question
stringlengths 12
6.88k
| answers
listlengths 0
5
| correct_answers
sequencelengths 1
1
| subject
stringclasses 2
values |
|---|---|---|---|
Рядки
*– Купайло, Купайло!
Де ти зимувало?
– Зимувало в лісі,
Ночувало в стрісі,
Зимувало в пір’ячку,
Літувало в зіллячку*
взяті з твору, що належить до | [
{
"marker": "А",
"text": "календарно-обрядових пісень"
},
{
"marker": "Б",
"text": "родинно-побутових пісень"
},
{
"marker": "В",
"text": "соціально-побутових пісень"
},
{
"marker": "Г",
"text": "балад"
},
{
"marker": "Д",
"text": "історичних пісень"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Портрет «Стоїш ти в обороні, прищеш на воїв стрілами, гримиш об шоломи мечами харалужними. Куди тур поскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там і лежать поганії голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр-туре» стосується героя «Слова про похід Ігорів» | [
{
"marker": "А",
"text": "Всеволода"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Святослава"
},
{
"marker": "В",
"text": "Ігоря"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Олега"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Володимира"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Історичні події народного повстання 1768 року – тема твору | [
{
"marker": "А",
"text": "«Чорна рада» Пантелеймона Куліша"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Кавказ» Тараса Шевченка"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Гайдамаки» Тараса Шевченка"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Україна в огні» Олександра Довженка"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Прочитайте уривок з поеми Тараса Шевченка «Сон», визначте, кого з українських гетьманів згадує автор.
*Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах…* | [
{
"marker": "А",
"text": "Богдан Хмельницький"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Петро Дорошенко"
},
{
"marker": "В",
"text": "Петро Конашевич-Сагайдачний"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Павло Полуботок"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Дем’ян Многогрішний"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Продовжте цитату: «Захищаючи якось достоїнство мови малоросійської, я сказав, що міг би змусити оповіданням своїм плакати, – не повірили, я написав…» | [
{
"marker": "А",
"text": "«Наталку Полтавку» (Іван Котляревський)"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Марусю» (Григорій Квітка-Основ’яненко)"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Перехресні стежки» (Іван Франко)"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Кайдашеву сім’ю» (Іван Нечуй-Левицький)"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Тіні забутих предків» (Михайло Коцюбинський)"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!», – слова | [
{
"marker": "А",
"text": "Марусі («Маруся Чурай» Ліни Костенко)"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Мавки («Лісова пісня» Лесі Українки)"
},
{
"marker": "В",
"text": "Наталки («Наталка Полтавка» Івана Котляревського)"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Катерини («Катерина» Тараса Шевченка)"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Оксани («Бояриня» Лесі Українки)"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Утіленням «пропащої сили» є | [
{
"marker": "А",
"text": "Ярема Галайда («Гайдамаки» Тараса Шевченка)"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Терентій Пузир («Хазяїн» Івана Карпенка-Карого)"
},
{
"marker": "В",
"text": "Мина Мазайло («Мина Мазайло» Миколи Куліша)"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Чіпка Варениченко («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного)"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Карпо Кайдаш («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького)"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Прочитайте уривок і з’ясуйте автора й назву твору.
«Ось він стоїть мов остовпілий, пізнавши в тій жінці, котрої бездонну недолю знав із оповідань її мужа, – її, свій ідеал, свою Реґіну, своє вимріяне щастя… Він стоїть і дивиться на неї з виразом дикого перестраху. Дивиться і не бачить нічого, не тямить нічого, тільки в мізку чує якусь ваготу, мов від наглого удару обухом… Виглядала, як багато інших жінок, а її спокій надавав їй навіть вираз якоїсь тупості і байдужості. Се страшенно болюче вразило Євгенія; се було так, немовби хтось із вівтаря, виставленого в його душі, здирав найкращі окраси».* | [
{
"marker": "А",
"text": "Марко Вовчок, «Інститутка»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Іван Франко, «Перехресні стежки»"
},
{
"marker": "В",
"text": "Михайло Коцюбинський, «Тіні забутих предків»"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Ольга Кобилянська, «Людина»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Олександр Довженко, «Зачарована Десна»"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
У вірші «Contra spem spero!» Леся Українка переосмислила міфологічний образ | [
{
"marker": "А",
"text": "Орфея"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Зевса"
},
{
"marker": "В",
"text": "Сізіфа"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Аріадни"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Геракла"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Драмою-феєрією є | [
{
"marker": "А",
"text": "«Наталка Полтавка» Івана Котляревського"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Хазяїн» Івана Карпенка-Карого"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Лісова пісня» Лесі Українки"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Бояриня» Лесі Українки"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Мина Мазайло» Миколи Куліша"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Характеристика Леоніда Новиченка «поезія рідної природи, сприйнятої через прекрасні фольклорні образи, поезія мрії про щасливе, гармонійне, красиве життя» стосується | [
{
"marker": "А",
"text": "збірки Івана Франка «Зів’яле листя»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "новели Михайла Коцюбинського «Іntermezzo»"
},
{
"marker": "В",
"text": "драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»"
},
{
"marker": "Г",
"text": "повісті Ольги Кобилянської «Людина»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "збірки Остапа Вишні «Мисливські усмішки»"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Іван Франко є автором тексту пісні, що стала народною, – | [
{
"marker": "А",
"text": "«Засвіт встали козаченьки»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Ой ти, дівчино, з горіха зерня»"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Соловейко»"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Дивлюсь я на небо»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Чуєш, брате мій»"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Стилістичний засіб, який Остап Вишня використав у назві гуморески «Моя автобіографія» | [
{
"marker": "А",
"text": "оксиморон"
},
{
"marker": "Б",
"text": "тавтологія"
},
{
"marker": "В",
"text": "паралелізм"
},
{
"marker": "Г",
"text": "антитеза"
},
{
"marker": "Д",
"text": "алюзія"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Прочитайте уривок зі «Щоденника» Олександра Довженка, з’ясуйте, який твір має на увазі автор.
«Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі і тоскне. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи, і не тому, що возрадуються вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко од свідомості, що […] це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо.*
*Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика».* | [
{
"marker": "А",
"text": "кіноповість «Україна в огні»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "кінострічка «Битва за нашу Радянську Україну»"
},
{
"marker": "В",
"text": "кінофільм «Щорс»"
},
{
"marker": "Г",
"text": "кіноповість «Зачарована Десна»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "оповідання воєнної тематики"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Прочитайте уривок з кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна», визначте, якою є функція цього уривка в тексті.
«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «помилку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства. Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну. Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму. Безбарвна людина ота, яку посаду не посідала б вона, і труд її, не зігрітий теплим промінням часу, безбарвний».* | [
{
"marker": "А",
"text": "пейзаж"
},
{
"marker": "Б",
"text": "експозиція"
},
{
"marker": "В",
"text": "розв’язка"
},
{
"marker": "Г",
"text": "епілог"
},
{
"marker": "Д",
"text": "ліричний відступ"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
У творчості Володимира Сосюри виразно простежуються риси | [
{
"marker": "А",
"text": "неоромантизму"
},
{
"marker": "Б",
"text": "неокласицизму"
},
{
"marker": "В",
"text": "символізму"
},
{
"marker": "Г",
"text": "імпресіонізму"
},
{
"marker": "Д",
"text": "експресіонізму"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Жовтий князь з однойменного роману Василя Барки уособлює | [
{
"marker": "А",
"text": "віру в комуністичні ідеали"
},
{
"marker": "Б",
"text": "демона зла"
},
{
"marker": "В",
"text": "порятунок від голоду"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«золотого тільця»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "розплату за Голодомор"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Василя Стуса та виконайте завдання 57–60.**
*Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.*
Твір належить до | [
{
"marker": "А",
"text": "громадянської лірики"
},
{
"marker": "Б",
"text": "філософської лірики"
},
{
"marker": "В",
"text": "пейзажної лірики"
},
{
"marker": "Г",
"text": "інтимної лірики"
},
{
"marker": "Д",
"text": "медитативної лірики"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Василя Стуса та виконайте завдання 57–60.**
*Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.*
Для посилення емоційного впливу твору автор використовує | [
{
"marker": "А",
"text": "асонанс"
},
{
"marker": "Б",
"text": "алітерацію"
},
{
"marker": "В",
"text": "звукову анафору"
},
{
"marker": "Г",
"text": "звуконаслідування"
},
{
"marker": "Д",
"text": "паронімію"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Василя Стуса та виконайте завдання 57–60.**
*Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.*
Віршовий розмір твору – | [
{
"marker": "А",
"text": "хорей"
},
{
"marker": "Б",
"text": "ямб"
},
{
"marker": "В",
"text": "дактиль"
},
{
"marker": "Г",
"text": "амфібрахій"
},
{
"marker": "Д",
"text": "анапест"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте поезію Василя Стуса та виконайте завдання 57–60.**
*Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.*
У поезії використано | [
{
"marker": "А",
"text": "паралельне римування"
},
{
"marker": "Б",
"text": "перехресне римування"
},
{
"marker": "В",
"text": "кільцеве римування"
},
{
"marker": "Г",
"text": "тернарне римування"
},
{
"marker": "Д",
"text": "монориму"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Синоніми наведено в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "*зустрічати* гостя – *проводжати* гостя"
},
{
"marker": "Б",
"text": "*жвавий* хлопчина – *прудкий* хлопчина"
},
{
"marker": "В",
"text": "*привозити* подарунки – *привезені* подарунки"
},
{
"marker": "Г",
"text": "будівельний *кран* – водопровідний *кран*"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Фразеологічний зворот ужито в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "А мелодія лине, як дніпрова вода."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Людська заздрість – гірша, як слабість."
},
{
"marker": "В",
"text": "Ішов би робити, а не байдики бити!"
},
{
"marker": "Г",
"text": "За Борисполем житом виспілим хоч які замилуються очі."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Складним є речення | [
{
"marker": "А",
"text": "Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені."
},
{
"marker": "Б",
"text": "На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч."
},
{
"marker": "В",
"text": "Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Не відмінюються всі слова рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "бюро, журі, вікно"
},
{
"marker": "Б",
"text": "кенгуру, турне, ательє"
},
{
"marker": "В",
"text": "тире, вапно, жалюзі"
},
{
"marker": "Г",
"text": "графіті, інтерв’ю, колесо"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)Постукала весна в прозорий кришталь вікон, торкнулася серця лоскітливим подихом травня й невтримно поманила в *замріянний* гай. (2)А в гаю синіми вогниками коливаються на тонких стебельцях проліски. (3)Схожі вони на бірюзові намистинки розгублені чиєюсь невинною рукою між вузеньких листочків боязкої травиці. (4)Може, то *безжурний* жайвір бризнув на галявину іскри *невичерпного* натхнення чи соромлива синичка розсипала зерна свого *пестливого* співу?
Орфографічну помилку допущено в слові | [
{
"marker": "А",
"text": "*замріянний*"
},
{
"marker": "Б",
"text": "*безжурний*"
},
{
"marker": "В",
"text": "*невичерпного*"
},
{
"marker": "Г",
"text": "*пестливого*"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)Постукала весна в прозорий кришталь вікон, торкнулася серця лоскітливим подихом травня й невтримно поманила в *замріянний* гай. (2)А в гаю синіми вогниками коливаються на тонких стебельцях проліски. (3)Схожі вони на бірюзові намистинки розгублені чиєюсь невинною рукою між вузеньких листочків боязкої травиці. (4)Може, то *безжурний* жайвір бризнув на галявину іскри *невичерпного* натхнення чи соромлива синичка розсипала зерна свого *пестливого* співу?
Пунктуаційну помилку допущено в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "першому"
},
{
"marker": "Б",
"text": "другому"
},
{
"marker": "В",
"text": "третьому"
},
{
"marker": "Г",
"text": "четвертому"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)Постукала весна в прозорий кришталь вікон, торкнулася серця лоскітливим подихом травня й невтримно поманила в *замріянний* гай. (2)А в гаю синіми вогниками коливаються на тонких стебельцях проліски. (3)Схожі вони на бірюзові намистинки розгублені чиєюсь невинною рукою між вузеньких листочків боязкої травиці. (4)Може, то *безжурний* жайвір бризнув на галявину іскри *невичерпного* натхнення чи соромлива синичка розсипала зерна свого *пестливого* співу?
Вставне слово є в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "першому"
},
{
"marker": "Б",
"text": "другому"
},
{
"marker": "В",
"text": "третьому"
},
{
"marker": "Г",
"text": "четвертому"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Літеру *е* на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "б..регти, восьм..ро, шел..ст, п..ріжок"
},
{
"marker": "Б",
"text": "з..леніти, виш..нька, к..шеньковий, ч..рнетка"
},
{
"marker": "В",
"text": "мавп..ня, книж..чка, вел..тень, тр..вожний"
},
{
"marker": "Г",
"text": "шерш..нь, визволит..ль, м..гдаль, в..селощі"
},
{
"marker": "Д",
"text": "ріднес..нький, жод..н, кис..нь, с..зонний"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Усі слова написані правильно в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "викладацький, молотьба, вохкість"
},
{
"marker": "Б",
"text": "карпатський, дорожчати, робітництво"
},
{
"marker": "В",
"text": "криворізький, об’їжджати, французський"
},
{
"marker": "Г",
"text": "інтелігентський, сонячний, надхнення"
},
{
"marker": "Д",
"text": "тюркський, свідотство, соняшник"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Апостроф пишеться в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "пів..яблука, марнослів..я, скип..ятити, без..ініціативний"
},
{
"marker": "Б",
"text": "львів..янин, підрум..янений, з..являтися, ф..юзеляж"
},
{
"marker": "В",
"text": "подвір..я, пан..європейський, р..яжанка, трав..янистий"
},
{
"marker": "Г",
"text": "торф..яний, між..ярусний, кон..юнктура, дев..яносто"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Лук..яненко, Св..ятослав, Мар..яна, Карп..юк"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "і..раціональний, груп..а, Гол..андія"
},
{
"marker": "Б",
"text": "ас..иміляція, і..новація, священ..ий"
},
{
"marker": "В",
"text": "Пікас..о, примадон..а, рот..ердамець"
},
{
"marker": "Г",
"text": "годин..ик, інтел..ект, га..льський"
},
{
"marker": "Д",
"text": "дік..енсівський, буд..ист, ал..ея"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Форми ступенів порівняння прикметників правильно утворено в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "багатший, більш вірогідний, щонайрозвинутіший, найбільш цивілізований"
},
{
"marker": "Б",
"text": "менш відомий, пресильніший, найохайніший, найменш визначний"
},
{
"marker": "В",
"text": "дешевший, сліпіший, найнижчий, найбільш самостійний"
},
{
"marker": "Г",
"text": "повніший, більш прозорий, самий тонкий, найменш потужний"
},
{
"marker": "Д",
"text": "кращий, менш цікавий, якнайшвидший, більш видатніший"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Граматично правильне продовження речення «Обираючи стиль одягу,..» подано в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "витрачається багато часу."
},
{
"marker": "Б",
"text": "зважайте на певні норми."
},
{
"marker": "В",
"text": "підкреслюється індивідуальність."
},
{
"marker": "Г",
"text": "велике значення має колір."
},
{
"marker": "Д",
"text": "ваш гардероб має залежати від погоди."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Граматично правильно утворено словосполучення | [
{
"marker": "А",
"text": "програміст по професії"
},
{
"marker": "Б",
"text": "відправити по пошті"
},
{
"marker": "В",
"text": "виплатити по сто гривень"
},
{
"marker": "Г",
"text": "дбайливий по відношенню до майна"
},
{
"marker": "Д",
"text": "подорожувати по європейським країнам"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно узгоджений числівник з іменником у реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Квартет утворюють чотири виконавці."
},
{
"marker": "Б",
"text": "До редакції надійшло два сценарія."
},
{
"marker": "В",
"text": "Концерт тривав майже півтора години."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Для вистави слід використати чотирьох прожекторів."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Батальні сцени фільму знімали два з половиною місяців."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Сполучник умови вжито в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Принеси води, бо дуже хочу пити."
},
{
"marker": "Б",
"text": "З’явились хмари, так що буде дощ."
},
{
"marker": "В",
"text": "Коли бажання добре, то й дорога легка."
},
{
"marker": "Г",
"text": "На те коня кують, щоб не спотикався."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Хоч була пізня осінь, день стояв погожий."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно утворено всі імена по батькові в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "Юрійович, Петрівна, Валерієвич"
},
{
"marker": "Б",
"text": "В’ячеславівна, Євгенович, Кузьмич"
},
{
"marker": "В",
"text": "Святославович, Матвійович, Ігоревна"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Іванівна, Іллінічна, Геннадійович"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Арсенівна, Яківович, Романівна"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Кома НЕ СТАВИТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущені) | [
{
"marker": "А",
"text": "На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці."
},
{
"marker": "Б",
"text": "І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад."
},
{
"marker": "В",
"text": "День був сонячним і небо здавалося ще більшим."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Мені потрібне слово а не слава."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "юридичний, заощадження, більярд"
},
{
"marker": "Б",
"text": "дзюдоїст, мультиплікація, шампіньйон"
},
{
"marker": "В",
"text": "шлягер, Бессарабія, узбережжя"
},
{
"marker": "Г",
"text": "щитоносець, Макіївка, дюжина"
},
{
"marker": "Д",
"text": "б’ють, від’єднання, барельєф"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Граматично правильно побудовано речення | [
{
"marker": "А",
"text": "Проаналізуймо зроблені висновки попередніми дослідниками."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Науковці вони ретельно досліджують найвіддаленіші куточки планети."
},
{
"marker": "В",
"text": "Секретарка надрукувала звіт директора, що був готовий для публікації."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Зібравшись у головній залі, почалося підсумкове засідання експертної комісії."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Доповідач наголосив на важливих моментах і узагальнив роботу семінару."
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно утворені дієслівні форми в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "лікувати – лічу, лікуєш, лікуйте"
},
{
"marker": "Б",
"text": "очолити – очолю, очолиш, очоліть"
},
{
"marker": "В",
"text": "пролити – проллю, проллєш, пролийте"
},
{
"marker": "Г",
"text": "полоскати – полощу, полоскаєш, полощіть"
},
{
"marker": "Д",
"text": "провести – проводжу, проводиш, проводьте"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Зранку ми почали непокоїтися…» обрати | [
{
"marker": "А",
"text": "так що настрій зіпсувався на цілий день."
},
{
"marker": "Б",
"text": "бо кожен з нас почувався досить невпевнено."
},
{
"marker": "В",
"text": "проте погода посприяла нам і цього разу."
},
{
"marker": "Г",
"text": "й обговорювати можливі перешкоди."
},
{
"marker": "Д",
"text": "передчуваючи серйозні ускладнення."
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Підкреслена буква позначає той самий звук в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "фужер, левкой, марафон, симфонія"
},
{
"marker": "Б",
"text": "пишеться, тюлень, стіл, тьмяний"
},
{
"marker": "В",
"text": "хибний, хвалько, схопити, мох"
},
{
"marker": "Г",
"text": "просьба, сім’я, прихильність, сяйво"
},
{
"marker": "Д",
"text": "колесо, мокрий, вокзал, скупість"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Читання й аналіз тексту**
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Квітка на асфальті**
(1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження,
майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі
у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена
приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті.
(5-9) Ті, хто чув її композиції (а це відомі пісні, у тому числі «Два кольори», «Я піду в
далекі гори», «Чуєш, брате мій»), не можуть звільнитися від їхнього енергетичного
впливу. Перший диск записаний 1980-го, другий — через дев’ять років. Кожен з
«утаємничених» у її творчість може розповісти, як уперше почув і здивувався:
«А звідки тут янголи?».
(10-13) Виявилося, янгол поселився у старій касеті. Хіба вгадаєш, у якій подобі
Творець відправляє на землю своїх гінців, і хіба завбачиш, якої миті він покличе
їх назад? От тільки ті 1990-ті були не янгольські. І ніщо не віщувало появи цього
голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді.
(14-16) Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі. Творець
навіть розгубився... Але ж душа все одно лишалася байдужою до підступів.
Тріскотіть, співайте, вийте! А ми, можливо, й дочекаємося свого — янгола?
(17-19) …І тут доведеться згадати добрим словом свідомих українських піратів.
Спасибі, друзі, за те, що з далекого берега доставляли в тривожний час не тільки
товари народного вжитку, а й перлини у вигляді касет — цю саму Квітку.
(20-28) Після того, як її записи стали проникати в місцеві програвачі й у деякі серця,
з’явилися легенди. Адже багато хто чув, але ніхто не бачив, а голос хвилював.
Казали, ніби її предки — із аристократичного музичного роду, наче в Америці вона
вмирає від хвороби. І співає на паперті українських пісень, бо «не має на що жити!».
І то правда: у деяких її піснях проривалося щось зрошене сльозою розлуки, благанням
про милість. Ніби стоїть ця гарна дівчина посеред Брукліна, коханим покинута, долею
скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно.
І я навіть уявляв собі її самозаглиблений погляд і відсторонену байдужість до світу.
Оскільки і світ байдужий до неї, бо в ньому місце не квіткам, а будякам.
(29-33) Згодом усе виявилося не таким драматичним. У дівчини справді було
романтичне минуле. Її родина ніколи не забувала про рідну землю, на якій тільки
у мріях і ростуть виняткові квіти. І долю доньки, названої вигадливо, як для
техногенної Америки, — Квіткою, її батьки бачили виключно в музичному
орнаменті.
(34-38) Квітка вступила до нью-йоркської консерваторії. Та розчарую
шанувальників американської мрії. Оперне майбутнє не склалося, а її
мериканською «дійсністю» стає... рекламний конвеєр, і ось вона —
цей янгол — співає дивним тембром сто мільйонів разів якісь «трелі»-заставки
для кока-коли.
(39-43) Було в її кар’єрі й залучення до «великого» кіно. Але це так – мимохідь –
так і не розквітла для «Оскара». Але родичі чітко усвідомили: призначення цього
херувима не кока-кола, а щось неземне. Те, що залишається тільки у творчості.
Тому і сподобилися допомогти їй у «сімейній вигадці» — записі українських пісень,
які вона ввібрала з материнським молоком.
(44-49) Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає
в «український проект». У сімейні альбоми. Ніби «не для продажу». Українська —
не найдосконаліша в її розмовній мові (м’яко кажучи). Але вимову контролює мама.
У результаті народжується щось ніким не очікуване... Наче «відкриваючи» для
себе українську мову, Квітка «з чистого аркуша» розповідає відомі пісенні сюжети.
А ми сприймаємо їх — «як уперше».
(50-54) Виконує хрестоматійні «Два кольори». Мільярд разів чуті. Але небесний
тембр — мимохіть — ніби вириває зі строфи одне слово: «Червоне — то любов,
а чорне — то-о-о-о… журба». І в «то-о-о» — горе знання і небажання зустріти
«журбу». Вона немовби відтягує цю зустріч і хоче залишитися на іншому кінці
«кольору» — тільки в любові.
(55-57) «Чуєш, брате мій...» — про смерть на чужині. Співає, як поминальну
молитву. Голос злегка тремтить. У кожній інтонації — прощання. І це, скажете,
не передчуття янгола, якому невдовзі доведеться... «повернутися»?
(58-59) 1998-го вона й розтанула свічкою на «рідній чужині» — від невиліковної
хвороби.
(60-67) ...Ще вона фантастично записала за дев’ять років до смерті «Я піду в
далекі гори». І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове
й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше». Магнетичний
тембр летить над Карпатами, а там — загублений Іван із «Тіней забутих
предків» усе шукає і шукає свою Марічку. Вслухайтеся — пригадаєте фільм...
До речі, хто знав, що вже інший янгол зовсім в інший час пролетить над
Карпатами і торкнеться крилом тоді ще маловідомого режисера, і в результаті
народиться «кіномелодія» на всі часи. І ніхто ніколи переспівати її не зможе.
(68-71) Саму Квітку дехто намагався «переспівати». Тільки без усіляких реклам
поціновувач якщо шукає, то знаходить не удаваних, а справжню. Ніякі продюсери
не «прорахували» б подібну Квітку, яка співає. Співає за океаном, а українську
душу відчуває глибше, ніж ті, що з нашого «асфальту».
(72-73) Як і раніше, вона існує не «всупереч», а просто окремо. Хто почує — той
молодець. У її голосі — туга за надіями марними, гарними, такими — як у «раю».
*За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» (764 сл.)*
Перша частина використаного в тексті авторського неологізму «аудіомісіонерка» (рядок 2) стосується звукозапису, а друга – | [
{
"marker": "А",
"text": "популяризації"
},
{
"marker": "Б",
"text": "благословення"
},
{
"marker": "В",
"text": "започаткування"
},
{
"marker": "Г",
"text": "звеличення"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Читання й аналіз тексту**
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Квітка на асфальті**
(1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження,
майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі
у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена
приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті.
(5-9) Ті, хто чув її композиції (а це відомі пісні, у тому числі «Два кольори», «Я піду в
далекі гори», «Чуєш, брате мій»), не можуть звільнитися від їхнього енергетичного
впливу. Перший диск записаний 1980-го, другий — через дев’ять років. Кожен з
«утаємничених» у її творчість може розповісти, як уперше почув і здивувався:
«А звідки тут янголи?».
(10-13) Виявилося, янгол поселився у старій касеті. Хіба вгадаєш, у якій подобі
Творець відправляє на землю своїх гінців, і хіба завбачиш, якої миті він покличе
їх назад? От тільки ті 1990-ті були не янгольські. І ніщо не віщувало появи цього
голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді.
(14-16) Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі. Творець
навіть розгубився... Але ж душа все одно лишалася байдужою до підступів.
Тріскотіть, співайте, вийте! А ми, можливо, й дочекаємося свого — янгола?
(17-19) …І тут доведеться згадати добрим словом свідомих українських піратів.
Спасибі, друзі, за те, що з далекого берега доставляли в тривожний час не тільки
товари народного вжитку, а й перлини у вигляді касет — цю саму Квітку.
(20-28) Після того, як її записи стали проникати в місцеві програвачі й у деякі серця,
з’явилися легенди. Адже багато хто чув, але ніхто не бачив, а голос хвилював.
Казали, ніби її предки — із аристократичного музичного роду, наче в Америці вона
вмирає від хвороби. І співає на паперті українських пісень, бо «не має на що жити!».
І то правда: у деяких її піснях проривалося щось зрошене сльозою розлуки, благанням
про милість. Ніби стоїть ця гарна дівчина посеред Брукліна, коханим покинута, долею
скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно.
І я навіть уявляв собі її самозаглиблений погляд і відсторонену байдужість до світу.
Оскільки і світ байдужий до неї, бо в ньому місце не квіткам, а будякам.
(29-33) Згодом усе виявилося не таким драматичним. У дівчини справді було
романтичне минуле. Її родина ніколи не забувала про рідну землю, на якій тільки
у мріях і ростуть виняткові квіти. І долю доньки, названої вигадливо, як для
техногенної Америки, — Квіткою, її батьки бачили виключно в музичному
орнаменті.
(34-38) Квітка вступила до нью-йоркської консерваторії. Та розчарую
шанувальників американської мрії. Оперне майбутнє не склалося, а її
мериканською «дійсністю» стає... рекламний конвеєр, і ось вона —
цей янгол — співає дивним тембром сто мільйонів разів якісь «трелі»-заставки
для кока-коли.
(39-43) Було в її кар’єрі й залучення до «великого» кіно. Але це так – мимохідь –
так і не розквітла для «Оскара». Але родичі чітко усвідомили: призначення цього
херувима не кока-кола, а щось неземне. Те, що залишається тільки у творчості.
Тому і сподобилися допомогти їй у «сімейній вигадці» — записі українських пісень,
які вона ввібрала з материнським молоком.
(44-49) Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає
в «український проект». У сімейні альбоми. Ніби «не для продажу». Українська —
не найдосконаліша в її розмовній мові (м’яко кажучи). Але вимову контролює мама.
У результаті народжується щось ніким не очікуване... Наче «відкриваючи» для
себе українську мову, Квітка «з чистого аркуша» розповідає відомі пісенні сюжети.
А ми сприймаємо їх — «як уперше».
(50-54) Виконує хрестоматійні «Два кольори». Мільярд разів чуті. Але небесний
тембр — мимохіть — ніби вириває зі строфи одне слово: «Червоне — то любов,
а чорне — то-о-о-о… журба». І в «то-о-о» — горе знання і небажання зустріти
«журбу». Вона немовби відтягує цю зустріч і хоче залишитися на іншому кінці
«кольору» — тільки в любові.
(55-57) «Чуєш, брате мій...» — про смерть на чужині. Співає, як поминальну
молитву. Голос злегка тремтить. У кожній інтонації — прощання. І це, скажете,
не передчуття янгола, якому невдовзі доведеться... «повернутися»?
(58-59) 1998-го вона й розтанула свічкою на «рідній чужині» — від невиліковної
хвороби.
(60-67) ...Ще вона фантастично записала за дев’ять років до смерті «Я піду в
далекі гори». І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове
й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше». Магнетичний
тембр летить над Карпатами, а там — загублений Іван із «Тіней забутих
предків» усе шукає і шукає свою Марічку. Вслухайтеся — пригадаєте фільм...
До речі, хто знав, що вже інший янгол зовсім в інший час пролетить над
Карпатами і торкнеться крилом тоді ще маловідомого режисера, і в результаті
народиться «кіномелодія» на всі часи. І ніхто ніколи переспівати її не зможе.
(68-71) Саму Квітку дехто намагався «переспівати». Тільки без усіляких реклам
поціновувач якщо шукає, то знаходить не удаваних, а справжню. Ніякі продюсери
не «прорахували» б подібну Квітку, яка співає. Співає за океаном, а українську
душу відчуває глибше, ніж ті, що з нашого «асфальту».
(72-73) Як і раніше, вона існує не «всупереч», а просто окремо. Хто почує — той
молодець. У її голосі — туга за надіями марними, гарними, такими — як у «раю».
*За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» (764 сл.)*
Слова, *мимохідь і мимохіть*, ужиті в тексті (рядки 39, 51) | [
{
"marker": "А",
"text": "різні за значенням"
},
{
"marker": "Б",
"text": "однакові за значенням"
},
{
"marker": "В",
"text": "близькі за значенням"
},
{
"marker": "Г",
"text": "протилежні за значенням"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Читання й аналіз тексту**
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Квітка на асфальті**
(1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження,
майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі
у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена
приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті.
(5-9) Ті, хто чув її композиції (а це відомі пісні, у тому числі «Два кольори», «Я піду в
далекі гори», «Чуєш, брате мій»), не можуть звільнитися від їхнього енергетичного
впливу. Перший диск записаний 1980-го, другий — через дев’ять років. Кожен з
«утаємничених» у її творчість може розповісти, як уперше почув і здивувався:
«А звідки тут янголи?».
(10-13) Виявилося, янгол поселився у старій касеті. Хіба вгадаєш, у якій подобі
Творець відправляє на землю своїх гінців, і хіба завбачиш, якої миті він покличе
їх назад? От тільки ті 1990-ті були не янгольські. І ніщо не віщувало появи цього
голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді.
(14-16) Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі. Творець
навіть розгубився... Але ж душа все одно лишалася байдужою до підступів.
Тріскотіть, співайте, вийте! А ми, можливо, й дочекаємося свого — янгола?
(17-19) …І тут доведеться згадати добрим словом свідомих українських піратів.
Спасибі, друзі, за те, що з далекого берега доставляли в тривожний час не тільки
товари народного вжитку, а й перлини у вигляді касет — цю саму Квітку.
(20-28) Після того, як її записи стали проникати в місцеві програвачі й у деякі серця,
з’явилися легенди. Адже багато хто чув, але ніхто не бачив, а голос хвилював.
Казали, ніби її предки — із аристократичного музичного роду, наче в Америці вона
вмирає від хвороби. І співає на паперті українських пісень, бо «не має на що жити!».
І то правда: у деяких її піснях проривалося щось зрошене сльозою розлуки, благанням
про милість. Ніби стоїть ця гарна дівчина посеред Брукліна, коханим покинута, долею
скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно.
І я навіть уявляв собі її самозаглиблений погляд і відсторонену байдужість до світу.
Оскільки і світ байдужий до неї, бо в ньому місце не квіткам, а будякам.
(29-33) Згодом усе виявилося не таким драматичним. У дівчини справді було
романтичне минуле. Її родина ніколи не забувала про рідну землю, на якій тільки
у мріях і ростуть виняткові квіти. І долю доньки, названої вигадливо, як для
техногенної Америки, — Квіткою, її батьки бачили виключно в музичному
орнаменті.
(34-38) Квітка вступила до нью-йоркської консерваторії. Та розчарую
шанувальників американської мрії. Оперне майбутнє не склалося, а її
мериканською «дійсністю» стає... рекламний конвеєр, і ось вона —
цей янгол — співає дивним тембром сто мільйонів разів якісь «трелі»-заставки
для кока-коли.
(39-43) Було в її кар’єрі й залучення до «великого» кіно. Але це так – мимохідь –
так і не розквітла для «Оскара». Але родичі чітко усвідомили: призначення цього
херувима не кока-кола, а щось неземне. Те, що залишається тільки у творчості.
Тому і сподобилися допомогти їй у «сімейній вигадці» — записі українських пісень,
які вона ввібрала з материнським молоком.
(44-49) Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає
в «український проект». У сімейні альбоми. Ніби «не для продажу». Українська —
не найдосконаліша в її розмовній мові (м’яко кажучи). Але вимову контролює мама.
У результаті народжується щось ніким не очікуване... Наче «відкриваючи» для
себе українську мову, Квітка «з чистого аркуша» розповідає відомі пісенні сюжети.
А ми сприймаємо їх — «як уперше».
(50-54) Виконує хрестоматійні «Два кольори». Мільярд разів чуті. Але небесний
тембр — мимохіть — ніби вириває зі строфи одне слово: «Червоне — то любов,
а чорне — то-о-о-о… журба». І в «то-о-о» — горе знання і небажання зустріти
«журбу». Вона немовби відтягує цю зустріч і хоче залишитися на іншому кінці
«кольору» — тільки в любові.
(55-57) «Чуєш, брате мій...» — про смерть на чужині. Співає, як поминальну
молитву. Голос злегка тремтить. У кожній інтонації — прощання. І це, скажете,
не передчуття янгола, якому невдовзі доведеться... «повернутися»?
(58-59) 1998-го вона й розтанула свічкою на «рідній чужині» — від невиліковної
хвороби.
(60-67) ...Ще вона фантастично записала за дев’ять років до смерті «Я піду в
далекі гори». І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове
й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше». Магнетичний
тембр летить над Карпатами, а там — загублений Іван із «Тіней забутих
предків» усе шукає і шукає свою Марічку. Вслухайтеся — пригадаєте фільм...
До речі, хто знав, що вже інший янгол зовсім в інший час пролетить над
Карпатами і торкнеться крилом тоді ще маловідомого режисера, і в результаті
народиться «кіномелодія» на всі часи. І ніхто ніколи переспівати її не зможе.
(68-71) Саму Квітку дехто намагався «переспівати». Тільки без усіляких реклам
поціновувач якщо шукає, то знаходить не удаваних, а справжню. Ніякі продюсери
не «прорахували» б подібну Квітку, яка співає. Співає за океаном, а українську
душу відчуває глибше, ніж ті, що з нашого «асфальту».
(72-73) Як і раніше, вона існує не «всупереч», а просто окремо. Хто почує — той
молодець. У її голосі — туга за надіями марними, гарними, такими — як у «раю».
*За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» (764 сл.)*
Згадуючи «свідомих українських піратів» (рядки 17-18), автор передусім | [
{
"marker": "А",
"text": "романтизує незалежних підприємців, які випробовували долю, вирушаючи за кордон"
},
{
"marker": "Б",
"text": "схвалює поширення української музики в обхід авторських прав"
},
{
"marker": "В",
"text": "наголошує, що вони сприяли знайомству з мистецтвом української діаспори"
},
{
"marker": "Г",
"text": "говорить про спроби наслідування стилю Квітки Цісик на українській естраді"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Читання й аналіз тексту**
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Квітка на асфальті**
(1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження,
майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі
у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена
приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті.
(5-9) Ті, хто чув її композиції (а це відомі пісні, у тому числі «Два кольори», «Я піду в
далекі гори», «Чуєш, брате мій»), не можуть звільнитися від їхнього енергетичного
впливу. Перший диск записаний 1980-го, другий — через дев’ять років. Кожен з
«утаємничених» у її творчість може розповісти, як уперше почув і здивувався:
(10-13) Виявилося, янгол поселився у старій касеті. Хіба вгадаєш, у якій подобі
Творець відправляє на землю своїх гінців, і хіба завбачиш, якої миті він покличе
їх назад? От тільки ті 1990-ті були не янгольські. І ніщо не віщувало появи цього
голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді.
(14-16) Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі. Творець
навіть розгубився... Але ж душа все одно лишалася байдужою до підступів.
Тріскотіть, співайте, вийте! А ми, можливо, й дочекаємося свого — янгола?
(17-19) …І тут доведеться згадати добрим словом свідомих українських піратів.
Спасибі, друзі, за те, що з далекого берега доставляли в тривожний час не тільки
товари народного вжитку, а й перлини у вигляді касет — цю саму Квітку.
(20-28) Після того, як її записи стали проникати в місцеві програвачі й у деякі серця,
з’явилися легенди. Адже багато хто чув, але ніхто не бачив, а голос хвилював.
Казали, ніби її предки — із аристократичного музичного роду, наче в Америці вона
вмирає від хвороби. І співає на паперті українських пісень, бо «не має на що жити!».
І то правда: у деяких її піснях проривалося щось зрошене сльозою розлуки, благанням
про милість. Ніби стоїть ця гарна дівчина посеред Брукліна, коханим покинута, долею
скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно.
І я навіть уявляв собі її самозаглиблений погляд і відсторонену байдужість до світу.
Оскільки і світ байдужий до неї, бо в ньому місце не квіткам, а будякам.
(29-33) Згодом усе виявилося не таким драматичним. У дівчини справді було
романтичне минуле. Її родина ніколи не забувала про рідну землю, на якій тільки
у мріях і ростуть виняткові квіти. І долю доньки, названої вигадливо, як для
техногенної Америки, — Квіткою, її батьки бачили виключно в музичному
орнаменті.
(34-38) Квітка вступила до нью-йоркської консерваторії. Та розчарую
шанувальників американської мрії. Оперне майбутнє не склалося, а її
мериканською «дійсністю» стає... рекламний конвеєр, і ось вона —
цей янгол — співає дивним тембром сто мільйонів разів якісь «трелі»-заставки
для кока-коли.
(39-43) Було в її кар’єрі й залучення до «великого» кіно. Але це так – мимохідь –
так і не розквітла для «Оскара». Але родичі чітко усвідомили: призначення цього
херувима не кока-кола, а щось неземне. Те, що залишається тільки у творчості.
Тому і сподобилися допомогти їй у «сімейній вигадці» — записі українських пісень,
які вона ввібрала з материнським молоком.
(44-49) Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає
в «український проект». У сімейні альбоми. Ніби «не для продажу». Українська —
не найдосконаліша в її розмовній мові (м’яко кажучи). Але вимову контролює мама.
У результаті народжується щось ніким не очікуване... Наче «відкриваючи» для
себе українську мову, Квітка «з чистого аркуша» розповідає відомі пісенні сюжети.
А ми сприймаємо їх — «як уперше».
(50-54) Виконує хрестоматійні «Два кольори». Мільярд разів чуті. Але небесний
тембр — мимохіть — ніби вириває зі строфи одне слово: «Червоне — то любов,
а чорне — то-о-о-о… журба». І в «то-о-о» — горе знання і небажання зустріти
«журбу». Вона немовби відтягує цю зустріч і хоче залишитися на іншому кінці
«кольору» — тільки в любові.
(55-57) «Чуєш, брате мій...» — про смерть на чужині. Співає, як поминальну
молитву. Голос злегка тремтить. У кожній інтонації — прощання. І це, скажете,
не передчуття янгола, якому невдовзі доведеться... «повернутися»?
(58-59) 1998-го вона й розтанула свічкою на «рідній чужині» — від невиліковної
хвороби.
(60-67) ...Ще вона фантастично записала за дев’ять років до смерті «Я піду в
далекі гори». І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове
й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше». Магнетичний
тембр летить над Карпатами, а там — загублений Іван із «Тіней забутих
предків» усе шукає і шукає свою Марічку. Вслухайтеся — пригадаєте фільм...
До речі, хто знав, що вже інший янгол зовсім в інший час пролетить над
Карпатами і торкнеться крилом тоді ще маловідомого режисера, і в результаті
народиться «кіномелодія» на всі часи. І ніхто ніколи переспівати її не зможе.
(68-71) Саму Квітку дехто намагався «переспівати». Тільки без усіляких реклам
поціновувач якщо шукає, то знаходить не удаваних, а справжню. Ніякі продюсери
не «прорахували» б подібну Квітку, яка співає. Співає за океаном, а українську
душу відчуває глибше, ніж ті, що з нашого «асфальту».
(72-73) Як і раніше, вона існує не «всупереч», а просто окремо. Хто почує — той
молодець. У її голосі — туга за надіями марними, гарними, такими — як у «раю».
*За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» (764 сл.)*
Пишучи, що Квітка Цісик стоїть «посеред Брукліна, коханим покинута, долею скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно» (рядки 25-26), автор прагне | [
{
"marker": "А",
"text": "викликати в читача співчуття до дівчини"
},
{
"marker": "Б",
"text": "наголосити на впливі матеріальної скрути на творчість співачки"
},
{
"marker": "В",
"text": "підкреслити щирість і майстерність виконання героїні"
},
{
"marker": "Г",
"text": "ствердити, що талант співачки не був поцінований слухачами"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Читання й аналіз тексту**
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Квітка на асфальті**
(1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження,
майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі
у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена
приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті.
(5-9) Ті, хто чув її композиції (а це відомі пісні, у тому числі «Два кольори», «Я піду в
далекі гори», «Чуєш, брате мій»), не можуть звільнитися від їхнього енергетичного
впливу. Перший диск записаний 1980-го, другий — через дев’ять років. Кожен з
«утаємничених» у її творчість може розповісти, як уперше почув і здивувався:
(10-13) Виявилося, янгол поселився у старій касеті. Хіба вгадаєш, у якій подобі
Творець відправляє на землю своїх гінців, і хіба завбачиш, якої миті він покличе
їх назад? От тільки ті 1990-ті були не янгольські. І ніщо не віщувало появи цього
голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді.
(14-16) Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі. Творець
навіть розгубився... Але ж душа все одно лишалася байдужою до підступів.
Тріскотіть, співайте, вийте! А ми, можливо, й дочекаємося свого — янгола?
(17-19) …І тут доведеться згадати добрим словом свідомих українських піратів.
Спасибі, друзі, за те, що з далекого берега доставляли в тривожний час не тільки
товари народного вжитку, а й перлини у вигляді касет — цю саму Квітку.
(20-28) Після того, як її записи стали проникати в місцеві програвачі й у деякі серця,
з’явилися легенди. Адже багато хто чув, але ніхто не бачив, а голос хвилював.
Казали, ніби її предки — із аристократичного музичного роду, наче в Америці вона
вмирає від хвороби. І співає на паперті українських пісень, бо «не має на що жити!».
І то правда: у деяких її піснях проривалося щось зрошене сльозою розлуки, благанням
про милість. Ніби стоїть ця гарна дівчина посеред Брукліна, коханим покинута, долею
скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно.
І я навіть уявляв собі її самозаглиблений погляд і відсторонену байдужість до світу.
Оскільки і світ байдужий до неї, бо в ньому місце не квіткам, а будякам.
(29-33) Згодом усе виявилося не таким драматичним. У дівчини справді було
романтичне минуле. Її родина ніколи не забувала про рідну землю, на якій тільки
у мріях і ростуть виняткові квіти. І долю доньки, названої вигадливо, як для
техногенної Америки, — Квіткою, її батьки бачили виключно в музичному
орнаменті.
(34-38) Квітка вступила до нью-йоркської консерваторії. Та розчарую
шанувальників американської мрії. Оперне майбутнє не склалося, а її
мериканською «дійсністю» стає... рекламний конвеєр, і ось вона —
цей янгол — співає дивним тембром сто мільйонів разів якісь «трелі»-заставки
для кока-коли.
(39-43) Було в її кар’єрі й залучення до «великого» кіно. Але це так – мимохідь –
так і не розквітла для «Оскара». Але родичі чітко усвідомили: призначення цього
херувима не кока-кола, а щось неземне. Те, що залишається тільки у творчості.
Тому і сподобилися допомогти їй у «сімейній вигадці» — записі українських пісень,
які вона ввібрала з материнським молоком.
(44-49) Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає
в «український проект». У сімейні альбоми. Ніби «не для продажу». Українська —
не найдосконаліша в її розмовній мові (м’яко кажучи). Але вимову контролює мама.
У результаті народжується щось ніким не очікуване... Наче «відкриваючи» для
себе українську мову, Квітка «з чистого аркуша» розповідає відомі пісенні сюжети.
А ми сприймаємо їх — «як уперше».
(50-54) Виконує хрестоматійні «Два кольори». Мільярд разів чуті. Але небесний
тембр — мимохіть — ніби вириває зі строфи одне слово: «Червоне — то любов,
а чорне — то-о-о-о… журба». І в «то-о-о» — горе знання і небажання зустріти
«журбу». Вона немовби відтягує цю зустріч і хоче залишитися на іншому кінці
«кольору» — тільки в любові.
(55-57) «Чуєш, брате мій...» — про смерть на чужині. Співає, як поминальну
молитву. Голос злегка тремтить. У кожній інтонації — прощання. І це, скажете,
не передчуття янгола, якому невдовзі доведеться... «повернутися»?
(58-59) 1998-го вона й розтанула свічкою на «рідній чужині» — від невиліковної
хвороби.
(60-67) ...Ще вона фантастично записала за дев’ять років до смерті «Я піду в
далекі гори». І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове
й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше». Магнетичний
тембр летить над Карпатами, а там — загублений Іван із «Тіней забутих
предків» усе шукає і шукає свою Марічку. Вслухайтеся — пригадаєте фільм...
До речі, хто знав, що вже інший янгол зовсім в інший час пролетить над
Карпатами і торкнеться крилом тоді ще маловідомого режисера, і в результаті
народиться «кіномелодія» на всі часи. І ніхто ніколи переспівати її не зможе.
(68-71) Саму Квітку дехто намагався «переспівати». Тільки без усіляких реклам
поціновувач якщо шукає, то знаходить не удаваних, а справжню. Ніякі продюсери
не «прорахували» б подібну Квітку, яка співає. Співає за океаном, а українську
душу відчуває глибше, ніж ті, що з нашого «асфальту».
(72-73) Як і раніше, вона існує не «всупереч», а просто окремо. Хто почує — той
молодець. У її голосі — туга за надіями марними, гарними, такими — як у «раю».
*За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» (764 сл.)*
Згадка про те, що Квітка Цісик мала в репертуарі дуже відомі пісні, співвідносна з реченням (реченнями) | [
{
"marker": "А",
"text": "І ніщо не віщувало появи цього голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді (рядки 12-13)."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі (рядок 14)."
},
{
"marker": "В",
"text": "Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає в «український проект» (рядки 44-45)."
},
{
"marker": "Г",
"text": "І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше» (рядки 61-62)."
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Читання й аналіз тексту**
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Квітка на асфальті**
(1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження,
майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі
у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена
приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті.
(5-9) Ті, хто чув її композиції (а це відомі пісні, у тому числі «Два кольори», «Я піду в
далекі гори», «Чуєш, брате мій»), не можуть звільнитися від їхнього енергетичного
впливу. Перший диск записаний 1980-го, другий — через дев’ять років. Кожен з
«утаємничених» у її творчість може розповісти, як уперше почув і здивувався:
(10-13) Виявилося, янгол поселився у старій касеті. Хіба вгадаєш, у якій подобі
Творець відправляє на землю своїх гінців, і хіба завбачиш, якої миті він покличе
їх назад? От тільки ті 1990-ті були не янгольські. І ніщо не віщувало появи цього
голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді.
(14-16) Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі. Творець
навіть розгубився... Але ж душа все одно лишалася байдужою до підступів.
Тріскотіть, співайте, вийте! А ми, можливо, й дочекаємося свого — янгола?
(17-19) …І тут доведеться згадати добрим словом свідомих українських піратів.
Спасибі, друзі, за те, що з далекого берега доставляли в тривожний час не тільки
товари народного вжитку, а й перлини у вигляді касет — цю саму Квітку.
(20-28) Після того, як її записи стали проникати в місцеві програвачі й у деякі серця,
з’явилися легенди. Адже багато хто чув, але ніхто не бачив, а голос хвилював.
Казали, ніби її предки — із аристократичного музичного роду, наче в Америці вона
вмирає від хвороби. І співає на паперті українських пісень, бо «не має на що жити!».
І то правда: у деяких її піснях проривалося щось зрошене сльозою розлуки, благанням
про милість. Ніби стоїть ця гарна дівчина посеред Брукліна, коханим покинута, долею
скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно.
І я навіть уявляв собі її самозаглиблений погляд і відсторонену байдужість до світу.
Оскільки і світ байдужий до неї, бо в ньому місце не квіткам, а будякам.
(29-33) Згодом усе виявилося не таким драматичним. У дівчини справді було
романтичне минуле. Її родина ніколи не забувала про рідну землю, на якій тільки
у мріях і ростуть виняткові квіти. І долю доньки, названої вигадливо, як для
техногенної Америки, — Квіткою, її батьки бачили виключно в музичному
орнаменті.
(34-38) Квітка вступила до нью-йоркської консерваторії. Та розчарую
шанувальників американської мрії. Оперне майбутнє не склалося, а її
мериканською «дійсністю» стає... рекламний конвеєр, і ось вона —
цей янгол — співає дивним тембром сто мільйонів разів якісь «трелі»-заставки
для кока-коли.
(39-43) Було в її кар’єрі й залучення до «великого» кіно. Але це так – мимохідь –
так і не розквітла для «Оскара». Але родичі чітко усвідомили: призначення цього
херувима не кока-кола, а щось неземне. Те, що залишається тільки у творчості.
Тому і сподобилися допомогти їй у «сімейній вигадці» — записі українських пісень,
які вона ввібрала з материнським молоком.
(44-49) Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає
в «український проект». У сімейні альбоми. Ніби «не для продажу». Українська —
не найдосконаліша в її розмовній мові (м’яко кажучи). Але вимову контролює мама.
У результаті народжується щось ніким не очікуване... Наче «відкриваючи» для
себе українську мову, Квітка «з чистого аркуша» розповідає відомі пісенні сюжети.
А ми сприймаємо їх — «як уперше».
(50-54) Виконує хрестоматійні «Два кольори». Мільярд разів чуті. Але небесний
тембр — мимохіть — ніби вириває зі строфи одне слово: «Червоне — то любов,
а чорне — то-о-о-о… журба». І в «то-о-о» — горе знання і небажання зустріти
«журбу». Вона немовби відтягує цю зустріч і хоче залишитися на іншому кінці
«кольору» — тільки в любові.
(55-57) «Чуєш, брате мій...» — про смерть на чужині. Співає, як поминальну
молитву. Голос злегка тремтить. У кожній інтонації — прощання. І це, скажете,
не передчуття янгола, якому невдовзі доведеться... «повернутися»?
(58-59) 1998-го вона й розтанула свічкою на «рідній чужині» — від невиліковної
хвороби.
(60-67) ...Ще вона фантастично записала за дев’ять років до смерті «Я піду в
далекі гори». І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове
й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше». Магнетичний
тембр летить над Карпатами, а там — загублений Іван із «Тіней забутих
предків» усе шукає і шукає свою Марічку. Вслухайтеся — пригадаєте фільм...
До речі, хто знав, що вже інший янгол зовсім в інший час пролетить над
Карпатами і торкнеться крилом тоді ще маловідомого режисера, і в результаті
народиться «кіномелодія» на всі часи. І ніхто ніколи переспівати її не зможе.
(68-71) Саму Квітку дехто намагався «переспівати». Тільки без усіляких реклам
поціновувач якщо шукає, то знаходить не удаваних, а справжню. Ніякі продюсери
не «прорахували» б подібну Квітку, яка співає. Співає за океаном, а українську
душу відчуває глибше, ніж ті, що з нашого «асфальту».
(72-73) Як і раніше, вона існує не «всупереч», а просто окремо. Хто почує — той
молодець. У її голосі — туга за надіями марними, гарними, такими — як у «раю».
*За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» (764 сл.)*
Виходячи з тексту, долю Квітки Цісик НЕ МОЖНА вважати здійсненням американської мрії, бо | [
{
"marker": "А",
"text": "це поняття означає високий життєвий стандарт і славу, а співачка їх не досягла"
},
{
"marker": "Б",
"text": "вона завжди лишалася українкою, байдужою до американських цінностей"
},
{
"marker": "В",
"text": "американська мрія передбачає самостійну працю, а Квітка мала підтримку родичів"
},
{
"marker": "Г",
"text": "метою її життя стала творчість, а не соціальний статус і матеріальні статки"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Читання й аналіз тексту**
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Квітка на асфальті**
(1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження,
майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі
у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена
приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті.
(5-9) Ті, хто чув її композиції (а це відомі пісні, у тому числі «Два кольори», «Я піду в
далекі гори», «Чуєш, брате мій»), не можуть звільнитися від їхнього енергетичного
впливу. Перший диск записаний 1980-го, другий — через дев’ять років. Кожен з
«утаємничених» у її творчість може розповісти, як уперше почув і здивувався:
(10-13) Виявилося, янгол поселився у старій касеті. Хіба вгадаєш, у якій подобі
Творець відправляє на землю своїх гінців, і хіба завбачиш, якої миті він покличе
їх назад? От тільки ті 1990-ті були не янгольські. І ніщо не віщувало появи цього
голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді.
(14-16) Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі. Творець
навіть розгубився... Але ж душа все одно лишалася байдужою до підступів.
Тріскотіть, співайте, вийте! А ми, можливо, й дочекаємося свого — янгола?
(17-19) …І тут доведеться згадати добрим словом свідомих українських піратів.
Спасибі, друзі, за те, що з далекого берега доставляли в тривожний час не тільки
товари народного вжитку, а й перлини у вигляді касет — цю саму Квітку.
(20-28) Після того, як її записи стали проникати в місцеві програвачі й у деякі серця,
з’явилися легенди. Адже багато хто чув, але ніхто не бачив, а голос хвилював.
Казали, ніби її предки — із аристократичного музичного роду, наче в Америці вона
вмирає від хвороби. І співає на паперті українських пісень, бо «не має на що жити!».
І то правда: у деяких її піснях проривалося щось зрошене сльозою розлуки, благанням
про милість. Ніби стоїть ця гарна дівчина посеред Брукліна, коханим покинута, долею
скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно.
І я навіть уявляв собі її самозаглиблений погляд і відсторонену байдужість до світу.
Оскільки і світ байдужий до неї, бо в ньому місце не квіткам, а будякам.
(29-33) Згодом усе виявилося не таким драматичним. У дівчини справді було
романтичне минуле. Її родина ніколи не забувала про рідну землю, на якій тільки
у мріях і ростуть виняткові квіти. І долю доньки, названої вигадливо, як для
техногенної Америки, — Квіткою, її батьки бачили виключно в музичному
орнаменті.
(34-38) Квітка вступила до нью-йоркської консерваторії. Та розчарую
шанувальників американської мрії. Оперне майбутнє не склалося, а її
мериканською «дійсністю» стає... рекламний конвеєр, і ось вона —
цей янгол — співає дивним тембром сто мільйонів разів якісь «трелі»-заставки
для кока-коли.
(39-43) Було в її кар’єрі й залучення до «великого» кіно. Але це так – мимохідь –
так і не розквітла для «Оскара». Але родичі чітко усвідомили: призначення цього
херувима не кока-кола, а щось неземне. Те, що залишається тільки у творчості.
Тому і сподобилися допомогти їй у «сімейній вигадці» — записі українських пісень,
які вона ввібрала з материнським молоком.
(44-49) Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає
в «український проект». У сімейні альбоми. Ніби «не для продажу». Українська —
не найдосконаліша в її розмовній мові (м’яко кажучи). Але вимову контролює мама.
У результаті народжується щось ніким не очікуване... Наче «відкриваючи» для
себе українську мову, Квітка «з чистого аркуша» розповідає відомі пісенні сюжети.
А ми сприймаємо їх — «як уперше».
(50-54) Виконує хрестоматійні «Два кольори». Мільярд разів чуті. Але небесний
тембр — мимохіть — ніби вириває зі строфи одне слово: «Червоне — то любов,
а чорне — то-о-о-о… журба». І в «то-о-о» — горе знання і небажання зустріти
«журбу». Вона немовби відтягує цю зустріч і хоче залишитися на іншому кінці
«кольору» — тільки в любові.
(55-57) «Чуєш, брате мій...» — про смерть на чужині. Співає, як поминальну
молитву. Голос злегка тремтить. У кожній інтонації — прощання. І це, скажете,
не передчуття янгола, якому невдовзі доведеться... «повернутися»?
(58-59) 1998-го вона й розтанула свічкою на «рідній чужині» — від невиліковної
хвороби.
(60-67) ...Ще вона фантастично записала за дев’ять років до смерті «Я піду в
далекі гори». І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове
й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше». Магнетичний
тембр летить над Карпатами, а там — загублений Іван із «Тіней забутих
предків» усе шукає і шукає свою Марічку. Вслухайтеся — пригадаєте фільм...
До речі, хто знав, що вже інший янгол зовсім в інший час пролетить над
Карпатами і торкнеться крилом тоді ще маловідомого режисера, і в результаті
народиться «кіномелодія» на всі часи. І ніхто ніколи переспівати її не зможе.
(68-71) Саму Квітку дехто намагався «переспівати». Тільки без усіляких реклам
поціновувач якщо шукає, то знаходить не удаваних, а справжню. Ніякі продюсери
не «прорахували» б подібну Квітку, яка співає. Співає за океаном, а українську
душу відчуває глибше, ніж ті, що з нашого «асфальту».
(72-73) Як і раніше, вона існує не «всупереч», а просто окремо. Хто почує — той
молодець. У її голосі — туга за надіями марними, гарними, такими — як у «раю».
*За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» (764 сл.)*
Співачка Квітка Цісик і кінорежисер Сергій Параджанов порівняні в тексті (рядки 62-69), тому що вони | [
{
"marker": "А",
"text": "геніальні своєю неповторністю"
},
{
"marker": "Б",
"text": "були відірвані від батьківщини"
},
{
"marker": "В",
"text": "постраждали за любов до України"
},
{
"marker": "Г",
"text": "створили свої шедеври незадовго до смерті"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Читання й аналіз тексту**
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Квітка на асфальті**
(1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження,
майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі
у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена
приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті.
(5-9) Ті, хто чув її композиції (а це відомі пісні, у тому числі «Два кольори», «Я піду в
далекі гори», «Чуєш, брате мій»), не можуть звільнитися від їхнього енергетичного
впливу. Перший диск записаний 1980-го, другий — через дев’ять років. Кожен з
«утаємничених» у її творчість може розповісти, як уперше почув і здивувався:
(10-13) Виявилося, янгол поселився у старій касеті. Хіба вгадаєш, у якій подобі
Творець відправляє на землю своїх гінців, і хіба завбачиш, якої миті він покличе
їх назад? От тільки ті 1990-ті були не янгольські. І ніщо не віщувало появи цього
голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді.
(14-16) Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі. Творець
навіть розгубився... Але ж душа все одно лишалася байдужою до підступів.
Тріскотіть, співайте, вийте! А ми, можливо, й дочекаємося свого — янгола?
(17-19) …І тут доведеться згадати добрим словом свідомих українських піратів.
Спасибі, друзі, за те, що з далекого берега доставляли в тривожний час не тільки
товари народного вжитку, а й перлини у вигляді касет — цю саму Квітку.
(20-28) Після того, як її записи стали проникати в місцеві програвачі й у деякі серця,
з’явилися легенди. Адже багато хто чув, але ніхто не бачив, а голос хвилював.
Казали, ніби її предки — із аристократичного музичного роду, наче в Америці вона
вмирає від хвороби. І співає на паперті українських пісень, бо «не має на що жити!».
І то правда: у деяких її піснях проривалося щось зрошене сльозою розлуки, благанням
про милість. Ніби стоїть ця гарна дівчина посеред Брукліна, коханим покинута, долею
скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно.
І я навіть уявляв собі її самозаглиблений погляд і відсторонену байдужість до світу.
Оскільки і світ байдужий до неї, бо в ньому місце не квіткам, а будякам.
(29-33) Згодом усе виявилося не таким драматичним. У дівчини справді було
романтичне минуле. Її родина ніколи не забувала про рідну землю, на якій тільки
у мріях і ростуть виняткові квіти. І долю доньки, названої вигадливо, як для
техногенної Америки, — Квіткою, її батьки бачили виключно в музичному
орнаменті.
(34-38) Квітка вступила до нью-йоркської консерваторії. Та розчарую
шанувальників американської мрії. Оперне майбутнє не склалося, а її
мериканською «дійсністю» стає... рекламний конвеєр, і ось вона —
цей янгол — співає дивним тембром сто мільйонів разів якісь «трелі»-заставки
для кока-коли.
(39-43) Було в її кар’єрі й залучення до «великого» кіно. Але це так – мимохідь –
так і не розквітла для «Оскара». Але родичі чітко усвідомили: призначення цього
херувима не кока-кола, а щось неземне. Те, що залишається тільки у творчості.
Тому і сподобилися допомогти їй у «сімейній вигадці» — записі українських пісень,
які вона ввібрала з материнським молоком.
(44-49) Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає
в «український проект». У сімейні альбоми. Ніби «не для продажу». Українська —
не найдосконаліша в її розмовній мові (м’яко кажучи). Але вимову контролює мама.
У результаті народжується щось ніким не очікуване... Наче «відкриваючи» для
себе українську мову, Квітка «з чистого аркуша» розповідає відомі пісенні сюжети.
А ми сприймаємо їх — «як уперше».
(50-54) Виконує хрестоматійні «Два кольори». Мільярд разів чуті. Але небесний
тембр — мимохіть — ніби вириває зі строфи одне слово: «Червоне — то любов,
а чорне — то-о-о-о… журба». І в «то-о-о» — горе знання і небажання зустріти
«журбу». Вона немовби відтягує цю зустріч і хоче залишитися на іншому кінці
«кольору» — тільки в любові.
(55-57) «Чуєш, брате мій...» — про смерть на чужині. Співає, як поминальну
молитву. Голос злегка тремтить. У кожній інтонації — прощання. І це, скажете,
не передчуття янгола, якому невдовзі доведеться... «повернутися»?
(58-59) 1998-го вона й розтанула свічкою на «рідній чужині» — від невиліковної
хвороби.
(60-67) ...Ще вона фантастично записала за дев’ять років до смерті «Я піду в
далекі гори». І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове
й емоційне аранжування. Так виходить... коли «як уперше». Магнетичний
тембр летить над Карпатами, а там — загублений Іван із «Тіней забутих
предків» усе шукає і шукає свою Марічку. Вслухайтеся — пригадаєте фільм...
До речі, хто знав, що вже інший янгол зовсім в інший час пролетить над
Карпатами і торкнеться крилом тоді ще маловідомого режисера, і в результаті
народиться «кіномелодія» на всі часи. І ніхто ніколи переспівати її не зможе.
(68-71) Саму Квітку дехто намагався «переспівати». Тільки без усіляких реклам
поціновувач якщо шукає, то знаходить не удаваних, а справжню. Ніякі продюсери
не «прорахували» б подібну Квітку, яка співає. Співає за океаном, а українську
душу відчуває глибше, ніж ті, що з нашого «асфальту».
(72-73) Як і раніше, вона існує не «всупереч», а просто окремо. Хто почує — той
молодець. У її голосі — туга за надіями марними, гарними, такими — як у «раю».
*За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» (764 сл.)*
Ознаками стилю тексту є | [
{
"marker": "А",
"text": "уживання термінів, спеціальної фразеології, логічність, точність, обґрунтованість викладу"
},
{
"marker": "Б",
"text": "повтори, пристрасність викладу (захоплення), наявність окличних речень, питань, уживання суспільно-політичної лексики, емоційно забарвлених слів, фразеологізмів"
},
{
"marker": "В",
"text": "широке уживання побутової лексики, емоційно забарвлених і просторічних слів, неповних речень"
},
{
"marker": "Г",
"text": "переважання стилістично нейтральних мовних засобів, уживання канцелярської лексики, відсутність емоційно забарвлених слів, гранично точний виклад"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Рядки
*Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!..*
узяті з | [
{
"marker": "А",
"text": "соціально-побутової пісні"
},
{
"marker": "Б",
"text": "календарно-обрядової пісні"
},
{
"marker": "В",
"text": "історичної пісні"
},
{
"marker": "Г",
"text": "балади"
},
{
"marker": "Д",
"text": "думи"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Хто з героїв «Слова про похід Ігорів» сказав, що хоче «списа приломити кінець поля Половецького»?* | [
{
"marker": "А",
"text": "Всеволод"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Ігор"
},
{
"marker": "В",
"text": "Гзак"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Кончак"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Святослав"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
«Той, в кого совість як чистий кришталь» є ідеалом автора твору | [
{
"marker": "А",
"text": "«Чого являєшся мені у сні» Івана Франка"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Послання до Основ’яненка» Тараса Шевченка"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Ісаія. Глава 35» Тараса Шевченка"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«І все-таки до тебе думка лине» Лесі Українки"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Всякому місту – звичай і права» Григорія Сковороди"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Персонаж, який розповідає про театр: «На комедії одні виходять – поговорять, поговорять та й підуть; другі ж вийдуть те ж роблять; деколи під музику співають, сміються, плачуть, лаються…», це | [
{
"marker": "А",
"text": "Злотницький («Хазяїн» Івана Карпенка-Карого)"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Василь («Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка)"
},
{
"marker": "В",
"text": "Петро («Наталка Полтавка» Івана Котляревського)"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Інститутка («Інститутка» Марка Вовчка)"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Максим Ґудзь («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного)"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Образ нескореного титана Прометея є в творі | [
{
"marker": "А",
"text": "«Мойсей» Івана Франка"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Contra spem spero» Лесі Українки"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Енеїда» Івана Котляревського"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«На колимськім морозі калина» Василя Стуса"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Кавказ» Тараса Шевченка"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Віршовий розмір «Енеїди» Івана Котляревського
*Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак…* | [
{
"marker": "А",
"text": "хорей"
},
{
"marker": "Б",
"text": "ямб"
},
{
"marker": "В",
"text": "дактиль"
},
{
"marker": "Г",
"text": "амфібрахій"
},
{
"marker": "Д",
"text": "анапест"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Перша пісня, яку виконує Наталка («Наталка Полтавка», це | [
{
"marker": "А",
"text": "«Сонце низенько, вечір близенько…»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Всякому городу нрав і права…»"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Ой під вишнею, під черешнею…»"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Віють вітри, віють буйні…»"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Гомін, гомін по діброві…»"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
До одного літературного роду належать усі твори рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "«Чорна рада» Пантелеймона Куліша, «Енеїда» Івана Котляревського"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Камінний хрест» Василя Стефаника"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Камінний хрест» Василя Стефаника, «Гімн» Івана Франка"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Чорна рада» П.Куліша, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Лісова пісня» Лесі Українки, «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Елементи імпресіонізму наявні у творі | [
{
"marker": "А",
"text": "«Камінний хрест» Василя Стефаника"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Інститутка» Марка Вовчка"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Хазяїн» Івана Карпенка-Карого"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Intermezzo» Михайла Коцюбинського"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
У творі “Маруся Чурай” Ліни Костенко характеристика персонажа
*Був молодий і гарний був на вроду.
І жив, і вмер, як личить козаку.
За те, що він боровся за свободу,
його спалили в мідному бику*
стосується | [
{
"marker": "А",
"text": "Григорія Бобренка"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Северина Наливайка"
},
{
"marker": "В",
"text": "Гордія Чурая"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Мартина Пушкаря"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Леська Черкеса"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Розв’язкою комедії «Мина Мазайло» Миколи Куліша є | [
{
"marker": "А",
"text": "приїзд до Харкова тьоті Моті"
},
{
"marker": "Б",
"text": "зміна прізвища Миною Мазайлом"
},
{
"marker": "В",
"text": "звільнення Мини Мазайла з роботи"
},
{
"marker": "Г",
"text": "промова дядька Тараса"
},
{
"marker": "Д",
"text": "примирення Мини Мазайла з Мокієм"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Автор поезії, де є рядки
*Не поет – бо це ж до болю мало
Не трибун – бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все – «Кобзар Тарас»
Він, ким зайнялось і запалало…* | [
{
"marker": "А",
"text": "Василь Симоненко"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Василь Стус"
},
{
"marker": "В",
"text": "Євген Маланюк"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Дмитро Павличко"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Іван Драч"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
З-поміж перелічених поетів до «празької школи» належав | [
{
"marker": "А",
"text": "Павло Тичина"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Євген Маланюк"
},
{
"marker": "В",
"text": "Володимир Сосюра"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Іван Драч"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Андрій Малишко"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Уривок «Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий» узятий із твору | [
{
"marker": "А",
"text": "«Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Зачарована Десна» Олександра Довженка"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Марія» Уласа Самчука"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Тигролови» Івана Багряного"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Я (Романтика)» Миколи Хвильового"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
У жанрі колискової пісні написано вірш | [
{
"marker": "А",
"text": "«Ви знаєте, як липа шелестить»"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Любіть Україну» Володимира Сосюри"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Пісня про рушник» Андрія Малишка"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Два кольори « Дмитра Павличка"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Лебеді материнства» Василя Симоненка"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Автор поезії, де є рядки:
*Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом,
моє серце в ведмежий барліг* | [
{
"marker": "А",
"text": "Василь Симоненко"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Василь Стус"
},
{
"marker": "В",
"text": "Євген Маланюк"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Дмитро Павличко"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Іван Драч"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Рядки
*Ще молитесь, далекий брате,
Серед Звенигородських піль.
Ще не стомились карбувати
В коштовних ямбах вічний біль.*
присвячені | [
{
"marker": "А",
"text": "Тарасу Шевченку"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Максиму Рильському"
},
{
"marker": "В",
"text": "Павлові Тичині"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Василеві Симоненку"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Андрію Малишку"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Автор першого історичного роману в українській літературі | [
{
"marker": "А",
"text": "Пантелеймон Куліш"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Панас Мирний"
},
{
"marker": "В",
"text": "Микола Куліш"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Іван Котляревський"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Григорій Сковорода"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Образ церковної чаші як символ незнищенності українського народу наявний у творі | [
{
"marker": "А",
"text": "«Я (Романтика)» Миколи Хвильового"
},
{
"marker": "Б",
"text": "«Тигролови» Івана Багряного"
},
{
"marker": "В",
"text": "«Жовтий князь» Василя Барки"
},
{
"marker": "Г",
"text": "«Україна в огні» Олександра Довженка"
},
{
"marker": "Д",
"text": "«Мисливські усмішки» Остапа Вишні"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Заклик «Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею!» належить | [
{
"marker": "А",
"text": "Павлові Тичині"
},
{
"marker": "Б",
"text": "Дмитрові Павличку"
},
{
"marker": "В",
"text": "Василеві Симоненку"
},
{
"marker": "Г",
"text": "Володимирові Сосюрі"
},
{
"marker": "Д",
"text": "Ліні Костенко"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Виділене слово вжито в прямому значенні в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Долинами пісня *літає*."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Ви знаєте, як *сплять* старі гаї?"
},
{
"marker": "В",
"text": "Шелестом опалого листя *зітхає* лісова стежка."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Хазяїн коротко *відповідав* на запитання гостя."
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Фразеологічний зворот ужито в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": " Сама від себе ще така далека, немов оце приніс мене лелека."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Не лякайся моєї любові, хоч сніги залягли, як літа."
},
{
"marker": "В",
"text": "У небі вітер кучерявий колише теплую блакить."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Життя - єдина мить, для смерті ж вічність ціла."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Складним є речення | [
{
"marker": "А",
"text": "Досвітній вогонь запали, поки ще зоря не заграла."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Сідають на озера уночі натомлені в дорозі дикі гуси."
},
{
"marker": "В",
"text": "Вітер загуляв, заблудив у полі та й пита дороги у сестри-тополі."
},
{
"marker": "Г",
"text": "І від щастя, а може, від горя промінь сонячний серце пропік."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Частку вжито в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "Ніколи мені не забути красу незвичайну."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Найкраща пора у людини - кохання."
},
{
"marker": "В",
"text": "Садочки зацвіли, неначе полотном укриті."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Із-за лісу, з-за туману, місяць випливає."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)Здавна люди налічували в дощовій веселці сім кольорів червоний, **жовто-гарячий**, жовтий, зелений, голубий, синій і фіолетовий. (2)Можливо, у цій сімці наші предки вбачали щось **таємничо-магічне**. (3)**Недарма** ж тиждень складався з семи днів, а на небі налічували тоді сім планет. (4)Придивляючись до веселки уважніше, не можна **не помітити** різні відтінки, що поступово переходять один в один. (5)Цих відтінків безліч.
Орфографічну помилку допущено в слові | [
{
"marker": "А",
"text": "жовто-гарячий"
},
{
"marker": "Б",
"text": "таємничо-магічне"
},
{
"marker": "В",
"text": "недарма"
},
{
"marker": "Г",
"text": "не помітити"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)Здавна люди налічували в дощовій веселці сім кольорів червоний, **жовто-гарячий**, жовтий, зелений, голубий, синій і фіолетовий. (2)Можливо, у цій сімці наші предки вбачали щось **таємничо-магічне**. (3)**Недарма** ж тиждень складався з семи днів, а на небі налічували тоді сім планет. (4)Придивляючись до веселки уважніше, не можна **не помітити** різні відтінки, що поступово переходять один в один. (5)Цих відтінків безліч.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "першому"
},
{
"marker": "Б",
"text": "другому"
},
{
"marker": "В",
"text": "третьому"
},
{
"marker": "Г",
"text": "четвертому"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст і виконайте завдання**
(1)Здавна люди налічували в дощовій веселці сім кольорів червоний, **жовто-гарячий**, жовтий, зелений, голубий, синій і фіолетовий. (2)Можливо, у цій сімці наші предки вбачали щось **таємничо-магічне**. (3)**Недарма** ж тиждень складався з семи днів, а на небі налічували тоді сім планет. (4)Придивляючись до веселки уважніше, не можна **не помітити** різні відтінки, що поступово переходять один в один. (5)Цих відтінків безліч.
Вставне слово є в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "першому"
},
{
"marker": "Б",
"text": "другому"
},
{
"marker": "В",
"text": "третьому"
},
{
"marker": "Г",
"text": "п'ятому"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Літеру ***с*** на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "..кам' яніння, ро..біжність, ..тягування"
},
{
"marker": "Б",
"text": "..худнути, ..шерхнути, ..фабрикувати"
},
{
"marker": "В",
"text": "..тирати, ро..тирати, ..тримувати"
},
{
"marker": "Г",
"text": "..правіку, ..хвальний, роз..тавити"
},
{
"marker": "Д",
"text": "..початку, ..хоплений, бе..печний"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Літеру ***е*** на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "н..сти, вит..рати, гр..чаний, зел..ніти"
},
{
"marker": "Б",
"text": "реш..то, кол..со, вис..пати, кл..котати"
},
{
"marker": "В",
"text": "зач..пити, розпоч..нати, п..кти, ч..брець"
},
{
"marker": "Г",
"text": "мар..во, прич..пити, ш..птати, гороб..ня"
},
{
"marker": "Д",
"text": "тр..мтіти, ос..литися, ненав..діти, куч..рявий"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Помилку в утворенні відмінкової форми числівника допущено в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "шість, шести, шістьом, шістьома"
},
{
"marker": "Б",
"text": "п' ятнадцять, п' ятнадцяти, п' ятнадцятьом, п' ятнадцятьма"
},
{
"marker": "В",
"text": "шістдесят, шестидесяти, шістдесятьом, шістдесятьма"
},
{
"marker": "Г",
"text": "сімсот, семисот, семистам, сімомастами"
},
{
"marker": "Д",
"text": "вісім тисяч, восьми тисяч, вісьмом тисячам, вісьмома тисячами"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
М'який знак на місці пропуску НЕ пишеться в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "дівчин..ці, порад..те, сіл..лю"
},
{
"marker": "Б",
"text": "кур..йозний, соломин..ці, тон..ший"
},
{
"marker": "В",
"text": "батал..йон, сяд..те, ремін..чик"
},
{
"marker": "Г",
"text": "куз..ня, смієш..ся, голубон..ці"
},
{
"marker": "Д",
"text": "велетен..ський, Галин..ці, посун..ся"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Подвоєння літер НЕ відбувається в усіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "груп..а, нет..о, коміс..ія"
},
{
"marker": "Б",
"text": "клас.., тер..аса, сю..реалізм"
},
{
"marker": "В",
"text": "ап..аратура, і..раціональний, крос..ворд"
},
{
"marker": "Г",
"text": "мас..аж, оперет..а, донба..ський"
},
{
"marker": "Д",
"text": "кол..егія, ман..а, коміс..ія"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Закінчення ***-а*** у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "Пирятин, відсоток, квадрат"
},
{
"marker": "Б",
"text": "трикутник, мітинг, атестат"
},
{
"marker": "В",
"text": "Краматорськ, Кавказ, Київ"
},
{
"marker": "Г",
"text": "радіус, гопак, синтез"
},
{
"marker": "Д",
"text": "монітор, водограй, Тернопіль"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Помилку допущено в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "сама вигідна угода"
},
{
"marker": "Б",
"text": "більший за нього"
},
{
"marker": "В",
"text": "згідно з інструкцією"
},
{
"marker": "Г",
"text": "піклуватися про матір"
},
{
"marker": "Д",
"text": "засіб для відбілювання"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Ми вірші пишемо *про/те*, як стати біля дум на варті."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Я хочу жити так, *що/б* серце билось в такт з гарячим серцем рідного народу."
},
{
"marker": "В",
"text": "Співай же за мною *про/те*, як весною усе відживається знов."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Всяк лицар має з королем ходити у походи, *за/те* він матиме собі і ласку, й нагороди."
},
{
"marker": "Д",
"text": "*За/те*, що жили ми в цей зоряний час, нам заздрити будуть нащадки."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Через дефіс пишуться всі слова в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "мовно/літературний, суспільно/корисний, суспільно/політичний"
},
{
"marker": "Б",
"text": "навчально/виховний, військово/морський, південно/східний"
},
{
"marker": "В",
"text": "східно/слов'янський, фізико/математичний, жовто/зелений"
},
{
"marker": "Г",
"text": "віце/прем'єр, сімдесяти/річчя, генерал/полковник"
},
{
"marker": "Д",
"text": "військово/зобов'язаний, п'яти/денний, воєнно/стратегічний"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Правильно утворено форму наказового способу дієслова в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "ходімте"
},
{
"marker": "Б",
"text": "дозволимо"
},
{
"marker": "В",
"text": "не мовчімо"
},
{
"marker": "Г",
"text": "пішли"
},
{
"marker": "Д",
"text": "подякуємо"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Кома перед ***і*** ставиться в реченні (коми пропущено) | [
{
"marker": "А",
"text": "Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Доба Мазепи - це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни."
},
{
"marker": "В",
"text": "Тема матері завжди була є і вічно залишатиметься актуальною як у народних піснях так і в професійній творчості."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з'являється все більше і більше."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Однакова кількість звуків і букв у всіх словах рядка | [
{
"marker": "А",
"text": "здоров'я, повітря, щирість"
},
{
"marker": "Б",
"text": "сяйво, щодня, дзенькіт"
},
{
"marker": "В",
"text": "кузня, гілля, якість"
},
{
"marker": "Г",
"text": "гравюра, каяття, щавель"
},
{
"marker": "Д",
"text": "вождь, в'язень, їдальня"
}
] | [
"Г"
] | ukrainian-language-and-literature |
Граматичну помилку допущено в реченні | [
{
"marker": "А",
"text": "Наполегливо тренуючись, нас не полишає віра в перемогу."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Ми наполегливо тренуємося, і нас не полишає віра в перемогу."
},
{
"marker": "В",
"text": "Нас не полишає віра в перемогу, бо ми наполегливо тренуємося."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Ми наполегливо тренуємось, і тому нас не полишає віра в перемогу."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Якщо будемо наполегливо тренуватися, ми переможемо."
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Закінчення ***-е*** у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "козак, земля, Богдан, син"
},
{
"marker": "Б",
"text": "пісня, Катря, Назар, школяр"
},
{
"marker": "В",
"text": "юнак, начальник, хлопець, Степан"
},
{
"marker": "Г",
"text": "директор, Антон, Валерій, брат"
},
{
"marker": "Д",
"text": "президент, сержант, Микита, Михайло"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Поширеним є речення | [
{
"marker": "А",
"text": "Дід був ковалем."
},
{
"marker": "Б",
"text": "Минула тривожна ніч."
},
{
"marker": "В",
"text": "Хай він чекає."
},
{
"marker": "Г",
"text": "Осінь буде ясніти."
},
{
"marker": "Д",
"text": "Дві верби говорили-балакали."
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
Доберіть до фразеологізму "Високо літати" відповідне йому значення | [
{
"marker": "А",
"text": "мріяти про майбутні досягнення"
},
{
"marker": "Б",
"text": "незрозуміло пояснювати"
},
{
"marker": "В",
"text": "мати впливових друзів"
},
{
"marker": "Г",
"text": "здобувати багатий досвід"
},
{
"marker": "Д",
"text": "посідати високе становище"
}
] | [
"Д"
] | ukrainian-language-and-literature |
Доберіть до фразеологізму "Альфа і омега" відповідне йому значення | [
{
"marker": "А",
"text": "початок і кінець"
},
{
"marker": "Б",
"text": "причина і наслідок"
},
{
"marker": "В",
"text": "важливе і другорядне"
},
{
"marker": "Г",
"text": "заможність і злидні"
},
{
"marker": "Д",
"text": "добро і зло"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |
Доберіть до фразеологізму "У свинячий голос" відповідне йому значення | [
{
"marker": "А",
"text": "дуже голосно"
},
{
"marker": "Б",
"text": "заздрісно"
},
{
"marker": "В",
"text": "несвоєчасно"
},
{
"marker": "Г",
"text": "даремно"
},
{
"marker": "Д",
"text": "лайливо"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
Доберіть до фразеологізму "Голову гризти" відповідне йому значення | [
{
"marker": "А",
"text": "викликати хворобу"
},
{
"marker": "Б",
"text": "набридати розмовами"
},
{
"marker": "В",
"text": "напружено думати"
},
{
"marker": "Г",
"text": "втрачати надію"
},
{
"marker": "Д",
"text": "обманювати"
}
] | [
"Б"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Жити так, аби голуби сідали на плечі**
(1-2) Дорогий сину! Дякую за листа. Утішило мене те, що ти любиш Бетховена.
Розповім тобі про своє дитинство, яке було так недавно, здається.
(3-6) Музикою я марив. Коли з мамою сапав картоплю, чи ламав молоді качани
кукурудзи, чи вилущував стиглу квасолю, мама завше співала. Тихо, але гарно. Над
моєю колискою мама співала колискові на слова Шевченка. Коли пізніше наспівувала
ці тужні слова, мої очі закипали сльозою - і я ховав сльози, бо встидався їх.
(7-10) У 7 класі за «похвальну грамоту» тато купив мені гітару. Я спочатку навчився
грати «Взяв би я бандуру», потім кілька старих романсів, маршів. Але все було не те.
І тоді я брав гітару і грав - на одній струні - своєї. Усе, що я чув, за чим тужив, чого
прагнув, - усе вигравав.
(11-23) Пам'ятаю, як уперше пішов до філармонії. Пам'ятаю, як прослухав цикл лекцій
про Бетховена. Яка це була людина! Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один
проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить
мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї
зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс
до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з
любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні,
всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і
чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як
степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і
птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити.
А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої
добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше.
(24-25) І Бетховен перевернув мені душу за час того прослуховування філармонічних
концертів.
(26-37) Якось у 9 класі я натрапив на Франка, його поему «Мойсей». Це прекрасна
поема. Як і вся історія з Мойсеєм - прекрасна. Довго-довго народ Мойсея жив у
єгипетській неволі. А він, син заможного, здається, батька, купався в молоці при дворі
фараона. А перед ним ходили в рабстві його брати по крові - раби-євреї. Життя
розпанькало Мойсея, але не вбило совісті й честі. І коли йому виповнилося 40 років,
він підняв свій народ, щоб вийти з неволі - через пустелю, через голод, муку,
безводдя й безхліб'я. Багато хто став ремствувати: в Єгипті у них були глечики з
м'ясом, а тут, на волі, - пропадай із голоду! Мойсей знав, що воля - найвище у світі,
чого потребує людина. Довго він водив свій народ, але ось появилася попереду та
земля, куди Мойсей провадив свій люд. Уже - рукою досягти можна, але сили не
стало в Мойсея - і він помирає на порозі нової землі, обіцяної чи то Богом, чи то
волею народу.
(38-39) Після прочитання цієї поеми я забув про геологорозвідку й мандри, якими до
того марив, а став літератором.
(40-41) Дуже хотів би, сину, аби ти, коли справді любиш Бетховена, прочитав про
нього книжку Ромена Роллана. У нього є серія «Героїчні біографії».
(42-49) Бач, сину, я дуже хочу, аби ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком.
Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хворого голуб'ятка, ще
жовтодзьобого, годував його зі своїх вуст хлібом, напував водою. Те голуб'я стрибало
за ним, як за батьком. І що? Видужало голуб'я, підросло, набралося сили. У моїй
пам'яті, поки й житиму, буде той дідусь нужденний, якому голуби сідали на плечі,
рамена, долоні, голову. І від того, що це було, і це бачив я і це бачили інші люди, світ
став кращий. Бо й мені й іншим людям захотілося й собі жити так, аби голуби сідали
на плечі.
*За В. Стусом. (613 сл.)*
Тлумачення слова *філармонія* (рядок 11) подано в рядку | [
{
"marker": "А",
"text": "вищий музичний навчальний заклад"
},
{
"marker": "Б",
"text": "будинок, де відбуваються виставки"
},
{
"marker": "В",
"text": "установа, що організує концерти й пропагує музичне мистецтво"
},
{
"marker": "Г",
"text": "колектив музикантів, об'єднаних для виконання музичного твору, написаного для певного інструментального складу"
}
] | [
"В"
] | ukrainian-language-and-literature |
**Прочитайте текст (**цифри в дужках позначають номери рядків**) і виконайте завдання**
**Жити так, аби голуби сідали на плечі**
(1-2) Дорогий сину! Дякую за листа. Утішило мене те, що ти любиш Бетховена.
Розповім тобі про своє дитинство, яке було так недавно, здається.
(3-6) Музикою я марив. Коли з мамою сапав картоплю, чи ламав молоді качани
кукурудзи, чи вилущував стиглу квасолю, мама завше співала. Тихо, але гарно. Над
моєю колискою мама співала колискові на слова Шевченка. Коли пізніше наспівувала
ці тужні слова, мої очі закипали сльозою - і я ховав сльози, бо встидався їх.
(7-10) У 7 класі за «похвальну грамоту» тато купив мені гітару. Я спочатку навчився
грати «Взяв би я бандуру», потім кілька старих романсів, маршів. Але все було не те.
І тоді я брав гітару і грав - на одній струні - своєї. Усе, що я чув, за чим тужив, чого
прагнув, - усе вигравав.
(11-23) Пам'ятаю, як уперше пішов до філармонії. Пам'ятаю, як прослухав цикл лекцій
про Бетховена. Яка це була людина! Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один
проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить
мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї
зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс
до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з
любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні,
всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і
чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як
степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і
птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити.
А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої
добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше.
(24-25) І Бетховен перевернув мені душу за час того прослуховування філармонічних
концертів.
(26-37) Якось у 9 класі я натрапив на Франка, його поему «Мойсей». Це прекрасна
поема. Як і вся історія з Мойсеєм - прекрасна. Довго-довго народ Мойсея жив у
єгипетській неволі. А він, син заможного, здається, батька, купався в молоці при дворі
фараона. А перед ним ходили в рабстві його брати по крові - раби-євреї. Життя
розпанькало Мойсея, але не вбило совісті й честі. І коли йому виповнилося 40 років,
він підняв свій народ, щоб вийти з неволі - через пустелю, через голод, муку,
безводдя й безхліб'я. Багато хто став ремствувати: в Єгипті у них були глечики з
м'ясом, а тут, на волі, - пропадай із голоду! Мойсей знав, що воля - найвище у світі,
чого потребує людина. Довго він водив свій народ, але ось появилася попереду та
земля, куди Мойсей провадив свій люд. Уже - рукою досягти можна, але сили не
стало в Мойсея - і він помирає на порозі нової землі, обіцяної чи то Богом, чи то
волею народу.
(38-39) Після прочитання цієї поеми я забув про геологорозвідку й мандри, якими до
того марив, а став літератором.
(40-41) Дуже хотів би, сину, аби ти, коли справді любиш Бетховена, прочитав про
нього книжку Ромена Роллана. У нього є серія «Героїчні біографії».
(42-49) Бач, сину, я дуже хочу, аби ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком.
Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хворого голуб'ятка, ще
жовтодзьобого, годував його зі своїх вуст хлібом, напував водою. Те голуб'я стрибало
за ним, як за батьком. І що? Видужало голуб'я, підросло, набралося сили. У моїй
пам'яті, поки й житиму, буде той дідусь нужденний, якому голуби сідали на плечі,
рамена, долоні, голову. І від того, що це було, і це бачив я і це бачили інші люди, світ
став кращий. Бо й мені й іншим людям захотілося й собі жити так, аби голуби сідали
на плечі.
*За В. Стусом. (613 сл.)*
Фразеологізм *перевернути душу* в реченні «І Бетховен перевернув мені душу...» (рядок 24) означає | [
{
"marker": "А",
"text": "викликати в кого-небудь гостре почуття (тривоги, хвилювання, захоплення і т. ін.)"
},
{
"marker": "Б",
"text": "завдавати кому-небудь страждання, муки"
},
{
"marker": "В",
"text": "знаходити собі втіху, розраду чи розвагу в чому-небудь; утішатися"
},
{
"marker": "Г",
"text": "боляче дошкуляти кому-небудь чимось"
}
] | [
"А"
] | ukrainian-language-and-literature |