанта. Про долю більшості з них ми нічого, на жаль, не знаємо. Як їх забирати? Чи не втратять вони зв'язок із рідними? Чи віддасть взагалі Росія цих людей, цих дітей? Для нас це страшні питання. А для декого це вже стає рутиною, на яку не варто навіть звертати уваги. Ми зараз перебуваємо в такому моменті, коли потрібно діяти ще швидше, ще потужніше, ніж протягом першого місяця війни. Коли народи Європи, народи світу побачили, що робить Росія. І всі вони сповнені обурення, сповнені бажання допомогти. Це правда. Але увага й емоції людей не фокусуються довго на одному й тому ж. Якщо ситуація не розв'язується, люди можуть перемкнутися на щось інше. Ми не маємо права дати цій війні ще 36 днів! Ми повинні всі разом змусити Росію шукати мир якнайшвидше! Сотні дітей убиті. Тисячі людей убиті. Десятки тисяч будинків зруйновані. Спалені міста, села. Російські окупанти ґвалтують жінок в окупованих районах. Розкрадають усе, що можна, все, що знаходять. Вони навіть убивають вже не для того, щоб досягти якогось військового успіху. Не для того, щоб сіяти терор. Вони почали вбивати від того, що це для них немов розвага! Розвага для людей, які мають скільки завгодно зброї і жодних стримувальних чинників. Ми не змиримося з цим ніколи! І не ніколи не припинимо захищатися! Пані та панове! Нідерландський народе! Я знаю, що завтра ваша країна відзначатиме 450 років із початку збройного повстання проти тиранії. Фундаментальна подія для вашої держави, для вашого суспільства. За нормальних обставин у своєму зверненні до вас я говорив би про це так, як ви, я думаю, звикли чути. Як про історію, історичний момент. Як про вашу спадщину. Як про здобутки поколінь людей, які жили 450 років тому. Але сьогодні, коли моя країна бореться проти тиранії, я говоритиму про це виключно як про подію теперішнього часу. Як про те, що має відбутися тут і зараз. Що швидше, то краще. У чому була мета засновників Нідерландів? Очевидно: свобода, демократія, людська гідність, згуртованість, культурне, релігійне розмаїття. Відтоді тривав шлях до всього, що показує сучасну Європу. До вільного життя десятків різних народів разом – у єдиному просторі. До толерантності, яка забезпечує небачений в історії людства рівень поваги людей одне до одного. І все це зараз – знову під ударом. Все це зараз знову потрібно захищати. Захищати на сході Європи, захищати в нашій державі, в Україні. Поки що тільки в Україні… Поки що є шанс зупинити тиранію саме на нашій землі й повернути її назад, вигнавши за наш український кордон. Я вдячний вам, політикам, вдячний усім звичайним людям за надзвичайно потужну підтримку моєї держави, наших людей у цей час. За лідерство у санкціях. За принциповість щодо бізнес-активності, яка пов'язана з Російською Федерацією. За допомогу українським переселенцям, які у вашому суспільстві відчули родинну турботу. Це все надзвичайно цінне! Але Росія не припиняє бойових дій на території України. Саме України. І ми маємо робити значно більше, щоб повернути мир. Щоб захистити свободу. Зберегти нас як державу. І щоб реально забезпечити один життєво необхідний факт: війни в Європі більше ніколи не буде. Ніколи знову! У 2014 році світ ще не розумів уповні, навіщо російські окупанти зайшли на нашу землю. Тоді – на землю Криму, частково – на землю Донбасу. А ви відчули це. Після збиття ними малайзійського «Боїнга», який летів з Амстердама. Жодного сумніву бути не може – це тотально несправедлива війна. Це війна, яку російській державі не можна пробачити. Сотні й сотні злочинів, за які потрібно притягати до відповідальності всіх. Усіх, хто віддав злочинні накази. Усіх, хто виконував ці злочинні накази. І всіх, хто забезпечував політичне прикриття для цих злочинних наказів. У вашому місті Гаазі, столиці міжнародного правосуддя, точно знають, як це робити. Я впевнений – зроблять! Щоб утвердити міжнародне право. Щоб утвердити верховенство права. Щоб утвердити зрозумілу кожному на Землі справедливість. Але щоб це сталося, потрібно ще посилювати санкції. Разом з іншими країнами Євросоюзу вам потрібно зробити все, щоб у Росії не було ресурсів продовжувати цю війну, війну у Європі, і не було політичної можливості переховувати злочинців. Закрийте ваші порти для російських суден! Разом з усіма іншими країнами Євросоюзу. Припиніть будь-яку торгівлю з цією державою, яка забула всі уроки Другої світової війни! Готуйтеся швидше відмовитися від російських енергоресурсів, щоб мільярди, мільярди євро за них не йшли на виробництво зброї й оплату масових убивств в Україні. Пані та панове! Нідерландський народе! Тиранія повинна програти. Тиранія завжди повинна програвати. А щоб це сталося, свобода має отримати всю необхідну зброю для перемоги, для захисту. Ту зброю, яка є на континенті. Яка є у вас. Україна вдячна за підтримку, яку вже одержала від вас. Від вашого суспільства. Від вашої держави. Ця підтримка справді безпрецедентна. Вона справді лідерська. Але війна настільки інтенсивна, російські війська настільки активні, що нам потрібно більше. «Стінгери» і «Панцерфаусти» дають змогу триматися, боротися. Проте це не зброя перемоги. Нам конче потрібна така зброя, з якою можна зробити безпечним наше небо, з якою можна деблокувати наші міста, де Росія влаштовує штучний голод. Нам потрібна така зброя, яка дасть змогу вигнати окупантів із нашої землі. Літаки, танки, протиповітряні NASAMS і протитанкові Spike, снаряди, ракети тощо. Ви маєте цей перелік. І я сподіваюся, знайдете можливість допомогти нам, як зможете, допомогти нам із цим. Другий пункт. Я закликаю вас впливати на міжнародні інституції! Злочини російських окупантів повинні бути покарані. Депортації, масові вбивства, знищення цивільної інфраструктури, бомбардування лікарень – усе це має отримати відповідь від демократичної спільноти. Уявіть: російські війська цілеспрямовано руйнують наш аграрний сектор! Вони мінують поля, підривають зараз аграрну техніку. Вони роблять усе, щоб знищити наш потенціал, аграрний потенціал, і спровокувати продовольчу кризу. Не тільки в Україні – у світі. І це вони роблять у країні, яка могла б стати одним із найпотужніших аграрних центрів Європи та світу. Але я впевнений, що ми зможемо все це подолати. Я впевнений, спільно ми зможемо створити ще більший потенціал. І стати справді глобальною аграрною потугою. Третє. Ми вже маємо думати про відбудову України. Про те, як ми всі – не тільки українці, а й усі європейці – повернемося до мирного життя. Я мрію про цей день. Про день, коли українські переселенці, які прибули до країн Європейського Союзу після початку російської агресії, зможуть сказати вам «дякуємо» і повернутися додому. Повернутись у відбудовані міста, у відновлену Україну. І я запрошую вашу країну приєднатися до цього проекту – проекту відновлення України. Закликаю обрати місто, регіон нашої держави, які можуть побачити вашу турботу. Можуть відчути те, що ви вмієте. І щоб кожен, хто у вашій країні ще сумнівається, точно відчув, що ми, українці, можемо бути разом з вами – у Європейському Союзі. Переконаний, що це посилить наш спільний європейський дім. І зробить ще більш досконалим європейський проект. Я вірю, що вже дуже скоро! Бо це – абсолютно раціонально. З нашим потенціалом, з нашими людьми, з нашим умінням захищати свободу. І ви це прекрасно знаєте! І ти це прекрасно знаєш, друже Марку, що від вас, від вашої держави дуже, дуже залежить наш вступ у Євросоюз. Хочу вам за все подякувати! Дякую, Нідерланди! Слава Україні!
uk
1,648,742,100
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-federaln-74005
Промова Президента України Володимира Зеленського у Федеральному парламенті Бельгії
Шановна пані Голово Палати представників! Шановна пані Голово Сенату! Шановний пане Прем’єр-міністре! Шановні пані та панове депутати та члени уряду! Дорогий бельгійський народе! Вісім років війни. 36 днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Чи багато людей очікували, що наша держава й наш народ зможуть чинити опір російським військам стільки часу? Будемо чесними: ні. Небагато. Думали, що ми впадемо під ударами російських військ. Але ми вистояли. Наш народ вистояв. Ми боремось. Ми захищаємо нашу свободу, вражаючи світ мужністю українських героїв. Наших Збройних Сил України та всіх громадян України, які не здаються. Які вірять у перемогу. На півдні нашої держави є таке місто Маріуполь, про яке ви сьогодні згадували. Я вам дуже вдячний, пані спікер. Одне з найбільш перспективних і економічно сильних міст України. Так було до цієї війни. А зараз понад 90% усіх будівель цього міста повністю зруйновані російськими ударами – авіації, артилерії, мінометів, танків. Загинули тисячі мирних маріупольців. Людей ховають просто в місті. У дворах багатоповерхівок. Вірніше, того, що залишилося від багатоповерхівок. Понад три тижні Маріуполь – у повній блокаді. Російські військові закрили всі вʼїзди у місто, заблокували підхід з моря. Там немає – ви всі знаєте ці деталі – там немає нічого: води, їжі, ліків, немає життя. Просто немає всього того, що потрібно для підтримання будь-якого життя. Але Маріуполь не здається. Маріуполь продовжує боротися з окупантами. У його захисників був вибір – вони могли вийти з міста й віддати його російським загарбникам. Вони цього не зробили. Кожного божого дня ми намагаємося зробити все, щоб працювали гуманітарні коридори з Маріуполя! Щоб урятувати звідти мирних мешканців, які ще залишаються в місті. Жінок і дітей, людей старшого віку… Частково нам це вдається. Але в більшості випадків російські військові не випускають людей на вільну територію України. І не допускають будь-які гуманітарні вантажі в Маріуполь. Сьогодні це найстрашніше місце у Європі. Там пекло. Там катастрофа, про яку всі знають, увесь світ. Але ніхто не має достатньої рішучості, щоб допомогти зупинити катастрофу в цьому місті та в інших містах нашої держави. І зараз я хочу запитати в усіх – у вас запитати, хочу запитати в всіх європейців, які зараз мене чують. На що сподіваються захисники Маріуполя? На що сподіваються захисники інших міст, містечок і сіл України? В усіх тих районах, де битви не менш страшні, ніж було у вас під Іпром. А може, в Маріуполі навіть страшніше... Не знаю. Чи сподіваються захисники наших міст на закриття неба над Україною для російських ракет і літаків? Вони знають, що для цього немає сміливості. Чи думають вони про те, чи відповідає наша держава критеріям для вступу в Європейський Союз? Наша держава, яка віддала вже тисячі життів у війні за свободу у Європі... Чи вираховують маріупольці чи захисники будь-якого іншого міста України рівень збитків європейських компаній від припинення бізнесу на російському ринку? Чи думають вони взагалі про гроші? Ні. Не сподіваються. Не вираховують. Бо точно цього достойні. Погодьтеся, це абсолютно різні світи. Світ тих, хто реально бореться за свободу. Тут і зараз. Проти тиранії. Проти тиранії, яка хоче розколоти Європу та знищити все, що нас об'єднує. Все, що об'єднує вас... І світ тих, хто настільки звик до свободи, що навіть не хоче помічати, чого вартує боротьба за неї. Світ тих, хто вважає, що російські алмази в Антверпені, наприклад, – це важливіше, ніж війна на сході Європи. Або світ тих, хто вважає, що доступність європейських портів для російських суден – це важливіше, ніж намагання воєнної машини Росії розчавити цілий народ поруч із вами. 40 мільйонів українців! Головне питання в житті кожної людини не в тому, на що ця людина сподівається, про що думає або що вираховує... Головне питання – це питання про те, чого людина достойна. І я як Президент гідної країни звертаюся до вас із цілком логічними констатаціями. З тим, що зрозуміло абсолютній більшості світу, Європи, європейців у різних країнах. Ми ж бачили ці опитування, ми знаємо, як нас підтримують люди. Наші захисники гідні того, щоб отримати від Європи, за свободу якої вони і воюють, ту зброю, яка точно зупинить наступ Росії, а значить – наступ тиранії. Коли ми говоримо про літаки, танки, артилерійські системи, протикорабельну зброю, ми говоримо про те, що дійсно потрібно. І що є у країн Євросоюзу, у країн НАТО. Наші захисники гідні того, щоб європейські компанії нарешті припинили заробляти разом із тими, хто намагається нас знищити. Наші захисники гідні всього того, щоб не гадати про критерії, а знати, що Україна буде членом Європейського Союзу. Бо якщо вони програють, якщо програємо Маріуполь та інші українські міста, не буде більше жодного міцного Європейського Союзу. Бо прийде тиранія, щоб забрати у вас те, чим ви володієте й пишаєтесь. Зрозуміло, що ми вам цього не бажаємо. І це в жодному разі не погроза. Це реальність. Ми її відчуваємо. Це констатація всіх тих фактів, у яких ми живемо. Того, що добре видно з Маріуполя. Маріуполя – штаб-квартири європейського опору. Того, що добре видно з України – штаб-квартири європейської гідності. І я впевнений, що в тих поважних штаб-квартирах, які розташовані на вашій прекрасній землі, повністю усвідомлюють все те, про що я вам говорю. Усвідомлюють. Хоча, можливо, вголос і не кажуть. Тож давайте всі разом у Європі будемо гідними тих подвигів, який здійснюють українці у війні за свободу. За вільну Європу і проти тиранії. Проти Росії. Ми вдячні вам, дуже вдячні вашій державі за підтримку, яку ви вже надали. Бельгія однією з перших надала нам оборонну допомогу. Це історичний момент, історична подяка. Ми цього ніколи не забудемо. Ви тепло прийняли вже понад 30 тисяч українців, які покинули свої домівки через цю війну. Але саме ви як держава – серце Європи можете надихнути усіх інших європейців зробити більше. Щоб допомогти нам вигнати окупантів з України і відновити дорогоцінний мир. Мир, який вартує більше, ніж будь-що, ніж будь-які цінності, ніж будь-які алмази. Більше, ніж будь-які угоди з Росією. Більше, ніж будь-яке російське судно у європейських портах. Більше, ніж будь-який барель російської нафти. Кожен з вас добре знає, що треба робити, щоб повернути мир. Щоб бути справді гідними Європи. Тож допоможіть нам, тож зробіть це! Зброя. Санкції. Членство в ЄС. І вже скоро майбутнє віддячить вам. Слава всім нашим героям! Слава героїчному місту Маріуполю! Дякую щиро вашій державі! Слава Україні!
uk
1,648,767,900
https://www.president.gov.ua/news/mi-vsi-odnakovo-hochemo-peremogi-ale-poperedu-budut-bitvi-zv-74009
Ми всі однаково хочемо перемоги, але попереду будуть битви – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Завершується 36-й день нашої загальнодержавної оборони після восьми років війни на Донбасі. Навіть не віриться в це, але вже минув березень. Абсолютно непомітно! Плин часу якось навіть не фіксується. Кожен день і кожна ніч для нас стали фактично однаковими. Одним і тим же днем, однією й тією ж ніччю. І з одним завданням для всіх – захиститися, врятувати людей, стримати загарбників. Вигнати їх. Увесь цей березень і п'ять днів лютого загарбники намагаються увірватися й закріпитися в нашому домі з різних сторін – із землі, з неба, з моря. Лізуть, летять, пливуть... У них стільки зла, стільки жаги до руйнування, що це нагадує не людей, а щось потойбічне. Якихось потвор, які спалюють і грабують, нападають і намагаються вбити. Якихось пекельних химер. Але коли ти на своїй землі, тобі все допомагає. І сама земля, і річки, і кожна людина. Кожна, навіть та, від кого не очікував раніше. Ми витримали в рази більше, ніж думав ворог. Вони говорили – три або пʼять днів. Вони думали, що їм цього вистачить, щоб захопити всю нашу державу. А вже 36. І ми стоїмо. І будемо боротися далі. До кінця. Стільки, скільки вистачить сил. Стільки, скільки буде можливостей. Щоб жодної потвори на нашій землі не залишилося. Щоб якщо химери (вказує на Будинок з химерами. – Ред.) – то рідні й добрі. Які нас захищають. Впевнений, для кожного й кожної з вас надзвичайно приємно читати й дивитися новини про те, що українські міста поступово звільняються від окупантів. І це так. Наші Збройні Сили, Національна поліція і Національна гвардія, розвідка – вони молодці. Абсолютна їм вдячність! На північ від Києва, на Чернігівському напрямку, в Сумській області триває вигнання окупантів. Вони й самі усвідомлюють, що більше не витягують тієї інтенсивності бойових дій, яку могли забезпечувати в першій половині березня. Але й ми повинні усвідомлювати те, що для російських військових – це частина їхньої тактики. Все це не просто так. Ми знаємо їхні задуми. Знаємо, що вони планують і що вони роблять. Знаємо, що вони забираються з тих напрямків, де ми їх бʼємо, щоб зосередитися на інших, дуже важливих. На тих, де нам може бути складно. Тому дуже важливо для усіх проявляти стриманість. Стриманість в емоціях. Стриманість у переживаннях. Ми всі однаково хочемо перемоги. Всі однаково! Але попереду будуть битви. Ще треба пройти дуже складний шлях, щоб ми отримали все те, чого прагнемо. Звісно, кожен повинен як може мотивувати наших військових, один одного, підтримувати нашу оборону. Діти – «лайками». Батьки – теплим словом. Волонтери – допомогою. Народ і держава – усіма ресурсами й можливостями, які є в нас, які є в України. Стриманість в емоціях, готовність до боротьби, поки не досягнемо перемоги, і належна мотивація для наших військових – це обов'язкові елементи. Працюю на мотивацію для них і я. Щоденно. Як і кожен з нас. Як завжди, перед записом звернення підписав указ про нагородження наших героїв. 136 військовослужбовців Збройних Сил України. Вдячний кожному і кожній! І сьогодні ухвалене ще одне рішення. Щодо антигероїв. Зараз у мене немає часу займатися всіма зрадниками. Але поступово всі вони покарання отримають. Тому вже більше не генерали екс-начальник Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Наумов Андрій Олегович та екс-начальник УСБУ в Херсонській області Криворучко Сергій Олександрович. Ті військовослужбовці вищого офіцерського складу, яким щось завадило визначитися, де їхня Батьківщина, які порушують військову присягу, дану на вірність українському народу щодо захисту нашої держави, її свободи та незалежності, неодмінного будуть позбавлені, відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вищих військових звань. Випадковим генералам з нами не по дорозі! А справжнім героям зі Служби безпеки – така ж абсолютна подяка, як і кожному та кожній, хто щиро захищає нашу державу. Серед службовців героїв справді дуже багато. Дякуємо їм! Ситуація на Південному напрямку та на Донбасі залишається вкрай складною. Загарбники направляють свій хворий креатив на тимчасово окуповані райони Херсонської області. Намагаються організувати там якісь свої незрозумілі структури, намагаються придумати, як закріпити там свою присутність. Звичайно, це для них безперспективно. Що більше вони будуть проявляти там свою активність, то серйознішими в підсумку будуть втрати самої Росії. Самих росіян. Бо хто ж іще заплатить за окупацію чужої землі? Також на Донбасі, у Маріуполі, на Харківському напрямку російські війська накопичують потенціал для ударів. Потужних ударів. Будемо захищатися. Будемо робити все, що зможемо, щоб зупинити окупантів і очистити нашу землю від їхніх злих і безглуздих химер. Звернувся сьогодні до парламентів держав – наших партнерів: Австралії, Нідерландів і Бельгії. Відчув повну підтримку. Чекаю на конкретні кроки. Закликав ще посилити санкції проти Росії. Тиснути на агресора потрібно доти, доки агресія не вичерпається. Говорив про це також і з Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем. Ми потребуємо більшої підтримки від наших партнерів – саме зараз. Коли російські військові зосереджують додаткові сили на окремих напрямках. Окрім санкцій, предметно обговорили з Шарлем Мішелем економічну підтримку України, фінансування пріоритетних проектів. Динаміку нашого руху до повноправного членства в ЄС. Санкційна політика була одним з предметів розмови керівника Офісу Президента Андрія Єрмака з Джейкобом Салліваном – радником Президента США з питань національної безпеки. США запровадили новий пакет санкцій проти Росії. Ми вдячні. Він не дасть обходити чинні санкції – такі спроби ми вже фіксуємо. А також на обмеження роботи чутливих галузей російської економіки – її оборонного сектору. Хай у Москві не забувають, що санкційна політика буде лише тривати і посилюватися. Поки немає миру – потрібні санкції. Поки Росія не почала вкладатися так само щиро в пошук миру, як вона вкладається у знищення нашої держави, санкції залишаться безальтернативними. Провів також сьогодні розмову з Президентом Туреччини Ердоганом. Говорили дуже конкретно. Зокрема, про перспективи переговорів у Туреччині з Російською Федерацією. А також про створення дієвої системи гарантій для нашої держави. Про безпеку, якої ми потребували завжди і до реального забезпечення якої наблизились. Вдячний за готовність Туреччини стати гарантом безпеки для України. І наостанок. І я, і урядовці вже говорили про те, що в державному сервісі «Дія» стартував прийом заявок на компенсацію за зруйновану нерухомість наших громадян. Держава поверне нашим людям усе, що зруйнували окупанти – будинки, квартири тощо. За кілька днів подано вже 25 тисяч 491 заяву. Кількість мешканців у цих будинках і цих квартирах, які були зруйновані, за нашими підрахунками – 63 тисячі 471 людина. Але ж ми знаємо, що відновлювати треба більше. Значно більше. Тож розповідайте всім, кому це потрібно, про таку державну програму. Важливу програму. Вже скоро можливість подавати заяви запрацює й офлайн, у ЦНАПах, у звичному для багатьох українців режимі. Хай там що, ми всі маємо думати про майбутнє. Про те, якою Україна буде після цієї війни. Як ми з вами будемо жити. Бо це і є війна за наше майбутнє. Це війна за наше життя, у якій у нас є тільки один шлях – вибороти для України мир. Вибороти для України безпеку. Слава усім нашим героям! Слава Україні!
uk
1,648,858,620
https://www.president.gov.ua/news/yevropa-ne-maye-prava-reaguvati-movchannyam-na-te-sho-vidbuv-74029
Європа не має права реагувати мовчанням на те, що відбувається з нашим Маріуполем – звернення Президента України
Українці! Українки! Шановні наші захисники й захисниці! Цей день, 1 квітня, окупанти вирішили відзначити двома однаково нерозумними жартами. Один такий жарт – над людьми в Росії. Там стартував весняний призов, який виглядає як традиційний, але все ж відрізняється від звичайних. Бо призовників цього року можуть відправити на війну проти нашої держави, проти нашого народу. А отже, це гарантована смерть для багатьох зовсім молодих хлопців. І хоча вони не наші громадяни, хоча вони громадяни держави, яка з нами воює на нашій землі, все ж наш обов'язок як людей – попередити. Предупредите каждого такого призывника, их родителей. Нам тут не нужны новые убитые люди. Берегите своих детей, чтобы они не стали злодеями. Не отдавайте их в армию. Делайте всё, что можете, лишь бы они жили. Дома. У себя дома. Всієї правди про цей призов і про долю призовників росіянам все одно не скажуть. Але якщо ви можете донести до них цю правду – зробіть це. І окремо хочу зупинитися на тому, що Російська Федерація намагається забирати в армію людей і в Криму. Це порушення міжнародного гуманітарного права і воєнний злочин, за який буде відповідальність. І який також є аргументом, щоб санкції проти Росії посилювались. Тому хочу сказати ще мешканцям Криму: саботуйте цю історію. На будь-якому з етапів. А якщо не вийде, то не виконуйте злочинних наказів і за першої ж нагоди здавайтеся Збройним Силам України. Ми все зрозуміємо. Ви будете жити. Другий дуже нерозумний першоквітневий жарт окупанти зіграли з деякими мешканцями південних районів України, куди російські війська тимчасово зайшли. Там призначають якихось «гауляйтерів», якихось тимчасових керівників. І ще погрожують працівникам підприємств і органів влади – щоб співпрацювали з цими обманутими призначенцями. Моє повідомлення для них просте: відповідальність за колаборацію невідворотна. Завтра чи післязавтра – це питання другорядне. Головне – неминучість того, що справедливість буде відновлена. Тому кожен, хто пішов у «гауляйтери», може вже робити собі прописку десь у Ростові. А за співпрацю з ними чи з окупантами напряму будуть проблеми. Це останнє попередження. На півночі нашої країни триває відхід окупантів. Повільний, але помітний. Десь їх виганяють з боями. Десь вони самі залишають позиції. Після них – суцільна катастрофа й дуже багато небезпек. Це правда. Перше – бомбардування можуть тривати. Друге – вони мінують всю цю територію. Мінують будинки, мінують техніку, навіть тіла убитих людей. Дуже багато розтяжок, дуже багато інших небезпек... Ми просуваємося вперед. Просуваємося обережно. І кожен, хто повертається на цю територію, також має бути дуже обережним! Ще неможливо повертатися до звичайного життя, як було. Навіть на тих територіях, які ми повертаємо після боїв. Ще треба почекати. Чекати, коли наша земля буде розмінована. Чекати, коли можна буде запевнити вас, що нові обстріли неможливі. На сході нашої країни ситуація залишається вкрай складною. Російських військових наганяють на Донбас, на Харківський напрямок. Вони готуються до нових потужних ударів. Ми готуємося до ще більш активної оборони. Використовуємо всі можливості – як внутрішні, так і зовнішні. Обов’язково. Ще раз підкреслюю: попереду – складні битви. Зараз іще не можна думати, ніби ми вже пройшли всі випробування. Ми всі хочемо перемоги. Але коли вона буде – кожен це побачить. Кожен це відчує – що настає мир. Вдень говорив з Президентом Франції Макроном. Про гуманітарну ситуацію в українських містах, які зазнають обстрілів від окупантів. Окремо говорили про ситуацію в Маріуполі. Для якої, я сподіваюся, все ж можуть знайтися рішення. Європа не має права реагувати мовчанням на те, що відбувається з нашим Маріуполем. На цю гуманітарну катастрофу повинен відреагувати увесь світ. Сьогодні працювали гуманітарні коридори в трьох областях – Донецькій, Луганській, Запорізькій. Вдалося врятувати 6 тисяч 266 людей. Зокрема 3 тисячі 71 людину з Маріуполя. Окремо домовляємося про вивезення з міста поранених і загиблих. Наших військових, наших цивільних – усіх громадян. Говоримо про це з Туреччиною як з посередником. Сподіваюся, що найближчим часом зможу повідомити про деталі. Ближче до вечора зустрівся з головою Європейського парламенту Робертою Мецолою. Зустрівся в Києві. Вдячний їй за цей важливий візит, який демонструє деяким іншим політикам, що сміливість у такий час, як зараз, – це одна з найважливіших рис для політика. Говорили про те, як прискорити вступ України до Європейського Союзу. Конкретика є. Також говорили про постачання зброї та підтримку цього парламентарями Європи. А ще – про санкційну політику. Про більш глибоку санкційну політику проти Росії. Бо якщо ембарго, то ембарго. Якщо SWIFT, то для всіх банків. А якщо про бізнес із Росією, то не просто призупинення діяльності, а повний вихід європейських компаній із російського ринку. Вже традиційно підписав указ про нагородження наших захисників. Семи військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації. З них двох – посмертно. Вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну! Вічна вдячність нашим захисникам, нашим захисницям! І наостанок. Вже завтра, 2 квітня, українські мусульмани разом з усіма мусульманами світу зустрічатимуть священний місяць Рамадан. Щирі молитви, взаємне прощення та добрі вчинки характеризують цей місяць. Але в Україні додається ще одна чеснота – вірність товаришам і своєму народу в боях. У боях за свободу України. У нашій війні за незалежність. У якій ми обов'язково переможемо. Обов'язково доб'ємося миру. Для всієї нашої землі. Щиро бажаю миру! Усім. Всій Україні! Всім людям світу. Слава Україні!
uk
1,648,940,700
https://www.president.gov.ua/news/robit-use-sho-mozhete-shob-mi-razom-vistoyali-v-cij-vijni-za-74041
Робіть усе, що можете, щоб ми разом вистояли в цій війні за нашу свободу і незалежність – звернення Президента України Володимира Зеленського
Українці! Українки! Сильний народе незламної країни! Минув іще один день нашої оборони. Ще один день із багатьох, які поступово, тяжко, але неухильно наближають нас до миру. До миру, який ніхто нам не подарує. Маємо усвідомлювати це дуже чітко з вами. Бо немає у світі таких суб'єктів, які здатні зупиняти війни й дарувати мир. Глобальна архітектура безпеки виявилась неспроможною. Мир для нас не буде і наслідком якихось рішень ворога десь у Москві. Не треба плекати порожніх надій, що вони просто підуть із нашої землі. Ми можемо тільки вибороти мир. Можемо здобути його в тяжких боях і паралельно – на перемовинах, і паралельно – у щоденній енергійній праці. Тому кожен і кожна з нас мають продовжувати робити все, що можуть. На всіх напрямках. Для підтримки наших Збройних Сил. Для збереження й розвитку економічної активності в Україні – настільки, наскільки це зараз можливо. Для підтримки всіх наших громадян... Де б вони не були, ким би вони не були. І в мирний час так було, що тепле слово підтримує життєві сили. А у воєнний час це ще вагоміше. Коли ми можемо навіть не знати, що переживає людина. Яку втрату. Якої допомоги потребує. Але можемо побачити, що людині треба допомогти. Треба підтримати. Треба принаймні почути її. Треба сказати декілька теплих слів. Треба зробити щось, що підтримає її життя. Це треба робити. Треба бути уважним до кожного й кожної, хто поруч із вами! Коли народ захищається у війні на знищення, коли стоїть питання про життя або смерть мільйонів, немає неважливих речей. Немає неважливих моментів. Усе має значення. І кожен може внести свою лепту в перемогу всіх. Хтось – зі зброєю в руках. Хтось – на роботі. А хтось – теплим словом і допомогою в потрібний момент. Тож робіть усе, що ви можете, щоб ми разом вистояли в цій війні за нашу свободу, за нашу незалежність. За те, щоб Україна жила. Завдяки такій щирій і постійній підтримці одне одного, завдяки згуртованості та увазі до ближнього народи можуть пройти найскладніші випробування. І вигнати ворога, який у рази більший. Наші захисники й захисниці продовжують повертати контроль над громадами в Київській та Чернігівській областях. Дедалі більше українських національних прапорів у районах, які були тимчасово окуповані. Збройні Сили України не відпускають загарбників без бою. Завдаються вогневого ураження. Знищують усіх, до кого дають змогу дотягнутися наші можливості. Посилюємо оборону на східному напрямку та на Донбасі. Свідомі того, що ворог має резерви для посилення тиску на сході. У чому ціль російських військ? Вони хочуть захопити і Донбас, і південь України. В чому наша мета? Захистити нас, нашу свободу, нашу землю і наших людей. Робити все для захисту. Наш героїчний Маріуполь продовжує стримувати значну частину ворожих сил. Завдяки цьому опору, завдяки мужності та стійкості інших наших міст Україна отримала безцінний час. Той час, який дає змогу ламати тактику ворога й послаблювати його можливості. На жаль, Україна так і не отримала поки що достатньо сучасних західних протиракетних систем. Не отримала літаків. Не отримала того, що могли надати партнери. Могли – і ще можуть! Кожна російська ракета, яка вдарила по наших містах, і кожна бомба, яку скинули на наших людей, на наших дітей, лише додають чорної фарби до того, як в історії будуть описані всі, від кого залежало рішення. Рішення, чи допомагати Україні із сучасною зброєю. Хочу окремо подякувати мешканцям нашого Енергодара. Тим сміливим українцям і українкам, які сьогодні вийшли на мітинг для захисту свого міста. Для захисту нашої держави. У відповідь окупанти відкрили вогонь і використали гранати проти абсолютно мирних людей. Які – на своїй землі, у своєму праві. За кожного пораненого буде відповідь. А український характер все одно не підкорити. Жодним тиском. Жодним насильством. Я вдячний усім, хто виходить на вулиці в тимчасово окупованих містах. Усім, хто не боїться й виходить. Я вдячний усім, хто боїться й виходить. Усім, хто відчуває, що без цього рішення захищати Україну та свою свободу окупанти можуть закріпитися. А коли люди протестують – і що більше люди протестують – то складніше окупантам знищити нас, знищити нашу свободу. Це наша спільна боротьба! І буде наша спільна перемога. Хочу сказати декілька слів і тим політикам, деяким депутатам Верховної Ради України, які абсолютно не розуміють, що відбувається в серцях наших людей. Настільки не розуміють, що аж придумали змінювати національний гімн. У мене питання до цих осіб: а що ви у своєму житті зробили такого, щоб у вас з'явилося моральне право змінювати слова гімну? Ви що – видатні поети? Може, ви відзначилися чимось у боях за Україну? Чи зараз час такий прийшов, що можна гімн міняти, коли тобі захочеться? Заспокойте емоції. Припиніть виставляти себе дурнями. Вважаю, що авторам цих та інших подібних законопроектів, пропозицій, варто було би взяти зброю в руки та вирушити на поле бою, якщо у вас є ці можливості. Лише там щось зрозумієте. І навіть якщо випадково за щось подібне проголосують, все одно мого підпису під такими законопроектами не буде. Не витрачайте час. Хочу звернутися до ще однієї людини, яка, здається, не вповні розуміє, що відбувається і що переживається. Не тільки в Україні, а й в усій Європі. До Прем'єр-міністра Угорщини. Який чи не єдиний у Європі відверто підтримує пана Путіна. Ми ж не просили чогось особливого від офіційного Будапешта. Ми не отримали навіть того, що роблять усі інші! Роблять заради миру. Не отримали життєво необхідного транзиту оборонної допомоги, не побачили морального лідерства. Не побачили жодного зусилля, щоб зупинити війну! Чому так? Уся Європа хоче миру. Уся Європа не хоче, щоб поле бою було перенесене з Маріуполя в Будапешт або з Харкова у Краків, або з Чернігова у Вільнюс. Уся Європа намагається зупинити війну, повернути мир. Чому ж тоді офіційний Будапешт протиставляють усій Європі, усім цивілізованим країнам? Заради чого? Головне для наc – це думка народу. Український народ підтримує угорський народ. Угорський народ підтримує український народ. Ми однаково цінуємо мир, однаково цінуємо свободу. Так буде завжди. Ми завжди будемо жити в добросусідстві. І я впевнений, що наші меншини мають бути тими місточками, які нас іще більше об'єднують. Політики йдуть. А правда залишається. Ось про що я кажу – про правду. І я завжди кажу те, що думаю. Коли я кажу про Угорщину, я маю на увазі Угорщину. І мені не треба маскувати мої думки. Якщо треба сказати про Німеччину, ми кажемо про Німеччину. Якщо треба сказати про якусь іншу країну, я кажу про якусь іншу країну. Якщо це війна, то я називаю її війною, а не «спеціальною операцією». Якщо це загроза всій Європі, то я називаю це загрозою всій Європі. Це називається чесність, якої бракує пану Орбану. Можливо, він загубив її десь у контактах з Москвою. Говорив сьогодні з Президентом Колумбії. Дуже вдячний йому за підтримку й за солідарність із Україною. Розширюється перелік країн, які чесно кажуть, що свобода має значення, а війна має зупинитись. Говорив також із Прем'єр-міністром Британії Джонсоном. Предметно, приємно. Домовились про нову оборонну підтримку для України. Новий пакет. Дуже, дуже відчутна підтримка. Також про посилення санкцій проти Росії. Дуже відчутне. Погодили спільні кроки для досягнення миру. Вдячний Борису за лідерство! Історичне лідерство. Впевнений в цьому. Вдень провів велику нараду з економічним блоком Кабінету Міністрів та Офісу Президента. Економічний фронт – це ще один напрямок нашої боротьби за нашу державу, за наших людей. Дуже детально обговорили ситуацію з посівною, із забезпеченням українців продуктами харчування, із забезпеченням пальним, ситуацію в енергетиці, ситуацію з основними галузями держави. Міністр фінансів доповів про стан виконання державного бюджету, деталі перемовин з партнерами про фінансову підтримку для України. У воєнний час економічні відносини мають залишатися керованими на сто відсотків – як би складно нам всім не було. Бо це – про перспективу. Про перспективу життя для понад 40 мільйонів українців, про те, яким буде наше завтра. Учасники наради отримали чіткі завдання. І наостанок. Вже традиційне. Підписав указ про відзначення державними нагородами наших героїв – героїв нашої держави. 131 військовослужбовець Збройних Сил України, з них дев'ять – посмертно. Вічна слава їм усім! Вічна слава усім, хто віддав життя за Україну! Вічна слава усім нашим захисникам! Вічна слава усім нашим захисницям! Слава Україні!
uk
1,649,017,320
https://www.president.gov.ua/news/chas-zrobiti-vse-shob-voyenni-zlochini-rosijskih-vijskovih-s-74053
Час зробити все, щоб воєнні злочини російських військових стали останнім проявом цього зла на землі – звернення Президента України
Сьогодні це звернення буде без привітання. Не хочеться жодного зайвого слова. Президенти зазвичай не записують таких звернень, як це. Але сьогодні я повинен сказати саме так. Сказати після того, що відкрилося в Бучі та інших наших містах, звідки вигнали окупантів. Сотні вбитих людей. Закатованих, розстріляних мирних людей. Тіла на вулицях. Замінована територія. Заміновані навіть тіла убитих! Повсюдні наслідки мародерства. На нашій землі побувало концентроване зло. Вбивці. Кати. Ґвалтівники. Мародери. Які називають себе армією. І які заслуговують тільки на смерть після того, що вони зробили. Я хочу, чтобы каждая мать каждого российского солдата увидела тела убитых людей в Буче, в Ирпене, в Гостомеле. Что они сделали? Зачем их убили? Что сделал мужчина, который ехал по улице на велосипеде? Зачем пытали до смерти обычных мирных людей в обычном мирном городе? Зачем душили женщин после того, как вырывали у них из ушей серьги? Как можно было насиловать женщин и убивать их на глазах у детей? Издеваться над их телами даже после смерти? Зачем давили танками тела людей? Что сделал вашей России украинский город Буча? Как это всё стало возможным? Российские матери! Даже если вы растили мародеров, то как они стали еще и палачами? Вы не могли не знать, что внутри у ваших детей. Вы не могли не заметить, что они лишены всего человеческого. Нет души. Нет сердца. Они убивали сознательно и с удовольствием. Я хочу, чтобы все руководители Российской Федерации увидели, как выполняются их приказы. Вот такие приказы. Вот такое исполнение. И солидарная ответственность. За эти убийства, за эти пытки, за эти оторванные взрывами руки, которые лежат на улицах. За выстрелы в затылок связанным людям. Вот так теперь будет восприниматься российское государство. Это ваш образ. Ваша культура и человеческий облик погибли вместе с украинцами и украинками, к которым вы пришли. Я ухвалив рішення про створення спеціального механізму правосуддя в Україні для розслідування та судового розгляду кожного злочину окупантів на території нашої держави. Суть цього механізму – спільна робота національних та міжнародних фахівців: слідчих, прокурорів та суддів. Цей механізм допоможе Україні та світу притягнути до конкретної відповідальності осіб, які розв'язали або будь-яким чином брали участь у цій страшній війні проти українського народу та у злочинах проти наших людей. Міністерство закордонних справ, Офіс Генерального прокурора, Національна поліція, Служба безпеки, розвідка та інші структури згідно зі своєю компетенцією повинні спрямувати всі зусилля на те, щоб механізм запрацював негайно. Закликаю всіх наших громадян та друзів України у світі, які можуть долучитися до цієї роботи й допомогти встановленню справедливості, зробити це. Світ уже бачив багато воєнних злочинів. У різні часи. На різних континентах. Але настав час зробити все, щоб воєнні злочини російських військових стали останнім проявом такого зла на землі. Кожен винний у таких злочинах буде внесений у спеціальну Книгу катів, буде знайдений і покараний. Українці! Українки! Хочу, щоб ви це усвідомлювали. Ми вигнали ворога з території декількох областей. Але під контролем російських військ ще залишаються окуповані райони інших областей. І після вигнання окупантів звідти можуть відкритися ще страшніші речі. Ще більше смертей і знущань. Бо така природа російських військових, які прийшли на нашу землю. Це виродки, які не вміють інакше. І такі в них були накази. Всі партнери України будуть детально поінформовані про те, що відбувалося на тимчасово окупованій території нашої держави. Воєнні злочини в Бучі та інших містах під час російської окупації будуть предметом розгляду і в Раді Безпеки ООН у вівторок. Обов'язково буде й новий санкційний пакет проти Росії. Але впевнений, що цього замало. Потрібні ще висновки. Не тільки про Росію, а й про політичну поведінку, яка фактично дозволила цьому злу прийти на нашу землю. Сьогодні – чотирнадцята річниця саміту НАТО в Бухаресті. Тоді був шанс забрати Україну із «сірої зони» на сході Європи. Із «сірої зони» між НАТО й Росією. Із «сірої зони», про яку в Москві думають, що їм тут все дозволено. Навіть найстрашніші воєнні злочини. За оптимістичними дипломатичними формулюваннями про те, що Україна нібито може стати членом НАТО, тоді, у 2008 році, була захована відмова приймати Україну в Альянс. Був захований безглуздий страх деяких політиків перед Росією. Вони думали, що, відмовивши Україні, зможуть заспокоїти Росію. Зможуть переконати її поважати Україну й нормально жити поруч із нами. За 14 років після того помилкового розрахунку Україна пережила революцію і вісім років війни на Донбасі. А тепер боремося за життя у найстрашнішій війні у Європі за увесь час після Другої світової. Я запрошую пані Меркель і пана Саркозі відвідати Бучу й побачити, до чого за 14 років призвела політика поступок Росії. Побачити на власні очі закатованих українців і українок. Хочу, щоб мене зрозуміли правильно. Ми не звинувачуємо Захід. Ми не звинувачуємо нікого, крім конкретних російських військових, які скоїли це проти наших людей. Окрім ще тих, хто віддавав їм накази. Але ми маємо право говорити про нерішучість. Про те, яким був шлях до такої Бучі, до такого Гостомеля, до такого Харкова, до такого Маріуполя. У нас немає нерішучості. У якому б блоці чи поза блоком ми не були, ми розуміємо одне: ми маємо бути сильними. 14 років тому керівник Росії в Бухаресті сказав західним лідерам, що немає такої країни, як Україна. А ми доводимо, що є така країна. Була й буде. Ми не будемо ховатися за сильними світу цього. Ми не будемо нікого вмовляти. По-хорошому, ми не повинні були й просити про допомогу зброєю, щоб захиститися від цього зла, яке прийшло на нашу землю. Всю необхідну зброю нам і так мали надати – без прохань. Бо й самі прекрасно усвідомлювали, яке зло прийшло і що саме воно принесло із собою. Ми бачимо, що на кону в цій війні. Ми бачимо, що ми захищаємо. Є стандарти української армії – моральні та професійні. І це не наша армія має тепер підлаштовуватися. Це багатьом іншим арміям треба повчитись у наших військових. І є стандарти українських людей. І є стандарти російських окупантів. Це добро і зло. Це Європа й чорна діра, яка хоче все це розірвати й поглинути. Ми переможемо в цій війні. Навіть якщо окремі політики так і не зможуть перемогти нерішучість, яку вони передають наступникам разом із посадами. І в Бучі вже працюють усі необхідні служби, щоб повернути місто до життя. Відновити подачу електрики, подачу води. Відновити роботу медичних установ. Відновити інфраструктуру. Дати безпеку людям. Бо Росію вигнали. А Україна повертається. І повертає життя. Відвідав сьогодні у шпиталі прикордонної служби України наших прикордонників, наших героїв. Поранених бійців. Вісьмом вручив державні нагороди. Також відзначив нагородою й лікаря ортопеда-травматолога – офіцера медичної служби, який є провідним військовим травматологом України і врятував уже багатьох українських захисників. Загалом відповідним указом відзначив державними нагородами сорок одного прикордонника. Саме військовослужбовці Державної прикордонної служби першими зустріли вогнем окупантів, коли вони пішли в наступ 24 лютого. Зараз наші хлопці й дівчата повертаються на державний кордон, коли окупантів ми виганяємо. Впевнений, настане час, і буде відновлена вся лінія державного кордону України. І щоб це сталося швидше, ми всі маємо бути зосередженими, готовими сміливо дивитися в очі злу й відповідати на кожну злочинну дію проти України, проти наших людей, проти нашої свободи. Зло буде покаране. Слава Україні
uk
1,649,103,960
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-parlamen-74081
Промова Президента України Володимира Зеленського в парламенті Румунії
Шановний пане Голово Палати депутатів! Шановний пане Голово Сенату! Шановний пане Прем'єр-міністре! Пані та панове депутати й сенатори, гості! Шановні друзі! Румунський народе! Я вдячний за цю можливість звернутися до вас і до всіх ваших людей. Кілька годин тому я повернувся зі звільнених міст Київської області, поряд із нашою столицею. Саме з тих територій, звідки ми вигнали російських окупантів і побачили, що вони робили на нашій землі з українськими людьми. І хочу, щоб зараз ви це побачили. Що залишили окупанти по собі. Прошу вибачення, відео жорстке, але це – реальність... Назва нашого міста Буча тепер назавжди увійшла у світову історію. В історію воєнних злочинів. В історію винищення людей. Станом на цей час відомо про понад триста закатованих, розстріляних чи інакше вбитих мирних людей у Бучі. Звичайних мешканців звичайного міста поруч із Києвом. Їм зв’язували руки за спиною, убивали пострілом у потилицю або в око, убивали просто на вулицях. Давили військовою технікою цивільні автівки. З людьми! Ґвалтували жінок і дівчат... І це тільки почалося розслідування. Ще зібрані не всі свідчення. Ще виявлені не всі поховання. Ще оглянуті не всі підвали, у яких російські військові катували людей. Є всі підстави припускати, що кількість убитих мешканців Бучі та інших українських міст поряд буде значно більшою, ніж те, що ми знаємо сьогодні. Чому російські військові це зробили? У той же день, третього квітня, коли світ жахнувся, побачивши тіла вбитих у Бучі, на сайті російської державної інформаційної агенції «РІА Новини» була опублікована стаття з обґрунтуванням геноциду українців. Її назва доволі красномовна, я цитую: «Що Росія повинна зробити з Україною». І це не просто текст. Це один із доказів для майбутнього трибуналу проти російських воєнних злочинців. У статті описується чіткий і прорахований порядок знищення всього, що робить українців українцями, та й самих наших людей. Тих, кого не вдасться зламати й підкорити. Сказано, що потрібно провести «деукраїнізацію» і «деєвропеїзацію» України. Сказано, що навіть назву нашої держави треба стерти. Фактично сказано, що загибель якнайбільшої кількості наших людей у війні тільки вітається. Хочу ще раз підкреслити: це сайт державної інформаційної агенції Росії, на якому в умовах відкритої державної цензури може бути опубліковано лише те, що відповідає офіційній ідеологічній позиції щодо війни проти України. Те, що не відповідає такій позиції, просто не пройшло б цензуру. Тобто я хочу, щоб ви мене зрозуміли: вони навіть не ховаються. Вони відкрито кажуть про мету вторгнення на територію України. Якби наша армія не вистояла, якби наш народ не піднявся на захист держави, вони зробили б те, що зробили в Бучі, але на всій території України. Нам відомо про цілеспрямовані вбивства вчителів, вихователів на тимчасово окупованій території. Нам відомо про цілеспрямований терор проти всіх, кого окупанти розглядали як активістів, як людей, пов’язаних з армією. Навіть просто присутність у квартирі людини національної символіки України, Державного прапора або герба вже була для окупантів приводом для того, щоб убити цю людину або принаймні погрожувати вбивством. Але чому вони не ховаються? Чому вони навіть зараз, коли світу вже все зрозуміло, відкрито кажуть, як хочуть знищити цілий народ? На це запитання є дві відповіді. Першу ви зрозумієте дуже добре. У 1989 році нарешті завершив своє життя Ніколае Чаушеску. Довгі роки було зрозуміло, що ця людина втратила адекватність. Було зрозуміло, що він, його дружина, оточення, його Секурітате тягнуть вашу країну та людей вниз – до страждань, бідності, ізоляції не просто від усього світу, а від усього передового, що є у світі. Той режим тримався лише на залякуванні, на репресіях, на жорсткій силі та на обмані. Нічого світлого в ньому не було. Румунський народ повстав і захистив себе, врятував себе. Скинувши неадекватну владу. Бо це був єдиний шлях. Чаушеску, його дружину, оточення, його Секурітате неможливо було ні в чому переконати. Так само неможливо переконати зараз у Росії й тих, хто пропагує війну. Хто віддає злочинні накази. Хто розробляє плани геноциду українського народу та знищення Української держави. Ці люди – неадекватні. Вони втратили будь-який зв’язок з реальністю та готові пожертвувати мільйонами життів для того, щоб втілити свої божевільні ідеї. А друга причина, чому в Росії відкрито закликають до геноциду і чому можливі такі злочини окупантів, які всі, весь світ побачили в Бучі, – це впевненість російських топ-посадовців, що європейські лідери не зможуть, що вони будуть слабкими. Що Європі не вистачить лідерства. І що європейські народи не здатні захищати цінності, які об’єднали континент. Пані та панове! Великий румунський народе! Ми разом маємо зупинити цих неадекватних людей, які звикли до безкарності й тому вирішили, що їм дозволено абсолютно все. Ми разом маємо зупинити тих, хто хоче геноциду у Європі. Чому ми маємо зробити це разом? Кожен із вас розуміє, що Україна – не остання ціль російської агресії. Війська окупантів уперто намагаються обійти наше місто Миколаїв, щоб спробувати захопити Одесу. А від Одеси – один крок, і вже до Молдови. Російські державні пропагандисти давно кажуть про те, що Молдова також є ціллю для російської експансії. Тому оборона українцями власної держави є фундаментальною передумовою безпеки й незалежності для Молдови. А отже, передумовою миру в усьому великому регіоні Дунаю. Зараз саме на території України вирішується доля всієї Східної та Центральної Європи, Чорноморського регіону. Тому захистити свободу України, захистити свободу українців – це гарантувати безпеку Європі. Що потрібно зробити? Так, це правда, були запроваджені санкції проти Росії за цю війну. Але війна за нашу свободу триває вже 40 днів. Після восьми років війни на Донбасі. Отже, санкцій недостатньо. Росія повинна шукати мир з Україною та з усією Європою. Для цього Росію слід позбавити всіх ресурсів. Передусім фінансових та економічних. Євросоюз має нарешті ухвалити принципове рішення й закрити порти для російських суден. Зупинити транзит товарів та будь-яку економічну активність з Росією. Обмеження потоку грошей за російські енергоносії не має альтернатив. Можна сперечатись, яким має бути формат: повне ембарго на постачання або програма на кшталт «нафта в обмін на продовольство», але це необхідно. Але не тільки це. Кожен політик демократичного світу має захищати необхідність надання Україні всієї потрібної зброї. Бо саме на полі бою вирішується, хто ж вийде переможцем у цій війні – свобода чи тиранія. Кожен, від кого це залежить, повинен зробити все для швидкого й неминучого притягнення до відповідальності усіх російських військових та їхніх керівників, які винні у скоєнні злочинів проти цивільного населення на тимчасово окупованих територіях України. Сьогодні домовився з Євросоюзом про надання фінансової й технічної підтримки слідчої групи спільних зусиль Євроюст (Eurojust), держав-членів ЄС та Міжнародного кримінального суду. Вірю, що лідерство Румунії стане одним з вирішальних чинників для відновлення справедливості та захисту нормального життя як у нашому регіоні, так і у Європі загалом. Впевнений, що Румунія та румунські компанії візьмуть участь також і в програмі відновлення України після війни. Ми пропонуємо нашим партнерам у Європі взяти шефство над містом, регіоном чи галуззю, які постраждали від агресії Росії. Ваш потенціал, ваша внутрішня сила можуть створити новий зразок лідерства в розбудові цивілізованого й мирного життя. Я щиро вдячний усьому румунському народові за добре ставлення до українських переселенців, які знайшли безпеку на вашій землі. Сподіваюся, нам разом вдасться якнайшвидше створити такі умови, коли Росія все ж відмовиться від війни, а отже, наші люди зможуть повернутися додому, в Україну. А цей досвід допомоги у надзвичайних обставинах, взаємної поваги, добра між нашими людьми вже став основою для ще більшого зближення наших держав, наших народів. Щойно ситуація це дозволить, я хочу розпочати з вами діалог про нову всеосяжну угоду, яка гарантує абсолютний захист і розвиток нашим національним меншинам – українській спільноті в Румунії та румунській спільноті в Україні. Бо наша доля – бути настільки близькими, наскільки ми тільки можемо. Наша доля – бути захисниками свободи в нашому регіоні. Наша доля – бути разом у європейській сім’ї. І я вірю, що вже дуже скоро зможу звернутися до вас ще й зі словами подяки за підтримку Румунією вступу України у Європейський Союз. Дуже дякую вам! Слава Румунії! Слава Україні
uk
1,649,115,480
https://www.president.gov.ua/news/ye-bezlich-dokaziv-sho-same-rosijski-vijska-znishuyut-mirni-74089
Є безліч доказів, що саме російські війська знищують мирні міста, катують та вбивають мирних людей – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Сьогодні був дійсно важкий день. Емоційний. Відвідав наші міста на Київщині, які ми звільнили від окупантів. Стоянка, Ірпінь, Буча. Звичайно, зараз ця місцевість виглядає вже не так, як вчора. Тіла вбитих людей, вбитих українців вже забрали з більшості вулиць. Але у дворах, у будинках убиті ще залишаються. Міста просто розбиті. На дорогах спалена військова техніка, розбиті й розстріляні машини. Особливо важко дивитися на сліди куль на автівках із написом «Діти». Ми тільки почали розслідування всього того, що наробили окупанти. На цей час тільки в одній Бучі відомо про понад триста вбитих і закатованих людей. Імовірно, перелік жертв буде значно більшим, коли буде перевірене все місто. І це тільки одне місто. Одна з багатьох українських громад, яку вдалося захопити російським військовим. Вже є інформація про те, що в Бородянці та деяких інших звільнених містах кількість жертв окупантів може бути ще більшою. У багатьох селах звільнених районів Київської, Чернігівської та Сумської областей окупанти робили таке, чого місцеві не бачили навіть під час нацистської окупації 80 років тому. Безумовно, за це буде відповідальність для окупантів. Ми вже робимо все, щоб якнайшвидше встановити всіх причетних російських військових до цих злочинів. Усе, щоб їх покарати. Це буде спільна робота нашої держави з Європейським Союзом і міжнародними інституціями, зокрема з Міжнародним кримінальним судом. Обговорив сьогодні це з Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. А також із канцлером Австрії Негаммером. Домовилися про його візит в Україну найближчим часом. Розслідування воєнних злочинів російських військ обговорив і з Президентом Польщі Дудою. Також говорили про нові санкції проти Росії, гуманітарну та оборонну співпрацю з Польщею. Всі злочини окупантів фіксуються. Забезпечується необхідна процесуальна основа для притягнення винних російських військових до відповідальності за кожен скоєний ними злочин. Хочу підкреслити: ми зацікавлені в максимально повному, прозорому розслідуванні, результати якого будуть відомі й пояснені всій міжнародній спільноті. Ми забезпечуємо максимальний доступ журналістів у Бучу та інші звільнені міста України. Сотень журналістів з усього світу. І ми зацікавлені в тому, щоб там побували тисячі журналістів. Якнайбільше! Щоб світ бачив, що зробила Росія. Впевнений, ви знаєте про нову стару тактику російських пропагандистів, які намагаються постійно відкидати звинувачення проти російських військових. Чому нову стару? Все просто. Бо таку ж тактику вони застосували, коли окупанти збили малайзійський «Боїнг» над Донбасом. Вони звинувачували Україну. Навіть придумували різні конспірологічні нібито пояснення. Дійшли й до того, що навіть стверджували, ніби трупи «підкинули» на борт літака перед тим, як він упав. Зараз вони роблять приблизно те саме. Так само брешуть. Намагаються спотворювати факти. Але, як і тоді, у них нічого не вийде. Вони не зможуть обманути весь світ. Настане час, коли й кожен росіянин дізнається всю правду про те, хто з їхніх співгромадян убивав. Хто наказував. Хто заплющував очі на вбивства. Ми все це встановимо. І зробимо глобально відомим. Зараз 2022 рік. І в нас є набагато більше інструментів, ніж у тих, хто притягав до відповідальності нацистів після Другої світової війни. Маємо усвідомлювати також і те, що після розголосу про масові вбивства цивільних на Київщині окупанти можуть по-іншому ставитися до своїх злочинів на іншій території нашої держави, куди вони зайшли. Вони вже запускають брехливу кампанію, щоб заховати власну провину у масових вбивствах цивільних людей у Маріуполі. Вони зроблять десятки постановочних інтервʼю, перемонтованих записів, будуть спеціально вбивати людей так, щоб це виглядало, ніби їх убив хтось інший. Імовірно, тепер окупанти будуть намагатися сховати сліди своїх злочинів. Вони не зробили цього в Бучі, коли відступали. Але на іншій території це можливо. Я хочу сказати одразу: кожна нормальна людина у світі розуміє, хто приніс війну і масові смерті на українську землю. Є безліч доказів того, що саме російські війська знищують мирні міста. Викрадають, катують, вбивають мирних людей. Тому російським пропагандистам та їхнім керівникам зараз може вдатися лише одне: напрацювати на вирок майбутнього трибуналу, який буде подібним до вироку Юліусу Штрайхеру, одному з ідеологів нацизму, головному редактору тижневика «Дер Штюрмер». Він був страчений за антисемітську пропаганду й заклики до геноциду. У наш час вже не страчують. Але всім скабєєвим, вечірнім мудодзвонам, фронтовим брехунам та їхнім керівникам у Москві варто запамʼятати: фінал вашого життя буде за ґратами. У кращому разі. Хочу відзначити також і реакцію лідерів демократичного світу на те, що вони побачили в Бучі. Санкційна відповідь Росії на масове вбивство цивільних має бути нарешті потужною. Але невже треба було дочекатися такого, щоб відкинути сумніви й нерішучість? Невже треба було сотням наших людей загинути в муках, щоб деякі лідери Європи нарешті зрозуміли, що російська держава заслуговує на максимально жорсткий тиск? Це розриває серце кожному українцю. Це розриває мені серце. Бо тільки зараз ми чуємо від усіх світових лідерів заяви, які мали б прозвучати давно, коли все було вже абсолютно зрозуміло. Ще раз наголошую: Україна має отримати всю необхідну зброю, щоб швидше вигнати окупантів з нашої землі, звільнити наші міста. І якби ми вже отримали те, чого потребуємо, – всі ці літаки, танки, артилерію, протиракетну й протикорабельну зброю, ми змогли б урятувати тисячі людей. Я вас не звинувачую – я звинувачую тільки російських військових. Але ви б могли допомогти. Я продовжу говорити це в очі всім, від кого залежить рішення про зброю для України. Ми вже розпочали підготовку всієї необхідної роботи для відновлення нормального життя у звільнених районах. Проводиться розмінування території. Наші сапери знешкоджують тисячі вибухонебезпечних предметів щодня! Найближчим часом відновимо подачу електрики, відновимо подачу води на всю цю територію нашої держави. Забезпечимо медичну допомогу, нормальний доступ до товарів – настільки, наскільки це можливо в наявних умовах. Звісно, відновимо й зруйноване та пошкоджене житло. Відновимо дороги, мости, інфраструктуру. Життя прийде знову в кожне місто, в кожну громаду, які окупанти намагалися знищити. Цього тижня продовжую виступи зі зверненнями до парламентів народів світу. Сьогодні була Румунія. Подякував румунському народу за тепле ставлення до наших переселенців. Це правда. Закликав до більших санкцій проти Росії. Сказав і про те, що лідерство Румунії незамінне для гарантування безпеки в Чорноморському регіоні та для відновлення справедливості в Європі в цілому. Завтра виступатиму зі зверненням до парламенту Іспанії. А також у Раді Безпеки ООН. Висловив сьогодні співчуття Президенту Литовської Республіки та всьому литовському народу у звʼязку із жорстоким убивством російськими окупантами в Маріуполі всесвітньо відомого документаліста Мантаса Кведаравічюса. У 2016 році він зняв фільм про наш мирний Маріуполь, який незадовго до того опинився на передовій війни на Донбасі. А тепер саме там було забране його життя. Вічна памʼять! Продовжуємо готуватися до ще більш жорстокої активності окупантів на східному та південному напрямках. Ми знаємо, що вони збираються робити на Донбасі. Знаємо, що вони збираються робити біля Харкова, у деяких інших районах держави. Росія концентрує там значну кількість військових і техніки. І ця активність доводить, що застосованих проти Росії санкцій замало. Буде більше. Якщо керівництво Росії не почне реально шукати мир, реально домовлятися про мир, то вони заведуть свою державу у найгірший стан за останні 50 років. Так звані лихі 90-ті будуть здаватися ситими і спокійними. І традиційно перед записом цього звернення я підписав указ про нагородження наших українських героїв. Державними нагородами відзначені 152 військовослужбовці Збройних Сил України, із них троє – посмертно. Вічна слава всім нашим героям! Вічна памʼять кожному і кожній, хто загинув за нашу державу! Слава Україні!
uk
1,649,189,220
https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-zasidanni-radi-bezpeki-oon-74121
Виступ Президента України на засіданні Ради Безпеки ООН
Шановна пані Голово! Шановний пане Генеральний секретарю! Шановні члени Радбезу та інші учасники засідання! Дякую за можливість. Упевнений, мене сьогодні почують і всі представники держав – членів ООН. Учора я повернувся з нашого міста Бучі, днями звільненого від військ Російської Федерації. Складно знайти такий воєнний злочин, який окупанти не вчинили б там. Російські військові розшукували й цілеспрямовано вбивали кожного, хто служив нашій державі. Вони розстрілювали жінок за дверима будинків, коли підходили й просто кликали того, хто є живий. Вони вбивали цілі родини – дорослих убивали і дітей. І намагалися спалити їхні тіла. Я звертаюся до вас від імені народу, який щоденно вшановує пам’ять загиблих. Щоденно, зранку. Пам’ять загиблих мирних людей. Яких убивали пострілом у потилицю або в око після катувань. Яких розстрілювали просто на вулицях. Яких кидали в криниці, щоб вони там загинули в стражданнях. Яких убивали у квартирах, у будинках, підриваючи гранатами. Давили танками просто в цивільних автівках посеред дороги. Заради задоволення. Яким відрубували кінцівки, перерізали горло. Яких ґвалтували й убивали на очах у їхніх же дітей. Їм виривали язик лише тому, що не чули від них того, що хотіли почути. Чим це відрізняється від того, що робили терористи ДАІШ на захопленій ними території? Хіба що тим, що це робить постійний член Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Руйнує внутрішню єдність держав. Руйнує державні кордони. Заперечує право понад десятка народів на двох континентах на самовизначення й самостійне державне життя. Проводить послідовну політику знищення етнічної та релігійної різноманітності. Розпалює війни та свідомо веде їх так, щоб убити якнайбільшу кількість звичайних мирних людей. Щоб якнайбільше зруйнувати звичайні мирні міста. Щоб залишити в країні, куди заводить свої війська, тільки руїни та масові поховання. Все це ви бачили. Підтримує на державному рівні ненависть і намагається експортувати її в інші держави за допомогою своєї системи пропаганди й політичної корупції. Провокує глобальну продовольчу кризу, яка може призвести до голоду в державах Африки, в державах Азії й точно закінчиться масштабним політичним хаосом у країнах, де стабільність продовольчих цін – базовий чинник внутрішньої безпеки. Тож де ця безпека, яку має гарантувати Рада Безпеки? Її немає. Хоча і є Рада Безпеки, як нічого й не було. Тож де той мир, заради гарантування якого створювалась Організація Об’єднаних Націй? Це очевидно, що ключова інституція світу, яка повинна забезпечувати примус будь-яких агресорів до миру, просто не може ефективно працювати. Зараз світ побачив, що російські військові зробили в Бучі, поки утримували наше місто в окупації. Але світу ще тільки доведеться побачити, що вони зробили в інших окупованих містах, в інших окупованих районах нашої країни. Географія може бути різною, але жорстокість однакова. Злочини однакові. І відповідальність має бути неминучою. Пані та панове! Хочу нагадати вам статтю першу глави першої Статуту ООН. У чому мета нашої організації? У тому, щоб підтримувати мир. І примушувати до миру. Зараз Статут ООН порушується буквально з першої ж статті. А якщо так, то який сенс в усіх інших статтях? На сьогодні саме внаслідок дій Росії на території моєї держави, на території України, скоюються найстрашніші воєнні злочини за весь час після завершення Другої світової війни. Російські війська свідомо знищують у попіл українські міста артилерійськими, авіаційними ударами. Свідомо блокують міста, створюючи в них масовий голод. Свідомо розстрілюють колони цивільних на дорогах, які намагаються просто врятуватися з території військових дій. Свідомо підривають навіть укриття, у яких ховаються мирні люди від авіаційних ударів. Свідомо створюють на тимчасово окупованих територіях такі умови, щоб там було вбито якнайбільше цивільних людей. Масові вбивства у нашому місті Бучі – це, на жаль, лише один із багатьох приклад того, що здійснюють окупанти на нашій землі вже протягом 41 дня. А є ще багато інших таких місць, про які світу ще тільки доведеться дізнатися повну правду: Маріуполь, Харків, Чернігів, Охтирка, Бородянка та ще десятки, десятки українських громад, кожна з яких – як Буча. Я знаю і ви прекрасно знаєте, що говоритимуть представники Росії у відповідь на звинувачення в цих злочинах. Вони це вже неодноразово говорили. Найпоказовіше – після збиття російськими силами з російської ж зброї малайзійського «Боїнга» над Донбасом. Або під час війни у Сирії. Вони будуть звинувачувати всіх, тільки б виправдати себе. Вони будуть говорити, що нібито є різні версії, а яка з них правдива – нібито неможливо поки що встановити. Вони будуть говорити навіть те, що тіла вбитих нібито підкинули, а всі відео – постановочні. Але. Зараз 2022 рік. Є безперечні докази. Є супутникові знімки. Є можливість провести повне прозоре розслідування. Саме в цьому ми зацікавлені. Максимальний доступ журналістів. Максимальна співпраця з міжнародними інституціями. Залучення Міжнародного кримінального суду. Повна правда, повна відповідальність. Впевнений, у цьому має бути зацікавлена й кожна держава в системі ООН. Для чого? Для того, щоб раз і назавжди покарати того, хто вважає себе привілейованим, вважає себе безкарним. А отже, показати всім іншим потенційним воєнним злочинцям світу, що вони також будуть неминуче покарані. Якщо карають того, хто найбільший, то буде покараний кожен. Навіщо Росія прийшла в Україну, скажіть мені? Я відповім. Керівництво Росії відчуває себе колонізаторами – як у давні часи. Їм потрібне наше багатство та наші люди. Росія вже депортувала на свою територію десятки тисяч наших громадян. Далі – сотні. Викрала понад дві тисячі дітей. Просто викрала тисячі дітей. І продовжує це робити. Росія хоче перетворити українців на мовчазних рабів. Російські військові відверто, відкрито грабують міста, села, які вони захопили. Це мародерство найвищого масштабу. Вони крадуть усе – від продовольства до золотих сережок, які просто виривають із кров’ю. Ми маємо справу з державою, яка перетворює право вето у Раді Безпеки ООН на право смерті. Яка підриває всю архітектуру глобальної безпеки. Яка дозволяє злу бути безкарним і поширюватися світом. Знищуючи все, що тільки може працювати на мир і безпеку. Якщо це продовжиться, то фіналом буде те, що кожна з держав зможе розраховувати тільки на силу зброї, щоб гарантувати собі безпеку, а не на міжнародне право, не на міжнародні інституції. ООН можна буде просто закрити. Пані та панове! Чи готові ви до закриття ООН? Чи вважаєте ви, що час міжнародного права минув? Якщо ваша відповідь «ні», то діяти потрібно зараз, діяти негайно. Потрібно негайно повертати силу Статуту ООН. Потрібно негайно реформувати систему ООН таким чином, щоб право вето не було правом смерті. Щоб була справедлива представленість у Радбезі всіх регіонів світу. Потрібно негайно примушувати агресора до миру. Потрібна рішучість. Ланцюжок масових убивств від Сирії до Сомалі, від Афганістану до Ємену та Лівії мав би бути зупинений, і вже давно, якщо чесно. Якби хоч раз тиранія отримала таку відповідь на розв’язану нею війну, що перестала б існувати, а після неї був би гарантований чесний мир, то світ точно змінився б. І тоді, можливо, не було б війни у нас, війни в моїй країні. Проти нашого народу, українського народу. Проти людей. Але світ дивився й не хотів бачити ні окупації Криму, ні ще раніше – війни проти Грузії, ні ще раніше – з відчуженням від Молдови цілого Придністровського регіону. І на те, як Росія готувала ґрунт для ще інших конфліктів та війн поблизу своїх кордонів. Як це зупинити? Негайно притягати російських військових і тих, хто віддав їм накази, до відповідальності за воєнні злочини на території України. Кожен, хто віддавав злочинні накази і хто їх виконував, убиваючи людей, опиняться під трибуналом, який має бути аналогічним Нюрнберзькому процесу. Я хочу нагадати дипломатам Росії, що після Другої світової війни покарання не оминуло таку людину, як фон Ріббентроп. І хочу нагадати також і архітекторам злочинної політики Росії, що покарання наздогнало й Адольфа Айхмана. Ніхто з винних не сховається. Ніхто. Але головне, що сьогодні саме час трансформувати систему, стрижнем якої є Організація Об’єднаних Націй. Щоб це зробити, пропонуємо скликати глобальну конференцію. І ми просимо зробити це вже в мирному Києві – для того, щоб визначитись, як будемо реформувати світову систему безпеки. Як будемо реально гарантувати непорушність загальновизнаних кордонів і цілісність держав. Як будемо утверджувати верховенство міжнародного права. Зараз цілком очевидно, що цілі, які закладалися в Сан-Франциско у 1945 році при створенні глобальної безпекової міжнародної організації, не досягнуті. І досягнути їх без реформ неможливо. А отже, ми повинні зробити все, що від нас із вами залежить, щоб передати наступним поколінням дієву ООН з можливістю превентивно реагувати на безпекові виклики, а отже – гарантувати мир. Запобігати агресії та примушувати агресорів до миру. Мати рішучість і змогу карати, якщо принципи миру порушуються. Винятків, привілеїв бути більше не може. Всі мають бути рівними. Всі учасники міжнародних відносин, незалежно від економічної сили, географічної площі та індивідуальних амбіцій. Домінуючою має стати сила миру. Сила справедливості та сила безпеки. Як про це людство завжди й мріяло. Україна готова дати майданчик для одного з головних офісів оновленої системи безпеки. Як офіс у Женеві спеціалізується на правах людини, як офіс у Найробі – на захисті навколишнього середовища, так офіс у Києві – Офіс U-24 – може спеціалізуватися на превентивних заходах для підтримання миру. Я хочу нагадати нашу мирну місію в Афганістані. Коли тільки завдяки своїм силам ми, українці, евакуювали з цієї країни понад тисячу людей. І була найгарячіша фаза. Але люди потребували допомоги – і Україна прийшла. Як і інші держави. Ми забрали звідти людей різних національностей, різної віри. Афганців, громадян європейських держав, США, Канади. Ми не дивилися, хто потребує допомоги. Це наша людина чи не наша людина – ми рятували всіх. Якби кожного разу, коли є така потреба, кожен у світі мав упевненість, що допомога прийде, світ був би однозначно безпечнішим. Тому Україна має необхідне моральне право, щоб пропонувати реформу світової системи безпеки. Ми довели, що допомагаємо іншим не тільки у щасті, а й у темні часи. І зараз ми потребуємо рішень від Ради Безпеки. Для миру в Україні. Якщо ви не знаєте, як ухвалити це рішення, то ви можете зробити дві речі. Або усунути Росію як агресора та джерело війни від блокування рішень щодо її ж агресії, її ж війни. І тоді зробити все, що може встановити мир. Або покажіть, як можна переформатуватися і працювати реально заради миру. Або, якщо ваш чинний формат – безальтернативний і виходу просто немає, то далі – тільки саморозпуск. Я переконаний, що ви здатні обійтися без третього варіанту. Мир потрібен Україні. Мир потрібен нам. Мир потрібен Європі. Мир потрібен світу. І насамкінець я дуже прошу вас зараз – перегляньте відео. Невеличке. Відео про те, що прийшло на зміну вашій силі через те, що хтось один може зловживати своїми правами. Ось до чого призводить безкарність. Якщо є можливість, подивіться це відео. Тому що можливості у всіх приїхати до нас і побачити це немає. Тож подивіться цей фрагмент. Дякую.
uk
1,649,190,240
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-u-generalnih-kortesah-ispaniyi-74125
Промова Президента України у Генеральних кортесах Іспанії
Шановна пані Голово Конгресу депутатів! Шановний пане Голово уряду! Шановні пані та панове депутати й сенатори! Шановні члени уряду! Дорогий народе Іспанії! Дякую за цю можливість, з великою повагою від усього українського народу до вас. Я звертаюся до вас із надією, що саме ви зрозумієте найбільше наш біль від війни та нашу надію на мир. Тому що для нас в Україні зараз під загрозою абсолютно все, що і для вас є основою суспільного життя. Ми – одна з найбільших країн Європи. І одна з найбільш строкатих. Але об'єднаних – демократією й повагою до кожної людини, до кожної спільноти. Я хочу навести вам тільки один приклад про нашу державу, про наше життя. У нас створена та діє Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. Різні конфесії, різні погляди на суспільне життя й відносини між державою та церквою завжди мирно і з повагою до інших узгоджуються у форматі цієї ради. Це лише один приклад, але він показує, що ми, українці, налаштовані на мир і безконфліктність навіть у таких чутливих питаннях, які в багатьох інших суспільствах завжди викликають суперечки та конфліктність. Росія прийшла з війною на нашу землю не вчора й не позавчора – вже давно. Ми захищаємо нашу державу від жорстокої, нічим не спровокованої агресії ще з 2014 року. Спочатку – окупація нашого Криму. Потім – війна на українському Донбасі. Тепер – уже 41 день повномасштабного вторгнення. Найстрашнішої війни у Європі з часів Другої світової війни. Але для чого Росія прийшла до нас, у наш дім, в Україну? Що саме повинна знищити російська зброя? Не просто наших людей. Не просто будь-яку основу мирного життя. А й можливість жити без диктатури. Можливість жити без державного насильства. Можливість бути стійкою відкритою демократією. Можливість мирного співжиття різних релігій, різних спільнот. Формат російського державного життя не передбачає всього того, що є абсолютно звичним для нас, для України. Росія хоче зробити так, щоб в усьому нашому регіоні домінував тільки один порядок – тиранічний. Щоб будь-яка різноманітність була знищена. Щоб було неможливо знаходити спільну мову та компроміси між різними спільнотами. Саме так це є зараз у Росії. Саме так вона хоче зробити в Україні. А потім і в усьому регіоні Східної та Центральної Європи. А що буде далі? Я знаю, що для вашої країни, для Іспанії, важливо, щоб демократична система була захищеною. Щоб мир на Європейському континенті був гарантований. Але як це може бути тепер? Після того як Росія почала спрямовувати всі свої державні ресурси на поширення війни й руйнацію будь-якої основи нормального життя. Просто уявіть це – матері в Україні пишуть на спинах своїх маленьких діточок звичайною ручкою ім'я дитини, телефонні номери близьких... Навіщо? Бо якщо окупанти вб'ють батьків, щоб був хоч маленький шанс, що врятують цих дітей. Уявіть, що люди зараз у Європі живуть тижнями у підвалах, щоб урятувати життя. Від обстрілів, від авіабомб. Щоденно! 2022 рік, квітень, а реальність в Україні – як у квітні 1937-го. Коли увесь світ дізнався назву одного з ваших міст – Герніки. Уявіть, що у звичайних містах можуть бути штучно створені такі умови, коли понад сто тисяч людей тижнями живуть без води, без їжі, без ліків. Російські війська заблокували наше місто Маріуполь більш як три тижні тому. Вони знищують це місто повністю – там уже немає нічого, крім руїн. Понад 90% усіх будівель зруйновано! Вбитих людей ховали просто у дворах біля зруйнованих багатоповерхівок, де вони жили... Російська авіація бомбардувала навіть ті будівлі в Маріуполі, про які точно знала, що там ховаються люди. Там ховались діти... Україна говорить про це щоденно. Щоденно протягом усіх днів цього вторгнення. Але війна триває. Росія не шукає миру насправді. А ще страшніше, що ми досі не знаємо, скільки ще триватиме війна, поки світ нарешті зробить усе, що необхідно для миру. Санкції потрібні справді потужні. Найпотужніші. Як можна допускати, щоб російські банки генерували прибутки, поки в українських містах російські військові катують до смерті звичайних цивільних людей? Як європейські компанії можуть торгувати в державі, яка свідомо знищує наш народ? Я знаю, що багато ваших компаній уже припинили фінансувати російську військову машину через податки. Я хочу вам подякувати. Вашим громадянам. Вашому уряду. Я вдячний цим компаніям, усій вашій державі й суспільству за принципову позицію щодо санкцій. Але водночас я хочу звернутися до деяких компаній, як Maxam, Porcelanosa, Serkobe та інших – я думаю, ви їх знаєте краще за мене: прошу припинити бізнес із Росією. Те, що пережило наше місто Буча, наше місто Бородянка, інші наші міста, – це воєнні злочини. Злочини проти людяності. Без термінів давності. Це абсолютно чітка основа для того, щоб російські військові та командири були засуджені міжнародним судом. Як у цих умовах країни світу можуть вільно купувати російську нафту й допускати у свої порти російські кораблі? Пані та панове! Іспанський народе! Зараз на території України вирішується доля не тільки нашої держави, а й доля усього європейського проекту. Цінностей, які об'єднали всіх нас. Нас із вами. Демократії, яка об'єднала всіх нас. Прав людини, які стали для всіх нас фундаментальною цінністю. Я вдячний вашій державі за підтримку спільних європейських рішень для миру. Але всім нам у Європі, всім нам у світі потрібно зробити ще більше для того, щоб Росія все ж таки почала шукати мир. Щоб Росія все ж таки почала поважати міжнародне право. Що для цього потрібно? Усі у Європі мають просто перестати боятися. Перестати бути слабкими. Мають стати сильними. Ставити цінності та демократію вище, ніж ті погрози, які поширює Росія. Я впевнений, що страх – це не про вас. Але я прошу вас зробити все, щоб і в інших держав Європи не було страху. Ви можете допомогти нам. Допомогти миру. Дати нам зброю, яка необхідна. І ми цінуємо ту допомогу, ту зброю, все те, що ви нам вже дали. Можете підтримувати подальші санкції, які необхідні. А також знищувати страх перед Росією всюди, де тільки можна його побачити. Бо демократія не має боятися. Свобода має бути захищена. Права людини мають бути понад усі розрахунки. Право на мир. Право на життя. Право на щастя, на вільний розвиток. Право на безпеку родини. Право на майбутнє дітей. Право на гідну старість батьків. Право на повагу до кожної спільноти. Право бути з вами, Іспаніє, разом у європейській родині. Слава Україні!
uk
1,649,200,560
https://www.president.gov.ua/news/zaraz-kiyiv-ce-stolicya-globalnoyi-demokratiyi-stolicya-boro-74129
Зараз Київ – це столиця глобальної демократії, столиця боротьби за свободу для усіх в Європі – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Сьогодні я не буду забирати багато вашої уваги. День був інформаційно дуже насиченим. Лише коротко пройдуся по основних пунктах своєї роботи у цей вівторок, 41-й день вторгнення Російської Федерації. Продовжив активну дипломатичну роботу. Звернувся до Ради Безпеки ООН, яка зібралася на спеціальне засідання щодо воєнних злочинів Росії в Бучі та загалом в окупованих районах України. Сказав те, що давно потрібно було сказати саме в такому форматі. Рада Безпеки ООН існує, а безпеки у світі не існує. Ні для кого. Це точно означає, що Організація Об'єднаних Націй наразі не може виконувати функції, заради яких створювалась. І винна в цьому лише одна держава – Росія, яка дискредитує і ООН, і всі інші міжнародні інституції, у роботі яких досі бере участь. Ну тобто як – бере участь... Намагається заблокувати все конструктивне та використати глобальну архітектуру заради того, щоб поширювати брехню й виправдовувати зло, яке робить. Впевнений, світ це бачить. Сподіваюся, світ зробить висновки. Бо якщо не зробить, то у світу залишиться лише одна інституція для гарантування безпеки держав. А саме – зброя. Запропонував членам Ради Безпеки ООН та всім іншим державам, які поважають міжнародне право, конкретні речі, які можуть змінити ситуацію. Зокрема, й глобальну конференцію вже в мирному Києві для того, щоб визначитись, як можна реформувати світову архітектуру з огляду на все те, що робить Росія, яка все ще окупує крісло постійного члена Ради Безпеки ООН, отримане нею від Радянського Союзу. Також звернувся до парламенту й народу Іспанії. Держави, яка підтримує нашу боротьбу за свободу та за збереження демократії у Європі. Розмовляв також сьогодні з Президентом Французької Республіки Еммануелем Макроном про гуманітарну ситуацію в тимчасово окупованих районах України. Про те, як можна допомогти людям у заблокованому Маріуполі. Також домовилися, що Франція надасть необхідну технічну й експертну підтримку у розслідуванні злочинів російських окупантів у Бучі та інших містах нашої держави. Готуємо новий пакет потужних санкцій проти Росії за все те, що вона наробила проти наших людей. Зараз – принциповий момент, передусім для західних лідерів. І це вже стосується не того, як наші люди оцінять нові санкції і що про них скажу я. Це стосується того, як рішення про санкції оцінять у самих західних суспільствах. Після того, що світ побачив у Бучі, санкції проти Росії мають бути співмірними з тяжкістю воєнних злочинів окупантів. Якщо після цього російські банки ще зможуть функціонувати, як зазвичай... Якщо після цього транзит товарів у Росію буде продовжуватися, як зазвичай... Якщо після цього країни Євросоюзу платитимуть Росії за енергоносії, як зазвичай... То політична доля деяких лідерів буде розвиватися вже не як зазвичай. Раджу всім зараз відчути, що момент справді принциповий. Готуємося приймати вже найближчим часом у Києві з візитами Президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн і голову європейської дипломатії Жозепа Борреля. Працювати разом у Києві – це те, що буде позитивно оцінене багатьма народами світу. І не тільки у Європі. Бо зараз Київ – це столиця глобальної демократії, столиця боротьби за свободу для усіх на Європейському континенті. І я хочу подякувати всім нашим захисникам, усім нашим захисницям за те, що це є можливим. За те, що Збройні Сили України утримують більшість напрямків, на яких ворог намагався прорватися вглиб країни. Найбільш складно, як і в попередні дні, на Донбасі, на Харківському напрямку. Але ми продовжуємо робити все для того, щоб у наших захисників, у наших захисниць було чим зупиняти російські війська. Ми усвідомлюємо, що окупанти переважають чисельно. Що у них більше техніки. Ми знаємо про спроби російських керівників назбирати по всій Росії нових дурнів з-поміж курсантів військових училищ, людей із бойовим досвідом та строковиків, щоб направити їх усіх на забій у ще один наступ. Але в нас немає жодного іншого вибору – вирішується доля нашої землі і нашого народу. Ми знаємо, за що воюємо. І робимо все для перемоги. Сьогодні в Маріїнському палаці вручив ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям Збройних Сил України, яким присвоєно звання Героя України, та членам родин військових, які відзначені цим званням посмертно. Тепер саме в Маріїнському палаці, у Білій залі, у якій ми завжди приймаємо глав іноземних держав, будуть відбуватися такі важливі церемонії. Ми будемо демонструвати щоразу, що наші захисники й захисниці заслуговують на повагу й пошану на найвищому рівні. А Біла зала Маріїнського палацу віднині буде називатись Білою залою Героїв України. Передав і орден «За мужність» родині загиблого фоторепортера Макса Левіна, який був підло вбитий окупантами на Київщині. За життя він зробив вагомий внесок у те, щоб ми всі бачили й знали, що відбувається в нашій країні. Вже традиційно перед записом вечірнього звернення я підписав укази про відзначення наших військових державними нагородами. 292 військовослужбовці, з них 57 – посмертно. Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за Україну! Вічна вдячність кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці! Все для перемоги. Все для миру. Все для України. Слава Україні!
uk
1,649,250,780
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-v-erahtasi-parlamenti-irlandiyi-74137
Промова Президента України в Ерахтасі, парламенті Ірландії
Шановні панове спікери! Пане Тішоку та члени уряду! Шановні сенатори та депутати Ерахтасу! Дорогий народе Ірландії! Цієї ночі по території нашої держави знову вдарили російські ракети. Підло й по звичайній цивільній інфраструктурі. Зокрема, по черговій базі з пальним. Одній із десятків, які Росія розглядає як мішень. І це вже стало фірмовим почерком окупантів – знищувати все, що забезпечує звичайне життя звичайним людям. Вони послідовно знищують місця зберігання пального, розподільчі центри продуктів, знищують навіть звичайну аграрну техніку та мінують поля. Мінують постійно все. Все, що залишають. Крім того, Росія заблокувала всі наші морські порти разом із тими суднами, які вже були завантажені аграрною продукцією на експорт. Для чого вони це роблять? Бо вони розглядають і голод як свою зброю. Зброю проти нас, звичайних людей. Як інструмент, щоб домінувати. Україна – одна з провідних держав на світовому ринку продовольства. Без нашого експорту – це не просто дефіцит, а загроза голоду для понад десятка країн Африки та Азії. Бо фізично не вистачатиме обсягів продукції і суттєво зростуть ціни. Це факт. Для мільйонів бідних на півночі Африки та в частині азійських країн стане ще складніше годувати свої сім'ї. Зараз в Україні – час посівної кампанії. Зривати нам посівну, знищувати нашу інфраструктуру – це свідомо провокувати продовольчу кризу. А що станеться внаслідок цієї кризи? Як мінімум – політична турбулентність. Як максимум – спалахи насильства у регіонах, де нестабільність стає вже традиційною, і новий масовий потік біженців, які просто шукатимуть, як вижити. Росія застосовує голод із перших днів війни й проти наших людей. Найгірше – в Маріуполі. Це півмільйонне місто було повністю заблоковане російськими військами понад місяць тому. Вони перекрили доступ як із землі, так і з моря. Будь-який доступ. Вони блокують гуманітарні вантажі, не дають завезти нічого – їжу, воду, медикаменти. Поки був сніг, люди могли розтопити хоча б сніг, щоб отримати воду, а зараз немає й цього. Тривають цілодобові обстріли, авіанальоти, тривають бомбардування... У Маріуполі не залишилося вже жодної цілої будівлі, жодної непошкодженої будівлі. У півмільйонному місті – жодної. Загиблих і вбитих ховали просто у дворах розбитих багатоповерхівок. Коли могли це робити. Але навіть так поховати у значній кількості випадків не вдавалося. Тіла людей так і залишилися на вулицях, у руїнах будинків, у завалених підвалах. Ми не знаємо, скільки маріупольців було вбито Росією. Але ми точно знаємо, що це було частиною загальної тактики окупантів. Вони те саме зробили або намагалися зробити з Черніговом, Сумами, Охтиркою, Харковом, Ізюмом, Волновахою та багатьма іншими нашими українськими містами. Можливо, ви ще поки не чули всі ці назви. Але це мільйони людей, яких Росія просто намагалася знищити. І продовжує це робити. Коли це чуєш, може здаватися, що це неможливо. Може здаватися, що ніхто в сучасному світі не наважиться робити таке. Але це реальні факти. Факт, що мешканці Маріуполя на аркушах шкільних зошитів малювали, як знайти, де у міських дворах поховані тіла їхніх близьких. Факт, що російські окупанти розстрілювали людей на дорогах, коли ті намагалися врятуватись із заблокованих міст. Досі на українських автошляхах – сотні розстріляних машин. Факт, що російські військові навіть не намагалися прибирати з вулиць тіла убитих людей. Поки Буча, Ірпінь та інші наші міста перебували в окупації, трупи лежали просто на дорогах, на узбіччях, у дворах будинків – де завгодно... Факт, що за 42 дні російського повномасштабного вторгнення в Україну загинуло щонайменше 167 дітей. Ми ще не знаємо всіх жертв Маріуполя. Ми не знаємо жертв інших міст, районів, де тривають бойові дії або окупація. Факт, що внаслідок російських обстрілів зруйновано або пошкоджено 927 освітніх закладів, 285 лікарень. Окупанти обстріляли навіть 73 швидких! Вони бомбардували й обстрілювали навіть церкви... Навіть будівлі-укриття, про які вони точно знали, що там немає нікого, окрім жінок і дітей... І це факт. Держава, яка це робить, не заслуговує бути серед інших у міжнародній спільноті. Росія не заслуговує на відносини з нею, як з однією з нормальних держав. Вона повинна відповідати за все, що наробила на українській землі. Російські військові прийшли в Україну як армія колонізаторів. Їхні державні пропагандисти, їхні політики навіть не приховують більше, що вони хочуть. У ХХІ столітті вони розглядають свою державу як колоніальну імперію, яка нібито має право підкорювати сусідні народи та знищувати будь-яку основу для їхнього самостійного життя. Знищувати навіть саму ідентичність народів. Все, що робить нас українцями... Російські військові цілеспрямовано шукали та вбивали вчителів в окупованих районах. Усіх, хто був пов'язаний з армією. Вони викрадають представників місцевого самоврядування, вбивають керівників громад. Разом із російською армією на нашу територію одразу заходили й підрозділи, які створені для придушення будь-якого політичного опору... Зараз, коли лунають дискусії про санкції проти Російської Федерації, я просто вже не можу чути будь-які сумніви, не можу бачити будь-яку нерішучість... Після всього, що ми пережили в Україні. Після всього, що зробили російські війська. Навіть зараз, коли світ уже все знає про воєнні злочини Росії проти наших людей, нам доводиться переконувати навіть деякі європейські компанії піти з російського ринку. Нам досі доводиться переконувати західних політиків деяких країни, що потрібно зупинити будь-який зв'язок російських банків із глобальною фінансовою системою. Нам досі доводиться, на жаль, переконувати Європу, що російська нафта не може забезпечувати російську військову машину щедрим потоком грошей. Пані та панове! Ірландський народе! Ви з перших днів російського вторгнення – на боці добра. На боці свободи. На боці України. І це також факт. Ви не сумнівалися, чи допомагати нам. Ви одразу почали це робити. І хоча ви – нейтральна країна, ви не залишилися нейтральними до горя й страждань, які Росія принесла українцям. Я вдячний усім вам за це. Я вдячний і керівництву вашої держави, і кожному ірландцю і кожній. Вдячний за підтримку санкцій проти Росії. Вдячний за надану нам гуманітарну та фінансову підтримку. Вдячний за особливу турботу про наших людей, які шукали та знайшли безпеку на вашій землі. Тільки вдумайтесь у це: Росія залишила без дому вже 10 мільйонів українців, які були змушені поїхати з рідних міст через цю війну... З цим просто неможливо змиритися! Але будьмо свідомими того, що Росія ще не відмовилася від своїх планів. Ще продовжує наступальні операції в Україні. Ще шукає, як підкорити весь наш український народ. Ми повинні разом зробити все, щоб Росія шукала тільки мир. Тільки спосіб вийти з території України та дати нам спокій. Тому я закликаю вас проявити ще більше лідерства у нашій антивоєнній коаліції! Закликаю вас переконувати партнерів по Євросоюзу щодо жорсткіших санкцій проти Російської Федерації. До таких санкцій, які реально зупинять військову машину Росії. Треба зупиняти всю торгівлю з Росією. Треба блокувати звʼязки російських банків із фінансовою системою світу. Треба обривати потік грошей, які російський бюджет отримує за нафту й витрачає саме на ракети, на бомби, на артилерійські обстріли... Світ уже давно розробив відповідні механізми. Кожен знає, що потрібно робити. Єдина перешкода – це дефіцит принциповості окремих лідерів. Поки що. Політичних лідерів, бізнесових лідерів. Які все ще думають, ніби війна та воєнні злочини – це не так страшно, як фінансові збитки. Я впевнений, що ваше лідерство може це змінити. Я впевнений, що всім нам у Європі разом вдасться зупинити цю страшну війну та повернути мир і стабільність на сході Європи. Затягувати з цим – просто неможливо. Що довше триває російська агресія, то гіршими будуть наслідки не тільки для нашого континенту, а й для сусідніх регіонів нашої планети. Пані та панове! Ірландський народе! Наша з вами спільна принциповість, наша з вами спільна хоробрість уже почали нову сторінку історії відносин України та Ірландії. Наше взаєморозуміння та взаємоповага вже на тому рівні, коли можна сказати: лише питання часу, щоб ми з вами разом жили у нашому спільному європейському домі. Я вдячний вам за підтримку спеціальної прискореної процедури надання членства Україні у Євросоюзі. З вашим лідерством це буде ще швидшим і ще вигіднішим для обох наших народів. І вже зараз потрібно думати про відновлення нашої країни. Про відновлення після війни. Ми запрошуємо провідні країни планети взяти участь у відбудові України. Зрозуміло, що я запрошую Ірландію взяти участь у цьому проекті. Із задоволенням роблю це. Наприклад, у нашій Херсонській області. Ваше вміння цінувати життя і людей, ваше вміння налагоджувати життя у громадах, ваш економічний потенціал – вони всім відомі. Тож об'єднаймо наші сили й покажімо, що Україна та Ірландія разом здатні зробити значно більше, ніж планувала зруйнувати найбільша держава планети. Вдячний Ірландії! Слава Україні!
uk
1,649,287,800
https://www.president.gov.ua/news/yaksho-ne-bude-spravdi-bolisnogo-paketu-sankcij-proti-rosiyi-74149
Якщо не буде справді болісного пакету санкцій проти Росії, це буде розглядатися Москвою як дозвіл наступати – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Схоже, у світі нарешті серйозно змінюється ставлення до сучасної російської держави. Після того, що світ побачив у Бучі, коли російські війська звідти вийшли. Тепер ставлення до всіх у Росії буде простим: або підтримуєш пошук миру, або підтримуєш нічим не виправдані масові вбивства. Убитые украинцы и украинки в Буче, в Ирпене, в других городах, в которые заходили российские войска, – это последний аргумент. Последний аргумент для каждого гражданина России, чтобы определиться: за войну вы или за мир. Если за войну, то вы навсегда – до конца жизни – будете изгоями и в конце концов потеряете всё. А если за мир, если у вас есть хоть немного стыда за то, что делают российские войска в Украине, то для таких граждан России сейчас ключевой момент: нужно требовать – именно требовать – прекращения войны. Лучше сейчас, требуя мира, что-то потерять, как-то столкнуться с российской репрессивной машиной, чем если вас до конца жизни будут приравнивать к нацистам. Это касается не только любых публичных персон в Российской Федерации, не только бизнесменов, но и обычных граждан. У нацизма нет будущего. У массовых убийств нет будущего. У всех в России, кто сейчас не будет требовать прекращения этой позорной войны и вывода российских войск из Украины, нет будущего. Схоже, що в російському керівництві справді злякалися того, що гнів світу через побачене в Бучі повториться і через побачене в інших містах, звідки ми неодмінно виб'ємо окупантів. У нас є інформація про те, що російські військові змінили тактику й намагаються прибирати з вулиць та з підвалів на захопленій території убитих людей. Убитих українців. Це виключно намагання сховати докази і більше нічого. Але в них не вийде, бо вбили дуже багато. Не вийде уникнути відповідальності. Ми знаємо вже про тисячі зниклих безвісти людей. Ми знаємо вже про тисячі людей, які можуть бути або депортовані в Росію, або вбиті. Інших варіантів їхньої долі немає. Ситуація зараз така, що завдяки об'єктивному розслідуванню, завдяки свідкам, завдяки супутниковому нагляду за подіями на землі, завдяки іншим інструментам, які допомагають встановити правду, ми з'ясуємо всі обставини щодо більшості наших зниклих громадян. Щодо більшості воєнних злочинів Росії на території України. Якщо світ почав дискусію про те, чи допустимо називати геноцидом те, що зробили російські військові на території України, то пошук правди вже неможливо зупинити. Це вже не відкотиш назад ніяк. Можна лише швидше відмовитися від подальшої агресії проти України й тим самим спробувати хоч якось скоротити шкоду для російської державності й для тих, тих особисто, хто ухвалює в Росії ключові рішення. Якщо ж ні, якщо ж нічого не зміниться, то це самогубство. Самогубство для всіх, хто обере варіант продовження війни. Сьогодні західні держави оголосили про новий пакет санкцій проти Російської Федерації. Блокуються нові інвестиції в Росію, застосовуються обмеження проти кількох системних банків у Росії, додаються персональні санкції, а також іще інші обмеження. Цей пакет має ефектний вигляд. Але цього замало. Але все ж навряд чи його можна назвати співмірним із тим злом, яке світ побачив у Бучі. Із тим злом, яке продовжується в Маріуполі, в обстрілах Харкова, у намаганні Росії розпочати новий глобальний кривавий наступ на Донбасі... Ми продовжимо наполягати на повному блокуванні російської банківської системи від міжнародних фінансів. Також продовжимо наполягати на тому чи іншому форматі відмови демократичного світу від російської нафти. Саме нафтовий експорт – це одна з основ російської агресивності. Одна з основ того, що керівництво Росії може дозволити собі ставитися несерйозно до переговорів про припинення війни і про звільнення української території. Деякі політики зараз все ще не можуть визначитися: як же обмежити потік нафтодоларів і нафтоєвро в Росію, щоб не поставити під удар власні економіки. Але для того люди і йдуть у політику, щоб вирішувати такі завдання, складні завдання. Вирішувати їх швидко та принципово. Якщо ж не здатні, то не варто було й починати займатися політичною діяльністю. Ембарго на постачання російської нафти все одно буде застосоване. Формат буде знайдений. Питання лише в тому, скільки ще українців, скільки ще українок російські військові встигнуть убити, щоб ви, деякі політики – і ми вас знаємо, десь позичили собі трохи рішучості. Добре, що Казначейство США призупинило можливість Росії використовувати рахунки в американських банках та відповідні активи для обслуговування боргу. Це відчутно. І я вдячний за це. Але для зупинки війни треба зробити ще значно більше. Якщо не буде справді болісного пакету санкцій проти Росії і якщо не буде реально необхідного нам постачання зброї, щодо якої ми зверталися багато разів, то це буде розглядатися Росією як дозвіл. Як дозвіл іти далі. Як дозвіл наступати. Як дозвіл розпочати нову криваву хвилю на Донбасі. Ще можна цього не допустити. Ще можна запровадити такі санкції, на яких наполягає Україна. Наполягає наш народ. Ще можна дати нам таку зброю, яка реально зупинить цю агресію. Захід може це зробити. Так само, як міг застосувати превентивні санкції ще минулого року, щоб не почалося це вторгнення. Якщо ж помилка буде зроблена знову, якщо превентивних дій не буде вдруге, то це стане історичною помилкою для всього західного світу. Звернувся сьогодні до парламенту та народу Ірландії. Ця країна – одна з перших, які прийшли нам на допомогу після 24 лютого. І одна з тих, хто проявляє принципове лідерство у європейському домі, щоб ефективно й рішуче тиснути на Росію. Як результат мого звернення – маємо хорошу новину: Ірландія повністю підтримує пришвидшений вступ України у Європейський Союз. А також робитиме все, щоб посилити тиск на Росію настільки, наскільки необхідно, щоб закінчилася ця війна. Завтра буду звертатися ще до парламентів і народів Греції та Республіки Кіпр. Вдень у Києві провів нараду з членами Кабміну. Ключові питання – виконання державного бюджету й економічна активність в нашій державі. Ми маємо зробити все можливе, щоб по максимуму відновити роботу вітчизняних підприємств, торговельну діяльність, реанімувати малий і середній бізнес на всій нашій території, на якій це безпечно та взагалі можливо працювати. Економіка – це також фронт, на якому ми боремося за нашу свободу, за нашу державу, за наших людей. Тому потрібно постійно шукати шляхи, щоб адаптуватись до наявних обставин. Зараз треба бути максимально креативним і сміливим у розв'язанні економічних питань. Це залежить не тільки від урядовців і центральної влади загалом. Загалом це залежить також від усіх керівників на місцевому рівні, від політичної та бізнесової спільнот. Ми маємо всі разом знайти необхідні ідеї, необхідні рішення, щоб економіка країни стабілізувалася. Якщо потрібно переміщувати підприємства з певних районів, то маємо це робити. Якщо потрібно оновлювати законодавство й давати бізнесу більше простору для розвитку, депутати повинні швидко це зробити. Якщо потрібно створювати спеціальні умови для повернення людей, і це дозволяє безпекова ситуація на конкретній території, то кожен керівник будь-якого рівня повинен викладатися на сто відсотків, щоб зробити все для повернення людей на такі безпечні території. Сьогодні завершився вже 42-й день російського вторгнення. Для воєнної історії це небагато. Але для життя конкретної людини – це відчутно.Саме зараз багато наших людей, які виїхали після початку вторгнення Росії зі своїх міст, зі своїх громад, можуть задуматися: а що ж далі? А де далі? Зокрема й українці за кордоном. Зокрема й кияни та мешканці інших міст півночі та центру нашої держави, які виїхали у західні регіони. І я закликаю всіх керівників громад у тих областях, де немає загрози безпосередніх зіткнень із ворогом на землі, робити все, що можливо, щоб люди повертались, щоб люди працювали, щоб економічні процеси перезапускалися. Щоб нормальне життя відновлювалося – настільки, наскільки це дозволяє безпека. Це стосується всієї горизонталі місцевої влади – міських голів, депутатів міських і обласних рад. Шукайте рішення для кожного району, для кожної області! Разом з урядом, разом з нами, з Офісом Президента, разом з депутатами Верховної Ради. Економіка, що працює, – це так само важливо, як і наша хоробра, міцна армія. Російські окупанти продовжують накопичувати бойову силу, щоб реалізувати свої хворі амбіції на Донбасі. Готуються до відновлення активних наступальних дій. Ми ж готуємося до подальшого скорочення російського воєнного потенціалу. Живої сили та техніки. Ми будемо боротись і не відступимо. Будемо шукати всі можливі варіанти, щоб захиститися, поки Росія не почне всерйоз шукати мир. Це наша земля. Це наше майбутнє. І ми їх не віддамо. Не втомлююся щодня дякувати кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці – усім нашим Збройним Силам, розвідці, спеціальним службам, Нацполіції, всім-всім, хто дозволяє нам сподіватися і вірити в перемогу. Дозволяє розраховувати на мир. Щира вдячність! Щира повага! І перед записом цього вечірнього звернення вже традиційно я підписав укази про відзначення наших героїв державними нагородами України. 168 військовослужбовців Збройних Сил. І троє військовослужбовців Головного управління розвідки. Вічна слава кожному, хто захищає Україну! Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за нашу державу! Слава Україні!
uk
1,649,337,420
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-parlamen-74157
Промова Президента України Володимира Зеленського в парламенті Греції
Шановний пане Спікере! Шановна пані Президент! Шановний пане Прем’єр-міністре! Шановні члени парламенту Греції! Грецький народе! Калімера! Вже понад місяць кожен мій ранок починається з Маріуполя. З того, що відбувається в цьому українському місті, яке російські війська просто знищують. Такого не було в історії Європи протягом усіх років після Другої світової війни, щоб якесь місто руйнували в попіл, знищували повністю. Щоб його блокували і вбивали його мешканців голодом, спрагою. Це було півмільйонне місто! В ньому й досі залишаються близько ста тисяч людей. Але немає фактично жодної неушкодженої будівлі, абсолютна більшість будівель у місті повністю зруйнована. Російські військові знищували все. Вони підривали лікарні, пологовий будинок, житлові будинки. Вони підірвали навіть міський театр, у якому мирні мешканці ховалися від бомб і поруч із яким були написи, які всі бачили, – написи «Діти». Написи, які бачили російські пілоти і які не зупинили їх від авіаудару. Маріуполь майже знищений. Впевнений, кожен із вас уже бачив, який вигляд має місто зараз. Після того, як до нього підійшла Російська Федерація. Просто руїни. Ось що Росія зробила з нашим мирним Маріуполем. Але і з вашим мирним Маріуполем. Це місто завжди було домом для великої грецької громади. Українська грецька громада – одна з найбільших у світі. Століттями наші народи жили поруч, виховували дітей, будували майбутнє. Зв'язок України та Греції настільки давній, що зараз вже й неможливо знайти його початок. Грецькі поліси на нашому узбережжі Чорного моря, культурний обмін і торгівля, співжиття громад – усе це тисячі років історії. Грецький Херсонес був зображений навіть на нашій національній валюті – на гривні. Саме з Грецією повʼязаний розвиток християнства – і не тільки в нашій державі, а й загалом у нашому регіоні. Україна – одна з найбільших країн православ'я, і світло Хрещення було принесене греками. Якби хтось спробував вирвати з української історії та культури грецьке коріння, то ми б втратили, втратили фундаментальну частину себе. Так само і для вас – базові речі вашої історії, вашого національного самосприйняття пов'язані з українською землею. «Свобода або смерть!» – ці слова відображають зараз не тільки нашу боротьбу проти спроби Росії підкорити Україну. Це частина вашої ідентичності, яка походить з нашої Одеси. Ще одного південного міста України, яке Росія може спробувати знищити так само, як і Маріуполь. Коли ваш міністр закордонних справ був минулого тижня в Одесі, місто переживало наслідки російського обстрілу, чергової ракетної атаки. Сьогодні в Одесі немає пострілів. Але чому? Тільки тому, що Збройні Сили України стримують російські атаки й відкидають варварські російські війська від їхнього давно погодженого російським керівництвом напрямку наступу на Одесу. Російські війська принесли зараз смерть і руйнування туди, де століттями українці та греки насолоджувалися миром і процвітанням. Більше того, Росія почала нову депортацію людей із півдня України. Вже як мінімум десятки тисяч наших людей вивезені на територію Росії й на тимчасово окуповані нею території України. Це мешканці Маріуполя та інших міст і громад, які опинилися під ударами російських військ. Це примусове переселення людей Росією – далеко не перше і для греків, і для українців. Але російська держава здійснює його зараз так, ніби депортація й не остання. Росія абсолютно впевнена у своїй безкарності за все, що вона робить. І ми маємо зупинити це! Ми маємо притягнути Росію до відповідальності. Ми маємо врятувати Одесу від такого ж знищення, якого зазнав Маріуполь. Ми маємо знайти усіх-усіх депортованих Росією людей. Ми маємо врятувати хоча б тих у Маріуполі, хто ще живий і хто може бути врятований! Пані та панове! Грецький народе! «Філікі Етерія», створена в нашій Одесі, відіграла таку роль в історії вашої держави, яку неможливо переоцінити. І я закликаю вас зараз відкрито створити таку нову спілку друзів, яка зможе врятувати українців і греків півдня нашої держави, яка зможе допомогти Маріуполю. Місто потребує гуманітарної допомоги! Місто потребує порятунку звідти людей – вцілілих і поранених. Росія блокує Маріуполь із початку березня, на землі блокує й на морі. Не пропускає туди навіть елементарні гуманітарні вантажі. Я впевнений, що сила Греції може допомогти реалізувати цю місію. Рахунок іде на дні. І зараз я прошу вас послухати не тільки мене щодо долі цього міста. Прошу послухати двох захисників Маріуполя, які зараз там, саме там, і разом зі своїми товаришами по службі намагаються зупинити російський наступ. Послухати двох українців, але і двох греків. Один із них змушений з'явитись у масці, не показувати своє обличчя. Бо його рідні, його батьки перебувають в одному з окупованих росіянами містечок. Я сподіваюся, ви зрозумієте. *** Я вдячний Греції за вже надану гуманітарну й оборонну підтримку України. Я вдячний за підтримку загальної санкційної політики демократичного світу. Але війна триває. Знищення Маріуполя триває. Ви чули цих героїв. Депортація людей із тих територій, куди прийшли російські війська, триває. Закликаю вас використати вплив вашої держави та ваші можливості як члена Європейського Союзу для організації порятунку Маріуполя. Я закликаю вас зробити більше для того, щоб Росія почала шукати мир і відмовилася навіть від мрій про підкорення України. Бо ця війна, яку Росія розпочала проти нас, насправді знищує все, що українці та греки створили разом за довгий час. Що залишиться після російської артилерії та російських авіабомб? Я вам скажу: вони знищать всю нашу спільну історію, нашу спільну спадщину. І ми не зможемо задовольнитися тим, що скажемо в майбутньому про Маріуполь: «Це нові Фермопіли». Коли герої полягли, зупиняючи численне вороже військо. Зараз ми можемо врятувати наших героїв. І також ми можемо відкинути вороже російське військо геть з української землі. Ми можемо раз і назавжди навчити і Росію, і будь-яких інших потенційних агресорів, що той, хто обирає війну, завжди програє. Той, хто пробує позбавити незалежності й зруйнувати територіальну цілісність держав, завжди програє. Той, хто шантажує Європу економічною чи енергетичною кризою, завжди програє. Будьмо чесними, дії Росії від початку були спрямовані не лише на Україну, а на Європу загалом. Це Росія робить все, щоб європейці залишилися без доступної енергії. І щоб енергетична бідність стала новою реальністю на континенті. Це Росія робить усе, щоб спровокувати спалах інфляції для багатьох народів. Росія минулого року штучно створила дефіцит на європейському газовому ринку. І зараз робить усе, щоб штучно створити дефіцит на світовому продовольчому ринку. Це питання честі для європейців – відповісти на таку політику Російської Федерації. Поки російські війська блокують мирні міста й депортують людей, жоден російський банк не має права заробляти гроші на зв'язках зі світовою фінансовою системою. Вони всі мають бути заблоковані! Всі, а не лише частина. Поки триває ця безглузда й жорстока війна, жодне російське судно не має права заходити в порти демократичного світу. Навіщо їм допомагати? Щоб вони заробили ще більше грошей на ракети та бомби для знищення не тільки Маріуполя, а й Одеси та інших наших українських міст? А насамперед – жодної підтримки російським танкерам, цим нафтовозам, які забезпечують Росії постійний потік грошей на вбивства. Україна потребує зброї для того, щоб змусити російські війська залишити нашу державу. Зокрема систем протиповітряної оборони, артилерійських систем і снарядів до них, бронетехніки та інших речей, про які всі на Заході прекрасно знають. Що швидше Україна отримає цю допомогу, то більше життів ми зможемо врятувати в Україні. І ще одне. Історичне. Наші народи не тільки завжди були, але й завжди будуть тісно повʼязані. Я вірю, що ми зможемо принести мир на нашу українську землю. Зможемо притягнути до відповідальності всіх винних у цих воєнних злочинах проти українців, проти греків та проти всіх інших людей, які стали жертвами російських військових. Ми зможемо відбудувати Маріуполь та всі інші українські громади, де так само мирно і з повагою одне до одного житимуть українці та греки. Як це й було раніше. Але також я вірю, що вже скоро Україна та Греція житимуть нарівні у нашому спільному європейському домі – у Євросоюзі. Я вірю в це! Я знаю це! Ми всіх переможемо! Але тільки разом! Дякую вам за підтримку! Слава Україні!
uk
1,649,358,300
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-v-palati-predstavnikiv-kipru-74161
Промова Президента України в Палаті представників Кіпру
Шановний пане Президенте Республіки Кіпр! Шановна пані Президент Палати представників! Шановні пані та панове депутати! Дорогий кіпрський народе! Я вдячний за честь звернутися до вас у такому форматі й у такий час. У вирішальний час для моєї країни та для виживання українського народу. Для свободи у Європі. Саме зараз вирішується, чи збережемо ми єдність нашої території та нашої держави. Чи гарантуємо ми свободу для України та для всієї Європи. Для різних держав, куди російські війська можуть піти ще після України. Щодня і щоночі ми думаємо тільки про одне – як врятувати якнайбільше людей. Як допомогти всім, кому можемо, щоб пережити жорстоке вторгнення Росії. Вторгнення, яке вже призвело до загибелі тисяч українців. Застрелених, закатованих, вбитих ракетами, авіабомбами, танками. Російські військові не жаліють нікого – ані жінок, ані дітей. Українці не бачили такої жорстокості з часів вторгнення нацистів під час Другої світової війни. І я прошу вас... Будь ласка, просто погляньте. Погляньте на те, що ми переживаємо вже 43 дні. Прошу показати коротке відео. *** Не дай Боже ще якомусь народу це пережити... Пережити, як у Бучі російські солдати вбивали людей просто на дорогах – заради розваги. Як в Ірпені ґвалтували неповнолітніх дівчат і душили їх потім, як досвідчені вбивці. Як у Маріуполі пострілами гнали вулицею маленьку дівчинку. Бо для них допустимо – полювати на людей, це для них весело. Як у Харкові вбивали звичайних мирних мешканців міста десятками за хвилину, обстрілюючи з реактивної артилерії житлові багатоповерхівки. Коли бачиш стільки смертей щодня... Коли у твоїх містах ховають убитих людей у братських могилах, просто у дворах, бо неможливо вивезти тіла на кладовища... Сподіваєшся й шукаєш, надієшся і віриш, що вдасться врятувати хоча б тих, кому співчуваєш особливо. Хоча б тих, хто точно не може бути замішаний у жодних суперечках дорослого світу, у жодних конфліктах. Ще з 10 березня українці сподівалися, що вдасться знайти живим маленького хлопчика, маленького Сашка. Чотирирічного хлопчика, який зник, коли дорослі рятувалися від окупантів на човні по Дніпру. Тоді не було жодного іншого шляху порятунку – російські військові заблокували всі дороги. Вони розстрілювали людей на дорогах. Тому дорослі спробували врятуватися від них по річці. Але човен перекинувся. За словами свідків, – після обстрілу... Сашко був єдиний у рятувальному жилеті, тож ми до останнього сподівалися. Сподівалися, що вдасться знайти його живим. Бабуся Сашка загинула. А згодом знайшли і його тіло. Він став одним зі 167 дітей, які загинули за час повномасштабного вторгнення Росії на територію нашої держави. І це тільки ті, про кого ми знаємо достеменно. В окупованих районах, у містах, навколо яких ведуться бойові дії, може бути ще значно більше убитих дітей. Дітей, чиє життя забрала ця війна, війна Росії проти України. Для чого Росії ця війна? Яка мета російських військ? Відповідь на ці питання є доволі чіткою. Ми чули її неодноразово і від політиків Російської Федерації, і від російських державних пропагандистів. Ми знаємо цю відповідь також і з тих документів, які були захоплені разом з російськими полоненими та знайдені у знищених штабах російських військ. Вони хотіли знищити нашу державність і пошматувати нашу країну. Розділити Україну на частини. Стільки, скільки зможуть, хотіли залишити собі. А все, що не зможуть захопити, хотіли максимально послабити, максимально зруйнувати. Росія прагнула створити нове розділення у Європі, яке відповідало б неадекватним амбіціям теперішнього покоління російських керівників. Вони ж просто не сприймають серйозно більшість держав світу. Вони не поважають більшість народів. Вони дивляться на всіх у світі або як на тих, кого хочуть використати, або як на тих, кого хочуть підкорити, або як на тих, кого хочуть залякати. Україну вони розглядають серед тих, хто в другій групі. Саме тому Росія прийшла до нас із війною. Але всім іншим державам варто задуматися: до якої групи їх зарахували? І що насправді покладено в основу російської політики щодо них? Впевнений: жодна держава світу не знайде серед відповідей на це питання двох речей, тільки двох – справжньої поваги та не удаваної рівноправності. Ось чому демократичний світ все ж об’єднався у своєму негативному ставленні до Росії. Україна зазнала нападу Росії вже давно – ще у 2014 році. Коли Росія вперше намагалася силою розділити нашу державу. Коли був окупований наш півострів Крим. Коли Росія почала війну на Донбасі. Але тоді відповідь світу була слабкою, дуже слабкою. Багато хто у світі ще вірив у те, що в основі відносин із Росією може бути конструктивність. Що діалог із Росією може бути щирим і заснованим на принципі взаємної поваги. Роки навчили світ, що це все було помилкою. А вторгнення в Україну 24 лютого цього року показало, що керівництво Росії сприймало добре ставлення інших держав просто як слабкість. Чи може така поведінка залишатися безкарною? Чи правильно, що російська держава та її громадяни намагаються використовувати ваш острів у своїх інтересах? Поки намагаються знищити цілий народ. Поки намагаються зруйнувати іншу державу. Пані та панове! Кіпрський народе! Я вдячний вам за принциповість, з якою ви відреагували разом з усім Європейським Союзом на повномасштабне вторгнення Росії. Ви ухвалили сильне рішення – про недопуск російських військових кораблів до ваших портів. Це справді зміцнює безпеку в усьому нашому регіоні великої Європи. Також я вдячний вам за надану нам фінансову та гуманітарну допомогу. За важливу резолюцію, ухвалену вашим парламентом на підтримку України. Але українські діти все ще гинуть від зброї Росії. Усі наші громадяни досі живуть, як у пеклі, через те, що влаштували російські окупанти на українській землі. Росія все ще готує плани нового наступу проти наших військ, проти наших міст... Російське керівництво досі не хоче всерйоз шукати миру з Україною. У відповідь на всі наші переговорні пропозиції, які вже давно могли бути прийняті в інтересах миру, в інтересах усіх у Європі, ми чуємо хіба що словесну гру. А це означає, що потрібно зробити ще набагато більше як на рівні Євросоюзу, так і на національному рівні, щоб зупинити цю війну. Щоб примусити Росію до миру. Мир – це безумовна цінність для кожного з нас. Тому я вірю, що нам вдасться разом з вами забезпечити необхідний тиск на російське керівництво. Республіка Кіпр має надзвичайно могутні інструменти впливу на російське суспільство. Унікальну силу, яку можна поставити на службу миру. Потрібно повністю закрити всі порти демократичного світу для російських суден. Це має бути спільне рішення – на рівні Євросоюзу. Але на рівні вашої держави можливо також як мінімум заморозити використання росіянами усіх належних їм яхт та інших суден, які є у ваших водах. Ви можете зупинити чинні привілеї для громадян Росії. Починаючи від так званих золотих паспортів для усіх росіян без винятку і закінчуючи подвійним громадянством для них. Можливо, якщо буде перевірено й чітко доведено, що окремі з них засуджують воєнні злочини своїх військових і не мають на меті використовувати вашу юрисдикцію для уникнення санкцій та інших обмежень проти Росії, то лише тоді буде допустимо ставитися до цих людей по-старому. Потрібно зупиняти будь-які намагання російських громадян, які потрапили під санкції, обходити ці обмеження. Потрібно зробити всю належну роботу, щоб підготувати Євросоюз до неминучого ембарго на постачання енергоносіїв із Росії. Не знаю, скільки ще воєнних злочинів російських військових мають відкритися, як це було в нашому місті Бучі, перш ніж усі держави Євросоюзу зважаться на ембарго. Але Росія сама обрала цей шлях. Сама знищує невинних людей в Україні. Демократичний світ повинен перестати бути спонсором для воєнних злочинів Росії. Для руйнації міст. Для вбивства дітей. І демократичний світ повинен навчитися гарантувати реальну безпеку для кожної держави, яка може стати жертвою агресії. Коли Україна говорить про те, що ми заслуговуємо на повноправне членство у Європейському Союзі, ми маємо на увазі перш за все те, що можемо привнести у наш спільний європейський дім саме той досвід, який може зробити сильнішою кожну державу Євросоюзу. Саме той досвід, який може дати Європі більше справедливості. Впевнений, ви відчуваєте наш біль. І тому я вірю, що ви продовжите підтримувати Україну, зокрема й на шляху у Європейський Союз. На шляху до нашого спільного миру. Я вам дякую за підтримку! Слава Україні!
uk
1,649,371,140
https://www.president.gov.ua/news/buti-smilivimi-ce-nash-brend-budemo-poshiryuvati-nashu-smili-74165
Бути сміливими – це наш бренд; будемо поширювати нашу сміливість у світі – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Завершився 43-й день повномасштабної війни. Війни Росії проти України. Війни, яка проявила всю правду і про нашу країну, і про всі інші країни, і про Росію, і про світ загалом. Ця війна демонструє, як багато всього не хотіли помічати в нашій державі, у наших людях. Як багато світ вірив чужій пропаганді та російським міфам про Україну, а не тому, що є насправді. Ми ж завжди були такими... Ми завжди були сміливими. Найсміливішими у світі. Я в цьому впевнений. Бо хто ще робив би те, що роблять українці? Хто ще мав стільки сміливості постійно боротися проти будь-яких проявів тиранії й захищати саме свободу? На кожних виборах, у революціях і на війні. Хто ще мав таку сміливість боротися проти всіх сил Росії на землі, у повітрі й на морі? Хто ще мав таку сміливість іти голіруч проти російської бронетехніки там, де росіянам тимчасово вдалося щось там захопити? Хто ще мав таку сміливість говорити всьому світу, що лицемірство – це погана зброя? І не просто говорити, а переконувати й повертати світу чесність. Хто ще мав таку сміливість спонукати найбільші глобальні компанії забувати про бухгалтерію та згадувати про мораль? А усіх політичних лідерів – хоч якими вони були – навчати хоч трохи бути українцями... Хоч трохи бути сміливими. Насправді ось це – наш бренд. Ось це – бути нами. Бути українцями. Бути сміливими. Якби всі у світі мали хоча б десять відсотків сміливості, яку маємо ми, українці, то взагалі жодної небезпеки для міжнародного права просто не було б. Жодної небезпеки для свободи народів не було б. Будемо поширювати нашу сміливість. Почнемо спеціальну глобальну кампанію. Будемо навчати світ бути не просто трохи, а на повну сміливими. Як ми, як українці. Певні результати вже є. Передусім вони проявляються у чинних санкціях проти Російської Федерації. Але в тому-то й річ – результати поки тільки «певні». Ще не такі, які потрібні, щоб зупинити Росію. Щоб зупинити війну. Зверніть увагу: уже не перший день у засобах масової інформації говорять не про те, як реально діють санкції проти РФ, а про те, чому ж ці санкції важливі. Ніби самі себе переконують, що запровадили правильні речі, що застосованих обмежень достатньо. Але ж якби санкції працювали справді на сто відсотків, то й не довелось би пояснювати аж так детально й прискіпливо, чому вони важливі. Тому ще раз наголошую: потрібно більше санкцій. Потрібні ще сміливіші санкції. Сміливість має бути критерієм для оцінки рішень. Сміливість і практичність. Насамперед Україні потрібна зброя, яка дасть нам змогу здобути перемогу на полі бою. І це буде найсильнішою санкцією проти Росії з усіх, які тільки можуть бути. Маємо сьогодні непогану дипломатичну новину. Росія поступово програє навіть на тих майданчиках, які розглядала як цілком комфортні для себе. Зокрема, Генеральна Асамблея ООН ухвалила рішення про зупинку членства Росії в Раді з прав людини. Цілком логічно. Цілком справедливо. Але також не без боротьби за це рішення. Вдячний тим державам, які підтримали це. Росія вже давно не має жодного стосунку до концепції прав людини. Можливо, колись це зміниться. Але поки що російська держава та російські військові є найбільшою загрозою на планеті для свободи, для безпеки людини, для концепції прав людини як такої. Після Бучі це вже очевидно. А почались роботи ще й з розбору завалів у Бородянці... Там значно страшніше. Ще більше жертв російських окупантів. А що ж буде, коли світ дізнається всю правду про те, що російські військові наробили в Маріуполі? Там майже на кожній вулиці – те, що світ побачив у Бучі та інших містечках Київської області після відходу російських військ. Така ж жорстокість. Такі ж страшні злочини. Надходить дедалі більше інформації про те, що російські пропагандисти готують, так би мовити, «дзеркальну відповідь» на шок усіх нормальних людей від побаченого в Бучі. Збираються так показати жертви в Маріуполі, ніби це не російські військові їх убили, а нібито українські захисники міста. Для цього окупанти збирають трупи на вулицях, вивозять їх. І можуть використати десь в інших місцях відповідно до розроблених пропагандистських сценаріїв. Ми маємо справу із загарбниками, у яких не залишилося нічого людського. Щоб виправдати власні вбивства, вони беруть убитих людей просто як декорації, як пропагандистський реквізит. І це – окремий воєнний злочин, за який для кожного з пропагандистів буде відповідальність. Дедалі більше держав світу підтримують необхідність повного і прозорого розслідування всіх воєнних злочинів російських окупантів в Україні. Кожне вбивство буде розкрите. Кожен з катів буде знайдений. Усі, хто вчиняв зґвалтування чи мародерство, будуть встановлені. Відповідальність – неминуча. Сьогодні продовжив звертатися до парламентів і народів сусідніх держав, наших партнерів, наших друзів. Сьогодні була Греція. Сьогодні була Республіка Кіпр. Подякував їм за підтримку України та спільних європейських зусиль, щоб примусити Росію до миру. Закликав зробити ще більше для зупинки війни. Закликав Грецію використати свій вплив як частини Євросоюзу для порятунку Маріуполя. Закликав Кіпр застосувати проти Росії спеціальні заходи. Такі як скасування «золотих паспортів» для росіян. А також блокування яхт, блокування інших російських суден, які перебувають у водах Кіпру. На завтра планую нове звернення – до парламенту й народу Фінляндії. Хочу відзначити, що разом з киянами до столиці повертаються й дипломатичні представники інших держав. Вчора повернулося Посольство Туреччини. Сьогодні повернувся Посол Литви. Раніше в Києві поновило роботу Посольство Словенії. Щиро вдячний друзям України, які підтримують нас саме так, як це й потрібно зараз, також і на рівні символів, на рівні дипломатичних жестів. Це – також про сміливість. І я очікую на можливість зустрітися з усіма, хто з нами. З усіма, хто сміливий. Повертайтесь. З усіма дипломатами, які повернулися в нашу столицю і продовжують працювати. Присутність іноземних дипломатичних місій у Києві – це нормальна робота посольств, це чіткий сигнал агресору, що Київ – наша столиця. Не губернське місто Росії, а українська столиця. Збройні Сили України продовжують робити все для відбиття наступу російських військ на Донбасі. Підрозділи окупантів на цьому напрямку активізуються й отримують нові сили з Росії. Ми все це бачимо. Аналізуємо кожен крок ворога. І будемо відповідати. Жорстко. І вже – стійка традиція: перед записом цього звернення я підписав укази про відзначення наших найсміливіших воїнів державними нагородами та званнями Герой України. Нагороджені 344 військовослужбовці Збройних Сил України. Ще пʼятеро військовослужбовців стали сьогодні Героями України. Щиро вдячний за службу кожному нашому захиснику. Щиро вдячний кожній нашій захисниці! Щиро вдячний за сміливість українському народу. Слава Україні!
uk
1,649,426,700
https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-eduskunt-74181
Промова Президента України Володимира Зеленського в Едускунті, парламенті Фінляндії
Шановний пане Спікере! Шановний пане Президенте! Шановна пані Прем’єр-міністр! Члени уряду! Шановні депутати Едускунти! Шановний пане Федеральний президенте Німеччини! Шановна голово Федеральних зборів Швейцарії! Народе Фінляндії! Почну з того, що відбулося сьогодні вранці. Російські військові вдарили по вокзалу в нашому місті Краматорську. По звичайному залізничному вокзалу. По звичайних людях – військових там не було. Люди, які чекали на потяги, щоб виїхати на безпечну територію. Вдарили ракетами по людях. Є свідки, є відео, є залишки ракет, людей – немає. Не менше 30 загиблих. Близько 300 поранених. Це на цей час. Ще раз: це простий залізничний вокзал. Просте місто на сході нашої держави. Ось так Росія прийшла «захищати» Донбас. Ось так Росія прийшла «захищати» російськомовних людей. Ось так ми живемо вже 44-й день. Після восьми років війни на сході нашої країни. Я прошу вас ушанувати мовчанням памʼять усіх українців та українок, убитих російськими військовими, російськими ракетами, російськими бомбами... Дякую. Росія кинула на захоплення України всі боєздатні сили своєї армії з усієї їхньої території – аж до Далекого Сходу. Але навіть їх не вистачило. Тому Росія збирає якомога більше взагалі будь-яких людей, які здатні тримати в руках зброю, щоб продовжити агресію проти України. Шукає найманців по всьому світу. Направляє бойовиків із різних де-факто терористичних груп і так званих приватних армій, що створені деякими російськими посадовцями. Кого ми тільки не бачили серед полонених російських військових. І дуже досвідчених убивць, і зовсім юних хлопців 2003-2004 років народження. Але ніхто з них не міг адекватно пояснити, для чого їм ця війна проти України. Для чого ці ракетні удари по мирних людях. Для чого жорстокість, яку світ побачив у Бучі та інших містах, звільнених українською армією. Звісно, серед майже двохсот тисяч російських окупантів на нашій землі були ті, хто робив усе, щоб не воювати. Хто втікав у Росію, хто свідомо здавався в полон, хто завдавав собі тяжких травм, щоб потрапити в лікарню та виїхати із зони бойових дій. Але все ж таки це була меншість. А більшість їхньої армії продовжує воювати незрозуміло за що на нашій землі. Абсолютно безглуздо. І максимально жорстоко. Продовжує воювати так, що часто думаєш: чи це люди взагалі? Вчора російські військові розстріляли з артилерії човен з мирними людьми на Каховському водосховищі. Люди просто намагалися врятуватись із окупованої території. Але по них вдарили з «Градів». Троє дітей, одинадцятеро дорослих. На човні. Посеред водосховища. За десятки метрів від берега. А по них бʼють з артилерії... На всіх дорогах нашої країни у тих районах, куди заходили російські війська, залишилися сотні й сотні розстріляних машин. Звичайних автівок звичайних людей, які просто хотіли жити. Російські військові точно знали, що там – звичайні мирні люди. Вони бачили, що немає жодної загрози. Але вони стріляли. Є непоодинокі приклади таких машин із людьми, які просто роздавили бронетехнікою. Буквально переїхали танками. Ви всі знаєте, що наробили російські військові в нашому місті Бучі. Але вони роблять такі Бучі щоденно й досі – від Краматорська до Маріуполя, від Харкова до Херсона. І я впевнений, ви усвідомлюєте: Якщо російська армія отримає наказ вдертися на вашу землю, вони зроблять те саме і з вашою країною. Я вам цього не бажаю. Вони зроблять те, що було в Бучі, у ваших містах. У містах будь-якої країни, про яку керівництво Російської Федерації вирішить, що це нібито – частина їхньої імперії, а не земля іншого народу. І навіть якщо російські солдати не розумітимуть, навіщо їм це потрібно, вони все одно будуть воювати. Бо це – ненависть і презирство до інших людей, які виховуються зараз у Росії, причому на державному рівні. Пані та панове! Народе Фінляндії! Ви вже бачили у своїй історії жорстокість і безглуздість вторгнення з Росії. Будьмо чесними: загроза зберігається. Потрібно зробити все, щоб це не повторилося знову. Війна Росії проти України зараз вирішує не тільки долю нашої держави. Не тільки долю нашого народу. А всіх, хто має спільний кордон із Росією. Як і ви 83 роки тому, Україна має сміливість захищатися проти такого ворога, чиї сили значно переважають. Їх просто дуже багато – у кількісному вираженні. У них дуже багато техніки й дуже багато ракет. Багато людей, яких можна кинути на війну. І багато нафтодоларів і нафтоєвро, які витрачаються на пропаганду агресії. Але як ваша сміливість врятувала вашу державу від сталінської навали, так і наша сміливість протистоїть цьому вторгненню. Протистоїть уже 44 дні. Але ще потрібно багато зробити для перемоги. Звісно, на відміну від ситуації перед Другою світовою війною, зараз демократичний світ зрозумів, що не можна заплющувати очі на експансію тиранії. Якщо народ бореться за свободу, треба його підтримати. Але, на жаль, це розуміння є більшою мірою у народів, ніж у деяких дуже впливових політиків. У невеликих держав, ніж у деяких держав-лідерів. Нам досі доводиться щоденно переконувати сильних світу цього, що необхідні такі санкції проти Росії – саме такі, які вона не зможе обійти і які точно зупинять її військову машину. Нам досі доводиться просити про необхідну допомогу, про необхідну зброю. І нам досі відповідають, що ми ще повинні почекати на літаки, почекати на протиракетні системи, танки, протикорабельну зброю. Нам кажуть, що ми повинні чекати, коли ми щоденно втрачаємо сотні людей від російських ударів. Коли десятки наших міст зруйновані. Почекати, коли більш ніж десять мільйонів українців стали вимушеними переселенцями. А ми повинні чекати. Коли понад три мільйони з цих десяти виїхали за межі нашої держави... Ми повинні разом зробити все, щоб вони могли повернутися додому. Щоб зупинити Росію, щоб зупинити війну! Щоб в Україні знову був мир, а російські окупанти пішли геть з нашої суверенної території. Із цим не можна чекати, шановні. Нам кажуть, що ми повинні чекати... Але в мене є питання: чи повинні відповідати спільно за смерті українців і ті, хто вбиває наших людей, і ті, хто змушує нас чекати? Чекати найнеобхіднішого. Чекати можливості захистити себе, своє життя, чекати на зброю. Я щиро вдячний Фінляндії за те, що ви не зволікали, коли почалося це вторгнення Російської Федерації. За те, що ви одразу прийшли нам на допомогу. За те, що ви ухвалили історичне рішення про надання Україні оборонної підтримки. За те, що ви проявляєте принциповість у санкційних питаннях. За те, що ви є одним з моральних лідерів нашої антивоєнної коаліції. Але я прошу вас проявити ще більше лідерства як на рівні Європейського Союзу, так і у двосторонніх відносинах із державами Європи, щоб підтримати нашу боротьбу за свободу. За нашу спільну свободу. Коли триває ця війна, коли тиранія програє у війні проти України, це стане одним з найбільших внесків у безпеку Європи за довгі десятки років. А отже, одним з найбільших внесків у безпеку й вашої держави. Саме тому нам потрібна зброя, яка є у ваших партнерів по Євросоюзу. Саме тому нам потрібні по-справжньому дієві, потужні санкції проти Росії. Постійні. Такий санкційний коктейль, який запам'ятається, як коктейлі Молотова. Наполягайте на цьому! Я вдячний компаніям Фінляндії, які вже припинили працювати на російському ринку. Але потрібно повністю обірвати економічні зв'язки з цією державою і я закликаю вас тиснути на всі ваші компанії, які ще продовжують підтримувати російську військову машину через свої податки й акцизи в Росії. Потрібно негайно ізолювати усі російські банки від світової фінансової системи. Не можна обмежуватися лише частковою відповіддю на російську загрозу Європі та демократичному світу, бо свобода не виживе, якщо залишити канали підживлення тиранії. І нам разом потрібно думати про те, як захистити Європу від російської енергетичної зброї. Кожна освічена людина знає, що час викопного палива минув. Людство не може далі покладатися на вугілля, на нафту. Потрібно шукати більш чисті джерела енергії для всіх. А якщо Росія використовує енергоносії ще й для фінансування агресії проти інших народів і поширення ненависті у світі, то це має бути додатковим стимулом. Це має прискорити ухвалення потрібних рішень. Скільки ще часу Європа ігноруватиме потребу запровадження ембарго на постачання нафти з Росії? Це питання безпеки в усіх сенсах цього слова – від екологічного до воєнного. І я прошу вас – ставте це питання голосно перед усіма в Європейському Союзі. Щоб необхідне рішення нарешті з'явилося. Світ знає формати, як це зробити. І якщо Європа не хоче фізично припинити постачання вже зараз, не готова вона, хоча це все одно неминуче, потрібно як перший крок застосувати схему з обмеженням потоку грошей за нафту в Росію. Нехай ці гроші накопичуються на спеціальних рахунках без доступу Росії до них. Нехай спочатку Росія повертає мир і відповідає за воєнні злочини, а вже потім забирає нафтодолари і свої нафтоєвро. Нехай згадає, що таке дух Гельсінкі, і відновить чинність Гельсінських угод у повному обсязі, а тільки потім можна буде дискутувати про економіку, якщо це потрібно. І коли ми говоримо, що потрібно зупинити війну, це зрозуміло для всіх культур і це зрозуміло всіма мовами. Коли я говорю це українською, мені здається, що немає тих, хто цього не розуміє. Так само, якщо говорити про це німецькою, арабською, китайською чи будь-якою іншою мовою. Мир – це однакова цінність для всіх. Війна – це однакове зло для всіх. Пані та панове! Народе Фінляндії! Я вірю, що здоровий глузд все ж таки переможе. Я впевнений, що разом ми зможемо захистити свободу й захистити Україну. І тому вже зараз нам потрібно думати про те, як відбудувати нашу державу після цієї війни. Світ знає про лідерство вашої країни, вашого народу в освітній галузі. Ви дійсно побудували таку освітню систему, яка дає змогу захищати особисту свободу людини, робити її освіченою та навчати поваги до інших людей, до навколишнього середовища й до світу. Цього варто навчатися й іншим державам! За півтора місяця російського вторгнення в Україні вже зруйновано або пошкоджено 928 освітніх об'єктів. Це дитячі садочки, це школи, це університети. Я запрошую вашу державу, ваші компанії, ваших спеціалістів приєднатися до відбудови нашої освітньої галузі й до модернізації освіти в Україні. Ми маємо зробити все, щоб навіть після цієї наджорстокої війни проти нашого народу в наших людей і надалі виховувалося добро в серцях і щоб вони були відкриті світу. Я в це вірю. Бо ненависть має програти. Свобода має перемогти. Спочатку – в Україні, а далі – всюди, де тиранія ще спробує підняти голову. Дякую Фінляндії! Слава Україні!
uk
1,649,457,420
https://www.president.gov.ua/news/udar-po-kramatorsku-maye-stati-odnim-zi-zvinuvachen-na-tribu-74197
Удар по Краматорську має стати одним зі звинувачень на трибуналі щодо воєнних злочинів Росії – звернення Президента Володимира Зеленського
Українці! Українки! Завершується 44-й день нашої оборони від російського вторгнення. 44-й чорний день. Російські війська сьогодні вранці завдали ракетного удару по залізничному вокзалу в Краматорську. 38 людей загинули на місці. Протягом дня у лікарнях померли ще 12 людей. Ми втратили п'ятьох дітей. У лікарні залишаються ще десятки важкопоранених. Це черговий воєнний злочин Росії, за який кожен, хто причетний до його скоєння, буде притягнутий до відповідальності. Російські державні пропагандисти так поспішали перекласти відповідальність за цей удар на українські сили, що випадково видали винуватість Росії. Агенція «РИА Новости» опублікувала новину, що удар по Краматорську завданий, ще тоді, коли ракети були в повітрі. А напередодні інші російські пропагандисти поширювали погрози для всіх, хто рятувався з Донбасу залізничним транспортом. Усі провідні держави світу вже засудили російський удар по Краматорську. Ми очікуємо твердої, глобальної реакції на цей воєнний злочин. Як і масові вбивства в Бучі, як і багато інших воєнних злочинів Росії, ракетний удар по Краматорську має стати одним зі звинувачень на трибуналі, який обов'язково відбудеться. Усі сили світу будуть спрямовані на те, щоб встановити похвилинно, хто й що робив, хто і які накази віддавав. Звідки ракета, хто її перевозив, від кого пролунала команда і як цей удар був погоджений. Відповідальність неминуча. Говорив сьогодні про це з представниками Євросоюзу, які прибули в Київ. З Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн і керівником європейської дипломатії Жозепом Боррелем. Протягом дня вони відвідали Бучу й на власні очі побачили наслідки окупації. Побачили, скільки людей вбили російські військові. Я ціную готовність Євросоюзу надати необхідну фінансову й технічну допомогу для документування та розслідування російських злочинів. Вдячний пані Президентці Єврокомісії за особисту залученість та сприяння у створенні спільної слідчої групи для встановлення повної правди про скоєне російськими окупантами та притягнення до відповідальності всіх винних. Вдячний також і за фінансову підтримку – мільярд євро на зброю. Плюс сьогодні ми домовилися ще про 500 мільйонів євро на оборонні потреби. Провів переговори з Прем'єр-міністром Словаччини. Подякував за безпрецедентну оборонну та іншу підтримку. За теплоту словацьких сердець до українців і українок. Говорили також із представниками Євросоюзу про подальші кроки для того, щоб примусити Росію до миру. Зазначив, що наявних санкцій недостатньо. Потрібно ще посилити тиск на Росію. Потрібно запровадити повне енергетичне ембарго – на нафту, на газ. Саме енергетичний експорт забезпечує левову частку прибутків Росії та дає змогу керівництву РФ вірити у свою безкарність. Дає змогу сподіватися, що світ проігнорує воєнні злочини російської армії. Ми цього не допустимо. Не допустять всі у світі, хто має сміливість, як українці, протистояти тиранії. Потрібно також повністю відключити від глобальної фінансової системи російські банки. Не окремі з них, а всі, всю банківську систему Росії. Не може бути такого, що найбільша загроза глобальній безпеці знаходить шляхи до глобального багатства. У цьому контексті оцінюю й новий пакет санкцій проти Росії, про який оголошено. Вважаю неправильною ту м'якість, із якою дехто на Заході досі ставиться до російської держави. Ми знаємо, хто постійно намагається пом'якшити санкційні пропозиції. І ми зробимо все, щоб нарешті у Європі зрозуміли: у будь-якому разі доведеться запроваджувати проти Росії справді принципові та справді сильні санкції. А не якесь часткове обмеження російського енергетичного експорту. Не якесь часткове обмеження російського мореплавства. Ми знаємо всіх, хто затягує рішення. Але впевнений, що й ці політики та ці країни змінять свою позицію під тиском усього того, що Росія робить проти українців і проти свободи у Європі. Звернувся сьогодні до парламенту й народу Фінляндії. Закликав фінських політиків робити все для допомоги Україні. Нагадав і про те, що найкращий спосіб зупинити тиранію й захистити свободу – це надати Україні необхідне озброєння. Те озброєння, яке ми неодноразово запитували на Заході. І яке там є. Буду й надалі щодня, буквально щогодини боротися за те, щоб отримати для нашої держави все, що необхідно. Війна Росії проти нашого народу може завершитися перемогою свободи значно швидше, ніж багато хто у світі думає, якщо Україна просто отримає ту зброю, перелік якої ми надали. Будь-яке зволікання з наданням такої зброї Україні, будь-які відмовки можуть означати тільки одне: відповідні політики хочуть допомогти російському керівництву більше, ніж нам, українцям. Хай там як, але ми в будь-якому разі продовжимо захищати нашу землю й наших людей. Так, ще не всі у світі знайшли в собі сміливість, яку маємо ми. Але у нас є могутні і принципові партнери і друзі. Реальні друзі, які допомагають Україні так, щоб дійсно нас захистити. Щоб справді захистити свободу у Європі. Я впевнений, що перемога України – це тільки питання часу. І я зроблю все, щоб цей час скорочувався. До речі, говорили сьогодні й про час, необхідний для повноправного вступу України у Євросоюз. Сьогодні ми отримали від Єврокомісії запитальник. Нарешті. Запитальник, відповіді на який будуть основою для підготовки висновку Єврокомісії щодо готовності України до переговорів про членство в ЄС. Відповіді наш Уряд підготує якісно й дуже швидко. Я думаю, протягом тижня. Далі – висновок Єврокомісії, який буде підготовлений протягом найближчих декількох місяців. А далі – рішення держав-членів та переговори про вступ. Я переконаний в нашому успіху на цьому шляху. Я переконаний, що ми нарешті впритул наблизились до реалізації нашої давньої мети. Україна буде однією серед рівних у нашому спільному європейському домі. Україна буде членом Європейського Союзу. Мирною, суверенною, відбудованою державою. Ми це забезпечимо. Жодних сумнівів немає. Готуємось і до завтрашньої масової акції у Варшаві, яка відбудеться в межах ініціативи Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн і Прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо – Stand for Ukraine. Це про підтримку для українців, для наших переселенців. Усі кошти – на підтримку українців. Слава Україні!
uk