Datasets:

Team-PIXEL

/

PIXELSum_uk_wiki_for_TA

like 0

У своїй основі суб'єкт — предикандум, єдиний предикандум одномісного предиката або один з предикандумів багатомісного предиката. Специфічною для суб'єкта є функція теми, яка зводить єдиний предикандум одномісного предиката й один з предикандумів багатомісного предиката в ранг головного члена речення разом з присудком (предикатом).

Обставини відрізняються від інших членів речення тим, що до складу речення вони входять на правах «вкраплення». Прямого відношення до внутрішньої структури речення вони не мають і від валентності предикати не залежать. Виконуючи певну функцію, вони характеризують все речення, а не окремий його член. Приклади Я з мамою був у лісі.

Я дуже люблю свою роботу. Філософський вимір речення Філософський вимір речення дослідив Тарас Прохасько:

Речення можуть бути різні — короткі, довгі, дуже довгі, простіші, складніші, точніші, прозоріші, блискучіші, лапідарні, відшліфовані, промовлені, записані, непромовлені. Щастя буття залежить тільки від інтенсивності синтезу. Тобто не від кількості, а від неперервності процесу структурування мови, в якій проживаємо життя.

— Харків, 1931. Посилання Боговик О. А. Семантична класифікація предикатів Личук М. І. Мовні та позамовні чинники появи синтаксично нечленованих речень Речення Граматика Надпопулярні статті

Всі слова певної мови складають її лексику. Класифікація

Такі слова можуть утворити окреме висловлювання і є найбільшою групою слів — іменники, прикметники, дієслова, прислівники, числівники. Службові слова, тобто слова, які не мають самостійної номінативної функції, а також граматичної та фонетичної самостійності. Службові слова вживаються лише з повнозначними словами і не можуть утворювати окремого висловлювання. До службових слів відносять такі частини мови, як прийменники, артиклі, сполучники, частки.

Вони спираються на мовну ситуацію або на сусідні висловлювання, виконуючи тим самим сполучну функцію в тексті; Вигуки — граматично неоформлені слова, що не вступають в синтаксичні відносини з іншими словами. За фонетичною ознакою: наголошені (одно- або двонаголосні, наприклад, складні слова: «до́бропоря́дний», «зако́ннослухня́ний») і ненаголошені (енклітики і проклітики, що прилягають до повнозначного слова, утворюючи з ним «фонетичне слово»).

З погляду семантики розрізняють: однозначні й багатозначні (Полісемія), абсолютні (автосемантичні), здатні вживатися окремо, та відносні (синсемантичні), що вимагають доповнення. За семантичною співвідносністю вирізняють антоніми і синоніми, гіпероніми і гіпоніми.

За сферою використання виділяють: терміни, професіоналізми, арготизми, діалектизми, поетизми та ін. За словотворчим зв'язком виділяються однокореневі та різнокореневі слова. За звуковою та семантичною ознакою — пароніми. Походження слова

Спочатку слово отримувало своє значення тільки з ситуації конкретної практичної діяльності. Вся подальша історія мови є історією емансипації слова від практики, виділення мовлення як самостійної діяльності, що наповнює мову та її елементи — слова.

Функція слова Основною функцією слова є його позначальна (референтна функція). Слово позначає предмет, дію, якість чи відношення. У психології таку функцію прийнято називати «предметною віднесеністю».

Людина може довільно викликати різні образи незалежно від їх реальної наявності і, таким чином, може довільно керувати цим другим світом. Народжується «вольова дія» — регулювальна функція мовлення людини. Слово і «смислове поле»

Найістотнішим є те, що поряд з прямим «референтним» («денотативним») значенням слова ще є «асоціативне» значення. Таким чином, слово стає центром для цілої сітки образів, які мовець чи слухач затримує, щоб вибрати потрібне значення.

Годинник буває круглий, квадратний, жіночий, золотий. Отже, це функція узагальнення. Слово також не тільки позначає предмет, але й виконує функцію аналізу предмета, передає досвід, який сформувався в процесі історичного розвитку поколінь.

Поряд з поняттям «значення» застосовується поняття «смисл», яке відіграє важливу роль для аналізу проблеми мови й свідомості. Для класичної лінгвістики «значення» і «смисл» були майже синонімами і, як правило, застосовувалися однозначно.

«Значення» — це стійка система узагальнень, що стоїть за словом, однакова для всіх людей; причому ця система може мати тільки різну глибину, різну узагальненість, але вона обов'язково зберігає незмінне «ядро» — певний набір зв'язків.

Отже, якщо «референтне значення» є основним елементом мови, то «соціально-комунікативне значення» або «смисл» є основною одиницею комунікації.

Тільки на завершальному етапі свідомість набуває абстрактний вербально-логічний характер. Частотність слова

Частотність зростає, коли вдаються до використання слів у переносних значеннях, особливо в напівслужбовій функції. Слова з відносно високою частотністю вживання у певного автора або в певному тексті називають «ключовими словами». «Слова-свідки» — це слова, притаманні тільки для певного історичного періоду. Дослідження слова

Протягом тривалого часу мовознавці надавали перевагу вивченню то плану змісту, то плану вираження.

Олександрійські граматики, а також римський вчений-енциклопедист Марк Теренцій Варрон займалися морфологічними проблемами слова. Діонісій Фракійський визначав слово як «найменшу частину зв'язного мовлення».

Тоді як для арабських граматистів найбільший інтерес становила морфологічна структура. Французька граматика Пор-Рояля визначала слово як ряд «окремих звуків, з яких люди складають знаки для позначення своїх думок». Французькі граматики того часу виділяли формально-звукову та значеннєву сторони слова.

Французький мовознавець Антуан Мейє виділяв три ознаки слова, за його дефініцією слово — це зв'язок певного значення з певною сукупністю звуків, здатною до певного граматичного вживання.

Методика родного языка, лингвистика, стилистика, поэтика, Л.—М., 1925; Калинович М. Я. Поняття окремого слова. «Мовознавство», 1935, № 6; Rosetti A., Le mot, esquisse d'une théorie générale, Cph., 1947; Морфологическая структура слова в языках различных типов. М. — Ленинград, 1963; Martinet А., Le mot, в кн.: Problèmes du langage, P., 1966; Kramsky J. The word as a linguistic unit. The Hague — Paris, 1969;

К., 1997. Стаття «Слово» в Енциклопедії «Українська мова», Київ: Українська енциклопедія, 2000.

Автори — А. П. Загнітко, І. Р. Домрачева. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності 2001. — Донецьк, Український культурологічний центр, 2001. — 56 с. ISBN 966-7517-14-4. Посилання Слово // Див. також Слово як жанр давньої української літератури Мовлення Словотвір Словозміна Мовознавство Надпопулярні статті

Розрізняють людську, формальну і тваринну мови. Наука, яка займається вивченням мови називається мовознавством або лінгвістикою. Означення

Горгій стверджував, що мова не може представляти ані об'єктивного досвіду, ані людського досвіду, а тому спілкування та правда неможливі. Платон стверджував, що спілкування можливе, оскільки мова представляє ідеї та концепції, які існують незалежно від мови та існували до неї. Аналітичні філософи зацікавлені в чотирьох основних питаннях: природа значення;

Синхронія

Діахронія На противагу — діахронія — умовно вертикальний зріз мови, при якому об'єктом лінгвістичного аналізу стає історичний розвиток мови. Це означає, що при діахронічному, або різночасовому вивченні передбачається простежити весь шлях, який пройшов певний структурний елемент мови (звук, слово, речення).

Суть методу полягає в інвентаризації та систематизації мовних одиниць. Цей метод має велике практичне значення, позаяк пов'язує лінгвістику з суспільними потребами. На його основі створено описові граматики різних мов, тлумачні, орфографічні, орфоепічні та інші нормативні словники. Порівняльно-історичний метод

Зіставний метод

На його основі створюють зіставні граматики мов, порівняльні типології мов та двомовні перекладні та диференційні словники. Структурний метод Структурний метод застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені строгою системою зв'язків і відношень. Структурний метод реалізується в 4-х методиках лінгвістичного аналізу: дистрибутивний аналіз аналіз за безпосередніми складниками трансформаційний аналіз компонентний аналіз Походження і розвиток мови Класифікація мов Існує кілька способів класифікації мов:

Функції мови У визначенні функцій мови єдності немає. У працях з мовознавства спостерігаємо єдність у таких функціях: інформаційна, комунікативна, емотивна, когнітивна.

Комунікативна функція може виступати як самовираження особистості. Виражальна (експресивна, емотивна, модальна) функція охоплює величезний діапазон у мовленнєвій поведінці людини. Ця функція мови реалізується в художній літературі, ораторському мистецтві, у дискусійному мовленні — суперечці, полеміці, пісні, опері тощо.

Різновидом цієї функції є агітаційна. Психологи виділяють регулятивну функцію мови й мовлення, що спостерігається у зовнішньому й внутрішньому мовленні. Ця функція виконує роль плану поведінки, вчинків суб'єкта: текстовий чи мисленнєвий проєкт майбутніх його дій; проєкт моральних стосунків тощо; технічні проєкти, будівельні проєкти і под.

Типи функцій мови У сфері спілкування провідною функцією є комунікативна. У мовленнєвій діяльності вона реалізується в одному з трьох можливих варіантів: індивідуально-регулятивна функція (функція впливу); колективно-регулятивна функція (радіо, газета, ораторське мовлення) — реалізується в умовах «масової комунікації», немає зворотного зв'язку; саморегулятивна функція (під час планування власної поведінки).

Це: поетична (естетична); магічна (у первіснообщинному суспільстві — табу, евфемізми); фатична (функція контакту); номінативна (найменування чогось, реклама); діакретична (використання мовлення для корекції чи доповнення певної мовленнєвої ситуації). Поняття паралінгвістики

Вони наявні в усному і писемному мовленні. Тою чи іншою мірою вони представлені в кожному мовленнєвому висловленні. Серед них: фонаційні засоби — гучність, тембр, темп мовлення, специфічне експресивно-емоційне забарвлення, типи заповнювання пауз, особливості вимови звуків: діалектні чи ідіолектні; кінетичні засоби — жести, міміка, поза; графічні засоби — почерк, використання символів на зразок §.

Структура мови

Конкретно ця співвіднесеність виявляється у мовному потоці, в послідовному розташуванні мовних одиниць: на базі звуків утворюються частини слова — префікси, корені, інфікси, суфікси, флексії, з яких у свою чергу складаються слова, а з них — речення. Виділяють 4 структурні рівні мови: Фонетичний Морфологічний Лексичний Синтаксичний Типи відношень у структурі мови Між структурними одиницями мови існують відношення: парадигматичні синтагматичні асоціативні ієрархічні парадигматичні

Розрізняють 3 типи асоціацій: за суміжністю за подібністю за контрастом Характеристика мови

Недоліки природних мов багатозначність експресивність багатослівність емотивність Ступінь збереження За ступенем збереження () мови характеризуються шкалою з шести категорій, запропонованої в Червоній книзі мов ЮНЕСКО для чіткішого визначення небезпеки, що загрожує тій чи іншій мові: Вимерлі мови (extinct) Можливо вимерлі мови (possibly extinct) На грані вимирання (майже вимерлі, ' nearly extinct) Зникаючі (вимираючі) мови (seriously endangered) Неблагополучні мови (endangered) Нестабільні мови (potentially endangered) Благополучні мови (невимираючі) (not endangered) Функціональна обмеженість

До функціонально обмежених правильно буде віднести як мови, вимирання яких практично неминуче, так і мови, які з'являються, у яких вже є досить багато ресурсів, але при цьому їх усе ще недостатньо для повноцінного існування. З точки зору наявності людських ресурсів, функціонально обмежена мова може перетворитися на мову, якій загрожує вимирання, якщо її вживання обмежене невеликим числом носіїв. До числа функціонально обмежених мов відносяться: В Європі:

Уособлення понять мови як системи й мовлення як форми вияву елементів мови визначило як першопочаткову проблему співвідношення мови й мовлення.

Фердинанд де Сосюр характеризував мовлення як «комбінації, за допомогою яких суб'єкт, що говорить, користується мовним кодексом з метою вираження своєї особистої думки». Разом з тим, визначаючи відношення мовлення до мови, він бачив у ньому реалізацію мовної потенції, свого роду «виконання» мови.

У загальній «сукупності мовних чи мовленнєвих явищ» тепер виділялися не два основних аспекти, як раніше, а три: поряд із системою мови, що визначається як словник і граматичний лад, і мовленням як результатом процесів «говоріння» тепер з'являється новий аспект — мовленнєва діяльність осіб, які спілкуються. Мовленнєва діяльність — це процеси «говоріння» і «слухання-розуміння», які є посередниками у переході від системи мови до мовленнєвих текстів.

Мова і свідомість

Свідомість складається з таких основних аспектів: пізнання (пізнавальний аспект); розподілу (розподільчий аспект); обміну (аспект взаємного обміну);

Див. також Мовна свідомість Реченнєвомисленнєві й універсально-мовні основи традиційних частин мови

На цій основі здійснюється поділ всіх лексичних значень (крім «подійних») на субстанційні та несубстанційні. Подальший поділ лексичних значень на дрібніші класи зумовлений спеціалізацією основних синтаксичних функцій.

Мова і культура

Лінгвісти і антропологи, зокрема, соціолінгвісти та етнолінгвісти спеціалізуються на вивченні зв'язків між мовними та культурними явищами, пов'язаних із суспільною природою мови, її громадськими функціями. Це напрям лінгвістичних досліджень, який вивчає мову у її відношенні до культури, взаємодію етнокультурних та етнопсихологічних чинників у функціонуванні та еволюції мови.

Природні і штучні мови Усі мови поділяються на дві групи: природні (національні) та штучні. Національна мова може, у свою чергу, поділятися на розмовну і літературну мову. Штучні мови створені спеціально, з певною метою: для полегшення міжнародного спілкування (наприклад, есперанто, інтерлінгва, ідо, ложбан), для збереження необхідної інформації у певних галузях науки.

Мовна динаміка у світі

До найпоширеніших мов світу належать китайська, англійська, іспанська, російська, хінді, індонезійська, арабська, бенгальська, португальська, японська, німецька, французька, італійська, панджабі, телугу, корейська, маратхі, тамільська, українська, перська. Всі мови світу діляться за родинним зв'язкам на мовні сім'ї, кожна з яких включає групи близьких одна одній мов, що були у давнину діалектами однієї мови або що входили в один мовний союз. Моделі мови Когнітивна модель мови В Україні За ДСТУ 2392-94 мова — система знаків, що забезпечує процес комунікації і, як правило, складається зі словника та правил.

Посилання Мовознавство Надпопулярні статті Спілкування

Радіус розвантаження екскаватора — горизонтальна відстань між віссю повороту екскаватора і центром ковша при його розвантаженні.

Узагальнення Радіусом множини , що лежить в метричному просторі з метрикою , називається половина діаметра, а саме . Радіус n-розмірного гіперкуба зі стороною s дорівнює Див. також Атомний радіус Гравітаційний радіус Дебаївський радіус екранування Іонний радіус Радіус-вектор Радіус вибуху Радіус впливу свердловин Радіус інерції Радіус живлення свердловини зведений Радіус каналу еквівалентний. Література Посилання Класична геометрія

Назва походить від псевдоніма «Doktoro Esperanto». Під ним єврейський лікар-поліглот Людвік Лазар Заменгоф, творець мови, у 1887 році опублікував перший підручник з «Міжнародної мови» (), за якою швидко закріпилася назва есперанто. Перша версія підручника, українськомовна (Заменгоф проживав у Білостоку, що тоді входив до складу УПА) отримала дозвіл на розповсюдження 26 липня; ця дата вважається днем ​​народження есперанто. Заменгоф прагнув створити нейтральну, легку для вивчення мову, що була би придатна для міжнародного спілкування та не витісняла інші, національні мови.

Морфеми не змінюються, і їх можна поєднувати майже нескінченно, створюючи слова різного значення, тому есперанто має багато зв'язків з аналітичними мовами, до яких належать, наприклад, китайська та англійська; з іншого боку, внутрішня структура есперанто певною мірою відбиває аглютинативні мови, такі як японська, суахілі або турецька.

Есперанто послуговуються люди з усіх континентів; нею володіє від ста тисяч до двох мільйонів мовців (залежно від рівня знання мови). За різними оцінками, існують також від однієї до кількох тисяч людей, для яких есперанто є однією з рідних мов.

Нині есперанто використовується у подорожах, листуваннях, міжнародних зустрічах, під час культурних обмінів, конгресів, наукових дискусій, в оригінальній та перекладній літературі, музиці, театрі, кіно, друкованих та інтернетних ЗМІ, радіо- та телепередачах. У 2012 році есперанто стала 64-ю мовою, яка перекладається за допомогою ґуґл-перекладача. Три засади Заменгоф сформулював три засади, на яких ґрунтується створена ним мова: Мова має бути надзвичайно легкою, щоб її можна було вивчати граючи;

Історія Коротко про есперанто

З руки численних есперанто-поетів та есперанто-письменників зростає обсяг оригінальної і перекладеної літератури, національних і міжнародних періодичних есперантомовних видань, есперанто-локалізацій програмного забезпечення, есперантомовних сайтів чи їх локалізацій, есперанто-фільмів, а контактні адреси есперантистів (Pasporta Servo) знаходяться майже в кожному містечку 121 країни світу. Більшість країн світу мають власні національні есперанто-організації.

Часто есперантисти є членами есперанто-клубів чи есперанто-організацій. З перших років заснування мови есперантисти мають свій гімн La Espero (Надія), що за традицією виконується на щорічному Всесвітньому конгресі есперантистів, та прапор.

Видатний лінгвіст та психотерапевт Клод Пірон відзначав доступність вивчення мови з практики опанування англійської японськими, китайськими та корейськими школярами: ті, що вклали на навчання і практику есперанто від 50 до 200 годин — здатні розмовляти цією мовою як психічно здорові люди; на противагу тим, що вивчають англійську протягом 1500 годин, проте після цього спроможні послуговуватись англійською лише на рівні афазитів (тих хто втратив здатність говорити). Лев Толстой у своєму листі до есперантистів доповідав, що мову есперанто він вважає надзвичайно легкою до вивчення; маючи на руках підручник та тексти, вже через дві години занять письменник був у стані якщо не писати, то вільно читати цією мовою.

За допомогою невеликої кількості словотворчих елементів (10 префіксів, 35 суфіксів та 11 закінчень) від кожного кореня можна самостійно створювати від 20 до 60 (а від деяких коренів навіть до 100) слів. Численні дослідження підтверджують, що володіння есперанто значно полегшує вивчення іноземних мов.

Есперанто — нейтральна мова. Розмовляючи нею, люди не відчувають тиск іноземної мови, тому з'являється відчуття рівноправності при спілкуванні з представниками інших країн, а це призводить до підвищення відчуття людської та національної гідності. Абетка

Наголос у словах завжди падає на передостанній склад. * — не входить до складу абетки, вживається в іншомовних власних назвах та іменах.

Граматика

Іменники утворюються за допомогою закінчення — о, у множині додається закінчення -j, відмінки створюються за допомогою прийменників: родовий — de, давальний — al, орудний — per, місцевий — sur та багато інших, для знахідного додається закінчення — n.

Числівники: 1 — unu, 2 — du, 3 — tri, 4 — kvar, 5 — kvin, 6 — ses, 7 — sep, 8 — ok, 9 — naŭ, 10 — dek, 18 — dekok, 20 — dudek, 100 — cent, 1000 — mil. Для порядкових числівників додається закінчення — а. Займенники: mi — я, vi — ти (ви), li — він, ŝi — вона, ĝi — він, вона, воно (для предметів), ni — ми, ili — вони. Для присвійних додається — a. Дієслова утворюються за допомогою закінчень: неозначені — і, теперішній час — as, минулий час — is, майбутній час — os, умовний спосіб — us, наказова форма — u.

Закінчення іменника та артикля можуть замінятися на апостроф (головним чином у поезії). Есперанто у світі

ЮНЕСКО звернулась до держав, що входять до неї, і до міжнародних організацій із пропозицією запровадити вивчення есперанто в школах і використовувати цю мову в міжнародному співробітництві. З 1994 року у всесвітній літературній організації ПЕН-клубі існує есперантська секція, єдина секція штучної мови, що свідчить про її літературний рівень.

Празький Маніфест містить короткий виклад цілей і принципів руху есперантистів, звертає особливу увагу на мовну демократію і збереження мовного розмаїття. При опитуванні, проведеному у 1999 році у Європарламенті, 21 % парламентарів висловили позитивне ставлення до пропозиції використання есперанто у Європі.

У 2008 році видано першу у світі Коротку енциклопедію оригінальної літератури мовою есперанто, що включає 300 статей про найвідоміших есперанто-авторів. У 2009 році партія «Європа - Демократія - Есперанто» () потрапила до основного виборчого бюлетеня Європарламенту. Ціль партії: запровадження есперанто. З вересня 2010 року періодичне друковане та інтернет-видання «El Popola Ĉinio» (З народного Китаю) головного інформаційного китайського державного порталу мовою есперанто esperanto.china.org.cn запускає регулярний відеожурнал.

Перший підручник Есперанто в Україні виданий знаним українським есперантистом Михайлом Юрківим в Тернополі, в 1907 році.

На його сторінках друкувалися переклади творів Т. Шевченка, І. Франка, зокрема, його знаменита «Посвята» на честь Кобзаря (1914), О. Кобилянської, В. Стефаника, Лесі Українки, М. Коцюбинського, народні пісні, коломийки (їх переклав В. Атаманюк), статті про творчість українських письменників.

Т-во винайняло дім у центрі міста, на ньому було розміщено велику вивіску, яка кожному впадала у вічі, кожного вечора сходилися там есперантисти, щоб вправлятися в конверсації, читати есперантські книжки й журнали. Там теж постійно відбувалися курси есперанто.

Існувала спеціальна закрита інструкція ЦК КПРС, котра забороняла згадувати есперанто у позитивному контексті. Відтоді і пішли такі ярлики, як «есперанто — мова мертва, штучна» тощо.

Над укладанням «Української антології» міжнародною мовою в середині шістдесятих років минулого століття плідно працював Андрій Рогов, філолог з Хмельницького. Есперанто організації України до проголошення Незалежності:: 1925—1938 роки — Всеукраїнський комітет есперанто 1921—1938 роки — Спілка есперантистів Радянських Республік 1968—1972 роки — Есперанто-комісії при Українському товаристві дружби і культурних зв'язків з зарубіжними країнами 1979—1988 роки — Українське республіканське відділення Асоціації радянських есперантистів

При УкрЕА діє видавництво есперанто-літератури «Helianto» (Соняшник). Питаннями організаційної та фінансової підтримки есперанто-руху в Україні займається Благодійний фонд «Есперо» імені Василя Єрошенка.

Після анексії Криму Росією щорічні зустрічі есперантистів проводяться в перших числах травня у Львові (Mirinda Lviv («Чарівний Львів»)). Найбільший інтернаціональний портал-спільнота по вивченню есперанто Lernu має український розділ та україномовний форум.

Великий українсько-есперантський словник (2008) містить 260 тисяч слів, а Великий есперантсько-український словник (2007) 80 тисяч слів. Есперанто-об'єкти У спеціальному міжнародному каталозі, за Україною значиться 6 об'єктів що носять назву «есперанто» чи ім'я ініціатора мови: дві меморіальні дошки піонерам есперантського руху М. Боровку та І. Островському у Ялті; парк «Есперанто» у м. Рава-Руська (Львівська обл.); барельєф автора першого україномовного підручника есперанто М. Юрківа у Тернополі; бюст Людовика Лазаря Заменгофа у Одесі;

Себе рекламує як: міжнародна, незалежна літературна, науково-популярна, аполітична, скромна, та й врешті, найкраща газета.

Літературний журнал «Literatura Foiro» видається раз у 2 місяці в Києві. Локалізації Есперанто присутня у вебоглядачах як мова, котру можна обрати для перегляду сайтів за умовчанням. Чимало сайтів з найвищою та високою відвідуваністю, що їх відслідковує рейтинг Alexa, представлені в есперанто, серед них: Google — перший і поки що унікальний глобальний пошуковик що вміє розшукувати запити виключно серед есперантомовних текстів; Facebook — соціальна мережа надає кожному легку можливість до поглиблення та покращення локалізації; Ipernity — платформа блогів та спільнот, універсальний мультимедіа хостинг; China.org.cn — офіційний державний портал Китаю.

Kiam pelos el Ukrajno: for en bluan maron: Dnipro sangon malamikan,— kampojn kaj montaron — : ĉion-ĉion mi forlasos: kaj flugos al dio: arde preĝi … Sed ĝis tiam: mi ne konas dion. Enterigu, vin kunligu, la ĉenojn disŝiru, bonvenigu la liberon — : al bataloj iru. Kaj en granda familio, nova kaj libera, ne forgesu rememori: min per vort sincera. </div></td></tr></table> Див. також Вікіпедія мовою есперанто

Василь Горбачук та ін. Юридичний словник українсько-есперанто-російсько-англійський. — Слов'янськ: Академічний центр управління, підприємництва, права, 1994.

— Дрогобич: Українське есперанто-видавництво «Добре серце», 1998. Володимир Пацюрко, Євген Ковтонюк. Есперантсько-український словник: В 2 т. — К.: Видавець Карпенко В. М., 2010. ISBN 978-966-15-1643-3 (Том 1), ISBN 978-966-15-1644-0 (Том 2) Saussure R. de, La construction logique des mots en Espéranto, Gen., 1910; Manders W., Interlingvistiko kaj Esperantologio, Purmerend, 1950; Hagler M., The Esperanto language as a literary medium, Bloomington, 1971; Stojan P. E., Bibliografio de Internacia Lingvo, Hildesheim, 1973; Esperanto en perspektivo, L. — Rotterdam, 1974; Kalocsay K., Waringhien G., Plena analiza gramatiko de Esperanto, 4 eldono, Rotterdam, 1980;

Ivy Kellerman. A Complete Grammar of Esperanto. Chicago: D.C. Heath & Co., 1910 esperanto.net

© Дудич, Ендре (Угорщина) 7.06. 2008 Мова есперанто на сайті Glottolog 3.0: Language: Esperanto Google.com каталог сайтів мовою есперанто Микола Скрипник. Есперантизація чи українізація (1930) Штучні мови Есперанто

Народились Дивись також :Категорія:Народились 1944 9 січня — Джиммі Пейдж, рок-музикант (Led Zeppelin, The Yardbirds).

1 березня — Роджер Долтрі, англійський рок-співак (The Who). 13 березня — Ігор Кіо, російський ілюзіоніст. 21 березня — Тімоті Далтон, англійський кіноактор.

23 квітня — Тоні Еспозіто, легендарний канадський хокеїст. 27 квітня — Куба Гудінг, американський співак. 5 травня — Жан-П'єр Лод, актор. 14 травня — Джордж Лукас, американський кінорежисер, продюсер. 20 травня — Джо Кокер, англійський рок-співак, композитор. 28 травня — Гледіс Найт, американська співачка.

7 липня — Тото Кутуньо, італійський композитор, співак. 13 липня — Ерно Рубик, угорський винахідник, конструктор головоломки «кубик Рубика». 22 липня — Річард Девіс, англійський рок-музикант, співак (Supertramp). 31 липня — Джеральдіна Чаплін, американська кіноакторка.

13 вересня — Жаклін Біссет, французька акторка. 17 вересня — Райнхольд Месснер, австрійський альпініст. 25 вересня — Майкл Дуглас, американський кіноактор.

28 жовтня — Колюш, французький комедійний актор. 29 жовтня — Роббі ван Леейвен, голландський рок-музикант (Shocking Blue). 2 листопада — Кейт Емерсон, американський рок-музикант 10 листопада — Аскар Акаєв, президент Киргизії (з 1990 р.)

30 липня — Полікарпов Микола Миколайович, радянський авіаконструктор, в колах пов'язаних з авіабудуванням мав неофіційний статус «Короля винищувачів».