text
stringlengths 15
74.7k
| document_id
stringlengths 10
10
| document_title
stringlengths 4
323
|
|---|---|---|
Нікого не треба обіймати. | 3acy_train | [Нікого не треба обіймати.] |
Тобі все ніколи. | 3ad7_train | [Тобі все немає коли.] |
Мені все ніколи зосередитись і відрегулювати як належить. | 3adg_train | Гобіт, або Туди і звідти |
Хлопчаком він добряче напрактикувався, жбурляючи камінчики в кого заманеться, аж поки кролики, вивірки і навіть пташки почали блискавично тікати йому з дороги, щойно бачили, як він нахиляється; і навіть подорослішавши, він усе ще присвячував чимало часу метанню кілець і дротиків, стрільбі по паличках, грі в кулі й кеґлі та іншим тихим метальним і влучальним іграм — він таки справді вмів робити багато чого, окрім як пускати кільцями дим, загадувати загадки та готувати їжу, але раніше мені було ніколи розповісти вам про це.І зараз — теж ніколи. Доки Більбо підбирав камінці, павук дістався до Бомбура — і незабаром ґномові прийшов би кінець. Але тієї миті Більбо метнув. Камінь цюкнув павука по голові — й той, знепритомнівши, звалився з дерева й гепнувся на землю, задерши лапи. — Зараз ніколи! — крикнув стерновий. — Відпихайте! | 3adu_train | [Хлопчаком він добряче напрактикувався, жбурляючи…] |
Йдеться насамперед про очікування невідворотного одними й готовність його прийняти, а ще – про жертовність і безкомпромісність інших, які також були породжені цим відчуттям невідворотного, «бо далі нікуди». | 3ail_train | Заспокійлива соціологія |
– І лише у Мені у дні скорботних дат навіть нікуди покласти квіти пам’яті. | 3ajo_train | [– І лише у Мені у дні…] |
Діватись було нікуди готель проплачений вирішуємо їхати далі. | 3ali_train | До Греції на власному авто |
Я сказав: «Тоді мені нікуди йти». | 3alw_train | [Я сказав: «Тоді…] |
Укрзалізниця не хоче визнати, що скорочення потягів викликане зношеністю та закінченням терміну експлуатації пасажирських вагонів, які нічим замінити. | 3amb_train | [Укрзалізниця не хоче визнати, що…] |
Через подорожчання, зазначають аналітики, знизяться платежі, а кількість людей, яким нічим буде платити, зросте в рази. | 3an1_train | [Через подорожчання, зазначають аналітики…] |
Дуже був подивований роз’ясненням Міністра Кириленка відносно нападів на звільнених керівників.Що більш нічим прикритись, з переляку буде давати 6 квітня якісь прожекти. | 3ans_train | [Дуже був подивований роз’ясненням Міністра Кириленка…] |
Бо в іншому хвалитися справді нічим. | 3aoo_train | [Бо в іншому хвалитися справді немає чим…] |
Однак усі ці успіхи стали можливими лише тому, що вдалося подолати корупцію.Лі Куан Ю: «Корупція є однією з рис азійського способу життя. Люди відкрито брали винагороду, це було частиною їхнього життя». Однак в уряді Лі Куан Ю прекрасно розуміли, що «європейську кашу» зі «східних інгредієнтів» не звариш. Тому відомий рецепт сінгапурського прем’єра звучав так: «Посадіть трьох своїх найкращих друзів. Ви знаєте за що і вони знають за що». Інструмент, який був у розпорядженні сінгапурського уряду, – це Бюро з розслідування корупції (Corrupt Practices Investigation Bureau), засноване ще британцями в 1952 році для боротьби з корупцією в нижніх і середніх ешелонах поліції, серед інспекторів, які контролювали лоткову торгівлю, землеустрій і подібні сфери. Лі Куан Ю вирішив спрямувати БРК на великих хабарників у вищих ешелонах влади: «З дрібною сошкою ми мали намір боротися шляхом спрощення процедур прийняття рішень і видалення будь-якої двозначності в законах шляхом видання ясних і простих правил, аж до скасування дозволів і ліцензування в менш важливих сферах суспільного життя. Оскільки ми зіткнулися з проблемою засудження корупціонерів у судах, ми стали поступово посилювати закони». Уряд боровся з корупцією в Сінгапурі, починаючи з величезного нелегального «синдикату поліцейських патрулів», який незаконно збирав гроші з водіїв вантажівок, митних чиновників, які перевозили і «кришували» контрабанду, і закінчуючи міністрами, які лобіювали рішення, вигідні великим компаніям. Окремим аспектом цієї боротьби стало очищення судової системи (на місця суддів залучали кращих приватних адвокатів), а держчиновникам підняли зарплати до відповідного рівня у приватних компаніях. Система була досить сувора до злочинців, незалежно від їхнього соціального статусу. Ряд міністрів і вищих чиновників, викритих у корупції, або потрапили до в’язниці, або наклали на себе руки, або втекли з країни. Ба більше: було ініційоване розслідування проти дружини і сина самого Лі Куан Ю – з допитами і всіма необхідними за законом процедурами. Сьогодні Сінгапур займає у рейтингу Transparency International (2009 рік) 4-е місце за чистотою від корупції у світі та 1-е – в Азії. Ще одним важливим пунктом стала «корпоративізація» Сінгапуру. Багаті і бідні, власники і наймані працівники повинні були відчути, що вони – одна команда, співробітники однієї «корпорації», яка конкурує з іншими країнами-«корпораціями». Лі Куан Ю: «Якби ми не перерозподіляли ті блага, які наші люди створювали в умовах ринкової конкуренції, ми послабили б почуття солідарності між жителями Сінгапуру, послабили б почуття того, що всі вони – люди однієї долі». У 1959 році, коли Лі Куан Ю вперше став прем'єр-міністром, ВВП на душу населення в країні становив усього 400 дол. США. У 1985 році – вже 6500 дол. США. У 1995-му Сінгапур із 26 000 дол. США на душу населення обійшов Британію (19 700). Сьогодні Сінгапур, при 5-мільйонному населенні, гострому дефіциті вільних площ і відсутності ресурсів (навіть прісної води), має ВВП у 162 млрд дол. (2008) і позитивний торговельний баланс (експорт – 236 млрд, імпорт – 220 млрд). Не дивно, що ПНД – партія Лі Куан Ю – продовжує домінувати в політиці Сінгапуру, а після його смерті при владі залишалися люди з його найближчого оточення (в тому числі його старший син Лі Сянь Лун). І, зверніть увагу, жодної «західної» демократії! Прем’єр-міністр керує Сінгапуром залізною рукою, його партія досі має 83 з 89 місць у парламенті. Це демократія чи диктатура? Насправді, цій державі значно більше підходить визначення «поліцейська», а не демократична. Наприклад, тут можна слідкувати за переміщенням кожної автівки, а охоронці в будинках фіксують прізвища відвідувачів. Чоловіки повинні завжди носити брюки, а жінки – панчохи. І, якщо ви вже маєте двох дітей, але не маєте доброї освіти, вам можуть ввечері подзвонити з поліції і нагадати про необхідність користуватися протизаплідними засобами. В сінгапурській пресі заборонено писати про секс і політику. Як зазначає Б. Вербер: «Сінгапур – держава демократична, але для того, щоб громадяни не голосували як попало, на виборчому бюлетені пишеться номер картки виборця». Ніякої демократії! У 1949 році, зазнавши поразки від комуністичних збройних формувань Мао Цзедуна, підтримуваних СРСР, на острів Тайвань із материка втік очільник Гоміньдану генералісимус Чан Кайші. Серед них було чимало багатих підприємців, технічних і фінансових фахівців, простих трудівників, чиїм головним злочином було вміння і бажання добре працювати і заробляти. Оскільки Чан Кайші зумів прихопити з собою і державну скарбницю, скарби китайських імператорських династій, цінне обладнання та інші рухомі активи, то новий початок не був катастрофічним, як це могло статися, враховуючи, що на той момент Тайвань являв собою позбавлений природних ресурсів острів, переповнений бідним, голодним, малограмотним населенням. ВВП на душу населення Тайваню ($145) тоді мало відрізнявся від Ефіопії або Сомалі. ні розвиненої промисловості, ні доброї освіти на острові не існувало. А за вузькою Тайванською протокою лежав колосальний маоїстський Китай – багатолюдний, агресивний і невблаганний. | 2ll6_train | Свиня або Тигр: майбутнє України (продовження) |
Мізерно котилися Гнатові дні.Розсипав рясно піт відчаяної праці. П’янів і забувався. Можна п’яніти від усього, але найприємніше оп’яніння від праці і любові. Марія швидко наливалася соками і округлювалася. Знала, що від’їхав Корній, і не ходила більше тратити по гаях болючих ночей. Не бачила і не зустріла його. Робилося шкода затраченого дівоцтва. Хотілося мститись на комусь, а що під рукою Гнат, то на нього все. Він, а ніхто інший, винний. Він, рижий, з маленькими гострими очима, упиром упився в її соковите дівоцтво і висмоктав з нього перші найсолодші соки. Так вона ж йому задасть. Убиралася в барвисті спідниці, голову накривала по-дівочому, заплела розплетену дружками косу. Домашня праця не цікавить більше Марію. Напрацювалася й натягнулася. Досить. Неділі, музики, сміхи вечірнього стояння по перелазах. Першою приятелькою Марії стала Ганна. Повновида й моторна дівчина. Марія іноді кидала на неї погляд змії і не раз мала бажання впитися пазурами в ясні глибокі і невинні очі. Але терпіла, робила усмішки, танцювала на музиках, верталася поночі додому. Гнат. Ой, Гнат, Гнат! Чув він, коли вертається його дружинонька, як роздягається в темноті, розщіпає натягнену корсетку, думає про останній прощальний крадений поцілунок і всміхається до темноти? Чув і знав. Усе знав. Але Гнат — камінь, Гнат — страждання. Давав їй місце на постелі й уважно віддалік слухав, коли засипала вона, як дихала. Опісля і сам засипав, а рано знов при праці з фуганком у твердій руці. Буднього робочого дня Марія одягає святкові одяги. Кудись іде. Гнат не питає, куди вона йде. Чи ж мало куди треба їй піти. Краще ж піти в святковому ніж якоюсь задрипанкою. — Гнате. Коли б я не прийшла надвечір, занесеш веприкові. Розтовчеш у цеброві картоплю і замішаєш з грисом. Сказала і відійшла. Гнат і не думав спитати, куди відійшла. Це ж її, а не його справа. Пішов до праці і зовсім забув за веприка і грис. Вернулася, а веприк на ціле горло верещить. — Давав ти веприкові їсти? Вже ж вечір… Гнат мнеться. — Не давав! Бачу по тобі, що не давав! Не бійся, не перервався б. І братова твоя добра. Не зроблю я, так і лишається незроблене. Гнат мовчить. Марія від злості розривається. Коли б, макогін проклятий, хоч слівце промовив. Зціпить зуби, і мов пень гнилий. Одарка почала й собі на Гната. — Так, чуєш, далі не можна. Вона тільки потицянки та потицянки… За роботу зовсім забула. Вибіжить на вулицю і хіхи-хахи, а дома, як вовк. Що це? Так, чуєш, не можна. Скажи їй що. Ну, що ж він їй скаже? Які є для цього слова? І дійшло до того, що Марія часом не приходила на ніч додому. Казала, що ночувала в Домахи, але злі язики говорили, що вона деінде проводила свої ночі. Тоді Одарка й Михайло заявили останнє слово. Або — або. Або Гнат стриножить свою брикливу жінку, і вона сидітиме дома та працюватиме, або хай собі під (енергійно) три чорти вибирається з хати! Он є комора, роби з неї хату і жий там, як хоч. Ми не допустимо, щоб про нас люди таке говорили… Не допустимо, щоб нас викпивали через твою жінку. Після цього наступала сварня. Обидві братові змагалися голосами, і, розуміється, побила рекорд Марія. Гнат наскоро робить з комори (що через сіни) хату, ставить стола, лави, стільці, чіпляє в куті кілька образів і перебирається з Марією на самостійне господарювання. Ділилися садом, полями, городом. Дерлися за кожне дерево, за кожну п’ядь землі. Щастя ще, що Михайло розважливий, а Гнат не говіркий. | 12cw_train | Марія |
Дивне прохання, але раптом таки я не марно це сюди запропоную.Потрібна піжамка мавпочки. Чи костюм мавпочки. Називайте як хочете — але якщо у вас є щось, що таки можна так назвати — напишіть мені, будь ласка. Весь ФПвН буде вам вдячний. | 38vh_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Дівчата бігають повільніше ніж хлопці через особливості будови тазу, чи це зумовлено гормональними причинами?якщо, наприклад, одна дівчина матиме вужчий таз, то чи означатиме це, що бігати вона буде швидше за ту, що матиме ширший таз? Ясно, що тут ще інші фактори враховуються, але все ж таки? | 38vi_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Тарас, ок, навіть якщо розглядати таз і ноги як систему двох фізичних маятників, точки підвісу яких рухаються відносно одна одної за певною траекторією(тут постає питання про максимальні кути і процентуальний вплив на швидкість), ми не можемо нехтувати іншими біологічними факторами, такими як довжина ніг, вага тіла, відсоток жиру, транспорт кисню, здатність м’язів до скорочення, в кінці кінців — підготовка спортсменів, вид забігу(!).Я до того, що так, можливо ширина тазу і впливає, але ми могли б сказати, що це є основним фактором при всіх інших рівних “дано”. Але проблема в тому, що різниця одного окремого “дано” може бути більшою між двома представителями однієї статі, аніж середня різниця між Ж і Ч. З чого можна зробити висновок, що сукупність всіх факторів може бути більш виграшною для рандомної жінки, ніж для рандомного чоловіка. | 38vj_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Рік тому, біля 4 корпусу, постійно бачив хлопця з довгим білим фарбованим волоссям, та загалом дуже схожого на дівчину, хто він і де зараз? | 38vk_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Хтось знає пароль від wifi 6-306 або 305? | 38vl_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Всім привіт!Потрібні матеріали для підготовки до GMAT. Хто має і бажає продати/віддати—пишіть у приват) | 38vm_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Хто може позичити телефон на пару днів якщо має запасний чи щось таке?дуже потрібно, дякую | 38vn_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Друзі, тут така справа — ми ще з кількома хорошими людьми, за підтримки Спудейського братства НаУКМА робимо до дня Академії колекційну карткову гру “CampUs” із оригінальним ігроладом та правилами.Для початку маємо дві колоди — “Стару” та “Нову”, які потім, якщо все піде добре, будемо доповнювати новими картами, скажімо, до днів факультету. Перед вами зразки деяких карт і моя обіцянка, що гра обіцяє бути цікавою. Офіційно сподіваємось випустити гру у вівторок, 18 жовтня, тим часом оформити передзамовлення за собівартістю можна в мене через особисті повідомлення — Вам це вийде дешевше, а ми точно знатимемо розміри першої партії. Точки розповсюдження повідомлю додатково. Поки що орієнтовна вартість — 50 грн (і ми сподіваємось, що вартість остаточна буде дещо нижчою). Точну ціну колоди опублікую через кілька днів, як тільки своє слово скаже типографія. І, звісно, будемо дуже раді Вашим лайкам та репостам. | 38vo_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Троя, В кого можна взяти завтра ввечері дриль на 5 хвилин? | 38vs_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Хочу звернутися до всіх жителів гуртожитку на Троєщині, а саме на Марини Цвєтаєвої.Хлопці та дівчата! Поясніть мені, будь ласка, може, я чогось не розумію в цьому житті, але НЕВЖЕ ЦЕ ТАК ВАЖКО ВИКИДАТИ СМІТТЯ В СМІТТЄПРОВІД? Хіба це таке надскладне завдання кинути ваш пакетик в спеціально відведене місце? Судячи з того, що я бачу на 4 поверсі, то так. І не тільки бачу, але й чую, бо запах розповсюдився по всьому поверху. Одразу стає не по собі. Всі ми, наче, могилянці. Всі співають пишаються своїм званням студента найкращого ВНЗ України, а самі не можуть донести сміття до урни… | 38vt_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Лайк, якщо цнотлива, репост, якщо вчишся у Могилянці. | 38vv_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Хто слухає соціологію реклами у Осипчук?підкажіть, у вівторок семінар чи лекція, і що готувати?? | 38vw_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Навіщо в кожну статтю про арахнофобію обов’язково вставляють фото стрьомних великих павуків?:( | 38vx_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Якщо загубив студентський, чи можна брати книги в бібліотеці з паспортом/заліковкою? | 38vy_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Людоньки, хто слухає основи літ. творчості, підкажіть будь ласка дз на понеділок.Буду вдячна! | 38vz_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Будь ласка відгукніться ті, хто переходив в Могилянку з Острозької академії або хоча б підкажіть, де таких можна знайти? | 38w0_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Спочатку ви кажете що в Могилянці заборонений плагіат, а потім показуєте на Дні ФПвН сцену з тарганом!Побачимося в суді. | 38w1_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
З днем народження, Іванко!Далі зазначується, що жінка має дбати про «фізичне збереження раси». Лише фізичне. Чи ж не замала така роля для жінки? І як тут не згадати славнозвісні 4 K! Завдяки фемінізмові «жінка перестає думати про інтерес родини». Цілком слушно. «Одним з неминучих результатів розвитку фемінізму є смерть — фізичне вимирання нації». Безперечно. Загальні вирази про жінку, як «приятеля-друга», не прецизують погляду на таку важну справу. Треба ще більш рішуче відгородитися не лише від фемінізму (амазонства), але й від чотирьох К, що відгомоном грають навіть серед тих, які того зрікаються. Та оскільки « Перемога », хоч не зовсім ясно, то принаймні цілком поважно, старається розв'язати ці питання, то, на жаль, цього не можна сказати про інші органи нашої преси. « Назустріч », наприклад, в спеціяльному числі, присвяченому жінці (ч. 12, 1934 р.) надзвичайно легковажним, кокетерійно-фрівольним тоном, повторює під маскою модернізму, передпотопові погляди на жінку-куховарку («мати») і «любку», що має мужчин для своїх «щоденних примх» (чи себе лише для примх мужчини?). «Єва чи еманципантка — між цими двома типами мусите вибирати»! Так нібито й один, і другий вже не перестарівся смертельно... Чи славнозвісні 4 К є дійсно правдивим поглядом фашизму на ролю жінки - про це нижче. А наразі поставимо питання: чи справді, найшляхетніше завдання з тих чотирьох К — виховання дітей — може бути в нас, на нашому ґрунті, єдиним завданням жінки? Чи вона до того приготована? Чи в стані вона виховати свідомих дітей нації, а не «дурних курчат», коли на загально прийняту думку, була вона до цього часу лише «байстрюча мати яничар»? Чи може вона від одних фашистівських гасел, як від дотику чудодійної палиці, перетворюватися з матері яничар і «дурних курчат» в героїчну матір відважних Ґракхів? До цього часу, на жаль, ще велика частина наших матерей, бодай, як твердять наші поети, постала з цілком іншого матеріялу. Мати в «Науці» Руданського вчить свого сина стелитися, гнутися, коли того вимагає вигода. В «Синах» Стефаника бачимо матір, що з німим докором дивиться на синів, які тікають з-під рідної стріхи боронити рідну землю. Безперечно, не одна з українських матерей показалася в останні переломові роки — на висоті свого завдання. З їх домових вогнищ вийшла молода ґенерація, повна самопосвяти. Але теж не одна з цієї ґенерації знає скільки труду її коштує вирватися зі свого Андромахівського родинного вогнища. Та, на жаль, якраз жіночий тип цього окруження став типом нашої літератури. Значить, і досі існує він масово, не перевівся цілковито, оскільки його образ і дотепер страшить в нашім письменстві. Доручати такій Андромасі, як ударне завдання, родину і формування будучих поколінь, криє небезпеку і для теперішніх поколінь. Оскільки жінка типу матері Ґракхів, або Жанни д'Арк робить, як казав Б. Шов — з овець мужчин, то тип Андромахи навпаки, робить з мужчин те, що робила з ними Цирцея... Коли ж від такої жінки вимагається бути лише матір'ю і жінкою, то для неї буде далеко важнішою рідна стріха від рідної землі. Тоді її прив'язання до свого тіснішого колективу — родини, не раз штовхне її до зради ширшого колективу — нації. Ось тому фашистівські погляди неможливо живцем переносити на наш ґрунт. Бо українська жінка не сміє замкнутися в своєму теремі і відірватися від цілого многобарвного світу, що лежить поза ним, доки вона цілком не збагне всіх суворих і жорстоких вимог, які той світ ставить до неї і до її родини. Інакше вона буде зі свого терему входити до намету мужчини тільки на те, щоб «підтяти його міць», замість того, щоб її сталити; щоб відірвати його від сповнення свого обов'язку, затримати його при собі, а не пригадувати завжди ту годину, коли треба звивати намет і сідлати коня. Інакше буде вона завжди, як та мати козака Гоголя, лише припадати йому до стремен і заливатися гарячими сльозами — замість самій йому те стрем'я тримати. | 38w2_train | [дописи з „Підслухано НаУКМА“] |
Три зозулі з поклономЛюбові всевишній присвячується Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу — хату Карпа Яркового. А перед нею — молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа Яркова і веде мене очима. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина… Підійшовши ближче, я вклоняюся Марфі й кажу через молоденьку сосну; — Здрастуйте, тітко. Марфа ворушить губами і проводжає мене далі, аж доки я не увійду в сосну “велику” (у нас її називають ще: “та, що твій тато садив”). Дома мене стрічає мама, радіє, плаче і підставляє мені для поцілунку сині губи. — Мамо, — питаю після того, як куці студентські новини розказано (сесію здав, костюм ось купив), — а чого тітка Марфа Яркова на мене так дивиться? Мама довго мовчить, потім зітхає і каже: — Вона любила твого тата. А ти на нього схожий… Марфа — тоді її в селі за маленький зріст звали “маленькою Марфою” — знала, що лист від тата приходить раз на місяць. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку — тонесенька, тендітна, в благенькій вишиваній сорочині й рясній спідничині над босими ногами — і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки: втекла від молотарки або від косаря, за яким в’язала, або з лук, де сіно скиртують. Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: “Є — нема, є — нема, є…” Коли з пошти виходив наш поштар дядько Левко — височенний, худющий, як сама худорба, з брезентовою поштарською сумкою через гостро підняте вгору плече, Марфа підхоплювалася йому назустріч і питалася тихо, зазираючи знизу в його очі: — Дядечку Левку, а од Мишка є письомце? — Нема, — одказував Левко, блукаючи очима поверх золотого Марфиного волосся, що вибилося з-під чорної хустки. — Не брешіть, дядечку. Є… — Ну — є! Є… так не тобі, а Софії. — Дядечку Левку! Дайте я його хоч у руках подержу… — Нельзя. Чужі письма нікому давати не можна. Заборонено. — Я тільки в руках подержу, дядечку, і оддам. Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка — ще синіші. Левко озирається довкола, зітхає немічно худими грудьми і манить Марфу пальцем за пошту. Там він дістає із суми конверт і простягає Марфі: — На. Тільки нікому не кажи, що давав, бо за це… виженуть мене. — Ні-ні-ні, дядечку! — аж похлинається від щирості Марфа. Вона хапає з Левкових пучок листа — сльози рясно котяться їй по щоках — пригортає його до грудей, цілує в зворотну адресу… — Чорнила слізьми не розмаж, — каже Левко і одвертається: жде. Марфа, якщо поблизу не видко людей, нескоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче… — Ну, от бачте, нічого я йому і не зробила… Тепер несіть Софії. Я ж нічого йому не зробила… Спасибі, дядечку, рідненький… Нате вам осьо, вип’єте за його здоров’я. — Ти, Михайле, кажу, хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться. А він: — Навіщо ж людину мучити, як вона й так мучиться? Очі мамині сухі, голос ані здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять — вони закам’яніли. Останній лист від тата “Софіє! Соню! Учора дав мені товариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав. Не тільки голова, а й брови посивіли. Зразу подумав: може, то іній (це надворі було), тернув долонею — ні, не іній… Більше не дивитимусь. Часто сниться мені моя робота. Наче роблю вікна, двері фільончасті, столи, ослони. І так мені руки потім засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі. А руки як не свої… Ти питаєш, як нас годують, як одягають на зиму. Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п’ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки попросив! Вдяганка звичайна, селянам до неї не звикати. Сю ніч снилася мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може, і вища. ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтесь. Сусіда мій по землянці молиться уві сні, а Бога не називає. До кого молиться?... Соню! Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінківських бандуристочка сліпий, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір несходиму, а чи впадуть од морозу. (“Сибір неісходиму” було нерішучою рукою закреслено густим чорним чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: “Сибір неісходиму”.) Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття. Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму…” | 14fn_train | Три зозулі з поклоном |
Дорогая Дориночко!Ти не дуже сердишся, що я тобі не хутко відповідаю? Але по два листи заразом в один дім писати, то трудно, а папі і мамі треба було де про що хутчій написати, от так і вийшло, що я спізнилася з листом до тебе, хоч моя Гуся і варта дуже скорої відповіді. Але від часу карнавалу не було так-то чогось цікавого до описання. Було тут « утро », що врядили приїжджі росіяни з Ніцци, але таке погане, що не тільки акторам, а навіть публіці було сором і ніяково дивитись одним на других… І програма така, як я не люблю, все якісь уривки, qui n’avaient ni queue ni tête. Ми всі дуже жалували, що пішли (нас затяг лікар і одна з актрис, ніяково було не піти), і ми з Наташею дали урочисте слово перед лицем вічного моря, що більш ми за границею на жадні російські « благоглупости »не підемо, хоч би нас на ретязі тягли. На mi-carême (середина посту) санремосці сподівались знов карнавальних розривок, але їх перенесли в Бордігеру (се маленьке місто коло Сан-Ремо, тепер воно вже так як передмістя, бо злилось віллами і садами з Сан-Ремо). Сьогодні там має бути bataille des fleurs, але ми туди не поїдемо, не хочеться, бо нового нічого не побачимо, а до того ж там, певне, будуть тільки квітки та конфетті, а не буде убраних carro (возів з гротами, масками і т. і.), як було тут, — без їх уже не так гарно. Тут їздили цілі гори зелені з білим снігом зверху, і кораблі, і хати (кухня, звідки тарілки та городину кидали), і багато від коліс до верху убраних квітками ландо, а в Бордігері сього, певне, не буде, бо тільки приїжджі братимуть участь, а італьянцям сьогодні піст (mi-carême уже пропустили). Зрештою, й англічанам «піст», — вони всі зажурені, що їх військо з Метуеном бури розбили, через те навіть на гонки яхт не ходять, а в самих гонках тільки дві англійські яхти беруть участь, і то, певне, ірландські (ірландці не журяться англійською бідою). Гонки сі робляться зовсім не так, як я собі думала. Я думала, що всі яхти стають перше в ряд, а потім переганяються наввипередки, тим часом вони всі роблять круги по морю навколо різних значків, і котра більше кругів зробить в призначений час, та виграє. Круги ті широкі і значки поставлені зрідка, так що, з берега дивлячись здається, що яхти так собі плутаються без мети і плану. Але й так воно дуже гарно, коли стільки різних кораблів на парусах (єсть яхти більші від дніпрових пароходів) бігають по морю. З нашої вілли, а надто з мого вікна, все те дуже добре видко. Я налічила 6 великих яхт і 18 менших, а три великі пароходи стоять увесь час напроти нас нерухомо і щовечора наводять світло електричне на Сан-Ремо. Сьогодні ми компанією їздили на один з тих пароходів, великий військовий, що зветься «Dandolo» (по імені одного знаменитого дожа). Їхали до нього човном мінут з 20, бо він стоїть досить далеко від берега. Хитало досить нашого човна, але ми всі того не боялись, і ніхто не був хворий, тільки Путя дуже боялася, і плакала, і требувала вертатись з півдороги, а ще нам довго якийсь катер заважав лізти на трап парохода, то вона вже розкричалась, що кинеться в море, потім же, на пароході вже, заявила, що вона не поїде додому, поки не втихне море (сього в марті прийшлось би довго ждать!). Чиста біда була з нею! Моряки сміялись і частували її коньяком «для куражу». Ми оглянули весь пароход, бачили масу гармат, та револьверів, та мітральєз і т. і., аж прикро було дивитись, що стільки-то всього того видумано і нагромаджено, щоб стріляти людей… Взагалі ж пароход гарний, чистий дуже, великий (з трьома поверхами), — я тобі посилаю його портрет, що мені подарували на пароході ті моряки, що нас водили. Назад їдучи, Путя було знов заходилась плакати, але один панич, італьянчик, товариш її по гімназії (тільки вже кінчаючий), так смішно почав удавати, ніби й він плаче, що вона мусила засміятись, а далі й зовсім розвеселилась. Путя взагалі чималий страхополох, певне, через те, що виросла без товаришів та під крилом у гувернанток. Але тепер вона, може, дедалі набереться одваги, бо вона ж «гімназист». Хоч, зрештою, у них в гімназії і хлопці часто плачуть, се у них в звичаї. Але гімназія у них славна, нема такої казьонщини, як в наших. Надто учитель італьянської мови, історії, латині і географії (все в одній особі) такий симпатичний, так просто і вміло обходиться з учениками, що ми всі, хоч незнайомі з ним, дуже його любимо і завжди помагаємо Путі робити для нього букети (йому ученики часто дарують букети, — інших дарунків він не приймає, та й букети тільки некуповані бере). Звичаї в гімназії дуже прості і вільні, найбільша кара — заборонити на скілька днів приходити в гімназію. Нулі та 1 «з поведения » ставлять часто, але й зачеркують хутко, і ніхто того особливо не боїться, хоч не раз «для годиться» плачуть і просять зачеркнути. Свят тут менше, ніж у нас, але зате, напр., позавчора ні з того ні з сього всіх розпустили з 10 г. рано, через те що «сьогодні гонки». Сьогодні, в суботу, директор хотів, щоб замість того пропущеного часу учились по обіді тепер (тут тричі на тиждень учаться ще й по обіді від 4 до 5, одну годину, а ранішня наука іде 3½ год., від 8½ до 12), але учитель італьянської мови сказав, що нехай директор «ловить», коли хоче, математика, а він (італ.) на урок не прийде, бо й сам хоче в суботу гуляти. А математик ранком так умовляв одного ученика, що не хтів тихо сидіти: «Та посидьте ж, Корраді, ще півгодинки тихо, а я вже вас сам на гонки поведу, їй-богу, поведу, тільки заспокойтесь». Сей Корраді знаменитий на всю гімназію своїм пустуванням. Путя його хутко в гості до себе запросить, тим часом до неї вже ходять дві товаришки і два товариші, спочатку церемонились, бо тут хлопці з дівчатами не дуже-то товаришують, а тепер звикли і остатнього разу таке виробляли, що Путя потім аж по сходах не могла ходити і в 9 год. спати пішла. Ще тобі колись про їх звичаї напишу, коли цікаво, а тепер вже годі, лист і так довгий. Про себе не маю що нового писати, бо я зовсім здорова, як і всі ці остатні дні. Пиши мені, Гусінько, а я буду відповідати завжди. Цілую міцно твою білу голову, а ти всіх поцілуй. Твоя Леся | 15cz_train | До сестри Ісидори |
Се було в початку віків.Новостворений світ сіяв чудовою красою, скрізь була гармонія, ясне, повне життя. Цвіла божа мрія, розкішна й лагідна. Людське життя плило тихими хвилями і зливалося з тією мрією в одне осяйне, спокійне море. Великий спокій був на землі, й люди жили в спокою. Так було довго. Злий дух спав у підземній країні. Він спав довгі віки, і сон його був лихий. Прокинувся злий дух і покликнув: «Лихі сни мучать мене! Душа моя рветься, нема мені спокою! А там, на землі, панує ясний спокій, мрія ворога мого цвіте і витає — і ніщо не бентежить її. Чи маю я носити сам мою тугу огненну, чи маю ховати мій смуток темний? Ні, я кину тугу в серце наймиліших дітей ворога мого, я розкину над ними смуток чорним покривом, і потьмариться мрія ворога мого». Злий дух вийшов чорним димом з лона землі і огненною хмарою полинув понад землею. Він пролітав над долинами, де хвилювало золоте збіжжя, де рясні дерева клонили додолу важкі віти. Там спустився злий дух, — і збіжжя вигоріло, мов від огню, овоч на деревах почорнів, трави пожовкли, квітки посохли, стала пустиня. Люди ховалися від огненного подиху по ямах та печерах і стогнали: голод!.. голод!.. Злий дух вернувся у підземну країну і ждав. Минуло сто літ. Пустиня давно обернулася знову в розкішну країну, знову хвилювало золоте збіжжя, рясні дерева знов клонили додолу важкі віти. Нове покоління людське розказувало казки про колишній голод, але ті казки почали забуватись. Божа мрія цвіла, як і перше, і спокій був на землі. Але злий дух не спав. Він сказав собі: погляну на діло рук моїх! Здійнявся з лона землі сивим туманом і холодною хмарою полинув над землею. Він пролітав над горами-полонинами, де паслися отари великі, де розкинулись табори людські, там він з’явився густим мороком, лихою заразою. Гинула худоба, конали люди, крик страшний котився по горах: смерть, смерть!.. Отари зникали, табори порожніли… Злий дух вернувся у підземну країну і ждав. Минуло сто літ, — на могилах людей, що погинули від зарази, ярий моріг зеленів, а нащадки їх спокійно ходили по горах-полонинах, весело грали в сопілки, скликали незліченні отари. Табори біліли наметами, скрізь було життя. Ніхто не згадував про лиху заразу. Божа мрія цвіла, як і перше, і на землі був спокій. Злий дух сидів у підземній країні і думав. І він створив думкою своєю дивну постать. Вона була блискуча, як рання зоря, і міняла свій вид щохвилини, як вогонь. Злий дух дав їй життя і назвав її: щастя. Він взяв її на свої дужі крила і полетів з нею геть високо понад землею. Була темна ніч, табори спали, тільки молоді пастухи сиділи навколо багаття — пастухи не спали вночі, — вони співали. Наймолодший грав у сопілку, дивився на зорі, і очі йому були спокійні, як зорі. З неба покотилася велика блискуча зоря. Пастух покинув сопілку і вхопився за серце. Він бачив зорю, і вона йому серце вразила. Він крикнув уголос: «Дивіться, дивіться!» — і всі дивились туди, куди показувала його рука, — там упала зоря. Вона впала на високу гору, і на горі спалахнуло світло, горіло і вабило серце. Пастух сказав братам своїм: «Ходім туди!» — і всі пішли до світла. Всі бачили у світлі те, що було їм над життя миле, і всі бачили різно. Їм було так, мов у душі в них горів вогонь. Вони йшли все далі, і світло далі ставало. Вони все йшли, кололи ноги на колюче зілля, шарпали одежу об гострі терни, кров була на слідах їх; йшли і падали один по одному, бо сила покинула їх. А ясна, дивна постать все далі ставала, все більше мінилась і зникла в тумані. Настав день, а вона не верталась, і ніхто не знайшов її. Був знов вечір, і пастухи співали. Вони співали: «О щастя, о ясне, загублене щастя!» І ті пісні отруїли серце всім людям. Всі прагнули щастя, а ніхто не знав його, всі хотіли бачити його, мати його на хвилинку і вмерти потім, бо воно стало їм миле над життя. І кожний бачив його, хоч у сні, хоч на малу хвилинку. На одного воно глянуло коханими очима, іншому заблищало золотом, іншому засіяло світлом слави. Всіх зчарувало воно навіки, і чари його були отрута. Воно летючою зорею падало в серце, і серце починало горіти. Хто раз бачив його, той не забував його до смерті. Пекельний вогонь прокинувся в душах всіх людей. Всі шукали щастя, всі хотіли мати його ціле в своїх руках. Для нього віддавали все найдорожче, губили себе і других, сльози й кров лились річками во ім’я його. А щастя літало по світі зорею, блискавицею, вогником бродячим і ніде не спинялось надовго, і ніхто не мав його ціле в руках. І чутний був великий крик по всій землі: «Щастя! щастя!..» | 16f6_train | Щастя |
Одного з найвідоміших спортивних коментаторів України Валентина Щербачова відсторонено від коментування матчів «Євро-2016».НТКУ анулювало договір із журналістом без будь-яких пояснень і попередження. Про це повідомив у «Фейсбуці» друг Валентина Щербачова, журналіст Віталій Довгич. «Ось якого листа надіслав мені Валентин Щербачов. Цитую: «Я вже давно звик до вибриків різних телерадіочинуш, котрі, прогинаючись перед можновладцями, забороняли мені працювати в ефірі, бо я ж — «ображав критикою небожителів». Нині ж — абсолютно без будь-якого попередження, анулюють договір на репортажі на УР (під картинку з Євро). Після першого репортажу, готуючись до наступних, раптом від колег дізнаюся, що «зверху» — з НТКУ, від пана Аласанії, прислано «їхнього» коментатора, а мій договір анулюють», — написав Довгич. У листі також йдеться про те, що Валентин Щербачов має намір відстоювати в суді свою професійну честь і гідність. «Я б і начхав, але друзі-юристи радять подавати позов, випробовуючи судову систему на захисті прав людини. Мабуть, є сенс звернутися до суду, щоб «пани теленачальники» зрозуміли: з людьми треба по-людськи, а не з позиції непрофесіонала у владі», — заявив телекоментатор. Варто зазначити, що Валентин Щербачов — володар відзнаки «Всенародне визнання» Спілки журналістів України, у 1992-1999 роках очолював Федерацію спортивних журналістів України. З 1970 року на українському телебаченні він вів спортивні програми, найвідоміші з яких — «Футбольні діалоги» (з кінця 80-x рр. до 1997 року вона мала назву «Футбол-хокей»), «Україна спортивна», «Спортивні кумири», «Олімпійська хвиля», «Спорт арбітраж», «Спорт майдан», «Валентин Щербачов представляє» та інші. Також Валентин Щербачов є засновником проекту «Національний реєстр рекордів України». До речі, серед рекордів є і його власний — за свою кар’єру коментатор провів п’ять телевізійних марафонів, перебуваючи в студії без перерви по 12, 24, 25, 30 та 33 години. Нині Валентин Щербачов часто супроводжує команду ветеранів київського «Динамо», а не так давно був з ними в зоні АТО. Серед інших захоплень — екстремальні види спорту. Щербачов організував більше 30-ти гімалайських експедицій, про які відзняв 26 репортажів. Брав участь у парашутному десантуванні на Північний полюс у складі української експедиції «Україна — Північний полюс 2000». Автор проекту «Сімейний екстрім», котрий (через відсутність зацікавлення з боку наших телекомпаній) проводить в екзотичних країнах південно-східної Азії. Загалом Валентин Щербачов є автором 5 книг про спорт та 42 фільмів про екстремальні експедиції. | 1791_train | ВАЛЕНТИНА ЩЕРБАЧОВА НТКУ ВІДСТОРОНИЛА ВІД КОМЕНТУВАННЯ МАТЧІВ «ЄВРО-2016» |
Україна кличе Вас, наші Браття-сусіди, до цього великого діла.ЖОВНІРИ ЧЕСЬКО-СЛОВАЦЬКОЇ АРМІЇ! Ви вояки, але у Вас людське серце і сумління. Ми знаємо, що Ви, чехи,і Ви, словаки, - сини культурних, демократичних, політично високорозвинених народів, тому віримо, що Ви станете разом з нами проти большевицько-польського варварства і людоїдства. Коли Ви чесні люди, коли Ви демократи - не слухайте большевицької брехливої пропаганди, не слухайте тих, які вихваляють червоний тоталітаризм і кажуть Вам виступати проти українців. Не слухайте їх, а допомагайте серцем і ділом українському народові в його горю і нещастю і в його героїчній боротьбі! Ми українці - Ваші найближчі сусіди і найближчі брати. Не помагайте, отже, нічим ворогам людської свободи, але допомагайте її оборонцям! Пам'ятайте, що ми, Українські Повстанці, боремося за найвищі і найшляхетніші вселюдські ідеали свободи, братерства і рівноправности всіх народів, ми боремося за національне і соціальне визволення, рівність і справедливість кожнього народу і кожньої людини! Ми кровавились за ці ідеали повних три роки в боротьбі проти німецької окупації - і тепер продовжуємо нашу боротьбу за ті самі ідеали проти окупації большевицької. Не виступайте, отже, проти Українських Повстанців, не стріляйте до нас, але єднайтесь з нами і допомагайте нам. Тим прислужитесь також своїй батьківщині, яка рівно ж загрожена сьогодні небезпекою большевицького імперіалізму. Слава нашим волелюбним слов'янським братам - Чеським і Словацьким Демократам! Хай живе співпраця і братерство наших народів! Хай живе Вільна, Самостійна Українська Держава! Хай живуть вільні, самостійні держави усіх народів у братерській дружбі і співпраці! Хай живе новий вільний світ на руїнах гітлерівської і большевицької тиранії! Геть чорний, брунатний і червоний фашизм - ворогів людської свободи! Хай живе воля, братерство і соціяльна справедливість усіх народів і усіх людей! | 17na_train | До чеських i словацьких жовнiрiв |
Від Бюра Інформації Української Головної Визвольної РадиБюро Інформації УГВР уповноважене поінформувати кадри підпілля і ввесь український народ про те, що після смерти сл. п. генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича - Лозовського, Чупринки - пост Голови Генерального Секретаріяту УГВР та Головного Командира УПА обняв полк. УПА Василь Коваль. | 17y6_train | Від Бюра Інформації Української Головної Визвольної Ради |
Назва, характерні особливості та межі поширення української мови, яка належить до слов’янської групи, з бігом її історичного розвитку не залишалися незмінними.З-поміж неслов’янських мов вона (приблизно від 895 р.) межує на заході з угорською, що належить до фіно-угорської сім’ї; на південному заході з румунською та її молдавськими говірками (романська група), які принаймні від XIII ст. розірвали безпосередній контакт між українською та болгарською мовами; донедавна (тобто до 1945 р.) також із кримськотатарською мовою, що належить до тюркської сім’ї. Раніше контакти української мови з тюркськими були міцніші й різноманітніші: печеніги (X-XI ст.), половці (XI-XIII ст.) і татари (від XIII ст.) межували з нею на сході та південному сході, а іноді проникали й углиб українських теренів, призводячи до мовної котериторіальності; турки межували з українськими землями на півдні (особливо в XVII-XVIII ст.). Контакти з німецькими, вірменськими, сербськими та ін. колоністами були обмежені часово й територіально. Сучасна українська мова в її літературній формі має чимало фонетичних і морфонологічних рис, що виразно відрізняють її від сусідніх слов’янських мов. Цей чинник не може, однак, бути виявлений безпосередньо, принаймні в царині історичної фонології, де вчений бачить лише матеріальні сторони розвитку в цілому їхньому багатоманітті. З огляду на ці обставини, історія назви не дає жодних підстав робити висновки щодо часу постання української мови як єдності. Насправді проблему її визначення слід заступити іншою, конкретнішою: відмовляючися від спроб установлення — принаймні наразі та з лінгвістичного погляду — невловного суб’єктивного "моменту запалення", історик української мови має відносити термін "український", заради зручності, щонайдалі назад у часі, наскільки це дозволяють матеріальні свідчення, і замість пошуку відповіді на питання про початки української мови спробувати відповісти на питання, коли почався її особливий, окремішній розвиток. У рамцях фонології це можна зробити, встановивши першу фонетичну зміну, що поширилася серед слов’янських мовців на пізнішій українській території, але оминула сусідні слов’янські племінні групи. Така найдавніша зміна може бути датована VI-VII ст. (див.: 3.1). Звичайно, жодна поодинока зміна не створює окремої мови. До такого результату могло призвести лише подальше нагромадження змін (що, власне, і сталося). Ми не в змозі встановити, в який саме точний момент часу накопичення змін спричинило якісний стрибок чи коли саме виник суб’єктивний первень, а отже й коли саме закінчився інкубаційний період і виформувалася самостійна українська мова. Ясно, принаймні, що на той час, з якого до нас дійшли перші писемні пам’ятки, нагромадження специфічно українських рис є значним, і цей факт уже в XIX ст. був добре відомий. Ще 1866 р. Потебня писав:"... тепер можна напевне сказати, що поділ руської мови давніший від XI століття і вся історія її, базована на свідченні пам’яток, має діалектний характер і являє собою історію руських наріч, зокрема й наріч писемних ... "Адже сьогодні для нас є безсумнівним, що вже в XI ст. південь Русі був відокремлений від півночі певними діалектними особливостями ..., і ми трималися б цього переконання, навіть якби не було таких явних свідчень на його користь, які фактично містяться в писемних пам’ятках XI ст.", — писав Шахматов 1882 p. (ASPh 7,73). Яґіч підсумовував уже 1884 р.: "Як не припускати для XI століття повного розвитку руських наріч, коли вже різні дрібниці їхні ясно прозирають із пам’яток. Звісно, для південноруської мови не минули без сліду багато століть бурхливого життя пізніших часів, для народної мови мала особливу вагу тривала доба польського панування, що відбилася на словах, зворотах, а також формах малоруського наріччя невигладними рисами. Цього пізнішого нашарування, звичайно, в живій мові XI ст. ще не було, отже й у пам’ятках його не віднайдемо. Більш детально питання походження української мови розглядаємо в 14.3. Отже, коротко кажучи, у цій книзі фонологічний розвиток української мови простежується від VII ст. і до нашого часу; при тому назва "українська мова" застосовується у зворотній проєкції на ввесь цей період, але питання про час, відколи вживання цієї назви є вповні обгрунтованим, залишається без відповіді. І хоча це нібито суперечить зацитованій вище поставі Потебні (1876 р.), насправді він сам учинив точнісінько так само, і, здається, нічого іншого мовознавцеві, власне, й не зостається. Зайве казати, що всі перелічені вище прикмети української мови, як і інші, неперелічені, розвинулися протягом цих тринадцятьох століть. Перед тим предки українців розмовляли тією самою мовою, що й уся решта слов’ян (принаймні, жодних відмінностей ми не спроможні встановити). Коли йдеться про джерела, використовувані для реконструкції фонологічних змін в українській мові, конче треба розрізняти між часом до та після середини XI ст. Для кількох попередніх століть, що мають братися під увагу, тобто для періоду приблизно від VII до XI ст., жодних пам’яток, написаних в Україні мовою її народу, не існує. Фонологічний розвиток протягом цього періоду має реконструюватися за допомогою порівняльного методу, а також методом внутрішньої реконструкції та шляхом аналізу запозичень, узятих українською мовою з інших мов та іншими мовами з української. У ґрунті речі, це є ті самі методи, що застосовуються для реконструкції праслов’янської мови, але з декількома відмінностями, серед яких варто віднотувати три: для протоукраїнських діалектів праслов’янські явища беруться як наперед дані й правлять їм за тло; дані діалектів (українських) мають тут далеко більшу вагу, ніж при реконструюванні праслов’янської мови; нарешті, певне світло найдавніші пам’ятки проливають і на аналізований попередній період. Підходи, застосовані до часів дописемних, зберігають чинність і для часів пізніших. Та починаючи з середини XI ст. з’являється важливе додаткове джерело даних — писемні пам’ятки, що дозволяють з’ясувати, коли саме відбулася та чи та звукозміна, а часто й визначити проміжні стадії розвитку, які залишилися б непоміченими при неминуче надто узагальнюючому порівняльному підході. Та разом із писемними пам’ятками виникають і нові проблеми. Як правило, письмо в Україні ґрунтувалося на взірцях, узятих з інших слов’янських мов; літописці й переписувачі аж ніяк не прагнули до відтворення реальної фонетики мови щоденного вжитку. На початку за взірець правила церковнослов’янська мова, і пам’яток, писаних саме цією мовою (в різних її редакціях), є сила-силенна впродовж усієї історії української мови від XI до XVIII ст. У Великому князівстві Литовському, починаючи з XIV ст., основою світської літературної норми була радше тогочасна білоруська мова, і існують різні варіанти її змішання з мовою українською. Від початку XVIII ст. мовну практику в Україні почала заполоняти російська мова, аж нарешті український складник звівся до поодиноких українізмів. Лише геть наприкінці XVIII ст. з’являються перші тексти, свідомо скомпоновані українською мовою. Перипетії, пов’язані з функціонуванням писемної мови в Україні, докладніше описано в "переходових" (між окремими періодами) розділах 14, 29, 43, 57. Відповідно, звукозміни неможливо просто вичитати з пам’яток. Докази їх наявності мусять видобуватися шляхом копіткого аналізу, що його методи мають варіюватися залежно від жанру пам’ятки та її стосунку до мови щоденного вжитку. У більшості випадків дослідник повинен насамперед з’ясувати, якої мовної та правописної системи дотримувався автор або переписувач, а відтак розглянути відхилення від цієї системи. Ці відхилення можуть бути двох типів: мимовільні помилки та свідомо внесені зміни. Діалектні дані й матеріали пам’яток доповнюють себе навзаєм, і якщо покладатися лише на один із цих складників коштом іншого, то можна дійти хибних висновків. У студіях з української історичної фонології обидва ці ухили мали місце. Кримський, приміром, неодноразово висловлював хибні думки, бо спирався на самі лише пам’ятки, вибираючи з них нетипові й випадкові помилки (він, на додачу, часто неправильно зчитував і/або інтерпретував узяті для аналізу уривки, збитий на манівці своїм прагненням віднести риси сучасної української мови до якомога давніших часів). Натомість Зілинський, прекрасний діалектолог, де-не-де у своїх діалектних дослідженнях наважувався робити висновки історичного ґатунку, що ніяк не підтверджувалися пам’ятками й залишалися чистісінькими спекуляціями (які він сам пізніше мусив спростовувати). До південно-західного наріччя відносять такі говірки: волинські, подільські, буковинсько-покутські, надсянські (після 1945 р. на велику міру розпорошені), наддністрянські, лемківські, бойківські, гуцульські та закарпатські. З погляду історичної фонології в цей перелік варто впровадити певну гієрархію. Насамперед, східні зони поширення як волинських, так і подільських говірок розташовані на заново заселених територіях, більшість із яких було поновно здобуто в XVI ст., тимчасом як решта земель, що про них іде мова, мали стале населення, характеризуючись тяглістю мовного розвою від давнішого часу. З-посеред них західноволинські, надсянські, наддністрянські, бойківські, західноподільські та покутські говірки ймовірно ведуть свою традицію в тих самих ареалах із доісторичних часів. Натомість про доісторичне коріння лемківських, закарпатських і гуцульських говірок можна сперечатися (див. 62.5). Починаючи від цього часу, можна обгрунтовано говорити про існування карпатської групи говірок. Деякі з карпатських інновацій середньоукраїнського періоду заторкнули також і надсянські говірки. Лише в південно-західному наріччі принаймні декотрі говірки (а точніше їх носії) називаються так, як визначив сам народ (зазвичай це слова на позначення сусідів), а не штучними науковими окресленнями. Лемки, бойки, гуцули — це носії відповідних говірок. Певною мірою це стосується також Покуття, Буковини, Волині та Поділля. Цим зайвий раз засвідчено відносну ізольованість і стабільність, характерні для постання й існування цих говірок. Проте ці назви не можна вважати дуже давніми, і до племінних назв доісторичного періоду вони з цілковитою певністю не нав’язують. Говорячи про Україну, слід брати до уваги такі доісторичні слов’янські племена, перелічені та/або згадані в Київському Початковому літописі, як деревляни (Середнє Полісся), сіверяни (Східне Полісся), поляни (Київщина, цебто ядро Русі), бужани (називані також волинянами або дулібами), уличі або улучі, тиверці (Подністров’я) та хорвати (Карпати? Перемищина?). Дуліби востаннє згадуються в записі за 907 р., уличі за 922 р., поляни й тиверці за 944 р., деревляни за 990 р., хорвати за 992 р., сіверяни за 1024 р. Дивлячись суто географічно, середньополіські говірки можуть бути виведені від деревлян, східнополіські від сіверян, західноволинські від дулібів; висловлено також гіпотезу, обстоювану — з індивідуальними нюансами — низкою вчених (Шахматовим, Лєр-Сплавінським, Зілинським, Нідерле, Кобилянським та ін.), що гуцули, а можливо й бойки, є нащадками уличів, які під тиском печенігів залишили свої рідні землі над Богом, переселившися до цієї частини карпатського реґіону. Проте нам нічого не відомо про мовні особливості, якими відрізнялися між собою доісторичні слов’янські племена на Україні, а отже будь-які спроби пов’язати сучасні говірки зі згаданими племенами ані довести, ані, навпаки, спростувати незмога. Навпаки, доробок Соболевського, Шахматова та Яґіча був значний. Після Потебні саме вони стали в цій галузі найвидатнішими дослідниками. Насамперед усі троє були першорядними філологами та фахівцями з давньоукраїнської рукописної спадщини. Соболевський і Яґіч здебільшого не виходили за рамці філологічної школи, хоча перший також приділяв увагу дослідженню діалектів. Шахматов, наймолодший з них, сполучав філологічну майстерність із молодограматичною методологією. Вплив книжки Кримського на пізніших істориків української мови був помітний. Його хибні твердження та невірно відчитані приклади раз у раз некритично повторювано, адже на позір ця книжка з її нескінченним цитуванням уривків давніх пам’яток здавалася докладно вдокументованою в кожній подробиці! У будь-якому разі, позитивною стороною книжки є те, що в ній зроблено перші кроки до створення української історичної діалектології, уґрунтованої в інтерпретації давньоукраїнських пам’яток. Полеміка із Соболевським утратила гостроту після української національної революції 1917-1920 рр., тож поле стало вільним для конструктивного й об’єктивного дослідження. Під методологічним оглядом найвизначніші з-поміж тогочасних викладів української історичної фонології дотримувалися молодограматичної лінії й були менше-більше пов’язані з шахматовською школою. Першими за хронологією вийшли книжки « Украинский язык » Степана Кульбакіна (X., 1919) та « Курс истории украинского языка » Івана Огієнка (К., 1918; друге видання — 1919); причому друга з них, орієнтована на злободенні гасла, відзначалася далеко меншою критичністю. Ці дві книжки викликали цікаву дискусію на шпальтах ЗІФВ (5, 15, 18, 19, 21-22, 23), в якій узяли участь Булаховський, Дем’янчук, Грунський, Пархоменко й сам Бузук, — а також на сторінках «Шляху освіти» за 1924 р., числа 6 і 9 (Сулима, Синявський і Бузук). Тимченкова книжка, що в ній близько 70 сторінок відведено фонології, відзначалася атомістичним викладом, типовим для молодограматичної школи: зміни кожного звука представлено в ізоляції від інших; часові й територіальні характеристики майже не враховуються, нечисленні спроби хронологічного аналізу є непевними через брак критичного підходу до матеріалу пам’яток. Бузук у причини звукозмін теж не заглиблюється, але подає найважливіші з них у хронологічній послідовності. Особливо щільні й багатобічні були взаємини з половцями: постійні сутички й руйнівні наїзди з обох боків не були перешкодою для жвавої торгівлі, воєнного союзництва, осадництва та винародовлення бранців, змішаних шлюбів в усіх суспільних верствах тощо. Обопільний вплив протоукраїнської людності та половців був глибоким, а двомовність набула, ймовірно, великого поширення. Половців розвіяла татарська навала 1234-1240 рр., що її наслідком було загарбання всієї України мало не на ціле століття. Коли йдеться про доісторичну добу, головний матеріал дослідникові постачають українські діалекти та факти інших слов’янських мов, що досліджуються за допомогою порівняльного методу, а також аналіз запозичених українською мовою чужомовних слів. Щодо можливості використання текстів давньоукраїнської доби для реконструкції протоукраїнської мови — див. завваги в 14.7. Більшість непорозумінь, що мають місце в історичній фонології української мови, є наслідком атомістичного підходу до давньоукраїнських пам’яток: дослідник, зацікавлений постанням котроїсь риси в сучасній українській мові, шукав написань, які б її відбивали в одному чи кількох давньоукраїнських текстах і, якщо знаходив, уважав їх за доказ того, що ця риса існувала під добу створення аналізованого тексту. Описки, помилки й часто-густо власні хибні прочитання (природні при упередженому погляді) сприймалися як достотні мовні факти. Як наслідок, процеси звукозмін висмикувалися з відповідного фонологічного контексту; їхнє реалістичне історичне витлумачення робилося неможливим, а цілій концепції історичної фонології загрожувала небезпека перекручень. Можна виробити формулу, яка б ураховувала всі ці фактори. Однак жодна формула не в змозі передбачити всіх імовірних випадків чи ситуацій, на які можна натрапити в пам’ятці з багатошаровим письмом. Типологія текстів — річ можлива й бажана, але жодна типологія не передбачить усіх комбінацій; навіть за найвищої вірогідності узагальнень щодо давніх пам’яток кожна з них має властиву лише собі неповторність, тому дослідник значною мірою покладатиметься на власний досвід і чуття історичної реальності. Його науковий підхід завжди міститиме елементи мистецтва. Коли загальне уявлення про характер пам’ятки вироблено, рутинна техніка полягатиме в усуненні всіх чужомовних рис, представлених у ній (хоч би тільки потенційно), тобто їх треба вилучити або ж — якщо це виявиться неможливим — аналізувати з надзвичайною обережністю; далі слід визначити й усунути всі писарські помилки й недогляди; нарешті — вилучити всі традиційні написання. Все, що залишиться (якщо залишиться), може правити за мовні інновації, відбиті в пам’ятці. Ба більше: їх можна вважати вірогідними лише в тому разі, якщо вони відтоді траплятимуться менше-більше регулярно в пізніших пам’ятках, часово наближених до неї, — зрозуміло, коли не постане якась особлива причина їхнього браку (притлумлення). Якщо в котрійсь пам’ятці знайдено певну ознаку, яка знову зрине щойно кількома століттями пізніше, то йдеться радше не про мовну інновацію, а про індивідуальне відхилення, що його причини належить з’ясувати. Перша фіксація фонологічного нововведення в пам’ятці звичайно відстоїть у часі від його постання в мові; такий розрив може подеколи бути тривалим. Проте, якщо ми не маємо інших засобів визначення хронології зміни (запозичення з інших мов у давньоукраїнські діалекти або літературну мову чи навпаки, відносна хронологія), дослідник не годен виміряти цю часову відстань і мусить уважати, що перша дата появи інновації в пам’ятці приблизно збігається в часі з самою фонологічною зміною. Наведені завваги стосуються використання давньоукраїнських пам’яток як джерела відомостей про інновації в мові, а також того, як ці пам’ятки використовуватимуться у книзі надалі. Той підхід — статичний, або систематичний, — контрастує з динамічним, що застосовуватиметься в дальшому викладі. Настрій та спосіб вести розмову треба знайти такі, щоб чоловік невдовзі зажурився за минулим теплом. Як він зм’якне, скориться, зробиться дуже люб’язним, тоді знов неждано обертаймося обличчям, вертаючи і ніжність, і захоплення, і сонячні дні. Для досягнення бажаних наслідків флірту принципово важливо оцінити вади чоловіка детально та глибоко, щоб змінюючи любовну погоду, не скоїти непоправної помилки і не нашкодити самому собі. У жодному разі не слід ставити під сумнів власні слова та нападати на ті риси, що ними раніше милувались, бо гра не повинна полягати в шахрайстві та взаємообмані, а лише в захопленні одними рисами чоловіка і у відкиданні інших. Сонячної пори дивуймося, хвалімо, високо цінімо його чесноти, у хмарний час байдужіймо до принадливостей і витягаймо на денне світло негативні риси. Дбаймо, щоб захопливі риси були первинні, головні, а немилі радше дрібні, і не стільки принципові, скільки обтяжливі, як на кожен день. Може, за такої нагоди деякі і пощастить викорінити. Часто випадає чути, що він чи вона сказали щось таке, чого зась, не можна взяти назад, і ті слова все-все попотрощили поміж ними. Це, власне, слова-каменюки, що ними, завівшись і не втримавши язика на припоні, силкуються болісно вдарити одне одного. Нищиться тоді дивовижний, досі чудовий та прекрасний о́браз коханої людини. Слів тих уже не забереш назад і ніко́ли вже не відновити довіри коханої людини. Вони безповоротно руйнують почуття безпеки у любові і розривають найістотніший зв’язок, що сполучає закоханих. Як бачимо з попередніх міркувань, флірт — це один з найпотужніших статево-почуттєвих засобів, що підтримує тривкість кохання. Спочатку розвага, словесний двобій пори, коли народжуються почуття, далі він поступово обертається на правила гри, які обумовлюють мало не саме́ буття цього кохання. Теперішні жінки, яких надихають дедалі більше урівноправлення з чоловіками, ширші можливості посісти донині неподільно чоловічі місця, в запалі разом з водою вихлюпують і дитину. Можна вчитися, можна працювати, але вдома, в любові, якщо вони хочуть жити повним життям й уникати розчарувань та психічних негараздів, жінка повинна бути жінкою, а чоловік — чоловіком. Кохання та домівка — твердиня, непорушна схованка, і лише спосіб життя та занять обох можуть піддаватися тим чи іншим перемінам. Жодна емансипація не здатна вплинути на те, що жінка — мати і народжує дітей, й у своїм материнстві та вихованні дитини потребу́є чоловічого піклування. У цій сфері нічо́го не зміниться, хіба що людей вирощуватимуть у пробірках і родина перестане існувати. Вертаючи до любовних таємниць наших бабусь, скажу, що флірт мав свої правила та настанови, не кажучи вже про багату “літературу” з цього питання, як-от: любовні порадники або гру “Товариський флірт”. Чимало було різних форм флірту, не просто словесного, а й такого, що ґрунтувався на умовних жестах чи знаках, як приміром, кольору паперу листів, способу начіплення значка (ліворуч, праворуч, догори ногами тощо), різновиду висиланих квітів (кожна квітка значила щось своє у любовній мові). Існували також певні етапи на важкій дорозі здобування чоловіка. Спершу треба висловити свій подив чоловіком і пошукати в ньому найрозмаїтіші чесноти. Нема на світі людини, якій би це не подобалось, звісно, коли дивуються нею. Так чинячи, звертаємо увагу на свою особу, на свої привітність, спостережливість, проникливість. Далі слід заохотити чоловіка розповідати про себе, сторожко видивляючись, що він вважає за найцінніше у своєму житті. Як матимемо намір і далі плекати почуття, це потім знадобиться. Згодом треба показати свою жіночу слабкість, щоб пробудити у слухача співчуття. У цім місці можна схвильовано описати свою безпорадність, життєві поразки та невдачі, висловити прагнення опіки та опертя на чоловічім плечі. Цього останнього вже, як правило, й казати не треба, бо зворушений кавалер сам пропонує те плече. Зовні ці правила виглядають досить кумедно та старомодно, й усе ж спробуйте, пристосувавши їх до сьогодення. Тоді побачите, що чоловіча природа відтоді аніскілечки не помінялась і що у давніх смішних рекомендаціях чимало правди. З’ясовуючи значення любовної мови, доходимо, нарешті, до ліжка і тут нова́ проблема: про що говорити і про що не говорити? А про що балакають завжди? — про колотнечу буднів! Як комашва, визбируємо смутки та прикрощі з цілого дня і подаємо їх на вечірнє базікання. Теліпаємо про паскуду Ковальського, який знов заклав начальнику, про Ковальську, котра вчора ляпала Зосі, що моє нове́ плаття — нікудишнє, про Ясю, яка вдруге народила близнят, про те, що обламалася газова плитка, а недавно ж лагодили, і тепер знов доведеться платити, про те, що Зося подерла десь свої чобітки і так далі і таке інше. І ось, остаточно змучившись надокучливим пасталяканням, шукаємо солодкої втіхи у забаві вдвох. У забаві, у якій не лишилося вже ані крихти радості. Шукати у коханої людини зрозуміння та розради — природна річ, але ніко́ли не годиться заводити про це мову у ліжку чи за столом, бо то препогана завичка — змішувати харч і секс з денними мороками. Збирати найтемніше та найогидніше, аби розплести його у вечірній розмові як тло до любові — страшенно небезпечно. Поступово, з роками, балаканина, галдикання у ліжку про кривди та жалі з цілого дня стає невиправною унадливою звичкою, своєрідною життєдайною, горезаливною чаркою після важкого дня, начиненого колотнечею, клопотами та неприємностями. Стомлені, роздратовані, зневірені життям — втікаємо, у ліжкові шукаючи забуття, і, подібно як алкоголем, не вгаваючи, напиваємось донезмоги. Так виникає і твердне сполука буденщини і сексу. Перегодом постає знеохота і до похмурої подружньої любові (на жаль, утішати випадає здебільшого дружині). Ніко́ли не годиться перепивати, як і кохатися, аби вбити смуток, бо в обох випадках довго доведеться каратись. Наслідки такої поведінки дадуться взнаки досить скоро. Мерзенні та дратівливі проблеми, поєднані з сексом, нашаровуються у психіці, і мимоволі відраза та зненависть до життєвих клопотів переноситься на супутні переживання — статеві взаємини. Умовний рефлекс пускає корені і винищує найкоштовніші якості співжиття — почуття повної розрядки та радісної відпруги. У такому становищі один крок до того, щоб закрутити нову́ любов, у якій шукаємо солодкого блаженства у ліжку замість подружнього “раю”, котрий вимотує всі жили. І ось вимальовується інший клопіт. Знаємо вже, про що не треба розмовляти у ліжку. Тож про що можна і треба? Авжеж, про солодку розраду вдвох! Почнімо з волосся. Погладження по голові, цілунки у волосся, ніжні дотикання своїм волоссям до чоловіка під час танцю, врешті зачіска, блискучість та гарний уклад тісно пов’язані з його чистотою. Тут мені на думку сплив уривок з фільму Мориса Шевальє під назвою “Любов опівдні”, в якому тато-детектив відгадав, що його донька закохалася, бо що не день стала мити голову. Брудне та запилене волосся зліплюється масними стручками й видає гидкий запах несвіжого лою. Таке волосся не вкладається, стовбурчить, липне до голови і виглядає так, наче його вполовину менше. Торкати, гладити чи, не дай Боже, цьомати таку голівоньку — ой як неприємно. Це може просто вбити народжуване кохання, та й зрілу любов добряче охолодити. Як часто мити волосся, залежить від природних властивостей (сухе, жирне), пори року — взимку дужче просалюється, влітку — більше запилюється. Але в середньому раз на тиждень жінці, а чоловікові й того частіше (адже волосся коротше і сохне швидше). Дуже важливо, щоб волосся було пройняте легким запахом постійно вживаного одеколону чи парфум. Щоб той запах був тендітний і випромінювався лише у хвилини піднесення, треба, помивши голову, побризкати мокре волосся духами або одеколоном, а потім старанно витерти і висушити. Як наслідок таких зусиль, волосся у звичайній ситуації не пахне, але як хоча б трохи змокріє (у дощ, туман чи коли упріємо), виділяється дуже витончений запах. На шкіру тіла застосовувати парфуми чи одеколон слід з великим почуттям міри. Чоловік може, умившись та побрившись, зараз же натерти обличчя, шию та долоні одеколоном. Жінці також найкраще, вмившись, скропити ще мокру шкіру парфумами. Легесенько надушуємо волосся на потилиці та за вухами, щоб, коли притуляємося та зближуємо голови, випромінювався запах. Зволоживши краплиною духів плечі побіля вирізу на сукні, викличемо на тоді, як тіло розігріється, виділення милого запаху з-під того вирізу. Звичайно, у піднесенні статевих чарів багато значать штучні, ро́блені запахи, але не забуваймо, що вони не повинні “забивати” власних, природних запахів. Свіжий піт, яким у ході статевих контактів рясно вкривається шкіра, має приємний і піднесливий запах, бо він, піт, свідчить про те, що посилюється кровообіг партнера, а це — один із проявів статевого збудження. Ще одне джерело запахів — це подих. Бадьорий подих немало значить під час цілунку. У любовних книжках натрапляємо на визначення подиху, що пахне фіалкою, материнкою тощо. Є спеціальні рідини для полоскання рота, які здатні забарвлювати запах подиху. Який руйнівний вплив має на статеві взаємини неприємний запах з рота, бачимо вже в настановах Корану, де є цілий параграф, що дозволяє дружині розвестися зі своїм чоловіком, коли в того повсякчас смердить із рота. Наявність такого права для жінки у культовій книзі, яка обґрунтовує радше права чоловіків, ніж жінок, показує, наскільки гидко може тхнути з рота. Дражнення жіночих персів — один з найдужчих еротичних подразників, а як посилити ці пестощі цілунками, я опишу докладніше у дальшому розділі. Існує різновид пестощів груді, од якого дістають надзвичайну насолоду обоє закоханих. Це — лоскіт сосків голівкою зведеного прутня. Дотикові подразники у таких щедрих любощах дуже витончені та збудливі. Певна річ, це різновид особливо вишуканих пестощів, які більш годяться для досвідчених коханців. Пестощі брутальні, грубі, надміру сильні знеохочують замість збуджувати. Виняток з цього правила становлять інколи жінки відгодовані, огрядні, у яких чуттєві закінчення сховані за товстим підшкірним жировим прошарком. У такому разі годиться і плескати, і скубти. Розшалілий у хтивості чоловік нерідко має схильність боляче здавити або покусати жіночі перси. Варто не забувати, що жіночу грудь, статево збуджену та набучавілу, майже так само легко пошкодити, як і чоловічі яєчка. Кажучи далі про статеву чутливість шкіри, маю зазначити, що, як правило, чоловіче тіло значно бідніше на нервові волокна, аніж жіноче. Дотикова вразливість у чоловіків здебільшого обмежується статевими органами, губами, доволі часто вухами, що становить істотну різницю проти жінок. Чоловікові досить глянути на жінку, тернутися об неї або притулитися, і він уже ладен до статевого акту, який сповна його задовольняє. Якщо, починаючи співжити, не розвинемо у жінки вразливості нервових закінчень, які задіюють статево чутливі механізми, то вона залишиться сексуально недозріла і не спроможна буде видати з себе усього того, на що здатні її душа і тіло. Коли терпляче й наполегливо навчати жінку пестощів, це щедро винагородиться, як стане вона досконалою партнеркою чоловіка у коханні. Кажучи про статеву вразливість, я повинна зазначити, що бувають жінки з малочутливими персами та шкірними рецепторами, а усю їхню вразливість зосереджено головним чином поблизу геніталій, як і в чоловіків. Є також багато чоловіків з високою чуттєвою сприйнятливістю шкіри, яким, щоб повною мірою насолодитися у статевому акті, потрібні вступні пестощі. Жінка такого чоловіка повинна потрудитися і відшукати його статево чутливі ділянки тіла. Здебільшого вони містяться довкола губ, очей, шиї, плечей, уздовж боків та на внутрішній поверхні стегон. Нерідко у чоловіка буває значна кількість нервових волокон і на сосках. У такому разі, щоб він у всій повноті відчував насолоду від зносин, їй треба погладити, поцілувати, полоскотати язиком соски, губи, інші статево чутливі ділянки його тіла. Легко потерти долонею, вп’ястися нігтями, куснути, особливо перед самісіньким оргазмом — усе це діє украй збудливо на деяких чоловіків. Добре складається, коли чоловік з неабиякою вразливістю натрапляє на жінку заповзятливу, заводійську у пестощах, адже тоді одне одного доповнюють і статево вдовольняються обоє. Коли ж стріваються двоє статевих ледарів, то обом кортить бути пещеними, а спокушати іншого ліньки. Доречно підкреслити, що, коли подразнюємо ділянку клітора, слід видозмінювати дотикові подразники, бо якщо невпинно й одноманітно повторювати ті самі рухи, то це зменшує піднесення. Поздовжні рухи пальця тоді, як відчується, що твердне клітор, треба змінити на поперечні, під час яких палець перестрибує через його верх або легесенько шарудить уздовж бічних канавок. Щохвилини перериваючись, поплескуємо ділянки лобкового горбка та пахв. Перемінні та урізноманітнені подразники спричиняють те, що швидко зводиться і твердне клітор. Зрозуміло, що при цьому не треба забувати і переривати подразники, уникаючи того, щоб постійно одноманітно надавлювати. При повному зведенні клітора стане видно його голівку, що висунулася зі складок крайньої плоті. Чоловік повинен пам’ятати, що кліторна голівка не менш за прутневу ніжна і піддатна пошкодженням, через що грубий або надто сильний дотик заподіює болю замість приємності. Аби уникнути неприємного тертя, палець треба зволожити і, у разі, коли виділення з піхви вельми скупе (зокрема в юнок), варто змочити палець ще й слиною або іншою рідиною чи маззю. Лоскочучи клітор, юнак може довести дівчину аж до оргазму, навчаючи її статевої розкоші ще задовго до початку співжиття. Такий досвід поменшує її страх перед першим статевим актом та роздмухує інтерес до дальших пестощів. Для статево нерозбудженої жінки, такої, що ніколи раніше не пробувала онанізму, це найкращий шлях якнайповніше розвинути її еротичну вразливість. Ведучи мову про дотикові пестощі геніталій, не оминути чоловіка, у якого саме у цій частині тіла зосереджуються статево чутливі рецептори. У чоловіка сприйнятливість до збудливих дотиків міститься у ділянках, де пробігають чуттєві нервові волокна, що підходять до геніталій. Як бачимо на малюнку 11б (у розділі, де йдеться про іннервацію статевих органів), шлях, яким проходять нерви, починається біля заднього проходу (маю на увазі, ясна річ, поверхню шкіри), зусібіч оточуючи кільцевий м’яз-замикач заднього проходу. Велику статеву чутливість знаходимо і вздовж промежинного шву, який сполучає задній прохід з мошонкою. Подразнюючи цю ділянку пальцями, викликаємо гостре відчуття насолоди і нестримний кровоналив венозних судин прутня. Багата на нервові волокна і шкіра мошонки. Потираючи у цьому місці усією долонею, даємо волю піднесенню та приємності. Дражнити прутень можна прерізними способами. Коли хочемо прискорити його зведення та посилити стійкість, можна легко здавлювати, охопивши долонею тіло прутня, масажуючи його у напряму голівки. Збільшена чутливість до стиску та дотику уздовж нижньої стінки прутня, де проходить шкірний шов, що йде од промежини і мошонки. Кінець цього шву бачимо у вуздечці крайньої плоті — складці слизової оболонки, яка прикріплює крайню плоть до голівки прутня. Статево найчутливіші місця тут — ділянка слизової оболонки, нижня частина голівки та краї вічка сечоводу. Лоскіт, дотик, пестощі всіх статево вразливих зон надзвичайно збуджують будь-якого чоловіка. Наведені вище пестощі мають подвійне значення, бо справляють приємність та збуджують також і жінку, що відчуває, як унаслідок її пестощів підводиться, надимається і готується до акту чоловічий прутень. Ці відчуття діють дуже збудливо, зокрема на жінок, досвідчених у любові. Ерекція, тобто вставання, чоловічого прутня — то речовий доказ статевого впливу на чоловіка, й нема у почуттєво-еротичному житті жінки більшого нещастя, ніж те, що чоловік перестане відгукуватися готовністю на її пестощі. У випадках уже розвинутих пестощів, що йдуть перед початком співжиття, можна також заразом зазнава́ти оргазму у формі так званих поверхневих зносин. Завдяки тому, що голівка чоловічого прутня дотикається до клітора і треться об нього, такі зносини доводять до оргазму. Вони виконують подвійну роль, пробуджуючи еротичну чутливість жінки та призвичаюючи її до вигляду і дотику прутня у час солодких зазнава́нь. Такі любощі набагато ніжніші за дотики долонею, бо слиз, що виділяється зі слизових залоз сечоводу чоловіка, створює потрібне зволоження і корисні умови на пестощі. До того ж це здебільшого кінчається обопільним оргазмом, що кладе початок співпереживанню насолоди. На стадії відпруження відмітною рисою чоловічих реакцій є період нечутливості. Аби пояснити, що означає цей термін, проведу аналогію зі скорочувальною функцією серця. Після кожного серцебиття настає момент відпочинку, коли серцевий м’яз стає абсолютно нечутливий і нездатний приймати нервові подразники, що спонукають його до поновного скорочення. Якщо, коли раптово розгніваємось чи порушиться діяльність серця, станеться, що виникнуть два чи більше серцебиття один за одним, то період нечутливості після них довшає вдвічі-втричі, залежно від числа скорочень, і серце наче на мить затримується. Це сприяє правильному відпочинкові серцевого м’язу. Втім, трапляється це ще рідше, ніж у жінок. Стадія відпруження після шалених пристрастей може затягуватися надовго, переходячи у щось схоже на “транс”, на статеве очманіння, тобто підвищене статеве збудження. Людина живе наче в іншому світі, з’являється у неї надзвичайна вразливість, що триває дні, тижні, іноді місяці. Світ видається напрочуд барвистим та свіжим, сповненим збудливих звуків та запахів (що зв’язано з посиленою гостротою чуттів). У період очарування нема жодних сподівань на розсудливе мислення. “Мислення і кохання — несумісні!” — як кажуть іспанці. Буває, що наглий обрив того напівмлосного трансу доводить до думки покінчити з собою і відчувається, як “ломка” у наркомана. Усе це супроводиться відчуттям загального виснаження та нездатності до будь-яких починань, крім невідчепного, настирного бажання. | 19qa_train | Історична фонологія української мови |
Ось Карачапов: він здатний схопити людину, що попала в скрутне становище, взяти її за горло й душити доти, поки ні копійки не лишиться в неї.Робитиме це серйозно, з діловитою пикою, мовчки, строго, поважно. Клапан — боягуз, хапа дрібничками. Схопивши, озирається, біжить у куточок і там наминає свій маслачок. Окрім маслачків, ні про що не мріє. Сосницький гасає в ріжні боки. Коли ведеться йому, може кинутись у воду й, рискуючи життям, рятувати другого. Коли погано з ним, — може підставити ніжку приятелеві і знаходити для себе сатисфакцію в біді його. Мені приємно заманути чоловіка на саму гору й зіпхнути його вниз. І той момент, коли в очах, поширених надією й захватом, блискає жах — є найкращий. Приємно, коли увага застигає, й ти обережно, м’ягко повертаєш його в той бік, який тобі потрібний. А він усміхається й гадає, що сам іде, "сам іде"! Сосницький бере в мене вже шосту сотню. Він більше не хоче рискувати. Тепер він гратиме з розумом. Банк нароста. Це вже справжня гора. Але Сосницький по камінчику, як Клапан, довбає і з усіх сил тримає себе, щоб не кинутись на неї з криком "ура"! Він, недбало розсівшись, ставить малесенькі ставки, — його не обходить гора. Мене ж тягне вивести його на неї. — Ну, Сосницький, давай у кумпанії? Га? — Ні, мерсі. — Що, волієш по гривеничку зароблять? Розсудливо. Катай, серденько, катай, принесеш діткам гостинчика. Ну, кинь дурниці! Удвох же, кажу тобі. Ну бо! Сосницький раптом плигає: Карачапов, бережіться! Він сідає рівніше, зачісує обома руками жовту гриву й гупа рукою по столі. Він от-от на самісінькій горі. Тоді я замислююсь і кажу: — Ні, здається, момент не дуже добрий, треба, мабуть, підождати. — Що?! Ждати? Чого?! — Кращого моменту. Тепер не можна. — Ех, ти, боягуз! Сам іду! — Як хочеш, не раджу. — Начхав я на твою раду. Він сам іде! А побіч, за столом із закусками, сидить оцей обгризений Нечипоренко. Немов не помічаючи сам, часом бере вилкою то гриб, то шматочок ковбаси, й їсть. А щелепи йому десь аж корчить, і хочеться кинутись, виючи, на їжу й обома руками пхати її в себе, сопучи та здригуючись від насолоди. Иноді він підходить до нас і дивиться на сотняні папірці, які ми пересуваємо один до одного. На його синюватих, голодних губах грає запобіглива і в той же час вибачлива посмішка старого ідейного інтеліґента. І ввесь вигляд у його старий, ідейно-інтеліґентний: скудовчена, мишачого коліру, кучерявенька борідка; попелясті пасмочки волосся на висках і потилиці; неохайний, обшарпаний піджачок та вишивана сорочка з якоюсь стьожкою, замісць краватки; на ногах короткі штани, зпід котрих видно руді халяви чобіт, які тепер іще носять, здається, тільки батюшки. Серед нас, серед наших ретельно поголених облич, бездоганних комірців, строго вигладжених бриж на штанях, лякованих черевиків, він робить вражіння не то псаломщика, не то прикащика з економії. І здається, що він сидить тут для того, щоб дочекатись, коли пан увільниться й дасть йому інструкції. Тоді він візьме свій клуночок, що лежить десь у кухні, суковату палицю й пішечки почимчикує на вокзал, жаліючи п’ятака на трамвай. А колись же він царював на мітинґах, і ця скудовчена борідка, ці пасмочки на потилиці викликали повагу. Неохайність і вбогість одежі були потрібні, необхідні. Колись робітники напам’ять учили прокламації, написані цією рукою, що тепер так несміло і злодійкувато посилає в рот на виделці смачні гриби. Він чекає на мене. Я сказав, що можу добути йому роботу. Так, так, я запропоную йому роботу. Коли Сосницький зривається згори й потім понуро сидить, мені стає нудно. Ми граємо цілу добу. Це може остогидіти. | 2mds_train | Записки кирпатого Мефістофеля |
— Ви мусите жити.Ви видержите, Гелю. Ви сильна. — Я не хочу їм здаватися. Зрештою, також маю гранати, цілих дві, — і всі одночасно без слів згадали, як дарували їй у вересні на іменини «репанку»-РГД, і вона мусила те згадати, бо схлипнула, чи то засміялась нервово: — Ой Божечку, а я ж для вас усіх гостинці маю на Різдво наготовані! — і вже викидала в западаючу темінь зі свого наплечника якісь тремтячі згортки: рукавиці, шкарпетки? — щось біле спурхнуло й спало долі крилом, зачерпнувши жару, вона підхопила, стріпуючи: — А це для вас, друже командир, вберете? То Ліна, сестра, просила вам передати, я берегла до Різдва… То була сорочка. Сліпучо-біла чоловіча сорочка з рясною, як грядка чорнобривців, вишивкою на грудях. Така, як вишивають дівчата своїм нареченим, — і трьом мужчинам од того видива на мить заперло дух: сорочка світилася в тьмі як жива, вона хотіла бути вбраною не на смерть, а до шлюбу. І раптом Адріян зрозумів, навіщо вона тут. — Ах, бодай же вас Бог любив! — сказав, уже нічому не дивуючи: все було так, як має бути, життя,діслане до свого кінця, як набій по цівці, бігло гладко, мов із верховної волі, і все в нім вкладалося в свої пази. І дівчинка в матроському костюмчику, що, сама того не відаючи, вишила йому останню зброю,теж була тут і дивилась на нього з любов’ю. От під цією сорочкою він і вийде. Він пояснив свій план: він оголосить, що здаються. Вийде перший, під білим прапором — під оцим-о, —взяв сорочку до рук, але вона не пахла: він перестав чути запахи, чув лиш паленизну. Сорочкою прикриє гранату — тамті не побачать, поки не оточать його впритул. Тоді трьома вибухами водночас вони зможуть знищити щонайменше десяток ворогів. А як пощастить, то й більше. І «Стодолю» з ними, подумав він, лиш уголос цього не сказав. То було його останнє завдання, нікому іншому не міг його передоручити: мав убити зрадника. Не смів без того згинути, ані друзів відпустити всмерть: така смерть була б поразкою, на тім світі не мав би духа глянути їм в очі. А Гельця мусить лишитися тут, у криївці, Гельця мусить жити. Хтось мусить виростити наших дітей. — Друже командир, — це знов була вона, лиш голос мала одмінений до непізнання, низький, мов перестуджений. — Дозвольте, я піду з вами Але він уже не слухав — перед ним підносилася велетенська темна стіна, більша за все, що він здолав досі, й він сказав тій, що не пускала його туди, втримуючи при життю: — Ні, — і підступив до продуху. — Заждіть! — волосся їй розкошлалось; виглядала як безумна. — Вислухайте мене! Вони прийшли по вас, друже «Кий», — але він прийшов по мене!.. Мужчини дивилися на неї, мов уперше побачили. — Він врятується, — сказала вона; в голосі їй дзвеніли істеричні нотки: — Він вислизне, він хитрий. Ви нічого йому не зробите. А за два тижні буде крайова нарада провідників СБ. І він на неї прийде, вже з новими облавниками. І то буде кінець. Господи, — майже крикнула, — та чи ж ви не розумієте, що його ви не вб’єте? Не здурите його своєю виставою, і він урятується, навіть якби ви мали зараз не гранату, а бомбу, й положили півгарнізона? Маю вийти я! І то перша, як він і хотів! Тільки тоді він вам повірить— коли я стоятиму поруч із вами!.. Запала тиша. Крізь дзвін у вухах Адріян чув мовби тоненькі дитячі голоси: співали хором, десь далеко, наче колядку. | 1h4e_train | Музей покинутих секретів |
Установлюється листова тайна.Постанови параграфів 14, 16, 17, 18 і 19 не торкаються нормовання спеціяльними законами виїмкового стану, який можна встановляти лише кожен раз окремим законом, згідно параграфів 79 - 80. Лише громадяне УНР користуються з усієї повноти громадянських і політичних прав, беруть участь в орудуванню державним і місцевим життям через активну і пасивну участь у виборах до законодатних установ і органів місцевого самоврядування. Активне і пасивне право участи у виборах, як до законодатних органів УНР, так і до всіх виборчих органів місцевого і громадянського самоврядування, мають всі громадяне УНР, коли їм до дня виконання виборчого акту вийде двадцять літ. Виїмок творять признані законом за безумних або божевільних, котрі находяться під опікою. Які карні переступства тягнуть позбавлення виборчого права, про те рішають Всенародні Збори звичайним законодатнім порядком. Ніяких инших обмежень виборчого права не може бути. Окремі постанови про права громадянства нормує спеціальний закон. Вибори мають бути впорядковані так, щоб один депутат припадав приблизно на сто тисяч людності і щоб при виборах ніхто не мав другого голосу. У всім иншім правила виборів у Всенародні Збори установляються законом. Повірка виборів належить Судові УНР. Свої рішення в цих справах він передає Всенароднім Зборам. Признання мандатів неправними і скасовання виборів та призначення на їх місце нових виборів належить Всенароднім Зборам. Скликає Всенародні Збори і провадить ними Голова їх, вибраний Всенародніми Зборами. Нові Всенародні Збори скликає і відкриває Голова, вибраний попередніми Всенародніми Зборами, Уряд Голови триває весь час, поки не будуть скликані нові Збори і буде вибраний ними Голова. Зміняє його заступник, вибраний Зборами на випадок смерти або тяжкої хвороби, до вибору нового Голови. Член Ради Народніх Міністрів, котрому більшість Всенародніх Зборів УНР висловить недовірря, складає свою повновласть, і через 24 години після цього Всенародні Збори можуть приступити до заміщення його способом, вказаним в параграфі 53. Те саме розуміється про цілу Раду Народніх Міністрів, коли їй буде висловлено недовірря в цілости. | 1hq9_train | Конституція Української Народньої Республіки |
Стаття 13.Особливості надання спеціальних дозволів на геологічне вивчення та видобування газу (метану) вугільних родовищ Особливості надання спеціальних дозволів на здійснення господарської діяльності з геологічного вивчення запасів газу (метану), його видобування на шахтах, що готуються до експлуатації, та вугільних родовищах, промислова розробка яких не здійснювалася, незалежно від їх подальшого використання, а також на відпрацьованих вугільних родовищах визначаються відповідно до цього Закону. У межах ділянки, яка не збігається з межами гірничого відводу діючих шахт, а також для шахт, що готуються до експлуатації, та відпрацьованих вугільних родовищ спеціальний дозвіл на геологічне вивчення та видобування газу (метану) вугільних родовищ надається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр відповідно до закону без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у вугільно-промисловому комплексі. Спеціальний дозвіл на геологічне вивчення та видобування газу (метану) вугільних родовищ, промислова розробка яких не здійснювалася незалежно від їх подальшого використання, а також для відпрацьованих вугільних родовищ надається на строк не більш як на 20 років. Діяльність з видобування газу (метану) вугільних родовищ у межах гірничих відводів діючих гірничих підприємств, у спеціальних дозволах на користування надрами яких на час набрання чинності цим Законом зазначено право гірничих підприємств здійснювати видобування газу (метану) як супутньої корисної копалини, протягом строку дії відповідного спеціального дозволу здійснюється такими гірничими підприємствами без додаткового отримання окремого спеціального дозволу на видобування газу (метану) вугільних родовищ. | 1i47_train | Про газ (метан) вугільних родовищ |
Стаття 24.Вилов та тимчасова ізоляція домашніх тварин Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих. Тимчасово ізольовані домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову повинні бути обстежені і після висновків державної установи ветеринарної медицини про стан здоров’я тварин повертаються власникам (після сплати витрат на обстеження і утримання), а в разі виявлення обставин, що можуть загрожувати життю та здоров’ю оточуючих, передаються спеціалізованим організаціям для подальшого лікування чи умертвіння. Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах. Вилов собак, котів та інших домашніх тварин окремими громадянами забороняється, крім випадків, коли ці тварини є небезпечними для оточуючих та проявляють агресивність, створюючи загрозу безпеці людей. Вилов собак, котів та інших домашніх тварин, як правило, проводиться за відсутності сторонніх осіб із 5-ї до 7-ї години або після 20-ї години (влітку — після 22-ї години). Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов’язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред’явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. Виловлені бродячі домашні тварини протягом п’яти днів з дня їх вилову утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути передані спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі їх у спеціалізовані притулки. Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні. У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено. Повернені власникам тварини підлягають щепленню проти сказу. Власники зобов’язані протягом тридцяти днів утримувати таких тварин в ізольованому приміщенні і за вказівкою ветеринарної установи доставляти їх для огляду. Стаття 25. Правила поводження з тваринами, що використовуються у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля Демонстрація тварин на виставках, у зоопарках допускається за умови дотримання зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних норм і правил, установлених для утримання тварин. При поводженні з тваринами під час проведення спортивних, видовищних заходів, відео- та фотозйомок не допускається заподіяння їм травмувань, болю, знівечення, їх загибель. Забороняється використання тварини у кориді, створення та діяльність пересувних звіринців, пересувних зоопарків та пересувних виставок диких тварин, а також діяльність дельфінаріїв, що не мають природної морської води. При дресируванні тварин не допускається: нанесення тваринам побоїв, залякування, видалення кликів, кігтів тощо; примушування тварин до виконання дій, що їх травмують. Забороняється використання у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування. Особа, яка утримує тварину, використання якої в циркових, спортивних та інших видовищних заходах є неможливим, зобов’язана забезпечити вказаній тварині умови утримання відповідно до вимог цього Закону. Забороняється проведення боїв тварин, спортивних, видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, спостереження передсмертної агонії тварин, використання для умертвіння тварин інших тварин. Стаття 26. Правила поводження з тваринами, що використовуються в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, виробництві біологічних препаратів Використання тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі допускається лише в разі, якщо відсутня можливість заміни їх іншими альтернативними методами і об’єктами. Перелік альтернативних методів і об’єктів для використання замість експериментальних тварин розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки. Робота з експериментальними тваринами може проводитися за наявності дозволу на проведення такого виду діяльності, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової діяльності. До роботи з експериментальними тваринами допускаються особи, які мають вищу медичну, ветеринарну, зоотехнічну, біологічну або фармацевтичну освіту, здобуту у вищих навчальних закладах III – IV рівнів акредитації. Процедури на експериментальних тваринах незалежно від їх цілей, за яких можлива небезпека травмування тварин або заподіяння їм гострих чи тривалих больових подразнень, проводяться в умовах знеболювання. Експериментальна тварина, яка вже використовувалася у процедурі, може використовуватися в наступній процедурі лише після відновлення її стану здоров’я до нормального та за умови, якщо: під час нової процедури до тварини застосовується загальна анестезія; наступна процедура передбачає лише незначні втручання. Забороняється використання в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування. Забороняється застосування: девокалізації тварин (позбавлення хірургічним шляхом можливості тварини видавати звуки); травмуючих методів при відібранні з тварин клітин. Забороняється проведення на тваринах демонстрацій у навчальних цілях, якщо явища, що демонструються, можуть бути показані на неживих об’єктах, у тому числі демонстрація рефлекторної діяльності організму. Під час проведення практичних робіт у навчальному процесі забороняється вимагати від студентів виконання процедур, що призводять до смерті або травмування тварин, якщо це суперечить їхнім моральним або релігійним принципам. У цих випадках такі форми практичної роботи повинні бути замінені іншим завданням. Експерименти на тваринах, що пов’язані з хірургічним та іншим ушкоджуючим впливом, не можуть проводитися за участю або в присутності осіб шкільного віку. Тваринам, що використовувалися в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, надається кваліфікований догляд. Нежиттєздатна експериментальна тварина умертвляється методами евтаназії до настання у тварини страждань. Методом евтаназії для експериментальних тварин є передозування анестетиків. Прибирання трупа можливе лише тоді, коли смерть буде констатована особою, відповідальною за роботу з твариною. | 1imh_train | Про захист тварин від жорстокого поводження |
Верховна Рада України постановляє: | 2jnl_train | Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським поліцейським офісом про оперативне та стратегічне співробітництво |
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України". Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. 299.4. У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб’єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки. 4. Не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб кошти, що відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління, виплачуються в період дії цього Закону фізичним особам згідно з договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління, та договорами пенсійних вкладів, укладеними в період проведення такого експерименту (за винятком випадків, коли кошти знімаються такими фізичними особами з порушенням умов відповідно пенсійного вкладу або фонду банківського управління). | 2yij_train | Податковий кодекс України |
Відповідно до статей 93, 122-124, 149 Земельного кодексу України надати фізичній особі - підприємцю Пісоцькому С. Г. дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9288 гектара землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебуває у постійному користуванні державного підприємства “Вінницьке лісове господарство”, розташованої на території Вінницького району Вінницької області (Михайлівське лісництво, квартал 7, виділ 3), з подальшою передачею її зазначеній фізичній особі - підприємцю в оренду строком на 25 років із зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення.Фізичній особі - підприємцю Пісоцькому С. Г. передбачити у зазначеному проекті землеустрою розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва та збитків, що будуть завдані землекористувачу внаслідок вилучення земельної ділянки. | 2yvi_train | Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки |
1.Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України за програмою “Розвиток електронного урядування” (далі - бюджетні кошти). 6. Відображення у первинному та бухгалтерському обліку інформації про отримані (створені) оборотні і необоротні активи, а також відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов’язань в органах Казначейства та проведення операцій, пов’язаних з використанням бюджетних коштів, здійснюються в установленому законодавством порядку. 7. Складення та подання фінансової і бюджетної звітності про використання бюджетних коштів, звіту про виконання паспорта бюджетної програми, а також контроль за їх цільовим та ефективним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку. | 2yzp_train | ПОРЯДОК використання коштів, передбачених у державному бюджеті Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України для розвитку електронного урядування |
1.Присвоїти військове звання генерал-лейтенанта генерал-майору ЄВДОЧЕНКУ Леоніду Олександровичу - Голові Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. | 2z3a_train | Про присвоєння військового звання |
Призначити Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Таїланд БЕШТУ Андрія Петровича Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Союз М’янма за сумісництвом. | 2z43_train | Про призначення А. Бешти Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Союз М’янма |
Призначити ЛАБУША Віталія Васильовича головою Любашівської районної державної адміністрації Одеської області з 11 серпня 2017 року зі строком випробування один місяць та оплатою праці відповідно до законодавства. | 2z4u_train | Про призначення В. Лабуша головою Любашівської районної державної адміністрації Одеської області |
1.Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10 липня 2017 року «Про стан виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації», введеного в дію Указом Президента України від 13 лютого 2017 року № 32» (додається, підпункт 1 пункту 2, пункти 4, 5 - для службового користування). 2. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. 3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування. | 2z5p_train | Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10 липня 2017 року «Про стан виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації», введеного в дію Указом Президента України від 13 лютого 2017 року № 32» |
1.Присвоїти військове звання генерал-полковника генерал-лейтенанту КОЛЕСНИКУ Ігорю Івановичу – першому заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України. 2. Присвоїти військове звання генерал-лейтенанта: генерал-майору ГРИЩЕНКУ Андрію Миколайовичу – командувачу військ оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України; генерал-майору ШАМКУ В'ячеславу Євгеновичу – начальнику штабу – першому заступнику командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. 3. Присвоїти військове звання генерал-майора: полковнику БАРГИЛЕВИЧУ Анатолію Владиславовичу – начальнику оперативного управління – заступнику начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України; полковнику ЗАЛУЖНОМУ Валерію Федоровичу – начальнику штабу – першому заступнику командувача військ оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України; полковнику ПАЛАГНЮКУ Ігорю Миколайовичу – начальнику штабу – першому заступнику командувача військ оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України. 4. Присвоїти військове звання контр-адмірала капітану 1 рангу НЕЇЖПАПІ Олексію Леонідовичу – заступнику командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з бойової підготовки – начальнику управління бойової підготовки Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. | 2z99_train | Про присвоєння військових звань |
Дорогий Павле Григоровичу!Вашого листа одержав і щиро Вам за нього вдячний. Ви даремно вважаєте потрібним виправдувать своє мовчання: 1) в академіки від літератури я ще не збираюсь, а по 2) хто ж не знає, що надламуєтесь над купами українського графоманства, яке залежами ґуано (Перу, підручник географії Смирнова) — втішає нас у «Червоному шляху»; про це одностайно розповідають наші київські «соглядатаї», що їздять до Вашої «страни обітованої». «Камену» я Вам уже послав. Видали її, на мою думку, прекрасно. Особливо мені до вподоби друк — чіткий, благородного рисунка шрифт і чорна справжня фарба! Щодо змісту, я «об том незвестен». То вже Вам міркувати, краща «Камена» від «Антології» чи гірша. Павла Петровича друга книжка ще in spe. Можливо, буде на осінь. Задумує він її цікаво, але його писання від голови, а не від безпосереднього внушіння серця, — і синтакса у нього російська. Люблю я його дуже, але думаю,що для Парнасу йому не стає мови, а для масового читача він роблений і «холодний». Зміст Вашої книжки переглянув. Що Ви не пускаєте «Сковороди», це добре: «Сковорода» потребує окремого видання. Мою думку про нього Ви знаєте. Він цікавий головним чином як Ваша сповідь. В цілому я зараз його не уявляю, але окремі описи в ньому люблю і перечитую завжди. Київський краєвид у ньому божественний, — Ви прекрасно відчуваєте київську своєрідність, стиль Києва. В цьому ніхто Вам не рівня. Щодо самої постаті Сковороди, то вона не історична. Але цим турбуватися не треба: Ваш Сковорода — все-таки дитя українського ґрунту. Він цінний, змістовний, це не порожнє місце, як динамічний Сковорода Поліщука або лубенський телеграфіст Івченка («В тенетах далечини»). Ви почитайте, що цей дурень говорить у Івченка другому дурневі, якого автор чомусь називає «Руссо». Я вже й не кажу про те, що Руссо тоді, як мандрував Сковорода, Європа ще не знала, — та чи й був Сковорода у Женеві? Ваше небажання друкувати останні розділи «Космічного оркестру» вітаю. Вони ослаблюють враження. Занадто багацько в них публіцистики й газети. Решта збірки мені відома, за винятком двох-трьох віршів. Суцільності «Кларнетів» вона не має, але «Плуг» перевершить. Ваша влада над ритмами росте невпинно, а таких речей, як перша поезія з «Плачу Ярославни», як «Осінь», як «Живем комуною», в «Плузі» нема. До речі, як друкуватиметься «Живем комуною»? Чи будуть там слова: «Людськості престол і кожен як апостол»? Без цих слів я «Живем комуною» не згодився б друкувати. Текст «Живем комуною», як він видрукуваний у «Шляхах мистецтва», — це таке свідчення про бідність естетичну, що я й не знаю, як редакція погодилась його собі самій видати. Прийняття Вашої книжки буде добре. А як хто й гавкне, то не біда. Ми ж з Вами знаємо, чого вартий наш український селючок, коли він починає кар’єру робити. Жадність, заздрість, готовність усім пожертвувати — аби тільки мати черевики з гострими носками і сидіти в кав’ярні в ролі законодавця і арбітра «elegantiarum». Всі вони однакові, і ті, що УНР будували, і ті, що до УСРР зараз примазуються. Ми з Вами нікуди не тислися і в тіні зоставалися, а Савченки та Клими Поліщуки усе замість нас випиналися і робили літературну політику, засновували «групування», виробляли платформи, ідеології мистецькі і політичні, все, що через рік-два неминуче стає таким же трупом, як нині Семенко. Що на них, дорогий Павле Григоровичу, зважати! Пам’ятаєте, як Вам безбожно заздрили і тайкома ненавиділи в «Музагеті»… за хист, якого самі не мали. Ну і що ж? Як не шепталися, що вони талановитіші від Вас, як не говорили, що з Вас лише «співець національного безсилля часів пролетарської революції» (Семенко), — а за Вами плентаються в ар’єрґарді. Що вони Вам? Я та й то плюнув на них у своїй «Камені» в примітках до латинських перекладів. А тепер то ще й не те зроблю. Візьму та й перекладу назло їм усі «Метаморфози» Овідієві. П’ять років над ними сидітиму, а таки зроблю. А Вам? Ви ж можете з ними балакати з англійським презирством, крізь зуби — і дивитися на них, як Монблан на Шамуні. Чи варт тим турбуватися? Хвильовому мій привіт. Хай не гнівається (скажіть йому), що я не прислав рецензії на Дорошкевича. Мене засмикала ліквідація триместра. Іспити! Пришлю на днях. «Камену» Сосюрі не вислав, бо казали мені — він у Криму. Одержу — пришлю. Хто такий Доленго? Не як поет (поет слабенький), а як товариш-літерат і аматор художнього слова? Може б, і йому прислати «на суд і осужденіє»? Вітайте Сосюру; низенький уклін Хвильовому (хай їде з Харкова!) і побажання всього найкращого Вам — Ваш М. Зеров | 1jlq_train | До Павла Тичини |
Високоповажний і дорогий добродію!Не можу виповісти Вам, який я радий, одержавши від Вас посилку і такого ласкавого листа. Я саме йшов на пошту, щоб послати Вам усі важливіші інформації про те, як стоїть справа з друкуванням Вашої книжки. По дорозі зустрів поштаря — і от маю писати листа наново. На жаль, щодо видання всіх «покарбових» оповідань уже нічого не можна зробити. Книжку майже видрукувано (з 208 с. — 176), і вносити зміни в її план і склад запізно. Недруковані лишилися 1-й аркуш (бо задержався портрет, перебитий з календаря «Громада») та останній з словником гуцульської говірки. Тепер портрет (7-й) рішено викинути й замінити його новим, ласкаво Вами присланим. Той вдався не дуже добре. Поруч сеї збірки, яка має зватися «Село вигибає» (хотілося назвати її «Село потерпає», але вирішено було: у нас ця назва не буде промовистою. Слова «потерпати» у нас не зрозуміють), я постараюсь настояти, щоб видавництво заходилося коло другої. А скласти її я би гадав так: 1. Оповідання з «Карбів» («Основини», «Злодія зловили», «Більмо», «Чічка», може, ще «Дід» або «Лік»). 2. Нові оповідання (всі прислані, не виключаючи й «Поменника», якого цей раз видавництво не наважилося подати). 3. Переклади, про які Ви пишете. Здається, тепера це найкращий вихід. Будьте ласкаві повідомити, оскільки Вам до вподоби ця перспектива мати другу книжку оповідань, с. 144—160. Зразки друку, формату і паперу посилаю. Здається, буде не так погано. Свою передмову до книжки я, доповнивши різним матеріалом ілюстрованим, прочитав у історично-літературному товаристві при Академії. Читання випало дуже щасливе: гостей прийшло чоловік 120—150. Газетний звіт про свій реферат прикладаю. Тижнів через три, як книжка з’явиться на вітринах книгарень, я гадаю зробити ще публічну лекцію при громаді академічних службовців — з відчитанням кількох оповідань в цілості — щось на зразок того читання, яке улаштував С. О. Єфремов півтора місяця тому на пошанування В. Стефаника. Що видавництво «Книгоспілка» думає робити далі в справі переговорів з Вами — не знаю. Але гонорар воно Вам вишле, перевівши на долари. Про це мені сьогодні говорив завідуючий редакційною частиною. Видавництво наше, здається, не любить листуватися. Воно, мабуть, волітиме всі переговори вести через мене. За біографічні відомості я, безперечно, Вам вдячний. Про рік 1874-й я знав від С. О. Єфремова, який знайшов ще листи, писані Вами з Відня до видавництва «Вік». Про коломийську гімназію я знав від п. Мелетія Кічури, з яким часто і приязно зустрічаюся тут, у Києві. Про с. Кобаки і снятинський період дещо розповідав мені Антон І. Онищук. Але Федькович і його вплив на Вашого батька, різні обставини Вашої шкільної науки, ціле оповідання: «Бо як дим підоймається…» — це для мене новина. Від різних людей, Ваших земляків, я ще дізнався, що Ви великий аматор книжки української. Радий був би дістати від Вас дозвіл послати Вам свою: «Антологію римських поетів», 2) «Камену» та 3) 1-у частину свого курсу історії нового українського письменства. І ще одна справа. Незабаром, можливо, я і декілька моїх приятелів одержимо пропозицію скласти літературний альманах. Чи не дозволите Ви на той випадок скористатися якимсь із Ваших, присланих в машинковім письмі, оповідань? Гадаючи, що Ваш лист з 27.11.1925 р. до мене ще не край Вашим зносинам з київською літературною громадою, — шлю Вам найсердечніші вітання од себе і всіх київських прихильників Ваших писань. Ваш Мик. Зеров P. S. Допіру заходили з видавництва «Книгоспілка». Просили Вашої адреси. М. З. Інформація про оплату: Платник послуг доставки: Одержувач за готівку - 331 грн. Документи для отримання відправлення: Ознайомитися з повним переліком документів для отримання відправлення. | 1ken_train | До Марка Черемшини |
Голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко приєдналася до флешмобу #22PushUpChallenge, який запустили на підтримку ветеранів АТО."Підтримую військових і дякую українським воїнам за захист нашої свободи, територіальної цілісності та суверенітету!" - написала Гопко. Ганна передала естафету далі своїм друзям, зокрема, іншим жінкам. Вперше за останні півроку працюю з 11-ї і встаю, коли на вулиці вже сонце. Більше не хочу. Мій графік з сьомої - це ❤ | 1m7q_train | Депутатка Гопко повідтискалася 22 рази на честь ветеранів АТО. ВІДЕО |
я тупо закоханий з першого погляду (серйозно)...борюся з цим: наприклад написав пісню(з посвятою моїй першій викладачці англійської та її дочці), яку ми з групою тепер граємо!)) може колись на концерті вона.... ех... солодкі, молочні, кавові й гіркі, прекрасні і точні чорні очі твої......Катерино | 1mao_train | [я тупо закоханий з першого погляду] |
Виконуйте роботу раціональнішеOffice Професійний 2016 допоможе створювати, презентувати та публікувати професійні документи, а також обмінюватися ними завдяки функціям, що заощаджують час, оновленому сучасному зовнішньому вигляду та вбудованим засобам співпраці. Зберігайте результати роботи в хмарному сховищі OneDrive, щоб до них можна було отримати доступ звідусіль. | 1nba_train | Виконуйте роботу раціональніше |
У ЖОДНОМУ РАЗІ КОМПАНІЯ APPLE, ЇЇ КЕРІВНИКИ, ПОСАДОВІ ОСОБИ, СПІВРОБІТНИКИ, АФІЛІЙОВАНІ ОСОБИ, АГЕНТИ, ПІДРЯДНИКИ АБО ЛІЦЕНЗІАРИ НЕ НЕСУТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРЯМІ, НЕПРЯМІ, ВИПАДКОВІ, ШТРАФНІ, ФАКТИЧНІ АБО ОПОСЕРЕДКОВАНІ ЗБИТКИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИКОРИСТАННЯМ ВАМИ БУДЬ-ЯКОЇ СЛУЖБИ, А ТАКОЖ ЗА ІНШІ ВИМОГИ, ЯКІ БУДЬ-ЯКИМ ЧИНОМ ПОВ’ЯЗАНІ З КОРИСТУВАННЯМ СЛУЖБАМИ, ЗОКРЕМА БУДЬ-ЯКІ ПОМИЛКИ АБО УПУЩЕННЯ В БУДЬ-ЯКОМУ КОНТЕНТІ ЧИ БУДЬ-ЯКІ ЗБИТКИ, ЩО ВИНИКЛИ ВНАСЛІДОК ОПУБЛІКУВАННЯ АБО ПЕРЕДАЧІ БУДЬ-ЯКОГО КОНТЕНТУ ЧИ ЙОГО НАДАННЯ ІНШИМ СПОСОБОМ ЧЕРЕЗ СЛУЖБИ, НАВІТЬ ЯКЩО ПРО МОЖЛИВІСТЬ ЇХ ВИНИКНЕННЯ БУЛО ПОПЕРЕДЖЕНО.ОСКІЛЬКИ В ДЕЯКИХ КРАЇНАХ АБО НА ДЕЯКИХ ТЕРИТОРІЯХ ЗАБОРОНЕНО ВИКЛЮЧЕННЯ Й ОБМЕЖЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕПРЯМІ ТА ВИПАДКОВІ ЗБИТКИ, У ТАКИХ КРАЇНАХ АБО НА ТАКИХ ТЕРИТОРІЯХ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КОМПАНІЇ APPLE УСТАНОВЛЕНО В МЕЖАХ, ДОЗВОЛЕНИХ ЗАКОНОМ. Дата останнього оновлення: 13 вересня 2016 р. | 1ncx_train | Умови використання Медійні сервіси Apple |
З.: Разом із онлайн-замовленням із магазину Microsoft я отримав (-ла) ключ продукту.Чи маю я активувати свій продукт Office? В.: Якщо ви здійснили придбання через магазин www.microsoftstore.com, у більшості ситуацій вам не знадобиться ключ продукту, щоб активувати, інсталювати чи повторно інсталювати Office. У разі підписки на Office 365 Домашній, Персональний чи Для студентів перейдіть на сайт www.office.com/myaccount, щоб інсталювати Office. При цьому для інсталяції Office вам знадобиться ключ продукту. У разі придбання планів Office Для дому та навчання, Office Для дому та бізнесу чи Office Професійний, увійдіть до сторінки свого облікового запису Microsoft Store, зв’язаного з вашим замовленням, та встановіть Office. При цьому для інсталяції Office вам знадобиться ключ продукту. Якщо ви придбали Office у форматі фізичної ключ-карти: Як Office 365, так і Office 2016 постачаються із 25-значним алфавітно-цифровим кодом, який слід застосувати для активації вашого продукту. | 1nh4_train | Запитання та відповіді про Office |
Чи реально повернутися на ринг після жахливої автокатастрофи?Все можливо, якщо віриш у себе! | 1nmf_train | [«За кров до перемоги» – у кіно з 2 лютого] |
А в нас Уляна Супрун - улюблена моя міністерка:) | 1nnk_train | [А в нас Уляна Супрун] |
Вгадайте чи спромігся Кабмін затвердити Положення про Національну раду з питань науки та технологій?Ні! Знову навіть не розглядалось. | 1nnx_train | [Вгадайте чи спромігся Кабмін] |
Те, що ми з колегами бекали-мекали то сям то там, то се то те, людина взяла й сформулювала стисло, чітко й по суті. | 1nov_train | [бекали-мекали та сям то там] |
Юліє, не вигадуйте.У мене в дипломі написано: Генетик, викладач біології та хімії. Але це аж ніяк не робить мене викладачем, бо викладати я не вмію, ні генетиком, бо мої знання застаріли на сорок років. Хоча... вам же краще знати, що робить чи не робить мене перекладачем - десяток книжок та сотні фільмів, чи ваша особиста думка. | 1npt_train | [Генетик, викладач біології та хімії] |
Є така думка, що в результаті множення 7×8 вийде 56.Поганий буде вкраїнський Фейсбук, якщо ніхто цього не заперечить і не запропонує свій варіант. | 1nry_train | [Поганий буде вкраїнський Фейсбук] |
Романи про Віннету - наче дитяча катеринка, популярна в совіцькому дитинстві іграшка.А перестати грати не можеш. Заїхали в таун, купили сідел, пороху, рушниць, бобів. Сіли в каное, попливли, постріляли. Заїхали в таун, купили сідел, пороху, рушниць, бобів. | 1nsx_train | Віннету Iнчучунович |
Була якось в садибі-музеї Карла Мая в Радебойлі, нарешті дізналась про нього більше.Загалом десь 100 романів написав і не тільки про індіанців (яких він не дуже то і бачив), а про далекі краї, де він ніколи не був. | 1nv5_train | [рідкий пройдисвіт і шахрай] |
Один з найперших продуктів, що ми переклали й озвучили в Міжнародній комерційній телерадіокомпанії (нині ІзяТіВі), був науково-популярний фільм про важку екологічну ситуацію в районі польського міста Катовіце - як там хворіють люди, які патології у вагітних...І, зокрема, показували великим планом пологи - розкинуті ноги, все відкрито, дитинка вискакує з лона... Я такого ніколи доти не бачив. Артистка, яка читала тексти, теж не бачила, тому на цьому місці запнулась. Нічого, відмотали плівку назад. Дитинка на екрані заскочила на місце. Знов пишемо, дитинка вискакує - і знов артистка запинається. Відмотуємо, дитинка вертається. Пишемо - вискакує. Знову запинка! І знов! І так разів десять! Ну буває таке. Маю мимовільне враження, ніби щось подібне відбувається 25 грудня і 7 січня. | 1nxe_train | [науково-популярний фільм про важку екологічну ситуацію] |
селфі веселкове/ чергове/ ліфтове | 1o2i_train | [ліфтове] |
Claudia - це надзвичайно комфортний та фантастично м`який диван з просторим спальним місцем для двох та зручними нішами для білизни.У його створенні нас традиційно надихнула Італія, де особливо цінують домашній затишок і не задовольняються звичайними вузькими та більш жорсткими диванами. | 1o2r_train | [Клаудія] |
Якийсь він стрьомноватий, та дуже пахне від нього Made in China, відхилено. | 1o44_train | [Який телефон/планшет до 2 тисяч взяти для Skype?] |
ну якщо в тебе є покриття 3G від київстару чи лайф....Але всеодно в інтертелекома і покриття 3G краще, і кращі тарифи, про що писав я в сусідній темі | 1o4n_train | [Який телефон/планшет до 2 тисяч взяти для Skype?] |
Та зараз можна будь-який взяти, хоч і за 1000 гривень.Картинка буде не чітка, а розмита. Краще трохи додати грошей, та взяти планшет+смартфон. Ми нещодавно подібний у смарт-шоп батькам брали, фірми Assistent, коштував близько 1600 гривень. Звісно, можна ще нормальну модель знаних фірм і серед об'яв про вживані гаджети пошукати. Але ж ... це таке, ненадійне. Можна натрапити на вже битий та відремонтований гаджет, або на такий, що вже десь поплавав. Ще, як варіант, можна на тому ж олх пошукати - там є недорогі моделі. | 1o5n_train | [Який телефон/планшет до 2 тисяч взяти для Skype?] |
Ну як вам цей серіал?Що думаєте? | 1o9h_train | [Шлак Холмс] |
Щось всі так хвалять, наче це якийсь "Breaking bad" чи "Гра престолів".Певне треба глянути. Коли закінчу з "Людиною у високому замку". Оце я розумію серіал. | 1o9v_train | [Шлак Холмс] |
Ну ex.ua офіційно закрились самі.Прикрили fs.to. Що дуже прикро, хороший і зручний був ресурс. Особливо для перегляду серіалів. toloka то теж пірати ще ті, при чому мабуть єдиний ресурс, де можна знайти нові фільми з українською доріжкою. Крім того деякі вони своїм коштом озвучують. Такий собі невеликий аванпост українізації в інтернеті. Хоча там немало й піратського софту з різними активаторами. Від Windows до 1С. | 1ob3_train | [Ну ex.ua офіційно закрились самі] |
Темне пиво виготовляють без всяких барвників.Ячмінні зерна обжарюють – виходить солод карамельного кольору. Добре темне пиво – густе, в'язке, як би маслянисте. Чим щільніше – тим ситніше. Темне пиво п’ють не разом, а замість їжі. Цей напій не призначений для відсвіжування . Зате гіркувате світле пиво просто створене для жаркого дня. Тому ситний обід краще запивати саме світлим пивом. У деяких марок пива є різновиди: особливе, класичне, спеціальне, портер. “Спеціальне” й “особливе” – легкі сорти світлого. В “класичному” – більше гіркоти й міцності. “Оригінальне” – зі світлих сортів найгіркіше й найхмільніше. Будь-який пиволюб знає також, що пиво буває свіже й пастеризоване. Пастеризоване проходить процес термічної обробки. При цьому гинуть дріжджі, живі істоти. Отримується продукт, в якому все – мертве. Відрізнити пастеризоване пиво від свіжого можна за надписом на пляшці. Якщо там значиться “pasterizant”, значить, практично всі дріжджові клітини й бактерії в ньому вбиті . Пиво імпортне – і в пляшках, і в банках – завжди пастеризоване. P.S. Особисто я вибираю і п'ю пиво в залежності від настрою, а на певній одній торгівельній марці не зупиняюсь - в кожній є своє улюблене: Львівське світле, Чернігівське біле, Славутич Ice, Оболонь біле... | 1odl_train | ПИВО: знайоме і незнайоме |
Про скандал у пісочниці: як Гройсман відібрав в Омеляна паровозики, а також про Тіну Кароль та двері в Нарнію у шафі поліцейського — у новій серії «#@)₴?$0 з Майклом Щуром» | 1ol0_train | [#@)₴?$0 з Майклом Щуром] |
Майкл уклін тобі)))після твоїх випусків точно довше буду жити у цій чудовій державі, цім казковім царстві тварин які розмовляють і людей які щось людське у тваринах шукають))) | 1om2_train | [Майкл уклін тобі] |
"Пошуршимо?" - це територія натхнення, гарного планування та розвитку.Тут ви можете знайти корисні поради щодо свідомого життя, реальні інструменти для гарного планування і море натхнення. Плануйте своє життя гарно! Автор - Таня Оселедько | 1on2_train | Про нас |
Коли наша команда брала участь у згаданому вище змаганні Kaggle, ми використовували орендований на Amazon ресурс із 128 процесорів та 2 Tb оперативної пам’яті (x1.32xlarge Amazon EC2), що було одним із важливих чинників нашої перемоги на змаганні, оскільки дало можливість нам випробувати велику кількість моделей з великим набором створених ознак.Все це говорить про те, що навіть аналізуючи дані достатньо великих розмірів, у багатьох випадках можна обійтись без технологій Big Data. | 1oof_train | Суб’єктивний погляд на Data Science в Україні |
Криза ліберальної моделі й — у ширшому сенсі — ліберального світоустрою зміцнює популістські тенденції в західних суспільствах.Нині покійний український дисидент Леонід Плющ казав про «позаморальні демократії», що формуються як у розвинених капіталістичних країнах, так і в третьому світі. Такі моделі зберігають систему виборної влади, політичний та економічний плюралізм, але нехтують етичними імперативами. Марін Ле Пен, якій вдається поєднувати патріотичний пафос із московськими грошима, що зобов’язують її фактично працювати в інтересах недружньої до Франції зовнішньої сили, ідеально пасує до окресленої державної формації. Вона здатна як звабити розгублених, незадоволених життям французів, так і згуртувати проти себе ті сили суспільства, що готові боротися за свої світоглядні цінності. Цілком може бути, що вуличні протести проти Марін виявляться ще масовішими, ніж марш американських жінок, обурених Трампом. Французи люблять, раптом що не так, виходити на демонстрації. | 1oqs_train | Марін Ле Пен. Спокуса автократії |
До Кутаїсі ми прилетіли зранку з польського міста Катовіце, позаяк набагато дешевше летіти звідти, ніж з України.Світанкове місто було темне, півсонне й порожнє, проте на головній площі пінився яскраво освітлений фонтан із позолоченими фігурами тварин і чекали на клієнтів пункти обміну валют. | 1ovd_train | Грузія: коктейль, що причаровує |
Під Авдіївкою українські військові знищили групу терористів на чолі з "командиром" 1-го батальйону 100-ї бригади "ДНР", одним із найбільш досвідчених терористів "Греком".Про це повідомив журналіст Юрій Бутусов. «Знищений сьогодні командир 1-го батальйону 100-ї бригади Республіканської гвардії "ДНР" позивний "Грек", був одним із найдосвідченіших польових командирів бойовиків, який воював починаючи зі Слов'янська, брав участь в боях на кордоні в секторі "Д" починаючи з червня 2014 го, в районі Маринівки, Сніжного, Саур-Могили, коли ряд наших підрозділів, в тому числі 72-ї бригади, були оточені російською регулярною армією і загонами найманців, також брав участь у боях за Ясинувату в серпні 2014-го, командував спецпідрозділом "Південь" бригади найманців "Схід", а після організації російським командуванням окупаційної армії, очолив 1-й батальйон Республіканської гвардії і вже два роки веде бої під Донецьком», - розповів Бутусов. | 1owv_train | У боях під Авдіївкою загинув "комбат" бойовиків із позивним "Грек" – журналіст |
Виконання Мінських угод було заблоковано Росією та ватажками бойовиків самоназваних «народних республік», оскільки Кремль очікує отримати у цьому році більш лояльні угоди з боку нової адміністрації США та низки європейських країн.«Дуже важлива солідарна позиція країн ЄС, вже висловлена лідерами Німеччини, Франції, Великої Британії, що санкції мають тривати до повного виконання Мінських угод, тобто, до повернення Україною контролю над кордоном. А безпекові і гуманітарні питання мають бути першочерговими», — підкреслила вона. | 1p1m_train | Росія блокує обмін полоненими через очікування зміни політики США та ЄС |
За повідомленням, у перебігу рейду, здійсненого раніше в неділю, також загинув один американський спецпризначенець і троє були поранені.Це перший відомий випадок загибелі силовика США в бою від приходу до влади президента Дональда Трампа 20 січня. Раніше в неділю в Ємені засоби інформації цитували слова неназваних єменських посадовців про те, що в операції у провінції Аль-Бейда брали участь кілька вертольотів. За тими повідомленнями, в сутичці в районі Якла цієї провінції загинули троє чільних діячів «Аль-Каїди», а загалом до 41 бойовика, а також 16 цивільних людей. Інших даних про цю спецоперацію наразі немає. Джерело: Радіо Свобода | 1p48_train | США повідомили про спецоперацію проти «Аль-Каїди» в Ємені |
Премію MTV Video Music Awards-2016 вночі на 29 серпня вручили у Нью-Йорку.На поважне щорічне свято прибули зірки кіно і музиканти. Ефектна співачка Бейонсе, яка цьогоріч “загребла” аж шість статуеток, прибула з донькою, схудла Кім Кардаш’ян — з чоловіком. А ще були Брітні Спірс, яка востаннє виступала на MTV Video Music Awards ще дев’ять років тому, а також Нікі Мінаж, “чорна пантера” Наомі Кемпбелл, Гайді Клум і навіть олімпійський чемпіон Майкл Фелпс з нареченою… Спеціальну премію імені Майкла Джексона за досягнення у музичній кар’єрі вручили барбадоській виконавиці у стилі ритм-н-блюз Ріанні. Церемонія нагородження запам’ятається Ріанні не лише особливою нагородою, а й романтичним освідченням. Бойфренд співачки, репер Дрейк, просто на сцені освідчився їй у коханні. “Вона — та людина, в яку я закоханий з 22 років. Вона — один з моїх найкращих друзів у світі. Все своє свідоме життя я рівнявся на неї, попри те, що вона молодша від мене”, — сказав Дрейк. Після цього він поцілував кохану. У травні західні ЗМІ повідомили, що репер і співачка почали зустрічатися. Однак, пара свій роман офіційно досі не підтверджувала. | 1p7p_train | Бейонсе отримала шість статуеток, а Ріанна — освідчення у коханні |
Насправді саме люди роблять компанію Google такою, якою вона є.Ми наймаємо розумних і цілеспрямованих людей, але віддаємо перевагу здібностям над досвідом. Хоча працівники Google мають спільні цілі та бачення компанії, ми представляємо всі верстви населення, розмовляємо десятками різних мов, уособлюючи всесвітню спільноту наших користувачів. | 1pe4_train | [Насправді саме люди роблять компанію Google такою] |
Відео про виступи керівників, події та продукти можна переглянути в офіційному каналі Google на YouTube.Тексти відео, інтернет-трансляції чи старіші відео з 2005 року можна знайти в архіві. | 1pgb_train | [Відео про виступи керівників, події…] |
Для тих, хто в Варшаві: 1 лютого в Teatrze Polskim - Сестри Тельнюк!Warszawiacy, nie przegapcie! )) (З нетерпінням чекаю оприлюднення нової пісні Сестер - на моє "Од такої тоски...": чула студійний запис, це бомба!) | 1phe_train | [Для тих, хто в Варшаві] |
Сьогодні - важлива дата: 45 рр. тому стартувала інша, куди менш відома (і досі дуже погано вивчена) "гібридна війна" Кремля проти України - т.зв. спецоперація КГБ "Блок", жертвами якої стали десятки тисяч людей (сотня-друга "відсидентів", про яких згадують, - то була тільки вершина айсберґа).Почалась "темна доба" "щербиччини" - на цілих 17 рр. (Щербицьким Москва замінила Шелеста пізніше, в червні 1972-го, коли каток репресій уже був розкручений на повну.) Коли сьогодні нарікаємо, "чому в нас у владі весь час злочинці й дебіли", непогано б розуміти - та от саме тому)). 17 років планової "неґативної селекції еліт" - ось чим була щербиччина в реалі: діра в еволюції, винос "національного мозку". А за одне покоління такі історичні травми не лікуються (особливо, якщо їх і не лікувати!). І це, далебі, не найгірше джерело оптимізму - пам'ятати, що все в нас могло бути значно, значно гірше... ((( Текст Василя Овсієнка - старий, але досі найбільш "підручниково"-інформативний, для тих, хто не застав і не пам'ятає: http://umoloda.kiev.ua/number/163/0/71564 | 1piz_train | [т.зв. спецоперація КГБ "Блок"] |
ОК, про інавґурацію самі-знаєте-кого.Днями в одному (інтернаціональному) товаристві довелося стати свідком дискусії - а чи знала ж американська розвідка, що Росія готує війну проти України? (Гарні люди такі непозбутньо наївні!) Розвідка, кажете? Та про це тільки що на парканах панам десіжин-мейкерам не писали! (Далі див. передмову до "І знов я влізаю в танк...")) От, напр., за цим лінком - стаття в The Washigton Times за жовтень 2008 р. (2008-го, Карл!), дуже раджу: http://www.washingtontimes.com/…/2…/oct/12/europes-next-war/ Я жінка не лиха, але пам'ять у мене добра. І, так, я пам'ятаю, як у січні-2014 жодне "дружнє" амер. видання не взяло до друку мою розпачливу статтю, написану після перших убивств на Майдані (надрукували - тільки шведська Dagbladet та німецька FAZ: остання тому, що там знайома журналістка з добрим стажем роботи в Москві знайшлася - вкурила тему!). І своє тодішнє листування з амер. редакторами я теж зберегла - колись непоганий іст. документ буде. Так що все закономірно, час збирати каміння. І не кажіть потім, що вас не попереджали... Мені щиро жаль - я любила Америку (зараз поставлю собі New York, NY у виконанні Сестер Тельнюк: попрощатися з тою, яку любила). І, так, я вболіватиму за те, щоб вона таки вигреблась із цієї ями, в яку так довго йшла, - хоч би тому вболіватиму (цинічно), що від цього все ще залежить розклАд на цілій нашій кульці... От замовлю собі багато-багато попкорну - і вболіватиму, чесно. Діп, так би мовити, консьорн. | 1ppp_train | [ОК, про інавґурацію самі-знаєте-кого] |
Те, що Харків - прифронтове місто, пізнати вже по тому, як публіка слухає "Ми, депортовані.Кода": з перших же слів зал ціпеніє, і ти читаєш у гробовій тиші - з відчуттям, ніби ріжеш по живому. (ні в Києві, ні у Львові, ні в Дніпрі - в жодному іншому місті, де я досі читала на презентаціях цей текст, подібної реакції не було). А після слів «Скільки часу вам треба, щоб спакуватись, коли на порозі вашого дому стануть люди з автоматами й скажуть вам: виносьтеся, транспорт жде?» - по залу пробігає легенький дрижачок електричного струму, і десь у задніх рядах чоловічий голос стиха буркає, собі під носа: - Десять хвилин. Це й є те, чого вам не розкажуть про Харків у жодному ЗМІ. Те, що ви "хотіли знати, але боялися запитати". Ось із цим відчуттям тут люди й живуть. І це багато чого пояснює. І не тільки про Харків. | 1q0o_train | [чого вам не розкажуть про Харків] |
Убиту браконьєрами лосиху з Чернігівщини шкода, але писати, що вона була вагітна...Бо корови, лосихи, олениці -- тільні; вівці й кози -- кітні; свині -- поросні; суки, лисиці -- щінні; кобили -- жеребні. А які кішки? | 1q6e_train | [лосиху з Чернігівщини шкода] |
70 років тому, 27 січня 1945 року браму табору Аушвіц відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону майбутнього Героя України, полтавчанина Анатолія Шапіро.Цей момент був зафіксований іще одним вихідцем з України – киянином Володимиром Юдіним, фотокореспондентом газети "За честь Батьківщини" Першого Українського фронту. Нагадуємо, Аушвіц - один із найбільших концентраційних таборів нацистської Німеччини, який розташували на території Польщі (біля м. Освенцим) впродовж 1940-1945 рр. Аушвіц став для світу символом Голокосту, геноциду й терору. Дослідники припускають, що в’язнями концтабору Аушвіц було близько 110 тис. осіб-вихідців з України: військовополонені червоноармійці, члени Організації українських націоналістів, депортовані за спротив вивезенню на примусову працю або втікачі з цих робіт, зокрема - близько 95 тисяч закарпатських євреїв. 17-21 січня 1945 року близько 60 тисяч в’язнів, які могли рухатися, нацисти змусили пішки відійти (т.зв. "марш смерті") в тил Третього Рейху. Матеріал підготовлений співробітниками Українського інституту національної пам’яті. ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Деякі фото містять зображення нерекомендовані для перегляду дітям та людям із вразливою психікою. | 1q88_train | Перші хвилини звільнення табору Аушвіц. Унікальні ФОТО |
У березні 1918 р. крутянців перепоховали на Аскольдовій могилі.Наразі вдалося встановити та перевірити життєписи вісьмох героїв та віднайти шість їхніх фотокарток. Пропонуємо читачам подивитись у вічі захисникам Києва від московських окупантів. | 1qeb_train | "Боронячи Україну від насильників". Наші перші "кіборги" |
Будь ласка, заповніть анкету або завантажте своє резюме.Ми обов'язково вийдемо з Вами на зв'язок. Ви також можете надіслати своє резюме на адресу hr@sushiya.ua Вітаємо в команді «Сушия»! | 1qfh_train | Надіслати резюме |
Учасники "блокади" на Сході своїми діями в першу чергу шкодять державіПоказово, що групи в соціальних мережах, які поширюють заклики до масових заворушень на річницю Революції Гідності, адмініструються з Москви Бойовий досвід ветеранів Афганістану став дуже цінним для перших кроків оновлених Збройних Сил. Серед воїнів, які пройшли вогняне горнило Афганістану, більш ніж 160 тисяч наших земляків Вітаю Україну зі світлим святом Стрітення Господнього! Підписав Указ про нагородження генерал-полковника Геннадія Воробйова орденом Богдана Хмельницького I ступеня посмертно. Важливо зберігати санкційну політику ЄС щодо РФ до повного відновлення суверенітету і територіальної цілісності України, включно з Кримом Тепер експеримент, коли 50% понадпланових надходжень митних зборів направляються на ремонт доріг, розповсюджуємо на всю Україну Незабаром біля Коломиї буде збудовано завод з виготовлення автозапчастин. Це дасть 8 тисяч робочих місць для людей Це для ворога військові славетної 72-ої бригади, які захищали Авдіївку, - «Чорна бригада», а для нас – світле і хоробре військо! | 1qgq_train | [Показово] |
якщо хтось де проводить ритуальні танці для закликання весни, то я б радо приєдналась.в зимі більше нема сил перебувать, нумо рухатись далі | 1qmg_train | [закликання весни] |