Datasets:

slava-medvedev

/

zelensky-speeches

like 3

https://www.president.gov.ua/news/strategiya-zahistu-dlya-kozhnoyi-civilizovanoyi-derzhavi-tis-74225

Стратегія захисту для кожної цивілізованої держави – тиснути на Росію, щоб відновити мир – звернення Президента України

Вільний народе сміливої країни! Сьогодні для мене було великою честю від вашого імені, від імені всіх українців, вітати в нашій столиці, на Банковій, щирого друга України – Прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона. Його візит у нашу державу демонструє максимально наочно – для свободи немає перешкод. Для лідерства немає перешкод. Борис був серед тих, хто не вагався жодної хвилини, чи підтримувати Україну. Лідерство Великої Британії у наданні нашій державі необхідної допомоги, передусім оборонної, а також і лідерство в санкційній політиці – назавжди в історії. В історії захисту демократії, в історії захисту Європи. Україна завжди буде вдячною за це – і Борису, і Британії. Сьогодні Борис приїхав у Київ ще й з новим пакетом фінансової та оборонної підтримки для України. Обговорили з ним також і нові санкційні кроки, які потрібні, щоб примусити Росію до миру. Завдання нашої антивоєнної коаліції цілком зрозуміле – швидше завершити цю війну, розпочату Росією. Звільнити нашу землю від загарбників. І гарантувати безпеку Україні, а отже, безпеку демократії та свободі народів на сході Європи. Саме тому це не просто моральний обовʼязок усіх демократичних держав, усіх сил Європи – підтримувати прагнення України до миру. Це, власне, стратегія захисту для кожної цивілізованої держави. Тиснути на Росію якнайбільше, щоб якнайшвидше відновити мир і безпеку. Щоб якнайшвидше повернути силу міжнародному праву й зупинити катастрофу від застосування права сили. Катастрофу, яка неминуче вдарить по всіх. Бо російська агресія не мала на меті обмежитися лише однією Україною. Лише руйнацією нашої свободи і нашого життя. Увесь європейський проект – ось мішень для Росії. Був задоволений почути сьогодні й від канцлера Австрії Карла Негаммера запевнення, що для Австрійської держави примусити Росію до миру так само принципово, як і для інших відповідальних держав. Почув і обіцянку того, що Австрія разом з партнерами по Європейському Союзу продовжить санкційну політику проти Росії, поки не відбудеться повне відновлення реальної безпеки в нашому регіоні. Поки Росія не забере всі свої сили з української суверенної території. Канцлер Австрії підтримав у відповідь на моє запитання й чітку перспективу якнайшвидшого приєднання України до Євросоюзу. І окремо хочу подякувати пану Негаммеру за передачу Україні пожежних і рятувальних машин, іншого обладнання, а також за допомогу пальним. Також сьогодні є й важлива новина від пані Урсули фон дер Ляєн, Президентки Єврокомісії, та Прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо. В межах ініційованої ними глобальної кампанії Stand Up For Ukraine вдалося зібрати понад 10 мільярдів доларів США для допомоги нашим людям. Для українців, які були вимушені залишити свої домівки через війну Росії проти України. Дякую кожному, дякую кожній, хто долучився до збору цих коштів! Тобто сьогодні був справді плідний день для України, для нашої дипломатії. І це вже 45-й день нашої оборони від російської навали. Чи думали в Москві, що на 45-й день після їхнього вторгнення у Києві будуть відбуватися саме такі події? Ні, вони не могли це навіть уявити. А ми зробили це реальністю. Ми всі разом – кожен українець, кожна українка, які 24 лютого й назавжди обрали сміливість. Обрали Україну. Обрали свободу та майбутнє. На всіх міжнародних переговорах, в усіх контактах із лідерами світу протягом цих 45 днів я обов'язково порушую три теми. Перша – конкретна допомога нашій обороні. Друга – конкретна допомога нашим людям. Третя – конкретні гарантії безпеки для нашої держави, яка точно переможе в цьому протистоянні. Звісно, не від усіх я чую конкретні відповіді на свої конкретні запитання. Але щодня позитиву для України все більше. Проте ще не настільки більше, щоб можна було точно визначити терміни закінчення цієї війни. Росія все ще може дозволити собі жити в ілюзіях і стягувати на нашу землю нові військові сили й нову техніку. І це означає, що потрібно ще більше санкцій. Ще більше зброї для нашої держави. До речі, Борис Джонсон був сьогодні дуже конкретний у відповідях на мої запитання. Втім, як і завжди. І вже визначилися з ним, яку допомогу надасть Велика Британія післявоєнному відновленню України. Британці готові взяти шефство над відновленням Києва та Київської області. Серед пріоритетних завдань для нашої дипломатії, для всіх контактів з нашими партнерами – запровадження більш болісних обмежень грошових потоків Російської Федерації. Передусім це стосується нафтового бізнесу. Демократичний світ точно може відмовитися від російської нафти й зробити її токсичною для всіх інших держав. Саме нафта – одне з двох джерел російської самовпевненості, їхнього відчуття безкарності. Інше джерело – газ – також із часом буде перекрите. Це просто неминуче. Не тільки з безпекових, а й з екологічних міркувань. Але Україна не має часу чекати. Свобода не має часу чекати. Коли тиранія розпочала агресію проти всього, на чому тримався мир у Європі, потрібно діяти негайно. Потрібно діяти принципово. І нафтове ембарго має бути першим кроком. Причому на рівні всіх демократичних держав, усього цивілізованого світу. Тоді Росія це відчує. Тоді це для них буде аргумент, щоб шукати мир. Припинити безглузде насильство. І ще одна новина на сьогодні. Довгоочікувана для багатьох наших людей. В Україну повернеться одна з наших головних святинь. Одна з найшанованіших святинь Софії Київської. Ікона святого Миколи (Мокрого), це перша чудотворна ікона Русі. Ми довго працювали, щоб повернути її. Вона була вивезена з України під час Другої світової війни. І свого часу вона буде вдома – у Святій Софії. Вдячний за це рішення ієрархам, духовенству та вірним Української православної церкви США. Хочу, щоб повернення цієї святині стало для всіх нас важливим символом. Фундаментальним символом. Символом того, що ми повернемо в Україну все наше. Все українське. Повернемо всіх наших людей. І обов'язково повернемо справедливість – наш повний контроль над нашою землею. Дякую всім нашим друзям! Вдячний усім нашим героям! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/usi-nashi-diyi-j-kozhna-hvilina-spryamovani-na-te-shob-rosiy-74241

Усі наші дії й кожна хвилина спрямовані на те, щоб Росія визнала правду – звернення Президента України

Українці! Українки! Найсміливіший народе найкращої у світі країни! Завершується ще один тиждень нашої боротьби за свободу, за державу. Ще один тиждень, коли Україна живе попри всі зусилля Росії знищити нас. Ми захищаємося. Відповідаємо на удари. Розвиваємо наші звʼязки з партнерами. Отримуємо допомогу. Забезпечуємо максимальну увагу світу до наших потреб. Впливаємо на глобальну дискусію. Пропонуємо та просуваємо нові санкції проти Росії. Робимо все, щоб притягнути до відповідальності кожного покидька, який прийшов на нашу землю під російським прапором і вбивав наших людей. Катував наших людей. Руйнував наші міста. Мародерив і знущався. А що робить Росія? Чим зайняті її посадовці, її пропагандисти та звичайні люди, які повторюють те, що почули по телебаченню? Вони тільки виправдовуються та заперечують. Намагаються перекласти відповідальність. Брешуть. І вже настільки втратили звʼязок з реальністю, що звинувачують нас у скоєнні навіть того, що очевидно – очевидно для всіх у світі – зробили російські війська. Вони кажуть про вбивства в Бучі, що це не вони, а нібито ми. Хоча для всіх очевидно, що люди були вбиті, поки російська армія контролювала це місто. Вони кажуть про ракетний удар по Краматорську, що це не вони, а нібито ми самі. Хоча це їхні пропагандисти анонсували цей удар. Хоча це з контрольованої ними території полетіли ракети. І про будь-яке наше зруйноване місто, про будь-яке наше спалене село вони кажуть однаково, що це також не вони, а нібито ми. Російські військові добрехались уже до того, що й після більш як шести тижнів війни стверджують, що нібито не влучили по жодному із цивільних обʼєктів! А знаєте, чому це так? Тому що це боягузтво. Тотальне. Усіх. Знизу до верху. Вони бояться визнати, що вся російська політика щодо України протягом десятків років була помилковою і тільки зруйнувала все, що було в Росії у відносинах з Україною від попередніх часів. Вони бояться визнати, що десятки років робили помилкові ставки й витратили колосальні ресурси на підтримку повних нікчем, про яких думали, що це нібито майбутні герої українсько-російської дружби. А ці нікчеми були тільки в одному умільцями – у тому, щоб витягувати гроші з Росії у свої кишені. Щоб не визнавати помилки, вони робили нові помилки. Вони самі позбавили себе будь-яких політичних інструментів і, не бажаючи відмовлятися від нереалістичних амбіцій, розпочали цю війну. Причому, як і в усьому іншому, вони звинувачували нас, що війна почалася. Вони захопили Крим – а ми нібито винуваті. Вони знищили нормальне життя на Донбасі – а ми нібито винуваті. Вони збили малайзійський «Боїнг» – а ми нібито винуваті. Вони вісім років убивали людей, дітей на нашій землі – а ми нібито винуваті. Вони зруйнували найбільш могутній промисловий регіон сходу Європи – а ми нібито винуваті. Вони зламали життя мільйонів людей – а ми нібито винуваті. Вони розпочали проти нас повномасштабну війну – а ми нібито винуваті. Вони витратили на удари по Україні вже під дві тисячі ракет, незліченну кількість авіабомб і артилерійських снарядів, мін – а ми нібито винуваті. Вони катували та вбивали на нашій землі – а ми винуваті. Вони депортували сотні тисяч українців, українок, наших дітей – а все одно ми нібито винуваті. Усе це пішло від боягузтва. Коли боягузтво наростає, воно перетворюється на катастрофу. Коли людям не вистачає сміливості, щоб визнати свої помилки, вибачитися, адаптуватися до реальності, навчитися, вони перетворюються на монстрів. А коли світ це ігнорує, монстри вирішують, ніби це світ повинен адаптуватись під них. Україна все це зупинить. Російському боягузтву ніщо не допоможе. Настане день, коли їм доведеться все визнати. Визнати правду. Для цього – всі наші сили й кожна хвилина. Оборона, дипломатія, економіка, інформаційне протистояння, юридична відповідальність – на всіх напрямках у нас є алгоритми дій. Кожен державний посадовець знає свої завдання та повинен виконувати їх на сто відсотків. Наступний тиждень буде не менш важливим, ніж цей, ніж попередні. Він буде такий же напружений і ще більш відповідальний. Росія буде ще більше боятися. Боятися програти. Боятися, що правду доведеться визнавати. Російські війська перейдуть до ще більш масштабних дій на сході нашої держави. Можуть використовувати проти нас іще більше ракет, іще більше авіабомб. Але ми готуємося до цих їхніх дій. Ми будемо відповідати. Будемо ще активніше забезпечувати Україну зброєю. Будемо активнішими на міжнародній арені. Будемо ще більш активні інформаційно. Я продовжу звертатися до парламентів і народів світу. Ми будемо приймати в Києві та інших українських містах наших партнерів, лідерів інших держав. Будемо залучати ще більше коштів та ресурсів на допомогу Україні. Звичайно, будемо обґрунтовувати сильніші санкції проти Російської Федерації. Щоб була відповідальність, щоб була справедливість. Як би вони не боялися визнати свої помилки – трагічні, страшенні помилки, – їм доведеться. Бо наша сміливість і наша правдивість однозначно переважають. І переможуть. Сьогодні – дванадцята річниця авіакатастрофи під Смоленськом, яка забрала життя Президента Леха Качинського та представників польської еліти. У цей день ми солідарні з нашими польськими друзями та союзниками, які твердо стоять у протидії російській агресії. Говорив сьогодні з канцлером Німеччини Олафом Шольцом. Про те, як притягнути до відповідальності всіх винних у воєнних злочинах. Як посилити санкції проти Росії та як примусити Росію шукати мир. Радий відзначити, що останнім часом німецька позиція змінюється на користь України. Вважаю це абсолютно логічним. Оскільки саме цей курс підтримується більшістю німецького народу. І я йому вдячний. Але очікую, що все, про що ми домовилися, буде реалізовано. І це дуже важливо. І кілька хвилин тому, готуючись до запису цього звернення, я підписав указ про відзначення державними нагородами наших героїв. 18 захисників України. Пʼятеро військовослужбовців Збройних Сил України, троє звʼязківців Державної служби спеціального звʼязку та захисту інформації України, десять поліцейських. Вдячний усім нашим захисникам! Усім нашим захисницям! Вдячний усім, хто відновлює життя на звільненій території нашої держави. І вдячний усім, хто забезпечує нам перемогу в інформаційному протистоянні. Усім журналістам, усім журналісткам, редакторам, редакторкам, інформаційному марафону «Єдині новини», усім нашим сайтам, усім медійникам, які не дають російській пропаганді перемогти. Правда переможе! Україна переможе! Обов'язково. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-v-nacionalnij-asambleyi-respubli-74257

Промова Президента України в Національній асамблеї Республіки Корея

Шановний пане Спікере! Шановні депутати Національної асамблеї! Пані та панове! Корейський народе! Вдячний за цю можливість звернутися до вас від імені всієї України, яка вже 47-му добу протистоїть повномасштабному вторгненню Російської Федерації. Росія напала на нас. Напала, користуючись своєю перевагою у військовій силі. Ця держава витратила десятиліття на підготовку до цієї війни. Десятиліття і колосальні ресурси. Фінансові – це сотні мільярдів доларів, отримані за експорт нафти, газу та спрямовані на виробництво й накопичення озброєння. А також і людські ресурси. Вже близько 2 тисяч ракет випущено Росією по наших містах. Артилерійські снаряди просто неможливо порахувати. Але найгірше все ж те, як Росія використовує людей для підготовки та ведення війни. Для мешканців самої Росії свідомо створюються такі умови, коли вони змушені жити в тотальній, безпросвітній бідності. Коли вони не можуть дозволити собі навіть найпростіші речі – нормальну їжу, звичайну побутову техніку, нормальну освіту. Коли в них немає протягом усього життя навіть базових гарантій прав людини. І коли служба в армії для багатьох із них стає єдиним, так би мовити, соціальним ліфтом. Можливістю отримати хоча б щось у житті. Хоча б якось спробувати забезпечити себе. Потрапивши на війну та зайшовши на територію сусідньої держави, десятки тисяч російських військових були просто шоковані нормальністю життя. Вони шоковані містами й селами, у яких люди не бідували. Шоковані побутовою технікою в будинках. Шоковані тим, що людям вистачає нормальної їжі. Значна кількість окупантів просто не бачила такого у своєму житті. Майже одразу російські війська на території України – у тих районах, куди вони змогли вдертися, – зайнялися мародерством. Вони намагалися вивезти додому в Росію все, що становить будь-яку цінність, – від пральних машин до комп'ютерів, від автозапчастин до одягу. Вони просто набивали цим бронетранспортери, вантажівки, крали машини й намагалися вивезти награбоване. Ви знаєте, були випадки, коли російські солдати діставали зі своїх бронежилетів захисні пластини, щоб сховати у бронежилетах вкрадені ноутбуки й планшети. У це неможливо повірити: коли людина настільки бідна від народження, що вважає, ніби ноутбук цінніший за її власне життя на війні. Але саме це ми побачили на своїй землі, коли вдерлася російська армія. Це зіткнення двох різних світів. Світу звичайних людей, які просто жили мирним життям, просто прагнули гармонії для себе і своїх дітей, думали про майбутнє. Та світу людей, спеціально принижених своєю державою протягом десятиліть, спеціально загнаних у бідність та безправʼя, щоб їхня влада могла послати їх на будь-які авантюри. На будь-яку війну проти сусідів. І це війна Росії не просто на підкорення України. Це тільки перший крок. Спочатку Росія хоче знищити нашу незалежність, нашу державу, пошматувати її. Хоче знищити все, що робить нас українцями, робить нас окремою нацією. А потім піти далі у Європу, далі в Азію. На окупованій українській території російські військові цілеспрямовано шукали вчителів, будь-яких людей, пов'язаних з армією та функціонуванням держави, активістів, журналістів. Усіх, хто виховував і захищав національну ідею. Таких людей викрадали. Таких людей убивали. Свідомо. Це був наказ, це була тактика. Але Росія тільки почала з України. Наступні кроки їхнього плану – це знищення інших держав. Намагання підкорити ще інші сусідні народи. Росія хоче домінувати. І вважає, що може зробити це тільки в один спосіб: кинути свою армію, виховану в тотальній безправності, на те, щоб знищити все, що дає змогу жити іншим народам. Ракетними й авіаційними ударами по нашій території Росія знищила вже сотні інфраструктурних об'єктів, які забезпечували нормальне економічне та соціальне життя в Україні. Російські ракети та авіація руйнують нафтобази, руйнують склади з продуктами, аеропорти, вокзали, виробничі підприємства, університети. Одних тільки освітніх об'єктів знищено вже 938. Лікарень – майже 300. Це свідома тактика російських військ, а не щось випадкове. Вони цілеспрямовано руйнують житлові квартали й цілі міста. З артилерії, мінометів, танків. Не одне місто, не два, не три. Це десятки міст, які російські військові намагалися просто стерти з лиця землі. Чорні руїни замість багатоповерхівок. Груди каміння та бетонних уламків замість того, що було звичайними мирними містами. Кількість загиблих ми досі не можемо встановити. Від півночі до півдня країни – в усіх районах, куди досягали російські снаряди, досягали бомби, досі триває розбір завалів. На частині нашої території ще тривають активні бойові дії. Росія готує новий наступ, сподіваючись все ж таки зламати наш національний опір. Окупанти сконцентрували десятки тисяч солдатів та колосальну кількість техніки, щоб спробувати завдати нових ударів. Найгірша ситуація – у Маріуполі, у нашому південному портовому місті, яке заблоковане російськими військами з 1 березня. Це було півмільйонне місто. Півмільйона людей. Окупанти заблокували його й не дозволяли навіть завозити туди їжу й воду. Намагалися захопити його найбільш жорстоким способом – просто знищити все, що є в місті. Маріуполь зруйнований. Там десятки тисяч загиблих. Але навіть попри це росіяни не зупиняють наступальну операцію. Вони хочуть зробити так, щоб Маріуполь був показово знищеним містом. Пані та панове! Корейський народе! Таке можна було побачити у ХХ столітті. І ви це пам'ятаєте. Ви знаєте, що таке захищати свою землю. Пам'ятаєте, коли в 1950-х роках до вас прийшла навала тих, хто хотів знищити вашу свободу. Вони руйнували, вони вбивали. Що б вони залишили від вашої самобутності, якби їм вдалося? Це страшне питання. Але ви вистояли, світ вам допоміг. Зараз ми прагнемо того ж. Немає й не може бути надії, що Росія просто сама собою зупиниться. Немає й не може бути надії, що розум переможе і російське керівництво просто відмовиться від продовження цієї війни. Росію можна тільки змусити це зробити. Можна тільки змусити шукати мир. Змусити перестати знущатися з людей. Змусити поважати незалежне життя сусідніх народів. Змусити залишити територію України. Наша антивоєнна коаліція, сформована після початку цього жорстокого вторгнення Росії, вже застосувала проти неї безпрецедентні санкції. Але цих санкцій недостатньо. Росія ще не відчуває, що повинна зупинитися. Це означає, що потрібно зробити ще значно більше. І не тільки на державному рівні. Потрібно повністю розірвати зв'язки російських банків зі світовою фінансовою системою. Потрібно обмежити російський експорт енергоресурсів, передусім нафти. Але також потрібно, щоб світові компанії перестали бути спонсорами цієї варварської держави, яка вважає, що має право руйнувати життя народів. Яка вважає, що має право сіяти по світу бідність, безправʼя та смерть. Що більше компаній припинять торгувати з Росією, працювати на території Росії, платити податки російській державі, то швидше розум переможе. Росії доведеться полишити войовничість і шукати компромісів зі світом. Бо дійшло вже до того, що Росія відверто шантажує світ ядерною та хімічною зброєю! Але, працюючи стратегічно, потрібно захищати людей тут і зараз. Захищати тих, кому російська армія загрожує безпосередньо. 47 днів ми захищаємося фактично від усієї російської армії – від найбільш боєздатних її частин. Наші Збройні Сили борються героїчно, дуже мудро, раціонально використовуючи наявні ресурси та озброєння. Ми отримуємо допомогу від різних країн світу. І я щиро вдячний і вашій державі, щиро вдячний вашому народу за надану підтримку. Але ми потребуємо значно більшого. Щоб вижити в цій війні проти настільки підготовленого супротивника, як Російська Федерація. Проти держави, яка не рахує вбитих і має незліченні запаси військової техніки ще з часів Радянського Союзу... Ми потребуємо систем протиповітряної оборони, літаків, танків та іншої бронетехніки, артилерійських систем і боєприпасів. І у вас є те, що може бути незамінним для нас. У вас це є. Броньовані машини, протиповітряна, протитанкова, протикорабельна зброя. Коли стоїть питання про виживання у війні, спрямованій на повне підкорення народу, потрібно давати принципові відповіді. Звичайні правила постачання зброї потрібно переглядати й діяти швидко. Потрібно допомагати. Надати необхідну зброю Україні – означає не тільки врятувати життя наших людей, не тільки дати нам можливість деблокувати наші міста, зокрема наш багатостраждальний Маріуполь, а й врятувати інші держави, інші регіони від подальшого розгортання російської агресії. Кожна нація має право на самостійне життя. Кожне місто має право на повну безпеку. Кожна людина має право на свободу й на пошук власного щастя. Люди не повинні бути знаряддями якихось режимів, якихось диктаторів. Люди мають право просто жити. Ось за що ми боремось. Ось що ми просимо захищати разом із нами. І ось що ми будемо відновлювати – сподіваюся, разом із вами й з усім світом – після цієї війни. Пані та панове! Корейський народе! Сьогодні у цьому зверненні я чотири рази згадував наш Маріуполь. Наше місто, яке переживає найчорніший час у своїй історії. Наше місто, яке російські війська просто знищують. Я прошу вас подивитися зараз одне відео. Матеріал, знятий журналістом, який витримав тижні російської блокади в Маріуполі. Я прошу вас на власні очі побачити те, що українці бачать уже 47 днів. Ми просимо допомоги, щоб це зупинити. Щоб міста України та інших держав більше ніколи не бачили такого зла. Щоб до них більше ніколи не могла прийти Росія. Прошу, подивіться це відео.

uk

https://www.president.gov.ua/news/novij-paket-sankcij-maye-buti-takim-shob-rosiya-navit-ne-gov-74277

Новий пакет санкцій має бути таким, щоб Росія навіть не говорила про зброю масового ураження – звернення Президента України

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Завершується 47-й день російсько-української війни, цього ганебного вторгнення, яке поступово викреслює Росію з міжнародних відносин. Робить її з кожним днем все більш токсичною. Тепер тільки питання часу – коли своїми ж діями, своїми ж воєнними злочинами російська армія примусить усіх у світі відмовитися від будь-яких зв'язків з Російською Федерацією. У північних районах нашої країни, звідки вигнали окупантів, тривають безпекові роботи. Передусім це розмінування. Російські війська залишили по собі десятки, якщо не сотні тисяч небезпечних предметів. Це й снаряди, які не вибухнули, міни, розтяжки. Щодня знешкоджується не менше декількох тисяч таких предметів. Окупанти залишали міни всюди. В будинках, які захоплювали. Просто на вулицях, у полях. Вони мінували майно людей, мінували машини, двері. Свідомо робили все, щоб повернення в ці райони після деокупації було максимально небезпечним. Через дії російської армії наша територія на сьогодні є однією з найбільш забруднених мінами у світі. І я вважаю, що це також має розглядатися як воєнний злочин російських військ. Вони свідомо зробили все, щоб убити чи покалічити якомога більше наших людей навіть тоді, коли були змушені відступити з нашої землі. Без відповідних наказів вони б цим не займалися. Сьогодні вдень зустрівся на Банковій з експертною групою, що опрацьовує створення спецмеханізму досудового розслідування та судового розгляду всіх воєнних злочинів, скоєних окупантами. Опрацьовуємо юридичний шлях притягнення окупантів до відповідальності, який буде максимально ефективним і настільки швидким, наскільки можливо. Щоб не чекати десятки років, поки завершаться всі міжнародно-правові процедури, а прискорити настання справедливості. Я очікую, що варіанти рішень зі створення такого спецмеханізму будуть презентовані вже найближчим часом. Сьогодні ж з боку окупантів пролунала нова заява, яка свідчить про підготовку ними нового етапу терору проти України та наших захисників. Один з рупорів окупантів заявив про те, що вони можуть застосувати хімічну зброю проти захисників Маріуполя. Розглядаємо це максимально серйозно. Хочу нагадати світовим лідерам, що можливе застосування хімічної зброї російськими військовими вже обговорювалося. І вже на той час це означало, що потрібно реагувати на російську агресію значно жорсткіше і швидше. Зараз Європейський Союз почав обговорювати шостий санкційний пакет проти Росії. Час зробити цей пакет таким, щоб навіть слова про зброю масового ураження з російського боку більше не пролунало. Нафтове ембарго проти Росії – обов'язкове. Будь-який новий санкційний пакет проти Росії, який не торкатиметься нафти, буде сприйнятий у Москві з посмішкою. Говорив про необхідність посилення санкцій проти Росії й у зверненні до парламенту та народу Республіки Корея. Цього тижня продовжу такий формат спілкування з державами-партнерами. Завтра буду звертатися до парламенту й народу Литовської Республіки. До речі, сьогодні в Україні з візитом перебувала Премʼєр-міністр Литви Інгріда Шимоніте. Я вдячний їй за підтримку, як і всьому литовському народу. Питання покарання всіх винних у злочинах проти українців обговорив сьогодні і з Премʼєр-міністром Нідерландів Марком Рютте. Другою важливою темою розмови з ним було посилення санкцій проти Росії. Будемо й надалі координувати наші кроки для того, щоб примусити Російську Федерацію шукати мир. Співпрацю в енергетичній сфері обговорив з Прем'єр-міністром Норвегії. Подякував за підтримку зусиль, спрямованих на примус Росії до миру. Провів розмову з головою Африканського союзу, Президентом Сенегалу. Поінформував його про актуальну ситуацію в Україні, про глобальні загрози, створені російським вторгненням. Ключове ж завдання як сьогодні, так і кожного дня в цей час – це конкретні оборонні заходи. Це конкретне посилення наших можливостей відбивати будь-які атаки російських військ. Займаюся цим майже цілодобово. Впевнений, люди це також бачать. Як бачать і те, що військово-технічні можливості ворога все ще вельми високі. Так, українці незрівнянно сміливіші. Наші Збройні Сили бʼють окупантів недоступною для російських військових мудрістю та продуманою тактикою. Але якщо говорити про необхідну зброю, ми все ще залежимо від постачання, від наших партнерів. На жаль, ми не отримуємо стільки, скільки необхідно, щоб швидше закінчити цю війну. Щоб повністю знищити ворога на нашій землі. І щоб виконати ті завдання, які для кожної нашої людини є очевидними. Зокрема, щоб деблокувати Маріуполь. Якби ми отримали літаки й достатню кількість важкої бронетехніки, необхідну артилерію, ми б могли це зробити. Але... Все ще доводиться про це домовлятися. Все ще доводиться переконувати. Все ще доводиться витискати необхідні рішення. Впевнений, що ми отримаємо майже все, чого потребуємо. Але втрачається не тільки час. Втрачаються життя українців. Життя, які вже не повернути. І це – відповідальність і тих, хто досі тримає необхідну Україні зброю на складах. Відповідальність, яка назавжди залишиться в історії. Як залишиться в історії й наша вдячність. Вдячність тим державам і тим політикам, які реально допомогли. Які не зволікали. Які не торгувалися, коли від допомоги залежало життя. Підписав і декілька важливих указів. Державними нагородами відзначені 187 військовослужбовців Збройних Сил України, 15 бійців Національної гвардії України та шість військовослужбовців Головного управління розвідки. Звання Героя України присвоєно пʼяти військовослужбовцям Збройних Сил України, зокрема двом полковникам медичної служби: Івчуку Віктору Михайловичу – завдяки його діям було врятовано не одну сотню життів у Маріуполі. Як військових, так і цивільних. Слєсаренку Олександру Петровичу – завдяки його діям у місті Чернігові було забезпечено надання медичної допомоги понад чотирьомстам п'ятдесятьом військовослужбовцям та більш як шестистам цивільним. Вдячний усім нашим героям! Слава кожному і кожній, хто захищає Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vid-sili-nashogo-sprotivu-v-usih-jogo-formah-pryamo-zalezhit-74293

Від сили нашого спротиву в усіх його формах прямо залежить майбутнє України – звернення Президента Володимира Зеленського

Незламний народе найсміливішої країни! Пам'ятаєте, як у Росії хвалилися, що захоплять Київ за 48 годин? Натомість Україна дає відсіч ворогу вже 48 днів. Сьогодні варто це згадати. Згадати, що російське керівництво сподівалося побачити парад окупантів на Хрещатику вже за кілька днів після 24 лютого, після початку вторгнення. А бачить щодня стрункі ряди окупантів, яких наші захисники відправляють у пекло. За 48 годин, які розтягнулися вже на 48 днів, російська армія вийшла на рівень незворотних втрат вищий, ніж Радянський Союз за 10 років війни в Афганістані. Вищий, ніж Росія – за дві війни в Чечні. Общий список «двухсотых» для России уже очень скоро достигнет отметки в 20 тысяч. Буквально на днях, если не уже сегодня вечером. А что потом? 30 тысяч убитых? 40 тысяч? Сегодня в России в очередной раз прозвучало, что их так называемая «спецоперация» якобы идёт по плану. Но, если честно, никто в мире не понимает, как вообще мог появиться такой план. Как мог появиться план, который предусматривает гибель десятков тысяч своих же солдат чуть больше, чем за месяц войны? Кто мог утвердить такой план? И какой финальный уровень своих же потерь для этого человека приемлемый? Десятки или всё-таки сотни тысяч погибших россиян? Очевидно, что количество убитых мирных украинцев в Москве вообще никого не волнует. Там говорят, что делают всё ради людей, ради Донбасса... Но даже во времена Второй мировой войны Донбасс не видел такой жестокости за такое короткое время. И от кого? От российских войск. На Донбассе же повторили и историю блокады Ленинграда. Зачем? Что бы об этом сказали люди, которые погибли или чуть не погибли в Ленинграде во время нацистской блокады? Что бы они сказали про блокаду Мариуполя? Також сьогодні пролунало з Росії, що масові вбивства, скоєні російськими військовими в Бучі, це нібито «інсценування». Чомусь не прокоментували ще масові вбивства в Бородянці, Гостомелі, Макарові, в містах і селах Чернігівської, Харківської областей, на Донбасі. Немає у світі стільки «інсценувальників», скільки в російській армії є вбивць. Відповідальність за воєнні злочини неминуча. Як приклад можу навести сьогоднішній результат Служби безпеки України. Дуже символічно, що саме у День космонавтики був затриманий пан Медведчук. Він ховався 48 днів. А ось нарешті вирішив спробувати втекти за межі нашої держави. Що ж, для цього «космонавта» – у поганому сенсі слова – не спрацювало знамените «Поехали!». Вважаю особливо цинічним з його боку використовувати військовий камуфляж. Намагався так замаскуватись. Ось такий «вояка». Ось такий «патріот». Що ж, якщо Медведчук сам обрав для себе військову форму, він підпадає під правила воєнного часу. Пропоную Російській Федерації обміняти цього вашого хлопця на наших хлопців і наших дівчат, які зараз у російському полоні. Тож важливо, щоб наші правоохоронні органи та військові також розглянули таку можливість. З'являється дедалі більше свідчень та інших офіційних даних слідства про жахливі злочини окупантів у тих районах, куди вони змогли, на жаль, зайти. Про нелюдську жорстокість російських військових щодо до жінок, до дітей. Про численні зґвалтування. Не всі серійні ґвалтівники доходили до такого ступеня жорстокості, до якого дійшли російські солдати. Безумовно, ми встановимо повну правду про всіх цих нелюдів. Скільки б часу та зусиль для цього не знадобилося, ми всіх знайдемо. І хай Медведчук вам буде як показовий приклад. Навіть колишній олігарх не врятувався. Що вже говорити про набагато простіших злочинців із російської глибинки. Дістанемо кожного. З великою увагою сприймаємо вчорашні повідомлення про застосування в Маріуполі проти захисників міста боєприпасу з отруйною речовиною. Поки не можна робити стовідсоткові висновки про те, що саме це була за речовина. Зрозуміло, що в заблокованому місті неможливо провести повне розслідування і повний аналіз. Але, враховуючи неодноразові погрози російських пропагандистів щодо застосування хімічної зброї проти захисників Маріуполя і враховуючи вже неодноразове застосування російською армією, наприклад, фосфорних боєприпасів в Україні, світ має реагувати вже зараз. Реагувати превентивно. Бо після застосування зброї масового ураження будь-яке реагування вслід нічого не змінить. І буде виглядати лише як приниження для демократичного світу. Сьогодні у зверненні до парламенту, до народу Литви, а разом з тим і до всіх європейських народів наголосив на тому, що шостий пакет санкцій Євросоюзу проти Росії обов'язково має містити нафту. Досить множити недостатньо сильні санкційні пакети. Все одно доведеться визнати, що тільки відмова Європи від російських енергоносіїв та повне обмеження російської банківської системи може бути аргументом для російського керівництва, щоб шукати мир. Без цього Москва шукає військове рішення. Говорив також сьогодні з канцлером Австрії Негаммером, який напередодні зустрічався з очільником Росії. Обмінялися деталями щодо цієї зустрічі. Багато хто любить зловтішатися з окупантів, тролити їхні провали, рівень підготовки їхніх солдатів та сумнівну якість «новітньої» російської техніки, яка була розроблена за останні 20 років і поступається радянським зразкам. І це правильно. Це справедливо. Але водночас ми маємо розуміти, що не всі російські танки глохнуть у полі. Не всі солдати ворога просто втікають із поля бою. І не всі вони строковики, які не вміють нормально тримати зброю в руках. Це не означає, що ми маємо їх боятися. Це означає, що ми не маємо применшувати заслуг наших бійців, нашої армії. І я вкотре хочу подякувати їм, усім нашим захисникам і захисницям. Я не втомлююсь це робити. І хочу, щоб ми з вами не втомлювалися говорити їм найголовніше: ми віримо у вас. Ми пишаємося вами. Ми захоплюємося вами. Ми пишаємось і всіма нашими людьми, які попри окупацію виходять на вулиці. Протестують. Виганяють окупантів так, як можуть. Пишаємось усім нашим народом! Саме тому потрібно завжди підкреслювати: якщо наші міста й села окуповані, то це лише тимчасово. І вони обов'язково будуть звільнені. Будуть звільнені нашими героями. Причому не тільки силою зброї, а й силою духу. Такого духу, який майже щоденно демонструють українці та українки в містах і селах півдня нашої країни. У тих районах, які російські війська тимчасово окупували і які наша армія поки що не звільнила. Хай там що, потрібно протистояти окупантам. Складно, знаю. Потрібно боротися. Протестувати. Захищати нашу національну державність. І обов'язково – карати колаборантів. Хай роблять «ХНР» десь у себе, у Хакасії, а не в нашому рідному українському Херсоні. Від сили нашого спротиву в усіх його формах прямо залежить майбутнє України. Майбутнє всіх нас. Кожного нашого міста, кожного нашого села. І я вдячний кожному й кожній, хто це усвідомлює. Хто не припиняє чинити спротив навіть тоді, коли здається, що результат – дуже далеко. Бо найтемніший час завжди перед світанком. І окремо хочу сказати сьогодні тим героям, яким дуже важко. Тим, хто захищає Маріуполь. Батальйон морської піхоти 36-ї бригади морської піхоти. Окремий загін спеціального призначення «Азов», 12-та бригада оперативного призначення Національної гвардії України. Підрозділи Державної прикордонної служби. Добровольці «Правого сектору». 555-й військовий госпіталь та працівники Національної поліції. Всім військовим, які борються в ООС, які захищають Харків, Харківський регіон, усьому військовому угрупованню, яке захищає Запорізький регіон, захищає південь. Окремо дякую 92-й, 93-й, 95-й бригадам. Особисто генералу Наєву. І усім безмежно вдячний! Від імені всіх українців. Кілька хвилин тому я підписав три укази. Державними нагородами відзначено 419 військовослужбовців Збройних Сил України. З них 72 – посмертно. Також державними нагородами відзначені 30 військовослужбовців Головного управління розвідки України. Звання Героя України присвоєно підполковнику Васильєву Дмитру Миколайовичу, командиру ракетного дивізіону 19-ї ракетної бригади. Посмертно. Вічна слава всім нашим героям! Вічна пам'ять кожному, хто загинув за Україну! Неминуче покарання всім нашим ворогам. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-rijgikog-74297

Промова Президента України Володимира Зеленського в Рійгікогу, парламенті Естонії

Шановний пане Спікере! Шановна пані Прем’єр-міністр! Члени уряду! Шановні депутати Рійгікогу! Народе Естонії! Вдячний за можливість звернутися до вас сьогодні. В обставинах, які повертають усіх нас до найтемніших часів XX століття. Протягом тридцяти років народи Європи насолоджувалися миром, свободою та спільними можливостями для розвитку. Тепер же російський реваншизм знищив усе те добре, що десятиліттями працювало на спокій Європи, на стабільність життя європейських народів. Від глобальної архітектури безпеки залишилися хіба що уламки. Такі ж руїни, як і від українських міст, розбомблених російськими ракетами та авіацією. Усі міжнародні інституції, які мають підтримувати мир: ООН, ОБСЄ та інші – не здатні зараз зупинити російську агресію. Хоча саме для цього й створювалися. Регіональні альянси, передусім НАТО, постали перед непростою реальністю, коли ні в кого не може бути стовідсоткової впевненості, а чи будуть вони реально захищати своїх членів у разі широкомасштабного нападу Росії. Такого ж, як на Україну. Чи нападу ще гіршого – із застосуванням зброї масового ураження. Бо вперше за багато років доводиться ставитися серйозно до загрози застосування Росією хімічної чи навіть ядерної зброї. Російські державні пропагандисти, явно керуючись відповідними «темниками», відкрито обговорюють можливості Росії захопити всі сусідні країни Європи. Вони говорять про це не просто заради емоцій, а системно привчають російську аудиторію до того, що війна проти сусідів – це нібито норма. Російське намагання захопити всю Україну після восьми років війни на Донбасі повернуло в реальність Європи те саме, що довелося пережити й вашому народу. Масові депортації, фільтраційні табори, послідовне намагання знищити всіх, хто підтримує національну ідею. На сьогодні вже понад 500 тисяч українців примусово переміщені. Тільки уявіть собі, скільки це! Це якби окупанти, вибачте за приклад, взяли собі за мету вивезти весь Таллінн. Ціле місто – воно було, і його немає. Як третину всіх ваших громадян. Депортованих українців позбавляють документів. У них забирають телефони. Намагаються перевезти у віддалені регіони Російської Федерації. Всіляко перешкоджають спробам повернення в Україну. Дітей розлучають із батьками й хочуть направити на незаконне усиновлення в російські родини... В українських містах, які стали жертвами російських ударів, убиті вже десятки тисяч людей. Проти житлових районів і цивільної інфраструктури російська армія застосовує всі види артилерії, всі види ракет і авіабомб. Зокрема фосфорні бомби та інші боєприпаси, заборонені міжнародним правом. Це очевидний терор проти цивільного населення. Це намагання зламати дух народу, підкорити українців на покоління або просто знищити. Чому російське керівництво все це собі дозволяє? Чим для Москви забезпечується відчуття безкарності? Впевнений, ви знаєте відповідь на ці питання. Вона очевидна. З одного боку, Росія користується своїми привілеями в міжнародних структурах. Зокрема, окупованим нею місцем постійного члена Радбезу ООН, щоб блокувати будь-які намагання реально повернути мир у Європу чи в інші регіони, де Росія воює. Саме вона. А з іншого боку, російське керівництво абсолютно не вірить у те, що Європа здатна притягти Росію до відповідальності. У Москві просто не вірять, що Європа здатна примусити Росію до миру. Розраховують на розкол серед європейців і на те, що пріоритет збереження торгівлі для європейців буде вищим, ніж пріоритет безпеки чи навіть пріоритет виживання сусідніх з Росією народів. Пані та панове! Народе Естонії! Саме зараз такий час, коли можна або зупинити Росію, або дуже надовго втратити весь схід Європи. Будь-яку надію на безпечне й вільне життя на континенті, яке б регулювалося загальновизнаним правом, а не жорстокою силою. І я вдячний вам за те, що ви це розумієте. Вже став доброю сторінкою нашої спільної історії велелюдний мітинг 26 лютого за участю десятків тисяч естонців у серці древнього Таллінна на площі Вабадузе на підтримку України, на підтримку свободи у Європі. Естонія однією з перших надала Україні необхідну допомогу, це правда, зокрема й оборонну. Я вдячний вам за щиру підтримку наших переселенців. Ви були й залишаєтеся взірцево принциповими при розгляді у європейських та інших міжнародних структурах питань про війну Росії проти України та відповідної санкційної політики. Я вдячний вам за відмову від російських енергоносіїв. Того джерела нафтодоларів і газоєвро для Росії, яке робить її самовпевненою й такою, що не бажає шукати рівноправних відносин з іншими народами. Але усім нам потрібно зробити значно більше, щоб зупинити занурення Європи в те зло, яке континент бачив ще у 1940-х роках! У таку ж окупацію, яку пережила, до речі, і ваша країна. Не мають повторитися чорні сторінки історії, коли депортовані українці та естонці залишилися на довгі роки в Сибіру чи на Далекому Сході Росії. Там уже більш ніж достатньо українських та естонських могил – могил тих, хто загинув від комуністичних депортацій. І тому я закликаю вас на рівні Євросоюзу знайти такі інструменти впливу на Росію, такі інструменти тиску, які могли б зупинити депортації та повернути всіх депортованих людей додому. Євросоюз має силу, щоб забезпечити це. Євросоюз повинен скористатися цією силою. Поки Росія не поверне примусово вивезених українців, поки не поверне тисячі вкрадених дітей, вона не повинна отримувати жодних грошей від європейських держав чи компаній. Євросоюз не має права бути спонсором депортацій. Євросоюз не має права бути спонсором війни. Потрібно ще серйозніше поставитись до санкційної політики проти Російської Федерації. Чому санкції необхідні? Бо це єдиний інструмент, щоб примусити Росію до миру. Я закликаю вас при затвердженні нового, дуже важливого санкційного пакету проти Російської Федерації на рівні ЄС захищати необхідність повного блокування російських банків. Усіх, а не лише частини. Я закликаю нарешті внести нафту в санкційний пакет. Потрібне ембарго на рівні всього Європейського Союзу! Також запрошую вашу державу, ваших фахівців приєднатися до роботи спільної групи, яка створена для розслідування воєнних злочинів російської армії на території незалежної України. Технічна й експертна підтримка є незамінною зараз, коли кількість воєнних злочинів сягає вже десятків тисяч. Це розстріли мирних людей, це катування, ґвалтування, підрив лікарень, бомбардування пологових будинків, спалення складів з їжею, артилерійські обстріли укриттів, у яких – і вони про це знали, я ще раз підкреслюю, – ховаються діти... Немає такого злочину, який не скоїли б російські солдати за 49 днів цього вторгнення. Усі ці воєнні злочини ми обов'язково розслідуємо та встановимо всіх винних і знайдемо їх. Скільки б часу нам не знадобилося на це. Але якщо ми будемо робити це спільно з вами, спільно з іншими європейськими державами, ми зможемо зробити це значно швидше. Згадайте, що більшість сталінських катів так і не відповіли за все, що наробили. Тому особливо принципово – притягнути до відповідальності нове покоління російських катів. І це потрібно зробити зараз – за скоєне ними в Україні. Щоб не довелося потім розшукувати їх за воєнні злочини проти балтійських народів, проти Фінляндії, Польщі чи будь-якої іншої країни. Усі, хто вже виборов для себе свободу у XX столітті, мають її зберегти і в XXI столітті. Україна буде завжди вдячною Естонії за принципову підтримку нашої держави у європейській інтеграції. Я вдячний вам за те, що ви усвідомлюєте, що приєднання України до Євросоюзу – це питання не просто про економіку чи якусь абстрактну політику. Це питання безпеки та гарантій збереження свободи й демократії в Центральній та Східній Європі. Україна має отримати статус кандидата у члени ЄС вже найближчим часом. Маємо думати вже зараз і про післявоєнне відновлення нашої країни. Коли Росія програє, а це відбудеться неодмінно, потрібно буде довести і Росії, і всім іншим потенційним реваншистам у світі, що війна не призведе до реалізації запланованого. Ми вже співпрацюємо з вашою державою в галузі цифровізації, вже демонструємо іншим європейським країнам переваги сучасних цифрових систем, зокрема і в державному управлінні. Після війни це стане ще більш актуальним, я впевнений. Для відновлення нормальної роботи державних інституцій і місцевої влади. Для повернення компаній. Для кіберзахисту України та всієї, ще раз кажу, всієї Європи. Пані та панове! Народе Естонії! Вже за кілька годин у Київ прибудуть президенти трьох держав Балтії та Президент Польщі. З нетерпінням чекаю на зустріч із ними. На зустріч і з вашим Президентом, паном Аларом Карісом. Такі візити в столицю нашої держави зараз особливо важливі. Важливі не тільки для нас, не тільки як свідчення європейської підтримки нашої боротьби за свободу. А як свідчення того, що всі європейські захисники свободи будуть і надалі об'єднаними. Без будь-яких політичних чи економічних «реверансів» у бік Росії. Європейці мають докладати всіх зусиль, щоб негайно відновити силу міжнародного права. Щоб негайно змусити Росію шукати мир. Це завдання може бути виконане тільки спільно всіма у Європі. На рівні всього Євросоюзу. Разом з іншими учасниками нашої антивоєнної коаліції. Якщо Європа згає час, Росія скористається цим для розширення зони війни ще на інші країни. Вірю, що разом ми цього ніколи не допустимо. Дякую, Естоніє! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/abo-rosiya-bude-realno-shukati-mir-abo-vnaslidok-ciyeyi-vijn-74317

Або Росія буде реально шукати мир, або внаслідок цієї війни назавжди залишить міжнародну арену – звернення Президента України

Незламний народе найсміливішої країни! Сьогодні був корисний день для нашої держави, для нашого захисту від російського нападу. У Київ прибули президенти чотирьох держав – друзів України. Тих, хто допомагає нам з перших днів. Хто не вагався, чи давати нам зброю. Хто не сумнівався, чи запроваджувати санкції. І хто зараз на рівні Європейського Союзу просуває більш жорсткий санкційний пакет проти Російської Федерації. Польща, Литва, Латвія, Естонія. Був дуже радий зустрітися з президентами сьогодні. Переговори були плідними. Важливо, що президенти відвідали Бородянку в Київській області, де на власні очі побачили, що наробили окупанти. Для президентів це ще один аргумент, щоб жорсткіше наполягати на реально відчутних санкціях проти Росії. Передусім потрібне нафтове ембарго. І чітка готовність Європи до відмови від усіх російських енергоносіїв. Євросоюз має припинити спонсорувати російську воєнну машину. Західну санкційну політику розглянула сьогодні й група міжнародних експертів під керівництвом Майкла Макфола та Андрія Єрмака. Група працює вже три тижні. Складається з міжнародних та українських експертів, які займаються оцінкою запроваджених санкцій і того, як Росія намагається їх обійти. Групою підготовлені конкретні пропозиції, як можна прибрати санкційні лазівки, якими постійно користується Росія, та як негайно посилити санкції, щоб це було відчутним для Москви. Говорив сьогодні з Президентом США Байденом. Серед тем розмови – притягнення до відповідальності всіх російських військових і командирів, які скоїли воєнні злочини. Міжнародна співпраця для цього. Обговорили новий пакет оборонної підтримки України. Домовились. На 800 мільйонів доларів. Зброя, боєприпаси, інша допомога. Артилерійські системи, бронетранспортери, гвинтокрили. Щиро вдячний за підтримку! Також домовилися про посилення санкцій проти Росії. Звернувся до парламенту та народу Естонії. Подякував за допомогу, яка надана Україні, зокрема й зброєю. Також закликав Естонію долучитися до проекту відновлення України після війни. Ми вже співпрацюємо з Естонією в галузі цифровізації. А після війни це може стати ще масштабнішим проектом. Для відновлення державних та бізнесових цифрових систем, для кіберзахисту. Для відновлення відповідних освітніх закладів. Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан відвідав Бучу. Правильно, що група судово-медичних експертів Міжнародного кримінального суду розпочне роботу в місті. Відповідальність для російських військових за воєнні злочини – неминуча. Будемо затягувати їх усіх у трибунал. І не тільки за скоєне в Бучі. Загалом на півночі нашої країни, у звільнених районах, триває розмінування. Після окупантів залишилися десятки тисяч снарядів, які не розірвалися, мін, розтяжок – багато всього. Тому всім, хто хоче повернутися додому на звільнену територію, варто бути максимально обережним, максимально уважним. І одразу повідомляти поліції та рятувальникам у разі, якщо знайдете якийсь незрозумілий предмет, вибухонебезпечний предмет. Бойові зведення за сьогодні суттєво не відрізняються від попередніх. Російські війська посилюють активність на східному та південному напрямках. Намагаються відігратися за свої поразки. Продовжують ракетно-бомбові та артилерійські удари. Заводять нові колони техніки. Шукають резерви. Намагаються забрати до своїх військ мешканців півдня нашої країни – тобто ще з цих тимчасово окупованих районів на додачу до так званої мобілізації в окремих районах Донецької та Луганської областей. Уся ця гарячкова активність окупантів свідчить передусім про їхню невпевненість. Про те, що навіть маючи значні запаси ще радянської військової техніки та значну кількість солдатів, яких командування не жаліє від слова «взагалі», російські військові сумніваються у своїй здатності зламати нас, зламати Україну. Що ж, робимо все, щоб їхні сумніви виправдались. І я вдячний усім нашим захисникам, усім нашим захисницям, які утримують позиції та привчають російських солдатів до думки про те, що ця війна проти України може завершитися тільки стратегічним програшем Росії – раніше чи пізніше. Або російське керівництво буде реально шукати мир, або внаслідок цієї війни Росія назавжди залишить міжнародну арену. І перед записом цього звернення, як завжди, підписав укази про нагородження наших захисників. Державними нагородами відзначені 270 військовослужбовців Збройних Сил України, сім із них – посмертно, а також 11 працівників Управління державної охорони. Іншим указом звання Героя України присвоєно двом військовослужбовцям наших Збройних Сил. Посмертно. Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за Україну! Вічна слава кожному, кожній, хто захищає народ і захищає нашу державу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/za-50-dniv-ciyeyi-vijni-ukrayina-stala-geroyem-dlya-vsogo-vi-74329

За 50 днів цієї війни Україна стала героєм для всього вільного світу – звернення Президента Володимира Зеленського

Незламний народе найсміливішої країни! Ми витримали вже 50 днів. 50 днів російського вторгнення, хоча окупанти відводили нам максимум п'ять. Ось так вони «знають нас». Ось так вони «дружать з реальністю». Росія розпочала війну проти України не 24 лютого. Російські війська прийшли до нас ще у 2014 році. Вони захопили наш Крим. Вони перетворили його на одну велику військову базу. Вони зробили Чорне й Азовське моря одними з найбільш небезпечних морів на планеті. Вони розпочали страшну, безмежно цинічну війну на нашому Донбасі. Вони вбивали наших людей впродовж восьми років. 14 тисяч загиблих за цей час! Чим відповів на це світ? Запитання так і залишилося риторичним. Але саме тому вони вирішили, що можуть дозволити собі ще й повномасштабну війну. Дехто ще досі сперечається, якої жорсткості мають бути санкції проти Російської Федерації. Але що тут обговорювати, коли російські війська вже повторюють на нашій землі те, що Європа бачила хіба що під час Другої світової війни? За 50 днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації вони показали, що саме Донбас для Росії – це головна мішень. Саме Донбас Росія хоче знищити насамперед. Саме Луганську й Донецьку області російські війська руйнують так, ніби хочуть, щоб від них залишилося тільки каміння. І щоб там не залишилося людей взагалі. Вони примусово забирають мешканців цих областей у свою армію. Вони кидають їх у найстрашніші бої, буквально в лоб нашій обороні. Вони руйнують міста й села Донбасу. Спалюють усе, що витримало вісім років тієї війни. Гордий і охайний Харків 80 років не бачив таких знущань, які зараз принесла йому Росія. Для чого його руйнувати? Чого можна досягти спаленням Харкова? Що саме можуть дати Росії руйнування на Салтівці чи на площі Свободи? І це вже не риторичні питання. Це питання про те, наскільки безглузде це вторгнення Російської Федерації. Наскільки воно самовбивче для всього, що Росія нібито «захищає». Для російської культури, для звʼязків з цим народом, навіть для російської мови. Росія випалює все це своєю зброєю. Випалює на десятиліття мінімум. На покоління. Древній Чернігів. Якому понад тисячу років. Який бачив стільки війн і стільки загарбників, що хоча б у XXI столітті заслуговував на мир і спокій. Але... Прийшла Росія. Прийшла з найгіршим, що Чернігів переживав за увесь час із Х століття. З часів тієї Русі, на звʼязок з якою Росія колись претендувала. Тепер і цей міф спалений. Русь не руйнувала б себе саму. З нею це робили чужинці. Ординці та інші загарбники. Ось хто прийшов сьогодні на нашу землю. І воюють вони так само – заради грабунку та заради знущань. Дякувати Богу, Збройним Силам України та нашому народу, ми відстояли більшу частину нашої країни. Я пригадую перший день вторгнення Російської Федерації. Я пригадую, що мені говорили 24 лютого. Зокрема й сильні світу цього. Мʼяко кажучи, ніхто не був упевнений у тому, що ми вистоїмо. Всі співчували. Багато хто радив полишити країну. Радили фактично здатися тиранії. Але й вони не знали нас. І вони не знали, наскільки українці сміливі, наскільки ми цінуємо свободу. Нашу можливість жити так, як цього хочемо саме ми. А не люди, які керують так, що їхня армія вперше в житті бачить унітази хіба що на окупованій території та краде додому навіть звичайну побутову техніку. Окупанти відповідатимуть за все, що зробили в Україні. За все, що зробили проти українців. Вони відповідатимуть за Бучу, за Краматорськ, за Волноваху, за Охтирку. За Гостомель і Бородянку. За Ізюм, за Маріуполь і всі інші міста й громади України, які російська армія відкинула на 80 років назад. У той страшний час, про який усі й завжди у світі говорили: «Ніколи знову». Ось воно – знову. Ось воно – зараз. І ми зробимо все, щоб воно було справді востаннє. Бо питання «Як гарантувати безпеку для України та для Європи?» більше ніколи не буде риторичним. Ми цього не допустимо. Я вдячний кожному з тих, хто підтримав нашу державу. Хто одразу запитав, чим допомогти. Хто став з нами спина до спини й допоміг отримати те, що необхідно для оборони нашої держави. Цей час, ці 50 днів показали мені по-іншому багатьох світових лідерів. Різні держави. Я побачив велику щедрість у тих, хто й сам небагатий. Я побачив надзвичайну рішучість у тих, кого глобальні лідери зазвичай не сприймали серйозно. Я побачив, що демократичний світ справді має тих, чиєї волі достатньо для захисту свободи від нападу тиранії. Побачив політиків, які поводилися так, ніби в них немає жодної влади. І побачив не політиків, які зробили за ці 50 днів більше, ніж деякі державні діячі, які претендували на лідерство. Але це все – лише надбудова. Надбудова над тим, як Україну захищають наші люди, увесь наш народ. Ті, хто зупинили просування нескінченних колон російської техніки. Ті, хто стримують постійні атаки на Донбасі. Ті, хто героїчно обороняє Маріуполь, допомагаючи цією обороною вистояти всій нашій державі. Ті, хто зупинив наступ із півдня. І зробив знаменитою нашу Чорнобаївку. Ті, хто вигнав ворога з півночі. Ті, хто показав, що російська авіація беззахисна, хоча Росія витратила десятки мільярдів доларів на різні системи, які мали б захищати її літаки. Ті, хто показав, що російські кораблі можуть піти... хіба що на дно. Ті, хто допомагає армії та суспільству знайти все, що може бути необхідним. Ті, хто рятує, лікує, хто навчає. Проводить розмінування. Хто забезпечує нас усіх стабільним звʼязком. Ті, хто перебудував ланцюжки постачання для всієї країни. Ті, хто підтримує фінансову стабільність, хто зберіг бізнес і продовжив працювати. Ті, хто допомагає переселенцям. Ті, хто розпочав посівну. Ті, хто дає Україні коректну інформацію та необхідні емоції. Усі наші журналісти, усі, хто обʼєднався для загальнонаціонального телемарафону. 50 днів нашої оборони – це досягнення. Досягнення мільйонів українців. Кожного й кожної, хто 24 лютого ухвалив для себе основне рішення в житті – битися. Бути людиною. Не здаватися. І не зраджувати. Ще з давніх-давен і до нашого часу людство шукало героїв. Люди завжди цінують героїв. Завжди підтримують тих, хто сміливий. І завжди відчувають, хто бореться за добро. За 50 днів цієї війни Україна стала героєм для всього вільного світу. Для тих, хто має достатню сміливість, щоб називати речі своїми іменами. Для тих, хто не отруєний пропагандою. Ви всі стали героями. Всі українці і всі українки, які вистояли, які не здаються. І які переможуть. Які повернуть Україні мир. Я впевнений у цьому. Говорив сьогодні з нашою командою, яка братиме участь у міжнародних спортивних змаганнях «Ігри нескорених». Серед них і ветерани, і військовослужбовці – ті, хто захищає зараз нашу державу. Дуже переживають, що довелося поїхати на змагання. Я запевнив, що ми дочекаємося їхнього повернення й будемо підтримувати їх на змаганнях так само щиро. Вірю, що наша команда і в цьому році дасть привід нею пишатися. І вже традиційно, як і кожного вечора, я підписав укази про нагородження тих, хто найбільше відзначився в захисті держави. 221 військовослужбовець Збройних Сил України, з них 34 – посмертно. І двоє службовців Держспецзвʼязку. Звання Героя України присвоєно майору Кукурбі Олександру Васильовичу, начальнику розвідки штабу 299-ї бригади тактичної авіації Збройних Сил України. Завдяки його сміливим діям знищено десятки одиниць ворожої техніки й сотні окупантів. А також нагородив тих, чиї прізвища не можна назвати. Але нагородив за те, що точно корисно для всіх. Вічна слава всім, хто захищає державу! Вічна памʼять кожному й кожній, хто загинув за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vid-efektivnosti-instrumentiv-vplivu-na-rosiyu-zalezhit-skil-74349

Від ефективності інструментів впливу на Росію залежить, скільки триватиме ця війна – звернення Президента України

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Впевнений, ви періодично бачите у ЗМІ – в українських і західних – повідомлення, як довго може тривати ця війна. Одні говорять, що кілька тижнів. Інші – що кілька років. Хтось каже, що війна триватиме до кінця цього року. А хтось радить готуватися до постійної конфронтації з Росією, поки вона існуватиме. Звісно, я також чую різні прогнози. Маю набагато більше різної інформації, ніж публікують деякі ЗМІ, про наміри й можливості російської армії. Про потенціал російської економіки. Про емоційний стан суспільства в РФ. Все це треба враховувати, перш ніж говорити, скільки ще триватиме війна. А отже, треба враховувати ефективність інструментів впливу на Росію, які застосовує Україна та вся наша антивоєнна коаліція проти агресії Росії. Успіхи наших військових на полі бою справді вагомі. Історично значущі. Але ще недостатні, щоб очистити нашу землю від окупантів. Будемо бити їх більше. Санкції проти Росії дуже серйозні. Економічно болісні. Але ще недостатні, щоб російська воєнна машина залишилася без засобів для існування. Просуваємо сильніші, більш руйнівні. Тож насправді саме на цих двох напрямках і визначається, скільки триватиме ця війна. Я завжди кажу всім нашим партнерам, з якими обговорюю це питання, що від обсягу підтримки для України безпосередньо залежить і настання миру. Залежить буквально те, скількох іще українців та українок встигнуть убити окупанти. Якщо хтось каже: рік чи роки, я відповідаю: у ваших силах зробити війну значно коротшою. Що більше й що швидше ми отримаємо всю зброю, яку запросили, то сильнішими будуть наші позиції й скоріше буде мир. Що більше й що швидше ми отримаємо фінансову підтримку, яку запросили, то скоріше буде мир. Що швидше демократичний світ визнає, що нафтове ембарго проти Росії та повне блокування її банківського сектору – це обов'язкові кроки до миру, то скоріше закінчиться війна. Тож завдання номер один – прискорення миру. Наші Збройні Сили виконують його блискуче. Вони зупиняють атаки окупантів. Вони реалізовують контрнаступи. Вони вже так закошмарили – у правильному сенсі цього слова – російську звичайну авіацію, що ті змушені застосовувати стратегічні далекобійні літаки. Я вдячний кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці за цю величезну роботу. Свою активність мають продовжувати наші дипломати за всіма можливими лініями, на всіх можливих рівнях. Як офіційних, так і неофіційних. Черговий санкційний пакет проти Росії повинен містити відмову від російської нафти. Загалом демократичний світ має визначитись із тим, що гроші Росії за енергоресурси – це насправді гроші на руйнацію демократії. Коли ці рішення будуть, ми всі зможемо побачити, що мир наближається. Провів сьогодні нараду з урядовцями. Ключова тема – розв'язання нагальних економічних питань, які виникли за час воєнного стану. Відзначено, що чотири п'ятих від усіх українських підприємств уже повернулися до роботи на безпечній території. Зокрема, це стосується й підприємств важкої промисловості. Перебудовуються транспортні мережі. Хороші показники у сфері торгівлі та послуг. І це все – також виконання національного завдання з прискорення миру. Тому я вдячний кожному й кожній, хто зберігає робочі місця, хто працевлаштовує наших людей, хто допомагає бізнесу адаптуватися до цих складних умов і дає Україні необхідну економічну силу, щоб жити. Хай там як, але в усіх містах і усіх громадах, де немає присутності окупантів і бойових дій, потрібно відновлювати економіку по максимуму. Обговорили енергетичні питання, завершення цього опалювального сезону. Сезон проведений успішно попри все. Попри всі «вангування» тарифи не зросли. Віялових відключень не було. Постачання не зривалося навіть у воєнний час. Розпочали також підготовку вже до наступного опалювального сезону. Обговорили закупівлю газу, обговорили закупівлю вугілля. Продовжуємо щонайменше на наступні півроку дію тарифу на електрику в розмірі 1 гривня 44 копійки за кіловат для тих, хто споживає менш як 250 кіловат. Це 80% наших громадян. Міністр аграрної політики та продовольства доповів, що посівна кампанія розпочалась і триває в усіх областях нашої держави, включно з Луганською та Донецькою. Говорили сьогодні з урядовцями й про роботу над заповненням опитувальника, який Україна отримала від Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Це необхідний етап підготовки нашої держави до набуття статусу кандидата у члени ЄС. Робота практично завершена, і скоро відповіді передамо представникам Євросоюзу. Провів сьогодні важливу зустріч з усіма керівниками силового блоку держави. Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу, керівник Головного управління розвідки, командувач Національної гвардії, міністр внутрішніх справ, керівник Служби безпеки України. Також були керівник Офісу Президента, секретар Ради національної безпеки і оборони та голова нашої делегації на переговорах. Головна тема – це Маріуполь. Деталі зараз не можуть бути публічними. Але робимо все для порятунку наших людей. Триває відновлення нормального життя у тих наших областях і районах, звідки вигнали окупантів. Обсяг робіт – дійсно колосальний. Деокуповано вже 918 населених пунктів різного масштабу, але однаково значущих для нас, для України. Проводимо розмінування. Відновлюємо постачання електрики, води та газу. Відновлюємо роботу поліції, пошти, структур державної та місцевої влади. На території 338 звільнених населених пунктів розпочато роботу гуманітарних штабів. Поновлюємо надання регулярної та екстреної медичної допомоги, роботу освітніх структур – там, де це справді можливо. Бо загалом на цей день російські війська зруйнували або пошкодили вже 1018 освітніх закладів по всій нашій країні. Почали відновлення доріг та залізничного сполучення. Зокрема, від завтра відновиться залізничне сполучення з Черніговом та Ніжином. Вже курсують потяги між містами Сумської області. Команди Укравтодору та Укрзалізниці працюють достатньо ефективно, і я вдячний їм за цю швидкість. За те, що повертають людям відчуття нормальності життя, яке окупанти намагалися знищити назавжди. На півдні та сході нашої країни ситуація ще дуже складна, далека від того, щоб говорити про відновлення. В окупованих районах Херсонської та Запорізької областей російські військові продовжують терор проти мирних мешканців нашої держави. Відшукують усіх, хто хоч колись був пов'язаний з українською армією чи державними структурами. Окупанти думають, що їм це якось спростить контроль над територією. Але вони дуже помиляються. Вони обманюють самі себе. Проблема окупантів не в тому, що їх не сприймають якісь активісти, ветерани чи журналісти. Проблема Росії в тому, що її не сприймає – і ніколи вже не сприйматиме – увесь український народ. Росія назавжди програла Україну. Та й що там казати – увесь світ програла. Ніде вже її не сприйматимуть. А та жорстокість, із якою російські війська намагаються завоювати Приазов'я, Донбас, Харківщину, лише добиває навіть мінімальні шанси цих територій і цих людей хоч коли-небудь у майбутньому мати будь-які зв'язки з цією державою. Можливо, десь у Росії за жорстокість і поважають. Але в Україні за жорстокість зневажають. І карають. І це обов'язково. Підписав сьогодні укази про нагородження наших військових. 237 військовослужбовців Збройних Сил України відзначені державними нагородами, з них 34 – посмертно. Звання Героя України присвоєно полковнику Кащенку Дмитру Валерійовичу, командиру 58-ї окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України. За особистий приклад героїзму, яким надихає товаришів по службі, за надзвичайно ефективні бойові дії та конкретні й дуже важливі результати для збереження позицій нашої армії та вигнання окупантів. І наостанок. Важливі слова про те, що надія завжди перемагає навіть, здавалося б, непереборні обставини. Цієї суботи єврейська громада святкує Песах. Свято звільнення. Свято життя. Щиро бажаю всім, хто святкує і в Україні, і у світі, миру, добра та неминучої поразки будь-якого зла, яке загрожує свободі та життю на землі. Хаг Песах самеах! Дякую всім нашим захисникам! Дякую всім нашим захисницям! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/mi-boremosya-zaradi-vilnogo-majbutnogo-ta-rozvitku-nashoyi-k-74393

Ми боремося заради вільного майбутнього та розвитку нашої країни – звернення Президента України

Вільний народе найпрекраснішої країни! Країни, у якої є майбутнє. Це точно. Це те, що мотивує нас боротися зараз. На полі бою й цілодобово на дипломатичному, інформаційному та економічному фронтах. Це те, що дає нам змогу планувати життя після війни. Наше українське вільне, суверенне й демократичне майбутнє. Обов'язково – мирне. Обов'язково – з розвитком. Провів сьогодні нараду, присвячену відбудові наших міст. Звісно, це колосальний обсяг роботи. Але все ж менший, ніж захистити державу у війні. Ніж те, що ми всі – всі українці, наша армія та весь наш народ – уже реально здійснюємо. Тож не варто боятися масштабу. Що важливо в нашому проекті відбудови України? Завдання не тільки в тому, щоб фізично відновити будинки, квартири, мости й дороги, підприємства та соціальну інфраструктуру, які були зруйновані російськими військами. Не тільки в тому, щоб повернути людям усе, що вони втратили, і дати їм нову основу в житті. Зараз – історичний момент. Момент, коли ми можемо раз і назавжди вирішити багато застарілих проблем усього середовища нашого життя. Коли можемо зробити якісне міське планування там, де його не було. Можемо врахувати реальні транспортні потоки. Гарантувати енергозбереження, екологічність матеріалів, інклюзивність. Це якщо говорити про те, що стосується організації простору життя та якості відбудови. Але є й те, що стосується справедливості. Десятиліттями існували й ніколи не закінчувалися черги на житло. Це було ще з радянських часів. Мільйони людей знають, як це важко – отримати своє житло, заробити на свою власну квартиру, побудувати свій дім. Особливо болісно це завжди було для військових, правоохоронців, працівників бюджетної сфери. Для тих, хто працює на суспільство й отримує за це від держави зовсім небагато. Ще минулого року я ставив завдання уряду – зробити все, щоб цьогоріч можна було забезпечити житлом усіх ветеранів, які стояли в черзі. Далі ми планували перейти до забезпечення житлом усіх наших військових. А зараз ми фактично розширюємо те минулорічне завдання на масштаб усієї держави й деталізуємо його так, щоб це було справжньою модернізацією українських міст і українських громад. А ще поєднуємо це з програмою енергомодернізації житла. Як результат – буде кілька етапів. Я поставив сьогодні завдання, щоб на першому етапі були забезпечені тимчасовим житлом усі наші переселенці. Ті, чий дім зруйнований війною. Тимчасовим, поки не відновимо їхнє житло. Або поки люди не отримають компенсацію квадратними метрами чи грошима. На другому етапі відновлюємо те, що окупанти намагалися знищити. Всі міста й громади, які постраждали. А на третьому етапі забезпечуємо житлом усіх тих, хто захищав чи захищає зараз державу, хто працював чи працює в інтересах суспільства, а власного житла так і не має. Не може більше бути такого, що людина віддає все життя військовій службі, але виходить на пенсію, не маючи власної квартири. Не може більше бути такого, що син чи донька захищають Україну на війні, а батько й мати не мають власного житла та змушені жити на зйомній квартирі чи шукати інші варіанти. Не може більше бути такого, що лікар чи медична сестричка, вчитель чи правоохоронець усе життя чесно віддають справі, а залишаються в гуртожитку на десятки років, якщо не на все життя. Уряд, усі органи центральної влади разом із місцевою владою повинні це забезпечити. І забезпечать. Кожен і кожна в Україні мають право на своє житло, на свій власний дім чи свою власну квартиру. На безпечний і комфортний життєвий простір, який буде розрахований на будь-яку людину. Всі, чиє житло зруйнували окупанти, і всі, хто довгі роки стояв у черзі. Увесь наш народ, який заслуговує на життя в сучасному середовищі. Щоб реалізувати цей проект, ми вже залучаємо провідних архітекторів, увесь потенціал держави та міжнародну підтримку. Додамо участь компаній, держав-партнерів, міжнародних донорів. Абсолютно не маю сумнівів, що нам вдасться це зробити. Вдасться не тільки відновити зруйноване, а й відновити справедливість щодо тих, чиє право на житло було порушене. Також обговорили й питання меморіалізації того, що українці пережили під час цієї війни. Обговорили, як зберегти частинки цього досвіду, щоб він завжди нагадував усім поколінням наших людей, від якої жорстокої й безглуздої навали Україна змогла відбитися. Як один з прикладів, готується проект меморіального комплексу, який розповість історію зруйнованого мосту в Київській області, який з'єднував Ірпінь та Бучу з Києвом. Історію людей, які рятувалися цим мостом та цією дорогою в Київ від російських загарбників. Зустрівся сьогодні з військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації. Вручив нагороди. Внесок зв'язківців у нашу оборону, у наш рух до перемоги, до миру неможливо переоцінити. Про їхню роботу треба згадувати частіше, висловлювати вдячність їм треба гучніше. З першого дня війни ми маємо стабільний зв'язок як всередині нашої держави, так і з державами-партнерами України. Я щиро вдячний кожному та кожній, хто це забезпечує! Говорив сьогодні з Прем'єр-міністром Британії Борисом Джонсоном і з Прем'єр-міністеркою Швеції Магдаленою Андерссон. Про оборонну та іншу підтримку для України. Про посилення санкційної політики проти Росії. Про ситуацію на різних напрямках бойових дій в Україні, а особливо – про Маріуполь. Та про варіанти допомоги захисникам міста й цивільним людям. Ситуація в Маріуполі залишається максимально жорсткою. Просто нелюдською. Такою її зробила Російська Федерація. Свідомо зробила. І свідомо продовжує знищувати міста. Свідомо намагається знищити всіх, хто там є, в Маріуполі. Вплинути на це можна тільки двома шляхами. Або партнери дадуть Україні всю необхідну важку зброю, літаки, причому, без перебільшення, негайно. Щоб ми могли знизити тиск окупантів на Маріуполь і деблокувати його. Або – переговорний шлях, на якому також роль партнерів має бути визначальною. Хочу, щоб мене зараз почули правильно: не було ще жодного дня від початку блокади Маріуполя, щоб ми не шукали рішення. Військове чи дипломатичне – яке завгодно, щоб урятувати людей. Але знайти це рішення вкрай складно. Поки жодного на сто відсотків реального варіанту ще не було. Це стосується як варіантів військових дій, так і переговорного процесу. Хоча ми чули багато намірів від тих, хто хотів допомогти і хто справді користується міжнародним авторитетом, але жоден з них поки що не реалізувався. Втім, ми не полишимо цих намагань. І щоденно або я, або Головнокомандувач Збройних Сил Валерій Залужний, або інші військові, або керівник нашої переговорної групи Давид Арахамія – на зв'язку з нашими захисниками Маріуполя. Щодня. Вже традиційно перед вечірнім зверненням я підписав указ про нагородження наших захисників. 186 військовослужбовців Збройних Сил України. 13 військовослужбовців Головного управління розвідки. Двоє працівників Служби безпеки України. І один боєць Національної гвардії. Вічна слава всім, хто захищає державу! Вічна пам'ять кожному, хто загинув за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vidpoviddyu-na-sprobu-rublovoyi-okupaciyi-hersonskoyi-ta-zap-74397

Відповіддю на спробу «рубльової окупації» Херсонської та Запорізької областей має бути повне охоплення санкціями російської банківської системи – звернення Президента України

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Сьогодні християни західного обряду святкують Великдень. Найрадісніше християнське свято. Свято перемоги життя над смертю. Українська католицька громада об'єднує мільйони людей. І я щиро бажаю кожному й кожній миру. Бажаю зберегти душевне світло навіть у цей темний час війни проти нашої держави. Зберегти, щоб уже скоро побачити, як добро обов'язково переможе зло і для нашої країни, а правда здолає будь-яку брехню окупантів. Прекрасний подарунок до свята зробила наша команда на «Іграх нескорених», у яких беруть участь ветерани та військовослужбовці. В перший же день змагань, які стартували в Нідерландах, українці здобули «золото», «срібло» та «бронзу». Родіон Сітдіков виборов «золото» у штовханні ядра. Артем Лукашук та Іван Герецун принесли Україні «срібло» та «бронзу» у стрибках у довжину. Дякую вам, хлопці, від усіх нас, від усіх українців! Це завжди важливо, а зараз – надзвичайно. Щоб славили наш прапор, щоб лунав український гімн і щоб шанували наших героїв. Але яким би не був день і яке б не було свято – для всіх у владі завдання незмінне. Працювати навіть не на сто, а на двісті відсотків, щоб забезпечувати нашу оборону. Забезпечувати Україні зброю, фінансову підтримку та все інше постачання. Розпочав сьогоднішній день із наради з військовими та урядовцями щодо ситуації в зонах бойових дій. Російські війська готуються до наступальної операції на сході нашої держави. Вже найближчим часом. Хочуть буквально добити і знищити Донбас. Знищити все, що колись дало славу цьому промисловому регіону. Так само, як російські військові знищують Маріуполь, вони хочуть стерти з лиця землі й інші міста та інші громади Донецької та Луганської областей. Робимо все, щоб забезпечити оборону. Постійно контактуємо з партнерами. Вдячні тим, хто допомагає дійсно всім, чим може допомогти. Але ті, хто має необхідну нам зброю та боєприпаси і притримує свою допомогу, повинні знати, що від них також залежить доля цієї битви. Доля людей, які можуть бути врятовані. Завершився вже 53-й день війни, і за деякими пунктами в наших запитах щодо зброї ми очікуємо відповідей 53 дні. А деякі відповіді формулюються так, що постачання може розпочатися хіба що в травні. Я прямо кажу в таких випадках: кожна затримка зброї, кожне політичне затягування – це дозвіл Росії забирати життя українців. Саме так Росія це трактує. Саме так не повинно бути в реальності. Тривають постійні обстріли нашого міста Харків. Сьогодні російські війська вдарили, зокрема, по вулицях Культури, Шевченка та Дарвіна. Мабуть, це особливо небезпечні слова для Росії – «культура», «Шевченко», «Дарвін». Те, що загрожує її існуванню. Станом на цю хвилину в переліку загиблих від цього удару – п'ятеро харків'ян, не менше 15 поранених. Тільки за останні чотири дні в Харкові від російських обстрілів 18 людей загинули, 106 – поранені. Це не що інше, як свідомий терор. Міномети, артилерія проти звичайних житлових кварталів, проти звичайних цивільних людей. Демократичний світ повинен відреагувати й на те, що окупанти роблять на півдні України – в Херсонській та Запорізькій областях. Там будують катівні. Викрадають представників місцевої влади та всіх, кого вважають помітними для місцевих громад. Шантажують учителів. Крадуть гроші, спрямовані на виплату пенсій. Блокують та крадуть гуманітарну допомогу. Доводять людей до голоду. Окупанти ще й намагаються відірвати Херсонську та Запорізьку області за прикладом так званих «ДНР» і «ЛНР». Переводять цю територію в рубльову зону та підпорядковують адміністративній машині Росії. Все це вимагає більшої швидкості західних держав при підготовці нового потужного санкційного пакету. Відповіддю на спробу «рубльової окупації» Херсонської та Запорізької областей має бути повне охоплення санкціями російської банківської та фінансової систем. Бо вони – це частина окупаційної машини. Звичайно, необхідність ембарго на постачання нафти з Росії зростає з кожним днем. Кожен у Європі та Америці вже бачить, що Росія відверто використовує енергоносії для намагання дестабілізувати західні суспільства. Російська ставка на хаос на паливних ринках не має спрацювати. І дуже я хочу сьогодні ще раз підтримати всіх, хто бореться за Україну в містах, в громадах півдня нашої держави. Хто захищає наші національні символи. Хто захищає нашу свободу. Кожен прояв такої боротьби ускладнює окупантам реалізацію їхнього завдання. Саботуйте розпорядження окупантів. Не співпрацюйте з ними. Протестуйте. Треба протриматися, щоб Росії не вдалося спотворити життя ще в інших містах України, як у Донецьку та Луганську. Говорив сьогодні з директоркою-розпорядницею Міжнародного валютного фонду Крісталіною Георгієвою. Про забезпечення фінансової стійкості України та про підготовку відбудови нашої держави після війни. Торкнулися конкретних напрямків можливої співпраці з МВФ як найближчим часом, так і в перспективі кількох років. Упевнений, що прогрес у наших відносинах з фондом буде відчутним. І я хочу подякувати пані Крісталіні за особисту й вагому підтримку. Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль відзвітував сьогодні про виконання доручення щодо додаткової соціальної допомоги у зв'язку з війною. Перше. Кожен переселенець може отримати грошову допомогу на проживання. Щомісячно це 2 тисячі гривень на дорослого та 3 тисячі гривень на дитину. Оформити можна в найближчому ЦНАПі, органах соцзахисту, а вже від середи – в «Дії». Друге. Триває евакуація людей із районів, охоплених бойовими діями. Уряд розгортає спеціальні пункти для забезпечення тимчасового проживання людей і надання грошової допомоги одразу на залізничних станціях та вокзалах. Третє. Триває збір заяв через «Дію» щодо зруйнованого чи пошкодженого житла. Обов'язково подавайте заяви, якщо втратили квартиру, будинок або якщо вони пошкоджені обстрілами. Четверте. Закликаю роботодавців, хоч як це важко, намагатися залучати переселенців до роботи. Зараз кожне збережене й кожне додаткове робоче місце – це допомога захисту держави у війні. За кожного переселенця, якого бізнес бере на роботу, підприємство отримає від держави співфінансування витрат на оплату його праці. Це 6 тисяч 500 гривень. Заяву також можна буде подати на порталі «Дія». Традиційно ввечері підписав укази про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 188 військовослужбовців Збройних Сил України. 553 бійці Національної гвардії. 64 прикордонники. П'ять поліцейських, 26 працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій. Шести захисникам України присвоєно звання Героя України. І наостанок. Ще одне привітання – і також для наших героїв, для українських пожежників. Сьогодні відзначається День пожежної охорони. І я щиро вітаю кожного й кожну, хто захищає безпеку наших людей, нашої землі від вогню. Хто і в мирний час майже щодня – як на війні. Дякую за службу! Дякую за порятунок! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/mi-svit-ta-istoriya-zaberut-u-rosiyi-znachno-bilshe-nizh-ros-74409

Ми, світ та історія заберуть у Росії значно більше, ніж російські ракети – в України – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Завершується 54-й день нашої оборони проти російського вторгнення. Російська армія не збавляє темпу використання ракет проти України. Хоча вже мала б усвідомити, що їй буде вкрай складно відновити ракетний запас в умовах навіть вже чинних санкцій. Без імпорту вони не можуть навіть цього. А коли будуть закриті ще й усі лазівки, які використовуються для обходу санкцій, та коли будуть запроваджені ще жорсткіші санкційні обмеження, відновлення ракетного потенціалу Росії буде нереалістичним. Тобто російські ракетні удари призводять лише до одного – ракетної самодемілітаризації Російської Федерації. Схожий процес відбувається і з іншими російськими озброєннями. Виробляти нову артилерію, літаки, нові гвинтокрили, крейсери в умовах санкцій буде непідйомним завданням для Росії. Жодний із ракетних ударів не змінив для Росії ситуацію якось принципово. Та й якщо оцінювати їх усі разом, то висновок – це стратегічна безглуздість. Сьогоднішні удари по Львову, по Дніпропетровщині та будь-які інші російські удари означають тільки одне: ми, світ та історія заберуть у Росії значно більше, ніж російські ракети – в України. Кожне втрачене життя – це аргумент лише для того, щоб українці та інші вільні народи покоління за поколінням сприймали Росію виключно як загрозу. А будь-яку інфраструктуру можна відновити. І ми це обовʼязково зробимо. На сході та півдні нашої держави окупанти намагаються атакувати останнім часом трохи більш продумано, ніж це було раніше. Тиснуть, шукають слабке місце в обороні нашої держави, щоб знайти й зайти туди основними силами... Мабуть, російські генерали, які звикли не рахувати будь-які втрати, убили вже стільки російських військових, що навіть їм доводиться бути обережнішими, бо нікого не залишиться, щоб наступати. Втім, хай не сподіваються, що це їм допоможе. Це питання тільки часу – коли вся територія нашої держави буде звільнена. Зараз уже можна констатувати, що російські війська розпочали битву за Донбас, до якої давно готувалися. Дуже значна частина всієї російської армії зараз сконцентрована для цього наступу. Скільки б туди не зганяли російських військових, ми будемо боротися. Ми будемо захищатися. Ми будемо робити це щоденно. Нічого українського не віддамо, а чужого нам не треба. І я вдячний усім нашим бійцям, усім нашим героїчним містам на Донбасі, Маріуполю, а також містам Харківщини, які тримаються. Які захищають долю всієї держави, стримуючи сили загарбників. Рубіжне, Попасна, Золоте, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Краматорськ та всі інші, які протягом усіх цих років і назавжди – з Україною. Говорив з Президентом Литовської Республіки та другом нашої країни Гітанасом Наусєдою. Поінформував його про розвиток ситуації в зонах бойових дій та особливо – про ситуацію в Маріуполі. Координуємо наші дії, щоб посилити для Росії відповідальність за війну. Також говорив з прем'єр-міністрами Болгарії та Хорватії. Про створені Росією загрози вільному мореплавству в Чорному морі, про нашу взаємодію на рівні Євросоюзу, про дієву підтримку України та напрацювання рішень для повернення миру. Провів сьогодні важливу нараду щодо післявоєнного відновлення та розвитку України. Вже зараз потрібно детально все опрацювати, щоб коли війна завершиться, ми були повністю готові. Ми розробляємо комплексний план, який передбачає відбудову зруйнованого, модернізацію державних структур та максимальне прискорення розвитку України. Йдеться не тільки про обсяг фізичної роботи – побудувати житло, відновити підприємства, завести новий бізнес, який працюватиме на відбудову інфраструктури та оновлення економічних відносин у нашій державі. А й про переосмислення того, як буде розвиватися наша країна надалі. Які галузі можуть стати основою зростання після війни. Які рішення та ресурси потрібні, щоб збільшити рівень переробки в Україні й не торгувати сировиною, як це було раніше. Які міста стануть локомотивами економічного й технологічного зростання, підтягуючи за собою навколишні райони. Станом на цей час, якщо уважно послухати всі дискусії, які ведуться в нашій країні на різному рівні про післявоєнне відновлення, основна тема в них фактично – про гроші. Який пакет фінансів потрібен, щоб відновитися після війни? Але я завжди наголошую, що гроші – це не фундамент для розвитку країни. Ідеї, люди – ось фундамент. А вже коли є ідеї, є наш народ, то починаєш бачити, для чого і в якому обсязі потрібні гроші. Треба мати чітке розуміння того, якою ми бачимо ту чи іншу галузь нашої економіки, який напрямок розвитку очікуємо від того чи іншого міста, яку користь може принести державі загалом та чи інша інституція. Звичайно, що для малого й середнього бізнесу маємо забезпечити максимально комфортне й вільне середовище. З погляду податків та адміністративних відносин. Звичайно, що цифровізація – це топ-пріоритет. Також топ-пріоритет для нас – це безпека. Оборонний потенціал має бути на новому рівні. Звичайно, що треба довести до результату судову, антикорупційну та інші важливі реформи. Але все це має працювати на конкретне бачення того, якою буде Україна. Якою вона буде через рік після війни, через п'ять років після війни, через десять, через 20 років. Що саме буде важливим для наших людей. Що саме буде важливим для глобального бізнесу. Яка кількість робочих місць і в яких галузях буде доступною для українців. Невід'ємним елементом такого стратегічного бачення є вступ України в Європейський Союз. І в цьому контексті сьогодні відбулась історична подія – проходимо один з етапів перед вступом у ЄС. Ми передали відповіді на опитувальник, який отримали від Урсули фон дер Ляєн, Президентки Єврокомісії, та Жозепа Борреля, керівника європейської дипломатії. Кожна держава, яка приєдналася до Євросоюзу, проходила через таку ж процедуру з опитувальником. Різниця лише в тому, що в них це займало роки, а в нас – трохи більш як тиждень. Вже найближчим часом ми передамо другу частину відповідей. І розраховуємо, що європейське рішення у відповідь буде швидким. Статус кандидата у члени Євросоюзу відкриє для нас безпрецедентні в нашій історії можливості для відновлення та модернізації України. Відповідні переговори про підтримку нашої програми відбудови країни ведемо і з країнами на двосторонньому рівні, і з міжнародними фінансовими інституціями. Звичайно, будемо по максимуму залучати глобальний бізнес. Але ми зацікавлені передусім у тому, щоб робочі місця й додана вартість створювалися в Україні. Тож локалізація буде й надалі важливими для нас процесом. Увечері підписав традиційний указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 192 військовослужбовці Збройних Сил України, 24 з них – посмертно. Вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну! Вічна слава кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/yaksho-nashi-partneri-mayut-potribnu-ukrayini-zbroyu-yihnij-74417

Якщо наші партнери мають потрібну Україні зброю, то їхній обов'язок – допомогти захистити свободу й життя людей – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Завершується 55-й день нашої оборони від повномасштабної агресії Росії. Зараз на території нашої держави та в прикордонних районах Росії зосереджена фактично вся боєздатна частина армії окупантів. Вони зігнали проти України майже всіх і майже все, що здатне з нами воювати. Тому в цьому протистоянні, в цій обороні ми перед очима всього світу реально виступаємо проти армії, яку вважали другою чи третьою за потужністю. І те, як міцно тримаються наші Збройні Сили, те, як сміливо захищається весь наш народ, демонструє, що все ж таки в глобальних рейтингах українська армія вже давно заслуговує бути вище від російської. Якби ми отримали доступ до всієї тієї зброї, якої потребуємо, яка є в наших партнерів і яка зіставна зі зброєю, яку використовує Російська Федерація, ми б уже завершили цю війну. Ми б уже повернули мир і звільнили нашу територію від окупантів. Бо перевага українських військових у тактиці та в мудрості цілком очевидна. Саме тому я буквально в кожному контакті з лідерами демократичного світу, в усіх переговорах, в усіх інтерв'ю наголошую на простій істині – це несправедливо, що Україна й досі змушена просити про те, що в партнерів роками зберігається десь на складах. Якщо вони мають зброю, яка потрібна Україні тут, яка потрібна зараз, якщо вони мають боєприпаси, які необхідні нам тут і необхідні зараз, то це їхній, передусім моральний, обов'язок – допомогти захистити свободу. Допомогти врятувати життя тисяч українців. Якби ми отримали в перший тиждень війни те, що отримуємо зараз, користь для України й для свободи у Європі була б більшою, я впевнений. І якщо ми отримаємо просто зараз те, що в деяких партнерів заплановано для передачі Україні найближчими тижнями, це допоможе врятувати життя тисяч, тисяч людей. Сподіваюся, партнери почують цю тезу і зрозуміють, що кожен день має значення. Будь-яке зволікання з допомогою Україні призводить до того, що окупанти отримують можливість вбити більше українців. Інтенсивність вогню російських військ на Харківському напрямку, на Донбасі, у Дніпропетровській області значно зросла. Вони так само, як і раніше, вважають для себе нормальними мішенями звичайну житлову інфраструктуру. Російська армія в цій війні назавжди впише себе у світову історію як чи не найбільш варварську та нелюдську армію світу. Цілеспрямовано вбивати мирних людей, руйнувати житлові квартали, цивільну інфраструктуру, застосовувати для цього всі види озброєння, зокрема й заборонені міжнародними конвенціями, – це вже фірмовий почерк російської армії. І це така підлість, яка на покоління позначить російську державу як джерело абсолютного зла. А коли ще запрацює спеціальний трибунал для засудження всіх винних у воєнних злочинах, російський паспорт означатиме в будь-якій країні лише одне: однозначний осуд від усіх порядних людей, однозначне небажання співпрацювати. Ситуація в Маріуполі залишається без змін – максимально жорсткою. Російські військові блокують будь-які намагання організувати гуманітарні коридори та врятувати наших людей. Місцевих мешканців, які опинилися в руках окупантів, намагаються депортувати або навіть мобілізувати в окупаційні війська. Доля як мінімум десятків тисяч маріупольців, які були раніше переміщені на територію, підконтрольну Росії, невідома. На жаль, ми не чуємо відповіді від Росії на пропозицію обміну, яка може дозволити врятувати мирних мешканців і захисників Маріуполя. І на це мовчання варто звернути увагу всім, хто був чи може бути пов'язаний із Росією. Коли буде вирішуватися ваша доля, у Москві мовчатимуть. Це показово. І це найкращий аргумент, щоб не зв'язуватися з Російською Федерацією. На півдні нашої країни окупанти намагаються демонструвати хоча б щось, що можна подати в Росії як нібито готовність українців співпрацювати з російськими структурами. Виглядає це жалюгідно. Після 55 днів війни окупантам вдалося перетягнути на свій бік хіба що деяких маргіналів. Ситуація цілком зрозуміла – українці в усіх регіонах нашої держави підтримують українську національну єдність. Підтримують нашу національну державність. І я вдячний усім мешканцям тимчасово окупованих міст, тимчасово окупованих громад – Херсона, Каховки, Мелітополя та всіх інших наших громад – за цю чітку позицію. Жодної співпраці з окупантами. Жодної підтримки колаборантів. Що більш принциповими ми будемо, що більш принциповими будете ви, то швидше повернеться нормальне життя. Провів сьогодні нараду з представниками Верховної Ради. Обговорили план парламентської роботи, погодили важливі для держави проекти рішень, які потрібно ухвалити найближчим часом. Зокрема, депутатам запропоновано підтримати технічне рішення про подовження воєнного стану. Це необхідно для юридичного забезпечення оборони нашої держави та стабільної роботи всіх структур. Також обговорили законопроект щодо процедури розміщення потужностей тих підприємств, які були евакуйовані із зони бойових дій. Законопроект зі змінами до Кримінального процесуального кодексу України, які необхідні для співпраці з Міжнародним кримінальним судом. Законопроект щодо врегулювання правового режиму на тимчасово окупованих територіях. Розмова була предметною, і я сподіваюся, що депутати достатньо швидко опрацюють ці законопроекти. Говорив сьогодні з Прем'єр-міністром Нідерландів Марком Рютте. Поінформував його про поточну ситуацію в районах бойових дій і особливо детально – на Донбасі. Подякував за вагому підтримку для України. Скоординували подальші кроки, які необхідні, щоб захистити нашу державу та свободу у Європі. Домовилися про більше постачання важких озброєнь, зокрема бронетехніки. Також говорив з Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Зокрема, про оборонні, фінансові та гуманітарні потреби України. Прискорюємо процедури, щоб Україна якнайшвидше рухалась у європейській інтеграції. Зараз, під час війни, цей рух та його швидкість також є елементами захисту нашої держави, збереження свободи для нашого народу. Дедалі більше і більше глобальних компаній заявляють про зупинку роботи в Росії. Сьогодні до сотень інших таких крупних компаній приєдналася німецька компанія Henkel. Хочу підкреслити, що це неминуче: будь-якому нормальному бізнесу доведеться ухвалити таке рішення й залишити Росію. Зараз російська держава на тому рівні, коли будь-які асоціації з нею і будь-яка підтримка для неї означають співучасть у масових убивствах. Співучасть у тому, що буде названо злочинами проти людяності й геноцидом. Перед записом звернення я підписав уже традиційний указ про нагородження наших захисників. Державними нагородами відзначені 286 військовослужбовців Збройних Сил України. Із них 229 – це військовослужбовці 36-ї окремої бригади морської піхоти, яка разом з іншими підрозділами героїчно захищає Маріуполь. Максимальна вдячність від усього українського народу і 36-й бригаді, і «Азову», і 12-й бригаді Національної гвардії України, і прикордонникам, і добровольцям «Правого сектору», і 555-му військовому госпіталю, поліцейським, тероборонівцям. Вічна слава кожному, хто став на захист Маріуполя, всієї нашої держави й народу України!! Вічна пам'ять кожному, хто загинув за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/sogodni-istorichnij-moment-koli-ukrayina-mozhe-rozvinuti-mak-74441

Сьогодні – історичний момент, коли Україна може розвинути максимальну швидкість у приєднанні до ЄС – звернення Президента Володимира Зеленського

Вільний народе найсміливішої країни! 56-й день нашої оборони завершується, і сьогодні ми точно стали ще на крок ближчими до миру. Був радий вітати в Києві великого друга нашої держави та всіх українців – Президента Європейської ради Шарля Мішеля. Кожен такий візит тільки підкреслює, якими безглуздими були плани Росії із захоплення нашої держави. Три дні? П'ять днів? Скільки окупанти там запланували на те, щоб взяти Україну під свій контроль? 56 днів – і ми зустрічаємо наших гостей у нашій столиці заради наших національних інтересів. Провели з Шарлем Мішелем дуже ґрунтовні переговори з багатьох аспектів відносин України та Європейського Союзу. Головне – це, звичайно, захист нашої держави та підтримка стабільного функціонування всіх державних структур та усіх інституцій. Обговорили конкретні кроки з боку Європейського Союзу на допомогу нашій державі. Зокрема, оборонні, фінансові та санкційні. Друга велика тема переговорів – це наш рух у європейській інтеграції. Саме зараз той історичний момент, коли ми можемо розвинути максимальну швидкість у приєднанні до Євросоюзу. Ми вже довели, що українські державні та суспільні інституції достатньо ефективні, щоб витримати навіть випробування війною. Ми вже робимо для захисту свободи на Європейському континенті стільки, скільки іншим народам не випадало зробити. І я бачу з боку всіх наших друзів у Європейському Союзі готовність максимально допомагати нашому руху. Подякував Шарлю за це сьогодні. Третя велика тема наших переговорів – це підготовка необхідних кроків для відбудови України після війни. Також обговорили, що ми можемо зробити разом із Євросоюзом, щоб ліквідувати ті загрози продовольчій та енергетичній безпеці Європи та всього світу, які створені Росією. Відновити експорт української аграрної продукції та заблокувати Росії можливість шантажувати Європу енергоресурсами – для всіх на континенті це однаково топ-пріоритети. Президент Шарль Мішель перед зустріччю зі мною побував у Бородянці Київської області. Побував там не один, а разом зі своєю командою. Вони на власні очі побачили, що наробили окупанти на нашій землі. Які руйнування по собі залишили. І дуже правильний висновок був зроблений нашими друзями: не може бути миру без справедливості. Зробимо все, щоб притягнути до відповідальності кожного російського військового й командира, які винні у воєнних злочинах. Сучасні технології дають змогу встановити багато деталей. Кожне прізвище, кожну домашню адресу, кожен банківський рахунок – усе знайдемо. Сьогодні був опублікований План щодо посилення санкцій проти Російської Федерації за війну проти нашої держави. Цей План був розроблений групою українських та міжнародних експертів, яка працює під керівництвом Андрія Єрмака та Майкла Макфола. Коли будуть імплементовані всі ключові напрямки, зазначені в цьому Плані, Росія втратить можливість фінансувати воєнну машину. Зокрема, План передбачає обмеження для енергосектору Росії, банківського сектору, експортно-імпортних операцій, транспорту. Серед найближчих кроків має бути нафтове ембарго та повне обмеження постачання нафтопродуктів із Росії. Працюємо також і над тим, щоб усі – я це підкреслюю – усі державні посадовці Росії, які підтримують цю ганебну війну, отримали логічну санкційну відповідь від демократичного світу. Росія має бути визнана державою – спонсором тероризму, а російські Збройні Сили повинні бути визнані терористичною організацією. Зараз у Євросоюзі триває підготовка шостого санкційного пакету. Обговорили це сьогодні з Шарлем Мішелем. Працюємо над тим, щоб зробити його по-справжньому болісним для російської воєнної машини та російської держави в цілому. Я наголошую на кожних переговорах, що санкції потрібні не як самоціль, а як практичний інструмент, щоб спонукати Росію шукати мир. Важливо, що в Києві відновили роботу представництво Євросоюзу та посольства дружніх держав. Це один із тих сигналів, які потрібні, щоб сказати Росії, що немає альтернативи миру. Немає альтернативи припиненню війни й гарантуванню повної безпеки для України. Що більше дипломатичних представництв повернеться до роботи в нашій столиці, то сильнішим буде цей важливий сигнал. У різному форматі в Києві вже працюють 18 іноземних представництв. Зокрема Італії, Ірану, Казахстану, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Святого Престолу, Словенії, Таджикистану, Туркменістану, Туреччини, Франції, Чехії, Естонії та інших. Триває повернення до нормального життя звільнених міст і громад України. Звільнено вже 934 населених пункти. Поліція відновила роботу у 435 населених пунктах. Місцеве самоврядування запрацювало у 431 громаді. Роботу гуманітарних штабів розпочато у 361 населеному пункті. Поступово відновлюємо доступ людей до медичних та освітніх послуг, до органів соціального захисту. Відновлюємо автомобільне сполучення, постачання електрики, газу, води. Серед найбільших загроз залишаються міни й розтяжки, які були встановлені окупантами, та снаряди, які не розірвалися. Щоб знешкодити їх усі, потрібно багато часу, багато зусиль. І я вдячний усім фахівцям, усім рятувальникам, які виконують це важливе завдання. Ще раз закликаю наших громадян, які повертаються у звільнені громади, бути дуже уважними. Не заходити на територію, яка ще не перевірена. Не заходити поки в ліси. Якщо побачите будь-що схоже на міну або розтяжку, одразу повідомляйте поліцію та рятувальників. Не зволікайте й не намагайтеся самостійно прибрати небезпечні предмети. Ситуація на сході та півдні нашої країни залишається максимально жорсткою. Окупанти не полишають спроб шляхом нового масштабного наступу вибороти хоч якусь перемогу для себе. Хоча б щось, що вони зможуть «згодувати» своїм пропагандистам. І я щиро вдячний кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці, усім Збройним Силам України, усім нашим містам, усім нашим громадам, які чинять спротив загарбникам. Які тримаються і своєю боротьбою, без перебільшення, рятують нашу державу. Маріуполь, Авдіївка, Марʼїнка, Красногорівка, Торецьк, Велика Новосілка, Золоте, Попасна, Ізюм, Харків, Гуляйполе, Миколаїв, Високопілля, Снігурівка та десятки, десятки інших міст, інших наших громад сходу, громад півдня України, у боротьбі за які вирішується доля нашого народу, доля нашої свободи. Робимо більше, ніж максимум, щоб забезпечити постачання зброї для нашої армії. Щоденно всі наші дипломати, усі наші представники і я особисто по всіх можливих каналах – офіційних і неофіційних – працюємо в режимі 24/7, щоб прискорити постачання допомоги. І я дуже радий сказати, сказати з обережним оптимізмом, що наші партнери стали краще розуміти наші потреби. Розуміти, що саме нам необхідно. І коли саме нам все це необхідно. Не через тижні, не за місяць, а негайно. Саме зараз, коли Росія намагається активізувати свої атаки. Вже традиційно перед записом звернення я підписав указ про нагородження наших захисників. Державними нагородами відзначені 203 військовослужбовці Збройних Сил України, з них 49 – посмертно. П'ятьом нашим військовим присвоєно звання Героя України посмертно. Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за Україну! Вічна вдячність усім, хто став на захист нашої держави! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-asambley-74465

Промова Президента України Володимира Зеленського в Асамблеї Республіки, парламенті Португалії 

Шановний пане Голово Асамблеї! Шановний пане Президенте! Шановний пане Прем’єр-міністре! Шановні пані та панове депутати! Народе Португалії! Вдячний за можливість звернутися до вас у такий час, найчорніший час для нашої держави. Вчора в містечку Бородянка неподалік нашої столиці були знайдені ще два поховання мирних людей, убитих російськими окупантами. В одній із цих могил – тіла двох чоловіків 35 років та 15-річної дівчини. У другій могилі – шестеро людей: чотири чоловіка та дві жінки. Вони були вбиті, коли російські війська контролювали Бородянку. Тіла були закопані просто посеред території містечка, біля звичайних будинків. Такі поховання знаходять в усіх громадах зараз, в усіх містах, які ми звільняємо від російських окупантів. Світ уже запам'ятав назву українського міста Буча, яке знаходиться за 20 хвилин їзди від Бородянки. Запам'ятав страшні фотографії тіл убитих просто на вулицях Бучі. Тижнями вбиті люди лежали на дорозі, на тротуарах, поруч із будинками. Російські солдати навіть не намагалися прибрати ці трупи. І не дозволяли, до речі, місцевим мешканцям, які залишалися в місті, їх поховати. Впевнений, більшість із вас бачили ті фотографії. Але на них далеко не все, що довелося пережити місцевим. Окупанти вбивали людей навіть просто для розваги, а також щоб пограбувати їхні помешкання. Людей кидали вмирати в колодязі. Катували. Розстрілювали. Вбивали гранатами в підвалах, де люди ховалися від обстрілів. Російські військові вбивали біженців на дорогах. Відкривали вогонь по машинах, на яких було написано «Діти». Сотні таких розстріляних і спалених машин залишалися на дорогах... В одній лише Київській області – і це станом на сьогодні, бо ще не всі поховання знайдені, – окупантами було вбито 1126 українців. З них 40 дітей. У Чернігівській, Сумській, Харківській та інших областях України, куди зайшли російські війська, вони влаштували таке ж пекло, як і в Бородянці чи в Бучі. Один лише приклад. У селі Ягідне на Чернігівщині окупанти зігнали всіх мешканців села у підвал школи і тримали там тижнями. Це невелика сільська школа, невеликий підвал, у якому лише від задухи померли близько 10 людей. Наймолодшій дитині у підвалі – три місяці. Уявіть собі, три місяці дитині! А найстаршій людині – 93 роки. А всього в підвалі було близько чотирьохсот людей! Понад три тижні. Днями й ночами їм забороняли вийти з підвалу навіть у туалет. А коли люди просили вийти по одяг для малечі, окупанти вимагали від них, щоб вони заспівали російський державний гімн. Ось так російські військові розважалися. Ось таку безкарність вони відчували. Ось що відбувається в Україні зараз. 2022 рік. Ми воюємо проти російських військ не просто за нашу державу. Не просто за незалежність. А буквально за виживання для наших людей. За те, щоб українців не розстрілювали. За те, щоб українців не катували. За те, щоб українців не ґвалтували. І щоб не вивозили в Росію. Російські окупанти вже вивезли з тієї території, яку вони зайняли, не менш як 500 тисяч наших громадян. Це як два ваших міста Порту. Просто уявіть це. Були люди – і їх немає. 500 тисяч людей! Це депортація. Це те, чим займалися найстрашніші тоталітарні режими минулого. Депортованих українців позбавляють засобів зв’язку, у них забирають все, навіть документи. Їх розподіляють по віддалених регіонах Росії. Окупанти створили спеціальні фільтраційні табори для того, щоб розподіляти людей. Частину з тих, хто туди потрапляє, просто вбивають. Дівчат ґвалтують. Уявіть собі, що це таке, коли дівчина рятується з такого фільтраційного табору росіян, а у відповідь на питання про те, як їй це вдалося, вона каже, що просто не сподобалася російським солдатам. Бо якби вона сподобалася, то її б зґвалтували й потім убили, як багатьох інших. За 57 днів повномасштабної війни ми звільнили близько тисячі населених пунктів України, які були захоплені Росією, загарбниками. Проте кількість окупованих міст і громад ще значно більша. Російські війська не припиняють обстрілів і бомбардування наших міст. Вони знищують житлові квартали, будь-яку цивільну інфраструктуру, яка дає містам змогу підтримувати нормальну життєдіяльність. Підривають склади з продовольством, школи, університети, лікарні, навіть церкви. Через бойові дії понад 10 мільйонів українців були вимушені залишити свій дім. Уявіть собі цю кількість. Це якби вся Португалія була змушена поїхати! Я не хочу називати цих 10 мільйонів українців біженцями. Ми використовуємо термін «переселенці» щодо них, цих людей. Ми сподіваємося, що всі вони зможуть повернутися додому, коли там буде вже безпечно. Але коли це буде? Та що залишиться від їхнього дому? Сьогодні міністр оборони РФ звітував російському лідеру про бойові дії проти нашого міста Маріуполя. Ви всі чули про Маріуполь. До війни це було місто, зіставне за розмірами з Лісабоном. Це було півмільйонне приморське місто. Тепер – повністю зруйноване. В Маріуполі немає жодної цілої будівлі. Буквально випалене місто. Протягом більш ніж місяця російські військові тримали Маріуполь у жорсткій облозі. Не допускали навіть гуманітарні вантажі. Сотні тисяч мирних мешканців перебували там без їжі, без води, без медикаментів. Під постійними обстрілами, під постійним бомбардуванням. Російські війська використовували авіацію для того, щоб знищувати навіть укриття, про які вони точно знали, що там немає нікого, крім цивільних людей. Частині маріупольців вдалося врятуватись, і в більшості з них не залишилося взагалі нічого й нікого. Навіть фотографій свого довоєнного життя немає – усе спалено. За час бойових дій Росії проти Маріуполя в місті загинули десятки тисяч українців. Ми навіть не знаємо точної кількості загиблих. І можемо не дізнатися. Бо російські війська завезли в місто так звані мобільні крематорії – спеціальні машини для знищення тіл людей. Окупанти зробили висновки з того, як світ відреагував на масові вбивства в Бучі. І тепер росіяни стараються приховати сліди воєнних злочинів. Пані та панове! Португальський народе! Коли ми звертаємося до народів вільного світу по допомогу, ми говоримо прості й зрозумілі речі. Ми потребуємо зброї, щоб захиститися від жорстокого російського вторгнення, яке принесло нашим людям стільки ж зла, скільки 80 років тому принесло нацистське вторгнення. Танки «Леопард», бронетранспортери, протикорабельні ракети «Гарпун» – це те, що у вас є і чим ви можете допомогти захисту свободи й цивілізації Європи. Тому звертаюся до вашої держави з проханням надати нам цю допомогу. Ми потребуємо посилення санкційного тиску на Росію, бо тільки санкції здатні примусити Росію шукати мир і позбавити російську воєнну машину ресурсів. Ми потребуємо принциповості європейських компаній, щоб усі вони вийшли з російського ринку, бо їхні податки, їхні акцизи, які вони сплачують у російський бюджет, підтримують це зло. Чому Росія розпочала війну? Захоплення України – це її перший крок, щоб встановити контроль над сходом Європи. Щоб знищити в нашому регіоні демократію. Саме Україна була й лишається опорою для демократичних процесів у нашому регіоні. Дві революції – 2004-го і 2014-го, які зупинили розгортання диктатури в Україні, насправді захистили демократію не лише для нашого народу, а й для всіх народів нашого регіону, які хочуть вільно обирати майбутнє, без будь-якого примусу – внутрішнього й зовнішнього. І ваш народ, який днями відзначатиме чергову річницю Революції гвоздик, що звільнила вас від диктатури, точно розуміє наші почуття. Точно розуміє почуття всіх інших народів нашого регіону, які прагнуть свободи. Що Росія несе в Україну? Смерть і диктатуру. А після України спробує понести все це в Молдову, Польщу, Грузію, держави Балтії, в Казахстан і в усі інші держави, до яких зможе дотягнутися. Росію можна зупинити. Масові вбивства, депортації та диктатуру можна зупинити. Але зараз, в Україні. Я вдячний вашому уряду й усім португальцям за ту допомогу Україні, яку ви вже надали. За підтримку санкцій проти Росії. І важливо зараз, коли Євросоюз готує шостий санкційний пакет, щоб ви проявили своє лідерство й захищали необхідність нафтового ембарго проти Росії на рівні всієї Європи. А також важливо, щоб ви наполягали разом з іншими країнами ЄС на повному обмеженні російської банківської системи. Потрібно закрити всі порти Євросоюзу, всі порти Португалії для російських суден. Зокрема й для тих, які вони пробують заховати під чужими прапорами. Я вдячний вам за підтримку наших людей, українських переселенців. Український і португальський народи добре знають одне одного. Добре розуміють одне одного. І важливо, щоб ви використовували свої можливості як у Європі, так і в інших макрорегіонах світу для захисту свободи й права на життя для наших людей. Ви можете донести і в Південній Америці, і в країнах Африки правду про це вторгнення Росії, про цю війну проти українського народу. Я прошу вас боротися з російською пропагандою і з російським корумпованим впливом у тих країнах, які вам близькі. І я вірю, що народ Португалії, а разом із ним і португальські політики підтримають нашу державу у фундаментальному прагненні бути разом з вами у Європейському Союзі. Вільні мають підтримувати вільних. Порядні мають підтримувати порядних. Сумлінні мають підтримувати сумлінних. І я вірю, що ви не зрадите ані нас, ані себе. Бо Україна вже йде шляхом до Євросоюзу за прискореною процедурою. Сподіваємося, що найближчим часом зможемо отримати статус кандидата у члени Європейського Союзу. І коли рішення буде розглядатись, я прошу вас підтримати повноправне членство для України. Бо ви на західному краю Європи і ми на східному краю Європи маємо однакові цінності, однаковий погляд на те, яким має бути життя на нашому континенті. Свобода, права людини, верховенство права, рівність для кожного, для кожної, а також можливість жити вільно й без будь-якої диктатури так, щоб завжди у кожної людини був свій час для щастя і для саудаде. Дякую, Португаліє! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-volodimira-zelenskogo-pid-chas-ministe-74473

Звернення Президента Володимира Зеленського під час міністерського круглого столу Світового банку на підтримку України

Шановний пане Президенте Девід Малпасс! Шановна пані керуюча директорко Крісталіна Георгієва! Шановні пані та панове міністри! Вітаю всіх присутніх на цій історичній сесії Світового банку та вдячний за можливість звернутися до вас сьогодні. Цієї неділі я говорив з пані Крісталіною Георгієвою та почув від неї дуже важливі слова. Слова про нашу державу – про Україну. Ми говорили з нею, зокрема, про життя в нашому місті Харкові. Це найбільше місто сходу України. Російські війська обстрілюють і бомбардують його вже тижнями. У тих частинах міста, куди досягає російська зброя, вже знищені понад тисячу житлових будинків. Російська артилерія, російські ракети, російські авіабомби не обирають, кого вбивати та які будівлі підривати й спалювати. І в центрі Харкова, і на околицях однаково небезпечно. Однаково можна загинути від російських ударів. Але треба знати харків'ян. Треба знати наших людей, треба знати мешканців Харкова... Навіть під час війни, під час таких обстрілів Харків залишається містом, яке повністю функціонує. Пані Крісталіна особливо відзначила, що в Харкові попри все висаджують квіти, обробляють дерева, прибирають на вулицях саме зараз і загалом підтримують у місті охайність. Такий наш Харків. Такі наші люди. Така наша Україна. Нам вдалося звільнити від окупантів міста й громади трьох північних областей України – Київської, Чернігівської та Сумської. Одразу ж робимо все, щоб повернути туди нормальне життя. Російські війська знищили або пошкодили десятки тисяч будинків у цих областях. Спалені або потребують ремонту майже всі об'єкти соціальної сфери, більшість економічно значущих підприємств України. Тисячі людей вбиті. Ми повертаємо електрику, комунікації, повертаємо воду. Відновлюємо рух транспорту, налагоджуємо тимчасові мости на річках замість зруйнованих. Повертаємо соціальні та адміністративні послуги. Проводимо розмінування. Щоденно знешкоджують кілька тисяч вибухонебезпечних предметів. Це міни, це розтяжки та снаряди, які залишилися від російських військових. Уявіть собі, вони мінували навіть звичайні помешкання людей. Побутову техніку, яку їм не вдалося вкрасти й вивезти. Машини. Погреби. Вони мінували навіть сільськогосподарські поля... Але й у таких умовах наші люди повертаються додому. Українці вже намагаються зробити все, щоб відновити нормальне життя. Бо такі ми є, такі ми, українці. На сході нашої держави, на Донбасі, на півдні ситуація ще жорсткіша. І саме зараз активні бойові дії там ще тривають. Росія ще намагається розвинути там новий жорстокий наступ... Я наведу зараз тільки одну цифру, щоб ви зрозуміли масштаб пережитого Україною, пережитого нашим народом. Через бомбардування та обстріли російських військ в Україні зруйновано або пошкоджено 1141 заклад освіти. Школи, дитячі садочки, університети. По всій нашій державі! Не в кожній державі світу взагалі є стільки освітніх об'єктів, скільки в Україні зруйновано російськими військами. І якщо лише закладів освіти зруйновано стільки, то ви можете собі уявити, скільки знищено всього іншого. Лікарні, інфраструктурні обʼєкти, підприємства та звичайні житлові будинки. Російське вторгнення повністю зруйнувало звичайні економічні відносини. Тільки перший аналіз втрат дав суму приблизно в 550 мільярдів доларів збитків. Росія заблокувала наші порти на Чорному й Азовському морях. Це значно знизило український експорт, зокрема аграрної продукції. Через нестачу українського продовольства на світовому ринку вже відчувається початок кризи. Нещодавній звіт Всесвітньої продовольчої програми ООН зазначив, що зростання цін на продукти харчування цього року призведе до голоду приблизно 47 мільйонів людей у 81 країні світу. Без української пшениці, кукурудзи, олії та інших товарів це завершиться не просто фізичною нестачею їжі в багатьох країнах Африки та Азії, а й політичною нестабільністю і, можливо, новою міграційною кризою. Люди шукатимуть винних у цій кризі, зокрема й виходячи на площі у своїх країнах, у своїх містах. Люди шукатимуть, як урятуватись. Звичайно, ми робимо все можливе, щоб налагодити експорт нашої продукції. Ми почали посівну кампанію в цьому році – настільки, наскільки це можливо. Але ніхто у світі не може бути впевнений у тому, що продовольчу безпеку вдасться гарантувати, поки ця війна триває, триває війна Росії на нашій землі. Припинити війну зараз і звільнити нашу територію від російських загарбників – це єдиний надійний шлях зупинити розгортання продовольчої кризи. Російські військові цілеспрямовано знищують у нашій державі всі обʼєкти, які можуть дати економічну основу для життя. Залізничні вокзали, продовольчі склади, хлібозаводи, нафтобази тощо... Станом на цей час, з урахуванням економічного спаду та зруйнованих економічних зв'язків, ми потребуємо до 7 мільярдів доларів фінансової підтримки щомісяця. Для відновлення після цієї війни Україна буде потребувати ще сотень мільярдів доларів. Я впевнений, у кожного з вас є ці розрахунки, впевнений у цьому. Також маємо чесно говорити, що Росія супроводжує цю війну проти нас агресивними заходами на світових ринках. Вони спеціально створюють такі умови, щоб не тільки на продовольчому ринку, а й на паливному ринку та загалом на сировинних ринках була нестабільність. Росія спровокувала зростання цін на енергоносії у Європі та ширше – у демократичному світі. Маючи достатній експортний потенціал, вони постійно притримували, зокрема, газ, щоб створити болісні цінові умови для європейських споживачів. Щоб люди тиснули на свої уряди всередині держави заради політичних інтересів Росії. Цей та багато інших подібних прикладів свідчать, що Росія більше не може вважатися нормальним і надійним постачальником енергоресурсів, нормальним і надійним торговельним партнером. Всі ми разом здатні реалізувати рішення, які не лише зупинять агресивні наміри Російської Федерації, які не лише підтримають Україну в цій війні, а які обов'язково покажуть усім потенційним агресорам світу, що створювати проблеми для інших держав, для інших народів – це означає створювати проблеми для самого себе. Бо якщо ми цього не зробимо, то мільйони й мільйони людей у світі ще неодноразово страждатимуть від агресивних дій окремих держав. Отже, що, які кроки потрібні зараз? Перше – це негайна підтримка для України, щоб у керівництві Росії знали, що війна не дасть їм реалізувати жодної з їхніх загарбницьких цілей. Про деталі такої фінансової підтримки, впевнений, сьогодні розкажуть наші Премʼєр-міністр та міністр фінансів, які присутні на цьому зібранні. Ми повинні зробити все для того, щоб в України та українців було все необхідне для життя навіть попри війну. І в згаданому мною на початку цього виступу Харкові, і в усіх інших містах і громадах України. Всюди. Друге – потрібно негайно виключити Росію з усіх міжнародних фінансових інституцій. МВФ, Світовий банк та інші – точно не місце для такої держави, яка намагається зруйнувати життя сусіднього народу. Третє – потрібен спеціальний податок за війну. Росія, а після неї і будь-який інший агресор, повинна платити за те, що порушує глобальну стабільність. Такий податок за війну має накладатися на всі без винятку торговельні операції з Росією як державою чи з російськими компаніями. На всі експортно-імпортні операції, на всі фінансові операції, які ще не заблоковані. Кошти від податку за війну мають бути використані для допомоги Україні на відновлення всього того, що Росія зруйнувала війною. Якщо цей податок буде застосований до іншого агресора, то кошти мають бути спрямовані жертві тієї війни. Світу потрібен дієвий інструмент реагування на деструктивні дії тих, хто не хоче підтримувати спільну безпеку й працювати на спільну користь для всіх у світі. Впевнений, що спеціальний податок за війну може стати таким інструментом. Четверте – кожній державі світу потрібно вже зараз підготуватися до можливого повного розриву будь-яких відносин із Росією. Ніхто не повинен залежати від політичного настрою керівництва цієї держави. Якщо світ буде готовим ізолювати Росію повністю, у російського керівництва буде мотив, щоб уникати будь-якої війни. І п'яте – вже заблоковані значні активи російської держави та представників російської еліти. Проте це ще не всі їхні активи, про які нам відомо. Цю роботу з блокування треба продовжувати. І не просто як самоціль. Заблоковані кошти Росії мають бути використані як на відновлення України після війни, так і на відшкодування тих збитків, яких Росія завдала іншим народам своєю деструктивною поведінкою. Якщо через розв'язану Росією війну в певних регіонах почнеться голод або якщо через спалах інфляції деякі країни суттєво постраждали, заблоковані російські активи можуть бути використані для оплати допомоги та надання компенсацій. Ми повинні застосувати всю нашу силу, щоб Росія відчула покарання за цю війну. А також відчула, наскільки великою – зокрема й для неї – є необхідність повернути мир. Тож, допомагаючи нам, ви можете допомогти й кожен собі. Стабілізувати фінансову ситуацію в нашому регіоні та загалом у світі. Гарантувати безпеку основним ринкам, починаючи з продовольчого. Маючи вашу підтримку фінансами й рішеннями, ми швидко відновимо нашу державу. А це означає не тільки нові можливості для бізнесу з різних країн, не тільки нові можливості для економічного зростання, а й конкретний доказ того, що глобальні фінансові інституції здатні працювати в інтересах звичайних людей, в інтересах людства в цілому. Хочу, щоб одне з наступних таких засідань відбулося саме в Україні. В одному з наших міст – може, у Харкові – за вашої підтримки. Дуже дякую за увагу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/sproba-novoyi-aneksiyi-z-boku-rosiyi-prizvede-do-novih-potuz-74477

Спроба нової анексії з боку Росії призведе до нових потужних санкцій, які зроблять її такою бідною, як за часів громадянської війни 1917 року – звернення Президента України

Українці! Українки! Усі наші захисники, наші захисниці! Сьогодні був дуже змістовний зовнішньополітичний день для України. По-перше, у Київ прибули прем'єр-міністри Іспанії та Данії – двох держав, які послідовно підтримують Україну. Дякую. Два лідери, чия присутність у Києві спонукає й інших лідерів демократичного світу думати про візити в Україну, про нові жести підтримки для нашої держави, про конкретні рішення, яких ми потребуємо, щоб перемогти. Подякував їм за допомогу нашій обороні. За санкційний тиск на Росію. Закликав Іспанію, Данію та всі інші європейські демократії ще посилити санкції за цю війну. Нарешті запровадити нафтове ембарго, обов'язково від'єднати всю банківську систему Росії від глобальної фінансової системи. І обов'язково допомагати нам у притягненні до відповідальності всіх винних у воєнних злочинах проти українців. Голова уряду Данії заявила про готовність підтримати програму післявоєнного відновлення України в частині відбудови та розвитку Миколаєва й суднобудівної галузі України. Нагадаю, що саме цей напрямок відбудови я запропонував, коли звертався до парламенту й народу Данії в березні. І сьогодні я звернувся до парламенту й народу Португалії. Це було вже 26-те звернення до парламентів держав – наших партнерів. Можу сказати, що кожен з таких виступів реально додає нам підтримки. Наближає рішення про надання Україні допомоги, зокрема й оборонної. А головне – кожне з цих звернень допомагає встановити прямий емоційний звʼязок між тим, що переживаємо ми в Україні, і тим, що відчуває політичний клас у державах-партнерах. Також звернувся сьогодні до учасників спеціальної весняної сесії Світового банку. Це один із найважливіших заходів для керівників міжнародних фінансових інституцій та міністрів фінансів провідних держав. Акумулюємо фінансову підтримку для України. Сполучені Штати оголосили про новий пакет підтримки для нашої держави. Вдячні за це. Цей пакет містить дуже потужні оборонні інструменти для наших військових. Зокрема, це артилерія, снаряди, безпілотники. Те, що ми очікували. Я вдячний партнерам за допомогу й закликаю ще пришвидшити постачання потрібної Україні зброї, щоб ми могли наблизити мир. На півдні та сході нашої країни окупанти продовжують робити все, щоб були підстави для них говорити хоча б про якісь перемоги. Вони накопичують сили, заганяють на нашу землю нові батальйонні тактичні групи. Намагаються навіть розпочати так звану мобілізацію в окупованих районах України. Жоден із цих кроків не допоможе Росії у війні проти нашої держави. Вони можуть лише відтягувати неминуче – час, коли загарбникам доведеться піти з нашої території. Зокрема з Маріуполя. Міста, яке продовжує чинити спротив Росії. Попри все, що про це кажуть окупанти. Закликаю мешканців південних районів України – Херсонської та Запорізької областей – дуже уважно ставитися до того, яку інформацію про себе ви надаєте загарбникам. І якщо вони просять вас заповнити якісь анкети, залишити десь ваші паспортні дані, то знайте – це не для того, щоб вам допомогти. Не для того, щоб просто «переписати» людей, які живуть на певній території, як вони кажуть. Ні. І не для того, щоб дати вам якусь гуманітарну допомогу. Це для того, щоб реально сфальшувати на вашій землі так званий референдум, якщо надійде команда з Москви влаштувати таку виставу. І це – реальність. Будьте обережні. Хочу одразу сказати: жодні «ХНР» не пройдуть. Якщо комусь хочеться нової анексії, то це може призвести хіба що до нових потужних санкційних ударів по Росії. Ви залишите свою країну настільки бідною, наскільки бідною Росія не була з часів громадянської війни після 1917 року. Тож краще зараз шукайте мир. На жаль, Росія відкинула пропозицію встановити великоднє перемир'я. Це дуже добре демонструє, як насправді керівники цієї держави ставляться до християнської віри, до одного з найбільш радісних і важливих свят. Але ми зберігаємо надію. Надію на мир, надію на те, що життя переможе смерть. Завтра для християн східного обряду – Страсна п'ятниця. Найскорботніший день року. День, коли все, що можна робити в житті, буде важити менше, ніж молитва. Крім одного... Крім захисту Батьківщини. Крім захисту товаришів у бою. Кілька хвилин тому, перед записом цього звернення підписав черговий указ про нагородження наших героїв, наших військових. Державними нагородами відзначені 202 захисники України. З них 194 військовослужбовці Збройних Сил та вісім військовослужбовців Держспецзв'язку. Дякую кожному й кожній, хто боронить державу! Вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zbrojni-sili-ukrayini-ce-fundament-na-yakomu-maye-stoyati-fo-74489

Збройні Сили України – це фундамент, на якому має стояти фортеця з нашої національної єдності – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Завершується 58-й день нашої оборони. Завершується у Страсну п'ятницю, один із найскорботніших днів року для християн. День, коли смерть, здається, перемогла. Але... Ми надіємося на воскресіння. Ми віримо в перемогу життя над смертю. І ми молимося, щоб смерть програла. В цьому році, у час повномасштабної війни, війни Росії проти нашої держави, ці слова мають для нас особливе значення. Росія принесла в Україну смерть. Після восьми років жорстокої війни на Донбасі Росія захотіла знищити нашу державу повністю. Буквально позбавити українців права – нашого права на життя. Але якими б жорстокими не були битви, у смерті немає шансів перемогти життя. Це знає кожна людина. Це знає кожен християнин. Це базовий елемент нашої культури. Можливо, в сучасній російській культурі цього вже не існує. Бо, щоб зробити все, що вони наробили проти українців, у наших містах... треба вбити в собі людину. Бо людина будь-якої віри просто не може такого зробити. Але для нашої культури все це має значення. І матиме значення. І життя точно переможе смерть. Я вдячний нашим британським друзям за важливе символічне рішення, яке було оголошене саме сьогодні, - про повернення посольства в Київ. Велика Британія стала двадцять першою державою, яка повертає дипломатичне представництво в нашу столицю. І це свідчить про те, що не ми одні віримо в перемогу життя над смертю. Сьогодні з посиланням на російських військових була поширена новина про те, що начебто їхнім завданням зараз є встановлення контролю над півднем України та вихід до кордону Молдови. І нібито там, у Молдові, порушуються права російськомовних. Хоча, якщо бути чесним, то територія, на якій Росії варто б попіклуватися про права російськомовних, – це сама Росія. Де немає свободи слова, немає свободи вибору. Просто не існує права на іншу думку. Де процвітає бідність і де людське життя нічого не варте. Аж настільки, що вони їдуть до нас, їдуть на війну, щоб вкрасти собі хоч щось, що нагадує нормальне життя. Знаєте, як раніше говорили про найбільшу мрію: побачити Париж і померти. А від їхньої поведінки тепер просто шок. Бо їхня мрія тепер – вкрасти унітаз і померти. Що ж, це тільки підтверджує те, що я вже неодноразово говорив: російське вторгнення в Україну передбачалося тільки як початок, а далі вони хочуть захопити й інші країни. Звісно, ми будемо захищатися стільки, скільки потрібно, щоб зламати цю амбіцію Російської Федерації. Але всі народи, які так само, як і ми, вірять у перемогу життя над смертю, мають боротися разом з нами. Мають допомагати нам, оскільки саме ми стали першими на цьому шляху. А хто далі? Якщо той, хто може опинитися далі, хоче залишитися сьогодні нейтральним, щоб не втратити щось, то це – найбільш ризикована ставка насправді. Бо ви втратите все. Збройні Сили України продовжують стримувати атаки російських загарбників на сході та півдні нашої держави. Ізюмський напрямок, Донбас, Приазов'я, Маріуполь, Херсонська область – це ті місця, де зараз вирішується доля цієї війни та майбутнього нашої держави. У Слов'янську, Краматорську, загалом у Донецькій області, у Попасній та загалом у Луганській області, у Харкові, у навколишніх районах окупанти намагаються реалізувати примітивну мету – вбити якнайбільше і знищити все, що вони бачать. І я вдячний кожному нашому захиснику і кожній нашій захисниці, які хоробро тримаються та привчають російську армію до думки про те, що російські шанси у цій війні можуть бути меншими, ніж українські. Як і кожного ранку, як і кожного дня, як і кожного вечора ми сьогодні приділяли максимальну увагу тому, щоб забезпечити наших військових усією необхідною зброєю. Це завдання номер один для нашої держави. І я вдячний усім нашим партнерам, які нарешті нас почули. Які передають нам саме те, що ми просили. Бо ми точно знаємо, що з цією зброєю ми зможемо врятувати життя тисяч людей. І можемо показати окупантам, що день, коли вони будуть змушені залишити Україну, наближається. Триває повернення нормального життя на території, які звільнені від окупантів. Якщо на початок цього тижня розмінування відбулося в 70 населених пунктах, то станом на сьогодні розміновано 184 населених пункти. Звісно, потрібно зробити ще дуже багато. Але темп, я вважаю, непоганий. Гуманітарні штаби працюють на території вже понад 500 деокупованих населених пунктів. Щодобово додаються майже по 100 населених пунктів, куди ми повертаємо медичні та освітні послуги, роботу органів соціального захисту, фінансові установи. У доволі швидкому темпі відновлюємо транспортне сполучення. Плюс 96 населених пунктів за добу, куди повернули автомобільне сполучення. Плюс 183 населених пункти, куди повернули роботу АЗС. Плюс 90 населених пунктів, куди повернули електрику. Повертаємо водопостачання, забезпечення газом, забезпечення зв'язком. Повернення України в міста та громади означає в повному сенсі цих слів повернення життя. Вірю, що таке повернення відбудеться й на півдні нашої держави, і на сході України. В усіх районах, куди під прапором Росії занесли деградацію, руйнування та смерть. Але це залежить від того, наскільки єдиними ми всі будемо в протидії російському вторгненню. Ще раз наголошую: за будь-якої можливості кожен і кожна мають протистояти окупації. Ігноруйте окупантів. Не співпрацюйте з ними. Не допомагайте їм. Знешкоджуйте колаборантів. Збройні Сили України блискуче виконують свої завдання. Розвідка, Національна гвардія, тероборона, поліція, прикордонники – всі на сто відсотків працюють на перемогу. Але на перемогу також має працювати й кожен громадянин – у тому, чим займається, і там, де перебуває. Якщо ви за кордоном – підтримуйте Україну. Якщо ви займаєтеся звичайною економічною діяльністю – робіть усе, щоб Україні було якнайбільше користі. Якщо ви опинилися на тимчасово окупованій території – старайтесь зробити окупантам якнайбільше проблем. Збройні Сили України – це наш фундамент. Але на цьому фундаменті має завжди стояти фортеця з нашої національної єдності. Єдності усіх українців, які борються за життя і проти смерті. Проти російської навали. Традиційно ввечері підписав указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 48 захисників України. За мужність у бойових діях, за зразкове виконання військового обов'язку. Вічна слава всім, хто захищає державу! Вічна пам'ять кожному, хто загинув за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ce-lishe-pitannya-chasu-koli-vsi-rosijski-vbivci-otrimayut-s-74521

Це лише питання часу, коли всі російські вбивці отримають справедливу відповідь за скоєні ними злочини – звернення Президента України

Сьогодні розпочну вечірнє звернення до вас без привітання. Сьогодні Росія завдала чергового ракетного удару по Україні, по Одесі. Станом на цей час – вісім загиблих. Не менше 18 поранених. Звичайні мирні люди. Серед убитих – тримісячна дитинка, дівчинка. Чим вона загрожувала Росії? Схоже, що вбивати дітей – це просто нова національна ідея Російської Федерації. Удар був завданий російською стратегічною авіацією з району Каспійського моря. Дві ракети нам вдалося збити. Ще п’ять ракет ударили по мирному місту. Зокрема по звичайному житловому будинку, по звичайній багатоповерхівці. Ми встановимо всіх, хто відповідальний за цей удар. Хто відповідальний за російський ракетний терор. Кожного, хто віддає ці накази. Кожного, хто виконує ці накази. Нікому не вдасться сховатися. Скільки б часу в нас це не зайняло, але всі ці покидьки будуть відповідати за кожну смерть, яку вони спричинили. Росія вже відстріляла по Україні більшу частину свого ракетного арсеналу. Звичайно, в них іще залишаються ракети. Звісно, вони ще можуть продовжувати ракетний терор проти наших людей. Але те, що вони вже наробили, це точно достатні аргументи для світу, щоб наприкінці визнати російську державу спонсором тероризму, а російську армію – терористичною організацією. Будемо наполягати на цьому й надалі на переговорах з нашими партнерами. Альтернативи такому визнанню просто немає. Тому що це – правда. Російська держава стала терористом, і їй не соромно. А якщо не соромно, то це свідомо. А отже, має бути максимальна відповідальність. Розкриваються нові факти про злочини окупантів проти наших маріупольців. Встановлюються нові поховання вбитих окупантами людей. Ідеться про десятки тисяч загиблих маріупольців. Фіксуються переговори окупантів про те, як вони приховують сліди своїх злочинів. Росія продовжує підтримувати діяльність і так званих фільтраційних таборів, зокрема поблизу Маріуполя. Хоча чесна назва для них насправді інша – це концентраційні табори. Такі, які будували й нацисти свого часу. Українців із цих таборів – тих, хто вижив, – відправляють далі на окуповану територію і в Росію. Зафіксовані факти депортації наших громадян у російську глибинку, в Сибір, навіть у Владивосток. Депортують, зокрема, дітей, сподіваючись, що вони забудуть, де їхній дім, звідки вони. А вони з України. Сьогодні для християн східного обряду була Велика субота. День між розп'яттям і воскресінням. Схоже, що Росія застрягла саме в такому дні. На роки. У дні, коли смерть торжествує, а Бога нібито немає. Але воскресіння буде. Життя переможе смерть. Правда переможе будь-яку брехню. А зло буде покаране. І Росії доведеться знову вивчити ці істини, це лише питання часу. Це лише питання часу, коли всі російські вбивці відчують, що таке справедлива відповідь за скоєні ними злочини. Це лише питання часу, коли ми зможемо повернути всіх депортованих українців додому. Це лише питання часу, коли всі наші люди на всій нашій землі відчують, що таке впевнений мир. Говорив сьогодні з Прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Поінформував його про ситуацію в Маріуполі, загалом у зонах бойових дій. Подякував за вагому оборонну й фінансову підтримку для України. Скоординували подальші кроки, необхідні для захисту нашої свободи. Готуємося також і до завтрашніх важливих переговорів з американськими партнерами. Провів сьогодні велику прес-конференцію в Києві в прямому ефірі. Відповів на багато-багато запитань – різних, від різних журналістів. Як українських, так і закордонних. І це не просто про відкритість насправді. Не просто про інформацію. Це про те, на чиєму боці правда у війні. Це про те, хто може правдиво говорити як зі своїм народом, так і з усім світом. Українці можуть. Наші вороги – ні. І наостанок. Цієї ночі діятиме комендантська година. Прошу вас дотриматися цього правила. Це важливо з погляду безпеки. Але вже з п’ятої ранку зможете завітати до храмів у своїх містах, містечках, громадах. Там, де можливо провести службу. Прошу – тільки зранку. Я вдячний кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці, які дають нам безпеку і цієї ночі перед Великоднем, і завжди. Які обороняють державу. Які виборюють для українців свободу. Вічна слава всім нашим воїнам! Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/privitannya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-z-veli-74529

Привітання Президента України Володимира Зеленського з Великоднем

Великий народе великої України! Сьогодні велике свято. І я перебуваю у великому місці – великому Софійському соборі. У соборі, який закладено тисячу років тому на полі священної битви, де військо Київської Русі-України розгромило печенігів. У соборі, який не зруйнувала ні ординська навала, ні нацистська окупація, який вистояв попри все! Сьогодні всі ми віримо в нову перемогу України. І всі ми впевнені, що нас не знищить жодна орда й жодна нечисть. Ми долаємо темні часи. І в цей світлий день я й більшість із нас – не у світлому одязі. Але ми боремося за світлу ідею. На світлій стороні. І на нашому боці – правда, люди, Господь і вище небесне сяйво. Сила заступниці роду людського – Богородиці Оранти. Вона наді мною. Вона над нами всіма. Непохитний стовп Церкви Христової, непорушний мур головної твердині – Києва, нерушима стіна держави. Допоки є Оранта, є Софія, а з нею стоїть Київ, а з ними – вся Україна! Над образом Оранти написані слова з Книги псалмів: «Бог серед міста, і воно не похитнеться. Бог йому допоможе перед світанком». У цей великий день ми всі віримо, що наш світанок скоро настане. Оранта латиною означає «той, що молиться». Останні два місяці ми молимося всі. І у Воскресіння Христове, що символізує велику перемогу життя над смертю, кожен з нас просить у Господа одного й промовляє до неба однакові слова, слова великої і єдиної молитви «Боже Великий, Єдиний! Нам Україну храни!» Захисти тих, хто захищає нас! Бороніть, небеса, тих, хто боронить рідну землю. Зміцни волю тих, хто захищає нас від неволі. Збережи тих, хто береже Україну. Це наші військові, нацгвардійці, прикордонники, наша територіальна оборона, розвідка. Ці та всі інші наші воїни світла. Допомагай тим, хто їм допомагає. Це волонтери й усі небайдужі люди. З України та всього світу. Дай сили всім, хто віддає всі сили. Хай кожен, хто шукає, завжди знайде. Хай кожен, хто в дорозі, завжди її подолає. І хай кожен, хто для порятунку України робить усе можливе, ніколи не втрачає віри в те, що все можливо. Бережи життя тих, хто рятує життя інших. Це всі наші медики. Наші пожежники, рятувальники, сапери. Хай перемога життя буде символом не тільки цього свята. Хай життя виграє битву у смерті кожного дня. Бережи наших матерів. Дай витримки тим, хто чекає сина чи доньку з війни. Дай стійкості тим, хто, на жаль, не дочекався своєї дитини з фронту. Допоможи здолати нестерпний біль тим, хто втратив рідне дитя у мирних містах і селах, куди Росія принесла смерть. А всім нашим матерям і всім нашим бабусям дай міцного здоров’я ще на многая і многая літа. Щоб дочекатися своїх. Щоб дочекатися миру й перемоги. Щоб дочекатися справедливості. І щасливої старості, яку в них намагаються вкрасти загарбники. І замість того, щоб плести онукам шарфики й светрики, вони плетуть сьогодні маскувальні сітки. Тож дай їм довгих років мирного життя. Як і нашим батькам. Як і нашим дідусям. Які колись розповідали онукам про війну, а сьогодні відправляють онуків на війну. Наші батьки й наші діди будували цю країну. Сьогодні вони бачать, як її руйнують. Дай їм побачити, як наша земля буде звільнена й відбудована. А нам дай сили це зробити. Бережи всіх наших діточок. Дай кожному хлопчику й кожній дівчинці щасливу юність, молодість, зрілість і старість, які хоча б трохи дадуть змогу позбутися спогадів їхнього страшного дитинства в час війни. Недитячих страшних ігор, у які їх змусили грати. Хованки, але в підвалі, від бомб. Біг, але від пострілів. Мандри, але через втрату домівки, рятуючись від війни. Збережи всіх українців! Ми ні на кого не нападали, тож дай нам захисту. Ми ніколи не знищували інші народи, тож не дай нікому знищити нас. Ми не захоплювали чужих земель, тож не дай захопити нашу. Збережи Україну! Її правий і лівий береги в часи, коли нас підло б’ють і по правій, і по лівій щоці. Наприкінці зими до нас прийшла зовсім не весна. В наш дім принесли холод. На світанку нам принесли непроглядну темряву. Ми віримо, Боже, що під час свого суду ти не забудеш їх усіх. Всіх тих, хто забув усі твої заповіді. Не забудеш про Бучу, Ірпінь, Бородянку, Гостомель. Усіх, хто пережив звірячі злочини. Дай їм та всій нашій землі людського щастя. Не забудеш про Чернігів, Миколаїв, Херсон, Суми, Харків, Ізюм, Краматорськ і Волноваху, Попасну. Всі інші міста й села, які чують моторошні вибухи. Дай їм і нам усім почути салют перемоги. Не забудеш про Маріуполь і його героїчних захисників. Можна знищити стіни, але неможливо знищити фундамент, на якому тримається дух. Дух наших воїнів. Дух усієї країни. Ми бачимо страшні сцени війни. Дай нам побачити щасливу картину миру. Ми проходимо надважкі випробування. Дай нам дійти на цьому шляху до справедливого кінця – до початку щасливого життя й процвітання України! Наші серця сповнені лютим гнівом. Наші душі сповнені лютою ненавистю до загарбників і всього, що вони накоїли. Не дай люті зруйнувати нас зсередини. Перетвори її на наші звершення ззовні. Перетвори її на добру силу, щоб перемогти сили зла. Вбережи нас від розбрату й розколів. Не дай нам втратити єдність. Зміцни нашу волю й наш дух. Не дай нам втратити себе. Не дай нам втратити жагу до свободи. А отже, не дай нам втратити запал до праведної боротьби. Не дай нам втратити надію на перемогу й почуття власної гідності, а отже – не втратити власну свободу. Не втратити Україну. А отже – не втратити віру. Дорогі українці! Торік ми зустрічали Великдень вдома через пандемію. Цьогоріч ми знову відзначаємо Воскресіння Христове не так, як звикли. Через інший вірус. Через чуму під назвою війна. І торішню, і теперішню загрозу об’єднує одне – ніщо не зможе здолати Україну. Велике свято сьогодні дає нам велику надію й непохитну віру в те, що світло переможе темряву, добро переможе зло, життя переможе смерть, а отже, неодмінно переможе Україна! І на Великдень ми просимо в Бога великої благодаті, щоб здійснилася наша велика мрія – це ще один Великий день, день, коли в Україні настане великий мир. А з ним – вічна злагода й процвітання. З вірою і впевненістю в це я вітаю всіх вас зі святом Пасхи й Великоднем. Бережіть себе. Бережіть своїх близьких. Бережіть Україну! Христос воскрес! Воістину воскрес.

uk

https://www.president.gov.ua/news/pravoslavnij-svit-pobachiv-sho-dlya-rosiyi-velikden-nichogo-74541

Православний світ побачив, що для Росії Великдень нічого не означає – звернення Президента України

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Вчора християни східного обряду святкували Великдень. Традиційне привітання «Христос воскрес!» звучало також і в Росії. Але чи означали там ці слова те ж саме, що й в усьому православному світі? Росія «привітала» Україну з Великоднем повітряною загрозою майже по всій нашій державі, ракетним ударом по Полтавській області, ракетними ударами по Кременчуку. Для чого був потрібен цей удар у Великдень? Немає такої військової загрози, від якої це могло б убезпечити Росію. Це просто свідоме знищення життя в Україні. Знищення, яке не припинилося навіть у найбільше православне свято. Тож чи християни ці люди, які продовжували і вчора обстрілювати наші міста й громади? Які обстріляли Чугуїв Харківської області. Які вбили на Великдень ще двох дітей у Донецькій області – дівчаток пʼяти й чотирнадцяти років. Вбивати дітей, руйнувати життя, покривати цинічною й тотальною брехнею зроблене проти мирних міст – усе, що робить Росія на території України, – це точно не християнство. Це те, чому протистояв Христос. І не християни люди, які вкотре відмовилися відкрити гуманітарні коридори з Маріуполя. Не християни люди, які знімали в окупованих районах України пропагандистські репортажі про роздачу нібито гуманітарних пасхальних наборів. Тим паче кожен знає, зокрема і в Росії, що до 24 лютого в усіх українців в усіх куточках України була змога святкувати Великдень вільно в будь-якому храмі й без будь-яких «гуманітарних» наборів. Не християни люди, які намагаються збудувати в захоплених районах Херсонської та Запорізької областей жорстокий окупаційний режим, тримають людей у заручниках, катують людей. Які навіть у Великдень не давали людям залишити окуповану територію, погрожували смертю. Росії пропонувалося великоднє припинення вогню. Але православний світ побачив, що для російських загарбників Великдень нічого не означає. Це для них просто червона дата в календарі, для якої потрібні спеціальні слова, спеціальна поведінка, але не те, що називається вірою, і не те, що називається християнським добром. Російська армія зробила цей Великдень червоним не тільки формально в календарі, а й червоним від крові. Християни такого б не зробили, маючи можливість встановити мир. Тож тримати свічку в руках у храмі ще не означає бути християнином. Їсти або навіть святити паски щороку – цього також замало, щоб бути людьми, щоб бути християнами. І я вдячний усім нашим поліцейським, усім працівникам Служби безпеки України, усім взагалі, хто відповідав за безпеку на Великдень, за те, що вчора не допустили жодної провокації. Усього того, що російські пропагандисти анонсували напередодні. Збройні Сили України стримують атаки російських військ на ключових напрямках. У Харківській області – на Ізюмському напрямку, на Донбасі – особливо біля Попасної, в Маріуполі, де триває опір захисників міста, у південних районах, де окупанти намагаються перейти в наступ. Повітряні тривоги сьогодні вранці знову були майже по всій території нашої держави. Вінницька область, Рівненська, Львівська, Одеська – ракетна загроза. Росія не полишає спроб зламати наш опір, щоб... Досягти чого? В окупованих районах або вже настала гуманітарна катастрофа, або залишається дуже мало часу до неї. Не вистачає базових продуктів, не вистачає ліків. У людей немає засобів для нормального існування, немає елементарної безпеки. Немає всього того, що було до 24 лютого. Що було в Донецьку й Луганську до 2014 року. Всього того, що ми обов'язково повернемо після звільнення нашої землі. Продовжуємо робити все для вигнання окупантів та відновлення миру для всіх наших людей. Ключовий елемент цього процесу – міцність Збройних Сил України. Наявність достатньої кількості та якості зброї, достатньої кількості та якості боєприпасів. Допомога Україні була питанням номер один на переговорах з представниками Сполучених Штатів Америки, які вчора прибули у Київ, – Держсекретарем Ентоні Блінкеном і міністром оборони Ллойдом Остіном. Наші переговори з ними були достатньо довгими – понад три години – і змістовними. Обнадійливими і, що важливо, результативними. Я вдячний народу Сполучених Штатів Америки та особисто Президенту Байдену за потужну й щиру підтримку, яку ми одержуємо. Це реальні речі, які посилюють не лише нашу державу, а й демократію в цілому. Ми однаково зі Сполученими Штатами розуміємо: коли демократія виграє в одній країні, вона виграє в усьому світі. Коли свободу захищають в одній країні, її захищають в усьому світі. Узгодили з американською стороною подальші кроки для зміцнення Збройних Сил України, задоволення всіх пріоритетних потреб нашої армії. Серед іншого це стосується й підготовки до великої міністерської зустрічі в Німеччині у вівторок – зберуться сорок міністрів оборони держав-партнерів. Ключове питання – захист України, захист свободи на сході Європи. Обговорили шляхи посилення санкцій. Той факт, що Росія не шукає миру й демонстративно вбиває навіть на Великдень, свідчить, що потрібен більший санкційний тиск. Потрібно перекрити всі можливості Росії обходити санкції. Тож ми передали партнерам спеціальний План щодо посилення санкцій проти Російської Федерації, який розробила міжнародна експертна група під керівництвом Андрія Єрмака та Майкла Макфола. Окремий пункт переговорів – фінансова підтримка для України. Коли тиранія має колосальний фінансовий ресурс від експорту нафти й газу, питання фінансової підтримки свободи стає життєво важливим. Почув повне розуміння цієї позиції від американських друзів. Не тільки в контексті допомоги Україні зараз, у час війни, а й для післявоєнної відбудови. Продовжили й обговорення питання про безпекові гарантії для України. Впевнений, що Сполучені Штати можуть бути лідером серед майбутніх країн – гарантів безпеки України. Основна мета для нас усіх – зробити Європу та світ безпечнішим після війни, гарантувати, що архітектура безпеки спрацює у випадку будь-яких нових загроз. Був радий почути від наших друзів підтвердження того, що Посольство Сполучених Штатів знову запрацює в Києві найближчим часом. Також відбудеться й призначення нового Посла США в Україні. Це дуже корисний жест підтримки нашої держави. Провів важливу розмову з Президентом Туреччини Ердоганом. Про ситуацію в Маріуполі та необхідність евакуації цивільних і поранених, про необхідність негайного обміну заблокованих українських військових. Обговорили переговорний процес з Росією, оборонні питання. Детально торкнулися й загрози світовому продовольчому ринку, спровоковану Росією, яка заблокувала наші чорноморські порти. Зростання цін на продовольство вже досягло критичного рівня у багатьох країнах. Але це тільки початок. Якщо Росія не почне шукати мир, питання продовольчої безпеки в багатьох країнах перетвориться на питання фізичного виживання мільйонів людей, а отже, й стабільності державних систем. Дедалі більше політичних лідерів світу усвідомлюють цю загрозу. Тож очікуємо більшого тиску на Росію. Привітав Президента Франції Макрона з перемогою на виборах. Вночі говорили з паном Президентом. Україна завжди цінуватиме його підтримку, завжди буде вдячною за допомогу Франції. Переконаний, ми зможемо зробити разом з Францією, разом з Президентом Макроном ще дуже й дуже багато для захисту нашої спільної свободи, нашої єдиної Європи. Вчора ж пізно ввечері після всіх зовнішньополітичних справ підписав важливі укази про нагородження наших героїв. Державними нагородами України відзначені 188 військовослужбовців Збройних Сил України і п'ятеро працівників Служби безпеки України. Звання Героя України присвоєно полковнику Чаюку Денису Валентиновичу, заступнику командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, за особисту мужність та результативність у боях з окупантами, за знищення техніки й живої сили ворога. Слава всім нашим героям! Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ukrayina-ce-spravzhnij-simvol-borotbi-za-svobodu-zvernennya-74569

Україна – це справжній символ боротьби за свободу – звернення Президента Володимира Зеленського

Незламний народе найсміливішої країни у світі! Сьогодні почався вже третій місяць нашої війни за нашу незалежність. Російсько-української війни. Третій місяць! 24 лютого більшість у світі навіть не вірили, що ми вистоїмо більш як тиждень. Дехто говорив – три дні. Ще місяць тому доводилося переконувати різні держави, що ставка на Україну – виграшна. А тепер... Тепер усі це знають. Завдяки хоробрості, мудрості наших захисників, завдяки сміливості всіх українців, всіх українок наша держава – це справжній символ боротьби за свободу. Всі у світі – і навіть ті, хто нас не підтримує відкрито, – погоджуються, що саме в Україні зараз вирішується доля Європи, доля глобальної безпеки, доля демократичної системи. А передусім те, яким бути та чи бути взагалі життю в центрі та на сході нашого континенту. Буча, Бородянка, Гостомель, Охтирка, Чернігів і Суми, Ізюм, Харків, Волноваха, Золоте, Сєвєродонецьк, Рубіжне, Попасна й Маріуполь... Ракетами по Одесі й Краматорську, Житомиру, по Львову, Кременчуку і Кривому Рогу... По всіх містах і громадах України… Росія показала, що вона хоче й може принести Європі насправді. Що вона може принести в Кишинів, у Тбілісі, у Гельсінкі, у Вільнюс, у Варшаву, у Прагу, у всі міста й країни, які російські державні пропагандисти вже давно-давно відкрито позначають як нібито ворогів для Москви. Росія розпочала проти України наступ за багатьма напрямками. Ракетні удари, авіанальоти, артилерія, танки – все! Російські війська не жаліли нічого. Засобів, щоб убивати нас, убивати українців і руйнувати нашу землю. За два місяці вони використали проти нас понад тисячу сто ракет, незліченну кількість авіабомб, артилерії. Вони катували, грабували, розстрілювали. Вони мінували нашу землю. Перетворювали мирні міста й села на пекло. Частину українських міст і громад знищили просто до каміння. Але так нічого й не досягли. І не досягнуть. Херсон, Каховка, Мелітополь, Дніпрорудне, Енергодар та інші наші міста, куди російські окупанти тимчасово зайшли, так і не підкорилися їм. Люди показали своїм протестом, своїм ставленням до окупантів, що Україна обов'язково переможе. Росія хоче розіграти десь на нашій землі бутафорський «референдум»? Якщо навіть і спробують, це буде так само ганебно, як і все інше, що «накреативили» у Москві для окупації України. Харківська область, Донецька, Луганська – ніде російські військові не побачили навіть крихти підтримки, на яку вони так сильно розраховували. Але вони побачили, що це – зовсім інша держава. Вони побачили, що тут – зовсім інші люди. Люди, які впевнені в собі. Які вірять у свою державу. Які вміють поважати інших, бо поважають себе. Які не хочуть захоплювати чужого, але не віддадуть нічого свого. Які будуть захищати кожне місто, кожну вулицю, кожне поле. За два місяці бойових дій 9 тисяч 781 захисник України був відзначений державними нагородами. Звання Героя України присвоєно 142 нашим захисникам. Українці й українки проявили по-справжньому масову готовність захищати Україну. Будь-якого віку, будь-якого майнового стану, будь-якої освіти – українці й українки однаково стали на захист держави. Ця війна стала по-справжньому народною для України. І показала, що на всій нашій території – від сходу до заходу, від півночі до півдня – українська ідея однаково сильна, однаково всенародна. Станом на цей час вдалося деокупувати вже 931 населений пункт. Ще багато міст і громад перебувають під тимчасовим контролем російської армії. Але я не маю сумнівів, що це лише питання часу, коли ми звільнимо нашу землю. Росія може витрачати колосальні ресурси на те, щоб підтримувати війну. На те, щоб протистояти навіть усьому вільному світу. Може забирати у своїх людей все, що могло б розвивати саму Росію, і спрямовувати цей потенціал на те, щоб знищувати життя сусідів. Але уроки історії добре відомі. Якщо збираєшся будувати тисячолітній Рейх – програєш. Якщо збираєшся знищити сусідів – програєш. Якщо хочеш відновити стару імперію – ти програєш. І якщо пішов проти українців – програєш. За два місяці створена глобальна антивоєнна коаліція. Проти Росії вже запроваджені санкції, які забрали в неї майбутнє. Україна отримує допомогу від десятків країн. Це підтримка зброєю, фінансами, необхідними товарами, політична підтримка безпосередньо. Максимально прискорюємо наш рух у Європейський Союз. Вже пройшли історичний момент, важливий етап – з отриманням і заповненням спеціального опитувальника, який надавали кожній державі перед тим, як вона набувала статусу кандидата в члени ЄС. Уже зараз, коли війна ще триває, ми створюємо необхідну базу для відновлення України. Це міжнародні домовленості різного рівня, це створення спеціальних фондів для відбудови нашої держави. Уже зараз, коли Росія ще намагається захопити нашу територію, ми демонструємо, що дамо вільній Україні більше можливостей для розвитку, ніж Росія може дати не тільки окупованій частині нашої території, а й своїй власній території, своїй власній державі. Очевидно, що кожного дня – а особливо сьогодні, коли почався третій місяць нашого опору, – усіх в Україні турбує питання про мир. Про те, коли це все закінчиться. Про те, коли і що може стати перемогою для України. На це питання одночасно і є, і немає простої відповіді. Коли буде перемога, її відчує кожен. Коли настане мир, його побачить кожен. Але щоб це сталося – і сталося швидше – ми повинні думати не про те, коли й що це буде. Ми повинні думати кожного дня про те, як зробити перебування окупантів на нашій землі ще нестерпнішим. Україна готова до миру. Була готова й тоді, коли війна тривала на Донбасі. Готова й зараз, коли російське вторгнення стало повномасштабним. Але щоб Росія шукала мир, кожен українець і українка ще мають боротися. Мають захищати свободу. Бо кожен день боротьби зараз – це плюс роки й роки мирного життя після цієї війни. Після нашої перемоги. Як завжди перед записом звернення, підписав укази про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені ще 269 військовослужбовців Збройних Сил України та дев'ять військовослужбовців Головного управління розвідки. Вічна слава всім, хто став на захист держави! Вічна вдячність усім, хто допомагає нам вистояти! Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vilnij-svit-maye-pravo-na-samozahist-i-same-tomu-bude-dopoma-74593

Вільний світ має право на самозахист і саме тому буде допомагати Україні ще більше – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Щороку 26 квітня світ згадує Чорнобильську катастрофу, найстрашнішу атомну катастрофу в історії людства. Але цьогоріч замало просто згадати Чорнобиль. І замало сказати традиційні слова вдячності героям-ліквідаторам. Замало нагадати, чому і як стала можливою та катастрофа. Замало повторити висновки, які кожна розумна людина й кожне адекватне суспільство мають зробити. Бо цього року Росія створила нові загрози, які могли б перевершити навіть ту найстрашнішу аварію. Я пригадую ніч 4 березня, коли стало відомо про пожежу на Запорізькій АЕС. Коли російські танки обстрілювали станцію. Вони точно знали, по якому обʼєкту ведуть вогонь. Але в них був наказ за будь-яку ціну захопити об'єкт. Їх не хвилювало нічого. Не хвилювало, що Запорізька станція – найбільша у Європі. Вони й не думали, скільки там енергоблоків і чим може завершитися обстріл. Тієї ночі я говорив зі світовими лідерами. З усіма, хто міг вплинути на події й зупинити Росію. Говорив з Президентом Байденом, з канцлером Шольцом, з Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем, з Президентом Польщі Анджеєм Дудою... Говорив з директором МАГАТЕ паном Гроссі. Якби світ не прокинувся тієї ночі, ми б сьогодні вже не згадували про Чорнобиль, бо всі думки були б про те, що Росія наробила на Запорізькій АЕС. Це навіть дивує, як швидко й повністю Росія – ціла держава – може забути про найстрашнішу катастрофу, яку пережили і її люди також. Ліквідацією наслідків Чорнобильської аварії у 1986 році займалися не тільки українці, а й білоруси, росіяни й інші. Про ту катастрофу мали б розповідати і в російських школах. Мали б нагадувати в Росії щороку 26 квітня, як це роблять в усьому цивілізованому світі. А замість цього прямо сьогодні вони запустили три ракети проти України так, що вони пролетіли безпосередньо над блоками наших атомних станцій. Причому одразу трьох атомних станцій. Над Запорізькою, над Хмельницькою та Південно-Українською АЕС. Що це таке? Вони що, погрожують? Чи вони пристрілюються? Просто немає слів... Виявляється, що вони не усвідомлюють, що таке Чорнобиль. Від слова «взагалі». Російські війська, які намагалися наступати на Київ через Чорнобильську зону, використовували цю закриту територію як військовий плацдарм. Вони облаштовували позиції на землі, на якій просто заборонено навіть стояти. Вони ганяли бронетехніку по території, де захоронені забруднені радіацією матеріали й де кількість радіоактивних часток просто зашкалює. Вони зруйнували пункти дозиметричного контролю. Зламали й розікрали систему контролю радіаційного стану на ЧАЕС. Розграбували ядерну аналітичну лабораторію... Вони вкрали навіть забруднені речі, які конфіскували в порушників правил зони відчуження! Лише завдяки професійності й сумлінності наших фахівців, які працюють на Чорнобильській станції та на інших об'єктах Чорнобильської зони, вдалося врятувати Україну, врятувати Європу від нової катастрофи. Лише завдяки професійній команді Запорізької АЕС та всієї нашої атомної галузі вдається в умовах війни забезпечувати безаварійну роботу станцій. Сьогодні у Києві з візитом перебував директор МАГАТЕ пан Гроссі. Обговорили з ним всі небезпеки, створені Росією, та шляхи можливого впливу на ситуацію, щоб убезпечити Європу та світ від абсолютно безвідповідальних дій Російської Федерації. Також нагородив сьогодні наших героїв – працівників зміни на Чорнобильській станції, які не залишили об'єкт, які підтримували роботу ЧАЕС попри загрозу своєму життю і попри нерозуміння окупантами навіть елементарних основ радіаційної безпеки. Вважаю, що після всього, що російські військові зробили в Чорнобильській зоні та на Запорізькій АЕС, ніхто у світі не може почуватися безпечно, знаючи, яка кількість атомних обʼєктів, ядерної зброї та відповідних технологій є в російської держави. Якщо в Росії забули, що таке Чорнобиль, то це означає, що потрібен глобальний контроль над російськими атомними об'єктами і ядерними технологіями. Говорив сьогодні з Премʼєр-міністром Японії. Зокрема, про небезпеки, створені Росією. Про ситуацію на полі бою в Україні. Подякував Японії за потужний санкційний пакет, за підтримку й за лідерство, яке необхідне, щоб примусити Росію до миру й до визнання фундаментальних основ міжнародного права. Обговорили також післявоєнне відновлення України й можливу роль Японії у майбутніх безпекових домовленостях. З візитом у Києві побував Премʼєр-міністр Румунії. Подякував за оборонну й політичну підтримку. Обговорили з ним не тільки двосторонню взаємодію між нашими державами та спільну роботу заради захисту свободи ц Європі, а й взаємодію на рівні Євросоюзу. Розглядаємо однаково з Румунією як перспективи, так і загрози для європейської єдності, зокрема в Чорноморському регіоні. Домовилися працювати разом ще більш наполегливо, щоб гарантувати безпеку в нашому регіоні. Сьогодні в Німеччині відбулася важлива зустріч на рівні міністрів оборони держав – партнерів України. Ключове питання – посилення захисту всієї Європи від агресивних амбіцій Росії. У вільному світі вже майже не залишилося тих, хто не розумів би, що війна Росії проти України – це лише початок. Фінальною метою керівництва Росії є не просто захоплення території України, а розшматування всього центру і сходу Європи та глобальний удар по демократії. Тож вільний світ має право на самозахист. І саме тому буде допомагати Україні ще більше. Я вдячний Великій Британії й особисто Прем'єр-міністру Борису Джонсону за швидку й позитивну реакцію на наш запит про лібералізацію торгівлі. Саме зараз це особливо важливо для підтримки нашої держави. Британія оголосила про скасування всіх без винятку мит і квот на імпорт українських товарів. Це дасть нам змогу зберегти тисячі робочих місць в умовах війни й забезпечити суттєву активізацію економічних відносин з Британією. Очікуємо аналогічних рішень від інших партнерів. Хочу підкреслити, що це важливо не тільки для нашої країни, не тільки для кожної з країн-партнерів. Це додає стабільності глобальним ринкам, особливо – ринку продовольства, який через війну Росії проти України перебуває за крок від масштабної цінової кризи. Можемо уникнути кризи тільки одним шляхом – посилювати співпрацю й тиснути на Росію, щоб вона відмовилась від цієї війни. Сьогодні російські війська продовжили ракетні удари по нашій землі, зокрема в Одеській області. Продовжили атакувати наші війська під Харковом, на Донбасі. Намагаються зобразити в Херсоні та в частині Запорізької області нібито «нову владу». Міняють прапори, демонструють якихось самогубців у ролі колаборантів. А що це дає Росії? Тільки нові втрати. Буде новий санкційний пакет від Євросоюзу. Буде ще більше обмежень для торгівлі. Неминуче буде відмова абсолютної більшості країн світу від російської нафти та інших російських енергоносіїв. Жодній адекватній країні не захочеться запрошувати до співпраці «Росатом». Більшості росіян доведеться заплатити бідністю за агресивну політику керівництва їхньої держави. І кожного – я підкреслюю це – кожного воєнного злочинця й колаборанта ми встановимо, знайдемо і притягнемо обов’язково до відповідальності. Що довшою й жорстокішою буде ця війна, то більше ресурсів буде витрачено не тільки нами, а й світом на встановлення справедливості та покарання всіх винних. Настане час, коли й Росії доведеться визнати, що мир потрібен. Відвідав сьогодні в лікарні «Охматдит» Іллю Матвієнка та Кіру Обедінську. Кірі 12 років, а Іллі якраз сьогодні виповнилося 10 років. Вони жили в Маріуполі, поки не прийшла російська армія. Мама Іллі загинула під час бомбардування міста. Батько Кіри, відомий спортсмен, екс-капітан збірної України з водного поло Євген Обедінський, був убитий снайпером. Окупанти вивезли дітей із міста, фактично вкрали, і знадобилося дуже багато зусиль, щоб повернути їх. Я вдячний усім, хто долучився до цієї справи. Особливо вдячний Ірині Верещук та Андрію Єрмаку, які координували це завдання, всій нашій команді. Зараз Ілля – з бабусею, Кіра – з дідусем. З єдиними рідними людьми, які в них залишились. Допоможемо їм усім, чим потрібно. Допоможемо підняти дітей. І ми обов'язково зробимо все, щоб повернути всіх наших українських діточок в Україну. Хай у Росії ніхто не сподівається, що Україна забуде чи пробачить викрадення наших дітей, депортацію наших громадян. І знищення Маріуполя. Також подякував лікарям «Охматдиту» за їхню працю. За те, що вони за будь-яких обставин рятують життя і стараються відновити у дітей відчуття миру. Дуже дякую вам, шановні наші лікарі. Перед записом вечірнього звернення вже традиційно підписав указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 243 військовослужбовці Збройних Сил України. Вічна вдячність усім нашим захисникам і нашим захисницям! Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/rosiya-namagayetsya-sprovokuvati-globalnu-cinovu-krizu-ta-uk-74621

Росія намагається спровокувати глобальну цінову кризу, та український експорт допоможе стабілізувати ринки – звернення Президента Володимира Зеленського

Незламний народе найсміливішої країни! Завершується вже 63-й день нашої оборони. День, за який зроблено дуже багато. По-перше, готується важливе рішення Євросоюзу. Європейською комісією погоджено прибрати на рік усі мита й квоти на український експорт, а також призупинити дію антидемпінгових тарифів. Обговорив сьогодні деталі цієї пропозиції з Президенткою Урсулою фон дер Ляєн. Вдячний їй особисто і всім нашим європейським друзям за цей крок. Саме зараз це дасть нам змогу зберегти по максимуму економічну активність в Україні, наше національне виробництво. Але потрібно розглядати це рішення не тільки в українському контексті. Достатній обсяг експорту нашої продукції на європейський і глобальний ринки буде вагомим антикризовим інструментом. Росія намагається спровокувати глобальну цінову кризу. Щоб почався хаос на всіх базових ринках і особливо на продовольчому. Український експорт допоможе стабілізувати ринки. Отже, це вигідно не тільки нам, а й усім європейцям. Мешканцям усіх країн, по яких можуть вдарити російські деструктивні амбіції. На черзі – ще нові рішення партнерів для лібералізації нашого експорту. Також узгоджуємо з Євросоюзом, як збільшити потенціал транспортних коридорів на нашому західному кордоні. Говорив сьогодні з Президентом Індонезії. Зокрема й про продовольчу безпеку. Підкреслив, що для мільйонів людей у різних країнах загроза голоду буде зберігатися, доки Росія не почне шукати мир з Україною. Саме через цю війну, розв'язану Росією, десятки держав опинились в умовах, коли вони не можуть бути впевненими у стабільності для своїх людей. Вдячний Індонезії за підтримку територіальної цілісності й суверенітету нашої держави, за чесну й відповідальну позицію під час голосувань в ООН. Вдячний також за запрошення взяти участь у саміті «Великої двадцятки» цьогоріч. Відбулась розмова з Прем'єр-міністром Італії. Подякував пану Драґі за долучення до розслідування злочинів, скоєних російськими військовими. Поінформував про ситуацію в зонах бойових дій. Цінуємо підтримку Італією справді ефективних санкцій, які здатні припинити війну. Цього тижня керівництво Росії почало нову серію енергетичного шантажу європейців. Рішення обірвати постачання газу в Польщу та Болгарію – черговий аргумент на користь того, що ніхто у Європі не може сподіватися на збереження будь-якої нормальної економічної співпраці з Росією. Росія розглядає як зброю не тільки газ, а й будь-яку торгівлю. Просто очікує моменту, коли тим чи іншим торговельним напрямком можна скористатися. Або скористатися, щоб шантажувати європейців політично. Або щоб посилити російську воєнну машину, яка розглядає об'єднану Європу як мішень. Тому що швидше всі у Європі визнають, що не можна залежати в торгівлі від Росії, то скоріше можна буде гарантувати стабільність європейським ринкам. Сьогодні відбулося засідання Конгресу місцевих та регіональних влад. Перше засідання за час повномасштабної війни. Обговорили комплекс питань. Зокрема, відбудову нашої країни. Вже опрацьовуємо всі деталі, щоб проект післявоєнної відбудови реалізовувався швидко. максимально ефективно. Підкреслив, що від місцевої влади очікуємо конкретних запитів і пропозицій. Щоб ми могли говорити предметно з нашими партнерами, з Європейським Союзом, з міжнародними донорами. Громади мають надати всю інформацію щодо зруйнованого житла, усіх пошкоджених обʼєктів. Обговорили, як і в якій послідовності будувати, як організувати викуп готового житла. Наша мета – не просто відновити все, що було зруйноване окупантами. А й розв'язати застарілі проблеми, які є з житловими чергами тощо. Щоб усі військовослужбовці, рятувальники, поліцейські, усі, хто працює на державу, були забезпечені власним житлом. Заслухали сьогодні на Конгресі доповіді щодо якнайшвидшого забезпечення житлом переселенців. Щодо взаємодії між центральною та місцевою владою у громадах, які тимчасово окуповані. Обговорили питання розвитку територіальної оборони й координацію між місцевою владою та правоохоронцями. Хочу сьогодні особливо підтримати українців на півдні нашої держави. В Херсоні, в усіх громадах області, в тимчасово окупованих районах Запорізької області. Вдячний кожному й кожній, хто не здається. Хто протестує. Хто ігнорує окупантів і демонструє тим маргіналам, які стали колаборантами, що в них немає майбутнього. Що сильнішим буде наш опір зараз, то більше несприйняття будуть бачити окупанти, то швидше нормальне життя повернеться на нашу землю. Збройні Сили України продовжують бити загарбників на всій території, де тривають бойові дії. Я вдячний кожному нашому захиснику, кожній захисниці, які роблять все, щоб Росія програла. Маріуполь, Марʼїнка, Попасна, Сєвєродонецьк, Ізюм, Рубіжне, Дніпрорудне, Мелітополь та всі інші наші міста й громади, які зараз в епіцентрі боротьби за Україну. Саме там виборюється майбутнє для нашого народу. Вдячний всім, хто наближає нашу перемогу! Щойно підписав укази про нагородження наших героїв. Державними нагородами України відзначені 173 військовослужбовці Збройних Сил України. Звання Героя України присвоєно генерал-лейтенанту Наєву Сергію Івановичу, командувачу Обʼєднаних сил Збройних Сил України. Вічна слава кожному й кожній, хто став на захист нашої держави! Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/razom-iz-soyuznikami-mi-tochno-mozhemo-zupiniti-rosijsku-agr-74653

Разом із союзниками ми точно можемо зупинити російську агресію та надійно захистити свободу у Європі – звернення Президента України

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Сьогодні маємо серйозні новини для нашої держави, для нашого захисту. По-перше, Сполучені Штати підготували новий пакет підтримки для України. На 33 мільярди доларів. Зокрема, понад 20 мільярдів можуть піти на оборону. Ще понад 8 мільярдів доларів заплановані на економічну підтримку. Ще 3 мільярди доларів будуть спрямовані на гуманітарну допомогу. Це дуже важливий крок Сполучених Штатів. І я вдячний за нього американському народу й особисто Президенту Байдену. Сподіваюся, Конгрес швидко підтримає цей запит на допомогу нашій державі. Президент Байден цілком справедливо сказав сьогодні, що цей крок – недешевий. Але негативні наслідки для всього світу від російської агресії проти України та проти демократії настільки масштабні, що в порівнянні з ними ця підтримка Сполучених Штатів є необхідною. Разом ми точно можемо зупинити російську агресію та надійно захистити свободу у Європі. Працюємо також і над тим, щоб спрямувати заблоковані активи російських підсанкційних осіб і російської держави для компенсації Україні за цю війну та для відбудови нормального життя. Триває розслідування злочинів російських військових, які були скоєні проти наших людей. Позиція України абсолютно чітка – кожен російський злочинець має бути й буде притягнутий до відповідальності. Ким би вони не були і де б вони не ховалися, ми всіх їх знайдемо та примусимо відповідати. Перші десять російських військових із 64-ї мотострілецької бригади Сухопутних військ Росії, які скоїли злочини проти наших людей у Бучі Київської області, отримали статус підозрюваних. Відомі їхні прізвища. Встановлено, що вони робили. Ми знаємо про них та їхні діяння всі деталі. І кожного знайдемо. Як знайдемо й усіх інших російських нелюдів, які вбивали, які катували українців. Які знущалися з наших людей. Які знищували будинки та цивільну інфраструктуру в Україні. Жоден із цих покидьків не втече від відповідальності. Втім, дехто з них все ж може не дожити до суду та справедливого покарання. Але тільки з однієї причини. Цю російську бригаду перекинули на Харківщину. Там вони отримають відплату від наших військових. Сьогодні у Києві з візитом був Прем'єр-міністр Болгарії Кирил Петков. Провели з ним дуже предметні й дуже теплі переговори. Болгарія – серед тих держав, які принципово та швидко відреагували на російську агресію. Я вдячний і уряду Болгарії, і болгарському народу за те, що вони не зволікали, щоб підтримати нашу державу. Обговорили з паном Петковим оборонні, енергетичні, транспортні питання, санкційний тиск на Росію, який необхідний заради миру. Обговорили нашу взаємодію на рівні Євросоюзу. Дуже важлива домовленість – щодо ремонту нашої військової техніки на болгарських виробничих потужностях. Інше питання, яке ми погодили, – щодо постачання української електрики в Болгарію та використання потужностей Трансбалканського газопроводу спільно з болгарською стороною. Вдячний Болгарії за можливість використання порту Варна для експорту нашої аграрної продукції. Був в Україні сьогодні й Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш. Дуже важливо, що пан Генеральний секретар побував у Бородянці Київської області та на власні очі побачив, що там наробили російські окупанти. Сотні українських міст і сотні громад пережили те саме, що й Бородянка, і Буча. Російська армія в Україні свідомо та без жодних сумнівів розтоптала все, на чому був заснований глобальний порядок після Другої світової війни. Статут ООН, міжнародні конвенції, декларації, права людей і держав... Усе те, що має гарантувати свободу й безпеку у світі, просто зруйноване російськими агресивними діями. Тож ключовим питанням на переговорах з паном Генеральним секретарем ООН було, як нам зупинити російську агресію. І це не просто питання про Україну, про нашу долю. Це питання про долю ООН, про долю міжнародного права, про долю багатьох народів – і не тільки сусідів Росії, які можуть стати наступними жертвами агресивних амбіцій Москви. Звичайно, на переговорах багато уваги ми приділили тому, як врятувати наших людей із Маріуполя. Вважаю, що з допомогою ООН можливо організувати евакуаційну місію. Україна готова до цих кроків. Але потрібно також, щоб і російська сторона поставилася до цього питання без цинізму та реально виконувала те, про що говорить. У Москві заявляли про те, що вони нібито припинили вогонь у Маріуполі. Але бомбардування позицій захисників міста триває. Це воєнний злочин, який російські військові здійснюють буквально на очах в усього світу. Російські удари по Маріуполю не припинялися навіть тоді, коли пан Генеральний секретар ООН був на перемовинах у Москві. І сьогодні, одразу після завершення наших перемовин у Києві, у місто полетіли російські ракети. П'ять ракет. І це багато говорить про справжнє ставлення Росії до глобальних інституцій. Про намагання російського керівництва принизити ООН і все, що уособлює Організація. А отже, це вимагає відповідної потужної реакції. Російські ракетні удари по Україні, по Києву, Фастову, Одесі, Хмельницькому та інших містах, укотре засвідчують: ще не можна розслаблятися. Не можна думати, ніби війна вже закінчується. Нам ще потрібно боротися. Ще потрібно гнати окупантів. Сьогодні російська армія продовжила спроби наступу на сході нашої держави, на Донбасі. Пробує просуватися в південних регіонах. Збройні Сили України стримують загарбників. І я вдячний кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці, які утримують позиції. Робимо все для того, щоб допомогти нашій армії, щоб забезпечити військових усією необхідною зброєю. Кожного разу в контактах з партнерами я наголошую на тому, що зброя для України саме зараз, саме тих видів, які ми запитуємо, і саме тоді, коли ми її потребуємо, – це порятунок не тільки для наших людей. Це порятунок для всіх вас – для всієї Європи. Вдячний тим із партнерів, хто це розуміє. І хто допомагає переконати інших. Перед записом вечірнього звернення підписав указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 214 військовослужбовців Збройних Сил України. Із них 14 – посмертно. Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за Україну! Вічна слава всім, хто став на захист держави! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/lend-liz-ta-inshi-programi-pidtrimki-ukrayini-ce-dokaz-sho-s-74669

Ленд-ліз та інші програми підтримки України – це доказ, що свобода й нині уміє захищатися від тиранії – звернення Президента Володимира Зеленського

Незламний народе найсміливішої країни! Завершується 65-й день нашої оборони. Ми бʼємо окупантів на всіх напрямках, де вони пробують наступати. Жорстка ситуація на Харківщині. Але в наших військових, у наших розвідників є важливі тактичні успіхи. На Донбасі окупанти роблять усе, щоб знищити будь-яке життя на цій території. Постійні жорстокі бомбардування, постійні російські удари по інфраструктурі та житлових районах свідчать про те, що Росія хоче зробити цю територію безлюдною. Тому оборона нашої землі, захист наших людей – це буквально боротьба за життя. Для Лисичанська, Сєвєродонецька, Попасної, Краматорська, Слов'янська, Мар'їнки та всіх інших міст і громад Донбасу, які російські війська хочуть перетворити на руїни, у цій війні вирішується абсолютно все. Тільки якщо Україна вистоїть, вони будуть жити. Якщо ж російським загарбникам вдасться реалізувати їхні плани хоча б частково, то в них іще вистачить артилерії та авіації, щоб зруйнувати до каміння увесь Донбас. Як вони зробили це з Маріуполем. У місті, яке було одним із найбільш розвинутих у регіоні, – просто російський концтабір посеред руїн. І порядки окупантів у тій частині Маріуполя, яку вони, на жаль, поки що контролюють, несуттєво відрізняються від того, що робили нацисти на захопленій території сходу Європи. Але російським військовим вдається бути навіть цинічнішими, ніж нацистам 80 років тому. Тодішні загарбники хоча б не розповідали, що це маріупольці та захисники міста самі себе обстрілювали і вбивали. Я вдячний Сполученим Штатам, Президенту Байдену та Конгресу за аналог знаменитої програми ленд-лізу, яка дуже допоможе в боротьбі проти Росії, проти російських загарбників. Яка дуже допомогла в боротьбі проти нацистів у часи Другої світової війни. Я впевнений, зараз ленд-ліз допоможе Україні та всьому вільному світу подолати ідейних спадкоємців нацистів, які розв'язали війну проти нас на нашій землі. Ленд-ліз та інші програми підтримки України – це конкретний доказ того, що свобода й нині уміє захищатися від тиранії. Уряд України сьогодні розглядав питання ліквідації дефіциту на ринку пального. Черги та зростання цін на заправках є в багатьох областях нашої держави. Окупанти цілеспрямовано знищують інфраструктуру для виробництва, постачання та зберігання пального. Росія також заблокувала наші порти, і тому миттєвих рішень для заповнення дефіциту немає. Але урядовці обіцяють, що протягом тижня, максимум – двох буде забезпечена така система постачання пального в Україну, яка зможе не допускати дефіциту. Після російського ракетного удару по Кременчуцькому нафтопереробному заводу це складне завдання. Але урядовці разом із постачальниками пального, разом із трейдерами та мережами мають виконати й це завдання, хоч би як було складно. Впевнений, виконають. Маємо брати у Європейському Союзі стільки пального, скільки необхідно зараз для наших громадян. Посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс сьогодні повернулася в Київ. Зараз уже 27 іноземних дипломатичних представництв працюють у столиці нашої держави. І це надзвичайно важливий жест підтримки України, за який ми всім їм вдячні. Такі жести разом із потужною оборонною, фінансовою та політичною підтримкою з боку вільного світу означають, що з кожним днем для Росії все очевидніша необхідність припинити війну. Програш окупантів – безальтернативний. У тимчасово окупованих районах Херсонщини колаборанти розповідають, що нібито готуються до переходу в «рубльову зону». Будь-які спроби перевести нашу територію в адміністративну, валютну чи будь-яку іншу систему Росії означатимуть тільки одне: сама Росія від цього й постраждає. Наші відповіді, санкції та інше реагування вільного світу на агресивні дії Росії не забаряться. Триває розбір завалів у Києві, куди вчора, під час візиту Генсека ООН Антоніу Гутерріша, ударили російські ракети. Прикро, але таке свідоме й жорстоке приниження Організації Обʼєднаних Націй з боку Росії залишилося без потужної відповіді. Сьогодні стало відомо, що від удару російської ракети по житловому будинку в Києві загинула журналістка, співробітниця «Радіо Свобода» Віра Гирич. Вона стала двадцять третім працівником медіа, чиє життя обірвалося внаслідок російського вторгнення за час із 24 лютого. Мої співчуття всім близьким, всім рідним. Вічна памʼять усім жертвам цієї війни! Сьогодні в Білій залі Героїв України в Маріїнському палаці я вручив нагороди нашим захисникам і членам родин загиблих воїнів. Ордени «Золота Зірка» отримали Герої України: підполковник Сергій Бурковський, капітан Віталій Гураль, старший лейтенант Дмитро Дозірчий, підполковник Олександр Зугравий, полковник Дмитро Кащенко, майор Олександр Кукурба, капітан Олег Пасічник, підполковник Вʼячеслав Циганков, полковник медичної служби Олександр Слєсаренко, підполковник Леонід Хода, полковник Денис Чаюк і генерал-лейтенант Сергій Наєв. Також троє військовослужбовців були удостоєні орденів «Золота Зірка» посмертно. Мав честь передати їх рідним наших героїв – сержанта Володимира Балюка, майстер-сержанта Олександра Цюпака, майора Павла Сбитова. Саме завдяки нашим героям, завдяки всім, хто став на захист нашої держави, ми можемо жити, можемо бути зі своїми рідними у своєму домі. Слава всім нашим героям! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/she-potribno-voyuvati-j-spryamovuvati-vsi-sili-shob-vignati-74697

Ще потрібно воювати й спрямовувати всі сили, щоб вигнати окупантів, і ми це зробимо – звернення Президента України

Незламний народе найсміливішої країни! Сьогодні ми відзначили День прикордонника. Зрозуміло, що в час війни не може бути святкувань. Але обов'язково підтримати українців і українок, які захищають державу у лавах прикордонної служби. З перших днів війни – і не тільки з 24 лютого, а й з 2014 року – прикордонники хоробро обороняють Україну. Виконують бойові завдання. Вони першими зустріли російських загарбників на державному кордоні. Вони зазнають щоденних обстрілів. Вони воюють пліч-о-пліч зі Збройними Силами України, з нашою Національною гвардією, з Національною поліцією, з тероборонівцями та всіма, хто став на захист нашої держави. Зокрема, воюють і в Маріуполі, героїчно захищаючи наше місто. 340 прикордонників – наших героїв. Говорив з ними сьогодні. Привітав. Подякував. Я вдячний кожному й кожній, чий професійний день був сьогодні. Мав честь вручити державні нагороди прикордонникам, які відзначились у боях за нашу державу. Окупанти збирають ще додаткові сили для нових атак проти наших військових на сході держави. Нагнали підкріплення на Харківщину, пробують посилити тиск на Донбасі. Вони втратили у боях цієї безглуздої для Росії війни вже понад 23 тисячі солдатів. Але не зупиняються. Нам известно, что российское командование готовится к новым большим потерям. В те подразделения, личный состав которых был почти полностью уничтожен или существенно ослаблен в марте-апреле, набирают новых людей. Со слабой мотивацией. Со слабым боевым опытом. Они просто хотят добрать нужное количество. Чтобы можно было бросить в наступление и эти подразделения. Российское командование прекрасно понимает, что еще тысячи российских солдат будут убиты и тысячи будут ранены в ближайшие недели. Но зачем это самим российским солдатам? Зачем это их родным? Российские командиры врут своим солдатам, когда говорят, что тех ждет какая-то серьезная ответственность за отказ воевать. И при этом не рассказывают, например, о подготовке российской армией дополнительных рефрижераторов для хранения трупов. Не рассказывают, какие новые «плановые» потери ожидаются генералами. Каждый российский солдат ещё может спасти свою жизнь. Вам лучше выжить в России, чем погибнуть на нашей земле. Наші захисники знищили вже понад тисячу російських танків. Майже двісті російських літаків. Майже дві з половиною тисячі броньованих бойових машин. Звісно, в окупантів ще є техніка в запасах. Так, у них ще залишаються ракети для ударів по нашій території. Але ця війна вже послабила Росію так, що вони змушені планувати навіть меншу кількість військової техніки для участі в параді в Москві. Активно комунікуємо з партнерами для посилення санкцій проти Росії. За Маріуполь, за всі зруйновані міста й громади України, за воєнні злочини проти наших людей. За ракетні та авіаудари по території України. Сьогодні окупанти знову били ракетами по Дніпропетровщині, по Одесі. Знову й знову російські війська доводять, що одесити – такі ж вороги для Росії, як і всі інші українці. Знищено злітну смугу одеського аеропорту. Ми її, звісно, відбудуємо. Але Одеса ніколи не забуде таке російське ставлення до неї. Найближчим часом очікуємо рішення щодо нафтових обмежень проти Росії. Наполягаємо на тому, що справедливою частиною санкцій щодо російської нафти має бути й блокування будь-яких спроб Росії обійти обмеження через продаж так званих нафтових сумішей. Якщо будь-яка компанія або держава буде допомагати Росії торгувати нафтою, вона так само повинна отримати санкції. Будь-яке спонсорство в інтересах російської воєнної терористичної машини має припинитися. Говорив сьогодні з Президентом Франції Еммануелем Макроном. Про різні напрямки співпраці України та Франції, передусім про оборонну. Також – про взаємодію на шляху України у Європейський Союз. Рухаємося до політичної формалізації того, що вже є де-факто: Україна стала невід'ємною частиною об'єднаної Європи. Також говорив з Прем'єр-міністром Британії Борисом Джонсом. Про оборонну підтримку для України та інші необхідні зусилля для припинення війни. Поінформував Бориса про актуальну ситуацію на полі бою в районах активних зіткнень і детально – про ситуацію на нашому сході, в Маріуполі, на півдні країни. Усі лідери вільного світу знають про те, що Росія зробила з Маріуполем. І це не залишиться без відповідальності для Росії. Багато хто з лідерів намагається допомогти врятувати наших героїчних захисників міста. Дуже детально говорили про це і з Генеральним секретарем ООН під час його візиту в Київ. Робимо все, щоб евакуаційна місія з Маріуполя все ж таки здійснилася. Провів переговори з Президентом Швейцарії Кассісом. Подякував за гуманітарну підтримку України та українців. Обговорили посередницьку роль Швейцарії в допомозі українцям, які потрапили на територію Росії. Предметно обговорили й підготовку до Конференції з післявоєнної відбудови нашої держави. Робимо все, щоб повернути нормальне життя на деокуповану частину нашої України. Роботу гуманітарних штабів уже розпочато на території 93% деокупованих населених пунктів. Активно проводимо розмінування звільненої території. Щодоби кілька десятків населених пунктів додаються до списку тих, де розмінування завершилося. 69% деокупованих населених пунктів знову з повноцінним місцевим самоврядуванням. Відновлюємо постачання електрики, звʼязок, водопостачання, забезпечення газом. Робимо все, щоб повернути нормальну медицину, освітні послуги, доступ до фінансових установ. Відновлюємо дороги. Звичайно, попереду ще дуже багато роботи. Окупанти ще досі на нашій землі і досі не визнають очевидного провалу своєї так званої операції. Ще потрібно воювати й спрямовувати всі сили, щоб вигнати окупантів. І ми це зробимо. Україна буде вільною. Будуть звільнені і Херсон, і Нова Каховка, Мелітополь, Бердянськ, Дніпрорудне і всі інші тимчасово окуповані міста й громади, у яких окупанти вдають із себе зараз нібито «господарів». Український прапор повернеться всюди, де він має бути по праву. Повернеться разом із нормальним життям, яке Росія просто не здатна забезпечити навіть на своїй власній території. Підписав указ про нагородження наших захисників – бійців Національної гвардії України. Державними нагородами відзначені 133 нацгвардійці, з них 11 – посмертно. Вічна памʼять усім, хто загинув за Україну! Вічна слава кожному й кожній, хто став на захист держави! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/sogodni-nam-nareshti-vdalosya-rozpochati-evakuaciyu-lyudej-z-74705

Сьогодні нам нарешті вдалося розпочати евакуацію людей з «Азовсталі», будемо й надалі робити все, щоб евакуювати наших людей із Маріуполя – звернення Президента України

Українці! Українки! Наші захисники, наші захисниці! Сьогодні нам нарешті вдалося розпочати евакуацію людей з «Азовсталі». Після багатьох тижнів переговорів, після багатьох спроб, різних зустрічей, людей, дзвінків, країн, пропозицій. Нарешті! Не було жодного дня, щоб ми не пробували знайти таке рішення, яке забезпечить порятунок наших людей. Сьогодні вперше за всі дні війни запрацював цей життєво необхідний коридор. Вперше було дві доби припинення вогню на цій території. Вдалося вивезти вже понад сто цивільних – передусім жінок, дітей, які рятувалися від бойових дій саме там, саме на «Азовсталі». Враховуючи всі складнощі процесу, перші евакуйовані прибудуть у Запоріжжя завтра вранці. Дай Бог, щоб усе це не зірвалося! Там їх зустрічатиме наша команда. Сподіваюся, що завтра також будуть дотримані всі необхідні умови, щоб продовжити вивозити людей із Маріуполя. Плануємо розпочати о восьмій ранку. Також я вдячний усім, хто брав участь у підготовці порятунку людей і хто забезпечує цей гуманітарний коридор. Вдячний кожному й кожній, хто домовлявся. Ірині Верещук як координатору цього процесу. Вдячний нашій розвідці. Нашій команді – Давиду, Андрію. А також партнерам, які долучилися й змогли допомогти, зокрема з ООН і Міжнародного комітету Червоного Хреста. Будемо й надалі робити все, щоб евакуювати наших людей із «Азовсталі», з Маріуполя в цілому. Організація таких гуманітарних коридорів – це один з елементів переговорного процесу, який триває. Він дуже складний. Але хоч би як було складно, вдалося врятувати понад 350 тисяч людей із районів бойових дій. Обговорив ключові питання допомоги нашій державі зі спікеркою Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі, яка відвідала Київ разом з делегацією Конгресу. Ми вдячні всім партнерам, хто надсилає світу й Росії такі важливі, потужні сигнали підтримки України, відвідуючи нашу столицю в цих умовах і в такий складний час. Провели з пані Пелосі чотири години дуже предметних переговорів – як то кажуть, багатоаспектних. Зокрема, про оборонне постачання, макрофінансову допомогу, санкційну політику, політичну взаємодію зі Сполученими Штатами Америки. Подякував за відродження історичної програми ленд-лізу, яка одного разу вже допомогла захистити свободу у Європі й точно може зробити це вдруге. Обговорили конкретні напрямки – як може працювати ленд-ліз, щоб якнайбільше посилити нашу державу й допомогти в боротьбі за свободу. Також подякував і за підготовку великого пакету допомоги Україні на 33 мільярди доларів США. Обговорили, яким чином можемо посилити санкції проти Росії так, щоб найбільш ефективно спонукати її до припинення війни та щоб обмежити будь-які можливості Росії обходити вже застосовані та майбутні санкції. Відчув підтримку наших ініціатив. За вагомий особистий внесок у зміцнення нашої взаємодії та особисту щиру участь у захисті свободи нагородив пані Пелосі орденом княгині Ольги. Сьогодні російські війська продовжили завдавати ударів по території нашої держави. Те, що вони обирають собі за мішені, вкотре доводить, що війна проти України для російської армії – це війна на винищення. Били по складах агропідприємств. Зруйнували склад із зерном. Обстріляли також і склад із добривами. Продовжили бити по житлових кварталах на Харківщині, на Донбасі тощо. Підтягують сили на південь країни, щоб пробувати атакувати наші міста й громади на Дніпропетровщині. Що може бути стратегічним успіхом Росії в цій війні? Чесно – не знаю. Зруйновані життя людей і спалене або вкрадене майно Росії нічого не дасть. Тільки буде збільшувати токсичність російської держави й кількість тих у світі, хто працюватиме на ізоляцію Росії. Збройні Сили України відповідають загарбникам на всі їхні удари. І будуть відповідати далі, поки окупанти не залишать нашу землю. Я вдячний усім нашим захисникам, усім нашим захисницям. Кожному й кожній, хто захищає державу і з 24 лютого, і з 2014 року. Тільки за 67 днів повномасштабної війни вже 143 нашим воїнам присвоєно звання Героя України. Понад 10 600 захисників і захисниць відзначені державними нагородами України. Вічна слава всім, хто став на захист держави! Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Дякую вам. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/uves-vilnij-svit-obyednavsya-shob-nihto-ne-vipravdovuvav-nac-74733

Увесь вільний світ обʼєднався, щоб ніхто не виправдовував нацизм, не вбивав дітей, не руйнував мирні міста, як це робить Росія – звернення Президента України

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Завершується 68-й день нашої міцної оборони. 68-й день самознищення Росії. Самознищення в усіх сенсах слова. Якщо колись у цієї держави й було те, що називається репутацією, то зараз Росія щоденно робить такі речі, які просто виключають будь-яку адекватність. Вчора наприклад міністр закордонних справ Росії відкрито й не соромлячись сказав, що найбільші антисеміти – нібито серед самих євреїв. І що нібито Гітлер мав єврейську кров. Як взагалі можна було таке сказати напередодні річниці перемоги над нацизмом? Ці слова означають, що найвищий дипломат Росії перекладає на єврейський народ провину за злочини нацистів. Немає слів. Звичайно, сьогодні щодо цих слів великий скандал в Ізраїлі. Проте ніхто не чує заперечень або виправдань із Москви. Там мовчать. А значить, погоджуються із тим, що сказав їхній міністр закордонних справ. Після російського ракетного удару по Бабиному Яру в Києві, після пошкодженої обстрілами Менори на місці масових розстрілів у Дробицькому Яру поблизу Харкова, після загибелі від російських обстрілів звичайних людей, які пережили нацистську окупацію та нацистські концтабори, такий антисемітський випад їхнього міністра означає, що в керівництві Росії забули всі уроки Другої світової війни. А може, ніколи й не вчили тих уроків. А тому питання – чи залишиться Посол Ізраїлю в Москві, знаючи таку їхню нову позицію? Чи залишаться відносини з Росією як зазвичай? Бо це все невипадково. Невипадкові слова російського міністра закордонних справ – «великого знавця гітлерізму». Невипадково російські окупанти на українській землі створюють так звані «фільтраційні табори», через які проводять тисячі наших громадян, українців. Де вбивають, катують, ґвалтують наших людей. Невипадково окупанти захоплюють цивільних і вивозять як заручників чи депортують як безкоштовну робочу силу. Невипадково вони ведуть так звану тотальну війну на знищення всього живого, після якої залишаються тільки спалені руїни від цілих міст і сіл. Щоб робити це, потрібно повністю відкинути мораль і здобутки переможців нацизму. Але якщо такі люди – в російському керівництві, це не означає, що вони можуть судити по собі про інших у Європі чи у світі. Якщо вони посилають своїх громадян вмирати десятками тисяч на чужій землі і навіть не забирають тіла вбитих із вулиць, з доріг, з полів, то це не означає, що всі інші схожі на них. Якщо серед них є люди, які самі походять з України, але підтримують винищення українців і українського, то це не означає, що всі інші відмовилися від нормальної людської моралі. Сьогодні російські війська завдали чергового ракетного удару по Одесі. Зруйнували гуртожиток. Вбили хлопчика 14 років. Поранили дівчину 17 років, у неї – осколкове поранення. Що це взагалі? Для чого? Чим російській державі загрожували ці діти й гуртожиток? А ось так вони воюють. Ось і все. У Лисичанську Луганської області від російського обстрілу згоріла гімназія, якій було понад сто років. Її побудували ще бельгійці для цього міста. Вона витримала дві світові війни. Але, як бачимо, і ця гімназія виявилася страшною загрозою для сучасної Росії. 220 українських дітей убиті російською армією за час із 24 лютого. І це ми ще знаємо не про всіх, бо не маємо доступу до тимчасово окупованих районів нашої держави. 1570 закладів освіти зруйновано або пошкоджено внаслідок обстрілів. Це трохи більше ніж за два місяці! Саме тому увесь вільний світ обʼєднався, щоб ніхто не виправдовував нацизм. Щоб ніхто не вбивав дітей. Щоб ніхто не руйнував мирні міста, як це робить Росія. Сьогодні у Києві я зустрівся з міністром закордонних справ Данії. Обговорили увесь комплекс питань наших двосторонніх відносин, передусім оборонних, фінансову та політичну взаємодію. Бачу прогрес у виконанні тих домовленостей, які були досягнуті на переговорах з Премʼєр-міністром Данії. Вдячний. Отримав хороші сигнали. Обговорили й плани щодо відбудови України після війни. І підтримку нашого руху до Євросоюзу. Вдячний за те, що Данія відновлює роботу свого посольства у нашій столиці. Це вже 29-те іноземне представництво, яке повернулося в Україну. Працюємо над новими санкційними кроками проти Росії. Найближчим часом очікуємо новий пакет від Євросоюзу. У цьому пакеті мають бути чіткі кроки на блокування доходів Росії від енергоресурсів. Дуже віримо в це. Щоб державі-терористу не передавали мільярд євро щоденно за паливо. Але також уже зараз варто готуватись і до наступних санкційних кроків. У будь-якому разі доведеться блокувати всі експортно-імпортні операції з Росією. Бо з цього вони у Москві заробляють. І навіть не зрозуміють, що міжнародне право й мир у Європі потрібно поважати. Продовжуємо робити все, щоб урятувати наших людей із Маріуполя. Евакуаційна операція триває. Завтра очікуємо також і рух гуманітарними коридорами з Бердянська, Токмака, Василівки. Збройні Сили України героїчно стримують намагання окупантів наступати. Харківський напрямок, Донбас, південь країни – всюди ситуація залишається вкрай складною. Але я вдячний кожному і кожній, нашим захисникам, які тримають оборону. Щойно підписав великий указ про нагородження наших військових. 438 військовослужбовців Збройних Сил України відзначені державними нагородами. Звання Героя України присвоєно старшому лейтенанту Тодорову Дмитру Руслановичу за особисту сміливість і надзвичайну ефективність у боях проти окупантів у Донецькій області. Вічна слава кожному, хто став на захист нашої держави! Вічна памʼять усім, хто загинув за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-verhovnij-74737

Виступ Президента України Володимира Зеленського у Верховній Раді

Шановний пане Прем’єр-міністре! Шановний пане Голово! Шановні народні депутати України! Пані та панове! Насамперед я хочу подякувати лідеру Великої Британії Борису Джонсону та всьому народу Сполученого Королівства. За слова, які ми чуємо. За дії, які ми бачимо. За підтримку, яку ми відчуваємо. За допомогу, яку ми реально отримуємо. За перемогу, яку ми разом точно здобудемо! ​ 8 жовтня 2020 року наші країни стали стратегічними партнерами. А 24 лютого 2022 року довели: наше партнерство – не на папері. Наше партнерство – на полі битви. Битви за спільні ідеали, битви за спільне майбутнє. Майже десять тижнів, як Російська Федерація оголосила їм повномасштабну війну та вторглася на нашу українську прекрасну землю. За цей час Україна й Британія пройшли шлях від партнерів до друзів і братів. А той, хто брехав, що друг і брат, – шлях від сусіда до окупанта й терориста. Чи це сумно? Так. Чи це лячно? Ні. Бо ці майже десять тижнів довели: не страшно, коли проти тебе такий злий ворог, якщо поруч із тобою – такий добрий друг. Такий, як Велика Британія. І лідер Борис Джонсон. І ці слова – це не лестощі, не люб’язність, це – реальність. Ми разом. Щодня ми на зв’язку. Щодня. Якщо в нас немає розмови сьогодні – це значить тільки одне: ми зайняті тим, про що домовилися під час розмови вчора. І так майже всі ці тижні, весь цей складний час. Заради однієї мети, заради однієї миті – першої секунди перемоги. І заради однієї епохи – епохи, де панує мир. В Україні, а отже, і в Європі, а отже, у світі. Я хочу подякувати Великій Британії, яка разом з нами наближає цю мить і яка готова стати гарантом нашої безпеки. І ця моя подяка – не формальність. Бо знаю, що й гарантії Великої Британії ніколи не будуть формальністю для України. Бо ці майже десять тижнів довели: ваше слово – тверде, а дії – рішучі. Без жодних «майже». Ненавиджу це слово – «майже». Так само, як і наша взаємодія та підтримка британських союзників. Передусім це зброя й техніка для наших військових, які захищають від російських окупантів і Україну, і Європу, весь світ. Не буду озвучувати всі деталі на широкий загал – нехай це щодня стає для агресора неприємним сюрпризом. Натомість можу відкрито сказати про всі інші форми підтримки. Це гуманність. І допомога нашим біженцям та внутрішньо переміщеним особам. Ліки, їжа, швидкі й пожежні машини та інша велика гуманітарна допомога. Це справедливість. І сприяння в розслідуванні воєнних злочинів Російської Федерації в Україні. Це стійкість. Макрофінансова допомога для нашої економіки. Це скасування мит, скасування квот для нашої двосторонньої торгівлі. Це відбудова нашої країни, це відбудова Києва та Київської області, до якої долучиться Велика Британія. Це важливі глобальні речі. Санкції проти Російської Федерації, ембарго на енергоносії, блокування активів. Це й звичайні, дуже прості людські, але не менш важливі, знакові речі. Синьо-жовті прапори по всій Великій Британії, на Трафальгарській площі та Даунінг-стріт. Коли нас підтримують Лондон, Единбург, Кардіфф, Белфаст, нас підтримує Ліверпуль, Манчестер та сотні інших міст цієї великої держави. Коли Україну підтримують Герцог і Герцогиня Кембриджські. Сери Пол Маккартні, Елтон Джон і Стінг. Річард Бренсон, Джоан Роулінг, подружжя Бекхемів, Бенедикт Камбербетч, музиканти Queen, Pink Floyd, Deep Purple, Ед Ширан, Г'ю Лорі, Стівен Фрай, Кіт Харінгтон, Емілія Кларк, Деніел Редкліфф і, звісно, Її Величність Королева Єлизавета ІІ. І також дуже важливо – повернення Мелінди Сіммонс і нещодавній візит Прем’єр-міністра Джонсона. У дуже складний час і в дуже потрібну мить. Наша прогулянка київськими вулицями показала світу, що відчуває серце України. І це біль. Але люди, яких ми там зустрічали, їхні слова, їхні очі, усмішки та подарунки – вже знамениті півники, такі ж, як у Бородянці, – усе це показало світу, що відчуває наша українська душа. Нескореність. Незламність. А отже, надія на перемогу. Сьогодні і я, і наш парламент, і весь український народ можуть сказати одне: ми дякуємо, Британіє! Дякуємо, друзі! Шановні народні депутати України! Погодьтеся, будь ласка: коли в цій залі панує така єдність – це безцінно! За ці майже десять тижнів я звертався до Палати громад, Конгресу США, Європарламенту, Бундестагу, Кнесету, Сейму і багатьох інших парламентарів та парламентів різних держав. Але не звертався до вас. І це не зневага, а навпаки – це велика довіра до вас. Ви тут. І ви це чудово знаєте, що відбувається у нас, що відбувається в нашій державі. Ми всі – громадяни цієї великої держави, і ви прекрасно знаєте, що робити. Я вірю: за ці майже десять тижнів це не змінилося. Я буду щасливий, якщо наступне стане для вас очевидним і безспірним. Ви – народні депутати найвеличнішої держави в сучасному світі! Впевнений у цьому! Ви – народні депутати України. Ключові слова – «народ» і «Україна». Я думаю, дрібниці, політиканство ми забудемо до мирних часів, хоча краще забути назавжди. Порядок денний Верховної Ради очевидний. Ключове слово – «порядок». Тому що немає часу на спам, на сварки й на піар – вас і так всі знають. Я думаю, важливий мудрий раціоналізм і здоровий націоналізм. Все це сьогодні для нас дуже важливо. Ви – частина великого українського війська. Ваш фронт – це законодавче поле, на якому ви маєте працювати для нашого народу, для кожного з нас, для нашої держави, для нашої перемоги. Як наша армія, як і вся країна. Працювати 24/7. Без вихідних, без зайвих емоцій, гасел тощо. Сьогодні у нас із вами – одна партія, і ця партія – Україна. Одна фракція – Україна. У нас одна монобільшість – Україна. Єдина, сильна, незалежна. І все, що їй не допомагає чи, не дай боже, гірше – шкодить, послаблює або розколює, має бути – ні! – не в меншості. Це має залишитись у минулому. Так само, як і чиїсь надії десь пересидіти. Зараз відсутність депутата виправдовують лише дві речі: його робота за кордоном або в регіонах заради інтересів нашої держави або його смерть заради інтересів держави. Інше для України не становить сьогодні жодного інтересу. Інше їй не потрібно, іншого в ній не буде! Інше йде слідом за російським військовим кораблем! Будь ласка, не витрачайте часу на зайві закони. Є важливі пріоритети для держави. Я знаю, що ви – професійні люди, ви будете це робити. Держава очікує. На другорядні ініціативи й неважливі речі не марнуйте, будь ласка, свій час, і мій час, і народу України. Мені здається, що закони мають бути вчасними, як ленд-ліз. Влучними, як наша «Стугна» і «Байрактар». І приносити користь, як «Нептун». І славу, як наше військо. І бути такими, що увійдуть в історію, як народ України!​ Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-v-narodnih-zborah-albaniyi-74745

Промова Президента України в Народних зборах Албанії

Шановна пані Спікер парламенту! Шановний пане Прем’єр-міністре! Шановні пані та панове депутати! Народе Албанії! Вчора мусульмани всього світу відзначали Ід аль-Фітр, що знаменує завершення Рамадану – священного для ісламу місяця посту. І я вітаю вас із цим святом. Бажаю вам того, що бажають одне одному всі українці та всі українки, – миру. Протягом цього місяця мусульмани України й усе наше суспільство не бачили жодного спокійного й мирного дня. Так ми живемо після 24 лютого. Саме так. Росія перетворила всі наші дні на смертельну небезпеку. Учора внаслідок ракетного удару по нашій Одесі, нашому південному місту, загинула дитина – хлопчик 14 років. Поранення дістала й дівчина 17 років. Кожного дня у нас така реальність. Кожного дня українці втрачають дітей від російських ударів. А вже понад 600 дітей стали жертвами цього вторгнення Росії. 220 дітей були вбиті, 406 – зазнали поранень. Сьогодні – церемонія прощання із журналісткою Вірою Гирич, яка була вбита російською ракетою у себе вдома в столиці нашої держави Києві. Ракета влучила прямо в її будинок. Звичайний багатоповерховий будинок неподалік центру столиці. Російська армія бʼє по наших містах і селах з артилерії, з авіації. Не жаліє ракет. У нашому найбільшому місті на сході країни, в місті Харкові, зруйнована пʼята частина усіх будинків. Це понад дві з половиною тисячі будинків. Вони спалені, розбиті російськими снарядами або пошкоджені обстрілами. Колись одне з найбільш розвинутих міст на березі Азовського моря – місто Маріуполь – зруйноване вщент. Там немає жодної вцілілої будівлі. Жодної, уявіть собі! Це півмільйонне місто російська армія тримала в жорстокій облозі з початку березня. Не допускаючи туди воду, їжу, ліки – нічого й нікого. І не припиняючи його бомбардувати. Це буквально випалене місто. Але можна взяти будь-яке українське місто чи село, куди зайшли окупанти, і звідти будуть дуже схожі повідомлення. Про руйнування і про вбивства. Про знущання. Про примусове вивезення людей у Росію. Про тотальне розкрадання всього, що є на нашій території. Люди старшого віку, які пережили дві окупації – ще під час Другої світової війни окупацію нацистів і зараз окупацію російської армії, – говорять про те, що 80 років тому вони не бачили такої жорстокості. От зараз бачили, як російські військові стріляють дітям в обличчя. Зараз бачили, як звичайних людей – селян, яких взяли у полон, – днями й ночами змушували лежати просто на землі за мінусових температур. Виявляється, у російських військових є спеціальний метод «боротьби» в холодну пору року з втечею полонених: вони змушують набрати воду у взуття, надіти його й ось так лежати на землі, на холоді. Люди переставали відчувати ноги, у них відмерзали пальці. Але окупанти не дозволяли їм навіть підвестися, а не те що зігрітися. У районах, звільнених від російської армії, ми постійно знаходимо поховання закатованих людей. У них звʼязані руки, сліди пострілів по руках і ногах, зламані ребра. Багатьох вбили пострілом у потилицю. Часто окупанти навіть не дозволяли закопати тіла вбитих ними людей. Тіла знаходять у лісах, у посадках, у підвалах, в колодязях. Відступаючи з нашої землі, російська армія залишила вбитих і просто на вулицях. Росії пропонувалося припинити вогонь хоча б на православну Пасху. Не було відповіді. Пропонувалося й на Песах – не було відповіді. Священність місяця Рамадан Росія також проігнорувала. Тільки вдумайтеся: 86 релігійних обʼєктів зруйновано чи пошкоджено внаслідок обстрілів. І все це – церкви, мечеті, молитовні будинки. Російська армія не намагається вберегти від своїх обстрілів навіть обʼєкти російської ж церкви! Це повне забуття моралі. Повна відмова від загальнолюдських цінностей. Повне невизнання життя як безумовної цінності. І вони не хочуть зупинятися, напавши на Україну. Вони хочуть піти далі. Намагаючись відродити тиранію найгіршого рівня, яку тільки бачили у ХХ столітті, Росія стала найбільшою загрозою всьому вільному світу. І я вдячний кожному народу, який разом з нами бореться проти цієї тиранії. Бо тільки якщо зупинимо Росію зараз і в Україні, зможемо врятувати Європу від настання нової ери – ери несвободи. Зможемо врятувати від того, що довелося пережити, зокрема, і вашому народу. Пані та панове! Народе Албанії! Я вдячний вам за те, що ви не вагалися, кого підтримати в цій боротьбі. Ви однозначно стали на бік свободи та правди. Дякую вам за конкретні кроки для України. За оборонну допомогу. За підтримку санкцій проти Росії. За те, що піклуєтеся про наших людей і приймаєте в себе наших дітей, зокрема в Дурресі. Таке ваше ставлення до українців та українок у важкий час нагадує мені про святу матір Терезу. Албанку, життя якої стало символом гуманізму для всіх у світі. Вона вчила людей, що завдяки щоденним добрим зусиллям можна перемогти зло й наблизитися до тієї святості, яку люди памʼятатимуть з покоління у покоління. Я вірю, що, працюючи разом з усіма європейцями саме так – щоденними добрими зусиллями, ми зможемо не тільки зупинити цю війну, розвʼязану Росією. А й зможемо захистити Європу в майбутньому від повторення такої загрози. Зараз, коли у Європейському Союзі обговорюється шостий санкційний пакет проти агресії Росії, ми маємо наполягати всі разом, щоб його частиною стало нафтове ембарго й реальне блокування будь-яких схем, які Росія використовує, щоб обманути вільний світ та ігнорувати санкції. Російські банки мають бути повністю відключені від світової фінансової системи. Хоч як би складно було, потрібно свідомо обмежувати торгівлю з Російською Федерацією. Бо якщо не сьогодні, то завтра Росія свідомо використає торговельні звʼязки, щоб ударити й по вашому ринку, коли захоче від вас якихось політичних поступок. Потрібно вчасно позбавити її цього інструменту. Я прошу вас закрити порти для російських суден. І обмежити приїзд російських туристів. Бо ви ніколи не можете знати, хто приїхав до вас... Може, вбивці, які були в Бучі? А може, кати Маріуполя? А може, хтось із тих, хто працює на підрив вже й вашої держави? Я вдячний Албанії за взаємодію на майданчику Організації Обʼєднаних Націй. Особливо зараз, коли ваша держава працює як непостійний член Ради Безпеки ООН. Треба зробити принципову річ і припинити використання коштів ООН для спонсорування Росії. Якщо вона порушує Статут ООН, загрожує продовольчій безпеці світу та знищує мир у Європі, вона не має права отримувати від ООН жодного цента. За час із 2014 року, коли Росія захопила наш півострів Крим і розпочала війну на Донбасі, ООН закупила в неї товарів і послуг як мінімум на два з половиною мільярди доларів. Це просто несправедливо. Неправильно. Ще десятиліття тому Україна й Албанія обрали шлях демократії та європейської інтеграції. Ми не зійшли з цього шляху. Ми разом вкладаємось у розвиток свободи і обʼєднаної Європи. І я вірю, що коли настане час ухвалювати рішення про вступ України до Європейського Союзу, ваш голос вже зможе прозвучати на нашу підтримку. Впевнений, саме зараз всі у світі проявляють свій справжній характер. Хтось великий за розмірами, але дуже маленький, коли треба бути сміливим. А хтось невеликий на мапі, але сердечність має одну з найбільших. Дякую, Албаніє! Дякую за підтримку. Дякую за цю сердечність. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zavdayuchi-udariv-po-ukrayinskih-mistah-rosiya-namagayetsya-74753

Завдаючи ударів по українських містах, Росія намагається вимістити своє безсилля, бо Україна їй не до снаги – звернення Президента Володимира Зеленського

Бажаю здоров’я, українці і українки! Наші захисники й наші захисниці! Маємо нарешті результат, перший результат нашої евакуаційної операції з «Азовсталі» в Маріуполі, яку ми організовували дуже довго. Це потребувало багатьох зусиль, довгих переговорів і різного посередництва. Сьогодні до Запоріжжя прибули 156 людей. Жінки і діти. Вони були понад два місяці у сховищах. Тільки уявіть! Наприклад, дитині – шість місяців, два з яких – під землею, рятуючись від бомб, обстрілів. Нарешті ці люди в повній безпеці. Вони отримають допомогу. І я вдячний усім, від кого залежав порятунок цих людей. Хто домовлявся і хто допомагав. Вдячний кожному й кожній, хто забезпечив фізичне переміщення людей гуманітарним коридором. Безумовно, ми продовжимо робити все, щоб дістати з Маріуполя й «Азовсталі» всіх наших людей. Це складно. Але нам потрібні всі, хто там залишається: і цивільних, і військових. Не було жодного дня, щоб ми не займались цим питанням. Щоб наші люди не намагалися вирішити це питання. Так, нам вдалося досягти припинення вогню майже на три доби заради того, щоб гуманітарний коридор запрацював. Зараз російські війська не дотримуються домовленостей. Вони продовжують масовані удари по «Азовсталі». Вони намагаються штурмувати комплекс. Але мені багато разів говорили, що не вдасться врятувати жодної людини. Що це неможливо. А сьогодні 156 людей – у Запоріжжі. Це ще не перемога, але вже результат. І я вірю, що є шанс урятувати й інших наших людей. Очевидно, російські військові сьогодні вкрай нервово відреагували на наші успіхи. Різні українські міста знову стали мішенями для російських ракет, для російських ударів. Львів, Вінниця, Київська область, Дніпропетровська область, Одеса, Харківщина – такий масштаб сьогоднішніх обстрілів однозначно свідчить не про те, що в Росії є якась особлива військова мета. Завдати удару по Закарпаттю? Що конкретно це може дати Росії? Вони намагаються вимістити своє безсилля. Бо Україна їм не до снаги. Але до снаги – поки що – спалити дитячі атракціони в харківському парку Горького або зруйнувати який-небудь міст. Або взагалі склад із зерном чи житловий будинок з людьми. Що більше таких ударів – то далі Росія від цивілізації. Від того, що називається цивілізованістю. Сьогодні також маємо іще одну трагічну новину. У Рівненській області сталася жахлива дорожня аварія. Зіткнулися автобус, легковик і бензовоз. Станом на цей час – 17 загиблих. Але жертв може бути більше. Мої щирі співчуття всім, хто втратив рідних, втратив близьких. Доручив надати всю необхідну допомогу тим, хто постраждав. Я вдячний Прем'єр-міністру Великої Британії й великому другу України Борису Джонсону за його підтримку України та наших захисників, наших захисниць. Сьогодні Борис звернувся до нашого парламенту й нашого народу. Це були дуже важливі слова, теплі, дружні, сильні. Це дуже щирий жест. Я вдячний Британії і за новий пакет підтримки нашої держави, про який пан Прем'єр-міністр повідомив сьогодні. Звернувся і я сьогодні до Верховної Ради України. Вперше за час повномасштабної війни. Підкреслив головне – і головне не тільки для мене, а й для всієї України. Я впевнений, ми маємо зберігати максимальну єдність. Бо від єдності залежать наші успіхи. Не тільки політичні, а й оборона держави, міцність нашого народу, нашого суспільства. Продовжив дуже корисну практику звернень до парламентів держав – наших партнерів. Сьогодні (звернувся. – Ред.) до парламенту й народу Албанії. Подякував за підтримку, зокрема й оборонну. Відзначив сердечність, із якою народ Албанії підтримує наших людей. Заплановані й інші такі звернення. Поспілкувався також із представниками найбільших глобальних компаній – у клубі CEO Wall Street Journal (це дуже впливовий клуб. Три трильйони доларів – це сукупний обіг компаній, чиї керівники – у цьому клубі). Про те, як тиснути на Росію заради припинення війни. Про те, як відновлювати Україну після війни разом. Про те, якою може бути післявоєнна модель української економіки. Вважаю, що така економічна дипломатія – одне з найголовніших наших завдань. Говорив сьогодні з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Привітав його і весь польський народ з національним святом – Днем Конституції Польщі. Обговорили подальшу співпрацю, конкретні кроки та підтримку нашої оборони. Поінформував про актуальну ситуацію в районах бойових дій. Про те, що відбувається в Маріуполі. Про евакуацію українців. І про те, що можемо ще зробити разом, щоб допомогти захисту нашої держави й нашої спільної свободи – українців та поляків, усіх європейців. Традиційно перед записом звернення підписав укази про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 185 військовослужбовців Збройних Сил України, з них двоє – посмертно. Ще двом нашим захисникам присвоєно звання Героя України. Вічна слава всім нашим героям! Вічна памʼять кожному, вічна памʼять кожній – всім, хто віддав життя за нашу державу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-do-danskogo-narodu-v-richnicy-74781

Звернення Президента України до данського народу в річницю звільнення Данії від нацистів

Дорогі друзі! Данський народе! Сьогодні ви відзначаєте річницю того дня, який був мрією. Дуже довго був мрією про свободу й мир. Ця мрія стала реальністю. П'ять років. Саме в цей день завершилися п'ять довгих років окупації вашої країни нацистами. Вони програли. А свобода перемогла. Життя перемогло. Данія й увесь світ тоді святкували та сподівалися, що вже настільки жорстока війна стане останньою і що більше нікому не захочеться зруйнувати мир. Сподівалися, що більше не буде відчуття смертельної небезпеки. Що можна позбутися воєнних звичок. Сподівалися назавжди забути про світломаскування, яке вимагалося. Сподівалися, що сирени повітряної тривоги більше не лунатимуть, щоб повідомити про справжню загрозу. Що їх можна буде вмикати лише раз на рік, щоб згадати про війну, яка була. Але ось війна знову прийшла. Вона тут і зараз. Вона в Україні. І не збирається зупинятися на нашій землі. І вона вже стала такою ж жорстокою, як і та війна, перемогу в якій усі ми згадуємо щороку в травні. Я пригадую, як звертався до вас і до Фолькетингу на 34-й день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Я говорив тоді, що Росія застосувала проти нашої країни 1370 ракет. На сьогодні – вже 1993 ракети. Просто уявіть, скільки життів вони забрали. Більшість з них вдарила по невійськових об’єктах. Тоді, 29-го березня, я говорив вам, що російські окупанти зруйнували 773 освітніх об’єкти в нашій країні. А на сьогодні – вже вдвічі більше. 1584. Це дитячі садочки, школи, університети. Ось проти чого воює російська армія в Україні. Загарбники вбили вже 220 українських дітей. І це ми ще не знаємо достеменно, що в окупованих районах. Але коли я звертався до вас минулого разу, в переліку вбитих дітей було 144 прізвища. Ви бачите, як зростають ці страшні цифри. Було 144. Тепер – 220 убитих дітей! Вони навіть не встигли відчути, що таке життя. Російська держава ще не готова зупинити війну. Там ще мріють про захоплення України та інших європейських країн. Там ще мріють про те, що свобода у Європі має зникнути. Але їхні мрії не мають здійснитися. Має здійснитися мрія про мир. Наша і ваша мрія. Так само як це було 77 років тому. Саме зараз і саме в Україні вирішується те, як житимуть люди на нашому континенті. Чи буде мир. Не тільки у нас, а й у наших сусідів, у нас з вами. Зло не знає, що таке державні кордони. Тиранія ніколи не зупиняється на захопленні лише однієї країни. Ви вже допомагаєте нам боротися. Ми вам вдячні. Боротися зброєю, своїм голосом «за» щодо нашого вступу до Європейського Союзу, чесністю в питанні про санкції і щирістю щодо наших людей. Море українських прапорів сьогодні тут, море прапорів на вулицях ваших міст відображає, що ви все розумієте. Ніхто зараз не скаже, скільки ще днів триватиме ця війна, розв'язана Російською Федерацією. Але я вірю, що наш День звільнення наближається. Я вірю, що так само, як я зараз звертаюся до вашого народу, коли ви відзначаєте річницю звільнення вашої країни, ваші представники будуть звертатися до українського народу, коли ми будемо святкувати річниці настання нашого миру. Зараз, як і щороку, ви запалюєте по всій країні свічки в пам’ять про ту війну і перемогу над злом. І я прошу, коли ви бачите тепле світло свічок, згадуйте, будь ласка, про українських дітей. Про тих 220 дітей, чиї життя забрала ця війна. Згадуйте, що Європі до снаги зробити так, щоб цей страшний перелік убитих дітей не зростав. Ніколи знову. Дякую кожному й кожній із вас! Дякую тобі, Даніє! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/pamyatati-peremogu-nad-nacizmom-oznachaye-realno-ne-dopuskat-74785

Пам’ятати перемогу над нацизмом означає реально не допускати ніколи знову того, що завдали Європі нацисти – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Сьогодні почну з історії про одну людину. Про Олександра Махова – відомого журналіста. Впевнений, ви бачили його репортажі на телеканалах «Україна» і «Дом». Можливо, бачили його коментарі, його дописи. Він завжди був таким – із власною позицією. Патріотичною та щирою. І завжди без марнославства. І завжди був серед найсміливіших, серед перших. Завжди працював у найгарячіших точках. Старався привезти справжній матеріал. Сильний матеріал. У 17-му році він першим з українських журналістів був на нашій станції в Антарктиді. Коли прийшов ковід, він не боявся. Два тижні жив у Санжарах, куди привезли українців з Китаю. З першого дня повномасштабної війни він був на фронті. Доброволець. Ветеран АТО. Боєць 95-ї десантно-штурмової бригади. Сам родом з Луганської області. Він по-особливому відчував, що значить ця війна. Сьогодні він загинув на Харківщині, у боях під Ізюмом. Йому було 36 років. Мої щирі співчуття близьким, друзям. Хай його син Владислав знає: Росія відповість за цю смерть. Ми обов'язково здобудемо для України перемогу. Впевнений, це було мрією Олександра. І ми її реалізуємо. Вічна пам'ять йому й усім нашим героям, які віддали життя за Україну! Сьогодні завершився другий етап нашої евакуаційної операції з Маріуполя. 344 людини вдалося врятувати – із самого міста й околиць. Саме стільки людей сьогодні виїхали в Запоріжжя. Наша команда готується їх зустрічати. Зустрічати так само, як і понад 150 людей, яких вдалося вивезти з «Азовсталі». Усі вони отримують необхідну допомогу. Усі вони отримають від нашої держави найтурботливіше ставлення. Вдячний усім, хто займається тим, щоб евакуаційна операція була і щоб вона була успішною: Ірині Верещук, Андрію Єрмаку, Давиду Арахамії, представникам ООН, Міжнародному комітету Червоного Хреста, кожному й кожній, завдяки кому досягли домовленості та забезпечили тишу й коридор для людей. Домовляємось і сподіваємося продовжити порятунок людей із «Азовсталі», з Маріуполя. Там ще залишаються цивільні. Жінки, діти. Щоб вдалося їх врятувати, потрібно продовження режиму тиші. Українська сторона готова його забезпечити. Потрібен час, щоб просто підняти людей із тих підвалів, з тих укриттів під землею. У наявних умовах не можемо використовувати спеціальну техніку, щоб розчистити завали. Все робиться вручну. Але ми віримо, що все вдасться. Говорив сьогодні з Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем. Про те, що вже вдалося. Про те, що ще маємо зробити, щоб врятувати маріупольців і захисників міста. Не було жодного дня, щоб я цим не займався, щоб ми цим не займалися. І я вдячний усім, хто допомагає. Говорив з Прем'єр-міністром Ізраїлю Беннетом. Привітав його з Днем незалежності Держави Ізраїль. Проговорили ситуацію на сході нашої держави й особливо в Маріуполі. А також обговорили скандальні й абсолютно неприпустимі висловлювання міністра закордонних справ Росії, які обурили весь світ. Говорив з Премʼєр-міністром Нідерландів Марком Рютте. Домовилися, які наступні дипломатичні кроки потрібні заради миру. Обговорили, як притягнути до відповідальності всіх воєнних злочинців. Кожного російського військового й кожного командира, які вбивали, катували і знущалися з наших людей. Сьогодні російські загарбники завдали чергового ракетного удару по наших містах. По Дніпру. Били по Миколаєву, Одесі, Запоріжжю. По містах Донбасу та інших наших регіонів. Усі ці злочини отримають належну відповідь. Як юридичну, так і цілком практичну – на полі бою. Звернувся сьогодні до народу Данії з нагоди Дня звільнення. 77 років тому нацистів вигнали із цієї країни. Щороку у травні всі європейці, всі порядні люди на землі згадують цей подвиг – перемогу над найстрашнішим злом в історії людства. Перемогу у війні проти нацизму. Але згадувати – означає не просто памʼятати. Це означає памʼятати й реально старатися не допускати ніколи знову того, що завдали Європі нацисти. Саме українці й українки разом із нашими друзями та партнерами – антивоєнна коаліція, як свого часу була антигітлерівська – стримують зараз тих, хто точно забув, чому люди раділи в 1945-му. Бо якби в Росії справді всі пам'ятали, ця війна зараз просто не почалась б. Вже традиційно перед записом вечірнього звернення до вас підписав указ про нагородження наших захисників. Державними нагородами відзначені 35 військовослужбовців 19-ї ракетної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Вдячний усім нашим героям! Усім, хто став на захист нашої держави. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-volodimira-zelenskogo-na-mizhnarodnij-dono-74793

Виступ Президента Володимира Зеленського на Міжнародній донорській конференції високого рівня на підтримку України у Варшаві

Шановні пані та панове! Після десяти тижнів повномасштабної війни Російської Федерації проти України наша зустріч у такому форматі і з такою метою доводить, що Україна, Європа й увесь вільний світ – на шляху до спільної перемоги Наша держава зберігає повну функціональність. Наш континент об'єднаний. Мільйони й мільйони людей у світі підтримують нас заради того, щоб тиранія програла. Збройні Сили України та всі наші героїчні захисники хоробро й твердо захищають свободу на полі бою. Але те, чим завершиться ця жорстока війна, вирішується не тільки на полі бою. А ще й у площині економіки, фінансів, гуманітарної підтримки, здатності забезпечити нормальне життя на вільній від ворога території, у відбудові того, що зруйнувала російська армія. Свобода має демонструвати наочно, що вона захищає та забезпечує людей краще, ніж тиранія, яка десятки років насолоджувалася масштабним потоком грошей за нафту, газ та іншу сировину. Саме так свобода виграє. Саме тому ця конференція важлива для всіх у Європі. І стратегічно важлива, і тактично. Перше. Потрібен достатній фінансовий ресурс, щоб українці й українки були забезпечені всім необхідним, поки війна триває. Українська держава як розпорядник цих коштів забезпечить усі нагальні потреби – як оборонні, так і соціальні та гуманітарні. Друге. Ми вже готуємо масштабний План відновлення України після війни й потребуємо стратегічного міжнародного плану підтримки для України, який буде сучасним аналогом історичного Плану Маршалла. Це гроші, це технології, фахівці й можливості для зростання, які необхідні для повернення безпечного життя, для модернізації та соціального розвитку. Це будуть інвестиції у стабільність усього центру та сходу Європи. Щоб агресор знав, що не зламає силу Європи та всіх вільних народів. І щоб усе зруйноване війною було відбудоване на високому рівні. Відновлення України зараз має стати таким же історичним прикладом для нашого часу й майбутнього, яким свого часу стало відновлення європейських країн після Другої світової війни. І такі інвестиції вільного світу, якщо вони будуть швидкими, якщо вони будуть достатніми, означатимуть, що мільйони наших людей, які стали вимушеними переселенцями через цю війну, зможуть повернутися додому. Ми пропонуємо нашим партнерам – цивілізованим і відповідальним державам – узяти шефство над тими регіонами, над тими містами, над тими галузями України, які постраждали від розв'язаної Росією війни. Взяти шефство, щоб разом з нами забезпечити повноцінне відновлення цих регіонів, наших міст, містечок і галузей. Такий проект шефства може створити новий і так само історичний приклад взаємодії й партнерства між державами вільного світу, між регіонами, містами й компаніями Європи та демократичних країн. Третє. Потрібен швидкий рух України у Європейський Союз через статус кандидата, який має бути наданий саме зараз – в умовах війни. У межах спеціальної скороченої процедури набуття членства в ЄС. Бо ця війна Росії проти України планувалася як прелюдія до удару по об'єднаній Європі. Більше об'єднання – це потужна відповідь. І тому членство України у Європейському Союзі має бути абсолютною реальністю. Не просто обіцянками, не просто перспективою, а практичними кроками. Я знаю, що ми до цих кроків готові. І ви також це знаєте. І впевнений, що більшість із вас, європейських лідерів, також до цього готові. Пані та панове! Я дуже вдячний Польщі та Швеції, Премʼєр-міністру Матеушу Моравецькому та Премʼєр-міністерці Магдалені Андерссон за організацію цієї важливої донорської конференції високого рівня. Я дуже вдячний Президенту Європейської ради Шарлю Мішелю і Президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн за лідерство, яке робить Європу справді захисником найголовнішого – свободи. Вдячний усім учасникам Конференції за те, що ви поруч із нами у цій війні за вільне та демократичне життя для мільйонів людей. Не тільки для України. А й для всіх нас, кому ще тиранія може загрожувати. Я вірю, Європа сьогодні покаже свою силу. Ви покажете свою силу. Зокрема й міжнародні інституції – інституції ООН, представники яких присутні з нами зараз і можуть бути ще дієвішими. Бо це – для нашої спільної свободи. Дякую за увагу. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-volodimira-zelenskogo-do-uchasnikiv-bl-74821

Звернення Президента Володимира Зеленського до учасників благодійного вечора Brave Ukraine, народу Великої Британії та народу України

Незламний народе найсміливішої країни! Зазвичай я звертаюся в цей час і саме так до українців і українок. Щовечора, коли підсумовую події дня, що минає. Щовечора – від першого дня цієї повномасштабної війни Росії проти нашої держави – України. Щовечора я звітую суспільству про те, що зроблено для захисту держави. Про те, чого вдалося досягти Збройним Силам України. Про те, як ми допомагаємо нашим людям. І про те, які міжнародні переговори відбулися. Наприклад, сьогодні однією з помітних новин стало повідомлення про нашу з тобою розмову, Борисе. Кожного разу, коли відбуваються такі переговори, це важливо для моєї держави, для України. І не менш важливо, впевнений, для Британії. Бо це – і про незламність, і про сміливість, і про лідерство, яке ми демонструємо разом – український і британський народи. У захисті свободи, нашої спільної свободи. Російські війська сьогодні, як і кожного дня протягом цієї війни, продовжували бомбардування наших міст і наших людей. Наприклад, моя традиційна ранкова нарада з військовими, з керівництвом війська, з урядовцями та дипломатами пройшла під звуки сирени повітряної тривоги. Ось така наша реальність. Ракетні удари кожного дня. Позавчора – у день, коли ти, Борисе, виступав у нашому парламенті, у цей день російська армія завдала по Україні 15 ракетних ударів. І це можна назвати певним «російським компліментом» твоїй блискучій промові та нашій плідній міждержавній співпраці. Бо вчора таких ударів було тільки сім. Очевидно, що Росію дратує наша близькість – України та Британії. А отже, це точно означає, що ми дійсно потужно захищаємо свободу у Європі. Загалом за час цієї війни російська армія використала проти України вже 2014 ракет. Зафіксовано 2682 появи російських бойових літаків у нашому небі. Кожен із таких «прильотів» – це загибель наших людей, це руйнування нашої інфраструктури. Якщо взяти тільки медичну інфраструктуру, то на сьогодні російські війська знищили або пошкодили вже майже 400 закладів охорони здоров'я. Це лікарні, пологові будинки, амбулаторії. У тимчасово окупованих районах України на сході й півдні – просто катастрофічна ситуація із доступом до медичних послуг і ліків. Не вистачає навіть найпростіших препаратів. Росія принесла в Україну, у Європу такі проблеми, яких ми й уявити не могли ще кілька місяців тому. Це фактично повна відсутність лікування для хворих на рак. Це вкрай ускладнений чи повністю відсутній доступ до інсуліну для хворих на цукровий діабет. Це неможливість провести хірургічні операції... Це навіть просто нестача антибіотиків! Ось це наслідки російської окупації для частини нашої землі, для частини нашого народу, який ми повинні звільнити від загарбників. І ми це обов'язково зробимо. Завдяки, зокрема, і вашій підтримці. Сьогодні продовжили рятувальну операцію з Маріуполя. З допомогою Організації Об'єднаних Націй і Міжнародного комітету Червоного Хреста. Люди – на шляху до безпечної території. Вже понад 150 людей із «Азовсталі» і ще більш як 300 людей із самого Маріуполя та околиць, які цього тижня вийшли гуманітарним коридором, отримують усю допомогу, яка їм зараз дуже потрібна. Медичну, відновлення документів, грошову допомогу, звʼязок із рідними, з близькими, із сім’ями. Наразі російські обстріли та штурм «Азовсталі» не припиняються. Але ще потрібно вивезти звідти цивільних – жінок, дітей. Багатьох дітей, які там залишились. Просто уявіть це пекло! А там діти! Більш як два місяці постійних обстрілів, бомбардувань, постійної смерті поруч... Очікуємо дієвого режиму тиші. Робимо все, щоб знайти рішення для порятунку і наших військових. Героїв, які тримають оборону Маріуполя проти переважаючої кількості окупантів. Там різні підрозділи. У них багато поранених. Але вони не здаються. Вони тримають позиції. Не здаємося й ми. Щоденно вся команда шукає такий варіант, який дасть змогу гарантувати безпеку цим людям. І я вдячний усім, хто допомагає. Усім, хто запропонував посередництво та вкладає свої зусилля у те, щоб українці були врятовані. Сьогодні звернувся до учасників донорської конференції високого рівня, яка відбулася у Варшаві. Це також елемент нашого захисту, елемент захисту всієї Європи. Бо не тільки на полі бою вирішується зараз доля нашої держави та майбутнє континенту. А й на економічному полі, на полі готовності світових лідерів об'єднатись, щоб відновити Україну після цієї війни й дати стабільність і безпеку центру та сходу Європи. Маємо результат. Оголошено, що на цій конференції зібрано 6,5 мільярда доларів. І це добре. Але це лише частина того, що справді потрібно, щоб відновити нормальне життя на всій території, куди Росія принесла війну. Тому потрібен і сучасний аналог Плану Маршалла для України. Потрібна потужніша участь країн вільного світу та міжнародних інституцій. Говорив про це сьогодні на конференції. Втім, ми закликаємо до співпраці й підтримки кожного й кожну. Усіх, для кого свобода має значення. Тому сьогодні ж відбувся й запуск United24 – глобальної ініціативи, яка об'єднає людей з усього світу довкола бажання допомогти Україні. І я запрошую вас приєднатися до цієї ініціативи! Початкова складова – це однойменна платформа для збору коштів на підтримку нашої боротьби. United24. Її головна мета – збільшити обсяг пожертв для України. Буквально декілька кліків – і кожна людина може долучитися до того напрямку, який вважає найбільш корисним саме зараз і саме для себе. Бо щомісяця Україна потребує до 7 мільярдів доларів на покриття дефіциту державного бюджету. І загалом уже пораховано понад 600 мільярдів доларів на відновлення того, що російська армія зруйнувала. Просто уявіть цей масштаб! Тому кожен прояв підтримки, кожна щира допомога Україні мають значення. Зокрема, й ваша сьогодні. Пані та панове! Друзі! Якби всі у світі – чи хоча б переважна більшість – були такими ж незламними, сміливими й лідерськими, як Україна, як Британія, то, я впевнений, ми б уже покінчили із цією війною та відновили мир на всій нашій звільненій території для всіх наших людей. Але ми ще маємо боротися. Боротися. Як ти, Борисе, сказав, звертаючись до нашої Верховної Ради позавчора, ми ще пишемо одну з найбільш переможних глав нашої історії. І зараз можна оцінити значення цієї глави, зокрема, за таким фактом: 11 672 наших захисники й захисниці вже відзначені державними нагородами за мужність і ефективний захист України. Трохи більш як за десять тижнів. 11 672 людини. А за кілька хвилин до цього звернення я підписав указ про нагородження ще 286 військовослужбовців Збройних Сил України. Саме на плечах цих хоробрих воїнів та їхніх побратимів тримаються зараз Україна і, якщо чесно, уся Європа. І я дякую вам за реально дієву підтримку цієї боротьби. Bravery is rightly believed the first of human qualities as it guarantees all others. Дякую, Британіє! Дякую, Борисе! Дякую всім вам! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-v-chatham-74849

Промова Президента України Володимира Зеленського в Chatham House

Шановні гості, шановні друзі! Вдячний за можливість взяти участь у цій дискусії. Я також вдячний за те, що Chatham House, один із найвпливовіших аналітичних центрів Європи, ще у 2015 році створив спеціальну програму для незалежних і глибоких досліджень українського контексту. Ці дослідження допомагають знаходити відповіді на найбільш актуальні запитання. І саме такі запитання я хотів би поставити вам сьогодні. Я знаю, ви будете ставити запитання мені, буде діалог. Але я впевнений, що кожен і кожна з вас добре розуміють, якого рівня проблеми принесло російське вторгнення в Україну. Це найпріоритетніше сьогодні питання для нас і, впевнений, для всього світу. Принесло не тільки нашим людям, а й усім на континенті й усім у світі. Я в цьому абсолютно переконаний. Це повномасштабне вторгнення – із тих, які Європа бачила лише в найгірші часи ХХ століття. Я хотів би коротко окреслити деякі виклики. Перший – це надзвичайна жорстокість військ Російської Федерації та їхніх людей, які сюди прийшли, і надзвичайна зневага російської держави до всіх міжнародних конвенцій, до всієї системи міжнародного права, до прав людини – для мене це найголовніше, до непорушності кордонів, цілісності держав у Європі. Чому Росія все це робить? Бо там думають: якщо для них і може настати відповідальність за такі злочини, злочинні дії, то хіба що через десятиліття. Вони просто не вірять, що міжнародна спільнота здатна притягти до відповідальності за воєнні злочини тих, хто прикривається силою ядерної держави. Другий виклик – це, власне, ядерний шантаж. Вперше за багато десятиліть. Абсолютно відвертий. Російські державні пропагандисти на їхніх медійних ресурсах вираховують, скільки часу потрібно, щоб ядерні ракети вдарили по столицях Європи. Говорять про це публічно, відкрито. Розповідають, як підірвати ядерні заряди в океані, щоб радіоактивною хвилею змило все на Британських островах. Готують інфографіки. Тобто серйозно до цього ставляться. Хизуються, що Росія може перетворити будь-яку державу на «ядерний попіл». Причому «ядерний попіл» – це їхня цитата, яку вони повторюють як мантру. Чому це відбувається? Це відчуття безкарності. Вони звикли, що бізнес as usual завжди повертався у відносини всіх держав із Росією. І навіть зараз у Європі є політики, які не соромляться зв'язків з російською державою після всього, що армія Росії наробила в Україні. Третій виклик – світ перебуває за кілька кроків від політичного хаосу в десятках держав, який може стати наслідком продовольчої та інфляційної криз. Шантажуючи Європу задля запуску газопроводу «Північний потік – 2» торік, Росія спровокувала цінову кризу у Європі. Газпром свідомо не давав на ринок потрібний обсяг газу, щоб покрити дефіцит, і як наслідок всього цього – ціни на газ у Європі досягли максимумів, причому історичних. Це вдарило по всіх європейцях без винятку. Зараз – як елемент повномасштабної війни проти України – Росія блокує наші порти, які вона захопила. До чого це призводить? Глобальний ринок залишається без достатніх поставок деяких ключових видів продукції з України. Це те, що в нас є, що становить пріоритет для світу: зерно, соняшникова олія, кукурудза, інші аграрні товари. Які наслідки ми бачимо? Впевнений, ми всього не бачимо, тому що тут мало аналітики. Думаю, ми все це ще побачимо. У деяких країнах – дефіцит соняшникової олії. В інших країнах гальмують ланцюжки агровиробництва, яке пов’язане з нашими поставками. Ще в інших – очікується дефіцит базових продуктів харчування. Все це разом створює тиск на ціни. На півночі Африки, на Близькому Сході, в країнах Азії. А далі це зачепить інші регіони світу. І постраждають найбідніші. Хто страждає завжди? Найбідніші. Постраждає й середній клас. Очевидно, що політичні наслідки цього можуть бути небезпечними. Шановні присутні! Війна Росії проти нашої держави багатьом на початку здавалася лише двосторонньою подією, а хтось навіть посміхався, хтось казав, що це просто конфлікт, Росія каже, що це «військова операція»… Зараз ми всі оцінюємо по-іншому, більш серйозно. Але сьогодні вже 72-й день повномасштабної війни, і ми поки не бачимо її закінчення. Не бачимо й не відчуваємо бажання російської сторони. Як не бачимо й вичерпних відповідей на всі створені Росією загрози. Що ми пропонуємо? Не було жодного дня з 24 лютого, щоб я й уся наша команда не проводили переговори для отримання необхідної зброї, для погодження необхідних санкцій проти Росії, для організації необхідної співпраці, щоб фіксувати й розслідувати воєнні злочини. Не було жодного дня від початку жорстокої блокади Маріуполя російською армією (це один з прикладів), щоб ми не намагалися знайти дипломатичне рішення для порятунку людей та організації гуманітарних коридорів. Ми контактуємо з усіма, хто може надати Україні фінансову підтримку. Ми вже почали готувати масштабний План відновлення для України, оскільки не сумніваємося в тому, що нам все ж таки вдасться відстояти нашу незалежність. І ми віримо в цю міцність світу, в нашу міцність. Це не віра в якесь диво. Здоровий глузд каже, що реагування світу на такі дії агресора, які дозволяє собі зараз Росія, має бути миттєвим. А як насправді? Протягом місяців ми говоримо про одні й ті самі речі. Наприклад, про нафтове ембарго проти Росії, про блокування всього банківського сектору держави-терориста. Протягом місяців боремося за достатнє постачання зброї. І я вдячний тим державам, які допомагають нам із перших днів постійно, щоденно. Бо вони правильно оцінили загрозу. Але, на жаль, не всі держави так оцінили. Навіть зараз не всі так оцінюють. Більшість спровокованих Росією викликів і загроз так і не отримали вичерпних відповідей. Ось що головне. Отже, потрібні нові інструменти, потрібно шукати їх постійно. Нова рішучість. Те, що може зупинити не тільки Росію, а й будь-якого потенційного агресора. Україна пропонує створити саме такий інструмент. Ми називаємо його U24. United24. Оновлюючи глобальну систему безпеки, маємо створити можливості, щоб превентивно або принаймні за 24 години зупинити будь-яку агресію. Або за 24 години надати таку допомогу жертві агресії, яка відновить мир. Або, якщо йдеться не про війну, а про стихійне лихо чи будь-який соціальний виклик, за 24 години світова спільнота має надати країні чи окремому регіону всю необхідну допомогу для порятунку людей. Завдяки такій глобальній системі реагування ми зможемо гарантувати, що ніколи знову мільйони людей не опиняться під загрозою фізичного знищення або загрозою депортації, голоду. Тому ось конкретні питання, на які треба знаходити відповіді і політикам, і експертам, і суспільству. І питання, які я хочу поставити вам зараз. Що конкретно можна зробити, щоб відповідальність за воєнні злочини була невідворотною й наставала не через десятиліття, а швидше – як у звичайних кримінальних процесах? Які конкретно санкції проти Росії можуть переконати і насамперед РФ, і всіх інших потенційних агресорів світу, що міжнародне право потрібно поважати? Які конкретно глобальні рішення потрібні, щоб тримати під надійним контролем зброю масового ураження, яка є у світі, і не допускати її застосування й відповідного шантажу? Навіть розмов про це. І які санкції мають наставати за ядерний шантаж чи шантаж хімічною зброєю? І що переконає політиків світу, що ці питання – нагальні й практичні, а не просто для дискусії? Я сподіваюся, ви запропонуєте ваші думки, відповіді на ці запитання. Це ваш досвід. Бо відповіді об’єктивно потрібні нам усім, потрібні світові, кожній людині, яка нас дивиться зараз, буде дивитися і яка щодня сама себе запитує. І я впевнений, що вагомою частиною ваших відповідей може стати запропонований нами інструмент U24. Це як варіант. Ми про це говоримо – про нашу ініціативу. Тому що я вважаю: велика кількість ініціатив свідчить про те, що більше людей розуміють про глобальність цих викликів, глобальність відповідей. Я дуже вам дякую за увагу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-v-altingu-parlamenti-islandiyi-74845

Промова Президента України в Альтингу, парламенті Ісландії

Godan dag thetta er Volodymir Zelensky i Kaenugardi! Вдячний за можливість звернутися до вас сьогодні й у такому форматі. Це велика честь для мене – виступати в Альтингу, найстарішому парламенті вільного світу. І про що ж іще можна говорити зараз, як не про свободу – найдревнішу цінність, за яку боролися та продовжують боротися люди. За яку воюємо ми зараз в Україні. Пані та панове! Україна та Ісландія повʼязані насправді дуже тісно. Наші культури добре знайомі одна з одною вже понад тисячу років. Наші предки легко знаходили спільну мову, і це простежується зараз і в нашій, і у вашій мові. Ми живемо на різних кінцях Європи, у різних умовах – природних, економічних, безпекових. Але ми цінуємо однакові речі – і в Kaenugardi, і в Рейкʼявіку. Безперечно, свободу. Землю, якою володіємо по праву. І власну культуру, яка не лише показує нашу самобутність, виокремлюючи нас від сусідніх народів, а й зберігає для нас і для наших дітей зв'язок з усіма попередніми поколіннями. Усе це в Україні – під російськими ударами. Що залишиться від України, якщо Росія буде успішною у своїй війні проти нашої держави? Російські окупанти несуть тиранію, яка не допускає жодної свободи. Вони хочуть привласнити нашу землю. Вони вже давно розповідають про Україну, що ми нібито не маємо права на самостійне існування. І вони хочуть стерти будь-які згадки про нашу культуру. Попри те, що наша культура має більш як тисячолітнє коріння! Я знаю, як живуть у вашій країні. Що запамʼятовується найбільше, то це ваша здатність в об'єктивно непростих і вимогливих природних умовах організувати соціальне життя так, щоб відчувалося щастя, щоб була достатня безпека для звичайних людей і щоб працювала справжня демократія. Коли бачиш ваші міста, бачиш ваші громади, коли бачиш ваших людей, бачиш саме ось це – як працює свобода, як працює культура. І який добрий результат вони дають на землі. У нашій частині Європи природні умови - вони об'єктивно легші. Більше сонця, напевне більше можливостей для сільського господарства, легші можливості для контактів між людьми. Нам не загрожують шторми в океані й виверження вулканів. Здається, що сама природа тут у нас, в Україні, і в наших сусідів старалася допомогти людям. Але погляньте на повномасштабну війну, яка триває на нашій землі. Погляньте на те, що роблять російські військові. Навіть у таких комфортних умовах вони примудрилися створити пекло. Для чого? Це все дуже відверто. Щоб у нас ніколи не було демократії. Щоб ми ніколи не мали незалежності. Щоб нашу землю, нашу природу можна було використовувати всупереч нашим інтересам. Щоб наші ресурси працювали на чужу державу. І щоб наші люди були просто мовчазною робочою силою. Я прошу вас звернути увагу лише на один показовий факт: вже понад 500 тисяч наших людей депортовані в Росію. Їх змусили туди поїхати. У них забирають все, забирають документи, їх залишають без засобів зв'язку. Їх відправляють у віддалені регіони чужої землі, віддалені регіони Росії. Намагаються там асимілювати. Силою! 500 тисяч депортованих людей. Це велика кількість. Це ж і ви знаєте – це більше, ніж загальна кількість населення вашої прекрасної країни. Надзвичайний масштаб жаху! Впевнений, ви знаєте про вбивство російськими окупантами десятків тисяч мешканців нашого міста Маріуполя. Впевнений, ви чули про воєнні злочини, які російська армія скоює проти наших цивільних людей, зокрема в нашому місті Бучі. Куди б не прийшли окупанти в Україні, вони одразу починають шукати кожного й кожну, хто працював на нашу державу. Хто служив у нашій армії. Шукають журналістів, шукають активістів. Захоплюють представників місцевого самоврядування. Тобто всіх, хто може боротися за свободу. На своїй землі, на нашій землі. Заради того, щоб вільно жити, як того хочеться людям, як того хоче наш народ. Пані та панове! Очевидно, що війна Росії проти України – це не просто намагання захопити одну країну та зруйнувати життя в ній. Ні! Це посягання на свободу як таку. І тому для всіх вільних людей світу важливо, щоб наша країна не залишалася сам на сам у протистоянні з Росією. Важливо, щоб кожен народ допомагав. Я вдячний вашому народу за кроки, які ви вже зробили, зокрема, підтримавши санкції проти Російської Федерації. Я вдячний також за підтримку різного рівня, яку ви надаєте нашій державі. Але закликаю вас не зупинятися. Закликаю ваш уряд, ваших дипломатів і ваших людей бути адвокатами посилення тиску на Росію. Бути адвокатами свободи. На всіх напрямках. Жодної торгівлі з тиранією. І передусім потрібна відмова від російської нафти, нафтових сумішей і нафтопродуктів. Жодних фінансових зв'язків із тиранією. Жодної політичної допомоги тиранії. Неважливо, велика за розмірами чи мала держава. Коли ми захищаємо свободу, має значення внесок абсолютно кожного. Ми в Україні безперечно віримо в перемогу. Робимо все, щоб вигнати загарбників і звільнити нашу землю і наших людей. Я не можу назвати час, коли це здійсниться. Але ми вже готуємося до відбудови нашої країни. І щоб забезпечити по-справжньому вільне й комфортне життя, щоб гарантувати добробут нашим людям, ми запрошуємо наших друзів і тільки друзів взяти участь разом з нами в реалізації програми відновлення України. Я запрошую вашу країну, ваші компанії взяти участь у відбудові України, зокрема в енергетичній модернізації нашої держави. Щоб ваш досвід енергоефективності допоміг також і нам, нашим людям. Впевнений, уже скоро зможемо взятися до цієї роботи. Але спочатку захистимо свободу. Нашу спільну свободу. Ми це зробимо. Дякую, Ісландіє! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ukrayina-zahishayetsya-vid-napadu-tiraniyi-i-cya-borotba-za-74865

Україна захищається від нападу тиранії, і ця боротьба за свободу зрозуміла в будь-якому куточку планети – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці й українки! Наші захисники й наші захисниці! Бажаю здоров'я! Сьогодні був насичений день, який почався й завершився нагородженням наших героїв, наших захисників, наших захисниць. З нагоди Дня піхоти, професійного свята воїнів України, які є фундаментом армії, зранку зустрівся з нашими військовими. Подякував за службу. Вручив нагороди, зокрема нашу нову бойову відзнаку. Ви знаєте, що в нашій країні за час незалежності не було саме бойових відзнак. І ось сьогодні мав честь вручити нарешті саме таку відзнаку – Хрест бойових заслуг. І першим, кому я вирішив вручити цей Хрест, став генерал Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних Сил України. За відвагу, за мудрість, за організацію ефективної відсічі російському вторгненню. Впевнений, таку відсіч російська армія не забуде довго. Таку ж відзнаку – Хрест бойових заслуг – отримали: заступник Головнокомандувача Збройних Сил генерал-лейтенант Євген Мойсюк, бойовий медик 72-ї окремої механізованої бригади сержант Дарія Мазуренко, командир 14-ї окремої механізованої бригади полковник Олександр Охріменко, заступник командира механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади капітан Владислав Калієвський. Саме бойові нагороди – це справедлива нова традиція для держави, яка на полі бою захищає свою незалежність. Також заснована й спеціальна відзнака «За мужність та відвагу» для бойових підрозділів, які проявили надзвичайну хоробрість і результативність у боях за Україну. Її отримали сім бригад. Вручив і ордени «Золота Зірка» нашим захисникам, які отримали звання Героя України. А також рідним тих наших героїв, яким це звання присвоєно посмертно. Продовжуємо евакуаційну місію з Маріуполя, саме з «Азовсталі», за посередництва ООН і Міжнародного комітету Червоного Хреста. Протягом дня наша команда організовувала порятунок для понад 40 цивільних людей – жінок і дітей. Сподіваємося, що незабаром вони зможуть прибути вже на безпечну територію після двох місяців під обстрілами, просто під землею – в укриттях. Працюємо також над дипломатичними варіантами для порятунку наших військових, які залишаються ще на «Азовсталі». Залучені впливові посередники. Впливові держави. Російські війська продовжили обстріли нашої території, зокрема ракетні й авіаційні удари. Прошу всіх наших громадян – і особливо цими днями – не ігнорувати сигнали повітряної тривоги. Будь ласка, це ваше життя, життя ваших дітей. А також чітко дотримуватися розпоряджень щодо громадського порядку та комендантської години, які є в містах і громадах. Обовʼязково дотримуйтеся, будь ласка, заборони на відвідування лісів у тій місцевості, яка була окупована. Там зберігається велика загроза від мін і розтяжок, які залишилися після російських військових. Провів у Києві зустріч з міністрами закордонних справ трьох балтійських держав. Вони послідовно підтримують нашу боротьбу проти російського вторгнення. Підтримують з першого дня. Дуже вдячний. І сьогодні ми, як і завжди, ґрунтовно і з користю для України поговорили. Координуємо наші кроки задля посилення тиску на Росію. І це особливо важливо зараз, коли у Європейському Союзі готують новий, вже шостий санкційний пакет проти Росії. Також взяв участь у дискусії на дуже впливовому британському експертному майданчику Chatham House. Це одна з найбільш вагомих міжнародних платформ для політичної роботи та лобіювання – в хорошому сенсі цього слова – корисних державницьких рішень. Представив нашу ініціативу з оновлення глобальної архітектури безпеки. Щоб у світі нарешті з'явились інструменти для реально швидкої реакції на будь-яку зовнішню агресію. Звернувся до парламенту Ісландії. Подякував уряду і народу Ісландії за підтримку санкційних рішень, які необхідні для стримування Росії. А також закликав ісландських політиків, дипломатів, звичайних громадян допомагати в захисті нашої свободи. Закликав бути адвокатами свободи. Адвокатами України. Бо свобода у нас із ними спільна. Як і з усіма іншими народами вільного світу. Саме в цьому – надзвичайна сила української позиції. Ми захищаємося від нападу тиранії. Яка хоче зруйнувати все, що дає свобода людям і державам. І така боротьба – за свободу й проти тиранії – цілком зрозуміла для будь-якого суспільства у будь-якому куточку нашої планети. Вже ввечері підписав укази про нагородження наших героїв. Наших хоробрих захисників і захисниць. Тих, завдяки кому Україна вижила й міцно тримається попри все, що Росія намагається зробити, щоб зламати нас. Тож нагородами відзначені 203 військовослужбовці Збройних Сил України та 16 військовослужбовців Головного управління розвідки. Ще раз вітаю усіх воїнів у піхотних підрозділах із професійним днем. Слава всім нашим захисникам, слава всім нашим захисницям! Вічна памʼять кожному й кожній, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zlo-povertayetsya-koli-znevazhayut-prava-lyudej-zakon-i-rujn-74881

Зло повертається, коли зневажають права людей, закон і руйнують культуру; саме це сталося з Росією – звернення Президента України

Українці й українки! Наші захисники й захисниці! Минулої ночі російська армія витратила ракету, щоб знищити музей Григорія Сковороди у Харківській області. Ракету. Щоб знищити музей. Музей філософа та поета, який жив у XVІІІ столітті. Який учив людей того, що таке справжнє християнське ставлення до життя і як людині пізнати себе. Що ж, схоже, що це страшна небезпека для сучасної Росії – і музеї, і християнське ставлення до життя, і пізнання людьми себе. Кожного дня цієї війни російська армія робить таке, що слів немає. Але кожного наступного дня вона робить щось таке, що відчуваєш це по-новому. Прицільні ракетні удари по музеях – це навіть не кожен терорист додумається. Але ось така армія воює проти нас. Ось це вони хочуть принести і в інші європейські країни. Станом на 7 травня російська армія зруйнувала або пошкодила вже майже 200 об'єктів культурної спадщини. Сьогодні ж загарбники завдали ракетного удару по Одесі. По місту, в якому майже кожна вулиця має щось памʼятне, щось історичне. Але для російської армії й це не має значення. Їм би тільки вбивати та руйнувати. Одеса? Харківщина? Донбас? Їм однаково. Лише Збройні Сили України й опір нашого народу можуть зупинити цю нелюдську навалу. Це варварство, яке має ракети, але не має нічого з того, що робить людей людьми. Такі дії російських окупантів, і особливо напередодні дня памʼяті усіх жертв Другої світової війни і Дня перемоги над нацизмом, мають нагадати кожній державі й кожному народу, що неможливо один раз і назавжди перемогти зло. На жаль, зло має властивість повертатися, коли люди не поважають права інших людей, зневажають закон і руйнують культуру. Саме це сталося з російською державою. Саме тому ми всі зараз маємо захищатися. Захищати наших людей, наші міста і навіть наші музеї, які стають мішенями для прицільних російських ракетних ударів. Дякую командам Міжнародного комітету Червоного Хреста й Організації Об'єднаних Націй, які допомогли нам провести перший етап евакуаційної місії з «Азовсталі». Вдалося врятувати понад 300 людей – жінок, дітей. Фактично ми вивели цивільних із «Азовсталі». І готуємо зараз другий етап евакуаційної місії – поранених і медиків. Звичайно, якщо всі виконають домовленості. Звичайно, якщо не буде брехні. Безумовно, працюємо й над тим, щоб вивезти наших військових. Усіх героїв, які захищають Маріуполь. Це надзвичайно складно. Але важливо. Впевнений, усі розуміють головну причину цієї складності, а також де ця причина перебуває. Але ми не втрачаємо надії. Ми не зупиняємося. Щоденно шукаємо такий дипломатичний варіант, який може спрацювати. Наша команда готує завтра й продовження роботи гуманітарних коридорів для всіх мешканців Маріуполя та навколишніх населених пунктів. Провів сьогодні нараду щодо діяльності виконавчої влади. Головні питання – економічні. Зокрема, про забезпечення українців пальним. Про подолання дефіциту пального, який виник після того, як російські ракети зруйнували наш Кременчуцький завод і бази нафтопродуктів по всій державі. Заслухав доповіді про те, що конкретно робиться для організації постачання в Україну достатнього обсягу бензину та інших видів пального. Ключове завдання для урядовців – пришвидшити транспортування пального від європейських портів до наших споживачів. Обсяг такого транспортування має збільшуватися щоденно. Також заслухав доповідь міністра фінансів про стан виконання державного бюджету. Робимо все, щоб держава виконувала всі соціальні зобов'язання попри дефіцит бюджету та свідоме руйнування російською армією нашої економіки. Предметно обговорили й підготовку Плану відновлення країни після війни. Це дуже масштабне завдання. Але я не маю сумнівів, що ми його реалізуємо. Сьогодні я був у Бородянці Київської області. Яка поступово повертається до нормального життя. Керівник Офісу Президента Андрій Єрмак разом з міністром інфраструктури Олександром Кубраковим оглянули відновлений залізничний міст через річку Ірпінь – рух по ньому вже є. На сьогодні можемо сказати, що міста й громади Київської області, звільнені від окупантів, поєднані нормальним транспортним сполученням. Також уже традиційно ввечері підписав укази про нагородження наших захисників. Державними нагородами відзначені 216 військовослужбовців Збройних Сил України. Звання Героя України присвоєно полковнику Гегечкорі Олегу Іродійовичу (посмертно), командиру вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України. Вічна слава всім, хто став на захист нашої держави! Вічна пам'ять кожному, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-pamyati-ta-prim-74885

Звернення Президента України з нагоди Дня пам'яті та примирення

Чи може стати чорно-білою весна? Чи буває вічний лютий? Чи знецінюються золоті слова? На жаль, Україна знає відповіді на всі ці запитання. На жаль, ці відповіді – так. Щороку 8 травня разом з усім цивілізованим світом ми вшановуємо кожного, хто захищав планету від нацизму в роки Другої світової війни. Мільйони втрачених життів, скалічених доль, закатованих душ і мільйони причин, щоб сказати злу: ніколи знову! Ми знали ціну, яку сплатили за цю мудрість наші предки. Знали, як важливо вберегти її та передати нащадкам. Але й гадки не мали, що наше покоління буде свідком наруги над словами, що, як виявилося, є істиною далеко не для всіх. Цьогоріч ми кажемо «Ніколи знову» інакше. Ми чуємо «Ніколи знову» інакше. Це звучить болісно, жорстоко. Без оклику, а зі знаком питання. Ви кажете: ніколи знову? Розкажіть про це Україні. 24 лютого слово «ніколи» стерли. Розстріляли й розбомбили. Сотнями ракет о 4-й ранку, якими розбудили всю Україну. Ми почули моторошні вибухи. Ми почули: знову! Місто Бородянка – одна із багатьох жертв цього злочину! Позаду мене – один із багатьох свідків! Не військовий об’єкт, не секретна база, а проста дев’ятиповерхівка. Чи може вона становити безпекову загрозу для РФ, для 1/8 частини суші, другої армії світу, ядерної держави? Чи може бути щось більш безглуздим, ніж це запитання? Може. 250-кілограмові фугасні бомби, якими наддержава засипала це маленьке містечко. І воно оніміло. Воно не може сьогодні сказати: ніколи знову! Воно не може сьогодні нічого сказати. Але тут усе зрозуміло без слів. Просто погляньте на цей будинок. Колись тут були стіни. Колись на них були фото. А на фото були ті, хто колись пройшов пекло війни. Півсотні чоловіків, яких відправили в Німеччину на примусові роботи. Ті, хто згорів живцем, коли нацисти спалили тут понад 100 хатин. 250 бійців, які загинули на фронтах Другої світової, та загалом майже тисяча жителів Бородянки, які боролися й перемогли нацизм. Щоб ніколи знову. Билися за майбутнє дітей, за життя, яке було тут до 24 лютого. Уявіть, як у кожній із цих квартир люди лягали спати. Бажають одне одному на добраніч. Вимикають світло. Обіймають коханих. Заплющують очі. Мріють про щось. Настає повна тиша. Вони всі засинають, не знаючи, що не всі прокинуться. Вони міцно сплять. Їм сниться щось приємне. Та через кілька годин їх розбудять вибухи ракет. А хтось не прокинеться більше ніколи. Ніколи знову. Із цього гасла викинули слово «ніколи». Ампутували під час так званої спецоперації. Встромили ніж у серце і, дивлячись в очі, сказали: «Это не мы!» Закатували зі словами «не все так однозначно». Вбили «Ніколи знову», сказавши: «Можем повторить». Так і сталося. І потвори почали повтори. І наші міста, які пережили страшну окупацію, – настільки, що 80 років мало, щоб про неї забути, – знову побачили окупанта. І отримали другу дату окупації у своїй історії. А деякі, як наприклад Маріуполь, – третю. За два роки окупації нацисти вбили в ньому 10 тисяч мирних людей. За два місяці окупації РФ убила 20 тисяч. Через десятиліття після Другої світової темрява повернулася в Україну. І вона знову стала чорно-білою. Знову! Зло повернулося. Знову! В іншій формі, під іншими гаслами, але з тією самою метою. В Україні влаштували криваву реконструкцію нацизму. Фанатичне наслідування цього режиму. Його ідей, дій, слів і символів. Маніакальне – до деталей – відтворення його звірств та «алібі», що начебто надають злу священну мету. Повторення його злочинів і навіть спроби перевершити «вчителя» та посунути його з п’єдесталу найбільшого зла в історії людства. Встановити новий світовий рекорд із ксенофобії, ненависті, расизму й кількості жертв, до якої вони можуть призвести. Ніколи знову! Це була ода людини розумної! Гімн цивілізованого світу! Але хтось сфальшивив. Спотворив «Ніколи знову» нотами сумніву. Заглушив, розпочавши свою смертельну арію зла. І це зрозуміло всім країнам, які побачили жахи нацизму на власні очі. А сьогодні відчувають моторошне дежавю. Бачать знову! Усі народи, яких клеймили «третім сортом», рабами без права на власну державу чи взагалі на існування, чують заяви, які підносять одну націю, а інші з легкістю викреслюють. Кажуть, що вас насправді не існує, ви штучно створені, а отже, безправні. Всі чують мову зла. Знову! І разом визнають болючу правду: ми не протрималися навіть століття. Нашого Never again вистачило на 77 років. Ми проґавили зло. Воно відродилося. Знову й зараз. Аgain and now! Це розуміють усі країни й усі народи, які сьогодні підтримують Україну. І попри нову маску звіра впізнали його. Бо, на відміну від декого, пам’ятають, за що й проти чого боролися наші предки. Не переплутали перше з другим, не поміняли їх місцями, не забули. Не забули поляки, на землі яких нацисти почали свій марш і зробили перший постріл Другої світової війни. Не забули, як спочатку зло тебе звинувачує, провокує, називає агресором, а потім нападає о 4:45 і каже, що це самозахист. І вони бачили, як це повторилося на нашій землі. Вони пам’ятають зруйновану нацистами Варшаву. І бачать, що зробили з Маріуполем. Не забули британці, як нацисти стирали з лиця землі Ковентрі, яке бомбардували 41 раз. Як звучала «Місячна соната» від Люфтваффе, коли по місту безперервно гатили 11 годин. Як зруйнували його історичний центр, фабрики, собор Святого Михаїла. І вони бачили, як ракетами били по Харкову. Як спотворили його історичний центр, заводи й Свято-Успенський собор. Вони пам’ятають, як Лондон бомбардували 57 ночей поспіль. Як «Фау» падали на Белфаст, Портсмут, Ліверпуль. І бачать, як прилітають крилаті ракети в Миколаїв, Краматорськ, Чернігів. Пам’ятають, як гатили по Бірмінгему. І бачать, як дістається його місту-побратиму Запоріжжю. Це пам’ятають нідерландці. Як Роттердам став першим містом, що зазнало тотального знищення, коли нацисти скинули на нього 97 тонн бомб. Це пам'ятають французи. Пам’ятають Орадур-сюр-Глан, де есесівці спалили живцем півтисячі жінок і дітей. Масові повішення в Тюлі, різанину в селищі Аск. Багатотисячна акція спротиву в окупованому Ліллі. Вони бачили, що зробили в Бучі, Ірпені, Бородянці, Волновасі, Тростянці. Вони бачать, як окупували Херсон, Мелітополь, Бердянськ та інші наші міста, у яких люди не здаються. І виходять на багатотисячні мирні акції, які не під силу окупанту, і все, що вони можуть, – лише стріляти по мирних людях. Це не забули чехи. Як менш ніж за добу нацисти знищили Лідиці, залишивши від селища суцільне попелище. Вони бачили, як знищили Попасну. Від неї не лишилося навіть попелища. Не забули греки, які пережили масові вбивства й розстріли на всій території, блокаду й великий голод. Про це пам'ятають американці, які билися зі злом на два фронти. Які пройшли Перл-Харбор і Дюнкерк разом із союзниками. І всі ми разом проходимо нові, не менш складні битви. Це пам'ятають усі, хто пережив Голокост, – як один народ може сильно ненавидіти інший. Це не забули литовці, латвійці, естонці, данці, грузини, вірмени, бельгійці, норвежці та ще багато інших – усі, хто постраждав від нацизму на своїй землі, і всі, хто переміг його у складі антигітлерівської коаліції. На жаль, є ті, хто, переживши всі ці злочини, втративши мільйони людей, які боролися за перемогу та здобули її, сьогодні осквернив пам'ять про них та їхній подвиг. Той, хто дозволив обстрілювати зі своєї землі міста України, які поруч із нашими предками звільняли і його предки. Той, хто плюнув в обличчя своєму «Безсмертному полку», поставивши поруч з ним катів із Бучі. І кинув виклик усьому людству. Але забув про головне: будь-яке зло завжди закінчується однаково – воно закінчується. Дорогі українці! Сьогодні, у День пам’яті та примирення, ми вклоняємося перед усіма, хто захищав рідну землю й світ від нацизму. Ми відзначаємо подвиг українського народу та його внесок у перемогу антигітлерівської коаліції. Вибухи, постріли, окопи, поранення, голод, бомбардування, блокади, масові розстріли, каральні операції, окупація, концтабори, газові камери, жовті зірки, гетто, Бабин Яр, Хатинь, полон, примусові роботи. Вони загинули за те, щоб кожен із нас знав, що означають ці поняття, з книжок, а не з власного досвіду. Але сталося інакше. Це несправедливо перед ними всіма. Але правда переможе. І ми все подолаємо! І доказ цьому має назву «Вервольф». Це колишня ставка та бункер Гітлера біля Вінниці. І все, що від неї залишилося, – декілька каменів. Руїни. Розвалини того, хто вважав себе величним і непереможним. Це дороговказ усім нам і майбутнім поколінням. Те, за що боролися наші предки. І довели: жодне зло не уникне відповідальності. Не зможе сховатися в бункері. Від нього не лишиться каменя на камені. Тож ми все подолаємо. І ми знаємо це точно, бо наші військові і всі наші люди – нащадки тих, хто подолав нацизм. Тож переможуть знову. І знову буде мир. Нарешті знову! Ми подолаємо зиму, яка почалася 24 лютого, триває 8 травня, але точно скінчиться, і її розтопить українське сонце! І ми зустрінемо наш світанок усією країною. І рідні та кохані, друзі й близькі будуть поруч знову! Нарешті знову! І над тимчасово окупованими містами й селами наш прапор замайорить знову. Нарешті знову! І ми зберемося разом. І буде мир! Нарешті знову! І більше жодних чорно-білих снів, а тільки синьо-жовта мрія. Нарешті знову! За це боролися наші предки. Вічна шана всім, хто протистояв нацизму! Вічна пам'ять усім загиблим під час Другої світової війни!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-videokonferenciyi-lideriv-grup-74905

Виступ Президента України на відеоконференції лідерів «Групи семи»

Хочу подякувати за запрошення. Пане канцлере, дякую вам! Дякую всім поважним лідерам за цю можливість і за те, що саме сьогодні це відбувається, в такий день. Це потужна підтримка для нашої держави. Дорогі друзі! Ми зустрічаємося в цей день у такому форматі, щоб визначити, що треба зробити для зупинки війни Росії проти України. Сьогодні, 8 травня – ключовий день пам’яті про всіх жертв Другої світової війни, про крихкість миру й неприпустимість будь-яких людиноненависницьких режимів. Але те, що для інших сьогодні – пам’ять, для нашого народу щодня, на жаль, це просто новини. Тільки вчора в селищі Білогорівка Луганської області російською бомбою були вбиті 60 людей. Мирних людей. Вони ховалися від обстрілів у будівлі звичайної школи, по якій був завданий російський авіаудар. Робити таке – це наслідувати саме те зло, яке несли Європі нацисти. Ракетні удари по Одесі та інших наших містах – це наслідування того, як нацисти намагалися бомбардувати й бомбардуванням знищити міста Європи. Депортація в Росію понад 500 тисяч українців і так звані фільтраційні табори, які російські війська створили на окупованій території України, – це наслідування депортацій і концентраційних таборів, які нацисти робили у Європі. Щодня наші люди бачать і гинуть від того, що повинно було залишитись у далекому минулому. Що точно не мало повернутись у Європу через 77 років. Але, на жаль, я констатую: це повернулося. А тому повернулась і солідарність усього вільного світу. Тому повернулися й такі історичні поняття, як «ленд-ліз» і «План Маршалла». Дякую за ці ініціативи Сполученим Штатам Америки, нашим європейським колегам. Тому ми знову об’єднані в антивоєнній коаліції, щоб врятувати демократію та свободу у Європі, гарантувати мир і безпеку. Я вдячний вам за цю солідарність і за це обʼєднання. Але що потрібно нам зараз, щоб все ж таки перемогти у захисті свободи? Свободи і України, і всього світу? Передусім це зброя. Я вдячний вам за оборонну допомогу, яку ми вже отримали. Бо, як і в час Другої світової війни, доля свободи вирішується на полі бою. Отже, Україна має отримати всю ту зброю і все те оборонне обладнання, яке дасть змогу перемогти тиранію. Зокрема, ракетні системи залпового вогню M142 HIMARS і М270 MLRS та інші озброєння, які Україна запитувала у ваших потужних держав. Якби вони у нас були, нам вдалося б врятувати багатьох людей. В усіх тих містах, в усіх тих громадах, які стали жертвами російських окупантів, як Білогорівка, про яку я сказав на початку, або Маріуполь. Друге – це санкції. Україна завжди буде вдячною вам за безпрецедентні санкції в інтересах миру. Але війна все ще триває. Отже, спеціальна міжнародна група експертів під головуванням Майкла Макфола та Андрія Єрмака розробила План дій щодо посилення санкцій проти Росії за цю війну. Потрібно – я дуже прошу вас – реалізувати ці санкції і хоча б дати свій зворотний аналіз. Жодних експортно-імпортних операцій із Росією! Поки Росія витрачає зароблені гроші на руйнування свободи в Україні й у всій Європі, демократичний світ має бути принциповим у захисті самого себе. Маємо шукати, як вплинути на тих політиків і ті компанії, які допомагають Росії обійти санкції. Наприклад, ми транспортуємо нафту в Угорщину нашим трубопроводом. А політики цієї країни не тільки блокують постачання нам пального по своїй території, а й намагаються гальмувати кожен санкційний крок проти Росії, зокрема й нафтове ембарго. Вільний світ повинен не дозволяти маніпулювати собою. Також усі російські посадовці, працівники силових органів і – що важливо – особливо судді, які працюють на тиранію, мають бути в санкційних списках. Їх поки що там немає. Кожен російський воєнний злочинець має бути притягнутий до відповідальності та засуджений завдяки міжнародній співпраці. Потрібні й візові обмеження для громадян Росії, щоб вони не використовували вільний світ для розваг і покупок. Кожен має боротися проти тиранії, а не прилаштовуватися до неї. Третій важливий пункт – це фінансова підтримка України зараз і відновлення після війни. Після Другої світової війни План Маршалла відіграв історичну роль у відбудові Європи та створенні нових умов для розвитку й зростання. Потрібен схожий план, і він потрібен уже зараз. Щоб світ побачив, що свобода перемагає не тільки на полі бою, а й у житті. Поки війна триває, ми потребуємо щомісячно підтримки на рівні від 5 до 7 мільярдів доларів. Коли війна завершиться, потрібно буде відновлювати зруйноване Росією на більш ніж 600 мільярдів доларів США. Це дуже багато для нашої держави. Це неможливо для України. Але посильно для вас. І це не просто витрати для вас. Фінансова допомога Україні й допомога із післявоєнною відбудовою – це недопущення значно більших втрат вільного світу у майбутньому. Росія хоче піти далі у Європу, і всі потенційні агресори світу, які також хочуть зруйнувати життя сусідів, дивляться саме зараз, чи вдасться Росії та чи зможуть вони повторити. Маємо так організувати роботу з відбудови України після війни, щоб можна було застосувати найкращий досвід демократичних країн і зробити це з максимальною ефективністю. Зокрема, ми пропонуємо друзям України долучитися до відбудови, взявши шефство над областями, містами чи галузями в нашій країні, які постраждали від війни, які зруйновані. Наприклад, уже запропонували Великій Британії взяти шефство над відновленням деокупованої Київської області. І саме сьогодні, враховуючи головування Німеччини в «Групі семи», я пропоную застосувати також і той формат співпраці, який показав свою ефективність при об'єднанні Німецької держави. Коли чітко закріплено, хто залучений до відновлення й реінтеграції до нормального життя кожного регіону, кожного міста, кожної громади. Це гарантує ефективність. Така співпраця посилить економічні й технологічні зв'язки у Європі та буде вигідною не тільки нашій країні, а й вашим державам, вашим регіонам і вашим компаніям. Я вдячний Європейському Союзу і Великій Британії також за рішення скасувати мита і квоти у нашій торгівлі. Це потужний крок на підтримку нашої держави й свободи загалом. І це те рішення, якого було б справедливо очікувати і від інших наших партнерів. Я звертаюся з цим до всіх учасників «Великої сімки». Час скасувати двосторонні бар'єри в торгівлі! Все сказане мною зараз – це насправді елементи одного питання. Питання про те, як довго триватиме ця війна і як багато жертв, як багато руйнувань зазнає Україна. Ми повинні зробити все для того, щоб війна закінчилась якнайшвидше перемогою свободи. Бо що довшою буде війна, то більшою буде вигода тиранії й то більшими будуть втрати свободи. Причому не тільки в Україні, а й в усій Європі. Життя понад десяти мільйонів людей в Україні, які стали вимушеними переселенцями, вже зруйноване. Але через дії Росії світ на порозі ще й продовольчої кризи. Про це зараз говорив також канцлер. Тож скільки ще мільйонів життів будуть зруйновані в десятках країн Африки та Азії внаслідок дефіциту продовольства та політичного хаосу, який прийде вслід за зростанням цін на їжу? Потрібен дієвий інструмент для продовольчої безпеки світу. І ми пропонуємо його створити. Якщо у нас буде організація країн – експортерів зерна, які поважають міжнародне право, цінують демократію та прагнуть захищати права людини, зокрема й право на життя та гарантований добробут, – ми зможемо дати стабільність постачанню продовольства й отримати історичну перемогу над голодом. Усі деталі цієї пропозиції Україна готова надати на відповідному робочому рівні. Друзі! Я вітаю зусилля кожного з вас. Вдячний кожному з вас за зброю, санкції й за підтримку. Але впевнений, що ви усвідомлюєте: потрібно ще більше зброї, ще більше санкцій, ще більше підтримки, щоб гарантувати захист свободи. І щоб зафіксувати безпеку на десятки-десятки років, уклавши відповідну дієву угоду з чіткими гарантіями для України. Я пропоную вашим державам, найбільшим демократіям світу, стати гарантами безпеки для України. Бо саме це гарантує безпеку для всього центру та сходу Європи. А отже, гарантує впевненість ваших народів у тому, що свобода завжди перемагає. Ще раз дякую кожній країні, кожному присутньому лідеру. Дякую за увагу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ukrayina-vzhe-povnopravna-chastina-vilnogo-svitu-ta-obyednan-74917

Україна – вже повноправна частина вільного світу та об'єднаної Європи – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці й українки! Наші захисники й захисниці! Сьогодні – дуже важливий день. Для нас. Для нашого народу. Для нашої свободи. Саме тут, у Маріїнському палаці, сьогодні провів переговори з другом України – Прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо. Я вдячний Джастіну за візит у нашу державу. Саме зараз, саме в цей день – потужний жест підтримки й віри у майбутнє нашого народу. Провели двосторонні переговори – української та канадської делегацій. Домовилися про розширення економічної й оборонної співпраці. Маємо надзвичайно важливе рішення Канади – скасувати всі бар'єри в торгівлі строком на один рік. Дякуємо, Канадо. Ця домовленість досягнута на переговорах з паном Трюдо та працюватиме в інтересах як українського, так і канадського народу. Серед іншого, Канада має сильний потенціал у протимінній роботі. Розраховуємо, що цей потенціал буде застосований в Україні – там, де російські окупанти залишили тисячі мін, розтяжок, снарядів. У присутності пана Прем'єр-міністра нагородив сьогодні наших саперів, зокрема й малого, але дуже відомого сапера Патрона. Собаку, який допомагає очищенню нашої землі від слідів окупантів. І який допомагає також вчити дітей протимінної безпеки. Через російських загарбників це тепер одне з найбільш актуальних завдань – навчити дітей впізнавати вибухонебезпечні предмети та уникати їх. Ось таке «звільнення» від безпечного життя для українських дітей Росія принесла в Україну. Україна вперше стала учасницею зустрічі лідерів держав «Групи семи» – найбільших світових демократій. Окреслив наше бачення того, що має бути зроблено для перемоги свободи й гарантування безпеки України. Закликав посилити санкційний тиск на Росію та створити такі умови для України, щоб війна якнайшвидше закінчилася звільненням нашої землі й наших людей. Зокрема, це стосується ембарго на російську нафту, нафтові суміші та нафтопродукти. Запропонував передовим державам – нашим друзям – взяти участь у відбудові України після війни. Погодили разом спільну заяву «Групи семи» щодо війни, створених Росією глобальних загроз і нашої поваги до спільної історичної спадщини, наших спільних цінностей і значення свободи. Заява – максимально в інтересах України і стане основою нашої подальшої співпраці. І головне, що відчув сьогодні, – це ще більшу готовність світу допомагати нам. І те, що ми вже досягли історичного результату, бо для всього вільного світу зрозуміло: саме Україна у цій війні є стороною добра. Росія ж – програє, бо зло завжди програє. Вдячний першій леді Сполучених Штатів Джилл Байден за візит в Україну, в Ужгород, саме сьогодні. З міркувань безпеки про цей візит і зустріч з першою леді України не повідомляли завчасно, не запрошували журналістів. Але я знаю, що пані Байден отримала максимум інформації про те, чого потребують українці й українки зараз. І я вдячний їй за щиру підтримку наших людей. Провів переговори у Києві з Премʼєр-міністром Хорватії Андреєм Пленковичем. Хорватія принципово й потужно підтримує нашу державу в боротьбі за незалежність. Я вдячний Хорватії за все, що ми вже отримали. І сподіваюсь, що надалі співпраця тільки посилюватиметься. Також прийняв у Києві Президента норвезького Стортингу. Розмова була дуже емоційною. Такою, що відчуваєш: вони переживають за нас, за нашу долю, як за себе. І реально стараються допомогти. Вдячний за це. Говорив і з Президенткою німецького Бундестагу. Насамперед про подальше оборонне сприяння Німеччини нашій боротьбі проти тиранії. Про те, як німецьке лідерство у Євросоюзі може допомогти нам. До України сьогодні завітав і Боно, гурт U2. Вдячний йому за підтримку наших людей і привернення ще більшої уваги до необхідності допомагати нашому народу. Що ж, я впевнений, сьогоднішній день в Україні показав, що ми вже – повноправна частина вільного світу й обʼєднаної Європи. Це – очевидний контраст на тлі московської самотності у злі й ненависті, яку всі побачать завтра. Російська армія не була б собою, якби не вбивала й зараз – напередодні безумовно важливих днів для будь-якого європейця. Унаслідок російського авіаудару по Білогорівці Луганської області вбито близько 60 людей. Мирних мешканців, які просто ховалися в школі від обстрілів. Це був прицільний удар саме по школі. Черговий злочин окупантів. Черговий ракетний удар по Одеській області, знову попадання по житловому будинку. Знову обстріли в Сумській області. Жорстокі обстріли на Донбасі та на Харківщині. Ніби й не 8 травня. Ніби завтра й не 9-те, коли головним словом має бути «мир». Для всіх нормальних людей. Росія забула все, що було важливим для переможців у Другій світовій війні. Але Україна й увесь вільний світ нагадають. Так, що потім уже ніхто не забуде. Щоб знову набули своєї ваги справді важливі слова «ніколи знову», які повторюють по всьому вільному світу щороку в дні памʼяті жертв Другої світової війни. Я вдячний усім нашим захисникам і захисницям, які тримають оборону й рятують Україну від сучасних нащадків того старого зла. Вічна слава всім нашим героям! Вічна слава всім нашим бійцям! Вдячний усім друзям України й свободи! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-peremogi-nad-na-74925

Звернення Президента України з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Великий народе великої України! 24 серпня 2021 року всією країною ми відзначали 30-річчя нашої незалежності! Хрещатиком ішли наші військові, наші захисники, наша техніка, у небі летіла наша «Мрія»! «Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга». Це слова великого українського філософа Григорія Сковороди. 24 лютого ми зрозуміли цю істину, коли удаваний друг розпочав проти України війну. Це війна не двох армій. Це війна двох світоглядів. Варварів, які обстрілюють музей Сковороди й вірять, що їхніми ракетами можна знищити нашу філософію. Вона їх дратує. Вона їм чужа. Вона їх лякає. Вона полягає в тому, що ми – вільні люди, які йдуть своїм шляхом. На цьому шляху сьогодні ми ведемо війну й нікому не віддамо ані клаптика своєї землі. Сьогодні ми відзначаємо День перемоги над нацизмом. І нікому не віддамо ані клаптика своєї історії. Ми пишаємося нашими предками, які разом з іншими народами у складі антигітлерівської коаліції перемогли нацизм. І ми нікому не дамо анексувати цю перемогу, не дамо її привласнити. Наш ворог мріяв, що ми відмовимося відзначати 9 Травня й перемогу над нацизмом. Щоб слово «денацифікація» отримало шанс. Мільйони українців боролися з нацизмом і пройшли важкий і довгий шлях. Вигнали нацистів з Луганська, вигнали нацистів з Донецька, звільнили від окупантів Херсон, Мелітополь, Бердянськ. Вигнали нацистів із Ялти, Сімферополя, Керчі й усього Криму. Звільнили від нацистів Маріуполь. Вони вигнали нацистів з усієї України, але названі мною міста сьогодні особливо надихають нас. Дають віру, що ми точно проженемо окупантів із власної землі. У День перемоги над нацизмом ми боремося за нову перемогу. Шлях до неї важкий, але ми не сумніваємося, що переможемо. У чому наша перевага над ворогом? Ми розумніші на одну книгу. Це підручник з історії України. Ми б не знали горя, якби всі наші вороги вміли читати й робити правильні висновки. 24 лютого Росія почала наступ. Наступ на ті самі граблі. На них наступає нога кожного окупанта, який приходить на нашу землю. Ми пережили різні війни. Але всі мали один фінал. Нашу землю засівали кулі й снаряди, але жоден ворог не зміг пустити тут коріння. Нашими полями їздили ворожі колісниці й танки, але це нікому не приносило плодів. У нашому небі літали ворожі стріли й ракети, але нікому не дано затьмарити нашу блакить. Немає кайданів, які зможуть скувати наш вільний дух. Немає окупанта, який зможе прижитися на нашій вільній землі. Немає загарбника, який зможе панувати над нашим вільним народом. Рано чи пізно ми перемагаємо. Хоч орда, хоч нацизм, хоч суміш першого й другого, якою є нинішній ворог, – ми перемагаємо, бо це наша земля. Бо хтось воює за батюшку царя, фюрера, партію й вождя, а ми – за Батьківщину. Ми ніколи не воювали проти когось. Ми завжди воюємо за себе. За свою свободу. За свою незалежність. Щоб перемога наших предків була недаремною. Вони билися за свободу для нас і перемогли. Ми б'ємося за свою свободу, за свободу для своїх дітей, а отже, переможемо. Ми ніколи не забудемо те, що зробили наші предки у Другій світовій війні. Де загинуло понад вісім мільйонів українців. І додому не повернувся кожен п'ятий українець. А загалом війна забрала щонайменше 50 мільйонів людських життів. Ми не кажемо «можем повторить». Бо хотіти повторити 2194 дні війни може тільки божевільний. Той, хто вже повторює сьогодні жахливі злочини гітлерівського режиму, наслідує нацистську філософію, копіює все, що робили вони. Він приречений. Бо був проклятий мільйонами предків, коли почав наслідувати їхнього вбивцю. А тому втратить усе. І зовсім скоро в Україні буде два Дні Перемоги. А в когось не залишиться жодного. Перемогли тоді. Переможемо й зараз! І Хрещатик побачить парад перемоги – перемоги України! З Днем перемоги над нацизмом! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/rosiya-yedinij-vinuvatec-togo-sho-mir-buv-zrujnovanij-i-ce-y-74945

Росія – єдиний винуватець того, що мир був зруйнований, і це її історична відповідальність – звернення Президента України

Українці! Українки! Незламний народе нашої країни! Сьогодні ми зробили ще один крок – дуже важливий і не просто формальний крок – на нашому шляху у Європейський Союз. Україна передала другу частину відповідей на спеціальний опитувальник, який має заповнити кожна країна, що прагне бути частиною Європейського Союзу. Зазвичай на це витрачаються місяці й місяці. Але ми зробили все за лічені тижні. Це документ, який містить тисячі сторінок. І саме сьогодні мав розмови про нашу європейську інтеграцію і з Шарлем Мішелем, Президентом Європейської ради, і з Урсулою фон дер Ляєн, Президенткою Єврокомісії. Висловив їм вдячність від імені всього українського народу за підтримку нашої країни. За увагу до наших потреб і особливо зараз, у цей складний час війни. Вони чудово усвідомлюють, що ця війна – не тільки за нашу свободу, а й за свободу всіх європейців. Пані Урсула зазначила, що вражена швидкістю, з якою наші урядовці заповнили опитувальник. І я був радий почути від неї, що наша швидкість стимулює і Єврокомісію діяти так само швидко. Розраховуємо в червні отримати позитивну відповідь щодо набуття нашою країною статусу кандидата у члени ЄС. Подякував Президентці Єврокомісії також і за роботу зі створення Трастового фонду для відбудови України після війни, після перемоги. І за зусилля, які необхідні, щоб погодити новий санкційний пакет проти Росії. Президент Шарль Мішель відвідав сьогодні нашу Одесу. Побачив на власні очі, що означає заблоковане море. Вперше за десятки й десятки років в Одесі немає звичайного руху торговельного флоту, немає звичайної портової роботи. Напевно, цього в Одесі не було ще ніколи з часів Другої світової війни. Звичайне життя, пов'язане з морем, заблоковане Росією. Саме Росією. І це удар далеко не тільки по Україні. Без нашого аграрного експорту десятки країн у різних регіонах світу вже зараз опинилися на межі дефіциту продовольства. А з часом ситуація може стати відверто страшною. Політики вже обговорюють, якими можуть бути наслідки цінової кризи та голоду в країнах Африки, країнах Азії. Це – прямий наслідок російської агресії, який можна подолати тільки спільно – усім європейцям, усьому вільному світу. Можна подолати через тиск на Росію, через дієве примушування Росії до того, щоб вона зупинила цю ганебну війну. І, до речі, сьогодні попри присутність Президента Європейської ради російські військові знову завдали ракетного удару по Одеській області. Ось таке справжнє ставлення Росії до Європи. І таким воно завжди було. Що б не говорили у Москві. Зустрівся у Києві з Генеральним секретарем Ради Європи пані Марією Пейчинович-Бурич. Обговорили, що можна зробити для миру в Україні та Європі за допомогою інструментів цієї поважної інституції. Вдячний за підтримку нашої держави візитом у нашу столицю саме в цей день – День Європи. І День перемоги над нацизмом. Зазвичай 9 травня європейці згадували ціну миру, яка була сплачена всіма народами нашого континенту 77 років тому. Говорили, як не допустити повторення такої страшної війни. Зрозуміло, що зараз усе по-іншому. У європейських столицях головна тема – це та ціна миру, яку ще доведеться сплатити, зупиняючи розв'язану Росією війну. А також ціна для Росії за те, що вона знову принесла у Європу зло тотальної війни на знищення нашого народу. Впевнений, зараз це головна тема і в Москві. Там можуть зображати в пропаганді що завгодно. Нехай. І робити будь-які політичні заяви. Але реальність не змінити. Реальність потребує миру. А єдиним винуватцем того, що мир був зруйнований, є і залишиться російська держава. Це – історична відповідальність для Росії. Ну а ми, українці, продовжуємо працювати на оборону, на перемогу й на відновлення справедливості. Сьогодні, завтра і в будь-який інший день, які потрібні, щоб звільнити Україну від окупантів. Я вдячний усім нашим захисникам, нашим захисницям. Вдячний усім, хто захищає Харківщину, захищає Донбас, захищає південь України. Хто не здається й чекає на український прапор в усіх тих містах, які тимчасово – я підкреслюю це – тимчасово захоплені окупантами. Херсон, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Маріуполь, усі інші міста, всі інші наші громади. Український прапор повернеться. Бо це – наша країна. Вільна європейська країна. Наша держава. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-u-nacionalnij-radi-slovachchini-74949

Промова Президента України у Національній раді Словаччини

Шановний пане Голово Національної ради! Шановний пане Прем'єр-міністре! Шановні парламентарі! Шановні журналісти! Дорогий словацький народе! Pozdravujem Vás s Kyjiva! Це честь для мене – звертатися до вас сьогодні. І я хочу почати зі слів вдячності за всю ту допомогу, яку Словаччина надала Україні. Ми дуже цінуємо вашу оборонну підтримку. І вашу рішучість у цій підтримці, яка доводить, що ви усвідомлюєте: свобода без сили – це просто марення і не більше. Було б добре, якби деякі інші держави Європи та світу навчилися цього у вас. Ми цінуємо вашу солідарність з Україною на рівні Європейського Союзу. Так було і до 24 лютого, коли Росія почала повномасштабну війну. Так є й зараз. Ще минулого року ми підписали з вашою Президенткою пані Зузаною Чапутовою Декларацію про визнання європейської перспективи України. Значення того кроку стало зараз тільки сильнішим. Війна Росії проти нашої держави є не лише спробою захопити нашу землю, підкорити наших людей і стерти українську самобутність. Росія пішла війною фактично проти всієї обʼєднаної Європи, лише почавши з України. Ця війна насправді ведеться Росією проти кожної з держав, які хочуть жити вільно й самостійно обирати своє майбутнє. Обирати, в яких союзах бути, з ким дружити і як торгувати. Ця війна – проти самого проекту загального обʼєднання на основі спільних цінностей на нашому континенті. Що це за цінності? Повага до життя, до прав людини, до непорушності кордонів і до свободи. Прем'єр-міністр Словаччини пан Едуард Хегер був одним із перших наших іноземних друзів, який відвідав передмістя Києва й побачив на власні очі, що там наробили російські окупанти. Минулого тижня Бучу та Бородянку відвідали й ваші колеги – представники парламенту Словаччини. Вони також на власні очі побачили, яке зло несе Росія. В одній тільки Київській області зафіксовані тисячі злочинів російських окупантів проти мирних людей. Зафіксовані вбивства, катування, викрадення, мародерство й грабежі. Зафіксовано, що окупанти намагалися знищити все, що не тільки має зв'язок з українською національною ідеєю, а й просто з культурою. Чого варті лише обстріляні та розтрощені школи на тій території, куди зайшли окупанти. Вони громили навіть школи! Про що це свідчить? Про те, що ми в епіцентрі протистояння двох ідей. Європейської демократичної ідеї, що свобода й життя кожної людини мають значення. Та жорстокої тиранічної ідеї про те, що має значення нібито лише та людина, яка може підкоряти інших людей. Ось що ми повинні зупинити разом. Всі у Європі. Бо якщо не зупинимо – російські війська повторять злочини, які скоїли в Бучі та Бородянці, на землі кожної держави, до якої зможуть дотягнутися, зокрема на території вашої держави. Тож перший і головний інструмент, щоб перемогти в цьому протистоянні, – це зброя. І я можу сказати від імені всього нашого народу, що українці завжди пам'ятатимуть, як Словаччина надала нашій державі у вирішальний час те, що справді допомогло нам. І є потенціал, щоб продовжити цю співпрацю. Зокрема в питанні про авіацію – про літаки, про гвинтокрили. Знаєте, наш прапор, який зараз дуже часто бачать усі європейці у своїх містах, – я їм вдячний – він відображає нашу родючу землю – поля жовтої пшениці. А також наше прекрасне синє небо. І нашу землю є кому захищати. А ось у небі ми потребуємо більшої підтримки. Зокрема й вашої. Другий інструмент – це санкції проти Росії. Разом із застосуванням нашою армією ефективної зброї санкції створюють для європейської ідеї справді надійний захист. Бо якщо джерело агресії послаблюється, для всіх у Європі життя стає більш захищеним. Зараз Європейський Союз погоджує вже шостий санкційний пакет проти Росії. І це потрібний пакет. Включно з тими енергетичними обмеженнями, які для нього передбачаються. Я розумію, що для вас і ще деяких держав у цьому є складність. Що для Словаччини питання про російську нафту та можливість її заміщення не є питанням про моментальні дії. Ми все розуміємо. Але я хочу вам як нашим друзям навести один український приклад. Щоб ви краще нас зрозуміли. Дуже довго російські політики боролися за постачання в Україну російського газу. Вони пропонували різні нібито вигідні варіанти – абсолютно неринкові, дешеві й зручні передусім для Москви. Пропонували, щоб отримати у нас політичне рішення про більший обсяг постачання та про легшу схему розрахунку за російський газ. Ще не так давно саме Україна була одним із найбільших напрямків збуту для Газпрому. До чого це призвело? Україна залежала не просто від російського газу, а й від російських політичних рішень. І будь-які спроби перейти хоча б на ринкові умови в постачанні завершувалися газовими війнами, а зрештою – й кабальною газовою угодою, яка становила пряму загрозу для нашого суверенітету. Також дуже довго українські політики гралися і з питанням про розміщення Чорноморського флоту Росії на території України – у нашому Криму. Зокрема, вони говорили про умови так званої оренди для флоту, підвʼязуючи під це ще й газове питання. Ніби може бути якась вигода державі від удаваної знижки на російський газ, коли російський флот залишається на українській території. Коли цей флот – просто прикриття для захоплення території. Ширма для паспортизації Росією наших людей – наших людей у Криму. Для пропаганди й повзучої анексії. Яку залишалося тільки довершити вторгненням, що й сталося у 2014 році. Ось що було в нашій історії. І ось чого я раджу уникати всім нашим друзям, які можуть хоча б на відсоток опинитися в такій самій політичній залежності від Росії. Ми першими побачили, як Росія порушує угоди, коли вони просто перестають їй подобатися. Побачили, як Росія перетворює комерційні зв'язки на ланцюг, щоб тримати державу поруч із собою. Російський Чорноморський флот був використаний при захопленні Криму. А зараз блокує море для нас і б'є ракетами по наших мирних містах. Ну а газ Росія намагається використовувати зараз, щоб тримати в покорі увесь Європейський континент. Пані та панове! Поважний словацький народе! Україна пройшла шляхом помилок, на яких можуть навчитися наші друзі. Російські енергоресурси не є просто товаром. Від них варто відмовитися, передусім від нафти. Бо це насправді питання про свободу. Так, захист свободи має ціну. І третій аспект, про який я хотів би сьогодні сказати. Це майбутнє Європейського Союзу. Намагання Росії шантажувати, розколювати й послаблювати європейців однозначно свідчать про те, що всі ми на континенті маємо відповідати на це ще більшим об'єднанням. Іще більшою інтеграцією. Ще більшим спільним захистом наших цінностей. Це важливий елемент саме тієї сили, яка робить свободу не просто маренням. Але ще більше об'єднання у Європі можливе тільки в одному випадку – якщо Україна прямо зараз, в умовах війни, отримає реальну змогу прискорено рухатися у Європейський Союз. Питання про надання Україні статусу кандидата у члени Євросоюзу вже у червні цього року – це питання захисту всього європейського проекту. Так само як і питання про економічну підтримку для України. Неможливо воювати без економіки. А Росія робить усе, щоб зруйнувати нашу економіку. Як приклад – більшість російських ракет, які вдарили по українській землі, вдарили саме по економічній інфраструктурі. Тож пріоритетом є налагодження альтернативних маршрутів для нашого експорту. Зокрема й через територію Словаччини. І більша фінансова підтримка для України з боку Європейського Союзу. І я прошу вас бути нашим голосом у Євросоюзі, коли потрібно захищати відповідні позиції від деструктивних сумнівів тих, хто свободу цінує менше, ніж ви. Після понад двох місяців повномасштабної війни українці разом з усіма нашими друзями на Європейському континенті, які проявили солідарність у захисті свободи, довели, що Москві більше ніколи не вдасться повторити 1968 рік і всі інші спроби поширити тиранію. До речі, саме так я трактую рішення про нагородження мене вашою державною премією імені Александра Дубчека. Вдячний за неї. Але щоб справді повністю відповісти на знущання зі свободи тоді, у 68-му, і на намагання познущатися зі свободи зараз, ми маємо ще боротися. Ми маємо посилювати нашу єдність і тиск на Росію, доки не побачимо, що перемога досягнута. Знаю, що в червні у Братиславі відбудеться донорська конференція для мобілізації допомоги Україні. Вдячний усім, хто бере участь в її організації, зокрема аналітичному центру GLOBSEC. І вірю, що зможемо обговорити на цьому братиславському майданчику вже конкретні проекти з відновлення нормального життя у різних регіонах України. Бо що активніше ми співпрацюємо, то сильніше тиснемо на Росію. І що більше посилюємо загальноєвропейську єдність, то чіткіші контури нашої перемоги. Нашої перемоги. Дякую, Словаччино! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zbrojni-sili-ukrayini-roblyat-use-dlya-zvilnennya-vsih-nashi-74965

Збройні Сили України роблять усе для звільнення всіх наших міст і наших людей – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Сьогодні був складний день. Були новини – як звичайні, так і трагічні. Почну з міжнародних контактів. Продовжив звертатися до іноземних парламентів. До тих держав і народів, чия підтримка важлива для нас. І особливо зараз. У зверненні до парламенту Словаччини подякував за потужну оборонну, санкційну та іншу підтримку. Пояснив наш погляд на те, чому енергетична співпраця з Росією не може розглядатися у відриві від агресивної політики цієї держави. І на українському прикладі, нагадавши історію газової так званої дружби з Росією, показав, яких помилок варто уникнути. Зверненням до мальтійського парламенту нагадав про героїчну битву за Мальту у Другій світовій війні, яка дуже схожа насправді на нашу сьогоднішню боротьбу у війні за незалежність і свободу проти Росії. Тоді, 80 років тому, від битви за Мальту залежала доля всього протистояння в Середземному морі. Союзники виграли. Фашисти програли. Робимо все, щоб і зараз протистояння на нашій землі завершилось саме так. І для цього ми потребуємо принциповості у підтримці, у санкціях. Зокрема й від Мальти. Провів у Києві переговори з міністрами закордонних справ Німеччини та Нідерландів. Говорили про посилення України, про швидше завершення цієї війни. Обговорили також і деталі того, як наші друзі можуть долучитися до післявоєнної відбудови України. Вдячний їм і за поновлення роботи посольств у нашій столиці. Це важливий жест, який підтверджує впевненість Європи в майбутньому України. Загалом уже 36 іноземних представництв працюють у столиці. Збройні Сили нашої держави забезпечили нам усім хороші новини з Харківської області. Поступово відтискають окупантів від Харкова. Я вдячний усім нашим захисникам і захисницям, які тримають оборону та проявляють справді надлюдську силу, щоб вигнати армію загарбників. Колись другу за потужністю армію світу. Але хочу також закликати всіх наших людей, і особливо тих, хто в тилу, не поширювати надмірних емоцій. Не варто створювати таку атмосферу специфічного морального тиску, коли щотижнево й навіть щоденно очікуються певні перемоги. Збройні Сили України роблять усе для звільнення нашої землі та наших людей. Для звільнення всіх наших міст – Херсона, Мелітополя, Бердянська, Маріуполя та всіх інших. Сьогодні спеціальна група міжнародних експертів під головуванням Майкла Макфола та Андрія Єрмака запропонувала Дорожню карту енергетичних санкцій. Це детальний документ, який описує, що треба зробити, щоб Росії стало справді складно фінансувати цю війну, але при цьому – щоб глобальна економіка не зазнала втрат через обмеження для російських енергоресурсів. Це раціонально складений документ, і вже сьогодні почали працювати над його реалізацією. І трагічна річ, якою сьогодні хочу завершити це звернення. Сьогодні помер перший Президент України Леонід Макарович Кравчук. Він був не просто політиком. І навіть не просто історичною постаттю. Він був тією людиною, яка вміла знайти мудрі слова і сказати їх так, щоб почули всі українці. Особливо це важливо в складні, кризові моменти. Коли від мудрості однієї людини може залежати майбутнє цілої країни. Леонід Макарович проявив саме таку свою мудрість наприкінці 1980 років, коли поставав український рух. Він блискуче пройшов 1991 рік, і це тільки зараз може виглядати, ніби тоді йому було просто. І що б не було потім, Леонід Кравчук завжди залишався з Україною. Можливо, саме завдяки своїй мудрості він був по-особливому веселим. Завжди цінував життя, кожну його хвилину. Але й завжди знаходив далеко не одну хвилину, щоб допомогти розібратися і щоб дати пораду. І зокрема за це я йому особисто вдячний. Він дитиною пережив Другу світову війну, пережив окупацію. Леонід Макарович знав, чого коштує свобода. І всім серцем хотів для України миру. Я впевнений, ми це реалізуємо. Досягнемо нашої перемоги й нашого миру. Вічна шана і пам'ять першому Президенту незалежної України! Вічна пам'ять усім, хто захищав Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-pered-stude-74969

Виступ Президента України Володимира Зеленського перед студентами провідних французьких університетів

Я радий вітати вас із нашої столиці, з Києва. Сьогодні вже 77-й день повномасштабної війни Росії проти нашої держави. І вона відбувається через 77 років після того, як завершилася найбільш масштабна війна у Європі – Друга світова. Коли завершувалася та війна, політичні лідери й народи прагнули створити архітектуру безпеки, яка зробить неможливою повторення війни у Європі. І коли я кажу зараз слово «безпека», я вживаю його в широкому сенсі. Це не тільки військовий компонент, а й економічний, політичний, освітній, культурний і меморіальний. Європейці робили дуже багато, щоб на континенті завжди залишалася можливість для розв'язання будь-яких проблем через діалог. Через спілкування. Щоб не було можливості в якогось одного політика, однієї людини чи групи політиків знову спровокувати масштабну війну, яка забере тисячі або навіть мільйони життів. І, до речі, внесок студентів, зокрема й студентів Франції, у такі зміни у Європі надзвичайно вагомий. Від травня 1968-го й донині немає такого політика, який не побоювався б, що до нього прийдуть і скажуть: забороняти забороняється. Але чому попри все це, всю цю історію, у нас у Європі зараз немає жодного інструменту, щоб зупинити російську агресію, окрім сміливості, мудрості українців і українок, які захищають нашу державу? Як так сталося, що вся архітектура безпеки, яка створювалась у Європі після Другої світової війни, не спрацювала? Та й не просто не змогла спрацювати, а значною мірою навіть не намагалася. За 77 днів жорстокої російської війни, яку справді можна назвати тотальною війною на знищення українського народу, в Україні зруйновані міста й села. Ви про це знаєте. Від міста Волноваха на Донбасі взагалі нічого не залишилося. До цієї війни там жили близько 20 тисяч людей. Зараз це попелище. Півмільйонне місто Маріуполь – зараз просто руїни. Скільки людей там зараз? Кілька десятків тисяч із півмільйона. Як мінімум 20 тисяч маріупольців убиті російськими ударами по місту. І таких прикладів в Україні, на жаль, дуже багато. На сьогодні 12 мільйонів людей були змушені рятуватися від війни та стали вимушеними переселенцями. Зафіксовано понад 10 тисяч воєнних злочинів російських військових. І це тільки те, що зафіксовано юридично станом на цей день. Як усе це стало можливим? І чому жодної глобальної чи європейської інституції зараз недостатньо, щоб зупинити цю війну? Знаєте, я не хочу, щоб це залишалося риторичними питаннями. На ці питання справді потрібно знайти відповідь, бо ці питання власне про нас з вами, про Європу. Про те, як жити нам усім. Від Атлантики до наших міст, до наших громад у Харківській області й на Донбасі, які прямо зараз, прямо у ці хвилини, поки ми тут з вами, обстрілюються російськими військами з артилерії, авіації тощо. Мені говорили, що регламент нашої сьогоднішньої зустрічі передбачає моє звернення і можливість для п'яти студентів поставити ті чи інші запитання. Я думаю, що це все ж таки несправедливий регламент. П'ять запитань – це недостатньо, щоб зрозуміти людину й щоб зрозуміти ситуацію. І це буде виглядати привілеєм для кількох, коли нас слухають тисячі. Але я розумію, що у нас з вами обмежений час. Окрім того, мені також цікаво поставити вам запитання, щоб почути, що ви саме думаєте. Щоб це було дійсно спілкуванням. Наприклад, про НАТО. Про світову безпеку. Про архітектуру цієї безпеки. Про 5-ту статтю договору. Роками у Європі боялися вступу України в НАТО, бо якби почалася війна з Росією – так говорили – то довелось би всім воювати проти неї. Я б сказав, за Україну. Але хіба не в цьому сенс НАТО? Хіба не в тому, що всі за одного? А якщо Росія піде далі, наприклад у країни Балтії, Литву, Латвію, Естонію – будь-яку країну. То чи буде НАТО воювати проти Росії, наприклад, за Латвію? Чи спрацює тоді 5-та стаття, враховуючи, що більшість із вас ніколи не були в Латвії та навіть можуть не мати звʼязків із цією країною? Є також інший аспект цього. Росія вже почала війну проти України, але ми не в НАТО. А чому тоді ми не в Європейському Союзі? Росія вже воює. І ви бачите, як вона воює. Чого ще зараз можна боятися? І чому наш спільний європейський дім має досі внутрішній поділ на тих, кого впустили, і Україну. Яка за дверима, але при цьому воює, захищаючи європейські цінності. Цінності Євросоюзу – свободу та інші фундаментальні цінності? І ось моє друге запитання до вас: чому все ж таки одна людина – Володимир Путін – ухвалив рішення про війну? Це було помилкове й катастрофічне (рішення. – Ред.). Але чому він його все ж таки ухвалив? І чи є зараз у Європі, можливо, навіть у Франції чи в будь-якій країні людина – чоловік або жінка, яка може також розпочати таку війну проти сусідів? Звичайно, я нікому цього не бажаю. Але чи захищені ми від цього? Захищені ви від цього? Ще одне моє запитання до вас – чому російські військові, коли окупували територію України, з таким задоволенням і так масово знущалися з людей? Чому вони не просто стріляли або брали в полон, або убивали людей, як на війні. А чому вони ґвалтували, а чому вони катували людей? Чому відрізали голови людям, пальці, ламали ноги? Чому російські солдати ґвалтували дітей на очах у батьків? Як ви – ви вже дорослі – як ви можете це пояснити? На вашу думку, у них був саме такий наказ чи вони просто самі такі? Наприклад, дівчинка дев'яти років. Або хлопчик одинадцяти років. Що має бути в голові російського солдата, який ґвалтує їх, та ще й на очах у батьків, на очах у матері? Зафіксовані сотні таких злочинів. Був навіть такий російський солдат, який ґвалтував немовля і знімав це на відео, а потім це відео всім показував. А скільки такого було на окупованій території, про що ми поки що не знаємо? Під час Другої світової війни нацисти скоювали страшні злочини проти всіх народів Європи. Зокрема проти українців і проти росіян. За 77 років було багато зроблено для збереження пам'яті про ті страшні злочини, яка б гарантувала, що вони не повторяться ніколи знову. Але чому російські військові, коли прийшли на землю України, стали робити те саме, що робили нацисти? Як це стало можливим? Моє наступне запитання до вас: а коли буде відновлена справедливість? Чому у світу досі немає жодного інструменту, який дав би змогу притягнути до відповідальності всіх воєнних злочинців швидко? Саме швидко. Звичайно, наша держава зробить усе, щоб притягти до відповідальності кожного воєнного злочинця. І я вдячний усім, хто нам допомагає. Зокрема Франції. Але є аспект часу. Як довго це триватиме? Коли вбивці й кати отримають вироки? І як їх дістати для судового процесу, якщо вони будуть ховатися на території Росії і якщо там нічого не зміниться? Серед вас зараз – багато людей майбутнього і різних професій, і серед вас є юристи. Нехай вони знайдуть відповідь. Тож що нам зробити, щоб пришвидшити міжнародне правосуддя? І якого покарання заслуговують ці злочинці? Конкретно якого? Що може бути достатнім покаранням за зґвалтування дитини чи розстріли просто для задоволення, машин з біженцями прямо на дорогах? Таких випадків були сотні і тисячі. І моє п'яте запитання до вас не складне – про особисте. Про те, що впливає на політику й що впливає на рішення, чи займатися політикою? Чи готові ви займатися політикою? Чи хотіли б ви, щоб ваш батько був Президентом держави? Президентом держави, яка захищається у війні та виборює не просто незалежність, а буквально право на життя для своїх людей? Або Президентом Франції – держави у мирі? Я хочу пояснити вам свої відчуття. Відчуття, коли маєш подвійну відповідальність – і за державу, бо ти Президент, і за свою родину, яка опинилася в абсолютно особливих умовах. Коли я вирішив балотуватися на пост Президента, моя дочка (їй зараз 18 років) була проти – страшенно. Вона усвідомлювала, наскільки зміниться життя. Це питання публічності, питання охорони, певної відповідальності – вже тепер як дітей Президента. А що ви про це думаєте? І що могли б відчувати ви зараз, якби були сином чи донькою Президента? Тож, як я зрозумів, у нас небагато часу. І мені хотілося б, щоб ви дали свої відповіді на мої запитання. А я щоб міг відповісти на ваші. Важливо, щоб ця наша зустріч справді була спілкуванням. І я хотів би вас почути. Наприкінці можу поставити останнє запитання. Якщо я отримаю всю інформацію від вас. Дякую за увагу!

uk

https://www.president.gov.ua/news/mi-zvilnimo-nashu-zemlyu-i-lyudej-z-dopomogoyu-vilnogo-svitu-74997

Ми звільнимо нашу землю і людей, а з допомогою вільного світу це буде зробити легше – звернення Президента України

Українці! Українки! Незламний народе нашої країни! Маємо серію серйозних новин – однозначно позитивних для нашої оборони. Перше. Палата представників Конгресу Сполучених Штатів Америки проголосувала за новий і вагомий пакет підтримки для нашої держави та глобальної демократії. Майже на 40 мільярдів доларів. Скоро відбудеться й друге голосування – у Сенаті США. Після чого це рішення потрапить на підпис Президенту Байдену й набуде чинності. Я вдячний народу Америки та всім нашим друзям у Конгресі, в адміністрації за цю підтримку. У чому конкретно позитив? Ці кошти будуть використані максимально швидко й без бюрократії для посилення захисту України. Передусім, це зброя та боєприпаси для нас, обладнання. Але не тільки. Це також підтримка розслідування воєнних злочинів Російської Федерації, окупантів, підтримка дипломатичної роботи тощо. Друге рішення – важливе й навіть історичне. Це поновлення Америкою знаменитої програми ленд-лізу. Люди, які добре пам'ятають історію, знають, що ленд-ліз був однією з ключових передумов перемоги союзників у Другій світовій війні. Допомога за ленд-лізом від Сполучених Штатів для Великої Британії та Радянського Союзу кардинально змінила розстановку сил у Європі. Європейці тоді отримували за ленд-лізом велику номенклатуру продукції – від літаків до вантажівок, від авіаційного пального до засобів зв'язку. До речі, американські радіостанції та інші речі, поставлені за ленд-лізом, працювали для радянських людей ще довго після війни. Десятки років. Гітлерівська Німеччина навіть з урахуванням усіх ресурсів на захоплених територіях не могла нічого протиставити цьому потенціалу союзників на фундаменті американських виробничих сил. І це не випадковість, що новий закон про ленд-ліз для захисту демократії в Україні був підписаний саме 9 травня. Я вдячний особисто Президенту Байдену за цю підтримку, за це рішення й за такий символізм. Бо ми зараз захищаємо свободу та право на життя для всіх вільних народів у війні проти тиранії, яка становить для Європи не меншу загрозу, ніж була 80 років тому. Говорячи просто, ленд-ліз – це схема передачі нам усього, що необхідно для оборони. Хоча формально це ніби позика, але по суті вона настільки вигідна, що називати її позикою некоректно. По-перше, ми отримаємо доступ до сучасної зброї, боєприпасів, обладнання, і нам не треба шукати варіанти, як за це все заплатити. По-друге, тепер із ленд-лізом Президенту США не потрібно буде узгоджувати з Конгресом, яку допомогу він надає. Це прискорить постачання. І є ще одна річ, про яку варто сказати окремо. Україна дуже предметно й постійно обговорює з нашими друзями тему безпекових гарантій для Україні. Зустріч «Великої сімки» 8 травня, у якій наша держава вперше взяла участь на рівні лідерів, була передусім про це. Ми домовляємося з провідними державами світу, щоб дати Україні впевненість у безпеці на десятиліття вперед. Це вперше в історії нашої держави, коли є можливість зафіксувати такі гарантії. Не щось у меморандумі, не якесь декларативне бажання якогось курсу, а конкретні гарантії. Не тільки юридично вагомі, а й прописані так, щоб було зрозуміло: що конкретно, хто конкретно і як конкретно нам гарантує. Дай Бог. Звичайно, що всі ці речі не запрацюють за один чи декілька днів. Але я впевнений, що цей травень в українській історії матиме особливе значення. Так, російські війська все ще на нашій землі. Ті маргінали, яких російська держава знайшла собі як колаборантів, роблять заяви космічного масштабу і космічної ж дурості, як характеризувався цей їхній рівень ще в «Собачому серці». Але хай там що роблять окупанти, це нічого не означає. У них немає шансів. Я впевнений, що ми звільнимо нашу землю і людей. До речі, сьогодні у спілкуванні зі студентами університетів Франції відчув таку впевненість і в їхніх запитаннях. А з новою підтримкою від США, з ленд-лізом, з усією тією допомогою, яку ми отримуємо від Великої Британії та Євросоюзу, від Канади, Японії, Австралії – без перебільшення, від усього вільного світу, – нам буде легше. Говорив сьогодні і з канцлером Німеччини Олафом Шольцом. Про оборонну допомогу Україні, енергетичну взаємодію та нові санкції. Нові – проти Росії. Крок за кроком робимо все, щоб саме агресору було найбільш боляче від агресії. Однак, говорячи про допомогу партнерів, маємо не забувати, що перемога здобувається безпосередньо українцями й українками, які борються. Усіма, хто б'є ворога й посилює оборону. Тільки вчора державними нагородами були відзначені 404 військовослужбовці Збройних Сил України. Звання Героя України (посмертно) присвоєно полковнику Ігорю Бедзаю, начальнику служби безпеки польотів – старшому інспектору-льотчику командування Військово-Морських сил. А всього за час повномасштабної війни державними нагородами відзначені понад 13 тисяч наших військових. Це точно характеризує хоробрість усіх наших захисників, усіх наших захисниць. Я вдячний кожному й кожній із них! Дуже вдячний. Вічна слава всім, хто воює за свободу! Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за нас, за кожного, за кожну. За Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-volodimira-zelenskogo-na-vruchenni-nagorod-74977

Виступ Президента Володимира Зеленського на врученні нагороди The Atlantic Council «За видатне лідерство», лауреатом якої став український народ

Пані та панове! Від імені всіх українців я дякую вам за цю нагороду. Удостоїти її весь український народ правильно й справедливо, адже мужність – це наша національна риса характеру. Сьогодні весь світ бачить це й захоплюється героїзмом українців. Водночас хочу, щоб для всіх це не ставало чимось буденним. І для цього слід говорити й пам’ятати, що за сміливістю, за мудрістю нашого народу стоять тисячі реальних історій, імен, подвигів. Світ має чути й знати про них. Мати про український народ чітке уявлення та розуміння. Насамперед ми – народ найкращих захисників. Це наші Сухопутні війська, Повітряні та Військово-Морські сили, Десантно-штурмові війська, Сили спеціальних операцій, Нацгвардія, розвідка, прикордонники, бійці територіальної оборони. Це Віталій Скакун, що підірвав разом із собою міст, щоб зупинити колону російських танків. Це 21-річний лейтенант Віталій Сапіло, який знешкодив 30 одиниць ворожої техніки й загинув від авіаудару. Сергій Пантелюк, який, відбиваючи наступ, був поранений і помер у лікарні в той час, як народжувалася його донька-первісток. Це прикордонники острова Зміїний, які не злякалися флагмана російського флоту крейсера «Москва» та відправили російський корабель у напрямку, що став всесвітньо відомим. Це незламні захисники Маріуполя й «Азовсталі», які вже кілька місяців тримаються там, тримають там оборону. Це всі наші бійці, які загинули, захищаючи Україну, а з нею і Європу. Я прошу присутніх вшанувати їхню пам'ять мовчанням. Дякую. Український народ – це люди, які не шкодують себе заради інших. Це бойовий медик Діана Кукурудзяк, яка за день витягла з поля бою 16 поранених бійців. Фельдшер Сергій Чорнобривець у Маріуполі, що від початку війни залишався на чергуванні 22 доби поспіль. Український народ – це народ сміливих дітей. Це 11-річний Максим, який нічого не сказав мамі, втік із дому й прийшов проситись у територіальну оборону. Це семирічна Варя з Кропивницького, яка, збираючи на бронежилети, віддала гроші, що складала на смартфон. А потім продавала квіти й малюнки. Це 15-річна дівчина з Луганщини, яка вела авто з простріленими ногами та вивезла чотирьох поранених. 15-річний юнак, який три кілометри ніс поранену маму на руках до пункту евакуації. Наш народ – це також літні люди, які пережили забагато випробувань. Це Борис Романченко, який пройшов пекло, пекло Бухенвальду й загинув у 96 років у себе вдома, під час обстрілу Харкова з боку Російської Федерації. Це Ванда Обʼєдкова, яка дитиною, ховаючись у підвалі, пережила Голокост і нацистську окупацію Маріуполя, у 2014-му побачила другу окупацію міста, а цьогоріч – третю. У свої 91 вона знову мусила ховатися в підвалі, де померла на 40-й день війни. Це 87-літня Галина Котубей із Миколаївщини, яка лишилась єдиною й останньою жителькою у своєму селі, але відмовилася його покидати. Український народ – це народ, де сотні тисяч воюють, а мільйони допомагають. Це бізнес, який переорієнтувався на потреби країни. Дизайнери одягу шиють військову форму, ресторатори годують безкоштовними обідами, пекарні печуть хліб для переселенців і самотніх людей. Це професор університету, який в окопі продовжує читати лекції своїм студентам. Скрипалька, яка грає для людей під час повітряної тривоги в бомбосховищі. Це мирні жителі українських міст, мирні жителі сіл, які ставали живою стіною на шляху в окупантів, зупиняли військову техніку, розвертали танки у зворотному напрямку. Це жителі Демидівки, які затопили власне село, щоб не пустити окупанта в Київ. Хто попри погрози, постріли, шумові гранати виходить на мирні акції, нагадуючи окупантам, що це Україна. Херсон, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Маріуполь та всі інші ненадовго окуповані міста й села України. Це мільйони українців, які захищають рідну землю, захищають весь світ. Не бійтесь і приїжджайте в Україну. Почуйте ще тисячі подібних історій про нас, про українців. Подивіться в їхні сміливі очі, потисніть їхні міцні руки, і ви побачите, що вони роблять все це не заради слави, що їм потрібні не лише нагороди, а й конкретна допомога та конкретна підтримка. Зброя, техніка, кошти, санкції проти Росії, а головне – відчуття, що в цій важкій боротьбі вони не одні, що їх підтримуєте ви, що їх підтримує весь світ – вільні держави, вільні народи нашої планети. Дякую вам! Дякую за увагу! Дякую за підтримку! Дякуємо за нагороду і ласкаво просимо в Україну!

uk

https://www.president.gov.ua/news/rosijska-strategichna-porazka-ochevidna-vzhe-vsim-u-sviti-pr-75021

Російська стратегічна поразка очевидна вже всім у світі, просто в Росії поки немає сміливості це визнати – звернення Президента України

Українці, українки! Наші захисники й захисниці! Я не втомлююся повторювати ці слова, звертаючись до всіх – усіх, хто захищає державу. Сьогодні ці слова звучать особливо. У Міжнародний день медичної сестри. Професійне свято десятків тисяч українок, а також і українців – медичних братів, які роблять одну з найголовніших справ для перемоги – рятують життя наших воїнів, наших цивільних людей. Мав честь сьогодні вручити державні нагороди й відзнаки представницям цієї професії. Тим, хто під ворожими обстрілами та в час окупації не припиняли працювати й рятувати людей. Тетяні Тарасенко, Аллі Чернець та Людмилі Гусак із Сумської області. Вірі Целик, Оксані Уманець та Ірині Вернигорі з Чернігова. Оксані Баландіній з Луганської області. Світлані Клименко та Марії Адаменко з Київщини. Наталії Абашник із Харкова. Від усього серця я дякую всім медичним сестричкам, усім медичним працівникам і працівницям, які щодня й щоночі допомагають українцям боротися. І я закликаю сьогодні всіх, хто ще не встиг подякувати їм: зробіть це. І вісім років війни на Донбасі, і два роки пандемії, і третій місяць повномасштабної війни та й усе своє професійне життя вони присвячують вам, нам, всім – суспільству. Тому, щоб Україна жила. Мені було дуже приємно побачити й умови роботи наших медиків у Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії у Києві. Новий корпус Центру був побудований у межах нашої програми «Велике будівництво». І це справді сучасний корпус. У ньому відчуваєш, що наша медична система, наша медицина справді може бути на одному рівні з найкращими світовими медичними системами. Ми вкладалися в розвиток медицини та всієї соціальної інфраструктури до війни, і ми обов'язково продовжимо робити це після війни. Хай окупанти не сподіваються, що вони нас зупинять. За час бойових дій із 24 лютого російські війська зруйнували 570 закладів охорони здоров'я. Повністю знищили 101 лікарню. Що це таке? Це дурість. Це варварство. Це самознищення Росії як держави, на яку хоча б хтось у світі міг дивитись як на культурну націю. Сьогодні вночі вони завдали удару по Чернігівщині, іще й по школах. Звичайно, російська держава в такому стані, що будь-яка освіта їй тільки заважає. Але чого можна досягти знищенням українських шкіл? Усі російські командири, які віддають такі накази, просто хворі. І невиліковно. Але всі лікарні, які окупанти зруйнували, всі школи, всі університети, які вони розбомбили, всі будинки, мости, підприємства – ми все відновимо. Окупанти били сьогодні ще по Полтавщині, по Кременчуку. Знову по заводу, щоб у людей не було бензину. Реально хворі. По Запорізькій області, по містах і селах Донбасу. Але що це їм дає? Російська стратегічна поразка очевидна вже всім у світі й навіть тим, хто ще продовжує з ними спілкуватися. Просто в Росії поки немає сміливості це визнати. Вони боягузи. І намагаються сховати правду за ракетними, авіаційними та артилерійськими ударами. Тому наше завдання – боротися, поки ми не досягнемо своїх цілей у цій війні. Звільнити нашу землю, наших людей і надійно гарантувати нашу безпеку. Говорив з Президентом Фінляндії. Обговорили з ним євроінтеграцію України та оборонну взаємодію. Говорив і з Президенткою Словаччини Зузаною Чапутовою. Подякував за надану Україні підтримку. Домовилися про наступні кроки по всьому спектру відносин: оборона, санкції, економіка, зокрема імпорт пального, і подальше зближення з Європейським Союзом. Готуюся продовжити спеціальні формати спілкування з дружніми суспільствами, зокрема зі студентами країн-партнерів. Скоро звертатимусь до американських студентів. Також і до студентів країн Європи. Маємо поширювати наші українські ідеї та роз'яснювати на всіх рівнях, яким саме ми, українці, бачимо життя Європи та світу після цієї війни. Війни, яка змінює все у світовій політиці. Вдячний другу України, Прем'єр-міністру Нідерландів Марку Рютте за сьогоднішнє звернення до Верховної Ради України. Це важливий жест підтримки. А ще важливіше те, що Нідерланди адвокатують відмову від російської нафти й готові реалізувати це без зволікання. Підписав укази про нагородження наших захисників. Звання Героя України присвоєно полковнику Качуру Роману Володимировичу, командиру 55-ї окремої артилерійської бригади оперативного командування «Схід» Сухопутних військ. Державними нагородами відзначені 269 військовослужбовців Збройних Сил України, з них 14 – посмертно. Вічна слава всім, хто став на захист України! Вічна пам'ять кожному й кожній, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/kozhnogo-dnya-pracyuvati-tak-shob-vijna-bula-korotshoyu-v-co-75049

Кожного дня працювати так, щоб війна була коротшою – в цьому наш пріоритет – звернення Президента України

Незламний народе нашої найпрекраснішої країни! Наші захисники, наші захисниці! Сьогодні можемо відзвітувати про 200-й збитий російський військовий літак. Стільки авіації Росія не втрачала у жодній війні за десятки років. А ще Росія втратила майже 27 тисяч солдатів, і багато з них – молоді строковики. Росія втратила понад три тисячі танків, броньованих бойових машин, велику кількість звичайних військових машин, вертольотів, безпілотників та всі свої перспективи як держави. І заради чого це все? Щоб у тимчасово окупованому Генічеську ще трохи постояв памʼятник Леніну? Жодного іншого результату в Росії немає і не буде. Насправді ніхто сьогодні не може передбачити, як довго триватиме ця війна. Але ми робимо все для того, щоб можна було звільнити нашу землю швидко. Саме в цьому наш пріоритет – кожного дня працювати так, щоб війна була коротшою. Однак це залежить, на жаль, не тільки від наших людей, які й так викладаються по максимуму. Це залежить і від наших партнерів. Від європейських країн, від країн усього вільного світу. Я вдячний усім, хто працює на посилення санкцій проти Росії й на збільшення оборонної та фінансової підтримки для нас, для України. Саме це – єдиний рецепт захисту свободи в умовах вторгнення Росії. І для західних держав це не просто витрати. Це не про бухгалтерію. Це про майбутнє. Світ уже визнав, що блокада Росією наших портів і ця війна провокують масштабну продовольчу кризу. Російські посадовці ще й відверто погрожують світу тим, що в десятках держав буде голод. А якими можуть бути наслідки такого голоду? До якої політичної нестабільності й до яких міграційних потоків це призведе? Скільки тоді доведеться витратити, щоб подолати наслідки? Ось на які питання потрібно відповідати тим, хто гальмує санкційні пакети проти Росії або намагається відкласти надання допомоги Україні. Кожен день війни – це посилення глобальних загроз, це нові можливості Росії провокувати нестабільність в інших регіонах світу, не тільки тут, у Європі. І це нові втрачені життя в Україні –українців, українок, які віддають найдорожче, щоб вільно жити могли всі. Я підкреслюю це: всі, зокрема й у тих країнах, де досі знаходять час посперечатися замість того, щоб максимально вкладатися в допомогу. Тому тиску на Росію потрібно значно більше. І я про це кажу дуже відверто і щоденно усім, від кого це залежить. Продовжуємо відновлення деокупованих територій України. Станом на сьогодні деокуповано вже 1015 населених пунктів – це плюс шість за минулу добу. Повертаємо туди електрику, водопостачання, звʼязок, транспорт, соціальні послуги. Це важливо. Звичайно, ми пам'ятаємо про кожне місто й кожну громаду, які ще перебувають в окупації. Херсон, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Маріуполь і всі міста й містечка Донбасу... Поступове звільнення Харківщини доводить, що ми нікого не залишимо ворогу. Не припиняємо намагань врятувати з Маріуполя та «Азовсталі» всіх наших людей. Наразі тривають дуже складні перемовини про наступний етап евакуаційної місії –вивезення важкопоранених, медиків. Ідеться про велику кількість людей. Звичайно, робимо все, щоб евакуювати й усіх інших, кожного нашого захисника й захисницю. Вже залучили для відповідних переговорів усіх у світі, хто може бути найбільш впливовими посередниками. Вже 37 іноземних представництв відновили свою роботу в Києві. І я вдячний усім з них, бо це – 37 доказів того, що Україна стоїть міцно та має перспективи на відміну від Російської Федерації. Впевнений, що скоро ще й інші іноземні представництва повернуться до столиці. Варто повертатися до роботи й усьому українському бізнесу, який ще не відновив діяльність, хоча може це зробити на безпечній території. Забезпечувати робочі місця та підлаштовувати економічну активність під наявні умови – це також велика робота на оборону, на наше майбутнє. Традиційно підписав указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 212 військовослужбовців Збройних Сил України. Вічна слава кожному й кожній, хто захищає нашу державу! Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zaraz-pidtrimka-ukrayini-oznachaye-robotu-na-nedopushennya-g-75065

Зараз підтримка України означає роботу на недопущення глобального голоду – звернення Президента Володимира Зеленського

Мудрий народе нашої найсміливішої країни! Усі наші захисники й захисниці! Минулого року 14 травня в нашій державі вперше відзначався День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. 2 тисячі 659 українців та українок отримали звання Праведників народів світу. Наша країна – четверта у світі за кількістю Праведників. Людей, які ризикували своїм життям, життям своїх рідних, але все одно рятували тих, кому загрожувала неминуча смерть від рук нацистів. Рятували дітей, дорослих, цілі родини. Кожна з таких історій порятунку вражає. Вражає сміливістю, бо навколо було тотальне зло, а люди все одно зберігали добро у своєму серці. Вражає вірою в те, що людяність все одно переможе попри тодішню окупацію та силу нацистів. Праведники були в усіх регіонах нашої держави – від Закарпаття до Криму, від Одеси до Харкова. І ще далеко не про всі історії порятунку ми знаємо. Було багато й тих, хто просто не встиг розповісти, завдяки кому зберіг життя. Рятували й зовсім маленьких дітей, які просто не могли розуміти, що насправді з ними відбувається. Ми маємо завжди згадувати, що в нашого народу є такі Праведники і що навіть у найтемніших обставинах знаходяться люди, які несуть світло. Саме таке прагнення до добра ми бачимо й зараз в українців і українок, які допомагають рятувати людей від окупантів, від таких самих нацистів. Я вдячний усім журналістам і просто всім небайдужим людям, які документують сучасні історії порятунку та фіксують для всіх поколінь нашого народу, через що доводиться пройти Україні і як люди проявляють свої найкращі якості, рятуючи інших – знайомих і незнайомих, рідних, чужих, дітей, дорослих. Провів сьогодні у Києві переговори з делегацією сенаторів США на чолі з лідером республіканської меншості в Сенаті Мітчеллом Макконнеллом. Вважаю, що цей візит вкотре демонструє міцність двопартійної підтримки нашої держави, потужність звʼязку між українським та американським народами. Обговорили різні напрямки підтримки нашої держави, зокрема оборонну та фінансову. А також і посилення санкцій проти Росії. Подякував за історичне рішення про поновлення програми ленд-лізу. Закликав офіційно визнати Росію державою-терористом. Одне з питань, яким займаюся фактично щоденно, – це продовольча безпека. Дедалі більше держав світу усвідомлюють, що Росія, заблокувавши для нас Чорне море і продовжуючи цю війну, ставить десятки інших країн перед загрозою цінової кризи на ринку продовольства та навіть голоду. Це ще один стимул для нашої антивоєнної коаліції діяти більш рішучо разом. Зараз підтримка для України – і передусім зброєю – означає роботу на недопущення глобального голоду. Що швидше ми звільнимо нашу землю і гарантуємо Україні безпеку, то швидше може відновитися нормальний стан продовольчого ринку. Ситуація на Донбасі залишається дуже важкою. Російські війська досі намагаються показати хоча б якусь перемогу. На 80-й день повномасштабного вторгнення це виглядає особливо божевільно, але вони не припиняють всіх цих намагань. Я вдячний кожному й кожній, хто тримає оборону й наближає і для Донбасу, і для Приазовʼя, і для Херсона те саме, що зараз відбувається на Харківщині. Крок за кроком змушуємо окупантів піти з нашої землі. Змусимо піти і з українського моря. До речі, зараз у багатьох містах і громадах України тривають дискусії про перейменування вулиць і площ. Раджу звернутися до історій українських Праведників і увічнити їхню памʼять. Бо це саме про ту сміливість і людяність українців, які вже довели, що зло, яке приходить на нашу землю, неминуче програє. Вічна слава всім нашим захисникам і захисницям! Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/robimo-vse-shob-zberigati-maksimalnu-uvagu-svitu-do-ukrayini-75073

Робимо все, щоб зберігати максимальну увагу світу до України та наших потреб – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Завершується 81-й день нашої оборони та починається ще один тиждень цілодобової роботи на Україну й на перемогу. Цього тижня, як і завжди, буде багато міжнародної активності, у якій я братиму участь. Ключове – це зброя та фінансова підтримка для України. Фінанси не тільки для того, щоб зберігати стабільність зараз, а й щоб уже розпочинати відбудову зруйнованого Росією. Також працюємо для посилення санкцій проти Росії. Потрібно, щоб партнери щотижнево ухвалювали рішення, які обмежують зв'язки Росії зі світом. Окупанти мають відчувати підвищення ціни війни для них, відчувати постійно. Зараз першочергове – це нафтове ембарго. Як би в Москві не намагалися зірвати це рішення, час залежності Європи від російських енергоресурсів закінчується. І це не змінити. Ще одне завдання, яке набуває то більшого значення, що довше триває війна, – робимо все, щоб зберігати максимальну увагу світу до нас, до України. Інформація про наші потреби має бути в новинах усіх держав, які важливі для нас. Має бути там постійно та кожного дня. Зокрема, для цього – для більшої інформаційної та політичної підтримки України – вже в понеділок буду спілкуватися зі студентами провідних американських університетів. Це 63 університети США та два університети Канади, які об'єднують сотні тисяч студентів і є великою експертною та дослідницькою спільнотою. Їхній голос точно посилить наші можливості. Також заплановане й окреме звернення до студентів Стенфордського університету наприкінці травня. Готуюся також до спілкування з українськими студентами провідних вишів нашої держави. У своєму зверненні до них відповім на деякі важливі, складні питання, які вже є в нашому суспільстві, які вже видно. І очікую глибоких запитань від них, від наших студентів. Обов'язково продовжу звертатися до парламентів європейських держав – партнерів України. Наше завдання – це статус кандидата в члени Євросоюзу для України, а згодом – вступ до Євросоюзу за швидкою процедурою. Кожна держава має значення. Кожен голос важливий. Не менш важливо й мати максимальну згоду європейських країн посилювати санкції проти Росії. Саме для цього найближчим часом звертатимуся до парламенту Люксембургу. До речі, працюємо також і над тим, щоб розширити географію таких спеціальних виступів у парламентах на країни Африки та Азії. На 23 травня заплановане звернення до учасників форуму в Давосі. Цьогоріч конференція буде особливо важливою для нашої країни. Буде обговорюватися післявоєнне відновлення. Робимо все, щоб по максимуму зібрати підтримку світу, і участь у роботі Давоського форуму є однією з найкращих можливостей саме для цього. Продовжуємо дуже складні й делікатні переговори, щоб урятувати наших людей із Маріуполя, з «Азовсталі». Цим питанням займаємося щоденно. І головне, щоб домовленості виконувалися. Очікуємо ухвалення Сполученими Штатами Америки важливих рішень для нашої держави. Нового суттєвого пакету підтримки й детального опрацювання поновленої історичної програми ленд-лізу. Готуємося до нових намагань Росії наступати на Донбасі, якось активізувати свій рух на півдні України. Окупанти досі не хочуть визнавати, що перебувають у глухому куті та що їхня так звана спецоперація вже збанкрутувала. Але обов'язково настане момент, коли український народ дотисне загарбників до повного визнання ними реальності. Що б вони не «креативили» в Херсоні та Мелітополі, як би не зображали свою нібито «владу» в окупованих районах Приазов'я й Донбасу, їхнє перебування там все одно тимчасове. Там все одно будуть український прапор, український закон, українське життя. Сьогоднішні російські ракетні удари по Львівській області, обстріли Гуляйполя, Сєвєродонецька, Лисичанська, міст і громад Донецької області – вся ця жорстокість окупантів, яку Україна переживає щодня, призведе лише до того, що російські солдати, які виживуть, заберуть це зло із собою назад у Росію. Заберуть, бо відступатимуть. Ось чим завершиться вся гарячкова активність російських військових, яку бачимо зараз. І я вдячний усім українцям і українкам, які наближають цей час. Вічна слава всім, хто захищає державу! Вічна пам'ять кожному, вічна пам'ять кожній, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-do-amer-75085

Звернення Президента України Володимира Зеленського до американських студентів під час онлайн-спілкування з університетською спільнотою США

Шановні пані та панове! Дорогі друзі! Вдячний за цю можливість, вдячний за честь виступити сьогодні перед студентами, відповісти на ваші запитання. Не всі з вас, правда, схожі на студентів. Ви вже ректори, вже керівники навчальних закладів, президенти. Але, я так розумію, студентська спільнота нас чує, і дуже важливо, щоб вона нас бачила. Це справді важливо. Тому що мій виступ – він присвячений саме їм, і потім я готовий до діалогу. Саме їм, тому що виступ присвячений вибору (це той вік, коли треба робити вибір), тому головному вибору, який кожна людина так чи інакше робить у своєму житті. Робить саме в цьому, я б сказав, золотому, студентському віці. Чи навіть іще раніше, коли обирає відповідь на питання, ким є. Хто ти є? Яким ти є? Я наведу вам свій приклад, щоб ви відчували, про що саме я говорю і про що хотів вам говорити. Хто я є? Я – Президент України. Я навчався на юридичному факультеті. Практикувався потім у суді. Потім став артистом, продюсером, бізнесменом. А потім став Президентом – Президентом нашої прекрасної держави. І кожен із цих етапів був нібито різним життям. Але насправді це одне життя. Це відповідь на питання, хто ти є в житті. Ти субʼєкт, чи ти просто спостерігаєш? Ти намагаєшся щось змінити чи ні? Ти переживаєш – і на цьому все, чи ти переживаєш і намагаєшся допомогти, виправити, щось зробити? Це вибір, який визначає життя. Те, яким ти будеш. Те, якою буде й твоя країна. Кожен із вас, студентів, навіть якщо цього не усвідомлює, робить саме такий вибір. Щоденно. А потім це стає твоїм характером, перетворюється на твою долю. Наприклад, кожен і кожна з вас у житті напевно потрапляли в ситуації, коли поруч із вами – ненависть. Коли якась людина словом чи ділом ображає іншу людину. Коли принижують іншу людину. Намагаються щось забрати в іншої людини. Чи багато тих, хто допоможе в такій ситуації? Є ті, хто просто подивиться. Хтось зніматиме це на телефон – це дуже популярно зараз, щоб потім викласти в Instagram чи в YouTube. Хтось може просто посміятися. А хтось все-таки допоможе. Зупинить приниження. Зупинить ненависть. Допоможе людині знову відчути свою гідність. Буває багато ситуацій, коли слово може означати спасіння для людини, яка відчуває, що її життя йде не туди. Або коли допущена помилка. Ніби страшна й фатальна помилка, від якої може й зовсім не хотітися жити. Ми всі бачили такі ситуації в кіно. Коли людина може дійти до намагання вчинити самогубство. А дехто бачив це у реальному житті. І дехто був перед вибором – чи спробувати допомоги, чи просто пройти повз. Чи зняти на відео те, що бачиш, а потім зібрати «лайки» й поширення у своїй соцмережі? Добре, що знаходяться люди, які не залишаються осторонь. Які беруть ситуацію у свої руки й допомагають. Я пригадую страшний день для вашої нації та всього демократичного світу – 11 вересня. Я спостерігав тоді за атакою на «близнюків» по телевізору разом зі своїми друзями. І хтось із них просто не міг повірити в те, що відбувається. Хтось навіть сказав, що таке може бути тільки в Америці. І йому дуже швидко відповіли, що це може бути в будь-якій країні, це може статися з кожним. Бо терор не знає кордонів. Я пригадував, як незадовго до 11 вересня був у Нью-Йорку, був саме там – у «близнюках». І я відчував, що це могло статися й тоді, коли я був там. Що я міг опинитися серед тисяч людей – або у вежах, або поруч із ними. І опинився б так само перед вибором – як рятуватися? Як рятувати інших? Кому допомогти? І чи зміг би я сам собі допомогти? Коли одного дня ти вирішуєш для себе, що маєш бути господарем свого життя, ти потім завжди залишаєшся з цією силою й шукаєш, що робити. Після повномасштабного вторгнення Росії я чув дуже багато порад. Усі вони зводилися до того, що потрібно змиритися з тим, що Україна стала жертвою. Жертвою окупації Росії. Що шансів для опору нібито майже немає. Що російська армія нібито знесе увесь наш опір дуже швидко – три-п’ять днів. І що мені нібито краще просто поїхати з України, бо ніхто не зможе зупинити Росію. Мені пропонували допомогу транспортом замість допомоги зброєю! Але це все було просто не про нас. Це були абсолютно хибні пропозиції. Вони не враховували того, хто ми є. Хто я є. Як бачимо життя ми тут, в Україні. Наша країна більше ніколи не буде жертвою. Не буде просто спостерігачем за життям – зокрема й за своїм життям. Ми можемо, хочемо й будемо суб'єктами в житті. Такий вибір ми зробили. Такий мій вибір. І вибір абсолютної більшості громадян України. Ось звідки ця наша сила, наше потужне прагнення до свободи, яку ми виборюємо для себе. І я вдячний тим, хто зробив такий вибір разом із нами. Хто також вирішив бути суб'єктом життя й боротьби за принципи – а вони у нас однакові, – боротьби за свободу. У вашій країні діє прецедентне право. Якщо колись, навіть дуже давно, було винесене рішення на належному рівні належним судом, то аналогічні справи вирішуються згідно з цим прецедентом. Це завжди враховується. Так само насправді і в міжнародній політиці. Що зараз робить Росія? Намагається створити прецедент. Якщо їй вдасться зламати державність сусіднього народу, цим також займатимуться й інші держави. Що зараз робить Україна разом із партнерами? Намагається створити інший прецедент. Щоб усі агресори у світі раз і назавжди побачили, що війна створить найбільші проблеми саме для них – для агресорів. Щоб вони знали, що ненависть, яку вони поширюють проти звичайних людей, як ми з вами, проти інших народів, ударить передусім по них самих, коли вільний світ відмовиться мати справу з тим, хто поширює таку ненависть. Це дуже прозорий процес боротьби. І кожен обирає собі в ньому роль. Є держави, які намагаються залишитись осторонь. Бути нібито нейтральними. Не допомагати воювати за наші спільні цінності. Це так само, як і в житті, коли потрібна допомога, а є лише натовп тих, хто спостерігає замість того, щоб допомогти. А є держави, які вкладаються по максимуму, щоб все ж таки захистити свободу. Щоб все ж таки зупинити агресію. Щоб все ж таки гарантувати силу міжнародного права. Саме цю роль обрали Сполучені Штати Америки, і я дуже вдячний вашому народові, вашим лідерам за цей вибір. Зрештою, це також відповідь на те, ким ви хочете бути в житті. Тими, хто не хоче бути просто жертвою чи байдужим спостерігачем. Але тими, хто може захистити й захищає демократію, бо саме завдяки цьому захищає й себе. Свою свободу, свій спосіб життя, своїх людей. Свій погляд на світ, у якому не має бути місця ані індивідуальному насильству, ані жорстоким війнам. Кожен і кожна з вас саме зараз, саме в тому віці й у тому становищі, у якому ви є, обирає для себе саме ось це – як ви реагуєте на виклики. Що ви робите, коли бачите несправедливість? І я дуже хочу, щоб ви обирали для себе цей шлях. Шлях чіткого знання, хто ви є. Шлях суб'єктності. Бо якщо це буде ваш вибір – це буде завжди вибір і вашої країни. Як це є вибір і нашої країни. Я дуже вам дякую! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ukrayinski-geroyi-potribni-ukrayini-zhivimi-ce-nash-princip-75105

Українські герої потрібні Україні живими – це наш принцип – звернення Президента Володимира Зеленського 

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Завершується 82-й день нашої оборони. Непростий день. Але і цей день, як і всі інші, спрямований саме на те, щоб уберегти нашу країну й наших людей. Щодо ситуації в Маріуполі. Завдяки діям українських військових – Збройних Сил України, розвідки; переговорної групи, Міжнародного комітету Червоного Хреста й ООН ми маємо надію, що вдасться зберегти життя наших хлопців. Серед них є важкопоранені, їм надається допомога. Хочу підкреслити: українські герої потрібні Україні живими. Це наш принцип. Думаю, що ці слова зрозуміє кожна адекватна людина. Операція з порятунку оборонців Маріуполя розпочата нашими військовими, розвідниками. Щоб повернути хлопців додому, робота триває, і ця робота потребує делікатності й часу. Зберігаємо максимальну дипломатичну активність і на інших напрямках в інтересах України. Говорив сьогодні з директором-розпорядником МВФ Крісталіною Георгієвою. Про те, як пришвидшити надання Україні фінансової допомоги, враховуючи дефіцит державного бюджету у час війни, а це близько 5 мільярдів доларів щомісяця. Говорили також про основні напрямки подальшої взаємодії. Напередодні зустрічі міністрів фінансів країн «Великої сімки» ці переговори з директоркою МВФ є безпосередньою підготовкою дуже важливих рішень для України. У Києві працювала висока делегація Польщі. З ними відбулися консультації щодо взаємодії на рівні Європейського Союзу. Зокрема, це стосується прискорення нашої інтеграції у Європейський Союз і очікуваного рішення про статус кандидата для України. Працюємо також і над тим, щоб Європейський Союз все ж таки узгодив шостий пакет санкцій проти Росії. Нафтове ембарго має бути його частиною, і це в інтересах не тільки нашої держави, а й усієї Європи. Вдячний тим лідерам континенту, які це усвідомлюють і допомагають із просуванням відповідного рішення. Звернувся до студентської спільноти Сполучених Штатів Америки – представників провідних університетів. А також поспілкувався з ректорами й президентами цих навчальних закладів. Ключове питання – це залучення американських університетів до відновлення нашої освітньої системи після війни. Крім того, обговорили й політичну тематику, зокрема захист демократії, протидію пропаганді Росії та фейкам. Збройні Сили України стримують постійні атаки на тих напрямках, де Росія ще намагається наступати. Сєвєродонецьк та інші міста Донбасу все ще залишаються основною мішенню для окупантів. Робимо все, щоб захистити нашу землю і наших людей. Підписав укази про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначений 201 військовослужбовець Збройних Сил України. Звання Героя України присвоєно старшому лейтенанту Агасиєву Кирилу Яшару огли – командиру взводу 92-ї окремої механізованої бригади. Та ще підполковнику Єрку Вʼячеславу Володимировичу – командиру авіаційної ескадрильї 40-ї бригади тактичної авіації, посмертно. Вічна слава кожному й кожній, хто став на захист нашої держави! Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/sogodni-znovu-vijna-za-svobodu-i-znovu-potribno-shob-kinemat-75121

Сьогодні знову війна за свободу, і знову потрібно, щоб кінематограф не був німим – звернення Президента України до кінематографічної спільноти на відкритті 75-го Каннського міжнародного кінофестивалю

Для мене велика честь звернутися до вас. Пані та панове! Друзі! Я розповім вам одну історію. Справді, словами «я розповім вам одну історію» починається далеко не одна історія. Але в цій набагато важливішим, ніж початок, буде її фінал. І це буде не відкритий фінал. Нарешті він може поставити крапку в битві, яка триває понад сто років. Ця битва почалася з прибуття потяга. З нього вийшли герой і антагоніст. І так зародилося протистояння на екрані, яке перейшло в реальне життя. Спочатку кіно з'явилось у нашому житті, потім стало нашим життям. А потім зокрема й від кіно залежало те, яким буде майбутнє. Моя історія сьогодні – саме про цю битву. Про битву. І про майбутнє. Найстрашніші диктатори ХХ століття любили кіно. Це відомо про них. Але з того, що залишилося після них, найважливіше – це моторошні документальні кадри кінохроніки. А також фільми, якими було кинуто виклик цим диктаторам. 1 вересня 1939 року в Каннах мав розпочатися перший фестиваль. Але вибухнула Друга світова війна. Шість років кіно було на фронтах цієї війни разом з усім людством. Шість років кіно боролося і за свободу, і також, на жаль, на користь диктатури. Тепер, повертаючись до того кіно, ми можемо побачити, як свобода рухалася до перемоги. І як зрештою вона не дозволила диктаторам захопити серця людей. На цьому шляху було багато важливих пунктів. Однак усе ж найбільш видатний – у 1940 році. Коли на противагу антагоністу світ побачив, на перший погляд, непомітного хлопця, який був зовсім не схожим на героя. Але виявився таким. «Великий диктатор» Чарлі Чапліна не знищив тоді реального диктатора. Але завдяки ньому кінематограф перестав бути німим. Німим в усіх сенсах цього слова. Кіно говорило, і це був голос майбутньої перемоги свободи. Вже тоді, у 1940 році. Коли з екранів прозвучало: «Людська ненависть пройде, і диктатори помруть, і влада, яку вони забрали в людей, повернеться до людей. І поки люди вмирають, свобода ніколи не загине…» З того часу, з тих слів героя Чапліна людство зняло чимало прекрасних кінокартин. Здавалося, що всі вже зрозуміли, що підкорювати людей можна прекрасним, збираючи їх біля екранів, а не потворним, збираючи їх у бомбосховищах. Здавалося, що всі вже думали, що хоррор у вигляді повномасштабної війни, яка може охопити увесь континент, більше не матиме продовження. Але знову, як і тоді, є диктатор. Знову, як і тоді, є війна за свободу. Знову, як і тоді, потрібно, щоб кіно не було німим. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну проти України, збираючись піти далі у Європу. І що це за війна? Я хочу відповісти на це питання максимально чітко. Озброївшись тими словами, які були сказані кінематографом за роки, що минули після попередньої континентальної війни. Ви вже чули більшість із цих слів. Вони звучать моторошно. На екрані. Але, на жаль, це стало реальністю. Пам'ятаєте це? Пам'ятаєте, як це звучало в кіно? «Чуєш? Напалм, синку! Цей запах ні з чим не сплутаєш. Люблю запах напалму ранком...» Так, це почалося в Україні вранці. О четвертій годині, коли ми почули перші вибухи ракет. Коли почалися авіаудари. І коли смерть, яка йшла в Україну через кордон, позначила свою техніку аналогом свастики – символом Z. «Всі вони хочуть бути кращими нацистами, ніж Гітлер...» Тепер не минає жодного тижня, щоб на території, де були чи досі є російські війська, не знаходили масових поховань убитих і закатованих людей. 229 дітей убиті російським вторгненням. «У них нічого не виходить, окрім як вбивати, вбивати, вбивати. Вони засіяли Європу трупами...» Ви бачили, що російські військові зробили в маленькому містечку Буча. Ви бачили Маріуполь. Бачили «Азовсталь». Бачили підірваний російською бомбою міський театр. До речі, він був схожий на той, де ви зараз перебуваєте. Там від обстрілів ховалися прості, звичайні, цивільні люди. Два великих і дуже помітних написи «Діти». Вони були на асфальті поруч із театром. І ми це ніколи не забудемо, бо це навіть не пекло. «Війна не пекло. Війна це війна, а пекло – це пекло. З них двох війна набагато гірше...» Понад дві тисячі російських ракет уже вдарили по Україні. Десятки міст зруйновані повністю. Спалені села. Понад 500 тисяч українців депортовані в Росію силою. Десятки тисяч перебувають у таборах Росії, які створені за зразком нацистських таборів. Ніхто не знає, скільки ув’язнених там виживуть. Але всі знають, хто в цьому винен. «Думаєш, мило тебе відмиє?..» Навряд чи. Вже у Європі – найстрашніша війна з часів Другої світової. Передусім з вини однієї людини, яка в Москві. Інші люди гинуть щодня. І вони не оживуть після фрази «Стоп, знято!». Але що ми чуємо про це зараз? Кіно мовчатиме чи буде говорити? Якщо є диктатор, якщо є війна за свободу і якщо знову, як і тоді, усе залежить від нашої єдності, то чи залишиться кіно поза цією єдністю? Наші міста зруйновані не віртуальною графікою. Багато українців стали Гвідо й намагаються пояснити дітям, чому доводиться ховатися у підвалі. Багато українців стали такими, як Альдо Рейн. Земля нашої країни вже пошматована тисячами окопів. Звичайно, ми продовжимо битися. І в нас немає іншої альтернативи, ніж виборювати свободу. І я впевнений, що диктатор програє. Але мають прозвучати слова, як у 1940-му. Прозвучати з усіх екранів вільного світу. Потрібен новий Чаплін, який доведе зараз, що кінематограф перестав бути німим. Згадайте, як це звучало тоді: «Жадібність отруїла людські душі, перегородила світ ненавистю, завела нас у біду та кровопролиття. Ми розвинули швидкість, але замкнулися в собі. Техніка, яка забезпечує нам достаток, залишила нас у злиднях. Знання зробило нас цинічними. Наша раціональність – жорстка і недобра. Ми думаємо забагато і відчуваємо замало. Більше, ніж техніки, ми потребуємо людяності. Більше, ніж раціональності, ми потребуємо доброти й лагідності... Тим, хто мене чує, я кажу: не впадайте у відчай... Людська ненависть пройде, і диктатори помруть». Нарешті ми маємо перемогти у цій битві. І нам потрібне кіно, яке забезпечить саме такий фінал. Щоб кожен голос був на боці свободи. І, як це й бачилось завжди, передусім голос кіно. Я дякую вам усім! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/raketni-obstrili-nizki-oblastej-i-diversijna-aktivnist-na-ko-75125

Ракетні обстріли низки областей і диверсійна активність на кордоні – це спроба компенсації армії РФ за серію провалів на сході та півдні України – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Наші захисники, захисниці! 83-й день нашої оборони почався з доволі серйозної комбінації російських ударів по Україні. Ракетний обстріл Львівської області, Сумщини, Чернігівщини. Авіаудари в Луганській області. Специфічна диверсійна активність у прикордонних районах України. Усе це – не просто створення напруги для нашої держави, не просто випробовування наших сил. Це своєрідна спроба компенсації російської армії за серію провалів на сході та півдні нашої країни. Вони не можуть продемонструвати успіх загальновійськовими діями на тих напрямках, де пробують наступати. І тому намагаються показати успіх за рахунок своїх ракет та іншої активності. Але також безрезультатно. Ці удари, як і багато попередніх, кардинально нічого не змінюють. Тим більше що наша протиповітряна оборона та протидиверсійні заходи стають дедалі міцнішими. Говорив сьогодні з канцлером Німеччини Олафом Шольцом. Доволі продуктивно. Передусім про оборонну підтримку України, нашу взаємодію на рівні Євросоюзу. Поінформував про актуальну ситуацію на полі бою та про можливий розвиток цієї ситуації. Мав розмову з Президентом Франції Еммануелем Макроном. Предметну й тривалу. Обговорили шостий пакет санкцій, який готується у Євросоюзі. Переговорний процес з Росією та евакуацію наших героїв із «Азовсталі». Евакуаційна місія триває, її курують наші військові та розвідники, залучені найбільш впливові міжнародні посередники. Окремо й також предметно говорили з Президентом Франції про наші євроінтеграційні кроки та розгляд української заявки на отримання статусу кандидата на вступ до ЄС. Продовжую збирати якнайбільшу міжнародну аудиторію для України. Щоб нашу державу підтримували на всіх рівнях. І щоб на всіх рівнях тиснули на Росію. Інформаційний тиск, дипломатичний, а також культурний – ось що нам треба. Щоб, як і в часи Другої світової війни, боротьба за свободу могла спиратися зокрема й на силу мистецтва. Тому сьогодні, під час церемонії відкриття Каннського кінофестивалю, звернувся до світової кінематографічної спільноти. І нагадав, що зараз, як і в 1940-х роках, потрібно сміливо, відкрито захищати свободу й боротися з диктатурою. Саме зараз цей час. Коли мова кіно може й повинна стати мовою боротьби за свободу. Підписав сьогодні укази про нагородження наших героїв. 165 військовослужбовців Збройних Сил України відзначені державними нагородами, з них 13 – посмертно. Звання Героя України присвоєно трьом військовослужбовцям 24-ї окремої механізованої бригади. Тим, хто проявив надзвичайну хоробрість і ефективність у боях на Донбасі. Сьогодні ж попрощався з першим Президентом України Леонідом Макаровичем Кравчуком. Церемонія відбулася в Києві. У Києві, який залишиться українським. Столицею незалежної держави. Від 1991-го й назавжди. Вічна слава всім, хто став на захист України! Вічна пам'ять кожному й кожній, хто боровся за незалежність! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-pamyati-zhertv-75129

Звернення Президента України з нагоди Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Шановні громадяни! Увесь наш великий народе! У цей день минулого року я говорив про те, що ми повернемося. Що ми повернемося до Криму. Щороку 18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Народу, який хотіли позбавити батьківщини. Народу, який хотіли позбавити життя. Народу, чию історію й чиє ім’я хотіли стерти. Але народу, який зумів повернутися додому. Зумів зберегти себе і свою правду. 18 травня 1944 року радянська влада почала примусову депортацію корінного народу Криму, кримських татар, з їхньої єдиної батьківщини. Після страшної війни, яка пройшла Кримом, як і всією Україною, як і всією Європою, цілий народ тоді поставили на межу виживання. Під час депортації та після неї, коли кримськотатарський народ був примушений жити на чужині, загинула майже половина з вимушено переселених. Майже половина народу! Це був свідомий злочин тиранії проти народу й проти людяності як такої. Сьогодні ми знову звертаємося до того, що було пережито тоді. І робимо це в умовах, коли нащадки тієї тиранії не лише вдруге намагаються позбавити кримських татар їхнього дому – ще з 2014 року. А й коли вони хочуть відібрати дім уже в усього багатомільйонного українського народу – у всіх, хто живе на нашій землі. Значні території – під окупацією російської армії. Там створені так звані фільтраційні табори, через які проводять сотні тисяч людей. Окупанти знищують наші міста, наші села. Вони змусили понад 12 мільйонів українців і українок полишити свої домівки. І вони знову, як і 78 років тому, примусово депортують сотні тисяч наших людей на чужину – у віддалені райони. Минулого року 18 травня, звертаючись до народу, я згадував рядки кримськотатарської поетеси Лілі Буджурової «Коли ми повернемось»: Когда мы вернёмся домой всем народом Придётся вам вспомнить, откуда мы родом Придётся вам вспомнить, откуда вы сами Незваными здесь объявились гостями. І ось цьогоріч, у дні цієї війни, ми доводимо: Україна справді повертається. Правда повертається. І народ повертається. Повномасштабне вторгнення Росії, яка черпає натхнення у найгіршому, що світ бачив у 40-х роках ХХ століття, піднімає з попелу пережите в той час. Однак спонукає нас повертати й цих окупантів до того, що зрештою переживають усі антилюдські режими, а саме: до їхнього програшу. Територія північних областей нашої держави вже звільнена. Ми повертаємо Харківщину. Захисники й захисниці нашої держави стримують найбільш відчайдушні зусилля окупантів на Донбасі. Збройні Сили України одночасно відбивають атаки російських військ і на півдні. Ми захищаємо Запоріжжя, Миколаїв, Одесу. І ми пам’ятаємо про кожне місто й про кожну громаду, які ще перебувають в окупації. Я завжди підкреслюю: в тимчасовій окупації. І, звичайно, ми пам’ятаємо про Крим. Окупаційні війська вже зазнали в Україні таких поразок, яких Росія не бачила десятки років у різних війнах. Отруєні державною пропагандою, багато росіян ще просто не усвідомлюють цього. Не хочуть бачити, наскільки великі їхні втрати – у різних сенсах цього слова. Люди, економіка, культура, майбутнє. Але життя змусить їх відчути ці втрати. 1944 року, виселяючи кримських татар із їхньої землі, тодішні кати народу були впевнені, що ніхто з переселених не повернеться додому, в Крим. Зараз, намагаючись окупувати Україну та зруйнувати наше життя, теперішні кати народу також були впевнені, що в них усе вийде і що ми нібито не витримаємо. А ми витримали. І боремося, щоб повернути в кожен куточок нашого дому життя. І повертаємося. Сьогодні, саме в цей день, я підписую ухвалений Верховною Радою закон «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Цей закон для захисту всіх тих звичайних мирних, цивільних людей, хто зазнав репресій від окупантів і хто був захоплений ними у полон. Цей закон, зокрема, і для Нарімана Джелялова і багатьох інших, хто в Криму, у своєму рідному домі, позбавлений чужинцями волі. Для тих, кого утримують у тюрмах на півострові і хто вивезений в Росію. Цей закон для рідних і близьких усіх бранців Кремля – в Донецьку, Луганську, в усіх тих районах, і в Криму. Для всіх, хто зазнав знущань від ворога. Це допомога й захист. І ми обов’язково відновимо справедливість. Кирим сербєст оладжак! Вічна пам'ять усім жертвам геноциду кримськотатарського народу

uk

https://www.president.gov.ua/news/rosiya-probuye-znajti-svoyu-divo-zbroyu-sho-svidchit-pro-pov-75169

Росія пробує знайти свою «диво-зброю», що свідчить про повний провал вторгнення та страх визнати допущені катастрофічні помилки – звернення Президента України

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Сьогодні один із представників російської держави повідомив про те, що окупанти нібито почали використовувати в Україні комплекси лазерної зброї. Нібито для економії ракет. По-перше, привертає до себе увагу той факт, що їм доводиться економити ракети і якось це пояснювати. Тобто більш як дві тисячі ракет, які російська армія випустила по Україні, були основною частиною їхнього запасу ракет. Тобто далі – тільки залишки. По-друге, всі вже побачили, як Росія воює. Недосвідченими строковиками, яких вона кидає у бій, як гарматне мʼясо. Мародерами, які вперше бачать нормальну побутову техніку в чужій країні. Старою радянською «бронею» без сучасного захисту. Забороненими фосфорними бомбами, якими вони спалюють школи та звичайні житлові будинки. І ракетами, більшість із яких витрачена російською армією на знищення абсолютно цивільної інфраструктури без жодного стратегічного воєнного результату. Цієї доби вони били так ракетами по Миколаєву, а також по Дніпру. Що ж, у пропаганді нацистської Німеччини був такий термін «вундерваффе». Диво-зброя. Що ясніше ставало, що у них немає шансів у війні, то більше було пропагандистських розмов про дивовижну зброю, яка буде нібито такою потужною, що забезпечить перелом у війні. І ось бачимо, що на третьому місяці повномасштабної війни Росія пробує знайти свою «вундерваффе». Нібито лазерну. Це все точно свідчить про повний провал вторгнення. Але знов-таки і про те свідчить, що вони бояться визнати, що на найвищому державному та військовому рівні в Росії припустилися катастрофічних помилок. Тож будуть придумувати ще не одне «вундерваффе», поки Збройні Сили України й усі наші захисники й захисниці покроково звільнятимуть нашу землю. Скільки часу це триватиме? Відповідь на це запитання може дати лише реальна ситуація на полі бою. Намагаємось якнайшвидше. Це точно. Ми зобовʼязані прогнати окупантів і гарантувати Україні реальну безпеку. Саме тому підписав укази про продовження правового режиму воєнного стану та строку загальної мобілізації. Сподіваюся, що Верховна Рада України найближчим часом підтримає це рішення. У нашої армії і всіх, хто захищає державу, мають бути всі юридичні інструменти, щоб діяти спокійно. Херсон, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Маріуполь і всі-всі наші міста й громади, які перебувають під окупацією, під тимчасовою окупацією, мають знати, що Україна повернеться. Про те, що наша держава нікого не кидає і повертає те, що належить Україні по праву, говорив сьогодні у зверненні з нагоди Дня вшанування памʼяті жертв депортації кримськотатарського народу. Ми памʼятаємо про Крим. І ми ніколи не забудемо ані 1944 рік – геноцид, який влаштувала кримським татарам радянська влада. Ані 2014 рік – другу хвилю знищення всього вільного на півострові Крим. Спеціально саме в цей день підписав закон про захист осіб, яких окупанти позбавили свободи, а також про захист членів родин таких людей. Йдеться про всіх бранців Кремля – і в Криму, і на окупованій частині Донбасу. Закон дає їм більше захисту й допомоги від держави. Акумулюємо також і всі можливі ресурси світу для підтримки України. Я вдячний Андрію Шевченку, нашому легендарному футболісту, за те, що він став першим амбасадором нового національного бренду України – United 24. Це дуже потрібна державі саме зараз платформа, яка дає змогу, зокрема, збирати кошти на підтримку України. Будь-яка людина у світі в один клік може зробити свій внесок у нашу перемогу. Причому за тим напрямком, який вважає найважливішим. Наприклад, оборона й розмінування, медична допомога або відбудова країни. І вже на початку червня зможемо побачити перший спеціальний захід у Лондоні за участі Андрія Шевченка на підтримку United 24. Подякував Президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн за оголошений сьогодні пакет допомоги нашій державі. Обсяг – 9 мільярдів євро. А також за підтримку планів з відновлення України. Цей крок Єврокомісії є свідченням справжнього лідерства, на яке здатний Європейський Союз. І однозначно допоможе нам у боротьбі за нашу спільну свободу. Говорив з новим Президентом Обʼєднаних Арабських Еміратів. Привітав його з обранням на посаду. Запросив взяти участь у післявоєнній відбудові держави. Обговорили загрозу глобальній продовольчій безпеці, яку спровокувала Росія цим вторгненням. І, як це вже традиційно, ввечері підписав указ про нагородження наших героїв. 197 військовослужбовців Збройних Сил України відзначені державними нагородами. П'ять із них – посмертно. Також сьогодні мав честь вручити ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям, яким раніше присвоїв звання Героя України. Зокрема, полковнику Сергію Барановському за мужність та ефективність у боях на Донбасі. І полковнику Сергію Мусієнку за особисту хоробрість і успіхи у боях на Харківщині. Вічна слава захисникам і захисницям України! Вічна памʼять кожному, хто віддав життя за нашу незалежність і свободу. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-volodimira-zelenskogo-do-studentiv-i-r-75173

Звернення Президента Володимира Зеленського до студентів і ректорів українських закладів вищої освіти

Я справді радий можливості поспілкуватися сьогодні з вами й сподіваюся, що це буде саме спілкування. Не лекція чи семінар, яких, упевнений, вам і так вистачає. Мені хотілось би побудувати з вами діалог, тому у своєму виступі я поставлю запитання, і мені цікаво почути відповіді від кожної й кожного, хто забажає. Від вас. Тож коли будете ставити ваші питання, оберіть, будь ласка, одне чи декілька моїх запитань і запропонуйте свою відповідь. Почнімо. Для нашої країни зараз абсолютно особливий час. Мільйони наших людей зараз виборюють право на життя і свободу для нашого народу. І це справді відкриває простір можливостей. Саме зараз і саме наша країна перебуває в такій ситуації, коли ми можемо обрати для неї таке майбутнє, як ми вирішимо. Тобто це не просто адаптація до умов, створених для України іншими поколіннями чи навіть іншими державами. Як це є для інших країн, і як це було для нашої держави до війни. Ми можемо свідомо переформатувати наше життя. Ось що можливо зараз. Це великі можливості, це час визначати, у якій Україні ви хочете жити. Тож перше моє запитання до вас сьогодні саме про це: якою має бути наша держава? І це питання логічно продовжується низкою пов'язаних запитань. Чи хочете ви жити саме в Україні? Чи очікуєте ви від України змін, щоб жити саме тут? Або, навпаки, вважаєте, що наша країна вже має все, щоб саме ви жили саме тут. Ідемо далі. У світі багато країн, які говорять про реформи. Навіть у найбільш розвинутих це постійно є. Слова «система не працює, і її потрібно виправити». Це вже звичний наратив для багатьох політиків. Але в одиницях країн, як у нашій зараз, відкриваються можливості, щоб не просто «пофіксити» наявну систему, а щоб створити нову. На основі того, що є найкращим. Не тільки у нас зараз. Але й у тих країн, у яких було б варто взяти найкраще. Звичайно, ця війна підвела риску під багатьма речами з життя України раніше. Але не під усіма. Наприклад, наші люди, які поїхали за кордон, поки тривають бойові дії, говорять, що певні речі в нашому житті значно прогресивніші, ніж в інших країнах. Цифровізація, яку ми почали робити у державній сфері. Інтернет і звʼязок, які дуже доступні завдяки бізнесу. Сфера послуг, у якій швидкість і готовність працювати часто більші, ніж у багатьох країнах Європи. Так виявилося. Ми маємо також не забувати, що навіть у час повномасштабної війни наші інституції не зламалися. Банківська сфера працює. Бюджетна система й державне управління витримали. Оборона й логістика забезпечуються попри те, що ворог у деяких аспектах має більше сил й техніки. Тобто певний фундамент у суспільства є, і було б нерозумно ним не користуватися. Але ми маємо розуміти, що Росія завжди буде поруч. І, можливо, завжди буде загрозою. Після 24 лютого нам уже багато що вдалося. І зараз, наприклад, ви можете побачити, як принципово по-іншому оцінюється світом наш потенціал. Можливо, ви бачили, як дуже цікаво порівнюють дві статті Forbes: заголовок від 12 лютого «Чи вторгнеться Росія в Україну?» та заголовок від 16 травня «Чи вторгнеться українська армія в Росію?». Тобто світ почав дивитись інакше на ситуацію в нашому регіоні та на співвідношення сил. Але важливо, що ми самі думаємо про себе. Що наші люди відчувають про нашу державу. Тож моє наступне запитання до вас: якою має бути Україна, щоб ви були впевнені, що зможемо захиститися від будь-якої загрози? Це запитання також продовжується низкою інших. Наприклад, професійна контрактна армія чи з доповненням певною формою призову? Наскільки великою має бути армія? Яку частку державних видатків ми маємо витрачати на оборону? Найбільшу чи ні? І навіть в умовах майбутнього миру. Чи дозволяти приватні військові компанії? Чи має бути в Україні загальний військовий обов'язок і для всіх хлопців, і для дівчат, як це є, наприклад, в Ізраїлі, щоб увесь наш народ міг оборонятися, коли це потрібно? І чи потрібно всіх громадян чи якусь значну частину, як це є в інших державах, залучати щорічно до військових зборів? Припустимо, зі збереженням заробітної плати та робочого місця на цей час зборів. Чи готові ви особисто зі зброєю в руках захищати Україну? Або чи вважаєте ви справедливим, що воюватиме на полі бою хтось інший? Ці мої запитання не є риторичними. Справді потрібні відповіді. І це не просто щось таке суто функціональне. Про управління державою чи про політику. Це про те, як нашим людям розуміти одне одного і як залишатись в Україні, бо це – наш дім. Ваш дім. Як у ньому не сваритись і жити, розвиваючи спільні інтереси. Наприклад, часто люди залишаються в тилу, але вимагають від тих, хто на фронті, гнати окупантів аж до Кубані. Часто буває, що людина у військовій сфері не йде далі того, щоб сфотографуватись у камуфляжі, але при цьому поводиться так, ніби може краще за всіх керувати військами. Як ви ставитеся до таких людей, наприклад, у політиці? Чи в медіа? Будь-де, не важливо. І як їхні особисті емоції та амбіції мають співвідноситися з реальністю, з реальною війною? Чи має право той, хто не воює, вимагати від воїнів чогось? Вимагати задоволення якихось своїх вимог та очікувань? Чи справедливо це? Певно, ви бачите, що ця війна може завершитися для України тими чи іншими гарантіями безпеки. І у зв'язку з цим у мене є наступне питання до вас: а які держави ви бачите серед можливих гарантів безпеки для України? Маємо обирати тих, кому точно довіряємо? Чи маємо зосередитися на всіх, хто достатньо потужний, сильний? Гарантії безпеки для України – це справді хороша можливість створити на десятиліття такий інструмент, який дасть змогу жити спокійно. Хоча й не дозволить бути недбалими щодо безпеки. Все одно ми будемо завжди думати про захист. І маємо розуміти, що не буває кращої безпеки, ніж готовність громадян захищати власну державу. Бо це є захист передусім себе – своїх родин, своїх домівок, своєї землі, свого способу життя. Це і є держава – все це. Тож якщо хтось із вас особисто не готовий чи не готова захищати державу – добре, скажіть чому. Можливо, ви бачите такий свій інший внесок у спільну національну безпеку, який є справді особливим. Можливо, це щось у галузі кібербезпеки. Можливо, ви хотіли б долучитися певною формою волонтерства. Можливо, як майбутні бізнесмени чи науковці ви бачите для себе якийсь інший варіант, третій, четвертий, п’ятий. Отже, моє наступне запитання до вас: чи держава повинна регулювати на свій розсуд, кого і як залучати до оборони, чи залишити людям можливість вибору в період війни? Звичайно, у мене є свої відповіді на ці запитання. Але тим Україна й відрізняється від Росії та інших тираній, що не якась одна людина вирішує все для всього народу, а люди самі можуть обрати для себе правила життя. Тож наступний блок запитань. Враховуючи, що Росія так і залишиться нашим сусідом, потрібно обдумати формат безпеки всередині України. Ключове питання – про зброю. Чи потрібен такий порядок володіння вогнепальною зброєю для звичайних людей, який, припустимо, бачимо у Сполучених Штатах Америки? Або як у Швейцарії, у суспільстві «громадян зі зброєю», які можуть швидко долучитися до захисту своєї держави, і де, наприклад, колишній солдат може зберігати в себе вдома ту зброю, з якою він служив. Яка має бути система щодо зброї? Чи варто дозволяти носити її відкрито? Чи варто обмежити тільки правом володіти та зберігати вдома? Чи мають бути однакові правила для всіх регіонів країни, чи варто передбачити більш ліберальні для тих областей, де більша загроза вторгнення? Чи вмієте ви користуватися зброєю? Як має працювати кордон із Росією після цієї війни? Він має бути повністю закритим чи відкритим? Іншими словами, яким ви бачите співіснування з Російською Федерацією та її громадянами після війни? Чи може бути між нами й ними те, що називають словами «відносини» і «стосунки»? Або це треба свідомо обмежувати, навіть якщо на якомусь рівні це виникне? Йдемо далі. Я вже давно не студент, і це зрозуміло. І думаю більше про те, у яких університетах навчатимуться мої діти. У яких українських університетах. Це дуже важливо. Можливо, моя донька – їй скоро 18 років – буватиме в одній із тих аудиторій, де навчається хтось із вас зараз. Але я добре пам'ятаю той час, коли я був студентом. І пам'ятаю, що в багатьох людей мого покоління було відчуття певної втрати часу. Роки в аудиторіях, роки на лекціях... Багатьом здавалося, і, я впевнений, зараз комусь здається, що п'ять чи шість років в університеті – це задовго. Можливо, якщо це медична спеціальність, то потрібно й сім років, і все життя навчатися, враховуючи всі нюанси. Але якщо це якась інша спеціальність, то чи завжди треба п'ять років? Можливо, деяким достатньо два, три, чотири, враховуючи те, як працює сучасна економіка і як швидко трансформуються технології. Що ви про це думаєте? І до якого економічного життя ви готуєтеся? Чи передбачаєте ви, що вам доведеться змінювати професію протягом вашого життя? Декілька разів. Або які професії, на ваш погляд, існуватимуть завжди і не будуть замінені штучним інтелектом і роботизацією? Можливо, варто збільшити частку приватного бізнесу в освітній системі? Що ви думаєте про приватні університети, що ви думаєте про приватні школи, приватну освіту? Чи може конкурувати освітня програма вашого університету з тими освітніми програмами й курсами, які пропонуються зараз у різних форматах поза університетами? Чи не відчуваєте ви, що втрачаєте час? Бо зараз у світі головне – це швидкість. Навіть іще більше, ніж раніше. Є таке відчуття. Швидкість в умінні навчатися. В усьому. В роботі, в постійній трансформації, якої від особистості вимагає життя. Сучасне життя. Напевно, я довго говорю. Тоді останнє. Одне запитання. Вже третій місяць триває повномасштабна війна Росії проти України. Після восьми років війни на Донбасі. Ця війна зараз для нас, безперечно, – війна за незалежність. Можна сказати, що це відкладена війна. Відкладена на 30 років, враховуючи те, як ми отримали незалежність у 1991-му. Або й на сотні років, враховуючи попередню історію нашої великої держави. Я не маю сумніву, що ми виборемо незалежність. І це буде в нашій історії так само, як в інших країн, які боролися за незалежність і перемогли. Які перестали бути прохачами й стали субʼєктами. Справжніми господарями свого життя і свого майбутнього. Але ми маємо памʼятати зараз і завжди, що ціна цього всього – десятки тисяч життів. Життів усіх, хто був убитий ворогом. Десятки тисяч. За незалежність. І за можливість кожного й кожної з вас обрати, як жити і в якій Україні. Отже, моє запитання до вас: чи це того варте? Я дуже сподіваюся почути відповідь на це запитання.

uk

https://www.president.gov.ua/news/usi-razom-mayemo-zabezpechiti-shob-rosiya-ne-mala-zhodnogo-u-75201

Усі разом маємо забезпечити, щоб Росія не мала жодного успіху в агресії проти України – звернення Президента Володимира Зеленського

Незламний народе найсміливішої країни! Усі наші захисники й захисниці! Сьогоднішній, уже 85-й день нашої оборони точно запамʼятається. Я вдячний Сполученим Штатам за схвалення нового пакету підтримки України й демократії в нашому регіоні обсягом у 40 мільярдів доларів. Сьогодні цей пакет проголосований у Сенаті США. Це прояв потужного лідерства та потрібний внесок у наш спільний захист свободи. Також у Німеччині відбулася зустріч міністрів фінансів та керівників центробанків «Великої сімки», представників міжнародних донорів. Я завжди кажу дуже відверто: щомісячний бюджетний дефіцит в Україні зараз – це 5 мільярдів доларів. І щоб вистояти у війні за свободу, нам потрібна швидка й достатня фінансова підтримка. І це для партнерів не просто витрати чи подарунок. Це їхній внесок у власну безпеку. Бо захист України означає і їхній захист від нових війн і криз, які Росія може спровокувати. Може, якщо матиме успіх у війні проти України. І тому ми всі разом маємо забезпечити, щоб не було жодного успіху у Росії в агресії проти нашої держави. Ані воєнного, ані економічного, ані будь-якого іншого. Говорив сьогодні з Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Вже особисто подякував їй за макрофінансову допомогу у 9 мільярдів євро, цей пакет був запропонований напередодні. Також говорив з Премʼєр-міністром Британії Борисом Джонсоном. Про економічні питання, зокрема про експорт нашої агропродукції та імпорт пального. А також про ситуацію в районах бойових дій та евакуацію з «Азовсталі» наших героїв. Роблю все, щоб найвпливовіші міжнародні сили були поінформовані та, наскільки це можливо, залучені до порятунку наших військових. Звернувся до студентів українських університетів. І це було особливе звернення. Сподіваюся, його почують не тільки студенти. Бо зараз такий час, коли маємо змогу побудувати таке майбутнє для України, якого справді хочемо. Наше майбутнє, саме українське. Без якихось там застарілих і токсичних речей, які не мають стосунку до наших національних потреб і нашого характеру. Україна стала господарем свого життя і має сама визначати, як жити. Загалом у сьогоднішньому спілкуванні взяли участь студенти 25 українських університетів. Географія доволі широка: Київ, Біла Церква, Маріуполь, Чернігів, Харків, Одеса, Львів, Кривий Ріг, Донецьк, Херсон, Франківськ, Горлівка, Дніпро. Не всі університети працюють у своїх містах. Деякі переміщені. Але що було приємно й правильно – студенти та ректори впевнені, що Україна переможе й відновить вільне життя на всій території. Були й важливі поточні питання. По-перше, доручив міністру освіти підготувати такі зміни, які дадуть змогу абітурієнтам з усіх тимчасово окупованих територій вступати до українських вишів у спрощеному порядку. По-друге, доручив міністру також вирішити, як забезпечити навчання тих студентів, які на контрактній формі, але при цьому самі з нині окупованих територій. Очевидно, що платити за контрактом на навчання у таких умовах вкрай складно. Держава має допомогти. Тож очікую від міністра, від уряду і, якщо потрібно, народних депутатів відповідних рішень. Говорили зі студентами і про післявоєнну відбудову, і про те, як гарантувати безпеку нашій державі на десятиліття вперед. Збройні Сили України продовжують просуватися у звільненні Харківщини. Але на Донбасі окупанти намагаються ще більше посилити тиск. Там пекло, і це не перебільшення. Жорстоке й абсолютно безглузде бомбардування Сєвєродонецька... Там тільки за один день 12 загиблих, десятки поранених. Бомбардування й обстріли інших наших міст, авіаційні та ракетні удари російської армії – все це не просто бойові дії під час війни. Російські удари по Чернігівщині, зокрема страшний удар по Десні, там триває розбір завалів, багато загиблих; постійні удари по Одеській області, по містах Центральної України, повністю зруйнований Донбас – усе це не має й не може мати жодного військового пояснення для Росії. Це свідоме й злочинне намагання вбити якнайбільшу кількість українців. Зруйнувати якнайбільше житлових будинків, соціальних об'єктів, підприємств. Це те, що отримає кваліфікацію геноциду українського народу й за що окупанти точно постануть перед правосуддям. Перший судовий процес в Україні проти російського воєнного злочинця вже розпочався. А завершиться це повним відновленням справедливості уже в межах міжнародного трибуналу. Впевнений у цьому. Ми знайдемо й притягнемо до відповідальності всіх, хто віддає злочинні накази й виконує їх. Підписав сьогодні укази про нагородження наших героїв. 210 військовослужбовців Збройних Сил України відзначені державними нагородами, з них 48 посмертно. Звання Героя України присвоєно капітану Сергію Пархоменку, командиру авіаційної ланки 299-ї бригади тактичної авіації, посмертно. Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Вічна слава кожному й кожній, хто бореться за незалежність! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/proponuyemo-derzhavam-partneram-viznati-sho-rosiya-povinna-p-75221

Пропонуємо державам-партнерам визнати, що Росія повинна понести матеріальну відповідальність за скоєні нею злочини – звернення Президента України

Українці і українки! Усі наші захисники, наші захисниці! Але також і наші партнери у світі. Сьогодні моє звернення ширше, ніж зазвичай. І присвячене це звернення предмету, над яким будемо працювати разом найближчим часом. А саме – компенсації усіх тих збитків, які Росія своєю агресією завдала Україні. Погляньте, будь ласка, як минув сьогоднішній день. Ракетний удар російської армії по Харківщині. У місті Лозова окупанти знищили будинок культури. Звичайно, Росія зробила вже все можливе, щоб на її території не залишилося жодного місця для культури. Але до чого тут наша Харківщина? Хай би в себе в Росії й підривали те, що в них залишилося від будинків культури, якщо їм так хочеться. Окупанти вдарили також по Одеській області, по Полтавщині, по Житомирщині. Продовжують спроби наступу на Донбасі. Вони знищили в попіл Рубіжне, Волноваху, як Маріуполь. Намагаються зробити те саме із Сєвєродонецьком та багатьма іншими містами. Вони роблять усе, щоб витравити будь-яке нормальне життя на Херсонщині, у тих районах Запорізької області, куди вони зайшли. Усе це й багато іншого, що російська армія зробила за час із 24 лютого і з 2014 року, потребує справедливої відповіді. По-перше, це звільнення. Ми маємо битися, поки не очистимо нашу землю від окупантів і поки не гарантуємо Україні безпеку. По-друге, це притягнення до відповідальності всіх російських воєнних злочинців. І в українських судах, і в міжнародному трибуналі, і просто на полі бою, поки війна триває. Але, по-третє, ми працюємо й над тим, щоб Росія так чи інакше компенсувала все, що вона знищила в Україні. Кожен спалений дім. Кожну зруйновану школу, зруйновану лікарню. Кожен підірваний будинок культури та обʼєкт інфраструктури. Кожне знищене підприємство. Кожен зупинений бізнес, кожну втрачену гривню – людьми, підприємствами, громадами й державою. Російські гроші як компенсація мають дійти до кожної людини, родини, бізнесу, які постраждали. Звичайно, російська держава не визнає навіть того, що вона є агресором. Але її визнання й не потрібно. Ми пропонуємо державам-партнерам у законний спосіб визнати те, що Росія повинна понести матеріальну відповідальність за скоєні нею злочини. Це важливо не тільки в контексті цієї війни, розв'язаної Росією. Але й у контексті будь-яких інших агресивних дій чи то Росії, чи то будь-якого іншого потенційного агресора. Зло має отримати відповідь і знати, що буде покаране. Отже, ми пропонуємо державам-партнерам підписати багатосторонній договір і створити механізм, завдяки якому кожен і кожна, хто постраждав від дій Росії, зможе отримати компенсацію всіх втрат. На основі такого договору російські кошти та майно, які перебувають у юрисдикціях держав-партнерів, мають бути заарештовані або заморожені, а потім конфісковані й спрямовані у спеціально створений фонд, із якого всі, хто постраждав від російської агресії, зможуть отримати відповідну компенсацію. Це буде точно справедливо. І Росія відчує справжню вагу кожної ракети, кожної бомби, кожного снаряду, які вона випустила по нам. Ми пропонуємо нашим партнерам стати засновниками такого фонду, а також учасниками спеціальної міжнародної комісії, яка розглядатиме позови, тобто звернення як фізичних, так і юридичних осіб. Зрозуміло, що виконання цього завдання не буде простим. Але насправді вже почалася дискусія про необхідність такої компенсації за рахунок російських активів. Світ уже про це говорить. Тож маємо зробити. І починаємо такий спеціальний діалог з нашими партнерами. Щоб агресор відчував, що війна здатна завдати максимальних збитків не комусь іншому, а саме тому, хто пішов з нею до сусіда. Світ побачив, що наявні міжнародні організації та інструменти не можуть впоратися з усіма викликами. Тому треба не просто використовувати ті можливості, які вже існують, а й пропонувати нові. Це буде дієво. Говорив сьогодні про відповідальність Росії за цю війну і з представниками Ірландії, які відвідали Україну. Голови обох палат ірландського парламенту були в столиці. Провели з ними дуже змістовні переговори. І ще одне. Обов'язково сьогодні хочу подякувати нашим людям, які не припиняють боротися з окупацією. І особливо тим, хто зараз на території, яка тимчасово під контролем Росії, її армії. Зокрема, рятувальники в Енергодарі, які вийшли сьогодні на протест, заслуговують підтримки від усіх нас. Дякую вам. Кожен і кожна мають показувати, що в окупантів немає жодного права щось вирішувати на нашій землі. Це важливий компонент нашої перемоги. Підписав сьогодні й черговий указ про нагородження наших захисників. 202 військовослужбовці Збройних Сил України відзначені державними нагородами. Загалом за час повномасштабної війни вже понад 14 тисяч наших захисників і захисниць були нагороджені за хоробрість та ефективність в обороні країни і в допомозі нашим людям. Вічна слава усім, хто став на захист держави! Вічна памʼять кожному й кожній, хто віддав життя за Україну! Слава Україні! Напевне, останнє. Сьогодні – три роки, як я став Президентом України. Дякую за довіру. Пишаюся тим, що я Президент. Люблю вас! Не підведу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vijna-trivaye-i-kozhen-ta-kozhna-z-nas-mayut-shodenno-dbati-75257

Війна триває, і кожен та кожна з нас мають щоденно дбати про те, щоб допомогти обороні – звернення Президента України

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Сьогоднішній день у нашій державі має подвійне значення. Це День науки. І День Європи. Я вітаю наших науковців, які попри всі труднощі однак працюють заради того, щоб Україна зберегла й розвинула свій науковий потенціал. Звичайно, у час повномасштабної війни всі сили суспільства й держави можуть бути спрямовані тільки на захист. І це – значні обмеження і для науки, і для культурної сфери, і для інших фундаментальних частин суспільного життя. Але такий час. Робимо все, щоб якнайшвидше повернутися до правил мирного часу. А також хочу сказати слова подяки всім, хто докладає зусиль, щоб Україна нарешті стала частиною обʼєднаної Європи. Всім нашим дипломатам, усім нашим державним службовцям, які зараз мають за лічені тижні виконати завдання, яке інші держави долали роками, коли йшли до Євросоюзу. І хочу підкреслити: наш євроінтеграційний шлях – це не просто про політику. Це про якість життя. І про те, що українці відчувають життєві цінності так само, як і абсолютна більшість європейців. Сьогодні в Києві провів переговори з Премʼєр-міністром Португалії. Подякував йому за всю ту підтримку, яку Португалія зараз надає Україні. Це й оборонна, і політична, і гуманітарна підтримка. Я вдячний за тепле ставлення до наших людей, які знайшли прихисток на португальській землі. Обговорили з паном Премʼєр-міністром подальше посилення санкцій проти Російської Федерації. А також післявоєнну відбудову нашої країни. Португалія готова долучитися до відновлення України, до відбудови українських шкіл і дитячих садочків. І я хочу нагадати, що за час повномасштабної війни російська армія зруйнувала вже 1873 заклади освіти. Це колосальний масштаб втрат. Але коли з тобою обʼєднана Європа, американське лідерство й увесь вільний світ, можеш подолати й це. Я вдячний Президенту Байдену за невідкладне підписання ухваленого Конгресом пакету підтримки для України на 40 мільярдів доларів. Це історичний внесок у захист свободи у Європі. Говорив сьогодні і з Прем’єр-міністром Італії Маріо Драґі. Основну увагу приділили ситуації на полі бою й тому, як можна пришвидшити перемогу України. Погодилися, що має бути прискорений шостий пакет санкцій проти Росії. Вдячний за повну підтримку з боку Італії на шляху до Європейського Союзу. Воєнна ситуація за сьогодні не зазнала суттєвих змін. Але було насправді важко. Насправді й те, що маємо змогу говорити це на 87-й день повномасштабної війни проти Росії, є непоганою новиною. Росія спрямувала фактично всі свої ресурси, щоб нас знищити. У російських регіонах відкрито говорять, що їхня так звана спецоперація є причиною для економічного падіння, зокрема, таких галузей, як будівництво, і багатьох інших. А також і причиною збідніння людей, яке може бути ще більшим, ніж у 1990-ті роки. Зростання цін, знецінення доходів, руйнація всього того економічного потенціалу, який створений у Росії з 2000-х, – окупантів це поки не зупиняє. Але колосальні витрати на війну їм все одно не допомагають. І не допоможуть. На Донбасі ситуація надзвичайно важка. Як і в попередні дні, російська армія намагається наступати на Слов'янськ і Сєвєродонецьк. Збройні Сили України стримують цей наступ. Кожен день, який наші захисники й захисниці відбивають у цих наступальних планів Росії, зриваючи їх, є конкретним внеском у наближення головного дня. Бажаного дня, на який ми всі так чекаємо і за який боремося. Дня перемоги. І жодні російські удари – ані ракетами по Рівненщині, ані артилерією по Харківщині чи Сумщині, ані всією можливою зброєю по Донбасу – результату Росії не дадуть. Підписав сьогодні указ про нагородження наших героїв. 215 військовослужбовців Збройних Сил України відзначені державними нагородами. З них 30 – посмертно. Майже щодня в мене на столі такий чи інші подібні укази. Про відзначення наших захисників і захисниць. Про присвоєння звання Героя України. І це відображає тяжкість воєнної ситуації. Війна, на жаль, триває. Війна не закінчилася. Нам ще потрібно битись і йти вперед, до перемоги. Можливо, комусь у деяких містах у тилу здається, що про війну можна забути. І стати безтурботним. Чи навіть недбалим. Але ні, це не так. Щодня гинуть українці за нашу незалежність. Щодня! І кожен та кожна з нас мають щоденно дбати про те, щоб допомогти обороні. Допомогти армії. Тим, чим можуть. Так, як можуть. Вічна слава всім, хто став на захист України! Вічна памʼять кожному й кожній, хто віддав життя за нашу державу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-pid-chas-sp-75261

Виступ Президента України Володимира Зеленського під час спільної з Президентом Польщі Анджеєм Дудою участі у пленарному засіданні Верховної Ради

Шановний Голово, президіє! Шановні народні депутати України! Шановні гості! Анджею! Пані та панове! Госць в дом, Бог в дом. Це польське прислів’я, яким я вітаю у Києві нашого гостя, друга й брата – Президента Польщі Анджея Дуду. Ця народна мудрість про те, що кожен твій гість – Божа благодать. І це світогляд, за яким поляки із самого початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, війни Росії проти України прихистили мільйони наших громадян, громадян України. Наших жінок, наших дітей, літніх людей та всіх інших, у чиї двері 24 лютого постукали зовсім інші гості. Гості, яких ми ніколи не хотіли приймати і які мають інші прислів’я та інші народні мудрості. Цю свою іншість Росія доводить уже 88 днів. 88 днів безумства: їхні ракети, бомби, снаряди летять у житлові будинки, школи, лікарні, музеї, театри, у храми, навіть у кладовища. Водночас, сама того не усвідомлюючи, 24 лютого Росія зруйнувала ще дещо. Це – своєрідне «сховище» минулих суперечностей між Україною та Польщею. Їх більше немає. В один день стало зрозуміло, що всі ці суперечності не мають сили, коли є сила такої загрози. Загрози виживанню наших народів – України, Польщі, народів Європи. Ми з Анджеєм прагнули справжнього порозуміння між нашими народами й разом розбирали це «сховище». Ми планували збудувати Меморіал примирення на спільному кордоні України та Польщі. Але українські кордони перейшли ті, хто хоче інших меморіалів. І присвячених зовсім не миру. 24 лютого змінило все. Змінило наші народи. Змінило наші країни. Хоча це й не випадково. Не знаю, чи досліджували це явище наші астрономи – Дрогобич, Коперник, але зірки завжди складаються так, що в найважчі періоди затемнення українці й поляки єднаються міцно і стають пліч-о-пліч попри минулі чвари й «туманності». Ми захищаємо спільний для нас всесвіт під назвою «Свобода й незалежність» у часи, коли хтось чинить варварство космічного масштабу. Такого ж масштабу сьогодні сягає розуміння, взаємодія, дружба й братерство України та Польщі. 24 лютого ми почали писати новий том нашої історії. Важливо – нашої спільної історії. Єдність наших народів має тривати вічність. Її ніколи більше не має паплюжити ворожнеча. Святий Іван Павло ІІ називав розпалювання ненависті між нами кричущим анахронізмом, недостойним обох наших великих націй. У різних посланнях до наших народів Понтифік казав: «Нове тисячоліття вимагає, щоб українці й поляки не залишалися поневоленими сумними спогадами про минуле. Зобов’язуючись будувати краще майбутнє для всіх, нехай вони дивляться одне на одного поглядом примирення. Стільки гіркоти й болю пережили два наші народи за останні кілька десятиліть. Нехай цей досвід служить очищенням. Нехай кожен буде готовий поставити те, що об’єднує, вище, ніж те, що розділяє. Шукати те, що лікує. Щоб разом вони могли будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, братерстві, братній співпраці та справжній солідарності». Навчіться цінувати, розрізняти, вибирати. Україна й Польща обрали один шлях. Цей шлях. На ньому ми навчилися розрізняти ворогів і цінувати друзів. Цінувати одне одного та, найважливіше, – поважати. Настала пора, про яку мріяли Єжи Гедройць і Богдан Осадчук. Про яку писав Юліуш Словацький, пам’ятник якому стоїть у Києві, і Тарас Шевченко, пам’ятник якому стоїть у Варшаві. Сьогодні ми з Президентом Польщі, з Анджеєм розуміємо один одного з півслова. Наші парламенти, наші уряди й загалом наші народи розуміють один одного, як ніколи. І неважливо, кирилиця чи латиниця, неважливо, як ми пишемо «воля» і «незалежність». Важливо, що ці речі українці й поляки називають однаково. І однаково готові їх захищати. Україна це вже робить. На передовій. Захищає не тільки себе, а й усю Європу. Поляки це знають, цінують, поважають і допомагають Україні – не із ввічливості, а як брати й союзники, які добре пам’ятають слова Леха Качинського про те, хто може бути наступним. Це не означає страху. Це означає готовність зустріти ворога і дати йому відсіч. Саме тому, наприклад, ми однаково сприймаємо санкційну політику проти Російської Федерації. Ми знаємо, що не можна застосовувати напівзаходи, коли потрібно зупинити агресію. Зараз. Польща є одним з лідерів не тільки в підтримці нашої держави, а й у захисті та просуванні санкцій, які конче необхідні, щоб примусити Росію до миру. Абсолютна більшість поляків підтримує ембарго на енергоресурси з Росії. Це лише один прояв – але який важливий – того, що ми однаково бачимо політичний фронт у цій війні. Вірю, що лідерство Польщі допоможе на загальноєвропейському рівні затвердити те, що наші народи вже розуміють. Єдність наших народів має залишитися сталою величиною. Ні тепер, ні в майбутньому ніхто не має права порушити цю єдність. Ні наші політики, ні ворожі агенти, ні навіть члени журі на «Євробаченні». Український і польський народи поставили один одному 12 балів – сьогодні й назавжди. Я хочу подякувати за підтримку всім полякам. Я хочу з цієї трибуни згадати всіх. Щоб це почуло кожне воєводство, повіт та гміна, чию підтримку й допомогу відчувають у кожному регіоні, кожному місті, селі, в кожній громаді України. Дякую, Варшава, Краків. Дякую, Лодзь, Познань, Вроцлав. Дякую Гданськ, Бидгощ, Торунь. Дякую, Люблін, Катовиці, Ополе, Щецин. Гожув-Великопольський, Зелена Гура. Дякую, Жешув, Білосток, Ольштин, Кельці. Ці міста є побратимами наших міст – Києва, Львова, Одеси, Харкова, Кременчука, Кривого Рогу, Черкас, Луганська, Донецька, Сум, Ізюма, Старобільська, Маріуполя. Майже всі наші міста є побратимами польських. Побратимами є й наші народи. Сестрами є наші країни. Ми рідні. І між нами не має бути кордонів чи барʼєрів. Український і польський народи ментально давно не розділяють. Тож ми дійшли згоди найближчим часом втілити це й у відповідній двосторонній угоді. Спершу щодо спільного прикордонно-митного контролю, а згодом і єдиного вже умовного кордону, коли Україна буде членом Європейського Союзу. І я впевнений, що усі необхідні рішення спочатку для статусу кандидата для України, а потім і для повноправного членства неодмінно будуть ухвалені. Зокрема, завдяки багатолітньому захисту Польщею українських інтересів на Європейському континенті. І я вдячний за вашу готовність, за твою, Анджею, особисту готовність, здійснити разом з Президенткою Словаччини Зузаною Чапутовою візити до європейських столиць з метою лобіювання питання членства України у Європейському Союзі у країнах, як то кажуть, скептиках. Насправді вони не скептики, а майбутні оптимісти. Саме так бачу наше спільне, дуже важливе завдання на цьому напрямку. Окремо я дякую польському Сейму за нещодавно прийнятий закон про допомогу громадянам України. Це абсолютно безпрецедентне рішення, за яким наші громадяни, котрі вимушено тимчасово переїхали до Польщі через агресію Російської Федерації, отримають майже такі самі права й можливості, як і громадяни Польщі. Легальне проживання, працевлаштування, навчання, медична опіка, соціальні гарантії. Це великий крок, великий жест великої душі, на які здатен тільки великий друг України. І цей крок не залишиться одностороннім. Я вважаю, що найближчим часом ми повинні подати до Верховної Ради України аналогічний, дзеркальний законопроект. Дай Боже, щоб польським громадянам ніколи в житті не знадобилися всі ці переваги за таких умов, за умов війни. Але ці закони мають велике символічне значення, вони показують, що українці й поляки – рідні та рівні. І я впевнений, що депутатський корпус України підтримає цей закон швидко і, переконаний, більшістю голосів. Окрім того, перед цим виступом я підписав указ, який відзначає особливу роль польського міста Жешув. Я запровадив спеціальне почесне звання Місто-рятівник для міст-партнерів нашої держави, які сьогодні роблять неможливе для допомоги нам, для допомоги нашим людям, для допомоги нашій армії. Від імені всього українського народу я висловлюю велику подяку місту Жешуву – першому Місту-рятівнику. Я також хочу подякувати польським діячам культури, діячам спорту, духовенству й звичайним простим людям, які підтримують нас, – дають великі концерти, виходять на змагання з українською стрічкою або приїжджають з Познані в Бучу, щоб просто пекти хліб. Я вірю, що незабаром українці й поляки зберуться за одним великим столом, щоб розділити між собою цей хліб. Розділити між собою найважливіші почуття – почуття миру. Розділити смак перемоги. Перемоги України. Спільної перемоги. І виголосити тост за вашу й нашу свободу. Без вільної України не може бути вільної Польщі. Я знаю, історики часто сперечаються, хто першим це сказав, хто був автором цієї фрази. Ми вирішили цей спір – це воля українського й польського народів. Дякуємо, браття! Разом і до кінця. Нєх жиє Польска! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ukrayina-shotizhnevo-rozshiryuye-svoyi-mizhnarodni-zvyazki-s-75285

Україна щотижнево розширює свої міжнародні зв'язки, щоб отримати все необхідне для якнайшвидшого завершення війни – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Сьогодні був справжній польський день. Я був радий вітати в Києві Президента нашої братньої Польщі та мого друга Анджея Дуду. Спочатку, ще 3 травня, у нашій Верховній Раді в онлайн-форматі виступав Премʼєр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. А сьогодні – вже особисто – був Президент Польщі. І, до речі, саме ця лінія співпраці – Україна – Польща, Україна – Британія дійсно була дуже дієвою і залишається такою впродовж цієї війни. Я радий відзначити, що українсько-польські відносини нарешті – на абсолютно чистій, щирій основі, без будь-яких чвар і старої конфліктної спадщини. Це – досягнення. Історичне досягнення наших народів. І я бажаю, щоб братерство між українцями й поляками зберігалося завжди. Як я сказав про це сьогодні перед депутатами: щоб наша єдність, єдність українців і поляків, була сталою величиною, яку нікому не порушити. Підписав указ про запровадження нової відзнаки України – для подяки тим містам партнерських держав, які найбільше допомогли. І першим таким містом став Жешув. Місто-рятівник. Цілком справедливо. Інше рішення, про яке сказав сьогодні, – це підготовка законопроекту, який буде дзеркальним відповідником ухваленого в Польщі закону про наших громадян, про українців. Як тепер у них? Українці та українки, які тимчасово перебувають у Польщі, рятуючись від цієї війни, де-факто й де-юре отримали ті ж можливості, що й поляки. І це буде правильний жест – ухвалити такий закон в Україні. Хай буде так, що громадянам Польщі ніколи не доведеться таким законом користуватися. Але давайте продемонструємо нашу вдячність і нашу повагу. І хочу також, щоб це було елементом нашої нової політики сусідства. Ми маємо вирішити суперечки й прибрати тиск минувшини з наших сучасних відносин з усіма сусідами України, які нас поважають і які не є окупантами нашої держави. Досягнуто й рішення, яке революційно змінює порядок на нашому кордоні. Запроваджуємо з Польщею спільний митний контроль. Це значно пришвидшить проходження процедур на кордоні. Прибере більшість корупційних ризиків. Але це також і початок нашої інтеграції у спільний митний простір Євросоюзу. Тобто справді історичний процес. Звичайно, говорили сьогодні з Анджеєм і про оборонну підтримку для України. І про посилення санкцій проти Росії. І про те, яких кроків потребуємо, щоб реалізувати нашу спільну мету – повноправне членство України у ЄС. Вдячний Анджею та всьому польському народу за те, що йдемо цим шляхом настільки швидко, наскільки це можливо. Ввечері говорив з Премʼєр-міністром Британії Борисом Джонсоном. Розказав Борису про нашу зустріч, про переговори, про ситуацію на полі бою. Шукаємо, як збільшити обсяг нашого експорту, передусім агропродукції. А також обсяг імпорту пального в Україну. Готуюся розпочати новий тиждень – максимальної дипломатичної активності в інтересах нашої держави. У понеділок долучуся до дискусій на Давоському форумі. Це найвпливовіший світовий економічний майданчик, на якому Україні є що сказати. Будуть протягом тижня й інші публічні виступи, зокрема звернення до спільноти університету Стенфорда. А також спеціальний формат спілкування з політичною та експертною спільнотами Індонезії. Звичайно, у графіку й велика кількість контактів на двосторонньому рівні з представниками різних держав і міжнародних організацій. Наша держава щотижнево розширює свої міжнародні зв'язки, щоб отримати все необхідне для якнайшвидшого завершення війни. Відбудеться нова зустріч представників держав-партнерів – «Рамштайн-2», якщо називати цю групу за місцем першої зустрічі в Німеччині. Очікуємо нових корисних рішень для нашої оборони. Підписав указ про нагородження наших військових. 194 військовослужбовці Збройних Сил України відзначені державними нагородами. З них 44 – посмертно. Кожен і кожна мають завжди пам'ятати про цих людей. Тих, хто віддає життя за Україну. Віддає, щоб усі покоління нашого народу могли жити вільно й обирати самостійно, з ким дружити, кого шанувати і які цінності передавати своїм дітям. Вічна слава всім, хто став на захист України! Вічна памʼять кожному й кожній, чиї життя забрали російські загарбники. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/mayemo-ne-boyatisya-stvoryuvati-novi-precedenti-vistup-prezi-75293

Маємо не боятися створювати нові прецеденти – виступ Президента України на Всесвітньому економічному форумі в Давосі

Шановний пане голово, професоре Шваб! Шановний Президенте Кассіс! Шановні пані та панове! Шановні присутні! Я вдячний за цю можливість узяти участь у дискусії на форумі. Загальна тематика Давосу цьогоріч – «Історія у поворотний момент – урядові політики та бізнес-стратегії». І саме цього року слова «поворотний момент» не є просто риторичною фігурою. Зараз справді такий момент, коли вирішується, чи пануватиме у світі груба сила. Якщо пануватиме, то наші думки їй не цікаві. І в Давосі ми можемо більше не збиратися. Бо для чого? Груба сила не шукає нічого, крім як підкорення тих, кого хоче підкорити. І вона не дискутує, а вбиває одразу, як це робить Росія в Україні просто зараз, просто в цей час, коли ми з вами спілкуємося. До речі, погляньте, будь ласка, на будівлю колишнього Російського дому в Давосі. Він перетворений на Дім російських воєнних злочинів. І це є приклад їхньої трансформації. Того, що Росія зробила із собою, ставши державою воєнних злочинів. І того, що вона несе світу, надихаючи ще й інших потенційних агресорів. Замість успішних мирних міст – чорні руїни. Замість нормальної торгівлі – заміноване море й заблоковані порти в Україні. Замість туризму – закрите небо й тисячі російських бомб і крилатих ракет. Ось як виглядатиме світ, якщо людство проґавить цей поворотний момент. Виглядатиме, як дуже велика колекція воєнних злочинів. Отже, історія пам'ятає багато моментів, коли все змінювалося кардинально. Пам'ятає, наприклад, як усього лише декілька пострілів можуть призвести до загибелі мільйонів людей. Якщо це постріли 28 червня 1914 року в Сараєві. Історія памʼятає, скільки горя може принести зло однієї людини, якщо вона бачить, що їй не чинять достатнього спротиву. Як це було, наприклад, у 1938 році в Мюнхені. Історичні повороти бували помітними й не дуже. Але на них завжди доводилося реагувати, намагаючись підготуватися на випадок інших історичних зламів – як то кажуть, підстелити соломки. Або намагаючись залікувати рани від катастроф, які були за тим чи іншим історичним поворотом. І зараз ми маємо велику колекцію таких реакцій: Статут ООН з усіма підрозділами Організації, ОБСЄ, МАГАТЕ, СОТ і багато-багато інших важливих інституцій. Але чи достатньо їх, щоб реагувати на те, з чим ми зіткнулися сьогодні? Та чи можна зараз обійтися спробою адаптувати ті інституції під сучасні виклики? Точно ні. Потрібно змінювати підхід. Не реагувати, а діяти. І діяти превентивно. І не лише адаптувати під нові реалії те, що маємо, а й створювати нові інструменти. Нові прецеденти. Погляньте, що вже зробила Україна. Ми створили історичний прецедент сміливості. Не послухавши тих, хто казав, що наша оборона не протримається довше кількох днів. Ми зупинили російську армію, яку називали другою у світі, і ціною важких боїв і тисяч життів поступово витискаємо окупантів з нашої землі. Але чи довелось би нам це робити, якби ще минулого року до нас дослухалися й застосували проти Російської Федерації справедливо й превентивно увесь спектр санкцій, які здатні збити з ніг будь-якого агресора? Впевнений, що відповідь – ні. Недопущення війни було б гарантоване, якби дії світу були превентивними, а не реагуванням. Україна створила й інший прецедент за ці три місяці. Прецедент небаченого єднання демократичного світу навколо емоції справжнього захоплення українською сміливістю й навколо розуміння, що за свободу потрібно боротися. І тепер сотні мільйонів людей у демократичних країнах підтримують і тиснуть на уряди й компанії заради того, щоб вони обмежували відносини з державою-агресором – з Росією, і допомагали народу, на який напали. Але це відбувається тільки зараз, хоч Росія пішла війною проти України ще у 2014 році. Ми вдячні за таку підтримку, але якби це відбулося ще тоді, одразу, – це єднання й цей тиск на уряди, на компанії заради боротьби за свободу, чи почала б Росія цю повномасштабну війну і чи принесла б всі ці втрати Україні та світу? Впевнений, що й на це запитання відповідь – ні. Зараз ми бачимо, що світ дослухається й повірив Україні. Але також у світу є певне очікування того, а як вирішиться ця ситуація. Які інструменти спрацюють? Що зможемо створити нового, щоб не допускати подібних агресій? Та як зупинимо грубу силу, яка кинула виклик усьому, що ми з вами насправді цінуємо? Ось що значить поворотний момент. Пані та панове! Не чекайте фатальних пострілів. Не чекайте застосування Росією спеціальної зброї – хімічної, біологічної і, не дай Боже, ядерної. Не створюйте в агресора враження, нібито світ не чинитиме достатнього спротиву. Захищайте одразу по максимуму свободу й нормальний, корисний для всіх мирний порядок у світі! Ось якими мають бути санкції. Максимальними. Щоб Росія й кожен інший потенційний агресор, який хоче піти жорстокою війною проти сусіда, чітко знали, до чого це одразу призводить. І таких санкцій проти Росії, я вважаю, досі немає. А вони повинні бути. Ембарго на російську нафту. Повне блокування всіх банків без винятку. Усіх. Повна відмова від російського ІТ-сектору. Повне припинення торгівлі з агресором. Це має бути такий прецедент санкційного тиску, який ще десятиліттями переконливо працюватиме на підтримання миру. Потрібно створити прецедент повного виходу всіх іноземних бізнесів з російського ринку. Щоб ваші бренди не асоціювалися з воєнними злочинами. Щоб ваші офіси, рахунки, товари не використовувалися воєнними злочинцями у їхніх кривавих інтересах. Цінності повинні мати значення. Тим паче коли починається повномасштабна війна й дестабілізуються глобальні ринки через те, що хтось там нехтує цінностями. Збитків зазнають усі. З нашого боку ми пропонуємо кожній компанії, яка залишає російський ринок, продовжити діяльність в Україні. Ви отримаєте доступ не тільки на наш ринок обсягом 40 мільйонів споживачів, а й доступ до спільного ринку Європи. І при цьому ваші бренди, позиції тільки посиляться завдяки тому, що ви реально підтримаєте захист свободи. Наші представники тут, у Давосі, можуть ознайомити кожного й кожну з вас із деталями таких перспектив, які Україна відкриває для бізнесів. Пані та панове! Ми пропонуємо світу створити такий прецедент відновлення країни після війни, який продемонструє всім, хто мріє знищити життя сусіда, що війна не дає бажаного результату. Я запрошую вас узяти участь в цій відбудові. Обсяг робіт колосальний. Маємо більш ніж півтрильйона доларів збитків. Десятки тисяч об'єктів зруйновані. Потрібно відбудувати цілі міста, цілі галузі. І ми пропонуємо спеціальну, історично вагому модель відбудови. Коли в кожної з країн-партнерів або в міст-партнерів, або в компаній-партнерів буде історична можливість взяти шефство над тим чи іншим регіоном України, містом, громадою або галуззю. Британія, Данія, Європейський Союз та інші провідні міжнародні суб'єкти вже обрали для себе конкретний напрямок для шефства при відбудові. Завдяки саме такій моделі відносин післявоєнне відновлення може стати швидким, ефективним і якісним. І це дасть змогу не тільки залучити найкращих світових фахівців – архітекторів, інженерів, будівельників, розробників, менеджерів тощо, а й стане найбільшою у Європі за весь час після Другої світової війни можливістю для економічного стрибка. І сподіваюся, що на момент початку міжнародної конференції в Лугано, про яку говорив пан Кассіс, у липні цього року, присвяченої післявоєнній відбудові України, всі наші держави-партнери та більшість провідних компаній світу сформують свої пакети пропозицій. До речі, користуючись присутністю Президента Кассіса сьогодні, хочу подякувати Швейцарії за організацію цієї конференції в Лугано та підтримку наших зусиль. Також хочу відзначити зусилля пані Урсули фон дер Ляєн, зокрема пропозицію створити Платформу відбудови, якою керуватимуть спільно Україна та Єврокомісія і яка дасть змогу спрямувати ресурси Європейського Союзу на відновлення нормального життя у нашій державі. Але перелік потрібних нових прецедентів не буде повним без іще декількох важливих рішень. Має бути й прецедент покарання агресора та інвестицій у мирне життя. Російські активи, які розкидані по різних юрисдикціях, мають бути знайдені, арештовані чи заморожені, а потім – конфісковані й спрямовані у спеціальний Фонд, з якого усі, хто постраждав від цієї війни, зможуть отримати компенсацію. Звичайно, це непросто. Але після цього точно не залишиться мотивації в різних агресорів робити те, що зробила Росія і що продовжує робити. Якщо агресор втрачає все, це точно позбавляє мотивації розпочинати війну. Йдемо далі. Будь-яке реагування на масовий голод є запізнілим вже за визначенням. Голод потрібно зупиняти тільки превентивно – коли він ще не почався. Але зараз у світу немає такого інструменту. Ми пропонуємо створити організацію відповідальних і демократичних держав – експортерів продовольства, які можуть діяти з повагою до прав людини та глобальних правил торгівлі. Мотивація в нас дуже проста. Якими б не були поворотні моменти в історії, у людства має бути страховка від голоду. І Україна готова надати майданчик для діяльності такої нової організації, безумовно потрібної. І останнє. Ви знаєте, ця війна Росії проти України переконує всіх, що допомога державі, на яку напали, тим цінніша, чим швидше її надають. Зброя, фінанси, політична підтримка, санкції проти Росії – якби ми отримали їх на сто відсотків від нашої потреби ще одразу, в лютому, то результатом цього були б десятки тисяч збережених життів. Ось чому Україні потрібна уся зброя, яку ми запитуємо, а не тільки та, яку нам надають. Ось чому Україні потрібні фінанси. Це мінімум 5 мільярдів доларів щомісяця. І увесь обсяг коштів, який необхідний для відбудови. Ось чому створено фонд відновлення України United24. І закликаємо долучитися до підтримки, користуючись цією платформою. Українською державною платформою. Для кожного донора ми даємо конкретну пропозицію, як допомогти й куди спрямувати кошти. Де зараз пріоритет. Цільовий характер роботи – це абсолютний пріоритет. А надалі під цим брендом – United24 – ми пропонуємо створити глобальну структуру, яка зможе протягом 24 годин дати достатню підтримку будь-якій країні, що зазнала воєнного нападу, стихійного лиха чи, наприклад, пандемії. Тобто ми пропонуємо новий формат гарантій безпеки. На основі того, через що ми самі пройшли. Через що ми зараз проходимо. Має бути те, що забезпечує прецедент абсолютно вчасної допомоги. Кожному, хто її потребує. Щоб зберегти мир, щоб зберегти життя, щоб зберегти соціальну стабільність. Тобто всі необхідні елементи для нормальної економіки. Як, наприклад, є служба 911, так має бути United24, що в глобальному масштабі гарантує безпеку. Пані та панове! Людина, чиє прізвище досі добре пам’ятають, Джордж Маршалл, сказав ще в 1947 році такі слова: «Наша політика спрямована не проти якоїсь країни чи доктрини, а проти голоду, бідності, відчаю й хаосу. Її метою має бути відродження у світі економіки, що працює, щоб сприяти появі політичних і соціальних умов, у яких можуть існувати вільні інституції». Ці слова актуальні й сьогодні. Мої пропозиції спрямовані так само проти голоду, бідності, відчаю й хаосу. І авжеж проти війни, яка розв’язана Росією й несе за собою не що інше, як голод, бідність, відчай і хаос. Багатьом у світі. Не тільки нам. Тому, щоб гарантувати мир і спокій, всі ми маємо діяти швидко і превентивно. Маємо не боятися створювати нові прецеденти. Саме цього світ давно повинен був навчитися на різних поворотних моментах, за які сплатив велику ціну. Це була ціна за те, що світ тільки реагував, а не діяв превентивно. Тож зараз можемо зробити по-іншому. Нарешті правильно. Дякую за увагу! Слава Україні

uk

https://www.president.gov.ua/news/najblizhchi-tizhni-vijni-budut-skladnimi-ale-v-nas-nemaye-zh-75325

Найближчі тижні війни будуть складними, але в нас немає жодної альтернативи, крім як боротись і перемогти – звернення Президента України

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Кожного дня, звертаючись до нашого народу, я наголошую, як тяжко і якою ціною дається оборона від російської агресії. Окупанти ведуть проти нас дуже жорстоку війну. Такої війни справді не було на Європейському континенті вже 77 років. Тотальної війни, коли ворог намагається знищити якомога більше людей та інфраструктури. Завершився розбір завалів у Десні на Чернігівщині. 87 загиблих. А це були тільки чотири ракети. Всього з 24 лютого російська армія завдала по Україні 1474 ракетні удари, застосувавши 2275 різних ракет. Абсолютна більшість – по цивільних об'єктах. За неповні три місяці було вже понад 3 тисячі авіаударів російських літаків та гвинтокрилів. Яка ще країна витримувала такий масштаб ударів? Щоразу, коли ми говоримо нашим партнерам, що нам необхідна сучасна протиракетна зброя, сучасна бойова авіація, ми даємо не просто формальний запит. Ми говоримо про те, що цей наш запит – це реальні життя багатьох людей, які не загинули б, якби ми отримали всю ту зброю, по яку звертаємося. До речі, сьогодні, спілкуючись з учасниками Давоського форуму, який розпочав роботу, я говорив зокрема й про це. Про необхідність надати Україні все те, що необхідно для порятунку життів наших людей. Усі наші партнери погоджуються з тим, що боротьба України у війні проти Росії – це захист спільних цінностей усіх країн вільного світу. Нашої спільної свободи. А якщо так, то ми маємо право розраховувати на повну й невідкладну допомогу, передусім зброєю. Кожні мої міжнародні переговори, кожне звернення до парламентів чи інших іноземних аудиторій обовʼязково стосується цієї тематики. І я вдячний усім тим партнерам, які допомагають і надають нам необхідне озброєння та боєприпаси, щоб долати ту перевагу, передусім у кількості техніки та озброєнь, яку має російська армія. Найтяжча бойова ситуація нині – на Донбасі. Бахмут, Попасна, Сєвєродонецьк – на цьому напрямку окупанти зосередили найбільшу активність на цей час. Вони влаштували там бійню й намагаються знищити все живе. Буквально. Ніхто не руйнував Донбас так, як роблять це зараз російські військові. І я вдячний усім нашим воїнам, які утримують позиції та мають хоробрість контратакувати. Сьогодні в Києві, у Маріїнському палаці, у Білій залі Героїв України я вручив ордени «Золота Зірка». Воїнам, а також рідним тих наших Героїв, які відзначені цією нагородою посмертно. Зокрема, сестрі матроса Віталія Скакуна. Він був сапером 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Він загинув, виконуючи бойове завдання на півдні України. Завдяки його мужності та героїзму вдалося суттєво затримати наступ сил ворога, що переважали, і врятувати сотні життів наших військових. У цій війні – і з 24 лютого, і з 2014 року – морські піхотинці проявили себе надзвичайно хоробро. Вони були серед тих підрозділів, які героїчно обороняли Маріуполь. Вони брали участь у багатьох важливих битвах. І сьогодні, у День морської піхоти, я висловлюю щиру подяку всім, хто захищає державу у цих військах. Російські окупанти дуже стараються показати, що вони нібито не віддадуть захоплені райони Харківської області. Не віддадуть Херсонщину, окуповану територію Запорізької області й Донбасу. Десь наступають. Кудись підтягують резерви. Десь намагаються укріпити позиції. Найближчі тижні війни будуть складними. І ми повинні це усвідомлювати. Але в нас немає жодної альтернативи, крім як боротися. Боротися й перемогти. Звільнити нашу землю і наших людей. Бо окупанти хочуть забрати в нас не просто щось, а все, що в нас є. Включно з правом на життя для українців. Однак, щоб перемогти, ми маємо – кожен і кожна – працювати для цього. Зокрема й ті, хто в тилу. Допомагайте армії. Захищайте потреби нашої держави на всіх міжнародних майданчиках, до яких маєте доступ, у спілкуванні з іноземними журналістами, навіть просто з вашими друзями та знайомими за кордоном. Кожен голос має значення. Сьогодні, як і щодня, я працював, щоб тиск на Росію був посилений. Наші представники у Давосі працюють над тим, щоб Україна отримала більшу фінансову й гуманітарну підтримку. А для всіх дипломатів нашої держави абсолютний пріоритет – це зброя та боєприпаси для України. Увечері підписав указ про нагородження наших воїнів. Державними нагородами відзначений 161 військовослужбовець Збройних Сил України. З них 42 – посмертно. Вічна пам'ять кожному й кожній, хто віддав життя за Україну! Вічна слава всім, хто наближає нашу перемогу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/postachannya-ukrayini-ozbroyennya-ce-najkrasha-investiciya-u-75361

Постачання Україні озброєння – це найкраща інвестиція у збереження стабільності у світі – звернення Президента Володимира Зеленського

Міцний народе нашої найсміливішої країни! Усі наші захисники й захисниці! Завершився вже третій місяць нашої оборони. Це великий термін. Термін, якого не передбачали провідні розвідки світу. Цього навіть не допускали наші вороги. І це те, що спонукає світ зовсім по-іншому дивитися на нашу землю, на Україну. Це три місяці воєнних злочинів російських окупантів. Три місяці їхніх ударів, руйнувань, блокади. І три місяці масових подвигів наших людей, які захищають свою власну землю, свою власну країну. 15 тисяч 227 українців і українок відзначені державними нагородами. З них 12 тисяч 550 військовослужбовців Збройних Сил України. 1801 воїн Нацгвардії. 205 прикордонників. 182 поліцейських. 167 працівників Служби безпеки України. 138 представників Державної служби з надзвичайних ситуацій. 99 воїнів Головного управління розвідки. 38 працівників Держспецзвʼязку. А ще – працівники Управління держохорони, Служби зовнішньої розвідки, НАБУ, ДБР і Служби судової охорони, які також зробили внесок у нашу оборону. 155 українцям присвоєно звання Героя України, з них 75 – посмертно. 1016 населених пунктів України вже деокуповано. І кожна з таких цифр – це історія. Історія надзвичайної сміливості й самопожертви. Це героїчний захист Маріуполя. Це успіхи в битвах за Київ, за Чернігів, Суми й Харків. Це героїчна оборона на Донбасі. Це захист Одеси, Миколаєва та всього нашого півдня. Це протести та спротив у тих містах і тих громадах України, які нам ще належить звільнити. Маємо памʼятати завжди, що вистояли протягом цих трьох місяців завдяки десяткам тисяч подвигів усіх, хто захищає державу. І ціною десятків тисяч життів українок і українців, яких убили окупанти. Вічна памʼять усім, хто віддав своє життя за Україну! Сьогодні з Росії прозвучала чергова абсолютно неадекватна заява про те, що вони нібито спеціально «пригальмовують» наступальні дії. Що ж, після трьох місяців пошуку пояснення, чому їм не вдалося зламати Україну за три дні, вони не придумали нічого кращого, ніж стверджувати, що буцімто так і планували. Майже 30 тисяч убитих російських солдатів. Понад 200 збитих літаків. Тисячі втрачених російських танків, бронемашин та іншої їхньої техніки. Майже повністю витрачений російський боєзапас ракет. І це вони хочуть перекрити брехнею про те, що нібито воюють не на повну силу? Жалюгідно. І настане час, коли вони самі це визнають. Зараз на Донбасі ситуація вкрай складна. Фактично туди для наступу кинута вся потуга російської армії, яка в них ще залишилася. Лиман, Попасна, Сєвєродонецьк, Слов'янськ – окупанти хочуть зруйнувати там усе. Але в перехопленнях їхніх розмов ми чуємо, що вони чудово усвідомлюють: ця війна для Росії не має сенсу і що стратегічно у їхньої армії немає шансів. Але потрібен час і ще дуже багато надзвичайних зусиль нашого народу, щоб переломити їхню перевагу в кількості техніки та озброєнь. Я вдячний усім партнерам України, які допомагають. Але наголошую знову й знову: що довше триває ця війна, то більшою буде ціна захисту свободи не тільки для України, а й для всього вільного світу. Тому постачання Україні важкої зброї – реактивних систем залпового вогню, танків, протикорабельної та іншої зброї – це найкраща інвестиція у збереження стабільності в світі й у недопущення багатьох жорстких криз, які Росія ще планує чи вже спровокувала. Продовжуємо працювати над тим, щоб Україна після цієї війни отримала надійні гарантії безпеки. Зокрема, створена міжнародна консультативна група на чолі з Єрмаком та екс-генсекретарем НАТО Расмуссеном. До складу групи увійдуть провідні фахівці у сферах безпеки й оборони, дипломатії. Їхнє завдання – виробити такий формат гарантій, який справді працюватиме. Причому працюватиме не кілька місяців чи років, а протягом життя багатьох поколінь наших українців. Говорив сьогодні з Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем. Наприкінці травня відбудеться важливе засідання Європейської ради, присвячене питанням допомоги Україні. Тож скоординували позиції. Зокрема й щодо посилення санкцій проти Росії. Також говорив з Премʼєр-міністром Канади Джастіном Трюдо. Передусім про оборонну підтримку України. Про подальшу політичну взаємодію й надання нашій державі всього обсягу допомоги, зокрема фінансової, яка так необхідна, щоб подолати окупантів. Провів нараду з керівниками й керівницями кримського напрямку нашої політики. Зокрема з Тамілою Ташевою, постійним представником Президента України в Автономній Республіці Крим. Російське вторгнення почалося саме з Криму. Це був далеко не перший пункт у переліку помилок російської держави щодо України, але перший доленосний для самої Росії. Саме з цього пункту пішли наступні, не менш доленосні помилки Росії, які всі разом призведуть до її історичного послаблення. І, звичайно, окупантам доведеться піти і з Криму також. Як і з Херсона, Мелітополя, Енергодара, Маріуполя та всіх інших міст і громад, де вони поки що зображають господарів. Господарями вони там точно не будуть. Я вдячний кожному й кожній, хто допомагає наближати цей час звільнення нашої території і мир. Вдячний усім нашим військовим, розвідникам, прикордонникам, саперам, рятувальникам, лікарям, медичним сестричкам, поліцейським, нацгвардійцям, звʼязківцям, дипломатам, волонтерам, журналістам, усім працівникам транспорту, Укрзалізниці, енергетики. Усім, хто забезпечує логістику. Усім, хто організовує евакуацію. Усім, хто відновлює життя на звільненій території. Усім, хто продовжує навчати школярів, навчати студентів. Кожному й кожній, хто зберігає бізнес, а отже, робочі місця для наших громадян. Усім, хто працює, рятує, допомагає й просуває українські інтереси у світі. Я вдячний усім, хто 24 лютого вирішив бути з Україною. Обовʼязково переможемо! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ti-hto-radit-ukrayini-viddati-rosiyi-teritoriyi-ne-hochut-ba-75377

Ті, хто радить Україні віддати Росії території, не хочуть бачити звичайних українців, які там живуть – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Цей день я розпочав зі спілкування з учасниками Українського сніданку, який відбувся в межах Давоського форуму. Хочу дещо сказати про те, чому я беру участь у таких заходах, і про те, що говорять інші, зокрема в Давосі цьогоріч. Світ виявився не готовим до української сміливості. До сміливості всіх наших людей, які не поступаються Росії та продовжують захищати нашу державу. Згадайте, як усе починалося 24 лютого, коли багато хто у світі навіть не вірив, що Україна зможе вистояти проти повномасштабної війни. Це ж було? Було. А чому це було? Не тому, що всі ці люди, хто сумнівався, однаково помилялися, коли оцінювали потенціал нашої держави. А тому, що багато хто з них і оцінювати не починав. Багатьом з них просто не хотілося брати до уваги Україну. Не було такої звички – брати до уваги Україну. Хоча в них є звичка брати до уваги Росію. Причому й тоді, коли для цього немає об'єктивних підстав. Для них це зручно. І справді звично. Часто дуже вигідно. Називати тих чи інших політиків Росії «героями Достоєвського», ніби це щось їм пробачає. Розповідати про нібито історичну сферу впливу Росії. І про нібито баланс у відносинах у Європі, який без Росії нібито неможливий. Хоч би що робила російська держава, знаходиться хтось, хто каже: давайте врахуємо її інтереси. Цьогоріч у Давосі це знову прозвучало. Попри тисячі російських ракет, які вдарили по Україні. Попри десятки тисяч убитих українців. Попри Бучу й Маріуполь тощо. Попри зруйновані міста. І попри побудовані російською державою «фільтраційні табори», у яких убивають, катують, ґвалтують і принижують, як на конвеєрі. Росія зробила це все у Європі. Але все одно в Давосі з глибокого минулого виринає, наприклад, пан Кіссинджер і говорить, що нібито треба віддати Росії шматок України. Щоб нібито не було відчуження Росії від Європи. Таке враження, що в пана Кіссинджера на календарі не 2022 рік, а 1938-й, і він думав, що говорить з аудиторією не в Давосі, а в тодішньому Мюнхені. До речі, в реальному 1938 році, коли родина пана Кіссинджера рятувалася з нацистської Німеччини, йому було 15 років, і він все чудово розумів. І від нього тоді не чули, що треба нібито адаптуватися до нацистів замість того, щоб рятуватися від них чи боротися з ними. Почали з'являтися й симптоматичні редакційні статті в деяких західних ЗМІ про те, що нібито Україна повинна прийняти так звані важкі компроміси, віддавши територію в обмін на мир. Можливо, у New York Times у 1938 році теж писали щось подібне. Але зараз, нагадую, все ж 2022 рік. І за всіма цими геополітичними міркуваннями тих, хто радить Україні щось віддати Росії, «великі геополітики» завжди не хочуть бачити звичайних людей. Звичайних українців. Мільйони тих, хто, власне, й живе на території, яку вони пропонують обміняти на ілюзію миру. Треба завжди бачити людей. І пам'ятати, що цінності – це не просто слово. Тому я й приділяю таку увагу міжнародним майданчикам, зверненням до парламентарів, до парламентів, до народів інших країн, спілкуванню з експертною спільнотою, з журналістами, зі студентами. Ми повинні зробити все можливе, щоб у світі з'явилася стійка звичка – брати до уваги Україну. Щоб інтереси українців не перекривалися інтересами тих, хто поспішає на чергове побачення до диктатора. Ось заради чого у мене в графіку завжди багато саме міжнародного спілкування. Вчора й сьогодні – Давос. Завтра – парламент Латвії. Післязавтра – Стенфорд та Індонезія. Далі – так само активно. Говорив з канцлером Австрії Негаммером. Поінформував його про ситуацію на Донбасі та в інших районах бойових дій. Подякував за підтримку. Домовилися, що Австрія візьме на лікування наших важкопоранених військових. Доволі предметно обговорили з паном канцлером взаємодію у європейській інтеграції України. Сьогодні також говорив з Президентом Ліберії. Головна тема розмови – це протидія продовольчій кризі, яку спровокувала Російська Федерація. Подякував за підтримку нашого суверенітету й територіальної цілісності, зокрема на майданчику ООН. Збройні Сили України, наша розвідка та всі, хто захищає державу, протистоять надзвичайно жорсткому наступу російських військ на сході. Подекуди ворог сильно переважає – технікою, кількістю солдатів. Російська влада ухвалила показове рішення – вони дозволили брати на контрактну службу людей старшого віку. Тобто молодих їм уже не вистачає, але бажання воювати все ж таки зберігається. Ще потрібен час, щоб відбити у них це бажання. Ще потрібна допомога партнерів, передусім зброєю для України. Повна допомога! Без винятків, без обмежень. Достатня, щоб перемогти. Ось про що говорять ті, хто справді цінує людей. І я вдячний усім, хто говорив про це зокрема і в Давосі. Хто говорить про це на сторінках ЗМІ й у столицях провідних держав. Попри тиск від усіх, хто застряг у ХХ столітті, коли інтересами народів справді часто торгували заради спроб задовольнити апетит диктаторів. Підписав сьогодні указ про нагородження наших героїв. 144 військовослужбовці Збройних Сил України відзначені державними нагородами, з них 17 – посмертно. І, звичайно, хочу привітати звʼязківців з їхнім професійним днем – Днем Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Це одна з найбільш чутливих сфер у сучасній війні. Від якості вашої роботи, шановні зв'язківці, безпосередньо залежить наш спільний успіх. Усієї нашої держави. Своїм указом присвоїв військове звання бригадного генерала трьом полковникам Держспецзвʼязку. Вдячний кожному й кожній, хто захищає державу! Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-u-saejmi-la-75385

Виступ Президента України Володимира Зеленського у Саеймі Латвії

Шановна пані Спікер, пані Інаро! Шановний пане Прем'єр-міністре! Шановні депутати Саейми! Дорогий латвійський народе! Радий можливості звернутися до вас сьогодні й передусім подякувати за всю ту допомогу, яку Україна отримала від Латвійської Республіки та від багатьох звичайних громадян Латвії. Ви сприймаєте нашу боротьбу за свободу як вашу власну боротьбу. І це справді так, бо саме зараз і саме в нас, в Україні вирішується доля всіх нас, усіх європейців. Саме силою зброї у війні, яку розпочала Росія проти нашої держави, проти України, і водночас – проти свободи всіх своїх сусідів, визначається те, що домінуватиме у Європі протягом найближчих десятиліть. Або це буде справедливість для кожного народу, якої ми з вами хочемо. Або Росії вдасться зробити знову головними для різних народів слова «окупація», «репресії», «депортація». Я вдячний вам за рішучість, з якою ви стали на бік справедливості. Ще о 18-й вечора 23 лютого в Україну прибули «Стінгери» з Латвії. Зброя, яку ми отримали від вас, уже з перших годин повномасштабної агресії Росії почала рятувати життя наших людей. Поки багато інших вагалися, шукали відмовки, ви були серед тих, хто діяв. І продовжуєте зараз допомагати нам по максимуму. І в оборонній сфері, і підтримкою санкцій, і гуманітарною підтримкою, і надзвичайно теплим ставленням до наших громадян, які знайшли тимчасовий притулок у Латвії. Україна завжди памʼятатиме вашу допомогу. Я вдячний вам за це, вдячний за цю допомогу! Тож чому так сталося, що хтось рішуче обирає шлях дій і підтримки, а хтось робить усе, щоб реально не зробити нічого? Чому ті, хто не має великих ресурсів, може проявити велику сміливість, а деякі доволі потужні суб'єкти глобальних відносин не знаходять у собі й відсотка тієї потужності, яку маєте ви? Чому для них критика за боягузтво, подвійні стандарти, лицемірство і навіть звинувачення в прямому потуранні російській агресії цілком терпимі, тільки б залишитись осторонь і тільки б зберегти зв'язки з Росією? На ці запитання можна запропонувати різні відповіді. Звичайно, часто відповідь – це просто гроші. Є ті, хто просто шукає вигоди та здатен думати лише про прибутки, про відсотки й виписки з рахунків. Є й ті, хто марно сподівається, що зможе втихомирити Росію, якщо відмовчиться й не буде боротися з агресією по-справжньому. Але насправді це не вирішальні чинники. Вони – надбудова. Основа всього – зневага до цінностей. Є люди – і їх багато серед сильних світу цього – які вважають, що не всі народи мають значення. Які вважають, що про якийсь народ можна просто забути, щоб спробувати зберегти спокій. Хай і тимчасовий, хай ілюзорний. Хай ціною десятків тисяч убитих, сотень тисяч депортованих чи мільйонів позбавлених своєї батьківщини. Для них це нормально. Спокій ціною життя інших. Але це не має бути нормальним! У минулому – і навіть у дуже недалекому минулому – ця неповага до тих чи інших народів призводила до страшних і підступних змов і пактів, які позбавляли державності, руйнували кордони й розпалювали апетит до війни. Мільйони людей загинули через це. Життя цілих поколінь було отруєне. І здавалося, що принаймні Європа та західний світ зробили висновки з пережитого. Але зараз ми знову чуємо, що нібито треба віддати Росії те, що вона хоче. Нібито треба погодитися на те, що якісь народи можуть бути позбавлені частини зовнішньополітичних прав, бо якась, як кажуть, «історична сила» цього хоче. Цілком серйозно ведуться розмови про те, щоб провести якісь розмежувальні лінії по тілу суверенної держави, щоб нібито «умиротворити» агресора. І нібито потрібні поступки, поступки й знову поступки – звичайно, за рахунок держави, на яку напали, щоб агресор нібито милостиво зупинився. І це – про Україну, яка вже четвертий місяць обороняється у повномасштабній війні проти другої за потугою армії у світі. А що ж буде, якщо Росія піде війною проти держав, які мають менший внутрішній потенціал для оборони, ніж Україна? Чи допомагатиме світ таким державам? Чи їх здадуть взагалі без суперечок? І це не просто якісь міркування – це реальність. Це наша реальність. У Росії відкрито говорять про те, що Україною вони не обмежаться. Їм потрібні й держави Балтії, Польща та інші країни Європи. Саме тому ми повинні відновити повну повагу до базових цінностей на нашому континенті. Ми повинні абсолютно чітко й на всіх рівнях боротися за принцип: кожен народ має значення. Інтереси жодного з народів не можна проігнорувати, зрадити чи обміняти на щось у відносинах із тим, хто хоче поставити цей народ у залежність від себе. Коли цей принцип поважатимуть справді всі, на повну силу, тоді запрацює європейська єдність. І тоді в Росії не буде жодного шансу ані у війні проти України, ані у війні проти будь-якої іншої країни Європи. Коли Україні говорять, що нібито не варто давати нам усю зброю, необхідну для перемоги, мається на увазі насправді саме це – що нібито наш народ має менше значення, ніж інші народи, яким таку зброю вже надали або які можуть нею розпоряджатися. Коли нам кажуть, що ми маємо віддати частину нашої землі, бо це нібито «необхідний компроміс», то це означає, що наш народ вважають менш гідним того, щоб урахувати його інтереси. І тим більше коли нас просять ще «трішечки» почекати у приймальні Європейського Союзу – роки чи десятиліття, – не погоджуючись надати нам повноправне членство, а деякі ще сумніваються й щодо кандидатства для України, то це тільки підкреслює, що не працює принцип поваги до кожного народу. А повинен працювати. Бо якщо Росія піде війною, скажімо, на будь-яку державу, не дай Боже, Латвію, усім членам НАТО доведеться вирішувати, чи захищати Латвію. Якщо Росія спровокує якусь надзвичайну кризу на кордонах або всередині якоїсь країни Європейського Союзу, всім членам ЄС доведеться вирішувати, чи допомагати. І що ж вони зможуть вирішити, якщо поваги до кожного народу не буде? Ми маємо зробити все, щоб ніколи не довелося бачити очевидну відповідь на запитання, поставлене саме таким чином. Пані та панове! Першого березня на засіданні в Ризькому замку було ухвалене рішення нагородити мене орденом Вієстура першого ступеня – найвищою нагородою Латвійської Республіки. Це велика честь для мене. Але я сприймаю це як відзнаку не моєї особистої діяльності, а нашої спільної боротьби. Боротьби українського народу за незалежність. Боротьби латвійського народу за свободу у Європі. Боротьби усіх європейців, які справді поважають наші спільні цінності, за те, щоб Європа була справді сильною та справді об'єднаною. Нам потрібне це обʼєднання, щоб гарантувати безпеку і України, і кожної іншої держави, якій може загрожувати російська агресія. Нам потрібні сила та єдність Європи, щоб Росія заплатила за цю війну – заплатила повну ціну, зокрема через санкції та конфіскацію її активів. Відчувши ці втрати, вона повинна навчитися, що війна створює найбільші проблеми передусім агресору. Потрібно не тільки нарешті погодити шостий санкційний пакет проти Російської Федерації, включно з ембарго на нафту, нафтові суміші й нафтопродукти, а й готувати вже сьомий санкційний пакет з іще потужнішими пунктами обмежень для Росії за терор проти України. Як і Латвія, уся Європа має обмежити російську енергетичну зброю. Повністю. І, звичайно, нам потрібен повний потенціал Європи, щоб притягнути до справедливої відповідальності в компетентному суді всіх, хто організував і здійснює геноцид проти народу України. І я вдячний вашій державі, вашому Президенту пану Левітсу за ініціативи, які сприятимуть тому, що російські воєнні злочинці точно постануть перед судом. Пані та панове! Дорогий латвійський народе! Наші батьки сподівалися, що війна не вдарить по нашому поколінню. Що нам з вами не буде загрожувати те, що довелося винести попереднім поколінням. Окупація, репресії, депортація... Ми маємо все, щоб ліквідувати ці загрози. І, впевнений, зробимо це. Разом. І на основі наших цінностей. Палдієс, Латвія! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/tisk-na-rosiyu-ce-pitannya-zberezhennya-zhittiv-kozhen-den-z-75393

Тиск на Росію – це питання збереження життів, а кожен день зволікання – це нові вбиті українці й нові загрози на континенті – звернення Президента України

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Рівно вісім років тому, 26 травня припинив роботу Донецький аеропорт. Досі збереглося повідомлення про це: «Увага! Із 7-ї ранку аеропорт «Донецьк» тимчасово призупиняє обслуговування рейсів. Про відновлення роботи аеропорту буде повідомлено додатково». Того дня, мабуть, ніхто взагалі не передбачав, як будуть розвиватися події на Донбасі протягом цих років. А потім – і в усій Україні після повномасштабного вторгнення. Ніхто не передбачав, наскільки і як затягнеться слово «тимчасово» в цьому оголошенні про зупинку аеропорту. Але й того дня, і в будь-який день потім, і сьогодні можна впевнено сказати дві речі. Перше. Україна завжди буде незалежною державою, і її не зламати. Питання лише в тому, яку ціну доведеться заплатити нашому народу за свою свободу, а Росії – за цю безглузду війну проти нас. І друге. Катастрофічне розгортання подій все ж таки можна було б зупинити, якби світ поставився до ситуації в Україні як до своєї ситуації. Якби сильні світу цього не загравали з Росією, а реально натиснули заради припинення війни. Ось просто погляньте на ситуацію зараз. Скільки вже тижнів Європейський Союз намагається узгодити шостий пакет санкцій проти Росії. Поки вона отримує від європейців майже по мільярду євро на день за постачання енергоресурсів. Звичайно, я вдячний нашим друзям, які просувають нові санкції. Але звідки взялося стільки могутності в тих, хто блокує шостий пакет? Чому їм досі дозволено мати стільки могутності, зокрема й у внутрішньоєвропейських процедурах? Скільки вже тижнів світ не наважується заблокувати російську банківську систему – усі банки без винятку, щоб позбавити агресора змоги фінансувати не тільки війну проти нас, а й політику створення розколів і криз повсюди у світі. Скільки вже часу ми боремося, щоб Україні надали всю зброю, яка необхідна, щоб змінити характер боїв і почати рухатися швидше й більш упевнено до вигнання окупантів. Усю зброю, включно з MLRS. З тими системами, які реально необхідні, щоб зупинити цю агресію. Ми впевнені, що завдяки нашим зусиллям ми все ж таки будемо почуті. За час із 26 травня 2014 року і тим паче з 24 лютого цього року й до сьогодні було безліч можливостей у тих, хто справді має для цього силу, щоб поставити крапку і сказати: тепер Росія справді відчує повну ціну за те, що вона робить проти України, проти європейської єдності і проти свободи як такої. Теперішній наступ окупантів на Донбасі може зробити цей регіон безлюдним. Попасну, Бахмут, Лиман, Лисичанськ, Сєвєродонецьк вони хочуть перетворити просто на згарище. Як Волноваху, як Маріуполь. У містах і громадах ближче до кордону Росії, в Донецьку, в Луганську вони збирають усіх, кого можуть, щоб заповнити місце убитих і поранених в окупаційному контингенті. Усе це, включно з депортацією наших людей і масовими вбивствами цивільних, – очевидна політика геноциду, яку здійснює Росія. Сьогодні знову окупантами був обстріляний Харків. На цей час у переліку загиблих – дев'ять людей. 19 поранених. Усі мирні мешканці. Вбиті дитина (п'ять місяців) і батько. Мати в тяжкому стані. Серед поранених у Харкові також дівчинка дев'яти років. Знову ракетні удари – Сумщина, знову-таки Донбас. Знову значна активізація артилерії окупантів у Запорізькій області. Знову їхні намагання вгризатися в землю на півдні країни. Тиск на Росію – це буквально питання збереження життів. І кожен день зволікання, слабкості, різних суперечок чи пропозицій «умиротворити» агресора за рахунок жертви – це нові вбиті українці. І це нові загрози для всіх на нашому континенті. Звернувся сьогодні до парламенту й народу Латвії. Подякував за допомогу, яку Україна отримала, зокрема оборонну. І за ту допомогу, яку Латвійська держава й латвійський народ надають зараз. Якби у всіх у світі була така ж рішучість у захисті нашої спільної свободи, як у Латвії та інших партнерів, які не вагаються, то просто не було б усього того зла, яке російська держава наробила Україні, Європі та світу. Говорив сьогодні з Прем'єр-міністром Нідерландів Марком Рютте. Поінформував про ситуацію на полі бою, про посилення активності окупантів. Обговорили, як можна адекватно посилити спроможність України оборонятися й відбивати ці атаки. Підписав новий указ про нагородження наших героїв. 180 військовослужбовців Збройних Сил України відзначені державними нагородами, з них 28 – посмертно. Загальна кількість нагороджених станом на цей день – вже понад 16 тисяч. Якщо точно – 16 тисяч 44. За 92 дні. Але зрозуміло, що подвигів і звитяг наших оборонців у сотні й сотні разів більше. Я вдячний усім, хто тримає оборону. Хто допомагає армії і всім нашим захисникам і захисницям. І наостанок. Зазвичай цими днями у травні ми відзначаємо останній дзвоник у школах і вітаємо хлопців і дівчат із початком нового етапу в житті. Відверто кажучи, світлішого етапу, ніж дитинство. Бо нарешті в житті з'являються можливості. Дорослі можливості. Але при цьому дитинство ще остаточно не закінчується. Цьогоріч в Україні немає цієї нашої традиційної шкільної святковості. І це зрозуміло. Такий час. Така ситуація. Та й не в усіх школах України навчання в цьому році завершується саме в травні. Та й не всі випускники зараз на території нашої держави. Але що незмінно – яким би не був час і якою б не була ситуація – треба не втрачати свої можливості. Треба боротися. Треба розвиватися. Треба захищати свою свободу й уміти користуватися цією свободою. А отже, треба бути освіченими і сміливими. Не втрачати жодного дня у житті. Знати, для чого проживаєш день. І обов'язково вірити в Україну. Бо тільки тут для українців і українок найбільше шансів для успіху. А особливо – після нашої перемоги. Яку ми обов'язково здобудемо. І обов'язково приберемо словосполучення «тимчасово окуповані» щодо нашої землі, яка стане назавжди звільненою. Як би не було складно. Вічна слава всім, хто став на захист України! Вічна памʼять кожному й кожній, чиї життя забрали окупанти. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/rozvyazana-rosiyeyu-vijna-proti-ukrayini-vplivaye-na-globaln-75401

Розв'язана Росією війна проти України впливає на глобальну ситуацію – звернення Президента України до співтовариства Foreign Policy Community of Indonesia (FPC)

Шановні пані та панове! Вдячний за можливість звернутися до вас сьогодні й за спілкування, яке нас очікує. Сподіваюся, що ця розмова наблизить розуміння того, як не допустити розгортання масштабних криз у багатьох регіонах світу. А світ зараз справді перебуває на порозі одразу декількох криз. Моя країна, Україна, є одним із найбільших і абсолютно сумлінним експортером продовольства. Щороку ми експортуємо десятки мільйонів тонн зернових та іншої агропродукції. Наші виробники забезпечують високе місце України у світових топах з експорту пшениці, кукурудзи, олії. Але вже четвертий місяць український експорт заблокований через розв'язану Росією повномасштабну війну проти нашої держави на нашій території. Росія перекрила доступ до наших портів на Чорному морі й окупувала нашу частину берега Азовського моря. Внаслідок цієї військової блокади закрита більшість традиційних маршрутів української торгівлі. Наразі 22 мільйони тонн зернових в Україні перебувають у сховищах. Ми не можемо направити їх на світовий ринок, де вони необхідні саме зараз, у цей час. Уже відчувається, що ціни на зернові, а згодом і на інше продовольство можуть катастрофічно зрости. І вже урядам країн – експортерів продовольчих товарів доводиться ухвалювати рішення щодо закриття експорту тієї чи іншої агропродукції зі своїх країн, щоб якось втримати внутрішні ціни від вибухового зростання й захистити власне споживання. За оцінкою ООН, цього року голод у світі додатково охопить близько 40-50 мільйонів людей. Вважаю таку оцінку консервативною. Голод не приходить сам. Разом з ним завжди йде також і політичний хаос, який ще більше погіршує ситуацію, руйнує соціальне життя та створює ще більш небезпечні умови для звичайних людей. Вже в липні, коли в багатьох країнах закінчаться запаси торішнього врожаю, стане очевидним, що катастрофа справді наближається. Просто погляньте на ціни в магазинах зараз: їхнє зростання – це провісник того, що обов'язково вдарить по людях, якщо нічого не зміниться, якщо ми не зможемо нічого змінити. Це провісник злиднів для бідних і збідніння для середнього класу. Тільки уявіть, яким політичним хаосом це може закінчитись у певних регіонах. І це я навів лише один аспект того, як війна, розв'язана Росією, впливає на увесь світ. А таких аспектів, окрім загрози голоду й хаосу, насправді багато. Сам факт морської блокади України Росією є не менш дестабілізаційним для співжиття у світі. Це не просто акт агресії однієї держави проти іншої. Блокада наших портів – це своєрідне навчання для інших потенційних агресорів, які хочуть підкорити сусідів чи забрати їхню територію. Якщо Росії вдасться безкарно пройти через це у війні проти України, то інші держави побачать, що морська блокада – це нібито допустимий інструмент тиску в сучасному світі. А отже, жоден із торговельних маршрутів на морі й жодна країна після цього не будуть у безпеці. Беремо третій аспект – характер війни, як її веде російська держава проти нас. За час із 24 лютого цього року російська армія застосувала проти України вже 2 тисячі 400 різних ракет. Абсолютну більшість – по цивільній інфраструктурі. По підприємствах, по складах, зокрема по складах з продовольством, по житлових будинках, по залізниці. До речі, це також суттєво з точки зору продовольчої безпеки. Ми прагнемо не допустити розгортання продовольчої кризи. Ми працюємо над переведенням нашого експорту на нові маршрути – наскільки це можливо в умовах війни, щоб постачати зерно на світовий ринок залізницею через європейські порти. Звичайно, це може бути менший обсяг експорту, ніж через Чорне море. Але й ці наші намагання Росія пробує зірвати, коли знищує ракетами залізничні мости, вокзали, логістичні центри. Десятки українських міст і сотні селищ зруйновані вщент через обстріли з російської авіації та артилерії. Це просто руїни. Чорні, випалені, порожні міста. За три місяці російські бойові літаки вже понад 3 тисячі разів з'являлись у нашому небі. І немає таких об'єктів, які б вони намагалися не бомбардувати. Зруйновано більш як 600 закладів охорони здоров'я – лікарень, пологових будинків, поліклінік, амбулаторій. Майже дві тисячі освітніх об'єктів – це університети, школи, дитячі садочки. У різних регіонах України спалені чи пошкоджені російськими обстрілами десятки релігійних обʼєктів – церкви, мечеті, інші місця зустрічей релігійних громад. Тільки вчора й тільки в одному нашому місті, у Харкові, внаслідок російських артилерійських ударів загинули 9 людей. Серед них – п'ятимісячна дитина та її батько. Дитину, яка була на руках у батька, вибухом відкинуло на дах підʼїзду будинку. Її навіть знайшли не одразу. Мати була важко поранена. Російські військові обстріляли звичайні житлові квартали. І це – щоденна реальність нашої країни з 24 лютого. Але російське вторгнення в Україну почалося набагато раніше. Ще у 2014 році Росія захопила наш півострів Крим і розпочала війну на Донбасі – у двох регіонах нашої держави. Вісім років ця війна залишалася локальною, поки в Москві не ухвалили рішення піти в наступ проти всієї нашої держави. У чому сенс цієї війни для Росії? Вони говорять про це відкрито. Російське керівництво вважає, що Україна має бути колонією Росії. А українці? Якщо народ не хоче підкоритися, то його вирішено знищити. Також окупанти депортують наших людей на територію самої Росії та розселяють у різних віддалених регіонах. Кількість таких депортованих українців – сотні тисяч. І це також один зі способів підкорення народу. Насправді вражає, з якою відвертістю Росія намагається повернути у світове життя порядки тих старих часів, коли колонізатори та імперії навʼязували свою політику чи своє панування іншим народам. Четвертий аспект – це ставлення російських окупантів до людей на захопленій території. Маємо досвід Криму, який з 2014 року перебуває під контролем Росії як окупанта. І був перетворений на одне з найбільш небезпечних місць у Європі. І для всіх, хто цінує свободу, і для корінного народу Криму – кримських татар, і для мусульман на півострові. Не буває жодного тижня – я підкреслюю це, жодного тижня за вісім років – щоб не надходили новини про нові репресії чи судилища проти тих, хто не влаштовує окупантів. Як наслідок – ви не знайдете у Європі іншого місця, ніж окупований Росією Крим, де так безкарно й так масово репресують мусульман та всіх інших, хто просто хоче жити своїм вільним життям. Як можна це не бачити або ігнорувати? Це ж відбувається на очах в усього світу! І п’ятий аспект – уже давно не було такого ризику застосування зброї масового ураження. Російські державні пропагандисти відкрито погрожують ядерною зброєю. Світові політики готуються до можливості застосування Росією так званої тактичної ядерної зброї або хімічної зброї, біологічної зброї. Що це означає для світу? Передусім це може призвести до зміни ставлення різних держав до зброї масового ураження. Якщо Росія безкарно вдається до ядерного шантажу, то різним силам у світі може здаватися логічним, щоб і собі набути ядерної зброї. Сказати, що це небезпечно для всього світу, – це нічого не сказати. Україна зробила найбільший внесок у ядерне роззброєння, віддавши третій за потужністю ядерний арсенал. Це відбулось у 1990-х роках. Зараз Росія всупереч своїм документально зафіксованим зобовʼязанням гарантувати безпеку України після відмови нашої держави від ядерного статусу веде проти нас загарбницьку, колонізаторську війну. І при цьому погрожує ядерною зброєю. Хто ж після цього може повірити в ідею ядерного роззброєння? І як після цього надійно гарантувати довгострокову безпеку тим регіонам, які обирають для себе без'ядерний статус? Ще півроку тому навіть уявити було неможливо, що такі питання постануть. Але тепер це також один із наслідків російської агресивної політики. Пані та панове! Я навів вам лише п'ять аспектів того, як розв'язана Росією війна проти України впливає на глобальну ситуацію. Впевнений, ви усвідомлюєте, що таких аспектів значно більше. Це наймасштабніша війна у Європі з часів Другої світової. І сьогодні ніхто не спрогнозує на сто відсотків, яких негативних аспектів для світу точно не буде від цієї війни. Що швидше цю війну вдасться закінчити, то краще буде для кожного народу. Не тільки для нас. Що швидше будуть розблоковані наші порти, то скоріше зупиниться розгортання продовольчої кризи, бо зможемо відправити на світовий ринок і наші запаси, і новий врожай. Який цьогоріч, до речі, все ж буде меншим, оскільки російські війська свідомо мінували поля та знищували аграрну техніку. Вважаю, що Росія свідомо зробила ставку на продовольчу кризу. Щоб збільшити залежність інших країн від себе та щоб доступ до продовольства став ще одним чинником тиску в глобальній політиці. Що швидше будуть звільнені наші землі від окупантів, то надійніше будуть захищені люди всюди у світі. Захищені від агресивних бажань тих, хто хоче проводити колоніальну політику, як у старі часи. Якщо світ справді буде обʼєднаним і чесним щодо цієї агресії Росії проти нашої суверенної держави, то швидкість припинення цієї війни вимірюватиметься тижнями. Тижнями, навіть не місяцями. Я вдячний лідеру вашої країни, Президенту Індонезії, за запрошення на саміт «Великої двадцятки» восени. Я прийняв це запрошення. І я вірю в те, що до саміту восени світ розв'яже всю цю велику проблематику. Маємо не допустити масштабного голоду. Маємо зупинити масові вбивства та репресії. Маємо назавжди відучити будь-які держави світу від ядерного шантажу та загравання із загрозою від хімічної чи біологічної зброї. І я вірю, що на цьому саміті будуть тільки держави-друзі, держави-партнери, і не буде будь-яких окупантів. Прошу всіх індонезійців молитися за мир в Україні, за народ України і за те, щоб мудрості світу вистачило, щоб урятувати людство від наявних загроз. Дякую вам за увагу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ukrayinci-j-amerikanci-stali-znachno-blizhchimi-mi-odnakovo-75421

Українці й американці стали значно ближчими: ми однаково розуміємо слово «свобода» – звернення Президента України до спільноти Стенфордського університету

Шановні пані та панове! Дорогі друзі! Це справді честь – удруге звертатися до вашої спільноти, спільноти Стенфордського університету – до студентів, викладачів, усіх американців, усіх американок, які хвилюються за Україну та співпереживають нашій боротьбі за свободу. Я вдячний вам за вашу зацікавленість і за таку кількість щирих, небайдужих, світлих поглядів, яку я бачу зараз, бачу сьогодні. Я бачу перед собою людей, саме людей, які не в бронежилетах, не в касках. Ви не перебуваєте в бомбосховищах. Серед вас немає поранених унаслідок ворожих обстрілів. Я дуже радий за вас. І цю нашу зустріч не зможе перервати сигнал повітряної тривоги, бо Каліфорнії не загрожують російські ракети. Але, на жаль, в Україні не так. З вересня минулого року, коли я вперше був у Стенфорді під час візиту до Сполучених Штатів, дуже багато змінилося. Але, з іншого боку, дуже багато залишилося таким, як раніше. Як я тоді й казав, Україна – це країна, де можливо все. Так і було. Але тепер усьому світу відомо, що в Україні можливо навіть те, про що інші багато років просто боялися подумати. Україна – це країна, яка знищила міф про надзвичайну потужність російської армії. Армії, яка нібито за кілька днів могла б завоювати всіх, кого хоче. Але Україна – це країна, у якій російська армія продовжує вести війну, яку не хоче закінчувати. Зараз Росія намагається окупувати всю державу. Але ми відчуваємо в собі достатньо сил, щоб думати про майбутнє України, яка є й буде відкритою для світу. Між вереснем минулого року і травнем цього року наше суспільство пережило стільки, що я не побажав би жодному іншому народу. І нам ще належить пройти новий шлях від травня цього року і, скажімо, до нового вересня. Я знаю, що цей шлях буде дуже складним. Дуже болісним. Це буде шлях, на якому молоді люди дивитимуться не на викладачів в університетах і не на своїх друзів з мирного життя, як це робите ви. А на побратимів в окопах. І на ворогів, яких видно в приціл чи на відео з безпілотника розвідки. Але я знаю також, що для України на цьому шляху обовʼязково настане етап, за яким почнеться мир. Зараз я використовую слова, які кожен і кожна з вас читають і дуже часто чують в засобах масової інформації, в книгах: «боротьба за свободу», «міф», «російська армія», «війна», «пережили», «окопи», «шлях», «мир». Кожне з цих слів нібито одразу зрозуміле. Але чи всю їхню глибину ви відчуваєте зараз? Учора російські війська знову обстріляли найбільше місто сходу нашої країни – Харків. З реактивної артилерії та спеціальних гармат, які називаються «Піон». Це важка артилерія – великої дальності й потужності. Ось із цієї зброї російська армія обстріляла вчора звичайні житлові квартали Харкова. Просто будинки. Там не було жодного військового об'єкта. Унаслідок цього та інших обстрілів за вчорашній день у Харкові були вбиті 9 людей. Мирні мешканці. Під обстріл потрапила і родина з маленькою дитиною, їй було п'ять місяців. Батько загинув. Дитина загинула. Мати важко поранена. Ми отримуємо такі чи схожі повідомлення вже 93 дні – з 24 лютого і вісім років – з 2014 року. Ось так в Україні. Кожному й кожній, хто навчається у Стенфорді, однаково добре знайоме запитання: what matters most to you and why? Щоб навчатись у вашому університеті, потрібно написати есе – відповідь на це запитання. І я впевнений, що за роки існування Стенфорду було написано дуже багато блискучих есе. Я впевнений, що й за останні вісім років було багато блискучих студентів і студенток вашого університету. Мабуть, серед них були й ті, хто пережив війну. І їхні відповіді на це запитання – what matters most to you and why? – напевно суттєво відрізнялися від відповідей тих, кому пощастило жити в мирі. І зараз я кажу не про якість тексту. Я кажу про глибину відчуття слів. Конкретною людиною. Після початку повномасштабної війни ми в Україні проводимо особливу церемонію нагородження наших захисників і захисниць. Тих, хто відзначився найбільше. І кому присвоєне звання Героя України. Як особливу пошану саме в тій залі президентської резиденції, де зазвичай зустрічали найвищих посадових осіб іноземних держав, які прибували в Україну з візитом – президентів і голів урядів, – я сьогодні вручаю Героям України орден «Золота Зірка». Або віддаю орден рідним Героя, якщо це звання присвоєне посмертно. Нещодавно був нагороджений один із наших льотчиків. Пілот бойової авіації. Один з найкращих. Він загинув у боях за Україну. Коли я віддавав його «Золоту Зірку» його дружині, я сказав їй слова співчуття. Співчуття, що він пішов із життя. І у неї на очах виступили сльози. Вона відповіла, що він не пішов. Що він 30 років був у небі. І зараз залишився в небі. І в мене виступили сльози. Я відчув, що смерть не підкорила цих людей, цю родину. Він залишився в небі. Він для неї – живий. І так буде завжди в цій родині. І всі ці слова – «небо», «життя», «смерть», «Герой» – для нього, для неї, для мене, для вас – вони різні. Своєю глибиною. Хоча ці слова звучать однаково для нас із вами. І ось ця глибина, ось ця дистанція у відчуттях – вона насправді сьогодні важить дуже багато. Вона пояснює, наприклад, те, чому ми й зараз, на 93-й день війни змушені говорити про посилення санкцій проти Росії, яке буде достатнім, щоб ця держава нарешті почала реально шукати мир, хоча б думати про нього. Вона пояснює, чому так іноді довго й складно нам домовлятися з партнерами про постачання саме тієї зброї, яка необхідна для звільнення нашої землі. Хоча вони хочуть допомагати. Тому для мене ось це запитання, у відповідь на яке вам потрібно було писати есе, відчувається інакше, трішки інакше. Бо насправді саме на це запитання я відповідаю дуже довго – більше, ніж 93 дні, коли намагаюся дати своїй країні все необхідне, щоб ми могли вистояти, захистити нашу свободу і зрештою перемогти. What matters most to me and why? Не знаю, чи відповідали колись на це запитання чинні президенти держави, що воює за свою свободу. Але ось моя відповідь. Прагматична. Зброя, яка дасть змогу подолати технічну й кількісну перевагу російської армії. Санкції, які дадуть змогу зупинити потік грошей на російський терор. Фінанси, які дадуть Україні змогу зберігати соціальну нормальність, поки триває війна. Блокування й конфіскація усіх російських активів, які є в іноземних юрисдикціях і які мають бути спрямовані на відбудову всього, що зруйнувала російська армія. Справедливий трибунал для всіх воєнних злочинців, які вбивали, катували, ґвалтували й депортували наших громадян. Оновлена дієва архітектура безпеки, яка не допустить нових воєн у світі. І обов'язково – повне відновлення мирного життя у нашій країні. Щоб наші люди, наші студенти і студентки, як і ви зараз, могли спілкуватися вільно і в повній безпеці з президентами демократичних держав. Щоб українці та українки могли не думати, як і ви зараз, де бомбосховище. І щоб їм не потрібно було знати, як взагалі звучить сигнал повітряної тривоги. І я вдячний усім нашим друзям у світі, хто робить так, щоб ці слова та їхня глибина звучали однаково для кожного й кожної, від кого залежать рішення про допомогу Україні. Багато українців нещодавно дізналися про одного нашого хлопця. Дитину з Маріуполя, з міста, яке було повністю зруйноване російськими ударами. Цей маленький хлопчик в евакуації був дуже вдячний усім, хто прихистив його родину та інших мешканців Маріуполя. Він дуже хотів хоч якось віддячити тим, хто допомагає. Він запрошував усіх до себе в гості. Він сказав: приїжджайте наступного літа до нас, в Маріуполь. І каже: так, міста немає... але море лишилося! І ця історія – вона про життя. Яке обов'язково перемагає. І яке насправді matters most для кожного й кожної. І ця історія – про людину, яка залишається щирою та вдячною навіть у найстрашніших обставинах, бо це вільна людина. І я вірю, що українці, пройшовши цю війну, залишаться саме такими. Щирими, вдячними й вільними. І я впевнений, що після цієї війни дещо зміниться у відносинах між вами, між американським народом, і нами. Вже змінюється. Ми стали значно ближчими у наших відчуттях. Ми точно знаємо про себе, що маємо на увазі одне й те саме, коли говоримо слово «свобода». Коли я повернувся в Україну минулого вересня, я був дуже окрилений. Я думав про те, скільки всього ми зможемо зробити разом. Але зараз я відчуваю схоже піднесення. Тому що бачу ваші очі й вірю: багато хто з вас буде в Україні й допомагатиме у нашій відбудові після війни, бо це найбільший проект захисту свободи, у якому ваше покоління може взяти участь. Наші міста зруйновані. Наше море поки заблоковане. Але ми залишаємося вільними. І наостанок. 24 лютого почалася повномасштабна війна проти України, коли 18-річні російські хлопці, військові, зайшли в нашу країну, зайшли в домівки наших людей. Щоб убивати, катувати, ґвалтувати. Це складно зрозуміти – для чого? Складно. А рівно за три місяці, 24 травня, на іншому боці земної кулі, в Техасі, 18-річний хлопець зайшов у звичайну школу, щоб убити 19 дітей і двох дорослих. Це неможливо зрозуміти взагалі. Це трагедія. І ми живемо у страшний час, коли американці висловлюють співчуття українцям через смерті на війні, а українці висловлюють співчуття американцям через смерті у мирі. Прийміть мої співчуття. Щодня треба не просто ставити собі ще одне питання, а обов'язково знаходити на нього відповідь: who matters most and why? Це для мене головне запитання: who matters most and why? Бережіть себе, своїх рідних, близьких, друзів. Бережіть світ. Дякую, Америко! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/yaksho-okupanti-dumayut-sho-liman-chi-syevyerodoneck-budut-y-75433

Якщо окупанти думають, що Лиман чи Сєвєродонецьк будуть їхніми, то вони помиляються; Донбас буде українським – звернення Президента України

Незламний народе нашої найсміливішої країни! Усі наші захисники й захисниці! Сьогодні хочу розпочати це звернення зі слів подяки всім, хто працює в екстреній медичній допомозі. Сьогодні їхнє професійне свято. Це люди справді незламні, справді сміливі, справді віддані добрій справі. Неможливо навіть порахувати, скільки життів врятували працівники «екстренки». Якими б не були умови, яким би не був час, вони завжди виконують свою роботу. Я вдячний кожному й кожній за справді швидку допомогу та реально самовіддану роботу. Вдячний за роботу в час пандемії. Вдячний, що зараз, у час повномасштабної війни, люди мають доступ до швидкої і в районах бойових дій. Вдячний за справжній героїзм, який проявляється всюди, який проявляють і фельдшери, і водії. На жаль, ця війна забрала й життя тих, хто робив усе, щоб урятувати інших. Вічна їм памʼять! Сьогодні представники нашої держави – Прем’єр-міністр і міністр охорони здоровʼя – вручили нагороди працівникам екстреної медичної допомоги. І це той мінімум, який держава може зробити, щоб відзначити те, що вони роблять. Але обов’язково буде й максимум. До цієї війни, до 24 лютого, ми робили все, щоб підняти забезпечення «екстренки» та її працівників на достойний рівень. І ми обовʼязково продовжимо цю політику, коли дійдемо до миру для нашої країни. Провів сьогодні нараду з Кабінетом Міністрів. Заслухав доповіді з широкого кола питань. Очікую від урядовців більшої активності. Зокрема, щодо подолання дефіциту пального, який утворився через російські удари по нафтопереробному заводу в Кременчуку і по нафтобазах у різних регіонах держави. І щодо забезпечення робочих місць для наших людей. І щодо інших важливих економічних питань. Продовжую збирати для нашої боротьби якнайширшу міжнародну підтримку. Сьогодні звертався до політичної та експертної спільнот Індонезії. Говорили про загрози, які Росія створила для кожної країни у світі зараз. Чого варта одна лише продовольча криза. Коли через російську блокаду наших портів на ринку очевидно не вистачає продовольства. А отже, провокується зростання цін. А отже, провокується політичний хаос у тих країнах, які найбільше залежать від нашого експорту. Вдячний індонезійцям за розуміння наших аргументів, нашої країни та підтримку в протистоянні таким кризам, які провокує Росія. Поспілкувався сьогодні зі студентами Стенфордського університету. Це один з провідних світових вишів. Було приємно побачити українських студентів і студенток, які там навчаються. Було приємно також почути, наскільки щиро й повно американська студентська спільнота усвідомлює, що ми в Україні боремось за нашу спільну свободу – одну на всіх у світі. Запросив студентів Стенфорду після завершення навчання приєднатися до реалізації проекту відбудови України. Бо це справді буде найбільший проект із захисту свободи для їхнього покоління. Говорив сьогодні з Премʼєр-міністром Італії Маріо Драґі. І про те, як не допустити подальшого розгортання продовольчої кризи. І про постачання пального в Україну – ця тема обов’язково є в усіх моїх контактах з європейськими партнерами. І про оборонну підтримку для нашої держави. Звичайно, детально обговорили ситуацію на полі бою. Складну ситуацію на Донбасі. Як і передбачалося, дуже важка ситуація. Окупанти намагаються хоча б до ста днів війни досягнути тих цілей, які сподівалися реалізувати вже за перші дні після 24 лютого. Тому вони зосередили на Донбасі максимум артилерії, максимум резервів. Там і ракетні удари, і авіація – все. Захищаємо нашу землю так, як дає змогу наявний на сьогодні оборонний ресурс. Ми робимо все для того, щоб посилити його. І посилимо. Якщо окупанти думають, що Лиман чи Сєвєродонецьк будуть їхніми, то вони помиляються. Донбас буде українським. Тому що це – ми, це наша сутність. І навіть якщо Росія принесе туди всюди руйнацію і страждання, ми все одно відновимо кожне місто й кожну громаду. І там немає й не буде жодної реальної альтернативи нашим українським прапорам. Як і завжди, підписав сьогодні указ про нагородження наших військових. Державними нагородами відзначені 198 військовослужбовців Збройних Сил України, чотири з них – посмертно. А також 27 військовослужбовців Головного управління розвідки. Вічна слава всім, хто виборює нашу незалежність! Вічна памʼять кожному й кожній, хто віддав своє життя за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/teror-stav-sogodni-faktichno-yedinoyu-formoyu-dij-rosiyi-i-s-75441

Терор став сьогодні фактично єдиною формою дій Росії і щодо України, і щодо Європи – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Завершився 94-й день повномасштабної війни. Ситуація дуже складна. Особливо в тих районах на Донбасі й на Харківщині, де російська армія намагається вичавити хоча б якийсь результат для себе. Ключові напрямки боротьби на фронті – це, як і раніше, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут, Попасна та інші міста, на яких зосереджений російський наступ. Але наша оборона тримається. Там невимовно складно. І я вдячний усім, хто витримує цей натиск окупантів. Щоденно працюємо над посиленням нашого захисту. Це передусім постачання зброї. Кожного дня наближаємося до того, що наша армія буде переважати окупантів технологічно й ударною силою. Звичайно, дуже багато залежить від партнерів. Від їхньої готовності надати Україні все необхідне для захисту свободи. І я очікую хороших новин щодо цього вже наступного тижня. Сьогодні російська армія завдала абсолютно безглуздих, відверто варварських ударів по Сумщині. Ракети, міномети. І для чого? І що це дає? Українці в Сумській області, як і в будь-якій іншій області нашої держави, вже все зрозуміли про Росію. І новим терором вона нічого не зможе додати. І тим більше не зможе залякати. Внаслідок російського обстрілу Миколаєва сьогодні загинула одна людина, семеро поранені, двоє – у дуже важкому стані. Снаряди вдарили по житловому району за двадцять метрів від дитячого садочка. Ось таких ворогів обрала для себе Російська Федерація. Знову й знову буду нагадувати світу, що потрібно нарешті визнати офіційно Росію державою-терористом, державою – спонсором тероризму. Це просто правдиво. Це чесно й відображає ту щоденну реальність, яку окупанти створили в Україні й дуже хочуть понести далі у Європу. І це має бути юридично закріплено. Готуюся до засідання Європейської ради, яке відбудеться 30-31 травня. Буду звертатись до учасників засідання. Зокрема й про це говоритиму. Про терор, який став на сьогодні фактично єдиною формою дій російської держави щодо Європи. Терор на землі України. Терор на енергетичному ринку всієї Європи, не тільки нашої держави. Терор на продовольчому ринку, причому вже в глобальному масштабі. А який терор буде далі? Тільки разом – тільки всі європейці – ми зможемо зупинити таку політику такої держави. Звичайно, у зверненні до Європейської ради приділю необхідну увагу й тому прогресу в розвитку нашої держави, який уже досягнутий і який може бути досягнутий найближчим часом. Також наступного тижня продовжу звертатися до парламентів європейських країн. Буде й багато іншої міжнародної активності, спрямованої на посилення нашої держави й на посилення спільного тиску всього вільного світу на Росію. Говорив сьогодні з Премʼєр-міністром Британії Борисом Джонсоном. Про оборонну підтримку й постачання пального в Україну. Про те, як можемо розблокувати українські порти, а отже, як можемо не допустити розгортання продовольчої кризи. Окремо обговорили й гарантії безпеки для України, маємо активізувати роботу над ними. З'являється дедалі більше інформації про те, що окупанти намагаються максимально обмежити виїзд наших людей із тимчасово окупованих районів Херсонської області. Вони не дають жодних гуманітарних коридорів. І закрили індивідуальний виїзд людей. Той, хто впевнений у своїй позиції, таких рішень точно не ухвалював би. Однозначно це прояв слабкості. Прояв того, що їм нічого дати людям. Та й люди не хочуть нічого у них брати. Тому вони намагаються взяти людей у заручники. Але Україна поверне все своє. Все. І це обовʼязково. І це лише питання часу. І кожного дня цей час, час звільнення, скорочується. Ми для цього робимо все. Вічна вдячність і слава всім, хто захищає нашу державу! Вічна памʼять кожному й кожній, чиї життя забрали окупанти. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/za-shastya-zhiti-svoyim-zvichajnim-zhittyam-i-prosto-gulyati-75453

За щастя жити своїм звичайним життям і просто гуляти вулицями свого міста зараз і йде ця війна, ось що ми виборюємо в ній – звернення Президента України

Міцний народе нашої незламної країни! Усі наші захисники й захисниці! Це моє звернення присвячене чотирьом містам України: Харкову, Києву, Сєвєродонецьку і Кривому Рогу. А через них – усій нашій державі, усім нашим містам і громадам. Сьогодні я відвідав Харків. І саме місто, і передові позиції наших військових в області. Харків пережив страшні удари окупантів. Чорні, обпалені вогнем, напівзруйновані житлові будинки міста дивляться своїми вікнами на схід і північ – туди, звідки била російська артилерія. Звідки прилітала російська бойова авіація. Вони дивляться на Росію. І в них зараз, як у дзеркалі, російська держава може побачити себе. Побачити, скільки всього вона програла за ці 95 днів повномасштабної війни проти України. Росія вже програла не тільки битву за Харків, не тільки битву за Київ і північ нашої країни. Вона програла власне майбутнє та будь-які культурні зв'язки з вільним світом. Вони всі згоріли. Зокрема й там, на Салтівці. Провів нараду з керівництвом області, міста. Подякував їм за те, що вони були й залишаються разом із харківʼянами, разом з Україною. І, що дуже важливо зараз, разом один з одним. У них співпраця на сто відсотків: армія, поліція, мер Харкова, обласна державна адміністрація – всі справді працюють на перемогу та роблять це дуже ефективно. На жаль, цього не скажеш про місцеве керівництво по лінії Служби безпеки України. Я приїхав. Розібрався. Звільнив очільника СБУ області. За те, що не працював на захист міста з перших днів повномасштабної війни, а думав тільки про себе особисто. Які мотиви – правоохоронці з'ясують. Третина Харківщини досі під окупацією. Обовʼязково звільнимо всю територію. І на цей результат повинен працювати кожен на посадах як на місцевому рівні, так і на державному. Перед поїздкою я підписав указ про нагородження наших захисників і захисниць. 222 учасники бойових дій відзначені державними нагородами. І я мав честь сьогодні вручити особисто частину нагород із цього указу та інших, що були підписані раніше, в ході поїздки. Дуже предметно обговорили з місцевою владою післявоєнне відновлення Харкова та Харківської області. Маємо застосувати тільки передові ідеї, тільки сучасні технології при відбудові. Зокрема й безпекові технології. І найкращі пропозиції від наших партнерів. Як і Харків, так і всі інші міста й громади нашої країни, які зачепила війна, маємо зробити такими, щоб вони виглядали найсучасніше у Європі. Повернення зі сходу до Києва в цей час залишає доволі неоднозначне враження. Після мовчання Салтівки – заповнений людьми й усмішками Хрещатик. Після гуркоту артилерії на передовій – розслабленість киян, які сьогодні гуляли містом. У цей День міста, День Києва, який щороку святкують тисячі людей. Але саме за таке щастя жити, жити своїм звичайним життям і просто тихо гуляти вулицями свого міста зараз і йде ця війна. Ось що ми виборюємо в ній. Для всіх в Україні. Свободу та спокій – те, що справді можна було сьогодні відчути в Києві. Навіть попри сирену повітряної тривоги, яка пролунала і в цей день. Тож я бажаю вам, кияни й киянки, берегти цей свій спокій – спокій життя. Берегти своє місто. І обовʼязково памʼятати, чого коштував захист столиці. Памʼятати, скільки життів віддано за столицю. Я розумію, що у ваших очах – уже літо. Я все це розумію. Але я хочу, щоб у ваших думках було це розуміння – нам ще належить боротися. Війна ще не закінчилася. Софія й Лавра, і Андріївський, і Поділ, і Володимирська, і Рейтарська, і Липки, і Хрещатик... Я вдячний усім, хто зробив так, щоб окупантам більше ніколи не було місця тут, у Києві. І я дуже-дуже чекаю на той день, коли зможу сказати подібні слова ще одному нашому місту. Місту, яке сьогодні мало б відзначати свій день так само, як і Київ. Але... Росія підійшла надто близько до нього. Надто значні сили зібрала на нашому Донбасі. Надто підготувалася до наступу там. Вважаю дуже символічним, що російські військові свою спробу захопити Сєвєродонецьк почали з того, що зайшли в готель під назвою «Мир». Мир – це справді найперша мішень для Росії. Забравши у нас мир у 2014 році, окупанти хочуть забрати й усе інше. Буквально все. Хочуть не залишити нам ані свободи, ані будинків, ані життя. Унаслідок російських ударів у Сєвєродонецьку зруйнована вже вся критична інфраструктура. 90% будинків пошкоджені. Понад дві третини житлового фонду міста повністю зруйновано. Немає звʼязку. Постійні обстріли. Захопити Сєвєродонецьк – це принципове завдання для окупаційного контингенту. І їм байдуже, якою кількістю життів доведеться заплатити за цю спробу підняти російський прапор на бульварі (як гірко зараз звучить ця назва) Дружби народів, 32, де розташована Сєвєродонецька адміністрація. Ми робимо все, щоб стримати цей наступ. Не було жодного дня, щоб ми не старалися знайти більше зброї, більше сучасної зброї для захисту нашої землі, наших людей. І я вдячний кожному й кожній, хто тримає оборону Сєвєродонецька й демонструє окупантам, що мир все одно буде наш. У всій нашій державі, на всьому Донбасі і, звичайно, у Сєвєродонецьку. І ще одне місто, до якого я хочу звернутися сьогодні. Для мене, звичайно, особливе місто. Мій рідний Кривий також сьогодні відзначає день народження. Вже 247-й. Мав би відзначати. Але час не той. Умови не ті. І ворог усе ще на нашій землі. Час, щоб святкувати, буде після нашої перемоги. А вона буде. І сьогодні хочу побажати саме цього і своєму рідному місту, і всім містам і громадам нашої великої країни: щоб час до перемоги був коротшим. Маємо працювати для цього всі – кожен і кожна без винятків. У своїй інавгураційній промові три роки тому я сказав, що кожен із нас – Президент. І саме зараз це відчувається найбільше. Бо наше майбутнє залежить не тільки від моїх дій у цьому кабінеті, кабінеті Президента України, чи від того, що роблять в інших кабінетах Києва, а й від того, що робиться в Харкові, у Сумах, у Кривому й Одесі, у Львові та Ужгороді, у Луцьку та Вінниці, у Миколаєві та Дніпрі, у Житомирі та Чернігові, у Полтаві й Кропивницькому, у Чернівцях, Франківську, у Тернополі, у Рівному, у Хмельницькому та Черкасах. Звичайно, і в Херсоні, у Запорізькій області і на всій території нашого Донбасу та в Криму. Та єдність, яку побачив на власні очі сьогодні у Харкові. Той героїзм, який проявляють щоденно наші воїни на Донбасі. Та рішучість, яка є у Кривому. Ось це – наш шлях. Шлях до того, щоб в усій Україні, як і раніше, завжди відчувався спокій життя. І щоб завжди панували усмішки, а не гуркіт артилерії. Вічна слава усім, хто захищає нашу державу! Вічна памʼять кожному й кожній, хто загинув за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-do-yevr-75465

Звернення Президента України Володимира Зеленського до Європейської ради

Шановний пане Президенте Мішелю! Шановна пані Президентко Роберто! Шановні друзі! Радий можливості звернутися до всіх вас без винятку. Сьогодні вже 96-й день повномасштабної війни Росії проти нашої держави, проти всіх нас і проти всіх вас. Проти європейської єдності. Росія хоче бачити на таких засіданнях не цілісну Європейську раду, яку ми зараз бачимо, і не єдиний Європейський Союз, а 27 окремих держав, 27 уламків, які неможливо зібрати докупи. Це її бажання. Така політика агресора – послідовна, і в ній немає жодного зволікання. На відміну від Європи Росії не потрібно влаштовувати ось такі саміти й протягом довгих тижнів шукати компромісів. Я, до речі, хочу подякувати вам за те, що ви розмовляєте щодо цих компромісів, за те, що ви хочете знайти допомогу й підтримку для України. Тож вони не готові до компромісів, обираючи, що зробити для досягнення своїх цілей. І зараз ми бачимо водночас, як російський наступ на Донбасі руйнує наші міста, руйнує громади України, і як європейська єдність, бажана європейська єдність, може похитнутися. 8 квітня, на 44-й день цієї війни, був запроваджений п’ятий санкційний пакет Євросоюзу. І з того часу минуло вже 52 дні. Що відбулося за цей період? Тоді, станом на 8 квітня, в Україні в списку убитих російськими окупантами було 169 дітей. Станом на сьогодні – 243 дитини. Тоді, станом на 8 квітня, було зруйновано 928 закладів освіти: дитячих садочків, шкіл, університетів. Станом на сьогодні – 1888. За інформацією на минулу добу, кількість російських ракетних ударів по Україні – вже майже 1600. Росія застосувала понад 2400, майже 2500 різних ракет проти нас, проти мирного населення. А тоді, станом на 8 квітня, ударів було менше тисячі, і ракет вони застосували близько тисячі. Ось такий прогрес їхньої агресії. І, звичайно, я хочу, щоб ви мене зрозуміли: я не звинувачую нікого з вас. Провина за все, що відбувається, – тільки на російській державі. Але я впевнений, що для кожного, кожної з вас очевидно, що мав би бути прогрес і в санкціях за цю агресію. І для нас це дуже потрібно. Нам це дуже допоможе! Такий прогрес, щоб Росія почала шукати мир. І тільки це може бути нашою спільною вимогою. Мир. Жодних компромісів за рахунок нашої територіальної цілісності, нашого суверенітету не може бути! Я вдячний усім, хто просуває шостий санкційний пакет, намагається зробити його ефективним. Однак його поки що, на жаль, чомусь немає. І чому ви залежите від Росії, від їхнього тиску, а не навпаки? Росія має залежати від вас. Чому Росія все ще може заробляти майже мільярд євро на день, продаючи енергоресурси? Чому банки держави-терориста все ще працюють з Європою та світовою фінансовою системою? Серйозні запитання. І чому на території Євросоюзу все ще активні російські пропагандистські канали? Це інформаційна зброя Російської Федерації. Чому російські державні службовці, які підтримують війну, і судді, які відкрито допомагають репресіям, досі не під санкціями? Кожне з цих важливих питань – не просто про санкційні пакети чи війну в Україні. Все це – про нас із вами. Все це – про саму Європу. Шановні друзі! Пані та панове! Тільки завдяки більшій єдності можна знайти ефективні відповіді на все, що робить Росія проти нас і проти вас. Якщо хтось торпедує корабель, не може одна чи декілька кают сподіватися, що залишаться на плаву, коли інші потонуть. Ви бачите, що наслідки агресії Росії вийшли за межі нашого континенту. І обов’язково повернуться звідти ще більшими проблемами для всієї Європи. Наприклад, масштабний голод в Африці, в країнах Азії означатиме, що Південній і Південно-Східній Європі загрожує нова масштабна міграційна криза. І коли ви чуєте з Москви шантаж продовольством, то знайте, будь ласка, що це їхній свідомий удар насправді по ваших суспільствах. Щоб забезпечити цей удар, Росія просто використовує народи Африки й Азії як заручників, свідомо штовхає їх до голоду. Щоб люди звідти масово втікали до вас. Чи ви готові до цього? Я думаю, що ні. Погляньмо й на цінову нестабільність на енергоринку. Це ж не просто про якісь там звичайні ринкові коливання, які періодично спостерігаються. Ще торік Росія створила умови, щоб рекордно зросли ціни на газ. Зараз, вкладаючись у нестабільність, Росія робить так, щоб усі енергетичні ціни зашкалювали. А навіщо? Щоб європейці протестували. І не проти агресора і його агресії, а проти своїх же держав. Проти вас особисто. Проти свого керівництва. І якщо це – загроза для кожного й кожної з усіх країн, кожного з вас, якщо це ставка Росії на політичний хаос у ваших країнах, то чому дехто ще думає, що може захиститись самотужки? Європа має продемонструвати силу. Бо тільки силу Росія сприймає як аргумент. Настав цей час. Настав час вам бути не окремими, не уламками, а єдиним цілим. Україна показала на власному прикладі, чому це важливо. Чому важливо бути об’єднаними. У нашій країні з 24 лютого – максимальне об’єднання, усі працюють на один результат – на захист держави. І завдяки цьому вдалося те, чого не очікував світ, точно не очікувала Росія, – Україна зупинила їхню армію, а її боялись усі – усі це пам’ятають. І ми змогли звільнити частину своєї захопленої території. Більша єдність – це справді фундамент цієї сили. Ви про це знаєте. Нарешті мають припинитися будь-які чвари у Європі, внутрішні суперечки, які тільки заохочують Росію тиснути більше й більше на вас, на всю Європу. Шостий санкційний пакет має бути узгоджений. Він має бути ефективним – включно з нафтою. Щоб Росія відчувала ціну за те, що робить проти України та всієї Європи. І щоб ви нарешті стали незалежними разом з нами від російської енергетичної зброї. Хоча б від її нафтової частини. І ми маємо негайно знайти рішення, яке дасть змогу запобігти розгортанню продовольчої кризи. Звичайно, я дякую за ваші разом з партнерами зусилля зі створення зелених коридорів для аграрного експорту з України. Але все-таки ви розумієте, що надійне гарантування продовольчої безпеки неможливе без припинення війни Росії проти України на нашій землі. Бо не може бути спокійної торгівлі, впевненого агровиробництва, якщо Росія зберігатиме можливість перехоплювати судна з українською агропродукцією. І не тільки в Чорному морі. Чи завдавати ударів по наших містах, портах, елеваторах, іншій інфраструктурі. Пане Президенте Мішелю! Ви нещодавно були в Одесі й були змушені спуститися в укриття через ракетну атаку. Пан Президент відчув на собі те, про що я зараз говорю. А якщо це відчувалося навіть на такому рівні, то чому Росія досі не визнана державою-терористом, державою – спонсором тероризму? І ще один аспект. Ніколи європейський дім не був завершений без України. Не буде. Ніколи не буде повноцінної європейської сили без України. Сам факт того, що Україна залишалась уламком Європи десь там, за кордонами ваших держав, сприяв тому, що у Росії розвинувся агресивний апетит до захоплення сусідів. Тільки розширенням, посиленням європейської єдності можна не допустити повторення того, що Європа пережила і 24 лютого, і у 2014 році, і навіть у 1968-му чи в 1956 році. Тому на стратегічному рівні вже в червні має бути затверджений статус кандидата в члени Європейського Союзу для України. Я дуже хочу окремо подякувати зараз державам Західних Балкан за їхнє розуміння, за підтримку надання статусу кандидата для нашої країни. Дуже дякую. Тоді ж, 8 квітня, коли був затверджений п’ятий санкційний пакет, ми отримали від Євросоюзу запитальник щодо кандидатства. І ми вже на нього відповіли за цей час. Ми вже надали ці відповіді Єврокомісії. Безпрецедентно швидко, а головне – злагоджено. Ми розраховуємо на таку ж реакцію Європи. І ми відкидаємо будь-які намагання відшукати нікому не потрібну будь-яку альтернативу або знайти щось іще для України. Нам потрібно бути такими, як ви. Ми хочемо, щоб Україна отримала статус кандидата. Ми виконали всі необхідні критерії для цього статусу. І ті окремі, деякі держави, які ще досі не впевнені в нас, я переконаний, змінять свою думку. І покажуть нашу об'єднану силу. Силу наших народів, які безпрецедентною більшістю підтримують наше членство у Європейському Союзі. Силу ваших народів, силу ваших держав і об’єднаної Європи. Хочу подякувати вам за вашу єдність, здатність бути єдиними, енергійними, мати майбутнє в міцному Європейському Союзі. І щоб від нас із вами залежало, що буде у світі. Щоб ми залежали від нас із вами, а не від якихось там кабінетів десь у Москві. Саме зараз ви можете визначити, чи справді правдиве все те, що Євросоюз говорить сам про себе. Про єдність у різноманітті, про спільні цінності та однаковий підхід до всіх демократій Європи. Нам потрібен спільний митний простір, який посилить і Україну, і всіх, хто залучений до торгівлі з нами. Потрібен спільний платіжний простір, який прискорить інтеграцію на рівні звичайних людей. І спільний роумінговий простір. Дуже важливо, щоб наші переселенці, а їх понад 5 мільйонів, не відчували дискримінації. І, звичайно, абсолютно необхідною є подальша збройна та фінансова підтримка для України. Зараз наша спільна свобода залежить від наших успіхів на полі бою, а ваша стабільність залежить від нашої стабільності. І це ще одна причина, щоб знайти й заморозити, а потім конфіскувати всі російські активи та спрямувати їх на відбудову та компенсацію завданої війною шкоди. Шановні колеги! Шановні друзі! З більшістю з вас ми вже почали розмову про відбудову України. Ми створюємо масштабний План відновлення. Активовано глобальний проект підтримки – United24. Платформу для відбудови готує також Єврокомісія. Я закликаю всіх вас уже зараз долучатися до реалізації цих ініціатив. Якщо відбудова почнеться під час війни і буде справді загальноєвропейською, то це стане одним з найбільш переконливих доказів для всіх, і, звичайно, насамперед для Росії, що європейці сильні. І не дозволять зруйнувати жодну з невід’ємних частин Європи. Ані Україну, ані будь-яку іншу частину. І наостанок. Сьогодні внаслідок російського обстрілу Херсонської області України загинула дівчинка, їй було дев'ять років. Ще двоє дітей поранені: немовля семи місяців і дівчинка п'яти років. Жодна нормальна людина не може просто змиритися з цим, з такими злочинами. Щоденними. Це свідомі вбивства російськими військовими наших цивільних, наших дітей. Вони точно знають, по кому вони стріляють. І я дуже розраховую на вашу принциповість і активність у тому, щоб кожен російський військовий, який убивав чи катував наших людей, і кожен командир, який віддавав такі накази чи потурав цьому, постали перед судом. Європа точно може це зробити. Давайте зробимо! Бо це питання не просто про відповідальність агресора за конкретну війну, а про захист людяності як такої. Дякую за увагу. Слава Україні

uk

https://www.president.gov.ua/news/yevropi-u-bud-yakomu-razi-dovedetsya-vidmovitisya-vid-rosijs-75473

Європі у будь-якому разі доведеться відмовитися від російської нафти та нафтопродуктів, бо це про незалежність самих європейців від енергетичної зброї РФ – звернення Президента України

Українці! Українки! Всі наші захисники й захисниці! Сьогодні одним з головних завдань дня була комунікація для затвердження Європейським Союзом шостого санкційного пакету. Пауза з погодженням нових санкцій у Європі вже надто затягнулася. Пʼятий санкційний пакет був запроваджений ще 8 квітня. Тож минуло дуже багато часу без посилення європейських санкцій проти Росії. Про те, що це потрібно нарешті виправити – і виправити негайно, – говорив у своєму зверненні до лідерів європейських країн, які зібралися на засідання Європейської ради. Зокрема, щоб обговорити й це питання. Я вдячний Шарлю Мішелю, Президенту Європейської ради, за підтримку інтересів України, інтересів усієї Європи й за намагання якнайшвидше знайти потрібні компроміси, щоб шостий санкційний пакет Європейського Союзу все ж таки був затверджений. Росія має відчути значно більшу ціну за свою агресію. Ключовий пункт – це, звичайно, нафта. Вважаю, що Європі у будь-якому разі доведеться відмовитися від російської нафти, нафтопродуктів. Бо це – про незалежність самих європейців від російської енергетичної зброї. І що раніше це відбудеться, що повнішою буде відмова від російської нафти, то вигідніше буде зрештою самій Європі. Говорив сьогодні про посилення санкцій і з міністром з питань Європи та закордонних справ Франції. Катрін Колонна була з візитом у Києві. Окрім санкційної тематики, ми обговорили й питання оборонної підтримки України, нашої європейської інтеграції та необхідності діяти значно швидше, щоб не допустити ескалації продовольчої кризи у світі. Зараз через те, що Росія заблокувала наші порти на Чорному морі й захопила нашу частину берега Азовського моря, ми не можемо відправити на експорт 22 мільйони тонн зернових, які вже є на складах у нашій країні. Це той обсяг, який мав вийти на зовнішній ринок. І блокування Росією нашого експорту дестабілізує ситуацію справді в глобальному масштабі. Як результат – дорожчає продовольство в різних країнах. А отже, виникає загроза голоду. У Африці, в Азії, у деяких державах Європи. Ця загроза може перерости у нову міграційну кризу. І це те, чого явно прагне російське керівництво. Вони свідомо створюють цю проблему, щоб і всій Європі було складно. І щоб Україна не отримала мільярди доларів за свій експорт. Саме ті мільярди, які дуже потрібні зараз нашій економіці. А мешканців африканських і азійських країн російська держава використовує просто як розмінну монету. На такому тлі особливо цинічними виглядають розповіді російських представників різного рівня про те, що нібито якісь санкції не дозволяють їм наростити експорт їхнього продовольства. Мовляв, вони хочуть не допустити кризи. Але нібито санкції їм заважають. Ясно, що вони брешуть, як і завжди. По-перше, російське продовольство санкціями не блокували. А по-друге, на нашій захопленій території російські окупанти вкрали вже як мінімум півмільйона тонн зернових і шукають зараз, як їх десь «вчорну» продати. Так продати, щоб і грошей заробити на вкраденому, і зберегти дефіцит на легальному ринку. Говорив сьогодні з Президентом Туреччини Ердоганом зокрема й про цю загрозу продовольчій безпеці. Про те, як можна забезпечити нормальний рух з українських чорноморських портів. І, звичайно, про те, як прискорити завершення цієї війни – війни Росії проти нашої держави. Обговорили й подальшу оборонну співпрацю між Україною та Туреччиною. Сьогодні на Луганщині окупанти зірвали евакуацію з районів бойових дій, обстрілявши машину, яка їхала по місцевих. Від смертельного поранення під час цього обстрілу загинув французький журналіст Фредерік Леклерк. Він працював на французький телеканал BFM TV. Трохи більш як місяць тому я дав інтервʼю саме цьому телеканалу. Це було моє перше інтервʼю представникам медіа Франції за час повномасштабної війни. Мої щирі співчуття колегам і рідним Фредеріка. Він став 32-м медійником, який загинув після 24 лютого. Ситуація на Донбасі залишається в цілому надзвичайно тяжкою. Російська армія намагається точково зібрати переважні сили для більшого й більшого тиску на наших захисників. Там, на Донбасі, зараз зібраний максимум бойової потужності російської армії. Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут, Авдіївка, Курахове, Словʼянськ та деякі інші населені пункти залишаються для окупантів ключовими мішенями саме на цьому напрямку. І я вдячний усім нашим захисникам, захисницям, які попри технічну й подекуди кількісну перевагу окупантів героїчно тримають оборону. Сьогодні російські війська знову обстріляли Харків. Через кордон України та Росії була обстріляна й територія нашої Сумської області. Продовжується боротьба за Херсонську область. Крок за кроком звільняємо нашу землю й поступово наближаємося до тієї точки, у якій Росії все ж таки доведеться відкласти зброю, порахувати всіх своїх убитих і перейти до дипломатії. Обов'язково доведеться. Вічна слава кожному й кожній, хто захищає незалежність України! Вічна памʼять усім, хто загинув від рук окупантів! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/kozhen-i-kozhna-maye-buti-lobistom-postachannya-ukrayini-vaz-75501

Кожен і кожна має бути лобістом постачання Україні важкої зброї, яка може прискорити нашу перемогу – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Нарешті маємо конкретику щодо шостого санкційного пакету Європейського Союзу проти Росії за цю війну. Пакет погоджено. Його затвердження й набрання ним чинності триватиме ще деякий час. Але вже зрозумілі ключові елементи пакету, а головне – його напрямок. Європейські країни погодилися на значне обмеження імпорту нафти з Росії. І я вдячний усім, хто працював для досягнення цієї згоди. Практичний результат – це мінус десятки мільярдів євро, які Росія тепер не зможе спрямувати на фінансування терору. Але важливо розуміти також і те, що відмова європейських країн від російської нафти та від іншого викопного палива прискорить перехід на відновлювані джерела енергії. Стратегічно це залишає російську державу на узбіччі сучасної економіки. З такою агресивною політикою та курсом на ізоляцію від цивілізованого світу Росія просто не зможе адаптуватися. А отже, програє. Програє економічно. Очікуємо також відключення одного з найбільших російських банків – Сбербанку – від SWIFT у межах шостого санкційного пакету. Нарешті – припинення мовлення російських дезінформаційних каналів у Європі. Та нові персональні санкції. Будемо працювати й над новими обмеженнями проти Росії за цю війну. Щойно запрацює шостий пакет, одразу почнемо готувати сьомий. Зрештою не має залишитися жодних суттєвих економічних відносин вільного світу з державою-терористом. Подальшу санкційну політику Євросоюзу обговорив з Президенткою Словаччини Зузаною Чапутовою. Я вдячний їй, справжньому другу України, за сьогоднішній візит до Києва, за предметні переговори й за натхненний виступ у Верховній Раді. Словаччина з перших днів повномасштабної війни стала одним з наших найважливіших партнерів у оборонній сфері. І будемо продовжувати цю співпрацю. Говорили сьогодні і про європейський рух України. Пані Зузана особисто допомагає прискорити інтеграцію нашої держави. І ми завжди будемо за це вдячні. Готуємо й рішення для більш ефективного управління процесами на кордоні наших держав. Зокрема спільний митний контроль. На початку візиту в Україну Президентка Словаччини відвідала Ірпінь і Бородянку й на власні очі побачила руйнування, зроблені російською армією. Кожного й кожну, хто бачить це на власні очі, вже не треба переконувати, чому Росія має понести максимальну відповідальність за цю війну. Я вірю, що Словаччина надасть усю необхідну допомогу, щоб притягти до відповідальності всіх російських воєнних злочинців та щоб відбудувати після війни усе, що вони зруйнували. Хочу сьогодні звернутись і до тих в Україні, хто намагається, скажімо так, «підганяти» Збройні Сили нашої держави чи вказувати, як треба наступати й де відкинути ворогів найперше. Україна цінує кожну думку. Але Україна цінує насамперед кожне життя. І це аксіома. І Україна ніколи не робитиме, як Росія, яка кидає людей у пекло боїв лише тому, що в Москві побажали щось захопити за декілька днів або до певної дати. Наші військові, розвідка, Нацгвардія та всі, хто залучений до оборони держави, поступово, але невідворотно зривають всі плани окупантів. Фронтову ситуацію треба оцінювати комплексно. Не по одній ділянці, де найбільш жорстко і яка привертає найбільшу увагу, а по всьому фронту. Ситуація на Донбаському напрямку дуже складна. Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Курахове зараз в епіцентрі протистояння. Враховуючи наявність у Сєвєродонецьку великого хімічного виробництва, удари російської армії там, зокрема сліпе авіабомбардування, – це просто божевілля. Але на 97-й день такої війни вже не дивує, що для російських військових, для російських командирів, для російських солдатів будь-яке божевілля – абсолютно прийнятне. На Херсонському напрямку маємо певні успіхи, як і просування на Харківщині. Збройні Сили України стримують тиск окупантів у Запорізькій області, ключовий напрямок – Гуляйполе та Оріхів. У цій широкій картині треба бачити, що наші захисники й захисниці проявляють максимальну хоробрість і залишаються господарями фронтової ситуації попри те, що у російської армії досі значна перевага в техніці та кількості. Звичайно, кожному в Україні хочеться, щоб усі наші території, усі наші люди були звільнені вже сьогодні, якнайшвидше. Повне відновлення територіальної цілісності нашої держави – це наша мета. Але діяти треба обережно, цінуючи життя. Кожен і кожна на всіх рівнях мають бути зараз лобістами постачання нашій державі сучасної важкої зброї, сучасної артилерії. Усіх тих систем, які справді можуть прискорити перемогу України. Говоріть про це всюди, де це корисно й де це почують. Говоріть політикам держав-партнерів, представникам іноземних ЗМІ, навіть вашим друзям за кордоном. Цей наратив про необхідність надавати Україні достатньо зброї для перемоги має зберігатися постійно. Я працюю для цього щоденно. Підписав новий указ про нагородження наших героїв. 215 учасників бойових дій відзначені державними нагородами, 17 із них – посмертно. Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Вічна слава усім, хто воює за нашу незалежність! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/kozhna-lyudina-maye-znachennya-ce-golovne-sho-vidriznyaye-na-75517

Кожна людина має значення, це головне, що відрізняє нас від окупантів – звернення Президента України

Українці й українки! Захисники й захисниці! Щороку 1 червня ми відзначаємо День захисту дітей. Особливий день, коли дорослі приділяють спеціальну увагу питанням прав дітей, безпеки й розвитку наших діточок. Але з 24 лютого в нашій країні змінилося все. І буквально кожен день тепер – це для нас день захисту. Захисту всіх наших людей, дітей, нашого майбутнього. Захисту вільної країни, у якій кожна дитина зможе, коли виросте, жити таким життям, яким вона захоче. Без примусу й пригноблення. Всі бачать, що Росія несе Україні і що хоче принести в інші країни Європи. Повне презирство до окремих людей, до цілих народів. Російська держава настільки зневажає навіть своїх же громадян, що вони й не розуміють, у чому взагалі цінність життя людини. Російські солдати вбивають і гинуть самі так, ніби вони не люди, а просто пил. Пил під ногами господарів Росії. Принципи нашого життя – зовсім інші. І хоча життя з настанням воєнного часу змінилося, наші принципи залишаються незмінними. Кожна людина має значення. Ось це – головне, що відрізняє нас від окупантів. За 98 днів вторгнення Росії внаслідок ударів окупантів постраждали 689 дітей. І це тільки ті, про кого ми знаємо. У нас поки що немає всієї інформації з території, яка зараз залишається окупованою. Але з того, що відомо на сьогодні, – 446 дітей поранені, 243 дитинки загинули. Ще 139 зникли безвісти. Кажуть, що людська свідомість погано сприймає великі числа. Що більше число, то складніше людині усвідомити, що за ним стоїть. Зруйновані родини. Маленькі особистості, які навіть не встигли побачити, що таке життя. Як маленький Денис із Житомирської області, із села Малинівка, який загинув разом з усією родиною, коли російський літак скинув бомби на село. Денису не було й двох років. Як Степан із села Нові Петрівці Київської області. Йому й трьох років не було, коли російський снаряд ударив по подвір'ю будинку. Малий дістав смертельні поранення. Як Аня з Бучі Київської області, їй було 14 років. Вона була вбита, коли російські військові обстріляли мікроавтобус на дорозі. Люди просто намагалися врятуватися. Аня була в тій машині разом з мамою та бабусею. Загинули вони всі. Поліна, їй і двох років не було. Російський танк ударив по будинку в Бородянці. Звичайний житловий будинок. Пряме влучання. Поліна загинула. Аріна, Миколаївська область. 5 березня зазнала осколкових поранень внаслідок артилерійського обстрілу, окупанти били по звичайному житловому сектору. Вона померла в лікарні. Зараз, у червні, Аріні могло б виповнитися 4 роки. Святослав з Одеси, йому було 15 років. Був убитий ракетним ударом Росії по гуртожитку. Це сталося 2 травня. Його тіло дістали з-під уламків будинку. Аліса з Охтирки Сумської області. 7 років дитині. Загинула на другий день повномасштабної війни внаслідок російського артилерійського обстрілу. Окупанти били просто по житлових будинках. Микита з міста Ізюма, Харківська область. Йому було три роки. У ніч на 3 березня був убитий внаслідок російського авіаудару по місту. Загалом тієї ночі загинули дев'ять людей. Дві сестри – Варвара й Поліна з Маріуполя. Варварі було 14 років, а Поліні – 11. Вони загинули внаслідок російського обстрілу житлового будинку. Я назвав зараз тільки десятьох діток зі списку двохсот сорока трьох. І це не просто цифри. Кожен рядок – це окремий світ, який був знищений армією Росії. У цьому переліку є й ті, про кого взагалі нічого невідомо, навіть імʼя... 243 дитини! Вічна пам'ять кожному й кожній, чиє життя було забране російською війною проти нас, проти українців, проти України. Близько 12 мільйонів наших громадян були змушені покинути свої домівки через війну. Понад 5 мільйонів поїхали за кордон. І абсолютна більшість із них – це жінки з дітьми. Зробимо все для того, щоб вони могли повернутися в Україну, додому. Росія проводить і послідовну злочинну політику депортації наших людей. Силою вивозить і дорослих, і дітей. Це один із найбільш підлих російських воєнних злочинів. Загалом зараз вивезено понад 200 тисяч українських дітей. Це й сироти з дитячих будинків. І діти з батьками. І діти, розлучені зі своїми родинами. Російська держава розпорошує цих людей по своїй території, поселяє наших громадян, зокрема, у віддалених регіонах. Мета цієї злочинної політики – не просто вкрасти людей, а зробити так, щоб депортовані забули про Україну й не могли повернутися. Але маємо знайти відповідь і на цей виклик. А також забезпечити, щоб усі, хто вбивав, катував чи депортував українців, відповів за свої дії. Невідворотність покарання – це той принцип, якого Україна точно навчить Росію. Але передусім маємо навчити її на полі бою того, що Україну не підкорити, що наші люди не здадуться, а наші діти не стануть власністю окупантів. Підписав сьогодні два нові укази про нагородження наших героїв. 380 учасників бойових дій відзначені нагородами. Загалом від початку повномасштабної війни вже 17 тисяч 86 захисників і захисниць України отримали ордени та інші нагороди. Завдяки всім, хто обороняє нашу державу, наших людей, наших дітей, ми можемо бути впевненими, що в України все є, є майбутнє. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-ukrayini-v-palati-deputativ-lyuksemburgu-75533

Промова Президента України в Палаті депутатів Люксембургу

Шановний пане Голово! Шановний пане Премʼєр-міністре! Шановні пані та панове депутати, члени уряду, всі присутні! Дорогий люксембурзький народе! Вдячний за можливість звернутися до вас. У вашої держави – мудрий і надзвичайно актуальний девіз: «Ми бажаємо залишитися такими, якими ми є». І це зараз сприймається особливо. Повз ці слова не пройдеш. Бо за що ми воюємо? За те, якими ми є. І для того, щоб залишитися такими, якими ми є: вільними, незалежними, відкритими й об'єднаними з усіма європейцями. Ми боремося за це наше право, за це наше бажання вже дуже довго. Значно довше, ніж триває повномасштабна війна Росії проти України. До речі, завтра – вже сотий день такої війни. І коли використовується ця характеристика – «повномасштабна» – зазвичай це просто риторичне відокремлення війни, яка триває зараз, від тієї війни, яку Росія розпочала ще у 2014 році. Тоді, вісім років тому, російська армія вперше вторглася на нашу землю й окупувала її частину. Півострів Крим і третину Донбасу, включно з найбільшими містами – Донецьком і Луганськом. Вісім років тривали бойові дії на Донбасі. Були дуже гарячі й криваві фази протистояння. Були й короткі періоди затишшя, які коштували багатьох складних дипломатичних зусиль. Україна втратила понад 14 тисяч людей убитими з 2014 року до 24 лютого цього року. Більш як півтора мільйона людей стали внутрішніми переселенцями. Як підсумок тодішньої загарбницької кампанії – російська армія контролювала понад 43 тисячі квадратних кілометрів території України. Це площа зіставна, наприклад, з площею Нідерландів. І для більшості європейських держав такий масштаб війни вже був би колосальний. Але 24 лютого Росія показала, що для неї це взагалі не масштаб. Вона показала, що її жорстокість значно більша. Російські війська зайшли у 3 тисячі 620 населених пунктів України. 1017 з них уже вдалося звільнити. Ще 2 тисячі 603 належить звільнити. Станом на сьогодні під контролем окупантів перебуває близько 20% нашої території. Майже 125 тисяч квадратних кілометрів. Це значно більше, ніж площа всіх країн Бенілюксу разом узятих. Близько 300 тисяч квадратних кілометрів забруднені мінами та снарядами, які не розірвалися. Майже 12 мільйонів українців стали внутрішніми переселенцями. Понад 5 мільйонів – це передусім жінки та діти – виїхали за кордон. Бої тривають на величезній території від міста Харкова на сході нашої країни до міста Миколаєва на півдні. По прямій між ними – 454 кілометри. Але якщо подивитися на всю лінію фронту, а вона, звісно, не є прямою, то ця лінія – понад тисячу кілометрів. Тільки уявіть! Постійні бойові дії, які розтягнулися фронтом понад тисячу кілометрів. Щодня Україна потерпає від російських ракетних ударів. Лише за вчорашній день Росія застосувала 15 різних крилатих ракет. А за весь час із 24 лютого застосовано 2 тисячі 478 ракет. Більшість із них – по цивільній інфраструктурі. Ми змушені захищатися фактично від усієї російської армії. Всі боєздатні військові формування Росії залучені до цієї агресії. Окупанти втратили загиблими вже понад 30 тисяч солдатів. Це більше, ніж Радянський Союз втратив за 10 років війни в Афганістані. Більше, ніж Росія втратила за дві Чеченські війни. Але це не зупиняє Росію. Ця держава готова ще втрачати та вбивати людей. Тому що всього лише одна людина в Росії хоче не дати нам залишитися такими, якими ми є. Російська армія зруйнувала вже майже весь Донбас. Цей колись один із найпотужніших промислових центрів Європи просто спустошений. Окупанти знищують його місто за містом. Достатньо поглянути на місто Маріуполь. Там було півмільйона населення… Звичайне мирне життя, важливе промислове місто. Тепер там – випалені руїни. І ми ще навіть не знаємо точно, скільки всього наших людей вбили окупанти. Мінімум десятки тисяч – десятки тисяч за час, трохи менший, ніж 100 днів. Ось що означає насправді характеристика цієї війни як повномасштабної. І ось чому ми так голосно звертаємося до світу по підтримку, передусім по оборонну. Пані та панове! Україна проявила надзвичайну сміливість. Ми не здалися Росії. Ми зупинили й поступово витискаємо з нашої території армію загарбників, яка нещодавно вважалася другою за силою у світі. Ніхто не очікував від українців сміливості такого масштабу. Але цей масштаб є. І ця властивість нашого характеру – наша готовність боротися за свободу й за наші цінності (а це спільні цінності всіх вільних європейців) базується зараз на підтримці, яку ми одержали від наших партнерів. Я дуже вдячний вам, владі й народу Люксембургу, за історичне рішення надати Україні зброю. На відміну від інших держав, Люксембург не має великих військових складів чи значних оборонних виробництв. Але ви проявили солідарність масштабу великої нації й надали оборонну допомогу вчасно, що важливо, і без зайвої бюрократії, як і належить людям з великою душею. Ви довели, що ваш потенціал – потужніший, ніж у декого з тих, хто залишився слабким навіть попри значно більший географічний масштаб. Я вдячний вам і за участь у санкційному тиску на Росію. Тільки разом усі демократичні держави можуть забезпечити такі умови, щоб Росія задовольнилася масштабом власної території й не посягала ніколи на життя інших країн. Ми з вами розуміємо, що ніхто не зможе залишитись осторонь і не постраждати, коли у світі відбувається катастрофа такого масштабу, як зараз, з вини російської держави. Це нагадує часи Другої світової війни, коли агресія нацистів поставила під загрозу життя цілих народів. Тож маємо значно посилити тиск на Росію, щоб зупинити цю катастрофу та більше не допускати подібних агресій. Потрібно більше зброї для України – сучасної зброї, яка забезпечить перевагу нашої держави над Росією в цій війні не тільки завдяки сміливості, завдяки розуму, а й технологічно. І я прошу вас захищати цю потребу перед іншими європейськими державами. Потрібно ще більше санкцій проти Росії за війну. Одразу, щойно запрацює шостий санкційний пакет, ми всі маємо готувати сьомий. Всі російські посадовці, які працюють на війну, і всі російські судді, які працюють на репресії, повинні потрапити під санкції. Активи цих та інших підсанкційних осіб – як фізичних, так і юридичних, а також активи російської держави, які зберігаються в іноземних юрисдикціях, мають бути заморожені. Всі. І потрібно знайти юридичну можливість конфіскувати їх, щоб направити на відшкодування збитків, яких Росія завдала жертвам війни. Це буде справедливо. І повчально для агресора. Маємо показати, що європейська єдність переважає будь-які сумніви у здатності Європи захищати свої цінності. Україна де-факто вже стала частиною Європейського Союзу. Ми вже співпрацюємо як на двосторонньому рівні, так і на рівні ЄС у масштабі, який відповідає повноправному членству. Що може довести це краще, ніж те, що ми захищаємо одне одного? І я вірю, що ваша держава як одна із засновниць об'єднаної Європи підтримає спочатку кандидатство для України, а згодом і членство у Європейському Союзі. Впевнений, що ваші фахівці та компанії долучаться до проекту відбудови України після війни. І це буде наймасштабніший економічний проект у Європі для нашого покоління. Інвестиційний та технологічний потенціал Люксембургу, уміння організувати комфортне міське життя добре відомі. І я вірю, що ми з вами побачимо, як ваш потенціал спрацює в Україні на користь обох наших народів. Пане Премʼєр-міністре! Я запрошую вас відвідати нашу столицю, Київ, щоб ми могли в деталях обговорити нашу подальшу співпрацю. Будемо раді почути й ваш виступ у нашому парламенті – у Верховній Раді України. Пані та панове! Я знову хочу згадати ці слова: «Ми бажаємо залишитися такими, якими ми є». Саме зараз ця війна Росії проти України є вирішальною і для всієї Європи. Це війна за цінності. Коли ми переможемо в цій війні, усі європейці зможуть і надалі насолоджуватися своєю свободою. Якщо ж переважатиме та одна людина, яка хоче знищити будь-яку свободу в Україні та Європі, то для всіх на континенті настане чорний час. Такий, який уже був в історії Європи, який приніс континенту багато страждань і жертв. І відлуння якого, на жаль, ще можна сьогодні іноді почути в голосах тих, хто намагається порушити європейську єдність. Тиранія повинна програти. Щоб Європа могла залишитися такою, якою вона є. Якою вона є зараз, – вільна, відкрита, обʼєднана й здатна бути сильною в різноманітті. І я вдячний вам за те, що Велике Герцогство захищає свободу разом з нами. Дякую всім вам! Дякую, Люксембург! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-na-mizhnarodnomu-bezpekovomu-forumi-globs-75549

Президент України на Міжнародному безпековому форумі GLOBSEC у Братиславі: Маємо дати відповіді на всі виклики та небезпеки, які створила Росія для нас із вами

Добрий день! Дуже дякую за цю можливість! Пані Президент Чапутова! Пані Президент фон дер Ляєн! Пане Премʼєр-міністре Хегер! Пані та панове! Дорогі друзі! Вдячний за честь звернутися до вас сьогодні. Цьогоріч Братиславський форум уперше у своїй історії організований так, що його панелі відбуватимуться не тільки на землі, а й на воді. На судні на річці Дунай. І мені здається важливим саме цей образ. Бо комплексно обговорювати виклики європейській безпеці та стабільності, загрози всьому людству сьогодні просто неможливо без урахування всього того, що відбувається на воді. Однією з найважливіших мішеней для російської армії в Україні зараз є мости через ріки. Буває, що російська армія тричі завдає ракетних ударів по одному й тому ж мосту, щоб його повністю зруйнувати. Неможливо переоцінити й загрозу, яку російська агресія створила для водного потенціалу всієї нашої частини Європи – центру та сходу, Чорноморського басейну. Характер бойових дій російської армії – відверто варварський. Вони просто знищують абсолютно все. Жорстоко бомбардують і житлові будинки, і промислові підприємства. Зокрема, екологічно небезпечні хімічні виробництва, металургійні заводи тощо. Бойові дії на Донбасі ще з 2014 року створили загрозу забруднення підземних вод. Якщо продовжиться затоплення вугільних шахт на Донбасі – а серед них є, наприклад, шахта «Юнком», у якій в 1979 році був здійснений підземний ядерний вибух, – то отрута й навіть радіоактивне забруднення можуть потрапити не тільки в річки України, а й у Чорне та Азовське моря. Звичайно, говорячи про безпекові виклики, пов’язані з нашими акваторіями річок, морів, неможливо оминути блокаду Російською Федерацією українських портів. Через цей акт агресії російської держави світ на порозі продовольчої кризи. І це не просто якась проблема з продовольством. Це дефіцит на ринку. Це катастрофічне зростання цін на базові продукти. Це загроза голоду для десятків мільйонів людей у різних країнах. Якщо цьому не запобігти, отримаємо проблему політичного хаосу в деяких державах Африки, Азії. А отже, міграційну кризу у Європі, коли люди з країн, які страждають від голоду, шукатимуть порятунку. Також продовольча криза неминуче призведе до масштабних протестів і в європейських країнах. Багатьом урядам доведеться пояснювати протестувальникам на вулицях різних європейських міст, чому наш континент опинився в заручниках однієї держави (ця держава – Росія) і однієї людини в Москві, яка віддала наказ щодо морської блокади України. І зараз я згадав лише деякі наслідки й лише в одній сфері з багатьох, у яких маємо надзвичайні загрози. Надзвичайні виклики. Як ми повинні на все це реагувати? Пані та панове! Давайте знову згадаємо річку Дунай. Вона однаково збагачує різні народи й різні міста. Братиславу, Відень, Будапешт, Лінц, Регенсбург, Белград, Ізмаїл тощо. Словаччину, Австрію, Німеччину, Румунію, Сербію, Угорщину, Молдову та Україну. Щоб Дунай залишався чистим і безпечним, щоб його економічний потенціал, зокрема транспортний, працював на повну силу, потрібна взаємодія всіх країн, яким природа подарувала цю річку. А отже, потрібна єдність. Потрібне розуміння. Потрібне вміння говорити й домовлятися заради спільного інтересу. А це – ключові речі для мирного та вільного життя у Європі. Це те, що вміє Словаччина. Це те, що вміє Україна. Це те, що вміють інші держави – наші партнери. І це те, що свідомо ігнорує Росія. Чи намагається вона когось почути, зрозуміти? Ні. Чи визнає Росія спільні інтереси? Ні. Вона бачить лише власні, причому трактує їх доволі специфічно. Не як інтереси всього російського народу, а як егоїстичні бажання маленької купки господарів держави. А як Росія сприймає саме поняття єдності? Тільки як спробу підкорити інших, поставити їх у залежність від себе, знищити їхню самобутність. Так вони трактують єдність – коли інший і будь-яке різноманіття просто знищуються. І саме це вони роблять на території України. Намагаються не просто вбивати людей, а стерти сам факт того, що є наша держава, що є Україна. І що Україна прагне бути повноправною частиною об'єднаної Європи. Це відверто антиєвропейська політика Росії. І така політика зобов'язує Європу реагувати, реагувати принципово. По-перше, підтримувати Україну ще активніше. Зброєю, фінансами, політично. Ми вдячні за допомогу, яку вже одержуємо. Кожному й кожній, хто нам допомагає. Але постачання зброї потрібно нарощувати. Бо саме на полі бою в Україні вирішується, чи збережеться свобода у Європі для всіх народів без винятку. І саме зараз на полі бою в Україні – ситуація, яка може забезпечити перелом у протистоянні. Саме зараз, саме в ці дні, коли Росія програє у війні проти України, свобода європейців переможе на десятиліття вперед. По-друге, це санкції. Головний сенс санкційних пакетів Європейського Союзу – це не просто завдати шкоди Росії, а зробити Європу незалежною від Росії, обірвати всі критичні зв'язки між Росією та країнами Європи, які Москва використовує як зброю, зокрема енергетичну. І тому я вважаю неприйнятним, що на обговорення санкційного пакету, зокрема шостого, витрачається стільки часу. Це всі наші люди, це всі наші дні. Понад місяць! Звичайно, добре, що шостий санкційний пакет нарешті оформлений. Але він має запрацювати невідкладно, щоб можна було перейти далі, до підготовки вже сьомого санкційного пакету. Кожен зв'язок Європи з Росією, який ще залишається, це мотузка, яку російська держава спробує перетворити на зашморг. По-третє, маємо посилювати єдність Європи, справжню єдність. І головним кроком на цьому шляху має стати надання Україні статусу кандидата у члени Європейського Союзу, а згодом і повноправне членство. Не може бути навіть спокуси в Росії допускати, що європейські країни не підтримають Україну в цьому питанні. Бо якщо Росія відчує, що Європа дає слабину й може залишити Україну без очевидно необхідного рішення про кандидатство, то це буде одним із найбільших дестабілізаційних чинників для континенту за весь час повномасштабної війни Росії проти України. Пані та панове! Ми маємо дати відповіді на всі виклики та небезпеки, які створила Російська Федерація для нас із вами. Політика, економіка, військова сфера, продовольство, екологія, міграція – немає такої галузі нашого життя, у якій не було б катастрофи, кризи, загрози катастрофи або кризи внаслідок дій Росії. Якість наших відповідей безпосередньо залежить тільки від одного – від нашої єдності. Будь-яке розділення у Європі – це шанс, шанс для Росії. Для того, щоб вона продовжила свою агресивну політику. Я вірю, що ви це усвідомлюєте. А отже, вірю, що ми зможемо захистити наш континент і наших людей від усього того, що сьогодні нам загрожує. Але також маємо думати й про завтрашній день. Про те, що буде після перемоги, ми дуже віримо в перемогу разом з вами над тиранією. Саме тому Україна вже працює над масштабною ініціативою United24. Це система інструментів, які зможуть, коли будуть повністю побудовані, захищати не тільки нашу державу, а й інші народи від загрози збройної агресії, від стихійного лиха та всього того, що може зруйнувати життя. Ми маємо на меті зробити так, щоб за 24 години кожна держава, яка потребує допомоги, могла її отримати. На сьогодні у світі, на жаль, немає такого інструменту. Хоча очевидно, що є потреба в ньому. Тож я закликаю вас ознайомитися з тим, як працює перший елемент цієї майбутньої інфраструктури. Фандрейзингова платформа, яка дає змогу акумулювати кошти з різних джерел для різних потреб, зокрема оборонних, інфраструктурних, медичних, соціальних. Кожен і кожна без будь-якої бюрократії можуть самі визначити, як допомогти державі, яка цього потребує. Поступово ми додамо до United24 інші інструменти – дипломатичні, санкційні, технічні, які допоможуть суттєво оновити наявну глобальну архітектуру безпеки. Усе це – разом з вами. Впевнений, необхідність її оновлення також буде однією з ключових тем ваших дискусій. Тож зверніть увагу на українські пропозиції. Та не забувайте, що нас усіх намагається знищити держава, для якої будь-що – це зброя або шлях для агресії. Зокрема й ваш мирний і прекрасний Дунай. Захищайте нас! Захищайте себе! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/mi-vzhe-pochali-pracyuvati-nad-novimi-sankcijnimi-paketami-p-75569

Ми вже почали працювати над новими санкційними пакетами проти Росії, вона заплатить повну ціну за знищення життя сусідів – звернення Президента України

Українці! Українки! Наші захисники й захисниці! Маємо три серйозні новини. По-перше, Європейський Союз поступово рухається до впровадження шостого санкційного пакету. Якщо відверто, це дається дуже складно. Оскільки сенс цього санкційного пакету – передусім у нафті. Світ нарешті відмовляється від російської нафти. Причому інші країни, які видобувають значно якіснішу й легшу нафту, готуються замістити російське постачання. Тож на цьому напрямку для держави-агресора мінусуються величезні суми. Звичайно, Росія намагається протидіяти постійно. Вона довго насолоджувалася потоком нафтодоларів і не хоче відвикати. Але доведеться. Доведеться звикати, що дуже болісне скорочення доходів є неминучим наслідком війни для її винуватця, для російської держави. Друга новина – Сполучені Штати підтвердили на різних рівнях, що нашій державі направляються сучасні ракетні системи залпового вогню HIMARS. Ця зброя справді допоможе рятувати життя наших людей і захищати нашу землю. Я вдячний Президенту Байдену, усім нашим американським друзям і народу Сполучених Штатів Америки за таку підтримку. Очікуємо. Дуже. Очікуємо також хороших новин про постачання зброї й від інших партнерів. Наприклад, сьогодні маємо новий пакет оборонної допомоги від Швеції. Я дуже вдячний керівництву держави. Працюємо над тим, щоб вивести обсяг постачання саме сучасних бойових систем на значно вищий рівень. По-третє, у Києві поновлюють повноцінну діяльність дедалі більше посольств. Станом на сьогодні їх уже 50. Це дуже важливо не тільки практично – для роботи дипломатів, а й на символічному рівні. Кожне нове посольство, яке повертається в нашу столицю, є свідченням віри в нашу перемогу. У те, що Україна зможе захистити свою державність у цій війні, розвʼязаній на нашій землі Російською Федерацією. Започаткували сьогодні нову і, я вважаю, дуже важливу й красиву традицію. Відтепер церемонія вручення вірчих грамот послами іноземних держав, які розпочинають свою діяльність в Україні, буде відбуватися не просто в Києві, а на території нашого Софійського собору. І першими послами, у яких я сьогодні прийняв вірчі грамоти в межах такої нової церемонії, стали посли Молдови, Індії та Сполучених Штатів Америки. Чому саме там? Чому у Софії? Бо це і сакральний, і історичний, і державницький центр нашого народу. Приймаючи саме там вірчі грамоти у послів, ми демонструємо, хто такі українці, які ми та що за нами стоїть. Цим ми висловлюємо найвищу повагу представникам інших народів. Відкриваємось їм. І одночасно показуємо, що очікуємо від них такої ж поваги, такої ж щирості до українського народу, до наших інтересів і до нашої історії. Одразу після церемонії поспілкувався з новими послами. Враження приємні. Сподіваюся на результативну роботу. Сьогодні було й два важливих звернення: до парламенту Люксембургу і до учасників безпекового форуму в Братиславі, у якому брали участь і Президентка Словаччини Зузана Чапутова, Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та інші друзі й партнери нашої держави. Звичайно, ключове завдання, як і раніше, – це акумулювати для України максимальну підтримку. Оборонну насамперед, фінансову, авжеж і політичну. Майже кожне звернення приводить до збільшення допомоги нашій державі. Дуже важливо, що зараз – за кілька тижнів – ми очікуємо відповідь Європейського Союзу щодо питання про статус кандидата для України. Ми дуже очікуємо. І я вдячний усім, хто вже висловився на підтримку нашої держави, на підтримку кандидатства. Зокрема й у відповідь на мої запитання у зверненнях до парламентів різних держав, форумів, студентських та експертних спільнот, людей на площах різних європейських міст, які мітингували на підтримку України, на підтримку нашого народу. Маємо розуміти, що Росія зараз мобілізувала всі свої сили, щоб зірвати європейський рух України. І кожен інструмент – а особливо публічні дискусії й заклики – має бути задіяний на повну. Ситуація на Донбасі за добу суттєво не змінилася. Маємо певні успіхи в боях у Сєвєродонецьку. Але ще рано говорити. Там зараз найжорсткіше. Як і в містах і громадах поруч – Лисичанськ, Бахмут та інші. Багато міст, де така потужна атака Росії. Російська армія застосовує всі наявні у неї збройні можливості, взагалі не рахує людей. Особливо цинічно, що в першій лінії атак дуже часто окупанти використовують саме тих людей, яких набрали у свою армію на раніше окупованій території Донецької та Луганської областей. Російські солдати часто просто ховаються за спинами цих так званих мобілізованих. Що довше триває війна, то більше підлих, ганебних і цинічних речей Росія назавжди вписує у свою історію. Тривають абсолютно безглузді обстріли з російської території наших прикордонних північних областей, зокрема Чернігівської. Були завдані удари по Миколаєву, по Харкову, по Харківській області. Уся тимчасово окупована територія нашої держави зараз – це зона суцільної катастрофи, за яку Росія несе повну відповідальність. Ми вже почали працювати і над новими санкційними пакетами проти Росії. Крок за кроком ми зробимо так, що російська держава залишиться просто без усіх елементів сучасної економіки. За знищення життя сусідів окупанти заплатять повну ціну. І жодне лобі в тій чи іншій країні Росії не допоможе. Підписав сьогодні новий указ про нагородження наших захисників, захисниць, наших героїв. 223 учасники бойових дій відзначені державними нагородами, із них 72 – посмертно. Вічна памʼять усім, хто віддав життя за Україну! Вічна слава кожному нашому герою! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/mir-peremoga-ukrayina-tri-slova-zadlya-yakih-mi-boremosya-pr-75585

«Мир», «перемога», «Україна» – три слова, задля яких ми боремося протягом уже ста днів після восьми років – звернення Президента Володимира Зеленського

Великий народе великої України! Рівно сто днів тому всі ми прокинулися в іншій реальності. Рівно сто днів тому прокинулися інші ми. Коли українців будить не промінь сонця, а вибухи ракет, які влучають у наші домівки, тоді прокидаються зовсім інші українці. У 2014 році Росія прийшла до нас з одним словом, з новим словом. І це слово «війна». 24 лютого Росія додала до цього слова ще одне, зробивши словосполучення «повномасштабна війна». І протягом ста днів ми знаходили чи отримували, бачили чи хотіли стерти ще інші слова. Їх небагато. Вони різні. Але відображають, що ми пережили. Серед цих слів є й нові для нас. І ті, які були забуті ще нашими батьками, але які довелось згадати нам. Добре відомі кожному на планеті. І ті, які всім людям доводиться із жахом запамʼятовувати. Болючі слова. І ті, які справді дають нам надію. Усі – важливі. Усі буде правильно згадати саме сьогодні. Сто днів – сто слів. Передусім це два слова: «наші герої». Тобто передусім люди, які від ночі на 24 лютого й до сьогодні обороняють нашу державу. А далі – українські слова: «паляниця», «Збройні Сили», «Стугна», «Козак», «Зміїний» і... Звичайно, «Чорнобаївка» – це одне слово, яке звучало вже багато разів і в якому видно все і про наш спротив, і про наших ворогів. А ще – іноземні слова, які стали рідними для України: «Байрактар», «Гарпун», «Хаймарс», «Старлінк», «Жешув» і... Звичайно, «ленд-ліз» – іще одне слово, всього лиш одне, але яке відображає 100 днів боротьби, сто днів дипломатії, сто днів підтримки. І слово, яке відображає дещо важливе в нашому характері. Саме в українському характері. «Джавеліни», які викликали страх у ворогів, бо вони не чекали, що їх не врятує броня. А потім і усмішку, нашу усмішку, коли українці намалювали ще й «святу Джавеліну». Ну і слово, за яке всі в Україні підіймають келих, – «Нептун». Щодня в нас зʼявлялися слова, які для кожного й кожної тепер значно більше, ніж просто слова. Важкі слова. «Гостомель», «Бородянка», «Охтирка», «Чернігів», «Харків», «Херсон», «Ізюм», «Мелітополь», «Маріуполь» і «Азовсталь». А разом з ними – «армія», «арта», «морпіхи», «прикордонники», «розвідка», «нацгвардійці», «поліція», «тероборона», «авіація», «наші героїчні льотчики»... А також слово «привид». Привид Києва. Який знищував ворогів і залишався живим. Усі ці слова ми могли й не чути стільки разів за все наше життя, скільки чуємо за ці сто днів. І щоразу, коли ми їх чуємо, знаємо: саме вони дають нам час і можливість жити стільки, скільки нам відведено. Відведено Богом. А не ворогом. «Боже» – це слово, це звертання звучало не раз. І завжди особливо. Були й слова, які наш ворог хотів стерти. «Волноваха» і «Салтівка», «Попасна» і «Сєвєродонецьк». Це слова, які ми обовʼязково напишемо знову. Але по-нашому. Так само, як «Буча». І як «Маріуполь». І ми напишемо їх обов'язково поруч зі словом «трибунал». Щоб інші слова – «фільтрація», «депортація», «катування», «розстріл», «килимове бомбардування», «ракетний удар» – обовʼязково отримали відповідь. Відповідь всього лише з одного слова – «справедливість». Справедливість, яка стане крапкою після тимчасових для нас слів «окупація», «Мордор», «орки». Звичайно, вони підуть із нашого лексикону. Ми точно виженемо їх із нашої землі. Були й слова, які давали надію і за які ми боролися особливо. «Гуманітарні коридори». Які стали дорогою життя для сотень тисяч людей. І які дали змогу побороти ще одне слово, страшне слово «блокада». З першого дня з нами залишаються слова, між якими дистанція – як між темрявою та світлом. Одного слова ми уникаємо. Це слово «біженці». А за допомогою іншого слова віримо, що в мільйонів наших людей є майбутнє. Воно буде вдома, в Україні. Це слово «переселенці». Багато що змінилося. Коли чуємо слово «Патрон», згадуємо найвідомішого сапера України. А коли чуємо «марафон», розуміємо, що це зовсім не про спорт. І, звичайно, у наш лексикон привнесли дуже багато смертельно небезпечних слів. Того, що жоден українець і жодна українка ніколи не хотіли бачити. І чим жодна нормальна людина не може пишатися. «Іскандери», «Калібри», «Солнцепеки», «фосфорні бомби» та інше. Чомусь не побачили їхнього хваленого танка «Армата». Думаю, вони побоялися нашого нового словосполучення «тракторні війська». І ще одне словосполучення варто згадати – «друга армія світу». Спочатку воно виглядало загрозливо. Потім небезпечно. Після Бучі викликало тільки відразу. А зараз – хіба що гірку усмішку. Бо що залишилося від неї? Від армії, яку називали другою армією світу... Воєнні злочини, ганьба й ненависть. І цифри замість слів. Коли бачиш щоранку кількість загиблих. Кількість поранених. Кількість обстрілів. Кількість ракет. Коли поруч зі словом «діти» – щоранку нова цифра. Сьогодні – 261. Вже 261 дитину вбило російське вторгнення. Заради чого? Немає таких слів, які можуть дати відповідь на це питання. Зʼявилися слова, які тепер дуже часті. Які звучать щоденно. Але ми маємо зробити так, щоб для наших дітей вони вже не означали того, що вони значать сьогодні для нас. Щоб вони могли їх сприймати лише як історію. Передусім це слово «руїни». Але також – «сирена», «повітряна тривога», «комендантська година», «блокпост», «колючий дріт». І слово «міни». Буде ще багато слів, які знатиме кожен. Які матимуть сенс для кожного. І які дадуть шанс мільйонам. Це слова «відбудова», «кандидатство» і «членство», «гарантії» та «безпека». І обов’язково – слово «повернення». Звичайно, на основі слова, яке було мрією, а стане реальністю – «звільнення». Це слова нашого майбутнього! Це слова про те, що ми зробимо з тією нашою червоною калиною, з нашою славною Україною. Слова про те, куди прямує й завжди прямуватиме ворожий воєнний корабель. Про те, що робити з окупантами, коли хтось скаже: «Вова!» І, звичайно, наше вже народне – «Доброго вечора, ми з України!». З тієї України, де розквітає поле, а вона сивіє. Із тієї України, яка стояла, стоїть і буде стояти. України, чия не вмерла ще слава і воля. України, якій ми кажемо: «Слава!» Слава Україні! Слава нації! І кожному відоме продовження – «Смерть ворогам!» Бо є три слова, задля яких протягом вже ста днів після восьми років ми боремось: «мир», «перемога», «Україна». Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ne-dopomagajte-rosiyi-vipravdovuvati-sebe-j-ne-dozvolyajte-v-75589

Не допомагайте Росії виправдовувати себе й не дозволяйте вбивцям називати вас своїми побратимами – звернення Президента України до учасників 90-ї щорічної Конференції мерів США

Пані та панове! Шановні мери Сполучених Штатів Америки! Я вдячний за можливість звернутися до вас сьогодні. Сполучені Штати стали справжнім лідером міжнародної підтримки України. Це й оборонна підтримка, і фінансова, і політична. І вона базується на щирому зв’язку між усіма народами, які однаково цінують свободу. На тому, що ми – українці та американці – однаково розуміємо небезпеку тиранії. Світ бачив різні тиранії. У різні часи. Під різними прапорами. І всі їх об'єднує те, що вони зневажають права й свободи звичайних людей. Тирани не визнають прав і свобод місцевого самоврядування. І зазвичай саме вільні люди в містах, які обирають усе ж таки свободу, ставлять крапку в історії тиранів. І щоб поставити таку крапку, потрібно не дозволяти тиранам користуватися зв'язками з вільним світом. Будь-якими зв'язками. Ви ж знаєте, що десятки американських міст зберігають так зване побратимство з містами Російської Федерації. Чикаго й Москва. Джексонвілл і Мурманськ. Сан-Дієго – Владивосток. Олбані й Тула. Що дають вам ці зв'язки? Мабуть, нічого. А ось Росії вони дають змогу говорити, що вона, навіть після початку такої війни, не ізольована. Кожен із вас бачить, як воює російська армія та що вона робить з мирними містами України. Її жорстокість не відрізняється від тираній попередніх часів. Маріуполь – це було портове місто, промисловий центр. Півмільйона населення. Росія його просто знищила. Там немає нічого, крім руїн. Так само як і з містом Волновахою й десятками інших міст, які російська армія спалює щоденно. Спалює бомбами, ракетами, артилерією. Тільки уявіть: за час із 24 лютого Росія застосувала проти України майже 2,5 тисячі різних ракет. Абсолютна більшість із них – по містах. По міській інфраструктурі. І одні з найбільш смертоносних російських ракет розроблені й виготовляються в Єкатеринбурзі. Який, до речі, досі – побратим для міста Сан-Хосе. Впевнений, багато хто з вас бачив і чув, що російські солдати зробили в нашому місті Бучі. Масові вбивства, катування людей. Тіла убитих місцевих лежали просто на вулицях, поки російські солдати залишались у місті. Однією з тих бригад Росії, які зробили все це проти наших людей у Бучі, була бригада з Хабаровського краю Росії. І столиця цього регіону – місто Хабаровськ – досі побратим американського Портленда. Навіщо? Залишаю вам це запитання. Зараз, щоб відновити нормальне життя в Бучі та Бучанській громаді, треба відбудувати майже 2 тисячі споруд. Ви як ніхто інший розумієте, що це означає для будь-якого міста, коли зруйновані чи пошкоджені ракетами, бойовими діями 2 тисячі будинків. Це звичайні житлові будинки, звичайні школи, спортивні об'єкти, медичні установи. А загалом в Україні від 24 лютого під російську окупацію потрапили 3620 населених пунктів. Це й великі міста, і маленькі містечка. У кожному з них є руйнування. Значна кількість із них просто не придатна для цивілізованого життя. Ось таку реальність принесла Росія. Коли в містах немає зв'язку, немає електрики, немає просто води. Коли бомби й ракети можуть знищити будь-яку будівлю – навіть дитячий садочок чи університет. Коли все місто може бути просто спалене. Але я вірю, що Україна зможе захистити свободу, і тиранія неодмінно програє. Люди знову зможуть мирно й безпечно жити в українських містах. І щоб це сталося швидше, ми запланували амбітний проект відбудови України після цієї війни. Я запрошую вас – ваші міста, ваші компанії, ваш бізнес і фахівців – взяти участь у реалізації цього проекту. Ви також можете стати саме тими людьми, які обирають захист свободи і цим ставлять крапку в історії тиранії. Завдяки лідерству Сполучених Штатів і підтримці всіх наших партнерів українська сміливість отримує необхідну зброю, щоб воювати за свободу. Але потрібно також продемонструвати економічну перевагу вільного світу. Тому ми вже пропонуємо нашим партнерам долучитися до відбудови України. Взяти шефство над містом, регіоном чи галуззю, які були зруйновані російськими ударами. І відбудувати їх за найсучаснішими технологіями. Це може бути найбільший економічний проект нашого часу, який посилить і Україну, і кожну країну, і кожну компанію, які братимуть участь у післявоєнній відбудові. Ви можете долучитися до реалізації цього великого проекту. Це обов'язково означатиме економічне зростання, інновації та нові соціальні можливості як для нашої країни, так і для ваших міст. Пані та панове! Початок щорічної Конференції мерів Сполучених Штатів цьогоріч припав на сотий день повномасштабної війни Росії проти України. На вашому порядку денному – багато питань, які стосуються внутрішнього життя вашої держави, ваших міст і громад. Але пам'ятайте: повномасштабна війна у Європі та дестабілізація світових ринків, які сталися з провини Росії, безпосередньо позначаються на житті кожного народу й усіх міст вільного світу. Тому закликайте тиснути на Росію ще більше. Не допомагайте їй виправдовувати себе. Не зберігайте зв’язки з нею. І прошу, будь ласка, не дозволяйте тим, хто став убивцями, називати вас своїми побратимами. Допомагайте Україні. Допомагайте ще більше. Беріть участь у відбудові наших міст, наших громад, які звільнені від окупантів. Дуже дякую всім вам за увагу. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-na-prezenta-75593

Виступ Президента України Володимира Зеленського на презентації платформи United24 у Вашингтоні

Вітаю, Вашингтоне! Сьогодні – 100 днів повномасштабної війни Росії проти нас, проти України. Я хочу розказати вам одну історію, щоб ви зрозуміли, що означає для нас ця війна. Я хочу розказати вам про Світлану Клименко. Вона працює медичною сестрою в лікарні міста Іванків неподалік нашої столиці. 24 лютого, у перший день російського вторгнення, Світлана втратила чоловіка. Він працював фельдшером екстреної медичної допомоги та поїхав на виклик у тому районі, де російські війська намагалися наступати на Київ. З того дня, першого дня війни, він вважається зниклим безвісти. Війна забрала й іншу найріднішу людину Світлани – її сина. Він загинув у Маріуполі. Світлана провела понад місяць в окупації, доки її місто – Іванків – не було звільнене від російських загарбників. Попри біль втрат вона не здалася. Вона виконувала свою роботу. Просто свою роботу. Увесь час окупації вона працювала в лікарні Іванкова й допомагала рятувати людей. Коли я зустрівся з нею нещодавно, вона сказала мені, що саме ця робота допомагала їй триматися. Порятунок інших став сенсом її життя. Світлана продовжує працювати й зараз. Як і тисячі лікарів та медичних сестричок, які з 24 лютого рятують людей. Дітей, жінок, літніх людей. Бо Росія не шкодує нікого. Ми маємо зробити все, щоб їх підтримати. Щоб їм було чим лікувати, щоб їм було де лікувати, щоб у нас з'явилися броньовані швидкі, захищені від російських військ, які їх розстрілюють. Російська армія дуже жорстока. Вона намагається не лише вбити якнайбільше людей, а й руйнувати всю інфраструктуру, необхідну для життя. Мости й дороги, будинки та лікарні, школи й фабрики. Випалені міста, знищені ракетами університети й пологові будинки. Руїни – це все, що залишається після російських військових. Але люди повинні мати куди повертатися. Вже зараз. Уже сьогодні. Ось чому я ініціював створення спеціальної платформи United24. Це не просто фандрейзинг. Це також одна з можливостей довести Росії, що зло не зможе перемогти. Тисячі поранених потребують допомоги. Тисячі обʼєктів потребують відновлення. Пані та панове, ви можете до цього долучитися. Оберіть для себе, як саме. Відбудовуючи міст до Ірпеня, фото якого облетіло весь світ, чи купуючи обладнання, завдяки якому Світлана Клименко та її колеги зможуть врятувати багато життів. Ваша допомога буде передана швидко, використана максимально ефективно та прозоро. Ми гарантуємо, що завдяки цим внескам ваші імена назавжди залишаться в історії України, історії захисту свободи та демократії. Будь ласка, долучайтеся до United24 сьогодні. Я дякую всім! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/rosijska-armiya-mozhe-perestati-vbivati-yaksho-odna-lyudina-75605

Російська армія може перестати вбивати, якщо одна людина в Москві віддасть такий наказ, і відсутність такого наказу є приниженням для всього світу – звернення Президента України

Українці! Українки! Всі наші захисники і захисниці! У цей день, 101-й день повномасштабної війни, на Донеччині у Святогірській лаврі згорів Всіхсвятський скит. Він загорівся внаслідок російського артилерійського обстрілу. Вже далеко не першого удару по лаврі. Ще в середу від російського обстрілу загинули троє монахів лаври. Богослужіння змушені проводити в підвалі. Гуркіт артилерії і «прильоти» російських снарядів – у лаврі постійні. І це одна з трьох лавр України. Це лавра Української православної церкви, яку в Москві досі вважають повʼязаною з Російською православною церквою. Навіть це не зупиняє російську армію. Вони готові спалювати все: православні церкви так само, як і будь-що інше в Україні. За час повномасштабної війни російськими обстрілами вже зруйновано або пошкоджено 113 церков. Серед них є і старовинні, що пережили Другу світову війну, але не вистояли російську окупацію. Є й ті, які були побудовані вже після 1991 року. Всіхсвятський скит Святогірської лаври почали відбудовувати у 2001 році. Якраз 10 червня була б чергова річниця початку будівництва. Мені було цікаво, що скажуть російські пропагандисти про знищення скиту. Але насправді – нічого цікавого. Вони дуже передбачувані. Звинувачують українців у підпалі. Хоча монахи і миряни у Святогір’ї прекрасно бачили, що це була саме російська артилерія. Вважаю, що й ця брехня пропагандистів, і цей обстріл, і підтримка православними ієрархами в Росії агресії проти України – усе це має спонукати Українську православну церкву до висновків. До більш рішучих висновків і до чіткого засудження кожного з тих, хто потурає агресії. Українські дипломати зроблять усе, щоб про цей черговий злочин окупантів дізналися усі у світі. Росія свідомо і системно знищує українську культурну та історичну спадщину так само, як і соціальну інфраструктуру, як і житлові будинки, як і все, що необхідне для нормального життя. Держава, яка це робить, не може бути членом ЮНЕСКО і не може залишатися в ООН, ніби нічого не сталося. Статут ООН не передбачає жодних прав для терористів, а ЮНЕСКО – не місце для варварів. Російські війська знову обстрілювали прикордонні райони Сумщини, Миколаїв, міста і громади Запорізької області, Харківщину. Украй важкою залишається ситуація в Сєвєродонецьку, де продовжуються вуличні бої. Також важко в Лисичанську, Марʼїнці, Кураховому, інших містах і громадах Донбасу. Постійні авіаційні удари, артилерійські і ракетні обстріли. На ранок сьогоднішнього дня загальна кількість різних російських ракет, застосованих проти України, – вже 2 тисячі 503. Наші герої тримають позиції і роблять усе, щоб завдати ворогу максимальних втрат. Я вдячний кожному нашому захиснику, кожній захисниці, які наближають той день, коли Росії все ж таки доведеться залишити Донбас у спокої. Сьогодні в нашій країні вшановували памʼять дітей, які загинули від російської агресії. За минулу добу найстрашніша цифра – кількість убитих дітей – не змінилась. 261 дитина. Саме стільки українських дітей втратили життя з вини Росії. Але це офіційне число. Чим більше будемо дізнаватися про тих, хто був похований на окупованій території, тим більшою, на жаль, може стати кількість імен у цьому списку. Читати його – страшно. Рік народження, місце проживання, обставини загибелі... Всі вони були б зараз живі, якби всього лише одна людина в Москві не спричинила цю катастрофу. Це вже не виправити. Бо ця війна вже триває. Але в будь-який момент можна зупинити страшні наслідки цієї війни. Російська армія може перестати спалювати церкви. Російська армія може перестати руйнувати міста. Російська армія може перестати вбивати дітей. Якщо та сама одна людина в Москві просто віддасть такий наказ. І той факт, що такого наказу досі немає, є очевидним приниженням для всього світу. Вічна памʼять усім, хто загинув від російського вторгнення! Вічна слава кожному й кожній, хто захищає Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-do-gostej-ta-uchasnikiv-litov-75621

Звернення Президента України до гостей та учасників Литовської національної кінопремії Sidabrinė gervė у Вільнюсі

Вітаю вас із Києва! І почну це звернення з короткої, але дуже важливої цитати. «Якщо ми живемо в якомусь світі, чуємо якісь пісні або радіо, дивимось якесь кіно, це є всім тим, що створює нас, створює наш менталітет». Це слова Мантаса Кведаравічюса. Він сказав їх, коментуючи свій фільм, присвячений Маріуполю. Фільм, яким він хотів показати, як війна впливає на місто. Як війна змінює людей. І це ніби прості слова. Але вони справді про те, як визначається, яке життя в людей і які вони люди. Саме мистецтво, культура в усіх формах і всіма їхніми сенсами формують людей, освічують їх. Або навпаки – закривають у темряві, у брехні. І це також може бути відповідальність кіно, книжок, пісень і радіо – усього, що ми чуємо, бачимо, читаємо. Саме тому важливо нести правду. Важливо підтримувати мистецтво, яке для життя, а не для тих, хто хоче це життя знищити. Українці пам’ятатимуть Мантаса Кведаравічюса як людину, яка була саме такою. Він справді гідний «Золотого лебедя». Він цінував життя й завжди чітко висловлювався проти того, що загрожувало життю, на його погляд. А це був дуже уважний погляд. І прошу вас, щоб ваш погляд був таким же уважним. Щоб ви так само підтримували життя. І щоб памʼятали про Україну, про Маріуполь і про те, що ця війна, яка забрала життя Мантаса, війна Росії проти України, повинна закінчитися. Закінчитися якнайшвидше. Дякую за увагу! Слава Україні! Довідка. Проведення Литовської національної кінопремії Sidabrinė gervė відбувалося під патронатом Прем’єр-міністра Литовської Республіки Інгріди Шимоніте. Церемонія вручення нагород транслювалася наживо на національному телебаченні Литви. Цього року найвищої нагороди кінопремії – «Золотого лебедя» – удостоєний за заслуги литовський кінорежисер-документаліст Мантас Кведаравічюс, який загинув від рук російських окупантів у місті Маріуполі.

uk

https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelenskogo-za-pids-75629

Звернення Президента України Володимира Зеленського за підсумками робочої поїздки до Запорізької, Донецької та Луганської областей

Бажаю здоров’я, шановні українці! Сьогодні в мене нічне звернення, тому я коротко. Багато роботи було. Нескінченна доба. Був у Запоріжжі, Запорізькій області. Підтримав наших військових, нагородив найкращих. Заслухав доповідь. Були на позиціях. Провів зустріч з головою обласної державної адміністрації, місцевим керівництвом поліції, Служби безпеки, а також деякими мерами тимчасово окупованих міст. Зустрівся з маріупольцями, яким вдалося виїхати з міста живими і з дітьми. Тут їх зустріла Хортиця. По-людськи й тепло. Умови – бачив – тимчасові, але непогані. Зрозумів їхні складні питання. Думаю, вирішимо. У кожної сім’ї – своя історія. Більшість була без чоловіків. У когось чоловік пішов воювати, у когось – у полоні, у когось, на жаль, загинув. Просто трагедія. Ні дому, ні близької людини. Але треба жити заради дітей. Реальні герої – вони серед нас. Після цього поїхав з керівником Офісу на схід. Були в Лисичанську, були в Соледарі. Пишаюся кожним і кожною, кого зустрів, кому тиснув руку, з ким спілкувався, кого підтримав. Дещо привезли військовим. Про це детально не буду. А дещо привезли від них вам. Це важливо. Впевненість привезли. І міцність. Я бажаю їм здоров'я. Їхнім батькам – уклін. Всім нам – перемоги. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/kozhen-i-kozhna-mayut-govoriti-pro-te-sho-vidbuvayetsya-v-uk-75657

Кожен і кожна мають говорити про те, що відбувається в Україні, щоб не зменшувалась увага до нашої боротьби за свободу – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Бажаю здоров'я! Сьогодні був насичений день. День важливого спілкування, важливих зустрічей. Привітав журналістів з їхнім професійним святом. У час війни слово «свято» звучить дуже неприродно, але саме в цей день щороку, 6 червня, звучать вітання для людей, від яких, безперечно, залежимо ми всі. Від інформації, яку вони поширюють. Від швидкості, з якою вони працюють. Звичайно, цьогоріч не святкуємо. Але все одно вітаємо. Все одно відзначаємо внесок журналістів і журналісток України та всіх, від кого залежить робота ЗМІ: операторів, інженерів, редакторів, фотокорів, продюсерів та всіх, без кого неможливий ефір і не працюватимуть сайти. Це люди, які тримають інформаційний фронт і яким я вдячний за це від імені всіх нас, усіх українців. Нагородив сьогодні кореспондентів і медійників, які працюють на війні зараз. Вручив нагороди також і рідним тих, чиє життя забрала війна. 32 працівники ЗМІ загинули за час від 24 лютого. У цьому переліку – різні біографії, різні персональні історії. І не тільки громадяни України. Сьогодні, під час спеціальної церемонії в Офісі Президента, згадали кожного, згадали кожну з них. Вшанували їхню памʼять хвилиною мовчання. Говорив сьогодні з Премʼєр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Поінформував його про ситуацію на полі бою, про наші можливості та ключові поточні небезпеки передусім на Донбасі й у південних районах України. Вдячний Премʼєр-міністру Борису Джонсону за повне розуміння наших потреб і за готовність надавати Україні саме ту зброю, яка нам так необхідна, щоб захищати життя наших людей. Також говорив з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Звичайно, про оборонну підтримку України. Це обовʼязкова тема для кожних моїх переговорів. І я вдячний тим нашим партнерам, які діють швидко й не відкладають свої рішення. Я вдячний Польщі. Обговорили також з Анджеєм питання про статус кандидата для України, це ключове політичне питання саме зараз. Очікуємо вже найближчими тижнями рішення Європейського Союзу щодо нашої заявки на кандидатство. Я вважаю, що це буде рішення не тільки про Україну, а й про весь європейський проект. Про те, чи є в нього майбутнє як справді сильного об'єднання. Готуюся до нової хвилі звернень та спілкування з політичними й експертними спільнотами світу для того, щоб гарантувати нашій державі ту підтримку, якої ми так потребуємо. Це постійний процес – збереження уваги, і його не можна зупиняти ні на мить. І це стосується насправді всіх. Кожна сучасна людина добре знає, як працюють засоби масової інформації. Тримати увагу на одній темі протягом довгого часу дуже складно. Щоб не зменшувалася увага до України, до нашої боротьби за свободу, кожен і кожна мають продовжувати говорити про те, що відбувається. Поширюйте, будь ласка, інформацію. Підтримуйте наші потреби. Звичайно, передусім це стосується журналістів. І сьогодні, до речі, я хочу побажати їм не замикатися на нашому внутрішньому українському контексті. Що більше буде сказано про Україну у світі, то швидше ми зможемо закінчити війну та звільнити нашу землю. Звичайно, це стосується й усіх представників держави та української політики. Працюйте заради нашої оборони. У єдності й на повну силу. Але не забувайте, що бізнес, сфера культури та просто звичайні люди також можуть зробити немало для того, щоб Україна залишалася в топі глобальної уваги. Простий приклад. Сьогодні мені подарували поштові марки, які випустили в Іспанії на підтримку України. Здавалося б, що може змінити поштова марка? Але це символ уваги до нашої боротьби, який побачать мільйони людей. Створювати такі символи, спонукати до створення таких символів, говорити про Україну і спонукати до розмов про Україну – це те, що допомагатиме нам у переговорах з представниками держав про конкретну важливу допомогу, яка необхідна сьогодні Україні. Наші герої не здають позицій у Сєвєродонецьку. У місті тривають запеклі вуличні бої. Лисичанськ, Словʼянськ, Бахмут, Святогірʼя, Авдіївка, Курахове та інші напрямки російських ударів – це сьогодні найгарячіші точки протистояння. Російська армія намагається задіяти на Донбаському напрямку додаткові сили, але 103-й день – і український Донбас стоїть. Стоїть міцно. Робимо все для оборони й на Запорізькому напрямку, на Миколаївському також. Я вдячний кожному й кожній, хто витримує потужний тиск окупантів і захищає нашу державу. 17 864 учасники бойових дій відзначені державними нагородами України за час із 24 лютого. Це число на 100% демонструє, який масштаб героїзму нашого народу став відповіддю на повномасштабне вторгнення Росії. Підписав сьогодні новий указ про нагородження наших військових. 121 воїн відзначений нагородами, 32 із них – посмертно. Вічна пам'ять усім, хто віддав своє життя за Україну! Вічна слава всім нашим героям! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/mayemo-gotuvatisya-do-nastupnogo-opalyuvalnogo-sezonu-yakij-75689

Маємо готуватися до наступного опалювального сезону, який через агресію РФ буде найскладнішим за час незалежності – звернення Президента України

Бажаю здоров'я! Коротко звітую про день, що минув. Було багато активностей – як дипломатичних, так і внутрішньополітичних. По-перше, урядом утворюється штаб для підготовки до наступного опалювального сезону. Це рішення ухвалене за результатами наради, яку я сьогодні провів як із представниками уряду, так і з представниками наших найбільших державних енергокомпаній і регуляторів. Прем'єр-міністр, міністри енергетики, економіки, міністр розвитку громад і територій, керівники «Нафтогазу», «Укренерго», «Енергоатому» та НКРЕКП. Був також і профільний заступник керівника Офісу Президента. Що б не планували собі окупанти, ми маємо готуватися до наступної зими – у нашій державі, на своїй землі, для всіх громадян. Обговорили сьогодні питання закупівлі достатнього обсягу газу на опалювальний сезон, накопичення вугілля, виробництва електроенергії. В умовах, які ми маємо наразі через агресію Росії, це справді буде найскладніша зима за всі роки незалежності. Але! Все нормально. Маємо пройти її так, щоб наші люди відчували нормальну роботу держави. У цей час у нас не буде продажу нашого газу й вугілля за кордон. Увесь внутрішній видобуток буде спрямований на внутрішні потреби наших громадян. Водночас робимо все для того, щоб наростити наші можливості експорту електрики. Це дають змогу робити наявні в Україні потужності. А після історичного приєднання нашої держави до об'єднаної енергомережі Європи такий експорт дає нам змогу не тільки збільшувати нашу валютну виручку, а й прямо впливати на стабілізацію енергетичної ситуації в країнах-сусідах, які скорочують споживання російських енергоресурсів. Ще один важливий аспект – це ремонтна програма для ТЕС, ТЕЦ і котелень. Зокрема для тих, які були пошкоджені чи повністю розбиті російськими ударами. Виконання цієї програми найближчими місяцями – це одне з топ-завдань для міністерства енергетики України. Хочу окремо підкреслити, що поставив уряду дуже конкретне завдання – зробити все, щоб тарифи на газ та електрику і в наступному опалювальному сезоні не змінилися. Людям і так складно, бо війна. Це буде забезпечено. Місцева влада відповідає за тарифи на тепло і на гарячу воду, і на місцевому рівні має бути забезпечена така сама незмінність тарифів і зимою 2022-2023 років. Також провів нараду щодо комунікації з Європейським Союзом і з окремими країнами – членами ЄС щодо нашої заявки та набуття статусу кандидата. Дипломатична активність на цьому напрямку не припиняється ні на день. Щоденно я заслуховую звіти, зокрема й щодо підготовки процедурних рішень у Європейському Союзі. І команда Міністерства закордонних справ, наші дипломати і команда влади в цілому – усі, абсолютно всі працюють для того, щоб уже в червні з'явилося вагоме історичне рішення, яке ми всі очікуємо. Україна зі свого боку виконала всю, абсолютно всю необхідну роботу для цього. Як кажуть у таких випадках: м'яч на полі європейських структур, на полі європейських країн. Фронтова ситуація в Україні за минулу добу не зазнала суттєвих змін. Триває абсолютно героїчна оборона Донбасу. Найгарячіші точки – ті самі. Передусім Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Попасна. Відчувається, абсолютно відчувається, що окупанти не вірили, що опір наших військових буде таким міцним, і тепер намагаються залучити додаткові ресурси на Донбаському напрямку. Як і на Херсонському – перекидають туди нові підрозділи, щоб стримувати наші дії. Але який у тому сенс для них? Все одно більшість окупаційного контингенту вже чудово зрозуміла, що в них немає перспектив в Україні. Ми фіксуємо цей настрій у відповідних перехопленнях розмов. Саме такий настрій домінує в російській армії. Ми вільні люди. Ми не ваші раби. Вже більш як 31 тисяча російських військових загинули в Україні. За час із 24 лютого Росія сплачує за абсолютно безглузду війну проти України майже по 300 життів своїх солдатів щоденно. І все одно настане день, коли кількість втрат навіть для Росії перетне межу допустимого. Активно працюємо, щоб залучити кошти для підтримки нашої армії і для відновлення України після бойових дій. На територіях, які вже деокуповані, повертаємо електрику, газ, постачання води, зв'язок. Непросто, але повертаємо. Звичайно, потрібно ще багато-багато зробити. Потрібно знову забезпечити лікарні обладнанням, провести розмінування. І, звичайно, відбудувати все зруйноване окупантами. Один з інструментів для цього – державна фандрейзингова платформа UNITED24. Тільки за перший місяць роботи за її допомогою вдалося залучити вже понад півтора мільярда гривень. І я вдячний усім, хто долучився до її створення, до її роботи. Сьогодні амбасадоркою UNITED24 стала Еліна Світоліна, наша відома й дуже успішна тенісистка. Разом з Андрієм Шевченком, першим амбасадором UNITED24, Еліна працюватиме, щоб залучити нову підтримку для нашої держави. Все для України. Саме так, працюючи разом, кожен і кожна зможемо повернути нормальне життя на всі території, яким наші військові повернули безпеку. І ще одна новина, про яку зараз можна повідомити. На наступний тиждень запланований запуск спеціальної «Книги катів» – інформаційної системи, у якій збираються підтверджені дані щодо воєнних злочинців і злочинців із російської армії. Я неодноразово наголошував, що всі вони обов'язково понесуть відповідальність. І ми крок за кроком до цього наближаємося. Створення такої інформаційної системи триває вже певний час. Це конкретні факти про конкретних людей, які винні у конкретних жорстоких злочинах проти українців. І така «Книга катів» є однією з основ не тільки відповідальності безпосередніх виконавців воєнних злочинів – солдатів окупаційної армії, але й їхніх командирів. Тих, хто віддавав накази. Тих, хто зробив можливим усе, що вони наробили в Україні. В Бучі, в Маріуполі, в усіх наших містах, в усіх громадах, до яких дотягнулися. Усі будуть відповідати. Вічна памʼять усім, чиє життя забрали ці окупанти! Вічна слава кожному й кожній, хто наближає нашу перемогу! Слава Україні

uk

https://www.president.gov.ua/news/politichna-istoriya-zavzhdi-jde-poryad-z-ekonomichnoyu-i-usp-75697

Політична історія завжди йде поряд з економічною, і успіх буває тільки спільний – звернення Президента Володимира Зеленського до учасників Ukraine Virtual Investor Conference

Пані та панове! Дякую за запрошення! Радий можливості звернутися до вас сьогодні. Знаю, що мене слухатимуть люди бізнесу, не політики, тому буду максимально конкретним. Щоб і ваш час, і мій час, і наш час був використаний з максимальною користю. Україна зазнала неспровокованого й надзвичайно жорстокого повномасштабного нападу на нашу землю з боку Російської Федерації. Ця війна триває вже 105 днів. І ми ведемо цю війну так, що, я впевнений, ні в кого вже немає сумнівів у нашій перемозі. Вона обов'язково буде. І вона буде то швидше, що якіснішою буде зокрема й наша з вами співпраця. Я пропоную вам сьогодні розглянути два горизонти співпраці з Україною – короткостроковий і довгостроковий. Звичайно, ви можете долучитися до нашої історії успіху. До нашої перемоги. І просто зараз. Це дуже прості, дуже прозорі інструменти. Перший інструмент – це наша платформа UNITED24, спеціальна фандрейзингова платформа, за допомогою якої ми акумулюємо кошти для відновлення життя після бойових дій. Це розмінування, це купівля обладнання для лікарень, гуманітарна підтримка. Дуже важливо. Кожен внесок дає нам змогу побачити, що в України є той чи інший конкретний, справжній друг. А отже, ми бачимо, кому будемо вдячні. Другий інструмент – це військові облігації України. Навіть зараз, у час повномасштабної війни, ми демонструємо абсолютно сумлінне обслуговування нашого боргу. Отже, військові бонди – це інструмент для вас, щоб і підтримати нас у боротьбі за свободу, і щоб заробити. Заробити вам. Але все ж більше уваги я хочу приділити сьогодні довгостроковому горизонту. Тому, чому вам буде вигідно співпрацювати з Україною не просто зараз, а зараз і протягом іще багатьох років. Я пропоную вам, як то кажуть, грати в довгу. Які конкретно це можливості? Я назву пʼять основних: це Європа, IT, агро, «зелена» енергетика, локалізація виробництва. Україна – це доступ до всього ринку Європейського Союзу. Безмитний доступ. Працюємо над тим, щоб такий же доступ був до ринків держав «Великої сімки». І це – власний ринок збуту, один із найбільших у нашому регіоні. Україна – це кваліфіковані працьовиті фахівці, одні з найкращих у Європі. Україна – це простір цифровізації, який дає простоту, дає, найголовніше, прозорість будь-яким відносинам між людиною та державою, між компанією та державою. Це те, чого ви не знайдете сьогодні в більшості країн світу. Україна – це IT-сектор, який користується одним із найбільш сприятливих законодавств у світі – спеціальним законодавчим режимом «Дія Сіті». І я пропоную переносити штаб-квартири IT-компаній вже й до України, утворювати центри спільного обслуговування та R&D-центри. Україна – це стійкість інституцій навіть у час повномасштабного вторгнення. Наша банківська система, фінанси, державні структури залишаються абсолютно стабільними, працюють попри все. Україна – це аграрний сектор, глобальне значення якого вже всі бачили, коли Росія заблокувала наші порти. Саме наш агросектор – ключовий для ринків десятків країн. Розвивати переробку в Україні – це справді вигідно. Україна – це індустріальні парки, які дають особливі можливості для розміщення будь-яких виробничих підприємств. Величезний потенціал у різних галузях – від аерокосмічної до деревообробки. Україна – це багаті природні ресурси: від природного газу до літієвих руд. І Україна – це «зелена» енергетика, «зелені» добрива та «зелений» водень. Все це разом – гарантія майбутньої енергетичної безпеки Європи, коли ми замістимо Росію з її брудним викопним паливом. Україна – це амбітна програма післявоєнної відбудови, яка стане найбільшим економічним проектом нашого часу у Європі. Все це – пріоритети для мене, а отже, це може стати пріоритетами і для вас. Ніде у світі ви не знайдете одночасно всіх цих економічних чинників. Вони є тільки в нас, в Україні, і долучатися до роботи з ними можна вже. І, звичайно, я розумію, що поруч з усім, що я кажу зараз, є одне слово. І це слово – «війна». Війна триває. Але ми вистояли проти надпотужного удару. Ми захищаємо нашу територію. І ми йдемо до того, що обов’язково стане одним із найбільших військових успіхів у Європі. Ми переможемо в цій війні. І, співпрацюючи з вами, – швидше. Політична історія завжди йде поряд з економічною історією, і коли можливий успіх – він буває тільки спільний – і на державному рівні, і на бізнесовому рівні. Ми пропонуємо вам саме такий успіх. Бо відчуваємо: наш захист у цій війні й наша робота на перемогу показали всім у світі, що ми справді заслуговуємо на успіх. Я запрошую вас до співпраці! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/bitva-za-syevyerodoneck-mabut-odna-z-najvazhchih-za-cyu-vijn-75705

Битва за Сєвєродонецьк, мабуть, одна з найважчих за цю війну, і зокрема там вирішується доля Донбасу – звернення Президента України

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Рівно 10 років тому в цей день почався Євро-2012 – чемпіонат Європи з футболу, який об’єднав усіх українців, українців і поляків, українців та абсолютну більшість європейців. Церемонія відкриття була у Варшаві, фінальна церемонія – у нас у столиці, в Києві. Матчі проводилися в різних містах наших двох країн, зокрема і в Донецьку, на «Донбас Арені». Всього лише 10 років минуло, а таке враження, що це було в іншому світі. Якраз сьогодні окупанти випустили абсолютно божевільну новину, що нібито вони готуються об’єднати якісь футбольні клуби з усіх окупованих територій в один псевдочемпіонат – із Донецька, Луганська, Херсона, Мелітополя, Криму, навіть із частини території Грузії. Це просто знущання окупантів з людей, які все прекрасно пам’ятають. 10 років тому наш Донецьк був сильним, гордим і розвинутим містом. А потім прийшла Росія. Принесла якраз такого неадекватного рівня ідеї. І тепер це місто-привид, яке втратило більшість людей, тисячі життів і абсолютно всі перспективи. Тільки повернення України, яке обов’язково буде, тільки наш прапор і тільки український закон означатимуть для цих територій, для цих міст просто нормальне життя – знову. Життя, яке там було. Мирне, безпечне, відкрите для всього світу. І, звичайно, – нові матчі команд світового рівня на «Донбас Арені». Я вдячний Президенту Польщі Анджею Дуді, другу всіх українців, за те, що він вирушив зараз у спеціальну поїздку країнами Європи для підтримки європейської перспективи нашої держави. Саме в цьому червні маємо отримати рішення щодо кандидатства. І всі наші друзі, всі наші дипломати зараз працюють для цього, працюють на повну. Разом з Анджеєм мала поїхати й Президентка Словаччини Зузана Чапутова – планувалась така спільна ініціатива двох лідерів. Завадив позитивний тест на ковід. Що ж, такі умови нашого життя зараз. Бажаю Зузані якнайшвидшого одужання. Говорив сьогодні з канцлером Німеччини Шольцом. Також про рішення на користь України щодо кандидатства, яке насправді буде рішенням і на користь Європи. Про оборонну підтримку говорили. І про продовольчу безпеку, гарантування якої – вже справді глобальний інтерес. Бо ніхто не може бути зацікавлений, окрім російської держави, у глобальній продовольчій кризі. Звернувся сьогодні до учасників інвестиційної конференції, організованої для обговорення економічних перспектив нашої держави. Серед учасників були представники найбільших світових фондів. Захід хоча й непублічним був, але все ж дуже вагомий, потужний. Запросив їх інвестувати в Україну. Інвестуйте. Також поспілкувався з учасниками спільноти керівників найбільших американських компаній. Це вже 133-й такий саміт, і цьогоріч він обʼєднав провідні сили глобального бізнесу. Обговорили, як бізнес може допомагати Україні вистояти. Закликав виходити з російського ринку й не підтримувати своїми податками цю війну. Для мене дуже важливо побачити, що в такій аудиторії – а це, ще раз підкреслю, представники найбільш впливової частини американського бізнесу – вважають, що санкції проти Росії потрібно посилювати. Отже, було б правильним для політиків почути цю позицію. Провідний бізнес і більшість у суспільствах Америки та Європи вважають, що поки ще недостатньо тиску на Російську Федерацію для припинення цієї війни. Сєвєродонецьк за підсумками і цієї доби, вже 105-ї доби повномасштабної війни, залишається епіцентром протистояння на Донбасі. Захищаємо наші позиції, завдаємо ворогу відчутних втрат. Це дуже жорстока битва, дуже важка. Мабуть, одна з найважчих протягом всієї цієї війни. Я вдячний кожному й кожній, хто обороняється на цьому напрямку. Багато в чому саме там зараз вирішується доля нашого Донбасу. Також підписав укази про нагородження наших героїв. 285 учасників бойових дій відзначені державними нагородами, 68 із них – посмертно. Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну! Вічна слава нашим героям, які захищають державу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/mayemo-vikoristati-ves-nash-vpliv-i-liderstvo-shob-zahistiti-75693

Маємо використати весь наш вплив і лідерство, щоб захистити свободу й забезпечити поразку тиранії – Президент України під час участі у TIME100 Gala

Пані та панове! Вітаю вас з України! І вдячний за можливість звернутися до вас. Коли я дізнався, що саме мене визнали найвпливовішою людиною року, то сприйняв це як відзнаку того, що роблять усі наші люди – усі українці, які захищають свободу й незалежність нашої держави. Для мене честь бути лідером передусім для цих людей. Цьогоріч у топ-5 найвпливовіших, окрім мене, – Ілон Маск, Премʼєр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, медичні працівники, які боролися з ковідом, та Президент США Джозеф Байден. І цей топ був складений у час, коли у Європі триває найстрашніша війна за останні 77 років. Війна, яку ми поки що не можемо зупинити. Чому так? Чому ми не можемо зупинити кровопролиття? Чому наш вплив не працює на повну? І чому людина, яка взагалі не в нашому списку, тримає в заручниках мільйони людей? Погодьтеся, ці запитання зараз – буквально в повітрі. Але чи є у вас на них відповіді? На другому місці у нашому топі, у топі найвпливовіших – Ілон Маск. Людина, яка запускає ракети в космос і вміє дивувати світ. Людина, яка відкриває новий простір можливого і для інтелекту, і для технологій. Але думки світових лідерів зайняті не Ілоном. Не його ракетами, які забезпечують прогрес у житті. Думки світових лідерів присвячені тому, хто запускає ракети по мирних людях і знищує життя. За 105 днів повномасштабної війни Росія використала проти українських міст уже близько 2 тисяч 600 різних ракет. Більшість із них – проти цивільних обʼєктів: підприємств, залізниці, мостів, університетів, навіть проти звичайних житлових будинків. Одна з таких ракет убила в нашому місті Одесі одразу трьох людей – тримісячну дівчинку, її звали Кіра, її маму та бабусю. Три покоління однієї родини. Коли Росія розпочала повномасштабну війну, Кірі був всього лише місяць. Що вона встигла побачити в житті? І що її вбивство додало до впливу Росії? На початку цієї війни я говорив з Ілоном. Він запитав у мене, чим може допомогти. І допоміг. Завдяки його технологіям ми можемо забезпечити наших людей стабільним зв'язком навіть тоді, коли російські ракети руйнують усю інфраструктуру. Однак хіба є світові лідери, які переживають, чи візьме Ілон слухавку, коли вони телефонують? Або які переживають, чи прийме він їх? Чи є лідери, які думають про те, якої довжини буде стіл, коли Ілон Маск сяде з ними поговорити? То що ж тоді насправді дає вплив? Які ракети? Ті, які служать науці? Чи ті, які служать смерті? Щось точно вийшло з-під контролю. Чи то наш власний вплив, який ми стали недооцінювати, чи наше ставлення до лідерства. Ставлення до того, що значить бути лідером. Я дуже поважаю Бориса Джонсона – він справжній друг України та міцний захисник свободи. Але, на жаль, не від нього залежить, чи буде їжа на столах у мільйонів людей Африки, Азії, Латинської Америки. Це російський флот, а не британський чи будь-який інший заблокував чорноморські порти України так, що світ опинився на порозі страшної продовольчої кризи. І це не просто цінова криза. Ми не можемо відправляти на експорт нашу пшеницю, кукурудзу, олію та інші товари, які виконували стабілізаційну роль на глобальному ринку. А це означає, що може виникнути, на жаль, фізична нестача продуктів у десятках-десятках країн світу. Може початися голод для мільйонів людей, якщо триватиме російська блокада Чорного моря. Ми постійно говоримо з Борисом та іншими лідерами про те, як зняти російську блокаду з наших портів. І як відновити свободу мореплавства – одну з базових свобод для всього людства. Але поки ми шукаємо, як захистити свободу, інша людина її руйнує. Інша людина продовжує шантажувати світ голодом. Інша – в усіх сенсах цього слова. Зокрема і в тому, як ця людина бореться за вплив. І в мене є запитання: чому ця «іншість» досі залишається прийнятною для окремих лідерів і країн? Я залишаю вам це запитання. Бо насправді кожна людина має дати на нього відповідь – передусім саме для себе. Щоб відчути в собі те, що називається цінностями. Чи є вони? Це абсолютно справедливо, що медичні працівники, які боролися з ковідом, відзначені цього року в голосуванні Time. Вони справді герої свого часу. І вони своєю сумлінною працею спонукали увесь світ до об'єднання. Нарешті до об'єднання. Спочатку в різних країнах однаково думали, що достатньо просто закрити кордони й забезпечити себе – себе передусім – вакциною. Але згодом стало ясно, що для COVID-19 немає кордонів, і від нього не може бути захисту тільки в національних межах. Навіть найбільш розвинені медичні системи виявилися неготовими до того вірусу. І, на жаль, довелося пройти через велику несправедливість, борючись із COVID-19, щоб знайти вакцину. Щоб домовитися про спільні правила реагування, про глобальний механізм розподілу вакцин. Чому ж зараз це повторюється? Чому знову так складно? Зброя й санкції – це так само вакцина. Вакцина проти COVID-22, який принесла Росія. Ненависть – це вірус, і він ще смертоносніший, ніж COVID-19. Він поширюється завдяки пропаганді. Завдяки безкарності вбивць. Завдяки російській нафті, яка все ще на глобальному ринку. Завдяки грошам, які все ще переміщуються між глобальною фінансовою системою та російськими банками. Завдяки великим компаніям, які все ще вважають, що на грошах із російського ринку все ще небагато крові. Хоча вже десятки тисяч людей загинули. Мільйони були змушені залишити свій дім через цю війну. Коли ненависть постукає у ваш дім, чи будете ви готові? Хіба якась маска на обличчі зможе захистити вас від російського COVID-22? І чому вакцину проти нього – зброю та санкції – так складно отримати в достатньому обсязі? Чому для деяких країн COVID-22 так само нібито немає, як для конспірологів нібито не було COVID-19? Чому деяких людей не вчать навіть кров і смерть? Я вдячний Президенту Байдену за те, що він об'єднав вільний світ, коли постала російська загроза. Сьогодні маємо різні інструменти для реагування. Це оборонна підтримка для України, фінанси. Це політична координація між багатьма країнами. Це також і ленд-ліз, який повертає сенс боротьби за свободу, який був актуальним під час Другої світової війни. Бо загроза зараз – аналогічного масштабу. Проте війна Росії проти України досі триває. І просто зараз, у хвилини, коли ви чуєте моє звернення, на полі бою гинуть українські військові. Російська армія обстрілює наші міста з артилерії та авіації. У списку дітей, убитих російськими ударами за час від 24 лютого, вже більш як двісті шістдесят прізвищ. І коли цьому буде край? Коли? Насправді це ключове питання. Але чому на нього досі немає відповіді? Чому нашого впливу не вистачає для цього? Хіба ми боягузи? Ні. Може, ми щось упускаємо в нашій справжній силі? Може, ми не користуємось усім потенціалом нашого впливу й нашого лідерства? І це моє запитання до Сполучених Штатів – і до партій, і до суспільства; і до демократів, і до республіканців; і до Конгресу, і до Президента. Настав час бути впливовими на сто відсотків. Ми можемо забезпечити поразку тиранії. Всі ми, всі лідери нашого часу. Ми можемо надійно захистити свободу. Ми можемо зупинити шантаж, до якого вдається людина, якій взагалі не місце в нашому списку. Якщо ми це можемо, значить, ми повинні це зробити. Бо вплив зобовʼязує. Дякую за увагу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/svit-povinen-pribrati-vse-sho-zavazhaye-spivpraci-ta-rozvitk-75709

Світ повинен прибрати все, що заважає співпраці та розвитку, а російська агресія – це ключова перешкода – виступ Президента на відкритті засідання Організації економічного співробітництва та розвитку

Пане Голово Ради міністрів Маріо Драґі! Пане Макі Салл, Президенте Африканського союзу, Президенте Сенегалу! Пане Генеральний секретарю Матіасе Корманн! Пані та панове! Я радий можливості звернутися до вас сьогодні. Сьогодні, коли світ в умовах одразу декількох глобальних криз – продовольчої, енергетичної та ціннісної, я б застосував саме це поняття, щоб охарактеризувати кризу, яку часто називають геополітичною, – «ціннісна». І я згодом поясню, чому це так. Рік тому, у такий же літній час, як і зараз, коли ці три кризи готувалися, й готувалися безпосередньо Росією, світ не хотів бачити, куди він рухається. Не хотів бачити, як багато може залежати від розвитку ситуації тут, у нашій частині Європи. Війна Росії проти України та, якщо взяти ширше, агресія Росії проти всіх правил життя у Європі та у світі призвели до тяжких наслідків. Десятки тисяч людей убиті. Сотні міст і сіл в Україні зруйновані. Близько 12 мільйонів людей в Україні стали вимушеними переселенцями – і це відображає найбільшу міграційну кризу у Європі з часів Другої світової війни. Чорне море, яке є одним з ключових маршрутів експорту продовольчої продукції, заблоковане російським флотом. Сотні мільйонів людей на різних континентах опинилися на порозі як мінімум нестачі продовольства, як максимум – голоду, за який Росія нестиме повну відповідальність. Європа переживає одну з найскладніших енергетичних ситуацій у своїй історії. І це ми ще не знаємо, які інші кризи готує Росія вільному світу. Що буде, якщо російська армія застосує зброю масового ураження? Що буде, якщо внаслідок російських ударів виникне загроза, наприклад, для джерел питної води в нашому регіоні? Або загроза радіаційного чи хімічного забруднення басейну Чорного моря, а отже, й частини Середземного моря? Коли минулого року Україна попереджала світ про російські приготування та наголошувала на необхідності жорстких превентивних санкцій проти Росії, щоб у Москві хоча б відчули, що будь-яка агресія не зійде їй з рук, у світі нас не почули. Коли ми говорили, що політика Росії щодо енергетичного підкорення Європи має на меті створення проблем не лише Україні та нашій газотранспортній системі, а й усім європейцям, це не сприймалося повною мірою деякими лідерами самої ж Європи. А коли ми попереджали, що агресивні дії Росії з блокування вільного мореплавства в Азовському морі призведуть до значно більших негативних наслідків, багато хто у світі просто не хотів у це вірити й відверто говорив, що це нібито неможливо. Але ось усе це не просто можливо. Ось це відбулось. І відбулось тому, що Росії не показали вчасно, що світ уміє бути жорстким, коли потрібно захищати спільні інтереси. Базові інтереси – мир, безпеку, свободу, вільну торгівлю та передбачуваність життя. Пані та панове! Світ довго не визнавав важливості України та ваги наших попереджень. Але Росія завжди знала, що декілька кроків саме проти нашої держави, декілька кроків саме в нашому регіоні – і наслідки відчують на всіх континентах. Саме тому Росії потрібен контроль над Україною. Саме тому це базовий інтерес світу зараз – допомагати захисту України. Треба якнайшвидше закінчити війну Росії проти нашої держави, щоб можна було гарантувати надійність постачання продовольства через Чорне море. Бо саме український аграрний експорт виконує стабілізаційну роль на глобальному ринку. І Росія має відповісти за те, що провокує проти Європи нову міграційну хвилю, використовуючи мешканців і Африки, і Азії просто як заручників. Щодо Росії за це мають бути застосовані довгострокові болісні санкції саме на глобальному рівні. Також не може бути й мови про продовження членства Росії у FAO – Продовольчій та сільськогосподарській організації ООН. Що там робити Росії, якщо вона працює на голод для як мінімум чотирьохсот мільйонів, а як максимум понад мільярда людей? Треба якнайшвидше гарантувати довгострокову безпеку Україні, щоб ми могли завдяки «зеленій» енергетичній трансформації, завдяки «зеленому» водню гарантувати довгострокову енергетичну безпеку Європи та замістити російське викопне паливо на нашому континенті. І, звичайно, треба якнайшвидше взятися до післявоєнного відновлення України, щоб гарантувати, що жодна з екологічних загроз, які створені вже Росією під час війни проти України, не вдарить по наших людях та сусідніх народах. Український Донбас, який Росія просто знищує жорстокими ракетними, авіаційними, артилерійськими ударами, був одним із помітних промислових регіонів світу. А це – глибокі вугільні шахти, металургійні, хімічні підприємства. Будь-які бойові дії в такому регіоні, а тим паче із застосуванням такої зброї, яку зараз використовує Росія, це загроза забруднення для величезної території. Загроза забруднення підземних вод і річок, а отже, і басейну Азовського та Чорного морів. Лише уявіть, якого рівня можуть бути втрати, якого рівня це збитки для Європи та світу. Пані та панове! На початку я сказав, що світ опинився в умовах ціннісної кризи. У чому вона проявляється? Немає таких урядів і країн, немає таких міжнародних організацій, які б не розуміли глобальних загроз від російської агресії. Але є й такі уряди, і такі країни, і такі міжнародні організації, які вважають, що нібито можуть відсидітись і не реагувати на те, що відбувається. Це і є проблема цінностей, а не геополітики. Про геополітику говорять тоді, коли не хочуть визнавати, що відмовляються від цінностей. Я вдячний вам за те, що ви залишаєтеся принциповими. За те, що ви справді готові захищати цінності. Бо саме на основі цінностей можливі сталий розвиток і стійкість прогресу. Це було правильне рішення, коли ви згорнули всю співпрацю з Росією та припинили процес приєднання Росії до Організації економічного співробітництва та розвитку, коли ви закрили офіс Організації у Москві. І це має бути прикладом для інших міжнародних організацій. Ми маємо й надалі і на рівні міжнародних організацій, і на рівні країн використовувати всі інструменти тиску на Росію, щоб зупинити її агресивну політику. Світ повинен прибрати все, що заважає співпраці та розвитку, а російська агресія – це перша ключова перешкода, перша ключова загроза. І я вірю, що вже найближчим часом ми зможемо почати використовувати у повоєнній відбудові України весь досвід ОЕСР, який базується на втіленні історично вагомого Плану Маршалла. Я вдячний за рішення відкрити у Києві, у нашій столиці, регіональний офіс Організації. Це визнання значення нашої країни, нашого регіону для глобальної співпраці та розвитку. І я сподіваюсь, пане Генеральний секретарю, пане Матіасе, що вже дуже скоро ми зможемо зустрітися з вами у нашому київському офісі Організації економічного співробітництва та розвитку. Дякую за увагу! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/v-ukrayinskomu-suspilstvi-mozhut-buti-tilki-ti-hto-zahishaye-75713

В українському суспільстві можуть бути тільки ті, хто захищає нашу незалежність, і ті, хто працює, щоб забезпечити цей захист – звернення Президента України

Українці! Українки! Всі наші захисники й захисниці! Нещодавно завершив розмову з Президентом Франції Еммануелем Макроном. Говорили передусім про оборонну підтримку. Звісно, це ключова тема. Поінформував Еммануеля про ситуацію на передовій, про можливий розвиток протистояння найближчими днями й тижнями, про наміри російських окупантів і про нашу протидію. Звичайно, детально говорили про європейську перспективу України. Готуємося до відповіді на нашу заявку щодо кандидатства. Торкнулися також тематики гарантій безпеки для України й для усієї Європи. Вдячний, що ми з Президентом Франції обговорили цю тему. Продовжуємо працювати. Говорив сьогодні і з Прем'єр-міністром Чорногорії про шлях наших країн до Євросоюзу. Фактично обмінялися досвідом. Продовжуємо дуже активно працювати в усіх країнах Європейського Союзу щоденно, щоб там однаково сприймалася ситуація щодо кандидатства для нашої держави – і на заході, і на сході, і на півночі, і на півдні Європейського Союзу. Більшість європейців підтримують інтеграцію України. А якщо європейці підтримують, то політики, які поки що сумніваються в деяких країнах, не мають протиставляти себе людям, суспільству і самому ходу європейської історії. Звернувся до учасників міністерської зустрічі Організації економічного співробітництва та розвитку. Це одна з найбільш впливових міжнародних організацій світу. Зв'язки з Росією вони розірвали. Але потрібні також і сутнісні рішення – потрібен конкретний тиск на Росію за те, що вона робить, зокрема й за спровоковану нею кризу на світовому ринку продовольства. Провів сьогодні дуже важливу нараду з урядовцями. Економіка, бізнес, робочі місця. Обговорили дії на трьох рівнях – те, що потрібно зробити прямо зараз, те, що можемо зробити найближчим часом, як би складно не було, і те, що обовʼязково зробимо після війни. Перше – це програма спеціальних грантів для підтримки малого й середнього бізнесу. Те, що вже зараз може забезпечувати нові робочі місця й нову податкову базу. Друге – це розвиток нашого сектору безпеки в усіх його аспектах. І зараз, і в майбутньому. Це також питання про робочі місця, питання про фаховість, про технологічність. Сектор безпеки в Україні має стати зовсім іншим, ніж це було всі ці 30 років. Від державного кордону й до кожної вулиці, до кожної школи, до кожного об'єкта інфраструктури – безпека має бути на сто відсотків. І третій аспект – це промислове відновлення та залучення інвестицій в державу. Локалізація, індустріальні парки, підтримка державного замовлення, залучення сучасних технологій в Україну. Готуються відповідні державні програми. Зараз в Україні багато дискусій про те, якою має бути економічна політика держави і в час війни, і тоді, коли повернемо мир. Хочу підкреслити одну деталь. І ця деталь – фундаментальна. Ми вже маємо звикати до того, що в суспільстві можуть бути тільки дві частини – ті, хто захищає нашу незалежність, і ті, хто працює так, щоб забезпечити цей захист. І це не питання тієї чи іншої економічної доктрини, не питання тієї чи іншої політичної позиції. Ми просто не можемо собі дозволити, щоб в країні залишалася тіньова частина економічного життя. Звичайно, я розумію, що в частині наших регіонів зараз будь-яка економічна активність – офіційна чи неофіційна – є питанням просто виживання. Але якщо ми говоримо про нормальне, стабільне й міцне життя суспільства, роботу держави, про нашу оборону, то маємо розуміти: є ті, хто служить, і є ті, хто забезпечує своєю роботою тих, хто служить. Отже, це офіційна зайнятість. Це сплата податків. Це максимальне розширення економічних можливостей в нашій країні на легальному ґрунті. І це повна модернізація державних інституцій. Усі, хто працює в українській політиці, хто впливає на суспільну дискусію, мають усвідомити, що тіньового в країні більше не буде. Вдячний нашим зв'язківцям, які сьогодні буквально за день відновили в Харкові телевізійне мовлення після ранкового обстрілу. Бити по телецентрах, руйнувати канали звʼязку, залишити людей в ізоляції – це тактика окупантів, без якої вони справді не можуть. Бо відкритість і чесність також є зброєю проти всього, що несе російська держава. Фронтова ситуація за добу – без суттєвих змін. Сєвєродонецьк, Лисичанськ, інші міста Донбасу, які окупанти вважають зараз ключовими мішенями, тримаються. Маємо певний позитив у Запорізькій області, де вдається зривати плани окупантів. Поступово просуваємося вперед на Харківщині, звільняючи нашу землю. Тримаємо оборону на Миколаївському напрямку. Я вдячний усім нашим захисникам, усім захисницям, завдяки яким це можливо. Завдяки яким ми витримали вже 106 днів повномасштабної війни. Вічна слава всім, хто став на захист нашої держави! Вічна пам'ять усім, хто загинув за Україну! Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/demokratiya-mozhe-prograti-na-yevropejskomu-kontinenti-yaksh-75721

Демократія може програти на Європейському континенті, якщо слова не підкріплюватимуться діями – звернення Президента України до учасників Копенгагенського демократичного саміту

Шановний пане Расмуссен! Шановні присутні! Шановні пані та панове! Вдячний за можливість звернутися до вас. Минулого року на четвертому Копенгагенському демократичному саміті прозвучало запитання, де пролягає лінія фронту між свободою й пригніченням та як захистити свободу від авторитаризму. Що ж, цьогоріч ми отримали відповідь на це запитання не просто в дискусіях, а на полі бою. Цей рік показав, що державний кордон України і є актуальною лінією протистояння. Але між чим і чим? Чи тільки між свободою та пригніченням? Чи тільки між демократією й авторитаризмом? Так, між ними. Але на це протистояння можна поглянути також з іншої точки зору. Його можна оцінити не тільки з погляду політичних режимів чи ідеологій. На нього потрібно подивитися і з точки зору здатності перетворювати слово на дію. Це фундаментальна здатність будь-якої системи – суспільної, державної, бізнесової. Якщо цієї здатності немає, система програє. Звичайно, всі ми виховані в культурах, які цінують слово. І демократичний устрій завжди базується на тому, що слово має значення. І я не хочу применшувати значення дискусій, думок, позицій. Я хочу звернути вашу увагу на те, як небагато часу знадобилось одній системі, щоб перетворити слова про народ, якого нібито не існує, на жорстокі військові дії, спрямовані на знищення цього народу. Або слова про те, що якась територія нібито має бути частиною іншої держави, на дії із захоплення цієї території. Чи можуть демократичні системи надати допомогу цьому народу, який стає жертвою агресії, так само швидко, як тиранія починає агресію? Чи є в демократичного світу інструменти, які можуть так само швидко забезпечити захист цієї території, яку хтось там вирішив захопити? Ще минулого року на такому ж саміті, як цей, такі слова могли б стати основою для цікавої дискусії про силу Європи та російську тиранію. Але цьогоріч ми бачимо, що це абсолютно практичні запитання, від яких безпосередньо залежить доля мільйонів людей, і насправді не тільки в Україні. Бо російську державу цікавить значно більша територія, ніж суверенна територія України, і Росія не визнає право на самостійне існування не лише українського народу. Пані та панове! Давайте уважно поглянемо на деякі слова, які поки що не перетворились на дії. Слово – це завжди основа закону. Це завжди основа договору. Конвенцій, статутів, декларацій і, звичайно, меморандумів. Тільки за час війни Росії проти України – а вона триває, я нагадаю вам, не з 24 лютого, а з 2014 року – Росія порушила близько чотирьохсот різних міжнародних договорів, сторонами яких є наші держави. Наведу лише деякі приклади: Статут ООН; Конвенція ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму; Конвенція ООН щодо запобігання злочину геноциду та покарання за нього; корпус конвенцій, що регулюють закони та звичаї війни; Міжнародна конвенція для захисту усіх осіб від насильницького зникнення; Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту; Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації; Конвенція ООН з морського права. Від ключових глобальних документів можна перейти до фундаментальних для Європи. Російська держава порушила: Заключний акт НБСЄ 1975 року; Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод; Статут Ради Європи. І варто усім нам згадати Будапештський меморандум, порушення якого Росією додає цій картині максимального цинізму. Цим порушенням Росія знівелювала всю боротьбу за ядерне роззброєння у світі. Чого тепер варті слова про ядерне роззброєння, якщо на Україну, у якої забрали третій за потужністю ядерний арсенал, здійснила напад держава, яка була серед тих, хто підписався під зобов'язанням утриматися від агресії і яка досі залишається ядерною державою? Демократія – це завжди повага до слів. Міжнародне право – це також повага до слів. Але вони працюють і здатні вигравати у протистояннях тільки тоді, коли можуть бути підкріплені діями. Коли слово буквально означає дію. Тож, повертаючись до запитання про те, де проходить лінія протистояння між свободою та пригніченням, варто сказати, що вона проходить також між здатністю просто говорити щось і готовністю діяти на підкріплення тих чи інших слів – обіцянок виборцям, слів на переговорах і текстів конвенцій. На українському кордоні, на українському Донбасі, під Харковом, на півдні України ми можемо зараз бачити, що український народ справді готовий підкріпити слова про свою незалежність відповідними діями на захист незалежності. Але де той кордон, на якому буде видно, що і Європа готова підкріпити всі важливі для себе слова відповідними діями? Чому, якщо опитування показують, що 71 відсоток європейців вважають Україну частиною європейської сімʼї, досі є політичні скептики, які вагаються, чи дозволяти нам рух до Європейського Союзу? Чому, якщо базові цінності Європи передбачають, що кожен народ має однакове значення і його мають однаково поважати, українському народу так довго говорять про те, що він повинен залишитись у «сірій» зоні між Європейським Союзом і Росією? Чому, якщо Росія цинічно порушує буквально всі життєво важливі документи міжнародного права, досі залишаються ті, хто вагається, чи блокувати будь-які відносини з такою державою? Ці запитання вказують насправді на те, що Європейська система може програти, якщо слова не будуть підкріплюватися діями. Демократична система може програти навіть на нашому континенті, якщо не буде дій. Тож перше – треба нарешті прибрати цю «сіру» зону, яка так спокушає російську державу. Треба переходити до дій від слів про те, що Україна – це частина європейської сім'ї. Найближчими тижнями Євросоюз може зробити історичний крок, який доведе, що слова про приналежність українського народу до європейської родини не є порожніми. Друге – потрібні дієві, юридично зобовʼязувальні гарантії безпеки в оновленій архітектурі безпеки для Європейського континенту. Таку систему гарантій ми опрацьовуємо зараз для України. І тільки тоді, коли вона з'явиться, можна буде впевнено говорити, що тисячі слів на сторінках конвенцій, статутів, договорів і меморандумів – це не просто слова, а реальність, яка підкріплюється діями. Потрібно також нарешті навчитися діяти превентивно. Не просто реагувати, а діяти вже тоді, коли тільки прозвучали слова про агресію. Коли вже стає зрозумілим, що війна може розпочатись у будь-який момент. Агресор повинен відчути силу демократичного світу, силу міжнародного права вже тоді, коли тільки збирається порушити наявні базові норми. І третій обов'язковий пункт – усі воєнні злочинці завжди мають нести відповідальність. Справедливість має сказати своє слово. І слово справедливості має бути підкріплене діями. За кожну смерть, заподіяну в Україні російськими солдатами, за кожне катування і зґвалтування, за кожне зруйноване місто, за депортацію дорослих і дітей повинні відповісти і ті, хто це робив безпосередньо, і ті російські командири та політики, які віддавали такі накази. Демократія має бути дієвою – в усіх сенсах. Європа має бути дієвою. Якщо слова сказані, якщо вони покладені на папір і стали документами міжнародного права, вони повинні працювати. Вони повинні діяти. І коли це буде так, не виникатиме питання про те, хто ж переможе і де ця лінія фронту. Звичайно, демократія. Звичайно, Європа. І передусім у свідомості лідерів, які мають діяти, а не тільки говорити. Дякую за увагу. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/ukrayina-voyuye-za-svoye-majbutnye-rosiya-za-chuzhe-minule-s-75741

Україна воює за своє майбутнє, Росія – за чуже минуле, саме тому ми переможемо – звернення Президента Володимира Зеленського до студентської спільноти провідних університетів Великої Британії

Пані та панове! Шановне студентство, викладачі, професори, науковці! 16 хвилин 19 секунд. Це – рекорд The Boat Race, легендарних змагань з академічного веслування на Темзі між Оксфордом і Кембриджом. І перша в історії регата відбулася саме в цей день, 10 червня, майже 200 років тому. Так, це лише красивий символічний факт, і я буду відвертим: для цієї промови він не робить великої погоди. Я міг би порівняти сьогодення в Україні з важким запливом: проти течії, хвилі й шторм, де наша держава – «стернова», пливе до свободи, протидіє «русскому воєнному кораблю», і нам важливо відчувати, що ми не самі. Що всі країни вільного світу – в одному човні. І Україна не повинна на 107-й день війни подавати всім сигнал SOS! Я міг би сказати більше, але буду відвертим: я не хочу, щоб ця промова тривала 16 хвилин 19 секунд. Хоча знову ж таки буду відвертим: вона мала всі шанси бути такою. Готуючись до зустрічі, я чимало прочитав про історію й традиції ваших навчальних закладів. Щоб ми говорили однією мовою. Щоб розповісти про сьогодення України вкрай чітко, ясно й зрозуміло для кожного й кожної з вас. 107 днів поспіль Україна та наш народ героїчно протидіють агресії РФ. Наша незламність для багатьох стала загадкою і майже дивом. Як оксфордський електричний дзвінок і його конструкція: досі точно невідомо, як це влаштовано і як саме це працює. Так і Україна, що 107 днів поспіль безперервно генерує енергію, яка чинить опір другій армії світу й захищає себе та Європу, і якщо в України сядуть батарейки – ось це буде справжня енергетична криза на планеті. 107 днів поспіль ми складаємо іспит на виживання. Щодня ми немов складаємо кембриджський трайпос. На стільці з трьома ніжками під ревіння сирени повітряної тривоги. 107 днів поспіль Україна протистоїть варварам, нелюдам, дементорам. Армії того, чиє ім’я, на думку деяких політиків, не можна називати. Тим паче відмовлятися купувати в нього нафту, газ тощо. 107 днів ми протистоїмо ворогу, що не читав одного із засновників Лондонської школи економіки Бернарда Шоу. Не визнає світогляду, що тепер, коли ми навчилися літати у повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі як люди! Ворога, що не визнає істини, за яку боровся ректор Бірмінгемського університету, лауреат Нобелівської премії миру й архітектор Ліги Націй Роберт Сесіл. Про життєво необхідну для людства потребу вирішувати конфлікти не в окопах, а за столом. Перевагою аргументів, а не ракет. 107 днів поспіль ми протидіємо державі, яка страждає на нову форму колірної хвороби. Каже на біле чорне, на чорне – біле. Заявляє про мирні цілі, але робить своїми цілями мирні міста й села, вбиває жінок і дітей, називаючи це самозахистом. 80 років тому Манчестер пережив різдвяні бомбардування. Цьогоріч навесні вся Україна пережила пасхальні бомбардування. 80 років тому нацисти рівняли з землею Ковентрі. Цьогоріч рашисти створили на території України десятки нових Ковентрі. Це – Буча, Ірпінь, Бородянка, Харків, Маріуполь. 107 днів поспіль ми протидіємо ядерній державі, яка за незнання міжнародного права заслуговує woоden spoon, а за його порушення – Премію Дарвіна. Як бачите, я був абсолютно відвертим, коли казав, що готувався до нашої розмови серйозно. Чи доречні в такі часи іронія та гумор з мого боку? Інакше просто ніяк. Неможливо. Я міг би проводити ще багато аналогій, цитувати сотні достойних випускників ваших вишів, але буду відвертим: я більше хочу запитати, а що ви знаєте про нас? Нещодавно студенти Единбурзького університету викрили свого професора в тому, що на лекціях, розповідаючи про війну в Україні, він поширює російську пропаганду й брехню. Я перепрошую за тавтологію. Ця новина, як і сотні інших сигналів, які ми бачимо й чуємо від вас, свідчить щонайменше про три речі. Війна в Україні вам небайдужа, брехня про цю війну – помітна й огидна, а правда – відома, потрібна й важлива. Водночас ви знаєте правду про Україну та війну. Знаєте про Україну через війну. Ви читаєте про обстріли Харкова, Запоріжжя, Одеси, Маріуполя. Та чи знаєте ви, що ці міста – побратими Лідса, Бірмінгема, Ліверпуля? Чи чули ви про «Київський лист»? Документ часів України-Русі, якому понад тисячу років, який зберігається в бібліотеці Кембриджу? Про королеву Маргариту, першу святу Шотландії, онуку Великого князя Київського Ярослава Мудрого? Чи чули ви про засновника Донецька – валлійського інженера Джона Г'юза? Чи про засновника Луганська – шотландця Чарльза Гаскойна, який побудував в Україні першу вугільну шахту? Питання не в тому, що у нас із вами є спільні сторінки історії. Я не прагну когось здивувати зараз цим. Суть у тому, що це чи не найкраще описує сутність війни, яку веде Росія проти нас. Її мету – стерти нашу історію, стерти нашу державність, нашу ідентичність, заперечити наше існування як таке. Сказати, що нас ніколи не було. Що ми – штучно створений народ, немов ми не люди, а сорт рослин чи вид тварин. Знецінити нашу культуру, принизити нашу мову, закреслити наше мистецтво. Наших музикантів, письменників, філософів, науковців, конструкторів, винахідників, усіх великих правителів і всіх великих воїнів Київської Русі, Запорізької Січі, які були, які є і які будуть. Мета Росії – стерти всі асоціації про Україну, крім війни. Україна без минулого, без світлих моментів сьогодення, а отже, без права на майбутнє. Чому, запитаєте ви, Росія робить це? Бо має глобальну фобію на державному рівні. Це фобія свободи. Для них це незнайома, невідома, а тому сила, що дуже лякає. Навіть якщо свобода не в їхній, а в сусідній країні. Свобода поруч. Для РФ це небезпечно близько. Вона хоче це знищити. Але вона програє. Ми воюємо за своє майбутнє, вони – за чуже минуле. Але час таких країн і правителів минув. А наш час – це наш час, це майбутнє. І це – активний голос. Active voice. Real voice. Voice of truth, honor, wisdom and freedom. І давайте цим голосом поговоримо з вами сьогодні! Не хочеться, щоб ця промова тривала 16 хвилин 19 секунд. Тож давайте вже нарешті почнемо! І буду відвертим, я буду дуже відвертим. Слава Україні!

uk

https://www.president.gov.ua/news/zaraz-vsi-ukrayinci-mayut-buti-yedinim-narodom-yakij-boretsy-75749

Зараз всі українці мають бути єдиним народом, який бореться й не дозволяє світу перемкнути увагу з подій в Україні – звернення Президента Володимира Зеленського

Українці! Українки! Усі наші захисники й захисниці! Коротко звітую про день, що минає. Вже, до речі, 107-й день нашої оборони. Тривають дуже жорстокі бої на Донбасі. Щодня повторюю ці назви: Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут, Словʼянськ, багато-багато інших. Повторюю на нарадах з військовими, з дипломатами, у розмовах з представниками держав-партнерів. Росія хоче розбити кожне місто Донбасу, кожне – це не перебільшення. Як Волноваху, як Маріуполь. Усі ці руїни у колись щасливих містах, чорні сліди від пожеж, воронки від вибухів – це і є все, що може дати Росія сусідам, Європі, світу. Мабуть, це найшвидший приклад повної деградації будь-якої держави – той шлях, який пройшла російська держава за 107 днів. Українські військові роблять усе, щоб зупинити наступальні дії окупантів. Наскільки це можливо. Наскільки вистачає важкої зброї, сучасної артилерії – усього того, що ми запитували і продовжуємо запитувати в наших партнерів. Зустрівся в Києві з міністром оборони Великої Британії Беном Воллесом. Говорили саме про це – як зупинити російську агресію, як позбавити її наступального потенціалу, яке ще постачання потрібне для нашої армії. В оборонних питаннях британці демонструють справжнє лідерство. Звернувся сьогодні й до британської університетської спільноти, поспілкувався зі студентами. Працюю на всіх рівнях, щоб світ нас чув і знав, що нам потрібно. Було багато запитань від студентів про те, яким буде наше життя після цієї війни. Про відбудову, залучення провідних фахівців, про систему освіти. Звичайно, ми готуємося до масштабного відновлення нашої держави. Звичайно, ми вже розпочали відбудову на звільненій території. Звичайно, ми багато що змінимо в нашому житті після цієї війни. І добре, що у світі цікавляться деталями, хочуть долучитися, думають, як знайти можливості, щоб працювати на Україну після нашої перемоги. Але битви ще тривають. І саме зараз, саме в цих дуже тяжких битвах вирішується, коли буде те «після». Вирішується, на яких рубежах остаточно ми зламаємо плани окупантів. І всі мають про це нагадувати суспільствам в інших країнах. Про битви, які тривають зараз. Про підтримку, яка необхідна зараз. Не тільки від політиків і дипломатів це залежить. Але й від журналістів, від активістів, від підприємців, від наших переселенців, які перебувають за кордоном. Зараз такий час, що всі українці й українки мають бути одним цілим – народом, який бореться й не дозволяє світу перемкнути увагу з того, що відбувається зараз на полі бою в Україні. Звернувся сьогодні й до учасників Копенгагенського демократичного саміту. Говорив, зокрема, і про відповідь Європейського Союзу, яку ми очікуємо щодо нашої заявки на кандидатство. Знову й знову буду підкреслювати: це буде відповідь ЄС не тільки Україні, а й своєму власному майбутньому – майбутньому європейського проекту. Я вдячний уряду Британії, керівництву Світового банку, уряду Канади за нові кроки у фінансовій підтримці України. Напередодні наша держава отримала 1,5 мільярда доларів США: мільярд – це Світовий банк, ще 500 мільйонів – це Британія. Пряма бюджетна підтримка. Використаємо для оплати праці в бюджетному секторі. Канада ж стала першою державою, яка спрямувала кошти на наш адміністративний рахунок в МВФ, це мільярд канадських доларів. Уряд України вже почав реалізацію тих рішень, які обговорювали на нарадах цього тижня. Погоджено законопроект, який дасть змогу розмитнення авто через державний сервіс у «Дії». Увесь процес розмитнення буде максимально прозорим, зручним і одразу прибере всі тіньові схеми, які були можливі в попередні роки в цій сфері. Сподіваюся, народні депутати України швидко проголосують за такий крок. Також сьогодні урядом представлені вже конкретні деталі нових державних програм, які мають забезпечити нові робочі місця й підтримку для бізнесу у цей дуже складний для всіх нас час. Передусім це стосується безповоротних грантів для мікробізнесу та іншої спеціальної фінансової підтримки для малого й середнього підприємництва. Попри весь тиск Росії, попри всі російські удари зробимо все, щоб економіка України, щоб економічна активність в Україні відроджувалася. Підписав увечері два укази про нагородження наших героїв. Загалом державними нагородами відзначені 242 учасники бойових дій, з них вісім – посмертно. Вічна памʼять усім, чиї життя забрали окупанти! Вічна слава кожному й кожній, хто воює за Україну! Слава Україні!

uk