Datasets:

Team-PIXEL

/

PIXELSum_uk_wiki_for_TA

like 0

Події книги «Воно». Див. також 1985 у відеоіграх 1985 у кіно 1985 у літературі 1985 у музиці 1985 у футболі 1985 у хокеї з шайбою 1980-ті

Біографія Закінчив Київський політехнічний інститут (1930). Працював у Ленінградському фізико-технічному інституті (1930—1936), Інституті фізики металів у Свердловську (1936—1947), одночасно завідував створеною ним кафедрою рентгеноструктурного аналізу в Уральському університеті (1937—1947). Директор Ленінградського фізико-технічного інституту (1950—1957), завідувач кафедри Ленінградського політехнічного інституту (1951—1969). У довоєнний період в Уральському університеті під керівництвом Антона Комара створена кафедра рентгеноструктурного аналізу, рентгенівська лабораторія.

Нагороди Лауреат Сталінської премії (1951 рік). Джерела Радянські фізики Радянські винахідники Викладачі Санкт-Петербурзького політехнічного університету Делегати XX з'їзду КПРС Академіки АН УРСР

Науковців-фізиків поділяють на теоретиків та експериментаторів. Фізики-теоретики за способом мислення посідають проміжне місце між фізиками-експериментаторами та математиками. Іноді деякі теоретико-фізичні школи переплітаються з математичними, так що про їхніх представників стає важко сказати, хто вони — фізики чи математики. Нагороди й премії

Рентген, проводив свої досліди на лампі Х-променів, яку йому особисто подарував Іван Пулюй. Фізики на банкнотах

На звороті банкноти у 1 британський фунт стерлінгів 1984 року випуску було зображено Ісаака Ньютона, батька механіки й класичної фізики. Портрет творця теорії відносності, швейцарсько-американського фізика єврейського походження Альберта Ейнштейна було зображено на банкноті у 5 ізраїльських лір 1964 року випуску. На банкноті у 100 сербських динарів 2002 року випуску було зображено Ніколу Тесла, видатного американського фізика і винахідника сербського походження.

— К., 1996. — 236 с. Примітки Посилання Contributions of 20th century women to physics — внесок жінок-фізиків в науку XX століття. Наукові професії

Фізики вивчають поведінку та властивості матерії в широких межах її проявів, від субмікроскопічних елементарних частинок, з яких побудоване все матеріальне (фізика елементарних частинок), до поведінки всього Всесвіту як єдиної системи (космологія).

До таких можна віднести, наприклад, закон збереження енергії. Такі закономірності називають законами фізики. Фізику вважають фундаментальною наукою, тому що всі інші природничі науки (хімія, геологія, біологія тощо) мають справу з певними різновидами матеріальних систем, які підкоряються законам фізики. Наприклад, властивості хімічних речовин визначаються властивостями молекул та атомів, які їх складають, а ці властивості досліджують в таких галузях фізики, як квантова механіка, термодинаміка та/або електрика (електромагнетизм).

Загальний огляд фізичної науки Науковий метод

Найзагальніші фізичні теорії дозволяють формулювання фізичних законів, які вважаються загальними істинами, доки накопичення нових експериментальних результатів не вимагатиме їхнього уточнення.

Після відкриття заряджених мікроскопічних частинок — електронів, була сформульована мікроскопічна теорія електропровідності, яка пояснила залежності опору від температури розсіянням електронів на коливаннях кристалічної ґратки, домішках тощо.

Для порівняння, практично всі успішні теоретики біології та хімії також були і експериментаторами.

Тому прориви в фізиці часто відбуваються саме тоді, коли експериментатори виявляють, що наявні теорії не можуть пояснити їхніх результатів, і це потребує побудови нових фізичних теорій.

Кількісний характер фізики

З цією метою фізика розвинула сукупність фізичних одиниць та засобів вимірювальної техніки. Окремі фізичні одиниці об'єднуються в системи фізичних одиниць. Так, на сучасному етапі розвитку науки стандартом є Міжнародна система одиниць (SI).

Виявилося, що запропонована раніше одиниця кількості теплоти, калорія, є зайвою, як і одиниця вимірювання температури — градус. І кількість теплоти й температуру можна вимірювати в одиницях механічної енергії. В сучасну епоху калорія та градус не вийшли з практичного вжитку, але між цими одиницями і одиницею енергії Джоулем існує точне числове співвідношення. Коефіцієнт переходу від температурної до енергетичної величини (стала Больцмана) вважається фізичною сталою.

Основні галузі фізики

Галузь фізики елементарних частинок, також знана під назвою фізики високих енергій, вивчає властивості субмікроскопічних, набагато менших ніж атоми, частинок, із яких побудована вся матерія. Нарешті, астрофізика застосовує фізичні закони до пояснення астрономічних феноменів, починаючи від Сонця та інших об'єктів Сонячної системі, і закінчуючи Всесвітом як таким.

Термодинаміка зв'язана з теплотехнікою та конструюванням теплових двигунів. Електрика пов'язана з електротехнікою та електронікою, для становлення і розвитку якої дуже важливі дослідження в області фізики твердого тіла. Досягнення ядерної фізики зумовили появу ядерної енергетики тощо.

Дедалі потужнішою стає біофізика — область досліджень на межі між біологією та фізикою, в якій біологічні процеси вивчаються виходячи з атомарної структури органічних речовин. Геофізика вивчає фізичну природу геологічних явищ. Медицина використовує фізичні методи, такі як рентгенівські та ультразвукові дослідження, ядерний магнітний резонанс — для діагностики, лазери — для лікування хвороб очей, ядерне опромінювання — в онкології тощо. Теоретична фізика Історія фізики

Спочатку відповіді на ці запитання намагалися шукати в філософії. Здебільшого філософські теорії, які намагалися дати відповіді на такі запитання не перевірялися на практиці. Однак, попри те, що нерідко філософські теорії неправильно описували спостереження, ще в древні часи людство добилося значних успіхів в астрономії, а давньогрецький вчений Архімед навіть зумів дати точні кількісні формулювання багатьох законів механіки й гідростатики.

Поступово від загальної філософії почали відокремлюватися природничі науки, як та її частина, яка описує навколишній світ. Одна з основних книг Арістотеля називається «Фізика». Незважаючи на деякі неправильні твердження, фізика Арістотеля впродовж віків залишалася основою знань про природу. Період до наукової революції

Передумови до цієї докорінної зміни склалися завдяки надбанням, які можна прослідкувати до Індії та Персії. Сюди входять еліптичні моделі планетарних орбіт, що спиралися на геліоцентричну модель Сонячної системи, яку розробив індійський математик і астроном Аріабхата I, базові положення атомізму, запропоновані індуськими та джайністськими філософами, теорія про те, що світло еквівалентне енергетичним частинкам буддистських мислителів Дігнаги й Дхармакірті, оптична теорія арабського вченого Ібн аль-Хайсама, винайдена персом Мухаммадом аль Фазарі астролябія. Перський учений Насир ад-Дін ат-Тусі вказав на значні недоліки птолемеївської системи.

В XIII-XIII століттях знайшли свій шлях у Європу також твори індійських і перських учених.

Наукова революція

Більшість істориків притримуються думки про те, що наукова революція розпочалася в 1543 році, коли Миколаю Копернику привезли з Нюрнберга вперше надрукований примірник його книги «Про обертання небесних сфер».

Обидві теорії чудово узгоджувалися з експериментом. Книга також наводила теорії руху рідин. Згодом класична механіка була переформульована і розширена Леонардом Ейлером, Жозефом-Луї Лагранжем, Вільямом Гамільтоном та іншими. Закони гравітації заклали основу тому, що пізніше стало астрофізикою, яка використовує фізичні теорії для опису й пояснення астрономічних спостережень.

Підтвердження цьому знайшов Генріх Герц, відкривши радіохвилі.

На цьому шляху оптика збагатилася розумінням дифракції та інтерференції світла, досягнутим завдяки працям Огюстена Френеля і Томаса Юнга.

Під кінець XIX століття фізики підійшли до значного відкриття — експериментального підтвердження існування атома.

Фірма General Electric першою відкрила власні дослідницькі лабораторії. Такі ж лабораторії стали з'являтися в інших фірмах. Зміна парадигм

Експеримент Майкельсона — Морлі вибив основу з-під ніг електромагнетизму, поставивши під сумнів існування ефіру. Були відкриті нові явища, такі як рентгенівське випромінювання та радіоактивність. Не встигли фізики довести існування атома, як з'явилися докази існування електрона, експерименти з фотоефекту та вимірювання спектру теплового випромінювання давали результати, які неможливо було пояснити, виходячи із засад класичної фізики. У пресі цей період називався кризою фізики, але водночас він став періодом тріумфу фізики, яка зуміла виробити нові революційні теорії, які не тільки пояснили незрозумілі явища, а й передбачили інші, відкривши шлях до нового розуміння природи.

Нова теорія описувала гравітаційні явища і відкрила шлях до розвитку космології — науки про еволюцію Всесвіту.

В тому ж 1905-му році Альберт Ейнштейн застосував ідею Планка для успішного пояснення експериментів із фотоефекту, припустивши, що електромагнітні хвилі не тільки випромінюються, а й поглинаються квантами. Корпускулярна теорія світла, яка, здавалося, зазнала нищівної поразки в боротьбі з хвильовою теорією, знову отримала підтримку.

Гіпотеза Луї де Бройля підтвердилася в експериментах з дифракції електронів.

Завдяки роботам Вернера Гайзенберга, Ервіна Шредінгера, Вольфганга Паулі, Поля Дірака, Джона фон Неймана та багатьох інших квантова механіка знайшла своє точне математичне формулювання, підтверджуючись численними експериментами. В 1927 році була розроблена копенгагенська інтерпретація, яка відкривала шлях для розуміння законів квантового руху на якісному рівні. Фізика сучасності

Відкриті при дослідженнях ядерних реакціїй нові частинки — нейтрон, протон, нейтрино — започаткували фізику елементарних частинок. Ці нові відкриття на субатомному рівні виявилися дуже важливими для фізики на рівні Всесвіту і дозволили сформулювати теорію його еволюції — теорію Великого вибуху. Склався остаточний розподіл праці між фізиками-теоретиками й фізиками-експериментаторами, Енріко Фермі був, мабуть, останнім визначним фізиком, успішним як у теорії, так і в експериментальній роботі.

Водночас, починаючи зі створення квантової механіки, швидкими темпами розвивається фізика твердого тіла, відкриття якої привели до виникнення та розвитку електроніки, а з нею й інформатики, які внесли докорінні зміни в культуру людського суспільства.

Історія фізики в Україні

Із середини XIX століття почали закладатися університетські фізичні факультети, як в межах царської Росії, так і на теренах Австро-Угорської імперії. Початок двадцятого століття став свідком розвитку значного числа науково-дослідних інститутів, серед яких слід особливо відзначити Харківський фізико-технічний інститут, Інститут фізики, Інститут теоретичної фізики. В Україні працювали такі визначні фізики, як Микола Миколайович Боголюбов, Олександр Сергійович Давидов, Лев Давидович Ландау та багато інших. Див. також Експеримент Експериментальна фізика Список фізиків Українські фізики Фізичні науки Фюсис Медична фізика Біологічна фізика

Важливими журналами були також «Журнал экспериментальной и теоретической физики», «Физика твердого тела», «Ядерная физика» та інші. В Україні статті з усіх областей фізики друкує «Український фізичний журнал».

— ISBN 978-966-190-473-5

Ядерна фізика / Ніцук Ю. А. — 2012. — 194 с. : іл., табл. Фізика. Історія фундаментальних ідей, теорій та відкриттів / Ю. О. Храмов. — К. : Фенікс, 2012. — 816 с. — ISBN 966-651-934-7

Physel.ru — інтерактивний підручник з фізики. Physics.com.ua — інтернет-журнал. Сайт для вчителів фізики та учнів шкіл.

Physics World — науковий журнал британського Інституту фізики. Квант — архів науково-популярного фізико-математичного журналу. Надпопулярні статті

Законотворча діяльність Верховної Ради України на сьогоднішній день налічує понад 172 650 законів. Аспекти поняття закону

У вузькому (формальному) значенні закон — це акт, що виходить від законодавчого органу країни, прийнятий відповідно до встановленої процедури і має вищу юридичну силу. У широкому, закон — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм; прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (наприклад, парламентом), або безпосередньо народом. Відповідно до усталеної світової практики закони (як і інші нормативно-правові акти) в Україні приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй. Основні ознаки закону

В Україні прийняття законів є компетенцією Верховної Ради. Народ України здійснює законодавчі повноваження через всеукраїнський референдум; завжди письмовий акт-документ, який закріплює норми права, що вводяться, або їх зміни, містить первинні, засадничі норми права, яких раніше в правовій системі не було; регулює найбільш соціально значущі, типові, сталі суспільні відносини;

Порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України; може бути скасований тільки законом і перевірений на відповідність Конституції судом. Незаперечність закону полягає в тому, що ніякий інший орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або замінити.

Саме він може надати інструменти, щодо прогресу права та оновлення. Його компетенція дуже широка, наприклад: регулювання всіх питань, що стосуються державного устрою суспільства, основних прав і свобод громадян, оподатковування, грошової емісії, юридичної відповідальності, оголошення надзвичайного стану, воєнних дій, державної безпеки, атомної енергетики, правового статусу громадських організацій, органів місцевого самврядування, юрисдикційних повноважень, правоохоронних органів. Інші питання є сферою факультативної компетенції, тобто мають регулюватися не тільки законами, а й іншими нормативно-правовими актами (указами, постановами тощо). Суб'єкт законодавчої ініціативи Законодавчий процес

Процедуру розроблення та прийняття законів називають законодавчим процесом, який має складатися з певних етапів, порядок прийняття законів України визначає Конституція України та Закон України «Про Регламент Верховної Ради України». Основні стадії законодавчого процесу — це законодавча ініціатива, обговорення законопроєкту у ВР України, прийняття законопроєкту у 3 читаннях, підписання законопроєкту Президентом України.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим нормативним актом, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Види законів

Наприклад, вітчизняний науковець О. Ф. Скакун пропонує такі підходи до класифікації законів:

За юридичною силою (за значущістю регульованих суспільних відносин): а) Конституційні — законодавчі акти, які виходять із конституції і мають за мету конкретизувати основні конституційні положення шляхом регулювання найважливіших суспільних відносин або внести до неї (конституції) зміни та володіють стосовно інших нормативних актів, окрім конституції, вищою юридичною силою. Вони приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України в порядку, передбаченому розділом ХІІІ Конституції України. Є конституційні закони двох видів:

Вони не включаються в текст конституції, діють разом із нею, бо їх ухвалення органічно випливає з її змісту. Процедура їх ухвалення відрізняється від процедури ухвалення конституції можливістю використання стосовно них права «вето» президента;

Конституційні закони приймаються з додержанням особливої ускладненої процедури конституційною більшістю голосів.

Звичайні (ординарні) — акти поточного законодавства, що містять найважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інституту) права або вводять у дію (змінюють, скасовують) інші закони й міжнародні договори, наділені вищою юридичною силою стосовно підзаконних актів. Звичайні закони приймаються більшістю конституційного складу Верховної Ради України і підписуються главою держави. Важливо відзначити, що так і не знайшлося єдиного тлумачення поняття «конституційні закони» та «звичайні закони»: О. Ф. Скакун до конституційних законів відносить лише такі закони, на які посилається конституція та, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції; конституція становить окремий, самостійний вид законів;

Марченко зазначає, що до конституційних законів належать конституції, закони, що вносять зміни і доповнення до конституції та закони, необхідність прийняття яких прямо передбачена у конституції. Звичайними законами є закони, для прийняття або зміни яких не передбачений особливий порядок або кваліфікована (у 2/3, 3/4 або 3/5) більшість депутатських голосів. Думка останнього є найчіткішою, так як ця класифікація підходить для більшої кількості держав, аніж інші. ЯК приклад, у Великій Британії конституція, як єдиний писаний акт, відсутня, а мають місце лише конституційні закони

Допускається постановлення судових рішень на основі безпосереднього застосування норм Конституції.

За ступенем впорядкованості: кодифіковані — нормативні акти, затверджені законами, в яких на науковій основі узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та Основ законодавства; поточні (тематичні) — несистематизовані законодавчі акти, прийняті з окремих питань. Докладніше: Кодекс

Ці закони розраховані на їх конкретизацію в підзаконних нормативно-правових актах або актах об'єднань громадян (базові закони);

Їх мета — вдосконалення (уточнення, конкретизація) змісту законодавчих актів, їх певних частин чи статей, приведення їх у відповідність із суспільними відносинами, які змінилися (тобто оновлення), або подолання колізій між приписами законодавчих актів, що виявилися в ході їх застосування; б) допоміжні (оперативно — забезпечувальні) — надають чинності іншим законам, міжнародним договорам (їх підтверджують) чи скасовують їх: імплементаційні — закони, що регулюють порядок (процедуру) введення в дію інших законів; ратифікаційні — закони, що дають згоду на обов'язковість міжнародних договорів; скасувальні — закони, що припиняють дію законів (пряма відміна). 6) За суб'єктом прийняття:

В умовах розбудови правової держави на особливу увагу заслуговує класифікація законів за таким критерієм, як їх відповідність закономірностям розвитку суспільних відносин, суспільним потребам та інтересам. За названою підставою можна виокремити такі види законів: істинні закони, які відповідають закономірностям розвитку суспільних відносин, суспільним потребам та інтересам;

Законодавчий акт та законодавство

«Закон» потрібно відрізняти від інших споріднених із ним понять — «законодавство» і «законодавчий акт». Із позиції Скакун О. Ф. можна побачити, що існує два підходи, щодо співвідношення закону і законодавчого акта.

Другий підхід не сприймає розчинення закону в понятті «законодавчий акт», а припускає їхнє розмежування внаслідок перебування в субординаційних зв'язках, де закону відведене провідне місце.

У Франції — це ордонанси, прийняті урядом; в Італії — законодавчі декрети уряду, декрети президента, що мають силу законів, у Великій Британії — накази, що видаються урядом від імені королеви і Таємної Ради. їх прийняття суворо регламентовано конституціями. За загальним правилом законодавчі акти глави держави або уряду набувають чинності закону лише після їх затвердження парламентом.

Саме з правової точки зору, «законодавство» є узагальнюючим, тобто тісно взаємодіє з категоріями «правовий акт» та «нормативно-правовий акт», оскільки через них воно функціонує та розвивається.

Такі нормативно-правові акти приймаються згідно із Конституцією (ст.8 КУ) та чинних законів, не повинні їм суперечити, а навпаки — конкретизувати. Їх сила визначається компетенцією державного органу, який приймає відповідні акти. Найбільш науково обґрунтованим є розуміння законодавства як сукупності законів, але таке розуміння можливе нині виключно на теоретичному рівні. Практично ж терміном «законодавство» (у тому числі Конституцією України) охоплюються як закони, так і основані на них підзаконні нормативні акти.

Ткачук А. Ф. Законодавча техніка:практ. посіб. / А. Ткачук, А. Шуліма – К.: Інститут громадянського суспільства, 2002. –80 с. ЮщикО. І. Теоретичні основи законодавчого процесу : монографія / Ющик О. І. –К. : Парламентське видавництво, 2004. – 519 с. Козюбра М.І. Правовий закон: Проблема критеріїв / М.І. Козюбра // Вісник Акад.. правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 83-96.

Наук : 12.00.02 / Грищенко Анна Володимирівна ; Акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2002. – 227 с. Тертишник В. М. Мова і логіка закону / В. М. Тертишник // Право і суспільство. – 2016. – № 5. – С. 36-42. Див. також Правління згідно з вищим правом Кодекс Номос (значення) Нормативно-правовий акт Указ Президента України Примітки Посилання Закон // ЗАКОН //Фармацевтична енциклопедія ЗАКОН //ЕСУ Законодавство Правотворення

30 жовтня — СРСР провели випробовування термоядерної бомби на Новій Землі. (Див. Цар-бомба) 15 листопада — перейменована Сталінська залізниця в сучасну назву Придніпровська залізниця 20 грудня — у Північній Ірландії відбулася остання смертна кара

Події серіалу 11.22.63. Народились Дивись також :Категорія:Народились 1961 13 січня: Грехем Макферсон, англійський рок-співак (Madness) Джулія Луї-Дрейфус, американська акторка 17 січня — Майя Чибурданідзе, грузинська шахістка 26 січня — Уейн Грецкі, канадський хокеїст 6 лютого — Геннадій Куцак, заслужений юрист України 8 лютого — Вінс Ніл, американський рок-співак (Motley Crue) 16 лютого — Енді Тейлор, англійський рок-музикант (Duran Duran) 17 лютого — Коротаєв Андрій Віталійович, російський історик, філософ, соціолог, орієнталіст 26 лютого — Джон-Йон, американський рок-музикант (Bronski Beat) 5 березня — Олена Олексіївна Яковлева, російська кіноакторка 21 березня — Лотар Маттеус, німецький футболіст

22 червня — Джиммі Сомервіль, рок-музикант, співак

26 червня — Грег Лемонд, американський велосипедист 1 липня: Діана Спенсер принцеса Діана Карл Льюїс, дев'ятиразовий Олімпійський чемпіон з легкої атлетики 2 липня — Джиммі Макнікол, актор 3 липня — Олександр Юхимович Роднянський, український кінорежисер-документаліст 8 липня — Ендрю Флетчер, клавішник гурту Depeche Mode 13 липня — Хуліо Сезар Васкес, боксер 15 липня: Лоліта Давидович, акторка Форест Вітакер, актор 18 липня — Елізабет Макговерн, американська акторка 21 липня — Джим Мартін, музикант, гітарист гурту Faith No More 23 липня: Вуді Харрельсон, американський актор

12 березня — Довгаль Олександр Михайлович (1904-1961) — український графік. Нобелівська премія

У 1920—1930-ті роки працював у сатиричних журналах «Безвірник», «Глобус», «Червоний перець».

Помер у Харкові 12 березня 1961 року. Творчість Працював у галузі станкової й книжкової графіки, плаката. Серед робіт: ліногравюри «Естакада» (1923); «Попільниця» (1926); «Розподіл пайка» (1927); «І. Франко з вуглярем» (1955); серії літографій «Соціалістичний Харків» (1934—1937); «Класики світової культури» (1939—1960); «Шляхами війни» (1942—1944); кольорові літографії «Т. Шевченко пише автопортрет» (1939);

ілюстрації до

— Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 30. ISBN 966-5467-23-4. Посилання

Україну розділено між двома державами — Королівство Галичини та Володимирії належить Австрії, Правобережжя, Лівобережя та Крим — Російській імперії. В Османській імперії султана Махмуда II змінив Абдул-Меджид I (до 1861). Під владою османів перебувають Близький Схід та Єгипет, Середземноморське узбережжя Північної Африки, Болгарія. Васалами османів є Сербія, Боснія.

Королева Португалії — Марія II (до 1853). Португалія має володіння в Африці, Індії, Індійському океані й Індонезії.

Існує Папська держава з центром у Римі. Бразильську імперію формально очолює малолітній Педру II (до 1889). Посаду президента США обіймає Мартін ван Бюрен. Територія на півночі північноамериканського континенту належить Великій Британії, вона розділена на Нижню Канаду та Верхню Канаду, територія на півдні та заході континенту належить Мексиці.

9 березня завершлася кондиторська війна між Францією та Мексикою. 18 березня почалася Перша опіумна війна.

15 вересня алжирський емір Абд аль-Кадір проголосив джихад проти французів.

Фридерик Шопен завершив сонату для фортепіано № 2. Народились Див. також :Категорія:Народились 1839

Зданий в експлуатацію залізничний міст через Дніпро. Народились Див. також :Категорія:Народились 1884 24 березня — Петер Дебай, нідерландський фізико-фімик, лауреат Нобелівської премії. 8 травня — Гаррі Трумен, 33-й президент США (1945—1953 рр) 23 травня — Даглас Фербенкс, актор 18 червня — Едуар Даладьє, французький державний і політичний діяч 7 липня — Ліон Фойхтванґер, німецький письменник 12 липня — Амедео Модільяні, італійський художник і скульптор 23 липня — Еміль Янінгс, німецький актор 2 серпня — Ромуло Гальєгос, венесуельський письменник, просвітитель, президент Венесуели 27 серпня — Венсан Оріоль, президент Франції (1947—1954 рр.)

Життєпис Народився 27 січня 1839 р. на хуторі Чубинський (нині — у межах м. Бориспіль, на вулиці Горянській, 14, Київська область, Україна; тоді Полтавської губернії) у небагатій дворянській родині відставного офіцера Платона Івановича Чубинського.

Змалку починає захоплюватися географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення Другої київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з географом Семеновим-Тянь-Шанським Петром Петровичем, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо-Маклаєм.

Був автором журналу «Основа», де познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем, Василем Білозерським, братами Михайлом, Василем, Іваном та Олександром Лазаревськими та іншими. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключили з університету, і він деякий час жив на Чернігівщині, у селі Ропша. 1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» і здобуває науковий ступінь кандидата правознавства.

Належав до течії хлопоманів. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об'єдналися в Громаду, серед перших членів якої були Павло Чубинський, Володимир Антонович, Павло Житецький, Тадей Рильський тощо. Проти Громади невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. У вересні того року в Золотоніському повіті поліція виявила прокламацію українською мовою «Усім добрим людям».

17 січня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Туди ж висилають громадівця Петра Єфименка та його дружину, історика Олександру Єфименко.

Сім років у засланні в Архангельську українець Чубинський працював на російську науку, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо. Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю (невипадково, що українські полярники, які відправляються на зимівлю в Антарктиду, покладають квіти до пам'ятної дошки Чубинського на будинок гімназії, де він навчався).

Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії України, частини Мінської, Гроднянської (Білорусь), Люблінської і Седловецької губерній (Польща) та Бессарабію, де компактно проживали українці. Упродовж 1873–1875 років — секретар (1875—1876 — заступник голови) Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі. Наукова діяльність

Ґрунтуючись на дослідженнях Павла Чубинського, за участю мовознавця Костянтина Михальчука у 1871 році була складена карта «південно-руські наріччя та говірки», яка позначала територію домінування української мови в другій половині XIX століття.

Родина Дружина — Катерина Порозова, сестра дружини інженера-цукровара Толпигіна (Чубинський тоді служив у цукроварній фірмі Яхненків і Симиренка). Взяли шлюб 1872 року.

Правнук Чубинського Володимир — поет і композитор, був переслідуваний за радянських часів, учинив самогубство. Премії та нагороди За свої цінні наукові праці одержав: срібну медаль (1869); другу срібну медаль (1870); золоту медаль від Російського географічного товариства (1873); золоту медаль 2 класу від Міжнародного конгресу в Парижі на Міжнародній Виставці в Парижі (1875); Уваровську премію Петербурзької академії наук (1879). Вшанування

Серед іншого цю ініціативу зокрема підтримав і тодішній перший секретар Бориспільського райкому партії Іван Степанович Деревець, про що згадано у книзі спогадів про нього. 1963 р. до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна» Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Миколи Бідняка.